МІКРОЕКОНОМІКА

ІНДЗ
Досконала конкуренція та економічна ефективність. Ефективність та
справедливість.

Зміст
1. Визначення досконалої конкуренції та її роль у ринковій економіці
2. Основні характеристики досконалої конкуренції
3. Економічна ефективність та справедливість досконалої конкуренції
4. Висновки

1) Визначення досконалої конкуренції та її роль у ринковій економіці

Ринок – це оргaнізaційнa структурa, в якій існує певний порядок. Силою, якою

упорядковуються взaємовідносини між виробникaми тa споживaчaми, є конкуренція.
Головний критерій, за яким розрізняються типи ринкових структур, – це кількість
виробників певного товару чи послуги на ринку. Якщо це ринок досконалої конкуренції,
то маємо тисячі невеликих фірм, виробників товару на ринку, які конкурують між собою
за покупця. Повна йому протилежність – ринок чистої монополії, де одна-єдина величезна
фірма виробляє унікальний вид товару чи послуги, і являє собою галузь у цілому. Між
цими двома протилежними типами ринків, які зустрічаються досить рідко, існують два
найбільш розповсюджених типи ринкових структур – ринок олігополії, представлений
трьома–чотирма величезними фірмами в певній галузі виробництва, і ринок
монополістичної
конкуренції, на якому працюють 15–20 середніх за розміром фірм, які
конкурують між собою, намагаючись завоювати ринок особливим, фірмовим
диференційованим товаром чи послугами.
Досконала конкуренція. За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова
ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того
самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед
покупців, але не серед інших продавців.
Монополістична конкуренція. За умов монополістичної конкуренції велика кількість
виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні
гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють
стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції
виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передовсім якості
продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція
може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для
товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами
тощо.
Олігополістична конкуренція. Олігополія характеризується небагато-чисельністю
учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на
ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США -
"Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".
За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари.
Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти,
сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Чиста (досконала) конкуренція має місце тоді, коли на ринку велика кількість продавців і
покупців, на цьому ринку є однорідний товар, продавці та покупці не мають будь-яких
пер- сональних переваг, володіють повною інфор- мацією про ринкові ціни та обсяги
випущеної продукції і мають можливість вільного доступу до ринку та виходу з нього.

Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для
продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні
будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас
кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець
заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо ж продавець заправляє більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити
весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при
цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо продавець змушений згодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може

пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він
визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також
залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

2) Основні характеристики досконалої конкуренції

Характерні риси ринку досконалої конкуренції:

1) велика кількість продавців і покупців – внесок кожен з яких дуже малий відносно ринку
в цілому. Одне підприємство може задовольняти лише мізерну частину попиту на дану
продукцію, тому жодне не здатне помітно вплинути на сукупний обсяг пропозиції, на
скільки б не розширювало б виробництво. Попит окремого споживача є лише мізерною
частиною сукупного ринкового попиту і суттєво не впливає на нього, що і є основною
рисою конкурентного ринку;

2) стандартизована продукція – наявність на ринку абсолютно стандартизованої продукції.

Тільки в цьому випадку покупцеві буде байдуже, в якого продавця купувати продукт.
Продукти кожного з підприємств є аналогами, відсутні умови для нецінової конкуренції,
яка базується на різниці в якості продукції, рекламі, стимулюванні збуту додатковими
послугами. Цій ринковій структурі існує характерна лише цінова конкуренція;

3) Дуже важливою рисою ринку чистої конкуренції є повна неможливість жодної з

фірм контролювати ціну або диктувати свої ціни. Кожна з тисячі фірм «приймає» ціну
такою, якою вона стихійно складається на ринку в цілому. Таке явище пояснюється тим,
що частка кожної фірми на ринку досить мізерна, і збільшення або зменшення нею
виробнитцтва не буде мати відчутного впливу. Скажімо, якщо пшеницю в країні
вирощують 10 тисяч фермерів по 100 т кожний, то кількість виробленої пшениці в країні
– 1 млн т. Тепер уявімо, що один з фермерів скоротив виробництво до 80 т. Різко
зменшиться пропозиція пшениці на ринку? Ні. Чи впливатиме це на ціни на пшеницю?
Відповідь очевидна – ні. Таким чином, конкуруюча фірма знаходиться під владою ринку
і погоджується з ціною, яка там формується.
Збільшувати ціну вона не може, адже відразу втратить покупців. Якщо за 1 т пшениці
встановилась ціна 200 грн, а фірма буде намагатись продати її за 250 грн, покупці
звернуться до інших 9999 фірм. За меншу ціну фірма також не зможе продати товар з
двох причин: - по-перше, навіщо продавати пшеницю за 180 грн, якщо існує добрий
попит і за ціною в 200 грн; - по-друге, відомо, що загальний виторг фірми (ТR)
дорівнює ціні (Р), помноженій на обсяг продажу (Q)
Якщо ціна падає, то виторг також буде падати, адже кількість
пшениці (Q) є досить сталою величиною і залежить від врожаю цього
року.

4. Звідси випливає ще одна особливість ринку чистої

конкуренції: крива попиту на продукцію фірми є абсолютно еластичною

Абсолютно еластичний характер попиту на продукцію фірми означає, що її

намагання якось зменшити або збільшити ціну призведуть до одного наслідку: фірма
повністю втрачає покупців, і попит на її продукцію зникає. Таким чином,
конкурентна фірма не має і не веде будь-якої цінової політики, оскільки не має
можливостей впливати на ринкову ціну і може лише погоджуватися з нею, якщо не
хоче втратити покупців і стати банкрутом.
4) інформованість покупців і продавців – всі суб’єкти конкурентного ринку добре
проінформовані про ситуацію на ринку, про рівень цін на товар. Власне через це окреме
підприємство не може підвищити ціни;

5) незалежність дії продавців – оскільки продавців дуже багато, можливість змови між
ними відсутня, а оскільки підприємства малі, то відсутня необхідність домовлятися щодо
обсягів виробництва та реалізації. Кожне підприємство діє на власний розсуд і самостійно
визначає обсяг реалізації, який забезпечує їй максимальну вигоду за даною ринковою
ціною;

6) вільний вхід і вихід з галузі – ринок досконалої конкуренції гарантує, що кожен

виробник, який знайде кращий, ефективніший спосіб виробництва, може вільно вступити
в галузь, а збиткові підприємства можуть вільно вийти з неї. Не існує жодних
законодавчих, технологічних або фінансових перешкод, які б заважали б виникненню
нових підприємств чи створювали б труднощі зі збутом продукції.

Досконалий конкурентний ринок – це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала

конкуренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників,
постачальників і продавців, що жоден з них не може помітно впливати на ринкову ціну, а
одного виробника важко відрізнити від іншого.

Основною характерною ознакою ринку досконалої конкуренції вважають високу

виробничу та розподільну ефективність, але виділяють також окремі недоліки:

1. Система розподіляє доходи між учасниками виробничого процесу нерівномірно;

2. За умов конкуренції приватні підприємства намагаються мінімізувати витрати, тому

підприємства мінімально зацікавлені у збереженні довкілля;

3. Відсутні стимули забезпечення виробництва благ громадського вжитку, наприклад,

мостів, дамб, а також національної оборони;

4. Невеликий розмір типового конкурентного підприємства не дає йому змоги

фінансувати значні науково-дослідні розробки. Не сприяє вдосконаленню наявних
продуктів і створенню нових.

Рівновага підприємства в довгостроковому періоді – це такі обсяги випуску продукції і

ціна, які дають змогу підприємствам у конкурентній галузі отримувати нульовий
економічний прибуток.
Якщо в даній галузі є економічний прибуток, і він більший, ніж в інших галузях, то вона
буде привабливою для інших підприємств. Якщо ж економічний прибуток набуває
від’ємного значення, то підприємства не відшкодовують свої економічні витрати, тому
змушені залишати неприбуткову галузь і шукають більш вигідні галузі для вкладення
коштів.

Якщо в галузі економічний прибуток = 0, то підприємства не мають стимулу для

входження в галузь або вихід з неї. Підприємство покриває свої економічні витрати і не
зацікавлене в тому, щоб залишати галузь. Не існує також стимулу для вступу нових
підприємств у галузь, оскільки вони не можуть отримати в ній більше, ніж в інших
галузях. У такому випадку кількість підприємств, які знаходиться у галузі, є стабільною, і
це означає, що вона знаходиться в стані рівноваги, або у спокої.

Аналізуючи ціну та випуск продукції в умовах досконалої конкуренції, слід враховувати,

що підприємство не впливає на ціну. Тому продає свою продукцію за ринковою ціною.

3) Економічна ефективність та справедливість досконалої

конкуренції

Ефективність вимагає концентрації ресурсів і результатів виробни- цтва в обмеженої

кількості найефективніших суб’єктів, а соціальна спра- ведливість — порівняно
рівномірного розподілу ресурсів і результатів між усіма суб’єктами, включно із тими,
економічна ефективність діяльності яких є низькою. Водночас існують зони перетину
вимог ефективності і справедливості. З одного боку, економічна ефективність ґрунтується
на використанні широкого кола суспільних активів, що мають ціннісно- інституційне
походження і пов’язані з соціальною справедливістю (со- ціальний капітал, довіра,
соціальна консолідація та стійкість суспільства до шоків, сукупна схильність до прийняття
ризику). Тому довгострокова ефективність економіки, що функціонує і еволюціонує в
умовах неви- значеності, не може бути забезпечена без певного рівня соціальної спра-
ведливості. З іншого боку, ресурси, які суспільство виділяє і витрачає за критерієм
соціальної справедливості, завжди обмежені наявним рівнем економічної ефективності, і
суспільство у кожний момент часу має зна- ходити оптимальне співвідношення
ефективності й справедливості.

Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат

живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону
економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник
економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих
країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на
одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили

його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв’язків
виробництва. Вона показує не сам результат, а те якою ціною він був досягнутий. Тому
ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються
на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, в тім не
виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів . Автор розрізняє
соціальну та економічну ефективність. Найважливішим якісним показником суспільного
виробництва є його ефективність.

Справедливість— це ступінь реалізації ціннісно детермінованих очікувань суб’єктів щодо

їхнього статусу, доступу до суспільних ресур- сів, праці й доходів, інших суттєвих умов їх
життєдіяльності. Справедли- вість відображає рівень соціального порядку, що має
мінімальну ентро- пію. Коли очікування суб’єктів, які виконують інституційні приписи, не
збігаються з соціально-економічними реаліями, останні оцінюються як несправедливі, що
підсилює ентропійні процеси в економіці. Проявом такої ентропії є зниження ймовірності
інституційної поведінки, поси- лення схильності до опортуністичних практик, зниження
довіри, відмова від спеціалізації та кооперації, перехід господарчої системи на нижчий
рівень рівноваги.

Справедливість має два виміри — позитивний і негативний. Пози- тивний вимір

орієнтований на рівний доступ членів суспільства до ре- зультатів функціонування
господарчої системи. Негативний відображає вимогу рівномірного розподілу тягаря
витрат і втрат для всіх членів сус- пільства за кризових або катастрофічних умов.

Є три зовнішні умови досягнення соціальної справедливості (зов- нішніми у тому сенсі,
що вони не залежать від змісту справедливості як такої): загальноекономічна та соціальна
інфраструктура, соціально-еко- номічні інститути, система логістики. Якщо у суспільстві
такі умови не створені або є недостатніми, то справедливість не може бути досягнута,
незважаючи на декларації та формальні гарантії держави. Інфраструкту- ра має
забезпечувати фізичні можливості зберігання, транспортування та розподілу тієї частини
валового внутрішнього продукту (ВВП), які сус- пільство спрямовує на потреби вразливих
верств населення. Інститути, санкціонуючи благодійність і соціальні гарантії для бідних
груп населен- ня, не мають паралізувати стимули автономного функціонування домо-
господарств, вони повинні встановлювати правила та норми соціального захисту.
Універсальною системою логістики є ринок, тому руйнування ринку під гаслами боротьби
зі спекулянтами та захисту бідних породжує неприйнятні ризики для забезпечення хоча б
мінімально справедливого рівня споживання.

4) ВИСНОВКИ

Досконала конкуренція характеризується тим, що ринок є відкритим для

кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу
пропонується тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які
переваги. Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна – це задана величина.
Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за
даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості. Хоча
ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен
окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець
заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

- велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову
ціну і кількість товару;

- кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не

відрізняється від продукту інших продавців;

- бар’єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі
відсутні;

- жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси – змінні
фактори виробництва – мобільні;

- кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість
продукту, витрати й попит на ринку.

Економічна ефективність та справедливість є важливими поняттями в економіці

та суспільстві загалом. Вони відображають дві різні, але взаємопов'язані сторони
функціонування економічних систем.
1 Економічна ефективність:
• Використання ресурсів: Це відношення між витратами (ресурсами),
необхідними для досягнення певного результату, і самим результатом. Якщо досягнення
мети вимагає менше ресурсів, це означає більшу ефективність.
• Продуктивність: Ефективне використання ресурсів веде до збільшення
продуктивності, що сприяє зростанню економіки, зниженню вартості виробництва та
підвищенню життєвого рівня.
2 Справедливість:
• Розподіл ресурсів: Справедливий розподіл ресурсів означає, що кожен
отримує те, що він/вона заслуговує або потребує, з урахуванням різних факторів, таких як
зусилля, здібності, потреби тощо.

• Доступ до можливостей: Справедливість також вимагає забезпечення рівних

можливостей для всіх членів суспільства, незалежно від їхнього походження, соціального
статусу або інших факторів.