Завдання 1.

Максимус мав встановлене сервітутом право на 30 відер води

щодня з колодязя, що знаходився на сусідній ділянці. Після смерті його
спадкоємцями стали три сина.

Чи збережеться за синами право використання води? Якщо так, то яке

матеріальне вираження воно матиме?

У римському приватному праві сервітут на воду, як і інші речові права,

передавався у спадок. Це означає, що сини Максимуса збережуть право
використовувати 30 відер води щодня з колодязя на сусідній ділянці.

Матеріальне вираження цього права може бути різним, залежно від

конкретних обставин:

 Спільне володіння: Сини Максимуса можуть спільно володіти правом

на воду, використовуючи її по черзі або поділивши між собою.
 Розподіл: Сини Максимуса можуть розділити право на воду,
отримавши кожен по 10 відер на день.
 Визначення черговості: Сини Максимуса можуть визначити
черговість використання води, щоб уникнути конфліктів.

Важливо зазначити, що сервітут НЕ є правом власності на воду. Це право

обмеженого користування чужою власністю.

Ось деякі додаткові моменти, які слід врахувати:

 Зміст сервітуту: Сервітут на воду зазвичай дає право на використання

води для особистих потреб, а не для комерційних цілей.
 Обмеження: Сервітут може мати певні обмеження, наприклад, щодо
часу доби, коли можна використовувати воду.
 Зміна обставин: Якщо обставини зміняться, наприклад, якщо колодязь
висохне або сусідня ділянка буде продана, то право на воду може бути
модифіковано або припинено.
Завдання 2. На спадкоємця-сина, який успадкував за заповітом майно
спадкодавця-батька, було покладено обов’язок надати житловий будинок в
довічне користування старому другові заповідача. Якого він набуває статусу
щодо даного майна сина спадкодавця: 1) предіального (міського) сервітуту,
2) предіального (сільського) сервітуту, 3) особистого сервітуту.

Статус старого друга заповідача щодо житлового будинку сина

спадкодавця за римським приватним правом (РПП)

У даній ситуації старий друг заповідача не набуває статусу ні предіального

(міського), ні предіального (сільського) сервітуту, а набуває статусу
особистого сервітуту.

Пояснення:

 Сервітути - це речові права, які дають обмежене право користування

чужою власністю.
 Предіальні сервітути пов'язані з певною ділянкою землі (предіалом) і
дають право користування іншою ділянкою (служачою ділянкою).
 Міські сервітути - це предіальні сервітути, які встановлюються в
межах міста.
 Сільські сервітути - це предіальні сервітути, які встановлюються за
межами міста.
 Особисті сервітути не пов'язані з жодною ділянкою землі і дають
право на певні дії, наприклад, право користування житловим будинком.

У цій ситуації право користування житловим будинком не пов'язане з

жодною ділянкою землі, а надається старому другові заповідача особисто.
Тому це особистий сервітут.

Ось деякі додаткові моменти, які слід врахувати:

  Зміст особистого сервітуту: Особистий сервітут на житловий будинок
дає старому другові заповідача право проживати в ньому до кінця
життя.
 Непередаваність: Особисті сервітути, як правило, непередавані, тобто
старий друг заповідача не може передати це право іншій особі.
 Припинення: Особистий сервітут припиняється зі смертю того, хто
має право на нього.

Завдання 3. Римський громадянин був узуфруктарієм отари овець. Чи має

він право на вовну, молоко, ягнят?

Римський громадянин, який був узуфруктарієм отари овець, мав право на

вовну, молоко та ягнят, але з певними обмеженнями.

Узуфрукт - це речове право, яке дає право користуватися чужою власністю

та отримувати з неї плоди.

Вовна: Узуфруктарій мав право на всю вовну, яку стригли з овець протягом
його узуфрукту.

Молоко: Узуфруктарій мав право на все молоко, яке давали вівці протягом
його узуфрукту.

Ягнята: Узуфруктарій мав право на ягнят, які народжувалися від овець

протягом його узуфрукту.

Однак:

 Узуфруктарій не мав права продавати вовну, молоко або ягнят, щоб

отримати прибуток. Він міг використовувати їх лише для своїх
особистих потреб або потреб своєї сім'ї.
  Узуфруктарій був зобов'язаний дбати про отару овець та замінювати
будь-яких овець, які померли або стали непрацездатними.
 Узуфрукт припинявся зі смертю узуфруктарія, його втратою
дієздатності або закінченням терміну дії узуфрукту.

Важливо зазначити:

 Ці правила є загальними та можуть бути змінені за домовленістю між

власником отари овець та узуфруктарієм.
 Існували також певні винятки з цих правил, наприклад, узуфруктарій
міг мати право продавати надлишки вовни, молока або ягнят, якщо це
було передбачено договором.

Завдання 4. Чи зобов’язаний Марк притерпівати незручності в тому, що

дощова вода стікає з сусіднього даху, вищого за розмірами, від його
власного? Обґрунтуйте відповідь.

За римським приватним правом (РПП) Марк не зобов'язаний притерпівати

стікання дощової води з сусіднього даху, вищого за розмірами, від його
власного.

Обґрунтування:

 Закон Аква Плувія: У римському праві існував закон Аква Плувія,

який забороняв власникам будинків скидати дощову воду на сусідні
ділянки.
 Сервітут не стоку: Власник сусіднього будинку не мав права
створювати сервітут не стоку, який би зобов'язав Марка приймати
дощову воду з його даху.
 Самозахист: Марк мав право вжити заходів, щоб захистити свою
власність від шкоди, завданої дощовою водою, наприклад, встановити
жолоби або водостічні труби.
Однак:

 Відсутність шкоди: Якщо дощова вода не завдає шкоди власності

Марка, він не може заборонити сусідові скидати її на свою ділянку.
 Домовленість: Сусіди можуть домовитися про те, що Марк буде
приймати дощову воду з сусіднього даху в обмін на певну
компенсацію.

Важливо зазначити:

 Ці правила є загальними та можуть бути змінені за домовленістю між

сусідами.
 Існували також певні винятки з цих правил, наприклад, якщо
сусідський дах був побудований до прийняття закону Аква Плувія.

Завдання 5. Семпронія отримала за заповітом узуфрукт на раба Стіха і

рабиню Афродіту. Раб виконував роботи на фермі, а рабиня – в будинку
Семпронії. Через певний час раб отримав легат від третьої особи, а рабиня
народила сина. Кому належать легат і дитина?

Легат:

 Раб Стіх: Згідно з РПП, легат, отриманий рабом, належить власнику

раба.
 У даній ситуації власником раба Стіха є Семпронія, яка володіє
узуфруктом на нього.
 Отже, легат, який отримав Стіх, також належить Семпронії.

Дитина:

 Рабиня Афродіта: За РПП, дитина, народжена рабою, належить

власнику рабині.
  У даній ситуації власником рабині Афродіти є Семпронія, яка
володіє узуфруктом на неї.
 Отже, дитина, народжена Афродітою, також належить Семпронії.

Важливо зазначити:

 Узуфрукт - це речове право, яке дає право користуватися чужою

власністю та отримувати з неї плоди.
 Легат - це розпорядження спадкодавця, яке зобов'язує спадкоємця
передати певну річ іншій особі.
 Власник - це особа, якій належить право володіння, користування та
розпорядження майном.

Завдання 6. За договором з власником речі Туллій придбав на неї сервітут.

Через деякий час річ була продана власником третій особі. Новий господар
речі заявив, що згідно договору він не обтяжений жодними забов’язаннями
попереднього власника, а тому має право вимагати захисту від порушення
свого права власності. Чи правомірною є ця вимога?

Вимога нового власника речі про захист від порушення права власності
не є правомірною за римським приватним правом (РПП).

Обґрунтування:

 Принцип пріоритету: За РПП, сервітути, встановлені на речі,

зберігали свою силу навіть після того, як річ переходила до нового
власника.
 Сервітут як речове право: Сервітут - це речове право, яке пов'язане з
певною ділянкою землі або іншою річчю, а не з особою власника.
 Необтяжливість для власника: Новий власник речі не міг позбутися
сервітуту, який був встановлений на ній до його придбання.

Отже:
  Туллій мав законне право на сервітут, який він придбав за договором з
попереднім власником.
 Новий власник речі був зобов'язаний поважати це право і не міг
перешкоджати Туллію у користуванні ним.
 Вимога нового власника про захист від порушення права власності
була неправомірною, оскільки його право власності було обтяжене
сервітутом.

Важливо зазначити:

 Існували деякі винятки з цього принципу, наприклад, якщо сервітут

був встановлений незаконно або якщо новий власник речі придбав її
без знання про сервітут.
 Детальні правила щодо сервітутів у римському приватному праві були
досить складними і могли варіюватися залежно від конкретних
обставин.