Контрольна робота № 2

З дисципліни «Стилістика і культура української мови»

Студентки групи УП-20-1
Шишацької Анастасії Олександрівни
Варіант 14
1. Схарактеризуйте мовну гру як стилістичний прийом. Наведіть приклади.
Мовна гра - це стилістичний прийом, який ґрунтується на використанні
різноманітних засобів мови для досягнення гумористичного, іронічного, або
парадоксального ефекту. Цей прийом передбачає створення або перетворення слів,
виразів, фраз або конструкцій таким чином, що вони втрачають свій прямий сенс або
набувають нове значення. Мовна гра полягає в умисному відхиленні від літературної
норми, коли автор свідомо порушує її з метою, щоб адресат розгадав це відхилення.
Загальним прикладом мовної гри може бути використання каламбурів, алітерації,
антитез, а також грайливе використання мовних структур, таких як ритм, рима чи
метафора.
Приклади:
-пароніми: білити – біліти; гривня – гривна; богатир – багатир.
-омоніми: лист (папір) – лист (з дерева); мило (мийний засіб) – мило (прислівник на
питання: «як?», виражає захопленість);
-морфологічна гра слів: «Ніколи не кажи «ніколи»; «Добре те‚ що добре кінчається»;
-каламбури: «Я зробила піну з мила, та її водичка змила», «Ти чому сьогодні злий?
Йди води на руки злий!»
2. Визначте різновид фігури мови в такому лінійному контексті:
На нашій славній Україні, / На нашій несвоїй землі… / Сини отечества чужого (Т.
Шевченко).
У цьому контексті використано троп – оксиморон. Оксиморон – мовна фігура, яка
поєднує контрастні за змістом поняття, які дають нове уявлення. У даних рядках
Поет відчував рідну землю як святе місце, яке щиро любив. Проте він перебував
певний час у кріпацькій неволі, і він відчував себе як «на нашій — не своїй землі».
Попереду цих рядків він писав про «нашу славну Україну». З одного боку, Україна
була славною (мала неймовірну історію боротьби за незалежність) і нашою, але з
іншого боку, вона все ж таки «не своя», оскільки була під чужим владарюванням, і не
належала сама собі.
У цьому парадоксі проявляється глибока тема твору: вразлива і глибока рефлексія
над трагічним становищем людини, яка доклали багато зусиль для своєї Батьківщини,
але відчуває, що через обставини може не залишитися навіть сліду від її праці.
3. Поданий текст проаналізуйте щодо мовностилістичних засобів, які відіграють роль
стилістем у письменницькому ідіолекті:
Вересень бив у золоті дзвони соняшників, і їм, як габої, низинно вторували пізні
гречки. Дні тепер стояли у шелестах золота, у вибухах блакиті, в потоках музики і
чорнобривців, а ночі народжували печаль перелітних птахів. Ця печаль забрідала і в
людське серце, і ставало жаль чи отих крил, що забирали з собою літо, чи того, що й
ти не можеш злетіти, як птиця. Ось такий і є вересень: удень надійний, вночі
тривожний. Таким і люби його і тоді, коли він б՚є у золоті дзвони соняшників, і тоді,
коли відриває літо від землі та й садовить тебе за мудрість книжок.
Я люблю тебе, незрадлива мудросте книг, твої сонця чи світильники, і скорботу твою,
і радість твою. Я низько схиляюсь перед тобою, щоб не схилитись перед кривдою і
самовдоволеним чи крикливим невіглаством.
У попелі хмарин дотлівало сонце. Воно зараз було схоже на згасаюче в осиротілім
полі осіннє багаття, біля якого діти печуть картоплю. Піти б навмання до такого
багаття, може б, повернулося те, що не вертається, і розтопилися у тілі холодний біль,
щем, нудьга, що у снах не покидали його. Та, мабуть, хоч і сам стань на той вогонь,
все одно не позбудешся своєї осені почуттів. Ніщо так не відроджує людину, як
любов, і ніщо так не вбиває, як теж любов (М. Стельмах)
- Метафори: Вересень бив у золоті дзвони соняшників; Дні тепер стояли у шелестах
золота; ночі народжували печаль; печаль забрідала і в людське серце; крил, що забирали з
собою літо; відриває літо від землі та й садовить тебе; розтопилися у тілі холодний біль,
щем, нудьга; Ніщо так не відроджує людину, як любов; ніщо так не вбиває, як теж любов.
- Епітети: незрадлива мудросте книг; осиротіле полі, осіннє багаття;
- Порівняння: злетіти, як птиця;
- Тавтологія: Ніщо так не відроджує людину, як любов, і ніщо так не вбиває, як теж
любов.