Литвиненко Андрій, 9 група

Оклюзійна пов‘язка на грудну клітку, показання та техніка накладання.

Оклюзійна. Функція — пов'язка, накладена при відкритому пневмотораксі,

щоб припинити надходження повітря через рану в грудній клітці

Матеріал вважається «оклюзійним», якщо волога ранова поверхня зберігається, коли

пов'язка укріплена на місці пошкодження тканин. Чергування шарів синтетичної марлі
запобігає висиханню рани, перешкоджаючи випаровуванню водяної пари з поверхні рани
в атмосферу. Накладення оклюзійної пов'язки забезпечує випаровування парів вологи з
рани зі швидкістю нижче, ніж вони виділяються, що створює в ній вологе середовище і
сприяє загоєнню.
Цей перев'язувальний матеріал використовуються для герметизації певних типів ран і
оточуючих їх тканин від повітря, рідин і шкідливих домішок, таких як віруси і бактерії, при
травмах або наданні першої допомоги. Він часто застосовуються в якості безпосередні
засоби контролю чистоти рани, а також для зменшення втрати крові, якщо стаціонарне
лікування неможливо.

Оклюзійна пов'язка використовується при пневмотораксі, доповнює кровоспинні засоби

при порізах і рваних ранах. У деяких випадках її використовують при відкритих переломах
ребер і пошкодження верхніх дихальних шляхів.

Техніка накладання оклюзійної пов‘язки

Крок 1: Підготовка
Підготовка до накладання оклюзійних пов'язок є критично важливою для ефективного процесу загоєння
ран. Перш за все, необхідно забезпечити належне очищення ранової області за допомогою антисептичних
засобів, що дозволить усунути бруд, мікроорганізми та інші забруднення. Далі слід провести дезінфекцію
для зниження ризику інфекцій.
Забезпечення вологого середовища – ще одна важлива складова підготовки. Воно сприяє активному
зціленню та швидкому відновленню тканин. Правильно вибраний перев'язувальний матеріал, здатний
утримувати вологу, допоможе створити сприятливі умови для загоєння.
Загалом, належна підготовка перед накладанням оклюзійних пов'язок забезпечує оптимальні умови для
швидкого та ефективного відновлення пошкоджених тканин.

Крок 2: Захоплення початкової точки

Цей етап визначає надійність та стійкість пов'язки протягом усього періоду лікування. Важливо обрати
правильне місце для захоплення, краще обираючи стійкі точки анатомічної структури, що дозволяють
рівномірне розподілення тиску.
При захопленні початкової точки слід дбати про належне фіксування, щоб уникнути її зсування або
розриву під час накладання. Дотримання цієї техніки сприяє рівномірному розподілу навантаження на
пов'язку, що дозволяє уникнути надмірної компресії чи зривів.
Захоплення початкової точки також впливає на герметичність пов'язки, що має важливе значення при
контролі вологи та уникненні інфекцій. Крім того, цей етап відіграє роль у забезпеченні комфорту пацієнта,
оскільки правильно зафіксована пов'язка не викликає надмірної дискомфорту або обмеження рухів.
Отже, ретельне та уважне захоплення початкової точки перед накладанням оклюзійних пов'язок має
вагомий вплив на результативність лікування та загоєння ран.

Крок 3: Обгортання
Важливо дотримуватися деяких ключових принципів.
 По-перше, обгортання повинно бути рівномірним і збалансованим. Рівний тиск по всій поверхні пов'язки
допомагає уникнути нерівномірного стиску, що може призвести до деформації або відшарування пов'язки.
  По-друге, важливо уникати надмірної компресії. Надто сильний тиск може обмежити кровообіг та
призвести до подразнень або навіть пошкодження тканин. Обгортання повинно бути достатнім для
забезпечення стійкості пов'язки, але не перешкоджати нормальному кровообігу.

 По-третє, при обгортанні слід дотримуватися правильної напрямку. Зазвичай обгортання починається з
менш вразливих ділянок і поступово переходить до більш великих. Це допомагає забезпечити
герметичність та рівномірний тиск по всій поверхні рани.
Крім того, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта, важливо виявити обережність та уникнути
зайвого напруження та дискомфорту під час обгортання.

Крок 4: Фіксація
Від правильної фіксації залежить не тільки стійкість пов'язки, а й ефективність лікування та загоєння рани.
Важливо враховувати індивідуальні особливості пацієнта та характер рани при виборі методу фіксації.
Для міцної фіксації можуть використовуватися еластичні бандажі, спеціальні фіксуючі клейові стрічки або
адгезивні плівки. Важливо, щоб фіксуючий матеріал не обмежував рухи та не спричиняв дискомфорт
пацієнта.
Для ран, розташованих у важкодоступних місцях, може бути важливим використання додаткових засобів
фіксації, наприклад, пов'язки зі спеціальними кріпленнями або бандажі з великими кільцями для зручності.
Враховуючи ці аспекти, правильно обрана та належно закріплена фіксація оклюзійних пов'язок допомагає
забезпечити необхідну герметичність, контроль вологи та захист рани від зовнішніх факторів. Такий підхід
сприяє швидкому та успішному процесу загоєння, а також комфортному відчуттю пацієнта під час
лікування.

Крок 5: Закріплення та оцінка

Після накладання пов'язки важливо переконатися, що вона належним чином закріплена. Це гарантує
герметичність, захист від зовнішніх факторів та можливість оптимального заживлення.
Оцінка пов'язки передбачає систематичний моніторинг її стану. Важливо звертати увагу на зміни у колірі,
текстурі або запаху рани. Безперервний контроль дозволяє вчасно виявляти ознаки інфекції чи
недостатньої герметичності пов'язки.
Постійна оцінка також сприяє вчасному реагуванню на можливі проблеми. У разі виявлення погіршення
стану пов'язки, змін у вигляді рани або інших непередбачених подій, необхідно консультуватися з
медичним фахівцем. Такий підхід допомагає забезпечити якісну догляд та ефективний процес
відновлення.

Накладання оклюзійної пов‘язки при

пневмотораксі
Плевмоторакс – скупчення газу у плевральній порожнині з одночасним
підвищенням тиску в ній
Оклюзійна пов'язка при відкритому пневмотораксі повинна накладатися протягом 10-15
хвилин після отримання травми. В іншому випадку потрібно додатковий дренаж або
попереднє промочування рани тампонами, щоб прибрати згустки крові.

Поради щодо накладення на груди при пневмотораксі:

 закрийте всі отвори. Якщо є вхідний отвір, переконайтеся, що є і що виходять;

 залиште постановку діагноз лікарів; якщо ви не впевнені у своєму діагнозі, все одно
має бути накладене перев'язувальний матеріал;
 працюючи з невентильованою оклюзійною пов'язкою, дочекайтеся, поки пацієнт
видихне, перш накласти її;
 при імпровізації не бійтеся щільно обертати фіксує бинт навколо пацієнта.
Виконання цієї рекомендації обов'язково;
 якщо ви використовуєте невентильовану оклюзійну пов'язку, і дихання вашого
пацієнта з плином часу стає більш утрудненим, ви можете покривати рану
пов'язкою, коли він вдихає, і відкривати її, коли видихає. Це буде діяти аналогічно
вентильованій пов'язці.