Лабораторна робота № 20.

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ.

Мета Визначити густину, реакцію, кислотність і лужність сечі.
Прилади та матеріали. свіжа сеча (2—З зразки), циліндри, фільтрувальний папір,
універсальний індикаторний папір (рН 1—10), хімічні склянки, урометр, скляні лійки,
бюретки, піпетки вимірювальні на 10 і 1 мл, 0,1 н. розчин NaОН, 0,1н розчин НС1, порошок
оксалату калію, 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, 1% розчин алізарин-сульфонат натрію.
Розчин азотнокислого срібла, NaOH, міцна НNО3, НС1, розчин хлориду барію.
Об’єкт дослідження Людина.

Завдання 1 Визначення густини сечі.

У циліндр ємкістю 100 мл наливають (по стінці) сечу, уникаючи утворення піни.
Поволі опускають урометр у циліндр, щоб та частина його, що знаходиться вище рівня сечі,
не намокла. Фіксують на урометрі поділку проти нижнього меніска рівня сечі у циліндрі
(густина сечі). Вносять поправку на температуру: на кожні 3° вище 15 °С додають, а на
кожні 3° нижче 15 °С зменшують по 0,001 показань шкали урометра. Порівнюють одержані
показники з нормальними величинами густини сечі у людини.

Завдання 2. Визначення реакції сечі.

Реакція може бути кислою, лужною або нейтральною. Сеча травоїдних тварин у нормі
лужна, всеїдних та хижаків - слабокисла або кисла.
 Визначення реакції сечі за допомогою індикаторного паперу. На смужки
універсального індикаторного паперу нанести піпеткою по краплині досліджувані
зразки сечі. Відзначити наявність чи відсутність зміни кольору паперу. Якщо колір
змінився — порівняти його з кольоровою шкалою паперу і приблизно встановити рН.
 Визначення міграційної кислотності сечі. У хімічну склянку відміряти 10 мл
профільтрованої сечі, додати 6 г оксалату калію і 2 краплі розчину фенолфталеїну,
збовтати (протягом 2 хв) і титрувати 0,1н розчином НаОН до появи сталого рожевого
забарвлення. Обчислити кислотність сечі за формулою:
КС = n•0,00365•10,
де КС — кислотність сечі, кількість грамів НС1 у 100 мл; n — кількість мілілітрів 0,1н
NаОН, використаних на титрування; 0,00365 — кількість НС1 у грамах, що відповідає 1 мл
0,1 н. розчину NаОН; 10 — множник для перерахунку показника на 100 мл сечі.
 Визначення титраційної лужності сечі. У склянку відміряти 10 мл профільтрованої сечі,
додати 3—4 краплі алізарин-сульфонату натрію і титрувати 0,1 н. розчином НС1 до
появи жовтого забарвлення. Обчислити лужність сечі (ЛС, г NаОН у 100 мл) за фор-
мулою:
ЛС = n•0,004•10,
Де: n — кількість мілілітрів НС1, витрачених на титрування; 0,004 — кількість NаОН у
грамах, що відповідає 1 мл 0,1н розчину НС1.
Титраційна кислотність або лужність сечі характеризують кислотно-лужну рівновагу в
організмі.

Завдання 3. Якісне визначення складових сечі людини.

 Хлориди. Якщо до проби сечі додати кілька краплин розчину азотнокислого срібла, то
випадає осад хлористого срібла.
 Фосфати. Добавити до сечі розчин NаОН, при цьому утворюється осад фосфатів.
 Сульфати. До підкисленої НС1 сечі додати розчин хлориду барію; утворюється
сірчанокислий барій, що дає білий осад, до складу якого входять сульфати, карбонати,
фосфати. Додаючи до осаду НС1, розчиняють фосфати і карбонати; залищок складається з
сульфатів кальцію.
 Сечовина. Сечу згустити випарюванням і додати до неї міцної НNО3. При цьому
випадають кристали , що під мікроскопом мають ромбічну форму.