Історія японської писемності

万葉仮名 манйогана – рання форма японської писемності, в якій японські

слова записувались схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. Проте
додаючи вже певні японські граматичні показники.
Манйогана виникла приблизно в 6-7 століттях. Найдавніша пам’ятка
знайдена в 1998 в префектурі Токущіма – дерев’яна дощічка «Моккан». «Моккан»
є початком японського вірші «Пісні про бухту на нівах», яка датується серединою
7 століття. Перед цим найдавнішою вважався напис на німбі бронзової статуї
Будди в золотій залі храму Хорюджі (Початок 8 століття). Найбільший збірник
написаний маньоганою є - 万葉集 «Маньощю». Період 7-8 сторіччя мав декілька
правил використання ієрогліфів в манйогані:
1) 正 音 (Сейон) Правильне звучання. Майже збігається з канбуном. (З
урахування китайської вимови і змісту).
2) 正訓(Сейкун) Правильне тлумачення. (З урахуванням японського змісту,
але читаються японською мовою.)
3) 借音 (Щякуон) Запозичене звучання (Тільки з урахуванням китайського
звучання але без китайського змісту і вимови. Головну роль грає
кунйомі. 1 знак передавав одну або більше мор) Наприклад: 安(あ),信(し
な)
4) 戯 訓 (Фудзакейомі) Каламбурне прочитання. Найменш поширений
випадок. Коли зміст розгадувався як ребус. Наприклад Майньошу 1499
вірш. Отомо но Якумочі щашифрував слово Куку (зозуля) ієрогліфами і
цифрами: 八十一. Бо 9 на 9 = 81, а читається як Куку.
В суч яп. Мові маньогана обмежено вживається в декількох топонімах, особливо
на Кюсю (福岡 Фукуока).
Також зустрічається у побуті Аттеджі (Ієрогліфи підбираюця за звучанням,
наприклад 倶楽部 курабу)
До 10 століття маньогана була витіснена хіраганою та катаканою, які були
створені з елементів маньогани.
Іроха ута いろは歌
Іроха ута як і хірагана - традиційно приписується Куккаю, Будийському ченцю (9
століття).
Перші згадки про його авторство зустрічаються у праці середньовічного
японського літературознавця Кадзаін Нагачікі.
Іроха ута це вірш в якому використовуються всі знаки силамбічної абетки – кани,
окрім знаку «н». Без повторів.
І ро ха ні хо хе то
ті рі ну ру во
ва ка йо та рe co
цу не на ра му
у ві но о куя ма
ке фу ко е те
а са кі ю ме мі сі
ве хі мо се су
В офіційних установах Іроха Ута використовуєтсья як абетка.
Походження хірагани та катакани
Хірагана та катакана є прямими нащадками маньйогани, походячи від неї.
Не зважаючи на похолження хірігани та катакани від маньогани, у них не
використовуються китайські ієрогліфи.
Так само як і іроха ута, створення хірагани приписується будійському
ченцю Куккаю у 9 столітті. Найстаріший документ, що вперше фіксує знаки, що
схожі на знаки хірагани - датується 867 роком, що використовувалися водночас з
маньоганою.
Не зважаючи на спільне походження, хірагана та катакана
використовувалися у різних середовищах. Хірагана вважалася «жіночим»
письмом і іноді зустрічається під назвою «onnade», жіночий почерк. Важливою
датою в історії хірагани став вихід у 913 році Імператорської антології «Збірка
старих і нових японських пісень», що повністю написана нею. Хірагана широко
використовувалася у 10-12 століттях в поезії, щоденниках. З початком пізнього
середньовіччя – хірагана і канджі прийняли подібне до сучасного, одночаного
використання. Катакана, у свою чергу – вважалася «чоловічим» письмом і
використовувалася у офіційних документах. Також катакану використовували в
якості «фурігани» в 9 столітті. Письмо Канбун підписувалося невеликими
знаками катакани і називалося «кунтен» 訓点.
Атеджі
イグナト
イ グ ナ ト
意具菜都 Столиця розумних овочевих інгредієнтів
ボセンコ
ボ セ ン コ
母川古 Мати старої річки