МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Одеський національний медичний університет

Кафедра неврології та нейрохірургії

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для практичного(семінарського) заняття лікарів-інтернів

за спеціальністю «Неврологія» -2 год

ТЕМА: «Методи дослідження функції слухового нерву»

Одеса – 2022

1. Тема практичного заняття: « Методи дослідження функції слухового нерву »

2. Актуальність теми: Анатомо-фізіологічні особливості VIII пари черепних нервів та ознаки його ураження відіграють важливу

роль у діагностиці неврологічних захворювань різної етіології (арахноїдити, захворювання мосто-мозочкового кута, стовбурові

енцефаліти, пухлини та абсцеси головного мозку, поліомієліт, розсіяний склероз, судинні захворювання головного мозку, черепно-мозкові

травми). Від адекватної оцінки функції цих нервів та симптомів їх ураження залежить вірний топічний діагноз патологічного осередку в

ЦНС, що, в свою чергу, спричиняє необхідність проведення додаткових досліджень для установлення клінічного діагнозу і правильного

лікування хворого.
3. Мета заняття:

- Загальна: Мати уявлення щодо основних анатомо-фізіологічних особливостей присінково-завиткового нерва. Особливості

будови VIII пари. Методику дослідження VІII пари черепних нервів і синдроми ураження.

- Конкретна: Володіти навиками обстеження неврологічногоу статус з метою виявлення синдромів ураження VIII пари черепних

нервів (обстежити слухову та вестибулярну функції). Інтерпретувати дані отримані при обстеженні VIII пари черепних нервів. Поставити

топічний діагноз ураження ЦНС при виявленні патології VIII пари черепних нервів. Призначити додаткові методи дослідження і оцінити

їх результати. Визначити тактику лікаря при виявлені синдромів ураження VIII пари черепних нервів.

4. Зміст заняття.

1. N. acusticus, vestibulo-cochlearis, слуховий нерв. Має дві порції – слухову, що йде від равлика та вестибулярну, що проводить
імпульси від напівколових канальців.
Нерв формується в пірамідці вискової

кістки і виходить в порожнину черепа

через внутрішній слуховий отвір,

разом з VII нервом, а в стовбур мозку

входить у мосто-мозочковому куті.

Поблизу від Кортієва органа

(равлика) та напівкружних канальців

лежать чутливі ганглії –

вестибулярний та спіральний, від яких

власне і утворюється нерв.

Слухова порція підходить до II

нейрону, що розташований у

вентральному та дорзальному ядрах

слухового нерву, у мості мозку.

Волокна II нейрону проходять як по

своїй стороні, так і по протилежній

(через трапецієвидне тіло) до нижніх горбиків

чотиригорбикового тіла та медіальних

колінчастих тіл (зоровий горб) – III нейрон.

Аксони від зорового горба йдуть у вигляді

слухової радіації через заднє стегно внутрішньої

капсули у скроневу зону, верхню вискову

звивину, звивину Гешля (кірковий центр слуху).

Дослідження слуху включає визначення його гостроти (для встановлення туговухості-глухоти), а також диференційну діагностику

кондуктивної та нейросензорної туговухості.

Гострота слуху досліджується шепітною та голосною мовою. В нормі, пацієнт має розрізняти слова, названі цифри шепітною мовою на

відстані 5 метрів (вимовлені слова в голос – на відстані 20 метрів).

Для дослідження місця ураження (нейросензорна туговухість – пошкодження Корнієвого органа, ганглію та нерву, що від нього відходить;

провідникова чи кондуктивна туговухість – ураження системи слухових кісточок, барабанної перетинки тощо) використовують проби

Рінне та Вебера, для чого слугує спеціальний камертон з частотою звучання 256 чи 512 герців. При тесті Вебера камертон встановлюється

на вертекс і пацієнт має сказати, де він краще його чує. При кондуктивній туговухості він буде чути його краще у «хворому» вусі, а при

нейросензорній буде краще відчуття здоровим вухом.

Нормальний слух Кондуктивна туговухість Нейросензорна туговухість

При пробі Рінне досліджується воздушна та кісткова провідність у постраждалому вусі.

При кондуктивній глухоті кісткова

провідність краще, ніж воздушна, а при

нейросензорній глухоті порушена і кісткова і

воздушна провідність звуку.

Вестибулярна порція VIII нерву бере

початок від лібиринту, який складається з

маточки (utriculus), мішечка (sacculus) та трьох напівколових канальців (canalis semicircularis), які містять рецепторні клітини, що

підтримують баланс. Напівколові канальні розташовані в трьох перпендикулярних площинах: латеральні канальці лежать в горизонтальній

площині, а задній та передній перпендикулярно латеральному та один одному.

 У

місці

розширення канальців – ампулі лежить утворення – crista ampularis – яке містить

рецепторні клітини. А в маточці міститься отолітовий апарат, який позначає

положення в просторі. Волокна до рецепторних клітин підходять від вестибулярного

ганглію, аксони якого і формують вестибулярну порцію VIII нерву.

При вході в міст мозку, вестибулярна порція контактує з групою вестибулярних ядер (II

нейрон): верхнім вестибулярним ядром Бєхтєрєва, латеральним ядром Дейтерса,

медіальним ядром Швальбе і нижнім вестибулярним ядром Роллера. Від цих ядер починається низка шляхів, які з’єднують вестибулярну

систему з мозочковою, ядрами окорухових нервів, іншими структурами стовбуру, спинним мозком та корою мозку. Точне розташування та

хід шляхів достеменно не відомі, але можна вказати на шлях від ядер Дейтерса до альфа- та гама-мотонейронів спинного мозку своєї

сторони, від ядер Швальне до нейронів шийного відділу, що контролюють шийні м’язи, від ядер Бєхтєрєва до хробака мозочка (флокуло-

нодулярна частина, архіцеребеллум або вестібулоцеребеллум). Інформація, отримана вестибулярною системою, впливає не тільки на

орієнтацію в просторі, але й на регуляцію тонусу м’язів, підтримання певних поз.

Основним проявом порушення функції вестибулярної системи є головокружіння – найчастіша після головного болю скарга хворих. До

нього звичайно додаються суб’єктивні відчуття порушення рівноваги, зміни ходи, тенденції до падінь. Об’єктивним феноменом, що можна

спостерігати, є ністагм, який може бути викликаним крайніми відведеннями очних яблук, слідкуючими рухами очей, або бути

спонтанним, при погляді прямо.

Головокружіння прийнято ділити на істинне та не-істинне. Істинне головокружіння характеризується як дискомфортне відчуття руху чи

обертання в певній площині (суб’єктивне – коли є відчуття обертання чи руху самої людини відносно оточуючого світу і об’єктивне -

відчуття обертання навколишнього світу, об’єктів, предметів коло пацієнта), відчуття провалювання тощо. Не-істинне головокружіння

характеризується неприємними відчуттями запаморочення, слабкості, обертання «в голові», відчуттям нестійкості, хитання, притуплення,

що супроводжується тривогою (наприклад, ситуаційне головокружіння при клаустрофобії, агорафобії, панічних атаках тощо). Слід

достеменно встановити тип відчуттів, кваліфікувати його, бо від цього залежить висновок про прирожу головокружіння.
Пов’язане з ушкодженням вестибулярного апарату головокружіння, як правило, є істинним, супроводжується ністагмом, нудотою,

блювотою, змінами артеріального тиску та пульсу, пітливістю, значно посилюється при рухах головою, вимушує пацієнта завмирати,

обираючи найбільш спокійне положення.

Прикладом неістинного головокружіння може бути фізіологічний феномен – відчуття головокружіння на висоті чи «морська хвороба» - за

рахунок незвичної зорової стимуляції (земля чи підлога знаходяться значно далі звичайного) чи гіперстимуляції вестибулярного та

зорового апаратів виникає неузгодженість потоків імпульсів в центральну нервову систему і – відчуття головокружіння.

Для дослідження вестибулярної функції використовують калоричні проби, ністагмографію, випробування на кріслі Барані.

5. Матеріали методичного забезпечення заняття.

Завдання для самоперевірки вихідного рівня знань, запитання для самоконтролю.

- Де локалізуються ядра VIII пари черепних нервів?

- Назвіть місця виходу корінців VIII пар черепних нервів?

- Які рефлекси забезпечуються VIII парою черепних нервів?

- Які структури відносяться до підкіркових центру слуху?

- Які симптоми виникають при ураженні периферичного відділу вестибулярного аналізатору? - Як проводити проби Вебера, Рінне?

- Які структури відносяться до вестибулярного апарату? - Опишіть синдром мосто-мозочкового кута?

Рекомендована література

Основна

1. Неврологія : навчальний посібник / [І.А.Григорова, Л.І. Соколова, Р.Д. Герасимчук, А.С. Сон, та ін.] за редакцією І.А.
Григорової, Л. І. Соколової - 3-є видання – Київ, ВСВ «Медицина», 2020 р. – 640 с.

2. Топічна діагностика патології нервової системи. Алгоритми діагностичного пошуку. Шкробот С.І., Салій З.В., Бударна
О.Ю. Укрмедкнига, 2018. – 156 с.

3. Методи обстеження неврологічного хворого: навч. посібник / за ред. Л.І.Соколової, Т.І.Ілляш. – 2-ге вид. – Київ: Медицина,
2020. – 143 с.

4. Медицина невідкладних станів. Екстрена(швидка) медична допомога: підручник / І.С. Зозуля, В.І. Боброва, Г.Г. Рощин та
інші / за ред. І.С. Зозулі. - 3-е видання, пер. та доп. - Київ. - ВСВ «Медицина», 2017. – 960 с.

5. Негрич Т.І., Боженко Н.Л., Матвієнко Ю.Щ. Ішемічний інсульт: вторинна стаціонарна допомога: навч. посіб. Львів: ЛНМУ
імені Данила Галицького, 2019. – 160 с.

Додаткова

1. Боженко М.І., Негрич Т.І., Боженко Н.Л., Негрич Н.О. Головний біль. Навчальний посібник.-К.: Видавничий дім
«Медкнига», 2019. – 48 с.

2. Медицина за Девідсоном: принципи і практика: 23-є видання: у 3 томах. Том 1 / за ред. Стюарта Г. Ралстона, Яна Д.
Пенмана, Марка В.Дж. Стрекена, Річарда П. Гобсона.- «Медицина», 2020. - 258 с.
 3. Медицина за Девідсоном: принципи і практика: 23-є видання: у 3 томах. Том 2 / за ред. Стюарта Г. Ралстона, Яна Д.
Пенмана, Марка В.Дж. Стрекена, Річарда П. Гобсона.- «Медицина», 2021. - 778 с

4. Медицина за Девідсоном: принципи і практика: 23-є видання: у 3 томах. Том 3 / за ред. Стюарта Г. Ралстона, Яна Д.
Пенмана, Марка В.Дж. Стрекена, Річарда П. Гобсона.- «Медицина», 2021. - 642 с.

Електронні інформаційні ресурси

1. Medical Books On-line Library (Neurology) – free download http://medbookshelf.info/category/neurology/

2. Клінічні настанови з неврології. (Наказ МОЗ України N 487 від 17.08.2007 р.) https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0487282-
07#Text

3. Міністерство охорони здоров’я України http://moz.gov.ua

4. Державний експертний центр МОЗ України www.dec.gov.ua/mtd/home/

Методичну розробку підготувала доц. Солодовнікова Юлія Олександрівна.