Вправи для тренінгів на основах здоров’я

Вправи для знайомства

Відображають специфіку початкового етапу роботи з групою -

установлення контакту на старті безпосередньої взаємодії та спілкування.
Мета цих вправ - у легкій ігровій формі ближче познайомити учасників
один з одним і підготувати їх до подальшої спільної роботи, створити
відповідну атмосферу та настрій. Вони допомагають показати учасникам,
чим вони відрізняються або схожі один на одного, учать увазі до інших
людей.

1. «Моє ім'я» (20 хв)

Учасники пишуть на аркуші паперу своє ім'я, розташовуючи літери
одна під одною по вертикалі. Потім по горизонталі вписують слова, що
починаються на ті ж літери, що складають ім'я. Значення цих слів - це, на
думку автора, характеристика, образ його особи. Потім результати виконання
вправи зачитуються всіма учасниками.

2. «Інтерв'ю» (30 хв)

Необхідно об'єднати учасників групи попарно. Кожен учасник має
розповісти своєму сусідові що-небудь про себе. Слухач повинен, не
перебиваючи оповідача, уважно стежити за його розповіддю. За часом
розповідь не повинна перевищувати 5 хвилин. Ведучий контролює час.
Після того як кожний з партнерів «потренується» у терплячому
вислуховуванні сусіда, група збирається разом. Кожен учасник коротко
представляє свого напарника, розповідає, що він запам'ятав з того, що
повідав йому його сусід.
Щоби полегшити виконання вправи (особливо в групах, що тільки-но
почали працювати разом або не мають достатнього досвіду чи напрацьованих
технік спілкування), ведучий може запропонувати запитання-підказки: «Мої
інтереси та вподобання», «Що відрізняє мене від інших, характеризує мою
індивідуальність», «Чого про мене група ще не знає» тощо.

3. «Мене звуть...» (5 хв)

Матеріали: ватман і різнобарвні маркери.
Група розташовується в колі. Перший з учасників пише на ватмані своє ім'я і
ще що-небудь, пов'язане з ім'ям. Наприклад: «Мене звуть Максим, але друзі
зазвичай кличуть мене Максом».
Кожен наступний учасник робить те ж саме. Після того як останній учасник
напише своє ім'я, ватман вивішується на стіну і залишається там протягом
усього заняття.
 4. «Алфавіт» (10 хв)
Рекомендується при першій зустрічі. За сигналом ведучого учасники
мають вишикуватися відповідно до своїх імен у алфавітному порядку.

5. «Хто я?» (15 хв)

Кілька учасників шикуються в шеренгу та називають учаснику-
добровольцю свої імена. Потім він повертається спиною до інших, а ті
міняються місцями. Учасник повинен вірно назвати імена всіх, хто стоїть
перед ним.

Вправи на згуртування

Незалежно від змісту робота в групі починається з етапу створення

атмосфери працездатності, тобто такого стану кожного учасника групи
(відкритості, довіри, емоційного налаштування, готовності до дії тощо), котрі
дозволили б групі успішно працювати.
Мета вправ: подолання бар'єрів у спілкуванні та взаємодії між
учасниками, розкріпачення. Завдяки цим вправам можна підвищити тонус
групи та згуртувати учасників перед виконанням більш складних завдань.
Уважний ведучий, спостерігаючи за виконанням вправи в групі, що має вже
певний досвід у спілкуванні чи спільній роботі, може визначити показники
згуртованості групи.

1. «Шикуйся по росту» (15 хв)

Учасники стають у щільне коло, закривають очі. Завдання: вишикуватися
із закритими очима за зростом. Після того як всі учасники знайдуть своє
місце, дати команду відкрити очі й подивитися, що вийшло. Після вправи
можна обговорити, як себе почували учасники, чи складно було виконати це
завдання, чи ні.
Примітка: ця гра має інші варіації. Можна дати завдання вишикуватися -
звісно, не закриваючи очі - за датою народження (від 1 січня до 31 грудня без
урахування року), за кольором очей (від найясніших до найтемніших), за
кольором волосся тощо.

2. «Плутанина» (15 хв)

Учасники встають у коло та простягають праву руку в напрямку до центру
кола. За сигналом ведучого кожен гравець знаходить собі «партнера в
рукостисканні». Кількість гравців повинна бути парною. Потім усі учасники
простягають ліву руку і також знаходять собі «партнера в рукостисканні»
(дуже важливо, щоб це була не та ж сама людина). І тепер завдання учасників
полягає в тім, щоб розплутатися, тобто знову вишикуватися в коло, не
роз'єднуючи рук. Задачу можна ускладнити тим, що заборонити всіляке
словесне спілкування.
 3. «Моя пара» (10 хв)
Усі учасники групи повинні мовчки, очима знайти собі пару. Ведучий
дає для цього приблизно півхвилини, а потім вимовляє: «Рука!». Усі
учасники повинні миттєво показати рукою на людину, яка складає з ним
пару. Якщо виявляється, що кілька членів групи показують на ту ж саму
людину, а в інших учасників немає пари або хтось не може знайти собі
партнера, дослід повторюється. Важливий не стільки сам результат, коли всі
учасники поєднуються в погоджені пари, скільки процес: реакція групи на
«випадання» одного або декількох учасників, яких ніхто не вибрав або які
нікого не вибрали; реакція учасників, яким здавалося, що вони домовилися з
партнером про взаємний вибір, а той вибрав когось іншого тощо.
Вищий показник згуртованості групи - її миттєва реакція на вибування,
виключення зі своїх рядів деяких членів та її чутливість до виникаючого в
учасників тренінгу відчуття відчуженості від групи.

Вправи для об'єднання групи в кілька підгруп

Вправи дають змогу швидко та невимушено об'єднати учасників у

мікрогрупи для подальшого спільного виконання завдань, для участі в
імпровізованих конкурсах, а можуть слугувати самостійною ігровою
вправою.

1. «Молекули» (5 хв)
Ведучий дає інструкцію: «Уявіть собі, що всі ми - атоми, що рухаються в
хаотичному порядку, іноді поєднуються в молекули, а потім розлітаються в
різні боки, збираються в цілу клітину, організм.... Зараз заграє музика, і ми
всі почнемо рухатися в просторі, як атоми в хаосі. А потім я назву будь-яке
число, і таке число атомів об'єднається в одну молекулу, а потім кілька
молекул - у клітину, клітини - в організм».
Звучить музика, усі учасники рухаються в хаотичному порядку. Тренер
говорить «два атоми», потім «дві молекули», «дві клітини», «два організми».
У результаті учасники поєдналися у дві групи.

2. «Кольори» (5 хв)
Матеріали: різнобарвні жетончики (червоні, жовті, зелені) за кількістю
учасників.
До заняття необхідно підготувати жетончики двох або більше кольорів.
Перед початком заняття перемішати їх і роздати по одному кожному
учаснику. Коли необхідно буде створити міні-групи, треба просто
повідомити учасникам, що один колір жетончиків - це перша команда,
другий колір - друга тощо.

3. «Вибери...» (10 хв)

Якщо треба об'єднати учасників групи в чотири підгрупи, викликаються
чотири добровольця; якщо у п'ять підгруп - п'ять добровольців тощо.
 Ведучий ставить запитання добровольцям: «Кого би ви взяли із собою в
похід?». Добровольці вибирають по одній людині у свою команду. Тим, кого
вибрали, задається наступне питання: «Кому б ви довірили нести рюкзак?».
Інші запитання ведучий може придумати сам, а може скористатися
наступними: «З ким би ви поділилися яблуком?», «Кому б ви довірили свою
таємницю?».
Якщо залишається кілька людей, яких не вибрали, можна запропонувати
їм самим визначити команду, в якій вони б хотіли працювати.

4. «Мозаїка» (10 хв)

Заздалегідь готуються декілька листівок з різними малюнками (яскравими
й нескладними), кожну з них треба розрізати на 5 (6) частин, різних за
розміром і формою. Ведучий перемішує частинки та довільно розкладає на
столі. За командою ведучого учасники, вибравши свою картинку, знаходять у
групі інших, щоб скласти з частин цілу листівку.
Варіанти: учасники складають квіти з різнобарвних пелюсток; учасники
вибирають кольорові фішки та об'єднуються «під своїм прапором»; на
ігрових фішках зображуються однакові предмети, тварини в кількості,
відповідній складу мікрогруп; на картках пишуться окремі слова, учасники
складають відомі фрази (прислів'я) з рівною кількістю слів у кожній; для
вправи використовуються готові нескладні «пазли» великого розміру.

Вправи на командну роботу

Ефект вправ різноманітний. Вони дозволяють учасникам усвідомити,

що для виконання спільної справи треба швидко орієнтуватися в намірах,
стані інших людей, узгоджувати з ними свої дії. Крім того, покращується
настрій, зростає невимушеність поведінки членів групи, зменшується
дистанція у спілкуванні. Під час виконання завдань можна спостерігати, як
учасникам удається досягати порозуміння у спільних діях, хто з групи
приймає на себе роль організатора. Після закінчення вправи це може стати
предметом обговорення.

1. «Порахувати до ...» (15 хв)

Учасники групи повинні один за одним порахувати до N (або рівне, або
більше числа учасників), причому кожне число повинна вимовляти тільки
одна людина. Домовлятися, хто що говорить, не можна. Як тільки якесь
число вимовляють кілька людей одночасно або довго не вимовляє ніхто,
рахунок починається з початку.
Правило: кожна людина повинна вимовити хоча б одне число.

2. Вправа «Квадрат» (20 хв)

Готуються мотузка завдовжки 8-10 метрів, зв'язана обома кінцями, та
пов'язки на очі за кількістю учасників. На підлозі розкладається мотузка так,
щоб вона утворювала приблизне коло. Учасники (6-8 осіб) стають навкруг
кола на однаковій відстані. Їм зав'язують очі та дають кожному мотузку, щоб
тримав її обома руками, виставленими вперед.
Завдання - утворити квадрат. Учасники можуть розмовляти один з одним,
не відпускаючи мотузку бодай однією рукою. Коли учасники самостійно
відчують, що виконали завдання, вони мають акуратно покласти мотузку на
підлогу, зберігаючи ту форму, яку отримали в ході роботи. Після цього
пов'язки з очей знімають та уважно розглядають фігуру, що утворилася.
При обговоренні варто звернути увагу учасників на те, чому важко
утворити правильну фігуру; що сприяло би кращому виконанню завдання;
наскільки ця вправа нагадує реальну роботу в групі (організації).

3. «Кельтське колесо» (60-90 хв)

За легендою давніх кельтів усі, люди поділяються на « сторони світу».
Люди з Півночі - це люди дії, лідери, які роблять справу, ідуть до мети будь-
якими шляхами, не оглядаючись на засоби; їх мало цікавить атмосфера, що
панує навколо.
Люди із Заходу - це люди розкладів, розрахунків, точності, дисципліни. Їх
часто обвинувачують у нечутливості.
Люди зі Сходу - це люди творчості; у них багато ідей, але при цьому вони
не займаються їх реалізацією.
Люди з Півдня забезпечують теплі відносини та комфорт у групі.
Атмосфера в групі для них важливіше поставленої мети, руху вперед.
За легендою, для досягнення гармонії в кожній групі, а також у кожній
людині повинні бути присутніми всі сторони світу, хоча якась і
переважатиме. Це й являє собою замкнене кельтське колесо.
Члени групи розділяються на підгрупи за своєю схильністю до сторін
світу. Якщо людина вагається, їй пропонують вибрати сторону світу, до якої
вона відносить себе в даний момент.

Етапи групової роботи:

 7-10 хвилин на підготовку. Кожна «сторона світу» представляє себе,
робить рекламу своїх якостей.
 Кожна група розповідає про негативні риси інших «частин світу» і
вислуховує про свої.
 Кожна група відповідає на запитання: чому вона не могла би обійтися
без інших «сторін світу».
 Група розглядає, як найкраще організувати поділ обов'язків між
людьми відповідних «сторін світу» для вирішення загальних задач.
Якщо в групі не виявляється якоїсь «сторони світу», то на виступах її
роль бере на себе ведучий, а увага групи звертається на те, що через
відсутність цієї сторони в групі виникнуть певні проблеми.

Наприкінці в групи запитують, яка ще «сторона світу», крім названої, у

них домінує. Якщо в групі «випала» якась сторона (частіше за все Захід),
людям, які назвали її як другу, пропонується виконувати її функцію для
вирішення проблем у групі.

4. «Тарілочки» (45 хв)

Групі дається кілька тарілочок. Група повинна, не наступаючи на килим,
переправитися по тарілочках через нього. Умова: на кожній тарілочці
повинна постійно знаходитися хоча б одна нога, інакше тарілочка
вилучається.

Вправи-розминки

Ці вправи необхідні ведучому, щоби підтримувати учасників у

робочому стані. Вони проводяться в ті моменти, коли учасники втомлюються
сидіти або робота в групі проводиться в лекційній формі та вимагає великої
зосередженості й уваги. Звичайно ці вправи містять у собі багато активних
рухів: стрибки, рухи головою, руками, ногами тощо. У цих вправах ведучий
звичайно показує визначені рухи або вимовляє слова. Завдання учасників -
повторювати все за ведучим.
Мета: активізувати, «розігріти» членів групи, створити в них певний
емоційний настрій, зняти напруженість, що може виникнути на первісних
етапах роботи групи.

1. «Ураган» (10 хв)

Учасники сідають у коло, ведучий виходить у центр кола та пропонує

помінятися місцями всім, хто має певну ознаку (білу сорочку, почищені
вранці зуби, темні очі тощо). Причому, якщо учасник має названу ознаку, він
обов'язково повинен поміняти своє місце або стати ведучим. Ведучий
називає тільки ту ознаку, яку він у даний момент бачить у групі. Коли
учасники міняються місцями, ведучий має зайняти чиєсь місце. Учасник,
який залишився без стільця, стає ведучим. Якщо учасник довго не може сісти
в коло, він може сказати «ураган», і тоді всі учасники повинні помінятися
місцями.

2. «Театр Кабукі» (20 хв)

Учасники поділяються на дві команди. Команди домовляються, кого
будуть зображувати: принцесу, дракона чи самурая.
Ведучий показує командам характерні рухи для принцеси, дракона,
самурая.
Принцеса кокетливо робить реверанс; дракон із загрозливим виглядом,
піднімаючи руки вгору, крокує вперед; самурай робить рух замаху шаблею.
Після того як команди вибрали собі роль, ведучий повідомляє:
«Принцеса зачаровує самурая. Самурай убиває дракона. Дракон з'їдає
принцесу». Потім команди шикуються у дві шеренги одна проти одної та за
командою ведучого характерним рухом показують роль, яку вибрали.
 По одному балу отримує команда, чия роль виявляється найбільш
вигідною. Наприклад, принцеса і самурай (1 бал одержує принцеса, тому що
вона його зачаровує). Самурай і дракон (1 бал одержує самурай, тому, що він
його убиває).
Дракон і принцеса (1 бал одержує дракон, тому, що він з'їдає принцесу).
Принцеса і принцеса, дракон і дракон, самурай і самурай (ніхто не одержує
жодного бала).
Перемагає команда, що набрала більше балів.

3. «Жахливий-прекрасний малюнок» (15 хв)

Група об'єднується у дві підгрупи. Кожній групі дається аркуш паперу і
фломастер. Пропонується намалювати «прекрасний малюнок». Після цього
малюнок передається сусідові праворуч, і той робить з отриманого малюнка
протягом 30-и секунд «жахливий малюнок» і передає наступному. Наступний
учасник робить «прекрасний малюнок». Так проходить усе коло. Малюнок
повертається хазяїнові.
(Обговорення).

Комунікативні вправи
Відпрацьовують активний стиль спілкування, навички вербальної та
невербальної комунікації. Сприяють тренуванню таких якостей, як
рухливість мислення, уміння висловлюватися яскраво та виразно, уміння
уважно слухати партнера.

1. «Я хочу...» (10 хв)

Вправа проводитися в колі. Кожний по черзі промовляє пропозицію, що
починається зі слів «Я хочу». Не відволікайтеся на суперечки й обговорення з
приводу ваших бажань. Просто висловлюйте їх по черзі, неупереджено і
швидко.
Наприклад, «Я хочу закінчити навчання», «Я хочу жити біля моря», «Я
хочу одержати вищий бал з англійської в цьому семестрі».

2. «Комплімент» (10 хв)

Вибудовуються два кола - внутрішнє й зовнішнє. Кількість учасників в
обох колах повинна бути однаковою. Учасники, які стоять один проти
одного, говорять один одному компліменти.
Потім за командою ведучого учасники внутрішнього кола пересуваються,
змінюючи партнера. Процедура повторюється доти, доки кожен учасник
внутрішнього кола не зустрінеться з кожним учасником зовнішнього кола.

3. «Ми з тобою схожі тим, що...» (20 хв)

Учасники розподіляються на два кола - внутрішнє та зовнішнє. Кількість
учасників в обох колах повинна бути однаковою. Учасники зовнішнього кола
говорять своїм партнерам фразу, що починається зі слів: «Ми з тобою схожі
тим, що...» (наприклад, ми з тобою схожі тим, що живемо на планеті Земля,
учимося в одному класі тощо).
Учасники внутрішнього кола відповідають: «Ми з тобою відрізняємося
тим, що...» (наприклад, ми з тобою відрізняємося кольором очей, довжиною
волосся тощо).
Потім за командою ведучого учасники внутрішнього кола пересуваються,
змінюючи партнера. Процедура повторюється доти, доки кожен учасник
внутрішнього кола не зустрінеться з кожним учасником зовнішнього кола.

Вправи на довіру

Допомагають зменшити напруженість у групі; скоротити емоційну

дистанцію між дітьми в групі, подолати невпевненість, скутість. Проведення
вправ сприяє розумінню, увазі до відчуттів іншої людини, розвиває
міжгрупову довіру.
Увага! Розпочинати ці вправи можна тільки тоді, коли ведучий
упевнився, що всі учасники уважно вислухали вступний інструктаж із
техніки безпеки та кожен з них розуміє, що йому треба робити.

1. «Воскова паличка» (15 хв)

Група стоїть у щільному колі. У центрі в розслабленому стані стоїть один
учасник. Він починає падати (не згинаючи ніг) у якийсь бік. Група ловить
його і повертає назад. Перший варіант: людина сама вибирає, куди падати.
Другий варіант: група качає людину в якому-небудь напрямку.
Техніка безпеки. Вихідне положення y стоячих у колі - права нога
вперед, ліва позаду в упорі, руки витягнуті вперед. Людину ловлять на
долоні. Від групи потрібні велика увага й акуратність, інакше людині можна
нашкодити. Якщо в групі є зовсім слабка людина, то можна або поставити її
між двома сильними, або поставити позаду неї сильнішу людину, яка
просуне руки їй під плечі та дублюватиме її (при цьому важливо не
скривдити саме цього учасника).

2. «Килим-літак (пори року)» (30 хв)

Людина лягає на килимок, закривши очі, група встає довкола неї (ведучий
оголошує: «зима»). Потім всі акуратно кладуть на неї руки («весна»). Потім
група піднімає людину й обносить коло («літо»). Потім її повільно,
погойдуючи, опускають і кладуть на килимок («осінь»).
Техніка безпеки. Піднімати людину треба обережно, підсунувши руки під
неї. Важливо стежити, щоб y тих, хто піднімає, спини були прямі, тобто
піднімали людину за рахунок м'язів ніг.

3. «Довірливе падіння» (30 хв)

Людина стоїть на висоті (стілець, стіл тощо). Група стоїть позаду в дві
шеренги, витягнувши вперед руки й утворивши коридор. Людина складає на
грудях руки (щоб не зачепити обличчя навколишніх) і падає на виставлені
руки учасників, які стоять унизу. Падати можна спиною або обличчям.
Техніка безпеки. Для тих, хто стоїть. Стояти треба щільною групою, ноги
повинні стояти міцно (позиція на упор, руки, зігнуті в ліктях, витягуються
вперед; руки кожної людини проходять між руками напарника, тобто руки
людей у обох шеренгах чергуються). «Закріпити» та утримувати кістки тазу.
Голови відхилити назад. Якщо в групі є дуже слабка людина, то її може
страхувати більш сильна, яка стоїть позаду та підсуває свої руки під неї.
Для тих, хто падає. Руки повинні бути складені на грудях. Треба стежити,
щоб людина не впала повз групу. Не можна згинати ноги в колінах. Перед
падінням необхідно запитати, чи готова група, і дочекатися чіткої відповіді.
Бажано, щоб людина, почавши вправу, виконала її до кінця, але сильно
примушувати до цього не можна. Якщо людина довго вагається, можна
використати наступний спосіб: усі встають не шеренгами, а щільною купкою
та витягають руки назустріч падаючій людині. У результаті вона бачить у
групі друзів, готових підтримати її. Так виконати вправу набагато легше, але
бажано потім повторити в первісному варіанті.
Вправа повинна виконуватися з максимальною обережністю й уважністю.
Ні в якому разі не можна допустити ситуації, коли група людину не впіймає,
тому що це сильно підриває довіру до групи. Якщо ж це відбулося, по
можливості варто обговорити ситуацію та дуже обережно повторити.

Вправи на контактність

Мета: за допомогою ініціювання тілесних контактів зменшити

дистанцію між членами групи; сприяти розвитку чутливості до власної
рухової активності та активності інших учасників; зняти страхи та внутрішні
заборони. Використання цих вправ потребує від ведучого особливої
уважності до емоційного стану учасників, щоб уникнути небажаних ефектів.
Увага! Ці вправи не підходять для розрізненої, мало знайомої групи,
тому що погано знайомим людям може бути неприємний тілесний контакт.

1. «Олені» (10 хв)

Учасники утворюють два кола (зовнішнє та внутрішнє), встають обличчям
один до одного. Ведучий запитує: «Ви коли-небудь бачили, як вітаються
олені? А чи хочете довідатися, як вони це роблять?». Це цілий ритуал:
правим вухом ви третеся об праве вухо свого партнера, потім лівим вухом об
ліве вухо партнера, а на завершення вітання треба потупати ногами!
Після цього зовнішнє коло зміщується на одну особу, і церемонія
повторюється. Пересування продовжується доти, доки всі учасники не
«привітаються» один з одним, як олені, і не займуть вихідне положення.
 2. «Острів» (10 хв)
Групі треба розміститися на «острові» - на сцені, пагорбі, просто на
відрізку тканини. Причому «вода піднімається», тобто розмір «острова»
постійно зменшується. «Зменшувати» можна майже до безкінечності.

3. «Живий міст» (30 хв)

Група стоїть у дві шеренги, обличчям один до одного, причому люди, які
стоять навпроти, міцно тримаються за руки. Учасник лягає на руки та ніби
«живим мостом» переміщується з початку до кінця шеренги. Потім -
наступний.
Увага! Треба неухильно дотримуватися техніки безпеки (див. вправи на
довіру).
Вправи завершення групової роботи. Необхідні не менше, ніж вправи на
початковому етапі.
Мета: закріплення позитивних станів, дружніх стосунків, що виникли між
членами групи; сприяння позитивній оцінці участі кожного у спільній роботі;
актуалізація бажання до подальшого спілкування та взаємодії.

4. «Групова поема» (30 хв)

Матеріали: аркуші паперу і фломастери для кожного учасника.
Попросіть учасників написати свої ініціали в правому верхньому куті
аркушу (ви теж підпишіть свій). Кожен учасник пише короткий рядок, з
якого починатиметься поема, передає свій аркуш сусідові ліворуч, і той
дописує свій рядок, що продовжує поему. Після того як кожний напише по
одному рядку на всіх аркушах, закінчена поема повертається авторові
першого рядка.
Після того як усі поеми будуть написані, прочитайте свою. Потім
запитайте, хто ще хоче прочитати свою поему.

5. «Подарунки» (20 хв)

Матеріали: для кожного учасника набір аркушів у кількості на одиницю
меншій, ніж загальна кількість учасників; олівець.
Усі члени групи анонімно дарують один одному уявні подарунки,
причому такі, ніби можливості дарувальника не обмежені нічим. Усі пишуть
назви, найменування, визначення, характеристики й кількість тих речей,
предметів, об'єктів, явищ, що їх хочеться подарувати саме цьому учаснику.
Потім ведучий збирає подарунки та складає в окремі набори, не передаючи
адресатам доти, доки не будуть зібрані подарунки для всіх. Потім
подарункові набори оголошують. Якийсь час учасники вивчають зміст
записок.
Обговорення підсумків може перейти у вільний обмін враженнями.
Висновки, здогади, розуміння, пов'язані з характером дарованого один
одному, учасники роблять самі.