РПЗ-9, КМП-9, КМП-11 Дискретна математика Лекція №3.4.

Елементи теорії графів

Тема: Різновиди графів та їх властивості. Планарність графів.

Означення 1. Граф G(V, Е) називають регулярним, якщо степені його вершин
deg(v1) = deg(v2) = . . . = deg(vn) рівні між собою.
Нехай G – регулярний граф ступеня k. Ступінь регулярного графа позначають deg(G).
Очевидним слідством визначення регулярного графа є таке твердження.
Твердження 1. Повний граф є регулярним графом.
Користуючись лемою про рукостискання, неважко встановити справедливість такого
простого твердження для регулярних графів.
Твердження 2. Не існує регулярного графа G=(V, Е) з п вершинами ступеня k , у якого
k та п непарні одночасно.
Доказ. Дійсно, якщо n та k – непарні числа, то їх добуток n*k теж непарне число, але
n*k=2*|Е| через лему про рукостискання. Отримана суперечність доводить наше
твердження.
Теорема 1. Хай п, k  N – натуральні числа, одне з яких парне, і для яких виконується
нерівність 0≤ k ≤ n – 1. Тоді існує регулярний граф порядку п та ступеня k.

Рис. 1. Регулярні графи Рис. 2. Ланцюг Р

Теорема 2. Хай G=(V  V1, Е) – непорожній регулярний дводольний граф. Тоді |V|=|V1|,
де V, V1 – класи розбиття множини вершин графа G.
Доказ. Оскільки множині V належить лише один кінець кожного з ребер графа G, то
число m його ребер рівно |V|*deg(G). Аналогічно m=|V1|*deg(G). Отже,
|V|*deg(G)=|V1|*deg(G). Внаслідок того, що G непорожній, то deg(G)≠0 і, значить,
|V|=|V1|.
Означення 2. Граф G(V, Е) називають зв’язним, якщо існує шлях між любими його
двома різними вершинами із V.
Часто виникає питання про число ребер зв’язного графа. Якщо граф G (V,E)
зв’язний, то число ребер у ньому мінімальне, коли він ациклічний, і максимальне, коли
він повний. Звідси випливає така оцінка для числа ребер зв’язного графа

, де п — число вершин графа, Е — число ребер графа.

Друге питання, яке теж часто виникає, — наскільки сильно зв’язним є зв’язний
граф. Це питання можна сформулювати і по другому — скільки потрібно вилучити
ребер з графа, щоб він перестав бути зв’язним? Якщо граф G (V, Е) зв’язний, то
множиною ребер графа, що розділяє його, називають таку множину ребер графа G
(V,E), вилучення якої з заданого графа веде до незв’язного графа.
 РПЗ-9, КМП-9, КМП-11 Дискретна математика Лекція №3.4.
Елементи теорії графів
Приклад 1. На зв’язному графі G (V, Е), приведеному на рис. 3а), знайти множини
ребер, які розділяють заданий граф і роблять його незв’язним.
Розв’язання. З графа, рис. 3а) вилучаємо множину ребер {l4,l2,l3} і отримаємо
незв’язний граф, приведений на рис. 3б). За аналогією можна отримати і другі
незв’язні графи, вилучивши

які розділяють граф G (V, Е).

а) б)
Рис. 9.11.2

Рис. 3а) Рис.3б)

Означення 3. Граф G (V, Е) називають дводольним, якщо множину вершин V

можна представити як об’єднання непересічних множин V = X U Y таким чином, що
кожне ребро має вид {х, у}, де хє X, а ує Y. Якщо при цьому будь-які дві вершини,
що входять у різні частини множини V — суміжні, то такий граф називають повним
дводольним графом і позначають Кх,у.
Приклад 2. На рис.4. приведені дводольні графи: K1,2, K3,2, K2,2,

Рис. 4а) Рис.4б) Рис.4в)

Властивості дводольних графів.

Існує простий критерій дводольності графа, який виражається в термінах довжини
циклів.
Теорема 3 (Кеніга) Граф G=(V,Е) є дводольним тоді і тільки тоді, коли він не має
циклів непарної довжини.

Рис. 5. Повні дводольні графи, в яких множина М Рис. 6. Повний дводольний

містить одну вершину графа, а множина N усі ніші. граф

З доведення теореми 3. випливає простий спосіб розпізнавання двочастковості графа.

Приписуватимемо номери 0 і 1 вершинам графа G:
o Починаючи з довільної вершини u графа G, приписуємо їй номер 0;
o Кожній вершині суміжній з u ( із множині См(u)) приписуємо номер 1;
 РПЗ-9, КМП-9, КМП-11 Дискретна математика Лекція №3.4.
Елементи теорії графів
o Для всіх вершин, суміжних з вершинами множини См(u), приписуємо номер
0;
o Для всіх вершин, що отри Риси номер 0, знаходимо всі суміжні з ними
вершини і приписуємо їм номер 1 і т. і.
Після того, як всі вершини будуть таким чином перенумеровані, будуємо дві множини:
V0 та V1, які включають всі вершини з номерами відповідно 0 і 1. Якщо графи G1=(V0,
Е0) и G2=(V1, Е1) порожні, то граф G дводольний, а якщо ні (тобто або Е0, або Е1
непорожня), то G не є дводольним.
Властивості планарних графів.
Означення 4. Планарний граф — граф, який може бути зображений на площині без
перетину ребер.
Граф зображений на площині називається плоским, якщо його ребра не
перетинаються. Граф називається планарним, якщо він ізоморфний деякому плоскому
графу. Тобто існує відображення вершин графа на деякі точки площини і ребер графа
на прості криві у площині, так що кінцями кривих є точки, що відповідають вершинам
ребра і дві різні криві не мають спільних точок, окрім можливо кінцевих.

Рис. 7. Граф K4 Рис. 8. K5, повний граф з 5 вершинами Рис. 9. K3,3, повний дводольний граф
Критерій непланарності:
 достатня умова — якщо граф містить дводольний підграф K3,3 або повний
підграф K5, то він є не планарним;
 необхідна умова — якщо граф не планарний, то він повинен містити
більше 4 вершин, степінь яких більше 3, або більше 5 вершин, степінь яких більше 2.
Теорема 4. (Куратовського): Граф є планарним тоді і тільки тоді, коли він не
містить підграфів, гомеоморфних K5 або K3,3.
Теорема 5. (Вагнера): Граф є планарним тоді і тільки тоді, коли він не містить
підграфів, що стягуються в K5 або K3,3.
Теорема 6. (Формула Ейлера):
Якщо граф G(V, Е) — зв’язний планарний, який має v вершин, е ребер і Р граней
(включаючи зовнішню грань), то має місце співвідношення: v – e +Р =2.
Його було знайдено Ейлером в 1736 році при вивченні властивостей опуклих
багатогранників. Це співвідношення справедливе і для інших поверхонь з точністю до
коефіцієнта, що називається характеристикою Ейлера. Це інваріант поверхні, для
площини або сфери він дорівнює два.
Формула має багато корисних наслідків. З того, що кожна грань обмежена не
більше ніж трьома ребрами, випливає, що для плоского графа: тобто, при більшому
 РПЗ-9, КМП-9, КМП-11 Дискретна математика Лекція №3.4.
Елементи теорії графів
числі ребер граф непланарний. Звідси випливає, що в планарному графі завжди можна
знайти вершину степеня не більше 5.
Приклад 3. Звичайний граф, наведений на Рис. 2.3.1,а) представити у вигляді
планарного.

Рис. 10.
Відповідний планарний граф наведено на Рис. 10.б).
Означення 5. Гранью планарного графу G(V, E) називають таку максимальну
ділянку площини графу, на якій любі дві точки цієї ділянки можуть бути з’єднані
кривою, яка не перетинає ребро графу.
Приклад 5. На Рис.10б) задано планарний граф. Для заданого графу знайти його
грані. За формулою Ейлера кількість граней Р =2 + e – v =2 + 6 – 5 =3. У відповідності
із означенням 2.3.1., грані заданого графа можна отримати шляхом розрізу його по
ребрам. У заданому графі G(V, E) отримаємо дві внутрішні(1,2) і одну зовнішню грань
(3), наведені на Рис. 11.

Рис. 11.
На рис. 11. внутрішній розріз граней показано через дві вершини і два ребра.
Необхідно відмітити, що межею кожної грані є цикл.
Наслідок 6.1. Кількість граней будь-якого плоского зв’язного графа G (V, Е) з п
вершинами і т ребрами є величиною сталою і дорівнює т – п + 2, а це означає, що Р
не залежить від способу укладання заданого планарного графа на площині.
Приклад 6. Показати, що граф приведений на рис. 12.а) є планарний. Оприділити
можливу кількість граней у заданому графі.
Рис. 12а). Рис. 12б).
 РПЗ-9, КМП-9, КМП-11 Дискретна математика Лекція №3.4.
Елементи теорії графів
Розв’язання. Використовуючи означення грані планарного графу, перетворюємо
заданий граф G (V, Е) в планарний, рис. 12.б).
Користуючись наслідком 6.1 теореми 6, розраховуємо кількість граней у
планарному графі G (V, Е), приведеному на рис. 12.б, яке буде дорівнювати
Р = е - v - 2 = 5- 5 + 2 = 2.

Теорема 2.7. Для довільного зв’язного планарного графа G (V, Е) з кількістю

вершин не менше трьох має місце нерівність 3v – l ≥ 6.
Приклад 7. Показати, що граф G(V, Е) приведений на рис. 9.11.9а) є планарний.
Доказати, що в ньому виконується умова 3v – l ≥ 6.
Розв’язання. Використовуючи означення грані, перетворюємо заданий граф G (V, Е)
в планарний, рис. 9.11.9 б).
Користуючись теоремою 2.7 підставляємо значення вершин і ребер планарного
графа, приведеного на рис. 9.11.9 б в нерівність З v – l ≥ 6 і отримаємо 3 * 4 – 6 ≥ 6 ;
6 = 6, ЩО задовольняє умову.
Теорема 2.8. Кожний планарний граф G (V, Е) принаймі має одну вершину, степінь
якої не перевищує 5.
Приклад 8. Показати, що в планарному графі, приведеному на рис. 9.11.9 б, степінь
вершин не перевищує 5.
Розв’язання. У відповідності з означенням локального степеня вершин планарного
графа G (V, Е) дорівнюють: deg(vi) = deg(v2) = deg(v3) = deg(v4) = 3, що не перевищує 5.
Означення 6. Цикломатичне число довільного планарного графа G(V, Е) дорівнює
кількості його внутрішніх граней.
Приклад 9. Знайти цикломатичне число планарного графа G (V, Е), приведеного на
рис. 9.11.9 6.
Розв’язання. У відповідності з означенням 9.11.10, цикломатичне число заданого
планарного графа G (V, Е) дорівнює v (G) = Р – 1.
Підставивши значення Р = 2 + l – v отримаємо
v(G) = 2 + l – v – 1 = 1 + 6 – 4 = 3.