Випускний вечір в 11 класі -2024 рік

Вед1: Спадає голосів строката повінь,

Спливла у літо гомінка ріка,
І зала одягла вбрання святкове,
Затамувавши подих: мить яка!

Вед2.Про цю хвилину мріємо щороку,

Її чекаємо, як вищої мети:
Випускники ідуть з останнього уроку,
Щоб вирушити у новії світи.

Вед1: Добрий вечір, шановні пані та панове! Ось і настав цей радісний і водночас сумний
день, день прощання зі школою, з дитинством.

Вед2: Дитинство – маленька безтурботна країна. І скільки б ми не шукали цю країну на

карті, – все даремно, лише солодкий спогад про неї мимоволі стискає серце

Вед1: Тож дозвольте розпочати неповторне, незвичайне свято - випускний, до якого

одинадцять років, як по східцях, довелося підійматися нашим випускникам.

Вед2: Білокрилими птахами пролітають роки,

За світанками нові стають небокраї,
Відлітають у вирій нові випускники,
Вільним птахом у небо високе злітають.

Вед1: Дорослими вже стали наші учні

Їх повноліття і тріумфу час настав
Тож просимо випускників востаннє
Зайти у цей святковий рідний зал!

Вед2: Тож давайте запросимо наших випускників. Зустрічаймо їх добрим словом,

поглядом світлим, музикою та оплесками наші 11-ті класи
*** вихід випускників
*** фон. слова ведучих

Вед1: У школі світ навколишній відкрили,

Попереду ще іспити — серйозні й нелегкі.
Ідіть вперед в майбутнє незнайоме,
Чекає вас воно десь вдалині.

Вед2: Попереду життя — незнане, невідоме.

Йому усі ви скажете:
«Нас з радістю прийми!».

Вед1: Це ж вам усім країну будувати,

Щоб вами лиш пишатися могла.
Щоб всі незгоди з нею подолати,
Щоб Україна наша в радості жила!
*** Звучить гімн України

Вед1: Нині в нашій країні важкі часи – війна. Вже звичними стали звуки повітряної
тривоги, кожного дня ми моніторимо новини із фронту, то тут, то там дізнаємося про
«прильоти», із завмиранням серця прислуховуємося до колись таких звичних звуків
пролітаючого літака. Час зупинився на даті 24 лютого. І ось уже більше ніж два роки, як
усі ми, чим можемо, допомагаємо наблизити той такий бажаний час перемоги. Тож
давайте оплесками подякуємо нашим батькам, рідним, друзям, сусідам, знайомим, які
ціною власного життя захищають нас. І дякуючи яким, ми з вами змогли сьогодні
зібратися на випускному святі.

(оплески)
Вед2: Та, нажаль, є і ті, хто вже не зможе обійняти матір, поцілувати кохану чи коханого,
відвести свою дитину до школи чи погратися з онуками, кому вже не продзвенить останній
дзвінок. Вшануймо ж хвилиною мовчання усіх загиблих у цій страшній та жорстокій
війні.

(хвилина мовчання (Плине кача)

***Слово Священнику

Вед1: Сьогодні, дорогі випускники ,можливо, як ніколи, ви відчуєте, що школа -це ваш
рідний дім. І сьогодні він в сяйві квітів ніби притих, щоб попрощатись з вами. Випустити в
далеку дорогу, яка називаться дорослим життям.
Вед2: Ще крок…І все…вам вручать атестати,
І перед вами ляже сто доріг,
Та з них ви завжди будете вертати
На дорогий усім шкільний поріг.

Вед2: Атестат – документ про освіту,

Перепустка в нове життя
Посміхайтеся ж, друзі, привітно
Кличе юність вперед майбуття.
Вед1: Слово для привітання про закінчення школи випускникам 2024 року надається
директору школи Грамоліній Уляні Ярославівній та заступникам директора Біляку
Олегу Володимировичу та Паньків Наталі Ярославівній
( Вітальне слово директора, заучів)

Вед2: У ці дні, атестати отримують випускники нашої України. Ми зараз духовно

приєднуємося до молодого покоління, що вступає у життя. Атестати в руках тримають
випускники Києва, Львова, зруйнованого Харкова, прифронтового Запоріжжя,
окупованого Херсона та нашої 49 школи. Тож привітай, Україно, своїх дочок і синів, які
входять у самостійне життя.
*** Блок Перші вчительки
Вед1: Росте людина. Її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно
у пам’яті як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег дитинства притягує
до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської пам’яті.
Вед2: Багато людей ще пам’ятає наших випускників маленькими, дехто й досі вважає їх
такими.
Вед1: Самі випускники вважають, звісно, інакше. Та й хіба можна повірити, дивлячись на
цих красунь та красенів, що вони колись були маленькими.
Вед2: Але ж були. І сьогодні ми хочемо, щоб ви згадали і перші літери букваря, перші
слова на дошці, мелодійний дзвінок, що кликав на урок, і повернулися на мить в
дитинство.
Вед1: Шановні випускники, а ви пам’ятаєте 1 вересня 2013 року? Одягнену новеньку
шкільну форму, величезні букети квітів з-за яких вас не було помітно. Ви вперше
переступили поріг школи.
Вед2: І зустрів вас перший вчитель, з яким ви робили перше в своєму житті відкриття.
Вед1: Саме вони, перші вчителі, відкривали вам світ і дарували свою любов і душевне
тепло.
Вед2: Ви згадайте, якою була ця перша осінь. Із маминої руки вашу долоню вчителька
перша взяла. І ви їй довірились як своїй мамі, і все з нею ділили – і успіх і горе.
Вед1: Тож сьогодні ми запрошуємо до мікрофону ваших перших вчительок Лавренчук
Оксану Євгенівну та Калник Світлану Михайлівну (слова вчительок)

Подяка першим вчителькам від випускників

*** Блок Батьки

Вед2: Знаєш, на чиєму місці я не хотіла б сьогодні бути?
Вед1: Директора?
Вед2: Зовсім ні. Спробуй ще вгадати.
Вед1: Випускниць, які змушені стояти на підборах ціле свято?
Вед2:Знову ні. Я не хотіла б бути сьогодні на місці батьків. Думаю, батькам випускників
зараз найважче.
Вед1: Випускники! Попереду — незвідана даль. Позаду — батьківський поріг, протоптана
стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці…
Вед2: Та де б ви не були, куди б вас не закинула доля, на Вас завжди чекатимуть ті, для
кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, — ваші найближчі, найрідніші люди - мама
і тато.
Вед1: Це вони дали вам життя, піклуються про вас щодня, щохвилини. Друзі, погляньте на
своїх батьків! Які вони молоді, красиві і горді сьогодні! Але за цими сліпучими усмішками
і щасливими поглядами ховається стільки пережитих болей, виплаканих сліз, переборених
труднощів.
Вед2: Погляньте на своїх батьків і ви помітите, що на очах у них непрохані сльози. Сльози
радості і сльози смутку. І кожна мама в думках промовляє те саме: «Боже, вбережи мою
дитину!». Бо де б ви не були, що б не робили, мама завжди буде думати про вас.
Вед1: Материнське серце ніколи не стомлюється повторювати: «Хай щастить тобі,
дитино». А батьківське плече завжди приходить на допомогу у скрутну хвилину.
Вед2: Сьогодні наші випускники вирушають в далеку дорогу. А як без благословення
найдорожчих, найближчих людей – їхніх батьків? Звичайно, вони, схвильовані, тут, поруч
зі своїми вже дорослими дітьми.
Вед1: До слова запрошується...(прізвище та ім'я випускників)

Випускник/Випускниця: Позаду удачі і невдачі, сльози радості і печалі. Всі ці роки з

нами були наші найближчі люди, наші батьки, які готували нас до дорослого життя, а
тепер разом з вчителями вивели нас на цей шлях.
Випускник/Випускниця: Ми розлітаємось, але не спалюємо за собою мости, а
залишаємо ту дорогу, яку ви проклали до наших сердець. І в цей радісний і сумний день
ми говоримо вам спасибі.
Випускник/Випускниця: І нехай нам здається, що часом ви не розумієте нас, даремно
хвилюєтесь, зайво переживаєте.Така батьківська доля. Ще не раз ви підставите нам своє
плече підтримки, так само будете хвилюватися, і переживати за нас.
Випускник/Випускниця: Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що
завжди любили й вірили в наші сили.
Випускник/Випускниця: Ваші натруджені руки, добре серце завжди допомагатимуть у
житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.
Випускник/Випускниця: Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою
молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам
завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.
(Танець з батьками)

***Блок класний керівник

Вед2: Із початкової школи, із теплих і лагідних рук першої вчительки ви, сьогоднішні
випускники, потрапили у велику школу, з великою кількістю кабінетів і також з великою
кількістю вчителів.
Вед1: Як легко було б вам розгубитися в цьому шкільному морі, якби вас не зустріли, не
підтримали турботливі руки класного керівника.
Вед2: Школа. 11 незабутніх років. Вони назавжди залишаться в вашій пам'яті як
захоплююча пригода.
Вед1: Ось і настав день, коли ви останній раз зібралися всі разом, і разом з вами ваші
дорогі, улюблені вчителі.
Вед2: На вашому шкільному, життєвому шляху, Вони була вам класними мамами.
Вед1: А зараз ми запрошуємо до слова ваших класних керівників Головню Світлану
Іванівну та Пицан Оксану Романівну (слова класних керівників)

Випускник/Випускниця: Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

Доросле починається життя.
Нам щойно атестати всім вручили,
Путівку в невідоме майбуття.

Випускник/Випускниця: Ми два крила, що летимо в майбутнє,

Назустріч всім вітрам, лише вперед.
Нас всіх чекає радість незабутня.
Ми віримо: щасливим буде злет!

Випускник/Випускниця: О мрії наші, зіткані з проміння

Вчительської любові і батьківського тепла,
Здійснитися ви маєте неодмінно,
Бо школа нам багато знань дала!

Випускник/Випускниця: Все, і все іще попереду:

Бал випускний – це лиш межа тонка,
Дитинство залишилось на тім березі,
Світанок долі жде мене, випускника.

Випускник/Випускниця: Ще мить – і назавжди залишимо школу,

Підемо ми всі в самостійне життя,
Та рідний поріг не забудем ніколи,
До нього серця наші знов прилетять!

Випускник/Випускниця: Ну а сьогодні скажемо: « Прощай»

Рідній школі своїй, учителю і парті.
Життя доросле! Ти нас всіх зустрічай!
Ми доведемо, чого ми в світі варті!
***СКРЯБІН ВИПУСКНИЙ
В спортзалі тихо, не бігають діти
На стінах - шаріки і на столах - квіти
І не насварять за помаду вчителi
Сьогодні - можна, сьогодні - випускний
Останній раз
Одягнеш форму і поплач
Останній вальс
Танцює зі сьозами строгий завуч
Тільки раз
В каптьорці ти покуриш з фізруком
І перший раз
До ранку не повернишся додому
Ти по-дорослому сьогодні виглядаєш
Закінчив школу, але де-чого не знаєш
Вдивись уважно в обличчя цих людей
Бо будеш бачити багато з них в цей день
Останній раз
Одягнеш форму і поплач
Останній вальс
Танцює зі сьозами строгий завуч
Тільки раз
В каптьорці ти покуриш з фізруком
І перший раз
До ранку не повернишся додому
Останній раз
Останній вальс
Останній раз
Останній вальс
Ранкове сонце не спішиться підійматись
Комусь вставати, а комусь лягати спати
А ти гуляєш з друзями по місту
Прийшов твій час прощатися з дитинством
Останній раз
Одягнеш форму і поплач
Останній вальс
Танцює зі сьозами строгий завуч
Тільки раз
В каптьорці ти покуриш з фізруком
І перший раз
До ранку не повернишся додому
Останній раз
Останній вальс
Останній раз
Останній вальс

***(Випускники танцюють вальс)

***_________________________________
Вед1: Вічні істини будемо знов відкривати
Щоби зрештою кожен із вас зрозумів:
Шлях скінчився- але все одно це початок
Це насправді початок для інших шляхів.
Вед2: Погляньте, як сонце іскриться,
Новий прощаваючи день.
Рушайте на штурм таємниці
Під звуки небесних пісень.

Вед1: Ваша мрія хай зіркою світить,

Кличуть вдаль вас далекі шляхи.
Україно! Ідуть твої діти!
Тож приймай їх в обійми свої!-

Тіна Кароль "Дитинство не втрачай"

Дитинство йде від нас кудись.
Тікае швидко босоніж.
И сліду не знайти.
Та нещодавно зовсім ми.
Були маленькими людьми.
І звалися дітьми.
Там щирі надії, там здійснені мрії.
Чекай, дитинство, не зникай.
Там друзів багато, там мама і тато.
Чекай, дитинство не втрачай.
Дитинство поряд недалеко.
Але несуть його лелеки.
В край де нас нема.
Воно зникає, але ми.
Завжди лишаємось дітьми.
Мрійливими дітьми.
Там щирі надії, там здійснені мрії.
Чекай, дитинство, не зникай.
Там друзів багато, там мама і тато.
Чекай, дитинство не втрачай.
Що сумно на душі.
Мріі всі свої згадай.
Дитинство не втрачай.
Навколо світ зміни.
І собі повір, ти.
Дитинство не втрачай.
Дитинство не втрачай.
Дитинство поряд.
Дитинство поряд, недалеко.
Але несуть.
Але несуть його лелеки.
Воно зникає.
Воно зникає, але ми.
Завжди лишаємось.
Завжди лишаємось дітьми.
Там щирі надії, там здійснені мрії.
Чекай, дитинство, не зникай.
Там друзів багато, там мама і тато.
Чекай, дитинство не втрачай.

*** (Випускники під мелодію ідуть під вишитими рушниками)

***Випускники дзвонять в останній раз в дзвоник