Заняття 8

Тема 17. Визначення поняття психогеній. Етіологія та

патогенез психогеній, роль спадковості, набутих факторів,
особливостей особистості. Гострі та затяжні реактивні психози.
Посттравматичний стресовий розлад

Завдання до самостійного опрацювання теми:

1. Створити таблицю диференційної діагностики реактивної

депресії з іншими видами депресивних розладів.

Реактивна/ Ендогенна депресія Ажитована

психогенна депресія депресія

Психогенна депресія Як видно із назви є

(інша назва («ендогенна»), при характерним
«реактивна депресія») даному виді депресії поєднання
проявляється відсутній вплив депресії та
специфічними зовнішнього тривоги
симптомами, які («екзогенного»)
Цей вид
виникають у відповідь фактора
депресії
на зовнішню проблему
зараз має
або вплив стресу. Цей
деталізовані
вид депресії іноді ще
шу назву –
називають
«розлад
ситуативною
тривожно-
депресією.
депресивног
о спектру»
Причин Психогенна депресія є виникає без Може бути
а наслідком наявності стресу чи різною
виникн несприятливих травми. Іншими
Переживанн
ення психологічних словами, вона не має
я хворих
реакцій, які люди видимої зовнішньої
зазвичай
можуть мати у причини. Головну
пов'язані зі
складних життєвих роль у виникненні
станом
обставинах. цього виду депресії
власного
відіграють генетичні
здоров'я
та біологічні фактори
(іпохондрич
ні ідеї) або
фінансовим
добробутом
своєї сім'ї
(страх
зубожіння,
страх
залишитися
на вулиці та
ін.).

Тривалі Зазвичай Довготривала, може Зазвичай

сть короткотривала (по бути рецидивуючою короткотрив
симпто появі стресу) ала (по
мів погіршенні
настрою)

Погіршення
стану
 людини зі
збільшенням
тривоги
зазвичай
спостерігаєт
ься у вечірні
години, вони
мають
виражені
труднощі із
засинанням.

Лікуван Розмовна лікарі зазвичай Пріоритетом

ня терапія може бути надають перевагу є лікування
ефективною для таким методам того
підтримки людини в лікування як компонента
епізодах психогенної антидепресанти й із двох, який
депресії. Оскільки цей ліки, що стабілізують є більш
вид депресії настрій, та інвалідизуюч
пов’язаний із певною електросудомній им – тобто
життєвою подією, терапії (ЕСТ). Крім або тривоги,
можна відносно легко цього, протягом або депресії.
визначити методи перших двох Можна
покращення десятиліть 21-го розглянути
симптомів шляхом століття став такі методи
навчання людини доступним новий лікування як
належним чином багатообіцяючий антидепреса
справлятися зі альтернативний нти
стресом і поганим метод лікування та/або когніт
настроєм. депресії, який має ивно-
назву поведінкова
Підтримання сну та
транскраніальна терапія, які є
управління стресом за
магнітна стимуляція, ефективним
допомогою розмовної
або ТМС. и для
терапії може
лікування як
допомогти людині
тривоги, так і
оговтатися від
депресії.
психогенної
Когнітивно-
(реактивної) депресії.
поведінкова
антидепресанти або терапія або
ліки від тривоги КПТ часто
регулярні фізичні передбачає
вправи;здорове навчання
харчування;нормаліза методам
ція сну;спілкування з контролю
друзями та нападів
сім’єю;приєднання до депресії та
груп підтримки; тривоги.
Людину
можна
навчити
методам
дихання для
боротьби з
тривогою
або
позитивної
 розмови з
самим собою
для
боротьби з
депресією.
Якщо ця
тактика
виявиться
неефективно
ю, до
лікування
також
можуть бути
додані
психіатричні
препарати

2. Створити таблицю диференційної діагностики

істеричного і епілептичного нападів.

Епілептичний напад Істеричний напад

Не зв'язані із зовнішніми При пошкодженні психіки

факторами

Тривалість обмежена в часі Тривалість нападу залежить

від тривалості
психотравмувальної ситуації
Відзначається "вимикання" Свідомість ясна або афективно
або зміна свідомості звужена

Підвищується частота Частота пароксизмів залежить

пароксизмів протягом від психо-травмувальних
захворювання факторів

Судомні напади Судомні напади

спостерігаються часто спостерігаються рідко

У хворих формуються У хворих є особистісні

епілептичні зміни особистості властивості за невротичним
типом

Можливі елементи Істеричні симптоми посідають

істероформних проявів провідне місце в клініці

Характерні зміни на ЕЕГ ЕЕГ у межах фізіологічної

норми

Купірування пароксизмальних Купірування пароксизмальних

станів досягається за станів досягається за
допомогою допомогою психотерапії і
протиепілептичних засобів транквілізаторів

3. Створити алгоритм діагностики та лікування ПТСР.

● Алгоритм діагностики ПТСР:

1. Оцінка симптомів:
Провести спеціалізоване інтерв'ю, щоб визначити наявність
симптомів ПТСР, таких як вторинний стрес, повторюючіся
кошмари, тривожність, панічні атаки тощо.

2. Врахування травматичних подій:

З'ясувати, які травматичні події спричинили можливий

розвиток ПТСР та на якому етапі життя вони сталися.

3. Диференційна діагностика:

Виключити інші психічні розлади, що можуть схоже

проявлятися, такі як депресія, тривожний розлад, розлади
зловживання речовинами і т. д.

4. Використання психометричних тестів:

Застосувати стандартизовані тести для оцінки тяжкості

симптомів ПТСР та їх впливу на пацієнта.

5. Постійний моніторинг:

Слід здійснювати моніторинг стану пацієнта на протязі часу,

оцінюючи ефективність лікування та зміни у симптомах.

Діагностичні критерії ПТСР:

• травмувальна подія; • зміна поведінки, експлозивні

• початок розладу після
латентного періоду, що настає
після травми (від декількох
тижнів до 6 міс, але іноді
пізніше);
спалахи, дратівливість або
схильність до агресії. Можлива
антисоціальна поведінка або
протиправні дії;
• зловживання алкоголем та
наркотиками, особливо для
• спалахи спогадів , що усунення гостроти болісних
повторюють переживань, спогадів або
психотравмувальні події. Вони почуттів;
можуть виникати через
• депресія, суїцидальні думки
десятиріччя
або спроби;
• актуалізація психотравми в
• гострі напади страху, паніки;
уявленнях, снах, кошмарних
сновидіннях; • вегетативні порушення та
неспецифічні соматичні
• соціальне відсторонення,
скарги (наприклад, головний
дистанціювання та відчуження
біль).
від інших, включаючи
близьких та родичів;

● Алгоритм лікування ПТСР:

Важливі такі аспекти лікування:

1. Негайний початок лікування після психотравми для

запобігання розвитку хронічної форми ПТСР.

2. Комплексне, багаторічне лікування, що включає

фармакотерапію та психотерапію.

▪Фармакотерапія:
Необхідно проводити комбіноване лікування
антидепресантами, транквілізаторами, снодійними
препаратами, тимостабілізаторами, ноотропними препаратами,
р-адреноблокаторами, антипсихотичними засобами тощо,
причому головна роль належить антидепресантам

1. Серед антидепресантів перевагу надають селективним

інгібіторам зворотного захвату серотоніну (СІЗЗС) і насамперед
золофту (сертралін), як у дорослих, так і у дітей та підлітків.
Крім золофту, з групи СІЗЗС у лікуванні дорослих з ПТСР можна
використовувати флувоксамін (феварин), флуоксе- тин (прозак,
фрамекс, портал), пароксетин (паксил, рекситил), циталопрам
(ципраміл).

2. Призначення транквілізаторів має симптоматичний

характер. їх застосовують з метою швидкого зменшення
вираженості астеноневротичних, ас- тенодепресивних,
тривожнофобічних проявів. Для цього використовують:
альпрозалам (ксанакс), діазепам (сибазон, реланіум),
феназепам, гідазепам, грандаксин, рудотель та ін. У зв'язку з
тим, що довгострокове вживання більшості транквілізаторів
може спричинити залежність, їхнє застосування має тривати не
більше 3 тиж.

3. З групи препаратів, що дають снодійний ефект,

найбільш широко застосовують небензодіазепінові снодійні
засоби: імован (зопіклон), івадал (золпідем).

4. Як "стабілізатори настрою" застосовують нормотиміки

(тимоізолептики): карбамазепін (фінлепсин, тимоніл),
препарати вальпроєвої кислоти (конвульсофін, депакін,
орфірил), ламіктал (ламотриджин)
 5. За необхідності хворим призначають антипсихотичні
препарати. Доцільно застосовувати нейролептики, що
справляють збалансовану тимоана- лептичну, антипсихотичну,
психостимулювальну та транквілізувальну дію: сульпірид
(еглоніл), периціазин (неулептил), тіоридазин (мелерил, сана-
пакс, ридазин) та ін. За наявності резистентності до лікування
доцільно призначення атипових антипсихотичних препаратів:
рисперидону (рисполепту), оланзапіну (зипрекси) та ін.

6. Призначення ноотропів під час лікування хворих з ПТСР

зумовлено їх церебропротекторною, вегетостабілізувальною
дією та позитивним впливом на процеси нейрометаболізму.
Найбільш широко застосовують ноотропіл (пірацетам), луцетам,
піридитол (енцефабол), фенібут, пантогам, пікамілон, когітум.

7. Призначення р-адреноблокаторів зумовлено тим, що

вони справляють швидку протитривожну,
вегетостабілізувальну дію, у них відсутній ефект се- цації. Як
правило, р-адреноблокатори використовують у комбінації з
антидепресантами. Найбільш широко застосовують анаприлін
(пропранолол, обзи- цан), талінолол (корданум), атенолол,
тразикор (окспренолол).

▪ Психотерапія:

Надання психологічної допомоги повинне тривати від

декількох місяців до 1—2 років.

1. Індивідуальна психотерапія. Основна мета — допомогти

пацієнту усвідомити справжню природу його проблеми,
розв'язати внутрішні конфлікти та життєві кризи.

Розроблено підхід психотерапевтичного навчання, який

включає шість компонентів:

• корекція помилкових уявлень щодо стресової реакції, які

найчастіше трапляються;

• надання пацієнту інформації про загальну природу стресової

реакції;

• фокусування на ролі надмірного стресу в розвитку

захворювання;

• розвиток у пацієнта здатності усвідомлювати прояви

стресової реакції і характерні симптоми ПТСР;

• розвиток у пацієнта здатності до самоаналізу для

ідентифікації характерних для нього стресорів;

• інформування клініцистом пацієнта щодо активної ролі, яку

він відіграє у терапії надмірного стресу.

2. Групова психотерапія. Головна мета — допомогти хворому

впоратися з почуттям провини, станом безпомічності та
безсилля, емоційним відчуженням, дратівливістю, гнівом та
знайти втрачене відчуття контролю над оточуючими, станом
безпомічності та безсилля.

3. Сімейна психотерапія. Необхідно надати родичам

інформацію про клінічні ознаки ПТСР, про переживання та
почуття хворого, про принципи поведінки родичів у даній
ситуації. Обов'язково необхідно проінформувати їх про
тривалість лікування цього захворювання.

4. Подружня психотерапія. Основне завдання — допомогти,

подружжю пристосуватися до тих змін, які відбулися для обох.
Під час її проведення необхідно враховувати сексуальні
проблеми ветеранів, пов'язані з їх військовим минулим
(зґвалтування жінок на окупованих територіях, перенесені
венеричні захворювання тощо)

5. Соціально-історична корекція. Основне завдання —

обговорення історичної ситуації і визнання заслуг ветеранів у
засобах масової інформації, соціальне схвалення учасників
бойових дій, ліквідаторів наслідків техногенних катастроф
тощо, стимуляція їхньої соціальної активності та затребуваності.

4. Дайджест іноземної літератури щодо сучасних методів

діагностики і лікування реактивних психозів.

Реактивні психози - це важкі психічні розлади, які

виникають як реакція на сильний психологічний стрес або
травматичні події.
 Діагностика та лікування реактивних психозів передбачає
мультидисциплінарний підхід, включаючи психіатричну оцінку,
психотерапію та іноді фармакологічне втручання. Ось
детальний огляд сучасних методів діагностики та лікування:

Діагностика:

1. Клінічна оцінка: процес починається з комплексної

клінічної оцінки психіатром або спеціалістом із
психічного здоров’я. Вони збирають детальну історію
психічного здоров’я пацієнта, включно з будь-якими
нещодавніми стресовими факторами або травматичними
подіями.

2. Психіатричне обстеження: проводиться ретельне

психіатричне обстеження, щоб оцінити психічний стан
пацієнта, настрій, процеси мислення та когнітивні функції.
Це може включати структуровані інтерв'ю та
стандартизовані інструменти оцінювання.

3. Диференціальна діагностика: важливо диференціювати

реактивні психози від інших психічних розладів, таких як
шизофренія або біполярний розлад, які можуть мати
подібні симптоми. Вирішальним є ретельне вивчення
історії пацієнта та прояву симптомів.

4. Медичні та лабораторні тести: можна провести аналізи

крові, візуалізацію (наприклад, МРТ або КТ) та інші
медичні тести, щоб виключити будь-які основні
захворювання, які можуть сприяти появі симптомів.

5. Психологічне тестування: Психологічні тести, такі як

 Міннесотський багатофазний опитувальник особистості
(MMPI) або тест Роршаха, можна використовувати для
отримання додаткового розуміння психологічного стану
пацієнта.

Лікування:

▪ Психотерапія:
 Кризове втручання: Негайне втручання часто включає
консультування в кризовій ситуації, щоб допомогти
пацієнту подолати гострий дистрес і стабілізувати свій
психічний стан.

 Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): методи КПТ

можуть допомогти пацієнтам визначити та змінити
неадаптивні моделі мислення та стратегії подолання.

 Підтримуюча терапія: надання емоційної Підтримка та

безпечний простір для пацієнтів, щоб висловити свої
почуття та думки, є надзвичайно важливими на ранніх
етапах лікування.

▪Медикаментозне лікування: іноді призначають ліки для

усунення симптомів і стабілізації психічного стану пацієнта.
Вибір ліків залежить від конкретних симптомів і основного
діагнозу, якщо такий є. Ліки можуть включати:

 Антипсихотичні препарати: їх можна призначати для

полегшення важких симптомів, таких як галюцинації або
марення.
  Анксіолітики та седативні препарати: ці препарати
можуть допомогти зменшити тривогу, збудження та
порушення сну.

 Антидепресанти: у випадках депресивних симптомів

можна розглянути антидепресанти, такі як СІЗЗС.

▪ Цифрове втручання в психічне здоров’я: використання

додатків для смартфонів, онлайн-платформ і віртуальної
реальності (VR) для проведення психотерапії та психоосвіти
зростає. Ці інструменти можуть пропонувати ресурси
самодопомоги, відстеження настрою та терапевтичні
втручання, до яких люди з реактивними психозами можуть
отримати доступ зі своїх пристроїв.

▪Програми раннього втручання: деякі інноваційні моделі

лікування зосереджені на ранньому втручанні для осіб із
ризиком розвитку реактивних психозів. Ці програми
спрямовані на виявлення осіб на ранніх стадіях психозу та
надання спеціалізованих заходів для запобігання або
пом’якшення прогресування симптомів.

▪Терапія нейростимуляцією: методи неінвазивної стимуляції

мозку, такі як транскраніальна магнітна стимуляція (TMS) і
транскраніальна стимуляція постійним струмом (tDCS),
вивчаються на предмет їхнього потенціалу в управлінні
психотичними симптомами. Ця терапія спрямована на
модулювання активності мозку та може запропонувати
інноваційні варіанти лікування.

▪Фармакогеноміка: прогрес у фармакогеноміці дозволяє

робити більш персоналізований вибір ліків. Генетичне
тестування може допомогти визначити, які ліки, ймовірно,
будуть найбільш ефективними та мають найменшу кількість
побічних ефектів для конкретної людини. Цей підхід може
покращити медикаментозне лікування при реактивних
психозах.

▪Психоделічна терапія ( Psychedelic-Assisted Therapy):

Дослідження терапевтичного використання психоделічних
речовин, таких як псилоцибін і МДМА, привернули увагу. Хоча
це відносно нова область, перші дослідження показують, що ці
речовини, якщо їх використовувати в контрольованих умовах і
в поєднанні з психотерапією, можуть мати потенціал для
лікування певних психічних захворювань, включаючи
реактивні психози.

▪Втручання на основі усвідомленості: терапії на основі

усвідомленості, такі як зменшення стресу на основі уважності
(Mindfulness-Based Stress Reduction/MBSR) і когнітивна терапія
на основі усвідомленості (Mindfulness-Based Cognitive
Therapy/MBCT), продовжують досліджуватися на предмет їх
ефективності в управлінні симптомами психозу та зниженні
частоти рецидивів.

▪Терапія мистецтвом і музикою: Терапія творчим мистецтвом,

наприклад арт- і музична терапія, може надати людям
інноваційні способи вираження своїх емоцій і думок. Ці методи
лікування все більше інтегруються в програми лікування для
покращення одужання.