Subscribe to DeepL Pro to translate larger documents.

Visit www.DeepL.com/pro for more information. 117

ПРАВО В ДІЇ
КРИМІНАЛЬНІ
СПРАВИ
47/2021
DOI: 10.32041/pwd.4707

Катажина Борковська* *Катажина Борковська

Шахрайство в польському та
німецькому кримінальному
праві**

1. ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ
У Польщі шахрайство є одним з найпоширеніших злочинів проти власності,
причому за останні два десятиліття спостерігається чітка тенденція до зростання1.
Зростає також кількість шахрайств, вчинених через Інтернет2. Німецька
доктрина також вважає шахрайство одним з найбільш значущих злочинів проти
власності3
. Тому важливим питанням є спосіб кваліфікації цього злочину, а також
своєчасність правового регулювання з огляду на прогрес комп'ютеризації та
оцифрування, а також повсюдне поширення різних видів послуг. Слід
зазначити, що існують відмінності у трактуванні злочину шахрайства в
кримінальному законодавстві європейських країн. Ці відмінності також можна
побачити на прикладі польського та німецького кримінального права. Тому
предметом дослідження стали правові норми, що криміналізують злочин
шахрайства в його основних формах у польському та німецькому
кримінальному праві. Мета дослідження полягала в тому, щоб показати збіги
та відмінності між цими двома нормативно-правовими актами. Проблема
дослідження була визначена наступним чином - які спільні та відмінні риси
польського та німецького правового регулювання злочину шахрайства? З
окресленої таким чином проблеми дослідження випливає наступна гіпотеза
дослідження: польське та німецьке правове регулювання злочину
шахрайства має як спільні, так і відмінні риси у своєму нормативному
змісті. Для перевірки дослідницької гіпотези було використано
порівняльний метод дослідження. Слід зазначити, що в Польщі наразі немає
роботи, присвяченої виключно кримінально-правовим нормам щодо
шахрайства в польському та німецькому законодавстві. Література на цю
тему зосереджується на загальному порівнянні законодавства країн
європейського кола - в тому числі

∗
Д-р Катажина Борковська - прокурор Окружної прокуратури Варшава-Срудместьє, Польща, ORCID: 0000-
0002-4529-5805, e-mail: katarzyna.karolina.borkowska@gmail.com.
∗∗
Дата подання тексту автором: 17.06.2021 р.; дата прийняття тексту до друку редакцією:
23.08.2021 r.
1
Поліцейська статистика, https://statystyka.policja.pl/st/kodeks-karny/przestepstwa-przeciwko-16/63976,Oszustwo-
-art-286.html (дата звернення: 10.06.2021).
2
D. Таберський, Провадження у справах про шахрайство, вчинене через Інтернет, "Прокуратура і
118 Катажина
Борковська
право" 2018,/6, с. 63-64.
3
R. Rengier, Kündigungs-Betrug des Vermieters durch Tun und Unterlassen bei vorgetäuschtem Eigenbedarf,
"Juristische Schulung" 1989/29, с. 802-808.
 117

Тут слід згадати статтю Пьотра Понятовського і Кшиштофа Вали4 та

дослідження Інституту юстиції5. Однак через велику кількість нормативних
актів, що порівнюються, ці публікації не містять детального аналізу
елементів складу злочину шахрайства в польській та німецькій системах
кримінального права. Основна частина цього дослідження поділена на три
частини: перша присвячена злочину шахрайства в польському праві, друга - в
німецькому, а в третій порівнюються обидва законодавства і робляться
висновки.

2. ЗЛОЧИН ШАХРАЙСТВА В ПОЛЬСЬКОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

Злочин шахрайства у польському кримінальному праві є одним із злочинів

проти власності у розділі XXXV Кримінального кодексу6 . Кримінальна
відповідальність за нього передбачена статтею 286 Кримінального кодексу,
яка звучить наступним чином: "Той, хто з метою отримання матеріальної
вигоди спонукає іншу особу до несприятливого розпорядження власним
майном або майном іншої особи шляхом введення в оману або
використання помилки чи нездатності розуміти намічені дії, підлягає
покаранню у вигляді позбавлення волі на строк від 6 місяців до 8 років (§ 1).
Таке ж покарання загрожує тому, хто вимагає матеріальну вигоду в обмін на
повернення незаконно заволоділого предмета (§ 2). У випадку меншої
тяжкості злочину винний підлягає покаранню у вигляді штрафу, обмеження
або позбавлення волі на строк до 2 років (§ 3). Якщо діяння, про яке йдеться
в § 1-3, було скоєно на шкоду близькій особі, кримінальне переслідування
здійснюється за заявою потерпілої сторони (§ 4)".
Суть злочину шахрайства полягає у схилянні іншої особи до невигідного
для неї розпорядження власним майном або майном іншої особи шляхом
введення в оману або використання помилки чи нездатності розуміти намічені
дії7
, тобто через так звану шахрайську поведінку8. Специфіка цього злочину
полягає в тому, що злочинець користується оманою особи, яка
розпоряджається майном, а розпорядження є добровільним і не примусовим9. У
Кримінальному кодексі Польщі законодавець передбачив основний (ст. 286
§ 1 Кримінального кодексу), привілейований (ч. 3 ст. 286 Кримінального
кодексу) та два кваліфіковані (ч. 1 ст. 286 у поєднанні з ч. 1 ст. 294
Кримінального кодексу або ч. 1 ст. 286 у поєднанні з ч. 2 ст. 294
Кримінального кодексу) склади шахрайства. Більш м'яка кримінальна
відповідальність є результатом запровадження законодавцем "малозначного
випадку" злочину шахрайства (ч. 2 ст. 286 КПК). Доктрина та судова практика
вказують на те, що факторами, які відрізняють випадок меншої тяжкості від
основного виду шахрайства, є насамперед цінність предмета діяння, спосіб
поведінки винного ("кількість" та "якість" вчинених шахрайських дій), а також -
з використанням нездатності належним чином усвідомлювати задуману дію
- нездатність

4
П. Понятовський, К. Вала, Кримінальне правопорушення шахрайства у так званій класичній формі в
порівняльно-правовій перспективі,
"Studia Iuridica Lublinensia" 2017/4, vol. XXVI.
5
K. Buczkowski, M. Jankowski, P. Bachmat, Regulacja przestępstwa oszustwa w wybranych systemach
praw- nych państw Unii Europejskiej, Warsaw 2018.
6 Закон
від 6.06.1997. - Кримінальний кодекс (консолідований текст: Дз. У. від 2020 р., поз. 1444) - далі КК.
7
T. Oczkowski, Коментар до ст. 286 k.k.k. [в:] Кримінальний кодекс. Коментар, за ред. Р.А.
Стефанський, Варшава 2017, с. 1679.
120 Катажина
Борковська
8
Рішення Верховного Суду (далі - ВС) від 21.05.2020, V KK 112/19, LEX № 3159903.
9
Рішення Верховного Суду від 12.10.2010, III КК 76/10, OSNwSK 2010/1, п. 1921.
Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 119
праві

– а також характеристики потерпілого10. Кримінальна відповідальність

обтяжується вчиненням шахрайства щодо майна значної вартості (ст. 286 ч.
1 у поєднанні зі ст. 294 ч. 1 Кримінального кодексу), тобто майна, вартість
якого на момент вчинення забороненого діяння перевищує 200 000 злотих
(ст. 115 ч. 5 Кримінального кодексу), або вчиненням шахрайства щодо
майна, яке має особливе культурне значення (ст. 286 ч. 1 у поєднанні зі ст.
294 ч. 2 Кримінального кодексу). Поведінка, яка полягає у вимаганні
матеріальної вигоди від іншої особи в обмін на повернення незаконно
вилученого (ч. 2 ст. 286 КК) - тобто так зване шахрайство з метою
заволодіння чужим майном11.
– розглядається в літературі або як окремий вид забороненого діяння12 , або як
різновид злочину шахрайства13 . Суть такого розмежування зводиться до того, чи
повинен винний, поведінка якого полягає у вимаганні матеріальної вигоди в
обмін на повернення незаконно відібраної речі, одночасно вчиняти
шахрайські дії, що є обов'язковою умовою для притягнення його до
кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ч. 1 ст. 286 КК.14
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 286 КК, якщо шахрайство вчинено на
шкоду особі, яка перебуває в близьких стосунках з винним, то притягнення
до кримінальної відповідальності відбувається за заявою потерпілого. За
загальним правилом, шахрайство належить до публічних злочинів, які
переслідуються за посадою. Виняток становлять випадки, коли шахрайство
вчиняється на шкоду близьким родичам, для притягнення до кримінальної
відповідальності за які необхідно подати заяву про притягнення до
кримінальної відповідальності від потерпілого (злочин публічного
обвинувачення).15 Задля ясності та узагальнення проаналізованого матеріалу
подальше обговорення в цій частині роботи обмежується лише зауваженнями
щодо основного виду шахрайства, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286
Кримінального кодексу. Злочин, передбачений частиною 1 статті 286
Кримінального кодексу, є універсальним і має загальний характер16 . Тому його
суб'єктом може бути будь-яка особа, здатна нести кримінальну
відповідальність. У випадку вчинення шахрайства на шкоду юридичній
особі суб'єктом злочину може бути як особа, що не входить до її
організаційної структури, так і особа, яка є її членом17. Вчинення злочину

10
T. Oczkowski, Commentary... [in:] Code..., p. 1682; рішення Верховного суду від 26.07.2006, III
KK 2/06, LEX № 610545; рішення Апеляційного суду (далі - АС) у Варшаві від 8.12.2014, II
AKa 425/14, LEX № 1649112; рішення АС в Лодзі від 14.02.2013, II AKa 299/12, LEX №
1280499.
11
S. Łagodziński, Oszustwo pokradzieżowe, "Prokuratura i Prawo" 1998/5, с. 33 та ін.
12
Так, зокрема, вважає Лех Гардоцький, який зазначає, що "у ст. 286 § 2 Кримінального кодексу
законодавець помістив новий вид злочину, схожий на класичне шахрайство. Він полягає у
вимаганні матеріальної вигоди в обмін на повернення незаконно відібраного предмета" (L.
Gardocki, Prawo karne, Warsaw 2011, с. 334).
13
Так, зокрема, Октавія Гурньок (O. Górniok, Зміни, що стосуються злочинів проти власності, Nowa
kodyfi- kacja karna. Кримінальний кодекс. Короткі коментарі, Міністерство юстиції, Варшава
1998/7, с. 160) та Гжегож Пала (G. Pala, Діяння зі статті 286 § 2 Кримінального кодексу. -
Шахрайство або інший злочин, "Prokuratura i Prawo" 2001/6, с. 38).
14
Більше на цю тему: А.Н. Прейбіш, Кримінально-правова оцінка вимоги про повернення безпідставно
відібраної речі,
"Прокуратура і право" 2005/5, с. 50-61.
15
М. Домбровська-Кардас, П. Кардас, Коментар до статті 286 Кримінального кодексу. [в:] Kodeks
karny. Особлива частина, т. III,
Коментар до статей 278-363 Кримінального кодексу, за ред. А. Цолля, Варшава 2016, ст. 286.
16
М. Домбровська-Кардас, П. Кардас, Коментар ... [в:] Кодекс ..., т. III, ст. 286.
17
Так Верховний Суд у своєму рішенні від 6.05.2014, IV КК 12/14, OSNKW 2014/11, п. 84 - "Для
виконання елементів злочину, визначеного в статті 286 § 1 Кримінального кодексу, і вчиненого на
шкоду юридичній особі, несприятливе розпорядження майном повинно бути результатом введення
120 Катажина
Борковська
в оману (використання п о м и л к и ) , тобто перебувати з цим введенням в оману (використанням
помилки) у причинно-наслідковому зв'язку, який не п е р е д б а ч а є необхідної єдності
(тотожності) фізичної особи, яка діяла від імені юридичної особи, яка була введена в оману (чия
помилка була використана), і фізичної особи, яка, будучи уповноваженою на прийняття майнових
рішень, здійснила несприятливе розпорядження майном. Це правило діє незалежно від того, чи є
введений в оману (той, хто користується помилкою) так званим extraneus (тобто виконавцем
шахрайства, який діє "ззовні") або так званим intraneus (тобто виконавцем шахрайства, який є
особою, що застрягла в структурах ошуканої юридичної особи)".
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 121
праві

бездіяльності, з іншого боку, вимагає, щоб виконавець був поручителем

(стаття 2 Кримінального кодексу), і в цьому випадку злочин є
індивідуальним.
Злочин шахрайства може бути вчинений лише умисно з прямим умислом,
забарвленим метою (dolus directus coloratus) - злочинець повинен діяти
"з метою отримання неправомірної вигоди". Прямий умисел повинен
включати в себе як мету, так і спосіб дій правопорушника, спрямованих на
реалізацію цієї мети. Для інкримінування злочину шахрайства необхідно
довести, що винний "охоплює своєю свідомістю і прямим (умисним) наміром
не тільки те, що він обманює іншу особу (або використовує помилку), але й
те, що він таким чином приводить цю особу до невигідного розпорядження
майном і в той же час бажає виконати ці елементи".18 Злочин шахрайства з
альтернативним
наміром виключається.19 Лише у випадку феноменальної форми
пособництва шахрайству пособник може діяти як співучасник шахрайства.
Лише у випадку феноменальної форми пособництва та підбурювання до
шахрайства, помічник може діяти з альтернативним умислом20.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК, належить до злочинів проти
власності (Розділ XXXV КК21). Отже, об'єктом захисту злочину, передбаченого ч.
1 ст. 286 КК, є власність. При автентичному тлумаченні цієї ознаки, виходячи з
обґрунтування до законопроекту про кримінальну відповідальність 1997 року,
слід виходити з цивільно-правового розуміння поняття "власність".22 Таке
поняття законодавчо визначено в приватному праві - відповідно до положень
статті 44 Цивільного кодексу23 власність включає право власності та інші речові
права. З точки зору цивільного права, поняття "майно" не є тотожним
поняттю
"майно" - перше включає лише активи, тоді як майно складається як з активів,
так і з пасивів24. У зв'язку з тим, що диспозиція частини 1 статті 286
Кримінального кодексу не обмежує неправомірне розпорядження лише
активами, видається виправданим прийняти розуміння поняття "майно",
посилаючись на цивільно-правове поняття активів25. Відповідно до позиції,
висловленої Верховним Судом, "термін "майно", як він вживається у
формулюванні частини 1 статті 286 Кримінального кодексу, означає весь
майновий стан, включаючи всі права, як речові, так і зобов'язальні, а
несприятливе розпорядження ним може бути здійснене як шляхом
заподіяння фактичної шкоди, так і шляхом упущеної вигоди "26. Поняття
майна не повинно обмежуватися лише активами, але й активами особи, що є
суб'єктом злочину.

18
Так Верховний Суд у своєму рішенні від 4.06.2009, WA 16/09, "Прокуратура і право" 2009/11-
12, п. 8; див. рішення Верховного Суду від 11.02.2009, III KK 245/08, "Прокуратура і право"
2009/6, п. 15.
19
Рішення ВС у Варшаві від 19.01.2018, II AKa 429/17, LEX № 2464822.
20
Рішення Верховного суду від 27.03.2013, III КК 308/12, LEX № 1308127; рішення Апеляційного суду
у Вроцлаві від 24.10.2018, II AKa 286/18, LEX № 2603276.
21
У доктрині стверджується, що розуміння власності як об'єкта охорони (посягання) злочинів,
передбачених у главі XXXV Кримінального кодексу, може бути різним і, залежно від конкретного
злочину, мати вужчий або ширший обсяг (див. І. Андрєєв, Л. Кубіцький, Я. Ващинський [ред.]
Система кримінального права (System prawa karnego)). Andrejew, L. Kubicki, J. Waszczyński [eds.]
System prawa karnego. O przestępstwach w szczególności, Wrocław 1989, p. 364).
22
I. Fredrich-Michalska, B. Stachurska-Marcińczak [eds.] Uzasadnienie rządowego projektu nowego kodeksu
karnego [in:] Nowe kodeks karne z 1997 wraz z uzasadnieniami. Кримінальний кодекс, Варшава 1997, с.
206.
23
Закон від 23.04.1964. - Цивільний кодекс (консолідований текст: Законодавчий вісник за 2020 р., поз. 1740) -
далі Цивільний кодекс.
24
Судова практика підкреслює це: "Термін "майно" слід відрізняти від терміну "активи". Хоча ці
122 Катажина
Борковська
терміни іноді вважаються тотожними, вони не мають однакового понятійного обсягу. Доктрина
виходить з того, що слово "майно" вживається у двох значеннях: у вужчому - лише активи, тобто
майнові права суб'єкта господарювання, які можуть ототожнюватися з поняттям "майно", і в
ширшому - всі майнові права та обов'язки юридичної особи. М а й н о включає в себе активи, які
можна виділити як сукупність активів, але також сукупність пасивів, які є предметом торгівлі,
спадкування, підставою для відповідальності за зобов'язаннями і т.д.". - рішення Апеляційного суду в
Лодзі від 28.03.2014, I ACa 1278/13, LEX № 1451723.
25
Більш докладно на цю тему: А.Н. Прейбіш, Об'єкт захисту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286
Кримінального кодексу, "Прокуратура і право" 2004/10, с. 29-37.
26
Постанова Верховного Суду від 15.06.2007, I KZP 13/07, OSNKW 2007/7-8, п. 56.
Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 123
праві

. Таким чином, у випадку зі злочином шахрайства поняття "майно"

матеріальними27

слід розуміти ширше - під захист норми підпадає все майнове становище
особи, вся сукупність її майнових прав, включаючи речові, зобов'язальні та
спадкові права, а також нематеріальні майнові права, якщо вони мають
майнову цінність (наприклад, авторське право, право н а винахід, право на
підприємство, право на торговельну марку)28 . Поняття майна включає в себе
майбутні прибутки, майнову шкоду (damnum emergens) та упущену вигоду
(lucrum cessans29 ). Предметом злочину шахрайства також може бути нерухоме
майно.30 Водночас, у судовій практиці висловлюється думка, що поняття
майна не включає в себе надання послуг, вимагання яких карається статтею
121 § 2 Кодексу про проступки31 (так звана "шарашка")32. Однак, щодо обсягу поняття
"майно", слід зазначити, що: "для наявності шахрайства не має значення, чи
відбувається воно в результаті укладення законного договору, чи шляхом
укладення договору, забороненого законом, а отже, в ситуації, коли сам
потерпілий, як правило, керується мотивом засуджуваної корисливості".33
Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд - "Положення ч. 1 ст. 286
КПК не поділяє шахрайство на "краще" і "гірше", а лише вказує на
передумови, які мають бути дотримані для того, щоб винному було
інкриміновано вчинене діяння [...]. Об'єктом захисту, передбаченого ч. 1 ст.
286 КК, є не лише майнова вигода, на яку поширюється правовий захист,
але й будь-яка інша - навіть якщо реалізація цієї вигоди ошуканою особою
порушує положення кримінального закону "34. "Неправомірне
розпорядження майном, про яке йдеться у ч. 1 ст. 286 КК, може бути різним,
може бути, залежно від реалій розслідуваної події, здійснене як з
добросовісною, так і з недобросовісною метою "35. Таким чином, слід визнати,
що положення ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу захищає будь-який вид
власності, а розпорядження нею не обмежується лише правовідносинами.
Формулювання положення частини 1 статті 286 Кримінального кодексу
передбачає, що майно має н а л е ж а т и іншій особі (власне майно) або
становити майно, яке їй не належить, але яким вона має право
розпоряджатися (майно третіх осіб). При цьому особа, яка розпоряджається
своїм або чужим майном, повинна бути фізичною особою - "Термін "інша
особа", що вживається у ч. 1 ст. 286 КК, стосується лише фізичної особи, яка
має право розпоряджатися своїм або чужим майном, а не організації, яка не
може вчиняти жодних дій без уповноваження на це фізичної особи. Тільки
людина, як істота, наділена інтелектом і свідомістю, може приймати певні
вольові рішення щодо розпорядження певним майном, і тільки людина може
бути введена в оману або залишитися в такій омані".36 Таким чином,
спотворення або використання помилки машиною, комп'ютерною системою
тощо виключається.37
27
J. Бафія, К. Міодуський, М. Сіверський, Кодекс карний. Коментар, Варшава 1987, с. 263.
28
T. Oczkowski, Commentary ... [in:] Code ..., p. 1679.
29
Рішення ВС у Варшаві від 18.10.2019, II AKa 215/19, LEX № 2756375.
30
Z. Niezgoda, Niektóre aspekty prawnokarnej ochrony ubezpieczycieli (instytucje ubezpieczeniowych) na grun-
cie unormowania art. 286 i 298 k.k., "Prokuratura i Prawo" 2006/4, c. 131.
31
Закон від 20.05.1971. - Кодекс про правопорушення (консолідований текст: Законодавчий вісник за
2021 рік, поз. 281) - далі КК.
32
Рішення Апеляційного суду м. Люблін від 11.07.2000 р., II AKa 101/00, "Prokuratura i Prawo" 2001/9,
п. 19.
33
T. Oczkowski, Oszustwo jako przestępstwo majątkowe i gospodarcze, Kraków 2004, с. 65.
34
Рішення Верховного Суду від 10.03.2004, II КК 381/03, OSNwSK 2004/1, п. 523.
35
Постанова Верховного суду від 29.01.2015, I KZP 24/14, OSNKW 2015/4, п. 30.
36
Рішення Апеляційного суду м. Щецін від 25.09.2014, II AKa 74/14, LEX № 1527205.
37
М. Яновський, Злочин так званого комп'ютерного шахрайства, "Прокуратура і право" 2011/10, с. 53.
124 Катажина
Борковська

Слід також зазначити, що об'єктом шахрайського злочину доктрина

розглядає не лише майно, а й особу.38 Деякі представники доктрини
звужують об'єкт шахрайського злочину до "усвідомлення і волі певної особи
та складових частин майна ошуканої особи або іншої особи (яка не є
ошуканою особою, але має право розпоряджатися цим майном) "39.
Склад злочину шахрайства полягає в обмані іншої особи з метою
невигідного розпорядження власним майном або майном іншої особи
шляхом введення в оману або використання помилки чи нездатності особи
усвідомлювати намічені дії.
Злочинне діяння полягає у схилянні іншої особи до невигідного
розпорядження майном шляхом обману, фабрикації помилки або
нездатності усвідомлювати свої дії40. Спонукання полягає в тому, щоб
спричинити несприятливе рішення щодо розпорядження майном41. Для
наявності злочину шахрайства необхідно, щоб суб'єкт, який був введений в
оману або перебував у стані розгубленості чи нездатності усвідомлювати
заплановані дії, і суб'єкт, який здійснює розпорядження42 , були тотожними.
Розпорядження майном має бути невигідним, тобто таким, що є негативним
з точки зору інтересів цієї особи або іншої особи, якій завдано шкоди43. При
цьому настання шкоди майну не є необхідною умовою для визнання того,
що таке несприятливе розпорядження мало місце44. Для кримінально-правової
оцінки діяння також не має значення, чи залишаються юридичні акти
чинними відповідно до цивільного законодавства45.
Злочин шахрайства полягає в діях, суть яких полягає в тому, щоб ввести
іншу особу в оману або скористатися її помилкою чи нездатністю належним
чином усвідомлювати вчинювані дії46. Ці дії повинні передувати невигідному для
потерпілого розпорядженню майном47
.
Під введенням в оману слід розуміти створення в іншої особи уявлення
про існуючу (а не майбутню) реальність, яка насправді відрізняється від тієї,
яку представляє правопорушник48. Введення в оману може відбуватися як самим
правопорушником, так і в результаті дій третіх осіб, якими користується
правопорушник і які не усвідомлюють того, що створюють оманливе
уявлення про дійсний стан речей49. Введення в оману може мати форму як дії
(наприклад, надання неправдивої інформації про послугу, за яку жертва
платить), так і бездіяльності (наприклад, приховування інформації про
недоліки послуги).

38
B. Міхальський, Злочини проти власності. Розділ XXXV Кримінального кодексу. Коментар, Варшава 1999,
s. 197.
39
А.Н. Прейбіш, Предмет ..., с. 31.
40
M. Кулик, Коментар до ст. 286 к.к.к. [в:] Кримінальний кодекс. Коментар, за ред. М. Мозгави, Варшава 2013,
s. 663.
41
Т. Очковський, Шахрайство..., с. 9 і далі.
42
Рішення Верховного суду від 13.04.2006, IV КК 40/06, LEX № 183008; рішення Верховного суду від
29.01.2004, I KZP 37/03,
"Прокуратура і право" 2004/3, п. 6; рішення Апеляційного суду м. Катовіце від 10.03.2016, II
AKa 535/15, LEX № 2095824.
43
Рішення Апеляційного суду м. Гданська від 22.02.2017, II AKa 2/17, LEX № 2310602.
44
Рішення Верховного Суду від 30.08.2000, V ККН 267/00, OSNKW 2000/9-10, п. 85.
45
Рішення Апеляційного суду м. Познань від 9.02.2017, II AKa 114/16, LEX № 2402478.
46
Рішення Верховного Суду від 26.02.2020, III КК 689/18, LEX № 3077171.
47
Рішення Верховного суду від 4.04.2013, IV КК 355/12, LEX № 1297687.
48
Рішення Верховного Суду від 19.07.2007, V КК 384/06, LEX № 299205.
49
Постанова Верховного Суду від 20.01.2017, IV КК 438/16, LEX № 2224613.
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 125
праві

Введення в оману можливе будь-якими способами та методами, які

призведуть до розбіжності між усвідомленням потерпілим того, що він
розпоряджається майном, та фактичним станом речей51.
Використання помилки - це використання помилки, створеної у
свідомості потерпілого, тобто його суб'єктивного сприйняття дійсності, яка
насправді є іншою і про яку злочинець знає52. Неправомірне засудження
потерпілого існує без участі особи, яка вчинила шахрайство53. Натомість поведінка
винного полягає в тому, що він не виправляє таке помилкове переконання
потерпілого і користується ним54. Помилка особи, яка ухвалює рішення,
повинна стосуватися елемента, який є суттєвим для ухвалення рішення55. З
іншого боку, юридично не має значення, чи проявив потерпілий належну
обачність і чи міг уникнути помилки56.
Експлуатація нездатності жертви розумно усвідомлювати свої дії може
бути наслідком, зокрема, психічного захворювання57 , психічної незрілості,
зумовленої, наприклад, віком58 , сильної втоми або виснаження59. Судова практика
вказує на це: "для визнання того, що винний скористався нездатністю особи,
яка відчужує майно, належним чином усвідомлювати свої дії, достатньо,
якщо буде встановлено, що в момент відчуження майна особа, яка його
відчужує, не усвідомлювала, яку юридичну дію вона вчиняє і які правові або
економічні наслідки спричиняє чи може спричинити ця дія "60.
Злочин, передбачений частиною 1 статті 286 Кримінального
процесуального кодексу, є матеріальним злочином. Наслідком діяння є
неправомірне відчуження майна61. Злочин, передбачений ст. 286
Злочин, передбачений § 1 Кримінального кодексу, є закінченим у момент,
коли потерпілий розпоряджається своїм майном у невигідний для нього спосіб62.
Елемент наслідку злочину у вигляді несприятливого розпорядження майном
не є тотожним зі шкодою і може бути виконаний і без її настання63. За вчинення
шахрайства в о с н о в н о м у складі (ч. 1 ст. 286 Кримінального
процесуального кодексу) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на
строк від 6 місяців до 8 років. Злочин шахрайства переслідується за посадою.
Якщо діяння було вчинене на шкоду особі
найближчими родичами, кримінальне переслідування здійснюється за заявою
потерпілого (стаття 286 § 4 КПК).
50
Рішення Верховного Суду від 19.07.2007, V КК 384/06, LEX № 299205.
51
Постанова Верховного суду від 2.02.2004, IV КК 322/03, OSNwSK 2004/1, п. 233.
52
L. Gardocki, Law..., pp. 332-333; рішення Верховного суду від 19.07.2007, V KK 384/06.
53
Рішення Верховного Суду від 27.10.1986, II KR 134/86, OSNPG 1987/7, п. 80.
54
Рішення Верховного суду від 2.12.2002, IV ККН 135/00, LEX № 74478.
55
T. Кись, Критерії визначення несприятливого характеру відчуження майна за ознаками злочину,
п е р е д б а ч е н о г о частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу, "Czasopismo Prawa
Karnego i Nauk Penalnych" 2018/3, с. 39.
56
Рішення Апеляційного суду м. Катовіце від 9.12.2016, II AKa 412/06, LEX № 2202532.
57
Рішення ВС у Варшаві від 3.12.2019, II AKa 86/19, LEX № 3026692.
58
L. Gardocki, Law..., с. 332-333.
59
Я. Сливовський, Кримінальне право, Варшава 1979, с. 437.
60
Рішення Апеляційного суду у Вроцлаві від 18.12.2015, II AKa 307/15, LEX № 1993070.
61
М. Домбровська-Кардас, П. Кардас, Коментар ... [в:] Кодекс ..., т. III, ст. 286.
62
Рішення Апеляційного суду м. Катовіце від 22.11.2006 р., II AKa 226/06, LEX № 297351.
63
Постанова Верховного Суду від 29.10.2020 р. у справі V КГС 69/19, LEX № 3077079. У судовій
практиці з'явився поділ шахрайств на "шкідливі" шахрайства, тобто шахрайства, де негативні,
несприятливі майнові наслідки для потерпілого м а ю т ь форму реальної шкоди або неотримання
очікуваної вигоди, та "нешкідливі" шахрайства, т о б т о ш а х р а й с т в а , д е в результаті
розпорядження лише створюється або збільшується загроза (н е б е з п е к а ) настання негативних
наслідків для майна потерпілого (докладніше про це
M. Бєльський, Шахрайство з заподіянням шкоди та без заподіяння шкоди як два різновиди злочину
шахрайства, "Нова кодифікація кримінального права" 2017, т. 43, с. 19-32).
126 Катажина
Борковська

Визначення поняття "близька особа" міститься в положенні ч. 11 ст. 115

Кримінального кодексу. - Це, як і раніше, чоловік або дружина, висхідні,
низхідні родичі, рідні брати і сестри, родичі однієї лінії або ступеня
споріднення, особа, яка перебуває у відносинах усиновлення, та її/його
чоловік/дружина, а також особа, яка перебуває з ним/нею у спільному
проживанні.

3. ЗЛОЧИН ШАХРАЙСТВА В НІМЕЦЬКОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

У німецькому кримінальному праві положення, яке криміналізує шахрайство, є

положенням
§ 263 Strafgesetzbuch64. Цей злочин належить до групи злочинів проти власності
(Delikt gegen das Vermögen, Vermögensdelikt).65 Він систематизований в
окремій главі німецького законодавства, главі XXII під назвою
"Шахрайство та привласнення майна" (Betrug und Untreue).
Стаття 263 Кримінального кодексу Німеччини (StGB) передбачає, що
той, хто з метою отримання незаконної фінансової вигоди для себе або
третьої особи завдає шкоди майну іншої особи шляхом введення її в оману
або введення в оману за допомогою неправдивого повідомлення,
перекручування або приховування фактів, карається позбавленням волі на
строк до п'яти років або штрафом (п. 1). Замах на вчинення таких дій
карається (ч. 2). В особливо тяжких випадках винний карається
позбавленням волі на строк від 6 місяців до 10 років. Особливо тяжкий
випадок має місце, зокрема, коли злочинець: 1) діє в професійній якості або
як член злочинної групи, організованої з метою неодноразового підроблення
документів або вчинення шахрайства; 2) завдає майнової шкоди у великому
розмірі або діє з наміром завдати майнової шкоди великій кількості осіб
шляхом неодноразового вчинення шахрайства; 3) спричиняє економічні
труднощі іншій особі; 4) зловживає своїми повноваженнями або становищем
посадової особи або європейського чиновника;
5) інсценує подію, що є підставою для виплати страхового відшкодування за
договором страхування, після того, як він або інша особа з цією метою
повністю або частково знищила об'єкт, що має значну цінність, шляхом
підпалу або спричинила загибель чи посадку на мілину судна (абзац 3 (1)-(5)
п. 3). Положення
Абзац 2 § 243 та положення § 247 і 248a застосовуються mutatis mutandis
(абзац 4). Особа, яка вчиняє шахрайство у складі злочинної групи,
організованої з метою вчинення злочинних дій відповідно до положень §
263-264 та § 267-26966 або діє професійно, карається позбавленням волі на строк
від 1 до 10 років, а в менш тяжких випадках - позбавленням волі на строк
від 6 місяців до 5 років (п. 5). Суд може призначити управлінський нагляд
(п. 6)67.
64
Закон від 15.05.1871. - Кримінальний кодекс (Strafgesetzbuch) в редакції від 13.11.1998, BGBl 1998,
частина I, с. 3322, зі змінами та доповненнями. - Тут і далі StGB.
65
W. Mitsch, Strafrecht. Besonderer Teil 2, Berlin-Heidelberg 1998, p. 393.
66
Положення § 263 StGB передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство (Betrug), а § 263a StGB - за
комп'ютерне шахрайство (Computerbetrug),
§ 264 StGB - шахрайство з субсидіями (Subventionsbetrug), § 267 StGB - фальсифікація документів
(Urkundenfälschung), § 268 StGB - фальсифікація технічної документації (Fälschung technischer Aufzeich-
nungen), § 269 StGB - фальсифікація доказових даних для юридичних цілей (Fälschung
beweiserheblicher Daten).
67
Переклад - К.Б. Див. переклад положень StGB польською мовою, виконаний Евою Туора-
Швіерскотт, що міститься в: E. Tuora-Schwierskott, Deutsches Strafgesetzbuch. Übersetzung ins
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 127
праві
Polnische. Кримінальний кодекс Німеччини в перекладі на польську мову, Регенсбург 2016 - § 263(1)
StGB: "[...] з метою отримання неправомірної матеріальної вигоди для себе або третьої особи завдає
шкоди майну іншої особи, вводячи її в оману або спричиняючи введення в оману шляхом
перекручення, спотворення або приховування фактів"; § 263(3) StGB: "[...] 1) злочинець діє
професійно або в складі банди, яка сформувалася з метою постійного вчинення шахрайства або
підробки офіційних документів; 2) заподіяння
128 Катажина
Борковська

Згідно з належним чином застосованим положенням § 243(2) StGB,

особливо тяжкий випадок відсутній, якщо діяння стосується предмета
невеликої вартості.
Відповідно до належним чином застосованого положення § 247 StGB,
якщо потерпілий є родичем, опікуном, законним представником або особою, яка
проживає в одному домогосподарстві зі злочинцем, кримінальне переслідування
за шахрайство здійснюється за його заявою. Німецьке законодавство
передбачає основний склад шахрайства (§ 263(1) StGB) та його
кваліфіковані види (§ 263(2) та (5) StGB).68 К в а л і ф і к о в а н і види
шахрайства, що містяться в положенні § 263(2) StGB, були додані до
німецького законодавства Шостим законом про реформу кримінального
права (6. StrRG) від 26.01.1998 р., який набув чинності 1.04.1998 р.69 , і є досить
жорсткими. Обтяження кримінальної відповідальності ґрунтується,
насамперед, на способі, у який діяв злочинець (наприклад, професійно, у
складі злочинної групи, шляхом зловживання повноваженнями або шляхом
вимагання винагороди), або на наслідках його/її дій (наприклад, заподіяння
майнової шкоди у великому р о з м і р і , діяння на шкоду багатьом особам,
заподіяння економічних труднощів іншій особі). Тлумачення ознак
кваліфікованого виду злочину ш а х р а й с т в а н а д а н о судовою
практикою. Тут варто навести найбільш актуальні позиції судової практики.
Так, "професійно" діє особа, яка шляхом неодноразового вчинення злочину
прагне забезпечити собі не лише тимчасове джерело доходу певного розміру
та тривалості. Якщо винний планує вчинити лише одне шахрайство, яке
приносить йому д о х і д , умисел на вчинення декількох злочинів відсутній70. З іншого
боку, вчинення шахрайства у складі організованої злочинної групи вимагає,
щоб воно було результатом домовленості всередині групи. Індивідуальні дії
члена групи поза її межами не можуть вважатися діями у складі злочинної
групи71
. Поняття "майнова шкода в особливо великих розмірах" не має
законодавчого визначення. Федеральний суд (Bundesgerichtshof) прийняв
рішення з цього приводу, вказавши, що це фактично невизначений вираз і
має бути роз'яснений судом шляхом ю р и д и ч н о г о тлумачення. П р и
ц ь о м у він підкреслив, що розмір шкоди повинен оцінюватися об'єктивно,
виходячи з конкретних фактів злочину. Водночас він встановив нижню
межу для великої майнової шкоди, вказавши, що шкода на суму до 50 000
євро не може бути визнана такою72. Дії з умислом

3) заподіяння страждань і н ш і й особі; 4) зловживання своїми повноваженнями як державної

посадової особи або європейського державного службовця, або 5) інсценування події, що дає
підстави для страхової вимоги, після того, як він або третя особа з певною метою підпалили
предмет, що має істотну цінність, або шляхом підпалу повністю або частково зруйнували або
спричинили затоплення судна, або спричинили його посадку на м і л и н у ч и викидання на
берег". Порівнюючи два переклади, слід припустити, що незначні відмінності пов'язані з різним
перекладом окремих слів, але сенс, тим не менш, схожий.
68
З л о ч и н , передбачений § 263(5) StGB, також називають "мега-кваліфікованим" видом
шахрайства. Див. P. Poniatowski, K. Wala, Злочин ..., с. 97.
69
Закон від 26.01.1998 про шосту реформу кримінального права (Sechstes Gesetz zur Reform des
Strafrechts
[6th StrRG]), BGBl 1998, частина I, с. 164.
70
Розпорядження Bundesgerichtshof (далі BGH) від 19.12.2007, 5 StR 543/07, "Neue Zeitschrift für Straf-
recht" 2008/5, с. 282.
71
Розпорядження BGH: від 1.02.2011, 3 StR 432/10, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2011/11, с. 637; від
29.11.2016, 3 StR 291/16, HRR-Strafrecht.de 2017/16 (доступне 10.06.2021).
72
Рішення BGH від 7.10.2003, 1 StR 274/03, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2004/3, с. 16955.
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 129
праві

За заподіяння майнової шкоди великій кількості осіб шляхом вчинення

шахрайства повторно караються випадки, коли злочинець вчиняє декілька
незалежних один в і д о д н о г о д і й з точки зору правової оцінки.
Взаємозв'язок між окремими злочинами є таким, що в сукупності дії
правопорушника завдають шкоди великій кількості осіб73. Під "великою
кількістю осіб" доктрина розуміє мінімальну кількість у десять74, двадцять75 або
навіть п'ятдесят76 осіб. Водночас у судовій практиці висловлюється думка, що
при тлумаченні цього поняття не обов'язково використовувати лише
мінімальну кількість осіб, яким винний має намір заподіяти шкоду, але
вирішальним і достатнім є намір винного здійснити певний широкий вплив,
зокрема за допомогою засобу масової інформації (наприклад, Інтернету). Він
не повинен мати намір завдати шкоди певній мінімальній кількості осіб77.
Шкода не обов'язково має бути завдана фізичним особам, вона може бути
завдана і юридичним особам78. Заподіяння матеріальної шкоди іншій особі, з
іншого боку, має місце тоді, коли потерпіла особа поставлена в таке
становище, що вона або особи, яким вона зобов'язана виплачувати
утримання, не мають необхідних засобів для існування, які можна було б
забезпечити без звернення до третіх осіб79. Зловживання владою або
службовим становищем у розумінні
§ § 263 (3) (2) і (4) StGB має місце, коли службова особа діє в межах своєї
компетенції або коли вона діє поза межами цієї компетенції, але з
використанням можливостей, що надаються займаною посадою.
Інкримінована поведінка повинна бути пов'язана зі зловживанням фактично
займаною посадою - просте вдавання з себе державного службовця не
становить кваліфікованого шахрайства80. Останній випадок кваліфікованого
шахрайства, передбачений § 263(2) StGB, називається "страхове шахрайство".
Це двофакторний злочин (zwei Teilakten) - злочинець інсценує подію, яка дає
підстави для виплати відшкодування за договором страхування, після того,
як він або інша особа з цією метою повністю або частково знищили річ
значної вартості шляхом підпалу або спричинили затоплення чи посадку на
мілину судна81
. Ще два кваліфіковані види шахрайства містяться в § 263(5) StGB.
Згідно з його формулюванням, вчинення злочину у складі організованої
злочинної групи (Bandenmäßig) має місце тоді, коли троє або більше осіб
об'єднуються з наміром вчинити злочини певного виду (§ 263-264 та § 267-
269 StGB), деталі яких не встановлюються. Не обов'язково відігравати
керівну роль у банді або брати участь у значній кількості злочинів.

73
Федеральний уряд Федеративної Республіки Німеччина, Проект шостого закону про реформу
кримінального права [6th StrRG], друк № 13/8587, 25.09.1997, с. 64.
74
Так вважає Клаус Тідеманн, див. K. Tiedemann, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch.
Лейпцизький коментар, ред. К. Тідеманн, Б. Валеріус, Й. Фогель, Б. Шюнеманн, М. Мьореншлагер,
Берлін 2012, т. 9, частина I, §§ 263-266b, nb 299.
75
Це випадок Петера Крамера, див. P. Cramer, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch. Kommentar, ed.
A. Шенке, Г. Шредер, П. Крамер, Мюнхен 2006, с. 188.
76
Так, серед інших, вважають Вольфганг Йокс і Крістіан Єгер, див. W. Joecks, Ch. Jäger, Strafgesetzbuch:
Studienkommentar, Munich 2018, nb 186.
77
Рішення Ландесгеріхту (регіонального суду) Єни від 3.05.2002, 1 Ss 80/02, "Neue Juristische
Wochenschrift" 2002/33, с. 2404.
78
Розпорядження BGH від 9.11.2000, 3 StR 371/00, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2001/6, с. 319.
79
R. Hefendehl, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Münchener Kommentar zum Strafgesetzbuch, ed. W. Joecks,
K. Miebach, Munich 2014, nb 856.
80
Наказ БГВ від 14.08.2013, 4 StR 255/13, "Neue Zeitschrift für Strafrecht - Rechtsprechungsreport
Strafrecht" 2013/11, с. 344.
81
J. Wessels, T. Hillenkamp, Strafrecht. Besonderer Teil 2: Straftaten gegen Vermögenswerte, Heidelberg 2014,
s. 358.
130 Катажина
Борковська

бандитський інтерес82. З іншого боку, професійна діяльність (Gewerbsmäßigkeit)

має місце тоді, коли злочинець діє з наміром отримати регулярне джерело
доходу певної тривалості та обсягу шляхом вчинення злочину знову і знову.
При цьому не має значення, чи реалізується таке припущення83.
За аналогією з розглядом положення статті 286 § 1 Кримінального
кодексу Польщі, подальший аналіз буде обмежений злочином шахрайства
основного виду, тобто положенням § 263 (1) StGB.
Шахрайство в німецькому праві належить до загальних деліктів.
Суб'єктом злочину може бути будь-який суб'єкт, здатний нести кримінальну
відповідальність, на що вказує іменниковий займенник "хто" (wer), що
починає формулювання норми. Вчинення шахрайства шляхом бездіяльності
вимагає, щоб винний був поручителем (§ 13(1) StGB), і в цьому випадку
злочин є індивідуальним.
Шахрайство може бути вчинено лише умисно (§ 263(1) у поєднанні з § 15
StGB).84 Винна особа повинна діяти з наміром отримати неправомірну
фінансову вигоду для себе або третьої особи (in der Absicht, sich oder einem
Dritten einen rechtswidrigen Vermögensvorteil zu verschaffen). Цей умисел
виражається в тому, що для винного важливо, щоб він або інша особа
отримала вигоду від вчиненого правопорушення85. З суб'єктивної сторони діяння,
передбачене § 263 (1) StGB, характеризується, таким чином, умислом з
відтінком умислу (dolus directus 1. Grades)86.
Об'єктом захисту (посягання) норми § 263(1) StGB є власність (Ver-
mögen).87 У доктрині зазначається, що конструкція злочину шахрайства
ґрунтується на впливі на волю іншої особи шляхом обману. Оскільки злочин
шахрайства тісно пов'язаний з економічними операціями, деякі вчені-
криміналісти виступають за широке розуміння об'єкта захисту § 263 StGB,
вказуючи, що він також включає "приватну автономію особи в комерційних
операціях, що розуміється як гарантія свободи дій".88 Однак, згідно з
переважаючою думкою, свобода іншої особи від примусу89 (свобода від
шахрайства) залишається поза межами захисту, передбаченого § 263 StGB90.
В епоху розвитку "білокомірцевої" злочинності німецька кримінальна
доктрина також підкреслює роль шахрайства в економічній злочинності.
Шахрайство може бути, а може і не бути економічним злочином

82
Розпорядження BGH від 16.11.2006, 3 StR 204/06, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2007/5, с. 269.
83
Рішення BGH: від 17.06.2004, 3 StR 344/03, "Neue Juristische Wochenschrift" 2004/39, с. 2840; від
10.08.2016, 2 StR 579/15, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2017/6, с. 351.
84
W. Perron, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch. Коментар, ред. А. Есер, Мюнхен 2019, с.
165.
85
P. Wittig, Die Absicht der rechtswidrigen Bereicherung, 'Juristische Arbeitsblätter' 2013/6, с. 401-402.
86
S. Tofahrn, Strafrecht. Besonderer Teil II: Straftaten gegen Vermögenswerte, Heidelberg 2016, p. 183; H. Otto,
Grundkurs Strafrecht: die einzelnen Delikte, Berlin 2005, p. 252.
87
T. Fischer, Strafgesetzbuch mit Nebengesetzen, Munich 2020, § 263, nb 3; B. Hecker, Strafbare Pro-
duktwerbung im Lichte des Gemeinschaftsrechts, Tübingen 2001, p. 228.
88
E. Самсон, "Основна проблема сталого розвитку", "Juristische Arbeitsblätter" 1978/10, с. 469-475, 625;
D. Geerds, Schadensprobleme beim Betrug, 'JURA - Juristische Ausbildung' 1994/5, с. 309-311.
89
Свобода від примусу є самостійним об'єктом кримінально-правового захисту, і насамперед
положення § 240 StGB, що криміналізує незаконний примус (Nötigung). Див. W. Mitsch, Strafrecht ...,
s. 393-394.
90 Постанова
BGH від 18.07.1961, 1 StR 606/60, "Neue Juristische Wochenschrift" 1961/41, с. 1876; рішення
BGH від 14.10.1975, 1 StR 481/75, "Neue Juristische Wochenschrift" 1976/20, с. 902; K. Schmoller,
Betrug bei bewußt unentgeltlichen Leistungen, "Juristenzeitung" 1991/3, с. 117-129.
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 131
праві

- його можна вчинити як у сфері економічної торгівлі, так і поза нею. Слід
також мати на увазі, що не кожне економічне правопорушення буде
одночасно і шахрайством - для того, щоб кваліфікувати останнє, необхідно
вичерпати всі елементи положення § 263 StGB91.
За нинішнього стану законодавства в німецькій доктрині та судовій
практиці також відсутня єдність щодо того, який вид власності підлягає
захисту92
. У науці переважає юридично-економічне розуміння поняття майна
(власності, активів). Лише ті активи, на які поширюється захист правової
системи, вважаються захищеним майном відповідно до § 263 StGB93. Таким
чином, вимоги, що випливають з незаконних правовідносин, не підпадають
під диспозицію цього положення.
§ 263 StGB94. З іншого боку, судова практика, використовуючи економічне
розуміння власності (майна), поширює поняття "майно" на всі активи,
вартість яких може бути виражена в грошах95 , відмовляючи в кримінально-
правовому захисті тому чи іншому активу (правочину) лише у випадку
грубих порушень закону. Це продиктовано бажанням уникнути протиріччя
між кримінальним правом і рештою правової системи96. Майнова вигода також
має бути незаконною, а отже, не мати правових підстав - шахрайство не має
місця, якщо вимагач має позов до потерпілого, який підлягає примусовому
виконанню97
. Між шкодою та віктимізацією також має існувати зв'язок, щоб
шкода, завдана жертві, одночасно була вигодою для злочинця98.
У німецькій науці також існує доктринальна суперечка щодо обсягу
терміну "власність". Згідно з "економічною" точкою зору (wirtschaftlicher
Vermögensbegriff), цей термін охоплює лише ті товари, які мають грошовий
вираз (geldwerte Objekte).99 Згідно з "юридичною" точкою зору (juristicher
Vermögensbegriff), поняття власності не повинно обмежуватися компонентами,
які мають грошову вартість. "Актив" складається з усієї сукупності прав та
обов'язків особи, яка ним розпоряджається. Втрата права сама по собі є шкодою.
Власність також можна розглядати в особистому плані (personaler
Vermögensbegriff). У цьому аспекті "власність" - це комплексний захист
можливостей певного суб'єкта права в економічній сфері, який сприймається
суб'єктивно - інтереси різних суб'єктів права можуть відрізнятися, наприклад,
малий і великий підприємець мають різні потреби і цілі100. Підсумовуючи
міркування щодо об'єкта захисту (нападу) на підставі положення § 263(1)
StGB, слід зазначити, що, згідно з поширеною в несередземноморській
доктрині та судовій практиці думкою, диспозиція цього положення охоплює
ті

91
W. Mitsch, Strafrecht ..., с. 393-394; J. Baumann, Strafrecht und Wirtschaftskriminalität, 'Juristenzeitung'
1983/23-24, с. 935-938.
92
M. Heghmanns, Betrug und Fälschungsstraftaten, Berlin-Heidelberg 2019, с. 344.
93
S. Beukelmann, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Beckscher Online-Kommentar. StGB, ed. B. von Heintschel-.
-Heinegg, Munich 2016, nb 41; R. Hefendehl, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Münchener Kommentar
zum Strafgesetzbuch, ed. B. von Heintschel-Heinegg, Munich 2017, vol. 5, §§ 263-358 StGB, nb 447.
94
S. Beukelmann, Kommentar ... [in:] Beckscher ..., nb 42.
95
Рішення BGH: від 15.11.1951, 4 StR 574/51, "Neue Juristische Wochenschrift" 1952/21, с. 833; від
7.08.2003, 3 StR 137/03, "Neue Juristische Wochenschrift" 2003/45, с. 3283.
96
Рішення BGH від 28.04.1987, 5 StR 566/86, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 1987/9, с. 407;
розпорядження BGH від 1.08.2013, 4 StR 189/13, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2013/12, с. 710.
97
U. Кіндхаузер, Коментар до § 263 StGB [в:] Strafgesetzbuch, ред. U. Kindhäuser, U. Neumann, H.U. Paeffgen,
Baden-Baden 2017, nb 372.
98
R. Rengier, Strafrecht. Besonderer Teil I: Vermögensdelikte, Munich 2021, nb 246.
99
H. Otto, Grundkurs Strafrecht..., с. 154.
100
H. Отто, Грундкурс Страфрехта..., с. 238-247.
132 Катажина
Борковська

всі активи, які становлять економічну цінність і можуть бути предметом

легального обігу101.
До основних елементів злочину шахрайства належить заподіяння шкоди
майну іншої особи шляхом введення її в оману або утримання її в омані,
спотворення або приховування фактів. Таким чином, шахрайство має
стосуватися факту102. Факт - це певний стан речей, існування якого можна
довести
.103 Факт може стосуватися властивостей чи природи предмета або
психіки винного (в тому числі його вольової сфери) - так званий внутрішній
факт104. Фактами в розумінні § 263 (1) StGB можуть бути також обставини,
які неможливо довести, за умови, однак, що злочинець подає їх жертві як
доказові - прикладом тут може бути договір про екзорцизм105. Поза межами "фактів",
однак, залишаються думки106.
Шахрайство може бути вчинено як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності107.
Поведінка правопорушника може бути явною - він діє, наприклад, письмово,
усно або жестами. "Явне" шахрайство включає, наприклад, введення в
оману щодо характеристик товару108. Судова практика вказує на те, що кожен, хто
користується платною послугою, неявно заявляє про свою платоспроможність
і готовність платити, оскільки це є підставою для обміну товарами та
послугами. Це стосується, наприклад, заправки на автозаправних станціях
самообслуговування109
. "Приховане" шахрайство, таким чином, має місце тоді, коли
злочинець, вчиняючи дії, які мають юридичне значення, створює видимість,
наприклад, наміру оплатити послугу або платоспроможності.
Шахрайство має місце, коли жертву вводять в оману або тримають в омані.
Згідно з думкою, висловленою в судовій практиці, помилка - це неправильне
сприйняття дійсності з боку потерпілого.110 Помилкою має бути фізична
особа - це не може бути, наприклад, комп'ютерна система. Злочин
шахрайства передбачає людський процес прийняття рішень111 - у випадку впливу
на машину винний може нести відповідальність за так зване комп'ютерне
шахрайство (Computerbetrug) відповідно до § 263a StGB. Помилкою також
вважається, якщо жертва має сумніви щодо тверджень злочинця112. Також не має
юридичного значення, чи міг потерпілий легко розпізнати неправду в заяві
злочинця, наприклад, через очевидні неточності113. Шахрайство - це будь-яка
поведінка, яка об'єктивно вводить в оману або підтримує помилку і тим
самим впливає на уяву іншої особи. Шкода

101
P. Hauck, Betrug und Untreue als konkrete Gefährdungsdelikte de lege lata und de lege ferenda,
'Zeitschrift für Internationale Strafrechtsdogmatik' 2011/11, с. 922.
102
U. Kindhäuser, Strafrecht. Besonderer Teil II: Straftaten gegen Vermögensrechte, Baden-Baden 2016, nb 3.
103
K. Kühl, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch. Коментар, ред. К. Лакнер, К. Кюль, Мюнхен
2018, nb 6.
104
Рішення BGH від 3.06.1960, 4 StR 121/60, "Neue Juristische Wochenschrift" 1961/4, с. 182; T. Fischer,
Strafgesetzbuch..., § 263, nb 8.
105
Рішення Ландесгеріхту Мангейму від 30.04.1992, (12) 4 Ns 80/91, "Neue Juristische Wochenschrift"
1993/22, с. 1488. Суд постановив, що договір про екзорцизм, який не був виконаний договірною
стороною, може бути кримінально оцінений з точки зору вичерпання елементів злочину,
передбаченого статтею 263 Кримінального кодексу.
106
T. Fischer, Strafgesetzbuch..., § 263, nb 9.
107
H. Отто, Грундкурс Страфрехта..., с. 235-236.
108
Рішення BGH від 12.12.1958, 2 StR 221/58, "Neue Juristische Wochenschrift" 1959/22, с. 993.
109
Розпорядження BGH від 28.07.2009, 4 StR 254/09, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2009/12, с. 694; розпорядження
Кельнський земельний суд від 22.01.2002, Ss 551/01-2/02, "Neue Juristische Wochenschrift" 2002/14, с. 1059.
110
Рішення BGH від 24.04.1952, 4 StR 854/51, "Neue Juristische Wochenschrift" 1952/, 22-23, с. 896.
111
Розпорядження BGH від 21.11.2001, 2 StR 260/01, "Neue Juristische Wochenschrift" 2002/12, с. 905.
112
Рішення BGH від 5.12.2002, 3 StR 161/02, "Neue Zeitschrift für Strafrecht" 2003/6, с. 313.
113
Рішення BGH від 22.10.1986, 3 StR 226/86, "Neue Juristische Wochenschrift" 1987/7, с. 388.
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 133
праві

потерпілого має бути результатом помилки, яка була спричинена шахрайською

поведінкою114
. На відміну від цього, захист людей від наслідків їхньої власної
необережності
залишається поза межами злочину шахрайства115.
Німецький законодавець не включив до § 263 (1) StGB елемент,
пов'язаний зі здійсненням потерпілим несприятливого розпорядження
майном. Однак у доктрині та судовій практиці вчинення потерпілим
несприятливого розпорядження майном розглядається як необхідний елемент
для існування складу шахрайства - це елемент, що становить зв'язок між
використанням помилки злочинцем і шкодою, завданою потерпілому, що
водночас відрізняє цей вид злочину від інших злочинів проти власності116.
Позбавлення власності потерпілого може мати форму дії, толерантності або
бездіяльності, які, крім того, повинні безпосередньо призвести до
зменшення майна117. Це може включати взяття на себе зобов'язання118. Водночас,
позбавлення власності не обов'язково має бути юридичною дією згідно з
цивільним правом - кримінально-правове розуміння позбавлення власності є
ширшим і включає також суто фактичні дії119. Правоздатність жертви також не
має значення120. З іншого боку, розпорядження майном повинно безпосередньо
призвести до заподіяння шкоди - якщо особа своїми діями лише створила
можливість подальшого несанкціонованого доступу до майна потерпілого
шляхом шахрайства, склад злочину, передбаченого § 263 (1) StGB121 , не
вичерпаний.
Злочин, передбачений § 263 (1) StGB, належить до майнових злочинів122.
Наслідком діяння є фінансові втрати потерпілого внаслідок розпорядження
ним майном123. Якщо фінансове становище потерпілого не погіршується, склад
шахрайства не виникає. Це стосується, наприклад, випадків, коли особа
купує товар за його ціною, хоча його неправдиво рекламують як спеціальну
пропозицію124
.
Кримінальне покарання за шахрайство передбачає позбавлення волі на
строк до 5125 років або штраф126.
У Німеччині шахрайство є злочином, який переслідується за
п о с а д о ю . Якщо жертва є родичем, опікуном, законним представником
або особою з числа

114
Рішення BGH від 26.04.2001, 4 StR 439/00, "Neue Juristische Wochenschrift" 2001/3, с. 218.
115
Рішення BGH від 10.07.1952, 5 StR 358/52, "Neue Juristische Wochenschrift" 1952/27, с. 1062.
116
R. Hefendehl, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Münchener Kommentar zum Strafgesetzbuch, ed. W. Joecks,
K. Miebach, Munich 2017, vol. 5, § 263, nb 9.
117
Рішення BGH від 11.03.1960, 4 StR 588/59, "Neue Juristische Wochenschrift" 1960/23, с. 1068.
118
Рішення BGH від 20.03.2013, 5 StR 344/12, "Neue Juristische Wochenschrift" 2013/20, с. 1460.
119
Рішення BGH від 11.03.1960, 4 StR 588/59, "Neue Juristische Wochenschrift" 1960/23, с. 1068.
120
U. Kindhäuser, Strafrecht..., § 27, nb 42.
121
S. Beukelmann, Kommentar ... [in:] Beckscher ..., nb 32.
122 З
іншого боку, в німецькій доктрині існують різні погляди на кваліфікацію шахрайства як злочину, при
вчиненні якого завдається шкода правовому благу, або як злочину, пов'язаного з викриттям. Це
широке питання, аналіз якого виходить за рамки цієї статті. Однак варто послатися на роботу,
присвячену цій проблемі - див. P. Hauck, Betrug..., с. 919-930.
123
H. Satzger, Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch. Коментар, за ред. Х. Затцгера, В. Шлюкебіра,
G. Widmaier, Cologne 2016, nb 203.
124
Наказ БГГ від 18.07.1961, 1 StR 606/60, "Neue Juristische Wochenschrift" 1961/14, с. 1876.
125 П о к а р а н н я у в и г л я д і п о з б а в л е н н я в о л і є с т р о к о в и м ,
якщо законом не передбачено довічне
п о з б а в л е н н я в о л і . Строковий вирок до позбавлення волі призначається на максимальний
строк до 15 років і мінімальний строк до 1 місяця (§ 38 (1) і (2) StGB).
126
Штраф накладається в денних ставках. Мінімальна кількість денних ставок становить 5, а
максимальна - 360. Розмір денної ставки встановлюється судом з урахуванням особистого та
економічного становища порушника. Мінімальна денна ставка становить 1 євро, а максимальна -
30 000 євро (§ 40 (1) і (2) StGB).
134 Катажина
Борковська

проживають у спільному домогосподарстві зі злочинцем, переслідування за

шахрайство здійснюється на їхню вимогу (§ 263 абз. 4 у поєднанні з § 247
StGB).

4. ВИСНОВКИ

Порівнюючи нормативний зміст положення ч. 1 ст. 286 КК та положення

ч . 1 ст. 263 StGB, можна дійти таких висновків.
Немає жодних відмінностей щодо суб'єкта злочину шахрайства. У
нормативних актах обох держав шахрайство є загальнокримінальним
злочином і може бути вчинено будь-якою особою, здатною нести
кримінальну відповідальність. У випадку бездіяльності винний повинен
бути так званим гарантом, тобто мати обов'язок запобігти настанню
наслідків (ст. 2 КК та § 13(1) StGB). Таким чином, шахрайство шляхом
бездіяльності є індивідуальним злочином.
З суб'єктивної точки зору, шахрайство і в Польщі, і в Німеччині є умисним
злочином, який може бути вчинений лише з прямим умислом, забарвленим
метою (dolus directus coloratus). Загалом, незважаючи на незначні відмінності у
формулюванні самої норми, такою метою є отримання фінансової вигоди.
Однак відмінності спостерігаються щодо об'єкта захисту (посягання).
Об'єктом захисту злочину, передбаченого статтею 286 § 1 StGB, є власність,
хоча доктрина розглядає не лише власність, але й особу як об'єкт посягання
шахрайства. У німецькій кримінально-правовій доктрині переважає думка,
що свобода іншої особи від примусу перебуває поза межами захисту,
передбаченого § 263(1) StGB. Як у польському, так і в німецькому праві
поняття "майно" розуміється в широкому сенсі і включає в себе всі майнові
активи і пасиви. Розпорядження майном може відбуватися як на підставі
юридичного акту, так і на підставі фактичних дій. На відміну від німецького
законодавства, польська судова практика не обмежує об'єкт захисту
правовими правовідносинами. Хоча "положення статті 286 § 1 Кримінального
кодексу не містить обмеження [...] лише "неправомірним розпорядженням
майном", здійсненим
"з добросовісною метою", положення § 263(1) StGB захищає всі компоненти,
вартість яких може бути виражена в грошах, відмовляючи у кримінально-
правовому захисті відповідної вигоди лише у випадку грубих порушень
закону. В обох нормативних актах, однак, суб'єкт, який розпоряджається
майном, повинен бути фізичною особою.
Об'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінально-
процесуального кодексу, є схиляння іншої особи до невигідного
розпорядження своїм майном або майном іншої особи шляхом введення в
оману або використання помилки чи нездатності розуміти намічені дії, а
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу, - заподіяння
шкоди чужому майну шляхом введення в оману, перекручування або
приховування фактів. Причинний зв'язок між обома діяннями полягає в тому,
що інша особа схиляється до невигідного розпорядження майном за
допомогою шахрайських дій, спрямованих на спонукання до помилки
контрагента або використання її переваг. Польський закон прямо вказує на те,
що потерпілий повинен сам здійснити відчуження майна, тоді як у
Німеччині ця обставина реконструюється на основі причинно-наслідкового
зв'язку між діями винного та шкодою, завданою потерпілому. Таким чином, в
Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 135
праві
обох законах конструкція матеріальної сторони є триступеневою - спочатку
злочинець вчиняє шахрайські дії,
136 Катажина
Борковська

що має на меті ввести потерпілого в оману щодо дійсного стану речей, то

потерпілий здійснює розпорядження майном, що призводить до заподіяння
шкоди його майну. У польському законодавстві прямо зазначено, що саме
потерпілий повинен здійснити розпорядження, тоді як у німецькій системі це
випливає зі змісту вищезгаданих елементів. У світлі принципу nullum crimen
sine lege, польське регулювання слід вважати більш бажаним.
Обидва положення вимагають ідентифікації суб'єкта, який здійснює
розпорядження, і суб'єкта, який є жертвою шахрайських дій. Позбавлення майна
в обох випадках також має залишатися несприятливим, тобто бути негативним з
точки зору інтересів потерпілого.
Положення ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу вказує на те, що злочинець
повинен або ввести жертву в оману, або скористатися вже наявною помилкою
жертви чи її нездатністю усвідомлювати навмисні дії. Положення § 263(1) StGB
обмежується введенням жертви в оману та утримуванням її в розгубленості, не
згадуючи про використання нездатності жертви усвідомлювати заплановані дії. У
зв'язку з цим можна зазначити, що це
"Нездатність розумно оцінювати вчинені дії" може розглядатися в німецькій
системі як форма "утримання жертви в омані". - Адже вона вже має
фальсифіковане сприйняття реальності. На користь цього свідчить той аргумент, що
діяння, яке є об'єктом шахрайства, не обов'язково має бути юридичним актом, це
може бути і фактична дія. Також не вимагається дієздатність потерпілого,
ефективність якої за цивільним правом - звісно, у спрощеному розумінні -
залежить, серед іншого, від наявності розсудливості щодо вчинюваних дій.
Дотримуючись цієї лінії міркувань, у польському законодавстві критерій
"нездатності належним чином усвідомлювати заплановані дії" був би
підкатегорією самої експлуатації вже існуючої помилки, а включення цього
критерію в закон - непотрібним надлишком. Злочини, передбачені ч. 1 ст. 286
Кримінального кодексу та ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу, є
кримінальними правопорушеннями.
матеріальних істот.
За основний злочин шахрайства п ер едбачен о
п о к а р а н н я у в и г л я д і позбавлення волі на строк від шести
місяців до восьми років у Польщі та позбавлення волі на строк до п'яти років
або штраф у Німеччині. Таким чином, у Польщі шахрайство карається значно
суворіше.
В обох країнах злочин шахрайства переслідується ex officio. Єдиний
виняток - якщо діяння вчинено на шкоду близькому родичу, в такому випадку
воно переслідується за заявою потерпілого. Таке рішення існує як у Польщі,
так і в Німеччині. Кримінальне законодавство обох країн визначає коло осіб,
від яких вимагається така заява (стаття 115 § 11 Кримінального кодексу та §
263 (4) у поєднанні з § 247 StGB).
Виходячи з цих міркувань, обрана у вступній частині цієї роботи гіпотеза
дослідження про те, що "польське та німецьке правове регулювання злочину
шахрайства демонструє як подібності, так і відмінності у своєму
нормативному змісті", має бути підтверджена позитивно. Схожість
відзначається щодо об'єкта, суб'єктивної сторони та способу переслідування
злочину, тоді як відмінності - щодо об'єкта захисту (посягання) та
суб'єктивної сторони злочину шахрайства, а також законодавчо закріпленої
загрози покарання.
Нарешті, слід підкреслити, що вимагання за допомогою інформаційних і
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 137
праві
цифрових систем зростає. Ці злочини часто не можуть
138 Катажина
Борковська

бути криміналізоване положенням, що стосується виключно злочину шахрайства,

оскільки суб'єктом обману має бути фізична особа. У цьому відношенні окремі
законодавства приймають різні рішення - польський і німецький законодавці
вирішили включити в кримінальну кодифікацію окремий вид злочину, що
стосується так званого комп'ютерного шахрайства (стаття 287 § 1
Кримінального кодексу і § 263a (1) StGB).

Підсумок
Катажина Борковська, Злочин шахрайства у
кримінальному праві Польщі та Німеччини
Шахрайство є одним з найпоширеніших злочинів проти власності. З огляду на
прогрес в інформаційних технологіях, діджиталізації та інших сферах, кількість
шахрайств постійно зростає вже кілька років поспіль, і правове регулювання
потребує адаптації до вимог сьогодення. Правова реакція на шкоду, заподіяну
шахрайськими діями, в рамках систем кримінального права може бути різною.
Предметом цієї статті є детальний порівняльний аналіз польського та
німецького кримінального законодавства у сфері шахрайства. Дослідження
включає аналіз законодавчих особливостей основного виду цього злочину,
передбаченого польським та німецьким кримінальними кодексами, з особливим
акцентом на суб'єкті, суб'єктивній стороні злочину, об'єкті та об'єктивній
стороні злочину. Також йдеться про кримінальне покарання та порядок
притягнення до відповідальності за шахрайство. Аналіз ґрунтується на поглядах
вчених-правознавців і коментаторів, а також на судових рішеннях. Дискусія
завершується порівнянням положень польського та німецького законодавства із
зазначенням подібностей та відмінностей між цими нормативними актами.

Ключові слова: шахрайство, злочин проти власності, порівняльне кримінальне

право, кримінальне право Польщі, кримінальне право Німеччини

Підсумок
Катажина Борковська, Шахрайство в польському
та німецькому кримінальному праві
Шахрайство є одним з найпоширеніших злочинів проти власності. Останніми
роками, зокрема через розвиток комп'ютеризації та оцифрування, кількість
таких злочинів неухильно зростає, і перед законодавцем постає проблема
адаптації правового регулювання до потреб сьогодення. Кримінально-правова
реакція на схиляння іншої особи до невигідного для неї розпорядження майном
шляхом обману може бути різною. Предметом цієї статті є порівняльне
дослідження, присвячене виключно положенням кримінального законодавства
про шахрайство в Польщі та Німеччині. У дослідженні проаналізовано елементи
основного складу цього злочину, що містяться в положеннях Кримінальних
кодексів обох країн, детально описано суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт
захисту (посягання) та об'єктивну сторону злочину. Також згадується про
передбачену законом загрозу покарання та порядок притягнення до кримінальної
відповідальності за шахрайство. Міркування, викладені в статті, ґрунтуються як
на доктринальних поглядах, так і на судовій практиці. Потім проводиться
порівняння польського та німецького законодавства, що вказує на подібності та
відмінності в обох нормативних актах.

Ключові слова: шахрайство, злочин проти власності, порівняльне кримінальне

право, кримінальне право Польщі, кримінальне право Німеччини
 Шахрайство в польському та німецькому кримінальному 139
праві

Література:
1. Андрєєв І., Кубіцький Л., Ващинський Я. [ред.] System prawa karnego. O
przestępstwach w szczególności, Wrocław 1989.
2. Бафіа Й., Мьодуський К., Сіверський М., Кодекс карний. Коментар, Варшава 1987.
3. Baumann J., Strafrecht und Wirtschaftskriminalität, Juristenzeitung 1983, № 23-24.
4. Beukelmann S., Kommentar zu § 263 StGB [in:] Beckscher Online-Kommentar. StGB,
ред. Б. фон Хайншель-Хайнегг, Мюнхен 2016.
5. Бєльський М., Шахрайство із заподіянням шкоди та без заподіяння шкоди як два
різновиди злочину шахрайства, Нова кодифікація кримінального права 2017, т. 43.
6. Buczkowski K., Jankowski M., Bachmat P., Regulacja przestępstwa oszustwa w
wybra- nych systemach prawnych państw Unii Europejskiej, Warsaw 2018.
7. Крамер П., Коментар до § 263 StGB [в:] Кримінальний кодекс. Коментар, ред. А. Шьонке,
H. Шредер, П. Крамер, Мюнхен 2006.
8. Домбровська-Кардас М., Кардас П., Коментар до ст. 286 k.k.k. [в:] Kodeks karny.
Особлива частина, т. III, Коментар до статей 278-363 Кримінального кодексу,
за ред. А. Цолля, Варшава 2016.
9. Eser A. [ред.] Strafgesetzbuch. Коментар, Мюнхен 2019.
10. Fischer T., Strafgesetzbuch mit Nebengesetzen, Munich 2020.
11. Fredrich-Michalska I., Stachurska-Marcińczak B. [ed.] Uzasadnienie rządowego pro-
jektu nowego kodeksu karnego [in:] Nowe kodeks karne z 1997 wraz z
uzasadnieniami. Карний кодекс, Варшава 1997.
12. Gardocki L., Prawo karne, Warsaw 2011.
13. Geerds D., Schadensprobleme beim Betrug, JURA - Juristische Ausbildung 1994, z. 5.
14. Горняк О., Зміни щодо злочинів проти власності, Нова кримінальна кодифікація.
Кримінальний кодекс. Короткий коментар, Міністерство юстиції, Варшава 1998,
z. 7.
15. Hauck P., Betrug und Untreue als konkrete Gefährdungsdelikte de lege lata und de
lege ferenda, Zeitschrift für Internationale Strafrechtsdogmatik 2011, № 11.
16. Hecker B., Strafbare Produktwerbung im Lichte des Gemeinschaftsrecht, Tübingen 2001.
17. Hefendehl R., Kommentar zu § 263 StGB [in:] Münchener Kommentar zum Strafge-
setzbuch, ed. W. Joecks, K. Miebach, Munich 2014.
18. Hefendehl R., Kommentar zu § 263 StGB [in:] Münchener Kommentar zum Strafge-
setzbuch, ed. W. Joecks, K. Miebach, Munich 2017, vol. 5.
19. Heghmanns M., Betrug und Fälschungsstraftaten, Berlin-Heidelberg 2019.
20. Хайншель-Хайнегг Б. фон [ред.] Бекшер Онлайн-Коментар. StGB, Мюнхен 2016.
21. Яновський М., Злочин так званого комп'ютерного шахрайства, Прокуратура і
право 2011, № 10.
22. Йокс В., Ягер Ч., Strafgesetzbuch: Studienkommentar, Мюнхен 2018.
23. Йокс В., Мібах К. [ред.] Мюнхенський коментар до Кримінального кодексу,
Мюнхен 2014.
24. Йокс В., Мібах К. [ред.] Мюнхенський коментар до Кримінального кодексу,
Мюнхен 2017, т. 5.
25. Kindhäuser U., Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch, ed. U. Kindhäuser,
U. Нейман, Х.У. Пафген, Баден-Баден 2017.
26. Kindhäuser U., Strafrecht. Besonderer Teil II: Straftaten gegen Vermögensrechte, Baden-.
-Баден 2016.
27. Кіндхаузер У., Нойманн У., Пафген Х.У.. [ред.] Strafgesetzbuch, Баден-Баден 2017.
28. Кулик М., Коментар до ст. 286 к.к.к. [в:] Кримінальний кодекс. Коментар, за
ред. М. Мозгави, Варшава 2013.
29. Kühl K., Kommentar zu § 263 StGB [in:] Strafgesetzbuch. Коментар, за ред. К. Лакнера,
K. Kühl, Мюнхен 2018.
30. Кись Т., Критерії визначення несприятливого характеру розпорядження майном за
ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, Czasopismo Prawa Karnego i
Nauk Penalnych 2018, z. 3.
31. Lackner K., Kühl K. [eds] Strafgesetzbuch. Коментар, Мюнхен 2018.
32. Łagodziński S., Oszustwo pokradzieżowe, Prokuratura i Prawo 1998, № 5.
140 Катажина
Борковська

33. Міхальський Б., Злочини проти власності. Глава XXXV Кримінального кодексу.
Komen- tarz, Варшава 1999.
34. Mitsch W., Strafrecht. Besonderer Teil 2, Berlin-Heidelberg 1998.
35. Мозгава М. [ред.] Кримінальний кодекс. Коментар, Варшава 2013.
36. Niezgoda Z., Niektóre aspekty prawnokarnej ochrony ubezpieczycieli (instytucja ubez-
pieczeniowych) na gruncie unormowania art. 286 i 298 k.k., Prokuratura i Prawo
2006, nr 4.
37. Oczkowski T., Komentarz do art. 286 k.k.k. [in:] Kodeks karny. Komentarz, ed. R.A. Stefański,
Варшава 2017.
38. Oczkowski T., Oszustwo jako przestępstwo majątkowe i gospodarcze, Kraków 2004.
39. Отто Х., Базовий курс Страфрехта: окремі деталі, Берлін 2005.
40. Пала Г., Діяння, передбачене статтею 286 § 2 Кримінально-процесуального
кодексу. - шахрайство або інший злочин, Prokuratura i Prawo 2001, № 6.
41. Перрон В., Коментар до § 263 Кримінального кодексу Німеччини [в:]
Strafgesetzbuch. Коментар, ред. А. Есер, Мюнхен 2019.
42. Понятовський П., Вала К., Кримінальний злочин шахрайства у так званій
класичній формі в порівняльно-правовій перспективі, Studia Iuridica Lublinensia
2017, XXVI, № 4.
43. Прейбіш А.Н., Кримінально-правова оцінка вимоги про відшкодування шкоди за
повернення незаконно вилученої речі, Прокуратура і право 2005, № 5.
44. Прейбіш А.Н., Об'єкт захисту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286
Кримінального кодексу, Прокуратура і право 2004, № 10.
45. Rengier R., Kündigungs-Betrug des Vermieters durch Tun und Unterlassen bei vorgetäu-
schtem Eigenbedarf, Juristische Schulung 1989, № 29.
46. Rengier R., Strafrecht. Besonderer Teil I: Vermögensdelikte, Munich 2021.
47. Федеральний уряд Федеративної Республіки Німеччина, Проект шостого закону
про реформу кримінального права (6th StrRG), друк № 13/8587, 25.09.1997.
48. Самсон Е., Основна проблема державного контролю за корупцією, Juristische
Arbeitsblätter 1978, № 10.
49. Затцгер Х., Коментар до § 263 Кримінального кодексу Німеччини [в:]
Strafgesetzbuch. Коментар, ред. Х. Затцгер, В. Шлюкебієр, Г. Відмайєр, Кельн
2016.
50. Satzger H., Schluckebier W., Widmaier G. [eds] Strafgesetzbuch. Коментар, Кельн 2016.
51. Schmoller K., Betrug bei bewußt unentgeltlichen Leistungen, Juristenzeitung 1991, z. 3.
52. Шьонке А., Шрьодер Х., Крамер П. [ред.] Кримінальний кодекс. Коментар, Мюнхен
2006.
53. Поліцейська статистика, https://statystyka.policja.pl/st/kodeks-karny/przestepstwa-
przeciwko-
-16/63976,Oszustwo-art-286.html
54. Стефанський Р.А. [ред.] Кримінальний кодекс. Коментар, Варшава 2017.
55. Слівовський Ю., Кримінальне право, Варшава 1979.
56. Таберський Д., Провадження у справах про шахрайство, вчинене через мережу
Інтернет, Прокуратура і право 2018, № 6.
57. Тідеманн К., Коментар до § 263 Кримінального кодексу Німеччини [в:]
Strafgesetzbuch. Лейпцизький коментар, [ред.] К. Тідеманн, Б. Валеріус, Й.
Фогель, Б. Шюнеманн, М. Мьореншлагер, Берлін 2012, т. 9, частина I.
58. Тідеманн К., Валеріус Б., Фогель Й., Шюнеманн Б., Мьореншлагер М. [ред.]
Кримінальний кодекс. Лейпцизький коментар, Берлін 2012, том 9, частина I.
59. Tofahrn S., Strafrecht. Besonderer Teil II: Straftaten gegen Vermögenswerte, Heidelberg
2016.
60. Tuora-Schwierskott E., Deutsches Strafgesetzbuch. Übersetzung ins Polnische. Німецький
кримінальний кодекс у перекладі польською мовою, Регенсбург 2016.
61. Wessels J., Hillenkamp T., Strafrecht. Besonderer Teil 2: Straftaten gegen Vermögenswerte,
Гейдельберг 2014.
62. Wittig P., Die Absicht der rechtswidrigen Bereicherung, Juristische Arbeitsblätter 2013,
z. 6.
63. Золл А. [ред.] Кримінальний кодекс. Частина особлива, т. III, Коментар до
статей 278-363 Кримінального кодексу, Варшава 2016.