Генріх Белль, німецький письменник, лауреат Нобелівської премії

з літератури. Народився 21 грудня 1917 року у місті Кельн. У 1928

році поступив у Гімназію кайзера Вільгельма. 1939 року поступив
до Кельнського університету. Через кілька місяців після початку
навчання його призвали у вермахт. Служив на Східному й
Західному фронтах. В 1945 році потрапив у полон до американців,
кілька місяців провів у таборі для полонених на півдні Франції.
Після війни поновив навчання у Кельнському університеті, де
вивчав філологію. Працював столяром у майстерні батька, згодом
у міському бюро демографічної статистики. У 1950 році став
членом літературного об'єднання «Група 47». Увійшов до
літературного об'єднання «Група 47», метою якого стало
осмислення пережитого упродовж Другої світової війни, нацизму,
Голокосту. Народився у Чернівцях. У 1943 році у складі Східного
фронту Г. Белль побував на Волині, Київщині, Запоріжжі, Черкасах,
Херсоні. Перший роман «Де ти був, Адаме?» опублікований 1951
року.
Пізніші романи Генріха Белля: «І не промовив жодного слова…»
1953, «Дім без господаря» 1953, «Більярд о пів на десяту» 1959,
«Груповий портрет з дамою» 1971, «Дбайлива облога» 1979,
«Солдатовий спадок» 1985.
У 1967 році отримав премію Георга Бюхнера. У 1971 році обраний
президентом німецького, а пізніше міжнародного ПЕН-клубу
(«ПЕН-клуб» — міжнародна неурядова організація, яка об'єднує
професійних письменників, редакторів і перекладачів.) . У 1972
році неогороджений Нобелівською премією з літератури «За
творчість, у якій поєднано широке охоплення дійсності з високим
мистецтвом створення характерів і яке стало вагомим внеском у
відродження німецької літератури»
Помер 16 липня 1985 року.
Твором цього письменника, який я читала був “Подорожній, коли
ти прийдеш у спа...”. Головний герой оповідання є типовим
представником воєнного покоління. Він — звичайний німецький
юнак, який дотепер вчився у школі. Автор нічого не розповідає
про характер чи зовнішність героя, адже таких як він є безліч.
Після тяжкого поранення, його скаліченого, привезли в рідну
гімназію, яку переобладнали в шпиталь.
Під час транспортування його через коридори гімназії, він
побачив знайомі стіни, класні кімнати зі своїми номерами,
фотографії, малюнки та портрети. Проте головний герой не зміг
повірити, що це дійсно його школа, де він навчався перед війною.
Свідомість про те, що він більше ніколи не зможе повернутися до
нормального життя, прийшла до нього, коли він бачив на дошці в
кабінеті малювання рядки: "Подорожній, коли ти прийдеш у
Спа…".
Подорож головного героя коридорами гімназії – дає автору
можливість показати через особисту долю одного з учнів систему
навчання і виховання у Німеччині, результатом, яких стає смерть.