2 серпня 1990 року Ірак ввів свої війська в сусідню країну Кувейт, яка

є багатою на нафту. Вони практично не зустріли ніякого опору тому

протягом кількох годин зайняли столицю. Ірак отримав контроль
над 20% світових запасів нафти і доступ до великого за площею
узбережжя Перської затоки.
Того ж дня ООН одноголосно засудила вторгнення і поставила
перед Іраком вимогу негайно вивести війська з Кувейту. 6
серпня ООН вводять світове обмеження на торгівлю з Іраком.
Тим часом кількість іракських військ в Кувейті зросла до 300
тисяч чоловік.
29 листопада ООН прийняла постанову, що дозволяла
застосовувати проти Іраку військову силу, якщо до 15 січня 1991
року з Кувейту не будуть виведені іракські війська. Диктатор
Іраку Саддам Хуссейн відмовився підкорятись рішенню ООН, і
16 січня почалась операція "Буря в пустелі" за участю 700 тисяч
військ антиіракської коаліції — з військових баз в Саудівській
Аравії і американських та британських авіаносців в повітря
піднялись винищувачі і атакували військові цілі в околицях
Багдаду, столиця Іраку. Керівництво операцією, в котрій брали
участь 32 держави здійснювали США. Ізраїль в бойових діях
участі не брав.
За наступні шість тижнів наносились повітряні удари по
військових об'єктах і цивільній інфраструктурі Іраку, а 24 лютого
почалась наземна операція — за чотири дні іракські війська
були вибиті з Кувейту, а 10 тисяч чоловік попали в полон.
28 лютого президент США Джордж Буш оголосив тимчасове
припинення вогню, а 3 квітня Рада Безпеки прийняла резолюцію
687, в котрій були сформульовані умови формального закінчення
конфлікту — припинення вогню, оголошене Бушем, стає
офіційним, а Іраку заборонено продаж нафти до того часу, поки
в країні не буде ліквідовано зброю масового знищення. 6 квітня
Ірак погодився з резолюцією і вона набула чинності 11 квітня.
У війні загинуло 248 солдатів союзників, 457 було поранено.
Точних втрат Іраку не відомо, але вони оцінюються в 25 тисяч
загиблих і 75 тисяч поранених та 100 тисяч загиблих цивільних.