ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

Факультет соціальних і поведінкових наук
Кафедра психології

Реферат
на тему «Поняття про груповий психологічний тренінг»
з навчальної дисципліни «Соціально – психологічний тренінг»

Виконала:
здобувач першого (бакалаврського) рівня
вищої освіти денної форми навчання
зі спеціальності 053 Психологія групи 341
Єпік Є.Р.
Перевірила:
проф. Абсалямова Л.М.

Кількість балів:

Харків – 2024
 2
ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3
1.1 Основні положення щодо проведення тренінгів..................................5
1.2 Основні види тренінгових методів........................................................7
1.3 Класифікацій тренінгів на види.............................................................9
ВИСНОВКИ.................................................................................................24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................26
 3
ВСТУП

Груповий психологічний тренінг є важливим інструментом у сфері

психологічної допомоги та розвитку особистості. Він передбачає роботу з
групою людей, які об'єднані спільною метою – покращення своїх навичок,
особистісного зростання або вирішення конкретних психологічних проблем.
Такий тренінг дозволяє учасникам отримати нові знання, вдосконалити свої
комунікативні здібності, навчитися ефективніше взаємодіяти з іншими та
покращити саморегуляцію.
Основою групового психологічного тренінгу є інтерактивні методи
навчання, які включають вправи, дискусії, рольові ігри, моделювання
ситуацій та зворотний зв'язок. Ці методи сприяють активному залученню
учасників у процес, забезпечують практичне закріплення теоретичних знань і
допомагають формувати нові поведінкові стратегії. У групі створюється
підтримуюче середовище, де кожен учасник має можливість висловитися,
отримати підтримку і відчути приналежність до групи.
Ефективність групового тренінгу значною мірою залежить від
компетентності тренера, який повинен бути не лише добре обізнаний у теорії,
але й мати розвинені навички фасилітації та емпатії. Грамотно проведений
тренінг може стати потужним стимулом для особистісного росту та
покращення міжособистісних відносин, надаючи учасникам інструменти для
досягнення своїх життєвих цілей і підвищення якості життя.
 4

1.1 Основні положення щодо проведення тренінгів

Слово "тренінг" походить від англійського "to train", що означає

"навчати, тренувати, дресирувати"
Тренінг - це одночасно:
 цікавий процес пізнання себе та інших;
 спілкування;
 ефективна форма опанування знань;
 інструмент для формування умінь і навичок;
 форма розширення досвіду.
Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування,
яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання
проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від
тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не
обтяжливим. [3,с.14]
Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності.
Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю
суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг,
перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних
тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини:
рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної),
самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно,
традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте
у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма
навчання має звужені рамки застосування. [7,с.67]
Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг має певну мету. Нею
можуть бути:
 інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних
навичок та умінь;
 опанування нових технологій у професійній сфері;
 5
 зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю
неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);
 зміна погляду на проблему;
 зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати
наснагу та задоволення;
 підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та
життя;
 пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем завдяки
об'єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників
різних відомств, які впливають на розв'язання цих проблем;
 активізація громадськості щодо розв'язання актуальних проблем;
 здобуття альтернативної громадянської освіти.
Тренінг має свої «атрибути». До них належать:
 тренінгова група;
 тренінгове коло;
 спеціально обладнане приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт,
маркери тощо);
 тренер;
 правила групи;
 атмосфера взаємодії та спілкування;
 інтерактивні методи навчання;
 структура тренінгового заняття;
 оцінювання ефективності тренінгу.
Тренінгова група - це спеціально створена група, учасники якої за
сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілкування,
спрямоване на досягнення визначеної мети та вирішення поставлених
завдань. Тренінгова група зазвичай включає 15-20 осіб. Така кількість людей
дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати людей.
Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості: від 1,5-3-х годин (2-4
академічні години тривалістю 45 хвилин кожна) до декількох днів поспіль. За
 6
тривалістю найбільш удалою формою групової роботи є марафон, тобто
проведення занять тривалістю 6-8 годин щоденно протягом кількох днів. За
такої форми роботи передбачається велика обідня перерва (не менше години)
та дві перерви по 15-20 хвилин через кожні 1,5-2 години роботи. Під час
коротких перерв учасникам доцільно запропонувати напої (чай, каву, воду,
соки тощо), можна й легку їжу (бутерброди, цукерки, печиво тощо).
Уважається, що такої тривалості перерви достатньо для відновлення сил
учасників. [2,с.16]
Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташовані по-
різному, але доцільно уникати «аудиторного» та «шкільного» стилів. Добре,
коли стільці для учасників розташовуються півколом - це сприяє створенню
неформальної атмосфери, забезпечує можливість кожному бачити всіх
учасників тренінгу, підкреслює рівнозначність позицій усіх учасників. Це
сприяє створенню атмосфери відкритості, розвитку довіри, уваги та інтересу
учасників одного до одного.
Головне, що забезпечує сприятливу атмосферу для навчання у
тренінговій групі, - це правила, яких має дотримуватися кожний учасник.
Основні з них: цінування часу; увічливість; позитивність; розмова від свого
імені; добровільна активність; конфіденційність; «стоп»; «піднята рука»;
зворотний зв'язок тощо. Правила приймаються на початку тренінгу всіма
учасниками групи і потрібні для того, щоб кожний міг:
 працювати в комфортних умовах;
 отримувати інформацію самому й не заважати отримувати інформацію
іншим у зручний для кожного спосіб;
 відверто, без побоювань висловлювати свої думки;
 дозволити собі спонтанні, попередньо не зважені вислови, що
наближатиме тренінг до реального життя;
 бути впевненим, що надану ним інформацію використають тільки в
інтересах учасників. [8]
Тренінг проводить тренер (ведучий), котрий спілкується з учасниками
 7
«на рівних», є таким самим учасником тренінгової групи, як і всі інші
учасники. Але одночасно він є й каталізатором усіх процесів, що
відбуваються в групі на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу (для
цього він повинен розуміти настрій кожного учасника). Тренер відрізняється
від інших учасників тим, що:
 володіє інформацією щодо означеної теми;
 знає методику проведення тренінгових занять;
 уміє працювати з аудиторією й володіє методикою навчання дорослих і
дітей;
 володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові
процеси, знає, як зацікавити учасників, зняти напруження, спрямувати
групу на конструктивне розв'язання проблеми тощо);
 постійно підвищує свій тренерський потенціал;
 знає методи оцінювання результатів тренінгу та вміє їх застосовувати;
 знає про відстрочені результати впливу тренінгу, як очікувані, так і
неочікувані.
У тренінгу широко використовуються методи, спрямовані на
стимуляцію взаємодії учасників. Усі вони об'єднуються під назвою
«інтерактивні техніки» і забезпечують взаємодію та власну активність
учасників під час динамічного навчального процесу.
інтер (лат. inter) - префікс, що означає перебування поміж чимось,
кимось;
актив (лат. actus) - приводжу в рух;
інтерактивний - рух, що відбувається між об'єктами: зовнішніми - між
окремими людьми, внутрішніми - рух, активність, яка відбувається в самій
людині і яка призводить до змін її поглядів, думок, поведінки тощо. [13]
Проведення тренінгу відбувається за певною структурою. Типова
структура, мета та завдання тренінгу разом слугують основою для складання
плану його проведення. Такий план може мати різні форми (таблиця, перелік
послідовних дій, схема тощо), але принципово те (і це слід добре засвоїти
 8
майбутньому тренеру), що план тренінгу слід скласти обов'язково. Природно,
це не означає, що тренінг пройде повністю так, як було заплановано, проте
план допоможе тренеру дотримуватися основних питань, які мають бути
опрацьовані в ході роботи групи, інакше неможливо досягти поставленої
мети тренінгу. Під час тренінгу неодмінно виникає багато побічних тем для
обговорення, і кожна з них виявляється більш чи менш привабливою для
учасників. Проте їх опрацювання слугуватиме іншим цілям. Тим часом
термін заняття спливатиме, й обов'язкові питання можуть залишитися не
розглянутими. Тож саме завчасно складений план допоможе дотримуватися
обраної теми, дістатися бажаної мети. [1.с.8]
Отже, тренінг - це:
 група, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним;
 процес, під час якого учасники вступають у взаємодію;
 процес, у центрі якого є проблема та її розуміння учасниками групи, а
не компетентність ведучого щодо зазначеної проблеми;
 навчання, під час якого активність учасників вища, ніж активність
ведучого;
 навчання, яке дає учасникам задоволення, активізує їх, стимулює
інтерес до пізнання;
 навчання, результат якого досягається у взаємодії всіх учасників
тренінгу;
 відкриття учасниками в собі нових можливостей, відчуття того, що
вони знають і вміють більше, ніж до цього часу думали про себе;
 можливість відкриття інших людей, навчання через взаємодію з ними,
розуміння того, на що здатні люди, від яких раніше не очікувалося
нічого цікавого;
 можливість у безпечних, з одного боку, трохи штучних, а з іншого -
наближених до реальності умовах взаємодії з іншими людьми досягти
бажаних змін.
 9

1.2 Основні види тренінгових методів

У широкому розумінні метод розуміється як спосіб досягнення мети,

здійснення пізнання, освоєння і перетворення об'єктів дійсності, що включає
в себе загальні принципи і конкретні прийоми поводження з тим чи іншим
предметом. У разі тренінгу методи направлені не на об'єкт дійсності, а на
суб'єкт двох типів - індивідуального і групового. Тому тренінгові методи
поділяються на ті, які направлені на окремих учасників, і ті, які передбачають
роботу з групою як цілим. Проте в реальності тренінгу індивідуальні та
групові процеси об'єднаються, тому тренер фактично реалізує тренінгові
методи на трьох рівнях:
1) у групі - з окремим учасником; зазвичай це відбувається у випадку
діадного взаємодії ведучого і одного з членів групи або при демонстрації
техніки індивідуальної психокорекційної або консультаційної роботи, або
при проведенні сеансу якого-небудь напрямку психотерапії у присутності
спостерігачів, або при спонтанному виникненні діалогу з якої-небудь
значущої для всіх темі;
2) з групою - як єдиним цілим; така ситуація виникає, коли ведучий дає
завдання, яке повинна виконати вся група, і звертається саме до групі (або
підгрупі), а не окремого учаснику (такий підхід особливо важливий в тренінг
командоутворення);
3) через групу - з окремим учасником засобами самої групи; зовні робота
на цьому рівні нагадує картинку попереднього, однак тут ведучий
прихованим чином використовує ресурси групи для впливу на одного або
декількох учасників (зрозуміло, з метою надання їм психологічної допомоги,
а не задля маніпуляції як такої).
Тренінгові методи - це форма активного навчання, метою якого є перш
за все передача психологічних знань, а також розвиток деяких умінь і
навичок. [5,с. 34]
 10
Тренінговий метод - це спосіб організації потреби в активності до
процесу навчання учасників у просторі і в часі тренінгу з метою досягнення
змін у їх житті і в них самих. Ефективність застосування методів багато в
чому залежить від чіткості, ясності, лаконічності інструкції, яка повинна
містити необхідну і достатню інформацію. Не слід перевантажувати
інструкцію деталями, зайвими поясненнями. Невдалим можна вважати такий
варіант, коли тренер інструктує довше, ніж триває виконання самого
методичного прийому. Із всього різноманіття методичних прийомів, які
використовуються на тренінгах, більшість авторів виділяють два базових:
дискусія і гра. Крім цього, О.О. Горбатова додала ще медитацію і методи
невербальної активності. Досвід показує, що основним критерієм
ефективності методу є адекватність і економічність його використання для
розв'язання поставлених завдань. Головний принцип використання методів -
простота і легкість в експлуатації. Вибір методів залежить і від таких
об'єктивних причин, як кількість учасників в групі і час проведення тренінгу.
У групі, де більше двадцяти людей, дискусійні методи важко утримати під
контролем, а матеріал, розрахований на велику групу, в групі, де менше семи
учасників, пройде швидше. На практиці при виборі методів тренінгу
користуються такими правилами:
1) відповідність завданням тренінгу;
2) відповідність рівню групи;
3) відповідність кваліфікації тренера;
4) відповідність розміру групи;
5) врахування часу тренінгу.
Виділяють чотири основних групи методів, які використовуються в
тренінгу.
Перша група - методи, спрямовані на діагностику ситуації, знайомство
з учасниками, встановлення взаєморозуміння. Часто взаєморозуміння
називають словом "рапорт".
Друга група - інформаційне забезпечення тренінгу. Ця група включає в
 11
себе будь-яке інформаційне наповнення тренінгової роботи: лекції,
презентації, фільми.
Третя група - методи, які використовуються у груповій роботі. Це
можуть бути ділові й рольові ігри, аналітичні сесії - всі елементи тренінгу, де
потрібно ділити групу учасників на підгрупи. До цієї групи можна
зарахувати дискусію, мозковий штурм, організацію презентації учасників і
закріплення матеріалу.
Четверта група методів пов'язана з використанням зворотного зв'язку
як тренера з учасниками, так і навпаки. Це і підтримка дисципліни в тренінгу,
відповіді на питання, розбір і аналіз виконаних завдань, підбиття підсумків. В
окремих тренінгах перед початком роботи і в процесі самого тренінгу
проводять діагностичні процедури. Вони можуть використовуватися:
• для відбору учасників у групу; • як засіб отримання учасником нової
інформації про себе;
• як засіб саморозуміння і саморозкриття;
• для забезпечення і контролю ефективності тренінгових процедур, і
тренінгу в цілому" [4, с. 56].
Груповою дискусією (від лат. discussion - дослідження, розгляд, аналіз)
називається така публічна суперечка, метою якої є з'ясування і зіставлення
різних поглядів, визначення істинної думки, знаходження правильного
розв'язання проблеми.
Мозковий штурм є одним із методів, похідним від групової дискусії,
але з більш структурованою процедурою. Головна функція мозкового
штурму - забезпечення генерації ідей. В основі методу лежить думка, що при
спільній роботі група може продукувати більшу кількість ідей, ніж за
індивідуальної. Мозковий штурм широко використовується в тренінгу
креативності.
Ігрові методи включають ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі,
організаційно-діяльнісні, імітаційні та ділові ігри [6]. Гра є загальновизнаним
методичним прийомом тренінгу. Вважається, що її можливості практично
 12
невичерпні. Як мінімум, гра виконує три функції:
1. Звільнювальна. Є полем самовираження, гра знімає кайдани
суперего, і це дозволяє людині стати більш спонтанною, розкутою, щирою,
відкритою. Вона відроджує в ній Дитину з великої літери.
2. Діагностувальна. Людина в грі максимально проявляє свої здібності,
і це робить тренінг дуже прогностичним. Особлива цінність гри в тому, що
діагностику ззовні вона ненав'язливо перетворює в самодіагностику.
3. Розвивальна. Особливий стан людини в процесі гри дозволяє
ненасильницько втілити нову інформацію в її свідомість і підсвідомість,
закріпити нові форми поведінки і комунікації, розвинути творчий потенціал
індивіда" [9, с. 35-36].
Рольова гра - метод, суть якого полягає в "програванні ролей", які
дозволяють побачити члена групи не просто в процесі міжособистісної
взаємодії в групі, а упродовж виконання певної соціальної ролі. Ділова гра -
засіб розвитку творчого мислення, зокрема і професійного; це імітація
конкретних економічних об'єктів і процесів; це імітація діяльності керівників
і фахівців, робітників і користувачів; це досягнення ігрової й пізнавальної
мети; це виконання правил і взаємодія в рамках відведеної ігрової ролі. [12]
Психодрама - метод групової роботи, в якій учасники виконують ролі,
які моделюють життєві ситуації та мають особистісний сенс для учасників.
Мета психодрами - усунення неадекватних емоційних реакцій,
відпрацювання умінь соціальної перцепції, поглиблене самопізнання.
Техніки психодрами: "діалог", "монолог", "виконання ролі", "дублювання",
"репліка в бік", "обмін ролями", "порожній стілець", "дзеркала" та інші. [5,
с.32]
 13

1.3 Класифікація тренінгів на види

Сьогодні існує безліч варіантів класифікацій тренінгів на види.

Джерелом систематизації є класифікація роботи фахівців з психологічними
групами.
Вважають, що основними цілями роботи з групами є
психотерапія, навчання та збагачення особистості новим досвідом. За
словами В. Большакова техніки, що вибирає ведучий будуть орієнтовані на
поставлені цілі, вибрану єдину психологічну концепцію. [1] Російський
психолог, В. Нікандров, проаналізувавши систематизацію активних методів
психології з групової психологічної роботи [3], запропонував згрупувати
тренінги за такими критеріями: провідною метою (кінцевому ефекту);
конкретними задачами; типом об’єкту психологічного впливу; числом
учасників-об’єктів впливу; числом ведучих (тренерів); тривалістю; типом
керівництва; технічним забезпеченням; складом (контингентом) об’єкту
впливу. Наведемо короткі характеристики основних визначень видів
психологічного тренінгу за перерахованими критеріями [3].
За першим критерієм визначено дві групи тренінгів:
1) психокорекційний
2) методичний.
У свою чергу, до психокорекційного включено чотири різновиди
тренінгів: а) психотерапевтичний,
б) особистісного розвитку,
в) навчаючий,
г) організаційний.
 14
Психокорекційний тренінг – спрямований на зміни психічної сфери
людини з кінцевою метою вдосконалення самосвідомості, поведінки або
професійної діяльності людей або груп.
Методичний тренінг – спосіб навчання фахівців виконання тренінгової
роботи. Призначений для більш глибокого знайомства з психотренінгом в
ілюстративному вигляді для тих, хто навчається.
Психотерапевтичний тренінг – різновид психокорекційного тренінгу,
що має на меті отримання психотерапевтичного ефекту (широке коло
психічних змін людини, які сприятимуть розв’язанню внутрішніх конфліктів
та кризисних станів).
Тренінг особистісного розвитку – вид психокорекційного тренінгу,
спрямованого на вдосконалення особистісних якостей і самосвідомості
людини, що призведе до оптимізації поведінки та самореалізації.
Навчаючий тренінг – вид психокорекційного тренінгу, націленого на
набуття особистістю нових знань, розвиток умінь і/або вироблення навичок у
певних галузях соціальної активності людини.
Організаційний тренінг – вид психокорекційного тренінгу, націленого
на вдосконалення спільної діяльності колективу та отримання
організаційного ефекту.
Диференціювати тренінги за конкретними задачами неможливо бо
наукові задачі дослідження розглядаються як конкретизація цілей, що
вказують етапність та можливі способи їх досягнення. За критерієм – тип
об’єкту психологічного впливу включає діяльність з: особистістю, штучною
експериментальною групою, природною (реальною) групою, організацією та
роботою з навчально-тренувальною групою. За числом учасників − об’єктів
впливу існує три види тренінгів.
Аутотренінг – в якому ролі ведучого (тренера) і ведомого
(тренеруємого) поєднані в одну особу.
Індивідуальний тренінг – психологічне тренування однієї людини,
форма роботи з особистістю.
 15
Груповий тренінг – тренування кількох людей одночасно. Від кількості
ведучих тренінгу визначено п’ятий критерій.
Тренінг без ведучого – форма психокорекційної роботи, що
здійснюється самостійно людьми, які прагнуть до певних психологічних
власних змін та поведінки.
Тренінг з одним ведучим – звичайний варіант психологічного тренінгу,
коли один спеціаліст проводить повний тренінговий цикл. незалежно від
тривалості та складності.
Тренінг з кількома ведучими – варіант групового тренінгу, коли кілька
(частіше двоє) спеціалістів ведуть групу спільно.
Тренінг із «штучним ведучим» – робота з психологічного
самовдосконалення, що здійснюється особистістю або групою самостійно за
інструкцією. Інструкція і є «штучним ведучим».
Одним із відомих критеріїв визначення виду тренінгу є залежність від
часу (тривалості) його проведення.
Короткотерміновий (разовий) тренінг – тренінг невеликої тривалості,
що проводиться одноразово від початку до кінця.
Циклічний (багаторазовий) тренінг – тренінг, що здійснюється за кілька
сеансів з певними перервами.
Довготривалий тренінг (марафон) – це цілодобове психокорекційне
заняття упродовж кількох днів. Загальна тривалість цього заняття може
сягати від двох діб до тижня.
Тривалий тренінг – тренінг, що проводиться упродовж місяця чи,
навіть, років.
Є певна схожість із циклічним, але головна різниця такого тренінгу у
не регламентуванні періодичності сеансів, тривалості їх і перерв, навіть, не
конкретизацією змісту окремих зустрічей. Тип керівництва у тренінгу
розглядається на: загальностратегічний підхід (директивний/недирективний)
та стиль керівництва (авторитарний/ демократичний. Тому і визначено п’ять
основних видів тренінгів:
 16
Директивний тренінг – тренінг, реалізує директивний підхід до
психологічної роботи з людьми. У концептуальній основі підходу лежить
погляд на клієнта (пацієнта), як недосконалий об’єкт маніпуляцій
досвідченого фахівця. У процесі роботи учасники тренінгу зобов’язані
дотримуватися вказівок ведучого (тренера, фасилітатора). Позиції та статуси
ведучого і ведених несиметричні. Ініціатива учасників допускається тільки в
межах, що визначив ведучий.
Недирективний тренінг – тренінг, що реалізує недирективний підхід до
психологічної роботи з людьми. Такий підхід спирається на уявлення про
людину як самостійний суб’єкт взаємодії з людьми, суспільством,
особистості, яка здібна до саморозвитку та самовдосконалення. Тому у
процесі тренінгу керівник більшу частину повноважень з управління групою
передає її членам.
Тренінг з авторитарним стилем керівництва – тренінг, що
спрямовується та керується авторитарними методами. Авторитарність –
соціально-психологічна характеристика особистості, яка тяжіє домінувати,
максимально підкорювати (підпорядковувати) партнерів по спілкуванню.
Тренінг з демократичним стилем керівництва – тренінг, що керується
демократичними методами. Можна вважати, що це колегіальний,
колективний стиль керівництва, за якого краще проявляються принципи
групової роботи – активність, творчість, партнерство, відвертість тощо.
Тренінг з ліберальним стилем керівництва – тренінг, керування яким не
регламентується і здійснюється в залежності від створених обставин та
взаємин у групі. [2,с.89]
Технічне забезпечення тренінгу буває безапаратурне та апаратурне.
Безапаратурний тренінг – заняття без спеціального інвентарю і
технічних пристроїв.
Апаратурний тренінг – заняття з використанням спеціальних засобів,
обладнання і технічних пристроїв. Останній, виведений В. Нікандровим,
критерій – за складом (контингентом) об’єкту впливу поділяється на сім
 17
підвидів:
1) однорідність складу (тренінг з гомогенною групою та з
гетерогенною групою),
2) вік (дитячі і дорослі),
3) стать (жіночі, чоловічі),
4) ступінь знайомства учасників один (незнайомі, малознайомі, добре
знайомі),
5) стан психічного здоров’я (здорові клієнти, клієнти, які мають
психічні розлади у межах медичної норми, робота з пацієнтами хворими),
6) специфіка структури групи,
7) рід ведучої соціальної діяльності учасників.
Автор пропонує два підходи для групування тренінгів за специфікою
структури груп. Під структурою розуміє сукупність зв’язків між елементами
системи та ділить їх на внутрішні (у системі) та зовнішні (система – інші
системи, тобто система – середовище). Тому за характером внутрішніх
зв’язків він виділяє п’ять тренінгів (сімейних відносин, міжособових
відношень, професійні, з лікувальними групами і неспеціфічнми групами) та
зовнішніх зв’язків два класи (відкриті та закриті). [11]
За родом ведучої соціальної діяльності учасників виділено роботу з:
підприємцями; керівниками та управляючими (менеджерами); державними
службовцями; політиками та громадськими діячами; учнями; педагогами;
лікарями; торговими робітниками; тренінги зі зв’язкам з громадськістю;
робота з населенням (без професійної специфіки) тощо [9].
Під час навчання людини впродовж життя психологічні та
психокорекційні тренінги, на нашу думку, трансформувалися за критерієм
кінцевого впливу на особистість у такі види: психологічні та
психотерапевтичні, педагогічні, соціально-психологічні, бізнестренінги та
методичні тренінги.
Таким чином, тренінг, як інтерактивна форма роботи з особистістю,
стає актуальною та необхідною. Можна по-різному класифікувати тренінги,
 18
але важливим є професійна підготовка тренера, правильно складана програма
занять та успішність кінцевого результату для його учасників.

ВИСНОВКИ

Опрацювавши наукову літературу вивчивши структуру тренінгу та

особливості проведення тренінгових занять, бачимо, що тренінг як форма
інтеракттивного навчання - це спеціально організована сукупність вправ,
спрямованих на формування умінь, навичок, компетенцій. Як правило, він
складається з декількох частин. Звичайно, спочатку необхідно вступне слово
організатора і необхідно пояснити учасникам цілі тренінгу. Наступним
етапом є опис мети і завдання. Є різноманітні способи, що дозволяють
зробити це оптимальним чином, в першу чергу, мета повинна описувати
загальний результат програми тренінгу. Завдання - це те, що учасники
повинні виконати в кінці програми. Завдання повинні бути
вузьконаправленими, вимірними, досяжними, реалістичними, розрахованими
за часом. Формулювання завдань в даному випадку краще почати з дієслова,
бажано уникати слова «зрозуміти», так як воно звучить занадто розпливчасто
і не віддається виміру. Використовуються такі формулювання, слова: «після
завершення тренінгу її учасники будуть здатні описувати, визначати,
вимірювати, застосовувати, розробляти». Методи і технології інтерактивного
навчання вимагають, щоб тренер остерігався ставити недосяжні цілі. Іноді
надто амбітна задача, стає серйозною перешкодою в роботі.
Тренінгові технології – це найсучасніша методика навчального
процесу, яка дає змогу залучати учасників до творчої співпраці, активізувати
їхнє ставлення до набуття знань, умінь і навичок за короткий час.
 19
Тренінг як інтерактивна форма роботи з особистістю, стає актуальною та
необхідною. Можна по-різному класифікувати тренінги, але важливим є
професійна підготовка тренера, правильно складана програма занять та
успішність кінцевого результату для його учасників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Авальцева Т.П.,Зимівець Н.В., Голоцван О.А. та ін. Вирішувати нам –

відповівдати нам. Методичні рекомендації з проведення тренінг – курсу
підлітками – інструкторами. Посібник – К. Навчальна книга, 2002.
2. Мельниченко О. Каталог вправ для тренінгу спілкування. // Психолог.
– 2010. - №7. – 11-15 с.
3. Розвивальні та корекційні заняття психолога / упорядник Т.
Гончаренко. –К.: Ред.. загальнопед. Газ.,2004.
4. Вачков И. В. Групповые методы в работе школьного психолога:
Учебно
методическое пособие. – М.: "Ось–89", 2002. – 224 с.
5. Групповая психотерапия / Под ред. Б. Д. Карвасарского, С.
Ледера. –
М.: Медицина, 1990. – 384 с.
6.Навчання дорослих. Тренінг для тренерів. Депонований
рукопис. Всеукраїнський фонд "Крок за кроком.", К.: 2001 р.
7. Фоломеева Т. В., Богомолова Н. Н. Фокус-группы как метод
социально-психологического исследования. – М.: Магистр, 1997. – 80 с.
8. Фопель К. Технология ведения тренинга. Теория и практика / Пер с
нем. – М.: Генезис, 2003. – 272 с.
9. Фопель К. Барьеры, блокады и кризисы в групповой работе. Сборник
 20
упражнений / Пер с нем. – М.: Генезис, 2003. – 160 с.
10. Туріщева Л.В. Психологічні тренінги для школярів. – Х.: Вид. група
«Основа», 2010. – 124 с. табл.