Паспорт твору

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…»

Назва твору
Василь Стус

Автор
26 січня 1972

Рік видання
(написання)
Ліричний вірш

Жанр
Епітети: буремний лет; високий вогонь; людські сліди;
смертні хлані;людські дерзання; чорна порожнеча; шлях
Художні особливості правдивий;

Метафори: душа запрагла неба; душа держить путь на

стовп;

Риторичні звертання: я йду до тебе, добро і правдо віку;

Гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір;

Алітерація звуків Р, С, Щ

Лірика

Рід літератури
Показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого
шляху, де панує світло, добро, краса; усвідомлення того,
Тема що повести його зможе лише правда!

Уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у

своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і
Ідея перешкод, але не зневіряється і вибирає духовну висоту.
 Незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких
обставин.
Проблематика

Ямб

Композиція
Ліричний герой

Герої
Душа, щастя, біда, шлях. Небо як символ духовних
устремлінь людини, щовб (вершина гори) символізує
Образи-символи височінь духовних прагнень ліричного героя.

Найбільше мене Василь Стус описує свій внутрішній конфлікт і пошук

сенсу у своєму житті, використовуючи метафори і образи,
вразило у творі що вражають своєю силою та експресивністю.

Він зазначає, що йде до цілі, де ще не было людських

слідів, аж поза межами звичайних людських досягнень і
здатностей. Його душа спрагла неба, і вона продовжує свій
шлях, незважаючи на всі перешкоди, прагнучи до того
вогню, який освітлює шлях.

Заклик до самоперевірки та самовдосконалення присутній

у вірші, коли автор стверджує, що єдино правильний шлях
- це шлях правди, і той, хто його йде, є його предтечею.

Загалом, вірш залишає враження великого прагнення до

духовної зрілості та пошуку сенсу у світі, в той час як
використання метафор та образів робить його особливою
та потужною творчою роботою.

Паспорт твору
«Господи, гніву пречистого…»
 Назва твору
Василь Стус

Автор
23 січня 1972

Рік видання
(написання)
Медитація (віршова молитва)

Жанр
Епітети: «гнів пречистий»; «мале людське життя»
Риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого;
Метафори: «вірою тугу розвіюю», «надією довжу його в
Художні особливості віки»

Філософська

Рід літератури
Звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не
осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує
безсмертя людського духу.
Тема

Утвердження сили людського духу, прагнення не загубити

у тяжких випробуваннях своєї самототожності,
неповторності своєї долі.
Ідея

Звернення ліричного героя до Бога із проханням не

осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує
безсмертя людського духу.
Проблематика
Дактиль, перехресне римування

Композиція
Ліричний герой

Герої
Життя, надія, віра, мати. Символом совісті людської, віри в
Образи-символи добро у поезії виступає Бог.

Найбільше мене Василь Стус благає Господа не мстити за його помилки та

недоліки, виражає готовність стояти на шляху правди і
справедливості незалежно від обставин. Він висловлює
вразило у творі вдячність за своє невелике людське життя, незважаючи на
його тугу і випробування, і виражає бажання залишатися
вірним собі, тому, ким його виховала мати і кого вона
благословила.

Особливо вражає момент, коли автор висловлює подяку за

те, що його мати не могла його вберегти від біди. Це
свідчить про глибоке розуміння життя як процесу
випробувань і зростання, де біди та перешкоди є
необхідною складовою.

Загалом, вірш передає пронизливу по кору перед долею та

волею вищих сил, а також віру в силу внутрішнього
самовдосконалення та вдячність за кожен момент життя,
навіть якщо він не завжди легкий.