Меценатство - це коли люди або організації надають фінансову або іншу допомогу

науковим, мистецьким, освітнім або благодійним проектам. Це добровільне вкладання

коштів, зусиль чи ресурсів у розвиток та підтримку ініціатив, які мають загальне корисне
значення для суспільства. Меценати можуть бути як приватні особи, так і компанії, які
виявляють зацікавленість у розвитку культури, освіти та громадських ініціатив.
Доброчинність - це дії або вчинки, спрямовані на допомогу іншим людям чи сприяння
благополуччю та добробуту інших. Це може включати фінансову допомогу, дарування часу або
ресурсів, надання підтримки у складних ситуаціях або допомогу в усуненні проблем та потреб
окремих осіб або груп людей. Доброчинність має на меті зробити світ кращим та допомогти
тим, хто цього потребує.
меценатство більше спрямоване на підтримку розвитку інтелектуальних та культурних
сфер, тоді як доброчинність - це загальна благодійна діяльність, спрямована на
полегшення життя та допомогу іншим людям у різних аспектах.
Доброчинність
1. Розвиток підприємництва та формування нової спільноти:
 ХІХ ст. був часом інтенсивного розвитку підприємництва в різних галузях
економіки.
 Формувалася спільнота успішних підприємців, основана на обсягах власності
та прибутках.
2. Психологія підприємницької еліти:
 Підприємці підтримували контакти з діловими партнерами, що сприяло
розвитку бізнесу та зростанню прибутків.
 Взаємна вигода, чесність, порядність та взаємоповага стали нормами
ділового життя.
3. Доброчинність як чинник успішного підприємництва:
 Швидке збагачення підприємців породжувало проблему використання
капіталів.
 Частина прибутків спрямовувалася на розширення та модернізацію бізнесу.
4. Доброчинність та релігійні цінності:
 Підприємці вірили в Бога та пам'ятали про витоки своєї діяльності.
 Формування моральних цінностей, які стали нормою ділового життя.
5. Доброчинність та освіта:
 Через доброчинність підприємців та меценатів засновано вищі навчальні
заклади, наприклад, Харківський університет.
 Великі суми виділялися на освітні заклади, що сприяло розвитку освіти в
суспільстві.
6. Приклади доброчинної діяльності:
 В. Каразін та інші пожертвували кошти на заснування університетів, що стало
можливим через добровільні пожертвування підприємців.
 Інші напрямки доброчинності: будівництво лікарень, сиротинців, допомога
бідним тощо.
7. Вплив доброчинності на суспільство:
 Доброчинна діяльність підприємців мала значний вплив на розвиток освіти,
охорони здоров'я та інших соціальних сфер.
8. Вплив на розвиток культури та науки:
  Пожертви підприємців та меценатів сприяли розвитку культури, мистецтва та
наукових досліджень.
9. Роль держави у підтримці доброчинності:
 Підприємці та меценати отримували підтримку від уряду для здійснення
доброчинних ініціатив.

Підприємництво та освіта в XIX столітті

XIX століття в Україні було часом інтенсивного розвитку підприємництва у різних

сферах економіки. Розбудова заводів, фабрик, шахт, залізниць та інфраструктури
створили потребу у висококваліфікованих кадрах. Одночасно, освітні реформи, які
проводила російська влада, показали, що державні кошти не вистачають для
вирішення всіх проблем освіти. Таким чином, меценатство в галузі освіти стало
необхідним елементом суспільного розвитку.

Роль меценатів в освіті

1. Іван Іванович Фундуклей: Київський губернатор та успішний підприємець, який

сприяв відкриттю жіночої гімназії у Києві. Його внесок полягав у пожертвуванні
будинків та фінансовій підтримці для гімназії.
2. Родина Терещенків: Микола Артемович Терещенко та його брати були активними
меценатами освіти в Києві. Вони сприяли будівництву гімназій, забезпеченню
учбовими закладами та фінансуванню освітніх проектів.
3. Григорій Павлович Галаган: Засновник Колегії Павла Галагана у Києві, який
великими коштами та майновими внесками сприяв розвитку освіти та навчанню
молодого покоління.
4. Подружжя Балашевих: Побудовали сільськогосподарську школу та інші освітні
заклади на свої кошти, сприяючи освіті в сільських районах.

Вплив меценатства на розвиток освіти

Меценатство в галузі освіти мало значний вплив на розвиток суспільства та

культури:

 Забезпечення фінансової підтримки для освітніх закладів дозволило збільшити

доступність освіти для різних верств населення.
 Розбудова нових шкіл, гімназій, колегій стала можливою завдяки коштам
меценатів, що сприяло підвищенню якості освіти та підготовки кадрів.
 Важливим було не лише фінансове підтримання, а й організаційна допомога,
сприяння в управлінні та розвитку освітніх проектів.

1. Меценатство в освіті М. Терещенка

 Варвара Ханенко, донька М. Терещенка, заснувала школи в селі Оленівка на
Фастівщині:
 Загальноосвітня народна школа, де дівчата навчалися ткацькому
ремеслу, а хлопці — столярному.
  Агрошкола, яка була заснована в 1908—1909 роках.
 Школа-інтернат, заснована в 1911 році.
 Таким чином, родина Терещенків вкладала значні зусилля у розвиток освіти
в сільських районах.
2. Медична допомога від меценатів
 М. Терещенко, разом з дружиною та іншими підприємцями, створили
комплекс лікарні для чорноробів, де надавалась безкоштовна медична
допомога.
 І. Бабушкін спорудив хірургічну лікарню з поліклінічним відділенням.
 Подружжя Балашевих утримували лікарні в різних районах, де навіть ліки
були безкоштовними.
3. Соціальна допомога від підприємців
 Г. Гладинюк побудував дитячий сиротинець, але через Першу світову війну
будівництво було перенаправлене на шпиталь для поранених.
 М. Дегтерєв створив будинок для бідних вдів з дітьми.
 Родина цукрозаводчиків Бродських вклала значні кошти у будівництво
лікарень, синагог, інститутів та інших благодійних закладів.
4. Підтримка церковних ініціатив
 Багаті підприємці фінансували будівництво церков та допомагали церковним
установам.
 Їхня благодійність виявлялась не лише у справах освіти та медицини, а й у
підтримці релігійних закладів.
5. Широкий спектр благодійних дій
 Підприємці не лише спонсорували освіту та медицину, але й допомагали
безхатченкам, були співтворцями культурних та наукових ініціатив.
 Їхня доброчинність виявлялась у будівництві лікарень, шкіл, сиротинців,
допомозі безпритульним та потребуючим родинам.
6. Значення меценатства
 Меценатство відігравало ключову роль у розвитку соціальної сфери та
підвищенні якості життя населення.
 Ініціативність та щедрість підприємців сприяли створенню і утриманню
різноманітних благодійних та громадських закладів, які продовжують
працювати й нині, залишаючи помітний слід в історії та культурі країни.
1. Доброчинність підприємців у підтримці релігійних та культурних ініціатив:
 І. Харитоненко пожертвував значну суму на будівництво церков, монастирів,
а також на утримання церков та міських цвинтарів. Це свідчить про його
глибокі релігійні та культурні цінності.
2. Роль доброчинності у розвитку культури та мистецтва:
 Меценати, такі як Лазар Бродський, Г. Гладинюк, та інші зібрали значні
колекції мистецтва, що сприяло розвитку культури та популяризації
мистецтва серед громадськості.
3. Доброчинність як вияв соціальної відповідальності підприємців:
  Яків Бернер та інші підприємці показали свою соціальну відповідальність,
фінансуючи будівництво церков та лікарень для бідних, допомагаючи
найменш захищеним верствам суспільства.
4. Меценатство як чинник соціального статусу та заохочення від держави:
 Отримання звання почесного громадянина та інші заохочення від уряду за
сприяння у благодійній діяльності заохочували підприємців до активної
участі в доброчинній справі.
5. Вплив доброчинної діяльності на вирішення соціальних проблем:
 Благодійна діяльність підприємців значною мірою сприяла вирішенню
соціальних проблем у суспільстві, таких як доступ до медичних послуг,
культурних заходів, освіти тощо.
6. Роль виховання та культури у поширенні меценатства:
 Культурне та виховне середовище сприяло формуванню цінностей, що
підтримували доброчинну діяльність серед підприємців.
7. Прагматичний підхід до доброчинної діяльності:
 Часто доброчинність поєднувалась з прагматичним підходом, наприклад,
Яків Бернер використовував власну продукцію для будівництва будівель, що
пожертвував для бідних.
8. Вплив на соціальний статус та заохочення від держави:
 Доброчинність сприяла підвищенню соціального статусу підприємців і
отриманню різноманітних заохочень, що сприяло подальшій розвиненості
благодійництва.
9. Наслідки та вплив доброчинної діяльності на суспільство:
 Доброчинність підприємців стала важливим чинником у подоланні
соціальних проблем, розвитку культури та мистецтва, а також у формуванні
соціальної відповідальності у всьому суспільстві.

ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА МЕЦЕНАТСТВО: ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС

1. Формування ринкової економіки в Україні:
Повернення до життя підприємництва стало наслідком формування ринкової
економіки.
Ринкова економіка базується на вільній самостійній діяльності, пов'язаній з
ризиком та спрямованій на одержання прибутку.
2. Темпи розвитку підприємництва та реформування господарської системи:
Процес реформування господарської системи мав повільні темпи через
помилки та брак спеціалістів з ринковим менталітетом.
Прискорення розвитку малого та середнього підприємництва потребує
активної державної підтримки.
3. Меценатство як фактор підтримки розвитку підприємництва:
Меценатство відіграє важливу роль у підтримці розвитку підприємництва та
соціальних проблем.
Меценатство базується на добродійності та допомозі тим, хто її потребує.
4. Історичний контекст меценатства:
У плановій економіці меценатство не мало підґрунтя для існування, але в
ринкових умовах його роль стає актуальною.
Сучасна історіографія активно досліджує історію меценатства в Україні через
роботи відомих вчених та публікації в періодичних виданнях.
1. Давні часи:
Стародавні херсонеські агораноми вже на початку нашої ери здійснювали
благодійні внески на будівництво храмів, що свідчить про існування
меценатства в давнину.
2. Меценатство князів Київської Русі:
Писемні та археологічні джерела підтверджують, що доброчинність була
притаманна князям Київської Русі.
У ХІ столітті у Києві було близько 300 церков, а Ярослав Мудрий активно
сприяв будівництву храмів та монастирів.
3. Меценатство та розвиток християнства:
Меценатство князів не базувалося на бажанні прославитися, а було
спрямоване на підняття рівня Русі до європейських стандартів цивілізації.
Брак писемних джерел ускладнює детальний аналіз мотивацій меценатства,
але вважається, що це була спроба зміцнення культурного та релігійного
впливу.
4. Релігійна складова меценатства:
Будівництво храмів та монастирів було не лише вираженням віри, але й
способом демонстрації соціального статусу та впливу.
5. Вплив меценатства на розвиток культури та освіти:
Меценати сприяли розвитку освіти, мистецтва та культури, що сприяло
загальному піднесенню суспільства.
1. Меценатство у складний період:
В умовах перебування українських земель у складі Великого князівства
Литовського та Речі Посполитої традиції меценатства зберігалися та
розвивалися.
Українська шляхта активно вписувалася у історію доброчинності, фінансуючи
будівництво шкіл, академій, лікарень та церков.
2. Патріотично налаштована шляхта:
Українська шляхта виступала як наділена владою та власністю еліта, але
одночасно меценатство ставало важливою складовою їхньої діяльності.
“Некороновані королі” Русі Острозькі, які володіли великими землями та
високими посадами, відомі своїм меценатством.
3. Приклад меценатства Костянтина Острозького:
Костянтин Острозький заснував школи та академії, сприяв розвитку культури
та освіти.
Острозька академія, підтримана князем, стала важливим освітнім центром з
антикатолицьким спрямуванням.
4. Вплив меценатства на культурний розвиток:
Меценати сприяли не лише освіті, а й розвитку культури та мистецтва, що
відобразилося у виданні книг, заснуванні друкарень, підтримці видатних
особистостей.
1. Утримання шкіл на кошти добродійників:
Приклади шкіл у монастирях: Українські школи, такі як школа у
Пересопницькому монастирі, Загаєцькому, та Почаївському монастирі, були
організовані та утримувані за кошти добродійників.
Ініціатори освітніх інституцій: Княгиня Олена Чарторийська-Горностай, Ганна
Гойська, та інші добродійники вкладали зусилля у розвиток освіти через
заснування шкіл та монастирських навчальних закладів.
2. Доброчинність громадських організацій та братств:
Роль братств: Братства та громадські організації були активними учасниками
у розвитку освіти, захисту прав інтересів станових, а також національно-
релігійних традицій.
Приклади діяльності: Наприклад, Київське братство в 1616 році прийняло до
своїх рядів гетьмана Петра Сагайдачного, який активно підтримував освітні та
культурні ініціативи. Львівське братство, за свідченням М. Костомарова,
займалося соціальною допомогою, вихованням сиріт, та організовувало
різноманітні благодійні заходи.
3. Соціальна роль добродійників:
Допомога малозабезпеченим: Добродійники та братства допомагали тим,
хто опинявся у складних життєвих обставинах, забезпечуючи освіту, медичну
допомогу та інші потреби.
Формування соціальних цінностей: Їхня діяльність сприяла формуванню
соціальних цінностей у суспільстві, підвищенню культурного рівня та
дбайливому ставленню до моральних та етичних аспектів.
4. Вплив на розвиток освіти та культури:
Розширення освітніх можливостей: Діяльність добродійників та громадських
організацій сприяла розширенню доступу до освіти та розвитку культурних
ініціатив.
Сприяння розвитку національної свідомості: Їхні зусилля сприяли
формуванню національної свідомості, збереженню традицій та культурної
спадщини.
1. Традиції меценатства:
 У литовсько-польському періоді української історії (XIV-XVI ст.) традиції
пожертвувань православній церкві зберігалися та розвивалися.
 Князі та великі власники земель проявляли меценатську активність,
будуючи та підтримуючи церковні споруди.
2. Причини меценатської діяльності:
 Релігійні мотиви: Розуміння неминучості смерті та бажання спокутувати
гріхи через доброчинність перед Богом.
 Соціальні аспекти: Експлуатація праці селян та ремісників примушувала
власників багатств дбати про свою душу через благодійні дії.
3. Приклади меценатської діяльності:
 Князівські пожертви: Князь Любарт збудував собор св. Івана в Луцьку,
Володимир Ольгердович підтримував Києво-Печерський монастир.
 Фундатори монастирів: Князі та магнати пожертвували села, озера,
острови для будівництва та утримання монастирів.
  Заповіді та пожертви: Наслідуючи заповіти померлих, власники земель
передавали частину майна на доброчинні справи, надавали
пожертвування на розвиток церков та монастирів.
4. Широкомасштабне меценатство:
 Меценатська діяльність не обмежувалася лише діячами вищого
суспільства, а стала загальною практикою, що охопила широкі верстви
суспільства.
1. Меценатська активність інших національностей:
Представники різних національностей, які оселилися на українських землях,
також відзначалися меценатською діяльністю.
2. Приклади меценатської діяльності:
Грецький купець К. Корнякт: Був впливовою особою у Польському королівстві
та в Львові. Побудував Успенську церкву, каплицю Трьох Святителів, виділяв
кошти на монастир св. Онуфрія, підтримував братську школу та міську
лікарню.
Купець І. Мазаракі: Пожертвував значну суму на утримання православного
проповідника після своєї смерті.
Чернігівський полковник В. Дунін-Борковський: Реставрував собори, церкви,
монастирі за власний кошт. У 1676 році збудував трапезну і келії Єлецького
монастиря, які отримали високу оцінку від істориків та мистецтвознавців.
3. Оцінка меценатської діяльності:
Меценатська діяльність інших національностей відзначалася великодушністю
та спрямованістю на підтримку духовних та освітніх цілей.

1. Меценатська діяльність гетьмана Івана Мазепи:

 Роздача маєтностей: Універсали та накази гетьмана Мазепи, зокрема
відображені в нещодавно виданих документах в Україні,
підтверджують його щедрість у роздачі маєтностей православним
монастирям.
 Будівництво церков та монастирів: Історик О. Оглоблін зауважував, що
важко перелічити всі церкви й монастирі, які були фондовані,
збудовані або перебудовані за участю Мазепи. Це включало такі
 видатні місця, як Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський монастир,
інші монастирі та церкви у Києві, Чернігові, Батурині та інших містах.
 Будівництво освітніх закладів: Мазепа не лише сприяв розвитку
церковного будівництва, а й звів навчальні заклади. Наприклад, він
перейменував Київський колегіум в академію та організував
функціонування Харківського колегіуму.
2. Соціальний внесок Мазепи у розвиток освіти:
 Харківський колегіум: Мазепа активно підтримував Харківський
колегіум, що свідчить про його сприяння в освітній сфері.
 Пожертвування та підтримка: Різні особистості та навіть воєначальники,
такі як князь М. Голіцин, робили значні пожертвування та надавали
підтримку освітнім закладам, які були спрямовані на підготовку нового
покоління.
3. Значення меценатства Мазепи у культурному та освітньому контексті:
 Унікальність досягнень: Його меценатська діяльність мала величезне
значення для розвитку культури, освіти та релігійної сфери на Україні.
 Приклад для нащадків: Іван Мазепа залишив по собі надзвичайно цінні
уроки про необхідність інвестування у мистецтво, освіту та релігійні
заклади, що є актуальними й сьогодні.
1. Золота доба підприємництва в Україні:
 Розвиток економіки: Реформи Олександра ІІ сприяли швидкому
розвитку ринкових відносин та промисловості, зокрема металургії та
будівництва залізниць.
 Прибуткові галузі: Промисловість, аграрний сектор та
зовнішньоекономічні зв'язки принесли значні прибутки підприємцям.
2. Діяльність родини Терещенків:
 Початок династії: Глухівський торговець А.Я. Терещенко створив багату
династію підприємців, зосереджену у сфері торгівлі лісом та хлібом.
 Багатство та підприємницькі успіхи: Заснувавши сукупний капітал та
ділову мережу, Терещенки розвивали різні сектори економіки,
включаючи цукрові заводи, лісництва, суконну фабрику та інші
підприємства.
  Меценатська діяльність: Родина активно вкладала кошти у громадські
потреби, будуючи безплатні лікарні, школи, церкви, гімназії, торгові
школи та інші навчальні заклади.
 Культурне та освітнє сприяння: Ініціативи родини Терещенків сприяли
розвитку освіти, мистецтва та науки, в тому числі заснуванню
навчальних закладів і торгових шкіл.
3. Рецепція та сприйняття:
 Соціальне визнання: Незважаючи на позитивні досягнення, радянська
влада сприймала підприємницьку родину Терещенків як
"експлуататорів", що спричинило відмову у концесіях та інвестиціях.
 Потреба у дослідженні: Меценатська діяльність родини Терещенків
може стати предметом окремого дослідження, оскільки вона не тільки
сприяла економічному розвитку, а й відігравала значну роль у
культурному та освітньому житті України.
1. Життя та діяльність Федіра Степановича Симиренка:
 Кріпацька неволя: Федір Степанович Симиренко, будучи кріпаком,
виявив велику ініціативу та підприємницький дух, який дозволив йому
викупити себе з неволі.
 Доброчинна діяльність: Після звільнення він започаткував діяльність,
спрямовану на благо суспільства, яка стала основою для створення
відомої в Україні династії підприємців-доброчинників.
2. Діяльність сина Платона Федоровича Симиренка:
 Технологічні досягнення: Син Платон Федорович Симиренко вивчив
передову технологію виробництва цукру та запровадив парові машини
на своєму заводі, що суттєво знизило витрати палива та збільшило
ефективність виробництва.
 Доброчинна спрямованість: Великі прибутки використовувалися на
створення умов життя та праці для робітників цукроварні, включаючи
газове освітлення, водогін, школу, безплатну лікарню, аматорський
театр та інші благодійні заклади.
3. Сучасність та значення меценатської діяльності:
 Співпраця з видатними постатями: Сім'я Симиренків дружила з
відомими постатями свого часу, такими як Т.Г. Шевченко, М.
 Максимович, М. Драгоманов, що свідчить про їхнє впливове становище
та активну підтримку культурних та освітніх ініціатив.
4. Підприємництво та доброчинність в історичному контексті:
 Роль меценатів у розвитку міст: Через ініціативу та підприємницький
дух підприємців-доброчинників, таких як Симиренки, розвивалися
міські інфраструктури, благоустрій та культурне життя.
 Трансформація меценатства: У кінці ХІХ - початку ХХ століття
меценатська діяльність стала однією з основних складових розвитку
освіти, науки, літератури та мистецтва.
5. Сучасні виклики та відновлення меценатської традиції:
 Необхідність відродження меценатства: В умовах сучасності, зокрема
після періоду залізничної лихоманки та трансформацій у господарстві,
відновлення меценатських традицій є важливим аспектом розвитку
суспільства та підтримки культурних та освітніх ініціатив.
 Виховання нового покоління меценатів: Важливим завданням є
виховання у молодих поколінь цінностей доброчинності, меценатської
діяльності та соціальної відповідальності.