Японська мова (часто до прикладу беремо давньояпонську) пов’язана з

корейськими, монгольськими і тюрськими мовами. Це проявляється в наявності

багатьох спільних фонетичних явищ, подібній будові речень (однаковому порядку
їх членів), в існувані багатьох сільних граматичних конструкцій і в наявності
спільних морфем.

Фонетичні спільні риси (алтайської групи):

• Полісилабічність слова (Відсутність збігів приголосних на початку і
кінці слова);
• Гармонія голосних;
• Відсутній початковий звук "р";
• Перехід першого складу "і" "а" під впливом голосного другого складу;

За граматичною будовою японська мова теж близька з алтайськими мовами:

• Всім цим мовам наявна аглюнетивна суфіксація при відмінюванні;
• Відмінювання дієслів в давньояпонській мові в основному флективне;
• Дієслова в давньояпонській не мають особистих закінчень (як
корейська, маньчжурська);
• Присутнє явище "субстрату мови". Тобто варіант мови під впливом
аборигенів;

За лексичним складом:
• Має багато схожого з корейськими та іншими алтайськими мовами
(збігання назв кольорів, частин тіла, зброї, одягу і засобу їх
виготовлення);
• Має понад 300 спільних коренів з корейською. З монгольскою 250;