Війна в Україні - 24 лютого 2022

Захід починається зі звуку сирени,які ми чуємо при повітряній

тривозі, після чого на великому екрані ми слухаємо звернення
президента про введення воєнного стану.
Володимир Зеленський: ми вводимо воєнний стан - YouTube

Ведуча: 24 лютого 2022 рік - розпочалася повномасштабна війна

росії проти України. Як кожна родина пережила ці дні? Як
впоралась із жахом,панікою,невідомим майбутнім? Перші дні
війни,які вони були?А як зараз? Сьогодні свої історії війни нам
розкажуть троє жінок. У кожного з нас своя історія війни. Яка
точно є неповторною, і з якої можна писати історію, на жаль, але
ми все це пережили, і переживаємо ще.
Оповідач 1: Моя історія війни розпочалася з 04:50год. Я
прокинулася від того що здригнувся дім. В кімнату забіг чоловік і
сказав: Прокидайтеся. Почалося...
На що моя відповідь була: Що почалося?
А його: війна. Ми зібрали всі важливі речі:
документи,гаджети,гроші,ліки,кілька теплих речей і все віднесли
у підвал. У підвалі в нас було світло, тепло,було де лежати,
занесли туди воду і їжу на перший час. Ми не думали,що це
затягнеться тому спокійно сподівалися пересидіти вдома.
Чоловік пішов до магазину і купив багато довготривалої їжі, яку
ми розставили по полицям. І просто чекали... В цей день ми
спокійно лягли спати вдома, не думаючи що завтра зміниться
все... На другий день зранку до мене зателефонував брат і
запитав чи можна приїхати до нас з родиною? - Звичайно
так,іншої відповіді я й не мала. В той же час до чоловіка
зателефонувала двоюрідна сестра і також запитала чи можна до
нас? На що так само відповідь була очевидна. По обіді в нас вже
був цілий дім гостей. Я всіх розмістила по кімнатах, адже в
будинку багато кімнат і місця вистачить всім, старалась, аби
дружині брата було найкомфортніше, адже вона була вагітна на 9
місяці. Приготувала їжу,ми всі повечеряли, і як зараз пам'ятаю
пішла в душ. І тут тривога, всі дуже швидко і організовано
зібрались і пішли у підвал. Ми чекали відбою тривоги, але весь
час чули вибухи... Цю ніч ми провели з дітьми в підвалі. 26
лютого весь день пробігали з дому у підвал, і спали також там, а
в неділю на дворі світило яскраве сонце, маленький морозець,
хороша погода, ми вийшли з дітьми на двір, аби діти погралися. І
як зараз пам'ятаю. Летів винищував і чоловік крикнув: Бисто всі
на землю, ховайте дітей!!! Цей момент страху назавжди
закарбується в моїй пам'яті. Ми не знаємо наші то були чи ні, але
той момент був дуже страшним. Ми одразу побігли в підвал, в
той день, дім,підвал тряслися беззупинно, були такі потужні
вибухи, що сипалась стеля, а ми продовжували просто чекати.
Минув ще один день і на фоні стресу в дружини брата відійшли
води. Брат повіз її в пологовий, оскільки швидка допомога
відмовилася їхати. І в підвалі пологового, уже за кілька годин у
нас з'явився хлопчик, якому ми всі щиро раділи. За день малюк з
мамою вже був у нас вдома. Проживши великою родиною
тиждень ми розуміли, що потрібно виїздити з Києва, першим з
родиною на Вінниччину поїхав брат. Сестра чоловіка із сім'єю
поїхала на вокзал, адже вони вирішили їхати за кордон. А ми
залишилися самі. Машини щоб виїхати в нас не було, а на вокзал
ми навряд запхалися б у потяг. Дякувати Богу, за два дні приїхав
брат чоловіка і всіх нас забрав в Житомирську область,
проживши там тиждень ми вирішили поїхати далі, на Волинь на
мою батьківщину, до батьків. Нам вдалося виїхати,вночі,потягом,
але приїхавши в село, я нарешті вперше спокійно заснула. І ми
тут залишились на довгі сім місяців. Але війна ще не закінчилась,
і хто зна, що буде далі...

Учениця 10-А класу виконує пісню “Нас весна не там зустріла”

Ірина Федишин та Євген Хмара - НАС ВЕСНА НЕ ТАМ ЗУСТРІЛА
( (15.10.22 концерт - Paris) - YouTube

Після виконання пісні на украні знову показують кардри початку

війни.
Доброго вечора, ми з України🇺🇦 | Кліп PROBASS ∆ HARDI - Where
are you from - YouTube

Ведуча: Ці кадри, ця пісня незламності назавжди будуть в нас

асоціюватися з початком цієї жахливої війни. А ще є одна пісня,
яка стала символом нашої незламності,сили та мужності, я прошу
вивести її на екран і всім разом заспівати її.
«Ой, у лузі червона калина». Андрій Хливнюк (Бумбокc і The
Kiffness). Слава Україні! 28.02.2022 - YouTube
Ведуча: Нашу “Червону калину” співає світ. І точно знає, що це
українське. Ну, а я надаю слово учениці нашої школи, яка
розповість нам свою історію війни.

Оповідач 2: Жах війни мене переслідує весь час. Я не знаю в

чому причина, та я вже вкотре залишаюся в холодному домі.
24 лютого я прокинулася від сильного землетрусу, і спрацювали
сигналізації навколишніх машин, причому всіх одразу. Батьки
сказали бігом збиратися і я зібралася за 20 хв. Ми поїхали в
Київську область і сподівалися там перечекати, та не тут це було.
Моїми обов'язками завжди було гуляти із собаками. Що я й
робила кілька раз на день. Того дня, я спокійно прийшла додому
з прогулянки, зайшла в дім, відкрила двері і побачила як вікно
прилетіло до моїх ніг. Вам просто не передати мій тодішній стан.
Шок,заціпеніння, шалений стукіт серця,прибігли батьки забрали
мене з кімнати... Біля нас підірвали нафтобазу. Ділі,все, що
пам'ятаю це запах горілого, високу температуру в повітрі, і стало
видно як вдень,хоча надворі був вечір. Наступне,що пам'ятаю,як
ми вже знову кудись їдемо. Ми поїхали до тітки на Хмельниччину
і я там була кілька місяців. Повернувшись назад,кожну тривогу я
йшла в укриття. Та от 23 листопада, я погано почувалася і
вирішила перейти просто в ванну кімнату, я собі там
облаштувалася і чекала на відбій. Я почула,що прийшла мама і
зайшла до мене і тут знову різкий вибух....У вухах дзвенить...
Вийшовши із ванної ми побачили, що вікно вітальні і кухні разом
із рамою лежать в середині. Моє серце знову почало шалено
калатати, а вже до вечора батьки мене знову відвезли до тітки...

Учениця 8-В класу виконує пісню “Мрія”

Jerry Heil - #МРІЯ - YouTube
Після виконання пісні до мікрофону підходить третій оповідач.
Оповідач 3: Я переселенка з Донецької області. В 2015 році
росіяни обстріляли з градів наш дім, повертатися не було куди.
Спершу сім'єю нам вдалось виїхати в Дніпро, де ми з чоловіком
знайшли роботу, а дитину влаштували в місцеву школу, та з
часом мене скоротили, а фірма чоловіка закрилась. Платити за
квартиру було нічим і ми переїхали в Київську область. Чоловік
знайшов роботу в Києві, я теж влаштувалась, та в нас дитина
переживала сильний психологічний сплеск. Тому я працювала
лише на пів ставки і ходила з ним до психолога. З початком
повномасштабного вторгнення питання де ми будемо знову
стала відкритим. Та я побачила свою дитину,яку трусило від
страху,і я зрозуміла, потрібно їхати за кордон. Спершу ми поїхали
на західну Україну, на кордон з Польщею, там чекали довгі 3 дні в
черзі, та все ж перетнули його, ми вирішили їхати далі, у готелі
для біженців ми побули 2 дні і нам вдалося полетіти до Франції.
Там нас зустріла знайома і повезла в містечко в якому проживала
сама. Нам із сином виділили 1 кімнату, в якій був лише 1 диван і
вішак - все. Згодом я попросила стіл для дитини і стілець,
запитала за інтернет і якусь шафу. Лише одному Богу відомо,
скільки ночей я проплакала,поки нам дали такі елементарні речі.
Так дуже складно, але для мене було головне,щоб моя дитина
була в безпеці.
Ведуча: Таких історій ще дуже багато. Окремих страшних історій і
в наших солдат. Та ми віримо в перемогу і знаємо, що вона точно
буде за нами.
Дівчата виконують пісню “Не сестри”
Jerry Heil з мамою - Несестри - YouTube

Кінець.