ПАСПОРТ ТВОРУ

«Тіні забутих предків»

Автор Михайло Коцюбинський

Рік написання і 1912

видання
Літературний рід епос

Жанр повість

Стиль (напрям) Неоромантизм + імпресіонізм

Тема зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності
людини і природи, кохання Івана і Марічки
Ідея гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного
життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами
Основна думка Людина не може жити без кохання

Проблематика Автор порушує проблеми:

Вічність і сила кохання

Гармонія людини з природою
Вічний двобій добра і зла
Краса глибокого почуття кохання і деспотизм антигуманних звичаїв
Суть щастя, сенс життя
Вірність і зрада
Філософська проблема життя і смерті
Влада над людиною міфології

Місце, де у творі Село на Гуцульщині (с. Криворівня), , ліс, річка Черемош

відбуваються події
Композиція Експозиція - опис краси карпатської природи
Зав’язка – знайомство Марічки з Іваном (під час бійки родів)
Розвиток дій - зростання Івана і Марічки, зародження кохання, Іван іде на
полонину, загибель Марічки в Черемоші, Іван іде з села на 6 років, повернення
Івана і одруження з Палагною, Палагна стає коханкою мольфара Юри, Іван іде
в гори, де зустрічає Нявку в подобі Марічки і Чугастра, танець Чугайстра
Кульмінація - нявка заводить Івана в ліс, він падає в прірву і, понівечений,
помирає
Розв’язка – похорон Івана, сумний спів трембіти

Головні герої твору Іван Палійчук, Марічка Гутенюк, мати Івана, Палагна, Юра
Міфічні істоти: щезник, чугайстер, нявка

Екранізація твору Фільм Сергія Параджанова 1964 рік

Визначальні риси неоромантизму:

 неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну

індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну
ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякденна;
 герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому,
характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а
не буднів;
 головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через
який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний;
 зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній
план;
 неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій,
сюжетів;
 відмова від типізації, натомість застосування символізму.

Неоромантизм зберіг риси класичного романтизму, зокрема конфлікт з дійсністю,

який породжував гострий напружений сюжет. Неоромантики відкинули раціоцентризм,
матеріалістичне сприйняття світу, на перше місце поставили чуттєву сферу людини,
емоційно-інтуїтивне пізнання. Вони представляли свої ідеали в яскравих художніх
образах, виняткових героїв у виняткових обставинах, зосереджували увагу на
дослідженні внутрішнього світу людини. Неоромантики використовували засоби
символіки, гіперболізацію, гру кольорів і півтонів, дбали про багатство ритміки і
строфіки. Передавали переживання робітника, інтелігента

Творам неоромантиків також був властивий:

 динамізм,
 драматизм,
 вольове начало,
 загострений патріотизм,
 увага до національно-суспільних проблем,
 різке заперечення комуністичного тоталітаризму,
 туга за героїзмом,
 уславлення активної людини, "
 великого чину.
Неоромантики заперечували прозу «міщанського» життя. Вони оспівували
мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів
екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна
особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть
суспільній більшості, шукач романтики та пригод.