1

Автори
Дякович Андрій – викладач кафедри ТСП Львівського державного університету
внутрішніх справ. Ветеран, керівник благодійного фонду «Повернись в майбутнє».
gobackfuture.ua@gmail.com
Фітькало Олег – доцент кафедри психіатрії та психотерапії ФПДО ЛНМУ
ім. Данила Галицького. Ветеран, співзасновник благодійного фонду «Повернись в
майбутнє».

Від авторів
Ми, автори (ветерани війни в Україні), хочемо поділитися з вами передмовою
до наших методичних рекомендацій, які присвячені тонкощам та особливостям
спілкування з ветеранами. Створення цього посібника випливає з глибокого
переконання в необхідності забезпечення гідної підтримки та розуміння тих, хто
пройшов через випробування війною та службою своїй країні.
Наша мета — не просто надати набір інструкцій, а відкрити шлях до
ефективного та чутливого діалогу між цивільним населенням та ветеранами. Ми
віримо, що кожна розмова може стати містком до взаєморозуміння, зцілення та
взаємної підтримки.
Рекомендації, представлені у цьому посібнику, базуються на дослідженнях,
особистому досвіді ветеранів та на кращих практиках спілкування. Ми зосередились
на розумінні унікальних викликів, з якими стикаються ветерани, і на шляхах їх
подолання через вдумливе спілкування.
Звертаємо увагу на важливість врахування індивідуальності кожного ветерана.
Історії, переживання та потреби ветеранів різноманітні, і жоден універсальний
підхід не може бути застосований до всіх без винятку. Тому ми закликаємо до
гнучкості, терпіння та готовності до навчання з боку читачів цього посібника.
Ми сподіваємося, що ці методичні рекомендації стануть корисним ресурсом
для тих, хто прагне зрозуміти краще та підтримати ветеранів. Через спілкування ми
можемо побудувати міцніші, більш згуртовані спільноти, де ветерани відчувають
себе цінними, поважаними та підтриманими.
Ми вдячні за вашу увагу до цього важливого питання та сподіваємося, що
наші рекомендації допоможуть вам у вашому прагненні до створення позитивних
змін.
 3

Зміст

+ Ветерани в Україні. Хто вони такі? 4

- Як розпізнати ветерана. 4
- Про що не варто розпитувати у ветеранів. 5
- Висловлювання не доречні в спілкуванні з ветераном. 6
+ Ключові аспекти психології ветеранів. 7
+ Рекомендації для працівників які надають послуги клієнтам 9
(ветеранам).
- Спілкування із ветеранами (клієнтами) в кризових ситуаціях. 9
- Особливості роботи із клієнтами (ветеранами) в різних 10
психоемоційних станах.

- Методи визначення, що клієнт (ветеран) є в стані зміненої 11

свідомості.

+ Етика спілкування та поводження із ветеранами з обмеженими 13

можливостями.
- Принципи взаємодії та підтримки осіб з особливими 14
потребами.
+ Психоемоційне відновлення за програмою «Свій серед своїх». 16
+ Словник сленгу учасників АТО, ООС 2014 та війни 2022 років. 18
 4

Ветерани в Україні. Хто вони такі?

Для початку варто розуміти хто такі є ветерани війни, учасники бойових дій і
інші учасники збройних конфліктів.
Сучасні українські ветерани — це чоловіки та жінки, які взяли участь в
останніх військових конфліктах і місіях, насамперед пов'язаних з Російсько-
українською війною, що почалася в 2014 році. Цей термін зазвичай відноситься до
учасників Антитерористичної операції (АТО) на сході України, а з 2021 року — до
учасників Операції об'єднаних сил (ООС), яка стала наступником АТО. У 2022 році,
після повномасштабного вторгнення Росії, до рядів сучасних українських ветеранів
приєдналися тисячі людей, які захищали свою країну.
Ці особи представляють різні соціальні шари, вікові групи та професії, але їх
об'єднує спільний досвід військової служби під час конфлікту. Ветерани відіграють
важливу роль у суспільстві, ділячись унікальним досвідом та знаннями, а також
залучаючись до різноманітних суспільних, волонтерських та політичних ініціатив.
Сучасні українські ветерани зіткнулися з рядом викликів після повернення до
цивільного життя, включаючи адаптацію до мирного життя, лікування травм та
психологічну підтримку. Українське суспільство і держава розробляють різні
програми підтримки для допомоги ветеранам у їх реінтеграції, включаючи медичне
обслуговування, освіту, перекваліфікацію та підтримку у знаходженні роботи.
Значна увага приділяється також соціальній адаптації ветеранів, підтримці
їхніх сімей та вшануванню пам'яті загиблих. Незважаючи на всі труднощі, багато
ветеранів знаходять у собі сили не тільки впоратися з власними викликами, але й
активно долучаються до громадського життя, стаючи прикладом мужності, стійкості
та патріотизму.

Як розпізнати ветерана.
Досвід участі в російсько-українській війні накладає незмінний відбиток на
життя кожного ветерана, формуючи відчуття спільноти з однодумцями. Така
спільнота, подібно до інших, характеризується спільними цінностями, звичаями,
культурою, жаргоном та візуальними символами, що об'єднують її членів. Військова
служба та переживання війни істотно впливають на особистісні переконання, звички
та поведінку ветеранів, що стає неодмінною частиною їхньої ідентичності,
внутрішньої та зовнішньої, в цивільному житті.
Водночас кожен ветеран є унікальним, і з часом вони можуть менше згадувати
про свої військові пригоди, змінювати стиль одягу та відмовлятися від використання
службових позивних. Впізнати ветеранів серед звичайних людей не завжди легко.
Деякі з явних ознак, які можуть допомогти ідентифікувати ветерана,
включають:
 5

 Татуювання: Ветерани часто мають татуювання з меморіальними мотивами,

державною символікою та патріотичними лозунгами.
 Одяг: Мілітарі стиль є популярним серед ветеранів. Навіть обираючи
цивільний одяг, вони можуть носити елементи військової амуніції, такі як
рюкзаки, берці, шеврони, значки або військові жетони.
 Мова: Військовий жаргон і специфічні вирази, такі як "прийняв", "так точно",
часто залишаються в ужитку серед ветеранів.
 Жестикуляція: Ветерани можуть використовувати жести для невербального
спілкування, що відображає військові звички, включаючи способи вказувати
напрямки або кількість.
Проте, найнадійніший спосіб дізнатися про воєнний досвід людини —
безпосередньо запитати про це, забезпечивши комфортну атмосферу для відкритого
діалогу:
«Чи брали ви участь у бойових діях?»
«Чи комфортно вам ділитися зі мною своїми переживаннями?».

Про що не варто розпитувати у ветеранів.

У спілкуванні з ветеранами важливо пам'ятати про чуйність і повагу до їхніх
переживань. Ось деякі приклади питань, які краще уникати:
«Чи вбивали ви когось?» - Це, мабуть, одне з найбільш чутливих питань, яке
може викликати болісні спогади або відчуття вини.
«Як це - вбивати людей?» - Аналогічно попередньому, це питання може
сприйматися як нечутливе та може спровокувати травму.
«Чи бачили ви своїх друзів, як вони гинули?» - Питання про втрату товаришів
може відродити травмуючі спогади та емоції.
«Чому ви вирішили піти на війну?» - Хоча це може здатися невинним
питанням, воно може нести в собі судження та спричинити необхідність
виправдовуватися.
«Чи було це вартим того?» - Питання, яке може викликати внутрішні конфлікти
та сумніви у ветерана.
«Чи маєте ви ПТСР або інші психічні розлади?» - Особисті медичні питання
можуть бути сприйняті як втручання в приватне життя.
«Як ви пристосувалися до нормального життя після повернення?» - Це
питання може натякати на те, що ветеран не вважається здатним пристосуватися
до цивільного життя, що може бути образливим.
«Чи не жалкуєте ви про свою службу?» - Запитання, що може спонукати до
переосмислення власного досвіду в негативному світлі.
«А як там на війні?» - Дивне запитання, як може бути на війні? Страх, смерть,
кров, людське горе. Але є і позитивні моменти на війні, але це теж недоречне
запитання. Замість того, щоб задавати прямі питання про військовий досвід, краще
дозволити ветерану самому вирішити, що та скільки він хоче поділитися. Важливо
пам'ятати, що кожен ветеран є індивідуальністю з унікальним досвідом, тому
поважайте їхнє право не ділитися особистими переживаннями.
 6

Висловлювання не доречні в спілкуванні з ветераном.

Висловлювання, які можуть бути сприйняті як нечутливі або образливі по
відношенню до ветеранів, часто стосуються зневажання їхнього досвіду, недооцінки
їхніх переживань або можуть спровокувати негативну реакцію. Ці приклади
підкреслюють важливість підтримки та розуміння у спілкуванні з ветеранами.
Розгляньте такі фрази як приклади того, чого слід уникати:
 "Я теж хотів піти на війну, але..."
 "Війна є абсолютним злом"
 "Ви мусили бачити немислимі речі під час служби"
 "Сподіваюся, цей конфлікт скоро закінчиться"
 Обговорення політичних поглядів або висловлювання думок про політичну
ситуацію
 "Мій товариш став зовсім іншою людиною після повернення з війни"
 "Я чув/ла про неподобства, які відбуваються в зоні бойових дій..."
 "Навіщо була потрібна ця війна?"
 "Ми ж жили в мирі, навіщо ця війна почалася?"
 "Ми ж тебе туди не відправляли"
 "Росіяни - це наші брати"
 "Ми Слов’яни а це ж один народ"
Ці фрази можуть не тільки образити ветерана, але й спричинити в них почуття
ізоляції або непорозуміння. Кожен ветеран має свій унікальний досвід, і загальні
заяви чи оцінки їхньої служби можуть сприйматися як недоліки поваги до цього
досвіду. У спілкуванні з ветеранами важливо показати емпатію, зосереджуючись на
підтримці та визнанні їхнього внеску, а також уникати будь-яких заяв, які можуть
бути інтерпретовані як мінімізація або знецінення їхнього досвіду.
 7

Ключові аспекти психології ветеранів.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): Часто зустрічається серед

ветеранів, які пережили травматичні події під час служби. Симптоми включають
відтворення травматичних подій, уникнення ситуацій, які нагадують про травму,
підвищену збудливість та негативні зміни в мисленні та настрої.
Депресія та тривожність: Багато ветеранів відчувають почуття відчаю,
втрати, самотності чи безнадійності. Тривожність може включати страхи, що не
пов'язані з військовими діями, але які посилюються через військовий досвід.
Проблеми з адаптацією до цивільного життя: Ветерани можуть зіткнутися з
труднощами в адаптації до повернення в цивільне життя, включаючи знаходження
роботи, встановлення міжособистісних відносин та адаптацію до цивільних
соціальних норм.
Сімейні проблеми: Військова служба та наслідки війни можуть вплинути на
сімейні відносини ветеранів, викликаючи конфлікти, розлучення чи віддаленість.
Зловживання психоактивними речовинами: Деякі ветерани можуть
вдаватися до алкоголю чи наркотиків як спосіб впоратися з психологічним болем,
що веде до зловживання та залежності.
Самогубство: Високий ризик самогубства серед ветеранів є значною
проблемою, що вимагає особливої уваги та підтримки.

Найпоширенішим розладом у ветеранів учасників бойових дій є

посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - це серйозний психічний розлад, який
може розвиватися внаслідок травматичних подій або ситуацій з якими
військовослужбовець стикався на службі або війні чи збройному конфлікті.
Військові часто відчувають наслідки ПТСР після бойових дій, миротворчих місій
або інших подій на передовій. Ось деякі основні ознаки ПТСР у військових:
Відновлювані негативні спогади:
Ветерани можуть переживати відновлювані, нав'язливі спогади про
травматичні події, які вони пережили. Ці спогади можуть супроводжуватися жахом,
тривогою та фізичною напругою.
Кошмари та проблеми з сном:
Ветерани із ПТСР можуть мати кошмари, які пробуджують їх інтенсивним
страхом та тривожністю. Проблеми зі сном, включаючи безсоння.
Гіперзбудливість:
Ця ознака включає в себе постійну підвищену активність, тривогу,
роздратованість та реакцію на навіть найменші загрози. У Ветеранів, які страждають
від ПТСР, гіперзбудливість може бути особливо вираженою через їхні бойові
досвіди та навички виживання, які були набуті в умовах війни або бойових дій..
Уникання спогадів:
Ветерани можуть уникати місць, подій або ситуацій, які нагадують їм про
травматичні події. Вони можуть також уникати згадувати чи говорити про свої
бойові епізоди життя.
Почуття вини та низька самооцінка:
 8

Ветерани із ПТСР можуть винуватити себе за події, що сталися, і відчувати

себе негідними або нікчемними (це можливо смерть друзів-побратимів з якими вони
були в зоні бойових дій).
Депресивний стан:
Це може включати в себе внутрішню тривогу, симптоми депресії, апатію та
втрату інтересу до звичайних справ.
Зменшення реакції на позитивні події:
Вони можуть відчувати себе відстороненими від родини та друзів та мати
обмежений вибір відпочинку та проведення вільного часу.
Загострене відчуття справедливості:
Ця ознака може проявлятися дуже часто в повсякденному житті. Зокрема коли
виникає якась проблема в соціумі, конфлікти на дорозі, громадських місцях та
органах державної влади.
На основі вищеописаних даних можна виробити правила поведінки із ветеранами
учасниками бойових дій які мають різні ступені ПТСР.
- Майте розуміння природи ПТСР: Розуміння основних аспектів ПТСР
допомагає краще сприймати стан військових, які стикаються з цим розладом.
Вивчайте симптоми, причини та методи лікування ПТСР.
- Повага та розуміння: Виявляйте повагу та розуміння військовим з ПТСР.
Розумійте, що їхні реакції можуть бути важкими для контролю, і це не виняток,
а результат травматичних подій.
- Не тисніть на них: Не намагайтесь примусити військових з ПТСР говорити про
свої травматичні події, якщо вони не готові. Намагайтеся бути терплячими і
давати їм можливість поділитися самим, якщо вони цього бажають.
- Слухайте активно: Коли військові розповідають про свої бойові події,
слухайте уважно та без відволікань. Задавайте запитання, якщо це сприяє
їхньому відчуттю підтримки.
- Уникайте тригерів: Запитайте, які речі або ситуації можуть викликати у
військового негативні або травматичні спогади, і намагайтесь уникати їх.
- Підтримка при лікуванні: Якщо військовий з ПТСР отримує професійне
лікування, підтримайте його у цьому процесі. Важливо допомогти зберегти
мотивацію та постійно підтримувати його у зусиллях.
- Збережіть конфіденційність: Зберігайте конфіденційність і не розголошуйте
інформацію про ПТСР військового без його згоди.
- Запропонуйте допомогу у кризових ситуаціях: Якщо військовий з ПТСР
переживає кризову ситуацію, будьте готові надати всебічну допомогу або
направити його до професійних служб.
- Зберігайте нормальну рутину: Сприяйте створенню стабільності та
нормальної рутиною у їхньому житті.
- Позитивне мислення та відновлення: Поінформуйте військових про методи
саморегуляції, такі як релаксація, медитація, спорт, які можуть допомогти зняти
стрес і покращити психічний стан.
 9

Рекомендації для працівників які надають послуги клієнтам

(ветеранам).

СПІЛКУВАННЯ ІЗ ВЕТЕРАНАМИ (КЛІЄНТАМИ) В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ.

Спілкування під час кризи вимагає високої уваги до безпеки людей, довкілля та
активів організації. Кризові моменти часто супроводжуються раптовими
конфліктами, що вимагають оперативного та адекватного реагування. Ось кілька
ключових принципів, які допоможуть згладити конфлікт та прискорити його
розв'язання:
 Уникайте реакцій, які можуть ескалювати напруженість з боку клієнтів.
 Відмовтеся від використання висловів, що можуть знецінити чи образити
співрозмовника.
 Зберігайте спокій та врівноваженість, відповідаючи на запитання без
перебивання та виявлення негативних емоцій.
 Не дозволяйте клієнтам домінувати у розмові, коли вони намагаються
"завалити" вас запитаннями без пояснення своїх намірів.
 Практикуйте активне слухання, щоб зрозуміти та задовольнити потреби
клієнтів.
 Підтримуйте зоровий контакт та демонструйте щиру зацікавленість.
 Уникайте фраз типу "я не знаю" або "це не моя проблема". Замість цього,
використовуйте конструктивні висловлювання, як-от "давайте разом з'ясуємо"
або "я зроблю все можливе, щоб допомогти".
Стратегія вирішення конфліктів може включати наступні кроки:
1. Розробіть стратегію реагування, виходячи з намірів клієнта.
2. Не піддавайтеся страху чи роздратуванню, налаштовуйтеся на продуктивну
роботу над конфліктом.
3. За потреби залучіть колег або керівництво для конструктивного діалогу або
розв'язання проблеми.
4. Зберігайте спокій перед лицем провокацій, пам'ятайте, що емоції клієнта
спрямовані на ситуацію, а не особисто на вас.
5. Дайте можливість клієнту висловитись, після чого підтримайте відкритий
діалог про вигоду співпраці.
6. Визнайте будь-які помилки, які могли сприяти конфлікту.
7. Виразіть свої бажання стосовно поведінки або дій клієнта м'яко та спокійно.
 10

8. Обговоріть подальші дії обох сторін для вирішення ситуації.

Якщо конфлікт залишається нерозв'язаним, пропонуйте переглянути ситуацію
знову через деякий час. Пам'ятайте, що професіоналізм не означає безумовне
терпіння; важливо зберігати власну гідність та безпеку. У складних випадках не
соромтеся просити допомоги у колег чи керівництва та повідомляти про будь-які
загрози безпеці.
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ІЗ КЛІЄНТАМИ (ВЕТЕРАНАМИ) В РІЗНИХ ПСИХОЕМОЦІЙНИХ
СТАНАХ.

Працюючи з клієнтами, можна зіткнутися з випробуваннями, пов'язаними з їхнім

психоемоційним станом. Це може бути від рутинних життєвих перипетій до
інтенсивних випадків стресу, агресії чи тривоги. Оскільки фахівці зазвичай не
мають медичної освіти для діагностики, важливо утриматися від будь-яких здогадок
про стан клієнта, зокрема від обговорення з ними помічених симптомів.
Підходячи до клієнтів без осуду, фахівці можуть використовувати активне
слухання, щоб зануритися в переживання клієнта, зосереджуючись на суті їхніх слів.
Основні засади активного слухання включають:
 Дозволити клієнту висловити свої думки без переривання.
 Уникати надання непрошених порад.
 Поважати бажання клієнта замовчувати певні деталі, доки він чи вона не буде
готовий поділитися.
 Зберігати нейтралітет і не вступати в суперечки.
 Використовувати перефразування для підтвердження розуміння, починаючи з
фраз типу "Якщо я правильно вас зрозумів..."
Щодо роботи з клієнтами, що перебувають у різних психоемоційних станах:
Клієнти з агресивною поведінкою: Рекомендується проявити терпіння і
зрозуміння, спокійно уточнити, що причин для агресії немає. Спільно шукати шляхи
вирішення проблеми, попередньо з'ясувавши причини невдоволення.
Клієнти в тривожно-депресивному стані: Дати можливість висловитися та
зосередити увагу на основних причинах їхньої тривоги. Зберігати спокій і
підтримувати клієнта, висловлюючи готовність допомогти.
Клієнти у стані безпорадності: Сприяти посиленню мотивації та самовіри,
заохочувати до роздумів про можливі позитивні зміни у житті та шляхи їх
досягнення.
 11

Клієнти в стані зміненої свідомості: Етично, спокійно пояснити, що

обслуговування неможливе у такому стані, проте ви готові допомогти, коли вони
будуть у тверезому стані. Важливо зберігати спокій і не провокувати конфлікт.
У кожному випадку важливо зберігати професіоналізм, емпатію та
ввічливість, не забуваючи про особисту безпеку та можливість звернення по
допомогу до колег або керівництва.
МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ, ЩО КЛІЄНТ (ВЕТЕРАН) Є В СТАНІ ЗМІНЕНОЇ СВІДОМОСТІ.
Визначення, що клієнт знаходиться під впливом алкоголю, наркотичних або
інших психотропних речовин, може вимагати уважності до різноманітних фізичних,
поведінкових та емоційних ознак. Ось деякі з них:
Фізичні ознаки:
Зміни в зіницях: Розширені або звужені зіниці, що не відповідають рівню
освітлення.
Зміни у мові: Помітна мовна невиразність, зміна швидкості або тональності
мови.
Координація рухів: Проблеми з координацією, хитка хода, незграбність.
Зовнішній вигляд: Недбалий зовнішній вигляд, невідповідність одягу
погодним умовам або ситуації.
Фізіологічні реакції: Підвищена потовиділення, червоні очі, нехарактерний
запах з рота або одягу.
Поведінкові ознаки:
Зміни в поведінці: Несподівані зміни настрою, агресивність або надмірна
товариськість.
Ризикована поведінка: Небезпечні або ризиковані дії, які не є характерними
для особи.
Проблеми з увагою: Труднощі з концентрацією уваги, розсіяність.
Втрата пам'яті: Прогалини в пам'яті, нездатність згадати події, що відбулися
нещодавно.
Емоційні ознаки:
Зміни в емоційному стані: Підвищена емоційна лабільність, сльозливість або
безпричинна радість.
Анормальний рівень тривожності або параноя: Невиправдана підозрілість
або страх.
Інші ознаки:
 12

Специфічні фізичні ознаки: Наприклад, сліди від ін'єкцій на шкірі.

При виявленні таких ознак важливо підійти до ситуації з обережністю і
професійно. Якщо ви працюєте в установі, що надає медичну або психологічну
допомогу, слід слідувати протоколам вашої організації для забезпечення безпеки всіх
учасників та ефективної допомоги особі. У разі сумнівів або небезпеки для життя
або здоров'я, слід звернутися за медичною допомогою. Варто не забувати, що
клієнту можуть лікарі приписувати прийом ліків під дією яких клієнт може
здаватися як ніби під дією алкоголю або наркотичних речовин.
 13

ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ВЕТЕРАНАМИ З

ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

У відносинах з клієнтами, наявність етичних норм в комунікації є ключовою,

особливо при зверненні до осіб з особливими потребами, такими як втрата слуху чи
зору. Важливо звертатися безпосередньо до особи з обмеженнями, а не до її
супроводжуючого, що підкреслює важливість поваги та незалежності. Коли
спілкуєтеся з людиною, що користується візком, потрібно шукати можливості бути
на рівних, щоб полегшити взаєморозуміння. Це може означати переміщення в тихе
місце, де легше зрозуміти один одного. При спілкуванні з кимось, хто має труднощі
в комунікації, проявіть терпіння та увагу, дозволяючи особі закінчити свою думку,
перш ніж відповідати. Уникайте переривань або спроб договорити за них. Задавайте
прості питання, які не вимагають складних відповідей для полегшення розмови. При
спілкуванні з людьми з вадами слуху забезпечте прямий візуальний контакт і чітку
артикуляцію, оскільки видимість губ важлива для читання з губ. Уникайте
блокування обличчя та враховуйте вплив освітлення на сприйняття. Для тих, хто
залежить від читання по губах, підтримуйте безперервний візуальний контакт і не
прикривайте обличчя під час бесіди. Враховуйте вплив сонячного світла чи тіні,
говоріть чітко, використовуючи звичайну швидкість і інтонацію. Якщо особа
просить говорити голосніше або повільніше, слідуйте їхнім вказівкам. Ясність і
точність у вашому мовленні допоможуть запобігти непорозумінням. Якщо
повідомлення не було зрозумілим, сміливо повторюйте або перефразовуйте свої
слова. Використання жестів може також допомогти в розумінні, особливо при
вказівках чи поясненнях. У разі нерозуміння запропонуйте альтернативні способи
спілкування, наприклад, письмове спілкування. При взаємодії з людьми, що мають
навчальні труднощі, користуйтеся позитивною мовою та простою структурою
висловлювань. Використання прямих питань, таких як "Ви шукаєте хто Вам
допоможе? ?" замість "Що ви тут шукаєте?" може спростити спілкування. Будьте
відкритими до адаптації вашого спілкування залежно від індивідуальних потреб
співрозмовника, включаючи альтернативні способи спілкування, такі як
використання технологій. Надання можливості висловитися в спокійній та
підтримуючій атмосфері є важливим для встановлення взаємоповаги та розуміння.
Враховуючи ці принципи, ви не тільки покращите якість спілкування з особами з
особливими потребами, але й допоможете створити інклюзивне та поважне
середовище для всіх. Застосування етичних правил у комунікації відображає ваше
розуміння та повагу до різноманіття людських досвідів, сприяючи ефективному та
позитивному обміну.
 14

ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПІДТРИМКИ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Основні принципи:
Не робіть висновків про потребу особи з інвалідністю в допомозі без її запиту.
Те, що може видаватися вам складним, для когось може бути звичною діяльністю.
Завжди питайте, чи потрібна допомога, і з повагою ставтеся до будь-якої відповіді,
навіть якщо вона негативна. Утримуйтеся від невмотивованого дотику до людини
або її допоміжних пристроїв без дозволу. Це важливо через ризик втручання у
приватне простір та можливості порушення стабільності. Якщо ви не здатні надати
необхідну допомогу, попросіть про допомогу колег.
Для осіб на інвалідному візку:
Спершу уточніть, куди він збирається, а потім пропонуйте свою допомогу.
Прагніть знаходитися на рівні очей співрозмовника, сідайте або відступайте на крок
назад, щоб забезпечити комфортну дистанцію.
Уникайте опиратися на колісне крісло, оскільки це особистий простір людини.
Запитайте, чи потрібна допомога перед тим, як взаємодіяти з дверима або іншими
перешкодами, але пам’ятайте, що багато осіб можуть самостійно керувати своїми
потребами.
Залишайте достатньо місця для маневрування з допоміжними засобами, як-от
ходунки, і не намагайтеся відбирати їх без дозволу.
Для осіб з порушеннями слуху:
Щоб привернути увагу, використовуйте зорові сигнали або легкий дотик.
Говоріть, дивлячись на людину безпосередньо, щоб вона могла читати по
губах, уникаючи закривання обличчя руками.
Використовуйте просту мову і будьте готові до повторень а бо до
використання альтернативних методів комунікації, таких як записки.
Для осіб з когнітивними порушеннями:
Ставтеся з повагою, розглядаючи їх як дорослих осіб з власними поглядами та
відповідальністю. Уникайте поспішних висновків про їхні здібності.
Виявляйте терпіння та готовність кілька разів пояснювати інформацію, якщо
це потрібно.
Уникайте складних і заплутаних фраз, використовуючи просту та зрозумілу
мову.
Враховуйте потреби в структурі та рутині, які можуть бути важливими для
людей з аутизмом, і намагайтеся адаптувати середовище або діяльність до їхніх
потреб.
Під час супроводу особи з порушенням зору:
Одразу представтесь та представте інших присутніх, пояснивши, де кожен
знаходиться.
Уточніть, чи потрібна людині ваша допомога для супроводу, і дозвольте їй
самій взяти вас за руку, якщо це необхідно.
Ясно інструктуйте про перешкоди на шляху, такі як сходи або двері, і керуйте
її рукою до місця сидіння, якщо потрібно.
Завжди повідомляйте, коли ви збираєтеся відійти.
 15

У ситуації, коли особа супроводжується собакою-поводирем або помічником:

Дозвольте їй іти поряд, не наполягаючи на тому, щоб вона трималася за вас.
Майте на увазі, що собаки-поводирі професійно навчені і не потребують
додаткової уваги або контакту під час виконання своїх завдань.
Без дозволу не пробуйте гладити собаку поводиря чи інше на неї впливати.
Додаткові рекомендації:
Будьте уважні та чуйні, адаптуючи свій метод взаємодії до унікальних потреб
та бажань кожної людини.
Показуйте відкритість і готовність до спілкування, виявляючи бажання
допомогти без нав'язування своєї участі.
Враховуйте важливість приватного простору та самостійності кожного,
прагнучи створити оптимальні умови для спільної роботи.
Дотримання цих простих, проте ключових правил сприятиме розвитку
включного середовища, де кожен почувається важливим, цінним та поважаним.
Розуміння інклюзивності як засобу зниження перешкод для осіб з унікальними
потребами та як збагачення спільноти через різноманітні погляди та досвіди
забезпечує створення більш гармонійного суспільства, де кожен знаходить своє
місце та має змогу реалізувати свій потенціал. Залучення всіх учасників спільноти в
діалог та співпрацю, організація освітніх ініціатив для кращого розуміння
різноманітності та адаптація просторів і послуг для забезпечення доступності є
вирішальними для формування такого середовища. Важливо також визнавати та
відзначати унікальні досягнення та вклад кожної особи, незалежно від фізичних чи
когнітивних відмінностей. Таким чином, сприяння інклюзивності не лише підтримує
благополуччя окремих людей, але й сприяє соціальній єдності, стимулює інновації
та креативність, а також сприяє розвитку справедливого та сталого суспільства, де
кожен може зробити свій внесок та відчувати себе частиною більшої громади.
 16

Психоемоційне відновлення за програмою «Свій серед

своїх».

Проаналізувавши інформацію отриману від учасників бойових дій в період

від 2015 року до тепер, дійшли висновку, що перебування ветерана в закладі
схожому на лікарню, госпіталь, санаторій сприймається досить напружено та
умовно негативно. В основному негатив проявляється в наступних факторах:
- Відчуття, що ти хворий та потребуєш лікування.
- Незайнятість як розумово так і емоційно.
- Байдужість персоналу до ветерана.
- Відсутність новизни як у відчуттях так і у емоційній складовій.
- Нав’язування режиму та правил.
- Бачення людей у медичних халатах які оточують кожного дня ветерана.
- ……
Для працівників таких закладів в більшості є байдуже на проблеми ветерана і
його переживання, відповідно ефективне відновлення є неможливим. Людина котра
не воювала і не знає, що таке війна не зможе зрозуміти, що відбувається в більшості
випадків із свідомістю ветерана. Навіть перегляд роликів про війну чи слухаючи
чийсь досвід участі в бойових діях не зможе зрозуміти емоційоної та психологічної
складової самої війни. Тобто, що таке страх, смерть побратима, постійне відчуття
небезпеки, який запах смерті, що таке відчуття від прильоту поруч багато є схожих
емоційних складових. Тому і не дивно, що у людей виникають різні залежності та
психоемоційні травми в процесі перебування в зоні бойових дій.
Тому і ми проходимо до думки та розуміння, що найкраще допоможе такий
самий ветеран який своїм прикладом, настановою, рекомендацією підштовхне
ветерана із проблемою до встановлення на шлях самодопомоги та повернення до
соціуму та повсякденного життя. Дуже часто проблема стосується не тільки самого
ветерана але і оточуючих його людей це діти, дружина , батьки, та друзі.
Повернувшись із війни ветерана не будуть на якомусь етапі розуміти ані родичі ані
оточуючі його люди. Прірва не розуміння буде пов’язана із глибиною
психоемоційної травми. Чим більше людина буде реально травмована тим
незрозумілішим він буде для оточуючих. Це в першу чергу, що до війни це була
одна людина а після війни інша. Ветеран котрий повернувся може бути більш
дратівливим, неконтрольовані прояви агресії, перепади настрою, неякісний сон, не
комфорт перебування в будівлі (як приклад можу привести досвід коли ветеран мав
якісний сон тільки в підвалі або бліндажі. В будівлі він не міг навіть заснути без
 17

препаратів.). Таких варіантів чи досвідів є багато різних і про причини цих проявів
нестабільності може розуміти найкраще тільки та людина яка булав таких же умовах
або схожих.
Отже це приводить до розуміння, що допомога потрібна не тільки самому
ветерану а і його найближчому оточенню, це переважно дружина та діти. А
ветерани із залежностями більш ефективно зможуть подолати залежність тільки в
такому як і вони середовищі тобто серед ветеранів які мали залежності але їх
подолали так і просто ветеранів без залежностей (в розумінні залежностей ми
розглядаємо в основному нарко та алко залежності бо вони найпоширеніші).
 18

Словник сленгу учасників АТО, ООС 2014 та війни 2022 років.

Словосполучення Значення
4.5.0 Все нормально, ситуація спокійна.
200 - й Загиблий, труп.
300 - й Поранений.
500 - й П’яний, неадекватний.
Аватар П’яничка, алкозалежний.
Поросята, кабанчики Міни від мінометів .
Аборт Витягувати міну яка не вилетіла із ствола міномета
переважно 82мм або 120мм.
Покемон Кулимет ПК.
Дашка Кулимет ДШК.
Нацики Бійці Національної Гвардії України.
Оса, Пташка, Ворона Безпілотний літаючий апарат.
Плюс, плюс-плюс, Прийняв, зрозумів, все ясно.
плюсара
Кабачки, огірки, морква Заряди до РПГ7 та СПГ.
Обвіс, приблуди Тюнінг, доробка, покращення автомату
Ніштяки, смаколики, Переважно те, що привозили волонтери смачні
лігуміни страви
Кавуська, кава банякова Кава переважно заварна в горнятку.
Зрада Незрозуміла ситуація коли ворог сильно атакує або
обстрілює а командування мовчить або не надсилає
підкріплення.
Арта Артилерія.
Маслята Патрони.
Молоток ПТУР протитанкова керуюча ракета.
Коробочка БТР, БМП, або інша велика техніка.
Муха Переносна РПГ.
Шишарик, шишига Автомобіль ГАЗ 66
Буханка, таблєтка Автомобіль УАЗ
Їжаки, бобри Сапери, інженерні війська.
Кіборги Бійці Донецького аеропорту.
Піджак Офіцер який отримав звання в навчальному закладі
на військовій кафедрі.
Беха БМП
Бетер БТР
Саушка Самохідна артилерійська установка
Шайтан-труба Реактивний переносний вогнемет
Цинк Коробка для патронів.
Тєплік Тепловізор.
 19

Нічник Прилад нічного бачення.

Радейка Рація.
Вата, колоради, вагнера Вороги, окупанти.
сєпари, русня…
Стрічка Колона військової техніки.
Гарматне м’ясо Солдати які залишенні на загибель.
Мультик Мультикам малюнок форми.
Піксель Форма ЗСУ.
Нора Бліндаж.
Коридор Безпечна зона для проходу військ.
Молоко Непопадання по цілі, промах.
Зальот Помилка в поведінці.
Передок, нуль Передова.
Сіряк, сіра зона Буферна зона, непідконтрольна нікому.
С-пешка Спостережний пункт.
К-спешка Контрольно спостережний пункт.
КАБ Керована авіаційна бомба
Нурси Некеровані авіаційні ракети.
Сушки Літак Су.
Мішки Вертольоти МІ.
Калаш Автомат АК.
Емка Автомат серії М16.
Нлав Протитанковий комплекс NLAW.
Джавелін Протитанковий комплекс FGM-148 Javelin.
Стінгер ПЗРК Stinger.
Перун ПЗРК Перун.
Бульдог Ручний барабанний гранатомет.
Вепси Військова служба правопорядку.
Трава Канабіс.
Нонстопік Енергетик нонстоп.
Гради, урагани, смерчі Системи залпового вогню.
Іскандер, онікс, С300, Ракетні установки
калібр….

Ці правила є загальними рекомендаціями і можуть бути адаптовані до

конкретної ситуації та потреб учасника бойових дій з ПТСР. Важливо давати
підтримку та розуміння цій групі осіб, які мають свої унікальні життєві досвіди та
потреби.