1

10 клас Всесвітня історія

Практична робота №7. Тема заняття: Примусова праця у Третьому
Рейху. Трагедія ув’язнених у німецьких концтаборах та їх доля
Тип заняття: повідомлення нових знань, формування (розвиток)
умінь і навичок
Вид заняття: практичне заняття
Мета заняття: формування предметних та ключових
компетентностей у студентів в процесі вивчення теми
Навчальні завдання:

− сформувати уявлення про примусову працю в Третьому

Рейху, організацію концентраційних таборів та трагедію

перебування в’язнів у них;

− розглянути питання про долю ув’язнених після звільнення

концтаборів;

− показати роль загальнолюдських цінностей в умовах

постійних знущань та смерті.

Розвивальні завдання:

− розвивати навички роботи в колективі та парах;

− розвивати уміння сумлінно і кваліфіковано аналізувати та

синтезувати, логічно мислити, робити висновки й

узагальнення;
 2

− розвивати критичне мислення щодо інформації (на прикладі

нацистської агітації);

− формувати медійну та інформаційну грамотність;

− розвивати практику участі в обговоренні заданої теми.

Виховні завдання:

− на прикладі долі людей, які вижили в концентраційних

таборах, спрямувати студентів до ґрунтовних роздумів над

проблемами загальнолюдських цінностей та їх роль у житті
людини.

− Хід заняття

− I. Мотиваційно-організаційний етап

− У кожного із нас були такі часи, коли ми хворіли і відчували

сильний фізичний біль, коли переживали кохання без
взаємності, коли дізнавались про зраду друзів чи близьких
людей. В такі хвилини багато хто із людей, вважають, що вони
найбільш нещасні у світі, життя закінчилось, бо в ньому немає
сенсу… Деякі люди намагаються вирішити проблему
позбавивши себе життя… Переживаючи власну «трагедію»,
більшість не задумуються про те, що бувають трагедії і
страждання набагато страшніші за їх особисті.
− Сьогодні ми перегорнемо одну із самих страшних і трагічних
сторінок історії. Тема нашого уроку «Примусова праця у
Третьому Рейху. Трагедія ув’язнених у німецьких
концтаборах та їх доля».
 3

− Оголошення теми, мети, завдань, плану заняття.

ЗАВДАННЯ 1 Уважно перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=RmS9LrvoHHk

1) Хто такі остербайтери?

Остербайтери – таку назву нацистські чиновники вживали
щодо багатонац. групи цивільних робітників (не німців),
вивезених з окупованих територій СРСР, які до 1939 входили
до складу СРСР, чітко позначаючи таким чином їхнє
відмінне від ін. іноз. робітників у Третьому райху соціально-
правове становище.

2) Чому таке ставлення було до остарбайтерів?

Ставлення влади до остарбайтерів було, як до зрадників.
Вони вважались соціально небезпечними і після
перевірки у фронтових таборах або фільтраційних
пунктах НКВС на них чекали нові репресії. Тільки 59%
змогли повернутися до своїх родин.

3) Пригадайте, якою мала бути доля слов’ян в планах

нацистської Німеччини?
Адольф Гітлер негативно висловлювався щодо слов'ян,
вважав їх нижчою расою та неодноразово відзначав, що
майбутня німецька колонізація земель має відбуватися
на східних землях, заселених слов'янами, тобто на
землях «життєвого простору на Сході».

ЗАВДАННЯ 2
− 1)Чому остарбайтерам було заборонено ходити до
магазинів? (документ №1)
 4

− Остарбайтерам було заборонено ходити до магазинів,

щоб уникнути контактів з місцевими жителями та
можливих втрат праці. Табірний розпорядок
остарбайтерів не повинен бачити інших іноземних
працівників, щоб уникнути змішування та можливого
формування спільних планів щодо можливих втеч або
спротиву. У розпорядженні не говориться про
добровільність праці в Німеччині; скоріше, праця
організовувалася шляхом примусу та мобілізації.
−
− Документ № 1

− Циркуляр Німецького трудового фронту в Берліні від 14

вересня 1942 р. про заборону остарбайтерам виходити за
межі табору, з’являтися в громадських місцях та
здійснювати покупки в будь-яких магазинах Німеччини.
− «Повторно звертаюсь з настійливим зауваженням щодо
суворої заборони остарбайтерам робити покупки у будь-яких
магазинах. Натомість останнім часом усі служби спостерігали,
що чоловіки та жінки залишають табір без дозволу та без
нагляду, щоб придбати собі додаткові продукти харчування та
інші речі щоденного вжитку.
− Власникам магазинів наказано в жодному разі не продавати
товари остарбайтерам. Попри всі вказівки партійних та
державних органів остарбайтери продовжують заходити у
громадські заклади харчування та місця відпочинку (зоопарк,
народні гуляння у Трептові та інше). Звертаюсь до керівників
підприємств та їхніх заступників з вимогою не допускати
таких випадків та неухильно дотримуватись розпоряджень
вищих органів влади».
−
2)Чому табірний розпорядок остарбайтерів не повинні бачити
 5

інші іноземні працівники? (документ №2)

− Документ № 2

− Остарбайтери, як правило, були вимушені працювати в

жахливих умовах під час Другої світової війни. Їхній
розпорядок дня часто включав виснажливу працю,
жорстоке поводження та зневажливі умови життя.
Розкриття їхнього розпорядку дня іншим іноземним
працівникам може призвести до експлуатації, знущань або
інших форм дискримінації.
− Інструкції Німецького трудового фронту для керівників
таборів для остарбайтерів 1942 р. про організацію нагляду
й контролю за примусовими робітниками, їх побуту,
харчування та дозвілля.
− 1. Загальне: Метою нагляду за остарбайтерами є
підтримання продуктивності праці та бажання працювати.
З одного боку це встановлення абсолютної дисципліни та
виконання їх трудового обов’язку, з іншого боку не можна
допускати розглядати їх як об’єкт експлуатації і не доводити
до свавілля по відношенню до них.
− 2. Табірний розпорядок

− Табірний розпорядок для остарбайтерів ще досі не в усіх

таборах остарбайтерів поміщений на дошці оголошень
(отримати можна в арбайтзамті). Це необхідно негайно
виправити. Правила проживання та табірний розпорядок для
інших груп іноземних робітників слід вилучити з таборів для
остарбайтерів. З іншого боку, табірний розпорядок для
остарбайтерів не повинен висіти на території табору, де
проживають інші групи іноземців, зокрема, українці з генерал-
губернаторства.
− 3. Поводження. Необхідно ще раз наголосити, що до
остарбайтерів потрібно ставитися суворо, але безумовно
 6

справедливо. Побиття та інші тілесні покарання потрібно

облишити. – Якщо дисциплінарних повноважень керівництва
табору недостатньо, слід повідомляти поліцію, яка виконає всі
необхідні покарання.
− Для виховання та згуртування табірного колективу необхідно,
щоб кожен остарбайтер все більше прагнув до індивідуальної
відповідальності. Найдієвішим виховним методом є надання
або ненадання права виходу за територію, причому кількість
тих із них, кому забороняється залишати табір, потрібно
утримувати в певних межах.
− 6. Харчування

− Остарбайтери надзвичайно багато їдять. Доцільному та

смачному приготуванню їжі слід відводити велике значення.
Тому у положеннях про харчування остарбайтерів не слід
дріб’язкувати з нормами, якщо, наприклад, місцеві
можливості дозволяють додатково роздобути (нерозподілені)
продукти. Так само в таборах для остарбайтерів необхідно
проводити постійний контроль ваги продуктів, що
поставляються. Точний контроль на кухні – це обов’язок. На
дошці оголошень вивішувати німецькою, українською та
російською мовами норми використання продуктів та меню.
За зберігання картоплі, капусти, буряка в зимовий період
потрібно потурбуватись особливо.
3) Чому нацисти контролювали листування остарбайтерів?
(документ №3)
Нацисти прагнули використовувати листи остарбайтерів як
інструмент пропаганди. Вони цензурували листи, видаляючи
будь-яку інформацію, яка могла б негативно зобразити режим
або умови життя в окупованій Європі. Натомість вони
заохочували остарбайтерів писати про позитивні аспекти
свого досвіду, щоб створити враження, що життя в Рейху було
кращим, ніж вдома. Цю відредаговану інформацію потім
використовували для пропаганди в окупованих країнах, щоб
заохотити інших людей до співпраці з нацистами та виїзду на
 7

роботу до Німеччини.
Нацисти також використовували листування остарбайтерів,
щоб виявити та придушити будь-який потенційний опір
режиму. Вони шукали в листах згадки про антинацистську
діяльність або плани втечі. Остарбайтерів, яких підозрювали в
нелояльності, могли піддати жорстоким покаранням,
включаючи арешт, депортацію або навіть страту.

− Документ № 3

− Витяг з Інструкції Німецького трудового фронту для

керівників таборів для остарбайтерів 1942 р. про правила
поштового листування остарбайтерів.
− 3. Поштовий зв’язок: Поштовий зв’язок для остарбайтерів є
дозволеним в обидві сторони та повинен всіляко
підтримуватись керівництвом табору в інтересах вербування,
а також для підтримки загальних настроїв на Сході. Кожен
остарбайтер має право писати двічі на місяць. При цьому
розроблено різні зразки як писати, залежно від того,
проживають родичі (одержувачі) в зоні цивільної чи в зоні
військової адміністрації.
− 2. Поштові картки та листи повинні бути написано чітко й
розбірливо, та займати максимально 4 сторінки. […]
− В. Для поштового зв’язку з населеними пунктами в зоні
військової адміністрації, тобто в тиловій прифронтовій зоні,
дозволені тільки поштові картки зі зворотною відповіддю з
надрукованими поштовими марками (внутрішні тарифи). Їх
отримують начальники таборів на поштамтах.
− Остарбайтер повинен тільки чітко й розбірливо латинськими
літерами заповнити своє ім’я та прізвище як відправник, а
також на сторінці для відповіді. На обох частинах картки
 8

ставиться штемпель табору, на якому видно точну назву

табору та поштову адресу.
− Начальники таборів відповідальні за те, щоб остарбайтери
писали не частіше двох разів на місяць.
− Листування по Німеччині дозволене. Його треба звести до
мінімуму (по можливості тільки з членами родини). Цю пошту
також слід здавати начальнику табору.
4)Чи говориться в розпорядженні про добровільність праці
в Німеччині? (документ №4)

Ні, в Розпорядженні №4 (від 20 березня 1943 року) не йдеться

про добровільність праці в Німеччині. Навпаки, воно чітко
описує примусовий характер мобілізації робочої сили з
окупованої України до Німеччини.

Ось декілька ключових моментів, які підтверджують це:

− Використання терміну "трудовий обов'язок":

Розпорядження неодноразово використовує термін
"трудовий обов'язок", що чітко вказує на примусовий
характер мобілізації.
− Відсутність згадки про добровільність: В жодному місці
Розпорядження не йдеться про те, що люди можуть
добровільно їздити на роботу до Німеччини.
− Визначення квот: Розпорядження чітко визначає квоти на
мобілізацію робочої сили, ґрунтуючись на віці та статі. Це
свідчить про те, що людей мобілізували без урахування
їхньої згоди.
− Санкції за невиконання: Розпорядження передбачає санкції
для тих, хто не з'являється на мобілізаційний пункт, що
також підтверджує примусовий характер мобілізації.
− Контекст: Важливо пам'ятати, що це Розпорядження
було видано в часи Другої світової війни, коли нацистська
 9

Німеччина окупувала Україну. В таких умовах не було

можливості для добровільного вибору.

− Документ №4

− Розпорядження райхскомісара України Е. Коха для

генералкомісарів з роз’ясненням особливостей вербування
робочої сили для Райху за роками народження
− 20 березня 1943 року

− Копія.

− Райхскомісар України Рівне 20.03. 1943 р.

− Відділ ІІ (Праці) 5472

− Тільки для службового користування

− Для генералкомісарів

− Київ, Луцьк, Житомир, Миколаїв, Дніпропетровськ,

Мелітополь
− Відносно: Вербування до Райху за роками народження.

− Кількість доставленої з січня 1943 року робочої сили для

Райху є надзвичайно малою, що беручи до уваги вирішальне
значення для війни цього заходу, необхідно здійснити зміни в
обліку та вербовці робочої сили порівняно з минулим роком.
Тому я наказую:
− На основі моєї третьої постанови про виконання
розпорядження міністерства окупованих східних територій
про впровадження обов’язку праці в окупованих східних
областях від 19.12. 1941 року у формулюванні 16.11.1942 року
слід розуміти як негайне відбування трудового обов’язку
 10

всіма місцевими жителями років народження 1923 по 1925

обох статей. В оголошеннях та пропагандистських об’явах
необхідно безумовно уникати представляти метою цих заходів
лише вишукування робочої сили для Райху. Це необхідно
викладати швидше як залучення (за п.1 постанови) до завдань,
необхідних безпосередньо для відбудови економіки та міст,
але також частково для роботи в Райху.
− Оскільки до цього часу не маємо у моїх службових інстанціях
вичерпної статистичної документації, необхідно шефам
районів та старостам задокументувати, негайно зареєструвати
працездатне населення, особливо років народження 1922-
1925. Також скласти списки окремо чоловіків та жінок з більш
точними назвами місцевостей і ці списки прискорено через
гебіткомісара передати до бірж праці. Середня чисельність
кожного року народження повинна становити 2 відсотка від
загальної кількості населення. Таким чином число
зобов’язаних до праці 1923-1925 років народження
становитиме приблизно 6 відсотків населення. У випадку,
коли статистичні повідомлення шефів районів та старост не
відповідатимуть очікуваній кількості мобілізованого
населення, необхідно включити сюди також стільки осіб 1922
року народження, щоб поставлений контингент для кожної
місцевості становив приблизно 6 відсотків населення. Призив
відбуватиметься строком на 2 роки.
− На основі тексту цього розпорядження гебіткомісари повинні
скласти оголошення про трудову повинність та початок
вербування, в якому необхідно коротко викласти суть і мету
цього заходу. Відразу після оголошення необхідно розпочати
вербування в збірному пункті або таборі. Тут важливо
забезпечити, щоб відправка підготовленої робочої сили в Райх
відбувалася із вербовочних пунктів з необхідними речами та
після проходження медичного огляду.
− Будь-які попередні звільнення від мобілізації на роботу через
бронювання або приналежність до певних соціальних груп
 11

вже не діють. Єдиним виключенням залишається лише

завірена лікарем довідка про непрацездатність. Якщо у
одиничному випадку ключові кадри дійсно потрібні, то їх
мусить замінити для відправки в Німеччину другорядна
робоча сила наступної старшої вікової групи.
− На старост та гебіткомісарів покладається відповідальність за
правильність і повноту складених списків. Необхідно
організувати проведення вибіркового контролю робітників,
які отримали звільнення від мобілізації.

− Я очікую, що ви з особистим завзяттям візьметеся за

вирішення цього найважливішого для війни завдання.
Відповідно до мого розпорядження, щоб прийняти правила
впровадження, щоб забезпечити швидке і плавне управління.
Прошу доповісти в найкоротші терміни про успішне
завершення та статистичні результати цього заходу.
− Гебіткомісари негайно забезпечуються відповідними
інструкціями.
− Підпис Е. Кох
5)Чому жінок більше серед примусових робітників?
(документ №5) Чому люди намагалисся втекти?
(документ №5)

− Документ №5

− Доповідна записка старшого лейтенанта охоронної поліції

Кюппера про супровід потягу з примусовими робітниками
до Німеччини. 13.07.1943 р.
− «16 червня 1943 року о 7.45 поїзд з цивільними робітниками
номер 32119 рушив за вищеназваним маршрутом.
Чисельність транспорту становила 2063 особи, з них близько
1400 жінок з дітьми, решта – чоловіки. Воєнізована охорона
складалася з: 1 офіцер, керівник ешелону, 1 старший
 12

секретар поліції, 3 зондерфюрери, 3 майстри поліції охорони

та 125 унтерофіцерів та рядового складу Вермахту, поліції а
також 8 санітарів і додатково 2 українських лікарки.
Рядовий склад розмістився у вагонах по 2 і більше чоловік,
залежно від величини вагону. Решта утворили резерв, який
розташовувався в останньому вагоні і мав доручення
попереджати спроби втечі за будь-яких обставин.
− Поблизу Козятина декілька українців та українок вже
здійснили вдалу спробу втечі через люк вагону. Втікачів могло
бути й більше, щоб запобігти цьому 4-х було розстріляно.
[…] 22.06.43 о 3.45 транспорт прибув до Байтіггайма і був
переданий до місцевого розподільчого табору. Під час всієї
подорожі, разом із 6 хворими, зникло 48 чоловіків та жінок»
−

− Додаток 3

− Документ №6

− З документів Нюрнберзького процесу, том третій:

«Комендант Янівського табору оберштурмфюрер Вільгауз
заради спорту і заради розваги дружини і доньки
систематично стріляв з автомата з балкону канцелярії табору в
ув'язнених, які працювали в майстернях. Потім передавав
автомат своїй дружині, і вона також стріляла. Іноді, щоб
розважити свою дев'ятирічну доньку, Вільгауз змушував
підкидати в повітря 2-4 - річних дітей і стріляв у них. Донька
аплодувала і кричала: «Тато, ще, тато, ще!», і він стріляв».
− Оркестр грав «Танго смерті». Начальник табору любив
музику. Він любив слухати оркестр під час розстрілів. Вальс
Штрауса. Йому було кумедно спостерігати, як ніяково падали
на землю люди під безтурботні звуки його грайливих мелодій.
Для повішених - танго. Ну а під час катувань щось енергійне,
наприклад, фокстрот. А ввечері оркестр грає під його вікнами.
Щось величне, може, Бетховена. Грає годину, другий. Це вже
 13

катування для музикантів. Дерев'яніють руки скрипалів,

тоненькими струмочками струмує кров з поранених губ
трубачів ... ».

− Чому жінок більше серед примусових робітників?

(документ №5)

− Існує декілька причин, чому в Документі №5 згадується

більше жінок-примусових робітників, ніж чоловіків:

− 1. Демографічні причини: Під час Другої світової війни

багато чоловіків з окупованих територій були мобілізовані
до армії або загинули в боях. Це призвело до того, що
значна частина працездатного населення складалася з
жінок.

− 2. Специфіка потреб німецької економіки: Німецька

економіка під час війни потребувала великої кількості
робочої сили в таких галузях, як сільське господарство,
легка промисловість та сфера послуг. Жінок часто
вважали більш підходящими для такої роботи, ніж
чоловіків, через їхню фізичну витривалість та терпіння.

− 3. Експлуатація та жорстокість: Нацистський режим

використовував жінок-примусових робітниць як дешеву та
податливу робочу силу. Жінок часто піддавали
жорстокому поводженню, знущанням та сексуальному
насильству.

− 4. Сімейні обставини: Деякі жінки їхали на роботу до

Німеччини разом із дітьми, щоб уникнути розлуки з сім'єю
або покращити їхні життєві умови.

− 5. Відсутність вибору: Важливо пам'ятати, що примусова

праця під час Другої світової війни не була добровільною.
 14

Жінок, як і чоловіків, змушували їздити на роботу до

Німеччини під загрозою насильства або смерті.

− Важливо зазначити, що це лише деякі з причин, чому в

Документі №5 згадується більше жінок-примусових
робітників, ніж чоловіків. Більш детальне дослідження цієї
теми може дати нам краще розуміння досвіду жінок під
час Другої світової війни.

− Чому люди намагалися втекти? (документ №5)

− Існує багато причин, чому люди намагалися втекти з

поїздів з примусовими робітниками, як описано в
Документі №5. Ось деякі з них:

− 1. Жахливі умови життя: Примусові робітники часто

жили та працювали в жахливих умовах, зазнаючи
недоїдання, жорстокого поводження та знущань.

− 2. Страх перед невідомим: Багато людей не знали, куди їх

везуть і що на них чекає. Вони боялися депортації, розлуки
з сім'єю та смерті.

− 3. Прагнення до свободи: Люди, які були змушені

працювати на нацистів, прагнули до свободи та
самовизначення.

− 4. Надія на краще життя: Деякі люди сподівалися, що

втеча допоможе їм знайти кращі умови життя для себе
та своїх сімей.

− 5. Ризик смерті: Хоча ризик втечі був високим, адже

втікачів часто розстрілювали, для деяких людей це був
єдиний шанс на виживання.
 15

ЗАВДАННЯ 3 Перегляньте відео

− Чи можна виправдати злочини нацистів?

− Які права людей були порушені?

- Про жахіття німецьких таборів розповідають
колишні в’язні.
Злочини нацистів, включаючи Голокост, не можна виправдати
жодним чином. Це були жахливі злочини проти людяності, які
призвели до страждань і смерті мільйонів людей.
Нацисти порушили численні права людини, включаючи:
● Право на життя: Нацисти вбили мільйони людей,
включаючи євреїв, ромів, людей з інвалідністю,
гомосексуалів, політичних опонентів та радянських
військовополонених.
● Право на свободу від тортур: Нацисти катували людей у
концентраційних таборах та інших місцях ув'язнення.
● Право на свободу від рабства та примусової праці:
Нацисти змусили мільйони людей працювати в жахливих
умовах, часто до смерті.
● Право на свободу слова та свободу зборів: Нацисти
придушували інакомислення та переслідували тих, хто
виступав проти їхнього режиму.
● Право на свободу пересування: Нацисти обмежували
свободу пересування людей, ув'язнюючи їх у гетто та
концентраційних таборах, а також депортуючи їх.
● Право на свободу від дискримінації: Нацисти
дискримінували людей на основі їхньої релігії, раси,
етнічної приналежності, сексуальної орієнтації та
політичних поглядів.
Злочини нацистів були систематичними та жорстокими, і
вони мали жахливий вплив на мільйони людей. Важливо
 16

пам'ятати про ці злочини та боротися з усіма формами

нетерпимості та дискримінації.
Про жахіття німецьких таборів розповідають колишні в'язні:
Існує багато свідчень про жахливі умови в німецьких
концентраційних таборах та таборах смерті. Колишні в'язні
розповіли про голод, хвороби, жорстоке поводження та жахливі
умови життя в цих таборах.
Їхні свідчення є важливим нагадуванням про людські
страждання, які спричинили нацисти. Ці свідчення також
допомагають нам зрозуміти жах Голокосту та інших злочинів
нацистського режиму.
Важливо пам'ятати про жертв нацистів та боротися з усіма
формами нетерпимості та дискримінації.

https://www.youtube.com/watch?v=qyaHjfrCVy0
https://www.youtube.com/watch?v=UNihQiYAndY
Як ви вважаєте, що допомогло колишнім в’язням вижити?
Багато єврейських в'язнів мали сильну волю до життя і були готові
зробити все можливе, щоб вижити. Вони знаходили надію в
маленьких речах, таких як можливість побачити своїх близьких або
дожити до наступного дня.
Здатність адаптуватися: Єврейські в'язні були змушені
адаптуватися до жахливих умов життя в концтаборах. Вони
навчилися знаходити їжу, воду та притулок, а також уникати
покарання з боку охоронців.