Тема: Нервова регуляція вегетативних функцій.

Практична робота 6. Оцінка стану центрів автономної (вегетативної)

нервової системи людини. Визначення вегетативного тонусу.
Мета роботи: вивчити стан центрів автономної нервової системи, що регулюють роботу
серцево-судинної системи.
Матеріали та обладнання: секундомір, кушетка.
Об'єкт дослідження: людина.
6.14 Очно-серцевий рефлекс (рефлекс Данини-Ашнера)
Очно-серцевий рефлекс відноситься до парасимпатичних рефлексів та проявляється в
скороченні частоти серцевих скорочень та зниженні артеріального тиску при натисканні на очні
яблука. Уповільнення пульсу більш ніж на 10 ударів в хвилину вказує на підвищення
збудливості парасимпатичної частини автономної нервової системи. Уповільнення менш ніж на
4 ударів або почастішання пульсу вказують на переважання тонусу симпатичної частини
(збочена реакція). Рефлекторна дуга рефлексу: основні центральні ланки - парасимпатичне ядро
окорухового нерва середнього мозку, ядра депресорного центру довгастого мозку, рухові ядра
блукаючого нерва; рухова ланка - волокна блукаючого нерва, що іннервують серцевий м'яз.
Порядок роботи:
1. Перед обстеженням необхідно ретельно вимити руки. У положенні сидячи у
випробуваного рахують кількість серцевих скорочень за хвилину.
2. Прикладіть обидві руки до бічної поверхні голови випробуваного та великими пальцями
повільно натискайте на обидва очні яблука протягом 6-8 секунд. Натискання не повинні
призводити до відчуття болю або відчуття світла.
3. Відразу після впливу підрахуйте частоту серцевих скорочень. Запишіть результати
спостережень.
Результати: ЧСС 1 = 80 уд\хв. ЧСС 2 = 72 уд\хв.
Висновки: Поясніть механізм зміни частоти серцевих скорочень у випробуваного. Зробіть
висновок про стан тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів автономної нервової
системи.
Зміна частоти серцевих скорочень у випробуваного після натискання на очні яблука може бути
пояснена за допомогою рефлекторної дуги очно-серцевого рефлексу. При натисканні на очні
яблука стимулюються рецептори в цій області, які посилюють активність парасимпатичного
відділу автономної нервової системи. Парасимпатичний відділ відповідає за сповільнення
серцевого ритму та зниження артеріального тиску.
Нормотонічний тип реакції, ритм уповілнюється на 8 ударів в хвилину, що вказує на
підвищення збудливості парасимпатичної частини автономної нервової системи.

6.15 Дихально-серцевий рефлекс Герінга

Дихально-серцевий рефлекс дозволяє оцінити стан парасимпатичного центру автономної
нервової системи, що регулює роботу серця. Затримка дихання після глибокого вдиху
приводить до підвищення тонусу ядер блукаючого нерва. У нормі це супроводжується до
зменшенням частоти серцевих скорочень на 4-6 удари на хвилину. Уповільнення пульсу на 8-10
ударів в хвилину свідчить про підвищення, менше 4 ударів в хвилину - про зниження тонусу
парасимпатичного відділу автономної нервової системи.
Порядок роботи:
1. У положенні сидячи у випробуваного рахують число серцевих скорочень за хвилину.
2. Випробуваному пропонують зробити глибокий вдих і затримати дихання.
3. Рахують пульс під час затримки дихання. Запишіть результати спостережень.
Результати: ЧСС 1 = 78 уд\хв. ЧСС 2 = 69 уд\хв.
Висновки: Поясніть механізм зміни частоти серцевих скорочень у випробуваного. Зробіть
висновок про стан тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів автономної нервової
системи.
Зміна частоти серцевих скорочень у випробуваного після глибокого вдиху і затримки дихання
пояснюється впливом парасимпатичного відділу автономної нервової системи. Глибокий вдих
та затримка дихання сприяють підвищенню активності цього відділу, що в свою чергу
призводить до сповільнення серцевого ритму.
Зменшення пульсу на 9 ударів в хвилину вказує на підвищення тонусу парасимпатичного
відділу, свідчить про його нормальну функцію.

6.16 Кліностатичний рефлекс

Цей рефлекс дозволяє оцінити стан тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів
автономної нервової системи. При зміні положення тіла зі стоячого в положення лежачи
частота серцевих скорочень в нормі зменшується на 4-6 ударів в хвилину. Зменшення пульсу
більш ніж на 6 ударів в хвилину вказує на підвищення тонусу парасимпатичного відділу
автономної нервової системи, що регулює роботу серця. Відсутність реакції або збільшення
частоти серцевих скорочень свідчить про переважання тонусу симпатичного відділу.
Порядок роботи:
1. У положенні стоячи у випробуваного рахують число серцевих скорочень за хвилину.
2. Випробуваному пропонують лягти.
3. Через 10-20 секунд не змінюючи положення тіла піддослідного рахують ще раз пульс.
4. Запишіть результати спостережень.
Результати: ЧСС 1 = 80 уд\хв. ЧСС 2 = 75 уд\хв.
Висновки: Поясніть механізм зміни частоти серцевих скорочень у випробуваного. Зробіть
висновок про стан тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів автономної нервової
системи.
Зміна ЧСС при зміні положення тіла відображає реакцію організму на зміни у фізіологічних
умовах, включаючи вплив гравітації, регуляцію кровообігу та функціонування автономної
нервової системи. Зменшення пульсу на 5 ударів в хвилину свідчить про нормальний стан
тонусу парасимпатичного відділу.

6.17 Ортостатичний рефлекс

Ортостатичний рефлекс дозволяє оцінити стан тонусу симпатичного і парасимпатичного
відділів автономної нервової системи. При переході людини з положення лежачи в положення
стоячи частота серцевих скорочень в нормі збільшується на 6-24 удари за хвилину.
Почастішання пульсу більш ніж на 24 удари на хвилину вказує на підвищення тонусу
симпатичного відділу автономної нервової системи, що регулює роботу серця, менше 6 ударів -
про переважання тонусу парасимпатичного відділу.
Порядок роботи:
1. Випробуваному пропонують лягти. Через 4-6 хвилин перебування в положенні лежачи
у випробуваного вважають число серцевих скорочень за хвилину.
2. Запропонувати досліджуваному встати і через 15-25 секунд повторно рахуйте пульс.
3. Запишіть результати спостережень.
Результати: ЧСС 1 = 70 уд\хв. ЧСС 2 = 82 уд\хв.
Висновки: Поясніть механізм зміни частоти серцевих скорочень у випробуваного. Зробіть
висновок про стан тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів автономної нервової
системи.
Організм реагує на зміну положення тіла відповідним збільшенням активності симпатичного
відділу, щоб забезпечити адекватний кровообіг та підтримати діюче серце при стоянні.
Збільшення пульсу на 12 ударів в хвилину свідчить про нормальний стан тонусу симпатичного
відділу.
2