ЦІННОСТІ ЯК ОРІЄНТИР У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Юлія ФЕДОРОВА,
заступник директора з науково-педагогічної роботи, питань зовнішнього
незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти комунального закладу
«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
імені Василя Сухомлинського», кандидат педагогічних наук;
Сергій ПЛЯКА,
завідувач науково-методичної лабораторії виховної роботи і формування
культури здоров’я комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Результатом освітньої діяльності та орієнтиром Нової української школи є

цінності. Навчання на основі цінностей є ефективним шляхом виховання
активних, відповідальних, миролюбних, мужніх, чесних, співчутливих і
дбайливих громадян. Цінності виступають фундаментом, мотиваційною
основою поведінки будь-якої особистості. Ціннісні орієнтації розглядаються як
результат виховання і соціалізації підростаючого покоління, що в сучасному
контексті відкриває перспективи подальшого розвитку особистості й держави,
стає підгрунтям для продукування інтелектуального потенціалу, політичної
стабільності та суспільної злагоди.
Ключова ідея Концепції «Нова українська школа» – виховання на цінностях,
формування ціннісних ставлень і суджень, які слугують базою для щасливого
особистого життя та успішної взаємодії з суспільством. Виховний процес є
невід’ємною складовою всього освітнього процесу і орієнтується на
загальнолюдські цінності, зокрема, морально-етичні (гідність, чесність,
справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей),
соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до
рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до
закону, солідарність, відповідальність) [9, с. 19].
Навчання через цінності допомагає створити ефективне освітнє середовище,
що підвищує результативність навчання, розвиває навички спілкування і
взаємодії учнів, які зберігаються протягом усього життя. Окрім того, освітній
процес стає основою для формування світоглядної позиції особистості,
забезпечуючи її самореалізацію та самовизначення. Відтак, цінності набувають
особливого значення як на рівні окремої особистості, так і суспільства та нації в
цілому.
Ціннісна спрямованість національної освіти знаходить своє відображення в
державних стандартах, нормативно-правових актах, покликаних забезпечувати
неухильне дотримання принципів гарантування свободи педагогічної діяльності;
моделях і технологіях всебічного розвитку, виховання та соціалізації особистості
[8, с. 30].
Інструментальною основою втілення цінностей у шкільний простір стають
ключові компетентності, які поєднують навчальний, виховний, інформаційно-
комунікаційний і розвивальний потенціали шкільної освіти, визначають нову

89
філософію освіти, яка ґрунтується на ідеях якості, результативності,
особистісній зорієнтованості змісту і результатів, технологічно забезпечує
реформування загальної середньої освіти.
Тож, втілення ціннісно орієнтованого навчання в Новій українській школі
розглядається в контексті визначення її ціннісно-світоглядних пріоритетів,
врахування ціннісних принципів у шкільному середовищі, що у свою чергу
забезпечує формування системи цінностей особистості, її ціннісних
орієнтацій.
Про цінності
Поняття «цінності» широко використовується і трактується в наукових
розвідках по різному, проте переважна кількість дослідників зазначають, що
цінністю можна вважати все те, що може цінувати особистість, що є для неї
значущим і важливим. Власне, йдеться про ту роль, яку предмет чи явище
можуть відігравати в життєдіяльності людей із точки зору їхніх потреб, інтересів,
цілей.
«Цінність» як наукова категорія аналізується в різних галузях: філософії,
психології, соціології, педагогіці, культурології, історії, етнопедагогіці тощо.
Окрім того, іноді поняття «цінність» співвідносять з поняттям «вартість»,
«значущість», «корисність», «шкідливість» тощо. Такий міждисциплінарний
характер поняття «цінності» приводить до утруднень у визначенні його змісту й
тлумаченні [5, c. 8].
Філософське тлумачення цінностей зосереджене навколо етичного змісту
людського буття. В «Академічному тлумачному словнику української мови»
цінність окреслено як те, що має певну матеріальну або духовну вартість. Це
визначення є найбільш узагальненим і поширеним у науковій літературі [1,
с. 332].
Філософську основу формування системи цінностей особистості складає
наука про гуманістичну мораль. Тому провідне місце серед базових цінностей
особистості займають добро, совість, відповідальність, милосердя та ін.
У соціології цінність окреслюють як показник суспільних відносин [11,
с. 701]. До базових цінностей у соціології відносяться людське життя, час,
свобода особистості, рівність між людьми та інше. Так, Ф. Фукуяма визначає
цінності як підґрунтя формування соціального капіталу суспільства [13].
У психології категорія цінностей розглядається у взаємозв’язку з
діяльністю, поведінкою, потребами, мотивами, спілкуванням тощо. Так,
С. Максименко пише, що «цінністю в найвищому сенсі є те, що слугує людині і
є одним з виявів: добра або зла, істини або хибності, прекрасного або потворного,
дозволеного або забороненого, справедливого або несправедливого, які мають
для людини неабияку значущість» [7, с. 245]. О. Легун зазначає, що цінності є
елементами внутрішньої структури особистості [6, с. 242]. Важливою є думка
О. Крошки про те, що ціннісно-смислова сфера особистості включає ціннісні
орієнтації як окремий компонент [4].

90
 М. Рокіч співвідносить поняття цінностей з потребами та домаганнями
особистості й окреслює їх як стійке переконання особистості та певний спосіб
поведінки, який формується у процесі виховання\соціалізації [5, c. 12].
Учений поділяє цінності на термінальні (які відображають упевненість
людини в тому, що кінцева мета людського існування варта того, щоб прагнути
її досягнути) та інструментальні (відображають переконаність у тому, що певний
спосіб діяльності є найбільш ефективним і потрібним в даній ситуації). Тому й
самі цінності поділяються на цінності-цілі й цінності-засоби. До термінальних
цінностей відносять свободу, творчість, впевненість у собі та своїх діях,
пізнання, розвиток, діяльну активність, щасливу сім’ю, матеріальну
забезпеченість, суспільне визнання, дружбу, дозвілля, щастя інших людей тощо;
до інструментальних – незалежність, освіченість, раціоналізм, толерантність до
поглядів інших людей, вольовий характер, широту поглядів, життєрадісність,
акуратність, чуйність, чесність, самоконтроль та ін.
У психології цінності взаємопов’язані з пізнавальним процесами
особистості, з формуванням її емоційно-вольової сфери. Це суттєво, оскільки
освітній процес Нової української школи ґрунтується на гуманістичних засадах
формування особистості школяра і розвитку у нього індивідуальної системи
цінностей.
Дослідниця Левківська К. В. представила узагальнені відомості про
тлумачення категорії «цінність» у психології, зокрема:
- Цінність як значимість, усвідомлена людиною; цінність виконує
функцію орієнтації особистості в оточуючому середовищі;
- Цінність як спосіб вибіркового сприйняття особистістю навколишнього
світу;
- Цінність як складна ієрархічна система, в структурі якої знаходяться
мотиви, потреби, світогляд, свідомість особистості; виконує функції регулятора
активності;
- Цінності як особистісний смисл життєдіяльності;
- Ціннісні орієнтації як абстрактні ідеї, що виражають людські
переконання про зміст поведінки;
- Цінності як переконання, як бажані людиною цілі й спосіб поведінки [5,
c. 13].
Система соціальних цінностей особистості спрямовує її від сьогодення до
майбутнього. Проєктуючи власне майбутнє, формулюючи свою мету, суть
життя, засоби їх досягнення, людина виходить, насамперед, із реальної ієрархії
цінностей, обираючи ті з них, які максимально відповідають меті, інтересам та
потребам. Обрані цінності стають основними і визначають її мотиви діяльності
та ціннісні орієнтації. Тож цінності у поєднанні з потребами, інтересами,
життєвими цілями, установками, формують цілісну структуру особистості, її
ціннісні орієнтації.
Теоретичний аналіз засад проблеми ціннісних орієнтацій, їх природи і
змісту став основою для обґрунтування П. Ігнатенком психологічної структури
ціннісних орієнтацій. Умовно вона зображується як: потреби – настанови –

91
інтереси – мотиви – цілі – ідеали – свідомість – переконання – вибір – цінності
[10].
Досліджуючи структуру ціннісних орієнтацій особистості, І. Бех
підкреслює, що необхідно виходити з принципу єднання їх динамічного і
змістовного напрямків. Структура людських цінностей формується на основі
свідомого, осмисленого відображення людської реальності. Тому одним із
чинників формування особистісних цінностей є свідома інтелектуальна робота
людини щодо ґрунтовного та широкого відображення дійсності [2, с. 126].
Педагогічна наука розглядає цінності в контексті основних педагогічних
категорій – освіти, навчання, виховання, розвитку. Таким чином у педагогічній
науці цінності:
- пов’язані з утвердженням особистістю своєї ролі у соціумі;
- сприяють створенню індивідуального комунікативного простору;
- орієнтують на самоактуалізацію та саморозвиток [5, c. 13].
Для педагогічної науки важливо, що система цінностей особистості
створюється під час освітньої діяльності. Це пов’язано з тим, що в будь-якій
діяльності людина вибудовує задум, ідею, план, а також загалом осмислює
необхідність діяльності та її кінцеву мету; так створюється ціннісне підґрунтя
діяльності особистості.
Значна увага в нинішній час приділяється формуванню у підростаючого
покоління національних цінностей (І. Бех, П. Ігнатенко, К. Чорна).
І. Бех розглядає національні цінності у тісному поєднанні з національною
ідеєю та національним ідеалом, наголошуючи на тому, що це взірець
досконалості, ідеальний образ українця з певним способом мислення,
сукупністю якостей, що спроможний використати їх як засіб для поліпшення
свого життя і життя інших [3, с. 140].
Освітні цінності розглядають у взаємозв’язку з проблемою цінності
людського знання: знання як суспільна потреба; як особливість характеру
людини; вроджена здібність; основа моральності; чинник удосконалення
людини.
Сучасні освітні реформи визначили цінності Нової української школи, що
ґрунтуються на постулатах педагогіки партнерства, позитивної психології та
філософії дитиноцентризму, зокрема враховують суб’єктний досвід кожної
дитини, забезпечуючи її гармонійний розвиток, сприяють збереженню
психологічного здоров’я та радості пізнання, надають можливості
самоактуалізації кожного учасника освітнього процесу.
Про ціннісні орієнтири сучасної української школи
Освітня філософія Нової української школи грунтується на певних
пріоритетах, що визначають її ціннісно-світоглядні домінанти [12, с. 15],
зокрема:
Освіта: є пріоритетною цінністю суспільства, особлива роль освіти в
інформаційному суспільстві, зростання інформаційних потоків, постійне
оновлення знань, необхідність неперервної освіти протягом всього життя
людини і т.д.

92
 Дитиноцентризм: розвиток дитини відповідно до її вікових та
індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, індивідуальних
стилів, темпу, освітніх траєкторій учнів; формування загальнолюдських
цінностей; свобода вибору власної освітньої траєкторії; підтримка життєвого
оптимізму; розвиток самостійності; плекання творчості й допитливості.
Визнання цінності дитинства: відповідність вимог віковим особливостям;
визнання прав дитини на навчання через діяльність, зокрема гру; урахування
цінностей та інтересів дитини з метою формування в неї основ життєвої
компетентності; обмеження обсягу домашніх завдань для збільшення часу на
рухову активність дитини.
Радість пізнання: пізнавальний процес, який приноситиме радість дитині;
обмеження обсягу домашніх завдань для збільшення часу на творчість і
дослідницьку діяльність; свобода вибору предметів та рівня їх складності.
Презумпція талановитості дитини. Запобігання соціальному
розшаруванню: не допускається будь-яких форм дискримінації учнів та
відокремлення дітей на підставі попереднього відбору; утвердження
демократичних цінностей; людська гідність, свобода, відповідальність; інклюзія.
Розвиток особистості та умов для її формування: замість «навченої
безпорадності», плекання самостійності, незалежного мислення; навчання
справлятися зі стресом та напругою, педагогічні задачі вирішуються в атмосфері
психологічного комфорту й підтримки; неупереджене та справедливе ставлення
до кожного учня, подолання будь-яких форм дискримінації; плекання в учнів
гідності, оптимізму, сильних рис характеру та чеснот.
Плекання здоров’я учнів: формування здорового способу життя; створення
умов для фізичного й психоемоційного розвитку.
Безпека: перетворення школи на безпечне місце, де немає насильства і
цькування.
Вищезазначені світоглядні акценти стали підгрунтям для визначення
ціннісних орієнтирів сучасної української школи, що представлені у
матеріалах Міністерства освіти і науки України («Ціннісні орієнтири сучасної
української школи» - режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/
Serpneva%20conferentcia/2019/Presentasia-Roman-Stesichin.pdf).
Їх основу складає перелік ціннісних орієнтирів та приклади проявів тих
чи інших цінностей в освітньому середовищі, зокрема:

 Гідність  Верховенство права

 Рівність  Нетерпимість до корупції та фаворитизму
 Справедливість  Патріотизм
 Толерантність  Еколого-етична цінність
 Турбота  Соціальна відповідальність
 Чесність  Лідерство та самореалізація
 Довіра

93
 Важливою складовою реалізації ціннісних орієнтирів в освітньому
середовищі є коректне трактування цінностей педагогами. Адже як показують
результати дослідження «Ціннісні засади Нової української школи очима
вчителів» у самих педагогічних працівників виникають певні труднощі щодо
тлумачення деяких цінностей, зокрема таких як гідність, демократія та
солідарність.
Далі на прикладі гідності ми спробуємо проілюструвати як можна
охарактеризувати зазначену цінність в освітньому процесі, які існують ризики
некоректного тлумачення зазначеної цінності, а також наведемо конкретні
приклади шанування та недостатнього шанування цінності в освітньому процесі.

Характеристика цінності Ризики некоректного тлумачення

в освітньому процесі цінності
1. Гідність – це фундаментальний 1. Поняття «повага» не означає
елемент свідомості людини щодо показне й неприродне ставлення до
усвідомлення неповторності, інших, коли вважається, що головне
особистості, необхідності цінувати зовні здаватися привітним і
себе та аналізувати свої вчинки. тактовним.
Гідність не є успадкованою чи Повага передбачає відкритість та
вродженою рисою характеру – вона є щирість сприйняття іншої людини,
цінністю, яка динамічно формується, розуміння факту її неповторності та
зокрема й через суперечливі ситуації, непорушності її прав. Тобто повага до
коли зачіпаються моральні підвалини іншого – це вияв пошани у
особистості. повсякденному житті до іншої
2. Утвердження з мотивів індивідуальності.
неповторності кожної людини поваги 2. Повага не тлумачиться як
до її особистості через взаємодію та необхідність пасивно миритися з
спілкування. проявами неповаги з боку інших чи їх
Ключовою ідеєю розуміння відвертого невігластва.
гідності є те, що людина самим Навпаки: поважаючи гідність
фактом свого народження заслуговує інших людей, потрібно усіма
на визнання суспільством її законними засобами, зокрема
індивідуальності та переконання, що переконанням, впливати на тих, хто не
людина зобов’язана з повагою зважає на закони суспільного
ставитися до законних інтересів інших співжиття. Учням слід засвоїти, що
та суспільства загалом. захист своєї гідності часом передбачає
стати на захист справедливості і
гідності слабших, які не в змозі
захистити себе самі.
3. Гідність не розуміється як
протиставлення своїх інтересів
інтересам оточуючих.
Ключовим є усвідомлення
дитиною того, що відстоювання своєї

94

Гідність як цінність шанується
в освітньому процесі
 Усі учасники освітнього
середовища намагаються почути
думку іншого, вміють активно
слухати.
 Учні з повагою ставляться до
батьків та вчителів.
 Директор розуміє свою роль як
керівника і організатора роботи
закладу освіти, а не просто як його
центральної особи. Адміністрація та
батьки сприяють налагодженню та
підтриманню ефективної взаємодії
між вчителями та учнями.
 Цінна кожна людина в школі,
незважаючи на її вік, посаду, досвід,
стать тощо.
 Учні у відкритому спілкуванні
поважають індивідуальність одне
одного, уміючи добирати жарти та
дотепності.
 Учителі ставляться до учнів як
до рівноправних учасників освітнього
процесу, різнобічно сприяють
гармонізації мікроклімату у класі,
95
гідності та честі не можна розуміти як
створення загроз для законних
інтересів іншої людини. Власна
гідність та повага до інших – це
сторони однієї і тієї ж медалі.
Відстоюючи свої законні та
справедливі інтереси, проте роблячи
це без поваги до інших, особа починає
втрачати свою гідність.
4. Гідність слід чітко
відмежовувати від гордині.
Гідна людина, відстоюючи свої
інтереси, завжди бере до уваги, чи не
ображає вона іншу людину і чи не
виглядає вона зверхньою щодо інших
навіть тоді, коли правда на її боці.
Гідність як цінність не
шанується
в освітньому процесі
 Одні учні щодня глузують над
іншими учнями. Вчитель бачить це і
не вживає дієвих заходів для
відновлення поваги між дітьми.
 Учителі підвищують голос на
учнів, якщо ті не засвоїли матеріал,
привселюдно сварять окремих дітей.
Вчителі не беруть до уваги, що це
шкодить не тільки становленню
людини, а й дуже часто є причиною
поганого навчання учнів.
 Учитель злісно висміяв учня
перед усім класом за невміння
вирішити завдання, від чого дитина
знітилася.
 Батьки поводяться зухвало з
учителем, інколи вдають, що не
помітили на вулиці або у школі.
 Директор на педагогічний раді
та в особистому спілкуванні принижує
вчителя, нівелюючи його досягнення і
роблячи акцент на негативних
сторонах чи непорозуміннях;
переходить на особистості,
приділяють увагу кожному учневі, користуючись своїм службовим
його індивідуальності. становищем; тисне на вчителів задля
 Батьки та вчителі навіть у разі впливу на оцінку учня.
виникнення непорозумінь з учителем  Батьки обзивають дитину,
не допускають у спілкуванні проявів озвучують глузливі принизливі
неповаги чи зверхності. порівняння, систематично б’ють.
 Вчитель, якого образив один із  Учні ігнорують учителів та їхні
батьків, позивається на нього до суду зауваження, зривають уроки; учні
з метою захисту своєї гідності вважають себе «пупом землі»,
зневажають інших, щоб
самоствердитися та приховати власну
невпевненість.
 Батьки вдома при дитині
обговорюють вчителя у зневажливому
тоні, і відтак через знецінення
негативно впливають на ставлення
дітей до своїх вчителів.

Аналіз матеріалів Міністерства освіти і науки України «Ціннісні орієнтири

сучасної української школи» дає можливість виокремити основні підходи для
ефективного впровадження ціннісної зміни, нових ціннісних орієнтирів в
освітньому процесі та шкільному середовищі, зокрема:
- освітній процес орієнтується та утвердження морально-етичних
(гідність, рівність, справедливість, толерантність та культурне різноманіття,
турбота, чесність, довіра), соціально-правових (верховенство права, нетерпимість
до корупції та фаворитизму, патріотизм, екологічно-етична цінність, соціальна
відповідальність) та особистісно зорієнтованих цінностей (самореалізація,
лідерство, свобода);
- виховний процес є невід’ємною складовою всього освітнього процесу;
- фокус педагогічної уваги на врахуванні ціннісних принципів у шкільному
середовищі та освітній взаємодії;
- цінності є фундаментом освіти та умовою формування людини та
суспільства, які у своїй як професійній, так і повсякденній діяльності зважують
морально-етичний та публічний інтереси;
- цінність формується щодня; виховання будь-якої цінності або чесноти
у собі та інших людях – тривалий процес;
- цінності не пояснюються, а формуються і закріплюються як норми
взаємодії;
- певна цінність може успішно формуватись лише наскрізно, через
настановлення й особистий приклад;
- процес культивування цінностей постійний, що залежить від рівня
духовного та інтелектуального розвитку людини, її вольових якостей та бажання
пізнавати дійсність;

96
 - ціннісна зміна Нової української школи потребує розуміння і
усвідомлення спільних цінностей всіх учасників освітнього процесу: учителів,
батьків та учні;
- цінності потребують грунтовного аналізу, визначення та інтерпретації;
- наведений перелік ціннісних орієнтирів та приклади проявів тих чи
інших цінностей не є догмою, виключними або всеохоплюючими.
Виховний глосарій у полярному поданні (за І. Бехом)
Запропоновані в концепції Нової української школи цінності є категоріями
без змістовного наповнення. Інтерпретація їх педагогами є важливою основою
особистісного розвитку дитини та ціннісних змін у закладі освіти. Оскільки саме
вчителі є співавторами духовного та освітнього простору дитини, ретранслюють
певні цінності, висловлюючи свої переконання та відтворюючи певні рольові
моделі взаємодії.
Тому важливо здійснити ретельний і грунтовний аналіз та інтерпретацію
будь-якої цінності або чесноти. При цьому усі поняття-цінності в процесі роботи
з учнями доцільно використовувати у їхніх протилежностях – позитивних і
негативних сенсах. Саме з такого погляду подається виховний глосарій [3, с. 115-
130], що є його мовленнєвою та етичною перевагою. Негативні етичні риси
подаються не у формі заперечень позитивним, а як оригінальні вербальні
конструкти, що входять до термінологічного фонду української мови. При цьому
позитивні чесноти кваліфікуються як відповідні духовні цінності.
Для педагогів такий підхід допоможе більш ефективно забезпечити
реалізацію ціннісних орієнтирів у Новій українській школі. Оскільки
запропонована характеристика певної цінності та її наявні ознаки в освітньому
процесі дають змогу уникнути некоректного тлумачення цінності.
Для учнів полярне подання будь-якої цінності створює внутрішні умови для
смислового порівняння виховних ситуацій, вчинків, у яких втілюються
відповідні етичні риси, відбувається більш глибоке розумове усвідомлення.
Гідність – Нечестя
Гідність – властивість, яка виражає уявлення процінність всякої людини як
моральної особистості, що вчинково реалізується. Це особливе моральне
ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому
визначається значущість особистості. Поняття гідності вживається у
законодавствах численних країн та у міжнародному праві. Власну гідність
(любов до себе) слід відрізняти від себелюбства (егоїзму).
Нечестя – наруга, ганьба як спосіб поведінки, до якої вдається морально
невихована людина.
Соціальна рівність – Соціальне розшарування
Соціальна рівність – це такий суспільний устрій, за якого всі члени
суспільства мали б однаковий статус. Однак у реальному житті такий стан є
недосяжним.
Люди різні від природи й різні за культурою, тому неможливо зробити їх
рівними, тобто однаковими. Тому в демократичних суспільствах намагаються
забезпечити формальну рівність, а саме: рівність усіх перед законом, рівність

97
прав і свобод громадянина та рівність їхніх обов’язків, незалежно від
національної, релігійної та іншої належності, службового й іншого становища.
Соціальне розшарування – становище, коли не всі мають однакові, рівні
права.
Справедливість – Упередженість
Справедливість – об’єктивне, неупереджене ставлення до когось чи чогось.
Людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим
нормам.
Упередженість – необ’єктивне, негативне, несправедливе ставлення щодо
когось чи чогось наперед. Упереджена думка. Упереджене судження.
Упереджена точка зору.
Толерантність – Дискримінація
Толерантність – повага, прийняття і правильне розуміння багатого
різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів проявів
людської індивідуальності. Толерантність – це активне ставлення, що
формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини.
Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму, від
абсолютизації істини і утверджує норми, встановлені в міжнародних правових
актах у галузі прав людини (Декларація принципів толерантності, затверджена
Резолюцією Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року).
Дискримінація – будь-яка відмінність, виключення, обмеження або
перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав.
Турботливість – Безжальність
Турботливість – властивість за значенням турботливий. Турботливий –
який уважний, дбайливий, виражає безкорисливість.
Безжальність – властивість за значенням безжалісний. Безжалісний – який
не має співчуття; жорстокий.
Чесність – Обман
Чесність – властивість за значенням чесний. Чесний – який відзначається
високими моральними якостями, самовіддано ставиться до когось. Чогось.
Виражає правдивість, прямоту характеру, відвертість. Старанно, ретельно
виконує свої обов’язки. Заслуговує на високу повагу, пошану; порядний.
Обман – неправдиві слова, вчинки, дії. Невідповідність істини; те, чого
немає насправді.
Довіра – Зневіра, сумнів
Довіра – Безумовна відкритість у ставленні однієї людини до іншої,
спілкування без «подвійного дна». Бажання вибудовувати відкриті приязні
стосунки; щирість у відношенні до іншої людини.
Зневіра – відсутність або втрата віри в що-небудь, розчарування.
Верховенство права – Беззаконня
Верховенство права – формування громадянських інститутів, що сприяє
задоволенню законних інтересів людини.
Беззаконня – порушення правового порядку, законів, установлених у
певному суспільстві, державі, в певну епоху.

98
 Нетерпимість до корупції та фаворитизму – Непотизм
Нетерпимість до корупції та фаворитизму – усвідомлення з боку
учасників освітнього процесу неприйнятності ідеї надання чи одержання
незаконних переваг чи обмежень в обмін на неправомірну вигоду матеріального
чи нематеріального характеру як ганебної культурної традиції.
Непотизм (кумівство) – надання родичам або знайомим посад незалежно
від їхніх професійних здібностей. Одна з частин політичної корупції, різновид
фаворитизму.
Патріотизм – Колаборационізм
Патріотизм – моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом
якого є любов до батьківщини і готовність заради неї жертвувати власними
інтересами.
Значущість патріотизму зумовлена його здатністю мобілізовувати
суспільство, залучати матеріальні та людські ресурси для досягнення певної
мети, зокрема, в умовах внутрішньої або зовнішньої загрози.
Колаборационізм – усвідомлене, добровільне та зумисне співробітництво з
ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі.
Еколого-етична цінність – Споживацтво
Еколого-етична цінність – бажання особи забезпечити рівновагу у
взаєминах «людина-природа» через врахування знань та навичок про охорону
довкілля у прийнятті певних рішень або повсякденній діяльності. Усвідомлення
необхідності співставляти свої рішення та вчинки із вірогідністю створення
загроз для довкілля, робити свій вибір на користь природи як вищої цінності для
суспільства та умови безпечного майбутнього.
Споживацтво (конс’юмеризм) – сукупність суспільних відносин,
заснованих на принципі індивідуального споживання значно більшої кількості
товарів та послуг, ніж будь-коли в історії; заохочення людей бавити й
розбещувати себе та навіть повільно вбивати себе надмірним споживанням.
Глобальне бездумне споживання (ресурси землі, води, повітря), так і локальне:
дорогі речі та техніка, що відрізняються від дешевих лише модною наліпкою.
Лідерство та самореалізація – Байдужість та пристосуванство
Лідерство та самореалізація – усвідомлення особою необхідності
постійного розвитку протягом усього життя, реалізації творчих ініціатив, набутті
навичок комунікації, роботи в команді, емоційного інтелекту; прагнення
критично мислити, обґрунтовано ставити під сумнів усталені погляди, шукати та
помічати зв’язки між вчинками людей та суспільними явищами, будувати логічні
судження; прийняття людиною особистої відповідальності за своє життя;
внутрішнє спонукання своїм прикладом показувати іншим людям необхідність
віри у себе, у власний життєвий шлях.
Байдужість та пристосуванство – незвертання уваги на що-небудь,
відсутність виявлення зацікавлення, безсторонність; уміння безпринципно
змінювати свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до
обставин.

99
 Свобода – Пригнічення
Свобода – можливість чинити вибір відповідально до своїх бажань,
інтересів і цілей на основі знання об’єктивної дійсності. Можливість діяти без
перешкод у якій-небудь галузі в умовах усвідомлення законів суспільства.
Пригнічення – перешкоджання розвитку чого-небудь або зовсім його
припинення.
Повага – Презирство
Повага – почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні
чиїхось заслуг, високих позитивних якостей.
Презирство – почуття повної зневаги, крайньої неповаги до когось або
чогось. Байдужість, неповажне ставлення до чого-небудь.
Скромність – Самозвеличення
Скромність – властивість за значенням скромний. Скромний – який не
любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства, хизуватися ними. Не претендує
на особливе становище. Стриманий у поводженні. Нічим не виділяється серед
інших, не привертає уваги. Відсутність владолюбства; порядність і помірність у
спілкуванні з іншими людьми.
Самозвеличення – надто завищене ставлення до себе, своїх достоїнств,
хизування заслугами.
Відвертість – Лицемірство
Відвертість – готовність людини повідомляти насамперед про приватні, та
особисті аспекти свого життя. Відверті люди, як правило мають багато
позитивних моральних якостей, насамперед щирість і довірливість.
Лицемірство – маскування думок, вчинків; невідповідність слів справжнім
переконанням, почуттям чи діям певної особи.
Порядність – Шахрайство
Порядність – властивість за значенням порядний. Порядний – нездатний на
погані, нечесні або аморальні вчинки. Завжди дотримується своїх обіцянок,
уникає образ і не завдає умисної шкоди навколишнім.
Шахрайство – хитрий і спритний обман; крутійство, ошуканство;
зловживання довірою.
Стійкість – Поступливість
Стійкість – здатність довго зберігати і виявляти свої властивості, не
піддаватися, витримувати зовнішній вплив, протидіяти чомусь. Вірний своїм
переконанням; характерні стабільність, постійність.
Поступливість – властивість за значенням поступливий. Поступливий –
який легко йде на згоду з іншими у вчинках і поведінці; не має критичного
мислення.
Волелюбність – Владність
Волелюбність – властивість за значенням волелюбний. Волелюбний – який
прагне до незалежності, непідкорення, свободи.
Владність – властивість за значенням владний. Владний – схильний
нав’язувати свою волю, підкоряти собі. Здатний керувати собою, стримувати
свої почуття.

100
 Святість – осквернення
Святість – властивість за значенням святий. Святий – освячений високою
метою. Морально чистий, благородний, бездоганний у житті, поведінці; не
винний у чомусь, перед кимось.
Осквернення – порушення святості когось, чогось. Глум над чимось
високим, чистим. Приниження, заплямовування.
Список використаних джерел:
1. Академічний тлумачний словник української мови / Білодід І. К. та ін. : В 11 т. – Т. 10.
– К. : Наукова думка, 1980. – 918 с.
2. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія.
– 1997. – № 1. – С. 124-129.
3. Бех І. Д. Особистість у сяйві духовності: монографія / І. Д. Бех. – Київ – Чернівці :
«Букрек», 2021. – 244 с.
4. Крошка О. І. Сучасна психологічна наука про життєво-ціннісні орієнтації молоді /
О. І. Крошка // Дев’ята міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасність,
наука, час. Взаємодія та взаємовплив» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://intkonf.org/kroshka-oi-suchasna-psihologichna-nauka-pro-zhittevo-tsinnisni-orientatsiyi-
molodi/.
5. Левківська К. В. Ціннісні засади діяльності освітніх закладів : навчально-методичний
посібник / К. В. Левківська. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2017. – 136 с.
6. Легун О. М. Роль цінностей і ціннісних орієнтацій у розвитку особистості / О. М. Легун
// Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С.
Костюка НАПНУ / за ред. С. Д. Максименка. – Т. XII, ч. 4. – К., 2010. – С. 241-248.
7. Максименко С. Д. Загальна психологія : підручник. – К. : Нова книга, 2001. – 434 с.
8. Назаренко Л. М., Антюшина О. М. Ціннісні орієнтири «нової школи»: у вимірі
наукової позиції Є. П. Голобородько / Назаренко Л. М., Антюшина О. М.// Таврійський вісник
освіти. 2017. – № 1 (57). – С. 30-33.
9. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи
[Елетронний ресурс]. – Режим доступу:
https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf
10. Рабійчук С. О. Місце ціннісних орієнтацій в цілісній системі виховання сучасних
старшокласників / С. О. Рабійчук // Вісник Національної академії Державної прикордонної
служби України. – 1 / 2012. – Режим доступу:
http://elar.khmnu.edu.ua/bitstream/123456789/2915/3/Vnadps_2012_1_15.pdf
11. Семків І. І. Індивідуальні цінності як психологічні механізми формування
соціального капіталу / І. І. Семків // Проблеми сучасної психології. – 2010. – Вип.10. – С. 699-
705.
12. Сидоренко В. В. Концептуальні засади Нової української школи: ключові
компетентності, ціннісні орієнтири, освітні результати / В. В. Сидоренко // Методист. – 2018.
– № 5. – травень. – С. 4-21
13. Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку / Ф.
Фукуяма. – Львів : Кальварія, 2005. – 380 с.

101