Візія – це мрія. Це бажаний образ себе в майбутньому.

Чим яскравіша й
масштабніша мрія – тим корисніше для справи. Складність досягнення
робить візію мірилом власного успіху. Яскравий образ майбутнього дозволяє
діяти в сьогоденні. Усвідомлення своєї мрії допомагає приймати важливі
рішення – чим займатися і (настільки ж важливо!) чим не займатися в своєму
житті. У людини з візією є шанс прожити своє, а не «скопійоване» життя.
Однак, беручи до уваги зміст та творчість Т. Г. Шевченка , зокрема, в
ліричному епосі «І мертвим, і живим…» поняття «візія» розглядаються як
візія однозначного переконання Т.Г.Шевченка про неминуче відродження
Української соборної держави, зруйнованої неодноразово і поневоленої поки
що російським царатом.
Вірш «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам...» (1845 р.)
можна вважати програмним для молодого українського національно-
визвольного руху та полишається актуальним і для нашого сьогодення:
«Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра, (...) Молю вас, благаю!»
Подання Т.Г.Шевченком візії України – це позитивна національна
енергетика, яка пояснює, створює і розвиває, дає наснагу з його творів – від
появи «Кобзаря» (1840 р.) – до утворення Держави – суспільства, для якого
характерні, сучасною мовою, Демократія, Справедливість, Воля, Рівність,
політична свобода, високий рівень соціально-економічного добробуту,
інноваційно-технологічний розвиток та гармонійне співжиття з природою.
У творі Шевченка йде мова саме про заклик, послання до
«національної» візії – національної ідеї, національної мрії.
 Звертаючись до представників дворянства і поміщиків, поет хоче
збудити їх сумління: виражає надію, Що тільки вони, освічені люди свого
часу, допоможуть покріпаченому селянству, яке залишилося затурканим,
неписьменним, заляканим і здатним лише на стихійний протест.
Заклик «Розкуйтеся, братайтеся» теж, звернений до прогресивної
інтелігенції. «Розкуйтеся» означає звільнення від монархічних поглядів, а в
слові «братайтеся» був заклик наблизитися до широких народних мас, до
селянства.
Дворянська освічена інтелігенція мала, як гадав Шевченко,
відмовившись традиційних поглядів, виробити нове світобачення, свої
філософські і соціально-політичні погляди. Це був її обов’язок перед
народом.
Поняття "персональна візія", "національна візія", "культурна візія"
не є тотожними, адже охоплюють зовсім різні суспільні категорії: індивід,
суспільство , нація, культура в різних масштабах та напрямках –
індивідуальному, глобальному, місцевому, локальному.
 Провідником у "тонких" матеріях найвищих ієрархічних рівнів є Тарас
Шевченко. Цим, можливо, і пояснюється визначення поета як Пророка
українського народу.
Щодо цього визначення, — показовим є порівняння одного і того самог
біблійного визначення в двох мовах — англійській та українській. В Книзі
приповістей Соломонових, 29, ми знаходимо: "Без пророчих (виділено в
Біблії) видінь — люд розбещений". В англійському варіанті читаємо: "If there
is no vision, people perish" (Proverbs 29), що можна перекласти як"При
відсутності візії — народ гине". Насамперед впадає в око взаємозвязок між
поняттями "візія" та "пророк".
Це власне і спонукає думку у напрямку прив'язки цих понять на
глибинному — як кому краще рівні, пророцтва та візії.
На більщ локальному рівні принципи, цінності, візії мають таки вживаються
частіше — не хочеться чомусь тільки чекати на. В англомовній версії ми
маємо "дозвіл" для себе бути проактивними, працювати з власними візіями,
немає бар'єру між "мною" і "пророком". В україномовній, на жаль, — ми
можемо залишитись вторинними, чекати на когось, шукати того, хто нас за
собою поведе, навіть не намагаючись самому піти шляхом розвитку в собі
власної Ідеї, сформованої у "власній системі координат". Відповідно,
засадничо, не розвиваємо у собі те, що ми визначаємо як лідерські здібності,
однією з перших ознак чого і є спроможність виробляти і комунікувати візію.
В питаннях "чому так сталось?" і "чи так має бути і надалі?" вийдемо з
припущення, що ми таки маємо силу і здібності піднятись над традиціями
рослинного існування та перейти в більш активну, усвідомлену фазу нашого
життя, — нашого розвитку.
Ми говоримо про нашу, власну спроможність працювати з таким
інструментом, розуміти його природу, і тому важливо вивчити приклади, хоч
і вищого порядку, але повноцінні за формою, змістом, результатом, — з
нашої культури, з нашої історії.
Запропонований твір Шевченка "І мертвим, і живим, і ненародженим
землякам моїм в Україні і не Україні моє дружнєє посланіє" є одним з
багатьох "візійних" поезій видатного українця. Вже сама назва говорить про
масштабність думки і відповідальність автора. Як навчальний приклад цей
твір був запропонований слухачам МВА в Києво-Могилянській бізнес-школі
та управлінським консультантам декількох компаній. Питань собі "в
навчання" може бути вибудовано багато, глибину намацати не так просто
неозброєному окові, але прості, "управлінські" аспекти в нашому ключі
могли б звучати так: що саме є візією, а що "оправою" до неї? які принципи
(ті необов'язкові, пластичні, але дуже дієві правила) розглядаються у
посланні?, що є найбільш значущою складовою у посланні? тут йдеться про
персональну, національну, культурну візію чи про щось інше? які образи і
символи використовує автор і з якою метою? як намагається автор вивести
читача із "зони комфорту"? як і для чого використовуються парадоксальні
аспекти?, які прийоми подачі ідеї? що є актуальним сьгодні і чому? де тут
об'єкт, а де суб'єкт візії? практичність? реальність втілення? і т.д.
Я це дуже добре знаю: в період радикальних змін в компаніях, керівники
залишаються в якийсь момент сам на сам із собою, для того щоб
вибудувати своєпослання для своїх колег, для того щоб переконати і
надихнути, показати своє глибоке розуміння ситуації у контексті складних
процесів у "зовнішньому середовищі", показати способи, принципи прориву,
поступу, візію для колег, образ того до чого він, як лідер в компанії прагне.
Тоді у нагоді може бути досвід, якого у нас в культурі, на щастя, достатньо...
Прискіпливливим читачам, які зацікавляться "візійністю" в управлінні
глибше, рекомендую зробити такий собі порівняльній аналіз з промовою
Кінга "I have a dream" з нашого "візійного ряду" (інший час, культура,
проблеми) — ви відкриєте чимало важливих і цікавих закономірностей у
методологічних засадах формування Послань такого рівня.
Управлінці XXI сторіччя! Зупиніться. Вчитайтесь. Ви маєте щасливу нагоду,
зробивши невеличку потугу, перейти від замусоленого образу зі шкільного
підручника до усвідомленого сприйняття з висоти власного життєвого
досвіду Візії з нашого культурного простору, відкрити чисте, потужне
джерело мудрості, озвучене сильною людиною, яка звертається до таких же
сильних особистостей, які ще можуть бути "живими".