МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту

Доповідь на тему:
«Адміністративна школа управління (класична)»

Виконали
студенти 11 групи, 1 курсу ФФБС
Сорокан Вікторія
Шумілов Єгор
Конакова Марія
Науковий керівник
ст.викладач Зварич Л.В.

Одеса – 2023
 План

Вступ

1.Сутність адміністративної школи управління.

2.Принципи менеджменту за А.Файолем.

3.Відмінність у поглядах Тейлора і Файоля.

4.Основні ідеї.

5.Застосування принципів адміністративної школи управління на практиці.

6.Недоліки та переваги.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

1.Сутність адміністративної школи управління.

Класична або адміністративна школа управління займає відрізок часу з 1920

по 1950 р. Родоначальником цієї школи вважається Анрі
Файоль, французький гірський інженер, видатний менеджер-практик, один з
основоположників теорії управління. Файоль пропрацював близько 60 років
у великій французькій компанії, протягом останніх трьох десятиліть
очолював її. У своїй капітальній праці "Загальна та промислова
адміністрація" (1916) він з особливою увагою вивчав роботу вищих рівнів
управління. Файоль заслужено вважається творцем "теорії адміністрації" та
системи принципів обліку людського фактора в управлінні. Файоль
застосував ідеї Тейлора щодо стимулювання праці до діяльності вищої
управлінської ланки. Погляд на організацію з точки зору широкої
перспективи та прагнення визначити загальні характеристики і
закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної
школи в менеджменті (школи адміністративного управління). З її
виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління
на рівні організації в цілому. Лозунг цієї школи: «Ефективно працювати —
працювати не напружено». Видатними представниками цієї школи також
були – Ліндак Урвік (Англія), Джеймс Муні та Алан Рейлі (США), Макс
Вебер (Німеччина). Ці та інші прихильники класичної школи розглядали
проблеми ефективності організацій у ширшому аспекті, включаючи
перспективу та намагаючись визначати загальні характеристики і
закономірності ефективної організації

Можливо, це пояснюється особливостями трудових біографій цих авторів,

більшість з яких обіймали високі керівні посади у фірмах своїх країн, на
відміну від Тейлора та Гілбрета, які починали свої кар’єри простими
робітниками. Прихильники класичної школи намагалися знайти універсальні
принципи управління, додержуючи яких можна досягти успіху організацїї. Ці
принципи розроблялися ними у двох напрямах. По- перше, вони були
впевнені, що, розробивши раціональну структуру організації, тобто
здійснивши поділ її на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже
досягти успіху. Досягненням цього напряму досліджень було виділення
функцій управління, вперше здійснене А.Файолем.

2.Принципи менеджменту за Файолем.

Файоль сформулював принципи (закони, правила), які на його думку,

притаманні до управління персоналом (людьми) в будь-якій організації, у
тому числі і військової.Принципи управління – це основні правила, що
визначають побудову і функціонування системи управління; найважливіші
вимоги, дотримання яких забезпечує ефективність управління. За
твердженням Файоля, принципи – це маяк, що допомагає орієнтуватися. При
цьому він відзначав, що принципи далеко не завжди вимагають жорсткого
виконання. Вони гнучкі і рухомі, і їх застосування залежить від змінних
обставин (ситуації), від складу працівників і т. Ін.

Принципи управління Файоля:

1. Поділ праці, тобто спеціалізація, необхідна для підвищення ефективності,

як управлінської так і виконавської діяльності.

2. Влада й відповідальність. Кожен керівник в організації повинен володіти

строго певними прерогативами влади і в залежності від цього строго
визначеною відповідальністю за частину організаційної діяльності,
досягнення певних цілей та стан структурних одиниць

3. Дисципліна - всі члени організації повинні вести себе відповідно до

групових та інституційних ролей, підтримувати і виконувати нормативні
вимоги;

4. Єдиноначальність. Кожен член організації повинен підпорядковуватися

одному керівнику. В іншому випадку неможливо чітке виконання рольових
вимог і вимог дисципліни;

5. Єдність керівництва. Види діяльності, що переслідують ту саму ціль,

повинні мати одного керівника і керуватися єдиним планом. Подвійне
керівництво може виникнути, на думку Файоля, лише внаслідок
невиправданого змішання функцій і недосконалого розмежування їх між
підрозділами, що не тільки зайво, але і вкрай шкідливо. У жодному з
випадків, на його думку - не буває пристосування соціального організму до
дуалізму розпорядництва;

6. Підпорядкування особистих інтересів загальним. Члени організації крім

досягнення особистих цілей повинні прагнути до досягнення цілей
організації, в іншому випадку кооперація і поєднання зусиль малоймовірні і
організація не буде існувати як єдине ціле;

7. Винагорода. Керівники організації здійснюють мотивацію до діяльності

членів організації в процесі управління через винагороду;

8. Централізація. Рішення приймаються в основному на верхніх рівнях

управління і потім реалізуються на більш низьких, що дозволяє реалізувати
принцип єдиноначальності;

9. Скалярний ланцюг (ієрархія), тобто „ланцюг командирів” від найвищого

до найнижчого рангу підпорядкування.

10. Порядок. Члени організації дотримуються норми корпоративної

культури, що створюють соціальний порядок і порядок щодо використання
матеріальних засобів організації;

11. Справедливість. НЕ передбачається рівність у винагороді і можливостях

задоволення потреб у всіх членів організації, але наявність почуття
справедливості і розуміння необхідності норм розподілу ресурсів дозволяє
уникнути напруженості у відносинах між членами організації;

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Файоль рахував, що зайва

плинність кадрів є одночасно і причиною, і наслідком поганого управління, і
вказував на пов'язані з цим небезпеки і витрати.

13. Ініціатива. Керівники повинні постійно заохочувати самостійні і

винахідливі дії підлеглих в межах виконання ними рольових функцій;

14. Корпоративний дух, тобто додержання принципу „в єднанні – сила”.

Таким чином, Файоль розглядав теорію управління (у його термінології –

адміністрування) як сукупність правил, прийомів, принципів, що направлені
на здійснення найефективнішої підприємницької діяльності, оптимально
використовуючи ресурси і можливості організації. Система з 14 положень є
не просто гнучкою, але й такою, що припускала можливість уведення нових
положень. Так у сучасній літературі до функцій управління найчастіше
відносять планування, організацію, керівництво, облік, контроль і аналіз.
Змінювався підхід до розуміння тієї чи іншої функції, однак у цілому, їх
склад, визначений ще представниками класичної школи, залишався майже
незмінним.

Таким чином, після довгих трансформацій уявлення про управління стало

приймати сучасні форми, до управління почали підходити як до цілісного
поняття.

Другий напрям досліджень "класиків" стосувався організації управління

людьми. Наприклад, німецький учений М.Вебер у поняття бюрократизму не
вкладав негативного значення, а розглядав його як ідеальний тип організації,
що дає змогу досягти максимальної ефективності. Згідно з цією теорією,
бюрократична організація управління повинна ґрунтуватися на системі чітко
визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків, компетенції
працівників, регламентації їх праці аж до докладного опису окремих
управлінських операцій. У нашій країні в цей період було закладено, основи
наукової організації управлінської праці, що багато в чому відповідало
поглядам Вебера. Однак адміністративно-командна система управління
економікою спотворила в цілому обґрунтовані погляди "класиків" надмірною
централізацією і регламентацією управління.
3.Відмінність у поглядах Тейлора і Файоля.

Погляди Файоля і Тейлора мають принципову відмінність. У Тейлора

робітник є одним з елементів виробництва нарівні з предметами труда і
знаряддями виробництва. Файоль же розглядає робітника як «соціально-
психологічного індивіда». Файоль висував на перший план «соціально-
організаційну задачу», у Тейлора вона розчиняється в задачі
загальноорганізаційній. У основі тейлоризма лежать чотири наукових
принципи (правила управління):

1. Детальне наукове вивчення окремих дій і проведення експериментів з

метою встановлення законів і формул для найбільш ефективної роботи «зі
суворими правилами для кожного руху», кожної людини і удосконалення і
стандартизації всіх знарядь і робочих умов.

2. Ретельний відбір робітників «на основі встановлених ознак», їх навчання

«до першокласних робітників» і «усунення всіх людей, що відмовляються
або не здатних засвоїти наукові методи».

3. Здійснення адміністрацією співпраці з робітниками, «зближення

робітників і науки... на основі постійної і пильної допомоги, управління і
виплат щоденних надбавок за швидку роботу і точне виконання завдань».
Тейлор говорив про необхідність цього, наприклад, в області стандартизації,
використання нових знарядь.

4. «Майже рівний розподіл труда і відповідальності між робітниками і

управлінням». По думці Тейлора адміністрація бере на себе ті функції, «для
яких вона є краще пристосованою, ніж робітники». Спеціальні агенти
адміністрації протягом усього робочого дня працюють з робітниками,
допомагають їм, усувають перешкоди в роботі, підбадьорюють робітників».

Потрібно відмітити, що пізніше в американській практиці, а за нею і в інших

країнах, тейлоризм і файолизм злилися в єдину концепцію, відому як школа
«наукового менеджеризма».

4.Основна ідея.

Адміністративна школа менеджменту сформувала основу для дещо ширшого

вивчення можливостей підвищення ефективності управління організаціями,
які крилися у сфері людських стосунків. Перші кроки у цьому напрямку
зробила М.П. Фоллет, яка застосувала у своїх дослідженнях рекомендації
соціальної психології. Саме М.П. Фоллет належить вислів: "Менеджмент - це
забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб". Вона
запропонувала свою концепцію лідерства, яка започаткувала новий напрямок
у менеджменті - гуманістичний.

5.Застосування принципів адміністративної школи управління на

практиці.

Теорія адміністративного менеджменту не набула логічної завершеності.

Проте вся концепція адміністративної теорії стала важливим кроком у
розвиткові теорії менеджменту, пропонуючи гнучкі дороги до управлінських
дій.

Найважливіші принципи й елементи адміністрування, розроблені й

практиковані основоположниками наукового управління, мають
загальнометодологічне значення для організації та здійснення колективної,
спільної діяльності як такої. Проте догматичне використання традиційних
принципів організації підприємницької діяльності сьогодні не може
забезпечити довгострокового комерційного успіху. Для забезпечення його
необхідно експериментувати, вміти ефективно здійснювати нові комбінації
факторів виробництва в умовах підвищеного ризику, налагоджувати,
підтримувати, розширювати різноманітні ділові зв'язки не тільки між
партнерами, а й між конкурентами.

Розроблені в минулому адміністративні принципи управління в чистому

вигляді стають неефективними, сьогодні необхідне нове, більш гнучке і
різноманітне управління, що ґрунтується на системно-ситуаційному підході
до розв'язання господарських проблем. Нерозуміння керівництвом фірми
еволюційних змін, що відбуваються в закономірностях суспільного
виробництва, найчастіше призводить до того, що багато компаній
"консервують" сформовану систему управління (навіть досить ефективну),
"консервуючи" тим самим і помилкове почуття впевненості в адекватному
майбутньому. Як правило, це рано чи пізно призводить до того, що вони не
помічають змін, які відбуваються в підприємницькому середовищі, і, як
наслідок, не можуть вчасно відреагувати на падіння попиту на їхню
продукцію внаслідок зміни ринкової кон'юнктури (пожежне управління),
стикаючись через це з серйозними проблемами. Прикладом цього може бути
історія розвитку найбільших компаній світу, таких як : Ford Motor Company:
Генрі Форд використовував принципи адміністративної школи для створення
масового виробництва і конвеєрної стрічки. General Motors: Велика
автомобільна компанія також використовувала принципи адміністративної
школи для управління своєю діяльністю. DuPont: Ця хімічна компанія
використовувала ієрархічну структуру та стандартизацію процесів на основі
принципів адміністративної школи. US Steel: Велика сталелитейна компанія
застосовувала адміністративний підхід для організації виробництва та
управління персоналом. Зазначена школа управління надалі еволюціонувала,
і багато компаній зараз використовують більш сучасні методи управління,
але її вплив відчутний у великому корпоративному середовищі.

6.Недоліки та переваги.

Адміністративна школа управління, розроблена Генрі Файолем, має свої

недоліки та обмеження, які виникають у контексті сучасних організацій та
бізнес-середовища. Ось деякі з них: Бюрократія: ця школа покладає основний
акцент на бюрократичних структурах та процедурах. Це може призвести до
зайвої важкості та недієвості у великих організаціях. Недостатній акцент на
людських аспектах: адміністративна школа недостатньо враховує
психологічні та соціальні аспекти управління. Вона прагне стандартизації та
раціоналізації процесів, але ігнорує важливість мотивації та задоволеності
працівників. Неспроможність адаптуватися до змін: бюрократичні системи,
розвинуті за принципами адміністративної школи, можуть бути надто
жорсткими та неспроможними адаптуватися до швидкого зміненого оточення
та ринкових умов. Неврахування контексту: ця школа зазвичай недоцільно
вважає, що одна модель управління підходить для всіх ситуацій. В реальності
кожна організація має свої унікальні особливості та вимоги. Відсутність
інновацій: адміністративна школа спрямована на збереження стабільності та
стандартизацію, що може гальмувати інновації та творчість в організаціях. У
сучасному бізнес-середовищі багато компаній поєднують підходи різних
шкіл управління, враховуючи як адміністративні принципи, так і сучасні
стратегії та методи для досягнення успіху та конкурентоспроможності.

Адміністративна школа управління має свої переваги, особливо у певних

контекстах та у відповідних організаціях. Ось деякі з них:

1. Стабільність і надійність: Адміністративна школа ставить акцент на чіткій

ієрархії та бюрократичних процедурах, що допомагає створити стабільні та
надійні структури управління.
2. Ефективність процесів: Систематизація та стандартизація процесів
управління дозволяють досягнути ефективності та консистентності в роботі
організації.

3. Масове виробництво: Адміністративна школа була ідеальною для

компаній, які виробляють великі обсяги продукції, особливо у сферах, де
необхідна стандартизація та рутинність виробничих процесів.

4. Чіткість і передбачуваність: Цей підхід допомагає уникнути конфліктів та

непорозумінь в управлінні, оскільки всі процедури та відповідальності чітко
визначені.

5. Швидкість прийняття рішень: Важливі рішення можуть прийматися

швидко, оскільки вони базуються на стандартизованих правилах та
процедурах.

Проте важливо пам'ятати, що адміністративна школа має свої обмеження, які

були вищезгадані і не завжди підходить для сучасних гнучких бізнес-
середовищ, де інновації, адаптивність та людський фактор важливіші. Тому
більшість організацій комбінує цей підхід з іншими школами управління для
досягнення найкращих результатів.

Висновки

Менеджмент - це, по-перше, спосіб і манера спілкування з людьми. Способи

спілкування формулює наука, їх можна вивчати і навіть натренуватися
ефективно використовувати. Широко відомі, наприклад, правила
ефективного проведення ділових нарад, переговорів, ведення телефонних
бесід тощо. Щодо манери спілкування - то це частина мистецтва
менеджменту, його менеджер має опанувати самостійно. Менеджмент - по-
друге, влада і мистецтво керівництва. Це - авторитет посади, обов'язок
підлеглих виконувати розпорядження керівника; авторитет особи керівника,
якого слухаються тому, що він пропонує більш продумані рішення, які
сприяють досягненню цілей організації.

Менеджмент - по-третє, особливого роду вміння і адміністративні навики, які

дають змогу організувати ефективну роботу апарату управління, що
складається з численних служб і кваліфікованих працівників.

У загальному вигляді менеджмент – це вміння і мистецтво перемагати,

вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви
поведінки та інтелект людей. Це цілеспрямований вплив на людей з метою
перетворення неорганізованих елементів у ефективну і продуктивну силу.
Іншими словами, менеджмент - це людські можливості, за допомогою яких
лідери використовують ресурси для досягнення стратегічних і тактичних
цілей організації .

До основних категорій менеджменту належать поняття організації процесу і

функцій управління, принципів і методів менеджменту, стилів і культури
керівництва (лідерства), комунікації тощо.
Список використаної літератури.

1. Менеджмент. П. А. Кохно. – М.:Фінанси і статистика

2. https://osvita.ua/vnz/reports/management/13555/
3. http://referat-ok.com.ua
4. https://studfile.net/preview/5764969/page:4/
5. Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга
Мельник,. — К.: Академвидав, 2003.
6. Белінський П. І., Лук'янова Л. М., Маниліч М. І. Основи теорії
менеджменту організацій: Навч.-метод. Посібник
7. Хміль Ф. Менеджмент: Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. — К.:
Академвидав, 2005.