Методика безпосередніх складників

Дистрибутивний аналіз перебуває в тісному зв’язку з методикою

безпосередніх складників (immediate constituents analysis).

Методика безпосередніх складників — прийом подання словотвірної

структури слова і синтаксичної структури словосполучення та речення у
вигляді ієрархії складових елементів. Основні принципи методики
безпосередніх складників були сформульовані Леонардом Блумфілдом, а далі
розроблені представниками дескриптивної лінгвістики Кеннетом Пайком Ч.
Хоккетом, Р. Уеллзом і С. Четменом.

Михайло Кочерган подає таке пояснення сутності цього методу: «В

основу аналізу за БС покладено поступове членування висловлення на
бінарні складники, яке продовжується доти, доки не залишаться неподільні
елементи (кінцеві складники). Речення (коли йдеться про аналіз за БС на
синтаксичному рівні) поступово згортається до «ядерної» одиниці, тобто
одиниці, яка лежить в основі його будови. У членуванні речення, як і
словосполучення, дотримуються принципу: один із БС повинен бути ядром
членованої конструкції, а інший – периферійним елементом»

На погляд дослідника, аналіз за безпосередніми складниками є одним із

виявів структурного методу в мовознавстві (у термінології лінгвіста – окрема
«методика»). Мінімальними складниками речення вважають слова
(словоформи), а безпосередніми – групу підмета і групу присудка. При цьому
можуть бути використані різні способи подання отриманих результатів
синтаксичного аналізу: за правилами підстановки, дужковий запис та
деревний запис.

Процес аналізу

Аналіз за БС ґрунтується на таких строгих правилах: 1) кожен раз

дозволяється зробити тільки одне членування; 2) у процесі поділу не
допускається перестановка складників; 3) у кожному членуванні береться до
уваги тільки результат останнього членування. Слід зауважити, що лінгвісти
використовують сталу систему символів при такому типі аналізу, як от:
head(H), modifier(M), subject(S), predicate(P), Verb(V), Complement(C), noun
phrase (NP), verb phrase (VP), adjective Phrase (AP), noun determinant (Det),
pronoun (Pro), prepositional phrase (PP) etc.

В основу аналізу за БС покладено поступове членування висловлення на

бінарні складники, яке продовжується доти, доки не залишаться неподільні
елементи (кінцеві складники). Речення (коли йдеться про аналіз за БС на
синтаксичному рівні) поступово згортається до «ядерної» одиниці, тобто
одиниці, яка лежить в основі його будови. У членуванні речення, як і
словосполучення, дотримуються принципу: один із БС повинен бути ядром
членованої конструкції, а інший — периферійним елементом. Так, скажімо, у
словосполученні моя книжка слово книжка — ядро, а моя — периферійний
(маргінальний) елемент, у словосполученні написати листа дієслово написати
— ядро, а листа — маргінал.

Членування речення починається з виділення найтісніше пов’язаних між

собою складників, тобто з блоків, які лежать в основі структурної будови
речення. Наприклад, у реченні Пахне сонцем наше грішне небо найтіснішими
блоками тут є пахне сонцем (перший поділ) і грішне небо (другий поділ). Далі
виділяємо наше грішне небо, тому що на цьому етапі членування (третій
етап) цей блок є найтіснішим, адже словосполучення грішне небо в цілому
підпорядковане займеннику — наше. Нарешті (четвертий етап) групу підмета
об’єднуємо з групою присудка. Результати аналізу за БС прийнято зображати
схематично під аналізованою структурою. Графічно аналіз наведеного вище
речення матиме такий вигляд:

Джерела
 Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Вид-во: Академія, 2006. - С.378-
379

Тестелец Я. Г. Глава II. Структура составляющих и фразовые

категории // Введение в общий синтаксис. — М.: РГГУ, 2001. — 800 с.

Апресян Ю. Д. Непосредственно составляющих метод //

Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. —
М.: Советская энциклопедия, 1990.