2 серпня 1990 року Ірак ввів свої війська в сусідню країну Кувейт, яка
є багатою на нафту. Вони практично не зустріли ніякого опору тому
протягом кількох годин зайняли столицю. Ірак отримав контроль над 20% світових запасів нафти і доступ до великого за площею узбережжя Перської затоки. Того ж дня ООН одноголосно засудила вторгнення і поставила перед Іраком вимогу негайно вивести війська з Кувейту. 6 серпня ООН вводять світове обмеження на торгівлю з Іраком. Тим часом кількість іракських військ в Кувейті зросла до 300 тисяч чоловік. 29 листопада ООН прийняла постанову, що дозволяла застосовувати проти Іраку військову силу, якщо до 15 січня 1991 року з Кувейту не будуть виведені іракські війська. Диктатор Іраку Саддам Хуссейн відмовився підкорятись рішенню ООН, і 16 січня почалась операція "Буря в пустелі" за участю 700 тисяч військ антиіракської коаліції — з військових баз в Саудівській Аравії і американських та британських авіаносців в повітря піднялись винищувачі і атакували військові цілі в околицях Багдаду, столиця Іраку. Керівництво операцією, в котрій брали участь 32 держави здійснювали США. Ізраїль в бойових діях участі не брав. За наступні шість тижнів наносились повітряні удари по військових об'єктах і цивільній інфраструктурі Іраку, а 24 лютого почалась наземна операція — за чотири дні іракські війська були вибиті з Кувейту, а 10 тисяч чоловік попали в полон. 28 лютого президент США Джордж Буш оголосив тимчасове припинення вогню, а 3 квітня Рада Безпеки прийняла резолюцію 687, в котрій були сформульовані умови формального закінчення конфлікту — припинення вогню, оголошене Бушем, стає офіційним, а Іраку заборонено продаж нафти до того часу, поки в країні не буде ліквідовано зброю масового знищення. 6 квітня Ірак погодився з резолюцією і вона набула чинності 11 квітня. У війні загинуло 248 солдатів союзників, 457 було поранено. Точних втрат Іраку не відомо, але вони оцінюються в 25 тисяч загиблих і 75 тисяч поранених та 100 тисяч загиблих цивільних.