Лекції професора Маргарити Жуйкової

Лекція 3. Типи граматичних значень за їх

формалізацією. Способи і засоби вираження
граматичних значень.
Типи опозицій між одиницями граматичної підсистеми
План:
1. Формалізація граматичних значень: експліцитний та
імпліцитний типи.
2. Аналітичний, синтетичний та комбінований способи
вираження граматичних значень у слові чи словоформі.
3. Загальне поняття про типи опозицій.
4. Типи опозицій в лексичній та граматичній підсистемах мови.
5. Граматичні опозиції в контрастивному аспекті.
 Експліцитний та імпліцитний типи формалізації
граматичних значень
Норма для мовної системи: граматичні значення слова чи словоформи виражаються
регулярними засобами (формантами) в межах великих класів слів.
Якщо слова чи словоформи мають формальні показники, що служать маркерами
певного граматичного значення, говорять про експліцитний тип формалізації ГЗ.
Наприклад: означений артикль в німецькій мові (der, die, das) є показником роду і числа
іменника.
Суфікс –ти в українській мові є показником інфінітиву.
Закінчення –ий в українській мові є показником прикметників чолов. роду в однині (Н.
або Зн. відмінок).
Аномалія для мовної системи: граматичні значення слова чи словоформи не
виражаються жодним регулярним засобом. Вони закріплюються за словоформою і
можуть виявлятися у реченні (через комбінування з іншими одиницями лексичного
рівня).
У таких випадках говорять про імпліцитний тип формалізації ГЗ.
Наприклад: незмінювані іменники української мови мають значення роду, а в реченні
також значення числа і відмінка (фрау, маестро, шимпанзе, бюро, журі…).
Пор. Атон Іванюк – Аліна Іванюк, Антону Іванюку – Аліні Іванюк...
 Способи і засоби вираження граматичних
значень (експліцитний тип формалізації)

Способами вираження ГЗ називають загальні принципи,

які використовуються в певній мові при формалізації ГЗ.
Отже, йдеться про відповідь на питання ЯК?
Засобами вираження ГЗ називають ті формальні
показники, що свідчать про наявність у слова /
словоформи певного ГЗ. Отже, йдеться про відповідь на
питання ЧИМ?
Основні способи (принципи) вираження ГЗ:
• Аналітичний
• Синтетичний
• Комбінований
 Синтетичний спосіб вираження граматичних значень
та його засоби
Загальний принцип: в межах лексеми чи словоформи лексичне та граматичне
значення поєднані в одну нероздільну цілісність. Носієм лексичного значення, як
правило, є основа слова, а носієм граматичного значення – закінчення чи інші
граматичні морфеми.
Лексема блискавка має основу блискавк-, яка для носіїв української мови в одному із
значень позначає певне атмосферне явище. Закінчення –а свідчить про те, що це
слово вжите у наз. відмінку однини. Заміна закінчення на якесь інше означає, що
змінилось граматичне значення словоформи (блискавк-ою, блискавк-и…)
Основні засоби, що використовуються при синтетичному способі вираження ГЗ:
Закінчення: дорог-ий брат-е, нес-еш, hand-s, run-s
1. Граматичні суфікси: закри-л-а, навчай-учи, гра-ти, італ. gioc-are інфінітив ‘грати’
2. Граматичні префікси: най-дорожчий, з-робити
3. Конфікси (нім.): ge-krank-en `той, що захворів`
4. Нерегулярні засоби (чергування звуків у корені: man - men; stand – stood,
додавання суфікса в основу: ім’я - ім-ен-ем та деякі інші).
 Аналітичний спосіб вираження граматичних значень
та його засоби

Загальний принцип: в межах лексеми чи словоформи лексичне та

граматичне значення розмежовані. На письмі це явище часто маркується
роздільним написанням. Цей спосіб поширений в тих мовах, в яких
словоформи не мають закінчень.
Засоби, що використовуються при синтетичному способі вираження ГЗ:
1. Граматичні артиклі (рід – число – відмінок іменника): la notte ‘ніч’,
артикль вказує на однину жін. роду, il colore ‘колір’, артикль вказує на
однину чол. роду.
2. Допоміжні дієслова: буду читати, (he) will read.
3. Прийменники: на таксі, for breakfast, into the wood
4. Граматичні частки: to cut. Пор. to paint – the paint.
5. Порядок слів у реченні (його прийнято відносити до аналітичного
способу): John hit Bill – Bill hit John
 Комбінований спосіб вираження ГЗ у словоформі

Загальний принцип: частина граматичних значень у словоформи виражена

аналітично, а частина – синтетично.
Написав би: вся словоформа має значення числа, роду та умовності (це
форма дієслова умовного способу). Число і рід дієслова виражені нульовим
закінченням (синтетично), а умовність – часткою (аналітично).
У лісі / в степу / на дорозі: значення локативності (місц. відм.) виражене
закінченням іменника та прийменником одночасно.
Нім.: Die Katze hat einen Vogel gefangen ‘кіт піймав (якусь) пташку’
Ich habe einen Vogel gefangen ‘я піймав (якусь) пташку’
Du hast einen Vogel gefangen ‘ви піймали (якусь) пташку’
(допоміжне дієслово haben має значення особи та числа)
Більш поширена, ніж… (граматична частка більш вказує на вищий ступінь
порівняння прикметника, а закінчення -а на рід, відмінок та число)
 Що таке опозиції і для чого їх будують

Слово ‘опозиція’ (від лат. oppositio ‘протиставлення’) має декілька значень. У

лінгвістиці опозицією називають спеціально підібрану пару мовних одиниць
(зрідка беруть три і більше одиниць), які належать до одного рівня мовної
системи.
Мета створення опозиції: шляхом зіставлення виявити спільні / відмінні
властивості мовних одиниць.
Результат зіставлення: докладний опис особливостей певних мовних
одиниць серед інших подібних, а також усвідомлення відмінності між
одиницями – перекладними еквівалентами – в різних мовах.
В основі аналізу опозиції лежить базова для людської свідомості процедура
порівняння.
Деякі побудовані опозиції можуть виявитися некорисними для аналізу: вони
або малоінформативні (тривіальні), або, навпаки, виявляють так багато
різних ознак у двох одиницях, що лінгвісту складно виділити в них основне
(базове) та несуттєве.
 Типи опозицій: загальний огляд

Оптимальною для зіставлення / аналізу є опозиція, в якій

протиставлено дві одиниці (А та В).
Для зіставлення обирається певний аспект мовних одиниць:
або план вираження (форма), або план змісту. У плані змісту
слід окремо аналізувати лексичне та граматичне значення.
Вперше аналіз опозицій був застосований Н.Трубецьким
(Празька лінгвістична школа) для виявлення мовного сенсу
фонем, тобто функціональних одиниць фонетичної
підсистеми мови, що не мають плану змісту.
Загалом можливе існування чотирьох типів опозицій.
Для наочності мовну одиницю, що входить в опозицію,
позначають колом.
 Типи опозицій (1)

1 тип. Опозиція повного незбігу двох одиниць за певними

параметрами
Наприклад: А – ‘ой!’, В – ‘морфемний’
Ці лексеми відрізняються за формою (різні звуки, склади), за
приналежністю до частини мови (вигук, прикметник), за значенням.

А В
 Типи опозицій (2)

2 тип. Опозиція тотожності. Опозиція повного збігу двох одиниць за

певними параметрами.
Наприклад: А – ‘кома’, В – ‘ваза’
Це іменники з однаковими граматичними значеннями (неживе, жіночий
рід, однина, називний відмінок). Одиниці, що творять опозиції тотожності
за граматичним значенням, входять в один граматичний клас і можуть
бути взаємозамінними в тому ж граматичному контексті.

А В
 Типи опозицій (3)
3 тип. Привативна опозиція. Опозиція «включення», часткового збігу певних ознак у
двох одиниць. Одна з одиниць (А) має ті самі властивості, що й інша (В), однак А також
має якісь додаткові ознаки (у плані вираження чи у плані змісту). Таким чином,
одиниця А має більше ознак, В – менше. Про одиницю А кажуть, що це маркований
член опозиції.
Наприклад: А – ‘longer’, В – ‘long’. Спільними ознаками обох словоформ є лексичне
значення та граматичне значення частини мови. Одиниця А має додаткову ознаку у
плані змісту: значення вищого ступеня порівняння.
У фонетичні підсистемі: [н’] та [н], де перший звук набуває додаткової артикуляції.

А В
 Типи опозицій (4)
4 тип. Еквіполентна опозиція. Опозиція «перетину», часткового збігу ознак у двох
одиниць. Крім спільної частини, одиниця А та одиниця В мають власні ознаки (у
плані вираження чи у плані змісту).
Наприклад: А – ‘новий’, В – ‘нова’
Спільними ознаками обох словоформ є лексичне значення та граматичне значення
прикметника (плюс ознаки числа та називного відмінка). Одиниця А має власну
додаткову ознаку у плані змісту: чоловічий рід; одиниця В має іншу граматичну
ознаку: жіночий рід.

А В
 Опозиції між одиницями граматичної
підсистеми в контрастивному аспекті (1)
Опозиції першого типу в контрастивному аспекті, між словами-еквівалентами у мовах подібної
будови (як синтетичних, так і аналітичних), практично не виникають (іменник перекладається
іменником, дієслово – дієсловом тощо, що забезпечує збіг двох одиниць принаймні за
частиною мови).
Опозиції другого типу можуть давати важливу інформацію про граматику близькоспоріднених
мов.
Укр. слово мовець та його польський еквівалент mówca, незважаючи на різні закінчення,
утворюють граматичну опозицію тотожності, оскільки обидва слова належать до іменників
чоловічого роду, однини.
У неблизькоспорідених мовах відношення повного збігу в граматичному аспекті виникають
значно рідше.
Пор. нім. der Hund та укр. пес, які належать до чоловічого роду, та англ. the dog, яке не
має ознак граматичного роду.
Отже, між цими одиницями виникають складніші опозиції (третього чи четвертого типу)
 Опозиції між одиницями граматичної
підсистеми в контрастивному аспекті (2)

Привативні опозиції між одиницями різних мов трапляються доволі часто. В центрі
(елемент В) опиняється така одиниця, яка має менше ознак, у порівнянні із
перекладним еквівалентом – одиницею А, якій властиві додаткові граматичні ознаки.
Наприклад, англ. та укр. прикметники deep та глибокий, hard та важкий утворюють між
собою привативні опозиції. Їх спільне граматичне значення – приналежність до
прикметників, а також наявність ступенів порівняння. Українські прикметники мають ГЗ
числа, роду (в однині) та відмінка.
Інфінітиви англ. та укр. мов також утворюють привативні опозиції, оскільки українським
дієсловам властиве додаткове граматичне значення: вид.
Пор. to buy та купити, де останнє слово має граматичне значення доконаного виду. To
buy може перекладатися також і дієсловом недоконаного виду: купляти.
 Опозиції між одиницями граматичної
підсистеми в контрастивному аспекті (3)
Еквіполентні опозиції між одиницями – перекладними еквівалентами – також трапляються доволі
часто. Це зумовлене відмінностями у граматичній будові різних мов.
Пор. англ. the boy та укр. хлопець.
Як англійське, так і українське слово – іменники в однині (при цьому обидва можуть мати форму
множини). Англійське слово виражає граматичне значення означеності (є артикль), а українське
слово цього ГЗ не має. Натомість слово хлопець має значення граматичного роду, що відсутнє в
англійського слова, і може відмінятися.

Який висновок можна зробити щодо опозиції, яку утворюють прикметники - перекладні
еквіваленти української та польської мов, проаналізувавши такі конструкції:
Piękne dziewczyny - piękni chłopcy - piękne oczy
/ гарні дівчата – гарні хлопці – гарні очі
Наступна лекція: прийоми виявлення
граматичних значень у слові /
словоформі