Міністерство охорони здоров’я України

Міністерство освіти і науки України

Кременчуцький медичний фаховий коледж
імені В.І. Литвиненка

Біогенні s-, p-, d- елементи, їх біологічна роль та

застосування в медицині
Матеріали лекційного заняття №1

Викладач медичної хімії

Юрченко Л.В.

м. Кременчук
Домашнє завдання.
Прочитати конспект лекції та записати в робочий зошит основні
матеріали лекції (те що виділено жовтим кольором). На електронну адресу
chimicayurchenko@ukr.net необхідно відправити фото вашого конспекту
до 18 вересня 2022 року. При підготовці до практичного заняття весь
виділений матеріал необхідно вивчити напам'ять.
 Тема: Біогенні s-, p-, d- елементи, їх біологічна роль та
застосування в медицині
У живих організмах людини і тварин за допомогою різних фізико-
хімічних і хімічних методів виявлено понад 80 хімічних елементів, що
надходять в організм разом з водою і їжею. Вони входять до складу різних
біологічних систем і відіграють певну фізіологічну роль.
Засновник біогеохімії академік В. Вернадський, вивчаючи розподіл
хімічних елементів у земній корі, вперше обгрунтував роль живої речовини в
міграції елементів та показав значення хімічних елементів для
життєдіяльності та еволюції організмів людини та тварин. Організм
вибірково асимілює з біосфери певні хімічні елементи. При цьому їх
концентрація залежить від розчинності сполук цього елемента середовищі
існування організму, а також заряду ядра даного елемента.
• 47 хімічних елементів є постійно, тому вони називаються біогенними.
Найважливішими є хімічні елементи, що становлять 97,5 % від
загальної маси організму. Це шість елементів О, С, Н, N, P, S, які є
органогенними елементами.
Залежно від кількісного вмісту всі біоелементи А. Виноградов розділив
на макро-, мікро- і ультрамікроелементи.
• До макроелементів, крім елементів-органогенів, відносять елементи:
натрій Na, калій K, кальцій Ca, магній Mg, хлор Cl.
вміст яких в організмі становить 0,01 % і більше маси тіла
Макроелементи виконують роль пластичного матеріалу.
• Мікроелементи – 10-3–10-5 %.
ферум Fe, йод J, флуор F, цинк Zn, купрум Cu, манган Mn, кобальт Co,
хром Cr, нікол Ni, молібден Mo, алюміній Al.
Мікроелементи входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів.
• Ультрамікроелементи – Au, Hg, Tl
Вміст біометалів в організмі
Біометал % мас. г/70 кг

Кальцій Ca 1,5 1050

Калій K 0,35 245
Натрій Na 0,15 105
Магній Mg 0,05 35
Ферум Fe 0,01 5

s-елементи Na, K, Ca, Mg

 Солі натрію в організмі знаходяться переважно в розчинному стані в
плазмі крові, в лімфі, в лікворі, в травних соках. В клітинах натрію значно
менше, зосереджується в позаклітинних зонах. Натрій відіграє важливу роль
у затриманні води в організмі. 1 г натрію може затримати до 25 г води.
Йому належить важлива роль у перерозподілі води між клітинами i
рідинами організму, а також в регуляції обміну води в цілому. Натрій хлорид
є основним матеріалом, з якого утворюється соляна кислота. В цьому процесі
беруть також участь хлориди калію, кальцію та магнію. Ці солі відіграють
найбільшу роль в осмотичних процесах. Іони натрію також необхідні для
нормальної збудливості м'язів.
Солі калію, як і натрію, добре розчинні у воді, вони є у всіх тканинах
організму. На відміну від натрію, калій в більших кількостях міститься в
клітинах, тому натрій звичайно звуть екстрацелюлярним, а калій
iнтpaцелюлярним елементом. Так, наприклад, з 8 - 9 г калію, що є в крові, 95
- 96% знаходиться в еритроцитах i лише 3 - 5% у плазмі. Багато калію в
травних соках. Іони калію посилюють функції парасимпатичної нервової
системи i зменшують збуджуючий вплив натрію на м'язи. Калій посилює дію
ацетилхоліну на нервові закінчення в м'язах.
Натрій
Натрій міститься в клітині виключно у вигляді йонів. Його
уміст у людському організмі становить близько 100 г, уміст у крові
— 1970 мг/л, масова частка в кістковій тканині — 1 %; у м'язовій
— 0,26 - 0,78 %. Натрій у людському організмі потрібен для того, щоб
підтримувати в його клітинах необхідний водно-сольовий баланс, а також
нормалізувати функції нирок і нервово-м’язову діяльність, обумовлює
нормальний ритм серця, впливає на синтез гормонів, регуляцію кров’яного
тиску. Крім цього, він забезпечує збереження в крові мінеральних речовин у
розчинному стані. Йони Натрію активізують травні ферменти, затримують
воду в організмі, беруть участь у транспортуванні амінокислот і цукрів.
 Добова потреба людини в цьому хімічному елементі —
близько 1,0 - 1,5 г — зростає вдвічі за сильного потовиділення.
Нестача Натрію в організмі може призводити до втрати апетиту та
смаку, хронічного проносу, судом, спазмів, нервових розладів, шкірних
висипок, м'язової слабкості, погіршення пам'яті, частих інфекційних
захворювань.
Натрій нетоксичний, однак його надлишок спричиняє спрагу, сприяє
розвитку гіпертонічної хвороби, інтенсифікації склеротичних процесів,
виникненню хвороб нирок (набряки, камені), тощо.
Калій
Калій міститься в клітині тільки у вигляді йонів. Його вміст у
людському організмі становить близько 140 г, уміст у крові — 1620 мг/л,
масова частка у кістковій тканині — 0,21 %; у м'язовій — 1,6 %. Калій часто
називають «серцевим» елементом завдяки його участі в процесах скорочення
волокон міокарда. Дефіцит цього елемента призводить до ризику розвитку
серцевої недостатності, інсульту, небезпечних для життя аритмій. Участь
Калію в натрієво-калійному насосі обумовлює також його вплив на м’язову
активність, проведення нервового імпульсу по рефлекторній дузі, регулює
нервово-м’язову збудливість. Будучи внутрішньоклітинним елементом, Калій
знижує набряклість тканин, бере участь у процесах сечовипускання.
Нормальна робота нирок, виведення з організму шлаків і токсинів – його
заслуга. Необхідний Калій і для підтримки оптимального артеріального
тиску. Елемент досить легко всмоктується і виводиться з організму
переважно через нирки. Його метаболізм тісно пов’язаний з Натрієм і
Магнієм. Натрій – антагоніст Калію. А Магній є каталізатором засвоєння
Калію.
Харчові продукти — джерела Калію

Добова потреба людини в Калії становить 2 - 2,7 г, а за інтелектуального

навантаження зростає до 5 г.
Нестача Калію може призвести до порушень серцево-судинної
діяльності, підвищення рівня холестерину, виникнення загальної слабкості й
нервозності, високої утомлюваності та безсоння, м'язової слабкості, судом,
спраги й непереносимості цукру, сухості шкіри, вугрового сипу, закрепів.
Надлишок Калію може зумовити порушення серцево-судинної
діяльності: м'язову слабкість, сплутане мислення, труднощі з вимовлянням.
Токсична доза становить 6 г; летальна — 14 г. кров’яного тиску та рівня
глюкози в корові.
Магній
Магній входить до складу молекули хлорофілу, регулює кальцієві та
натрієві канали у мембранах клітин, а отже, і концентрацію цих металів у
клітинах. Нормальна робота йонних каналів захищає м’язові клітини і
нервові від гіперактивності, підтримує серцевий ритм. Крім цього, магній є
важливим для кісток через те, що він є активатором вітаміну D, нестача якого
викликає остеопороз та інші захворювання). Він є складником низки
ферментів, які беруть участь у вуглеводному та фосфорному обміні, у
підтриманні сталої температури тіла, в утворенні білків. Цей хімічний
елемент підтримує здорову мінеральну структуру кісток, бере участь у
проведенні імпульсу від нервів до м'язів, активує ДНК-полімеразу, підвищує
опірність інфекціям. Він стимулює перистальтику кишечнику, сприяє
виведенню жовчі та холестерину з центральної нервової системи, знижує її
збудливість, посилює процеси гальмування. Магній має антисептичну та
судинорозширювальну дію, знижує артеріальний тиск, знімає м'язові спазми,
є антистресовим елементом.
Харчові продукти — джерела Магнію

В організмі людини у нормі є близько 25 г Магнію, 50 - 60 % з якого

міститься у кістках, а решта — у м’яких тканинах. Менше 1% Магнію
міститься у крові — нормальна концентрація становить
від 0,75 до 0,95 ммоль/літр. Людина втрачає близько 120 мг Магнію на день
із сечею.
Добова потреба людини в Магнії становить 250 - 500 мг та підвищується
під час стресів, у різа атеросклерозу, ішемічної хвороби серця,
жовчнокам'яної та гіпертонічної хвороб.
Нестача Магнію може призвести до захворювань кишечника;
виникнення дратівливості й порушення емоційного стану; посмикування
м'язів, тремтіння рук; м'язових судом, серцевої аритмії, зниження опірності
організму; порушення структури кісткової тканини, тощо.
Надлишок Магнію ніяк не позначається на здоровому організмі, однак
за хворої печінки може спричинити сонливість, загальмованість,
уповільнення пульсу, гіпотонію, параліч і асфіксію.
Кальцій
Кальцій – найпоширеніший макроелемент в організмі людини. Уміст
його в людському організмі такий:
 масова частка в тілі людини — близько 1,4 %;
 уміст у крові — 90 мг/л;
 у кістковій тканині — 17 %;
 у м'язовій — 0,14 - 0,07 %.
Кальцій сприяє відновленню клітин усього організму, оскільки є складником
їхніх ядер, клітинних і тканинних рідин, у рослин входить до складу
оболонок клітини, забезпечує «злипання» клітин під час утворення тканин.
Цей хімічний елемент забезпечує проникність базальних мембран епітелію,
потрібен для роботи м'язів і кровотворення, бере участь у регулюванні й
порушенні роботи серця, передаванні нервового імпульсу та м'язових
скороченнях. Без Кальцію неможливе нормальне зсідання крові. Він
забезпечує правильну роботу ендокринних залоз, підвищує стійкість
організму до інфекцій, нейтралізує шкідливі для організму кислоти, впливає
на засвоєння організмом їжі.
Харчові продукти — джерела Кальцію

Важливо, що Кальцій майже не втрачається під час кулінарного

оброблення харчових продуктів, однак здатний «вимиватися» з кісткової
тканини. Добова потреба в Кальції становить від 800 мг для дітей до 1,5 г у
дорослих.
Нестача Кальцію може бути причиною важких нервових розладів:
судом, підвищеної збудливості; розм'якшення кісток (рахіт), остеопорозу;
захворювань паращитоподібної, щитоподібної та надниркових залоз.
Надлишок Кальцію може зумовлювати сечокам'яну хворобу,
гіперкальціємію, що супроводжується безпричинною нудотою, спрагою,
втратою апетиту, частим сечовипусканням й судомами. Можливе утворення
сечових і жовчних каменів, пухлин легень і молочних залоз.

Хімія р-елементів ІІІ групи.

До головної підгрупи ІІІ групи періодичної системи належать два дуже
поширених елементи – Бор і Алюміній, і три рідкісних – Галій, Індій і Талій.
Останні належать до таких елементів, які хоча й поширені по всій земній
корі, але присутні завжди в дуже малих концентраціях в ізоморфних домішок
в певних мінералах.
Елементи головної підгрупи третьої групи в сполуках, в яких
валентність відповідає номеру групи, є максимально тривалентні, а ступінь
окиснення їх +3. Електронна структура елементів:
B 1s22s22p1
Al 1s22s22p63s23p1
Ga 1s22s22p63s23p63d104s24p1
Біологічна роль сполук елементів ІІІ А групи та їх застосування у
фармації.
Бор здатний впливати на важливі процеси біохімії тварин і рослин.
Разом з манганом, міддю, цинком, молібденом бор входить в число 5
життєво-необхідних мікроелементів. Концентрується в кістках, зубах,
м’язевій тканині, містковому мозку, печінці і щитовидній залозі тварин.
Імовірно він прискорює ріст і розвиток організмів.
 У фармації використовується кислота борна як антисептик (у вигляді
спиртового розчину); Бор, як мікроелемент входить в склад
мультивітамінних препаратів, краплі Береша.
Похідні Алюмінію застосовують в медицині: KАl(SO4)2 як в’яжучий
засіб; основний ацетат алюмінію Аl(ОН)(СН3СОО)2 використовують для
дезінфекції.
Сполуки Галію, Талію, Індію отруйні. Сам Галій використовують у
стоматології, але його сполуки отруйні. Деякі сполуки Талію знайшли
застосування в медицині – викликають цілеспрямоване облисіння
(тимчасове).
Хімія р-елементів ІV групи.
До р-елементів IV групи належать Карбон, Силіцій, Германій, Станум і
Плюмбум. Карбон і Силіцій належать до типових елементів, а Германій,
Станум і Плюмбум складають підгрупу Германію. У відповідності з
електронними конфігураціями їх атомів:
C 1s22s22p2
Si 2s22p63s23p2
Ge 3s23p63d104s24p2
Sn 4s24p64d105s25p2
Pb 4s24p64d104f145s25p65d106s26p2.
Маючи на останньому енергетичному рівні 4 електрони, елементи
головної підгрупи виявляють ступені окиснення від –4 до +4. Ступінь
окиснення –4 більш характерний для сполук типових елементів – Карбону і
Сіліцію, оскільки здатність приєднувати електрони характерна для атомів з
малим атомним радіусом. Для Германію, Стануму і Плюмбуму, стійкість
сполук із ступенем окиснення –4 зменшується в ряду Ge–Sn–Pb. Оскільки
елементи головної підгрупи містять 2 неспарені р-електрони, то всі вони
утворюють сполуки із СТО +2.
Карбон істотно відрізняється від інших р-елементів групи високим
значенням енергії йонізації. Карбон – типовий неметалічний елемент.
Карбон та його сполуки.
В більшості сполук Карбон IV-валентний, йому відповідають ступені
окиснення –4, +4, +2.
В атомі Карбону на відміну від усіх інших елементів число валентних
електронів дорівнює числу валентних орбіталей. Це одна з головних причин
великої стійкості зв’язку С–С і виняткової схильності Карбону до утворення
гомоланцюгів. Гомоланцюгові молекули, які містять зв’язок С–С, бувають
найрізноманітніших типів: лінійні, розгалуженні, зшиті, циклічні. Ці
численні сполуки Карбону вивчають в органічній хімії.
Карбон – головна складова частина тваринного і рослинного світу.
В природі Карбон знаходиться у вигляді органічних сполук – нафти,
горючих газів. В земній корі Карбон знаходиться в складі карбонатних
мінералів (CaCO3 i MgCO3), кам’яного вугілля, графіту і алмазу.
 Значення елементів IVА групи та їхніх сполук в медицині і фармації.
Карбон – важливий елемент живої природи – входить до складу білків,
вуглеводів, ферментів, гормонів, вітамінів. Утворює ряд токсичних сполук
СО, СОСl2 (фосген), ціаніди. Активоване вугілля – чорний кристалічний
порошок високого ступеня дисперсності. Отримують з тваринного вугілля.
Має дуже велику площу поверхні (1г = 1000 м2 поверхні). Є адсорбентом при
отруєннях алкалоїдами, солями важких металів, при захворюваннях
кишково-шлункового тракту.
Активоване вугілля випускають в порошку. Препаратом активоване
вугіллі є таблетки “Карболен” –73% С, 10% цукру, 12% крохмалю, 5 % NaCl.
Із сполук Si отруйними є SiF4 і H2SiF6, які діють на організм людини
подібно до HF: вражають органи дихання, викликають на шкірі опіки і т.д.
Сполуки Pb токсичні, особливо токсичні органічні сполуки Pb.
У медицині застосовують PbO для виготовлення свинцевого пластиря,
який застосовують при гнійно-запальних захворюваннях шкіри, фурункулах і
т.д. крім того, PbO застосовується в розчинах при опіках, екземах.
Ацетат плюмбуму(ІІ) і ацетат плюмбуму основний застосовують як
в’яжучий засіб при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок.
Біологічна роль Нітрогену. Використання в медицині і фармації
аміаку, оксиду азоту(І), нітриту натрію.
У вигляді білкових речовин азот входить до складу кожної рослини і
тварини. Шлях від вільного азоту до його сполук лежить через перетворення
його в аміак, потім в оксид NO, який переходить в NO2. З оксидів легко
отримують азотну кислоту, а потім її сполуки, які необхідні медицині і
фармації.
Біологічна роль.
Без Нітрогену не існує органічної форми вуглецевих тіл. Рослинами
засвоюється зв’язаний Нітрген з неорганічних сполук – нітратів або аміачних
утворень. Бульбочкові бактерії можуть засвоїти  3 млн.л. N2 з повітря на 1га
грунту за рік. Тваринні організми споживають тільки біологічно – зв’язаний
азот у вигляді органічних його сполук.
Застосування у медицині.
10% розчин NH3 – нашатирний спирт, засіб першої медичної допомоги.
NH4Cl – відхаркувальний засіб (в мікстурах від кашлю).
N2O – в суміші з киснем (20 – 25%) – газовий наркоз.
NaNO2 – судинорозширюючий засіб при стенокардії, мігрені. 1% розчин
підшкірно, 1% розчин (до 5 мл) в/в при отруєнні ціанідами.
N2 – при туберкульозі легень (для створення функціонального спокою легень
в плевру шляхом проколу вводять до 1 л чистого N2, ця операція носить назву
пневмоторакс).
Біологічна роль Фосфору і застосування сполук Фосфору у медицині.
Академік Ферсман О.Є. назвав Фосфор “елементом життя і думки”. Він
накопичується в скелеті, м’язах і нервовій тканині (1,5 кг в організмі
людини). Найважливіші фізіологічні процеси пов’язані з перетворенням
фосфорорганічних речовин.
 Білий фосфор і його пара дуже токсичні: смертельна доза для людини
становить 0,1–0,15 г. Фосфін дуже отруйний. При отруєнні ним уражується
нервова система (слабкість, конвульсії). Фосфіди металів, фосфориста
кислота та її солі також належать до токсичних речовин (кислота та її солі
призводять до необоротнього перетворення білка).
Серед сполук фосфору в медицині застосовується натрію фосфат
(двозаміщений): Na2HPO412H2O i Na2HPO4, які застосовуються при
підвищенні кислотності шлункового соку, при отруєнні кислотами.
Токсична дія сполук Арсену, Стибію, Бісмуту. Застосування у медичній
практиці.
Дуже малі дози As стимулюють життєві процеси, а більш значні –
токсичні. Токсична дія Стибію подібна до Арсену, але слабше виражена.
Токсичність сполук As(III), Sb(III) вища, ніж As(V) i Sb(V). Бісмут менш
токсичний і за характером отруєння, яке він викликає, більш подібний до
ртуті, ніж до Арсену.
As2O3 застосовувався донедавна як внутрішній засіб і зовнішній.
Зовнішньо – при лікуванні деяких шкірних захворювань, у стоматологічній
практиці для некротизації пульпи. Як внутрішнє вживався при малокрів’ї,
неврастенії.
Хімія елементів VI А групи. Оксиген.
До р-елементів VI групи належать типові елементи – Оксиген, Сульфур
та елементи підгрупи Селену – Se, Te, Po:
O 1s22s22p4
S 2s22p63s23p4
Se 3s23p63d104s24p4
Перші чотири елементи мають неметалічну природу, їх об’єднують під
назвою халькогенів, що означає “ті, що утворюють руди”. Найбільшу
неметалічну природу мають Оксиген і Сульфур. Селен і Телур займають
проміжне положення між неметалами і металами.
Оксиген – найпоширеніший елемент земної кори. У вільному стані він
знаходиться в атмосфері повітря, в зв’язаному стані входить в склад води,
мінералів, гірських порід і всіх речовин, з яких побудовані організми рослин і
тварин. Загальна кількість Оксигену в земній корі близька до половини її
маси (близько 47%). Природній кисень складається з трьох стабільних
ізотопів з масовими числами 16 (99,76%), 17 (0,04%) і 18 (0,2%).
Біологічна роль кисню. Використання озону та кисню в медицині та
фармації.
Особлива біологічна роль кисню пов’язана з його здатністю підтримувати
дихання всіх живих істот і розкладати продукти їхньої життєдіяльності під
час процесів тління і окиснення. У клітинах живих організмів (рослин і
тварин) за участю кисню відбуваються процеси окиснення вуглеводів, жирів.
Ці процеси є основним джерелом енергії, необхідної організмам для їхньої
життєдіяльності.
Oxygenum (чистий кисень) в медицині застосовуються для вдихання
при різних типах кисневого голодування тканин, наприклад, при отруєнні
 чадним газом, хлором, при недостатньому живленні крові киснем повітря
внаслідок запальних процесів або інших захворювань органів дихання, при
асфіксії.
Вода дистильована – aqua destillata – перегнана вода. Тепер в Державній
Фармакопеї України є: вода очищена, вода дистильована, вода
високоочищена та ін. рН = 5,0 – 6,8. дистильована вода для ін’єкцій повинна
бути апірогенною (aqua pro injectionibus).
Мінеральні води: вуглекислі; лужні – лужно-вуглекислі і лужно-
хлоридні; залізовмісні; сірчисті; вапнякові; мінеральні води штучні.
Пероксиду водню розчин 3% – зовнішній засіб як антисептик.
Пероксиду водню розчин 30% – пергідроль, у косметології застосовують як
відбілювач, депігментуючий засіб. Антисептична дія Н 2О2 обумовлена його
окисними властивостями, Н2О2 виділяє кисень в присутності ферментів –
каталази крові. Каталаза швидко розкладає пероксид з бурхливим виділенням
кисню, що створює видимість піни.
Пероксид магнію – суміш MgO + MgO2 (останнього не менше 25%).
Застосовують внутрішньо при захворюваннях шлунка і кишечника як
антацидний, дезінфікуючий засіб, який запобігає бродінню.
Гідроперит CO(NH2)2H2O2 – тверда форма пероксиду гідрогену,
бактерицидний засіб.
Озон О3 – сильний окисник, який вбиває бактерії і тому застосовується
для знезаражування води і для дезинфекції повітря. Озон – отрута, гранично
допустимий його вміст в повітрі = 10-5%.
Хімія елементів VII А групи. Гідроген і галогени.
• Хлор міститься у вигляді аніону солей натрію, калію, кальцію, магнію
та марганцю у всіх рідинах організму людини та тварин. Аніони хлору разом
з іонами натрію та калію відіграють основну роль у підтриманні сталості
осмотичного тиску плазми крові, лімфи та інших рідин. Більша частина (65-
70%) всього осмотичного тиску плазми крові забезпечується хлоридами.
Вони відіграють важливу роль у підтриманні іонної рівноваги, а отже, i
регуляції концентрації водневих іонів. Іонам хлору та хлоридам взагалі
належить також важлива роль в утворенні соляної кислоти шлункового соку.
До елементів головної підгрупи VII групи належать Гідроген, Флуор,
Хлор, Бром, Йод, Астат. Їх електронні формули:
H 1s1
F 1s22s22p5
Cl 1s22s22p63s33p5
Br 3s23p63d104s24p5
I 4s24p64d105s25p5
За електронною конфігурацією, а відповідно і за властивостями
Гідроген займає в головній підгрупі VII групи особливе положення. Згідно
електронної конфігурації атомів (однакова структура зовнішнього і
передостанього електронних шарів) бром, йод і астат об’єднують в підгрупу
брому; фтор і хлор належать до типових елементів.
 Використання сполук елементів VII А групи в медицині, санітарії,
фармації
Хлорна вода – розчин хлору Cl2 у воді; застосовується як
дезінфікуючий засіб.
Хлористоводнева кислота – розведена НСІ застосовується в краплях
або у вигляді мікстури при недостатній кислотності шлункового соку.
Розчини NaCl – 0,9 %, 3 %, 5 %, 10 %. Входить в порошки і таблетки.
Вводять в/в – фізрозчин 0,9% при втратах організмом рідини. Застосовують
зовнішньо при запальних процесах шкіри гіпертонічні розчини (3%, 5%,
10%).
KClO, NaClO – гіпохлорити натрію і калію. Розчин NaClO – “жевелева
вода” (Бертло, 1789 р. м. Жавеле). (у польовій хірургії для знезаражування
ран).
Хлорне вапно CaOCl2 – дезінфікуючий, дезодоруючий засіб:
CaOCl2 + CO2 = CaCl2 + CaCO3 + Cl2O
Cl2O  Cl2 + O.
На думку Павлова, броміди встановлюють рівновагу між процесами
збудження і гальмування. KBr, NaBr – седативні (заспокійливі) засоби; 10%
розчин (в/в) або у вигляді мікстур.
NH4Br – як заспокійливе; порошок в різних складах.
Спиртові розчини йоду I2: 10% – розчин йоду в спирті 95% (нестійкий,
зберігають до 1 місяця). 5% – розчин йоду на розведеному спирті + 2% КІ
(для розчинення йоду).

d-елементи Fe, Cu, Zn, Mn, Co, Ni, Cr, Mo

ферум Fe d-Елементи
d-Елементи називають ще перехідними. Вони розміщені в періодичній
системі в великих періодах між s- і р-елементами. Як відомо, характерною
особливістю перехідних елементів є те, що в їх атомах заповнюються
орбіталі не зовнішнього, як у s- і р-елементів, а передостаннього (d-елементи)
шару.
У d-елементів валентних одна n s-орбіталь, три n p-орбіталі і п’ять (n–
1) d-орбіталей. На зовнішньому шарі у d-елементів знаходяться 1–2
електрони (n s-стани), інші валентні електрони розміщені в (n–1) d-стані
передостаннього шару.
Біологічна роль заліза обумовлена головним чином тим, що воно входить
до складу гемоглобіну, міоглобіну та великої групи ферментів тканинного
дихання.
В організмі людини міститься 3- 5 г заліза, з яких близько 73 %
знаходиться в гемоглобіні, 3 - 5 %- у міоглобіні, 15-16% зв'язано у вигляді
залізо-6ілкових комплексів – феритину, що є запасною формою заліза; 0,1%
міститься в плазмі у вигляді залізовмісного білка сидерофіліну та близько
0,1% входить до складу ферментів.
 Біологічна роль Хрому та Молібдену.
Хром відіграє важливу роль в організмі людини. Він позитивно впливає
на процеси кровотворення, а також на ферментативні системи. У складі
ферменту трипсину Хром бере участь у процесі травлення.
Вченими встановлено, що вилучення Хрому з харчового раціону
тварин призводить до підвищення у крові та сечі глюкози. Додавання Хрому
до їжі хворим на цукровий діабет нормалізує вуглеводний обмін.
Хром в організм людини потрапляє з такими продуктами харчування як
соя, кукурудзяна та вівсяна крупа. Добова потреба організму в Хромі складає
5-10 мг на добу. У більших дозах сполуки Хрому досить отруйні. Усі
сполуки Хрому(VI) – токсичні.
Ефективне засвоєння Нітрогену рослинами можливе лише при
наявності слідів Молібдену в грунті. Тому розчинні молібдати – це
мікродобрива.
Масова частка Молібдену в організмі людини складає 110-5%. Добова
потреба в Молібдені втричі менша, ніж у Хромі. Молібден міститься в
деяких ферментних системах організму людини. Він цілюще впливає на
синтез гемоглобіну.
Надмірний вміст Молібдену сприяє накопиченню в організмі сечової
кислоти, яка спричиняє розвиток подагри – хвороби, що спричиняє зміни в
суглобах, кістках, хрящах.
Вольфрам також міститься в організмах людини і тварини, але його
біологічна роль не вивчена.

Біологічна роль Мангану, Кобальту, Феруму, Купруму та

Молібдену.
В організмі людини міститься близько 12 мг Мангану. Він
концентрується переважно в кістках (43%), в мозку, гіпофізі, легенях, м’язах,
нирках. Добова потреба організму в даному елементі складає 5-7 мг.
Біологічна роль Мангану обумовлена здатністю утворювати метало-
комплекси з білками, нуклеїновими кислотами АТФ, АДФ та
амінокислотами. Манган впливає на дію ферментів, гормонів, вітамінів (В, Е)
та інші функції організму, а саме: жировий, білковий, вуглеводний обміни,
приймає участь у синтезі аскорбінової кислоти. Манган здійснює
специфічний вплив на процеси розмноження, позитивно впливає на ріст та
розвиток. Великий вплив Манган здійснює на мінеральний обмін: солі
Мангану сприяють засвоєнню Фосфору та Кальцію. Манган знижує рівень
вмісту глюкози в крові та підсилює синтез глікогену. Солі Мангану, зокрема,
манган (ІІ) хлорид MnCl2, впливають на стан центральної нервової системи.
Так, манган (ІІ) у концентрації 10-9 %, сприяє тривалому підвищенню
збудливості нерва, а більш високі концентрації (10 -6 %) спочатку підвищують
збудливість, а потім пригнічують рефлекторні реакції до повного їх
знищення.
Манган приймає участь у засвоєнні Йоду та синтезі гормонів
щитоподібної залози, що визначає його роль у виникненні ендемічного зобу.
Враховуючи важливу біологічну роль Мангану, його широко
використовують в медичній практиці для лікування ряду захворювань. Так, у
вигляді сполук манган (ІІ) хлориду MnCl2 та манган (ІІ) сульфату MnSO4 його
застосовують при лікуванні анемії у вагітних; разом із купрум (ІІ) сульфату
CuSO4 та кобальт сульфату CoSO4 даний елемент назначається при маткових
кровотечах. Розчини калій перманганату КMnO4 в різних концентраціях
використовують:
- 0,01-0,1 % - для полоскання та спринцювання (в урології, гінекології), для
промивання шлунку, при труєннях;
- 0,1-0,5 % - для промивання ран;
- 2,5% - для обробки шкіри при опіках;
- 5% - в якості кровоспинного засобу.
Зазначені розчини володіють антисептичними властивостями, що
визначаються високою окисною властивістю Мангану.
Джерелом надходження йонів Мангану в організм людини є продукти
рослинного походження: чай, кава, журавлина, різноманітні горіхи, часник,
буряк, абрикоси.
ФЕРУМ (Fe). Даний елемент відноситься до групи життєво необхідних.
Йони Феруму (ІІ) та Феруму (ІІІ) мають важливе значення для
життєдіяльності організму людини. Вони необхідні для процесів
кровотворення, нормальної діяльності багатьох ферментів, перенесення
кисню від легень до тканин, а також електронів у ланцюзі дихання. Загальна
кількість Феруму в організмі людини складає близько 5г, що становить
0,04%. Більша частина цього біогенного елементу концентрується в
еритроцитах (60-73% у складі гемоглобіну), а також в дихальних ферментах –
цитохромах. Добова потреба організму в атомах Феруму – 15-20 мг. Йони
Феруму активно приймають участь в окисно-відновних процесах, що
протікають в організмі людини, а також в імунобіологічних реакціях,
необхідні для процесу росту та кровотворення. Йони Феруму
Fe2+ та Fe3+ входять до складу багатьох ферментів: каталази, пероксидази,
цитохромоксидази тощо.
Чотири йони Феруму Fe2+ в якості комплексоуторювача є складовими
гемоглобіну, зв’язують чотири молекули кисню та сприяють перенесенню
його в тканини. Саме на цій властивості йонів Феруму (ІІ) ґрунтується
значення гемоглобіну як переносника Оксигену.
Йони Fe2+ та Fe3+ приймають участь в біологічному окисненні та
відновленні, віддаючи чи приєднуючи один електрон:
Fe3+ + ē → Fe2+
Fe2+ – ē → Fe3+
Нестача в організмі людини йонів Феруму сприяє розвитку
залізодефіцитної анемії, уповільнює утворення гемоглобіну. В результаті,
транспортування Оксигену до органів та тканин організму припиняється, що
спричиняє зниження рівня клітинного дихання, уповільнюється обмін
речовин.
 Лікарські препарати Феруму широко використовують в медицині у
комплексі з іншими мікроелементами (Cu, Co, Mn) в якості проти анемічних
засобів. Сіль ферум (ІІІ) хлориду FeCl3×6H2O застосовується зовнішньо в
якості кровоспинного засобу. Низький гемоглобін є показником нестачі в
організмі йонів Феруму. Поповнити вміст організму даним мікроелементом
можна за допомогою вживання наступних продуктів: м'ясо, печінка, нирки,
язик, гречана крупа, фасоль, горох, шоколад. У цих продуктах кількість
Феруму найбільша. В незначних кількостях йони Феруму містяться у м`ясі
кур, вареній ковбасі, рибі, ячневій та рисовій крупах, картоплі, кавуні, дині,
сливах, гранаті, черешнях, полуниці, малині, смородині чорній. Важливо
знати, що продукти, багаті Кальцієм, різко знижують засвоєння Феруму.
Тому, щоб підвищити гемоглобін в організмі, необхідно відмовитися від
молока і молочних продуктів.
КОБАЛЬТ (Со) відносять до біогенних елементів. Загальний вміст
даного елементу в організмі складає 1,2 мг. Більше за все Кобальт
концентрується в печінці, нирках, підшлунковій залозі. Добова потреба
людини в даному елементі складає приблизно 0,05-0,1 мг.
Біологічне значення Кобальту пов’язано з функціонуванням ферментів,
вітамінів, гормонів. Кобальт здійснює вплив на білковий, жировий та
вуглеводний обміни та на функції розмноження і росту. Значна частина
Кобальту, що міститься в організмі людини, знаходиться у формі
комплексної сполуки цианокобаламіну (жиророзчинний вітамін В 12). Тому
найбільш важливою біологічною функцією Кобальту в організмі людини є
участь у розвитку та формуванні еритроцитів. Дефіцит вітаміну
В12 призводить до важкого захворювання – злоякісної анемії.
Кобальт позитивно впливає на обмін вітамінів, на синтез вітаміну РР.
Кобальт (ІІ) сульфат СoSO4 позитивно впливає на засвоєння Кальцію та
Фосфору. Кобальт підсилює всмоктування Феруму в кишковику та бере
участь в процесі утворення гемоглобіну.
У медичній практиці використовують декілька препаратів Кобальту:
ціанокоболамін (вітамін В12) та коамід (комплексний препарат Кобальту з
амідом нікотинової кислоти). Вказані препарати призначають разом із
препаратами Феруму при анеміях, захворюваннях печінки, нервових
захворюваннях, а також в дерматології при лікуванні захворювань шкіри.
Кобальт (ІІ) сульфатвикористовується при лікуванні анемій, пов’язаних із
вагітністю та пологами, а також при маткових кровотечах.
Кобальт міститься в печінці, нирках, в молочнокислих продуктах.
Також джерелом Кобальту є вершкове масло, олія соєва, яйця, пророщена
пшениця і висівки, гречка, кукурудза. Суттєва кількість Кобальту міститься в
чаї і какао.
КУПРУМ (Cu). Даний елемент відноситься до групи життєво
необхідних, відіграє виключно важливу біологічну роль у всіх процесах, що
протікають в організмі людини. Загальна місткість Купруму в організмі
дорослої людини приблизно складає 100 мг. В більшій кількості даний
елемент концентрується в печінці. Також міститься в кістках, м’язах, мозку.
Добова потреба дорослої людини в Купруму складає 2-3 мг. Йони Купруму
відносяться до біотиків, нестача яких в організмі людини спричиняє значні
порушення в обміні речовин.