Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020

════════════════════════════════════════════════════════
УДК 621.396.677.4(045) д.т.н. Ільницький Л.Я. (НАУ)
Михальчук І.І. (ВІТІ)
к.т.н. Щербина О.А. (НАУ)

ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАТЕРИСТИК МАЛОГАБАРИТНОЇ СПІРАЛЬНОЇ АНТЕНИ

Проведено аналіз розподілу поля в спіралі. В роботі прийнято, що струм в спіралі розподіляється за
синусоїдальним законом. Отримано точні вирази для розрахунку геометрії спіралі. Проведено математичне
дослідження для спіралі з 5 витків, результати якого співпадають з отриманими теоретичними даними. За
характером діаграма спрямованості спіралі така, як і для системи кілець зі сталими амплітудами струму
Також було проведено математичне моделювання і експеримент для симетричного вібратора з
навантаженням у вигляді спіралі. Розглянута антена з двома арифметичними спіралями на кінцях
симетричного вібратора дозволяє підвищити рівень електрорушійної сили на затискачах. За результатами
досліджень визначено, що форма діаграми спрямованості симетричного вібратора зі спіральним
навантаженням є наближеною до діаграми спрямованості спіральної антени. У порівнянні з класичним
симетричним вібратором запропонована антена характеризується меншими розмірами, більшою смугою
пропускання, можливістю регулювання вхідного опору для узгодження з фідером без використання додаткових
пристроїв. Пристрій рекомендується для використання в діапазонах декаметрових і метрових хвиль, а також
як елемент антенної решітки.

Ключові слова: електричний диполь, спіральний випромінювач, сферична система координат, антена з
ємнісним навантаженням.

Ильницкий Л.Я., Михальчук И.И., Щербина О.А. Исследование характеристик малогабаритной

спиральной антенны. Проведен анализ распределения поля в спирали. В работе принято, что ток в спирали
распределяется по синусоидальному закону. Получены точные выражения для расчета геометрии спирали.
Проведено математическое исследование для спирали из 5 витков, результаты которого совпадают с
полученными теоретическими данными. По характеру диаграмма направленности спирали такая же, как для
системы колец с постоянными амплитудами тока. Также было проведено математическое моделирование и
эксперимент для симметричного вибратора с нагрузкой в виде спирали. Рассмотренная антенна с нагрузкой в
виде двух арифметических спиралей на концах симметричного вибратора позволяет повысить уровень
электродвижущей силы на зажимах. По результатам исследований установлено, что форма диаграммы
направленности симметричного вибратора со спиральной нагрузкой приближена к диаграмме направленности
спиральной антенны. По сравнению с классическим симметричным вибратором, предложенная антенна
характеризуется меньшими размерами, большей полосой пропускания, возможностью регулировки входного
сопротивления для согласования с фидером без использования дополнительных устройств. Устройство
рекомендуется для использования в диапазонах декаметровых и метровых волн, а также как элемент
антенной решетки.

Ключевые слова: электрический диполь, спиральная антенна, сферическая система координат, антенна
с емкостной нагрузкой.

L.Ilnitsky, I.Mikhalchuk, O.Scherbina Research characteristics of a small spiral antenna.

The antennas of small dimensions for modern systems of mobile radiomonitoring are considered. The analysis of the
field distribution in a spiral is carried out. It is accepted that the current in the spiral is distributed by a sinusoidal
law. Precise expressions were obtained in order to calculate the geometry of the spiral. A mathematical study was
conducted for a spiral of 5 turns, the results of which coincide with the theoretical data. Obtained pattern of the spiral
is the same as for a rings system fed by constant current amplitudes. A mathematical simulation and experiment study
for a dipole with a load in the form of a spiral was also carried out. The considered antenna with the load in the form of
two arithmetic spirals at the ends of the dipole allows to increase the level of electromotive force on the antenna
terminals. According to the results of studies, it is established that the shape of the dipole's pattern with a helical load is
similar to that of the helical antenna. Compared to the classic dipole without load, the proposed antenna is
characterized by a smaller sizes, a larger bandwidth, the ability to match the input impedance with the feeder without
the use of additional devices. The antenna is recommended for use in decameter and meter bands, as well as an antenna
array element.

Keywords: electric dipole, helical emitter, standing current waves, spherical coordinate system.

35
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════
Постановка завдання. Системи зв’язку на рухомих об’єктах, комплектуються
найпростішими антенами. Це малогабаритні антени та несиметричні вібратори, спіральні
антени, які за принципом дії близькі до несиметричних вібраторів з навантаженням. В
рухомих системах радіомоніторингу, що функціонують в широкому частотному діапазоні, до
антен висуваються жорсткі вимоги відносно маси та габаритних розмірів, параметрів, що
характеризують ефективність в режимі приймання та високу випромінювальну здатність в
режимі передачі. Цим пояснюється актуальність досліджень, спрямованих на покращення
параметрів та характеристик моніторингових антен.
З метою підвищення ефективності випромінювання у антенах, розміри яких значно
менші довжини хвилі, використовують ємнісне навантаження. У більшості коротких антен
ємнісне навантаження сприяє збільшенню діючої довжини антени і зменшенню ємнісного
вхідного опору. В самому процесі випромінювання ємнісне навантаження відіграє
другорядну роль. Але за допомогою засобів антенної техніки можливо застосовувати такі
схемні конфігурації навантажень, які створюють більш рівномірний амплітудний розподіл
струму в лінійних частинах дротових антен і, крім того, самі випромінюватимуть, що
впливає на розподіл електромагнітного поля у просторі. До таких форм навантажень можна
віднести дротові спіралі із стоячою хвилею струму.
Аналіз останніх публікацій.
В роботі [1] розглядаються аналітичні моделі різноманітних мікросмужкових антен,
розрахунок геометричних розмірів антен не наведено.
В роботі [2] розглядається мікросмужкова антена з двома арифметичними спіралями,
яка дозволяє за рахунок збільшення коефіцієнта підсилення підвищити рівень
електрорушійної сили на затискачах. Інші параметри антени, в тому числі габарити, в статті
не розглядаються.
Мета статті полягає в тому, щоб визначити вплив спіралі із стоячою хвилею струму
на розподіл поля в просторі.
Теоретичні засади. Розглянемо поле випромінювання провідника (рис. 1), у формі
спіралі. Живлення підведемо до точки А (початок спіралі), а в точці В (кінець спіралі) будемо
вважати, що струм має нульове значення. Рівняння спіралі в полярній системі координат має
такий вигляд [1]:
   0  a s , (1)
де  0  0A – початковий радіус спіралі; a – швидкість згортання спіралі;  s – полярний кут.
Радіус у кінці спіралі (  k  0B), очевидно повинен задовольняти нерівність:
k  ρ
ρ 0 αk  0 , (2)
де  k  2s – повний кут обертання спіралі, s – кількість витків спіралі.

Рис. 1. Спіральний провідник.

36
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════
Якщо задати кількість витків спіралі і початковий та кінцевий радіуси, то швидкість
згортання спіралі визначається так:
ρ0  ρk
a . (3)
2 s
З рис. 1 видно, що довжина виокремленого елемента визначається як:
dl  ρ ds  (ρ 0  α s )ds . (4)
Струм в спіралі є функцією довжини l, яка відраховується від початку спіралі (точки А)
до вибраної точки спіралі. Як видно з рис. 1, до елементу dl довжина спіралі дорівнює:
s
 s2
l   (ρ0 -a s )d s  ρ0 s  a . (5)
0 2
Враховуючи формули (1-5), отримуємо повну довжину спіралі L :
 2k
L   0 k  a .
2
(6)
Будемо вважати, що струм розподіляється за синусоїдним законом. Отже, можемо
записати, що в будь-якій точці спіралі на відстані l від точки живлення значення струму:
a
I(l )  Iп sin k ( L-l)  Iп sin k ( L -  0  s   s2 ) , (7)
2
де Iп – струм в пучності.
Поле випромінювання у просторі знайдемо як суму парціальних полів елементів спіралі
dl. Використаємо сферичну систему координат (рис. 2). Точка М з координатами r , , є
довільно взятою точкою, в якій визначаємо напруженість електричного поля. Площина
спіралі знаходиться в координатній площині x0y(z=0). Виокремлений елемент спіралі в точці
можна представити як вектор:
 
dl   os dl , (8)

де 0 s
– орт полярної системи координат.
Положення такого вектору в прямокутній системі координат повністю визначається
полярним кутом  s (рис. 2). Значення орта  0 s полярної системи координат пов`язане з
ортами прямокутної системи координат співвідношенням:
  
0 s  x 0 sin s  y 0 coss , (9)

 
де x 0 , y0 – орти прямокутної системи координат.
y
s

s
0 ® x
dl

Рис. 2. Положення вектору в прямокутній системі координат

37
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════

Вектор dl розкладається згідно з виразом (9) на дві складові, одна з них збігається з
віссю 0x (в загальному випадку це буде складова dl x паралельна осі 0x). Оскільки елемент dl x
обтікається струмом, то цю складову розглядаємо як електричний диполь, розташований
вздовж осі 0x (рис. 3).
Сферична система координат з полярною віссю, що збігається з віссю 0z прямокутної
системи є головною системою для визначення розподілу поля випромінювання спіралі у
просторі. Сферична система r , ,  , полярна вісь якої збігається з віссю 0x є власною
системою координат диполя.
У власній системі координат напруженість електричного поля випромінювання
визначається як:
I(l)dlхWс
dEх  iα0 sin(α eik rA ) , (10)
2 λr
де I(l ) – значення струму, що обтікає елемент виокремлений в точці А спіралі (рис. 2);
rA – відстань від елемента dl до точки спостереження.
z
®
0
®
0

®
M 0


®
 dlx 0

0
y

x
Рис. 3. Електричний диполь, розташований вздовж осі 0x у сферичній системі координат

Щоб перейти від сферичної власної координатної системи ( r , ,  ) до головної системи


координат ( r , ,  ), використаємо представлення ортів r0 та  0 в прямокутній системі
координат:
   
r0  x0 sin  cos  y 0 sin  sin   z 0 cos ; 
    
r0  x 0 cos  y 0 sin  cos   z 0 sin  sin  ;  (11)
   
 0   x0 sin   y 0 cos cos   z 0 cos sin  .
 
Враховуючи, що векторний добуток орта r0 , що визначений через кути ,  , на орт r0 ,
  
що визначений через кути ,  , дорівнює нулю, тобто: r0 , r0  0 , знаходимо:

38
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════
sin   cos2   sin 2  sin 2 ; 

cos   sin  cos ; 
cos  
sin   ; (12)
cos   sin  sin  
2 2 2

sin  sin  
cos  .
cos   sin  sin  
2 2 2

  
Орт  0 для точки спостереження М представимо через орти  0 і  0 головної системи
координат. Для цього використаємо третє рівняння системи (11), вирази (12) і такі
співвідношення:
   
x 0  r0 sin  cos    0 cos  cos    0 sin ;
    
y 0  r0 sin  sin    0 cos  sin    0 cos ;  (13)
   
z 0  r0 cos    0 sin . 

Після упорядкування отриманого виразу знаходимо, що

cos  cos  sin 

 0  0  0 . (14)
cos   sin  sin 
2 2 2
cos   sin 2  sin 2 
2

Відстань від елемента спіралі в точці А (рис. 2) до точки спостереження М визначаємо

як:
rA  r   r  r  0B . (15, а)
 
 r  0B  0 A cos   (, r0 ) , (15, б)

де    A0C і 0 A   – відстань від початку полярної системи координат до точки А,

  0   0 ( 0  s )  x0  cos s  y0  sin s . (16)


Підставляючи у формулу (15) вираз 16 і значення орта r0 з системи (11):

r  ( 0  s ) sin  cos(   s ) , (17)

Використовуючи вирази (4), (8) і (9), знаходимо значення елементів спіралі, що
збігаються з координатними осями прямокутної системи координат в площині x0y:

dl x  (  0  s ) sin  s d s , (18, а)

dl y  (  0  s ) cos s d s . (18, б)


Підставляємо в формулу (10) значення струму (7), орта  0 (14), функції sin  (12),
відстані r (15, а) та різниці ходу променів (17) і визначаємо поле випромінювання однієї
складової елемента спіралі:
  
dE x   0 dE x  0 dE x , (19)

39
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════

де dE x  iA cos cos sin  s B( , , s )d s , (20)

dE x  iA sin  sin  s B( , , s )d s , (21)

I W
A  0 c e ik ; (22)
2r
 1 
B( ,  , s )  sin  k ( L  0s  s 2 )   ( 0  s ) exp ik ( 0  s )sin  cos(  s )  . (23)
 2 

Друга складова елемента dl збігається з віссю 0y (рис. 5). Власною системою

сферичних координат є r , ,  . У цій системі координат напруженість поля
випромінювання елемента dl y визначається виразом аналогічним виразу (10), тобто:
I (l )dl yWc
dE y  i 0 sin  eikr , (24)
2 r
де dl y  dl cos  s
З рис. 4 випливає, що:
   
r 0  x0 sin  sin   y0 cos  z0 sin  cos . (25)
z

®
0
®
0

M
r ®
  0

®  ®
r0 0
dl y
0 y

x
Рис. 4. Друга складова елемента dl у сферичній системі координат

  
З векторного добутку r0 , r0 , в якому орти

r0 визначені в головній (11) і власній (25)
сферичних системах координат, знаходимо:

sin   cos2   sin 2  cos2  ; 


cos   sin  sin ; 
sin  cos  
sin   ; (26)
cos   sin  cos  
2 2 2

cos  
cos   .
cos   sin  cos  
2 2 2

40
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════

Орт сферичної системи координат  0 , що визначає поляризацію поля випромінювання
(24), в прямокутній системі координат має такі складові:
   
 0  x0 cos  sin   y0 sin   z 0 cos  cos . (27)

Використовуючи формули (13) і (26) вираз (27) представимо у вигляді:

cos  sin  cos 

 0  0  0 . (28)
cos   sin  cos 
2 2 2
cos   sin 2  cos 2 
2

Формули (26) і (28) дають можливість записати поле випромінювання елемента dl y в

головній системі координат:
  
dE y   0 dE y  0 dE y , (29)

де dE y  iA cos sin  cos s B( , , s )d s (30)

dE y  iA cos cos s B( , , s )d s . (31)

Рівняння (19) і (29) використаємо для визначення складових поля dl :

  
dE   dE x  dE y ,
  
dE   dE x  dE y .
Підставляючи значення складових (20), (21) і (30), (31), отримуємо:

dE   iA cos sin(   s ) B( , , s )d s 

 (32)
dE   iA cos(   s ) B( , , s )d s . 
Повне поле випромінювання спіралі з синусоїдним розподілом струму визначається:

 k

E  iA cos  sin(   s ) B( , , s )d s 
  

 (33)
0
 k

E   iA  cos(   s ) B( , , s )d s . 

0


Фаза струму незмінна, а амплітуда струму змінюється лише при переході від одного
кільця до іншого. Тобто, для q-го кільця струм дорівнює Iq , а радіус кільця –  q , оскільки
a  0 . При таких допущеннях маємо дещо інші значення амплітудного коефіцієнта:

I W 
A q  q c q e ikr (35)
2r
і функції координатних кутів:

ik q sin  cos(  s )

B ( , , s )  e
q
. (36)
Вирази (33) з урахуванням нових значень амплітудного коефіцієнта (35) і функції
координатних кутів (36) набувають вигляду:
41
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════
2
ik  q sin  cos(  s ) 
E q  iA q cos   sin(   s )e d s 


0
2 (37)

ik  q sin  cos(  s )
E q  iA q  cos(   s )e

d s .
0


Інтеграл у першому рівнянні шляхом заміни cos(   s )  u зводиться до

табличного. При заданих границях інтегрування його значення дорівнює нулю, тобто
складова E q відсутня в полі випромінювання кільця. Другий інтеграл обчислюється за
співвідношенням з теорії функції Беселя:
2 
1
J 1 (u )  e
ik cos 
cos  d , (38)
i 2 

де u  k q sin  i     s   .
1 
Використовуючи вираз (38), отримуємо: E q 

Aq J 1 (k q sin  ) .
2
Підставляємо значення A q з формули (35) і остаточно знаходимо:
30 I q  q
E q  J 1 (k q sin  )e ikr . (39)
r
Повне значення азимутальної складової напруженості електричного поля визначається
за формулою (34) при використанні виразу (39).

а) б)

Рис. 5. Діаграми спрямованості в полярній (а) та прямокутній (б) системах координат за формулами
(39) і (34) для і сталих значень струму за формулою (7) (кількість кілець s  5 , радіуси кілець
 q   0  ia (де i=1,3,5,7,9).

За наведеними виразами було проведено моделювання симетричного вібратора з

навантаженням у вигляді плечей та побудовано експериментальну модель для частоти
425Мгц, результати досліджень наведено далі.

42
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════

а б
Рис. 6. 3D діаграма спрямованості двох зразків симетричного вібратора на середній частоті роботи 425
МГц: а – класичного прямолінійного; б – зі спіральними плечима.

б
а
Рис. 7. 2D діаграма спрямованості двох зразків симетричного вібратора на середній частоті роботи 425
МГц в полярній системі координат: а – класичного прямолінійного; б – зі спіральними плечима.

б
а
Рис. 8. Залежність коефіцієнта підсилення в напрямку максимального випромінювання від частоти:
а – класичного прямолінійного вібратора; б – вібратора зі спіральними плечима.

43
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════

а б
Рис. 9. Залежність активної і реактивної складових вхідного опору антени від частоти:
а – класичного прямолінійного вібратора;
б – вібратора зі спіральними плечима.

а б
Рис. 10. Залежність коефіцієнту стоячої хвилі за напругою від частоти:
а – класичного прямолінійного; б – зі спіральними плечима.

Характеристики експериментального зразку за результатами моделювання.

Рис. 11. Вимірювання параметрів зразку антенним аналізатором RigExpert АА-1400.

44
 Збірник наукових праць ВІТІ № 1 – 2020
════════════════════════════════════════════════════════

Рис. 12. Залежність коефіцієнту стоячої хвилі за Рис. 13. Залежність активної і реактивної
напругою від частоти вібратора зі спіральними складових вхідного опору вібратора зі
плечима. спіральними плечима від частоти.

Висновки. В результаті аналітичного дослідження поля випромінювання спіралі

отримані точні вирази, які враховують як геометрію спіралі, так і розподіл струму в спіралі
(23). Оскільки отримані інтеграли важко представити через елементарні функції, було
проведено чисельне інтегрування.
За результатами моделювання можна зробити такі висновки:
‒ за характером діаграми спрямованості з заданим розподілом струму в спіралі такі ж
які для системи кілець із сталими амплітудами струмів;
‒ завдяки навантаженню у вигляді спіралі експериментальний зразок має зменшені
геометричні розміри, смуга частот розширюється, порівняно з класичним вібратором;
‒ завдяки навантаженню у вигляді спіралі можна регулювати вхідний опір (в нашому
експерименті вхідний опір зменшився до 50 Ом).
Подальші дослідження будуть присвячені антенним решіткам зі зменшеними
геометричними розмірами, де в якості елементів можуть використовуватись симетричні
вібратори з навантаженням у вигляді спіралі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Jabbar, H., Song, Y. S. & Jeong, T. T. 2010. RF energy harvesting system and circuits for
charging of mobile devices. Consumer Electronics, IEEE Transactions on, 56, 247 – 253.
2. Kang Chia Chao, Mohd F.Ain, Ihsan A. Zubir, 2014. Modeling and Simulation Using
Circular Spiral Antenna Array for RF Harvesting. IOSR Journal of Electronics and Communication
Engineering (IOSR-JECE) e-ISSN: 2278-2834,p- ISSN: 2278-8735.Volume 9, Issue 2, Ver. III
(Mar - Apr. 2014), р. 19 – 22.
3. Ільницкий Л.Я., Щербина О.А., Михальчук І.І. Моделирование поля излучения
спиральной антенны. //научный журнал „Электронное моделированиеˮ. - 2010. – Т.32. – № 4.
– С.61 – 73.
4. Ільницький Л.Я., Савченко О.Я., Сібрук Л.В. Антени та пристрої надвисоких частот:
Підручник для ВНЗ / За ред. Л.Я. Ільницького. – К.: Укртелеком, 2003. – 496 с.
5. Короткий вібратор з навантаженням у вигляді спіралі //Ільницкий Л.Я., Щербина
О.А., Михальчук І.І., Пат. на кор. мод. № 51971 Україна, МПК H01Q 9/00.
–№u201001019;Заяв. 01.02.2010;Опубл. 0.08.2010, Бюл. №15. – 4 с.

45