РПЗ Дискретна математика Практичне заняття 2.2.

3
ТЕМА: ВИПЕРЕДЖЕНІ НОРМАЛЬНІ ФОРМИ
У логіці висловлювань були введені дві нормальні форми: кон’юнктивна і
диз’юнктивна. В аксіоматичній системі логік вводиться третя нормальна форма,
яку називають випередженою нормальною формою.
Означення 11.2.1. Формула Ф у логіці предикатів знаходиться у випередженій
нормальній формі (ВНФ) тоді і тільки тоді, коли вона може бути зображена у
вигляді ( Q1 x1 )… ( Qn xn ) (А), де ( Qi xi ) є або (  х), або (  х) і всі хі різні для різних і =
1, …, п, а А – формула, що не містить квантора. Приставку ( Q1 x1 ) називають
префіксом, а А – матрицею формули Ф. Якщо формула А залежить від вільної
змінної х, то це записується як А (х), якщо ні, то – А.
Теорема 11.2.1. Для будь-яких формул F, G, H теорії числення першого
порядку справедливі такі еквівалентності:
а)   х F(x)   х (  F (x));
б)   х F(x)   х (  F(x));
в)  х F(x)  G   х (F(x)  G);
 х F(x)  G   х (F(x)  G);
г)  х F(x)  G   х (F(x)  G);
 х F(x)  G   х (F(x)  G);
д)  х F(x)   х Н (х)   х (F(x)  Н (х));
е)  х F(x)   х Н (х)   х (F(x)  Н (х));
є) Q1 х F(x)  Q 2 х Н (х)  Q1 х Q 2 у (F(x)  Н (у));
ж) Q1 х F(x)  Q 2 х Н (х)  Q1 х Q 2 у (F(x)  Н (у)).
Доведення . Виконаємо доведення еквівалентності.
а)   х F(x)   х (  F(x)). Нехай r – довільна інтерпретація на деякій області R.
Якщо  (  х F(x)) істинна в інтерпретації r, то  х F(x) хибна в r. Це означає, що
існує такий елемент k(x)  R, для якого F ( k (x) ) хибна, або те саме, що  F (k (x) )
істинна в r. Отже,  х (  F(x)) істинна в r.
Якщо  (  х F(x)) хибна в r, то  х F(x) істинна в r. Це означає, що F(x)
виконується на всіх послідовностях із R або що  F(x) не виконується на жодній
такій послідовності з R. Отже,  х (  F(x)) хибна в r. Таким чином,
 (  х F(x))   х (  F(x)).
Доведення еквівалентності б) аналогічне доведенню еквівалентності а).
Доведемо еквівалентність в)  х F(x)  G 
  х (F(x)  G). Нехай маємо  хF(x)  G   (  хF(x))→ →G   х (  F(x)) → G.
Отже,
1)  х (  F(x)) → G – гіпотеза;
2)  F(x) →  х (  F(x)) – правило 7;
3)  F(x) → G – транзитивність із 1) і 2) ;
4)  x (  F(x) → G)   x (F(x)  G) – загальнозначність із 3).
І навпаки:
1)  x (F(x)  G)   x (  F(x) → G) – гіпотеза ;
2)  F(x) → G – правило 6 із 1;
3) (  F(x) → G) → (  G → F(x)) ‒ тавтологія ;
4)  G → F(x) – МР із 2) і 3) ;
РПЗ Дискретна математика Практичне заняття 2.2.3
5)  x (  G → F(x)) – узагальнення із 4 ;
6)  х (  G → F(x)) → (  G →  х F(x)) – схема аксіом АП5 ;
7)  G →  x F(x) – МР із 5 і 6 ;
8) (  G →  xF(x)) → (   x F(x) → G) – тавтологія ;
9)   x F(x) → G   x F(x)  G – МР із 7) і 8).
Доведемо спочатку першу еквівалентність г).
1)  х F(x)  G   х (  F(x)) → G – гіпотеза ;
2) (  F(x)) → G – правило 6 ;
3) (  F(x)) → G) →  х (  F(x) → G) – правило 7 ;
4)  х (  F(x)  G)   х (F(x)  G) – МР із 2) і 3).
І навпаки:
1)  х (  F(x) → G) – гіпотеза;
2)  х (  F(x) → G) → (  F(x) → G) – правило 7 ;
3)  F(x) → G – МР із 1) і 2) ;
4)  x (  F(x)) →  F(x) – правило 6 ;
5)  x (  F(x)) → G    x (  F(x))  G   х (F(x))  G – транзитивність
із 3) і 4).
Доведення інших еквівалентностей із в) і г) тепер легко випливає із законів де
Моргана.
 x F(x)  G   (   x F(x)   G) 
 ((  х  F(x))   G   (  х (  F(x)   G) 
  (  х  (F(x)  G)   x (F(x))  G).
 x F(x)  G   (   x F(x)   G) 
(  х (  F(x))   G)   (  х (  F(x)   G)    (  х  (F(x)  G)   x
(F(x)  G).
Аналогічно доводяться й інші еквівалентності із г).
Доведення решти еквівалентностей пропонуються як вправи.
Теорема доведена.
Із теореми 11.2.1 випливає такий метод побудови ВНФ. Для зведення
формули Ф до випередженої нормальної форми використовують такі дії:
а) вилучення логічних зв’язок “ →” і “  ” :
А  В = (А → В)  (В → А) ; А → В =  А  В ;
б) вилучення і перенесення знака “  ” всередину формул:
 (  x F(x)) =  х (  F(x));
 (  х F(x)) =  x (  F(x));
  F = F;
в) перенесення кванторів:
Q x Р(х)  G = Q x (F(x)  G);
Q x Р(х)  G = Q x (F(x)  G);
 х F(x)   х Н (х) =  х (F(x)  Н (х));
 х F(x)   х Н (х) =  х (F(x)  Н (х));
Q1 х F(x)  Q 2 х Н (х) = Q1 х Q 2 у (F(x)  Н (у));
Q1 х F(x)  Q 2 х Н (х) = Q1 х Q 2 у (F(x)  Н (у)).
Виходячи із методу побудови ВНФ, алгоритм отримання випередженої
нормальної форми матиме такі кроки.
РПЗ Дискретна математика Практичне заняття 2.2.3
1. Вилучити логічні зв’язки еквіваленції “  ” та імплікації “ →” за допомогою
правил а).
2. Перенести знак операції заперечення “  ” всередину формул,
користуючись правилами:  (F  G) =
 F   G;  (F  G) =  F   G, і правилами б).
3. Виконати перейменування пов’язаних змінних, якщо є така необхідність.
4. Винести квантори на початок формули, використовуючи правила в).
Обґрунтуванням цього алгоритму є твердження, що безпосередньо випливає з
теореми 4.2.1.
Теорема 11.2.2. Алгоритм випередженої нормальної форми перетворює будь-
яку формулу А теорії числення предикатів першого порядку АП в таку формулу В,
яка знаходиться у ВНФ, що ├ ПL А  В (у ПL).
Приклад 11.2.1. Звести формулу  х F(x) →  х Н (х) до ВНФ.
Розв’язання. Користуючись кроками 1, 2, 4 алгоритму, отримаємо
 х F(x) →  х Н (х) =  (  х F(x))   х Н (х) =
=  х (  F(x))   х Н (х) =  х (  F(x)  Н (х)).
Приклад 11.2.2. Отримати ВНФ для формули
 х  у  z (Р (х, у)  Р(у, z)) →  z R(x, y, z).
Розв’язання. Користуючись кроками 1, 2, 3, 4 алгоритму, отримаємо
х у z (Р (х, у)  Р (у, z)) →  z R(x, y, z) =
=  z  х  у (Р (х, у)  Р (у, z)) →  z R(x, y, z) =
=  (  z  х  у (Р (х, у)  Р (у, z)) )   z R(x, y, z)
=  z(   х  у (Р (х, у)  Р (у, z))   z R(x, y, z) =
=  z[  х  у (  Р (х, у)   Р (у, z))  R(x, y, z)] =
=  z[  х  у (  Р (х, у)   Р (у, z))  R(d, b, z)]
=  х  у  z [  Р (х, у)   Р (у, z)  R(d, b, z)]
Оскільки матриця А формули Ф не містить кванторів, то її можна подати у
кон’юнктивній нормальній формі (КНФ). Формула Р знаходиться у кон’юнктивній
нормальній формі, якщо вона має вигляд Р = Р1  Р2  …  Рп ,
де Рі = А1і  А2і  …  Аіk , і кожне Aij ‒ це атомарна формула або її
заперечення.
Алгоритм побудови КНФ має такі кроки.
1. Вилучити зв’язки “  ” і “ →” з формули А за допомогою правила а), як в
алгоритмі ВНФ.
2. Вилучити подвійне заперечення за допомогою правила  (  F) = F, і
перенести знак “  ” до атомів, користуючись законами де Моргана, як у алгоритмі
побудови ВНФ.
3. Для отримання нормальної форми формули А використати дистрибутивні
закони:
F  (G  Н) = (F  G)  (F  Н);
F  (G  Н) = (F  G)  (F  Н).
Приклад 11.2.3. Задану формулу (Р  (Q → R)) → S перетворити у КНФ.
РПЗ Дискретна математика Практичне заняття 2.2.3
Розв’язання. Використовуючи кроки алгоритму 1, 2 і 3, отримаємо
(Р  (Q→R))→S=(Р  (  Q  R))→S=  (Р  (  Q  R))  S =
=(  Р   (  Q  R))  S==(  Р  (   Q   R))  S=
=(  Р  (Q   R))  S=(  Р  Q)  (  Р   R)  S=
= (  Р  Q  S)  (  Р   R  S).
Приклад 11.2.4. Задану формулу (Р   Q) → R перетворити в КНФ.
Розв’язання. Використовуючи кроки наведеного вище алгоритму, отримаємо
(Р   Q)→R=  (Р   Q)  R =(  Р   (  Q))  R = (  Р  Q)  R =
=(  Р  R)  ( Q  R).

Завдання № 4 із РГР №1.2

Записати у вигляді ВНФ формулу.
xy(P(x, y) Q(x, y)) xy(P(x, y) ~ Q( y))
Для виключення імплікації та еквівалентності використаємо тотожності:
F1  F2  F1  F2 ; F1 ~ F2  ( F1  F2 )  (F1  F2 ) .
А для перетворення кванторів скористаймося теоремами про заперечення
кванторів
xA( x, y)  xA( x, y) , xA( x, y)  xA( x, y) .
Отримаємо:
xy(P(x, y) Q(x, y)) xy(P(x, y) ~ Q( y)) =
=¬[xy(P(x, y) Q(x, y))] xy[(P(x, y)∧ Q( y))(¬P(x, y)∧ ¬Q( y))] =
Внесемо заперечення в голубі дужки, отримаємо:
= [xy(¬P(x, y) ∧¬Q(x, y))] xy[(P(x, y)∧ Q( y))(¬P(x, y)∧ ¬Q( y))] =
Змінна х зв’язна в обох частинах формули, по змінній х маємо однойменний
квантор існування і частини формули з’єднані диз’юнкцією, а тому його можна
винести наперед, а по змінній у – квантори різні, тому в другій частині формули
змінну у міняємо на t
= [xy(¬P(x, y) ∧¬Q(x, y))] t[(P(x, t)∧ Q( t))(¬P(x, t)∧ ¬Q( t))] =
Перша частина формули від t не залежить, частини формули з’єднані
диз’юнкцією, тому t можна винести наперед
= xyt[ (¬P(x, y) ∧¬Q(x, y)) (P(x, t)∧ Q( t))(¬P(x, t)∧ ¬Q( t)) ]=
Оскільки для кон’юнкції дужки не потрібні, то жовті та бузкові дужки можна
опустити:
= xyt[ ¬P(x, y) ∧¬Q(x, y) P(x, t)∧ Q( t)¬P(x, t)∧ ¬Q( t) ]
Матриця формули […] не містить кванторів, тому отримана форма є ВНФ.
Предикати в матриці залежать від різних змінних, тому в матриці більше
ніяких перетворень виконувати не можна.