Про мовне питання та комплекс меншовартості

на матеріалі п'єси "Мина Мазайло"

Під час російсько-української війни мовне питання, так само як і питання комплексу
меншовартості – надважливе. В нашому суспільстві ставлення до цього питання дуже
неоднозначне. Одні вважають, що немає різниці, інші вважають українську мову ‘’гірше’’ за
російську (російські (малороські) шовіністи), деякі навпаки (українські шовіністи), але також
є і такі, що без принижень будь-якої мови можуть показати красу і велич іншої (в ‘’Мина
Мазайло’’ Мокій притримується саме такої точки зору). Звісно, різниця є, і полягає вона в
тому що мова - це невід’ємна частина ідентичності, ідентичності , яку росіяни хочуть
знищити. Як на мене, це і є головна проблема російсько-українських відносин починаючи
ще з гетьманських часів ,те що російська влада бажає знищити українську ідентичність,
принизити українську мову та культуру. Виправдовуючи таку політику ‘’братерством
народів’’, ‘’штучністю’’ української культури (що австрійці придумали), та неможливістю
існування України без росії. В результаті маємо шовіністичну та імперіалістичну політику
росії щодо України, також не треба забувати, що велика кількість російськомовниї
українців – наслідок спланованої русифікації та деукраїнізації.

Твір був написаний 1928-го року, ще коли НЕП не була згорнута до кінця, саме тому
погляди Мокія можна зрозуміти. Ідея пролетарської України, яка виявилася ілюзією, тоді
була доволі широко поширена. НЕП виглядала дійсно непогано, політика розвитку
української культури, поширення української мови, і так далі. На жаль, це виявилося
замком з піску, вітром для якого став сталін. Дядько Тарас каже ‘’Їхня українізація — це
спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було...
Попереджаю!’’ – навіть складно уявити, наскільки справдиться це попередження... Мокій
на це відповідає : ‘’Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-
українців, хто? ‘’ – на це питання, на жаль , відповіла історія. Сталінські репресії поклали
кінець ілюзії пролетарської України як її бачив Мокій і його однодумці, та підтвердили
побоювання Дядька Тараса. Місто в якому відбуваються головні події - Харків, місто, яке
завжди фігурувало і фігурує в російській пропаганді як ‘’проросійське’’ (92 омбр ім. Івана
Сірка не погоджується). Саме Харків більшовики використовували як місто-плацдарм для
захоплення УНР. Цей факт також грає свою психологічну роль в знищенні національної
ідентичності Мина Мазайло, який готовий піти на зміну прізвища заради підвищення
соціального статусу. Це, як на мене, майстерно підкреслює та показує злочини російської
політики проти українців. Мина Мазайло в творі виглядає як негативний герой, але
насправді він зломлений і слабкий, жертва шовіністської політики. Комплекс
меншовартості – також прямий її наслідок, на щастя, вже не настільки актуальний. Як на
мене до комплексу меншовартості можна віднести також негативні упередження щодо
української культури/мови. Як приклад наведу ситуацію з мого життя, коли один мій друг
без жартів розповідав мені, що в українській літературі ніби один Шевченко, і взагалі вона
не цікава. Російські і радянські наративи пустили своє коріння в дуже багатьох місцях, і
питання їх викоренення ще актуальне.

‘’Мина Мазайло’’ також показує кризу українського національного руху, одні – комуністи.
другі- готові дуже легко здати свої позиції (так само як Центральна Рада), а треті взагалі
вважають українців і росіян одним народом, коротше кажучи, незалежність так не
здобудеш. Але, зараз ситуація кардинально інша, українська національна свідомість міцна
як ніколи, і відступати як колись не є варіантом. Микола Куліш у своєму творі ‘’Мина
Мазайло’’ майстерно розкриває багато проблем, деякі з яких і зараз дуже актуальні.