Ларрі Тіл (26 березня 1905 - 11 липня 1984) багато хто вважає батьком

американського оркестрового саксофону.

Лоуренс Лайон Тіл отримав ступінь бакалавра передстоматології в Мічиганському
університеті . Незважаючи на те, що він приїхав до Мічиганського університету, щоб
вивчати стоматолога, він невдовзі залучився до Wilson's Wolverines — джазового
гурту, який мав більше ніж місцевих прихильників. Кілька років він гастролював з
ними по Європі, а потім повернувся до Штатів лише для того, щоб бути найнятим
оркестром Глена Грея Casa Loma з Детройту, одним із важливих суспільних оркестрів
того періоду. Пізніше він отримав ступінь доктора музики в Детройтському інституті
музичного мистецтва в 1943 році.
Тіл зайняв власну нішу в музичному житті Детройта. Він був учасником живого
студійного оркестру радіостанції WJR і учасником Детройтського симфонічного
оркестру (DSO) з 1943 по 1964 рік. Він не лише грав на саксофоні, як можна було
очікувати, але також грав на кларнеті та був Перший настільний флейтист DSO, досить
рідкісний подвиг тоді й майже нечуваний зараз. Крім того, він відкрив власну музичну
студію і укомплектував її виконавцями з оркестру. Він був одним із
найавторитетніших, вимогливих і престижних у своєму роді в країні. Його студія біля
Університету Вейна , де багато старшокласників і студентів вивчали саксофон. Дон
Сінта був одним із тих студентів, яких багато хто вважав віртуозом у грі на саксофоні,
коли він вивчав музику в Wayne. Пан Тіл користувався великим попитом як
професійного музиканта як класичними, так і популярними музичними організаціями.
Він став першим штатним професором саксофону в будь-якому американському
університеті, коли його призначили на факультет Університету Мічіган-Енн-Арбор у
1953 році. Він залишався там професором саксофону до виходу на пенсію в 1974 році,
коли він був присвоєно звання «почесний професор».
За 21 рік навчання в університеті Тіл навчив понад 100 студентів коледжу на
саксофоні, багато з яких згодом стали успішними викладачами та виконавцями. Таким
чином він мав незвичайний ступінь впливу на напрямок і якість викладання
класичного саксофону в Америці.

Тіл написав кілька книг для студентів і викладачів саксофону, зокрема:

• Мистецтво гри на саксофоні (1963) ISBN 0-87487-057-7
• Мелодії для юного саксофоніста
• Робочий зошит саксофоніста (потрібен ISBN)
• Щоденні дослідження для вдосконалення техніки гри на саксофоні

"Мистецтво гри на саксофоні" - це класична праця, написана Ларрі Тізоліо, яка стала
відомою як один з основних джерел знань для саксофоністів у всьому світі. Ця книга,
вперше опублікована в 1963 році, наділена величезним авторитетом серед викладачів,
студентів та професійних музикантів завдяки своєму детальному та інформативному
змісту.
У "Мистецтві гри на саксофоні" Тізоліо пропонує повний огляд технічних аспектів гри
на саксофоні, включаючи:

1. Дихання: Автор розглядає правильну техніку дихання, важливість контролю

над потоком повітря та розвитку легеневої ємності.
2. Артикуляція: Книга надає поради щодо правильної артикуляції звуків на
саксофоні, включаючи використання язика, губ та піхв.
3. Фразування та інтерпретація: Автор розглядає мистецтво музичного виразу,
рекомендуючи методи виконання музичних фраз та відтворення емоцій через
музику.
4. Техніка: Книга містить вправи для розвитку технічних навичок, включаючи
швидкість, легкість гри та координацію рук.

Поза цими основними аспектами, "Мистецтво гри на саксофоні" також містить поради
щодо вибору інструменту, догляду за саксофоном, підготовки до виступів та інші
корисні відомості для саксофоністів на всіх рівнях майстерності.

Особливу цінність книга отримала завдяки своїм чітким поясненням, доступному

стилю письма та багатому досвіду автора як саксофоніста та викладача. "Мистецтво
гри на саксофоні" залишається важливим джерелом знань для будь-якого, хто
цікавиться вдосконаленням своєї гри на цьому чудовому інструменті.

Уго Клеро (Ugo Loeillet) - бельгійський саксофоніст і педагог, який зробив вагомий
внесок у розвиток методики викладання гри на саксофоні. Його методика базується на
власному досвіді як виконавця та викладача, а також на основі вивчення робіт інших
видатних музикантів.

Основними аспектами методики Уго Клеро є:

5. Технічна майстерність: Він надає значення розвитку технічних навичок гри на

саксофоні, включаючи дихання, артикуляцію, інтонацію та легато.
6. Фразування і виразність: Клеро підкреслює важливість виразного виконання
музики, навчаючи учнів розуміти структуру фраз і передавати емоції через гру
на саксофоні.
7. Репертуар: Він рекомендує широкий вибір репертуару, щоб розвивати
різноманітність стилів та технічних викликів.
8. Індивідуалізація: Методика Клеро враховує індивідуальні потреби кожного
учня, допомагаючи розвивати їхні сильні сторони і працюючи над слабкими
місцями.
Уго Клеро також відомий як автор численних етюдів та вправ для саксофоністів, які
допомагають у розвитку технічної майстерності. Його методика стала популярною
серед викладачів та студентів саксофону, завдяки своїй комплексності, ефективності та
індивідуалізації.

Фредерік Луїс Красік (Frederick Louis "Jean-Marie" Klose) - видатний французький

саксофоніст та педагог, який зробив значний внесок у розвиток методики викладання
гри на саксофоні. Він є автором кількох методичних посібників та етюдів, які стали
важливими джерелами знань для саксофоністів у всьому світі.

Основні характеристики методики Фредеріка Красіка включають:

Систематичність: Його методика ґрунтується на систематичному підході до вивчення

техніки гри на саксофоні, починаючи з основних етюдів та поступово переходячи до
більш складних творів.
Технічна майстерність: Красік надає велике значення розвитку технічних навичок,
таких як дихання, артикуляція, та координація рук.
Музичність: Він підкреслює важливість виразності та музичності у грі на саксофоні,
навчаючи учнів розуміти музичну форму та виражати свої емоції через музику.
Репертуар: Методика Красіка включає в себе широкий вибір музичних творів різних
стилів та епох, щоб розвивати різноманіття музичних навичок та смаків учнів.
Фредерік Луїс Красік також відомий як автор "Методичного посібника для
саксофоністів" (Méthode Complète de Saxophone), який став класичним посібником для
вивчення гри на саксофоні. Його методика завдяки своїй комплексності та глибокому
розумінню інструменту стала невід'ємною частиною навчання саксофоністів у всьому
світі.