Professional Documents
Culture Documents
Грушевський М. Історія України-Руси Т.10 (Роки 1657-1658)
Грушевський М. Історія України-Руси Т.10 (Роки 1657-1658)
Грушевський М. Історія України-Руси Т.10 (Роки 1657-1658)
org
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ
ІСТОРІЯ
УИРАЇНИРУСИ
Том X
ВІД С М Е Р Т И Х М Е Л Ь Н И Ц Ь К О Г О
ДО ГАДЯЦЬКОЇ УМОВИ.
ВИДАВНИЧЕ ТО ВА РИ СТВО
.к н и г ост яка
Н Ь Ю - Й О Р К 1958
Передрук з видання, що вийшло в Києві 1936 р.
за відповідальною редакцією К. М. Грушевської.
digitized by ukrbiblioteka.org
MYKHAILO HRUSHEVSKY
HISTORY
OF U K R A I N E - R U S ’
Volume X
Published by
K N Y H O - S P I L K A
N e w York 3. N. Y.
19 5 8
digitized by ukrbiblioteka.org
Портрет M. С. Грушевського роботи Володимира Крахмалюка.
Оригінал зберігається в Українському Інституті Америки.
Фоторепродукція М. О лефера.
digitized by ukrbiblioteka.org
З М І С Т
ТО М У ДЕСЯТОГО
Додатки:
Від Видавництва .................................................................................. 375-376
Загальний покажчик імен і речей десяти томів ...................... 377-503
Загальний зміст десяти томів ..................................................... 505-594
Список і мапа країн і міст, де вже є Історія України-Руси
М. Грушевського видання „Книгоспілки” у Н ью -Й орку
(Липень 1958) .............................................................................. 595-599
digitized by ukrbiblioteka.org
ВИ БО РИ ГЕТЬМ А Н А І М И Т РО П О Л И Т А . О Ф О РМ ЛЕН Н Я
Ш В Е Д С Ь К О -У К Р А ЇН С Ь К О Г О С О Ю З У
!) Рус. Ист. Библ. V III. ст. 1 2 4 3 -2 5 8 , див. в попереднім томі Історії У ,-Р ,
с. 1469-70.
10 Чигринські настрої в серпні 1657 р.
digitized by ukrbiblioteka.org
строї: до бунту не прийшло, військо розпущене додому, молодий
гетьман вертався.
Старий Виговський, приїхавши на заговини до Києва і до-
відавшися тут про смерть гетьмана, повідомляв Тетерю про си
туацію в таких виразах:
,,Дорогий сину, милостивий пане Тетере, доброго здоров я
і щасливого пробування вашій милості в тій подорожі од Господа,
як сам собі бажаю! З нагоди, що його мил. п. воєвода київський
А. В. Бутурлін посилає з листами до столиці до й. в. й різних
панов, то я через свій лист навідую в. м. в добрім здоров'ї, як
в. м. Господь милує в тій дорозі? М и ж тут, з ласки Божої, обоє
здорові і пані дружина моя з ласки Божої здорова: будучи в
Києві тут у домі в. м. з дружиною твоєю заговини справляли.
А то в. м-і, об’являю, що пан гетьман минулого вторку упо
коївся -— юля 27, в п ’ятій годині дня. Військо наше з ласки Божої
здорове до дому вернулося — всіх розпустили, а старшина, скільки
її було в війську, з гетьманичем до Чигрина вернула, і син мій
Данило також. Т і козаки, що через Київ вертали, оповідають,
що (польське військо) пішло короля виручати — обложив його
король шведський 5). А тут з Ракоцієм такий договір учинили:
обіцяв Ракоцій дати полякам мільйон на жовнірів, гетьманам і
Чарнецькому 150 тис., О рді 100 тисяч. О рда, довідавшися під
К ам ’янцем про таку згоду з ляхами, розгнівалася, що без неї
згоду чинили. Ляхи Ракоція зараз по згоді попровадили до угор
ської границі, — як йому обіцяли ціло відпровадити, а він їм
обіцяв 10 тис. пішого війська і щось гармат; а татари, розгнівав
шися на Ракоція і на угрів, пішли за ними слідом, щоб їх бити.
Н е знати, чи догонили, але й вернувши додому не матимуть по
тіхи, бо козаки за наказом гетьманським трохи не всю О р ду
спустошили, побили, а кого живим забрали. Т реба сподіватися
великого неспокою, бо татари будуть мститися; треба скоро їх
сподіватися в наших краях з ляхами, венграми, мунтянами і во
лохами — так кажуть, і не дай того Боже — козаки сами не
дадуть ради з усіми тими неприятелями. Конче треба бити чолом
й. ц. вел., щоб нас оборонити зволив, і війська свого прислав на
оборону всього православія. Пильно того треба, коли й. ц. в. хоче,
щоб православна віра і піддані його були цілі. А в. милость прошу
також: бийте чолом й. ц. в., щоб мені дав спокійніше життя на
Литві — бо я тут, будучи старий, з козаками нічого не докажу.
Але й Литва, хоч уся на підданство й. ц. в. присягла, вся готу
digitized by ukrbiblioteka.org
з черні 10), і що на ній урядять, не знаю, я по всіх трудах во
єнних радо б одпочав і ніякого уряду і начальства не бажаю. Війсь
ко запорізьке розпущено тому, що ніякої небезпеки не було. Р а-
коцій, не маючи ніякого страху 11), почав з ляхами згоду робити,
але та згода йому не пощастила, бо ляхи, обіцявши його з усім
військом до землі Венгерської провести, тої правди не додержали
і тільки самого Ракоція з 40 чоловіками людей його перевели
до його землі, а все військо татарам (віддали) 12), а (татари)
його до Криму погнали. Всією силою на городи його ц. вел. зби
раються 13) — як тільки коней підгодують, зараз хочуть іти в ба
гаті краї на багатий хліб, на Волинь і на тутешні городи й. ц. в.,
тільки чекають О рди тої, що до Криму не пішла, а стоїть в полях
Очаківських і хоче зійтися з поляками. З королем іще цісарське
військо, і сам король під Краковом стоїть. Гетьмани одні на Во
лині під Луцьком, інші на П ідгір’ю людей збираю ть” 14).
В записках Ш ебеш а — що пробував в Чигрині ще 13 день
по смерті гетьмана до 17 н. с. серпня, маємо деякі небезінтересні
звістки й завваження.
,,7 серпня, бувши з Виговським, розвідувавсь я у нього про
нашого пана, і він сказав мені, що (Ракоцій) в таборі під Збо-
ровим. Т атари його окружили. П оляки стоять окремо, їх також
окружено. Х ан гнівається, що вони помирились без нього — інак
ше ті гроші, що (Ракоцій) дав полякам, припали б йому, і сам
Ракоцій також. Розповів також, що гетьман писав до війська, аби
рішили, як хочуть, і вертали до дому.
’’Більше як 2 тис. прийшло з обозу. Ц е ноги без голови, не
мають кого слухати. Кличуть мене у військо. Але я написав, що
прийду тільки в такім разі, коли вони запевнять таку владу (autori-
ta s), що я зможу по своїй волі карати кожного за провину. Інак
ше нехай лишаються в лісах, я до них не піду” (544).
,.Згоду з уграми ми заховуємо — бо маємо згоду не тільки
з князем, але і з державою. Князь ніколи не інформував нас,
чого він хоче, як ідуть справи; ніколи не вживав нашої поради.
Коли й писав щось, то була чиста брехня. Пощо йшов він до
Прусії — відти назад до Кракова, до Замостя? Тільки військо
розтратив, коней погубив, понищив!
digitized by ukrbiblioteka.org
волення полонених. Він сказав, що коли їх видадуть на підставі
союзного договору, то він визволить їх зброєю, щоб їх не вислали
морем (до Ц арго ро ду)” (545).
,,12 серпня молодий гетьман повернувся з табору: я з Вигов-
ським, з шведським послом і з Немиричем виїхали йому на зу
стріч на одну милю” 16).
..Про гетьманського сина, що прибіг сюди, так говорили, що
щира приязнь вимагала б його арешту, -— але (в оправдання
його) на це дають таку відповідь, що влада ж не була в його
руках. Але це недобре було зроблено, що молдавського посла
впустили до свого обозу, коли трактовано з московським пос
лом” (543).
17 серпня н. с. Ш ебеш а відправлено. В паперах його захова
лась така деклярація з датою 7 (17), передана йому від імени
,,яснов. гетьмана, всіх радників, полковників і всього війська” :
1. „Хоча за волею Божою, після того як від світл. князя Т р ан
сільванії відступив Станиславський, волохи, молдавани і секлери,
наше військо також відступило від нього, але це не повинно ні
трохи нарушити нашу приязнь — бо ми готові заховувати нашу
присягу, а винних в тім ганебнім учинку — скарати на смерть.
2. Ми бажаємо і обіцяємо приложити наші заходи і всякі пе
решкоди усунути для того, щоб світ, князь якнайскорше вернувся
на свій престіл. А ле якби доля судила йому довше загаятись, ніщо
не відведе нас від нашої приязні і ми щиро обіцяємо заховувати,
як союзники, ту ж увагу і вірність до кінця електи 17), до заміс
ника і всіх — достойників, радників і всієї землі, як заховували
і заховуємо до самаго князя.
3. Коли в. князь досі не вернув собі свого маєстату, ми, як
сказано, готові зробити всі заходи, і навіть самі рушитися з усім
військом, аби йому то здобути. Нехай тільки сам світл. князь,
його замісники, панове магнати і радники у всім з нами порозу
міються і сили свої з нашими сполучать, а (насамперед) просимо
якнайскорше сповістити нас, де тепер світл. князь.
4. Коли в таких обставинах котрийсь неприятель — як П орта,
татари й інші схотіли б напасти на Трансільванію або якінебудь
краї, що до того князівства належать, і стали б їх воювати, — не
хай сповістять нас своєчасно, а ми будемо готові їм помагати,
послати військо і всяку поміч подати.
16) M onum em ta H u n g a r ia e X X II I , с. 5 4 4 -5 .
17) Очевидно розум іється син Ракоція, раніш проголошений його наслід-
ником.
5. Послів і гінців, присланих до нас, ми під сумлінням обіця
ємо відіслати в такій же безпечності, в якій вони до нас прибу
дуть, придавши їм від себе людей, і всяку честь їм показати —
аби тільки вони нас наперед про свій прихід повідомили.
6. Бранців усякого стану, а особливо магнатського, чи то си
лою війни чи то за договором забраних в неволю ханом, ми бу
демо старатись визволити чи то за договором чи то іншими спо
собами — обіцяємо всякі старання прикласти, щоб їх визволити
-— так само забраних в полон поляками або затриманих ними
з різних причин 18).
Того ж дня вечером Ш ебеш виїхав з Чигрина — на Смілу,
Ольшанку, Мумурів. Умань і 26 н. с. був у Ясах 19). Лілієкрона,
що лишився далі в Чигрині, писав йому в 10 день по виїзді 17
(27) серпня: ,.Після виїзду в. вельм. життя мені остогидло. Ні
з ким поговорити, крім домашніх, котрі ще гірш ніж я нудяться
від безділля. Коли посилаю когонебудь на розвіди, приносять
або не варте того, щоб його знати, або польські вигадки, не варті
довір’я. Але паркалаб 20), присланий від воєводи молдавського,
багато підірвав авторитет, що поляки хотіли собі придбати свої
ми відомостями. Одначе між козаками багато таких, що, раз щось
почувши, потім, хоч то брехня була, на правду не проміняють 21).
Я в своїх справах ще нічого не зробив, і не можу зміркувати,
чому вони так протягають таку легку справу. Понеділок .— вось
мий день від цього дня, призначений на похорон ясновельм. геть
мана; сей час 22) уважаю страченим і нетерпливо чекатиму,
які їх будуть рішення в нових умовах. Потиху йдуть балачки
про побіду запорожців, що тих татар, які вийшли на здобич, вони
так прийняли, що з здобиччю вони і тіла свої полишили .— біль
ший був їх страм, як побіда, розголошена раніше 23). Якої гадки
канцлер Виговський про листи світл. князя Трансільванії, може
сьогодня виясниться; певне тільки, що досі він дуже журився не
долею князя, і приводом до порушення приязні .— котру він свя
тіш ніж коли тепер шанує і хоче заховати її для себе і війська.
Тетеря, висланий послом до Московщини, ще не вернувся —
щодня його сподіваються. Турецький посол прохає відправи, але
digitized by ukrbiblioteka.org
Московські пляни 17
24) Т ам ж е, с. 319.
*а) Акты Ю .З.Р. XI, с. 707-712.
ня Малої Росії і прилучення її -г) до великодержавного вашого
скипетру, як природної галузі до відповідного кореня, було ді
лом не людського замислу, а Божого промишлення. Це воно при
лучило знеможену галузь до її природного кореня. І так як ко
лись Давидові ізраїльські дівчата співали: Побідив Саул тисячі,
а Давид тьми, так істинно в. вел-ву можуть співати всеросійські
сини: Інші царі побідили тисячі, ти ж. великодержавний царю,
побідив тьми! Побіда ця тим преславна, що, ревнуючи за благо
честиву віру, не пожалував еси своєї царської голови, своєї цар
ської влади — часто полишав свій царський престіл, кидав свої
царські палати, виходив перед нами на ворогів і бажав сам бо
ротися за нас. Не даремно й подвизався — бо Господь сильний
в бранях покорив під ноги твої прегордого соперника і віддав до
решти в руки твої. Сподіваємось на Бога, що всі вороги твої
лизатимуть землю, а твоє царське вел. може про себе сказати,
як колись Давид: цар поставлений Богом над Сіоном, Його горою
святою, щоб голосити веління його. Бо справді поставлений ти
над Сіоном горою святою — над синами російськими, щоб голо
сити нам веління Господні. (Наступає похвала чеснотам цар
ським. я її упускаю, вона менш інтересна). Але що дивно і чу
десно очам нашим — це те. що як не стало помочі М алій Росії,
вороги її. гонителі нашої благочестивої віри, складалися з хри-
стоненависними варварськими народами і зброїлися на знищен
ня всього православія, — тоді Бог всемогучий подвигнув бла
гочестиве серце в. ц. в., з високого престолу зглянувсь еси ми
лостивими очима на нас — малоросійських воїнів і благоволив
прийняти під кріпку і високу руку воїнство Запорізьке. А те.
раз зв’язавшися хресним цілуванням в. ц. в-ву, через нас, по
сланників своїх перед престолом в. ц. п. до землі припадає і в.
ц. в-во, як другого великого між царями і апостолам рівного Во
лодимира шанує — і навіть вище шанує 27). Бо той хоч перший
просвітив хрещенням афето-російське плем’я, занурене в глибо
кій темноті поганого ідолопоклонства, але, живучи поза законом,
багатьох синів російських загубив своїм поганським життям. А
ваше пресвітле цар. вел-во більшої благодати сподобився, тим
що повернув відірвану перед багатьма літами, через безладдя
і усобиці князів російських, галузь приличну і рідну — М алу
Росію, кажу, довгою кормигою неволі лядської і литовської обме
жену; нарід наш під високою і кріпкою рукою в. в-ва придбав
26) „Прицѣпленіе".
27 ) „Не точію почитаеть, но и предпочитаеть”.
digitized by ukrbiblioteka.org
великі вартості. Придбав славу — тому що, за Приточником,
праведний цар підносить землю. Придбав міць — бо мудрий цар
утверждає людей своїх і т. д. Нехай же Біг поможе в. в-ву і по
корить всі богопротивні й іновірні племена, аби православний
наш цар піднявся як кедр ливанський, утвердивсь як одногір, щоб
усі благочестиві люди під великодержавним скипетром в. в-ва
були заховані від поганських полків і широковладна держава в.
в-ва пошириться над усім племенем афето-російським” і т. д.
Того ж дня 4 (14) серпня думний дяк Алмаз Іванович і дяк
Єфим Ю р ’єв в посольськім приказі розпитували Т етерю з тов.
— що з ним переказав гетьман, крім грамоти; вище наведено було
дану ними інформацію; посли передали дякам листа Виговського
до царя — з політичними новинами і з проханнями в своїх м аєт
кових справах 28).
Другого дня відбулася властива розмова — в печатнім при
казі у звісного мецената української науки і культури окольни
чого Ф. М. Ртіщева, з тими ж дяками. Посли переказали звісні
вже нам побажання старого гетьмана в справах зовнішньої полі
тики і передали прислану з ними заграничну кореспонденцію, до
волі багату, як знаємо 29), а також листи гетьмана і Виговського
і різних високих осіб, котрих вони просили поклопотатися перед
царем головно щодо негайної присилки московського війська для
охорони України 30); конкретно зводилося це все до бажання мос
ковської помочі проти Орди і козацького песередництва для за
мирення з Польщею і Ш вецією. Окольничий і дяки тим часом
обмежилися тільки пригадкою, що цар готов миритися, коли кот
рийсь з неприятелів шукатиме згоди і поступатиме ,.правдою” ,
а від себе, з приводу прохань присилки війська, нагадали, що
досі не налагоджена справа московської залоги в Києві: ,,стріль
ці і салдати, котрих в Києві до 3 тисяч, живуть тільки з цар
ського жалування: від гетьмана і козацького війська не дістають
ніякої живности. і навіть місця на будову дворів їм досі не виз
начено; міг би гетьман зробити на них ..стацею сь уезду” , з огля
ду. що це військо стоїть для охорони козацьких городів. Посли
обіцяли гетьманові це переказати, але краще було б якби цар
написав в своїм листі до нього 31).
digitized by ukrbiblioteka.org
жили б, хоч би й не хотіли зс), і з служби ніхто не втік, і така ласка
царська -— щоб давано козакам по ЗО зол. польських, збираючи
з городів і повітів, була б усім козакам дуже потрібна і при
ємна”.
Окольничий і дяки спитали, чи вистане тих поборів, щоб опла
тити військо цілком? Тетеря і тов. відповіли, що стане аж надто,
а арендні гроші лишаться ще царській казні. Коли з селянського
двору збиратимуть по золотому польському або по два — збе
реться того не мало. Тетеря це знає добре, бо він збирав побори
в Київськім воєводстві, зібрав в цім воєводстві 120 тис. зол. поль
ських, а на московський рахунок 37) 20 тис. рублів, а якби виби
рати точно, то з одного воєводства прийшло б 50 тис. червоних.
Тепер же полковники в Ніженськім та інших повітах беруть з дво
ру по 2 і по З злоті; — кажуть, що на гетьмана, а гетьманові коли
й дадуть, то не все, решта лишається полковникам ?у), з того йде
невдоволення і бунти 39); а коли б усе зібране роздавали війську,
за государевим наказом, ніякого невдоволення б не було. Н ехай
би цар згодом, як скінчиться війна, прислав до гетьмана і всього
війська своїх послів. Нехай вони, приїхавши до гетьмана, скажуть
йому, щоб зібрав полковників, осавулів і всю старшину і зложить
раду, і на ній нехай об’являть милість й. цар. вел. Гетьманові це
буде неприємно, але військо буде задоволене і виславлятиме ми
лість й. цар. вел. ,,А ми того від гетьмана вимагати не можемо,
бо то йому не подобається”.
Зробивши такий гарний початок, порушено інше дражливе
питання — самовільні дипломатичні зносини гетьманського уряду
незгідно з статтями 1654 р. „Посланникам сказано також .— в
статтях написано ще: „Коли до війська Запорізького приходи-
тимуть посли, про це треба писати до й. цар. вел., а коли посли
приходитимуть з намірами й. ц. вел. противними, їх треба за
тримувати в війську і просити указу цар. вел-ва, і без указу назад
не пускати”. Гетьман Б. Хм. того не виконав згідно з своєю обі
цянкою 40); коли приїздили до нього посланники в добрих спра
вах, він про них в. государеві не писав, — приймав і відправляв
без царського указу; а бували посли і з намірами противними
digitized by ukrbiblioteka.org
цілком справдили ці міркування гетьманського уряду. А ле цареві
не хотілося попрощатися з мріями про польську корону. О коль
ничий і дяки постарались ослабити песимістичні гороскопи геть
мана. Ц ар мовляв повідомив Яна-Казіміра, що козаки вийшли
з Польщі, шведське і угорське військо, „видя ихъ уступленіе по-
томужъ псшли въ свои земли” , супроти того нехай він з татар а
ми не сполучається і ніяких наступів і зачіпок козакам не чи
нить. Тому гетьманові властиво нема чого боятися з цієї сторо
ни; тим більше, що військо московське в Києві стоїть, в трудних
моментах цар завсіди військо посилав — раз з Ш ереметєвим, дру
гий раз з Бутурліним, витрачаючи на те немало коштів. А щодо
висилки помічного війська тепер негайно, то це потребує часу,
треба завчасу зимою (,,по зимнему пути” ) заготовити провіянт
і гарматний припас: коли послати військо зараз, чи забезпечить
його гетьман провіянтом? Посли повторили попередні запевнен
ня. але це була тільки притока, і розмова на тім не скінчилася.
Окольничий і дяки знову розвели балачки на ту тему, що цар
не має з України ніякого доходу, а тільки видатки: ,,Которые
напередъ cero въ той всей Украинѣ: въ М алой Россіи і на Волы-
нѣ и Подоліи 4-) были городы и мѣста королевскіе і кляшторскіе
и панскіе маетности, a тѣми всѣми нынѣ владѣю тъ и доходы со-
бираютъ на себя гетманъ и войско Запорожское, а цар. в-ва въ
казну тсго ничего не доходит” гетьман і військо повинні це п а
м’ятати. а тим часом знову справа київської залоги: не то що їй
ніякого провіянту ,,с уезду’’ не дають, а навіть ґрунтів під двори
не хочуть визначити: ..досі живуть в ям ах” ; так не годиться; війсь
ко повинно „держать лю бов” до ратних людей, що живуть на
Україні для їх же оборони: тоді царські люди охотніше ходити
муть на їх оборону. Тетеря з тов. знов на це притакнули, що це
дійсно велика царська ласка для них — будова Київської крі-
пости, і вони думають, що гетьман уже послав туди наказ, аби
стрільцям визначено ґрунти під дворища. Для певности одначе
треба написати гетьманові, а посли за це не можуть брати відпо-
відальности, бо вони ,,у гетмана люди не думные и на нихъ ни-
какое дело не належить”. І видимо маючи вже по горло досить
цих московських шпигачок, просили їх скоріше відправити до геть
мана 4?і ).
Не знати, яка була б на це царська резолюція, і чи пішов би
digitized by ukrbiblioteka.org
днем датована грамота війську і дуже цікавий наказ Кікіну, що
він має робити.
Грамота, адресована до полковників, сотників і всього війсь
ка, починалася як відповідь на грамоту покійного гетьмана, при
слану з Тетерею. Починалася з того, що цар, сповнюючи його
прохання, висилає військо з кн. Ромодановським. Д алі йшов т а
кий уступ ■ — потім зачеркнений: ,,А в серпні ц. р. писав нам
двор. Желябужський, посланий до Ракоція, що син гетьмана Б. Хм.,
Ю рій стояв з Запорізьким військом, не доходячи Межибожа за
35 верст на Наливайківськім броді, і коли Ж елябужський при
їхав туди на становище, приходило до нього військо і говорило,
що ви (козаки) хочете нам служити, де вам скажемо ми і наші
воєводи. Бо з того часу як піддалися нам в підданство і де бува
ли в службах за нашим указом, за ласкою Божою і нашим щ ас
тям ніде вам упадку не бувало, але скрізь були над неприятелем
,,поиск" (побіда), а вам пожитки (добича), а тепер, як вас без
нашого указу послав гетьман Б. Хмельницький з наказним геть
маном Антоном Ж дановичом, з Запорізького війська багато по
бито, а ті, що лишилися в дорозі, від недостатку в великому числі
померли” 46). Ц е зачеркнено і написано пре замір царя послати
в скорім часі кн. Трубецького з військом .,з нашим государським
милостивим словом і нашими великими ділами”. -— А тим часом
— ,,між вами, нашими вірними підданими, аби була згода (совѣтъ
да любовъ), щоб стояли ви проти неприятеля разом і не було між
вами ніякого непорозуміння (розни) -— аби неприятелі не поті
шилися з вашої незгоди і на вас не наступали. Ми ж вас будемо
тримати в нашій милості і хочемо, щоб ви, як православні хрис
тияни, будучи під нашою рукою, були в згоді й любові між со
бою, а не в замішанню. Стоячи в обозі, дуже стережіться непри-
ятелів, аби вони не напали несподівано і не наробили шкоди горо
дам і людям війська Запорізького. А як кн. Трубецкой з тов. від
нас будуть відправлені і з дороги напишуть, ви пішліть від себе
полковників, сотників і рядових козаків, скільки здасться, щоб во
ни на їх приїзд з’їхалися в Києві на раду і вислухали нашу госпо
дарську милость”. Нарешті обіцянка відправи Тетері з товари
шами 47).
Н аказ Кікіну дано такий. Насамперед, можливо скоро дістав
шися на Україну, мав він розвідатися, чи дійсно гетьман помер.
Коли живий — послати до Москви звідомлення про це і чекати
дальших інструкцій на границі, коли помер — їхати далі, і по
дорозі, в Ніжені й інших містах, вести секретні розмови з міщан
ством — з війтами, бурмистрами, простими людьми. Говорити
так, що от мовляв стало цареві відомо, що гетьман помер, а на го
роди М алої Росії наступають татари і ляхи, і у людности внут
рішнє замішання (меж собою смятенье). Ц ар, жалуючи їх, поси
лає для оборони кн. Ромодановського з військом, а ,,для осмо-
трѣнья войска Запорожского” кн. Трубецкого з тов. Нехай будуть
безпечні (ничѣмъ ныне не оскорбляю тся). Коли такими розмо
вами удасться навести на такі вислови, як удавалось Ж елябуж-
ському: ,,добре б було якби вел. государ велів бути у нас своїм
воєводам для оборони від неприятельських приходів і всяких роз-
правних діл” — Кікін повинен їм пояснити, що це власне й поло
жено на кн. Трубецкого і тов.: вони як приїдуть, так по всіх спра
вах і дадуть указ 48). Коли ж навести на такі заяви тих міщан
Кікіну не вдасться, нехай сам про це заговорює: краще було б
якби в значніших козацьких городах були государеві воєводи.
— тоді б тутешнім мешканцям (жилцам) не було б ,,обид и на-
логъ” (зайвих вимагань) від полковників і від інших людей. І все,
що будуть говорити з цього приводу, нашвидку відсилати цареві
з путивльськими гінцями, що будуть послані (очевидно для того,
щоб взяти це під увагу при складанню інструкції Трубецкому
і тов.) 49).
У полковників та іншої старшини, крім звичайної інформації
в політичній ситуації, розпитувати, де тепер козацький обоз, чи
багато в нім козаків, чи всі полковники, і хто у них за старшо
го? Кого більше слухають і кого хочуть вибрати гетьманом, чи
давнішого (прежняго) — гетьманича Ю рія чи когонебудь іншо
го? чи нема між черню якогонебудь повстання ( ,,рокошу” ) проти
полковників, а коли є, то за що, і чого сподіваються в цих відно
синах (,,межъ ими” ). Чи будуть бажати, щоб по їх містах були
царські воєводи? Про все це, розвідуючи, писати в звідомленнях
подрібно і секретно і відсилати в посольський приказ.
Приїхавши якнайскорше до обозу — в Білій Церкві (як ви
ходить за відомостями Ж елябуж ського), чи деінде він буде. К і
кін мав оповістити про свій приїзд старшину — ,,щоб полков
ники, сотники і все військо запор, веліли йому бути у себе в обозі
(визначити йому побачення) для государських діл скоро”. Коли б
48) ,,ТѢ всѣ дѣла положены на боярина и думных людей: как о т і у них
будуть, тогда по всѣм статьямъ и указъ учинять”.
40) Там же, с. 788; раніш цей наказ надруковано в „Симбир. С борнику”, с. 57.
digitized by ukrbiblioteka.org
в обозі був гетьманич Ю рій і прислав би до Кікіна когонебудь
з полковників чи сотників, закликаючи до себе, щоб він приїхав
до нього і йому віддав государеву грамоту, тому, що після емер-
ти батька тепер він, Ю рій, на гетьманськім місці (в гетманское
мѣсто) у них в війську Запорізькім. Кікін мав відмовитись, такими
словами: „Попереду як був гетьманом Ю ріїв батько, тоді царські
стольники і дворяни з грамотами ходили до нього, а тепер, як
його нема, і цар. в-ву невідомо, чи Ю рій вибраний всім військом
на гетьмана чи ні; тому не велено йти до нього самого, а присла
но його, Кікіна, з грамотою до всього війська запор, і наказано
віддати царську грамоту всьому війську запор, в обозі, а до самого
гстьманича, або до писаря Виговського не ходити”.
Коли військо визначить йому побачення, Кікін мав їхати до
старшого полковника і попросити його зібрати полковників, сот
ників і все військо. Коли військо збереться, спитати від царя про
здоров’я полковників, сотників і все військо, і передати царську
грамоту, а потім сказати більше-менше те саме, що в грамоті.
А по цій офіційній розмові заводити з рядовими козаками, з ким
буде нагода, такі розмови: ,.Як гетьман Б. Хм. посилав їх з пол
ковником Ант. Ж дановичем до Польщі чи кудинебудь, чи давано
їм заплату за той час. що вони були в службі і по скільки? чи
вони служили без заплати?”.
Коли скажуть, що ніякої заплати їм від гетьмана не бувало
— служили своїм коштом, Кікін мав їм сказати: ,,Як гетьман і вій
сько просилися в підданство вел. государеві, в той час на статті
гетьмана і війська був милостивий указ цар. вел-ва, що війська має
бути 60 тис., має старшині (й війську) 50) йти государеве ж алу
вання за той час, як вона буде в службі, а на те збирати побори
з городів і повітів М алої Росії; так гетьман ті побори чи збирав?
а коли збирав, чому з тих поборів заплати не давав?”.
Коли на те казатимуть, що досі вони про це не чували; а якби
ця царська милість була всім об’явлена, і була заплата війську,
то це всьому війську було б дуже приємно (годно), і замішання
й усобиці з полковниками і старшиною не було б, — Кікін мав
говорити: „Як би не було попереду, тепер вел. государ все це
велів розглянути кн. Трубецкому з тов”.
З тим поїхав Кікін. Але слідом по його виїзді Тетеря одер
жав звісного нам листа від старого Виговського. що зовсім в іншім
світлі представляв ситуацію на Україні, ніж вісті Зюзіна, опо
50) Цих слів про військо нема в друкованому тексті, але з контексту ви
ходить. шо обов’язково мусили бути.
віщені в посольськім приказі. Тетеря з власної ініціятиви пішов
(сам один -— поскільки можна судити з протоколу) до Посоль
ського приказу — продовжити попередню розмову новими ві
стями і гадками, не знати — чи для того, щоб вигородити себе
від наслідків деяких необережно зроблених висказів, чи в ролі
московського приятеля і конфідента. Він приніс листа від ста
рого Виговського — наведеного вже вище, і пересланого через
нього ж листа якогось волинського кореспондента Івана Вигов
ського про місію Беньовського і польські пляни щодо України
— що про них довідався Лазар Баранович, бувши в Польщі: хва
литься Беньовський, що може всього, що хоче, добитися у геть
мана, тільки треба заспокоїти військо запорізьке деякими уступ-
ками ( „статьями” ) , а потім можна буде легко з ним упоратися,
і це треба зробити, бо інакше Україна і Білорусь міцно об’єдна
ються з Москвою 51) і потім трудно буде розбити це об’єднан
ня; щоб розвести Україну з Москвою, добре було б добути від
Запорізького війська якийсь документ, який би скомпромітував
в очах царя — ,,какъ выможетъ противное какое письмо противъ
царя отъ войска Запорожского” : тоді цар відмовить козакам в по
мочі, а без його помочі легко буде Україну знищити. (Звертав т а
кож увагу — мабуть той же Баранович .— що про всяку діяль
ність Виговського (..секретаря войска запорозького” ) жиди ,.на У к
р ай н і живучіе” дають знати ляхи через різних ,.вихристів і куп
ців” , і з того мораль: ..ненадобно изменников Божіихъ и людц-
кихъ живить!” ). Подавши свої пояснення до тих вістей, що містилися
в листах, вважав своїм обов’язком вірної служби цареві повтори
ти пораду гетьмана: негайно замиритися твердо або з польським
або з шведським королем, щоб запобігти коаліції, що вже почала
зарисовуватися з капітуляцією Ракоція, і пропонував посередницт
во війська запорізького в переговорах з шведами. Ц е дасть привід
і козакам до повного розриву з шведами, коли ті не приймуть їх
посередництва — козаки можуть так йому і загрозити, що коли
вони не схочуть з царем миритись, козаки їх будуть воювати.
Друга справа, н и м порушена — ще більше нам цікава, і я
наведу цю дискусію в перекладі, переводячи з третьої особи:
,,Нехай царське в-во в своїм грамоті (що буде писатися до
війська) зволить на початку написати ім’я гетьманича Ю рія, аби
digitized by ukrbiblioteka.org
йому це не було в досаду, що після смерти батька його ім'я не
буде написане. Бо батько його бив чолом цар. в-ву, щоб по смер
ті його був гетьманом його син Ю рій, і на те є згода цар. в-ва.
Бо що я перед тим говорив, аби в грамотах цар. в-ва крім війська
запорізького нічийого імені не писати, то говорив тому, бо спо
дівався якогонебудь замішання (мятежу) між полковниками й вій
ськом, а тепер чую, що нема ніякого замішання (смути). А що
ц. в-во зволив послати в запор, військо ближнього боярина А. Н.
Трубецкого з військом, то ми це віддаємо на розсуд ц, в-ва, чи
потрібна тепер же така посилка бояр? Бо небезпеки від неприятеля
тепер у війську запорізькім нема: поляки і татари з України вий
шли. А з другого боку — в запорізькім війську багато й нерозум
них людей: почнуть думати, що ті великі люди, ближній боярин
з товаришами, ідуть з військом на те, аби запорізьке військо в чімсь
обмежити (чѣм потѣснить), бо війська на Україні не треба 52).
А присилку з Білгорода кн. Ромодановського з військом, військо
запоріз:ке прийме вдячно і призначить на його прогодовання за
селені місця — бо воєнної помочі тепер на нікого непотрібно'’.
Н а це Тетері відповіли: Вел. государеві не послати тепер тих
бояр, кн. Трубецкого з товаришами, ніяк не можна, бо волею
Божою гетьмана не стало, і в війську запорізькім почалась усо
биця (,,меж себя нестроенье” ) , і треба їх запевнити в ласці цар.
в-ва, розглянути і, зібравши в війську раду, об’явити статті, дані
в 1654 році вам же — посланникам Самійлові та (тобі), П авле,
про число війська запорізького, про заплату війську і про інші
справи 53). А війська з ними буде небагато.
Тетеря сказав: 3 нинішніх листів він бачить, що вся стар
шина війська запорізького за гетьманича Ю рія 54), в війську тихо
й бунту ніякого нема, і він сподівається, що його признають (обе
руть) гетьманом. А як почують, що цар. в-во посилає своїх вели
ких людей з військом, і довідаються, що при них буде рада, то
приятелі гетьманича — а є їх багато, такі що з полковниками не
:'2) Фраза двозначна, або: козаки будуть підозрівати, що бояри йдуть поко-
ротити військо запорізьке в його правах, тому що їм стало воно непотрібне;
або козаки підозріватимуть за боярами такі умисли, том у що московського
війська на Україні тепер непотрібно, і коли московське військо йде. то мабуть
замишляють щось на козаків.
53) „Чтобъ ихъ обнадежить цар. в-ва милостью, и разсмотрить. и собравъ
раду въ войскѣ статьи которые . . . въ прошлом во 162 году даны им же по-
сланникомъ Самойлу и ему, Павлу, о числе войска Зпп.. и на войско о заплатѣ
и о иных дѣл^хъ объявить”.
54) ,,при гетмановѣ сынѣ Ю . Х.мельницкомъ” очевидно в значенню — три
мають його сторону.
в добрих відносинах (не в совѣтѣ), почнуть йому радити, щоб
він не збирав ради, аби своєї влади не зменшив, як його батько
ради не збирав, а володів усім один: що наказав, то всім війсь
ком і робили, а як зібрати раду, то на ній без бунту не обій
дуться: у всякого буде своя гадка, одні захочуть його, гетьма-
нича, інший кого іншого, а інший знов того, щоб володів усім
царське величество, і хто буде гетьманом: вже його влада не буде
така сильна, як попереду 55).
До цих порад прилучив Тетеря при цій оказії прохання про
маєтності — Виговського і свої власні: спитав, яка царська воля
щодо привезених ним прохань Івана Виговського, щоб його жінці
повернути батьківські маєтки, а його братові Констянтинові —
щоб йому також дали маєтності його жінки. Відповіли йому, що
Виговським дано великі маєтності на Україні, коли приїздив його
брат Данило з проханнями, а маєтності його тестя Стеткевича
роздано різній шляхті, що присягнула цареві, і відібрати їх не мож
на. На це Тетеря зробив цікаве признання, що Виговські нада
ними їм на Україні маєтностями фактично не володіють, ,,опа-
саясь отъ войска запорожскаго”. Дяки потішали, що як Трубец-
кой буде робити свої обов’язки в війську, він і ці надання війську
оповість, „і тоді їм можна буде свобідно володіти всім тим, за
відомом запорізького війська”. Але така перспектива ще більше
налякала Тетерю, і він став просити, щоб Трубецкой того ніяк
не оповіщав: „Того і гетьман Б. Хм. не знав, а в війську, як тіль
ки довідаються, що писар та інші випросили собі у царя такі вели
кі маєтності, так їх усіх поб’ють, так будуть говорити: ,,Ми всім
військом цар. в-ву служили і за нього помирали, а маєтності випро
сив собі тільки писар з товаришами”. Почнуть говорити, щоб усіми
городами і містами в війську володів тільки один цар, а їм, крім
заплати, нічого не потрібно. Тому то як цар ласкав наділити яки
мись маєтностями самого писаря і його батька, то нехай дасть їм
маєток в литовських краях, щоб вони там могли володіти спокій
но: а в війську Запорізькім 5С) володіти їм нічим не можна”.
55) „чтобъ онъ, гетманов сынъ, рады собиралъ для того, чтобъ ему сво-
его владѣнья не убавить, также как и отецъ ero рады не собиралъ, a владѣлъ
всѣм одинъ: что роскажетъ, то всѣм войском . . . дѣлаютъ; а только рада ему
собрать, и на радНЬ безъ бун ту не пробудуть: у всякого будеть своя мысль
— иной похочет въ гетманы ero, гетманового сына, а иной иного, а иной по-
хочеть того, чтобъ — владѣлъ всѣм цар. в-во: а хотя и гетманъ кто будеть,
u владѣнье гетманово перед прежнимъ будеть не таково сильно”, с. 764.
5Г) Звертаю увагу на уживання терміну „військо Запорізьке” в територі-
ялыгім значенню, що іншими разами висловлювалось терміном „Мала Р осія”,
digitized by ukrbiblioteka.org
П ри цім і для себе Тетеря просив: дану йому в 1654 р. гра
моту на містечко Смілу, переписати наново на пергаменті — бо
та попсувалась, як її сховано в землі ,,опасаясь разоренья” 37).
Поради Тетері зробили сильне вражіння: їх зараз же пере
казано цареві — себто правлячій колегії, і річ небувала — того ж
самого дня Тетерю з товаришами викликано вдруге до посоль
ського приказу, щоб оголосити царський рішенець. Ц ар, з огляду
на висловлені Тетерею аргументи, одмінив своє рішення про при-
силку кн. Трубецкого — але Т етеря нехай потвердить своїм під
писом свої аргументи (,,и он бы къ тѣмъ своимъ рѣчамъ приложилъ
руку'’). Т етеря злякався і заявив, що такого документу видати
не сміє: „Щ о тепер у війську діється мені невідомо. А як я під
пишу і цар. в-во кн. Трубецкого не пошле, і в війську довідаються,
що відмовив від того я, буде мені від війська лихо. П рийду до
війська, ану ж неприятелі ще не вступилися, почне мені говорити:
чому не просив прислати військо? А коли неприятелі відступи
ли, а в війську якісь замішання, все таки будуть говорити: „Знає
мо, що вел. государ рішив був послати свого ближнього боярина
з військом” — одні казатимуть: „Чому не просив, щоб боярин
приїхав” інші — „Чому не просив, щоб боярин не їхав?” Я їм
буду відповідати, що мені того не було наказано, і тому все те
віддаю тепер на волю цар. в-ва, чи посилати боярина чи ні, а я
від себе ані не просив про те, ані відповідати за це не можу: мене
не з тим прислано, і те що я говорив, це нехай буде в волі цар. в-ва.
Бо мене гетьман виправив за свого життя і велів просити, щоб в.
в-во прислав в поміч кн. Ромодановського з військом, і більше мені
до нічого діла нема, і я про те не б'ю чолом” 58).
Ц е дуже характеристично для нашої військової демократії
— такий страх відповідальности, виявлений Тетерю . Без сумніву,
це. що йому вдалося відмовити московський уряд від інтервен
ції, було незвичайно важним успіхом з становища української
державности, але Тетеря не посмів взяти на себе відповідальности,
очевидно не покладаючись, що військо цей успіх відповідно оці
нить!
Діставши таку заяву, що значно ослаблю вала всю попередню
аргументацію Тетері, московські політики кілька днів обміркову
вали ситуацію і рішили вернутись до попереднього рішення. Від
праву дали не 26-го, як обіцяли, а тільки 31-го. грамоту дано
ту, що виправлено було 13 (23)-го. перед тими Тетериними пред
ставленнями — одночасно з посланою з Кікіним, на один з нею
digitized by ukrbiblioteka.org
З того бачимо, що йому насамперед доручено було зробити до-
кір старшині, що вона своєчасно не повідомила царя про смерть
Хмельницького, далі — цар давав згоду на те, щоб військо запо
різьке взяло на себе посередництво в переговорах з шведським
королем про згоду, нарешті повторювались повідомлення уже ви
слані з Кікіним: що Ромодановський веде військо, а Трубецкой
іде ,,для великих государських діл” , щоб на його приїзд з усіх
полків приїхало до Києва по 5 чоловіка ,,изо всехъ чиновъ” (від
старшини і з рядових козаків). Ц е мабуть те, що мало міститися
„в грамотах до всіх полків” , що хотіли спочатку послати просто
з Москви з Акінфовим, але потім відступили від такої безпосе
редньої організації київської ради 61). А ле в пізнішій інструкції
А пухтіну є ще така згадка про розмову М атвєєва з Виговським
про заведення воєводів на Україні і утримання московських за
лог з українських доходів, а також про переведення 60 тис. реєстра
і виплати старшині і козакам жалування 62). Очевидно, це й був
головний пункт місії М атвєєва — на жаль тільки дуже сумарно
згаданий в інструкції Апухтіна.
Тоді ж мабуть вислано спішного наказа київському воєводі,
щоб він оповістив „про государскую милость” — посилку Т р у
бецкого з тов. і він написав про це до Чигрина „гетьманові
Ю рію Хмельницькому, писареві Виговському, полковникам, оса
вулам, сотникам і всьому війську, духовенству, міщанству і чер
ні”. А в Києві в ратуші духовенству, наказному полковникові
і осавулам, війтові і всім міщанам згідно з государевим наказом
оголосили і в ласці царській запевнили. І до черкаських горо
дів до полковників, старшин і всього війська Запорізького, „къ
черни писали” 63).
digitized by ukrbiblioteka.org
Іннокентія Гізеля” 65) (про цю митрополитанську справу писав
тоді Виговському київський воєвода <— про це буде мова далі).
Той же Роколов як свідок оповідає, що похорон старого
гетьмана дійсно відбувся в неділю 23 серпня (2 н. с. вересня) 6С).
Кікін, приїхавши того дня до Чигрина, не застав нікого з стар
шини: ,,всі були в Суботові на похороні Б. Хмельницького. Д ру
гого дня прийшли до нього дехто з меншої старшини, як він
каже — „сотників козацьких чоловіка з десять або й більше” ,
і він скористав з того, щоб повести наказані йому агітаційні роз
мови: ,,по многих разговорах” , не здобувши від них ніяких по
трібних йому заяв, став говорити ,,від себе” : „Лучче б то було,
щоб у вас у війську Запорізькому по значніших городах були
царські воєводи — щоб неприятель, чуючи це, мав страх, а поміж
вами у війську, щоб не було нічого злого, ніяких бунтів” . А ле
сотники на цю провокацію не йшли, відповідали, що ,,в тім воля
вел. государя” , що до бунтів .— ,,коли між нами у війську і трап
ляються якісь бунти від злих людей, то на тих людей, від котрих
починаються розрухи і бунти, буває карність”. ,,3 тих слів видно,
завважує Кікін, що старшина (начальные люди) того не захоче,
аби у них по городах були воєводи цар. вел.”. В дорозі, їдучи
з Путивля, він говорив на цю тему, ,,за царським наказом” , в
Ромні, Лохвиці, Лубнях з війтами, міщанами і рядовими коза
ками, — ,,і вони все те полагають на волю й. ц. вел.” , ,,а видно,
що убогим людям то подобається (то годно), щоб у них по го
родах були воєводи цар. в-ва, а інші того не хочуть” , завважує
він.
Він вів також в дорозі і тепер 67), сидячи в Чигрині, при
писані інструкцією розмови з козакоми на тему платні. ,,Як хо
дили ви з Ант. Ж дановичем до Польщі і до Литви, чи була
якась заплата війську від гетьмана?” Відповідали, що заплати від
гетьмана не було ніякої, бо гетьман велів іти ,,охотником” , ,,χτο
захоче” , і добувати самим на себе (утримання). Кікін згідно
з наказом говорив, що козацького війська має бути 60 тис., а стар
шині має йти платня з городських і повітових зборів ,,тоді як
підуть на служ бу”. Козаки на це відповідали, що про це їм досі
було невідомо. ,.А нас козаків в війську Запорізькім і тепер ссть
тисяч з 300”. Це була цілком несподівана репліка на милостиву
царську резолюцію про 60 тисячний реєстр; вона зводила дійсно
до абсурду справу платні.
digitized by ukrbiblioteka.org
король Бєньовському, „що у нас тепер у Чигрині”; Кікін просив,
щоб писар ті листи передав через нього цареві, і писар обіцяв 69).
Другого дня, 26 серпня (5 вересня н. с.) — оповідає Кікін
у своїм звідомленню — „зібралася старшина: обозний, судді вій
ськові, осаули і сотники і „все поспільство’' на другу раду на двір
гетьманича Ю рія, і перед ними вичитано на раді статті, прислані
від цар. в-ва за чолобиттям гетьмана і всього війська з суддею
Самійлом і полковником Павлом Тетерею . Вислухавши статті,
вони втішилися милістю ц. в-ва і своїми вільностями — що в. госу
дар в нічім не зменшив їх військових вільностей, наданих від вел.
князів руських 70) і королів польських, а ще й примножив свою
милість до них, війська Запорізького”.
„І того ж дня, не розходячися з ради, вибрали всім військом
на гетьманство писаря Івана Виговського, і дали йому гетьман
ську булаву, примовляючи: „Доки виросте („возм уж аеть” ) Бог
данів син Ю рій Хмельницький і прийде в літа (будеть въ воз-
растѣ), доти має відати військо і всяку розправу чинитиме писар
Іван Виговський, і писатиметься гетьманом. Т а ще на тій же раді
ухвалили, щоб у війську зап. у них вільно було всім козакам
торгувати вином і всяким питтям без всяких оплат (безпенно й без-
пошлинно” ) 71).
Роколов оповідає дещо інакше: 26 августа була рада у пол
ковників і всього війська запор., вибрали гетьманом писаря Ів.
Виговського; булаву цар. в-ва йому дали, примовляючи, щоб він
вел. государеві вірно служив і над військом запор, був гетьманом
і добру справу їм чинив. І гетьман Ів. Виговський, прийнявши бу
лаву цар. в-ва, говорив до війська: „Ц я царського величества
булава доброму на ласку, а злому на карність. Я в війську мани
ти нікому не буду, коли ви мене гетьманом вибрали. А військо
запорізьке без страху бути не може” . Н а тій же раді полковники,
сотники, отамани, війти і бурмістри говорили, щоб той нововибра-
ний гетьман Іван Виговський вичитав їм на раді всім наголос
жалувальну грамоту вел. государя, аби знали всі „на яких волях
пожалувані вони від ц. в-ва” , (які свободи їм надані). А вислу
хавши жалувальну грамоту цар. в-ва, полковники, сотники, о та
digitized by ukrbiblioteka.org
Кожному хотілося б узяти той уряд — але ж не позволяє 7,1) вій
сько. Кілька разів питано військо через осавулів, яка їх воля *—
кому буть на тім уряді гетьманськім? А ле всі одним голосом
кричать, щоб син Хмельницького був гетьманом 77). А особливо
голоси посполитих козаків називають молодого Хмельницького
і просять, щоб справував той уряд на місце батька. Т ой же від
мовляється молодістю літ своїх і жалем за смерть батька, а до
того придає, що літа не позволяють йому такого великого уряду,
бо не має такого дотепу, щоб військо справувати, так щоб У кра
їна була в тихості (забезпечити спокій). А ле посполиті козаки
дають на те раду, щоб він той уряд гетьманства держав — аби
тая слава була, що Хмельницький гетьманом 78), а справці війська
і порадники були ті ж, що за небіжчика Хмельницького: Вигов-
ський писар, Носач обозний, а суддею Григорій Лісницький, —
ті щоб справували, як Хмельницький їм перед смертю в опіку
свого сина подав. А ле ті, бажаючи того уряду собі, відраджу
вали молодому Хмельницькому, щоб не брався за той уряд. Він
усильно відпрохувався, але козацтво не хотіло його з того уряду
увільнити — пам’ятаючи зичливість його батька. І так упросили
молодого Хмельницького, щоб при нім зістала булава і бунчук.
А як у військо виходити (треба буде), аби з рук і з двору Ю рія
Хмельницького відбирав Виговський, а прийшовши з війська, знову
віддавав до рук Хмельницького. Виговський устами відмовлявся,
але серцем шукав способу, якби те ((гетьманство) цілком опану
вати, тому просив військо, щоб до третього дня, себто середи 79),
відложено, і військо на це позволило. А як прийшов той день
середи, знов козаків (скликано в) раду і знову в той же двір
Хмельницького зібралося козацтво: полковники і сотники, і що
могло війти черні -— знов про те гетьманство трактували. А ле
як перше сотники з черню постановили, на тім і стали: аби зіста-
вали знаки військові при Хмельницькім молодім, і він їх з своїх
рук Виговському давав, як у військо виходити має, а як з війська
поверне, щоб знову віддавав до рук Хмельницькому. А ле прецінь
фортель людський і латинська переворотність 80) знайшли діру,
котрою влізти в той уряд гетьманства і опанувати, і таку дав р а
цію Виговський полковникам і всьому війську в тій раді, нібито
digitized by ukrbiblioteka.org
регента. А ле супроти можливосте, що проти скомпромітованого
останнім бунтом Ю рія буде висунена якась інша кандидатура на
гетьмана, яка відсунула б від впливу не тільки Ю рія, але і всю
групу Хмельницького, ця група сама признала за краще висунути
кандидатуру Виговського на гетьмана, щоб запобігти такій не
безпеці.
Сам Виговський, відправляючи в день вибору, 26 серпня (5
вересня) того Роколова, послав з ним такого листа воєводі Зюзіну:
Божою мил. вел. государя і т. д. Іван Виговський гетьман
з військом й. цар. в-ва Запорізьким бояринові і воєводі путивль
ському M. Н. Зюзіну, другу і приятелю моєму доброго од Гос
пода Бога бажаємо здоров’я! Грамоту, прислану від тебе, друга
мого, з Іллею, прочитавши, зрозумів я приятельство твоє. А що
в тім листі жадаєш вістей, то я тебе, друга мого, сповіщаю що
як досі, скільки був в війську зап., вірно служив й. цар. вел.,
та і тепер служитиму неодмінно. П ри тім сповіщаю тебе, друга
мого, що як славної пам ’яти й. м. пан гетьман Б. Хм. ще за
життя свого віддав мені з усім військом запор. 82) в опіку свого
сина малого, — так тепер вся старшина і чернь поручили мені
старшинство над військом. Т ак я з усім військом буду вірно
служити й. цар. в-ву. Відомості у нас вірні такі, що хан і баша
сілістрійський на нас війною ідуть та інших неприятелів церков
Божих на нас намовляють, ми ж на них пильне око маємо, як
то тобі, другові моєму, ширше розповість Ілля. Я ж за тим Богові
тебе поручаю. Дано в Чигрині 26 августа. Твоєї милости на все
добре зичливий друг І. В. рукою власною 83).
Київського воєводу ,,Іван О стафієвич Виговський, гетьман вій
ська й. ц. в. Запорізького” так повідомляв ЗО с. с. серпня з його
посланцем Матвієм Рябініним: ,,Ані волі, ані помислу, ані за
ходу 84) у мене не було старшим бути над військом й. цар. в-ва
запорізьким. Т ак видно — за волею Божою поступаючи, військо
запорізьке нарадившися („совѣтными гласы” ) положило на мене
той -— не так уряд, як тягар. А я, з волі Бога Всемогучого,
взявши його на себе, обіцяю так як здавна, бувши писарем, був
зичливим в. государеві, і своїм промислом всіх привів до підданст
ва, так ще лучче тепер буду промишляти, аби все військо зап.
в належнім підданстві повсякчас бувало. М аю надію, що цар. вел-
digitized by ukrbiblioteka.org
Того самого дня 5 н. с. вересня після ради „нововибраний
гетьман", як його називає Кікін, закликав його до себе на двір
на довірочну розмову. Розповів йому, що діялося на раді: „У хвали
ли на раді і вибрали військом мене, поки дійде літ (возмужає) геть-
манич Ю рій; я того не хотів, але не міг не послухати війська".
Далі сказав про посольство Бєньовського: „П риїхали до нас
від короля і Речі Посполитої посол Каз. Бєньовський — догово
рюватися про згоду, лукавством «— „аби нас тим лукавим посольст
вом зробити безпечними, а тим часом, зібравши військо, своє і чу
жоземне, ударити на військо запорізьке, але ми їх хитре лукавство
знаємо здавна!" — і став розповідати про союз Яна-Казиміра
з Леопольдом австрійським проти Москви і проти України, коли
вони пришлють своїх послів про замирення, нехай цар їм в нічім
не вірить, „як лукавим прельстителям". Кікін заспокоював, що царя
підійти не удасться, „бо й, цар. в-ву більше ніж кому дарована
від Бога премудрість". А от гетьманові треба стерегтися, щоб його
поляки не підійшли, так часто присилаючи своїх послів ,з усяким
лукавством і прелестю". „П ро цього Бєньовського, що тепер у них,
від багатьох людей в самім же війську Запорізькім, котрі його
знають, доводиться чути, що він „волхвъ и чаровникъ и лукавой
прелестникъ", треба бути з ним обережним!" Гетьман поспішив
запевнити, що він зовсім не думає, аби царя хтонебудь міг здури-
ти, тільки інформує, а козаки польське лукавство знають і не під
дадуться. Бєньовський скоро буде затриманий (арештований) і на
зад його не пустять.
Повідомив про вибори митрополита, що він думає відбути
при нагоді з’їзду до Києва, до Трубецкого, передав листи з віс
тями, прислані від господаря молдавського. Тим ця розмова вичер
палася 89).
31 серпня (10 вересня) стріляли з гармат. Кікін посилав до
гетьмана довідатися, що це значить. Гетьман відповів, що з З а
поріжжя „прибігли” козаки з вістю про татар: вони перейшли під
Очаковим на правий бік Дніпра, і можна скоро сподіватись їх при
ходу на городи. Гетьман велів стріляти для остороги людей, щоб
пильнувались.
Того ж дня гетьман закликав Кікіна до себе і передав йому
кілька листів від Бєньовського: від короля, від канцлера і різ
них панів, що „ненароком” дійшли до рук гетьмана (були пере
ловлені себто), і в придачу один королівський лист, писаний до
нього ж, як ще був він писарем. При тім сказав, що Бєньовський
буде затриманий до приїзду Трубецкого.
Кікін став розпитувати про шведського посла, котрого він
застав у Чигрині. Виговський пояснив, що він приїхав ще за жит
тя покійного гетьмана, як був у нього Бутурлін, а мета його по
сольства, мовляв — козацьке посередництво для замирення з царем:
аби гетьман попросив царя, щоб задля нього замирився з швед
ським королем. Від себе Виговський висловив переконання, більш
виразно, ніж досі це дозволяв його попередник, що з шведами
було б замиритися корисніш ніж з поляками. ,,Я з усім військом
вносимо своє прохання до цар. в-ва: коли він вважає потрібним
замиритися з одним із двох неприятелів, то нам здається корисні
шим для нього замиритися з шведами, хоч на певне число літ,
ані ж з королем польським, бо поляки нарід віроломний, ніколи
в правді не стоять (слова не дотримую ть)" — і на доказ того
вказав на воєнний договір з Леопольдом, на те, як не дотримали
обіцянки щодо вибору царя королем, і як нарешті віроломно посту
пив з козаками литовський гетьман Сопіга під час останньої кам
панії: писав до Ж дановича, до покійного гетьмана і до Виговського
як писаря, щоб козаки на литовські землі не наступали, бо він хоче
з військом своїм бути під царською рукою, як військо запорізьке,
,,а коли ми, повіривши його присязі, веліли А. Ж дановичу з вій
ськом запорізьким вийти з Литви назад до Коруни, то Сопіга, поба
чивши, що військо наше поріжнилося, багато козаків з Литви
пішло до своїх городів, він наших козаків на дорогах переймав
і багато побив, а на службу до царя не то що з військом, але й
сам не приїхав”. „А король Ян-Казімір в листах своїх і досі ще
називає нас, військо Запорізьке, своїми підданими: а ми не то, що
в підданстві у нього бути, але й імени лядського чути не хочемо".
Але кінець-кінцем ці свої інвиктиви на короля, поляків і їх піджи-
гача папу римського Виговський закінчив конвенціональним: ,,А
в тім усім я і все військо покладаємося на волю й. цар. в-ва” 90).
В розмовах цих торкнулися білоруської справи, поведінки Н ечая
і т. ін. Кікін почав переказувати жалі московських воєвод на Нечая:
що він воєвод ,,не слухає”, чинить тамошнім людям різні кривди,
його козаки грабують і побивають, а від нього не можна дійти
на них ні слідства, ні кари; він захопив різні маєтності в повітах
Могилівськім, Кловськім, Кричевськім, Мстиславськім та ін., поста
вив свої залоги без дозволу царя і позаписував силою селян в ко
заки в великім числі. Виговський постарався всяко відмежуватися
digitized by ukrbiblioteka.org
від цих Інкрімінованих фактів; він потвердив, що на Нечая приходить
багато жалів, і Нечай безумовно дає до того причину -— він і моєї
дружини маєтності пограбував і знищив до останку; попередній
гетьман 91 ) його покривав як родича, але я йому в тім усім ф оль-
гувати не б у д у ні трохи!”
З приводу раніших вістей про татар додав, що хан послав
до Криму і в улуси „по останніх татар” — щоб виганяли їх до
нього на війну — на козацькі городи правдоподібно. Гетьман послав
на Запоріжжя кілька гармат і велів промишляти „на переправах
і над кочовими улусам и”.
В зв’язку з цим порушив питання про морські походи. Зга
дав, як „років зо два том у” присилали венеціяни своїх послів,
намовляючи військо зап. до походу під Ц аргород, для спільних
операцій, обіцяли дати мільйон червоних, але козаки тоді мусили
пильнуватись від ляхів і від татар, ,,було не до Ц ар гор оду”, а от
тепер, якби пощастило цареві на короля польського, тоді б з дозво
лу царського порозумітися з венеціянами — ,,всі б ми, не те, що
з усім військом Запорізьким, а з малими дітьми пішли б радісно
на визволення православія на Крим і на турків. Венеціяни великі
майстрі в морській війні — на кораблях та на галерах б ’ються
з турками безнастанно і ніколи турки від них з потіхою не від
ходять”.
На кінець спитав, яку цар дав резолюцію на його прохання
про жінчині маєтності. Кікін відізвався, що він про це нічого не
знає, тоді гетьман почав аргументувати, на скільки більше варт
царської ласки, ніж ті перекинчики ляхи, що присягли цареві
й одержали ці маєтки, хоч служать тільки „словами, а не серцем
— серце ж їх далеко від й. ц. в-ва”, і закінчив це погрозою: „Поки
я жив, я тими маєтностями моєї жінки володіти не дам !” Кікін доко
рив його за такі непокірні супроти царя слова і рекомендував
йому „шукати царської милости більшої ніж яку мав попередній
гетьман, замість „ізносить такі непристойні слова”. А ле Виговський
не погамувався і відповів такими ж непригожими словами, що він
готов прийняти за це й гнів государя — бо ті ляхи тільки ще
збираються цареві служити, а він уж е доказав свою вірність 92).
На цім розмова закінчилася. Кікін ще пробув кілька день в Чи
грині, відпуск йому дано З (13) вересня; його звідомлення тут
уривається, читаємо тільки початок розмови: гетьман розповів йому
останні вісті, що кілька польських хоругов пішло через Волощину
91) М ова очевидно про Богдана Х м. — так нижче його називає Виговський.
92) Т ам же, с. 808-11.
на сполучення з ханом, щоб умовитись про комбінований напад
на Україну: хана від Очакова, ляхів на Вінницький, Браславський
та Уманський полк. Супроти того гетьман дав розпорядження
задніпрянським полкам, щоб мобілізувались: ніженський, черкась
кий, переяславський, прилуцький і миргородський полки мають
спішно приготовити до походу за Дніпро спільно з корпусом Ромо-
дановського 93).
З тим мабуть того ж дня Кікін і поїхав, і того ж мабуть дня
прибув до Чигрина Матвєєв. Як я вже згадав, досі повного зві-
домлення не маємо, тільки два уривки з його розмов з Вигов-
ським і пізнішу згадку про них в інструкції Апухтіну 94).
Після звичайних привітань і передачі грамоти гетьман зло
жив вірнопідданчу заяву: ,,Як гетьман Б. Хм., сходячи з цього
світу, наказав нам неодступними бути від цар. в-ва, так як він
віддавав йому вірне підданство і службу згідно з присягою, — так
і ми повинні цар. в-ву служити і за честь його помирати, як вірні
піддані,,. На це Матвєєв зробив докір — висловлений мабуть в са
мій грамоті царській (котрої не маємо), що цареві не послано
було офіційного повідомлення про смерть Б. Хмельницького, і по
цім приступив до першого пункту свого посольства — замирен
ня з шведами. Нагадав, що писав про це покійний гетьман, роз
повів, що на цю тему говорили в Москві Тетеря з тов. і пере
казав царське бажання, чи наказ: ,,Ти Іване, як вірний підданий
ц. в-ву послужи, поговори з полковниками, сотниками і всім вій
ськом зап. і пошліть від війська Зап. тямущих людей до шведського
короля, представте йому докладно всі його неправди перед ц.
в-ом, щоб він щиро пошукав згоди і замирився, як собі бажає
цар. в-во; а від тих домагань границь, що його посли заявили
війську зап., багато додаючи до шведської корони, так що й слу
хати не годиться, — такі безпідставні претензії він залишить.
Коли він щиро бажає згоди, нехай пояснить вашим посланцям, які
його умови. А коли не захоче згоди і від своїх непослушних ви
мог не відстане, то загрозіть йому, що ви всім військом запорізь
ким підете на нього війною, — нехай він не сподівається, що
в своїй приязні до нього військо Зап. буде терпіти його незгоду
з ц. в-ом. А з чим король шведський ваших послів відправить,
одпишіть негайно ц. в-ву і лист його пришліть”.
Виговський насамперед оправдався з закиду: ,,Як гетьмана
Б. Хмельницького не стало, я того ж дня хотів послати до ца^.
digitized by ukrbiblioteka.org
в-ва нашвидку своїх челядників, трьох чоловіка; але старшина,
зачувши про це, почали „бунтувати —» говорили, що се я, шу
каючи гетьманства, посилаю від себе своїх челядників, а не від
усього війська Зап. Я, почувши це, не посмів послати до цар. в-ва,
а написав від себе воєводам: Бутурліну до Києва, Ромодановсь-
кому до Білгорода, щоб вони сповістили государя про смерть геть
м ана”. Ц е не поясняло, чому ж все таки не було послано офіцій
ного повідомлення цареві від війска про смерть гетьмана, але
Матвєєв більше до цієї справи не повертався; в яких виразах Ви-
говський повідомив його про свій вибір, з захованих фрагментів
не видно, нема такої заяви. Щ ож до посилки до шведського ко
роля, Виговський обіцяв все зробити так, як собі бажає цар; і коли
шведський король ,,буде царській волі противен” , військо Зап. буде
його воювати.
По цім М атвєєв повідомив про посилку Ромодановського і Т р у -
бецкого — щоб для них приготовлено коні й провіянт, і до Києва
зібралися на приїзд Трубецкого делегати від полків, ,,по 5 чоло
віка від чину”. Виговський дякував і обіцяв, що все так буде
зроблено. Н а тім уривається перший фрагмент. В пізнішій інст
рукції Апухтіну наказано було пригадати Виговському його роз
мову з Матвєєвим про воєвод і реєстр: „Як був у тебе Артамон
М атвєєв, говорив він тобі: Велів в. государ бути своїм воєводам
з ратними людьми в черкаських городах: Чернігові, Переяславі,
Ніжені, Білій Церкві, Корсуні й П рилуках — щоб те військо
завсіди було готове на оборону черкаських городів, і з у к р а
їнських городів ратним людям не треба було ходити до черкаських
городів. Тим ратним людям (воєводським залогам) давати хліб,
що збирається по черкаських городах. Як в 1654 р. були у ц. в-ва
посланники Б. Хмельницького (наводиться звісне прохання, щоб
по городах доходи збирали магістри, і з тих грошей виплачувано
жалування війську). Скільки кому давати, це Артамон тобі сказав
поіменно. „Щ об війська Зап. учинено 60 тис. А ле до царської казни
тих поборів не збирано” 95).
Дуже жалко, що дискусії на цю тему не маємо. — Згодився
Виговський, прийняв до відома, чи робив якінебудь завваження
— нічого не знаємо. М аємо тільки потім агітаційні розголоси цього
московського постуляту. В другім фрагменті звідомлення М атвє-
єва маємо розмову про дипломатичні зносини війська, і про по
літичні новини. Виговський пояснив, що від султана приїздив А.х-
мет-чауш з домаганням, щоб гетьман стримав козацькі походи
96) Акты Ю .З.Р. IV , с. 17-8, дуж е несправна копія; підпис: Ів. Нечай, пол
digitized by ukrbiblioteka.org
за підущенням тих хитрих лядських лисиць переслідують мене
і моє товариство не як підданих в. ц. в-ва, а як неприятелів. В.
Б. Ш ереметєв цього року посилає ратних людей в. ц. в-ва з арма-
тою на міста і села, де козаки мають свої оселі, козаків беруть
і тримають у в’язниці, а інших і не знати де подівають, з домів ко
зацьких всяке добро забирають. Від в. ц. в-ва маю указ з ними
в згоді жити, і від п. гетьмана наказ — не сваритись, будучи під
одною рукою в. ц. в-ва, і я нічого іншого в тих обидах не чиню,
тільки до в. ц. в-ва удаюсь, просячи милосердя і грамоти до В. Б.
Ш ереметєва й інших, щоб вони перестали чинити таке лихо. Бо
коли добро і красно нам жити в згоді; а коли між собою нищитися
будемо, тільки неприятель буде тішитися з незгоди православ
них" 96).
А могилівський намісник Змєєв в тім же часі доносив цареві:
„За твоїм указом договорившися з полковником Ів. Нечаєм, я
висилав козаків з тих місць, з котрих мені було велено. А що
багато селян Могилівського уїзду пописалося в козаки і заволо
діли уїздом, а полковник Іван володіє трьома війтівствами: Благо-
вицьким, Путківським і Осовецьким і в них мають надання чет
веро шляхтичів, а полковник їм не дає тими маєтками володіти,
я про це полковникові говорив. Але він сказав, що Благовицьким
і Путківським володіє за твоїм указом, і грамоти показав, — про
Осовецьке війтівство сказав, що в. государ дав Б. Хмельницькому
Старий Бихів, а це війтівство до Старого Бихова. П ро козаків,
котрі з них недавно записалися в козаки, а котрі старі, я, догово
рившися з полковником, послав дослідити Кон. Сипягіна, а пол
ковник наказного полковника Корнія Дрань і вони з 200 чоловіка
нових козаків з підсусідками 97) виписали з козаків. Били їх замість
кнута батогами нещадно і веліли їм жити на їх ділянках (жере-
бьях) по-давньому хліборобами 93). А старих козаків: сотників (!),
осаулів, отаманів і рядових били кіями 99) за те, що вони запи
сували в козаки нових і володіли уїздом без указу. Тих, що дворів
не мають, ми вислали геть, а котрі мають двори і живуть дворами
по селах на волоках і служать давно, -— полковник мені казав, що
в грамоті твоїй не написано, щоб (таких) козаків виганяти. —
,,3а що нищити таких, що служать, в облозі сиділи, в боях билися,
декотрим і грамоти вел. государя дано, а їх з домів виганяти?"
Гетьман Б. Хмельницький і Виговський двічі писали йому, щоб
ковник Чаусівський.
97) „с сосѣдьми и захребетниками”.
98 ) „в пашенныхъ лю дехъ”.
99 ) „ослопъемъ”.
козаків не виводити ні звідки; в листі Виговського, за його підпи
сом, написано, що як у гетьмана був в посольстві Ф. В. Бутурлін
і добився, щоб козаків виведено з Лупулова, вони відмовили, що
козаків виводити не можна, бо війна наступає; цей лист у мене.
Тому я з полк. Нечаєм велів переписати старих козаків в Моги-
лівськім уїзді для відомости, з тим щоб не посилати козацьких
залог, де недозволено їм бути, не приймали до козаків і не запи
сували, і так були до твого указу; жили тихо, кривд селянам не
чинили, ріллі і порожніх волок не забирали. А коли не будуть
жити тихо, а чинитимуть замішання, записувати в козаки й прий
мати якимись вимислами, — тим, хто запише і запишеться, чинити
жорстоку кару, а навіть і вішати. А котрі козаки візьмуть порожні
волоки і будуть ними володіти, щоб були в тяглих 100) і тягли до
города як давніш” 101).
В справі Старого Бихова Виговськнй бачив себе змушеним
видати такого універсала: ,,Як за життя славної пам’яти й. м, п. Б.
Хмельницького ваші милості вчинили присягу й. цар. в-ву, так
і тепер по його смерті зложіть присягу ви, всі мешканці бихівські,
вел. государеві на вічне підданство. А й. ц. в-во своєю милостивою
грамотою, висланою з особою, котрий доручить то зробити (при
сягу прийняти), вас забезпечить. І так як покійний гетьман, поста
новою своєю і всього війська зап., вас прийняв і ласкою й. ц. в-ва
забезпечив, щоб в. м. в цілості при своїх вільностях пробували,
так і по його смерті ви за ласкою й. ц. в. будете зіставатися в своїх
правах і вільностях без якихнебудь зачіпок, — як попереду так
і тепер” 102). Інакше сказавши — підтримуючи фікцію нібито
Старий Бихів піддався цареві — так як це старий гетьман представ
ляв царським послам, новий гетьман рекомендував їм виконати
церемонію присяги цареві, гарантуючи їм, що це в нічім не змінить
їх становища.
Н а підставі цього листа царський уряд вислав до Бихівців
свою грамоту, повідомляючи, що до вислухання присяги виси-
лається до них могилевський воєвода Змєєв, а цар їх після цієї
присяги буде тримати в своїй милостивій ласці — віри, прав і віль-
ности нарушити не дозволить” 103).
10°) пашенныхъ крестьянъ.
101 ) Акты Ю .З.Р. IV , с. 15-6, без дати — в Москві одержано 20 вересня с. с.
102) Акты Ю .З.Р. IV , ч. 16 і V II, ч. 64. Фрагмент без початку, дуж е лихо
переложений на московське і не дуж е точно виданий, я передав зміст його
приблизно. Небезінтересна помітка: „Список і т. д., що писав писар Ів. Вигов-
ський до С тарого Бихова всьому поспільству, а привіз того листа Артамон М атвє-
єв 28 вересня . Так довго не давали гетьманського титулу новому гетьманові.
103) Акты Ю .З.Р. V II, ч. 65.
digitized by ukrbiblioteka.org
Тим часом приїхав Тетеря з товаришами і розповіли, що чули
в Москві. Ц е зробило сенсацію в зв’язку з тою агітацією, яку
вели на Україні Ж елябужський і Кікін: секретом для правлячого
українського осередку вона, розуміється, не зісталась. М и трохи
знаємо її, бачили те, що записалося в московських протоколах
з розмов з посольством. Розуюміється, це далеко не все, що воно
там почуло і що з цих натяків і недомовок собі викомбінувало.
Н а жаль, не маємо якогось автентичного запису їх доповіді, ані
того, як формулю вали її старшина чи гетьман.
Правда, маємо ніби циркуляр Лісницького, котрим він пода
вав на обміркування своїх полчан московські пропозиції, прислані
від Виговського, але вони походять з досить сумнівного джерела
— з пізніших суплік на Виговського.
,,Іван Виговський гетьман війська й. ц. в. Запорізького прис
лав такі статті до Гр. Лісницького, полковника Миргородського:
„Статті прислані від ц. в-ва до війська зап. -— чого вимагає
від нашої землі — всієї М алої Росії наново, по смерті п. гетьмана,
не устоявши на тім (,,не стоя на том ” ), на чім ми присягали
спочатку, віддаючися на ласку й. ц. в-ва, котру він, постановивши
з нами, неодмінно обіцяв дотримувати вічно:
1. Аби для кн. А. Н. Трубецкого були корми і підводи всюди,
кудою їхатиме, а як приїде до Києва, щоб приїхала до нього вся
старшина.
2. Як приїде з військом кн. Г. Г. Ромодановський, щоб всюди
по городах були дані кватири („стани” ).
3. О ранди і всякі приходи з напитків 104), чинші грошові і де
сятини від худоби і стації — то все має віддаватися до казни й.
ц. в-ва.
4. Воєводи не тільки в Ніжені, Чернігові, П ереяславі і Білій
Церкві, але і по інших містах аби пробували і жили постійно,
городи ставили, і з тих волостей має іти всяка живність на тих
ЕОЄВОДІВ і ї х військо.
digitized by ukrbiblioteka.org
60 тис. зменшилось: і в листах і промовах миргородського пол
ковника Лісницького — що виступає в цім часі, по чигринських
нарадах, найбільш яскравим противником нових московських пля-
нів, чи „нового договору ’, як говорилось, маємо тільки 10 тисяч,
з тим додатком очевидно, що військо це стоятиме на Запоріжжі
(а ,,в городах” очевидно будуть салдати і драгуни).
Х то не попаде до реєстру, має бути в міщанах, а хто не схоче
нести міщанського тягла, а воліє військову службу, буде служити
в драгунах і салдатах.
Відновляються всі податки, які були за польських часів з мі
щан і селян, вони збиратимуться до царської казни і з них будуть
платити жалування реєстровим.
Відновляються в зв’яку з цим і оранди, і козакам відібрано
буде право варити налитки на продаж, ухвалене на Чигринській
раді.
По всіх більших городах будуть царські воєводи, вони перей
муть на себе все правління.
Заводитимуться московські порядки, накажуть ходити по-
московському. З українських городів будуть виселяти на Москву,
і на їх місце виводитимуть на У країну московських людей, як то
діялось на Білорусі.
М итрополита цар пришле з Москви, і попів присилатимуть
московських, а тутешніх забиратимуть на Московщину.
Миргородський міщанин М ихайло Калениченко так перепо
відав в Путивлю, в жовтні, те, що йому говорив Лісницький (оче
видно ще перед корсунською радою ): ,,П исав до нас цар, поси
лає свого боярина Трубецкого з військом і з ним воєводів, що
будуть у нас по городах. Хоче цар наші вільності зламати і при
вести нас під свою волю. Хоче з нас збирати всякі податки, що
йдуть з оранд і млинів на військо Зап., і з тих грошей давати
платню (війську). Війська Зап. буде тільки 10 тис., а хто за тим
останеться, будуть міщанами. А хто не схоче бути в міщанах,
цар велить бути в драгунах і в салдатах. Ц ар в попереднім до
говорі з нами не устояв, але гетьман Іван Виговський і ми стар
шина вільностей своїх не уступимо, царських воєвод не хочемо
— хочемо від царя відступити. Кличе нас до себе хан кримський
на тім тільки, щоб ми вважалися підданими його, а податків ніяких
не давали. Була про це у гетьмана і у старшин рада, і після тої
ради полковники в своїх полках писали листи -— по всіх городах
цьогобічних, що в царськім підданстві, — що має бути 10 тис. ко
заків, а решта чи хочете бути салдатами чи драгунами? Ми, за
дніпрянські козаки, в такій неволі бути не хочемо, а коли ви хочете
бути в царській неволі, як він хоче за новим договором, то ми,
зложившися з татарами, будемо вас воювати” 10С). Т у т очевидно
зв'язано разом зміст кількох листів.
Путивльський вістун Чернов переказує так (з пам яти, але,
мовляв, бачивши ці листи на власні очі) зміст листа, розсила
ного Лісницьким в своїм полку після чигринських нарад: П ри
сягали ми цар. величеству, щоб бути нам при своїх вільностях,
як ми у війську Зап. привикли; і так були ми в підданстві цар.
вел. на своїх вільностях до смерти гетьмана Б. Хмельницького.
А тепер ідуть до нас: боярин А. Н. Трубецкой і Г. Г. Ромода-
новський з військом, маєте їм давати хліб і всяку поживу не від
мовляючи. В черкаських городах хочуть завести царських воєвод:
в Києві, Чернігові, Переяславі, Умані й інших головніших містах,
і їм треба буде давати ,,живность". Податки, що бралися на коро
ля і на панів — з усяких пожитків і з худоби, тепер збирати
муться на государя. Запорізького війська буде тільки 10 тисяч
,,на Запорогах'', і їм даватиметься жалування — з доходів 107),
а більше 10 тисяч війська не буде — будуть міщани і холопи.
А хто не хоче бути міщанином, буде в драгунах. Бихів, що під
дався полковникові Нечаю, має бути під царською рукою. А хан
кримський присилає з миром, щоб ми були його (підданцями),
в згоді й братстві, як давніше 108).
Роменські і лохвицькі козаки, проводжаючи московського пос
ланця в листопаді і потім назад у грудні, розповідали йому, що
тижнів за три (себто при кінці жовтня) у полковника Грицька
і у сотників були ради спочатку в Миргороді, а потім по всіх
городах збирали козаків і читали їм ,.пункти” нібито від ц. в-ва,
а в тих пунктах було написано, що має бути Запорозьких коза
ків 10 тисяч тільки на Запоріжжю, а решта козаків будуть запи
digitized by ukrbiblioteka.org
сані в драгуни та салдати, з усього даватимуть десятину, і оранди
будуть на вел. государя” 109).
Пуш кар так оповідав московським посланцям: „П еред при
сягою Виговського скликав (Лісницький) потай від мене до М ир
города сотників та іншу старшину і намовляв присягати крим
ському ханові, мовляв це буде краще; а коли присягнуть москов
ському цареві, буде лихо: звелить вас записати в драгуни, а жінки
ваші ходитимуть у личаках. А ле сотники сказали: Х оч би вели
кий государ велів нас написати в салдати, ми йому служити раді
і зрадити йому не хочемо!” 110).
Пізніше (в березні 1658 р.) противники Лісницького опові
дали його промови після чигринських нарад так: Приїхавши з Чиг-
рина після смерти небіжчика Б. Хмельницького, Лісницький зіб
рав у дворі своїм раду і говорив їм: „П анове сотники полку мого
Миргородського і отамани! Ц ар посилає до нас воєводу Т рубец-
кого з тим, щоб війська запорізького було тільки 10 тис. — на
статтях, поставлених з небіжчиком Хмельницьким, цар не тримає,
тільки хоче мати 10 тис. „на Запорогах”.
„Цьому військові буде платитися з поборів, збираних з го
родів”.
„Панове сотники й отамани! пише до нас цар кримський, дуже
ласкаво до всіх — і до всієї черні війська Зап., щоб ми йому під
далися, а од царя московського відступили”. Н а це сотники П авло
Апостол і Степан Прокопович мовляв відрекли, що як вони з усією
черню війська Зап. цареві присягли, то до смерти від нього не
відступлять і ні ханові, ні іншим поганським царям голдувати
і піддаватися не хочуть. Н а це Лісницький, потверджуючи свою
мову, говорив, що краще піддатися цареві кримському, ніж мос
ковському, „бо московський поробить вас драгунами і невільниками
вічними, а жінок і дітей ваших буде водити в личаках. А цар
кримський буде вас водити в атласі й оксамиті і в чоботях ту
рецьких” 111).
Звісний нам ніженський протопоп Максим Филимонович так
нисав 2 (12) жовтня окольничому Ртіщеву, рекомендуючи йому
подавця, попа Василя Бабського, що хотів випросити собі посаду
в новій московській фортеці 112), в Десятинній церкві, і від себе
пересилаючи деякі політичні новини:
digitized by ukrbiblioteka.org
суні говорили 115), що цар постановив, аби в Києві митрополит
московський був, а козаків щоб було тільки 10 тисяч і то на З а
поріжжі, а по городах, щоб їх не було, хіба тільки ті, що служили б
салдатську службу під начальством капітанів. А ле я так розумію,
що цар свого слова додержить, як постановив 116), а їм (старшині)
не хочеться зіставатися без шинків і панства свого -— задля при
бутків від торгу 117), а не для посполитого добра. А цар. в-во
нехай би наказав, щоб шинки були повернені (на царя — очевидно)
і щоб до Чернігова прислано доброго воєводу, а на всякого пол
ковника, щоб цар призначив дохід (кормъ), з чого б йому жити
і своїх людей тримати 118).
Данило Колутер такі мав відомості 119): П ісля смерти Х мель
ницького був посланий з Москви посол до козаків, і від свого
князя зажадав у них категоричної деклярації: чи вважають його
тільки за союзника чи за свого пана (regem ). Коли не за союз
ника, що він уважає за мало, а за пана хочуть його мати, бажає
собі той князь московський — поперше, щоб в реєстрі вписано
було козаків на цілу У країну не більше 40 тисяч; з них на З а
поріжжі пробувало постійно 12 тисяч, а на Україні 28 тисяч; вся
решта має вважатися за мужиків. Подруге, аби в володіння йому
передали зараз три воєводства: Ніжен, П ереяслав і Білу Ц еркву,
прийняли туди московських воєвод і віддавали їм усякий послух.
Потрете, щоб гетьманом постановили собі не Виговського, а сина
покійного Хмельницького. Т аке посольство дуже вразило всіх ко
заків, і, щоб знайти добрий вихід і відповідь на ці пропозиції мос
ковського князя, вони зібралися в Корсуні в великім числі —
особливо старшина (відповідь відкладаю далі).
Єрлич записує в своїм літописці такі балачки: Московський
цар, довідавшися про смерть Хмеля, прислав в вересні до Вигов
ського і всього розбійницького збору (такі вимоги): аби мали геть
маном, кого призначить цар; друге — аби по всіх містах і містеч
digitized by ukrbiblioteka.org
в цих дискусіях брала участь, мабуть, невелика частина; вся та
публіка, що з’їхалася на похорон гетьмана ще в останніх днях
серпня і в початках вересня, не могла лишитися так довго, і тому
рішено було для ґрунтовнішого обговорення і твердших поста
нов з ’їхатися за два тижні, на Покрову 121) в Корсуні, в мож
ливо більшім числі і, мабуть — відповідно добранім складі. С у
проти перспективи приходу московського війська рішено було мо
білізувати козаків — ніби для того, щоб прилучити своє військо
до московського 122), в дійсності мабуть на те. аби не бути без
порадними супроти якихнебудь військових московських маніфес
тацій, Ухвалено було завершити формальним союзом переговори
з шведами і ввійти в переговори з ханом щодо відновлення старого
союзу.
Листи до хана і його візира виписано 10 вересня (с. с. ?);
вони не дійшли по призначенню — були перехоплені січовиками,
що підозріло слідкували за діяльністю гетьманського осередка, і по
тім були відправлені цареві на доказ зради Виговського (через те й
заховалися в оригіналі в актах посольського приказу) -— але
цінні як ілюстрація української політики. За притоку взято якогось
листа від Сефер-казі до Лісницького, де С ефер-казі відказував
на неприязну поведінку Виговського. Виговський запевняв, що
завсіди був прихильником союзу козаків з татарами, і тепер,
ставши гетьманом ,,за добровільною й згідною радою полковників,
всієї старшини й черні’', — про що сповіщає хана, він бажає
відновити старі союзні відносини. — Зносини перервалися, тому
що посланці не могли добитися до хана: останні, що були послані
під Білгород, навперейми ханові, ,,з звичайною приязню ” , ,,ледве
з самими тільки душами назад повернули”. За одержанням листа
від хана, військо готове зараз послати своїх послів на трактати,
'—для безпечности, одначе добре було б, щоб хан прислав когось
у застав, хоч би й не визначну особу. Навіть сам гетьман готов
виїхати під Ісламгородок, на трактати, ,,аби той -— не знати з чиєї
вини розірваний, вузол нашої милої приязні міг знову вернутися до
першого стану нерозривної братерської любови між нами” 123).
digitized by ukrbiblioteka.org
як попереду — „ми за це будемо стояти всі одностайно, щоб ні
чого нам не відбирано'’. ,.І інших непристойних слів було у них
в раді багато” , і кінець кінцем ухвалили послати до царя послів
(в справі вільностей). Гетьман за ухвалою („за словами” ) всього
війська, що було на раді, взяв булаву, а всі присутні присягли,
що за гетьмана і за вільності дотеперішні стоятимуть одностайно.
І по такій ухвалі і присягах (гетьман) роздав всім полковникам уні
версали, що вільності будуть по-давньому” 126).
Інший вістун, висланий з Путивля, М икола Ю дін, побувавши
в Корсуні, розповідав так: ,,Октобра 11 була у гетьмана Ів. В.
і старшини рада в полі. Гетьман клав булаву і гетьманство від
давав : положив булаву і поїхав з ради геть. Старшина, догонивши,
просила, щоб був гетьманом далі, і він погодився. Н а тім того дня
і розійшлися. Другого дня була рада у гетьмана в Корсуні в дворі,
була вся старшина, і я був в тій світлиці, де була рада. Н а раді
гетьман говорив перед всією старшиною: За небіжчика Б. Хмель
ницького ради і нарад (совѣту) між нами ніколи не бувало, тепер,
як ви мене вибрали гетьманом, я без вашої військової ради (совѣту)
ніяких справ не чинитиму. Т ом у заявляю: прислав до нас швед
ський король, закликає нас до себе в підданство. А цар прислав
грамоти з докором, що ми без його відома війшли в спілку з Р а-
коцієм. — „П опереду зрадили литовському королеві і кримському
ханові, Ракоцієві і волоському господареві, а тепер хочете мені
зрадити — доки вам бути в таких хитаннях (ш атости)” . „Коли
ми — говорив гетьман — відступимо від цар. в-ва, ми його про
гніваємо, і ніхто нам не повірить супроти такої нашої непостійности,
і ми до конечного упадку прийдемо. П одайте ж мені свою гадку
без усякого вагання і знайдіть міру, як тому буть?”. Н а ці слова
встав П. Тетеря, полковник ніженський Гр. Гуляницький, полтав
ський Пушкаренко, прилуцький П етро Дорошенко, іркліївський
полковник (Джалалий) також і так говорили гетьманові: „М и цар.
в-ва ніколи не відступимо, так як присягали, і по цім боці Дніпра
(очев. лівім) старшина і всякого стану люди і чернь від цар. в-ва
не відступлять: як присягали, так в тій гадці стоять; а з тим усім,
як ти нам прирадиш, так ми твоєї гадки й будемо”. Гетьман на
те сказав: „Скажу вам свою гадку: бути нам певними милости
цар. в-ва і твердо стояти при присязі, до нікого іншого нам приста
вати не можна і Бог нам того не попустить”. А ле полковники:
Зеленський, Богун і третій, імени не пам'ятаю — так говорили:
„Н е можна нам бути з цар. в-вом, бо хоч він сам до нас ласкав.
але начальні люди до нас не добрі і таки намовляють його привести
нас у всяку неволю і відібрати у нас все, що маємо (наші пожитки) .
Гетьман, вислухавши їх, сказав сердито: „Говорите не до речі
і робите тим в війську замішання (см уту), нам від цар. в-ва з огля
ду на присягу і на його ласку відступити і подумати не можна”.
Н а тих його словах рада й скінчилась” 127).
Ю рій Миневський, висланий з Корсунської ради до Москви,
оповідав про неї по дорозі в Путивлі, 22 с. с. жовтня: „Була
у гетьмана Ів. Виговського з полковниками і всією старшиною
(начальними людьми) і з черню рада під Корсунем у полі 11 жовт
ня. Н а раді гетьман булаву поклав і гетьманство здавав, так говорив
війську: „П о нинішній день моя робота вам, війську Запорізько
му, а нині вибирайте собі гетьманом кого хочете; я за ласкою
Божою і в ряду пробуду, а гетьманом бути не хочу”. І таке ска
завши, поїхав з ради геть. Догонили його значні лю ди(лутчие люде)
і чернь під городом Корсунем, стали його прохати, щоб був у них
гетьманом далі, і він на їх прохання прийняв гетьманство й була
ву. Н а тій же раді (ис тое рады) гетьман, вся старшина і чернь
постановили і вислали до в. царя мене, Ю . Миневського — про
сити, щоб в. г. велів потвердити гетьмана на гетьманстві і все
військо запорізьке укріпити в своїй милості, за попереднім дого
вором, з чим прийняв у підданство Б. Хм. і все військо Зап. 128).
А ми йому вірні, неодступні во віки” 129).
Перевибір Виговського, чи потвердження на гетьманстві в цих
оповіданнях не виступає яскраво: виглядає скорше як вотум до
вір'я і ухвали його твердої політики супроти Москви в обороні
козацьких вільностей. Тим часом це був очевидно один з голов
них пунктів програми ради. Данило Калугер підкреслює в своїм
звідомленню про українські події, що Виговський зайняв місце Х мель
ницького „свобідним і щирим вибором всього війська Запорізь
кого — навіть подвійним: раз в Чигрині, другий раз в Корсуні з ве
личезною парадою на тім уряді потверджений” 130). Посольство
до царя, вислане з ради (нижче), підносить це як основну справу,
для котрої зібралась ця ..совершенна рада” -— але висуваючи мо
мент, що досі цареві не було офіційного звідомлення про вибір
Виговського на гетьманство, не згадуючи про саму процедуру ви
digitized by ukrbiblioteka.org
бору -— так що можна б думати, що самий вибір вважався без
сумнівним .— довершеним на Чигринській раді, так що переголосу-
вання не потребувалося. В розмовах з київськими воєводами в Києві
після ради Виговський висловляв занепокоєння, що цар не признав
за ним досі гетьманського титулу, в листах своїх далі називає
його тільки писарем — „боїться він государського гніву, що без
його указу вибраний гетьманом” 131). Ц я обставина, доволі не
обережно і нетактовно висунена гетьманом, не була усунена, розу
міється, і корсунським голосуванням, і тому кінець кінцем прий-
шлося просити царя прислати свого чоловіка, щоб при нім ще
раз проголосувати вибір гетьмана. Але були може якісь інші слабі
моменти в чигринськім виборі, які хотіли усунути новим голосу
ванням в Корсуні? Т і балачки про тимчасовість гетьманського
уряду Виговського — до повнолітности Ю рія, або що, які могли,
мовляв, ослабити його позицію в боротьбі за вільності?
В пізніших розмовах з дяками в Москві військові посли, брати
Миневські, розповіли про забіги коло гетьманства з боку Грицька
Лісницького. „Він уже попереднього літа, як військо запорізьке
ходило проти татар, і гетьман Б. Хм., будучи хворим, посилав
наказним гетьманом на своє місце Грицька, давши йому булаву
і бунчук. — потім, як гетьмана не стало і стало то йому відомо,
— він, Грицько, булави й бунчука віддавати не хотів. Ів. Вигов
ський посилав по них до нього гетьманича Ю рія, а Грицько і Ю рію
їх віддати не хотів, тримав у себе цілий тиждень. Аж полковники,
зібравшися, відібрали у нього булаву і бунчук і принесли Ю р і
єві 132). й о го ж при тім виставляли головним провідником проти-
московської опозиції -— мовляв бунтує проти Виговського і проти
Москви, тому не вибрано його гетьманом (в дійсності Виговський
можливо й закрив ним як контр-кандидатом всю іншу опозицію
Москві, про котру говорить Ю дін): він наробив замішання в М ир
городськім полку, пустивши поголоски, що цар ламає вільності
козацькі, полковників і сотників відставляє, посилає своїх воєвод,
зменшує число війська і всіх інших переводить на мужиків. „Геть
ман Виговський, то почувши, козаків заспокоїв, щоб йому не ві
рили, а на полковника Грицька за це гнівається і на ніяку раду
не велів його пускати: як Виговського на раді вибирали, Гриць
ка теж на раду не пустили, і як вел. государ гетьмана Ів. Вкгоз-
digitized by ukrbiblioteka.org
нього договору, зложеного з небіжчиком Хмельницьким, то вони
також будуть його виконувати, коли він захоче щось у нім зміни
ти, вони самі подбають про своє добро і свою добру репутацію ” 136).
П уш кар в своїх пізніших інвективах на Виговського розпо
відав ще такі історії про його виступи проти московської влади 137):
„Як ми, полковники, з тим гетьманом були на раді в Корсуні,
він підняв булаву, говорив полковникам: „П рисягайте мені! А я
цареві не присягав — це Хмельницький присягав”. Я йому ка
зав: „Я і все військо Зап., чернь присягали в. государеві і його
дітям на вічне підданство 138) з жінками і дітьми, — а тут кому
присягати? Ш аблі чи гарматі?”. Виговський вийняв з кишені цар
ські мідяні гроші, кинув на стіл і так говорив: „Полковниче!
цар московський хоче нам давати жалування мідяними гроши
ма, а що то за гроші і як їх брати?” 139). Я на те сказав: „Хоч би
вел. государ велів з паперу нарізати гроші і нам такі прислав,
я радо прийму і таке жалування — аби тільки було на них ім’я
вел. государя”.
digitized by ukrbiblioteka.org
вати. О дна сторона другій сприятиме і ніколи не візьме участи
в замислах ворожих другій стороні, тим менше -— не поможе ні
радою, ні засобами її неприятелів. О дна сторона без другої не може
входити в згоду з неприятелями, але кожного разу, як їй прийде
миритися, це мусить вестися і заключатися за спільним порозумін
ням. Подробиці ж цього договору відкладаються з обох сторін,
тому що королівський посол не знає гадки короля щодо пропозицій,
поданих з боку ясновельможного гетьмана, — до того моменту,
можливо, недалекого, коли король зможе дати своє рішення пос
лам запорізького війська. Дано в Корсуні 7 октобра старого стилю ”.
Підписи з української сторони Немирича, Ковалевського і Богуна
(перші два латинські, останній український) 142).
Окремо — „Договірні пункти запропоновані від яснов. геть
мана через комісарів війська запорізького яснов. послові швед
ського короля:
1. Воєнна спілка має бути офензивна -— крім в. кн. москов
ського, проти котрого Запорізьке військо відмовляється підняти
зброю.
2. Світл. король шведський признає і проголосить військо З а
порізьке з підвладними йому провінціями за нарід свобідний і нікому
не підлеглий 143), і цю свободу й інтереси боронитиме проти усіх
неприятелів.
3. Границі і території володінь Запорізького війська признає
і проголосить, що вони простягаються не тільки до Висли, але
й до границь Прусії, пообіцяє спільними силами здобувати і до
рук Зап. війська віддавати -— як от у Литві воєводство Б ере
стейське і Новгородське.
4. Коли Бог поможе обом союзникам, так що вони зможуть
погодити короля польського — (в землях) за Вислою, то він має
бути вибраний спільно і під такою умовою, щоб присяг всяко
пильнувати приязні, свободи і згаданих границь війська Запо
різького.
5. Якби прийшлось королеві шведському миритися з поля
ками, то не інакше він мав би війти в згоду, ніж би поляки про
голосили військо Запорізьке з його землями нарід свобідний,
виреклися всіх претензій і згадані границі потвердили б не тільки
спеціяльним записом, але і присягою, за котру заручить світл. ко
роль шведський.
digitized by ukrbiblioteka.org
Хмельницького вони захотіли розширити границі свої до П русії
електора бранденбурзького лишаючи для в-ва Велику Польщу
і Прусію, а другого короля, що зве себе королем польським, вони
навіть імени чути не хочуть. П. Лілієкрон дав згоду на це дома
гання, але не заприсяжено договору ні одною, ні другою стороною,
тому що п. Лілієкрон відкликався на конфірмасію до в. в-ва” 149).
В цей мент Карло-Густав був захоплений плянами знищення
Данії, що задумала нанести йому такий зрадливий удар, настроє
на Польщею з одної сторони і Голляндією з другої. Він мріяв
прилучити Данію і Норвегію до Ш веції й перетворити Балтій
ське море в море виключно шведське. Боротьба з Польщею відійшла
супроти цього на другий плян. Після того, як курфірст бранден-
бурський замирився з Ш вецією (в вересні 1657), Карло-Густав не
від того був, щоб піти й собі його слідами, аби розв’язати собі
руки для переведення цих балтійських плянів, але хотів заховати
також і союз з Козаччиною — проти Польщі й Москви і для
всяких біжучих воєнних потреб, але претензії на польські воло
діння, заявлені гетьманським урядом при чигринських і корсун-
ських переговорах, і домагання признання з боку Польщі повної
незалежности України, розуміється, було трудно голосно підтри
мувати при таких мирових переговорах. М аємо цікаву інструкцію
його делегованому на переговори з Польщею комісарові, писану
після приїзду Лілієкрони і ґрунтовного обміркування корсунських
актів. Переславши йому для відомости корсунський трактат 149),
Карло-Густав в наступному листі висловлює з приводу цього такі
міркування: „Як і попереду, я твердо стою за найскорше замирення
з поляками -— але ви мусите їм пояснити й посередникам 150),
що на підставі союзного трактату з козаками я не можу вести
переговорів без участи козаків, і допущення їх лежить в інтересах
самих таки поляків, бо це улегшує заспокоєння Польщі. Ясно, що
коли козаків не буде включено до трактату, згідно нашого з ними
союзного договору, то Польща зістанеться в постійнім замішанню,
а я собі напитаю більшого клопоту з козаками, ніж матиму користи
з замирення з поляками: козаки можуть тоді з’єднатися на шкоду
мені з Москвою. Таким чином замирення з поляками, на тих
digitized by ukrbiblioteka.org
Місія братів Миневських 71
digitized by ukrbiblioteka.org
на Покрову, на вибори митрополита, але на цей термін не приїхав
львівський владика — старший між православними, то до виборів
однаково не приступали, і гетьман збирався з Корсуня поїхати
на побачення з Ромодановським, а відти вже до Києва. О дначе
несподівано померла його сестра, жінка Тетері, в Києві, і на по
хорон її, 23 н. с. жовтня, приїхав гетьман і вся вища старшина, вся
родина Виговського і багато козаків. Воєвода А. Бутурлін зробив
парадну стрічу новому гетьманові (в реляції цареві, писаній 23 с. с.,
він нарешті титулює вже його гетьманом). Стріли його з москов
ським військом ,,під земляним валом", просив його до себе, частував
його ,,приятнымъ обычаемъ” і розпитував. В середу 27-го відбулася
церковна парада — так би сказати настолування нового гетьмана
в Братськім манастирі — Баранович, замісник митрополита, від
правляв після літургії молебінь на щастя новому гетьманові. Ви
говський приїхав з клейнотами: принесли за ним до церкви булаву,
прислану царем Хмельницькому, шаблю і бунчук нового гетьмана.
Баранович після молебня читав над ними молитви і кропив святою
водою, потім, подаючи гетьманові, держав промову на тему: як
досі вірно служив цареві, аби й далі так служив, щасливо вій
ськом правив і ,,всім укріпляв” , і по промові благословив хрестом
самого гетьмана. Після того був у того ж Барановича, в академіч
них покоях, парадний обід. Був воєвода й інші нотаблі. Гетьман
повів розмову на політичні теми: „Щ е як я під високою царською
рукою не був, я вел. государеві служив і сприяв, у всім йому
добра шукав, і гетьмана Б. Хмельницького до того привів, щоб
він був під государевою рукою. А потім, як ми під госуд. високою
рукою стали, я вел. государеві поготів служив і сприяв, всякого
добра шукав і гетьмана Б. Хм. і все військо зап. укріпляв (в вірно
сті, очевидно), і на все добре справляв. І за те була до мене милість
і жалування вел. государя велика. А тепер, як вибрали мене геть
маном, в царських грамотах до мене пишуть мене писарем, а не
гетьманом, і я тепер боюся гніву вел. государя, що мене без його
указу гетьманом вибрано”.
„А далі гетьман, суддя Самійло й інша старшина говорили:
,,Як ми піддались під високу царську руку, була до нас царська
ласка, що вільностей від нас не відберуть. А тепер, як у тих
пунктах, що нам за царським наказом прислано, то ми вільно
стей своїх позбавляємось! Як ми були під королівською владою,
король у нас вільностей не відбирав. А ле ми відступили від ко
роля і піддалися під царську високу руку задля християнської
віри, від лядського гонення — щоб не бути нам ні в папежській
вірі, ані уніятами!”
„М и — оповідає воєвода — говорили і/а це гетьманові, що
царського гніву на нього ніякого нема, але ссть несправність за
ним перед вел. государем: вибирають його на місце Б. Хм. геть
маном, а він в. г-еві про те не пише і гідомости не дає, і вел.
государеві невідомо, що він став гетьманом. Гому і в грамотах
до нього так писано — думаючи, що він досі писарем. „Але ти,
гетьмане, тим не оскорбляйся, служи в. государеві по-давньому,
а ласка в. г-ря буде до тебе ще більша, як попереду”.
„Н а це гетьман говорив: „як стали мене гетьманом обирати,
так я того рейменту без царського дозволу на себе взяти й не
хотів, відмовлявся довго. Але полковники і чернь мені царське
жалування віддали, дуже багато просивши, а нарешті й силою.
А настановивши мене гетьманом, послали до вел. государя своїх
послів, щоб про це об’явити і просити його милости щодо доте
перішніх вільностей, — аби з. государ був ласкав -— давніх віль-
ностей не велів у них відбирати. А ми в. г-реві служити завсіди
готові, на кожного неприлтеля стоятимемо і з-під його високої
руки ніколи не вийдемо*’.
Другого Дня в Софіївськім соборі були збори для вибору
митрополита — про це буде мова далі, а 31 воєвода був у Ви-
говського, і він йому розповідав, що вибори митрополита відло-
жено, а він, гетьман, їде тепер до Переяслава, щоб порозумітися
з Ромодановським про похід; 12 н. є. листопада поїхав він до
Переяслава 160).
З Ромодановським дійсно вийшла повна неув’язка. Т ак страш
но алярмував його старий Хмельницький в липні, щоб нагнати
холоду на Орду, і не міг зрушити. Царський уряд хотів укара-
ти старого гетьмана за його політичні самовільства і взяв його
на витримку.
Доперва після перепросин, відкликання Ж дановича і т. д.,
десь мабуть в середині серпня н. с., після приїзду посольства
Тетері 161), дав він Ромодановському наказ, щоб ішов на Україну.
Згідно цього наказу Ромодановський 1 вересня н. с. вирушив
і 15-го прийшов до Лохвиці, але тут одержав нового наказа: в даль
ні черкаські городи не запускатись, а запитати Виговського, чи
є дійсно якась небезпека; посланцеві наказано тайно розвідатися,
digitized by ukrbiblioteka.org
„що там у них робиться” , і коли навіть Виговський дасть знати,
що небезпека є, не йти самому з усім військом, а вислати частину
свого війська з своїм товаришем, а самому стояти в пригранич-
них городах. О дначе того ж дня одержав він від Виговського
заклик — спішно прибувати, бо хан з усією О рдою й ляхами йде
на Чигрин. Тому Ромодановський спішно виправив свого това
риша Льва Ляпунова з його полком і сам пішов за ним у слід.
Треба одначе сказати, що всього того війська було небагато: 5
тисяч чоловіка, — дворян, дітей боярських, ройтарів і драгунів,
а при перевірці, зробленій в Переяславі, виявилося, що багато з них
розбіглось 162).
12 (22) вересня Ромодановський прийшов до П ереяслава і, не
отримуючи більше відомостей від Виговського, послав до нього
якогось міщанани Ш еншина, запрошуючи його, щоб приїхав до
Переяслава, щоб про все порозумітись, а тим часом визначив
становище його війську, коли нема потреби в дальшім поході.
Алярмні вісті за той час затихли; козаки і греки в П ереяславі
оповідали, що сілістрійський баша військо розпустив і хан вер
нувся до Криму, хоча й лишив велике число татар на правім
боці: Ш еншин, приїхавши 20 (ЗО) вересня, розповідав, що при
нім приїхав до Виговського козак Кирило, посланий на звіди до
Польщі, і приніс такі вісті, що польським силам визначено на
18 жовтня під Тернополем, щоб разом з татарами йти на У кра
їну. Виговський же нічого про похід уже не писав, обіцяв скоро
приїхати, а на становища визначав самому Ромодановському П ере
яслав з околицею, а Ляпунову П ирятин 163).
А ле минав тиждень за тижнем, Виговський не приїздив, а тим
часом московські вояки, не маючи ні провіянту, ні ф ураж у по-
достатком, ані добрих приміщень, розбіглись, коні подихали. Р о
модановський доносив цареві і питав, що має робити, і 9 (19)
жовтня цар послав наказ ще раз запитати Виговського, і коли
неприятеля на Україні нема, а „корму” його людям не визначено,
— вертатися назад до Білгороду і розпустити людей — тільки
щоб далеко не розходились 164).
Але 5 н. с. листопада Виговський нарешті до П ереяслава
приїхав і другого дня запросив Ромодановського на розмову; були
з ним обозний Носач, суддя Богданович, Т етеря, осавул Кова-
левський, Данило Виговський. Н а цій розмові Ромодановський
digitized by ukrbiblioteka.org
незаможники 1С6) цареві зрадять і неприятелеві піддадуться, а коли
ще й ти, князь Гр. Гр., з царським військом відступиш, а хан
з ляхами довідаються про це і наступлять, тоді задніпрянські
(правобічні), бачучи, що помочі їм від в. г-ря не буде, всі під
дадуться — одні ляхам, а інші ханові”. І знову повторював, що
бунтівники неправду кажуть, ніби він, гетьман, цареві не вірний,
а він присягається в своїй вірності і готовності служити цареві,
і т. д. ,ст)·
Ромодановський, очевидно, зістався при своїм попереднім рі
шенню, і тоді другого дня, 9 н. с. листопада, гетьман вислав від
себе нове посольство -— якогось Самійла Почановського, Івана
Ш амошенка, М аркіяновича і писаря Федора Прокоповича 168); від
листа, висланого з ними до царя, маємо тільки кінець з датою:
Переяслав 29 октобра, але заховався цілий лист гетьмана до
боярина М орозова з тою ж датою, і він до певної міри допов
нює ф рагмент листа до царя, тому я почну від нього. Н агадую чи
бояринові свою вірність і ревність вірі православній, він писав:
„А нині своєвільники, люди байдужі для віри і гідности ц. в-ва
підіймають усобицю (междоусобную брань), на знищення влас
ного тіла і крови, не для чого іншого, як тільки щоб грабувати
вірний і кривавий доробок і майно підданих царських. Т ому про
симо ласки твоєї: будь щирим і приязним заступником нашим
перед й. ц. м., щоб він не вірив таким своєвільникам, байдужим
для віри і щирої служби й. ц. в-ву, і посланців, від тих своєвіль-
ників висланих 169), покарав з милосердного розуму свого (!). Бо
ті своєвільники думають не що інше, як Чугуївську своєволю: не
дбають ні про віру, ні про службу цар. в-ву, ні жінок, ні дітей
не мають, ні пожитку, ні добичі ніякої, тільки на чуже добро
чигають, аби мати за що пити, в кості грати та всякі мерзькі
Богові й людям вчинки чинити. А ми за віру православну і гід
ність цар. в-ва при жінках і дітях, і маєтках наших завсіди по
мирати готові 1Т0).
171) Акты Ю .З.Р. V II, с. 194 і М алор. прик. ст. 5846 — див. нижче,
” 2) Стовб. 58 3 5 /2 4 , л. 110.
173) Підпис: „Вашему ц. в-ву всего добра желательные і вольные і вѣрніе
слуги и подданые Ів. Виг. именем старшины и всего войска Запорожскаго в. ц. в.
подданыі . Цей переклад наробив потім клопоту Виговському: словом „воль-
ный” він переклав „повольний”, себто покірний, послушний (полонізм). Царський
уряд зробив потім Виговському догану, що він називає себе вільним слугою
царя, коли повинен називати . . . підданим.
digitized by ukrbiblioteka.org
жити фактичний стан речей і стриматися до слушного часу з за
думаними обмеженнями української автономії. Постановлено було
Трубецкого тим часом не посилати, признати вибір гетьмана і за
жадати від нього тільки присяги. Відомості про усобицю, бунти
і замішання не потверджувалися. Чигринська й Корсунська рада
пройшла цілком гідно і спокійно, під доглядом московських вісту
нів і висланців. Виговському на пункті лояльности не можна
було нічого закинути, і далі він виконував московські жадання
неухильно (напр. в справі Ст. Бихова). Навпаки, дезидерати і агі
таційні гасла, висунені московським урядом: заведення воєводів,
переведення козацького реєстру, вибирання податків і т. ін. ви
кликали контр-агітацію в наслідках своїх нелегку до передба
чення. Н е тільки вища старшина видимо „оскорблялась” ними,
але і в ширших колах козацтва і міщанства ці поголоски про те,
що цар хоче ,,ламати вольності військові” викликали тривогу і псу
вали настрої. Вище згаданий приятель московського протектора
ту „миргородський міщанин” Каленикович, розповівши про агі
тацію Лісницького і ворожі Москві задніпрянські настрої, таку
додав від себе характеристику лівобічних настроїв: ,,І на сім боці
Дніпра козаки, міщани і вся чернь занепокоїлись і пишуть своїм
полковникам: Як небіжчик гетьман Б. Хмельницький з військом
Запорізьким і всією черню присягали, ми й тепер на тім стоїмо,
а поза тим як ваша -— старших воля, ми з вас волі не знімаємо”.
Інакше сказавши: заявляєм готовість стояти разом з старшиною
в обороні вільностей. Т ом у цей Калениченко питав путивльського
воєводу від себе: ,,Чи тобі це відомо? чи велів цар писати до геть
мана, щоб козацькі „вільності лам ати”. Коли воєвода заперечив
і висловив здивування, що гетьман і старшина так захиталися і по
чинають бунти, коли цар держить козаків і міщан у всіх вільно
стях і Трубецкого посилає на оборону України від поляків, згідно
з проханням покійного гетьмана, — Калениченко сказав: „Т ак
ти напиши великому государеві, щоб прислав свого боярина до
війська запорізького і до всієї черні як швидше, аби ці сумніви
заспокоїти і запевнити військо, всю чернь і міщан в своїй ласці,
аби в теперішній тривозі (шатости) їх не звабив котрийнебудь
неприятель: як цар боярина пришле з таким писанням, що т а
ких пунктів, як гетьман вигадує, не було, тоді і старшина і чернь
будуть спокійні, цареві вірні, і гетьманові та старшині не позволять
бунтувати” 174 ).
digitized by ukrbiblioteka.org
ємо 179), а політичний зміст цієї місії лежав власне в признанні
вибору гетьмана і мовчазнім затвердженні цього ф акту 1S0). Т ак
як гетьманський уряд, так і царський не знали, що властиво вважа
ти повною формою такого акту; в жалувальній грамоті згідно
з петицією війська, 1654 p., сказано було, що в випадку смерти
гетьмана військо має вибирати гетьмана згідно з давніми зви
чаями своїми і повідомити про це царя, а нововибраний гетьман
має зложити присягу, ,,при кім цар накаж е” 1S1). Але і москов
ській стороні і гетьманській здавалось, для більшої правосиль-
ности цього акту може треба б чогось сильнішого, ніж просте
оповіщення, послане гетьманом аж двічі з Кікіним і Матвєєвим;
це бачимо особливо ясно з наведених вище балачок Виговського
з Бутурліним. Мотиви були, розуміється, цілком відмінні: мос
ковський уряд думав про те, щоб поставити наступство геть
манів в можливу тіснішу залежність від себе; Виговський та його
однодумці бажали надати якнайбільше політичного престижу своє
му пануванню через московське „благословення” (як вислови
лася старшина в своїй грамоті з Корсунської ради). А ле кінець
кінцем одні й другі сходилися на цім бажанні — обставити владу
нового гетьмана можливо повною і всесторонньою московською
апробатою. А ле це цікаво, що ні одна, ні друга строна в цих
грамотах, якими оце обмінювалися в жовтні, не поставила його
виразно і конкретно, а намацувала „розговорами” своїх делегатів.
Побачимо це зараз у цих розмовах, бо інструкції Рагозіну не маємо
так само, як і інструкції бр. Миневських.
Крім грамоти, посланої з Рагозіним, маємо ще інтересний
для ситуації начерк царської грамоти, що мала заспокоїти у кра
їнську людність супроти тих чуток, які пішли по Україні про
задумане царем скасування українських вільностей. Він має дячу
поміту, що його читано цареві в присутності кн. Трубецкого і Рті-
щева — тодішніх спеціялістів для українських справ — ЗО с. с.
жовтня. Чи була ця грамота послана, не знати; більш того, що
ні; тим не менше вона, кажу, цікаво освітлює ситуацію 1S2). П о-
digitized by ukrbiblioteka.org
що татари набігали по язиків під Кишеньку і що Ромодановський
з ЗО тис. стояв „на полях” і мав недостаток в запасах. Натомість
від провожатих козаків, що їхали з ними до Лохвиці, Рагозін по
чув дещо цікаве: розповідали про ради, що скликав Лісницький
і його сотники по городах після Корсунської ради (вище с. 45)
і, розповівши про прислані від царя пункти на них, питали: чи
хочете підклонитись котромусь іншому? Але козаки, вислухавши,
закричали: „М и піддались і підклонились і хрест цілували вел.
г-реві, щоб йому служити вірою й правдою і за нього помирать!”.
„А полковник наш і сотники хотіли зрадити, і, якби ми на їх волю
здалися, було у них задумано, щоб військо зараз і рушилось. А ле
ми полковника і сотників своїх не послухаємо, без царського на
казу нікуди не підемо, а як накаже вел. государ, готові зараз”.
Ц е повторилось і далі: в Лохвиці, Лубнях, Березниках, Ж ов-
нині офіційні представники війська були дуже здержливі, пита
ли про здоров’я государя і на запитання говорили тільки те, що
годилось, про татар, поляків, тощо, а провожаті потверджували
оповідання роменців з новими подробицями. Т ак лохвицький ко
зак Данило додав, що у них на раді разом з козаками кричали
проти пропозицій старшини також і міщани; „а від сотників і ота
манів тепер є наказ, щоб бути готовим, порох, олово і кульки
готовити”. Лубенський козак Івашко заявив: „М и, козаки і чернь
війська Зап., всі раді служити вел. г-реві своєю правдою, а пол
ковник наш Грицько, як були ми під Вінницею, скликав нас і питав:
Чи хочете піддатися ляхам? Ми на нього всім військом кричали,
— так йому говорили: ми цілували хрест вел. государеві. Тоді
був московський посол 144). Ми полковнику своєму Грицьку спро
тивилися й пішли додому, — а то повів би нас до поляків”.
Козаки з Березників оповідали, що Виговський писав до Криму,
і з ним усі полковники, „а написалися з ним тільки Полтавський
Пуш кар та Переяславський Т етеря” 185).
В Бужині сотник Лукіян Іваненко, складаючи Рагозіну о ф і
ційну візиту, розповів про посольство, що поїхало до Москви
з Січі: „З Запоріжжя пішли до вел. государя без відома геть
мана, а на Запоріжжю повстало багато голоти (голяков), ріжна
наволоч 1S,:) не слухає полковників, сотників та осавулів, кажуть:
ми їх поб’ємо і добро їх заберемо” . А господар тої господи, де
digitized by ukrbiblioteka.org
король буде миритися з вел. государем, тоді ми пошлемо наших
послів з царськими послами -— миритися з вами, — миритись,
а не піддаватись!”
Потім почав розповідати політичні події: „Беньовського я від
пустив, взявши з нього присягу, що ляхи на козацькі городи не
будуть наступати, ні татар не наводитимуть. Сопіга і Гонсевський
зібрали військо і збираються наступати на Чернігів і Чорнобиль,
а польські гетьмани з ханом — на Браслав, хан з О рдою тепер
за Уманню; мені треба до їх приходу перевести (туди) полки
з-за Дніпра. Н а Запоріжжя послано полк для охорони від татар.
Цар. в-ву дали знати про польського посланця, а самаго його
затримано на границі, доки від цар. в-ва прийде у к аз”.
Ці офіційні відомості доповнив Рагозіну приватно ч и т и н
ський козак Василь Клименко ( „Клементьев” ) : П ісля похорону
Хмельницького поїхав послом до Ш веції Федір Коробка, а до
Криму посилає тепер гетьман Федора Б ута й О панаса Процуню
-— миритися з ханом. П о всіх дорогах розіслали застави, щоб пе
реловити запорожців, що поїхали до Москви, до царя. До К ре
менчука приїхав був Якуш Клишенко, один з запорізьких „завод
чиків” , так його взяли й прислали до гетьмана; а інший „завод
чик” Дмитрашко С ічена-Щ ока приїхав з Запоріжжя до гетьмана
з листом, так того гетьман велів закувати в кайдани і посадити
до в’язниці.
Того ж дня приніс Рагозіну вино від гетьмана челядник його
Ярош і розповідав деякі новини, і М аркович ще раз приходив „со
здоровьем” і дещо додав — але для нас не цікаве.
21 листоп. (1 грудня) прийшов Мисько кликати Рагозіна на
відпуск. „В розговорах гетьман сказав: „Н ехай би в. государ тих
бунтівників („воров” ) запорізьких козаків, що поїхали до нього
бити чолом, зволив затримати, або до мене прислати, аби далі
не було замішання („ссоры” ) — а то вони собі іншого гетьмана
вибрали. А коли в. государ не схоче їх тримати, ані до мене при
слати, то у мене для них поставлені на всіх дорогах застави, щоб
їх перейняти. І з запасом торгових людей до них накажу не пускати
— не буде їм що їсти”.
В пояснення цього Рагозін подає в своїм звідомленню, що
при нім саме приїхали з Запоріжжя козаки з листом і просили, щоб
гетьман Запоріжжя не воював, бо які були „ воры, згпюдчики-бунтов-
і 88) Д ата 21 листопада, московський переклад, виданий там же, під ч. 44.
189) Там же, с. 69.
digitized by ukrbiblioteka.org
хвилюється (мятутся) — тільки чернь для великого государя
щира 190).
Лубенські козаки розповіли про застави, поставлені на запо
різьких посланців: два полки — ніженський і прилуцький і х о р у
гов ляхів тримають застави під Кременчуком, Максимівкою, П е-
револочною, Кобиляками і в інших місцях, щоб перейняти ко
заків, посланих до ц. в-ва до Москви, а перейнявши -— відіслати
до гетьмана 191).
Розповідали також про агітацію Лісницького, додаючи деякі
подробиці до того, що чув Рагозін в перший приїзд. — Коли
Лісницький скликав раду в М иргороді і прочитав царські пункти,
зібрані на раді стали йому говорити: „Щ о ж ми зробимо без
черні,”. Тоді він роздав „листи” 192) усім сотникам і отаманам і ве
лів зробити ради по городах і містечках. „У нас в Лубнях була
рада, читали ті пункти на раді, але, вислухавши, „козаки, міщани
і чернь” всі крикнули: М и вел. г-реві піддались і йому служити
хочемо, а до нікого іншого не хочемо передаватись — ні до хана,
ні до ляхів. І такі й дали „листи з ради до полковника” , мовляв:
„ми государеві”.
П ригадували собі і той бунт, що стався літом (під Вінницею):
„Як ми були з нашим полковником Грицьком минулого літа
в війську, мав він раду в війську і він став на раді питати: Чи
хочете піддатися ляхам. А ми всім військом крикнули і верну
лись назад. За це задніпрянські козаки пограбували v нас зброю,
коней і одіж, що ми свого полковника не послухали” .
„Тепер від гетьмана прийшли до полковника листи, щоб М ир
городський полк ішов за Дніпро. А ле полк піде тільки до Ябло-
нова — далі не піде: там стануть, а за Дніпро не підуть. Коли
воєвода Ромодановський піде за Дніпро, то й наш полк піде,
а без царського указу — без грамоти і без царських воєвод не
піде”.
В Лубнях приходив на ратушний двір, де Рагозін знову при
став, замісник війта бурмістр Котляр і потвердив те. що розпо
відали оце лубенські козаки. „Коли зійдуться полки, буде крик
на наших старшин, що їх дарма забивають (посилають на війну).
Гетьмана ми не дуже то долюблюємо, а боярам і воєводам і р ат
ним людям царським раді. Тепер на М иколу буде ярмарок, і ми
190) Т ам ж е.
191) Там же, с 70.
192) Чи копії пунктів для відчитання на раді? чи тексти деклярації, що мала
бути ухвалена на раді — див. зараз далі.
будемо з своєю братією раду радити, щоб послати до царя бити
чолом про воєводів: щоб були у нас воєводи, — як договоримося,
так першою зимовою дорогою будемо в Москві у цар. вели-
чества 193).
Т акі балачки дуже зацікавили Рагозіна і він, спиняючися
в Тишках і в Лохвиці, наводив розмову на цю тему, і тутешні
міщани говорили йому мовляв так, як лубенці. Лохвицькі козаки
розповідали про агітацію Лісницького з деякими новими подро
бицями.
Н а раді в Миргороді, що скликав був Лісницький, були з усіх
городів і містечок його сотники, осавули і козаки -— чоловіка
по 5 з города чи містечка. Прочитавши пункти, питав, чи хо
чуть вони піддатись ханові або ляхам. А ле козаки пізнали, що
ті пункти невірні і відмовились тим, мовляв: що зроблено без
черні. Тоді передано справу на місцеві ради — розіслано листи
до сотників і отаманів, щоб прочитати пункти на радах у себе.
Н а раді такій місцевій ,,козаки і міщани сказали: Ми піддались
вел. г-реві і за ним хочемо жити, йому служити і сприяти, а до
кого іншого не хочемо: ні до хана, ні до ляхів"; ,,так догово
рившися, ми послали про ці листи полковникові, бо наша стар
шина непевна, хитається; і гетьмана ми не любимо. А без царських
воєводів полк наш за Дніпро не перейде".
Роменський бурмістр, прийшовши вночі до Рагозіна (не видно
чи з власної ініціятиви, чи на запросини Рагозіна), розповів: „Я
був в Миргороді у полковника: відвозив йому гроші за оранду;
саме була у нього рада, він зрікався полковництва: положив була
ву перед ними, але сотники, отамани й осавули за нього „ухо
пились" і почали намовляти, щоб був у них далі полковником.
Він відмовлявся, але вони його прохали, і він взяв назад булаву
— „хіба якийсь малий час ще побуду у вас", — каже. А чернь,
стоячи, лаяла його матірними словами, і він то все чув; чернь
його вся не любить!"
В кінці свого звідомлення Рагозін додає ще, що за царським
указом разом з ним були з Путивля вислані на Україну на звіди
двоє путивльських людей; котрі ходили по городах і містечках,
розпитуючися козаків і міщан; загальний голос такий, що люди
хочуть бути під царською владою.
„А про А. Н. Тгубецкого і государевих ратних людей гетьман,
полковники, сотники й осавули не питали, і розмови про це не
digitized by ukrbiblioteka.org
було 194). Правдоподібно Рагозіну було доручено прослідити, чи
цієї посилки Трубецкого не бажає хто. Царський уряд, повідомивши
гетьмана, що він цю посилку відмінчз, все таки чекав, чи не буде
з України якогось голосу за неї. А ле не було.
Саме в тих днях московські дяки вели „розговори” з послами
Виговського бр. Миневськими в Москві 195).
Але вже на границі, в Путивлі, розпитано їх про все. 22 с. с.
жовтня. Розповівши про раду, Миневський сказав, що після ради
гетьман поїхав до Києва, на похорон митрополита; після похо
рону будуть вибори. „Думають, що митрополитом буде луцький
єпископ Діонісій Балабан, або печерський архимандрит Гізель. Ви
бравши котрогось з них, думають послати осіб духовного чину
до свят. Никона патріярха московського і всієї В., М. і Б. Росії
— просити благословення.
„Посли були від турецького царя і кримського хана, від ко
роля шведського — просити миру; всіх їх відправлено з ради,
щоб вони посилали послів до в. г., а ми, гетьман і козаки, ніякого
договору без указу ц. в-ва не можем учинити. А тепер прислано
до Чигрина з Криму від хана 8 мурзів — просять згоди, щоб війни
між нами не було”.
В дорозі, в Ромні і Константинові, сотники розповіли пос
лам про листи Лісницького з новими царськими пунктами — нібито
з тої причини військо має відступити від царя і піддатись ха
нові. -— „А у гетьмана і у нас — у всього війська Зап. того і в гад
ці не було, миргородський полковник писав це „на ссору” , гніва
ючись, що військо Зап. не вибрало його гетьманом, як він хотів.
Бо й перед тим він наробив заколоту (смуту) на Таш лику, для
себе, схотівши бути гетьманом, як прийшла відомість, що Б. Хм.
помер. Розслідивши це докладно військом, хотіли його за це вби
ти (скарати на смерть). І тепер, як тільки стане відомо гетьма
нові і всьому війську Зап. про цю „ссору” , — це йому дурно не
пройде, я вже написав про це гетьманові й послав нашвидку” и,г).
В Москві перша розмова відбулася перед авдіснцією, 8 (18)
листопада.
Дяки спитали, з чим посли приїхали — відповідь ми знаємо.
Далі одно з перших питань було: чи гетьман виконав царське
бажання в справі посередництва в замиренню з шведським коро
лем, чи посилав про це гетьман. Відповідь випала дуже неви
digitized by ukrbiblioteka.org
тим, мовляв, їздив до Ромодановського, щоб намовити його не
виходити з України до повороту їх посольства. П о їх повороті
гетьман хоче вислати нове посольство, більш урочисте: Самійла
Богдановича з іншими, думає Ю . Миневський, що йому прий-
деться їхати, в яких справах не знає, але знає, що хоче гетьман
з ним послати цареві турецьких коней (очевидно — дякуючи за
потвердження на гетьманстві).
Потім була ще мова про справи турецькі. Посли розповіли
про турецьке посольство, що приходило з проханням, аби геть
ман стримав козаків від морських походів, а він за те накаже
татарам не нападати на військо Зап. Гетьман обіцяв, що коли
орда не зачіпатиме козаків, то й вони не будуть турків тривожити.
Послав туди чоловіка — на звіди, мовляв.
11 (21) листопада прийнято їх на авдієнцію; цар спитав про
здоров’я нового гетьмана — але через дяка, а не сам — як питав
бувало про Хмельницького. До дяків їх більше не кликали. Тим
часом 16 (26) приїхало нове посольство, виправлене з П ерея
слава — Почановський з товаришами. З огляду на це Миневські
прийшли до приказу проситись, щоб їх відступили. Дяки поті
шили, що їх довго не затримають і вишлють з ними якогоне-
будь „чесного чоловіка” (поважну особу) — але завели при тім
розмову з приводу вістей про бунт на Запоріжжю — принесених
Почановським і тов. Посли пояснили: „Бунтує на Запоріжжі козак
Барабашенко з своєвільними гультяями: хоче вчинити на Запо
ріжжю армату, так як у війську при гетьмані” — і звели знову
на Лісницького: що то він, гніваючись на Виговського, що геть
манство йому перехопив, заводить ті бунти.
Дяки спитали послів, чи не добре було б, на їх думку, щоб
цар також казав кн. Ромодановському послати на Запоріжжя кого-
небудь від себе — намовляти їх, щоб вони від цього бунту від
стали і були гетьманові послушні по-давньому? Посли висловили
переконання, що гетьман буде тому рад: але він і сам потрапить
з тими своєвільниками упоратись, але не сміє, доки не затвер
джений царем на гетьманстві.
Дяки відповіли, що цар уже велів виставити жалувальну гра
моту на потвердження Виговського на гетьманстві; її повезе р а
зом з послами царський „чесний чоловік”, щоб гетьман при нім
зложив присягу разом з старшиною, за текстом жалувальної гра
моти, на вірну службу цареві, аби було всім людям явно, що
гетьман ц. в-ву вірно служить; тоді — це бачучи — в війську не
буде ніякого замішання, а коли й зачне „заводити” , то його мож
на буде приборкати. Посли заявили, що гетьман царську волю
певно виконає, і зложити йому присягу на новім уряді годиться,
а служити цареві вірно і він і військо Зап. раді во-вік.
Н а цім розмова скінчилася, і знов цілий тиждень послів про
тримали без відпуску. Напливали все нові й нові вісті, 1 грудня
н. с. приїхало те посольство „Запорізьких своєвільників” , перед
яким остерігали царя гетьманські посли. Між іншим вони вило
жили свої аргументи щодо неправосильности виборів Виговського.
Московський уряд ще і ще розважав аргументи за і проти нього
і свою політику супроти української „смути”. 5 грудня дяки ви
кликали Миневських до приказу — „поговорити про той лист,
що вони привезли про вибір гетьмана — нібито він від війська,
а підписів на нім нема”. І поставили їм це питання: прислали
їх нібито обозний, судді, полковники і сотники просити жалуваль-
ної грамоти нововибраному гетьманові на потвердження його геть
манства, а на тім листі „рук” обозного, суддів і полковників нема?
Посли відповіли: Вислано нас до вел. государя з Корсуня від
війська з ради, і лист їм дано на раді, а рук обозного й інших на
тім листі нема тому, що й раніш обозний, судді і полковники листів
не підписували (рукъ не приклады вали). Дяки пояснили, що цим
разом -— коли вже старшина своїм іменем висилала посольство
і листи до царя, то їй уже треба було і підписати цього листа.
При цій оказії — в зв’язку з опротестуванням ухвал рад, заявле
ним січевими послами, зажадали вони додаткових відомостей про
склад обох рад — Чигринської і Корсунської: чи багато було
старшини і черні, чи були козаки з Запоріжжя, і чи не було від них
якого „рокошу” на когонебудь? Посли дали пояснення, наведені
вище (с. 55), і щоб ослабити значення того ф акту, що запорожців
на Корсунській раді не було, і їх не кликали, стали поясняти, на
скільки запорожці взагалі представляють елемент соціяльно і по
літично маловартний і несамостійний: „Н е варто було й посилати
по них, бо на Запоріжжі живуть наші ж браття козаки .— при
ходять туди з городів для промислів, або такі, що пропились,
або програлись. Жінки й діти їх усі живуть по городах”. Дяки за
питали, чи багато всього козацтва на Запоріжжі, посли відповіли:
„Н а Запоріжжі козаків не багато: в великий збір, як ходили під
Очаків, було їх в поході і на Запоріжжі разом чоловіка до 5 тис.,
і то новоприбулих; тепер багато їх вернулося в городи, до жінок
і дітей”.
Дяки спитали: „Давніше, де гетьмани хили: на Запоріжжі чи
в городах, де і з кого вибирано гетьманів, і звідки вибрано Б.
digitized by ukrbiblioteka.org
Хмельницького гетьманом?". Посли відповіли: „Давніше гетьман
і військо більше пробували на Запоріжжі, бо там бувала здобича
— ходили човнами на море, а тепер ходити на море не можна.
Гетьмана Б. Хмельницького вибрано на Запоріжжі, і сам він був
запорожець”. Ці пояснення не сходилися з попередньою характе
ристикою запорожців, як елементу маловажного і не самостійного,
і дяки тому спитали послів, ,,чи не побоюються вони, що запа-
рожці піднімуть бунт проти Виговського тому, що їх не було
в Корсунській раді, при перевиборах? Посли відповіли, що бунту
від запорожців не сподіваються, тому що Виговського вибрано
всім військом. А ле було б добре, для скріплення його позиції,
„щоб вел. государ послав свого чоловіка в військо, щоб він зібрав
усіх полковників, сотників і „чернь городову і запорізьку” і зло
жив нову, велику раду. Кого на тій раді, при присланій від царя
особі, виберуть гетьманом всім військом і черню, той нехай був
би дефінітивним гетьманом („тоть былъ бы проченъ” ) — він би
зложив присягу цар. в-ву і йому при війську була б передана цар
ська „потвердженная” грамота. Сам Виговський того бажає, бо як
його перевиберуть на такій раді, при царськім посланці всім вій
ськом, всією черню, і дадуть йому царську „потверджену грам оту” ,
— тоді він уже нічого не боятиметься, і в війську, ні в черні не
буде ніякого замішання („смуты ” ). А коли когонебудь іншого
виберуть, а не його, Виговський тим також не образиться” („не
оскорбляетца” ).
Тоді дяки спитали послів: коли цар на це дасть згоду і при
шле свого чоловіка, де ж на їх гадку найкраще зложити таку раду?
Посли висловилися за П ереяслав .— „тому що місто „лю дне” ,
і всім до нього близько”.
По цім поставлено ще кілька інших запитань:
Чи послав гетьман своїх послів до шведського короля, як обі
цяв цареві? Посли відповіли, що Виговський хотів послати, але
не міг — тому, що на українській границі стоїть цісарське військо,
і їхати тудою небезпечно, тому переказав через шведських послів:
щоб вони представили королеві його погляд на шведські провини
перед царем, а король, щоб відписав Виговському (чи він готов
дати сатисфакцію цареві і з ним замиритись).
Д руге питання — про той похід запорожців під Очаків, зга
даний послами: чи ходили вони тоді з наказу війська (городо
вого себто), чи без нього, самовільно себто. Посли відповіли,
що запорожці ходили згідно з бажаннями війська (сь войсько-
вого совѣту), тому що тоді наступили були на нас кримці разом
з поляками 190).
Просили при тім також, щоб їм збільшено видачу фураж у,
і це було сповнено. Другого мабуть дня по цій розмові закли
кано їх на прощальну авдієнцію царя, що відбулася 27 листо
пада (7 грудня). їм передано царську грамоту до гетьмана і вій
ська; такої з датою 27 листопада не маємо, а тільки дещо пізнішу,
з ЗО с. с. листопада, що виглядає власне як одпуск посольства
Миневських: ,,Б. м. од вел. государя і т. д. війська Запорізького
обозному, суддям, полковникам, осавулам, сотникам, отаманам,
старшині і всьому війську Запорізькому наше милостиве слово!
Нинішнього 166 року 11 ноября прислали ви з своїми посланця
ми — Ю . Миневським з товаришами, з тим (переказується зміст
листа), щоб ми, бачучи щиру службу вашу, вас при нашій ласці
і при стародавніх вільностях заховали. О тж е ми з ласки своєї
як вірних підданих і православних християн триматимемо вас зав-
сіди в нашій ласці і в ваших вільностях, нічого не уймаючи —
в тім будьте певні нашої ласки. А на потвердження новообраного
гетьмана, з жалувальною грамотою на військові права і віль
ності і в різних інших справах і на те, щоб прийняти присягу
нововибраного гетьмана послали ми до гетьмана і до вас, війська
Зап., нашого ближнього окольничого Богдана Матвієвича Х ит
рово з товаришами. Новообраний гетьман має при нім зложити
присягу (вѣру учинить) на вірну підданчу службу на тім ново
обранім уряді так само, як написано в жаловальній грамоті, що
була дана попередньому гетьманові Б. Хм. А посланців ваших
ми веліли відправити без затримки, наділивши нашим ж алуван
ням” 200).
Маємо й іншу грамоту — що заховалася в чернетці без дати
і має вигляд, як відпуск другого посольства — Почановського
і тов., і могла бути передана при відправі разом з першою. Ко
ротко переказавши зміст грамоти, присланої з Почановським —
що „деякі своєвільники, ненавидячи внутрішню любов і єдність
в війську Запорізькім, на Запоріжжю повстають, чинять бунти
і усобицю” , і гетьман просить царя в нічім не вірити посланцям
тих своєвільників, коли б вони до нього прислані були, .— цар
повідомляє про свій намір скоро послати свого ближнього околь
ничого для заспокоьння цієї усобиці, жалуючи своїх підданних.
digitized by ukrbiblioteka.org
як православних християн. Окольничий має зложити для цього
раду в Переяславі. Як він туди буде прибувати, гетьман з пол
ковниками, старшина і чернь на той час туди ж має прибути
не гаючись, і на тій раді ,,о всѣх дѣлах что нынѣ у вас в войску
Зап. чинитца, учините успокоеніе, чтоб впредь меж вами были
совѣтъ и соединение, и бунтовъ и междоусобія не было’' 201). Далі
ми познайомимося з інструкціями Хитрово в цій справі.
201) Акты Ю .З.Р . V II, ч. 71, для дати віконце: „ноября . . . дня”.
202 ) Література: Г. Карповъ, Діонисій Балабанъ, Православное обозрѣніе
1874 кн. І. М . М акарій, И сторія русской церкви т. X II, 1883 ст. 583 дд. В.
Ейнгорнъ. Очерки изъ исторіи М алороссіи въ X V II в. — Сношенія малорус-
скаго духовенства съ московскимъ правительствомъ въ царствованіе Алексѣя
Михайловича, с. 99 дд.
203) В т. IX, с. 1374.
хоче використати для своїх політичних завдань: одержавши геть
манські запросини на вибори, закордонні владики питали доз
волу на подорож у короля, і король відповів їм, щоб вони їхали
і при цій нагоді намовляли гетьмана і козаків вертатися під коро
лівську владу. Діставши від Виговського доручення зайнятись ви
борами, він 4 (14) вересня прийшов до Бутурліна і розповів
йому це: ,,Писав мені з Чигрина писар Ів. Виговський, щоб я
з духовенством вибирав митрополита, кого схочемо, військо тепер,
з огляду на смерть гетьмана, зайнятися цим не має змоги”. Він
міг би додати, що Виговський вказав, як останній термін собору
Покрову, і доручив Барановичу запросити ,»коронних єписко
пів” , і це доручення він, мабуть, уже й сповнив 204).
Тоді Бутурлін взявся за агітацію: доводив Барановичу, Гізелю,
київським ігуменам „всякими мѣрами з болыиимъ подкрѣпленьемъ” ,
щоб вони були під послухом і під благословенням московського
патріярха, без царського указу єпископів не скликали, без благо
словення патріярха митрополита не вибирали, а послали до царя
і до патріярха умисну особу, кого їм наручно.
Баранович був збентежений таким непередбаченим домаган
ням. Він сказав, що рад мати ласку царя і благословення па
тріярха, але не може рішати цього сам, мусить порадитися з архи-
мандритами й ігуменами. Духовенство без гетьмана і митропо
лита не здобулося на відмову. 7 (17) серпня прийшов до Б утур
ліна з позитивною відповіддю: радився з архимандритами й ігу
менами і постановили бути під послушанієм і під благословенням
святішого Никона, патріярха московського і всієї Великої, М алої
і Білої Росії. Але тепер їдуть усі до Чигрина на похорон, а по
вернувши відти, ,,договоряться і укріпляться між собою” і тоді
пошлють своє посольство до Москви. Інакше сказавши — взяли
справу на обговорення ще з військом 20г’).
Тоді Бутурлін 12 (22) серпня звернувся до Виговського з за
питанням, чи було взято у царя дозвіл на приїзд закордонних
владик на вибори митрополита, Коли не було царського указу,
то нехай пише до тих закордонних владик, аби просили дозволу
на приїзд у царя і патріярха.
digitized by ukrbiblioteka.org
Виговський від цього ухилився; не вагаючись відмовив Б утур-
ліну, що „права і звичай давній наказують і велять, аби ті єпи
скопи за гетьманським листом приїдили свобідно на вибори митро
полита, аби між духовним чином без пастиря не множилася своє-
воля і непорядок” ; те ж і покійний гетьман писав до тих закордон
них владик, що б приїхали на вибори „за давніми правами, як то
з віку бувало” ; в виборах братимуть участь також представники
війська, і про результати виборів буде донесено цареві; разом
з іншими справами, після ради, що буде відправлена по похоронах
гетьмана 20Г>).
В Чигрині при нагоді великого з’їзду духовенства і старшини,
на похоронах старого гетьмана, велись наради і розмови також
і в цій справі, і присутні московські агенти, очевидно, промацували
при цій нагоді, скільки при тім уділено буде місця впливам і ролі
московського царя і патріярха, що прийняв уже титул „Великія,
М алыя и Бѣлыя Руси”. Не переказуючи, на жаль, того, що вони
самі на цю тему говорили, Рикалов і Кікін переказують такі роз
мови:
Гетьман говорив Рикалову перед похоронами: „після ради
будемо писати цар. в-ву в великих військових справах, а духо
венство пошле від себе до святішого патріярха Никона в справах
духовних про те, щоб на Київську митрополію поставлено архи-
мандрита печерського Інокентія Гізеля” 207).
З Кікіним духовенство мало розмову після ради: „Приходили
(до Кікіна) на двір — посланець від чернігівського єпископа, архи-
мандрит овруцького манастиря 20Я) та ігумен київського М ихай
лівського Золотоверхого манастиря і в розмові говорили, що єпи
скоп і все духовенство бажають мати митрополитом печерського
архимандрита Гізеля: „А про наставлення його митрополитом
хочемо послати прохати царя і зверхнього нашого пастиря патріяр
ха Никона. Тільки не знаєм, як рішить військо: чи виберуть арх.
Гізеля, чи когонебудь іншого. П ро це буде у нас, духовних, рада
з гетьманом і старшиною незадовго”.
,.А гетьман говорив (тому ж Кікіну): Як я і полковники одер
digitized by ukrbiblioteka.org
знаходила кандидатура Балабана, називали також львівського вла
дику Ж елиборського, архимандрита Тукальського, — так оповідав
Бутурліну Виговський. Але виборів не переведено: відложено до
зимового Миколая, мотивів не знаємо: чи справді хотіли зробити
ці вибори в присутності Трубецкого, або якогось іншого царського
делегата, чи сподівались дочекатися владик з Західньої України.
Т ак можна міркувати з листа Барановича, висланого після
цього собору до львівського владики: ,,Вже три роки відкладали
ми вибори, не з іншої причини, як тільки через неприсутність
в. милости, і тому, що не отримали від вас ні йоти, хоча кілька
разів писали до вас з різними особами :12). Велика пропасть з’яви
лася між нами: ні ми до вас, ні ви до нас не маєте безпечного
переїзду; недавно послав я до вашої святости свого посланця —
не міг переїхати через польських жовнірів. Катедра ж і далі зо
стається без пастиря. Вельм. п. гетьман 18 жовтня був на виборах
в Софії, за загальною ухвалою п. гетьмана, полковників і всього
духовенства вибори відложено до 6 грудня 2П), на цей термін про
шу вашу святість прибути: дуже просимо вас як першого члена
церкви, коли ж не зможете прибути, звольте оповістити через
умисну особу: далі відкладати не можемо, з огляду на наказ п.
гетьмана 214).
В грудні вибори, очевидно, відбулись — але ми не маємо май
же ніяких подробиць про них. Бутурлін доносив цареві 3 (13)
грудня, що 1 (11) приїхав до Києва луцький єпископ Діонісій
Балабан і замешкав в Софіївськім манастирі, ,,С нами не обо-
слався” , а в скорім часі сподіваються приїзду владики львівського
і перемиського. Воєвода питав царських інструкцій: бути йому на
соборі? виговорювати єпископам, що вони вибирають митропо
лита без царського наказу і патріяршого благословення? 215) —
але мабуть так тих інструкцій і не дістали. Вибрано таки Б алаба
на, як було передбачено 21Г), про це маємо листування путивльського
digitized by ukrbiblioteka.org
уповноваженого п. Тетерю властиво якби наказав то мені”. Просив
його в цьому листі опікуватися луцькою катедрою і помагати яко
мусь панові Грабовецькому, котрому Балабан доручив свої справи,
виїжджаючи, дістати це владцтво після нього, а йому самому, Б ал а
банові, і доходити королівського привілею на митрополію 221).
Зоря Балабанів, затуманена їх нещасливою сварою з львів
ським братством піввіку тому, підіймалася наново, а пляни по
єднання козацької України з Західньою діставали нового впли
вового союзника.
digitized by ukrbiblioteka.org
посилає дарунки й гроші і прохає поради в важніших випадках.
Виговський, наставши на гетьманстві, повідомляє про свій ви
бір кошового і все товариство — прохає їх згоди і потверджн-
ня. — „Бо яко ви, військо Низовоє Запорожскоє єстесте корень
і утвердженнє честі і вікопомної слави прочиїм войськам городо
вим Україно-молоросійським, істой братії своїй, —- так і власть
ваша во ізбранії і постановленії собі гетьмана нехай первенствує
і силу імієть. Вольно вам, братії нашій, мене од того уряду одмі-
нити, а иного по своєму хотінію на тоє достоєнство усмотріти і
утвердити. Гди — яко антецесор мій славної пам’яті Б. Х мель
ницький щокольвек чинил в случаях за єго уряду бивших, то все
чинил за відомом і порадою вас, братії своєї, всього війська Н и
зового Запорозького, так і я -— єсли непремінно на своїм ниніш
нім уряді зостану, тим же його, антецесора моєго путем не упослі-
джаючи чести і сили вашої, війська Запорозького, ходити і волі
вашій согласоватися, буду*'. Н а це січове товариство завважує
йому, що вибір не повинен був відбутися без участи Запорізького
війська, — ,,поневаж і небожчик Б. Хм. не в Чигрині, але на кошу
нашім Січовім, не од Городового, но од нас — Низового війська
Запорізького начало своєго пріяв гетьманства, і при нашім сукурсу
первого своєї війни літа получив щасливе над неприятелем вікто
рію”. О дначе переведеного вибору — ,, ο η ο ϊ елекції” товариство
касувати не хаче — прилучає свій голос до голосу і волі братії
малоросійської, беручи до уваги обіцянку нового гетьмана доро
гою свого попередника ходити, військо Низове в своїй ласці три
мати „і жадних новинок без волі і ради нашої військової не вчинати”.
Тільки остерігає його від тих замислів, про які воно мало відо
мості — що він хоче відступити від царя і наново піддатися ко
ролеві: радить йому дійсно „дорогою Хмельницького ходити і старі
вольності боронити, а іго лядське навіки одсікти” 3).
Розуміється листи ці скомпоновані, як і попереднє листу
вання гетьмана з Запоріжжям за часів Хмельницького. Якби Ви
говський дійсно обмінявся листами з кошовим по своїм виборі,
листи ці виглядали б інакше. Але вони приблизно впадають в тон
тої ідеології, з якою виступає в цей мент Січ в своїй опозиції
городовій старшині і гетьманському осередкові. Вона є центр і дж е
рело влади в війську. Старшина, що рядить ,,на волості” — як
давніш казали, а тепер стали казати ,,в городах” , узурпувала
цю владу, а тепер хоче розпоряджати гетьманською булавою
і всякими урядами без січового рішення .— це претензія неслушна.
digitized by ukrbiblioteka.org
він поміг йому перевести наступ на січових своєвільників, що
„хочуть старшину свою (себто визначену від гетьмана, чи ним
акцептовану) побити” й піддатися кримському ханові. Ромода-
новський з частиною козацького війська взяв би на себе охорону
західнього фронту, а Виговський з другою частиною війська пі
шов би громити Січ 9).
Січова старшина відповіла заявами льояльности, але не хо
тіла капітулювати. Перших посланій, згаданих в листі Барабаш а
з 14 (24) листопада, не маємо. Цей лист — на жаль відомий
в дуже недокладнім московськім перекладі, виглядає так:
„Милостивий пане, пане і добродію наш, пане гетьмане й.
ц. в. запорізький! Обміркувавши негаючись прислане від в. м.,
і прочитавши листи при всій раді, отамані і черні, відправляємо
негайно посланців в. м., нашвидку посилаємо з ними і своїх до
в. м., і як писали в першім листі, так і тепер заявляємо в. м.,
що не відрікаємося християнства ані бунтів не вчинаємо, а тих
(своєвільників), перебравши, у в’язнили ми майже половину. Ц е
найбільше з повіту М иргородського — без рушниць, без борош
на -— одежі ані питай! Ми ж козаки служащі 10). зимчани, що
маємо жінок, дітей і маєтність в городах, ані думаємо про якусь
своєволю — аби мали свого народу християнську кров проли
вати. А тих, хто нас бунтував, ми їх не послухали, ми їх на
реєстр напишемо — вони тепер пішли в городи і там сіють роз
брат між вами і нами. А ми такого замислу не маємо і на розказ
в. панської милости чинимо — що нам звелиш, ми то повинні
чинити: чи від татар боронитись чи на ляхів іти. Бо, милостивий
пане гетьмане, як ми тої гадки не мали, щоб на городи йти, так
з охотою пішли б ми на неприятеля, а саме на ляхів. Направду,
велика б то була усобиця, і хіба безрозсудні могли б задумувати
таке, щоб іти на городи — грабувати, шарпати і кров пролива
ти — такі, як ми вище описали; але ми волі і наказові в. м., нашого
мил. пана. Дай наказ, і будемо чинити! посли ваші розповідять
в. м., які тут у нас замисли. Ми ж, то подавши до відома в. м., самі
віддаємося ласці в. панської милости. Дано з Запоріжжя, з Коша,
з Козулиної ноябра в 14 день. Вашої панської милости нижайші
підніжки Яков Барабаш, отаман кошовий з усіма отаманами і чер
ню, яка знаходиться на Запоріжжі. Пашко Савич (Савин) і М арко
Корсунець — судді військові п ) ”.
digitized by ukrbiblioteka.org
з поляками 17). „Тепер же маємо певні докази, і з них побачили
ми безуміє гетьмана городового війська Ів. Виговського і Грицька
Сахненка, полковника миргородського, що вони з усіма полков
никами і старшиною невірно служать Богові і тобі, вел. госу
дареві, і всьому війську Зап., ламають присягу, без ради війська
Запорізького, та інших царів, королів і князів невірних беруть
собі за панів, а тебе за государя і царя щиро мати не хочуть і без
указу в. цар. вел. милости з невірними царями миряться. Х очуть
в. цар. милості зрадити і все військо Зап. православне, що в. ц.
м-сті присягло, наміряються в неволю віддати. Щ одо цього перей
няли ми тепер листи, писані польським письмом до кримського
хана, і посилаємо з нашими посланцями: „М ихайлом Івановичем 18),
Іваном Степаненком, Якова Остапенка і Семена Остапенка Га-
лузовського 19) — з тих листів в. ц. м., краще вирозумієш. А ми,
Яков Федорович Барабаш, кошовий гетьман з військом в. ц. в.
Запорізьким, з усею черню слізно просимо: як в. ц. м. під крила
і під високу руку прийняв, так і надалі тримай в кріпості своїй
(хоронячи) від неприятелів милістю своєю. А ми з усією черню
Бога (за тебе) просити і вірно служити т. ц. м. хочемо, згідно
з привілеєм в. ц. в-ва. А над тою старшиною, що стали злочин
цями перед Богом і в. ц. м., -— твоя воля царська: що хочеш то
й твори з ними! Писано з коша, з Запоріжжя . . . в. ц. м. зичливий
підданий 20) Яков Федорович Барабаш рукою своєю” .
Перехоплені листи гетьмана до хана, послані цареві з цим
посольством — це були ті листи з 10 вересня, вже нам відомі,
адресовані до хана і до Сефер-Казі; вони заховалися власне в
актах М алорос, приказу, разом з іншими матеріялами Бараба-
шевого посольства; на цих оригіналах дяча поміта, що їх при
віз від Барабаш а М ихайло Іваненко 21 (31) листопада. Нічого
виразно зрадливого в тих листах не було; вони були перехо
плені досить давно, мабуть при кінці вересня н. с. 21), і тепер
ними покористувалися як притокою для доноса, очевидно за не
22 ) Стовб. 5 8 3 6 /2 5 , л. 50.
23) Акты Ю .З.Р. V II, ч. 66.
digitized by ukrbiblioteka.org
військо Зап. тут, За-П орогами, намір посилати в тій справі до в.
ц. м-сти, як то здавна бувало в війську Зап. (!). А ле старші го
родові, то спостерігши, за бунт то проголосили і перед в. ц. м-стю
оббрехали, і так описали, ніби то ніколи в теперішніх часах, від
коли військо Зап. присягло твоєму цар. в-ву, між військом Зап.
не було ніяких бунтів і сварок, тільки в любові однодушно вся
чернь живе і в. цар. в-ву вірно і приязно служить 24). А Ів. Ви-
говський, гетьман городовий, з Грицьком Сахненком, полковни
ком миргородським, і з іншими полковниками недавно знову поно
вили присягу Ракоцію, князеві семигородському, королеві швед
ському і воєводам — волоському і мунтянському, не знаємо —
чи з відома в. ц. в., ми то в. ц. м. подаємо до відома,. Ми ж,
усе військо Зап. в М алій Росії, як під високу і кріпку руку в. ц.
м. піддалися з землями і городами, так і тепер неодмінно й не
похитно при тій жалуваній грамоті стоїмо, а з тими зрадника
ми бути не хочемо, тільки слухати вашої царської волі і указів
в. ц. вел. А в. ц. в. за це на нас, як на своїх підданих, аби не
гнівався — про це прохаємо слізно.
5. Оповістити й. ц. в., що гетьман І. Виговський, всі полков
ники і вся городова старшина дуже гніваються на всю чернь
війська Зап. за те, що ми ходимо з Запоріжжя водою і полем
під татарські городи і не абияку шкоду тим поганам чинимо,
побіди над ними здобуваємо, невільників — православних християн
визволяємо. Старші городові цього не люблять: за вашою, мов
ляв, війною не можемо присяги з кримським царем учинити і за
миритися.
6. Оповістити й. ц. в-во, що цар кримський з О рдою тепер
дома, але зимою хоче йти на порганичні городи — чого йому
Біг за ласкою в. ц. м. не поможе.
7. А за тим усім уся чернь, військо й. ц. в. Зап. просить л а
ски в. ц. в. і скоршої відправи послів наших -— товаришів наших,
зичливих військові Зап .”.
За два дні послів покликано до приказу перед тих же дяків
Алмаза Івановича та Єфим а Ю рієва на розговір 25). Спитали їх,
на які обиди гетьмана, полковників і старшини прислано їх скар
житись, як написано в листі кошового гетьмана. Посли сказали:
,,обиди такі — що як були вони за королем польським, дано нам
digitized by ukrbiblioteka.org
як однодумці (совѣтники) Виговського проголосили його геть
маном (нарекли) 26), написав він до хана листи і послав з ними
своїх посланців, а ми тих посланців на Запоріжжі перейняли і лис
ти відібрали. П ід ту пору були у нас на Запоріжжі також і дон
ські козаки, і ми їм розповіли про зраду Виговського і його одно
думців, і з ними радились, що з тими зрадниками робити. І так
усі військом ухвалили, щоб послати ті листи ц. в-ву, об’явити
неправди Виговського і чекати царського указу ”.
Дяки спитали, як же собі Січ уявляє вихід з такого поло
ження: ,,коли вже між ними сталася незгода, як її утихомирити?
чого військо доручило їм просити від царя?” Посли сказали, щ а
їм велено просити, аби цар послав у військо свого чоловіка і
вчинити раду, а на тій раді вибрати гетьмана, якого все вій
сько захоче. Дяки спитали, чи на таку раду, скликану в Києві
(як проектувалося для місії Т рубецкого), могла б зібратися вся
чернь? Посли відрекли, що з Запоріжжя до Києва було б зби
ратись далеко; краще було б зложити раду на Солониці, — бо
то середина (!), туди з усіх городів з ’їхатися близенько. „А по
тім сказали, що добре було б раді бути на Запоріжжі, бо й по
передніх гетьманів вибирано на Запоріжжі, -— „тут у нас столиця
запорізька”. Дяки зробили критичні завваження: „М ісце далеке
і від неприятеля небезпечне; краще бути раді в Києві, бо тут
столиця М алої Росії, в Києві власті і всякі урядники; Лубні теж
не підходять: місто мале, та й Виговський, боячися вас, туди на
раду не поїде”.
Посли настоювали: „Н ехай би вел. государ велів раді бути
в Лубнях, тому що туди всім з’їхатися буде близько. А Вигов
ський, знаючи свою зраду, не поїде на раду (де б вона не була).
Якби міг, він давно б свої скарби вивіз і сам утік, але за їх вій
ськовою ухвалою його в Чигрині козаки стережуть, аби не втік.
І його дорадника, миргородського полковника Грицька, теж стере
жуть. Бо вся чернь — і запорізька і городи — в одній думці з
запорожцями. А Виговський хоч би й не хотів на раду їхати, але
як буде про те указ ц. в-ва, то й не хотячи поїде” .
Тоді дяки по таких прелімінаріях виступили з головним: „Ві
домо ц. в-ву, що після Б. Хм-го були серед черні нарікання на
Виговського і на полковників, говорили так, що краще було б,
якби по городах були воєводи царські: не було б їм ніяких обид
digitized by ukrbiblioteka.org
Остапенки і писар, живуть в Миргороді близько Грицькового
двору і знають його здавна, і відають, що він цареві не зичливий
і бунтівник: як у нього рада була, вони на ній були і всі його зрад
ливі мови чули”.
Накінець просили відпустки їх якнайскорше, тому що у них
на Запоріжжі і у городової черні так поставлено: доки не прийде
царський указ на Запоріжжя, вони універсалів Виговського в ні
яких справах слухати не будуть, тим часом від татар велика не
безпека: як ріки стануть, вони можуть прийти. Тому з їх приїздом
„гетьман” (кошовий) мусить дати всякі розпорядження: кого ли
шить на кошу на Запоріжжі, від татарських приходів, а інших
забравши з собою поїде на раду.
„А Виговського гетьманом ми ніяк не хочемо й не віримо
йому в нічім, бо він не природжений запорізький козак, а з поль
ського війська (бранець) взятий в бою 2ї>): був у польськім вій
ську ротмистром, а гетьман Б. Хмельницький йому дарував жит
тя і зробив своїм писарем. Він з природи своєї не хоче війську
ніякого добра, і жінка у нього шляхтянка з великого дому, тому
також він добре не мислить Запорізькому війську, а все як краще
польській стороні. А поляки нам вічні неприятелі” 30).
Т ри дні по цій розмові, 26 падол. (6 грудня) Барабашеві
посли подали дякам свої гадки на письмі, не знати чи з власної
ініціятиви, чи за заохотою дяків, на жаль, не маємо їх в перекладі:
,,Вел. государеві і т. д. б'ють чолом його піддані, посланці
запорізького кошового гетьмана Якова Барабаша, М ихайло Іва-
ненко з товаришами, з наказу нашого гетьмана і всієї черні .—
запорізької і городової, однодушно.
1. Полковники й інші старші городові війська Запорізького
без відома й ради нашого кошового Запорізького війська вибра
ли собі гетьманом бувшого писаря Ів. Виговського. А ми — вій
сько Запорізьке і вся чернь — дніпрова і городова, того Ів. Ви
говського не хочемо, і йому в військових справах не віримо, тому
що він „литвин” : 31) служив у польськім королівськім війську
і взятий був в бою на Ж овтих Водах. А у нас гетьманами досі
вибирано з Запоріжжя; природжених і заслужених козаків.
А ставши гетьманом, став він без відома і указу цар. в-ва
пересилатися з кримським ханом і з іншими королями і князями:
digitized by ukrbiblioteka.org
гетьманом якунебудь зраду перед цар. в-ом і про неї всім війсь
ком дасть знати цар. в-ву, то нехай би цар|. в-во був ласкав —
нам того провинного 35) гетьмана велів перемінити. Ми ж — самі,
без волі цар. в. гетьманів переміняти і ніяких бунтів вчиняти не
будемо. Тільки, якби, не дай Боже, денебудь в бою гетьмана за
бито, аби ц. в-во дозволив для порядку вибрати гетьмана всім
військом, а ми, вибравши, маємо негайно послати посланців до
його ц. в-ва і прохати потвердження на гетьманстві -— коли вій
сько Зап. буде з нього задоволене.
3. Аби вел. г-р звелів бути в городах війська Зап., котрі ви
бере, своїм воєводам для охорони міщан і повітових людей, а на
тих воєводів і на воєнних людей, які з ними будуть, щоб збирано
і давано стацію з городів М алої Росії.
4. Аби вел. г-р звелів збирати всякі побори з міщан, купців
і орандарів з усіх городів — королівських, сенаторських і кляш-
торних, і з оранд і тримати (ті гроші) в скарбі в столичнім місті
Києві і в призначенім часі роздавати військові Запорізькому згід
но з жалувальною грамотою, даною від ц. в-ва. П ереховувати
ті зібрані гроші в столичнім місті Києві для всякої безпечности.
А те, що в тих чотирьох роках не доходило до скарбу цар. в-ва
як з оранд і одкупів, так і інших доходів, що належать до цар
ського скарбу, з городів, містечок і сіл всієї М алої Росії, так як
у попередній статті написано, і до рук війська Зап. на ж алуван
ня не роздавалося згідно з жалувальною грамотою і привілеєм
цар. в-ва, аби цар. в. був ласкав -— велів гроші вишукати. Аби
орандарі і всякі люди, які чимнебудь володіли, і ті, котрим ті
гроші віддавано, приставили ті гроші за квитами також до Києва,
за всі попередні роки, і вел. г-р аби велів всі ті гроші роздати
війську Зап. в жалуванння за попередні роки.
5. Аби в. г-р був ласкав на нинішній раді, що має відбутися
в війську Зап. на призначенім місці, звелів при виборі гетьмана
зробити постанови в усіх військових справах — потвердити все,
чим вони від цар. в-ва пожалувані і на чім мають бути в піддан
стві під високою царською рукою. Аби Іван Виговський перед
присланими від в. цар. в-ва людьми зложив на раді війську З а
порізькому всі військові справи, привілеї й пункти давніші й те
перішні -— від в. цар. в-ва, також булави, корогви, бунчуки, бубни,
гармати, армати і все, що належить війську Зап. ■ — чим володів
небіжчик гетьман Б. Хм. І полковники так само, щоб зложили
знаки і приналежності військові.
35) „проступного”.
6. Потім як військо Зап. вибере гетьмана -— на місце Вигов
ського, або минаючи його зг), тоді Виговського і його дорадни
ків треба б тримати під арештом, або до й. цар. в-ва відіслати —
як уже 4apw в-во рішить, — аби від них не було потім в війську
Зап. замішання або бунту.
7. Аби вел. г-р був ласкав — велів відпустити нас, не затри
муючи, на Курськ, на Путивль і свої Черкаські городи і велів
дати до Черкаських городів свою проїзжу грамоту. А як ми при
їдемо до Черкаських городів, там нас від города до города, і так
до Запоріжжя провожатиме чернь, і ми небезпеки від Виговського
і його дорадників мати не будемо, бо городова чернь від тих не-
приятелів має великі обиди і утиски безмірні, а з нами, військом
Запорізьким, вони мають порозуміння 37) і тобі, в. г-реві, вони
віддані і нас їм не видадуть. Сподіваємось, що нас сотники з горо
дів стрічатимуть з усім товариством’' 38).
Безсумнівно, ці пункти являються результатом дуже інтерес
ного співробітництва запорізької демократії з московською бюро
кратією. Московські дяки прийняли в повній мірі до уваги реко
мендацію запорізької черні, дану Виговським і його послами —
як бездомної і неприкаянної голоти, вороже настроєної до замож
ніших, господарніших верств, і до її соціяльної ідеології поста
вились з повною обережністю. Але вони в повній мірі порахувалися
з тими користями, які давала їм підтримка, чи союз з цією опо
зицією старшині — готовою на всякі поступки політичним мос
ковським плянам за ціну сприяння автономному становищу Січі
в Запорізькому війську. Важні були історичні прецеденти, висунені
Січчю і признані самими послами Виговського — що попередні
гетьмани вибиралися на Запоріжжі, з запорожців, мовляв і сам
Хмельницький був запорожець; московський уряд мав значить під
стави підтримати в певній мірі політичні претензії Січі. Але його
завдання було при тім не збільшення ролі і впливу городової черні
— а збільшення через неї свого впливу на старшину — можли
вості натиску на неї, можливості примусити старшину, з посту-
лятами черні і Січі в руках —виконувати московські вимоги і ди
рективи. Без сумніву під сугестією московських дяків січеві делегати
прийняли або відповідно розробили і сконкретизували приємні для
Москви дезидерати — не тільки про воєводів, що сам протокол
зазначує як питання поставлене дяками -— але й такі правила,
що гетьмани мусять вибиратись не інакше, як під контролем цар
digitized by ukrbiblioteka.org
ського делегата, і не можуть інакше відставлятись, як з царсько
го відома і наказу. Щ о при виборі гетьмана мають піддаватись
ревізії при участі делегата обов’якові для війська постанови, кон
ституція М алої Росії, властиво — затверджуватися ним кожний
раз наново. Щ о особи, помічені в невірності цареві, а попросту —
ненаручні московському управлінню, мають арештуватись, виво
зитись до Москви або засилатися за волею і рішенням царя. Всі
ці ресурси московського впливу і терору на Україні, котрими на
ніщо зводилася автономія України, — безмежні права вмішу
вання, обмеження гетьманського правління і війська тільки вій
ськовими козацькими справами; безпосередня залежність люднос-
ти від московського уряду 39), утримання московської адміністра
ції і московських залог з українських доходів і стацій; збирання
всякого роду приходів до царського скарбу і т. п. ті завдання,
які ставив собі на Україні московський уряд і потім переводив
й осягав тільки на протягу довгих десятиліть -— все це в більше
або менше розробленій формі було записано в московських актах,
як побажання Січі, „столиці Запорізького війська’', її делегати прий
няли все на її рахунок, аби тільки запевнити їй підтримку москов
ського центру в боротьбі проти старшини, і московським політи
кам лишалося тільки висувати з цього арсеналу то ту, то іншу
машину на знищення української державности.
Українська державність була підмінована. Всі здобутки дер
жавної будови останнього десятиліття, часів Хмельницького, по
ставлені були під знак запитання. Проти змагань організувати
постійну владу, звівши до мінімуму необчислимі впливи безпо
середньої демократії — неорганізованих зборів, якими була і зо
сталася загальна козацька рада -— рада черні, як її з притиском
називають січові провідники, — висувається власне ця інстанція,
котрій має все належати, котру все можна в один момент обмі
няти. Проти компетенції керівних органів, в якійсь мірі уточ
нених працею попередніх десятиліть, висуваються хиткі і пливкі
поняття „війська", „всього війська", „війська-черні", „всієї черні
— городової і запорізької", котрої негативним критерієм є її неза
лежність від старшини — всього того, що над сотниками, а позитив
ним — льояльність супроти московського уряду, а властиво —
сервілізм, необмежене служальство, підпорядковання всяких інте
ресів українського життя плянам московського бюрократизму і цен
digitized by ukrbiblioteka.org
Місія Хитрово 119
сали к нам, вел. гос., к нашему цар. в-ву, ты, Яков і вся чернь Запорожская с
посланцы своими с М ихайлом Ивановым с товарищи (зачеркнуто: обьявляючи
намъ великому государю , нашему цар. вел-ву, какие вам войску Запорож ском у
обиды чинятца от гетмана городового Івана Выговского и от полковника М ир-
городцкого Грицка Сахненка. И объявляете ихъ к нам вел. государю неправды)
о дѣлех своихъ нужахъ; a чтобы мы, вел. государь, васъ пожаловали, веліли о
вашихъ дѣлех милостивой указъ учинити. A вы какъ намъ вел. государю наше-
му цар. вел-ву, обещались такъ и служить хотите. И мы, вел. гос. жалѣя по
вас, подданныхъ своих, православних християнех, чтоб меж вамі бы.ть совѣтъ
и любовь (а м еж доусобие успокоить) и обид бы и налогь межды вами ни от
кого никому не было, указали для тѣх дѣл послать в войско Запорож ское наше-
го цар. вел-ва ближнего окольничего Богдана Матвѣевича Х итрово с товари
щи; и отпущены они б у д у т вскоре. И указали мы о тѣх дѣлех учинити раду
в Переясловле. И какъ нашего цар. в-ва окольничей Б. М . с товарищи в П е-
реясловль приѣдутъ и з вас бы, войска Запорож ского и старшины и черни к то
му времяни съѣхатись на раду не мешкая, и на той раде при том нашемъ цар.
в-ва вышеимянованном окольничим Б. М . Х итрово с товарищи совѣтомъ всего
войска Запорожскаго всѣ дела успокоити и совершенье привести, чтоб впредь
меж вами, нашего цар. в-ва вѣрными подданными, православным народомъ былъ
совѣт и соединение, были страшны”. (Зайву ф разеологію ск орочую ). — Дата:
ноября в 29 день. Крім цього першого начерка там же на л. 75 переписаний
чорновик.
42) Дещ о видано в А ктах Ю .З.Р . IV , с. 94 — 6, дещ о лишилось не видане
в ст. 5846. М алорос. Прик. л. 1 ^ 6 .
43 ) ,,учала быть ш атость”.
чу службу щоб, то бачучи, знало все військо, що ти й. ц. в-ву
служиш вірно. А після присяги ми тобі при всіх людях передамо
жалувальну грамоту цар. в-ва на гетьманство і на всякі військові
права і вільності ,а війську Запорізькому: полковникам і всяким уряд
никам „и во весь мир” будемо говорити, що от ти, гетьман, на тім
нововибранім уряді присягу на вірне підданство зложив, хочеш слу
жити вірно — як служив попередній гетьман Б. Хм., нехай і вони
— війська Запорізького і всяких чинів люди служать вірно й. ц.
в-ву і тебе, гетьмана, в усяких військових справах слухають, а сво-
євільників, які б заводили якийнебудь бунт, нехай не замовчують
— карати їх за військовим правом. А в. г., видячи вашу вірну служ
бу, буде вас тримати в своїй милостивій ласці, у всяких правах і
вільностях по давньому 44).
Т у т уривається фрагмент і наступає (з зільшою чи меншою
проганлиною) поучення, як має Хитрово з тов. поступати, коли б
Виговський не згодився зложити присягу знову 45): остерегти його,
що в такім разі жалувальної грамоти він не дістане, і грамоти йо
му не віддавати.
Інший фрагмент дотикає головного пункту посольства: ,,Вел.
г. велів тобі, гетьмане, полковникам, сотникам і козакам, всьому
війську Зап. сказати прилюдно: Як ви були під владою королів
польських, вам тоді не дозволялось ставити ніяких кріпостей по го
родах” . Ц ар, пославши своє військо в поміч козакам для безпечнос
ті й оборони краю, велів поставити фортецю в Києві, і тепер у ній
стоїть московська залога, ,,і ви самі то хвалите”. Т ак от тепер цар,
„жалуючи християнства” , щоб військо Зап. було безпечне від неспо
діваних нападів неприятеля, „велів в значніших (знатних) городах
М алої Росії: в Чернігові, Ніжені, Переяславі й інших, де підходить,
так само як у Києві, для оборони війська Зап. від неприятельських
наступів, бути своїм воєводам і ратним людям, і ті городи укріп
ляти. — Як ті царські воєводи і ратні люди будуть в значніших го
родах М. Росії, ті городи укріплять і залоги заведуть, — тоді буде
вам від неприятелів охорона. Гетьман і полковники будуть завіду
вати козаками і розправу між ними чинити за військовим правом;
по городах (завідуватимуть і судитимуть) міські війти і бурмістри
за своїм правом, а царські воєводи відатимуть свою залогу (..осад-
digitized by ukrbiblioteka.org
Місія Хитрово 121
digitized by ukrbiblioteka.org
і від черні” оповідань про гетьманську зраду, навмисно, мовляв, пі
шов з Запоріжжя, щоб воєводам розповісти. Виговський та Лісниць
кий з задніпрянськими полковниками зрадили цареві, хочуть з по
ляками, шведами і татарами воювати московські городи, запорож
ці переловили листи до хана, читали в війську і послали цареві, і
хан уже послав до Виговського, щоб іти разом на козацькі і москов
ські городи, як зима настане. Тільки полковник П уш кар з ними не
тримає і не раз викликав його Виговський до Чигрина, але він не
поїхав, а скликав у себе раду, питав, кому хочуть служити, всі ска
зали, що хочуть бути вірні цареві, -— також як і вся чернь на З а
поріжжі. Виговський через це не позволяє пускати на Запоріжжя
ні пороху, ні олова, ні якихнебудь запасів, по всіх городах і по рі
ках поставив сильні сторожі. Кишенського отамана Любчича за те,
що не перейняв запорізьких посланців, що поїхали до царя, він вик
ликав до Чигрина і хотів карати. Любчич відпросився. Виговський
наказав йому зловити тих запорожців, як будуть вертати від царя,
але їм дорога свобідна; ті козаки, що стережуть на заставах, коли
побачать, що вони їдуть з царським указом, їх до Виговського не
приставлять, а навпаки пристануть до них і разом з ними почнуть
хапати старшин -— однодумців Виговського 51).
А від Виговського приїхали посланці: басанський сотник Н и
чипір Омельянович з товаришами, з татарським бранцем, зловле
ним під Уманню і присланим від полковника М ихайла Х аненка до
гетьмана, а від гетьмана до царя з вістями г'2). Бранець оповідав,
що, мовляв, до хана прийшли від гетьмана про згоду, а від кошо
вого з пропозицією йти разом на гетьмана; хан Калгасалтан в спо
діванню козацької усобиці вийшов під Білгород — вичікувати по
дій. Виговський, можливо, мав замір надати цією посилкою можли
во льояльний вигляд своїм відносинам до татар, а може -— підкрес
лював зрадницьку поведінку кошового. О дначе в Москві бранець
про ці листи кошового нічого не сказав, так що це свідчення зоста
ється під сумнівом. Посланці ж Виговського на запитання дяків, чи
є у війську „рознь” , чи слухаються гетьмана і узнають його, опові
дали заспокоююче: ,,3а ласкою Божою в війську розні ніякої нема,
гетьмана слухаються і серед дніпровських (в розумінню — січових)
козаків на нього ніякого невдоволення (нелюбья) нема: котрі були
забунтували, ті покорилися 53) і живуть у згоді.
51) Акты Ю .З.Р . IV , ч. 49. Зять зложив свої свідчення в Яблонові 5 (1 5 ),
а в М оскві 18 (28) грудня.
52) Т ам же, ч. 43, 47, 50 — лист Х аненка з 18 (2 8 ) ; Виговського з 25 (4
грудня), в Путивлі посланці були 8 грудня, а допитувано їх в П риказі 23 ст. ст.
б3) М абуть розуміється посольство від Барабаш а до Виговського — ви
ще с. 105.
Але як вибирали Івана Виговського гетьманом, тоді ж на раді
всім військом ухвалили, щоб був гетьманом тільки три роки, поки
Ю рій Хмельницький виросте, тому що Богдан Хмельницький, уми
раючи, велів Виговському бути гетьманом, доки його син Ю рій
прийде до літ.
Дяки питали ще: ,,Чутка була, що Виговський велів стерегти
тих дніпровських посланців, що від царського величества одпуще
ні — хотів їх перейняти, — так тих посланців чи не перейнято?’'.
Посланці заперечили: Виговський стерегти не велів, переймати їх
не збирався, такого вони не чули. А чули, що посланці проїхали на
Курськ, тільки їх не бачили.
Січовий осередок Виговському за той час видимо вдалося при
боркати: принаймні про око Січ покорилась гетьманові. Н е маємо
безпосередніх відомосте, як це сталось; можна доміркуватись: сі
човики пожертвували Барабашем, щоб звільнитись від гетьманової
бльокади, згодилися прийняти наново, чи перевибрати гетьмансь
кого чоловіка Пашка. М абуть воно й пішло від того, що січовики
відсунули Пашка від проводу Січчю і вибрали Барабаша, а тепер
Барабаш приніс Виговському покору, дістав від нього пробачення
(Виговський потім хвалився такою великодушністю супроти ньо
го), а Січчю нібито став правити Пашко, маємо його листа:
„Вельможний и милостивий пане гетьмане Войска его царс-
кого величества Запорозкий! Здоровья доброго и щасливого пово-
женья зичимъ вашимъ вельможностямъ на лѣта долгие и часи не-
замѣроние, рокъ отъ року, на лѣта долгие от Господа Бога вашим
вельможностямъ зичимъ не иначе, якъ сами собѣ. А при томъ пи-
санью нашемъ ознаймуемъ вашимъ вельможнастямъ, ижъ ваша
вельможность панска рачилъ до насъ писати и росказовати име-
немъ вашимъ панскимъ, панъ нашъ милостивый, о яки-колвекъ вѣ-
домости, абисмо якую-колвекъ узявши вѣдомость певную, отсила-
ли до вашои вельможности, пана нашого милостивого. П рето пер
ше послалисмо посланцовъ своих, — не чули есьмо жадних в ід о
мостей нѣоткуль, прето и съ своими есьмо відомостями послали,
що ваша вельможность панская рачилъ до насъ писати, напомина-
ючи нас, слугъ своихъ, абисмо що найрихлей до вашои милости от-
силали. А теперь, узявши вѣдомость певную об ордѣ ижъ орда
пришла и къ перевозу, и къ городу ми сами не можем изрозумѣть,
куда она мыслитъ, що на нашъ букъ переходить. А ми тежъ до ва~
шей вельможности, пана нашого, и тое отсилаемъ. ознаймуючи
вамъ, щосмо почули вѣдомость отъ Бута, которий до насъ прибѣгъ,
ижъ салтанъ идетъ на Русь из своими ордами. А вашу милость, па
на нашого милостивого, просимъ, абисте ваша вельможность. панъ
digitized by ukrbiblioteka.org
нашъ милостивый, и нас рачилъ вѣдомостями не обавляючись об
силати през тихъ же посланцовъ нашихъ, которихъ до вашои вель
можности, п. н. мил., посилаемъ, ясовула спромежку себе изъ од-
нимъ листомъ посилаемъ, и повторе просимъ вашей вельможности,
п. н. мил., абись ваша вельможность, п. н. мил., и насъ рачилъ вѣ-
домостями обсилати, абисмо и мы промежку собою не... мешкали;
бо гдижъ жадаемъ пилно ласки вашои вельможности п. н. мил.,
абись ваша вельможность, п. н. мил., взглянувши окомъ своимъ пан-
скимъ и на онихъ посланцовъ нашихъ, котрихъ до вашои вельмож
ности посилаемъ. A въ тимъ, не ширачи писанья нашого, с тимъ ся
ласце, приязни вашей панской из унижоними слугами, як слуги най-
ншкшие, отдаем. Данъ с коша, с Козулиной, дня 15 мѣсяца ф евру-
ария, року 1658. Вашимъ вельможностямъ, паномъ нашимъ милос-
тивымъ, найнижшие слуги, Пашко, отаманъ кошовий, исъ товарис-
твомъ низкий поклон свой отдаемъ” 54).
Виговському хотілося тільки зловити січове посольство, і він
очевидно договорився з путивльським воєводою Зюзіним, щоб він
тих послів у себе затримав і на У країну не пропускав. А ле січові
посли — головно М ихайло Стринджа і Іван Донець, знайшлись в
ситуації і потрапили війти в ролю провідників цього чернецького
руху, заступити хвилево ліквідований січовий осередок, і в повній
мірі використати свій дипломатичний успіх — признання Січі за
політичний фактор.
Затриманий в Путивлю, Стринджа вислав на Україну і до С і
чі копію царської грамоти. Виговський і К-о закидали йому, що він
ще й подописував до неї речі, котрих в ній не було. Як не допису
вав то усно, як коментар, додав дещо, розшифровуючи в бажаний
для себе бік. Грамота говорила, що чернь війська Запорізького має
взяти участь в раді, яка буде зложена в присутності Хитрово для
заспокоєння усобиці, поширене толкування, дане Стринджою і К°.
в формі критики чи коментаря, давало знати, що Виговський непра-
восильний гетьман, і для вибору справжнього гетьмана січовики
і чернь мають зложити нову раду, а цар обіцяє її підтримати в по
требі своїм військом, пришле армату, припаси, клейноти і т. д.: в
залежності від обставин, в універсалах, розсиланих послами і тими,
що потім далі продовжували їх діло, і ще більше в усній агітації ці
форми царської підтримки змінялись і приноровлялись до ситуації,
все в нових і нових варіянтах. викликаючи відвагѵ й над’ї в одних,
тривогу і страх в других.
Коли стало відомо, що цар прийняв січове посольство і відпра-
вив його з певними знаками прихильности, це зробило незвичайне
вражіння. Старшинська партія була вражена, і в почуттю небез-
пеки з новою силою об’єдналася навколо нового гетьмана. П артія
„черні” підняла голову, Січ скинула Паш ка з компанією і понови
ла в уряді Барабаша, і у неї знайшлися нові й цінні союзники ,,в
городах”.
Особливо був таким полтавський полковник, що досі коли не
активно, то пасивно-льояльно тримався супроти Виговського — ще
в ,,розговорах” на початку грудня н. с. вважався його партнером,
але тепер зв'язався з запорізьким посольством і раптом виступив
як антагоніст старшинського гетьмана, претендент на гетьманство
і провідник протистаршинських елементів. Щ о було причиною,
зостається неясним. Образив чимнебудь Виговський старого і за
служеного полковника? Забрала його охота сягнути до булави, ви
користовуючи таку антагоністичну течію? чи побоявся, що сам бу
де нею зметений, коли не пристане до неї? Полтавський полк своїм
географічним положенням був тісно зв’язаний з Запоріжжям — еко
номічними і промисловими зв’язками, і запорізькі настрої завсіди
сильно тут відбивалися. Ц е було запілля Січі більше ніж якане-
будь інша територія. „Полтавці з січовиками жили, як брат з се
строю”. Коли Виговський восени почав бльокаду Запоріжжя і заго
родив заставами полудневе пограниччя, це мусило особливо тяж
ко впасти на Полтавщину, викликати тут сильне невдоволення і з
реакції — тим більші заходи коло зв’язку з Запоріжжям. У Само
видця є цікава згадка, що кінець кінцем навіть козаки, розложені на
цих заставах в Полтавськім полку -— з сіверських полків Ніженсь-
кого і Стародубського, простоявши тут „по всій П олтаві час не ма
лий, збунтувались і назад вернулись” , це дає яскраве свідоцтво ту
тешнього ферменту 55). Дослідники звернули увагу ще на деякі ін
ші моменти, що мусили викликати хвилювання серед тутешньої
людности: нарікання на старосту Гадяцької волости Тимоша П ро-
коповича — гетьманського намісника, що завів тут старі кріпацькі
порядки; на те, що Немиричу повернено його великі маєтності на
Полтавщині — Кобеляки, Білики, Санжарів, і він, очевидно, теж
виявив тенденції до реалізації своїх панських прав 50). Все це при
digitized by ukrbiblioteka.org
пінці року дійсно могло створити в Полтавськім полку настільки
гострі відносини і схвильовані настрої, що перед Пушкарем могла
стати ділема: пристати до цього руху і зв’язатися з противниками
Виговського і старшини, чи виноситися з свого полку, в котрім так
довго правив і очевидно обжився і вріс в його життя. „П уш кар і сам
тому не рад, та збивають його своєвільники і гультаї” — відзива
лись про нього весною гетьманські посли в Москві ” ); може бути,
що це була й правда.
Стринджа, в дорозі очевидно, знайшов спосіб зв’язатися з мі
сією Хитрово, і так вона їхала, маючи одесную посланців Вигов
ського, а ошую посланців Січі. Н а границі, в Путивлі, вони спи
нились -— Хитрово відси став розсилати листи до полковників,
скликаючи їх на раду до Переяслава.
Ц е була людина енергійна і рішуча і відограла в подіях дуже
важну ролю, на жаль, не завжди нам ясну. Й ого московські протиз-
digitized by ukrbiblioteka.org
її в приблизнім перекладі, з покороченням титулятури і всякої зай
вої фразеології.
„Від мене М артина П уш каря з усіма товаришами полтавськи
ми вашим мил., пане М ихайло Стринджа з товаришами, послані від
війська Зап., в повороті від ц. в-ва, доброго здоров’я і всякої поті
хи од Господа Бога бажаю, як самому собі! Повертаючи з ж алу
ванням від ц. в-ва і будучи в Путивлі, оповіщаєте ви зичливість і
приязнь військові Зап. і відпис грамоти й. цар. в-ва зволилисьте нам
прислати, повідомляючи про государське жалування, і просите нас,
щоб ми кількадесят козаків до П утивля прислали і до Запоріжжя
аби вість дали про твою мил., аби за Порогами товариші не жури
лись. Т о я з товаришами вірність свою вам і військові Зап. показую
— про твою мил. на Запоріжжя послав, оповідаючи радість і ж а
лування. що від ц. в-ва одержав єси на військо Запорізьке. Нам це
приємно, а панові Виговському неприємно! Відомо вам чиню, Ви
говський тебе стереже в Константинові, хоче тебе спіймати; пильно
прошу -— не виїзди і на присягу його не здавайся і не упевняйся!
Бог свідок, що ми вірні слуги військові Зап.. й. ц. в-ву і всьому то
вариству ( „собранію” ) війська зап., бачимо лукавство Виговсько
го, лихе і явне, проти ц. в-ва і війська зап., — і присягу потоптану:
забувши Бога, правду і присяги ц. в-ву виконання, лукаво відсту
пає і обманством живе. Я вас, товаришів своїх, пильно прошу і осте
рігаю, аби сьте в обережності від Виговського пробували, а воєво
дам і окольничим усім зраду його відомо чиніть. Ми ж в зичливос
ті і приязні ц. в-ву і війську Зап. зостаємо і, полк свій весь зібрав
ши, в П олтаві живемо, — бо хоче (Виговський) нас воювати: таку
я відомість маю і остерігання — мусимо проти нього стояти. Ч оти
ри мурзи кримські на нас наготовилися, на все Задніпров’я. Ви, в.
м., про це до воєводів, бояр і окольничих, а навіть і до цар. в-ва ві
домість давайте, щоб нас, християн, і віру православну не загуби
ли і церкви Божі цілі заховали. А в. м., товаришів моїх, прошу: Ви
говському не піддавайтеся, хоч би й присягав вам, викликаючи на
розмову, — не виходьте, в замку при воєводі живіть і про це (йо
го) сповіщайте. При тім відомо вам чиню: на Запоріжжю товари
шів з півтораста, а в Великім Лузі зо двіста — кілька улусів зайня
ли і вашого щасливого повороту чекають і т. д. 62).
Виговський з ближчою йому старшиною сидів тоді у Лісниць
кого в Миргороді і прикладав зусилля, щоб нейтралізувати заходи
противної партії. Він не звірявся на Хитрово, мабуть побоювався,
що Стринджа встиг його настроїти, і переяславська рада може бу
ти для нього засідкою. Пробував підняти Ромодановського на які-
небудь заходи до приборкання бунтівників; в маніфесті своїм він
нарікає, що Ромодановський, хоч мав змогу погромити Пушкаря,
вхопити і відставити на раду, нічого не зробив — двічі з'їздився з
Пушкарем, ,.радився з ним нам на погибіль” , і, нарешті, за порадою
Хитрово вийшов з України на Московщину замість того, щоб по
дбати про її заспокоєння.
Звернувся до Зюзіна, прохаючи його посередництва і заступ
ництва. -— На його прохання Зюзін приїхав до пограничного міс
течка Константинова, і тут 17 (27) січня мав з ним довгу розмо
ву, котру зараз же передав до Москви — вона заховалася в дещо
пошкодженій формі 63), я передаю її многословну стилізацію в ско
роченню:
17 січня приїхав до Константинова гетьман Ів. В., з ним був
Лісницький та Богун, говорив мені гетьман: ,.Приїхав я на те, щоб
побачитися з тобою, приятелем моїм, і запевнити через тебе ц. в-во
в моїй вірності, тому що наговорили на мене звісні бунтівники (во-
ры) і самовільники М. Стринджа з товаришами, нібито я цар. в-ву
зрадник. А все на те, аби мене і полковників побити і вибрати но
вого гетьмана і полковників під свої норови (по своим чувствам)
«— чого їм не дай Боже зробити під свої зрадливі мислі (по своим
воровскимъ мислямъ). Государ, не доходячи правди (не розы-
скавъ) між нами, зволив на їх прохання дати їм свою грамоту і
відправив на Запоріжжя, а мені і всьому війську Зап. не дав і зна
ти про таких самовільців. А я ж і військо дали знати в. г-ві, які во
ни вори, і з чого у них завелись бунти. Якби вони довезли на З а
поріжжя государську грамоту і там об'явили, вони б на соблазн
між нами (вирвано). Тепер я привіз сюди (вирвано, думаю, що мо
ва про Барабашевого посланця) '*) -— аби ти сам побачив, який то
„пунной” чоловік. А через ці бунти всі вороги на нас були підня
лися: турки, татари, поляки. Я нашвидку послав скрізь своїх по
сланців, щоб взяти перемир’я хоч би й на два дні, аби тільки їх за
тримати (,,переманить"), аби вони під час цих замішань (в такое
смутное время ) не наробили нам біди. На те я і з ханом перемир’я
вчинив, поки ми з самовільцями упораємось, а від государя буде
указ про війну. А від присяги ц. в-ву я і військо не відступаємо, ані
в гадці того не маємо. Тільки я так думаючи, чуючи всякі обмови
digitized by ukrbiblioteka.org
на мене: поїхав би я до государя для всякого оправдання, та боюсь
^ так мені кажуть: як я поїду до государя, він мене звелить засла
ти на Сибір. Але дивно мені дуже: з чого бути такому гніву госу
даря на мене — за таку мою роботу і службу? Кликали нас до себе
турецький, кримський, польський — я від усіх одговорив і привів
під государську високу руку, їй-богу — так було! А тепер, як мене
за царським указом вибрано всім військом на гетьмана, я і того біль
ше хотів би служити і приводити під государеву руку інші держа
ви. Тільки прошу в. г-ря, щоб показав на мені свою ласку і вірив
мені у всім — тоді і іншим державам буде охота, і мені було б лег
ше їх закликати до свого государя і запевняти всім його ласку. Н е
хай не вірить нікому, хто буде мене фальшиво обмовляти, а єй-єй
— у всім йому вірний!
,,Так от скажи мені свою гадку, приятелю мій: як мені запев
нити государя? Я на це й приїхав, щоб з тобою побачитись, як тебе
здавна знаю, щоб ти все вірно доніс до государя і свят. Никона,
патріярха. Чи мені, „через твою душ у” (на твоє сумління), їхати
до Москви — бачити пресвітлі очі государя і патріярха? Чи не з б о
л и т ь мене государ скарати -— заслати на Сибір? Чи мій приїзд бу
6Г>) ,,А я тебя о том же прошу присвой меня к нему в д р у ж б у ” (л. 16).
67) мЕду я ко г-ру отложа все — увѣрясь на твою душ у во всем, и будет
мнѣ что учинится какое дурно, і в том ты дашъ ответъ на страшномъ судѣ Х ри
с т о в і” л. 16.
digitized by ukrbiblioteka.org
на М оскву і Україну. Бо інакше М осква і військо Зап. зложаться
з волохами, мунтянами, греками і з іншими православними наро
дами, що в турецькій неволі, змусять Польщу піддатися цареві і то
ді всі будуть воювати Туреччину. Обіцяли К ам ’янець Подільський
і щорічну данину і підданство, і султан прирік їх ні в чім не вида-
ватц.
До волоського господаря гетьман посилав Федора Коробку, на
мовляючи, щоб тримався московського протекторату (,,не отложен
был и он государской милости*’), і він обіцяв триматися з козака
ми спільно проти їх ворогів. ,,А коли б йому було тісно від турків,
він хоче приїхати до мене з кращими людьми й служити государе
ві. Також і серби пишуть до мене — хочуть служити государеві,
покладаючись на мене. Я їх закликаю і запевняю государську лас
ку — щоб їхали на государську милость”.
Т ак само обіцяв, побувавши у царя і представивши йому спра
ву, привести шведського короля до замирення — ,,а без волі госу
даря миритися з ним не буду” (л. 11-13).
Невідомо, чи написав то Зюзін до Хитрово, і взагалі встиг зро
бити для Виговського в результаті цих розмов, але очевидно самий
з’їзд його з Виговським в Константинові дав привід противникам
гетьмана підняти галас про те, що Зюзін дав себе підкупити Вигов-
ському, став учасником його зрадливих замислів і т. д. У „С ам о
видця” є відгомін тих поговірок, що Виговський дарунками прихи
лив на свій бік Хитрово і той покермував справами в його інтере
сах; очевидно, ще раніш, почались такі балачки про Зю зіна — м а
буть заходом Стринджі і тов., що мусили зчинити ґвалт, скоро тіль
ки довідалися, що Зюзін їде на якісь секретні розмови з Виговсь
ким. В результаті незвичайно спішним порядком царський уряд від
ставив Зюзіна від воєводства, передавши його тимчасово якомусь
своякові його, стольникоі Гр. Зюзіну: десять день пізніш, 28 с. с.
січня, вже його бачимо на уряді 68), а Виговський пише „печало-
вального листа” до царя, просячи не вірити обмовам „незичливих
людей” — бо Зюзін нічого нельояльного з ним не говорив „тільки
несказану ласку в. цар. в-ва обіцяв” 69). Ц е нічого не помогло. З ю
зін поїхав з воєводства, і, розуміється — це було новим ударом
гетьманові і новим трію мфом його противників.
Але перше ніж Виговський про це довідався 70), він можливо
власне покладаючися на те, що має на своїй стороні Зюзіна, і той
digitized by ukrbiblioteka.org
каря. 25 с.с. січня вони приступили під Опішню; але Полтавський
полк справді був приготовлений до війни: опішняни ,.замкнули го
род” , і Богун з товариством, не приступаючи, пішов на П олтаву.
Але П уш кар чекав їх уже і задав бій, в котрім, — як оповідає віс
тун за миргородськими відомостями, — полягли Виговського вій
ська до 300 чоловіка, решта мусила чим скорше ретируватись 73),
а Пушкар, відгромивши їх, став ладитися до наступу — писав по
тім Зюзіну-молодшому, що разом з 10 тисяч запорожців іде на не
другів цар. в-ва, просить Хитрово йти на сполучення з ним хоч до
Лубень, хоч до М иргорода 74).
Н а цю вість Лісницький, найближчий сусіда, почав спішно мо
білізувати сили на відсіч Пушкареві, а Виговський кинувся за Д ні
про, до Чигрина ‘— як говорили, може .— збирати теж сили, може
-— кінчати переговори з ханом 75). З дороги вислав повідомлення
Хитрово, що згідно з його закликом приїде на раду до П ереяслава:
посланець його, підписок Каплонський запевняв, що гетьман пов
ний льояльности і готов на раді виконати всі бажання царські 7в).
Але заразом громадив на П уш каря військо. П уш кар потім пояснив,
що він через ті його застави і до П ереяслава не міг добитися. До
Москви їхати в таких обставинах не було вже й мови: Лісницький
повідомляв Зюзіна, за себе і за гетьмана, що гетьманові кидати кра
їну в таких обставинах ,,безголовною” ніяк неможливо, і до М о
скви прийдеться замість гетьмана їхати йому, Лісницькому, з Ю ра-
сем Хмельниченком 77). Хитрово приїхав до П ереяслава на день
стали під Полтавою й хотіли зимувати, а Пуш кар зібрав своєвільників, на нас
напав, побив, і ми з бою прийшли до гетьмана в Чигрин. — Акты Ю .З.Р . X V ,
с. 2 6 8 - 9 .
73) Величко так це оповідає: Військо Виговського не пішло просто на П ол
таву, тільки чи навмисно, чи заблудивши удалося під Вел. Будища, а Пуш кар
завчасу довідавшися виправив проти нього Барабаш а з запорожцями і частиною
свого полку, разом до 600 або 700. Барабаш через ніч прийшов під Диканьку,
а з Диканьки світом рушивши напав на тих сербів за долиною Голтвою, про
ти рогу Ж укового Байраку, коли вони почали обід готувати і розгромив так.
що мало їх утекло до М иргороду, і ту т наробили великої тривоги, бо думали,
що за втікачами і П уш кареве військо прийде. ,,І таковым початком перейшло
лихо з тої сторони Дніпра на сю сторону і воспалився огонь м еж дуособн ої ко
зацької бран і” — с. 179 нов. вид.
-*) Акты IV , с. 93.
75) Путивльський вістун, що возив листа до Виговського і Лісницького до
М иргорода, оповідав, що Виговський поїхав з М иргорода до Чигрина 25 ст. ст.
січня, день перед вістями про погром його війська під Полтавою (Акты IV , с.
91 ), але це мало правдоподібно.
7в) Т ам же, с. 101.
77) Т ам же. с. 90.
25 січня ст. ст. 78), але довгенько мусив чекати гетьмана. Він приї
хав 7 (17) лютого „і з ним обозний, судді, полковники і сотники,
отамани і осавули, козаки і чернь” , багато людей, як доносив Хи-
трово 79): від його звідомлення, як я вже згадував, лишилися тільки
незначні фрагменти, між іншим записи про роздачу царських со
болів, з котрих ми черпаємо деякі подробиці. Вони дають нам по
няття, хто був присутній на раді. Отже бачимо, що з’їхалася роди
на Виговського: старий О стафій, його дружина — мати гетьмана,
брат Костянтин, дружина гетьмана Олена. Ставився митрополит
з великим собором духовенства: процедура потвердження гетьмана
фактично ставала заразом актом признання нового митрополита,
в присутності ,,освященного собору”. Не було тільки його замісни
ка Барановича, зате був Гізель, И осиф Тукальський, архимандрит
овруцький Феофан Креховецький, архимандрит кобринський И осиф
Заячківський, чернігівський Мещеринів, ігумен никольський О лек
сій Тур, видубицький Старушевич, терехтемирівський — не назва
ний на ім'я, чигринський Сава Попель. Дістав соболі протопоп пе
реяславський Бутович, ніженський Филимонович, печерський про
повідник Мелетій Красносельський, митрополичий скарбник Т ар а-
сій Буцький.
З старшини бачимо: обозного Носача, суддю Германа, осавула
Ковалівського, полковників: миргородського Лісницького, переяс
лавського Кульбаку, чернігівського (?) Джалалія 80), іркліївського
М атвія Пацкевича, чернігівського Силича, ніженського Гуляниць-
кого, київського наказного Дворецького, білоцерківського Якова Лю -
торенка, канівського Івана Стародуба, уманського Ханенка, паво-
лоцького Суличича 81).
Очевидно все це були або явні прихильники Виговського, або
люди нейтральні. Самовидець так і представляє, що була тільки
старшина, полковники з сотниками, а черні не було, і „Виговський
контентувавши боярина словами лесними і подарунками, до того
повернув, що той йому гетьманство потвердив, хоч військо на те й
не позволяло".
Хитрово і Ромодановський прикладали нібито всі старання до
того, щоб Пушкар і Барабаш, взагалі протистаршинська опозиція
digitized by ukrbiblioteka.org
взяли участь в раді, представили свої закиди і обвинувачення про
ти Виговського і спільно з старшиною дефінітивно розв'язали спра
ву гетьманства -— але Виговський, як ми вже бачили, представляв,
принаймні з пізніших перспектив -— їх поведінку лукавою і непри
хильною. Він пише в своїм маніфесті, що старшина, зібравшися в
Переяславі, цілий тиждень чекала П ушкаря, ,,від усіх полковників
і від Богдана (Хитрово) була послана до нього делегація, щоб на
мовити його, аби відстав від своїх намірів (воювати з партією Ви
говського) і під гарантією безпечности приїхав на раду, щоб пред
ставити свої обвинувачення. А ле він відповів, що не може прийти
інакше, як з військом, і замість себе прислав кілька сотників, кот
рих Богдан прийняв в великими гонорами і відправив з дарунками,
а гетьманові присяг з своїми товаришами, що негайно піде на П уш
каря і приведе його до послуху — як не послухає намов, то явною
силою, — коли гетьман згодиться на ці дві умови: присягне на єван
гелії цареві і протягом тижня виїде до Москви з усією головнішою
старшиною, на розмову з царем, і гетьман дав згоду на одно і дру
ге" 82).
З пізнішого листа гетьмана до царя довідуємось, що митропо
лит — також посилав від себе ,,з упоминанням" свого посланця —
М аксима Филимоновича; коли саме, не сказано, але видно, що був
у П уш каря в місяці лютім, і можливо — що їздив саме тепер 83).
В звідомленні Хитрово згадується, що гетьман і полковники
кінець кінцем грозили роз’їхатися, не чекаючи ради: родич Вигов
ського И осиф Мещеринів дістав соболі за те, що він намовляв їх
не роз'їздитися 84). Правдоподібно ці балачки про роз’їзд кінець кін
цем змусили Хитрово приступити до процедури потвердження геть
мана; можливо, що до того причинився справді і вплив дарунків
гетьманських. Можливо, що коло цього власне оберталися ,,многіе
безчестные рѣчи к большой ссорѣ’’, що пускали на Хитрово і това
ришів Стринджа з товариством, доводячи неправосильність пере
яславської ради — як зараз побачимо.
Пушкар, замість приїхати, прислав 8 (18) лютого посольство
до Москви, виясняючи причини, з яких не може взяти участи в р а
ді, і обсипаючи Виговського і його партнерів всякими обвинувачен
нями в зраді, насильствах і т. д. — Тепер (по невдалім наступі на
П олтаву) Виговський з Гр. Лісницьким і помічниками своїми потай
від начальників ц. в-ва сприсяглися з Карач-беєм у Чигрині і, зіб
равши полк Чигринський разом з мурзами, воювати хочуть погра-
digitized by ukrbiblioteka.org
одноголосно говорили, що вони після смерти Б. Хм. всім військом
вибрали собі гетьмана Ів. В., і вони його хочуть („и им он л ю б").
А ніяких неправд від нього ніхто не говорив. Гетьман Ів. В. поклав
на раді булаву, говорив, що він того уряду держати не хоче, тому
що багато людей з черні говорять, мовляв він того уряду добивав
ся, і вибрали його приятелі 8,:). Обозний же, суддя, полковники і
вся чернь просили гетьмана, щоб він держав булаву за одноголос
ним вибором їх — всього війська. Тоді гетьман Ів. В. на прохання
всього війська булаву прийняв, і наново він і полковники заявили
вічне підданство нашому ц. в-ву: присягли (вѣру учинили) в собор
ній церкві при новообранім митрополиті і всім освященнім соборі...
(по цім) віддано (йому) нашу жалувальну грамоту, на потвер
дження його гетьманства і на всякі військові права. А всім людям
війська Зап. говорено після присяги, щоб вони були у гетьмана в
послуху і в згоді, а бунтів і своєвільства аби ніде не чинили’'.
Т ак оповідав цар, на підставі реляції Хитрово. Кілька рис до
дає до цього ніженський протопоп Максим, в своїх пізніших пояс
неннях конфлікту Виговського з Пушкарем. „Як була рада в П е
реяславі, Пуш каря чекали з тиждень або й більше, і далі не можна
було чекати, тому що обозний, суддя, полковники і сотники з усіх
полків домагалися на раді від окольничого, аби кінчав раду скор
ше, бо як не буде ради скоро, то вони роз'їдуться не чекаючи. Бо
видно, що полтавський полковник не приїздить не просто, як прий
де -— то з військом, а коли прийде з військом, то не інше чинитиме,
як грабувати і нищити гетьмана і нас, полковників. „А все те дієть
ся -— думаємо ми -— за порозумінням твоїм з ним (П уш кар ем )"87).
Т ак що якби тоді ради не приспішено, то справді й полковники й
чернь роз’їхалися б не чекаючи ради і вчинили між собою усобицю
і велике кровопролиття".
Цитований вище Іван Сербин розповідає ніби так (в москов
ськім запису): „Виговський при всіх полковниках віддав булаву Х и
трово, а той, прийнявши, назад йому віддав, приказуючи, що цар
„ж алує" тою булавою і гетьманством війська Зап. Івана Виговсько
го. Говорив йому, щоб він тепер поїхав до Чигрина, а звідти до вел.
государя: той його пожалує і накаже, де має бути з військом в служ
бі, а бунтівника П уш каря обіцяв узяти й прислати йому до Чигри
на" 88).
86) „За т ім ъ что многие люди въ черни говорять, буд т о онь на тоть
урядъ похогѣлъ собою , и обрали ево б у д т о друзья ево”.
87) „А все де то б у д еть — чаять они по засылкѣ с нимь, окольничимь”
X V , с. 54.
88) Акты X V , с. 26 9—70. Крім того маємо детальне оповідання у Кохов-
Оповідання про порядок потвердження, поданий царською гра
мотою, треба очевидно доповнити так, що наперед відбулися пере
говори між московською місією і Виговським та старшиною щодо
тих вимог, які царський уряд ставив новому гетьманові, можливо
що був списаний і підписаний гетьманом той протокол, що частин
но заховався в актах місії. П о тім, як Виговський зложив присягу
цареві, прочитано ,,статті Б. Хмельницького, мабуть з додатками з
нового протоколу — деяких пунктів чи цілого, і роздано від царя
„жалування” — самому гетьманові і його родині, старшині і духо
венству: самому гетьману було призначено соболів на 300 рублів,
але з того не додано на 60 рублів, тому що прийшлось дати митро
политові й духовенству (їх приїзд в такій скількості не передба
чався).
digitized by ukrbiblioteka.org
З того найбільш інтересне — цей „договір” (як він виразно на
зивається самою місією), постановлений з новим гетьманом. О че
видно, він мав ф орм у заяв з боку місії, на котрі в тій чи іншій ф о р
мі давав згоду гетьман, в формі відповіді цареві. З цих заяв місії
маємо дві, перша: „Гетьман съ нашимъ царского величества с ближ-
нимъ окольничимъ и оружейничимъ и намѣстникомъ ржевскимъ съ
Богданомъ Матвѣевичемъ съ товарищи учинилъ договор. „А буде
и свейский Карлъ Густавъ король съ великимъ государемъ згоды
никакіе не учинитъ, a тебѣ б гетьману потому жъ и на него, свей-
ского короля, войско Запорожское -— какъ о том къ вамъ ц. в-ва
указъ присланъ будетъ -— послать. А кому полковникомъ и много-
му ль войску, на которы мѣста итти, о том бы ты, гетманъ, по то
му жъ договоръ учинилъ”.
Судячи з контексту, перед цим мусила бути заява щодо війни
з Польщею. Гетьман відповідає на обидва пункти.
„Н а польського короля штобъ уси (бу)ли готовими, заразъ
универсалы списатъ казали смы и сами го(товы) смы головы на-
шы за достоєнство в. ц. в-ва кл (асти). Такж е и противно коро
леви швѣскому и каждому в. ц. в-ва неприятелеви”.
Друга: „В ідом о в. г., е. ц. в-ву, что пріѣзжалъ в Войско Зап.
не однажды старецъ Данилъ a родомъ францужскіе земли, a нынѣ
ходитъ въ мірскомъ платьѣ, а чернеческое скинул, a присыланъ
бывалъ он отъ свейского короля для лазучества и многую ссору
чинилъ. И какъ тотъ старецъ Данилъ впредъ къ вамъ въ Войско
Запорожское пріѣдетъ, и ты бъ, гетманъ, велѣлъ ево задержать да
отписать объ немъ къ ц. в-ву, a безъ указа ц. в-ва изъ войска ево
отнюдь не отпускали”. Гетьман на це відповів: „Впредъ того жад-
digitized by ukrbiblioteka.org
За дату цього другого переяславського „договору” можна
прийняти 15 (25) лютого — коли гетьманові передано царське ж а
лування. Зараз потім Виговський подався назад до Чигрина — кін
чати справу з татарами. По дорозі був в Києві — щоб розпоряди
тися охороною західньої границі від Польщі 91). Воєвода Бутурлін
доносив цареві, що гетьман приїхав до Києва 23 лютого с. с., і во
євода був у нього і питався у нього всяких вістей. Гетьман при тім
розповів, що хотів їхати до царя, але боїться, щоб П уш кар не підняв
без нього нового бунту „не призвів і решти козаків на ще гірше ли
хо” , а вороги щоб не скористали з того і не зруйнували України.
А потім, 1 (11) березня, прийшов від гетьмана лист „з дороги” , пе
реслав два листи уманського полковника Ханенка з донесеннями,
що шведський король замирився з польським на чотири роки і те
пер треба сподіватися польського походу на козацькі городи. З цьо
го приводу Бутурлін, видно, вів балачки з місцевими людьми на те
му бажаности московського війська, і з вдоволенням сповіщає царя,
що відповіді він на це дістав приємні: „духовенство, козаки, міща
ни і всякого чину люди говорять так, що надалі для козацьких бун
тів, їх шатости і непостоянства, без царських воєвод і ратних лю
дей по городах М алої Росії бути не можна, тому що між козаками
„шатость большая” , а як будуть по городах царські воєводи і ратні
люди, тоді і гетьманові, полковникам і всьому війську зап. і всяко
го чину людям за царськими людями буде спокійно (надѣжно), а
польські й литовські люди будуть мати страх. Поки був в П ереяс
лаві кн. Ромодановський з ратними людьми, так і козаки бунтів не
зачинали, і польські і литовські люди мали страх” . Оповідали і т а
ке (очевидно приятелі гетьмана), що П уш кар повідомляє поляків,
що він має велике військо (проти гетьмана), нібито заохочує і їх до
нападу на нього 92).
Хитрово ж зістався ще в Переяславі, стараючись помирити з
довершеним фактом опозицію. Ц ар в своїм листі до П уш каря 6
(16) березня так оповідає це за звідомленнями Хитрово:
„Як рада відбулася, писав ти нашому окольничому, що ти при
їдеш на раду до Лубнів і там зложиш нову раду для вибору геть
мана, бо Переяславська рада не рада — на ній гетьмана Івана Ви
говського вибрано без усього війська Зап. Тоді наш окольничий з
тов. послав до тебе вдруге, щоб ти до нього приїхав і побачився,
але ти до них таки не поїхав, а говорив різні неподобні (розврат-
ные) слова. І Барабашенкові посланці — Стринджа з тов. при то-
digitized by ukrbiblioteka.org
раз не ясний) „присяг в Чигрині з Карач-беєм і, зібравши Чигрин-
ський полк, хоче з О рдою воювати городи українні ті, що присяг
ли в. цар, в-ву вічно служити правдою ” 94). Ц е могли бути тільки
прелімінарні переговори. Д ля формального відновлення колишньо
го союзного договору вислані були від гетьмана посли до Криму,
при кінці лютого, або на початку березня н. с.В звідомленню мос
ковського посла Якушкіна читаємо, що 10 н. с. березня оповідав їм
М аметша Сулешов, що до хана „приїхали три посли від гетьмана,
щоб відновити з ханом союз, як був за Б. Хмельницького, і за тим
договором хоче гетьман іти з татарами разом на Низовий Кіш 95),
щоб його знищити. Він з Запорізьким військом, яке йому послушне,
від вел. государя одложився, тому що йому стало відомо, що в. го
судар хоче послати в черкаські городи своїх воєвод; а Виговський
під начальством воєвод бути не хоче: хоче володіти тими городами,
як Б. Хмельницький володів. Також відомо йому, що в. государ по
слав низовим черкасам своє жалування і наказав воювати Вигов
ського, щоб його знищити і до підданства привести. М агмет-герай
з послами Виговського посилає до нього свого гінця, пропонуючи
приїхати для (формального заприсяження) договору, до П очак-
Керменя або на Дівял: як буде від нього вість, що він приїхав, тоді
хан вишле Карач-бея перекопського, щоб договір заключити і за
присягти („шерть учинить” ), і тоді підуть разом на низових чер
касів”.
А ле Виговський на кримську границю для оформлення дого
вору не поїхав, і заприсяг його Карач-бей таки в Чигрині. В зві-
домленні того ж Якушкіна читаємо, оповідання товмача Устокаси-
мова, що він чув у Бахчисараї: Карач-бей прислав до хана гінця, по
відомляючи, що Ів. Виговський з ним договір заключив на тім, що
буде в приязні і в підданстві, як був Б. Хм., і обіцяє віддати весь
полон, який є на Україні, а при договорі подарував Карач-беєві ЗО
кримських бранців, коня і 700 єфимків, а Салім-азі 10 полонянни-
ків. При нім же приїздив до Чигрина чауш від турецького султана,
в відповідь на прохання Виговського, аби султан наказав ханові не
воювати України: він везе ханові листа, щоб він помирився з Вигов-
ським, і цей чауш з Карач-беєм приїде з Чигрина до Криму.
Картки в цім місці перемішані, і дати цієї записки напевно не
можу встановити — можливо, що оповідання належить до того ж 10
н. с. березня, що й попереднє: тим часом, як хан умовлявся з пос
digitized by ukrbiblioteka.org
термін походу на Велику п'ятницю, 19 (29) квітня, і татари поча
ли вже збиратися. А ле Карач-бей побоюється, щоб не війти в тім
в конфлікт з Москвою, якщо П уш каря буде боронити московське
військо. Н айкращ е було б якби полчани видали головою П уш каря
гетьманові — обійшлося б без війни 00).
Самовидець так оповідає про прихід Карач-бея до Виговського
під Чигрин і потвердження союзу обома сторонами, можливо був
ши учасником цієї церемонії 100) — „Зараз по Великодні, на св. Г е
оргія 101) вийшов з Криму Караш-бей з ордами, 40 тисяч під Ч и г
рин, і там на р. Арклію Караш-бей з Виговським, з'їхавшися на ві
докремленім місці, сидячи на конях, мали між собою розмову го
дин на дві дзигарових і там потай від усіх полковників постанови
ли, проти кого мали ту війну піднести. Потім Виговський запросив
Караш-бея з мурзами до свого намету і там уже з усіма полковни
ками й іншою старшиною вчинили згоду з Ордою. Сам гетьман,
далі обозний, судді, полковники з усією старшиною і з козаками,
які при них були, виконали присягу на братерство. Потім учинили
банкет і били з гармат. Караш-бей того ж дня повернув на кочови
ще до Орди, на Сибульник; гетьман вислав з ним сотників ніжен-
ських: Романа Ракуш ку і Левка Бута, і при них Караш-бей і мурзи
виконали присяу на братерство з усією О рдою ”.
Полтавець М ихайло Бут, що був в Криму в полоні, у Карач-
бея, і разом з іншими трьома бранцями-козаками був ним подаро
ваний послам Виговського 102), називає ім’я головного козацького
посла — сотника Джулая, і дає час виїзду посольства на „Світлім
тижні” , себто в середніх днях квітня с. с. М абуть воно допильнува
ло виходу татар. — Бут, прибігши до П олтави в перших днях трав
ня н. с., оповідав, що татари вже стоять на Сибульнику, хочуть пе
ревозитися, щоб іти на Запоріжжя і на полтавський полк 103).
Вістуни з Голтви, Санжарів, Ж овнина, Бужина, Решетилівки
і т. д. доносили в перших днях травня, в різних варіянтах, що т а
тари стоять на правобічних перевозах — під Чигрином, Максимів-
кою, в Сокірні й інш. 104). В їх оповіданнях кількість орди підійма-
digitized by ukrbiblioteka.org
Щ е у матерей по синах, жінок по мужах й інших кревних сво
їх, воєнною зброєю усмертвлених, слезоточні не висохли зіниці.
Щ е ні Україна поляків, ні поляки українців (позбувшися) не
змогли в домах своїх милої компанії з родичами своїми ужити, ні
солодким сном заснути, ні пожаданого спокою певними бути.
А ж тут по цій стороні Дніпра — від П ереяслава і П олтави, з
причини двох людей -— нового тоді гетьмана Ів. Виговського і М.
П уш каря, полковника полтавського, вибухає новий огонь внутріш
ньої усобиці і кровопролиття великого і набуває своєї сили на п а
лення і остаточне знищення всякого людського добра, на руїну
лю дську” 106).
Н е вважаючи на всі намовлення московських бояр і воєвод,
Барабаш і П уш кар вели акцію проти Виговського і старшини, ши-
рячи повстання, збільшуючи територію ,,черні війська Запорізько
го” і агітуючи проти панування гетьмана і старшини. М арш П уш
каря на Лубні, нібито щоб зложити там нову раду, був в дійсності
окупацією Миргородського полку. В той мент, коли П уш кар,
Стринджа і т. д. заспокоювали в Лубнях Хитрово з тов., що всякі
бунти будуть припинені, військо розпущене і т. д., в Миргородськім
полку проходив переворот — жаль, дуже мало відомий в подроби
цях, але дуже інтересний, як процес опанування ,,черню ” нової те
риторії. Хронологічну вказівку дає запис Хитрово, що на виїзді з
України в м. Смілім 10 (20) березня він велів дати пару соболів
роменському сотникові Войтенку за те, що той привіз ,,бунтівного
листа” Степана Довгаля, що „учинившися полковником в М ирго
роді” розсилав по всіх городах Миргородського полку, до всіх ур яд
ників такі бунтівні листи 107). П ро те, як це сталося, нібито розпо
відає сам Довгаль в чолобитній цареві — розповідає одначе не ду
же виразно, а лихий московський переклад 108) місцями дорешти
затемнює зміст; скільки можна зрозуміти з цієї чолобитної і при
писки до неї, де додаються деякі фактичні подробиці, Довгаль хоче
представити справу так: П ісля того, як П уш кар приїхав до Лубень
з покорою, Хитрово, відібравши від нього присягу, вислав до М ир
города „трьох голов” (стрілецьких мабуть): Як. Яцина, А ладьїна
і Литвінова, і з ним три „знамени” московського війська. Вони скли
кали тут полкову раду і на ній прочитали листа від окольничого
-— що містив в собі, мабуть, повідомлення про потвердження Ви
говського на гетьманстві, присягу П уш каря — і заклик залишити
digitized by ukrbiblioteka.org
Таким чином з кінцем березня вся східня Полтавщина (по ді-
ягоналі Переволочна-Лохвиця) об’єдналися з Запоріжжям в повстан
ню ,,черні” проти старшини. Величко в яскравих виразах віддає па
м ’ять старшинських кіл про цей рух. Пушкар, готовлячися на війну
з Виговським і його однодумцями, „зібрав собі з винників, бровар
ників, пастухів, наймитів людських полк піхотний, назвавши його
дейнеками. Полк цей мало мав в собі товариства з добрим христи
янським сумлінням і оружієм до війни приличним, а то тільки з ро
гатинами, косами, киями, і з серцями схильними до вбивства і гра
бування людського майна” (180). Страшна загроза вставала перед
владущою верствою Гетьманщини і перед українською буржуазією
взагалі. Т акі епізоди, як погром полтавською голотою гадяцьких
маєтків Хмельницьких — при чім арештованих нею урядників ус-
лужно прийняли до своїх в’язниць пограничні московські воєводи.
Криваві події на Лохвиччині — де вирізано немилосердно, злобно,
злорадно родину Боклевських — швагрів Виговського з усім до
мом, і трупи вкинено на смітник, не давши ховати — підіймали пе
ред очима козацької старшини привиди різні польського панства,
тільки тепер об’єктами злоби і завзяття, цієї української черні, ста
вали вони, недавні учасники і провідники цих повстань. „П раво
славна Русь” — так недавно солідарна в боротьбі з лядською ти
ранією, виразно поляризувалась на клясових ознаках, і ті, що пус
калися клясовими стежками польських панів і виявляли їх соціяль-
но-економічні претензії, мусили рахуватися з повторенням на їх ад
ресу соціяльної революції, котру вони так недавно пережили.
Гетьманський уряд уважав своїм обов’язком зломити цей гріз
ний рух всякою ціною, і коли козацька маса показувала себе т а
кою невитривалою в безпосередніх стрічах з агітацією „заводчи
ків” черні, одиноким рятунком йому представлялась поміч закор
донна. Найближче під рукою була власне поміч О рди — що мала
за собою традицію, усвячену іменем Богдана Хмельницького.
1П) Грамота в актах Ю .З.Р X V , с. З —8, дещо з неї подано було вище —
про присягу Виговського з Карач-беєм, наступ на Полтаву.
112) Він зветься раз Іван, другий раз Филон — там же с. 19 і 33, рішає
автентична грамота Виговського в Памятниках III, ч. 63, де Горкуша зветься
Филоном.
113 ) Акты X V , с. 19.
114) Там же, с. 23.
115) Цілком коротка, повідомляє тільки про те, що з Пушкаревими послами
посилається царський піддячий Байбаков.
digitized by ukrbiblioteka.org
з царським посланцем, піддячим Байбаковим, викреслено звичайну
етикетальну ф разу про „милостиве слово” від царя; ширша царсь
ка грамота Пушкареві являється властиво доганою Пушкареві за
його „негоразду” поведінку в історії гетьманських виборів 116), цар
наказував йому бути ,,в послушании” у гетьмана, ніяких бунтів не
вчинати, а їхати до Хитрово і тов. і виконати все, що вони будуть
від нього жадати. Але заспокоював при тім, що за все попереднє
не буде ніякої кари ні помсти; бояри в присутності пушкаревих пос
лів висловили тверду царську волю, щоб гетьман Пушкареві і його
полчанам „отнюдъ ничего не мстилъ” ; повідомляв, що послів його,
пушкаревих, відправлено з жалуванням. Одним словом трактував
П уш каря далі як певну політичну силу, з котрою царський уряд
рахується, як з своїми вірними і льояльними підданими, і готов да
лі продовжувати з ними зносини минаючи гетьмана. Д ля україн
ської ситуації це було зловіще. Гетьман це відчув як новий удар і
властиво -— прогноз безвихідности сотворених Москвою відносин.
Н а листі його, писанім у Чигрині 19 (29) березня, характеристич
на дописка, зроблена під безпосереднім вражінням відомости про
відправу пушкаревих послів: „Н а горе мені те старшинство діс
талось! що бачу — і П етраш а одпущено! О Боже наш, тим безчин
ним вірити, а нам, бачу, і доброго слова не дадуть за наші вірні по
слуги! Н ехай Творець судить усім” 117).
До Москви незадовго перед тим — повертаючи з П ереяслава
до Чигрина — з Ржищева 13 березня н. с. вислав він протопопа
М аксима Филимоновича, що приїхав до нього з своєї подорожі до
П уш каря, зібравши всякий обтяжаючий матеріял проти нього і йо
го товаришів. В листі до царя, посланім з ним, він вибачався тим,
що не може зараз їхати до Москви, як обіцяв, з огляду, що П уш кар,
не слухаючи Хитрово, а піддавшись на намови „випущених з П у
тивля” запорозьких посланців, „злый свой умислъ до скутку при
водити конче хочеть”. А „розные неприятеле, а меновите ляхи и
литва, учувши о междоусобію межъ нами, казали веЬмъ войскомъ
своимъ купити ся и ку границамъ стягати ся, и во вшелякой зоста-
ю ть готовности, чекаючи на дальшое в М алой России замешание,
аби тимъ способнѣи могли на городы украинные наступить. Якожъ
и почали, уже былы приминатися, только учувшы же я присягши
тобѣ в Переяславлю на вѣрное подданство пришовъ въ Киевъ и за-
digitized by ukrbiblioteka.org
скви, як обіцяв в Переяславі, але й те, чому замість того підіймає
війну з Пушкарем.
Н а ці теми маємо з того ж часу його доручення до київського
воєводи, переказані через батька. 20 (ЗО) березня приїздив до ньо
го старий Виговський, привіз листа до гетьмана з польської грани
ці, з Межирича від П. Тетері, з вістями про мирові переговори поль
сько-шведські і небезпечні можливості, які це замирення може по
тягнути за собою -— польського наступу на Україну і Москву, і ли
сти гетьмана ■ — до батька і до якоїсь іншої особи (як я думаю -—
до Лісницького), що ілюстрували ситуацію і виправдували гетьма
на з того, що він не виїздить до Москви. Батькові гетьман писав123):
,,Мій ласкавий пане отче! Хоч п. окольничий від’їхав ніби заспоко
ївши бунти, але своєволя й боротьба не устають, і П уш кар та інші
при тім відзиваються на многих місцях. Тому подорож моя до М о
скви мусить забаритися, і хоч окольничий ц. в-ва до мене часто пи
ше про це, але я на всі боки оглядаючись, в сумнівах зостаю, тому
особливо, що з усіх сторін запевняють мене про польську зраду, і
що кн. Дмитро (Вишневецький) під Межибіж з великими полками
тягне, з другої сторони від Литви велика рать від Гонсевського го
тується, а тут дома, бачу .— від татар добра не сподіватись, на киш-
лах стоять з великою ханською силою -— що мені оповів полковник
уманський, бувши в Чигрині 15 дня марта. Інші орди вийшли до
М унтян і спільно з башею сілістрійським до того привели господа
ря мунтянського, що тікати від них мусив. Тим же і Ракоцію гро-
зяться турки -— що огнем і мечем зносити його будуть. Т ом у бо
юсь, щоб і на нас — боронь Боже — не було великої напасти. Т о
му й не здумаю, чи прийдеться мені до ц. в-ва поїхати — не знаю
чи, в котрий бік обернутись. В чім тебе, як отця і добродія, прохаю
мені порадити” 124).
Від себе старий Виговський додав, що гетьман уже був зовсім
зібрався їхати до царя, але тепер через козацькі бунти і вісті поль
ські мусить відкласти. П ереказав батькові таке: — Як полковники,
сотники й інша старшина довідалися, що польський король з швед
ським замирилися на тім, щоб триматися разом і наступати на бі
лоруські й українські городи, до гетьмана приїхали до Чигрина,
браславський, уманський, корсунський і всі інші задніпрянські пол
ковники і радили аби він відложив свою подорож до царя, з огляду
на відомості про наступ польського і шведського короля, тому що
digitized by ukrbiblioteka.org
милості і під його кріпкою рукою пробувати, — ми б давно зверну
лись до іншого монарха — маючи великі обіцянки від царя турець
кого через М ехмета, його вел. посла, що, приїхавши до Браслава,
передав нам корогву, булаву і всі польські краї віддати нам обіцяв.
Т акож і Березовські (?) комісари, бувши у нас, хотіли нас звабити
різними обіцянками, запевняючи нас високою ласкою польського
короля. Але ми з любови до самої вже православної віри не дали
їм себе намовити, задля нашої користи, тільки для загального доб
ра вибрали собі царя й. м. — оборонця нам і святим церквам, і так
раз добровільно, без ніякого примусу присягши, досі держимось тої
присяги непорушно.
3. Коли б цар й. м. мав на нас лихе серце за те, що ми з та та
рами збраталися, п. полковник миргородський має йому пояснити,
що хоч ми виговорили собі щиру приязнь з ними, але під такою
умовою, щоб вони ніколи рук не підіймали на царя й. м. А зроби
ли ми це тому, що з певних вістей довідалися, що вони змовилися
з ляхами наступати з обох сторін на наш край, а випустошивши йо
го, йти на царство Московське. Д ля того ми й побраталися, щоб ці
наміри розірвати, бо вже попереднього року були ясні знаки татар
ської неприязні, коли вони набігли на Браславський полк, і поки
прийшло військо, попалили новоосаджені слободи, селян кількаде
сят тисяч вибрали і в Крим погнали.
4. Коли б й. ц. в-во питав про відпуск посла Бєньовського, каш
теляна волинського: з чим і з якими надіями ми його відправили,
п. полковник миргородський має дати відповідь, що ми вчинили
тільки перемир'я до Зелених свят. А то не для чого іншого, як тіль
ки на те, щоб, спокійно проживши зиму, краще приготовитися на
війну, як й. ц. в. піде на ляхів. Бо то певно, що якби не цей наш ф о р
тель, без війни б ми не прожили, бо від певних язиків таку маємо
відомість, що вони (поляки) цінять це перемир’я, сподіваються собі
великої вигоди від договору; а якби того перемир’я не було, то під
час нашого замішання певно б напали на нашу сторону 131).
5. Н а удавання М. П уш каря, полк, полтавського і послів за
порізьких, має п. полк, миргородський дати таке спростовання, що
вони, навикши всякої нікчемности, стали неприятелями віри пра
вославної, а нас невинно обмовляють, нібито ми на шкоду в. ц. в-ва
збраталися з ляхами й татарами. Багато таких образливих листів
писали, називаючи нас бісурменами, і тим способом бунтували лю
дей на мене і полк, миргородського. А я маю Пушкарів лист автен
digitized by ukrbiblioteka.org
в Острі, інші в Колонтаєві — п. полковник проситиме грамоти до
тамошніх воєвод.
10. Тому, що найбільша причина замішання це те, що військо
по сей час зістається без докладного реєстру, п. полковник проси
тиме, щоб й. ц. в., пославши від себе, велів скласти реєстр — аби
ті, що не в реєстрі, не домагалися неналежних вільностей і на бу
дуче не чинили бунтів, коли б їх старші хотіли привести до ладу.
Просити в тій справі ц. в~во, аби прислав до мене якусь тямущу лю
дину і мені про свою волю написав, даючи силу разом з нею цю
справу перевести 132).
12. Коли б П уш кар через своїх послів мав упоминатися у царя
й. м. за побитих козаків, що я мовляв наступив на нього військом,
— нехай пояснить п. полковник, що я б і не пішов за Дніпро, коли б
мене його листи не зайшли, що татари, виїхавши з великою силою,
ходять під Полтавою. Замість татар він побив тирансько безпечних
людей — але я не мстивсь йому за ніякі обиди і тепер ніякої пом
сти не замишляю — тим більше як маю грамоту ц. в-ва, прислану
з піддячим Ларіоном Івановичем.
13. Велів був ц. в-во, щоб ми вислали посла свого до короля
шведського, — ми досі цього не виконали через усякі перешкоди,
але тепер посилаємо товариша нашого Федора Коробку. П ро це го
ворили в Переяславі з Б. М. Хитрово, а п. полковник дасть про це
знати.
14. Всі інші справи має п. полковник полагодити у ц. в-ва. як
буде вважати за краще. Нехай запевнить, щоб нас в підданстві (цар)
вважав непохитними. А найбільше нехай просить п. полковник, щоб
тим, що на нас брешуть, аби (цар) не вірив і велів нам їх карати на
місці.
15. Н а самім виїзді послів до й. ц. в-ва прийшли нові листи від
господаря молдавського: пише, що дійсно турки з татарами знищи
ли землю мунтянську, кілька сот тисяч душ в неволю забрали і са
мого господаря до Венгрів загнали, а по тій роботі стоять на пого-
тові, і не знати куди задумують. Нехай представить то п. полков
ник, як погани заходяться на християнську погибель".
digitized by ukrbiblioteka.org
А коли мирився з сусідніми державами, то тільки для спокою,
до слушного часу, і ніколи військо Запорізьке (при нім) таких кривд
не мало.
А як тільки наставили гетьманом Ів. Виговського, без ради
(безъ совѣту) всієї черні, то цей уже ні одного козака при собі не
тримає, тільки все чужоземних людей, а від них по городах нам,
війську Зап. і всім посполитим („общимъ” ) людям у всій М алій Р о
сії, почали чинитися кривди незносні, і всякі вільності відібрано. Ці
чужоземці, як наємники, мусять його волю творити, що він їм нака
же (а за це їм плата) 137), а деяким чужоземцям, як от лютрові Н е-
миричові, віддав Ів. Виговський городи козацькі в. ц. в-ва на вічні
часи. Посилає їх городи воювати, людей християнських стинати;
декого розстріляно, а інших козаків війська Зап. в в’язницях велики
ми карами томить; маєтності грабують і забирають усяку худобу.
„Тому будь ласкав і т. д. від тих зрадників, Виговського і Л іс
ницького, нас звільни, і з ними по волі своїй вчини. Бо коли ті два
будуть старшими в війську Зап., то вони нас до решти знищать і все
майно пограбують, а помалу прикликаючи з чужих країв людей, са-
ми (їм) піддадуться і внівець М алу Росію обернуть.
„Ті грамоти, що (були прислані від в. ц. в-ва) військові Зап.
через М ихайла Стринджу з тов. на те, щоб повною радою старши
ни і черні війська Зап. в Переяславі всі справи полагодити і до л а
ду привести, Виговський і Лісницький за ніщо мають — кажуть, що
то грамоти підроблені (смышленные) 138).
„Прислав від престолу свого до війська Зап. окольничого Б.
М. Хитрово, — але в Переяславі тому ж Ів. Виговському без пов
ної ради і без всієї черні віддано гетьманство, булаву і всі військові
клейноти („украш еніе” ) до рук його, на церковнім місці, у св. П р е
чистої. А в давніших часах гетьманів, полковників і іншу старшину
війська Зап. вибирали завсіди в полі, кого військо схотіло („по люб-
ви войсковой” ).
„А те військо Зап., що на коші під сей час зимувало, Ів. Вигов
ський голодом морив, не пускаючи з городів на Запоріжжя ніякої
поживи 1-19), а все то робиться для хана кримського, аби військо Зап.
на коші якомога знищити — котрого кількасот літ ні один невір
ний цар не міг силою знищити. З тих то причин, за обмовою Ви
говського і за присягою кількох людей кременчуцьких виваблено з
digitized by ukrbiblioteka.org
хайло Тиша. Обидва полковники, крім того, передали листи до дум
ного дяка А лмаза — обидва датовані 12 с. с. березня, з проханням
улегшити посланцям їх місію. Ці посланці ставилися в приказі 17
(27) квітня, подали понад те ще окремі писані статті — щось ніби
як накази. Полтавські статті дійсно мають такий характер — тези,
які належить піднести перед урядом -— досить не мудро стилізова
ні підсумки матеріялу, доповнені відомостями, зібраними під час
подорожі, а може й в цілості зложені самими посланцями в Москві.
Т у т повторяється, що Виговського вибрано без участи і відома
,.кошового війська” , полку полтавського і миргородського, і військо
Запорізьке і вся чернь дніпровська його не хоче, тому просять у ца
ря, щоб була зложена повна рада з участю всього війська і всієї
черні, згідно з грамотами — даними Стринджі очевидно. П овторю
ється прохання, щоб цар приїхав до Києва, відібрав нову ,,повну”
присягу і вчинив розправу милостиву всій черні і війську Дніпрово
му і Городовому.
Повторюються обвинувачення проти Виговського — за Неми-
рича, за чужоземне військо; додається посольство до поляків — мі
сія Тетері, що стала відома послам під час подорожі в Гадячу від
київських ченців, і напад татар на ,.московську” Україну, нібпто за
дозволом Виговського.
Статті підписав полтавський писар Дорош іменем Іскри й то
вариства ,,тому що не вміють писати” 142).
Статті миргородські -— це механічно розбите на пункти опо
відання про зрадливу поведінку Лісницького: як він по раді кор-
сунській скликав у себе в дворі сотників і отаманів на раду, опо
відав про нові московські статті і агітував за підданство кримсько
му ханові, а коли довідався, що запарожці переловили ,,тайні зрад
ницькі листи” Виговського до хана, — повідбирав назад ,,свої стат
ті, роздані сотникам” , ,,щоб до московського царя не дійшло” . Ці
..статті” так само підписав полковий писар миргородський Федір
Блажевський, іменем послів ,,тому що писати не вміють” 143).
Те, що Байбаков записав до свого звідомлення, дуже мало до
дає до цього. Під час подорожування з пушкаревими посланцями
і за свого побуту у П уш каря Байбаков, очевидно, став цілком по
його стороні, не знати чи з переконання, чи був таки закуплений. В
своїм звідомленні він явно добирає матеріял, сприятливий для П уш
каря, а хто зна чи й не ретушує його в тім напрямі; тому до того,
що він переказує, треба ставитися з певною обережністю.
Якийсь путивлець Спиридон, що пристав до нього в дорозі з
Москви до Полтави, розповідав, що гетьман „чоловік неправди
вий” , що каже і на що присягає — тому вірити не можна, і запорізь
кі козаки і вся чернь тримається Пуш каря 144).
Провідник, що їхав з Байбаковим до Гадяча, казав, що, бувши
в Гадячу під час насаупу на Пушкаря, чув він від якогось „гетьма
нового отамана” , нібито гетьман так говорив: „Полковника П уш ка
ря приборкаю (под себя подклоню), інших поб'ю, а після того буду
з Москвою воювати”. В Гадячу Байбаков провіряв це оповідання,
і ті люди, яких він розпитував, нібито потверджували, що такий на
мір Виговський має давно, і якби не противний йому Пушкар, він
давно б московське військо вирубав. Хотів витяти і полк. Ромода-
новського, а тільки побачивши, що Пушкар, запорожці („войско
Запарожское” ) і чернь вірні цареві, він того не вчинив і зложив
присягу в Переяславі, але то не щиро („не по правдѣ” ) 145). Т аке
говорив і якийсь Семен, служебник Хмельницьких („послуживец
гетьмана Б. Хм., a послѣ Хм-го служитъ у сына его” ), що приїздив
до Гадяча в їх справах: „Коли б „полковник” , все військо і чернь
Виговському хоч трохи піддались, так він присяги б не зложив, а
хоч і присяг, то вірити тому не можна: він хоче йти на царські го
роди з Ордою, ляхами і тим військом, що з ним, і тепер руйнує
„полковницькі городи” , що той (П уш кар) відає за царським ука
зом” 146) ).
Вся ця місцевість, що Байбаков переїхав з Путивля до Гадяча
— Роменщина і Гадяччина в днях 23-25 н. с. березня пробувала в
панічнім очікуванню наступу війська Виговського: не спали по ночах,
боячись, що „гетьманові полки” нападуть, випалять і вирубають „пол
ковників (Пуш карів) край” , сотники з коней не зсідають, по городах і
селах шлють накази, щоб стереглися; ніженські, прилуцькі і черні
гівські стояли під Лохвицею: сподівались, що вони перейдуть Хо-
рол і почнуть пустошити Миргородщину. Полковник Ляпунов (з
корпусу Ромодановського) посилав свого капітана до ніженського
полковника Гуляницького, що стоїть під Лохвицею -— питав його,
пощо він тут стоїть, коли ніякого неприятеля нема, і тільки царсь
ких людей руйнує. Гуляницький відповів йому, що стоїть за писа
ним наказом окольничого Хитрово, чекає наказу від гетьмана: як
гетьман напише, то він відступить” 147).
digitized by ukrbiblioteka.org
В Гадячу Байбаков з Яковенком застали Івана Іскру з товари
шами, що пустились були до Москви з новим посольством від П уш
каря і Довгаля. Іскра запросив Байбакова на вечерю і за вечерою
розповідав, що Виговський замирився з Ордою , війшов в союз з
мунтянами, волохами, венграми і ляхами. Писав королеві, заохо
чуючи його „очищати свою землю ” і обіцюючи йому в тім свою по
міч. Послав на Угорщину свого посла 148). А ле коли Байбаков про
бував щось ближче про це довідатися, Іскра (як і інші інформато
ри) ніяких конкретних відомостей не міг дати; очевидно — були це
просто агітаційні балачки, щоб робити настрій.
Трапивсь якийсь піп з Зінькова, що організував якусь емігра
цію з Литви, щоб оселитися з нею під Олешнею і мати там п ара
фію. Байбаков питав його, чи вірний цареві П уш кар з військом і
чернь, і піп ,,по священству” запевнив, що вони служать вірно, а як
Виговський П уш каря знищить („изведет” ) , буде велика біда; уже
чигринський полк перейшов за Дніпро, перевозить О рду — два по
роми перевезли, а два потонули; Виговський хоче воювати пушка-
ренків полк, а потім з шведами йти на Київ, а далі на царські го
роди 149).
В дорозі з Гадяча на П олтаву надибали ,,в степу” п’яного ко
зака — везе листи П уш каря по городах. Яковенко взяв листи і про
читав: там був наказ сотникам і отаманам бути готовими, бо ніжен-
ський, чернігівський і прилуцький полки стоять під Лохвицею і че
кають Виговського з татарами і ляхами 150).
Коли приїхали до Полтави, на дворі Яковенка вдарили з двох
гармат. Байбаков сповістив полковника про свій приїзд, і той його
зараз прийняв. При нім було чоловіка з ЗО старшини; прийняв Б ай
бакова „честно” , запросив на обід, під час коли пили здоров’я царя,
велів в труби трубити, в літаври бити і з гармат стріляти. В розмо
вах П уш кар і його старшина говорили на тему, що Виговський ца
реві зраджує, присяг не по правді, і після присяги хоче з О рдою ,
ляхами й іншими чужоземними державами воювати царські горо
ди і села. Тепер от стоять полки під Лохвицею, чернь питає, проти
кого це буде війна: проти турків чи шведів? І вставши з-за столу
свідчили свою вірність цареві.
Другого дня була розмова більш довірочного характеру: П уш
кар 151) прийшов ,,на господу” до Байбакова з 4 особами тільки.
Ж алувався на Виговського і Лісницького, оповідав про невірну по-
148) Т ам же, с. 26.
149) Т ам же, с. 27.
15°) Т ам же, с. 2 7 —8.
131) „Мартынъ Пуш каревъ” називає його Байбаков.
ведінку Виговського на раді в Корсуні (те, що ми вже знаємо) і про
його зрадливі замисли: підбити Запоріжжя, знищити Пуш каря і то
ді йти на Київ: вирубати царську залогу та обсадити ляхами і шве
дами, а потім воювати московські городи.
,,І таке ще: після присяги дав Виговський без царського указу
„німцеві”, ,,лютрові” , „євреєві” 152), Немировичеві шість городів
мого (полтавського) полку: Кременчук, Кишеньку, Кобеляки, Бі-
лики, Переволочну і Нові Санджари. Цей лютр живе у Виговсь
кого в Чигрині, а до тих городів розсилає листи до сотників, щоб
збирали на нього всякі запаси і податки. Сотники приїздять до ме
не з тими листами і прохають, щоб я їх не видавав, а вони хочуть
вірно служити (цареві) — такі два листи П уш кар передав Бай
бакову.
,,А з того царського жалування, що не раз присилалося для вій
ська Запорізького, нічого війську не давалося, а на ті гроші Вигов
ський тепер підіймає орду та ляхів. І ті гармати полкові (полтав
ського полку), що ходили бувало з полком в походи, Виговський
віддав орді та ляхам, ЗО штук.
„Як восени був бій з татарами, і я тих татар, що в тім бою
взято, відіслав до Виговського, то він їх до орди пустив, а на мене
кричав за те, що я проти царських неприятелів стояв.
,,Як серби приходили з наказу Виговського, щоб мене взяти і
розстріляти разом з іншими 24 козаками, а город засісти, так я ви
їхав, щоб їх опам’ятати: чого це вони наступають? Ц е ж зрада про
ти государя! А вони, не давши собі говорити, ударили на мене. Т о
ді я велів війську боронитись, і Бог їх покарав: вигнано їх з госуда-
ревих городів”.
Наступного дня Байбаков з Пушкарем були на богослуженню
в манастирі Воздвиження і потім на обіді у ігумена, що завів роз
мову в тон пушкаревих ревеляцій: ,,Виговський роздає государеві
городи лютрам, що йому служать, а тими людьми розпоряджає
швед: як заволодієте тими городами твердо, тоді зробіть кінець
Пушкареві, а тоді взяти Київ, посадити там князем Ракоція й по
тім іти на царські „руські городи”. А Пушкар і військо, і чернь слу
жать цареві вірно і нічого лихого не мислять”.
П о цім, 31 н. с. березня, Байбаков поїхав з Полтави, взявши
від Пушкаря подорожній лист, в якім значилося, що він їде разом
з Іскрою, посланцем Пушкаря. По дорозі він ще записує кілька роз
мов на тему вірности Пушкаревого війська і зради Виговського. За
московською границею удалось їм випередити Лісницького, що 6
152) Всі ці слова мають означать, що Немирич був кальвініст, або унітарій.
digitized by ukrbiblioteka.org
н. с. квітня поїхав з Путивля, двома днями перед Байбаковим і Іс
крою; але, коли вони приїхали до Калуги, виявилось, що там є на
каз — не давати Пушкаревим посланцям коней перед Лісницьким,
не знати, чи був такий делікатний наказ з Москви, чи Лісницький
про це постарався на місці, — тільки аж 22 н. с. квітня вони могли
одночасно з ним виїхати з Калуги до Москви. В П риказі вони за
явилися 27 н. с. квітня — того дня подали свої „статті" і, мабуть,
таки чи не випередили Лісницького, бо той подав свої статті 1 н. с.
травня. Т акі перегони вчинили наші земляки перед московським
урядом!
digitized by ukrbiblioteka.org
і очевиднім зв’язку з призначенням воєвод; але та інструкція, що
ми маємо, без дати, вироблена була очевидно паралельно з наказа
ми воєводам, не раніш травня н. ст. — бо виходить з відомостей і
бажань, заявлених місією Лісницького; організаційні доручення пе
реплітаються з політичними, подиктованими останніми подіями, ос
танніми відомостями, привезеними посольствами Виговського і П у
шкаря 158). Тому нам прийдеться в цілості оглянути його далі, піс
ля того, як познайомлюся з цими переговорами, а тут я тільки від
значаю паралельну роботу приказів над цими різними сторонами
нового адміністративного пляну: організації воєводського правлін
ня, переведення реєстру, оподатковання людности на царя. Зараз
у наказах воєводам ми побачимо у в’язку цієї воєводської адміні
страції з дорученнями, даними Ш ереметєву. Очевидно тоді ж уже
передбачалось, що він займе місце Бутурліна в Києві як голова но
вої московської адміністрації України.
З пляном нової адміністрації знайомить нас оцей наказ столь
нику Чірікову як полтавському воєводі, що має на собі поміти, що
такі накази дані всім воєводам „Черкаських городів” 159): Воєводі
наказувалося взяти призначений для П олтави контингент салдатів
з Білгорода і не гаючись іти до Полтави. Н аперед послати полтав
ському полковникові повідомлення, щоб він приготовив квартири
і все потрібне. Прийшовши до Полтави, іти насамперед до собор
ної церкви, поставити своїх салдатів коло церкви „строєм” , а само
му з старшиною свого гарнізону і певною скількістю салдатів іти
до церкви, закликати туди козацьку старшину і ,.поспільство” і, від
правивши молебень, сказати до зібраної людности промову. В ній
пояснити, що цар посилає своїх воєвод до черкаських міст, згідно
з проханням, що висловив гетьман і старшина на раді в П ереясла
ві (,,били челомъ чтобъ государъ пожаловалъ, велѣлъ во черкас-
кихъ городѣхъ быть своимъ воеводамъ” ! ), -— та й полтавський пол
ковник просив цього ж, бувши у Хитрово. До П олтави цар визна
чив його, Чірікова, і полковник, старшина і козаки мають жити з
ним у згоді (въ совѣтѣ). П о цім передати царську грамоту, ним
привезену -— щоб її прочитано перед усіма наголос. П о цім розпус
тити салдат по квартирах, наказавши їм твердо, щоб жили „бе
режно, смирно и дурна никаково и задоровъ не чинили”. А другого
digitized by ukrbiblioteka.org
метєву, а в важніших справах і до Москви, і до Білгорода, і по всіх
городах воєводам і полковникам. Коли приходитимуть листи від
гетьмана і полковників, то в важніших справах відсилати до Ш ере-
метєва, і так посланцям відповідати, що всякі царські спраи дору
чені Ш ереметєву, яко „київському воєводі” , і до нього треба звер
татись, а він, воєвода, то виконає, що Ш ереметєв йому напише.
,,А конче жити з великою обережністю, до полковника, стар
шини і козаків держати ласку і добрий привіт, в нічім не сваритись,
не шукати собі користи за нарушення государського діла, хабарів
не брати” і т. д.
Далі секретна „П ам ять” : „Будучи в Полтаві, довідатися по
тайки, так щоб ніхто того не знав, хто тепер збирає в П олтаві з уся
ких товарів мито („пош лину” ) і арендні роші з млинів і всяких ін
ших промислів, і на кого збирають: на гетьмана чи на полковника,
чи на якінебудь військові витрати, або бурмістри й війти користу
ються ними самі? Скільки тих доходів може зібратися на рік в П о л
таві і в городах Полтавського полку, і скільки тих городів у П о л
тавському полку і як вони звуться? Як у них відправлялися суди
попереду, як вони були за королем, яким правом? Які були у них
королівські уряди, якими справами вони завідували і які доходи
збирали на короля в грошах і в збіжжі? Скільки тих грошей і збіжжя
збиралося на рік, і як їх до короля відсилалося? І про всякі інші зви
чаї — як робилося за короля, що з того їм подобалось або не подо
балось, і як вони тепер живуть — чи по-давньому, чи полковни
ки позаводили щось по-новому, і те що новозаведене подобається
їм чи ні? Про це все розвідати добре і списати докладно, пунктами
і відіслати ту розписку в розряд” 160).
Такі записки були б дуже цінні — тільки воєводам їх списати
не довелось, а нам ця інструкція цікава тим, що виявляє в царсько
му уряді бажання далі повести розвіди в тім напрямі, що зазначився
був уже під час клопотань міських депутацій в Москві літом 1654
р. — виключити з міського життя козацькі впливи, повернути те,
що загарбали козаки і козацькі уряди з спадщини узурпацій старо-
стинських, католицьких кляшторів та біскупств і т. д. Царський
уряд рішив пошукати через нових воєвод старих передкозацьких,
симпатичних для людности практик, котрі він міг би, вступаючи в
колишні прерогативи королів, використати для безпосередніх зв'яз
ків з міщанством — минаючи козацьку верству й її урядників та
всяко обмежуючи присвоєні ними від часів революції впливи на
міське життя.
Тепер виберемо з наказу В. Б. Ш ереметеву те, що доповнює
цей образ нової адміністрації, проектованої царським урядом. Я за
значив, що цей наказ вироблявся паралельно з наказами провінці-
яльним воєводам. Хоч в останній редакції він нібито виходить з ба
жань гетьманських, привезених Лісницьким: гетьман через нього
просив царя, щоб у військо Зап. прислано від царя комісарів, які б
завели 60-тисячний реєстр, і це нібито і догріло стару, але занедба
ну справу реєстру, про котру говорилося з військовими послами в
1654 p., — але це тільки дипломатичний підхід. Т а посилаючи во-
єводів, цар представляв це так, нібито він виконує прохання геть
мана і старшини, заявлене на Переяславській раді перед Хитрово.
І посилка воєвод, і реєстрація війська, і збір доходів на царя — все
це були справи, підняті попереднього року перед Тетерею в М о
скві, і московський уряд розробляв цей плян нової організації У к
раїни цілком незалежно від того, що говорилося в Переяславі в лю
тім і що привіз Лісницький в квітні. Н акази провінціяльним воєво
дам й інструкція Ш ереметеву — це два моменти цього пляну.
Приїхавши до Києва, коли на Україні буде спокій і ніщо не пе
решкоджатиме організаційним справам, Ш ереметєв має викликати
до себе Виговського, щоб він приїхав, взявши з собою полковників
та іншу старшину, скільки буде вважати потрібним. Коли вони при
їдуть, об’явити їм царську волю -— щоб вони зробили перегляд
(смотръ) війська, вибрали в реєстрові козаки 60 тис. таких, що слу
жать здавна, а таких, що пописалися козаками недавно з міщан або
селян — тих повернути в давніший стан. А коли когось в реєстрі
не стане, мають полковники на місце таких убулих висувати також
старих служилих козаків — аби число війська Зап. було завсіди не
змінне, і воно завсіди було готове на службу, куди звелить ц. в-во.
Т ак поговоривши, нехай полковники і з козаків—кому це буде дору
чене, без проволікання виберуть козаків і зладять реєстр та підпи
шуть його гетьман, полковники і вся старшина. Тоді, чи тих усіх
60 тис., чи тих, котрі не присягали ще 1в1 ) — привести до присяги
-— поговорити про це з гетьманом, вважаючи на тамошні справи.
А реєстр 102) з підписами прислати до Москви, а у себе лишити ко
пію. Тих же козаків, що зістануться за реєстром в лишку, погово
ривши з гетьманом, приставити до ріллі, а котрі заможніші (полут-
digitized by ukrbiblioteka.org
ч е ) _ в міщани. „Все те зробити по згоді з гетьманом і полковни
ками, і щоб чернь то знала — щоб було надалі певно і постійно”.
„Якби ж козаки всім військом забажали, щоб вибрав реєстро
вих козаків і реєстр списав сам боярин з товаришами — тому що
давніш, як були вони під владою польських королів, полковники пи
сали в реєстр не тих, що заслужилися в війську Зап., а тих що під
купались, — то боярин з товаришами м ао ть відповідати, що вони
не знають, котрі козаки здавна служили і з реєстр годяться, — це
знають полковники і сотники. Нехай тільки пишуть козаів доб
рих 163), таких, що можуть служити, і давніше служили, — по-прав-
ді, щоб потім не було жалів, і принесуть їм (Ш ерем етєву) спис за
своїми підписами — скільки з тих 60 тис. козаків в котрім полку”.
Коли ж би гетьман і полковники стали нагадувати про ж алу
вання тим реєстровим, згідно з статтями 1654 p., сказати їм, що ж а
лування буде платитися, коли козаки будуть на службі, з того, що
збиратиметься по городах М алої Росії. ,,Коли ж гроші зіставати-
муться від тієї плати, або коли котрогось року козаки будуть дома,
а не на службі, — де ту казну зложити, в котрім городі і як її бе
регти?” (про це, очевидно, треба договоритися з гетьманом і проект
подати на затвердження цареві).
Розпитати гетьмана, з яких доходів платити козакам, коли во
ни будуть у службі? Скільки таких „городів і міст” , з яких збира
лися доходи на польських королів, а скільки маєтностей сенаторсь
ких, шляхетських і кляшторних, які аренди в них, і скільки тих до
ходів може бути на рік, окремо (в кожнім полку мабуть). Скільки б
зібралося подимного, з кожного полку окремо, якби його прийшлося
зібрати, і з усяких аренд — нехай гетьман дасть обрахунок, поло
живши цифри подимного так, як збирались давніше.
Коли б гетьман став говорити, що у нього нема рахунків тих
поборів, треба боярину послати по всіх полках дворян .— порозу-
мівшися з гетьманом і полковниками, щоб вони послали з ними сво
їх козаків. Приїхавши до якогонебудь города або міста, розпитати,
чиє це місто було давніш: королівське, панське чи кляшторне? Р оз
питати війтів, бурмістрів, райців і лавників, скільки яких оранд і
*то їх держить. Розпитати й людей, а де нема війтів і бурмістрів,
там розпитувати міщан, скільки з них збиралося доходів? чи є в р а
туші книги збору тих податків? коли є, казати принести їх і зроби
ти з них для прикладу виписки. Коли книг не буде, розпитувати їх
особисто -— нехай кажуть по-правді і напишуть розпис. А на під-
digitized by ukrbiblioteka.org
Таким чином, як оце бачимо, Ш ереметєв через своїх дворян,
за поміччю воєвод, розсаджених в полкових містах, мав переписа
ти всі доходи коронні, панські, „кляшторні” (католицької церкви)
і міські, і завести їх збір „на государя”. Арендні доходи мали бу
ти здані наново. Адміністрація доходів мала вестися через ,,ратуш і” ,
міські уряди, з поминенням козацької старшини. П итання про по
вернення містам ґрунтів і прибутків, захоплених козацькою вер
ствою, мало бути поставлене на раді, що повинна була зібратися з
ініціятиви Ш ереметєва (продовження того, що попереднього року
уряд намірявся зробити через місію Т рубецького). Козацтво мало
бути щільно обмежене 60-тис. реєстром, якихнебудь 4 /5 або 5 /6
— як прийняти козацьке число 300 тисяч козацького активу, мало
бути перечислене в селян або міщан, цим розуміється значно підір
валась би сила і впливи козацької верстви. Адміністративний ап а
рат переходив в руки міщанства, що мало вести його під безпосе
реднім контролем воєвод. Воєводи ж мали бути комендантами го
ловніших міст (тепер семи, разом з Києвом, але очевидно число цих
воєводських резиденцій мало зростати), козацтву властиво не було
що робити в місті. Воно мало сходити назад на становище війська,
яким було за польських часів, провідна роля мала перейти на мі
щанство. Спираючись на міста, царський уряд хотів правити всім
безпосереднє і виявляв тенденцію вишукувати і заводити в життя
з старої практики все те, що могло сприяти розвою міщанської вер
стви, а обмеженню козацької. Тільки, розуміється, ніяких політич
них прав давати міщанам він не мав наміру, всяко обмежуючи ко
зацькі. Московська бюрократія мала тут стати всім.
Поки ці проекти розроблялись, уставляти відносини на У краї
ні виряджено менший чин — дворянина А пухтіна (або Опухтіна,
як його пишуть в московських актах). Акти цієї місії заховались в
значній частині 1Ge), вони дуже цікаві і кидають яскраве світло на
московську політику.
Грамота гетьманові, що мав йому завезти Апухтін, має дату
5 (15) квітня 167). П ритока місії нібито дипломатична. Король не
додержав обіцянок, даних на виленському з'їзді 1656 p., не зложив
сойму для того, щоб оформити наступство царя на польськім ко
ролівстві; зневірившися в цім, цар уже не має охоти посилати своїх
послів на сойм, що тепер скликається в Польщі, він послав короле
digitized by ukrbiblioteka.org
ні до Москви ще восени, потвердилися розвідкою Апухтіна. В на
казі йому подано витяг з тих вістей, що свого часу пересилали до
Москви Зюзін і Бутурлін: оповідання Калениченка про те, що го
ворилося на Чигринській раді і звідомлення Чернишова про те, як
поводився Виговський на раді Корсунській 1Г,Г’), і доручено по до
розі з Путивля розпитувати, чи правда це, що Лісницький говорив
такі ,,смутні слова” , нібито цар посилає Трубецкого на те, аби по
ламати права і вільності військові, звести військо на 10 тис., а реш
ту перевести в салдати і драгуни? чи дійсно на раді він заохочував
до союзу і підданства ханові? чи на Корсунській раді Виговський
дійсно зрікався бути гетьманом з огляду, що цар хоче позбавити вій
сько вільностей, і розсилав пункти (з московськими вимогами — те,
що потім послав до Москви Довгаль) — до полковників, до вла
дик і манастирів? Чи збирається гетьман до Москви -— може вже
збирається? Також розвідатися про Немирича „посланника швед
ського короля” 170).
Коли б не вдалось про все це розвідатися в дорозі, Апухтін має
заїхати до Києва і там добути докладні відомості й про все напи
сати цареві, а відповідно до того, чи ці відомості потвердяться чи
ні, або подавати гетьманові грамоту „что писана о их шатости” ,
або не подавати. П ро зміст тієї грамоти ,,о ш атости” дає поняття
промова, котру Апухтін мав сказати гетьманові, якби відомості по
твердилися:
„Вел. государеві стало відомо, що у тебе і полковників була
рада в Корсуні, і на тій раді ти говорив, що від царя прийшли пун
кти, а ти ті пункти розіслав по всіх полках, до єпископа і до мана
стирів, а в тих пунктах нібито написано, що цар. в-во хоче у них
старі їх вільності відібрати. Т ому ти віддав полковникам булаву —
бо не хочеш бути в неволі, а Самійло Богданович і полковники,
взявши булаву, тобі віддали знову, приказуючи, що за вільності во
ни будуть стояти. Т акож миргородський полковник гогорив „на
смуту” , що в. государ посилає кн. Трубецкого з військом, і з ним
воєвод на те, аби мали їх свободу поламати, всякі податки з оранд
і млинів збирати на государя, а війська Зап. щоб було тільки 10 тис.,
а решті козаків бути міщанами, а коли міщанами бути не захотять
— то драгунами або салдатами. Але гетьман і старшина вільнос
тей своїх не попустять, відступлять від цар. вел-ва, а кличе їх хан
з тим, щоб тільки звалися його підданими, а податків ніяких не д а
вали. І такі ж „смути” писали після ради полковники до своїх за
дніпрянських городів, лякаючи їх війною, і таким чином привели в
ненависть козаків, міщан і чернь.
,.Великий государ дуже тому дивується, що між його вірними
підданими православними християнами ходять такі негарні чутки,
про те. чого у вел. государя і в гадці не було — нарушити права і
вільності, які у них були здавна в війську Зап., і їх ц. в-во Б. Хмель
ницькому і війську Зап. потвердив, „пожалував”. Гетьману нага
дувалось — стільки разів повторювалось в стереотипних виразах,
як то цар прийняв військо Зап. під свою руку, не для якоїсь користи
своєї, тільки задля православної віри, „і всі вони до нинішнього дня
живуть не невольно, а благополучно", маючи від царя всяку оборо
ну, котру він і надалі їм обіцяє. В справі реєстру і плати війську на
гадувалося, що говорилось в 1654 p., і пояснялося, що Тетерю ми
нулого року тільки розпитувано, чи дається жалування козакам,
коли вони бувають в службі, ,,а надто їм нічого не говорилось, ні
чого до війська не переказувано і ніяких нових статей не посила
но". ,,А що ворохобники („смутники” ) говорять нібито воєводи по
городах мають бути на те, аби вільності ламати, то тобі, гетьмане,
і всьому війську Зап. таких ворохобних балачок і слухати не го
дилось! Адже єсть у Києві і тепер царські воєводи, і тамошнім лю
дям ніякої неволі не чинять, прав і вільностей не ламають; з ними
стоїть не мале царське військо — тільки для охорони від неприяте-
лів, і досі їм ніякого корму не дають — живуть з царського ж алу
вання”. ,,А щодо присилки нових воєводів нагадати гетьманові, що
переказано було йому в цій справі ще з Матвєєвим — щоб бути во
єводам крім Києва ще і в городах, і на тамошні залоги давати хліб,
що збирається в черкаських городах..." 171).
Але як би там не випало — з доганою гетьманові ,,за шатість",
чи без догани, місія Апухтіна мала послужити „замиренню” У кра
їни і підпорядкованню гетьманові 172). З ним послано царські гра
моти до всіх полків, числом 17: він мав їх передати на авдієнції
гетьманові, разом з царською грамотою до нього самого, аби він знав
їх зміст і сам розіслав по полках 173). В грамотах до полковників, по-
слушних гетьманові, писаних в тих самих виразах, оповідалось, як
то після Корсунської ради почався бунт на Запоріжжю, а потім ,,по
171) Акты Ю .З.Р. V II, с. 232 —3, пор. вище с. 46, наказ тут уривається,
очевидно без кінця.
1'-) Так характеризується царська акція в пізнішім наказі Т рубецкому:
цар велів „непослушниковъ усмирить своим ук азом ”. І для того був посланий
А пухтін з грамотами до всіх полків, аби все військо Зап. слухалося гетьмана,
а бунтів ніяких щоб не було. Акты X V , с. 3 0 9 — 10 прим.
і"3) Акты Ю .З.Р. V II, с. 228 і 200.
digitized by ukrbiblioteka.org
наученью Барабашенковыхъ посланцовъ — М ихаила Стрынжи съ
товарищи” забунтнвав Пушкар, але потім, признавши свою вину,
зложив присягу в Лубнях перед Хитрово, що бунтів чинити більше
не буде. Ц ар після того написав Виговському, щоб з огляду на це
жив з ним у любові і за попередні бунти ні йому, ні його полкові не
мстився. Т ак само тепер і всім полковникам і полкам наказує, аби
жили між собою в згоді, гетьмана слухались, рокошу й бунтів ніяких
не чинили; а якби довідались про якийнебудь бунт у своїм полку,
мають карати за це згідно з військовим правом і не допускати до ні
яких дальших конфліктів, аби неприятелі тими бунтами не втіша
лись та не вчинили несподівано якоїнебудь шкоди.
Навпаки, треба готовитись до походу на Польщу, з огляду на
новий виленський з'їзд, що має рішити відносини царя до Польщі в
той чи інший бік: цар наказує полковнику бути готовим і пригото
вити свій полк 174).
Грамота до П уш каря і Полтавського полку — що теж мала бу
ти віддана гетьманові, щоб він бачив зміст і сам її Пушкареві віді
слав — різнилась від інших тільки тим, що починалась від попе
редньої грамоти, посланої Пуш кареві в місяці лютім, після П ере
яславської ради, щоб він вибір гетьмана признав і йому був послуш-
ним; тепер Хитрово поінформував царя, що П уш кар зложив перед
ним присягу і обіцяв жити в згоді з гетьманом і полк свій розпус
тив, — супроти того даються йому такі ж накази як і іншим пол
ковникам: жити в згоді, всяким бунтам в своїм полку запобігати і
бути готовим для походу на Польщу
П ередана Апухтіним грамота до гетьмана датована 5-м квітня,
листи полковникам мають дату 6 (16) квітня, але виїхав Апухтін,
мабуть, не раніш як 17 або навіть 18 квітня с. с. 176), і наказ йому,
мабуть, вироблявся, виправлявся і доповнявся довго — за відомос
тями, привезеними Байбаковим, Іскрою і Тишею, інформаціями
Филимоновича і т. д., напр., пункт про Немирича сильно нагадує
про них.
Але зробивши все для привернення престижу гетьмана, цар
ський уряд уважав потрібним взяти його під нагляд — посадити
при нім резидента з невеличкою залогою. Переказавши різні царсь
кі доручення, Апухтін мав попередити гетьмана, щоб не спішивсь
його відправляти: ,,Велено мені, указом цар. в-ва, пожити у тебе”
(„побыть у него” , гетьмана). Коли б гетьман запитав, для чого він
digitized by ukrbiblioteka.org
менше, а з задніпрянських полків і нікого не було 180). Н а гетьман
ство Виговського вибрано не всім військом, булаву йому дав сам
тільки Хитрово, а не полковники і не чернь. Присягав гетьман, поба
чивши, що вся чернь від нього відхилилась. А П уш кар як приїхав
до Лубень, так він присяг в вічне підданство цар. в-ву, а щоб йому
в послуху гетьманові бути — про це ані згадано не було 181), і П уш
кар допевнявсь у Хитрово, щоб для гетьманського вибору зложено
нову раду, а Хитрово об’явив царський наказ: коли Ів. Виговського
не хочуть, то ц. в-во велить нову раду ,.по траві” , в якімсь підхо
жім місті, а ця П ереяславська рада — не рада. Т ом у М. П уш кар
і вся чернь прислали просити ц. в-во, аби зволив зложити нову раду
для вибору гетьмана з тим, щоб, кого виберуть, мусив би їхати до
царя, від ц. в-ва був учинений гетьманом, а не сам собою. Т акож
щоб і полковників вибрати, кому військо буде вірити і ц. в-во по
твердить (изволить) -— таких, що були б ц. в-ву вірні і зради за
ними б не було”.
Дяки знову вернулися до цього обвинувачення в зраді, котра в
нічім більше не виявлялася, як тільки в зносинах з чужими держ а
вами: ,,В листах гетьмана, що він посилав (до чужих держав) нія
кої зради не виявилось. А що він приймав чужоземних послів, не
просивши на те царського указу, то про це йому було сказано на
раді, він признав свою вину, і з царського наказу той проступок йо
му пробачено. Д ля всякої певности гетьман ще раз „підтвердив се
бе” присягою на євангелії, і після того за ним не виявилось ніяких
проступків, і служить він ц. в-ву вірно”.
Посли вказали на останню посилку Тетері до Польщі — „оче
видно не для чого, як тільки для зради”. Дяки завважили: „Н еймо
вірно, аби, давши таку тверду обіцянку вірної служби, гетьман так
зараз задумав зраду: хоч і послав кудись П авла (Т етер ю ), то не
для зради".
Посли заповіли, що повні докази зради дасть сам П уш кар, ко
ли приїде до Москви, зараз по їх повороті. І додали, що з ніженсь-
кого полку також збиралась масова депутація, з обвинуваченнями
на Виговськоо, здибали вони її в дорозі, було їх чоловіка з 500, хо
тіли їхати разом з Іскрою, але він їх намовив вернутись, мотиву
ючи тим, що в усіх справах послано вже їх, полтавців і миргород-
ців, а в такім великім числі їхати до царя не годиться 182).
183) ,.или ему гетман давал скарбъ”. Очевидно дяки мали на гадці „каз
ну , але приміняючись до української термінології невпопад переклали це сло
вом ,,скарб”.
digitized by ukrbiblioteka.org
кого, за 2 або 3 тижні до його смерти, пок. гетьман його прийняв і
дав гроші на утримання, але маєтностями не володів.
Розпитували про полтавських і миргородських депутатів, чи
він їх знає — чи ,,в війську Зап. вони значні люди чи прості?” П ро-
топоп відповів, що знає Іскру — як великого бунтівника, котрого
багато в тім полку слухали. Знає також Апостола — він був сот
ником за Лісницького, Лісницький був для нього добрий, а тепер
Апостол підіймає на нього бунти. Інших не знає 184).
Н а підставі цих розмов, як мені думається, зробили ще останні
виправки в інструкції А пухтіна і виправили його в миротворчу мі
сію — він виїхав, як я вище зазначив, мабуть, другого дня, 18 (28)
квітня. А два дні пізніш послано помічника А лмаза, дяка Єфим а
Ю рьєва, на розмову до Лісницького, що мабуть прибув саме роз
питати, з якими він дорученнями приїхав, з чим, чи від гетьмана,
чи від усього війська, в військових тільки справах, чи і в своїх влас
них 185).
Лісницький відповів, що його прислав гетьман, полковники і
все військо з листом з Чигрина, а то з таких причин: Коли гетьман
до виїзді Хитрово вернувся до Чигрина і з ним приїхали всі полков
ники, під той час Іван Донець, що приїздив до Москви в посоль
стві Барабаша, з намови П уш каря зібрав кількасот гультяїв і напав
на Чигринський полк: багато людей вирубали, стяли, пограбували
і в порозумінню з П уш карем все зібране військо поставив залогами
в Чигринськім полку, пускаючи в війську Зап. такі чутки, нібито по
траві буде нова рада на Солониці — а хто йому про ту раду казав
— невідомо.
„Полковники, що були з гетьманом в Чигрині, хотіли йти вій
ною на Донця, щоб його знищити до решти, насилу гетьман їх від
того відмовив. Він зложив раду, і на тій раді, бачачи таке замішан
ня і усобицю в війську Зап., хотів зректися гетьманства і віддати
булаву — ледве тільки полковники його умовили. З тієї ж ч и т и н
ської ради вислали мене, з сотниками й товаришами різних полків,
гетьман і полковники до вел. государя прохати послати нашвидку
до П уш каря грамоту, щоб він своє своєвольство залишив і був у
згоді з гетьманом. А після того зволив вислати зі мною своїх комі
сарів — значних людей, щоб розібрали козаків в війську і писали
60-тисячний реєстр, переписали полковників і сотників, щоб те бу
ло ц. в-ву відомо, і вже надалі щоб гультяї не могли писатися ко-
Акты X V , с. 4 5 1 —6.
165) Акты V II, с. 206, мову Лісницького я перекладаю місцями на першу
особу.
заками; бо той теперішній великий бунт від гультяїв і зчинився —-
тому що кожний зве себе козаком. Також переписати всі млини і
оранди, а які будуть доходи -— це покладаємо на волю ц. в-ва, тіль
ки нехай би зволив наказати, щоб реєстровим козакам давалося йо
го жалування, згідно з статтями, даними П. Тетері з тов. (1654 p.).
,,Далі полковник говорив: гетьман хотів негайно їхати до ц. в-ва
— бачити його пресвітлі очі, але тепер того йому ніяк не можна бу
ло зробити, тому що усобиця в війську Зап. ще не заспокоїлася. Т а
кож прийшли нові вісті, що ляхи, побачивши нашу усобицю, висла
ли під Межибіж кн. Вишневецького з військом і воно стоїть напо
готові, вичікуючи, що у них буде в війську Зап. Також турецьке і
кримське військо, розвоювавши М унтянську землю і вигнавши во
лоського господаря, стоять близько границь М алої Росії („У краи-
ны М алые Росіи” ), і ще невідомо, де сподіватись їх нападу, тому
треба триматись великої обережности.
„Бєновського гетьман відправив, учинивши перемир’я до Зеле
них свят: чейже до того часу військо Зап. заспокоїться, а за той час
цар дасть розпорядження, і воно їх буде виконувати. Посольство
до шведського короля, наказане царем, затяглося через різні кло
поти аж досі, але тепер гетьман уже послав Фед. Коробку і, ма
буть, він уже у короля, а як повернеться, гетьман зараз царя спо
вістить.
„Тим посланцям, що прийшли тепер від того бунтівника, М.
Пушкаря, нехай би государ в нічім не вірив, бо вони ворохобники.
„А інші справи, що гетьман доручив, об’явлю, як побачу пре
світлі очі цар. в-ва”.
Склад посольства протокол записує такий: сотник ніженський
Федір Завадський, канівський Іван Кондратенко, глухівський Артем
Миронівський, п’ять миргородських (сотників чи просто козаків,
не ясно) та товаришів з ними чоловіка з 70 186). Велике посольство,
як бачимо.
Переведення реєстру царськими комісарами, перепис всяких
джерел доходу — все це були речі, які московському урядові саме
вчас було почути від правлячої старшини; незалежно від того Ліс
ницький і персонально зробив, видима річ, приємне вражіння на мо
сковських політиків. Обміркувавши подані Лісницьким відомості,
цар, себто боярська рада, визначили зараз же на переговори в ним
Ш ереметєва і Хитрово, і на день 1 травня (21 квітня с. с.) Лісниць
кого з товаришами закликано до них, до Посольського приказу. Н а
повторені питання — з чим вони прислані і чи привезли листи від
digitized by ukrbiblioteka.org
гетьмана, ■— Лісницький пояснив, що першим завданням посольства
є засвідчення щирого бажання гетьмана служити цареві, згідно но-
возложеній присязі, а далі почав викладати справи, вичислені в йо
го наказі, почавши з спорядження реєстру царськими комісара
ми. Бояри запитали, чи не викличе воно якогонебудь бунту в вій
ську, коли почнуть вибирати козаків до реєстру? ,.Котрі козаки ли
шаться поза реєстром, почнуть нарікати, що вони служили в війську
проти неприятелів рівно з іншими, а тепер їх відставляю ть” , — чи
не буде з того перешкод (помѣшки), труднощів для реєстрації, чи
може шкод військовій службі — це не зовсім ясно, про що саме пи
тання.
Лісницький і тов. запевняли, що коли цар дасть наказ і пришле
своїх комісарів, нема чого боятись якоїнебудь „помѣшки”. „Військо
буде військом! Тепер, поки нема реєстру, багато називають себе ко
заками, а як почнуть писати в реєстр, то аби ще тих правдивих, ста
рих .заслужених (служилих) козаків) таке число, 60 тис., знайшло
ся. Бо то все гультяї, а не правдиві козаки. Тільки б цар прислав
комісарами людей визначних („мочных” ), а при них військо, щоб
у війську був страх і ніхто не починав бунтів.
Бояри розповіли, що саме вислано Апухтіна з царськими гра
мотами до всіх полків проти бунтів, і спитали Лісницького і тов.,
чи можна сподіватися, що бунти після цього затихнуть? Т і вислови
ли таку надію і додали, що П уш кар ,,і сам не рад тому, але збива
ють його своєвільники та гультяї”. „Уже після нашого виїзду Іван
Донець з своєвільниками хотів наступити на Чигрин, але сам П уш
кар його стримав, і він тепер стоїть в Чигринськім полку. А з П уш
карем бунтує тільки його полтавський полк та в миргородськім —
новообраний полковник Довгаль — людей з ним не багато”.
Спитали про інкриміновану Іскрою і тов. місію Тетері — з чим
його послано, і чи вернувся. Посли відповіли, що це вже було після
їх від’їзду, а чули вони так, що ляхи всупереч перемир’ю почали
захоплювати пограничні містечка, і гетьман вислав на границю, до
Острога і Корця, велів бути там „на залозі” і писати гетьманам,
щоб вони не робили ніяких зачіпок до комісії, а скільки послано з
ним війська, вони не знають.
Взялися за Немирича, зводячи докупи те, що говорили Іскра
з тов. і що сказав Филимонович: коли йому гетьман дав маєтності
і нащо? Чи був він на Переяславській раді і просився до війська за
товариша. Лісницький і тов. не був приготований до цих питань і
значно розійшовся з Филимоновичом. Прийшов Немирич ще за геть
манства Хмельницького, Виговський Кременчука, Переволочни і
Котельні йому не давав; Кобеляки. Білики і Санжарів Немирич на
зивав своїми давнішими маєтностями, запевняв намір просити ца
ря, щоб йому їх дав; гетьман дозволив до царського указу збирати
з них стацію, але не давав в володіння.
В Переяславі на раді Немирич був, але гетьман його вислав
з ради геть, а бути в війську за товариша він не просився. Н а пока
зані їм листи Немирича (привезені від П уш каря) Лісницький з тов.
сказали, що в листах тих нічого лихого нема.
В чорновику протокола було написано, що з цього приводу
сказав Хитрово — але потім чомусь вичеркнено; „Як гетьман Ви
говський побачив того Немирича на раді, сказав мені, що йому бу
ти на раді не годиться, і велів його вислати з ради, і його вислали,
а щоб його прийняли за товариша, того він на раді не говорив”. І
посли потвердили, що, бувши на раді, вони чули від гетьмана, що
він велів Немирича вислати з ради 187).
Потім Хитрово нагадав послам, що гетьман просив донести
цареві його бажання — жити в Переяславі; Хитрово доніс це ба
жання, і цар позволив. Далі гетьман просив, щоб по значніших міс
тах були царські воєводи, так це бажання також: цар визначив сво
їх воєводів до Білої Церкви, Корсуня, Ніжена, Полтави, Чернігова
і Миргорода. Посли подякували іменем гетьмана і війська — „тому
що тим бунти в війську заспокояться” . „Коли б вел. государ велів
і по інших городах бути своїм воєводам, то в війську було б далеко
краще і спокійніше: от окольничий Б. М. Хитрово, виїзджаючи, не
багато царських ратних людей лишив — самих Путивльців, а й то
стало краще війську, бунтівникам страх!”.
Н а закінчення посли передали свій наказ -— наведений уже ви
ще, а також лист від Ю рка Хмельниченка, отриманий в дорозі (Ліс
ницьким мабуть) — прохання, щоб цар велів звільнити його челядь,
забрану в гадяцьких маєтках: Тимоша, Поривая й інших, „аби хоч
живі були при мені, бо побитих не підняти! а їх ЗО душ невинно за
мучено” 188).
Але того ж дня з'явилися в Приказі нові посланці, вислані геть
маном ЗО с. с. березня під вражінням нових подій на Лівобе
режжі і Задніпров’ю. Листа до царя, присланого з тими посланця
ми — Прокопом Бережицьким і тов„ ми не маємо 189), тільки наказ
і лист до Лісницького — з них можемо судити про зміст листа до
царя.
digitized by ukrbiblioteka.org
„Н аказ, що має бути поданий через Прокопа Бережецького й
Івана Богуна 190), моїх посланців до пресвітлого царського лиця:
1. Покірно просимо твого цар. в-ва, аби неправдивим байкам
Пушкаревих посланців не вірив, бо їх бунтів не інша мета, як тіль
ки щоб під час замішання людей убогих з усіх достатків пограбу
вати, якнайбільше християнської крови пролляти та неприятелям
дорогу в землю твого цар. в-ва показати.
2. А на доказ того, що не для іншої причини піднесли вони бун
ти, як тільки вищезгаданої, то даємо знати твоєму пресвітлому ли
цю про замучення покійного Івана Боклевського з жінкою в Ж а б
ках, з котрими так нехристиянсько обійшлися, що тіла здорового,
списами („рогатинами” ) не пробитого ні на палець! Щ е й до най
глибшого рову сам-десятого вкинуто і на похорон християнський
трупів не видано. Все те з науки Довгалевої — що тепер іще й С о
лонинку, сотника лукомського, утопив з багатьма козаками — за
те, що не був в його волі.
3. І то твоєму пресвітлому лицю даємо знати: з того часу, як
Стринджа дав фальшиву вість на Запоріжжя про грамоту твого цар.
в-ва, ніби дозволяєш вибрати на Запоріжжі гетьманом кого схочуть,
і про це має бути рада по траві, так за його підущенням так люди
розбунтувалися, що всі чисто повиходили на Запоріжжя, жінок і ді
тей лишивши в пустих хатах; тому сповіщаю твоє ц. в-во, що ко
ли б за наказом твоїм прийшлося б іти на ляхів, не було б з ким і
боротися за віру православну християнсььку. І ще більшу підійма
ючи своєволю, Паш ка, вірного підданого твого цар. в-ва, з отаман
ства скинули, а Ш екурку гетьманом настановили! Т а хоч незносні
злості чинять, більші утрати поносять, ніж ми — все військо Зап.,
що вірно твоєму ц. в-ву служимо, не жалуючи здоров’я для гіднос-
ти твого ц. в-ва і доказуючи діла лицарські на чужосторонніх не-
приятелях.
4. П ро господаря волоського сповіщаємо, що мав бажання усту
питися з усіми скарбами до землі української 191), але почувши на
шу незгоду, пішов до Венгрів, рятуючи здоров’я, коли на нього на
ким) не бул о послано листа до царя”. Ця ф раза викликає деякі сумніви. Ви
ходить, що лист Виговського до царя, датований 19 березня — де він виправ
дується, що сам не їде до М оскви, а посилає Лісницького (Акты V II. с. 215 —
вище), був присланий з Бережецьким, наздогін.
190) Акты Ю .З.Р . V II , с. 215. Виходить, що в посольстві мав їхати і Бо-
гун, але, очевидно, не поїхав — в Москві про нього не чути (див. нижче), але
ДИВНО, що він стоїть т ут на другім місці після якогось Бережецького. безтитуль-
ної і видимо незначної особи — простого гінця.
1Ь1) ,,в землю У краинную ”.
ступали турки з Гікою 192)), великим дворником поставленим на
господарство. І про мунтянського господаря дає знати, що по тім,
як баша сілістрійський зруйнував його панство і забрав ясир до Кри
му, він пошукав собі пристановища в Венгерській землі.
5. Просимо покірно, щоб послам нашим, як трапляться, позво
лив єси посольства свої виправляти перед твоїм престолом, бо через
це правда не може виявитися — хто прав, а хто винуат, що одні пе
ред другими уганяючи, фальшиві вісті сіють і слухи твоєму ц. в-ву
бентежать, не стаючи ніколи навіч одні перед другими.
6. Чолом б’ємо про звільнення Тимоша Прокоповича і Пори-
вая і просимо грамоти до воєводи (колонтаївського), щоб їх звіль
нено без затримки — бо вони в нічім присяги не порушили.
7. Покірно і низько чолом б'ючи, прохаємо грамоти, котра б
була противна брехні Стринджі і всіх бунтівників, і щоб прислали
якогось гідного і розсудного чоловіка від боку в. цар. в-ва, аби піз
нав їх учинки. Запевняємо, що бунти не можуть заспокоїтися інак
ше, як таким способом. Бо Стринджа, написавши на грамоті твого
ц. в-ва під печаттю що хотів, так своїм підступом людей здурив, що,
не вірячи правдивим грамотам, при тім тільки стоять, що з тієї ф аль
шивої грамоти Стринджі чули. Через те й Пушкар не хоче коритися
указові в. ц. в-ва, ні в любові жити, як йому велено, а вимовляється
тим, що поїде до твого пресвітлого лиця — багатьох листах до нас
присланих.
8. Маємо також відомості від певних людей, що Пушкар підняв
цю своєволю з науки воєвод: колонтаївського, ахтирського, волів-
ського і білгородського — бо йому обіцяли в потребі помагати. П ро
симо покірно в. ц. в-во, аби за те їм дано нагану, аби напотім не ва
жились чинити такої незгоди.
9. Про Іскру даємо в. пресв. лицю знати, що він тих усіх бун
тів був перший привідця, хоч ніколи в козаках не бував і ніякої по
слуги в. ц. в-ву не вчинив, тільки все за торгівлею ходив. А тепер,
хоч присяг мені, що не буде причиною ніякого замішання, поїхав
ши, наробив ще більше всякого лиха, і тепер посланий до в. ц. в-ва,
аби своїм підступом стягнути на військо всяку біду 193). Просимо
покірно в. пресв. лице, аби там же (в Москві) за свої нехристи-
янські вчинки був і покараний, — аби його прикладом і інші закая
лися своїх шахрайств.
10. За сербів просимо твого пресв. лиця: вони також христия
digitized by ukrbiblioteka.org
ни, а їх без відомости в. ц. в-ва випускати не хочуть; просимо по
кірно, щоб їх випущено через вашу грамоту.
11. І про це просимо в. пресв. лиця царського, щоб лукавим
брехням людей нам неприязних не давав єси віри, але коли прий
дуть, до нас відсилав, або на місці карав по заслузі їх.
І ще раз прошу на ті пункти („статті") грамоту мені прислати,
а послів, котрих посилаю, щоб при боку в. ц. в-ва не затримува
но” 194).
Лист додає деякі подробиці — але він такий інтересний весь,
що варто його подати (на жаль маємо теж тільки в московськім пе-
рекладі) ІМ)).
„М ені великоласкавий пане полковнику миргородський! Як я
словесно обіцяв в. м. подавати всякі відомості з нашого краю, так
і тепер, сповняючи своє слово, даю знати, що замість аби по слову
ближнього й ц. в. (окольничого) мало бути заспокоєння по домах
спокійно перед своєволею сидіти не можуть. П о від’їзді в. M ., 1 8
марта 196) шурина мого Боглевського у власнім домі його сам -де-
сятого тиранського замучивши, там же й трупи на жир псам поки
нули, на ніщо не вважаючи, а мало того — чернцеві, що при нім
був, і ховати збороняють, і хто б хотів до такого християнського
діла взятись — б ’ють і відганяють.
,,А до тих своїх злостей ще й це придали, що, зіравшися з пол
ків, насамперед Паш ка з отаманства скинули, і всіх, хто не хотів би
їм у цій своєволі помагати, хочуть побивати —- так і йому самому
відгрожувалися. Потім 20 марта раду мавши, постановили третьо
го дня конче на Чигрин іти, або на Самару пустившися до П уш ка
ря перебратись, договорившися на траву раду відправити, згідно з
універсалом своїм, що вони видали. І справді 28 марта мали-сьмо
від кременчуцького сотника (відомість), що напевно пішли, щоб
сполучитися з ним (П уш карем ). А все то наробила грамота, дана
від ц. в-ва Мих. Стринджі, котру він інакше ніж була воля ц. в-ва
обернув і набрехав, що цар його м. дав волю обрати на Запоріжжю
гетьмана, якого схочуть. Т ак тією грамотою побунтував людей, що
всі на Запоріжжя вийшли, лишивши тільки жінок і дітей, а так бу
де, що коли ляхи схочуть на нас наступати, не матимемо з ким ста
витися і готовити військо, згідно з указом царським, даним через
окольничого. Хоч були ми забезпечені його словами про заспокоєн
digitized by ukrbiblioteka.org
чення небожчика 197) П ана Івана Боклевського приятеля вашої мил.
Минулої четвертої неділі, з четверга на п’яток 198) опівночі вбито
його тирансько і немилостиво від жителів жабських, бербеницьких
і шмиглянських — з мастностей його, злих і запам ’ятаних людей,
разом з жінкою його, з Рузьким, челядником пана Груші, що був на
Лузі, і з Іваном ш афарем і з Бутом — пішли грішні з цього світу.
І так страшно битий, катований і не по-людськи на всім тілі жахливо
скалічений (измучен), що думаю -— нема на світі такого бісурме-
нина, який би денебудь таку нелюдськість мав би вчинити. Як з
свиньми якиминебудь! Коли наші лохвицькі жителі довідались про
цю наглу смерть, зараз сотник з отаманом і з товариством впав до
Ж абок і того вбитого в ганебнім місці, в глибокій ямі, де лазня бу
ла (,,в банищи” ), знайшли голих, ледве зверху присипаних. З вели
ким трудом витягли їх звідти, але замість аби вчинити розслідуван
ня, заледве самі втекли, боячись аби й їм не сталось того ж від тих
безбожних убийців. А коли ті тіла до Лохвиці привезено, богобойні
люди лохвицькі, чоловіки й жінки, поприносили сорочки, простира
ла, і поробивши пристойні домовини, тих замучених тіла туди вло-
жили, і зараз їх чотирьох на бажання отця ігумна Густинського до
манастиря відвезено, а челядники одного тут у Лохвиці, а другого
— Бута — в Ж абках поховали. Ш остий 199 ) — чернець Гуловський
— також немилосердно на всім тілі побитий від тих зрадників, теж
жити не буд е — умре певно. А в дворі не тільки челядь 200) постра
шили, худобу забрали, скрині й одеж у вибрали, не лишили й пера,
так чисто все забрали. Д е ж страх у тих зрадників подівся? де свя
та справедливість загостилася, що так довго її кличуть? Чом у Г ос
подь праведний гніву свого не виллє на тих мужів беззаконних, аби
погибли? Т а мабуть заховав їх на страшні муки, до огню вічного.
„Старші наші, довідавшися про таку безвинну смерть, того ж
часу послали були 4 чоловіка до в. вельможности, пана м. м., але
з Лубень їм велено вернутись. Тепер я з оказії п. Бочковського, що
до вашої п. милости їде, я, негідний слуга в. м., з великим жалем по
своїм добродію подумав дати знати цим убогим листом. Т і самі
зрадники головні тепер на наше місто похваляються, приходячи на
те подвір’я, де тіла тих побитих лежать, з мертвих глузую ть і на
ругу велику чинять. Х то ж за це уступиться? де святої справедли-
digitized by ukrbiblioteka.org
небезінтересних подробиць про ці події: П ісля того, як Хитрово на
мовляв П ушкаря спинити свій похід, і він пішов назад до Полтави,
Донець почав збирати гультяїв у Лохвиці, і пішов з ними на Чиг-
ринський полк; від цього походу П уш кар його відмовляв, але Д он
цеві гультяї наробили чимало бешкету: грабували і побивали лю
дей, а в Миргороді і Лохвиці, в зв'язку з тим, за їх прикладом теж
виникли бунти: вбито двох сотників і трьох челядників Лісницького.
Ш ереметєв підкреслив, що з цих пояснень і зі слів Бережець-
кого виходить, що властиво П уш кар не такий уже промотор бун
тів, як виходило з інших заяв. Лісницький це потвердив: „М и це й
говоримо — почалися бунти спочатку від П уш каря, а тепер він і
сам їм не рад, хотів би заспокоїтись, та не може відстати: збивають
його Стринджа й Донець, а своєвольців намножилося так, що ма
буть і самого П уш каря вб'ють. А в Чигринськім полку ті своєвіль-
ці, що туди прийшли, і досі стоять там залогами”.
Порушив іще раз справу Немирича: Лісницький вчора говорив,
що Виговський не давав йому маєтностей — одначе він розсилав
свої листи, називаючи тих людей своїми підданими, а з того підій
мається таке замішання і ненависть на гетьмана: чи варто йому на
кликати на себе таку ненависть з-за якогось лютра? Лісницький за
певняв, що тепер, як гетьман про все це довідається, то він і все вій
сько Немирича за ті листи проженуть.
Вислухавши ці пояснення, Ш ереметєв об'явив таку царську
резолюцію: Писав гетьман, що своєвільники на Запоріжжю кошо
вого отамана П аш ка відставили, вибрали іншого. Збирається бага
то гультяїв, хочуть наступати на Чигрин та інші козацькі городи.
Бунтівники Стринджа і Донець пішли на Запоріжжя, пишуть в сво
їх листах, піднімаючи ворохобню, нібито цар дозволив їм по траві
зложити раду на Солониці, й цар, мовляв, посилає їм в поміч 40
тис. війська. Супроти того гетьман просить царя послати на Запо
ріжжя свою грамоту, з якимсь тямущим дворянином, який би по
трапив тих бунтівників і своєвольників заспокоїти. Ц ар на це дав
згоду — посилає на Запоріжжя грамоту і дворянина; в грамоті на
ведено текст грамоти, посланої з Стринджею і тов., і додано, щоб
вони видумкам Стринджі не вірили і всякі бунти надалі залишили.
Дворянин, приїхавши на Запоріжжя, має скликати раду, вичитати
на ній прилюдно царську грамоту і наказати, щоб тих, які розпов
сюджували такі ворохобні чутки, покарано за військовим правом,
як належить, аби то бачучи, інші не квапилися таких бунтів зчиня
ти і військо в замішання приводити.
Лісницький з товаришами за таку велику ласку дякували і ра
дили. щоб дворянин царський попередню грамоту відібрав, а щоб
їхав він з Путивля на Чигрин, а не на П олтаву (не попав в руки і
впливи Пушкаря і К °) — з Чигрина їх гетьман скоро і безпечно
відправить на Запоріжжя, а на П олтаву їхати небезпечно і далеко:
тепер от Бережецький їхав на Прилуки і Путивль, бо коло Лубень
збираються гультяї. Н а Запоріжжя Пуш кар послав свого старшого
сина — підіймати бунтівників і своєвольників на гетьмана і на ко
зацькі городи. Спільником його в тім „бунтовстві” Довгаль, і на З а
поріжжя тепер вибирається багато своєвільників.
З приводу бажання гетьмана, щоб цар покарав Іскру, як голов
ного провідника бунтів, за його бунтівства і нехристиянські вчин-
ки, — царська відповідь була така: бажаючи згоди і спокою між
християнами, цар хоче утихомирити усобицю без крови, тому на ні
яку кару не годиться, щоб не привести військо до гіршого замішан
ая. Лісницький з тов. просив принаймні затримати Іскру в Москві,
для страху. Ш ереметєв спитав, чи з того не вийде в війську гіршо
го замішання. Посли запевняли, що великого замішання з того не
ма чого боятись, а бунтівникам і своєвільникам все таки буде не
малий страх. А на повне викорінення своєвільства треба щоб цар
прислав своїх воєводів з військом.
Н а тім переговори закінчилися, Лісницького і Бережецького кіль
ка день потім відправлено разом, і з ними стольника П етра Скура-
това. Лісницькому і Бережецькому дано окремі грамоти, з датою
25 с. d березня, короткі і малозмістовні — цар повідомляв, що, ви
слухавши ці посольства, він посилає свою відповідь з Скуратовим,
а для полагодження ,.наших государских и войска Зап. дѣлъ" ви
правляє до Києва Ш ереметєва, а до інших міст воєвод 204). З С ку
ратовим було послано ширшого листа — він заховався без почат
ку 200); в нім переказувалися прохання і справи, порушені гетьма
ном, спеціяльно цар спинявся на жалях гетьмана, ,,що ті, які цареві
не служили ні роботали і надалі не те що служити не хочуть, але й
великі бунти зчинають — у ц. в-ва мають більшу віру і ласку, ніж
гетьман за свої великі служби” . ,,Ми, в. государ, вам, гетьманові,
милостиво об’являємо: Як від початку вашого вірного підданства
під нашу високу руку почали ми держати до тебе нашу ласку, так
і тепер держимо незмінно: твоя служба і старання нам відомі і па-
м ятні, а хто нам вірно служить, або від кого якінебудь замішання
чиняться, ті понесуть кару відповідну своєму злому ділу, а в дові-
р ю і в милості нашого ц. в-ва такі ніколи не бували, і ми їх за не
гідних уважаємо (далі було написано, але закреслено): ..в рівні з
digitized by ukrbiblioteka.org
ними, без нашої ласки ми тебе з такими мати не будемо: в тім ти на
нашу ласку покладайся” ).
„Кого до нас присилають в якихнебудь справах, ми їх справи
прохання слухаємо і даємо відповідний указ, але коли б хтоне-
будь на тебе видумував якінебудь наклепи, ми таким наклепам не
віримо, в тім ти на нашу ласку покладайся і ні трохи не сумнівайся.
Щ о твої посланці просили за Тимоша і П рокопа 206) Поривая і лю
дей їх, також про сербів, затриманих без нашого указу в Колонта-
єві, це нам не було відоме, і ми веліли зараз же звільнити, і про це
вже наш указ посланий спішно. А до вас з цією грамотою послали
нашого стольника П. Д. Скуратова.
Білгородському воєводі дійсно був посланий наказ — повипус
кати присланих від П уш каря бранців, відставити їх на границю до
Путивля та дати по 5 карбованців на дорогу, щоб могли собі їхати
куди хотять. З Колонтаєва приставлено Тимоша Самойловича і
Прокопа (П оривая?), писали до Ахтирки і Вільного — але там
бранців не знайшлося 207). Пушкаревих і Довгалевих посланців за
тримано на якийсь час, а до П уш каря і Довгаля послано тим часом
стольника А лфімова з суворою доганою за своєвільні вчинки і з на
казом бути в послуху Виговському. Грамота Пуш кареві заховала
ся тільки в уривку 20S). З нього бачимо, що на царський уряд зро
били сильне вражіння лохвицькі розрухи: убивство Боклевського
і Солонинки. Довгаля він трактував як самочинного полковника-
узурпатора, миргородський полк під його проводом — головним
огнищем замішання, а П уш каря винено в тім. що він дав привід до
всього того своїм конфліктом з Виговським. Грамота не датована,
але з звідомлення А лфімова знаємо, що його відправлено 23 с. с.
квітня 209). Одночасно поїхав на Запоріжжя, до Барабаш а дворя
нин Никифор Волков 210), очевидно з аналогічним дорученням, але
ближче нічого про його місію не знаємо.
Нарешті виготовлено наказ Ш ерем етєву 211). Приїхавши до
Києва, коли б не було ніяких бунтів і замішань у війську, мав він
повідоми гетьмана про свій приїзд і свою головну місію — переве
дення реєстру, згідно з проханням, переказаним через Лісницького.
Гетьман і військо прохали царя прислати для цього своїх комісарів,
і цар прислав для того Ш ереметєва .— нехай гетьман з полковника
digitized by ukrbiblioteka.org
„А до гетьмана, згідно з попереднім проханням послати дво
рянина, а з ним сто чоловіка стрільців, щоб були при гетьмані — в
Переяславі чи в Чигрині, а що буде гетьманом діятися, має той дво
рянин повідомляти Ш ереметєва, а той у важніших справах має до
кладно писати цареві” . В цій ролі тим часом мав „побути” у геть
мана стольник Апухтін, як ми вже бачили 214).
digitized by ukrbiblioteka.org
Гетьман на це сказав: „Тепер до ц. в-ва гінців відправити не можна
— не проїдуть, скрізь стоїть військо запорізьке і татарське. А що
написано до мене і до війська Зап. від в. государя 217), щоб нам у
війську вибрати з полковників і тямущих людей та послати до в.
государя, аби з царськими послами були на комісії з польськими ко
місарами, та прислати мапу границь, а тим часом приготовитися
(до війни), коли б з Яном-Казимиром згоди не вийшло 218), то мені
цього самому без ради військової зробити не можна. Буде рада і на
раді ухвалять, а тепер в війську від П уш каря і його самовільців
усобиця,, бунт і кровопролиття” .
Апухтін пробував намовити гетьмана, щоб пропустив до царя
його гінців з реляціями і з своїми листами, а тим часом брався по
їхати сам до П уш каря і намовляти його, щоб він бунтів не заводив
і гетьману був послушен, — але Виговський стояв на своїм: ні гін
ців Апухтіна, ні своїх посланців до царя посилати не схотів. Т ак
сказав: ,,Я вже вел. государеві про все це писав, і з Києва були гін
ці від А. В. Бутурліна — і я (з ними) про це все написав, в. госу
дареві все буде відомо, а тебе і твоїх гінців я не пущу” . І до П уш
каря пустити Апухтіна не годився, тільки піддячого Ю рьєва, що
був з Апухтіним.
Поговорили ще про волоські події, і на тім ця авдієнція скін
чилася, а З (13) травня прислав гетьман до Апухтіна до господи
того ж підписка Погорецького з листами П уш каря і Барабаш а, при
сланими до нього. Погорецький, передаючи їх, сказав: „Казав єси
гетьманові, що від в. государя війська, корогов і гармат в поміч са-
мовільцям до полку Пуш каревого не дано; і П уш кар ті бунти, усо
бицю і кровопролиття зчинає з самовільцями сам від себе. А от
Пушкар і Барабаш пишуть листи по різних городах і селах, до
старшини й черні, аби йшли до них у полк з усією службою, на
гетьмана та на полковників і старшину, що з гетьманом, а хто з ни
ми не піде війною на гетьмана, тим вони відгрожуються огнем і ме
чем. „їдемо за указом в. государя, і з нами царських людей, з Біл-
города і з інших городів 40 тисяч, і від царя прислані до нас у полк
гармати і корогви”. Гетьман з того переконався, що ти казав не
правду. 4 травня іде війною на П уш каря і Барабаш а доконче, а до
Пушкаря нікого пускати не велів — каже вам бути в Чигрині” .
Апухтін доказував, що все це в листах П уш каря і Барабаш а
вигадано, і повторяв свої намови, щоб гетьман з татарами без цар
ського указу не йшов і дав йому побачення того дня. Але гетьман
digitized by ukrbiblioteka.org
гетьман, велів сказати, щоб ти не журився тим, що він тебе затри
мав. Ц е тому, що посланців на комісію, згідно з грамотою велико
го государя, ще не вибрано і ради про це не було. А як посланців
до в. государя на комісію виберуть, гетьман тебе велить негайно од
пустити”.
Апухтін спитав в розмові Т етерю , що це його не було на авді-
снції і відки він тепер повернув. Т етеря ще раз оповів, що поляки,
почувши козацьку усобицю, збирались іти походом на Україну, а
він їздив їх відмовляти від того — представив їм, що усобиця вже
втихла, і ляхи свої пляни походу залишили, а послали посольство
до царя про згоду. А далі сказав: „Чув я від багатьох людей, що
Пушкар на мене набріхує, нібито гетьман мене посилав покликати
ляхів, щоб ішли руйнувати М алої Росії городи, а у мене того і на
гадці не було, щоб від світу вертатися до пітьми: забувши милость
до мене великого государя і присягу, таке зле діло робити”. А пух
тін заспокоював його, що він про такі листи не чував, і Тетері не
треба надавати значення цим поголоскам, бо вірна служба Т етери
на цареві добре звісна. А з свого боку став намовляти його, щоб
від себе ще гетьманові написав, аби пропустив його одписки до ца
ря і сам до нього про все написав, а з татарами тим часом не насту
пав. Тетеря обіцяв написати, але це розуміється нічого не було вар
то. Апухтін зостався в Чигрині під арештом, без можливости зно
син з своїм урядом на півтора місяці, поки гетьман розправлявся з
своїми противниками. Рішив знищити їх безоглядно і поставити М о
скву перед довершеним фактом , ніж далі тягнути отаке її балян-
сування між обома ворожими таборами.
digitized by ukrbiblioteka.org
і Бужииом і просить прислати військо з сином його негайно — „бо
не знати чи витримаємо”. Барабаш повідомляє, що він ,,за указом
його пресвітлого величества” вийшов з Коша ,,з військом Запорізь
ким, з арматою і бунчуками і всіма клейнотами, для совіту добро
го, для ради посполитої і заспокоєння всякої брани”. Посвідчує, що,
йдучи з Коша, на очі бачив, що Виговський під Чигрин-Дібровою
переправив 4 тасячі татар, а інші полки послав на Максимівський
і Сокірнянський перевіз. Посилає татарських язиків з товаришами
Іваном Волошином й Іваном Ш ульженком для інформації про за
мисли татарські і прилучається до „слізного прохання” — присла
ти поміч 223). За два чи три дні нові листи П уш каря і Барабаш а ,,з
табору з Сухої Голтви” -— про розгром с. Броварок з новими бла
ганнями війська — на котрі воєвода відписав, що жде від царя ука
зу, а без того війська послати не може 224).
Благаючи помочі у Москви, П уш кар, одночасно, не чекаючи
її, мобілізував всі сили протистаршинської опозиції за поміччю всіх
тих агітаційних мотивів і фікцій, схарактеризованих в листах і роз
мовах Виговського та його однодумців. Обидві партії: гетьмансьько-
старшинська і запорізько-чернецька (пушкарівська) наввипередки
старались поширити круг своїх впливів, мобілізувати суголосні еле
менти і тероризували противників -— і зброєю, і покликами на поміч
Москви, Запоріжжя, Орди. В переїзді Ш ереметєва через границю
оповідали йому в Глухові недавні події — з цих часів, загалом ха
рактеристичні до тутешньої ситуації — до цієї боротьби обох пар
тій на Лівобережжі. Пушкарів сотник Зел енський та Дзюк, ,,вор
(бунтівник) великий і всякому воровству заводчик большой” , зіб
равши з півтори тисячі гультяйства з буд і винниць, приходили під
Глухів ,,для грабунку” -— а сотника, війта й інших людей хотіли
побити. Але глухівські козаки і міщани, зібравшися, дали бій Зе-
ленському і його компанії, положили їх трупом 170 чоловіка, а са
мого Зеленського — ледве живого, і ще чотирьох взяли в полон і,
привівши до міста, розстріляли. Дзю к з іншими ,,ворами” повтіка
ли в різних напрямках; Д зю ка затримано в Путивлю, і сотник глу-
хівський Федір Уманець і війт просили Ш ереметєва, щоб він поста
рався, аби того Дзю ка до царського указу не випускали — ,,аби він,
визволившися, не завів знову ,, τ ο γ ο воровства і бунту” , і Ш ерем е-
тєв це прохання сповнив” 225).
digitized by ukrbiblioteka.org
Другого дня, 14 (24) травня, приїхали два сотники з 10 коза
ками, з листом від Пуш каря. Писав А лфімову, що ніяк не може ки
нути обозу, чекаючи щогодини наступу Виговського і татар, тому
просить А лфімова привезти царську грамоту йому до обозу. Дов-
галь додав йому від себе сотника з корогвою і 200 козаками в су
провід і Алфімов того ж дня поїхав. А ле як стали перевозитися че
рез Псьол під Баранівкою, прибігли два бараніські козаки і дали
знати, що за 3 верстви з’явилося багато татар. Почувши це, мир
городські козаки з корогвою побігли до М иргорода, а з А лфімо-
вим лишилися тільки ті 10 козаків, що прислав йому Пуш кар; з ни
ми Іван, дочекавши ночі, поночі приїхав до П уш каря. Н е доїжджа
ючи до обозу, стрів його П уш кар з Барабашем, з двома хоругвами,
і з ними з 200 козаків. В обозі стояли під зброєю піші козаки чоло
віка до 2 тисяч, та ще Барабашеві 229), і три невеличкі гармати, що
він з собою з коша вивіз.
Коли А лфімов заїхав до обозу, під Красний Л уг над Голтвою,
приїхали до нього від П уш каря козаки, щоб до нього запросити А л
фімова. А лфімов поїхав, доїхавши до наметів, зійшов з коня, і тут
зустрів його Пушкар. Війшовши до шатра, А лфімов сказав йому
своє посольство (без усяких компліментів: без питання про здо
ров’я, без „милостивого слова” ): щоб на привезену грамоту про все
докладно відписав і без затримки його відпустив. П уш кар сказав,
що завтра ж учинить раду з сотниками й козаками, на ній грамоту
прочитають і відповідь докладну напишуть. І спитав, чи крім гра
моти не переказано чого усно. Алфімов відповів, що усно наказано
потвердити йому те ж саме: щоб П уш кар сповнив свою обіцянку
— бунти утихомирив, новою радою нікого не баламутив і з гетьма
ном жив у згоді і послуху. ,,А що ви тепер без царської волі і слуш
ної причини хочете гетьмана відставити і вибрати невідомо кого,
такого, щоб по волі бунтівників поступав, що злочинно і нехристи-
янсько, без вини побивають свою братію, православних християн
та майно їх граують, то ти від того всього відстань і будь у геть
мана в послуху”.
„Писав ти до в. государя, що на вас прислано Богуна з козака
ми, і ви, не допустивши їх до міста і не вислухавши, в чім справа,
послали їм назустріч і побили їх чоловіка з 500. Вам годилось на
перед послати до них і розпитатись, з чим і від кого вони прислані.
Коли прислані з ворожими намірами, треба було написати в. госу
дареві; а самим провопролиття не зчинати. Т епер же в. государ, ж а
луючи вас як православних, щоб родичі побитих тобою людей над
digitized by ukrbiblioteka.org
велику силу татар перейшов Дніпро, і стоїть за 20 верств від мого
обозу, і немилосердно воює — церкви Божі руйнують, невинну хри
стиянську кров проливають і православних християн в полон заби
рають”.
Алфімов на це повторив докори, сказані перед тим Довгалеві:
„Самі знаєте, що всі ті злочинні діла почались від вас! Ви самі за
чали кровопролиття! Тепер пишіть листа гетьманові з усякою по
корою і послухом, що будете під його начальством, житимете з ним
у згоді і любові і послуху, будете у нього в усякій покорі, як і ін
ші браття-полковники, і ніяких бунтів ні ради не будете зчинати”.
Під той час прийшов і Барабаш і питав А лфімова, чи нема й
йому якогось наказу. Алфімов сказав, що до нього окремо послано
царського дворянина Волкова, і спитав при тім: пощо він вийшов з
військом з Коша? Барабаш відповів: „Вийшов я з Коша, тому що
дано нам грамоту від в. государя, аби ми вчинили раду і вибрали
гетьмана”. Алфімов на це сказав: „Хоч вам таку рамоту й дано,
але це перед тим, як був вибраний Виговський. За указом в. госу
даря був посланий окольничий Хитрово і була рада для вибору
гетьмана в Переяславі, -— були там усі полковники, сотники, оса
вули, козаки і чернь, всім військом вибрано Івана Виговського і да
но йому в. государя грамоту на потвердження його гетьманства. А
ти тепер на спілку з ворохобниками (плутами) і бунтівниками з різ
них полків, з купками людей (с небольшими лю дьми), що по всім
війську бунти заводять і замішання чинять, хочеш проти указу в.
государя вибирати гетьмана, проти всього війська, по своїй волі -—
такого, щоб по вашій волі ходив? Т и вже з тими бунтівниками й так
наробив великих бід, почав кровопролиття серед невинних хрис
тиян”.
„Почувши це, козаки Барабаш евого полку, що посходилися з
різних полків від воровства і душогубства і бунтують по всьому
війську: миргородський писар Сенча. миргородський козак Янко
Черніговець, запорізький козак М ихайло Стринджа з товаришами,
підняли крик і зібрали силу людей, і почали бунтувати. Зараз
зробили бунтівську („воровскую ” ) раду — одні своїм полком і при
слали до А лф ім ова”... І на жаль на цім преінтереснім місці 230) ури
вається його звідомлення.
Через те не знаємо докладно, з чим саме відправив П уш кар
Алфімова. Насамперед, на доказ своєї покірности царській волі пе
редав він з ним покірного листа до Виговського, від свого імени і
від Барабаша, свідчачи готовість покоритись і бути в послухові —
коли Виговський відішле О рду і відступить від своїх мстивих за
мислів: „Вельможний пане гетьмане війська й. ц. в. Запорізького,
доброго здоров’я і всяких радісних потіх милості твоїй від Господа
бажаю! Стало відомо нам — Якову Барабашеві і Мартинові П уш
кареві, полковникові полтавському, що милість твоя підняв гнів на
нашу Україну і на городи й. ц. в-ва, і орду (привів), маючи намір
огнем і мечем знищити українні городи. Богом свідчимось, що тіль
ки почувши про тих чужоземних людей, зібрали наш українний
полк, і для орди стоїмо в полі, охороняючи здоров'я своє, а також
боронячи від пролиття крови християнської. Тепер стольник й. ц.
в-ва І. М. Олфімов прийшов до нас з грамотою для заспокоєння
-— щоб не було кровопролиття між народом християнським і щоб
ми жили мирно між собою і в послуху у тебе були: Ми проти при
писів царської волі, як і проти Божої не можемо стояти, все поклада
ємо на царську волю і тепер у милости твоєї просимо пробачення,
в чім була наша провина перед тобою і від війни всякого спокою —
щоб за нашою ворожнечою не розливалася невинно християнська
кров, і неприятель щоб не тішився нашою усобицею. По цім тебе
Богові поручаємо. З табору з Голтви, (мая) 14 дня”. До цього при
писано (може під диктат А лфім ова): ,,І в нічім проти царського по
веління проти тебе бунтувати не будемо, ні про які ради, і завсіди
будемо в послуху у тебе, як і інші полковники. Тільки прохаємо —
будь ласкав, і яка орда при вашій милості — вели їй відступити до
свого краю, царських і задніпрянських городів їй не давай і в по
лон брати християн не дозволяй. В. м-і, панові нашому у всім зич
ливі (щось пропущено) Як. Барабаш отаман кошовий з товариша
ми війська Зап. й. ц. в-ва. М. Пушкар полковник війська Зап. й. ц.
в. полтавський”. Дата: 3 табору з Голтви 14 дня 231).
Виговський відповів таким листом — вимагаючи повної капі
туляції:
„Мій милий пане отамане кошовий і пане полковнику полтав
ськи й . Дивно нам, що посилаючись на указ ц. в-ва, тим зводите не
винних людей, не слухаючись правдивого указу й. ц. в-ва. Один
раз кажете, нібито ми з Ордою збратались на пагубу християнству
і на полон Задніпров'я видали. Другим разом затриманими гроши
ма 232) бунтуєте — котрих ми ні чули ні видали. Тим способом тіль
ки своєвільців збираєш у себе, і прості люди беручи то за правду,
2П) Білгород, ст. 437, ст. 92, на жачь московський переклад, подекуди оче
видно досить лихий.
2 Э2 ) Т у т в список попали видимо якісь цілком сторонні слова.
digitized by ukrbiblioteka.org
до вас прихилились — сподіваючися в нас великої неправди - і3).
Т и сам, пане Барабаш, знаєш (нашу) людськість і ласку — хоч і
заслужив був велику кару — котрої ціле військо вимагало на тебе,
але я, забувши всякий гнів, дарував тобі вину заслужену і проступ
ки відомі, хлібом нагодував і вільно та ціло пустив тебе до дому. А ле
ти за мою учинність такою подякою віддав, що казав, нібито я те
бе з маєтности твоєї на Запоріжжя вигнав. І таким чином піднявши
простих людей насмілився на моє здоров'я підняти; це тобі Господь
відомстить, а мене, за мою невинність звільнить.
,,І ти, пане П ушкарю, знаєш добру мою зичливість — що не
раз звільнив я тебе від кари у покійного гетьмана. Але ти, пс маю
чи ніякого взгляду на це, стільки наробивши убийства, на моє влас
не здоров'я наступав. І тепер кажеш, нібито я умисно на те орду
покликав, аби всіх християн за Дніпром сущих в неволю видати. А
того ніхто не доведе, щоб то мала бути правда; тільки бачучи таке
(твоє) запам'ятання, змушені ми всяко промишляти. А того нічо
го б не було, якби ти добровільно, перепросивши військо, злості свої
занехав, як ми з тим (на тебе) наполягали через Твердохліба, від
нас до тебе посланого. Тільки ти не зважаючи на це, ще перед Ве
ликоднем універсали свої розсилав, на своєволю людей бунтуючи,
і де міг велів чинити мучительство. Коли ж тепер хочеш обійтися
без кровопролиття людей християнських, приїздіть оба до війська
і тут всі свої признайте вини. А коли б приїхати не хотіли, — ми з
військом мусимо кінчати почате — вина за те не на нас буде, як і пе
ред тим ніякої не було. П о цім вас Богові поручаємо. Дано з табо
ру під Голтвою 16 мая 1658. Ваш у всім зичливий приятель” і
т. д. 234).
Ні П ушкар, ні Барабаш на таку капітуляцію йти не хотіли. З а
мість їхати до Виговського з покаянням, ,вони подали А лфімову
грамоту до царя, виправдуючи себе і свою політику супроти Вигов
ського, чому вони змушені далі боротися з ним 235).
Барабаш ще раз виписав цілу історію з початку — від царсь
ких грамот виданих Стринджі. Тоді, мовляв, військо не могло вий
ти з Коша ,,за великою перешкодою Івана Виговського” (без геть
манського титулу) -— так як нібито цар бажав того в грамотах, ви
даних Стринджі, — аж тепер вийшло все, ,,не на війну, Боже бо-
ронь, — тільки згідно з наказом і ласкою в. ц. в-ва” — тому про
сить за це гніву на нього не мати. За цей час Виговський підняв ор
23с) Білгород. ст. 407 и. 94 і 100, московські переклади, що вони були пос
лані з Алфімовим, з змісту і з дат цілком ясно.
237) ,,в которые войско не коры стустся”.
digitized by ukrbiblioteka.org
на світанку напали на город Біликів татари з німцями -;й), волоха
ми і козаками, — город повоювали і в неволю забрали — при тім
двох татар убито і 2 німців. А ми згідно з волею в. ц. в. усі усту
паємось, ні усобиць ні кровопролиття не хочемо, тільки волю в. ц.
в-ва творимо.
„Сьогодні 17 мая татари, серби і волохи з козаками Виговсько
го знов прийшли до Решетилівки, наступали і бій чинили, але му
сили покинути і пішли з табором під Полтаву). А ми стали під го
родом, за милю, з усім полком Полтавським, стережучи життя, а
кровопролиття між християнами не чинячи. Коли ж новообраний
гетьман Ів. Виговський з О рдою й іншими невірними чужоземцями
буде на нас військом наступати,, ми в городі замкнемось і будемо
боронитися до смерти". П ри тім запевнення в непричетності до мир
городських розрухів, прохання змилосердитись і заспокоїти усоби
цю, приславши когонебудь для розслідування обопільних скарг (тут
принагідно і побіжно про зраду Виговського цареві), а посланців
Пушкаревих -— Іскру й Гуджола з тов. відпустити. Вкінці після д а
ти: 18 травня з Полтави, приписка: „П ісля цієї одписки” татари на
пали і розбили табір, при тім їх убито чоловіка 300, а кількох взя
то живими -— і двох з них П уш кар посилає цареві з Алфімовим, не
гайно.
З тих же днів маємо кілька листів до пограничних воєвод. Біл-
городському воєводі Х ілкову в однім листі П уш кар, відправляючи
назад його посланця, повторює попередні вісті: „Н а Святого М и
колу (9 с. с.) зрана мали-сьмо ій за Голтвою в селі Броварках. Т а
тари, волохи, серби і козаки з тамтого боку Дніпра напавши церкву
одбили, образи порубали, людей порубали й в неволю забрали, то
вар і худобу всю позаймали. Я з Як. Барабашем, отаманом кошовим,
що з військом Запорізьким вийшов для згоди з Виговським, стоїмо
на Полугорі (П олугорьи) з усім військом і з полком своїм. Тепер
стало нам відомо, що татари вирубали город Білики над Ворсклою
і в неволю християн забрали. А вчорашнього дня, вечір пізно за
брали людей в Решетилівці; там одного татарина вбито. Хочуть во
ювати огнем і мечем П олтаву і всі городи, а потім на його ц. в-во
тою ж війною йти 239 )). В закінченню — вічний рефрен, що повто
рюється в двох інших листах з того ж дня. П уш каря і Барабаша:
digitized by ukrbiblioteka.org
дворянином й. ц. в-ва Никифором Хр. Волковим -— так коли б ми
послали вам список її, ви йому менше б вірили, а краще буде коли
пришлете з-поміж себе двох товаришів тямущих, щоб її прочитали
— і ми через них і список прислати обіцяємо. В тій грамоті ясно і
довідно пише й. ц. в-во, що на ніяку своєволю нема його дозволу,
але велить жити в любові і одності, в послушенстві нам. І з того
правду й істину нашу пізнати можете, що ц. в-во послів наших: П ро-
копа Бережецького й Івана Богуна милостиво й ласкаво прийнявши,
з милостю відпустив, після них Григорія полковника миргородсько
го, а Іскру з іншими за їх лукавство і неправду велів в столиці за
тримати; коли б цьому не повірили, то з скутку самого побачите
— не видячи їх повороту. Бо і до нас зволить й. ц. в-во писати, що
не будуть відпущені, поки від нас не було в тім прохання.
„А що деякі старші ваші удають, ніби то ми наняли орду на
пролиття християнської крови, — того не зможуть довести. М и ма
ємо її на приборкання людей своєвільних і ц. в-ву непослушних, але
затримали при собі в спокою, без усякого кровопролиття, бо з при
роди нашої на те хвалимось і іншим того забороняємо, — бо до то
го з вдачі нашої ми не привикли. Свідок нашої ласки і розваги сам
Барабаш, що хоч перед тим значні нам починив був несмаки (,,не-
вкусы” ), проте ні в майні не був від нас пограбований, як на нас
удає, але ще й усяким збіжжям і грошима був від нас споможений,
— та й тепер, якби відстав від того злого передзавзяття й навер
нувся, ніякої не зазнав би від нас помсти ні неласки. Аби тільки і
він, і інші перестали вас баламутити тими грошима, що нібито вам
й. ц. в-во на заплату за 4 роки прислав, котрих ні ми у себе не мо
жемо об'явити, ні ви їх одержати не надійтесь, тільки мусите від
своїх старших сподіватись — бо вони за всі ті роки і досі держать
в полку полтавськім аренди винні і тютюнні і всякі інші, а ми не
користавши ніякими пожитками з них, не можемо бути змушені до
того, щоб їх повертати. Розгляньтеся ж по правді і роздумайте так,
щоб невинні люди через злий провід 242) не потерпіли, — а до нас
якнайскорше присилайте товариство!. Бо коли б того тепер учинити
не схотіли, то потім уже часу не буде, бо вже занеслося на війну”.
В універсалі до миргородських полчан, міщан і всього поспіль
ства: ,,Уже попереду наказували ми вам усім своїми універсалами
і відводили від П уш каревої своєолі, аби ви не давали себе зводити
його обманством. Він вас дурить, нібито ц. в-во того йому позволив,
а ц. в-во ніколи того і в гадці не мав як то вам докладніше опо
відять наші посли: Гр. Лісницький, що повертається від ц. в-ва з
243) Білгор. ст. 407, л. 84, московський список. Дата: ,,14 мая над Пслом
під М анджеликою”.
- 4 ł) ,,Не будучи наглые на кров христианскую ” — московський список
заховав тут ф разеологію оригіналу.
245) Білгород. ст. 399, л. 87, кінець цього листа надрукований в актах
Ю .З.Р IV , с. 120, без початку.
digitized by ukrbiblioteka.org
но прийняти. Самійло виїхав йому назустріч і запровадив до обозу,
визначивши йому становище поблизу гетьманського шатра, і того ж
дня прийшов козак ,,Мисько Чигиринець” (чи не осавул М исько?),
запрошуючи до гетьмана: „Т у т недалеко, зволь пройти пішо’'. Т а
Скуратов, видно для свого престижу, захотів їхати конем, і поки
йому сідлали, привів Самійло Виговський коня від гетьмана, кот
рим Скуратов і під’їхав до гетьманського шатра. Гетьман його стрів
„трохи виступивши з ш атра” і впровадив до себе. Вислухавши зви
чайні посольські слова, питання про здоров’я і т. ін., прийняв гра
моти, і дві грамоти царські, адресовані до нього,, прочитав сам мов
чки,, а третю, адресовану до П уш каря,, велів вголос прочитати пи
сареві Груші 247). Т у т стався інтересний інцидент: поки Груша чи
тав царський титул, гетьман слухав його стоячи, коли став читати
саму грамоту, він сів на ліжку і С куратова запросив сідати. С ку
ратов завважив,, що царську грамоту годиться слухати з усякою
честю, стоячи, не сидячи. Гетьман іронічно відповів: „Все у вас ви
соко!” Але встав і дослухав уже стоячи. Потім, взявши грамоту з
рук Груші, прочитав її вдруге наголос і сказав: „Ніякими грамота
ми П уш каря спинити не можна, треба було його стяти, або присла
ти до війська Запорізького”. А коли Скуратов сказав після цього,
що на прохання гетьмана на Запоріжжя, до кошового отамана і всьо
го війська, що з ним пробуває, послано царську грамоту, в спросто
вання грамоти даної Стринджі — щоб вони самовільство і бунти
занехали й були в послуху гетьманові, і таку ж грамоту послано
Пушкареві з стольником Алфімовим, а гетьманові для відома по
силається список, і подав йому цю копію, додавши до того, що має
наказа „помешкати у гетьмана” — гетьман вибухнув ще різчою
відповіддю („сердитовавъ говорилъ” ): „Такого ворохобника (,,во-
ра” ) треба було давно покарати, приславши для того когось, або
приставити в військо Зап. Я багато разів писав до в. государя, щоб
велів приборкати („смирить” ) його до Великодня, а коли не при
боркає, то я з ними упораюся сам! М ожна було його досі погамува
ти, були б і православні християни цілі, котрих він без вини повби
вав! Я терпів, чекаючи указу в. государя, а то б іще зимою його
приборкав «— мечем та огнем. Я й булави брати не хотів — хотів
жити в спококх Б. М. Хитрово обіцяв П уш каря вхопити і до мене
привести, та не тільки, що не привів, а ще більше йому попустив,
дав соболі й відпустив! А Барабашеві нема чого й писати! він тепер
з Пушкарем!
digitized by ukrbiblioteka.org
ли 253), він жалує, їх посланців приймає, давши грошей і соболів,
відпускає до П уш каря і Барабаш а, а таких бунтівників треба було
прислати в військо Зап .”.
Після авдієнції того ж дня приходив до Скуратова Самійло
Виговський і говорив далі на ті ж теми. М іж іншим сказав: ,,В вій
ську Зап. велика непевність -— думають, що П уш кар так посту
пає за згодою царя. П уш кар говорить, що у всім війську мають бу
ти царські воєводи. М абуть так воно й буде — будуть царські воє
води. А так попробували і за королів польських: завели лядських
полковників, при кожнім чоловіка по 10 ляхів, але з того й вийшов
бунт побили тих полковників і ляхів” 254).
16 ((26) травня гетьман запросив Скуратова на обід до себе.
Пив на здоров’я цареві і говорив далі на попередні теми: „Н е тре
ба було Пуш кареві і Барабашеві ніяких грамот давати! Ц е у вас т а
кий звичай -— все робити по своїй волі <— і перші букти в війську
почались від Ів. Ж елябужського — як посилали його до Ракоція.
Т а так і за польських королів було: як почали наші вольності лам а
ти, за це й сталось”. „Щ е говорив, що козаки і серби затримані в
Колонтаєві таку муку терплять, що й в'язням такої не буває. І так
клявся: „Напевно то цар. в-во відає”. А як у Путивлі Мих. Стрин
джа з товаришами був, так їх потримали та й пустили — а таких
треба б прислати до війська Зап.: припинилися б бунти!”
Скуратов запевняв, що цареві про арешт козаків і сербів в К о
лонтаєві не було відомо, і він, довідавшійся, велів їх звільнити, а во
євод тих перемінити: спішно послано про це умисних гінців. Стрин
джа з товаришами з П утивля втекли. їх не відпускали. А Ж еля-
бужський ніяких бунтів не заводив: самі до нього козаки приходили.
Під час цих переговорів Виговський одержав від А лфімова по
відомлення про його місію та її досягнення — що Барабаш і П уш
кар готові йому покоритися — доказом чого мав бути їх покаянний
лист 14 (24) травня. Відписавши їм так, як наведено вже вище, 16
(26). Виговський другого дня писав знов: „Писав ти нам, ,що за
указом ц. в. приїхав до полковника полтавського М . П уш каря, на
заспокоєння усобиці і всякої ворожнечі, і там сповіщаєш про його
покірність — що він цілком кориться й. ц. в. і готов бути в послу
ху нам і війську Зап., в згоді і єднанні. Т а це не перша грамота цар
ська до нього, та він на ні одну не вважав — не хотів спам’ятатись,
а скрізь замишляв кровопролиття — по мислі свосвольних людей,
digitized by ukrbiblioteka.org
гетьманом наказний. Ніженський і прилуцький під Лубнями; коли
вони прийшли, лубенці, думаючи, що їх воюватимуть, замкнулись
в місті, але ті силоміць вдерлися до міста; лубенський полковник
Павло втік, а піхоту його ті полки порубали, а декотрі, тікаючи,
потонули в Сулі; але міщани не рубали. В Миргороді вхопили Дов-
галя і тримають під арештом, а на його місце настановили знову
Козла, і з ним до гетьмана приїхали.
„П уш кар і Барабаш тепер у Полтаві, приготовились до обло
ги і передмістя випалили. П уш кар сів в однім городі, а Барабаш у
другім. А гетьман стоїть над П олуозером — 10 верст від П о л та
ви, 18-го був бій і т. д.
„Серед черні велика незгода: одні хвалять Виговського, інші
Пушкаря і не хочуть битися з пушкарівцями. Гетьман сказав мені:
„Багато пристають до пушкаревих замислів ( „совѣту” ) , і котрі
полковники пішли зо мною, з тими мало людей — інші не хочуть
іти, і коли б я не пішов (походом) — всі б пристали до пушкарево-
го замислу” . Навіть з Голтви козаки не пішли були з гетьманом,
так він написав їм, що як не підуть то він, вертаючи назад, їх усіх
вирубає і місто спалить, тоді козаки налякались і пішли до нього.
„Черкаські городи цієї сторони Дніпра (лівої) всі бажають,
аби по городах були государеві воєводи. А задніпрянські козаки так
говорять: П уш кар хоче, щоб були царські воєводи, -— але у нас то
го не буде ніколи” 258).
Про свою першу перемогу над пушкарівцями сам гетьман пи
сав Скуратову другого дня, 19 (29) травня: „Сам, твоя мил., ба
чиш завзяття П уш каря: хоч ми до нього посилали послів, запевня
ючи йому мою ласку, але він щодалі то до гіршої злости приходить,
хотячи землю й. ц. в-ва внівець обернути. О т і вчора прислав на нас
свій під’їзд, а перед нами роблячи різні вимовки, сам з усім війсь
ком пішов до П олтави -— щоб краще побунтувати простих людей.
Але Бог всемогучий, сприяючи правді і хотячи йому по ділам його
віддати (так обернув), що йдучи до П олтави натрапив на наших
і несогіршу дістав кару, так що й табору з гарматами, корогвами,
полковими і літаврами відбіг і велику силу людей своїх стратив —
невинних і його зрадою обманених. Досить мені цього, і при такій
помочі Божій бажав би я, не проливаючи крови християнської, при
вести до згоди, щоб ми спільно всім військом були готові на іншого
неприятеля й. ц. в-ва -— коли б трапилась потреба. Т а видно сата
на заволодів його (Пуш каревим) серцем. Коли не прихиляючись
до покори і послушенства, як велить йому ц. в-во, приходить до все
більшого бунтівства, силоміць приводячи до погибелі підданих цар
ських і все військо. Щ о твоя мил. радив йому, діла його ні трохи
тому не відповідають, і я свідчачись перед в. м. про свою невинність
-— що не моєю виною проливається християнська кров, мушу про
своє здоров’я думати. Тільки прошу милость твою, аби-сь у Голтві
будучи не тужив — я тобі зчаста всякі вісті доноситиму і дбатиму,
щоб тебе якнайскорше з утішними вістями відпустити до ц. в. Т е
пер же запевняю тебе, що ніяких городів ц. в-ва добувати не хочу,
і навіть зараз би і цю орду відправив — якби тільки Пуш кар опа
м’ятавсь і більше не хотів каламутити згоди” ...
Скуратов послав на це прохання дозволити приїхати до нього
в табір — тому що від царя йому наказано бути при гетьмані, роз
відувати про це і ..совѣтовать о всемъ с тобою” 259).
Але гетьман, розуміється, якраз і не хотів цього і відповів до
сить кислим, хоч назверх і приязним листом 260): ,,Дуже мене дивує
твій жаль, приятелю наш,, що присланий бувши в справах ц. в., по
лишений ти нами тепер у Голтві. Чи краще було б якби будучи з
нами набирався страху, або боронь Боже — і прикрости від лихих
людей, котрі не вважаючи на писання наші зчаста до них писані,
далі стоять у своїй упертості і під військо наше під’їзди з погрозами
присилають? Але бачимо, що ви стоїте більше за одного Пушкаря,
ніж за нас і за все військо, і за старшину — хоч вони вірніш служи
ли й. ц. в-ву ніж Пушкар, що ніякої прислуги ц. в-ву не вчинив
— хіба тільки що царських людей над Донцем різав, — а військо і
тепер вірно служить ц. в-ву проти всякого неприятеля царського,
не жалуючи свого здоров’я. Пуш кар от попалив підгородні двори
і, наробивши всякого грабунку, збирається нас воювати, — але він
з усіми злочинами правий (перед вами), а нам з нашою правдою
місця нема! Він і кревних моїх,, і козаків багато побив, людей з жін
ками і дітьми замучив — і зістається чистий перед вами, а я й най
меншого пальцем не рушивши — обвинувачений. Ц е вже втретє
Пушкар на мене наступає, розписавши бунтівчині листи; ми, пиль
нуючи наказу й. ц. в-ва, все терпіли, але тепер жаль подвигнув нас
на нього, як він був вже до Максимівки дійшов, хотячи знищити ме
не і тих молодців, що не сповняли його проклятої волі.
,,А що ти пишеш, мовляв хотів би знати (з царського наказу
для реляції — йому), чи всі (інші) полковники в любові і згоді зо
мною, то я сам тобі даю знати, що вони не мають чого на мене жа
digitized by ukrbiblioteka.org
лувати: я нікому не зробив ні малої кривди, не вбив нікому ні брата,
ні родича — як П ушкар, ані не сварив — хіба за проступок військо
вий — чого ні перед ким стидатися не буду. Можеш, приятелю наш,
з того зміркувати їх любов до мене і згоду, що й тепер вони всі од
нодушно згодилися йти на того своєвільника — тільки я ще чекаю йо
го спам’ятання і стримую чернь і їх самих (полковників), послав
ши до нього листа з намовою. Н е знаю, чи схоче послухати: коли
покориться — все йому вибачу — бо я не такий скорий на пролиття
крови християнської, як він” .
Кінець кінцем гетьман дозволив Скуратову тільки послати од
ного з своїх людей з реляцією цареві — користаючи з того, він і
вислав цікаву свою одписку, використану нами вище. Самого ж чем
но, але рішучо попросив чекати його повороту — як він утихоми
рить бунти. З тим Скуратов дійсно і просидів цілий місяць на П о л
тавщині, аж поки гетьман повернувся, розгромивши пушкарівців.
Про переговори, що велися в цих днях між обома сторонами,
розповідав білгородський вістун Рижков, посланий на звіди до П о л
тави. Присилав Виговський військового суддю Лободу, полковника
Зеленського й козаків -— миритися з П уш карем і Барабашем, ,,а по
мирившися йти разом на царські українні городи” . П уш кар і Б ара-
баш затримали їх у себе, а від себе послали своїх людей, заявляю
чи, що миритися вони готові, а на царські городи не підуть, як вір
ні царські піддані. Виговський тих посланців також затримав у себе,
прислав тільки одного з них з останньою заявою, що він в такім р а
зі буде брати П олтаву приступом 261).
М абуть з цим Рижковим послав П уш кар листа дякові Семену
Заборовському, з датою 27 травня с. с. 262) — це його останній го
лос, який до нас долетів:
„М илості твоїй відомо чиню, що повсякчас маємо війну з Ви-
говським. Стояв він з татарам и і козаками від П олтави півмилі; а
тепер перейшов з того місця на Ж укове село. П ри вашім посланці
Ів. Рижкові з тов. ми посилали до нього своїх посланців для пере
мир’я; аби він О рду відправив, а з нами замирився. Т ак Виговський
2в1) Білгород. ст. 602, л. 39, в яких днях був Риж коз в Полтаві, тут не
сказано, але повернувся до Білгорода 30 травня, і судячи з дати листа П уш каре-
вого до Заборовського, мабуть 27 поїхав з Полтави, а пробув там кілька днів.
М іж тими вістями, які він тоді в Полтаві зібрав, я згадаз уж е оповідання про
арешт Скуратова, ще відзначу оповідання, татарського мурзи-бранця, мовляв
Виговський послав тепер до хана свого батька, просити, щ об сам прийшов йому
в поміч на непослушних; ,,а упоравшися з ними, хоче скоро йти на українні цар
ські городи”.
їх затримав, тільки одного відправив, переказавши таке: ,,Я мири
тись не буду,, а воюватиму огнем і мечем”. Запалив село Ж уки,
півтретьої верстви від города, і загородні двори спалив.
,,А той посланець, що приїхав до Виговського від й. ц. в-ва для
замирення 2Г>3), сварився з Виговським: ,,Чому не одпускаєш мене
до столиці, заводиш сварки і чиниш кровопролиття між християна
ми?” Виговський йому відповів: ,,Я король і цар, всі землі буду во
ювати огнем і мечем, своїм розумом, і Пушкаря візьму і в полон
віддам, Біг свідок душі моїй, і він судитиме, хто неправду творить
і неправдою служить й. ц. в-ву проти присяги” 2ß4). ,,А ми присягу
вчинили вірно, щоб бути вірними й щирими підданими й. ц. в-ву і в
нічім не зрадити. Тому прошу милости твоєї — дати нам поміч на
ворогів й. ц. в-ва, бо коли не дасте, Бог зна на кім той гріх буде
і кровопролиття християнське, і Бог за неправду судитиме. Бога
ради прошу, дайте помочі, хоч би кінних. Коли не дасте, ще день
і другий будемо стояти — хоч і повмираємо здоров’ям своїм за й.
ц. в-во. Бога ради слізно просимо давайте поміч!”
Від Виговського маємо листа до Апухтіна, писаного того ж дня
27 с. с. травня 205) з-під Полтави. ,,До тих час притягши з войска-
ми под Полтаву, очекивали-сьмо на упомятаннє П уш каря і Бара-
баша і його полковників — якож щодень і щогодина Пуш кар і вся
старшина та, в Полтаві зостаючися, і посольство присилають до нас
просячи о милосерде, а на тих, що до бунтів їх побуджують — ви
силають (?). За чим стерпівши ще день і другий — вийдуть альбо
не вийдуть, — любо Бог свідок і все войско, же кровопролиття хри
стиянського не прагну, — мушу упор їх видячи, єжели не покают-
ся, казать їх в Полтаві добувать”.
Про головний бій під Полтавою найдокладніше оповідає Вс-
личко, і його оповідання варте всякої уваги, бо коли не був він на
віть очевидним свідком, то, як людина місцева, міг зібрати докладні
відомості про ці події доволі скоро по них; може не все вповні точ
но в його хронології наступу і битви, але в кожнім разі в поданих
ним ремінісценціях, топографічних вказівках тощо, безѵмовно є ба
гато реального 266).
digitized by ukrbiblioteka.org
Починає він з того, що мовляв 25 с. с. травня, перед Зеленими
святами приїхав до табору Виговського Лісницький з свого посоль
ства і привіз царську грамоту до П уш каря, щоб він покорився Ви
говському, але П уш кар цієї грамоти не послухав, і тоді Виговський
31 с. с. травня, лишивши орду під Соколім Байраком, рушив з усім
козацьким військом під П олтаву. Н а Полуозері 267) поставив два
полки наємні німецької піхоти старого Хмельницького, а сам став
на горі між Ж укам и і Рибцями, за милю від Полтави, поставивши
свій обоз від тієї гори аж до Ж укового Байраку. П уш кар хоч л а
дився до бою -— але, побачивши перед очима такі значні сили, за
вагавсь і хотів був замкнутися в П олтаві і відти боронитись. „Але
чернь або голота — гола на одежу і розум, зганила Пушкареві ту
його боязнь і змусила вийти проти Виговського в поле” . І так дру
гого дня, вівторок по Зелених святах, на світанку П уш кар виступив
з усім своїм військом з Полтави, ,.і коли сонце почало простирати
з О кеану своє злотовидне проміння” , вдарив він сильно на обоз Ви
говського. П ід першим натиском військо Виговського не додержало
бою і пушкарівці вибили його з обозу, — але Виговський привів йо
го до ладу, повів у контратаку і вибив пушкарівців, а далі стаз на
ступати за ними на П олтаву. Т а тут з П олтави виступив на поміч
Пушкареві Барабаш з запоріжцями. Спільними силами зломили нас
туп вигівців і, гонячи за ними вдруге, опанували їх табір і вважаючи
свою перемогу цілком дефінітивною, почали грабувати, ,,а різні
п'яниці коло куф горілчаних засівши, вже не сподівалися відміни
свому щ астю ”. Тим часом Виговський полетів до О рди і, забравши
її і ті німецькі полки, що лишились в П олуозері, повів їх на свій т а
бір. Німців пушкареві дейнеки прийняли в киї так, що вони, мовляв,
втекли навпростець до Чигрина і, не чекаючи від Виговського за
плати за службу, подалися відти просто до Німеччини. Але Вигов
ський з своїми козаками і татарами, сильно вдаривши, в завзятім
бою зломив пушкарівців, розігнав на всі боки і до решти знищив.
Барабаш з запорожцями завчасу, побачивши програну битву, відлу
чився й пішов до Січі, не маючи погоні. П уш кар же поліг в битві,
і голову його відрубавши один козак приніс до намету Виговського.
По цім, трохи перепочивши по такій перемозі, Виговський без уся
кого опору заволодів П олтавою „огнем і мечем значно привітавши,
останок її заховав в цілості” , і простояв тут три дні. Відправив т а
digitized by ukrbiblioteka.org
„В день Вознесення (20 ст. стилю травня) Виговський присту
пив під П олтаву, ставши в милі від неї, Пуш каренко ж замкувся в
Полтаві, а інші в Гадячу. Виговський „розділився на двоє” : сам пі
шов на Пуш каренка, а полками: ніженським, чернігівським і при
луцьким обложив Гадяч. Від Вознесення справа тяглася до свят
(Зелених), і тим часом П уш каренко агітував між козаками, особ
ливо у полковника Джиджали, що був з Виговським так що
Джиджала пообіцяв йому видати Виговського живим. Умовились,
що Пушкаренко вночі вдарить на Виговського, в тій певності, що ко
заки перейдуть на його сторону і видадуть Виговського. Опівночі з
святочної неділі на понеділок (під 31 ст. ст., а н. ст. під 11) П уш
каренко вийшов з міста налегко, кажуть що було з ним до ЗО тисяч.
Підкрався лісами -— бо становище Виговського було між великими
лісами. Коли П уш каренко підійшов під крило Джеджали, Джеджа-
ла зараз зробив йому в своїм таборі вулицю і, сполучивши свої си
ли, поспішили до намету Виговського, аби його живцем ухопити.
Але Виговський, почувши крик, як був кинувся тікати — бо не роз
дягався, і допавши коня ледво сам-десят утік до Карач-бея, що стояв
в милі, з ним утік і слуга пана волинського (Бєньовського).
„Н е заставши в наметі гетьмана, П уш каренко звернувся на
Джеджалу, мовляв, зрадив єси мене, нема Виговського, і своєю ру
кою тут же при наметі Виговського П уш каренко стяв Джеджалу.
Піднявся великий рух, замішання, ніч була темна, не видно було
хто з ким б’ється. П уш каренко захопив гармати і здавалось — спра
ва була скінчена; але декотрі сторонники відсутнього Виговського,
особливо Носач, боронились; також драгонія добре ставилася —
котрої було понад 150, так що до дня тривало це замішання. Вже
сторону Виговського з табору випирали, коли на світанку наступив
Виговський з татарами. Коли його козаки — що були вже на чверть
милі з табору вибиті, побачили його бунчук -— вони завернули на
зад, і тут так завзято билися, що орда пушкаренкового хлопства
тисяч на ЗО положила на місці. Сам Пуш каренко згинув, приніс ор
динарець серед битви його голову Виговському. Гасло Пуш каренка
було: „Царський орел” , у Виговського „К арач-бей”. З П олтави в по
міч Пушкаренкові йшов Довгаль і Барабаш <— котрих Пушкаренко,
виходячи, лишив під містом; вони думали, що Виговський вже в йо
го руках, ішли трію мфувати,, але їх також розбито. Н а останку за
сіклося в лісі гультяйства понад 700, -— і тих Виговський здобув і ви
рубав до одного.
,,По цій побіді Виговський послав голову П уш каренка до П ол
тави, П олтава просила милосердя, і він, забравши армату і зрабу-
вавши, поставив полковником Богуна. Гадячани також випросили
милосердя. Знайшов по тій побіді Виовський всі листи і грамоти
царські, дані Пушкаренкові" 271).
З пушкарівської сторони маємо реляцію Барабаша, писану на
гарячих слідах подій — на жаль, в переповідженню Ромодановсько-
го, що одержав цього листа 4 (14) червня (я все таки реставрую
оповідання з деяким скороченням в першій особі): ,,Я з військом
Запорізьким прийшов до Полтави, а з Полтави хотіли ми з П уш ка
рем іти з військом Запорізьким на Солоницю або до П ереяслава —
тому що в. государ велів війську Зап. обрати іншого гетьмана за
мість Виговського. Але Виговський не пустив їх в ті сторони і, за
бувши Бога і присягу, наступив з татарами на нас і на християн
ську віру: обложив нас у Полтаві, жінок і дітей віддав в неволю т а
тарам, а міста, містечка і села попалено. Ми з військом Зап. вихо
дили на вилазку і наступали на гетьмана, не терплячи того, що він,
забувши Бога і присягу, нищить городи і міста, православну віру
і церкви Божі. Був у нас бій, і на тім бою П уш каря взяли, і Вигов
ський велів з нього таку кару вчинити, що відтявши йому голову
посадили на списа і так він велів її возити по полках. Запорізького
війська багато тисяч побив, і татарам багато віддав. А я з невели
кою частиною війська Зап. вступився (отшол отводом) і прийшов
до царського города Колонтаєва” 272).
Барабашів козак Яків Андріїв, що того листа привіз, на допиті
розповів: М ая 31 Пуш кар і Барабаш вийшли з П олтави на гетьма
на, вибили його з табору і забрали гармати, і П уш кар став був в
гетьманськім таборі при гарматах. Але Виговський, зібравши коза
ків і татар в великій силі, ударив на обоз і обложив П уш каря в обо
зі. Барабаш з військом Зап. відступив до Полтави, а П уш каря з ко
заками, що були в обозі, Виговський здобув, і П уш каря скарав на
смерть: відтявши голову велів на списа всадити і так по полках во-
271) Укр. Архів III, ч. 77 Краків. Ак. H., рукоп. 1056; реляція кінчиться
заміткою, що посланець Бєньовського поїхав від Виговського з-під Полтави тре
тього дня після битви.
Своєрідним відгомоном цієї реляції можна вважати записане в збірці Го-
лінського під місяцем червнем (с. 1036): на Україні за Д убн ом *) Виговський з
реєстровими козаками служебними через своїх послів заявив підданство короле
ві. Чернь — хлопство на те не згодилось і хотіло бути підданими Москви. Прий
шло до бійки; було хлопства до 50 тис., вдарили на Виговського — ледве пере
ломили хлопів козаки; тільки татари їх вирятували. Погромили і вирубали хло
пів. і Виговський поспав своїх послів під певними умовами, а тих полкозникіз,
що задумували його розрубати — побив, і інших казав постинати”.
digitized by ukrbiblioteka.org
зити, а козаків велів побити, а багато і в полон татарам віддав. З
Полтави Барабаш відступив за Ворскло і прийшов з усім Зап. вій
ськом до Колонтаєва, а Виговський після цього — 1 червня війшов
до Полтави й велів усіх полтавських козаків вирубати, а жінок і ді
тей їх, міщан і селян всіх віддав татарам. А котрі виїхали до Б ар а
баша, оповідають, що він усі городи по Лубні й С улу ріку віддав
татарам. Щ е чекає до себе Муравським шляхом М алого Ногая, а
тоді піде війною на царські городи 273).
Н аведу ще (в скороченню) оповідання про цю кампанію Івана
Сербина — многословне, мало конкретне, але не безінтересне в сво
йому психологічному мотивуванню (в аспекті пізнішого конфлікту
з М осквою): Гетьман зідно з переказаними через Хитрово бажан
нями царя збирався їхати до Москви і велів усім полковникам виб
рати по 20 найкращих людей, і тільки чекав від Хитрово обіцяної
присилки П уш каря. А ле Хитрово з Переяслава пішов до пушкаре-
вого табору, бачився з ним і пішов собі до Москви, не приславши
його до Виговського. П уш кар сотників своїх і полк розпустив, і геть
ман (задоволившися цим) вибрався до Москви — був уже в Києві,
та тут йому донесено, що після виїзду Хитрово Пушкар став роз
силати листи до сотників свого полку і на Запоріжжя з царськими
печатками .— нібито царські накази, щоб сотники і козаки збира
лись до нього, Пуш каря. Гетьман писав до нього, щоб він козаків
не збирав і бунтів не заводив, але П уш кар на це відписав, що цар
велить йому йти на Виговського війною, від гетьманства його від
ставити. Тоді Виговський став роздумувати: коли Хитрово П уш ка
ря йому не прислав, то видно таки й війну П уш кар починає з цар
ського наказу. Послав до нього послів .— відмовляти від війни, а
з свого боку обіцяв держати його на полковництві до віку його, і щоб
він приїхав до нього, того не вимагати. А ле П уш кар не послухав,
став пустошити задніпрянські городи, людей побивати і майно їх
грабувати, і Виговський послав по татар. Прийшов Карач-бей з 20
тисячами, гетьман велів їм іти на П уш каря за Дніпро, але татари
не пішли — боялись, що козаки їм зрадять. Т оді Виговський з пол
ковниками: чернігівським, ніженським, прилуцьким, київським, бі
лоцерківським, корсунським, черкаським, чигринським, уманським,
паволоцьким, іркліївським та наказним миргородським (бо Лісниць
кий був у Москві) вдруге присягали татарам, що від козаків ніякої
зради не буде і татари шертували, що не зрадять і на неприятеля по
магатимуть. Т ак запевнивши себе навзаєм, пішли за Дніпро. Вигов
ський з полками корсунським і черкаським пішов також. Скликав
усіх задніпрянських полковників і пішов на Пушкаря. Пушкар всту
пився до Полтави, а гетьман став під Полтавою і, порадившися з
полковниками, послав до П ушкаря суддю Богдановича та полк.
Зеленського з таким листом, щоб Пушкар їх лишив на застав у
Полтаві, а сам приїхав до нього — поклонивсь і більш бунтів не
зчинав. Але Пушкар тих послів напоїв п’яних і лишив під арештом,
а сам вночі вийшов з Полтави, розбив гетьманський табір і багато
побив людей. Гетьман побіг до татар і рано прийшов з ними: вибив
з свого табору Пушкаря, його самого вбито і з полчан його багато.
Полтаву здобуто і Виговський велів її спалити, а Барабаш з П ол
тави втік. А гетьман з військами з Полтави вернувся до Чигрина,
а татар відправив до Криму 274).
П ро погром Полтави завелось було московське листування з
приводу призначення туди воєводи, що сидів тимчасово в Білгоро-
ді з іншими такими ж воєводами in partibus та чекав нагоди вступи
ти в урядування. „Черкаський город П олтава тепер зруйнований
і спалений без останку, коли в. государ призначив туди воєводу, то
треба б цей город відбудувати зараз і спішно, до осінньої пори, щоб
черкаси і міщани двори побудували і хлібом забезпечились”. І по
яснення: П олтава на татарській дорозі, на Бакаєвім шляху, відбудо
вана — вона буде охороною від татарського наступу 275).
Очевидно потерпіла не тільки вона, а багато інших городів, і
містечок, і хуторів, де сиділи були пушкарівці і старшини віддавала
їм і всім причетним в бунтах і виступах. В Гадячу козаки і міщани
пробували боронитись уже після погрому Полтави 276). Виговський
наказав Гуляницькому здобути. Гуляницький облягав і здобув,
і очевидно зробив більш менш теж, що Виговський з Полтавою 277).
З цим гадяцьким погромом зв'язувалася сенсаційна — на жаль
в подробицях своїх мало звісна, подія: скарання на смерть корсун-
ського полковника Оникіенка. Чигринець Грицько Фомин, приїхав
ши в торгових справах до Путивля 4 липня, так розповідав тут цю
digitized by ukrbiblioteka.org
подію 278) — 19 (29) червня розстріляв гетьман в Чигрині корсун-
ського полковника і 6 чоловіка значних козаків 279) (його полку
очевидно), та переяславського полковника Сулименка. Т ом у що
посилав він їх під Гадяч ловити бунтівників і до нього відставляти,
а гадяцьких міщан їм брати і рубати не велів; а ті полковники Г а
дяч узяли, міщан вирубали і майно їх заграбили. Тепер гетьман роз
шукує це майно і віддає назад тим людям, у котрих що взято. П ос
лав також по миргородського полковника Гр. Лісницького та ні-
женського Гуляницького — велів їм приїхати до Чигрина. Тепер у
нього в Чигрині посли турецький і шведський, невідомо з чим; при
тих послах гетьман і розстріляв тих полковників і козаків” .
А ле козаки з Груні Черкаської (?), що були у Виговського то
ді ж у Чигрині поясняли цей ф акт інакше: „Скарав при них гетьман
корсунського полковника Оникієнка за те, що він не ходив з ним з
озоїм полком” 28°).
М аса людей з поруйнованих околиць, і всі. хто боялися нового
панування, кидала Лівобережжя та мандрувала за московську гра
ницю. Білгородський „станичний голова” (начальник роз'їздної ста
ниці), повернувши 10 (20) травня себто в сам розгар розра
хунку з повстанцями, оповідав в Білгороді: „П оїхав я був з О леш -
ні на Веприк і Гадяч, але, не доїхавши Веприка, вернувся, бо нія
ким чином не можна було проїхати через татар. Воюють тамошні
городи, а черкаси з жінками і дітьми, утікши з Веприка, тікають до
Олешні (за московську границю )”. Оповідали ці втікачі, що Ви
говський стоїть з військом під Голтвою, а П уш каря дійсно вбито.
До них приїздив до Олешні козак з листом від Виговського, щоб
вони вертали і йшли до війська, бо наступає польське військо, і він,
гетьман, хоче йти проти нього за Дніпро, а О рду скоро відправить.
Багато жінок і дітей полтавських козаків у нього в полку, і втіка
чів, які повернуться, він карати не буде. О рда, мовляв козак, в по
лон нікого не брала: заборонив то їй гетьман; але чи не віддасть він
їй жінок і дітей тих утікачів, він не знає 281).
Іншим разом Ромодановський доносив: прийшли з черкаських
городів сотники і черкаси — черкасів більше 500 чоловіка, і почали
селитися на р. Боровні, недалеко границі 282). З місць запитували,
digitized by ukrbiblioteka.org
К О Н Ф Л ІК Т И З М О С К В О Ю І Г А Д Я Ц Ь К А У Н ІЯ
digitized by ukrbiblioteka.org
Сам собою розрив з Москвою не міг не лякати багатьох навіть
між старшиною, це був небезпечний скік у безвість, розрив з тр а
диціями Богдана, що ніяк не хотів доводити до розриву. Н а цій по
зиції стояло й тепер багато, навіть з правобічної старшини, нібито
менше заінтересованої цим зв’язком з Москвою — поскільки ці лю
ди пильнували охорони західніх границь від польських претензій,
вони не хотіли розриву з царем. Паволоцький полковник Суличич,
що під час наступу на П уш каря остерігав своїх товаришів, щоб ,,не
стратили славної пам’яти покійного гетьмана” , захопившися бо
ротьбою з Пушкарем і відкривши полякам і орді західню границю,
під цю хвилю так далеко пішов в цім напрямі, що одночасно доно
сив київсьькому воєводі про зрадливу політику Виговського і радив
підтримати П уш каря 1). Інші не йшли так далеко і не виходили з
льояльности супроти гетьмана, але перспектива розриву з Москвою
й їм не подобалась: вони стояли за продовження політики лавіру
вання і заховання по можності добрих відносин з усіма впливовими
сусідами. А тут ставала перспектива війни.
І все таки Виговський завданням моменту вважав -— за всяку
ціну не пустити московських воєвод на Україну і не дозволити М о
скві взяти в свої руки адміністрацію. Повертаю чи з-під П олтави до
Чигрина з Скуратовим, він дав почути йому на цю тему зовсім не
сподівані балачки 2). „Як ішов з-під П олтави до Чигрина — писав
Скуратов цареві — не доїздячи Манжелії, приїхав козак з листом
від білоцерківського полковника. Гетьман, їдучи, його прочитав і
розсердився, так говорив: „Воєводи приїхали, нові бунти заводити!
Пише мені білоцерківський полковник, що написав йому окольни
чий А. В. Бутурлін (київський воєвода): приїхав воєвода для Білої
Церкви, і тепер він у Києві. Пиши, Андрій Васильович, а сам сте
режись!”
Скуратов нагадав йому, що він же сам просив царя прислати
ваєвод до черкаських городів. Гетьман на це сказав: „Я писав
до великого государя, щоб він прислав тисячу драгунів і ти
сячу салдатів — бунтівників приборкати 3), а він прислав воєвод з
ратними людьми. Т а що я в. государеві пишу, на Москві з того тіль
ки сміються! П . Т етеря і Ф. Коробка те мені розповідали, та й А.
Матвєєв Ковалевському говорив, що в. государ мені гетьманом бу
ти не дасть, і тепер я тільки нібито гетьман 4). А ле щоб воєвода мав
digitized by ukrbiblioteka.org
ратов поскаржився гетьманові, той велів Богунові перестати, з т а
кими словами: „Н е час про це говорити! (не та теперешнея р ѣ ч ь)” .
Приїхавши до Чигрина 6), Виговський таки не послав наказів
по городах, щоб приймати воєвод, і Скуратову ні відпуску, ні авді-
єнції не давав. А ле відпустив Апухтіна, і в грамоті до царя — по
тім короткім звідомленню про задніпрянську кампанію, та по від
повідях на запитання, прислані свого часу з Апухтіним, і подяці за
посилку помочі з Ромодановським — до котрої я далі перейду, він
значущо поскаржився на розпорядження Ш ереметєва в Києві, йому
донесені в останній мент: „П ри скінченню цієї грамоти до в. ц. в-ва
прийшла до нас відомість з Києва, що приїхав туди боярин В. Б.
Ш ереметєв і, не порадившися з нами, ні побачившися, починає ба
гато нового: допитується невідомо яких грошей і, не порадившися
з нами, воєводів по городах посилає. Н е знаємо, чи був на те указ
в', ц. в-ва, а тому смиренно чолом до землі б'ємо в. ц. в-ву, аби велів
йому з тим стриматися. Бо він, і на Білій Русі таке ж з християна
ми виробляючи, обжалував 7) перед в. ц. в-ом козаків, сам бувши
винен” 8).
Виправлячи Апухтіна другого дня (3 н. с. липня), гетьман вис
ловив доволі несподіваний жаль, що досі патріярх Никон не прис
лав йому благословенної грамоти на гетьманство. „Була до мене
милость вел. государя святішого Никона всієї Великої, М алої і Б і
лої Руси патріярха і т. д. 9) про благословенну грамоту 10), але з
того часу, як Б. М. Хитрово поїхав, і досі цієї грамоти не було” .
Апухтін не без видимої іронії нагадав, що гетьман збирався приїха
ти до Москви, бачити царські очі і благословитись у патріярха —
так патріярх, сподіваючись його приїзду, і не прислав грамоти. Ви
говський висловив жаль, що йому досі „через самовільців ” не вда
лося сповнити цього бажання — котре він і далі має 11).
6) Скуратов пише, що приїхав він 16-го с. с. (с. 130), А пухтін — що 15-го.
(Акты V II, с. 2 40 ).
7) „в о ст у ду в. ц. в-ву учинялъ”.
8) Акты Ю .З.Р . V II , с. 2 4 5 —6, дата в Чигрині 22 червня с. с. З приводу
стилізації цієї грамоти, котру А п ухтін попросив собі показати перше ніж прий
няв її, вийшла небезінтересна, з історично-побутового більше ніж з політичного
погляду, дискусія. В титулі царя стояв вираз ,,на високих полатахъ”. А пухтін
звернув увагу, що краще було б написати ,,на высокихъ престолѣхъ Російска-
го царствія”. Гетьман обстоював, що так завсіди писалося: за покійника Б. X .,
і за його часів, але А пухтін наставав, що царського титулу треба „стеречь на-
крепко”, і більше так не писати, і гетьман поступивсь і обіцяв — с. 244.
9) Розуміється, не можна бути певним, що патріярші титули сказав геть
ман, а не записав дяк.
10) Властиво: ,,о благословеніи грамоты”, себто: грамоты о благословеніи.
іг ) Т ам же, с. 244.
Реальніші розмови відбулися кілька день перед цією прощаль
ною авдієнцією. Гетьман просив, щоб цар велів вислати втікачів, а
Апухтін нагадував, щоб він не тримав при собі татар. Апухтін чув,
що й тепер є у Чигрині Майметша мурза, і гетьман збирається іти
в ним походом на венгерського короля (на Австрію) -— про це при
їхав в посольстві від хана М устаф а-ага, а царського указу на це не
було. Ц ар велів, щоб гетьман татар відправив. Гетьман виправду
вався, що Карач-бея він уже відправив і М аметшу скоро відправить,
а на венгерського короля з татарами хоче послати охотників —
„вольних людей, хто схоче йти своєю волею” — тому що інакше
хан, упоравшися з Угорщиною, прийде потім війною на М алую
Росік}. Т ак він писав гетьманові — тому що дістав від султана т а
кий наказ. А сам він, гетьман, без царського указу з татарами не
піде і неволею нікого не пошле,, а стане з військом в пограничних
городах, щоб охороняти край від татар. А ле Апухтін і таку посил
ку охотника вважав річчю недопустимою тому, що цар велів вій
ську бути напоготові на польського короля.
Т ака неприємна освідомленість Апухтіна про те, що діялося
в Чигрині, мабуть, і була причиною, що гетьман в результаті цієї
розмови запропонував йому взяти листи і вертати до царя 12}.
Апухтін дійсно мав причини наставати на гетьмана, щоб він
відправив татар .— тому, що вони призначались для походу не на
Угорщину, а на московські городи хоч плян походу в цей момент
може ще й не представлявся так ясно, як місяць пізніше. Гетьман
був дуже схвильований невчасною посилкою на Україну Ромоданов-
ського, про яку довідався видимо не офіційною дорогою -— з цар
ського повідомлення, як би личило,, а з якихось приватних джерел.
В попередніх часах він дійсно висловлював бажання, щоб цар спо-
міг його військам на бунтівників, але кінець кінцем йому вдалось
щасливо упоратися з ними, і що вдалось без участи московського
війська — це він міг уважати своїм великим плюсом. Аж тепер, ко
ли опозиція була погромлена, ,військо йшло на Україну, під про
водом Ромодановського, котрого гетьман -— основно чи безосновно
вважав людиною не дуже прихильною для себе ■ — скоршою йти
на руку опозиції, і цілком ясно було, що ця невчасна його поява мо
же послужити приводом тільки до зовсім небажаних ускладнень.
В грамоті, посланій з Апухтіним, 22 с. с. червня, він писав цареві:
„Щ о в. ц. в-во посилаєш до нас на втихомирення своєволі кн. Р о
модановського з ратними людьми, за це ми тобі до землі чолом б’є
мо, тільки ж за ласкою Божою, а в. ц. в-ва щастям тієї своєволі ніде
digitized by ukrbiblioteka.org
не чути, всюди тихо, і війська того трудити не треба: не дай Боже
якої усобиці ми зараз в. ц. в-во сповістимо, а орду зараз же від се
бе відравили” 13). Більше сказати не дозволяла етикета і диплома
тична здержливість.
Н аказ Ромодановському дано справді дуже раптово і несподі
вано. 2 н. с. червня Ромодановському було наказано іти на литов
ський ф ронт до Городна. Ромодановський вислав туди 20 червня
н. с. частину війська і вибирався сам — коли 22 одержав наказ іти
натомість в черкаські городи, до гетьмана, гамувати своєвільників,
а частину війська послати до Києва, В. Б. Ш ереметєву 14).
Трохи згодом ще наказ, з 6 (16) червня: завернути військо,
вислане до Городна, і йти в поміч Виговському „для заспокоєння
своєвільників” , а поступати за інструкцією, що буде прислана з Р о з
ряду 15). Ц я інструкція заховалася при іншім наказі — В. Б. Ш е
реметєву, того самого дня 6 (16) червня, котрим йому наказувалося
координувати свою діяльність з діяльністю Ромодановського і, м а
ючи на увазі дану йому інструкцію, з свого боку впливати на Ви
говського в тім же напрямі 16).
Ц я інструкція, в формі „статей” (числом 10), дуже довга і мно-
гословна, показує, що московський уряд затривожила відомість про
прихід до Виговського татар, мабуть у зв’язку з інсинуаціями Б ара-
баша і К °, що Виговський замишляє з ними похід на Москву. Виси
лаючи Ромодановського на Україну, московський уряд ставив йому
головним завданням добитися, щоб Виговський татар відправив і т а
ку самовільну політику на далі залишив; в залежності від того чи
Виговський цього послухає, чи ні -— Ромодановський має або підтри
мувати його і військовою силою і царським авторитетом проти не-
послушних, або навпаки -— боронити пушкарівців проти нього. Д оля
цих вірнопідданих бунтівників проти гетьмана очевидно дуже зай
мала московських політиків; їм хотілося покінчити цей конфлікт „в
нічию” , як то кажуть: непослушники надалі повинні слухатися геть
мана, але цим разом, тому що гетьман також поступив самовільно,
він не може вимагати кари (смертної) для них: повинен їм пробачи
ти і не мститися. А ле кінець кінцем рішучим моментом має бути ста
новище війська: коли військо в цілому підтримуватиме Виговського,
віддати пушкарівців на суд ради, коли ні — настоювати на проба
ченню. Все це на випадок, коли гетьман татар відправить, до Ромо
дановського приїде і перепроситься за своє самовільство: дати йому
« Г А к т а Ю .З.Р . V II . с. 246.
14) Білгород, ст. 399, л. 12, 57, 75.
15) Білгород, ст. 602, л. 98.
16) Т ам же, л. 45.
пробачення, запевнити в царській ласці і зажадати походу під Го-
родно; коли ж він татар не відішле і виявлятиме далі ворожі для М о
скви наміри — трактувати його як неприятеля. Ромодановський мав
би мобілізувати проти нього лівобічні полки і боронити Лівобічну
Україну, а Ш ереметєв Правобічну.
Такий загальний зміст інструкції; але „статьи” Ромодановсько
го настільки характеристичні для московської політики і в самих по
дробицях інтересні, що я їх наведу в скороченню.
1. Рушивши з Білгорода в черкаські городи, Ромодановський має
перед собою послати під П олтаву розвідку; коли виявиться, що Ви
говський з своїми козаками і татарами держить в облозі Пуш каря
і Барабаша з їх „дорадниками" 17), Ромодановський має йому напи
сати, щоб він татар відправив, а ,,на оборону” йому проти „заводчи
ків” і „своєвільників” іде до нього з царським військом він, Ромода
новський.
Коли Ромодановський, прийшовши під Полтаву, застане Вигов
ського з татарами — що він їх не відправив, Ромодановський має на
ставати, щоб він їх відіслав -— „Доки ти кримських татар не відпус
тиш, не можна мені слідства робити над заводчиками і своєвільника-
ми і по слідстві карати” 18)„ Коли гетьман татар не відправить, Ро-
модановському треба боронити Пушкаря і товаришів, гетьманові не
видавати, а говорити йому, щоб татар відправив — тоді Ромоданов
ський буде самовільців гамувати. „А з татарами яка спілка право
славним християнам?” (л. 56—8).
2. Коли гетьман татар відішле і приїде до Ромодановського, то
ді викликати до себе Пушкаря з його дорадниками; коли вони приї
дуть, тоді Пушкаря, Барабаша, Стринджу, Донця, Чернігівця і пи
саря Сеньку Ляха арештувати 19) і донести цареві. Пуш каря і тов.
напоминати, аби гетьманові були послушні і бунтів не зачинали, а
гетьмана намовляти, аби їм пробачив їх противність і не мстив, пра
вославної крови не проливав, в полон не розводив.
Коли ж гетьман став би домагатися кари „заводчикам” , і вій
сько з черню будуть його в тім підтримувати 20) і того ж просити, то
Ромодановський має арештувати тих „заводчиків” , яких йому на
17) ,.Статті своєї дати не мають, але з того, що 6 (16) вони вже висила-
лись Ромодановському і Ш ереметеву, виходить, що складано їх в перших днях
червня с. с., коли ще не було відомостей про кінець Пушкаря.
18) Т у т і в інших МІСЦЯХ я переводжу московську конструкцію в першу
особу.
19) ,,отдать за пристава”.
20) ,,за гетмана учнут стоять”.
digitized by ukrbiblioteka.org
звуть; а як домагатимуться, щоб їх видати на суд ради 21, то це від
дати їм на раду, „по їх правам”.
Коли ж проситиме (суду і кари) тільки невелике число (,,не-
многие” ), то Ромодановський має лишити обжалованих „за приста
вом” , з гетьманом мирити і писати цареві (по резолюцію) (л. 59-62).
3. Коли б Виговський Ромодановському одписав, що він з своє-
вільниками упорався і царського війська на свою оборону не потре
бує, татар він відправив, а сам стоїть на цім боці Дніпра, Ромода
новський має йти до нього і, зійшовшися, говорити: „П рислав ти до
вел. государя полк. Лісницького -— жалуючись на своєвільників, і в.
государ велів послати на заспокоєння православних християн до Ки
єва В. Б. Ш ереметєва, щоб порозумітися з тобою і з Лісницьким в
справі спокою християнства — про це тобі писано. А мені в. госу
дар велів іти на своєвільників з військом і, зійшовшися з тобою, тих
своєвільників загамувати (смирить), а заводчиків укарати. А ти,
гетьмане, не діждавшися В* Б. Ш ереметєва і посланника свого Ліс
ницького, покликавши татар, пішов (на своєвільників), і від тих т а
тар пролилося багато невинної християнської крови, замучено і по
бито непричетних до бунту, церкви і доми попалено. Н е годилось
тобі таких ворогів Божих до себе кликати, треба було віддати то на
волю ц. в-ва і з царським військом гамувати тих своєвільників”
(63—5).
4. Коли б гетьман став на те говорити: „Я жалівся в. государеві
і довго чекав царського указу, а в. государ мені війська на оборону
не прислав, а ті своєвільники почали бунтувати ще гірше, і багато
„ворів” стало приставати до їх бунту, тому я покликав татар і пішов
на своєвільників” , — говорити йому так: „Як відпущено до тебе пол
ковника Лісницького, тобі про це написано, і в усі полки послано
грамоти з Опухтіним, щоб це діло скінчити без кровопролиття. Ко
ли ж без крови не можна було загамувати своєвільників, треба було
написати воєводам до Києва по військо, а татар кликати не годи
лось! З Києва велено було посилати військо, і коли б тільки у тебе
(з’явились) царські ратні люди, непослушники, їх побачивши, тобі б
покорились, і невинна християнська кров не пролилася б від тих во
рогів Божих. Ти, гетьмане, татар відішли і надалі не клич, а само
вільників гамуй царськими людьми. В. государ тебе жалує, у всім
тобі вірить, знаючи твою вірну службу, і ніяким неприятелям тебе
не видасть. Т и і надалі в. государеві служи, як присяг. А коли якісь
вори, самовільники ще єсть, я з тобою разом на них іти готов”
(66—8).
digitized by ukrbiblioteka.org
ського і кримського війська. Відповідно до того, як полковники бу
дуть на це писати, або приїздитимуть і прохатимуть помочі на по
ляків і татар, Ромодановський має, зносячися з гетьманом Вигов-
ським, з полковниками і з козаками, над поляками і татарами про
мишляти і у всім поступати відповідно до обставин (77—8).
8. А коли б полковники, козаки і чернь стали приходити в ве
ликім числі і жалітися на гетьмана, що він покликав татар, з ними
знищив край і далі їх при собі тримає, щоб далі воювати черкаські
городи, і просили б „дати їм нову раду для вибору нового гетьма
на по їх правам”. Коли б гетьман до того часу не зійшовся з Р о
модановським, і Ромодановському було відомо певно 23), що пол
ковники, козаки і чернь його не люблять „многие” 24), то нехай на
пише гетьманові, аби до нього приїхав. Коли приїде — добре розгля
нути, і коли полковники, черкаси і чернь жалітимуться „многие”
і проситимуть ради „и от гетмана опять отстанут и любить ево не
учнутъ” , — „тѣмъ полковником и черкасом и всей черни дать рада
вновь полная по ихъ правамъ”. Ц ареві донести якнайспішніш, а
гетьмана і його приятелів — невелике число 23) сказати війську,
щоб стерегло (беречь) до скінчення ради. А на раді, що полков
ники, козаки і чернь постановлять про вибір нового гетьмана і в
інших справах, — Ромодановський має виконати згідно з їх права
ми 26) (79—81 ).
9. Коли гетьман пішов за Дніпро, не одіславши татар, Ромода
новський для охорони цьогобічних городів від нападу поляків, геть
мана і татар має стати з військом в Прилуці або в інших городах
добре залюднених і придатних (для постою ). До гетьмана має пи
сати, щоб він татар відіслав. Як він не відішле, і ясно буде, що він
хоче зрадити цареві і з татарами воювати цьогобічні городи, або
татар посилати, -— має Ромодановський писати по полках (ліво
бічних очевидно), що гетьман присягу переступив і цареві зрадив:
потай закликав татар нібито на самовільників, а повоював черкась
кі городи, і далі хоче воювати до решти. Том у нехай полковники
і козаки спішно прибувають до нього, Ромодановського, і з ним бо
ронять городів; бо його й прислано на охорону від поляків і татар;
він буде писати цареві, і цар пришле ще більше військо проти Ви
говського і татар.
digitized by ukrbiblioteka.org
янскаго покою” , — в такім разі нехай пошле до Городна з Ромо-
дановським козаків (92-—4).
Виконуючи царську волю, Ромодановський 13 (23) червня ру
шив з Білгорода на Україну, виславши разом з тим свого гінця 29)
до Виговського з повідомленням про свій похід і про царський указ
гетьманові: татар відправити, а для порозуміння в усяких справах
приїхати до Ромодановського на побачення до П рилук, чи до ін
шого города 30). А ле тут місія Ромодановського зараз же усклад
нилася моментами, царськими статтями не передбаченими — влас
не тими, що їх боявся Виговський.
Тільки що Ромодановський рушив з своїм військом з Білго
рода, як зараз же, не доходячи границі між Болховим і Карповим
городищем — як з землі вродився — став перед ним ніхто інший
як сам Яків Барабаш з ватагою в 200 козаків і в патетичній ф о р
мі віддавши себе в розпорядження представника московської влади,
прилучився до його війська. Ромодановський мав у кишені наказ, щоб
його арештувати. П еред своїм виступом на Україну він отримав з
Посольського приказу гончі листи на всіх провідників повстання:
поіменний реєстр (заказ) на П уш каря з товаришами, щоб їх ареш
тувати, коли вони з’являться на московський границі; Ромоданов
ський розіслав цей ,,заказ” до пограничних воєвод, і йому зараз
прислали з Ахтирки Пуш каревого писаря Степана Ляха; до ньо
го самого приїхав, в посольстві мовляв від кошового гетьмана Б а
рабаша, Степан Довгаль. Ймення ці були в „заказі” , і Ромоданов
ський ретельно всадив їх до арешту, а Довгалевих товаришів, кот
рих імен в заказі не було, відправив. Н е вважаючи на це, Барабаш
сміливо поліз в пащу лева. Перестрівши Ромодановського по його
виїзді з Білгорода, він звернувся до Ромодановського з такою мо
вою: „Відомо мені стало від козаків, що були в Білгороді з С тепа
ном Довгалем, що Довгаля і Л яха з наказу ц. в-ва посаджено до
в’язниці. Т ак от ми всі приїхали на волю в. государя: не то, що ти
за царським указом посадив наших товаришів до в'язниці, але хоч
в. государ звелить нас і на смерть скарати, -— нам усім краще бу
ти на смерть скараним за царським наказом, ніж упасти до рук по
ганих!”
,,І я за твоїм другим наказом пише Ромодановський цареві
— тим, що писаний у нас в статтях, велів Довгаля і Ляха з тюрми
свободити, тримати за приставом (під домашнім арештом) і дава
ти корм, а Яков Барабаш за мною в полку. Каже він, що й ті чер
digitized by ukrbiblioteka.org
ське військо йде, і Барабаш пощо з ними?”. Велів полковникам зби
ратися з усіми людьми і по татар хотів послати, щоб іти на царсь
ких людей. Скуратов відговорював його, щоб він по татар не по
силав, бо царські люди йдуть не на те, щоб з ним воювати, нехай
пошле добре розвідати. І ЗО червня 34) гетьман послав до Ромода
новського козаків, а по татар досі не посилав. А від Ромоданов
ського приїздив карповець 35) А. Пакуш елев і оповідав, що Б ар а
баш (справді) йде з Ромодановським: з тієї причини в війську ко
зацькім велика тривога (сумнительство) : думають, що царське вій
сько допомагає Барабашеві. 14 липня прибігли до гетьмана вісту
ни, що барабашівці пограбили прилуцького полковника. А в Ромні
гетьманські козаки билися з Лукашем, що сидів в Гадячу від П уш
каря, убито козаків зо 200.
Ніженському полковникові Гуляницькому доручено перевести
мобілізацію пограничних полків. Ромодановський доносив цареві
11 (21) липня 36), мовляв скількись часу перед тим стало йому ві
домо, що в ніженськім полку Гр. Гуляницький „безнастанно” пише
універсали, велить усім козакам прибувати в полк, а хто не прий
де, будуть скарані на смерть. Тепер стоїть під Ніженом і чинить
козакам великі прикрості і руйнує (очевидно <— непослушних і опо
зиційно настроєних). Прийшов до нього також чернігівський пол
ковник з козаками, та з Стародуба, Гомля і Н овгороду Сіверського
козаків до 5 тисяч. Ромодановський посилав до нього, щоб він вій
ська не збирав і бунтів не зачинав, і зібраних козаків відправив до
дому. Пояснював, що він, Ромодановський, прийшов не з тим, щоб
їх воювати, а щоб заспокоїти усобицю і положити кінець кровопро
литтю. Н а це Гуляницький, мовляв, переказав йому таку відповідь:
,,пощо ж Ромодановський прийшов з військом? Я збираю людей
для охорони від війська” . Посланцеві впав в око якийсь підозрілий
„московський чоловік” , вор з відтятими вухами -— від нього мов
ляв іде всяке лихо, і він намовляє полковника на все зле. Ромода
новський, почувши таке, послав стряпчого Гр. Косагова до Вигов
ського, щоб він від себе наказав Гуляницькому розпустити козаків,
а того московського вора прислати Ромодановському. А тим ча
сом принесено йому, того ж дня, універсал лубенського полковни
ка: прислали його з П ирятина сотник, війт і городовий отаман (яка
контроля пішла з боку нижчих чинів над розпорядженнями вищої
digitized by ukrbiblioteka.org
Все це з одної сторони було вже запізно і не могло виправити
того, що сталося, з другої сторони Ромодановський не квапився ви
ходити з України, так що 2 (12) серпня йому послано нового нака-
за — негайно („без морганья” ) вертати до Білгороду. Ц е цікаво,
що сам уряд відчув в його поведінці певну нечіткість: засмакував,
видно, собі свою ролю на Україні і не спішився виходити — поси
лаючись на те, що ще йому не вдалося побачитися з гетьманом і т. д.
Гетьман же до цих усних закликів Ромодановського і Ш ереметєва
— приїхати, побачитись і т. д. -— ставився як до лукавих замислів:
вхопити, арештувати як воно й справді могло бути ,,смотря по
тамошнему дѣ лу”. Як ми бачили, інструкція давала Ромоданов-
ському повну змогу підстроїти скарги старшини і черні на гетьмана
і на тій підставі його ареш тувати і віддати їм же під охорону. Т о
му на перші запросини Ромодановського і Ш ереметєва він, зда
ється, довго не відповідав нічого.
13 (23) липня був у нього вдруге посланець Ш ереметєва Яків
Крекшін, і привіз досить льояльного листа. Гетьман запевняв, що
він ,,рад би того ж часу поспішити — але то не від мене одного за
лежить, треба наперед з усією старшиною порадитись. Я вже писав,
аби якнайскорше до нас, до Чигрина, прибували; договорившися
про все, не гаючись поспішитись до тебе, приятеля мого. Тільки
треба з обох сторін догідне місце вибрати, щоб, з’їхавшися в неве
ликім числі, в милості і любові скінчити діла царські і військові 39).
А що відомо нам стало, мовляв ти тому велике військо до Києва
збираєш, що ми нібито татар покликали, то ми цьому дуже диву
ємось, що ви таким дурницям вірите, а нам, що вірою і правдою
й. ц. в-ву служимо — не вірите. Нащо нам татари, коли ми своєво-
лю вже приборкали? А от що ви великі війська приводите, то це не
обійдеться без чималого обтяження убогих людей — так як ста
лося за Дніпром — що з приходом кн. Ромодановського багато лю
дей, покинувши доми свої і худобу свою, на цей бік повтікали” 40).
П оза тим відкликався до усних розмов з Крекшіним — той їх пе
реказував в такій формі Ш ереметєву.
digitized by ukrbiblioteka.org
прислав Ромодановського і Ш ерем етєва на прохання самого Ви
говського, для оборони від татар, поляків, від самовільників і бун
тівників, для заспокоєння і тишини всім православним”.
Виславши цареві звідомлення з цієї місії до Виговського, Ш е
реметєв того ж самого дня вислав до Чигрина новий заклик до
гетьмана, щоб він татар відіслав, а сам, нічого не боячися, їхав до
нього на розмову і порозуміння в усяких справах. Послав з цим
листом полковника київської залоги Р аф аїл а Корсака і капітана
С теф ана Яблонського. Доручив їм передати також своє листовне
чи усне прохання в тій же справі митрополитові, що тоді був в Ч и г
рині — мабуть з нагоди роковин смерти Богдана, як митрополит
поясняв — закликав його Ю рась Хмельниченко святити церкви,
а при тім ,,в тих же потребах церковних завітав він і до гетьма
на” 42). Ш ереметєв попросив його з свого боку вплинути на геть
ман, щоб він приїхав до Києва для заспокоєння замішань. Н агодив
ся під той же час у гетьмана і посланець Ромодановського Гр. Ка-
сагов — теж з запросинами приїхати до Ромодановського на роз
мову і порозуміння до Прилуки. Гетьман скористав з цієї колізії
двох запросин, щоб відмовитись від одного й другого.
Корсак з своєї місії привіз такого листа від гетьмана Ш ереметє-
ву, з дня 24 с. с.: „Ц е вже другого листа передано мені через пол
ковника Р. Корсака, котрим ти, приятелю мій, жадаєш, аби я з то
бою побачився в Києві і в усяких царських і військових ділах по
говорив, згідно з указом й. ц. в-ва. Сповняючи волю й. ц. в-ва і
твоє бажання, я давно б побував у тебе в Києві, тільки розбиває
мені мислі частими листами кн. Г. Г. Ромодановський, так що не
знаю, куди маю обернутись. Пише тепер через Г. І. Касагова, аби
перед тобою я з ним побачився в П рилуці для розмови в справах
й. ц. в-ва: я цього листа полковникові Корсакові показував, і тепер
цілком не знаю, до кого перше їхати і з ким розмову чинити. О д
наче перше ніж з тобою з’їхатися, посилаю до тебе значних людей,
digitized by ukrbiblioteka.org
неча, — тоді ні польський, ні шведський король з в. государем ми
ритися не схочутьі
„А як з В. Б. Ш ереметєвим з’ідуся, тоді в. государеві через
гінців своїх дадуть знати, на чім договір учинено” (л. 186).
„Говорив гетьман і гетьманів батько Р. Корсакові: Як тебе в.
государ посилав на службу (до Києва), ти перед ним похвалявся
гетьмана Виговського взяти і до Москви привести. — Писав це
гетьманові ваш москаль (так) з К иєва” ( 189).
„Гетьманів батько говорив С. Яблонському: „Коли кн. Г. Г.
(Ромодановський) з військом не вступиться і Барабаша не віддасть,
буде у гетьмана з ним велика „ссора” ; нехай вступиться і віддасть
Барабаша! ( 187).
„.Гетьман говорив: „Я цареві не зрадник, служив йому прав
дою, гетьман Б. Хм. і все військо Зап. за моєю намовою під його
високу руку піддалось, „з волі, а не з-за шаблі” . Проти государе-
вого неприятеля я стояв і кров проливав. І государ обіцяв нам воль-
ності додати проти давнішого, а не зменшити 46). А тепер мене пе
ред ним обмовили невинно, нібито я йому зраджую. Я государеві
писав скільки разів, але думний дяк Алмаз моїх листів не допові
дає цареві вірно: переписуючи, зміняв, як йому треба, і мені на мої
листи ніякого указу не було. Став (А лм аз) в оборону П уш каря
-— що цареві зрадив: вирубав царський город Чугуїв. Писали з
Москви П уш каря гетьманом війська й. ц. в-ва Запорізького, а досі
двох гетьманів Зап. війська не бувало. А тепер прийшов в козацькі
городи кн. Ромодановський, і з ним в спілці виступив Барабаш з
тов., і теж пишеться гетьманом війська й. ц. в-ва Запорізького; го
роди козацькі руйнують і мене хочуть в неволю взяти, а козаків
усіх записати в драгуни і салдати. Т ак мені заплатити за мою
службу! Але я піду на Барабаша. і хто за нього заступиться, я то
го буду бити” ( 190).
..Б. М. Хитрово теж мені руку дав, що П уш каря з бутовщи-
ками видасть, але збрехали, не видали, і та кров пролилася не від
мене, Бог пошукає тієї крови на тих, хто то завів і тепер заводить.
„А до мене як царської милости не буде, я до іншого передам
ся, а в неволю не дамся! Н аш а свобода велика! Поляки над нами
неправду чинили — так що з ними сталось? 47).
digitized by ukrbiblioteka.org
Яблонським і Корсаком 253
digitized by ukrbiblioteka.org
він їх до городів не пустить, велить з ними битись. Братові ж своє
му, Данилові, з полковниками київським, білоцерківським, паволоць-
ким і браславським — цим самим Ів. Сербин, велів приступити під
Київ і послати до Ш ереметєва, щоб вони з Києва вийшли з своїм
військом і йшли до Москви. Коли б він їх не послухав -— постара
тись зайняти Київ і знов таки радити Ш ереметєву і тов., щоб вий
шли з Києва. Коли ж не вдасться Києва зайняти, то дати їм спокій
і чекати гетьмана: він, повернувшися, договориться тоді з Ш ере-
метєвим 56).
Ц я рада, що згадує тут Сербин, мусила відбутися в Чигрині
коло 20 (ЗО) липня: Виговський може і не видумував, коли казав по
сланцям Ш ереметєва 14 (24) про таку нараду, на котру він скли
кав уже полковників.
Порівнюючи його лист і розмову з середини липня с. с. і де
сять день пізніше, в присутності Корсака і Касагова, відчувається
більша твердість тону і рішучість боротьби — цілком ультиматив
ний тон і виразна заповідь безоглядної війни. Ц е можна вважати
за результат тієї липневої ради -— що, крім політики супроти М о
скви, мала обговорити також останні вісті з Польщі: результати місії
Тетері, соймові ухвали 57), готовість польського уряду йти на да-
лекосяглі політичні поступки. Очевидно, не без впливу цих відо
мостей взято твердий курс супроти Москви. Очевидно, в повній
мірі оцінено значення вихідної помилки, proton pseudos цієї полі
тики — допущення московських воєвод до Києва, і рішено не тіль
ки не приймати нових воєвод, але позбутись і київських. П одруге
— рішено було сповнити те, що замишляв Богдан в 1654 p.: зни
щити повстанські кадри, що під протекторатом московських воє
вод осідали під границею Гетьманщини на Слобідщині: випалити,
вирубати ці емігрантські слободи, вивести назад або розпудити і
позбавити притулку емігрантів, що вийшли після погрому П уш ка
ря, і чекати догідної хвилі для нового повстання. Логічним допов
ненням мусили б бути аналогічні репресії на Запоріжжі — в спіл
ці з Кримом.
М абуть до цієї ж таки ради, а не до котроїсь ранішної нале
жить оповідання Ів. Сербина на допиті в Москві — можливо ухиль-
чиве, обраховане на те, щоб промостити собі дорогу до московської
служби — я переказую його в скороченій і спрощеній формі, в пер
шій особі.
„Чому (Виговський) почав війну проти в. г-ря, того (не) знаю,
а чув так, що король прислав до нього і до козаків, щоб він піддав
ся, а король його зробить великим чоловіком і дасть йому в воло
діння всю М алу Русь, і Виговський на те польстився. Полковни
ки ж і козаки того не знали, тільки брат його Данило та Немирич
і Груша писар. А Виговський, задумавши (піддатись королеві),
скликав раду — полковників і козаків, і на ній став говорити, що
прислав йому в. г-р таку грамоту, щоб наказати полковникам пус
тити до всіх городів царських воєвод. Т а щоб наказав козакам в
гарній одежі не ходити тільки в кафтанах серм’яжних і лаптях, і
жінки їх також щоб не носили гарної одежі і чобіт. Переписати у
всіх майно і взяти всього четверту частину на государя. Х то з ко
заків заб’є бика, аби дав орта, а від курки деньгу. П оказував на
раді царську грамоту, ніби таку прислано йому, і козаки повірили
і так говорили: Коли государ таке хоче з нами робити, ми такої не
волі терпіти не хочемо. П ро те, що він хоче піддатися польському
королеві й покликати на поміч татар, він на раді не виявив. А піс
ля ради скоро государеві зрадив і війну почав; але як прийшло
польське військо, 58) а на поміч гетьманові татари, багато полков
ників і козаків почали говорити, що Виговський поступає не добре
— піддався полякам і татарам, а від вел. государя християнського
їх відлучив: краще було їм всяку неволю терпіти від государевих
людей -— хоч би кіньми по їх головах їздили, було б їм легше, ніж
бути в підданстві у короля і ляхів. А Виговський, почувши це, ба
гатьох полковників і заслужених (добрих) скарав на смерть, став
в усім панувати (учинился им во всем силен), всі його боялися, і
козацькі полки мусили воювати з царським військом тому, що бо
ялись кари (и он против государевых людей своим полком стоял,
боялся от него казни) 59).
Про себе особисто Ів. Сербин розповів дещо на допиті в М о
скві 16 (26) листопада, коли його розпитувано спеціяльно про та
ких як він чужоземців у Запорізькім війську: як він туди попав, і
чи багато було у Виговського волохів, сербів, венгрів й інших чу
жоземців, і служили вони за плату, чи „своєю охотою” . Сербин
розповів, що він з роду шляхтич з Нового Базару в Сербській зем
лі, родич сербського митрополита Гавриїла („по родству был ему
дядя — неясно, хто кому, але мабуть митрополит був дядьком
полковника). Вийшов з сербської землі років тому з п’ять, „жив у
digitized by ukrbiblioteka.org
Хмельницького” , воював з поляками, Хмельницький його полюбив
і зробив браславським полковником; було в його полку козаків ти
сяч з 12 або й більше .А з Виговським ,,як він в. г-реві зрадив, во
лохів, сербів і венгрів служебних людей не було, — жили у нього
в дворі, небагато, чоловіка ЗО або трохи більше” 60).
В перших днях серпня н. с. був у гетьмана ігумен М гарсько-
го манастиря Віктор Загоровський — з доручення патріярха Н ико
на, Ртіщева і Хитрово, у котрих він оббивав пороги в Москві, їз
дивши по милостиню весною того року. П атр. Никон доручив йо
му передати Виговському його благословення і розпитати, чим він
незадоволений. Н е знати, чи був це наслідок жалів гетьмана, пере
казаних через Апухтіна, що досі немає благословенної грамоти
патріярха. чи незалежно від того проворний ігумен вистарався со
бі таке доручення від патріярха і від бояр .— референтів україн
ських справ, щоб мати притоку побувати у гетьмана і від нього
теж щонебудь випросити. А ле результат був той, що в останніх
днях серпня, кажу, був він у Виговського і мав з ним розмову на
тему його жалів на московський уряд і його представників на У к
раїні, і цю розмову описав в листах до патріярха і обох згаданих бо
яр, в однакових більше менше виразах 61).
Гетьман ,,з великим жалем” поскаржився насамперед, що йо
го обмовляють перед царем „нібито я зламав віру і присягу, а це
на мене не покажеться! Аби тільки мені не було обиди від присла
них (від царя очевидно), а я вірний і зичливий слуга ц. в-ва” .
..Як другу обиду” вказав, що В. Б. Ш ереметєв в Києві не то
що міщан тримає в в’язниці, але й козаків та духовних ображає,
жорстоко поводиться без причини, грозиться відбирати перковні
маєтності і інше робить, чого й описати не можна. За велику оби
ду собі вважає, що він називає себе гетьманом, а його. Виговсько
го, за ніщо має, і не знати, робить він те з царського наказу чи ні.
„Третю обиду має від кн. Ромодановського, що, прийшовши
між черкаські городи, досі про себе йому ніякої відомости не дав,
digitized by ukrbiblioteka.org
Гетьман на це сказав: „Н е раз писав я в. государеві на П уш
каря, але ласки мені від в. государя не було довгий час. Я з П уш
карем упорався сам, і як своєвільники почали вже були заспокою
ватися, прислано в черкаські городи кн. Ромодановського, а той
прийняв до свого полку силу своєвільників і тримає їх у себе. А як
царським указом велено йому вступитися з Прилуцького полку,
його люди, йдучи дорогою, по селах людей били, грабували, всяке
насильство чинили, по полях все збіжжя потолочили”.
Портомоїн виправдував Ромодановського, мовляв він на те й
тримає Барабаш а у себе, щоб його видати гетьманові, тільки геть
ман з ним не бачився, а про інших своєвільників він, Портомоїн,
не чував. Гетьман на це відповів: ,,Я з кн. Ромодановським не ба
чивсь, але про своєвільників йому писав, і посланців до нього по
силав не раз; а тепер я зібрав військо Зап. і татар і йду за тими
своєвільниками: коли будуть їх ховати в царських городах, або пол
ках, я за них і з государевими ратними людьми буду битись, і ко
ли станеться государевим людям якась шкода, то вже то буде не
з моєї вини”.
Портомоїн намовляв, аби замість іти походом, гетьман напи
сав в цій справі до царя, інакше нарушить присягу, і вся вина впа
де на нього. Гетьман на це нібито нічого не відповів, він приймав
при Портомоїні лист від Ш ереметєва, і так сказав: ..Багато В. Б.
пише про порозуміння, ,,та все мені з ним побачитися не вдається;
як буду під Києвом, тоді про це поговоримо” , і з цим відправив до
дому і Портомоїна і посланця Ш ереметєва 62).
12 (22) серпня недалеко Чигрина (за 5 верст) стрів гетьмана
— як він їхав до Бужинського перевозу, московський чоловік ста-
родубець Курдюмов, що мав до нього справу, і пробув з ним два
дні, поки гетьман перевозився через Дніпро. Оповідав, що при нім
приїхав до гетьмана від Тетері з Корця ..поляк М акеєвський” . а
гетьман Курдюмову говорив так: ,,Говорять москалі, нібито я від
них тікаю, а я не тікаю, іду до них у гості, хоч незваний — до
Сумського городу та під Білгород — шукати своєвільників, а ко
ли вони від мене тікатимуть, то піду за ними хоч би й до М оскви!”.
А дворяни гетьманські казали: ..В. государ розіслав по наших го
родах своїх воєвод, щоб наші вільності знищити, а наше військо
вільне, звикло жити в вільності без воєвод” 63).
З українських літописців коротенько розповів про цей похід
тільки Величко. ,,Схиляючись до Польщі, повідомив він короля
digitized by ukrbiblioteka.org
Гадяча, вже його обози туди прийшли. Барабаш а в Ніжені „отня-
ли’\ а царських людей, що були з ним послані, взято в полон (482
л. 575).
Тиждень пізніше той же Карпов писав Ромодановському:
Гетьман з усім військом стоїть за 15 верст від К ам ’яного в Липо
вій Долині, а татари й козаки щодня „приганяю ть” під К ам ’яне в
великім числі. 7 вересня с. с. наїздили в 4 години дня, був з ними
бій і відігнали вони коней і худобу (л. 68).
П аралельно з походом на задніпрянських ворохобників, — що
заразом мав метою закрити У країну від московських наступів і мі
шань, мали розвиватися операції, призначені на те, щоб вибити з
Києва московську залогу і до решти замкнути Україну від М о
скви. Але ці операції скрахували самим мізерним способом і тим
сильно підірвали динаміку гетьманської акції. А причиною було
головно те, що серед козацької київської залоги виявилася зрада.
Тим часом як полковник київський Яненко-Хмельницьий вірно сто
яв по стороні гетьманського уряду, „наказний” Василь Дворецький,
що звичайно заступав його під час виїздів, стояв на услугах мос
ковських воєводів, вчасно остеріг їх про козацький наступ на Київ
і далі, очевидно, давав всякі потрібні інформації. Щ оправда, сам
Виговський не дуже мудро відкрив свої наміри перед посланцями
Ш ереметєва, нібито бажаючи залякати його і московський уряд
— але тим самим в значній мірі засудив на провал свої пляни.
5 (15) серпня доносив Ш ереметєв цареві, прийшов Дворець
кий і розповів: П осилали ми до Чигрина, до гетьмана за відомостя
ми писаря Івана Якимовича, і він написав нам, що у гетьмана
багато татар, і поляків він сподівається. Хоче з татарами і поляка
ми обложити вас, воєвод: голодом виморити і воду відвести. Н ак а
зано мені, щоб (козаки і) міщани при собі майна не держали, ви
везли з міста, — щоб їх татари і козаки не пограбували. До Києва
прислано багато козаків, піших і кінних, в додаток до київського
полку, велено їх закватирувати по міщанських домах. А по всіх
городах розіслано накази старшині, щоб царських військових лю
дей і гінців не пропускали, а затримували і арештували ββ).
Дійсно, завважує Ш ереметєв, козаків до Яненка все прибува
ло, а міщани і вся інша київська людність вивозили свої сім’ї і май
но човнами і байдаками „на Дніпро” , на острови, а інші виїздили
з міста зовсім. Вважаючи на це, 11 (21) послав Ш ереметєв свого
дяка до полковника Яненка і магістрату з офіційними запитаннями.
digitized by ukrbiblioteka.org
(мабуть прилеглі до московського городу частини). Ш ереметєв,
зіставшися в городі пильнувати його оборони, вислав на Виговсь
кого своїх товаришів, і ті звели з ним бій, а в той же час Яненко
повів наступ на московський город від Киселівки — забувши свою
присягу, дану Ш ереметєву, що він гетьманського наказу не вико
нає і з царськими людьми в ніякім разі битися не буде. Ш ереметєв
вислав з города проти нього стрільців і салдатів під проводом го
лови Зубова, і йому вдалося відгромити козаків і збити їх з пози
цій на Киселівці. Одночасно вів наступ Д. Виговський від Золотих
Воріт, але його відбили також, і він відійшов під Печерський мана-
стир, і туди перейшли ті полковники, що стояли над Либеддю, і тут
під Печерським манастирем заложено козацький обоз, а поруч ста
ли татари.
Вночі козаки копали шанці в двох місцях під манастирем для
свого табору, але на світанку вислав на них Ш ереметєв своїх то
варишів з усім військом, і їм удалось розбити табір і змусити коза
ків і татар до утечі. Яненко з своїми козаками — чи за попереднім
пляном, чи помітивши цей несвоєчасний наступ московської залоги,
повів приступ під московську фортецю від Щ екавиці, але воєвода
Борятинський підоспів з побойовища і цей приступ відбив, а Ш е
реметєв послав частину війська на обоз Яненка, що стояв на Щ е
кавиці, і збив його відти.
Т ак описує Ш ереметєв ці бої в своїй реляції в8), може більш
блискуче для себе ніж воно в дійсності було: його люди забрали ар-
мату, обоз, клейноти Виговського, так само Яненка. Данилові ко
заки з переляку кинулись тікати і потопилися у Дніпрі, а Яненкові
в Почайні. Слідом одначе козаки повертаються і засідають в шан
цях наново, але московське військо вибиває їх вдруге, та при стіль
кох боях понесло невеликі утрати в убитих і ранених.
Взяті в полон козаки, числом 152, на допиті заявляли — опо
відає далі Ш ереметєв у своїй одписці, що вони йшли на Київ ,,по
большой неволѣ” : старшина примушувала наступати, навіть руба
ли непослушних. Вони просили їм вибачити і пустити їх: служи
тимуть вірно і свою братію намовлятимуть, а ту старшину, що їх
силоміць примушувала йти в бій, вони, намовившися з черню, по
б’ють або поарештують і приставлять до воєводів. Ш ереметєв дав
себе намовити і, привівши до присяги їх, пустив з листами до ко
заків і міщан, щоб вони не приставали до зрадників -— Виговського
digitized by ukrbiblioteka.org
реметєвим: Сербин теж оповідав це, попавши бранцем до москов
ських рук, і, розуміється, оповідав так, щоб зробити можливо спри
ятливе вражіння, і валив, що можна, на Данила Виговського та на
П. Яненка, що не попали до московських рук 70). Запис, треба ска
зати, зроблено досить таки безтолково, записувалось на вибір те,
що було результатом спеціяльних запитань, і дещо можна зрозу
міти тільки доповняючи фактам и, даними одпискою Ш ереметєва
та оповіданнями інших бранців: Василя Виговського, полковника
овруцького, і татарина „Енбекова".
Всі вони представляють так — одні більш виразисто, інші менш,
— що експедиція ця не на те робилася, щоб заводити війну з мос
калями. Особливо виразно каже це Василь Виговський, вигороджу
ючи і гетьмана і себе разом: посилаючи брата Данила, гетьман ве
лів йому стати з іншим полком під Києвом і чекати розпорядження,
поки у нього щось вийде з царським військом на границі: наказав
йому пильнувати, щоб з Києва московські люди не ходили чатами
на козацькі городи і їх не воювали, а битися йому не велів: це Д а
нило від себе зробив — прийшовши під Київ, робив приступи і бив
ся з царським військом ,,без гетьманського веленья" 71). Н е так ви
разно, але в тім же дусі відзивається Сербин, як то ми вище бачи
ли 72)* і той „Енбеков": сказано їм було, що йдуть вони з Дан. Ви-
говським не для війни, а для охорони козацьких городів від царських
людей 73).
Цим очевидно треба розуміти їх свідчення щодо континген
тів, які брали участь в цих київських боях. Ів. Сербин — згідно з
Ш ереметєвим (можливо, що він навіть приноровлявся до дат його
одписок — вони могли бути йому подані при допитах) — каже, що
всього війська з Дан. Виговським під Києвом — козаків, левенців
і татар, було 20 тисяч, але фактично в боях бере участь цілком не
74) ,,Як Сербин прийшов з Браслава під Білу Церкву до Данила. Данило
казав, що під Київ піде з ним 38 тисяч татар; а як прийшли під Київ з полками,
татар в бою було всього чоловіка з 500. З самим гетьманом теж не було 40 ти
сяч татар (як говорили): татари завсіди рахую ть і ..простих коней” і кошових,
і без прибільшення (..без прибавки ) людей у війську ніколи не обійдеться —
Акты IV . с. 275.
75) Акты X V , с. 276. — Як бачимо, ця головна битва 23 с. с. серпня в
запису оповідання Сербина зовсім пропала — пор. вище с. 263.
digitized by ukrbiblioteka.org
В українській традиції ці київські бої зосталися під назвою
„Скавичщини” (С кави ка-Щ екавиц я). В т. зв. Чернігівськім літо
писці, що видав Мик. Білозерський, це оповідається так: ,Д анило
Виговський підступив під город московський київський від мана-
стиря Печерського з військом козацьким, а полк. Яненко, стоячи з
козаками на Щ екавиці, добував московського города з другого бо
ку. Але коли того дня Данило напився (,,был весел” ), Москва, вий
шовши з города, Данилів обоз розбила, і тоді багато козаків згину
ли, а Данило ледве втік. Город М осква весь спалила перед цим на
ступом (,.прежде добывания своего” ). ,,И тая война названа єсть
Скавичщина” 76).
digitized by ukrbiblioteka.org
ного війська з братами Костянтином і Василем, з Ів. Сербином і
мурзою М ансирем 2000 вибраного війська. П ід Васильковим став
ся бій, козаків побито і на місці полягло їх більше тисячі. З Д ани
лом мусить бути до 5000 козаків -— полковники білоцерківський, па-
волоцький, і інших полків Ш аблинський і Корсунець 81).
Згаданий вище татарський бранець розповів: П ісля бою ми по
бігли в степ 82), і, відбігши верст за 20, постояли два дні, і пішли
були до Криму, але, як були в Богуславі, догнав нас Данило Ви
говський і спинив. М ав розмови з мурзами, потайки, і вони послали
козаків і татар чоловіка з 200 під Київ, і татари ті привели 26 язи
ків -— вони й тепер у них. Прийшли під Білу Ц еркву і стояли тут
три дні. Т у т прийшла відомість, що царські люди йдуть під М ото-
вилівку. Данило Виг. послав під Мотовилівку полковників і коза
ків і М ансира мурзу -— було з ними татар чоловіка з ЗО. З степу
прийшла вість, що царські люди з-під Мотовилівки пішли під Ва
сильків. Тоді вночі в тім степу М ансир-мурза з татарами відійшли
від козаків, тільки чоловіка з 40 татар лишились з козаками (цей
бранець в тім числі). Чи був М ансир з козаками, як вони напали
на царських людей в Василькові, не знати — тільки татарських ко
ней багато бачили у царських людей. А козаки говорили нам. як
Київ візьмемо, воєвод і московських людей вам віддамо 83).
Ш ереметєв в одписці 7 жовтня описував так: 4 (14) вересня
прислав Д. Виговський з-під Білої Церкви під Київ наказного пол
ковника Половця з 300 козаків і татар, і вони захопили московську
чату, ЗО чоловіка, що виїхала була „для кормів’'. Ш ереметєв вис
лав в під’їзд райтарів під Трипілля, та вони надибали козаків —
,,що збиралися на нас”, і їх побито. Дан. Виговський збирав тим
часом військо під Білою Церквою, а до Мотовилівки вислав полк.
Василя Виговського, і той став громадити козаків і татар. Ш ерем е
тєв вислав на нього воєводу Борятинського, щоб не дати йому зіб
рати військо, і Вас. Виговський, не давши бою, втік. Борятинський,
взявши язиків, відійшов до Василькова, і тої ночі прийшли на нього
від Данила Виговського, з-під Білої Церкви, його брат Костянтин
Виговський, Василь Виговський. Іван Сербин і М ансир мурза з виб
раними людьми, 2000 разом. Рано стався під Васильковим бій. Ко
заків побито, Ів. Сербин і Вас. Виговський попали до московських
рук, й інших 50 чоловіка; Костянтин Виговський і Мансир мурза
втекли з невеликим остатком війська до Дан. Виговського. що з Б і
digitized by ukrbiblioteka.org
проникали в грунт подій. Розуміється, пізнішим дослідникам було
приємно знати, що в тодішніх актах брала участь і руку свою при
кладала людина широких ліберальних поглядів, великої європей
ської освіти, безпосередньо обізнана з західніми політичними і куль
турними формами життя. А ле його вплив перебільшено.
До самої весни 1658 р. властиво ніщо не віщувало такого різ
кого звороту в українсько-польських відносинах. Гетьманський уряд
вів попередню лінію. Годував польський двір солодкими словами
і приємними обіцянками і вичікував повороту до Польщі свого со
юзника -— шведського короля, сподіваючися з тим нового обороту
польських справ, а на московську адресу жалувався на ворожі поль
ські замисли, старався розбудити підозріння і по можності вплину
ти на відновлення московських операцій проти Польщі. Одночасно
запевняючи польські кола в своїм бажанню відновити приязні і на
віть підданські відносини, пильнував якомога поширити сф еру сво
їх фактичних впливів в Зах. Україні .— територію козацького про
текторату над тутешньою шляхтою, містами, православним духо
венством і т. д., в очікуванні моменту, коли сприятливі обставини
дали б спромогу виразно і безповоротно проголосити ці західні зем
лі частиною Козацької України — по Буг чи по Вислу, в залеж
ності від обставин.
Польська сторона хвилювалась і злостилась цими козацькими
претензіями, цією козацькою експансією — але за краще вважала
не обгострювати, не рвати відносин до хвилі, коли можна буде роз
правитися з козаками начисто: коли вдасться їх посварити й роз
вести з Москвою, або — замиритися з Москвою й Ш вецією й тоді
на спілку з татарами погромити козаччину, привернути її до старо
го служальства.
Т ак обидві сторони пильнували status quo, стараючись непо
мітними шахматними рухами малих фігур щонебудь вигадати на
спірній території. Тим часом дебатувалася форма нового пожиття
— можливо ефектна і приємна, здатна зовнішніми окрасами закри
ти і осолодити фактичні уступки противній стороні, капітуляцію пе
ред нею.
Як ми говорили вже на своїм місці, під час першої місії Бєньов-
ського, весною 1657 p., мабуть уже був накиданий в якихось за
гальних обрисах той плян ..руської унії” , що рік пізніше був тільки
дещо конкретизований: ідея „великого князівства Руського” в па-
ралелю ,,в. кн. Литовського” з аналогічною структурою, правами
і привілеями, і за ціну цієї принципіяльної реституції, відновлен
ня державної приналежности козацької України до польської Річ-
посполитої, гетьманський уряд дістав тиху згоду на поширення ко
зацького патронату на західні українські землі. Тим треба поясни
ти, що такий драстичний пасаж, як участь козацького війська в
шведсько-семигородськім наступі на польські землі, не викликав та
кого різкого протесту, як можна було б сподіватись. Польські прав
лячі кола покладались на ці запевнення реституції, дані Бєньовсь-
кому, і при цих надіях бажання козацького війська прийняти в свій
протекторат різні „руські" елементи за Зборівською лінією не зда
валось чимсь небезпечним прихильникам такої мирної реституції.
Може навіть навпаки: ідея протекторату козацького війська над
шляхетсько-буржуазними елементами Західньої України — патро
нат і Гарантії від жовнірських насильств могли знаходити симпатич
ний відгомін в шляхетських колах. ».Військові лежі” були загаль
ною болячкою, а перспектива, що такий же патронат козацьке вій
сько розгорне над шляхетськими поворотцями, коли для них роз
чиняться двері Козацької України, могла навіть дуже приємно на
строювати шляхетську і магнатську братію. Сприятливі вісті з Во
лині і Полісся про ту протекцію, яку знаходили місцеві поміщики
у козацьких ,.стражників” , могли сильно впливати в такім напрямі.
Під час другої місії Бєньовського, в серпні-жовтні 1657 р. —.
на жаль мало знаної в подробицях — уряд Виговського. очевидно,
знов таки положив натиск на необхідність заховати status quo на
західній границі -— вимагав, аби за козаками полишено те, що вони
придбали тут під час кампанії Ж дановича, і навіть не перешкоджу-
вано дальшій мирній козацькій експансії, і Бєньовський, в інтересах
сподіваної унії, дав на це згоду іменем короля, в формі перемир’я
на півроку, до Зелених свят, що тоді було уложене. Сподіваючися,
що на веснянім соймі справа українсько-польська буде полагодже
на дефінітивно, він гарантував, що за цей час польське військо не
буде вступати на територію козацького патронату і не тривожи
тиме козацьких залог. Ц е не була легка справа, бо польські і ли
товські хоругви поривалися розложитися на зимові квартири і за-
провіянтуватися тут, козацька ж сторона дуже дражливо стави
лась до кожного такого замаху на свій стан володіння і поривала
ся боротись за нього. 10 жовтня, напр., приходив до київського во
єводи полковник Яненко-Хмельницький і оповідав, що під Пинськ
і Корець, де стоять козацькі залоги, прийшли поляки і жадають,
щоб козаки з цих городів вийшли. Яненко, як ми знаємо, мав дору
чення пильнувати цієї козацької експансії на Поліссю, і тепер зби
рався іти походом на оборону цих загрожених позицій, для цього
просить у воєводи військової помочі. Воєвода, не маючи царського
указу, розуміється, від цього відмовився і порадив звернутися з ци
digitized by ukrbiblioteka.org
ми справами до Ромодановського, мовляв, висланого на Україну
для помочі козацькому війську 86).
Чи ходив тоді Яненко в поміч залогам, не маємо відомостей,
але з одного листа гетьмана Потоцького 87) довідуємось про екс
курсію браславського полковника Сербина коло того ж часу на по
лудневу Волинь — ,,від Ляховець ку Кремінцеві” , правдоподібно
з тією ж метою. 18 (28) листопада алярмує гетьмана уманський
полковник Ханенко: „Пише до мене сотник мій, котрого я до М е-
жибока послав: дає відомість, що 6 хоругов ляхів приходили вночі
під Межибіж, але за доброю сторожею потіхи не мали, відступили
до Ляхович і стоять там; я також наказав сотникові тому, щоб того
замку не здавав, поки не дістануть відомості від в. м. .— тому ду
же прошу в. м. ради і наказу, а від себе даю знати, що я з усім сво
їм полком на становищах готов” 88). З цим листом приїздив до геть
мана цей самий межибіський сотник Федір Волошин, просячи скрі
пити залогу супроти небезпеки з польської сторони, і Виговський
поясняв царському посланцеві стратегічну вагу цього замку — „для
охорони і вістей про поляків" 90).
П о виїзді Бєньовського в листопаді 1657 р. 90). приїхав в по
сольстві безпосередньо від короля київський скарбник Данило Воро-
нич — очевидно навмисно вибрали православного пана для цієї мі
сії 91). Король поздоровляв нового гетьмана на гетьманстві, вислов
лював добрі надії на нього і заохочував до скоршого прислання по
творяй чудеса (один український пан потішив другого цією слов’янською цита
тою в листі, писанім польською мовою ). Т реба сподіватись скорого сойму, на
котрім будуть значні посли війська Зап. На нім треба буде заключити вічну зго-
ду, наділивши їх без обтяження Річпополитої добрами королівськими — з кот
рих, від іх старост однаково мало користи, а так матимемо від них (козаків)
військо, не обтяжаючи податками себе і підданих своїх” (рук. Чортор. 2446).
digitized by ukrbiblioteka.org
коли б, маючи приклад покараних, не хотіли шанувати мого нака
зу, і певен, що моїм заходом, а Божою поміччю наложена буде узда
цій своєволі — аж до належної комбінації (полагодження) справ
наших, якої собі бажаємо. Тим часом одначе — поки домашнє на
ше правління безпечно осяде і заспокояться всякі замішання, — му
симо стриматися від посилки послів наших — поки небо пошле нам
ласкавішу оказію для таких плянів” Э2).
Таким чином ніякої спішности в переведенню унії гетьман не
виявляє, а натискає на дотримування перемир’я і статус кво.
Примасові, відповідаючи на його вільнолюбні фрази, він теж
дає до зрозуміння, що без належних гарантій військо на нові дого
вори не піде. Крайньої потреби в них нема! ,.Гарно в. м. висловив
ся, що вільному народові найкраще в’язатися з вільним же, і ми то
го не заперечуємо; але за непевний спокій безпечности своєї міняти
не мали охоти. За ласкою Божою від наших союзників не зазнали
ми невірности 03), поготів у царя, яко монарха християнського не
позбавлені ласки”. ,,То річ певна, що як при давніших договорах
ми вистерігались давати якунебудь причину до порушення, стра-
шачися кари за недодержання слова, так і теперішні наші постано
ви огородили суворим наказом війську Зап., аби ніхто не смів їх
порушувати, вириваючись за визначену лінію, аби не стягати на
себе лихої слави у сусідніх народів. Але зробили ми те не з якогось
страху перед кимнебудь — бо свобідним неволі ніхто не накине,
і ярма не всадить на непризвичаєних до нього, — тільки з особли
вої ревности до добра християнства, добре знаючи, як то наші обо
пільні роздори невільниками з обох наших народів наповнили май
же всі чужі сторони. Т ом у з моєї сторони не забракне доброї волі
в слуш ний час, аби тільки в. м. приложив старання і з свого боку
та вплинув 01) на їх м. пп. гетьманів, щоб вони за якиминебудь при
чинами не привели до упадку постановленого перемир’я і, маючи
змогу стримувати своє військо, не позволяли б утискати наших лю
дей поза лінією, визначеною шляхетським словом” .
Цими ж побажаннями починає гетьман свого листа до Бєньов-
ського з того ж дня 95) — поздоровляючи його з щасливим поворо
том до дому і висловлюючи втіху, що пильнування перемир’я і даль
ші переговори про згоду король вложив на нього ж таки. „Треба
digitized by ukrbiblioteka.org
„Тому я з свого боку написав до п. воєводи виленського і, по
славши йому листи п. Тарановського, домагався, щоб він заборонив
(своїм) переходити Горинь. Н а це прийшла відповідь, що й. м. звів
хоругви над Горинь, але за Горинь переходити не велів.
„Від тих їх м., за котрих проханням впроваджено ті залоги, я
домагаюсь, аби їх позбулись, але мабуть не так легко позбутись, як
їх набули.
„До гетьмана Запорозького я посилав (посланця) з листами
й. кор. м. і своїми і писав, щоб він ті залоги вивів, бо вони впрова
джені проти нашої постанови’' 98).
Литовський гетьман на уваги Бєньовського відповідав рішучи
ми запереченнями: „Досі частина війська кн. Литовського стояла
при лінії, визначеній обопільною згодою, не викликаючи ніяких за
перечень. Тепер, не знаю звідки, з’явилися закиди, ніби то з нашої
причини -— як то пишеш, падає ціле діло праці і зручности в. м.,
котра ще білььші б зібрала похвали, якби всі пограниччя нашої віт-
чини були забезпечені пильними заходами в. м.. Особливо Пинсь-
кий повіт, що ніколи не був під козацькими протекціями, і тепер
цілком недоречно було б стягати такі утиски на шиї цих обивателів,
що визначили себе відвагою і непорушною вірністю". І в припис
ці додавав: „Полковник королівський Кмитич прислав повідомлен
ня, що кілька сотень війська Запорізького перейшло на цей бік Го
рині і сподіваються ще більших підмог, щоб дати відсіч нашим, які
розложилися при лінії, в нічім не порушуючи перемир’я. Коли ко
заки наступлять і будуть воювати, я, заховуючи перемир’я, рішив
ся дати наказ, щоб хоругви в. кн. Литовського трохи відступили від
лінії — але так, щоб Пинський повіт цілий був вільний від цієї про
текції, котрої нам ніяк не можна допустити. В цій справі я знову
пишу до п. Виговського, наказного полковника, гаряче домагаю
чись, аби перемир’я зіставалося непорушеним” 99).
Від Тарановського до Бєньовського маємо одного листа ■ — але
не того очевидно, що згадує в наведеній записці Бєньовський, він
досить інтересний, так що я наведу з нього частину:
„Зволиш в. м. писати до мене, слуги свого, що не робиться згід
но з замиренням, постановленим з й. м. п. гетьманом війська Зап.
-— моїм мил. паном, а вашої милости братом. Але свідчуся Богом,
що то хтось неправдиво обмовив мене перед в. м., нібито я даю
причину до розірвання замирення і шляхті кривду чиню. Я їх мос-
digitized by ukrbiblioteka.org
но не пошкоджу, але тим не заперечую сильніших засобів, коли во
ни є. Настрій серед плебсу для того дуже відповідний” 101 ).
Н аведу ще цікавого листа до Бєньовського від ,»Федора М и
хайловича, полковника подільського, стражника пограничного, гу
бернатора замку Межибізького” , як він себе підписує (мабуть це
той сам Федір Волошин, що тримав залогу в Межибізькім замку в
листопаді з титулом сотника): ,.Писання, вислане до в. м. в моїй
неприсутності від п. Данила Степановича, осавула полку мого, на
казного (полковника), отримало відповідь, яка вже застала й мене
в повороті від й. м. п. гетьмана війська Запорізького, добродія мо
го, і з неї зміркував, що в. м., як охоронець (,,директор” ) святої
згоди між Річпосполитою і військом Запорізьким, остерігаєш нас,
що ми даємо привід до розірвання пактів. А ле того і в мислях на
ших не маємо! М абуть маєш на гадці і те, що я посилав до Ожого-
вець і до М аначина аби дістати хліба, і то не насильством, а з про
ханням. Ц е чоловікові лицарському вільно -— але що тамошні оби
вателі не були так делікатні аби дати — то й нема про що спори
тись! Більше ми терпимо кривди в нашім хлібі з того, що хоругов
пана Скури з Ляховець вибирає хліб за Случчю — проти змісту
пактів. А ми, свідчимося Богом, робимо то тільки за асигнацією,
даною від й. м. п. гетьмана війська Зап., і то обережно, маючи на
пам'яті: ,.Святий спокою — добре з тобою!” Н е підозрівай того, в.
м., ніби то ми мали робити для якоїсь зачіпки, — але якби й за гра
ницею випросили б собі хліба, як люди військові, уйшло б то (тре
ба пробачити) — при такім убогім становищу для такої чималої
купи” 102).
М абуть з приводу цього листа, Бєньовський хвалився перед
королем, пересилаючи йому копію, що цей полковник почав з М е-
жибожа посуватися під Ляхівці ,,не без шкоди шляхетським маєт-
ностям” , але він, Бєньовський, його спинив (uiołem )” 103 ).
Для характеристики відносин до місцевих українських елемен
тів цікаве листування іншого „пограничного стражника” , вище зга
даного вже „полковника пинського і турівського” Костянтина Ви
говського з кн. Четвертинським — воно пізніше часом, походить
уже з літа, але ретроспективно освітлює взагалі тутешні відносини.
Старий князь пише 1 липня (мабуть н. ст.) розуміється по-поль-
ськи, як годиться українському патріотові тих часів: ,,Вельможний
digitized by ukrbiblioteka.org
ський, мій брат — виявляє свою приязнь в. кн. мості — як то з ли
ста побачив. Тол; і маєтність в. кн. мості, Володимирецька на йм’я,
знаходячися в моїй окрузі, не потерпіла жодної кривди, я певен.
Зволь в. кн. м. тримати її безпечно, бо і на будучі часи я бажаю со
бі здобувати приязнь лю дей зацних — особливо ж споріднених. П о-
ручаючи мої служби і т. д. В. кн. м. цілком зичливий приятель і
слуга К. В. полковник пинський і турівський” 106).
Заохочений такою чемністю, князь зараз же виписав скаргу
учинному своякові, що його прихильний універсал не зробив вра-
жіння на його підручних, й о г о сотник прислав трьох ..молодців” по
стацію до Володимирця, і слуги князя пробували закритися листа
ми гетьмана і полковника, показали їх п. сотникові і просили лиши
ти їх в спокою, але потіхи не мали: сотник їх вилаяв, побив, ареш
тував і повіз з собою. Старий князь ,,хоч тим розжалений, але не
тратячи надії на ласку” полковника, просить його випустити з в’я з
ниці арештованого і вчинити справедливість за нанесену кривду —
,,мені давньому слузі ясновельможних ї. м. п. гетьманів запорізьких
і вашої мості, мого мил. пана” 107). Відповіді не маємо, але нема
сумніву, що при загальній тенденції панів стражників, ,,а особливо
супроти споріднених” , справа старого князя була залагоджена впов
ні прихильно.
109) Za p r o te k to r a р. W y h o w sk ie g o p r z y jm u ją .
110) Памятники III, c. 284.
digitized by ukrbiblioteka.org
нії бачимо місцевого уніятського владику Кваснинського-Злотого,
далі повітового хорунжого О рду, згаданого підстаросту Вл. Войну,
другого Войну -— земського писаря, і ще 18 осіб: компанія невелич
ка, яка одначе тим більшого старалась наробити лоскоту. В згада
ній маніфестації вони підкреслюють, що весь час Пинський повіт
заховував вірність королеві — аж поки ,,не знайшла злість відпо
відного собі знаряддя, що спровадила до повіту спочатку охорону
(patrocinium ), а далі ця охорона перетворилась в „тиранство” , що
перед усім виявляло себе в нагінках на „правовірну релігію” (reli
gio orthodoxa — що має означати унію ): владицтво пинське сило
міць відібрано від „взірцевого і побожного пастиря і посажено іншу
особу” , маєтки церковні повідбирано, приватні також підпали наїз
дам і всяким насильствам, „так що страшно сказати” . „А найголов
ніше — посли, виправлені до пана Хмельницького тільки з тим,
щоб просити спокійного сусідства і охорони від венгерського сво-
євільства і тиранства, замість того привезли, в особі маршалка на
шого, суб’єкцію вічній неволі і виречення законного нашого монар
ха. А для закріплення цього злочинного діла визначено на день 23
(соймик щоб зложити) 111) присягу на вічне підданство гетьманам
запорізьким, і проголошено загальний похід проти братії нашої,
скликаної в Короні і в кн. Литовськім” 112). Далі наступають обви
нувачення маршала Єльського, що він не малі гроші, зібрані ш лях
тою на забезпечення спокою повіту, вжив „на фальш иву промоцію
особи своєї” : добув собі (від гетьмана очевидно) полковництво, пра
во життя і смерти, безапеляційну юрисдикцію і под. і використовує
ці прерогативи на збагачення своєї родини і под. Протестанти за
являють, що вони не хочуть підлягати цим претензіям, „бо нікого
не можемо собі брати за найвищого пана за життя короля — пого
тів п. гетьмана запорізького, що й сам не домагається того, будучи
членом нашої вітчини”. Відмовляються складати йому присягу,
щоб не стягнути на себе вини державної зради. П ротестую ть проти
поведінки свого маршалка і проти привезеного ним гетьманського
універсалу, „що він називає дипломом” . Закидаю ть йому, що для
приватних своїх інтересів проти намірів шляхти підступно і неза
конно зложив сам присягу „на таємні пункти” і тепер хоче привес
ти до присяги шляхту, і заповідають йому процес перед королівсь
ким судом 113).
digitized by ukrbiblioteka.org
нас усіх. Ставши в королівськім селі Полочиновичах 116), вислали
ми в посольстві братію, питаючи, з чим п. Груша приїхав, і заразом
даючи про себе знати, що хоч ми й збираємось до громади, але не
хай нічого не бояться, бо ми нічого злого не задумуємо. П. Груш а
відповів, що хоче з нами розмовитись. Кілька день стратили ми на
переговорах, поки збереться більша громада. Стояли обережно і на
поготів’ю кожної ночі, аби козаки не надумали чогось противного:
з обох сторін була обережність. Нарешті 4 вересня рішились ми їх а
ти до Пинська з великою відвагою. Застали п. Груш у хворого в
ліжку і в 200 коней відвідали його (daliśmy visitę). Довідавшись,
чого хоче, з’їхались до замку і звідти четверо нас вислано до ньо
го, аби подав на письмі пункти — чого військо Зап. жадає від на
шого повіту. Подав він через нас пункти — дуже тяжкі і незносні,
так що дивуватись треба було. Т у т ми не згодились на жодну річ
—- скорше готові були дати шиї наші під неприятельський меч. ніж
пристати на таку чисто тиранську неволю — особливо на знесення
унії, на присягу (гетьманові) і щоб ми помагали їм знищити О рду.
Зараз по присязі наблизились ми до них, того самого дня, 4 верес
ня, але деклярацію відклали на ранок, але через деяких посполитих
до них дійшла відомість, що ми не пристаємо, і, не чекаючи декля-
рації, козаки зараз уступилися з Пинська — побоюючись скорої
помочі нашому повітові від війська (литовського). — пішли всі. так
що ми за ними посилали листи з братерського (шляхетського) кола.
Х вала Богові, що це гультяйство, відходячи, мирно з нами обій
шлось! А ле якби ми були не зібрались, то були б нам себе показа
ли! І так з погрозами і похвалами на повіт наш поїхали. М и ж по
сесії нашій вислали до п. гетьмана пп. Є. Протасовича і Головню
з Заріччя, щоб, повідомивши про все. що сталось, просили заради
ти, щоб ми по цім були безпечні свого життя і майна. З тим братія
роз’їхались, але на день 10 вересня всі мають знову з’їхатися до
Пинська, і там маємо радитись про дальше забезпечення наше. П ан
маршалок наш дуже квінту спустив, бо панове браття не допуска
ють його до зборів" 117).
Новий соймик відбувся фактично 18 вересня на заклик хорун
жого Орди, що покликався на універсал Сопіги — заклик органі
зуватися ,,для відсічі ребелії козацькій”. Ш л ях та ухвалила змобі-
лізуватись, вибрала полковниками і ротмистрами ту ж саму ком-
digitized by ukrbiblioteka.org
Бєньовський опинився таким чином в доволі прикрім станови
щу між претензіями на Пинськ гетьмана запорізького і рішучою
опозицією їм збоку гетьмана литовського. В цитованій уже записці
своїй він так поясняв цю справу, при кінці січня: ,,В справі П ин
ська, як я писав у своїй реляції, так і тепер повторюю, що по тім,
як п. маршалок пинський і його товариш виконали присягу Хмель
ницькому і признали суб’єкцію, Хм. зараз послав туди Грушу, щоб
прийняти в володіння, і фактично Груша там пробував. Ц е все ді
ялось між першим моїм від’їздом з України і другим поворотом на
Україну. Коли під час договору (про перемир’я) я домагався, щоб
Грушу відкликано, вони заявили і стали на тім, що це має бути від-
ложене до загального договору, тому що вони війшли туди на про
хання шляхти, заприсяжене її послами. Я ж, хоч бачив в тім по
сольстві явну зраду, не міг іти дальше в цій справі, і як все інше,
так і це взяв до короля й. м. Тим часом по моїм останнім від’їзді з
України хоругви кн. Литовського вигнали ті залоги з Пинська, і
гетьман запорізький бачить у цім порушення перемир’я і в листі
своїм грозить послати туди військо. Подумати тільки — чи можна
сподіватись якихнебудь добрих успіхів при такім безладнім посту-
пованню, коли один щось зробить, а другий зіпсує” 119).
Але я дуже сумніваюсь чи козацьке військо перевело нову оку
пацію Пинська після цього. Хоч Кость Виговський носить титул
полковника пинського і турівського, але в Пинську щось його не
видно й не чути — виступає в Турові та в Давидгородку. В червні
він видав такий універсал до шляхти на території між Горинею і
Стиром: ,,Константин Выговский пулковник войска є. ц. в. Запо-
розкого пинський и туровський — всемъ вобецъ и каждому зособ-
на яко ихъ мстямъ паномъ шляхте такъ высшого яко и нижшого
стану в пулъку моемъ межи рекою Горинею a рекою Стыромъ най-
дуючимъ ся доношу до в^домости. — Ижъ я зблизивши ся в той
трактъ собе отъ є. м. пана гетмана войска Запорозкого, брата моє-
го поданый, а оть него маючи собѣ устъную зъ в. мстями моими
милостивыми панъствы полецоную мову, — теды упрашаю, абы-
сте в. м. мои мстивые панове, жадного не обавляючися небезпечен-
ства, хотѣли до мене на денъ семинадцятый мця июня водлуг ста
рого календаря до Давыдгородка зъ^хати, где мои м. панове волю
є. м. пана гетмана, брата моєго през мене услышите. А єжели в. м.
мои м. панове не зъѣдете ся, a мѣло би в. м. що на потомъ поткати,
— чого я соб'Ь не зичу, — теди прошу абист в. м., м. м. п., мене в
томъ не виновали. Щ о я в. м., м. м. п. ознаймивши, себе самого лас-
це в. м. м. м. п. оддаю. З Давигородка, дня 13 мця июня року
1658” 12°).
Правдоподібно, полковник хотів організувати повторення то
рішньої деклярації ■— але -— часи були вже не ті! Прихильники ко
зацького протекторату присіли після пинського погрому. Єльсько-
му і його однодумцям приятелі випросили на СОЙМІ, в місяці серпні,
пробачення у короля, повернення урядів і маєтностей 121). Під час
гадяцьких переговорів гетьман зобов’язувався вивести залоги з кра
їв за Случчю. П роте якась шляхетська організація козакофільська
,,в тракті турівськім і Давидгородецькім” трималась далі навіть ,,і
по учиненій згоді” , протягом всього 1659 p., як показує заява пин
ського військового Гедройця в грудні того року 122).
digitized by ukrbiblioteka.org
час чигринських переговорів Бєньовський договорювався з Вигов-
ським як союзником двору в його плянах збільшення королівської
влади, обмеження прав сойму і под. 124). Феодосій запевняв Бєньов-
ського, що становище Виговського настільки прикре, що він радо
вернувся б до короля, коли б мав певність, що тут йому не зра
дять. В Москві йому не довіряють, трактую ть згірдно, ставлять не
можливі до виконання вимоги; і на Україні не має він міцної пози
ції: Запоріжжя проти нього, з старшиною відносини теж не щирі.
З родиною Хмельницьких, спеціяльно з Ю расем, теж не добре: Ви
говський їздив недавно до Гадяча з кількома тисячами козаків —
викопати скарби старого гетьмана і тим викликав неприязнь Ю ра-
ся. Ш укає підтримки О рди і турків -— але ця політика не подоба
ється на Україні: запорожці, вся чернь і навіть старшина проти неї.
Старшина підозріває, що гетьман, опираючися на татар, замишляє
перемінити всіх неприхильних йому полковників „і взагалі прида
вити козаків (tyrannice uiąc kozaków) — бо інакше не утрима
ється”.
..Одним словом, дійшов я того секрету, що всі ненавидять Ви
говського” — і через те хиляться в польський бік. Логічно це не
умотивовано, і дійсно логічно пов’язати одно з другим мабуть було
трудно — але так запевняв Феодосій, і Бєньовський, і король, і се
натори радо цьому вірили. „Треба кувати, поки тепле” , пише Б є
ньовський королеві в результаті своїх розмов з Феодосієм. „Тому
по виїзді від мене цього грека я вислав справного посланця до Ви
говського і до інших з старшини, кого вважав відповідним, аби не
вагаючись висилав до короля послів з новим уповноваженням і вза
галі аби кінчив справу. Нехай цього ніхто не боїться: я сподіваюсь,
що не помилюсь, бо пізнав до ґрунту ту хлопську монархію!” 125).
Щ е дивніші секрети витягли у Феодосія в Варшаві -— Вигов-
ські й інші прихильники згоди вважали бажаним для її переведен
ня, щоб польське військо було присунене до границь 126). Зібрані
на „конвокації” сенатори ухвалили всяко піти назустріч цим зма
ганням до замирення; постановлено вислати комісарів для перего
ворів. але коли прийшлось виготовляти їм інструкцію, це не пішло
124) W o jn y D u ń s k ie , с. 63.
125) Реляція в Памятниках III. ч. 62.
Відомості з конвокації 14/111 — W a le w sk i, H is to r y a w y z w o le n ia II
дт. 52, у К убалі с. 433: „Щ о д о козаків ухвалено загально — війти з ними в по
розуміння (чи в договір), послати до них депутатів і запропонувати їм різні спо
соби. Але інструкція депутатам ще не зформульована. Щ о б їх до згоди пону-
дити, буде послане на їх границю сильне війско — так як радять це самі про
відники козацькі, ті. що бажаю ть згоди”.
гладко, за те щодо посунення війська на границю наказ дано без
затримки, і гетьмани почали пересувати військо під Дубно. Бєньов-
ський з цього приводу підняв тривогу. Висловив побоювання, що
таке пересунення війська над граничну лінію Виговський прийме
за нарушення перемир'я. Звертав увагу, що Феодосія зле зрозумі
ли: він переказував бажання Виговського і К°, щоб польське вій
сько було напоготові і тоді, як з їх сторони буде дано знати — щоб
воно посунулось на границю. Щ о Феодосій ще не вернувся до Ви
говського з своєї місії, і, не маючи його реляцій, він може зле зро
зуміти ці польські маневри і т. д. 127). Посилався в тім на відомості,
привезені йому Тетерею — що в тім часі (в березні) з’явився на
Волині, в Межиричі, з дорученням від Виговського — бути постій
ним посередником в українсько-польських зносинах, тримати по
стійно зв'язок з Бєньовським, лагодити пограничні непорозуміння
і підготовляти ґрунт для договору 124). Він запевняв в щирих ба
жаннях згоди у Виговського і старшини, але з його слів загалом
виходило, що справа договору і повороту України до Польщі не
така дозріла: є тільки добрі заміри для того. Перед усім же треба
дбати про те. щоб перемир’я підтримувалось, не було ніяких непри
ємностей на граничній лінії і т. д. Тетеря готов робити все для того
— обіцяв відкликати залоги, які викликали якінебудь непорозумін
ня — напр. з Кореччини, з огляду на неприємності і підозріння, які
тутешня залога стягала на її ініціятора. С. Лєіцинського і под. 123).
Березневі конференції з Тетерею мали важне значення в роз-
вою української акції, але про них знаємо головно те тільки, що
написав Бєньовський королеві 1ГЇ0). Від Тетері маємо реляцію геть
манові. але вона писана очевидно для сторонніх очей — про пер
спективи замирення Польщі з Ш вецією, з побажаннями, щоб М о
сква випередила Ш вецію в замиренню, мовляв в інтересах України
і т. под. 131). Бєньовський написав чимало інтересного.
digitized by ukrbiblioteka.org
„Основна умова гетьмана запорізького, щоб в. к. м. закінчив
трактати з королем шведським -— хоч би навіть зі шкодою своєю.
Бо коли б москаль ту згоду випередив і трактати з шведами заклю
чне, (гетьман) не обіцяє успіху (унії). Бо тоді цар в очах козаків
став би непереможним, і Україна волею-неволею мусила б терпіти
його тиранію 132). О стерігає нас виразно, що москаль дуже добива
ється тієї згоди з шведом, а з нами поступає не щиро: обіцяє шведо
ві по Вислу, а решту собі. М ає намір, осідлавши Україну, впрова
дити військо до Польщі й зайняти по Вислу; царський посол Хит-
рой уже проголосив на Україні війну з Польщею.
„Другий пункт — аби в. к. м. якнайскорше послав до хана,
щоб він своє військо вивів у поле, не чекаючи весняної пори.
„Третє — аби війська наші були готові, але не зближалися —
про це я зношуся з пп. гетьманами.
„Четверте — аби замкнено землю польську і українську, для
заховання секретів — тому що перебіжчики, купці часто утрудню
ють справи своїми реляціями. Д ля цього й залоги відкликаю —
тільки з козаків полишено в Межиричу, і то з тим, щоб нікуди не
виходили з Межирича. Тарновського Тетеря засудив на горло —
я його випросив на пляцу з рук ката. .— але (Т етеря) забрав все
таки його до гетьмана — за шию (на аркані) попровадили. Н а під
ставі цього я вислав універсали в. к. м., і нові листи, щоб до скін
чення комісії (з козаками) ніхто не важився їздити на Україну, під
карою смерти, і зношуся з п. краківським (С. Потоцьким), щоб
пильно стережено границь.
„ П ’яте — аби посполите рушення було готове, на випадок по
треби помогти козакам проти московських сил; тому прошу дуже
і бажаю, аби вже тепер були видані універсали. — бо певно не обій
деться без тѳго, щоб не треба було підтримати акцію 133) зброєю.
„Довірочно розпитував я Тетерю -— як безсумнівно вірного в.
к. м., чи довіряти Виговському? не одмінить? Ручив за нього, але
з певним ваганням 134). Говорив так, що його збивають події; до
дав, що по виїзді вже чув, що в тих днях Пушкаренко дістався до
рук Виговського — потім, як його люди розійшлися через голод:
хто зна, чи цей успіх не змінить його намірів щодо нас. Але — ка
зав Тетеря — думає він, що скорше таки Виговський буде приму
шений дотримати обіцянки, тому що з усіх сторін важать на його
голову. Ю рій Хм. противиться йому і виразно шукає підтримки.
digitized by ukrbiblioteka.org
походом за Дніпро. Висилаючи Феодосія знову, він остерігає Бє-
ньовського від фальшивих висновків, зроблених попередніми реля-
ціями Феодосія, нібито козаччина в такім труднім становищу, що
мусить шукати помочі Польщі і її війська. Попередні заяви тільки
свідчили прихильність до Польщі, а не були наслідком крайности;
нинішня ситуація незвичайно сприятлива для дальших переговорів
(не більше!) і, упустивши її, пришилося б довго чекати такої нової
констеляції. О стерігає також від хибної тактики декотрих польсь
ких політиків: починати від замирення Польщі з Москвою (рахую
чи, що козаки тоді самі собою прийдуть до Польщі) 136). Довідав-
шися про пляни скупчення польського війська під Дубном, Вигов
ський якнайрішучіше протестує проти такої провокації 137). 20 трав
ня, з-під П олтави пише Бєньовському роздражненого листа з при
воду ,.універсалів декого з ш ляхти", котрим заповідають своє ско
ре панування на Україні в зв'язку з наступом польського війська:
бачить у тому вияв нещирости в відносинах до нього і представляє
всю небезпеку такого обороту, коли, скориставши з теперішньої у к
раїнської усобиці, польське військо переступить граничну лінію і
зіпсує всі нахили до згоди. ,,Н е трудно, впавши з кількома тисяча
ми, наробити шкоди: побіда! але серця, розжалені такою зачіпкою,
ніколи потім уже не привернулися б! Кращ е думати про будуче по
годження, без усяких зачіпок, аніж потім починати переговори на
ново. Тому дуже просимо в. м., аби згідно з даним словом стриму-
j війська свої від нападу. Бо я над тим думаю, як би всю Річпос-
политу задоволити своїм старанням, привівши наші краї до слушної
комбінації. Тільки того треба триматись, що контрактувати нам тре
ба язиком і посольствами, а не шаблею і військом” 138).
П олітика Виговського чи гетьманського уряду в цім часі та
ким чином ясна: не дати полякам використати української усобиці
для походу на У країну і утримати в цілості західню лінію — все
це ціною обіцянок тієї повної „комбінації” , „компланації” і т. д. (ви
рази очевидно умисно неясні!) і деяких дрібних уступок — теж
по можності більше „язиком” , чим на ділі. Тетеря під час свого пер
шого побуту в Межиричі (в березні) надавав різних обіцянок щодо
виводу залог з західньої границі 1?/') ; під час другого (в травні) умо
вився з Бєньовським і підписав якусь „капітуляцію згоди” 140). З
Томковичем в травні Виговський вислав королеві начерк польсько-
digitized by ukrbiblioteka.org
ний мусить признати, що в. м. багато діла зробив, багато своєю роз
вагою осягнув, перетягнувши до Річпосполитої Виговського і Т е
терю -— найперші голови козацькі. І безсумнівно, що коли б ті по-
чатки підтримано більш реальними засобами, а не будовано пляни
на фантастичних ідеях (imaginariis Ldeis) — могли б ми надіятись
на згоду і щасливе заспокоєння вітчини з цієї сторони. А ле двір
надуживає щасливих початків в. м. — покладається на них так, на
чебто був забезпечений справжнім договором і не тільки не гото
вить ніяких сил для цієї сторони, але й тих невеликих, що тут —
уриває і шле до Прусії: всю силу обертає на здобування окремих
фортець, а тут провінції, народи гинуть! Литва і Руські краї схо
дять на пусте слово серед цих небезпечних перспектив 146). А ко
ли б замиривши Прусію ми обернули б усі війська сюди, — і стра
хом примусили б приступити до Річпосполитої цю чернь, що те
пер уперто тримається Півночі (М оскви) і не хоче повертати до
нас, ми тим способом багато помогли б самому Виговському! І хоч
він пише, що відкликання війська зробить добрий вплив на ці упер
ті маси 147), — але коли ми так відслонимо і обеззброїмо ці краї, —
я дуже сумніваюсь, щоб сам Виговський був такий необережний,
так легкодушно ризикував би своїм щастям і безпечністю — схотів
би опертись на такій слабій стіні, бачачи нас безсилих і на всі бо
ки розірваних. Самі переговори показують, що він робить цей акцес
до нас, аби забезпечити себе: бо супроти Москви і козаків він з Т е
терею бояться за свої голови — будучи не тільки позбавлені влади,
але й всіми ненавиджені й поставлені в небезпечній позиції. Т ом у
він радить нам миритись з шведами, миритись з Москвою. Бажає,
щоб ми підтримували союз з татарами — хоч і нещирий. Баж ає аби
ми мали своїми приятелями обох господарів. Пощо ж бажає нам
такого скріплення? Очевидно тому, що небагато вірить своїй і на
шій силі. Тому робить усе, аби Корона була безпечна — щоб він з
Тетерею мали де сховатися в такім забезпеченім прибіжищу!”
Бєньовський з цілої сили відбивав ці аргументи, доводячи, що
на Виговського і Тетерю вповні можна покластися, і треба йти за
їх порадами. В середині червня він з тріюмфом переслав королеві
— як доказ справедливости своєї діягнози — лист Виговського, пи
саний ним з-під П олтави (,,з П ів-озера” ) 20 (ЗО) травня. Вигов
ський писав:
digitized by ukrbiblioteka.org
тодішні зносини, за поміччю спеціяльних посланців і кур’єрів, і в
якім дійсно тіснім і напруженім контакті пробував з своїм польсь
ким приятелем гетьман в цім критичнім для нього моменті — роз
праві з революцією української черні. З свого боку Бєньовський
все робив, щоб в такім самім напруженню і інтересі до всіх перипе-
тій наростаючого порозуміння тримати короля, і його страшно дра
тувало віддалення королівської резиденції й неможливість розірва
тись покинути волинську границю, щоб взяти особисту участь
в переговорах короля з послами Виговського: Томковичем, потім
Тетерею. Пробує його намовити переїхати до Львова, або хоч до
Люблина, а свою неприсутність силкується якомога нагородити
темпераментом своїх листів.
Одержавши наведеного вище листа Виговського з 20 (ЗО)
травня, віх: переслав його королеві з цікавим коментарем — стара
ючись надати якнайбільше уваги свідченням гетьмана:
,Лист, що його посилаю, варт слушної уваги в кожнім своїм
пункті. Спеціяльно от що — вже багато старшини він відірвав на
сторону в. к. м. і тільки домагається приспішення „подачі рук” . П о-
друге, з повновластю вислав Тетерю — того Тетерю , цілком вір
ного в. к. м., що вже зо мною обговорив в Межиричу і підписав „ка
пітуляцію згоди”. П отретє, в словах: „треба тільки” ... дає зрозу
міти, чого хоче -— а саме, щоб він і дім його були певні ласки в. к.
м.; варто відзначити, що про козаків він не згадує, і тим відкида
ються єретичні видумки Немирича, що зродилися в його голові без
відома Виговського. Почетверте, це що царської приязні він вирі
кається з такими сильними прокльонами. П оп ’яте, що умовно ста
вить: „щоб і мені сповнено те, що я з іншими буду ж адати”. Чого
він хоче, ми знаємо. Н е пише: „з усіма” , тільки „з іншими” , себто
з тією старшиною, котру він, згідно з обіцянкою своєю, перетягнув
на сторону в. к. м. від Півночі. Нарешті цілком ясно запевняє, що
готов з нами на Москву, і запевняє в приязні татар ” .
З огляду на вагу цих заяв Бєньовський рекомендує королеві
тримати зміст його в секреті, так само і про місію Тетері, з котрим
Бєньовський ладиться побачитися в секреті, щоб не пішли якісь по
голоски, навіть не всім сенаторам це об’являти. А тим часом посла
ти ті запевнення від короля і від королеви, котрих собі бажає Ви
говський. Бєньовський нагадує, що вже раз за його порадою король
послав з ним власноручну „картку” Виговському, котра, на його
погляд, послужила основою для щасливого розвою всієї цієї спра
ви, і цим разом виписує королеві взірець такого листа, просячи не
відступати від цього проекту, коли б навіть королеві відраджували
такого листа: „П ане гетьмане запорозький! Н е можемо виписати,
з якою приємністю приймаю я заяви твоєї прихильности і вірности...
Не май сумнівів в ласці нашій — не тільки супроти тебе, але і всіх,
кому ти добра бажаєш, -— бо ти її заслужив важними твоїми заслу
гами. Все, що ти постановляєш з паном волинським, будь певен, що
ми і Рчп. то признаємо” і т. д. 151).
Цей лист не має дати, але другий — очевидно з тих же днів,
мабуть дещо пізніший — значений днем 22 червня, так само лист
до підканцлера 152). Бєньовський повторює прохання — держати
в секреті ці переговори, аж до повного їх завершення, і не гаяти
часу, слухаючи прихильників московського замирення. Тим часом
вислав до Виговського від себе посланця, Стжалковського, з лис
том своїм і гетьмана Потоцького, і що три дні посилатиме до нього
кур’єрів, запевняючи його в ласці короля, а короля просить присла
ти для дальшої пересилки: лист Виговському від короля, лист від
сенату, і зо 20 листів до старшини, без адрес — їх очевидно хотів
вписати Бєньовський з своїм товаришем Євлашевським і роздати
відповідно обставин, кому буде треба. Казімір Євлашевський, каш
телян смоленський, визначений на переговори з Виговським, уже
прибув до Беньовського, щоб їхати разом до Виговського, але з ог
ляду на заповіджений приїзд Тетері, лишивсь у Беньовського; свій
лист до короля він додав до листів Беньовського, підтримуючи йо
го тактику. Бєньовський з Тетерею обіцяв приїхати до короля на
сойм до Варшави — коли королеві не можна перенести його до
Львова або хоч би до Люблина, що було б на його думку корис
ним — ,,бо від тих країв залежить тепер весь успіх”.
Король не міг сповнити цього побажання, але загалом він на
строєний не менше оптимістично — йшов за вказівками Бєньов-
ського, вірячи в можливість полагодження українського питання,
і був готов на далекосяглі уступки козаччині. Н а початку сойму,
відкритого в Варшаві дня 10 липня, австрійські посли — граф Ко-
ловрат і барон Л ’Ізоля — мали з ним розмову на цю тему: викла
дали йому, як важно, щоб цей сойм залагодив нарешті козацьку
справу, ,,аби вже на цім соймі угодою кріпкою і тривкою повернено
тілові Річпосполитої цей дорогоцінний член, котрого відділення
було джерелом всіх нещасть, які впали на Польщ у”. Король на це
заявив, що й він жадібно прагне цього і пильно використає нинішню
нагоду, коли Виговський переміг московську партію (відомість про
погром і смерть Пушкаря вже прийшла); він уважає його вимоги
взагалі можливими — крім скасування унії. Загалом же нові від-
digitized by ukrbiblioteka.org
яосини Польщі до України представлялися австрійським послам —
на підставі цих дискусій, в таких формах:
„Формою, в котрій козаки наново з’єднаються з Короною П оль
ською, не буде підданство, як раніш, але рід унії, на взір в. к. Л и
товського: на взір його козаки будуть користуватися певними при
вілеями в республіці, будуть призначати своїх достойників, посила
тимуть послів на сойм і творитимуть своє окреме тіло в тілі рес
публіки, приблизно на тих же умовах, як литвини 153). Бо це дале
ко краще може забезпечити тривку згоду, ніж наново підбивати їх
під ярмо польської ш ляхти” 134).
Досить несподіваний був такий лібералізм в порівнянню з зав
зяттям на козацтво в pp. 1653-—4, але не треба забувати, що потім,
під час шведського наступу, Ян Казімір знову рахував на коза
ків як на свою вірну гвардію, і тепер так само, як за часів Воло-
дислава, різні роялісти, що носилися з гадками реформи польської
конституції: зміцнення королівських прерогатив і обмеження шля
хетської самоволі, покладали надію на козацьке військо й його сим
патії до абсолютної монархії 155). Щ е більше, ніж король, покла
дала надії на козацьку підтримку королева М арія Людовика, що
крім підтримки цим монархічним плянам сподівалася за поміччю
козаків визволитися з ненависної їй залежности від австрійського
двору, взяти назад дані йому обіцянки в справі наступства на поль
ськім престолі, передати польську корону французькій династії і
под. Король і королева очевидно з повною готовістю виконали ба
жання Бєньовського -— вислали на його руки листи до Виговського,
повні всяких ласкавих обіцянок (не маємо їх — але є відповідь —
з дня 29 липня), і своїми впливами підтримували угодові течії на
дворі і в сенаті.
Між польськими магнатами теж були люди, які бажали трив
кого замирення з козаччиною і годилися на уступки. Завдяки ба
гатому листуванню, що лишилось від познанського воєводи Лещин-
ського з цих років, маємо нагоду пізнати одного з таких приятелів
digitized by ukrbiblioteka.org
новання за свою витривалість в допильнованні своєї свободи. Варті
того, щоб ми прийняли їх до своєї верстви. В обороні свободи вони
будуть не менше завзяті, поскільки завважать, що з нами їх свобо
да безпечніша ніж під іншими протекторами. Бо нам з козаками
добре бувало і може бути добре, а у інших протекторів їх свобода
завсіди викликає підозріння і вони все більше на те мусять вважа
ти, щоб їх (козаків) нищити, а не консервувати../' 15в).
В іншім листі, писанім в лютім, Лещинський пише йому ж: „ Н а
віть якби козаки домагались окремої провінції, я не дуже б проти
вився -— аби тільки вони від нас залежали. Н е тільки тому, що ми
не маємо сили козаків побороти, але й тому також, коли б тільки
та провінція стояла в якімсь зв'язку з нами, то відірватись вона б
не могла, з самої природи своєї, і мусила б знову з нами зростися.
Хімери і байки це, що козаки думають, що вони можуть бути Гол-
ляндією або Ш вейцарією 157): кожний з тих народів має інші спри
ятливі прикмети місцеві і засоби оборони, а козаки живуть в такій
країні, що самі собою, без сторонньої опіки обстати не можуть, а
кому б не піддалися під протекцію, кожному будуть підозріливі:
і турок не потерпить, щоб таке множество ходило на море, ані мо-
сквитин не хотів (такого множества), даючи їм ті закони, що вони
(тепер) відкинули. А полишені самі на себе вони впадуть — і з на
ми з’єднаються, тільки треба вміти походити, а тут (у Польщі) при
вести до спокою. Самим спокоєм козаки будуть переможені — тіль
ки треба домашні справи упорядкувати. Насамперед покасувати
кадуки 158), бо їх багато роздано проти самих основ свободи, і ду
же часто без усякої правної підстави дозволено відібрати маєтки.
Щ одо релігії, то перед усім треба пильнувати консервовання нашої
релігії, а вже в другій черзі -— повертати інших, і то наукою, мо
ральністю, взірцем, а не нищенням людей: поки тримались першо
го, ішло то нам краще, а як почали навертати силоміць, то й наша
віра пропала: стараючись забезпечити свою, знищили наш у” 359).
Н а відкриття сойму посилає він на бажання королеви просто
рий меморіял королеві, висловлюючи такі ж думки 160): „Сам Бог
показує нам дорогу, коли козаки самі, нічим не примушені хочуть
вернутись до нас, — бо бачать, що ні їх свобода без нас не може
digitized by ukrbiblioteka.org
сполучені з нами в свободі. Бо свобода ненависна владущим 164),
і цей войовничий нарід різними видумками буде скоро знищений
(під московською владою ), а сполучені з нами, без порушення їх
інтересів 165) — вони будуть незламною нашою силою. І досвід їх
уже навчив (у тім) — як їм почали відбирати раз надані права’
(с. 53).
Автор вважає потрібним замирення з усіма трьома ворожими
сторонами: з козаками, з Москвою, з Ш вецією; рахується з аргу-
ментацією прихильників замирення з Москвою в першу чергу, але
обстоює першенство замирення з козаками, і старається довести,
що, обережно трактуючи справу, можна здійснити це потрібне за
мирення в такій послідовності: згода з козаками, потім з царем, на
останку -— з шведами, супроти котрих тоді можна буде поставити
ся найбільш рішуче і твердо.
„У кладати згоду з козаками якнайкращими (найчеснішими)
способами: щиро, чесно, в повнім довір'ю, гарантуючи безпечність,
всяку вигоду, й запобігати найтяжчими карами всяким порушенням
того. Але вважати, щоб, трактуючи з козаками, не скандалізувати
Москви, не відіпхнути від згоди і не прийти до нової війни з ними.
Козакам же треба показати, що інтерес шведів не інший, як той,
щоб поділити, чи розшарпати наше королівство на провінції, а це
і нам і козакам погибельне... Тому погодімся між собою, не з іншою
метою, як для того, щоб погодитися з Москвою: погодившися між
собою, дістанемо умови (згоди) більш почесні і певні, а подруге -—
бажання козацькі в тім, щоб, погодившися з Москвою, спільними
силами приступити до якогось благородного, сміливого діла — без
котрого ми не вирятуємось 166) (с. 54).
„Пояснити козакам, що хоч би ми не погодилися з шведами
(зараз), вони не можуть бути для нас небезпечні. Нехай не сканда-
лізуються (теперішнім станом) — хоч вони ще в ПрусГЇ, але то дов
го не потриває. П ослати панові волинському листи електорів до
шведського короля, або інструкцію, котрою вони намовляють його
до замирення з нами і грозять (на противний випадок). Добре по
яснити панові волинському, що курфю рст (бранденбурзький) має
запевнену поміч від цілої імперії (проти Ш веції) .— доказав мені
він те листом й приватними декляраціями колегії електорів і інших
князів. При тім мати на увазі, що сама Ш веція не бажає війни .—
як показує вчорашня відомість з Гамбурга, цілком певна, що швед
digitized by ukrbiblioteka.org
„що сам розум наказує позбутись своєвільного елементу 163) як на
шого, так і козацького, бо вони не зносили б війни і скоро посва
рились би 169). Щ об оминути цю небезпеку, ми волею чи неволею
мусимо пуститись на благородне і сміливе діло: бо не вернеться
до нас обопільне довір’я, доки з обох сторін не обмиємо забруканих
рук наших в крові неприятеля християнства. Н ехай ф антазує, хто
як хоче, спокою мати не будемо інакше, як позбувшися цього еле
менту: будемо мати або внутрішню війну, або зовнішню. Т реба про
це завчасу думати, але публічно не дискутувати, а М оскву до того
приводити: вона сама до того має охоту, цар московський жадний
слави, а яка може бути більша слава, як не та, щоб, організувавши
славну війну, приступити до такого благородного і сміливого діла;
про способи улегшення цієї війни відкладаю до Варшави.
„Вертаюся знову до згоди, котрої загально бажаю християн
ству: треба трактувати і з шведом, бо він не може довго вести вій
ни, особливо як нам удасться замиритися з Москвою і з козаками—
хоч би і з деякою невигодою для нас. Тільки не відкладаймо, не до-
рожімся 170) з козаками і Москвою: аби тільки дійти до згоди —
тоді швед побачить себе в явній небезпеці і буде змушений до за
мирення.
„Таким чином всі три трактати — коли їх таким способом вес
ти, не суперечать один другому — треба тільки зручно і своєчасно
вести кожну річ. А ле фундам ент — заспокоєння козаків, бо за тим
прийде або швед, або М осква. Тільки зручно трактувати, і тоді тре
тій, хто б не був, мусив би скакати по нашій волі — тільки не тре
ба приводити його до крайности, або до нарушення його слави за
надто суворими умовами” (58).
Одиноку заковику Лещинський бачить в козацькім постуляті
скасування унії він так само, як і король. П ризнає противним сво
єму католицькому сумлінню її касувати, але радить не заглиблю
ватися в це релігійне питання, полишаючи його богословам, і шир
ше збирається про це говорити в Варшаві. Вважає, що богословсь
кий вихід тут може знайдеться без великого труду, „бо грецький
обряд, хоч і відмінний від римського, самої релігії не заперечує”.
Н агадує, що розв’язка була вже знайдена перед війною, „і коли б
зістався в живих покійний канцлер, що почав був цю справу, вона б
таки прийшла до скутку” (54).
Т ака була позиція прихильників згоди по польськім боці.
digitized by ukrbiblioteka.org
,,3 огляду, що гетьман з військом Зап. з любови до свого пана
і вітчини, зрікаючись усяких сторонніх протекторів 171), добровіль
но повертає до свого власного пана, — король й. м. з усією Рчп.
покривають вічною амнестією, що Біг допустив по обох сторонах.
Гарантують, що ні його маєстат, ні сенат, ні вся Рчп., ні хтонебудь
з приватних осіб не буде мститися ні козацтву, ні окремим особам
і, дарувавши обопільно всі воєнні прикрості, ні явної, ні потаємної
помсти або інтриги замишляти не буде.
Касуються всі кадуки ( конфіскати ), проголошені на козаків
і на шляхту, що приставала до війська Зап. від початку війни. І так
як сама амнестія й ім’я її повинні бути святі, і всі ті особи приверта
ються до попередньої чести і майна, до такої одности, згоди, лю
бови, права і пана, як перед тим були, — то застерігається кара за
порушення договору на всякого, хто приватно чи публічно закидав
би комунебудь зраду, порушуючи святу о^ність.
,,Тому також касуються і всі процеси про видачу підданих, об
винувачених у своєволі, особливо в воєводствах Київськім. Волин
ськім, Браславськім і Чернігівськім.
,,Релігія грецька старинна, та що не в унії, має зіставатися при
давніх правах і привілеях: свобідно має вживатися на соймах і в
трибуналах, і для кращого пильнування (її прав) митрополит київ
ський і владики луцький і львівський мають засідати в сенаті. Т а
кож у люблинськім трибуналі мають засідати депутати, вибрані від
тих же епископій, а в трибуналі в. кн. Литовського — від литов
ських епископій по одному від кожної.
,.Світські люди, неуніяти, особливо міщани львівські, перемись-
кі. люблинські. віленські мають бути зрівняні з міщанами римсько
го обряду в усіх прерогативах, в торгівлі, в участі в магістраті.
,,Церкви, забрані уніятами, мають бути повернені неуніятам з
усіма маєтностями по всіх воєводствах Корони і в. кн. Литовського;
так само епископії, архимандрії, ігуменства, і на відібрання і пере
дачу їх мають бути визначені комісари від сойму.
,.Військо Запорізьке, як потрібне Річпосполитій, свідчать похо
ди. відправлені з безсмертною славою, — тому, хотячи мати його
в найкращім порядку, і в такій великості, котрої вимагає потреба
Річпосполитої. треба йому потвердити всякі вільності, надані при
вілеями найясн. королів польських, і зіставити при давніх вільнос-
тях і звичаях.
..Консистенції (пробутки) полишаються їм згідно з давніми
звичаями по містах, містечках, хуторах і селах.
digitized by ukrbiblioteka.org
магання Виговського, начисто кастровані спільними зусиллями Бє-
ньовського і Тетері. Порівнюючи ці пункти з пізнішим гадяцьким
актом, бачимо багато подібного, місцями буквально тотожньо-
го 172), очевидно — Т етеря привіз той начерк умови, що потім ліг
основою гадяцької унії, але спільною рукою з Бєньовським во
ни вичистили його з усяких „єретичних видумок” Немирича — не
утримавшись навіть на рівні зборівських пактів, спустившихся до
білоцерківських. Н е тільки викреслено всяку „удільність” України,
„в. кн. Руське” , але й вимежовання козацької території: „пункти”
повертали назад навіть від зборівських пактів!
Ц е те, що брався взяти на себе Т етеря і шукати для того су
голосні, згідливі елементи серед старшини і козаків. А кт ліцитації
Тетері супроти Виговського — хто дешевше візьме. Здається, що
так і взяли її в двірських колах: не вхопилися за таку дешеву про
позицію, і не відступили від попередньої постанови -— йти на ве
ликі політичні уступки, аби лише вернути собі Україну. М ожна про
це судити з того, що повновласті комісарам в цім напрямі взагалі
не обмежено!
Щ о говорилося на соймі і під час сойму з приводу козацьких
домагань і зокрема цих Тетериних пунктів, -— взагалі знаємо дуже
мало. Кубаля, йдучи за Костомаровим, розповідає про Носача, що
приїздив послом від Виговського, про його запальну, різку промову,
домагання скасування унії, що викликало протест нунція і біску
пів 173). А ле Костомаром покликується при тім на Рудавського, а
у Рудавського в оповіданню про сойм нема згадки про це — ціл
ком зрозуміло — тому що Носач приїздив на сойм наступного
року, а на соймі 1658 р. козацьких послів не було.
Деякі відгомони пунктів Тетері і його балачок з Бєньовським
можна б добачати з реляції австрійських послів з сойму 8 верес
ня 174).
Вони розповідають про політику Виговського взагалі: по смер
ті Хмельницького більша частина козаків пішла за Виговським, що
digitized by ukrbiblioteka.org
вив свій намір почати війну з Москвою -— щоб запевнити свободу
Україні і улегшити її перехід до Польщі. „Бо москаль задумав об-
манством панувати над Україною -— чого йому Боже не дай, а як
тепер за мого рейменту Україна вийде з-під його влади, то вже
тяжко йому буде потім її до того привести” 176). Заразом прийшли
відомості — не знати чи в формі писаної деклярації гетьмана, чи
в формі звідомлення того Желиборського, що гетьман таки насто
ює на старих політичних постулятах, котрих зрікався Т етеря -—
політичної автономії на взір в. кн. Литовського, права на окреме
військо і побирання на це доходів з українських королівщин, тощо.
Про це довідуємося з листа Яна Лещинського, 5 н. с. вересня 177)
-— у котрого король питав думки про всякі біжучі політичні справи
і між ними про ці, привезені від гетьмана, відомості. „Признаюсь
-— писав він, -— що мені не дуже подобається остання відомість, що
прийшла зі Львова -— мовляв Виговський домагається окремої дер
жави (seorsivum statum ), і другий пункт — вільний наєм війська
в Польщі — чого Литва не має: скорше хочуть бути незалежними
союзниками (independentes socis), а не горожанами єдиної респуб
ліки (corporis unius reipublicae). Звідки такі пляни, легко догада
тися: хтось там хоче бути гетьманом того нового наємного війська”
— натяк мабуть на Немирича 178) .— котрому радить показати
особливу ласку і дати високу гідність в в. кн. Руськім — „коли вже
він став русином, як заявляє” — себто залишив аріянство і прийняв
руську віру. Радить також дати наказ Бєньовському, щоб ішов на
зустріч козацьким бажанням, перемагаючи свої персональні анти
патії, з огляду на пильну потребу скорого закінчення переговорів
-— „щоб атакувати неприятеля” (очевидно козацькими списами).
Очевидно, чи з реляцій Ад. Желиборського, що був у нього з ти
ми відомостями 179), чи з інших помічень, Лещинський набрав того
переконання, що Бєньовський не досить добре настроєний до Ви
говського -— за котрим стояв Немирич, і занадто тягне за Тетерею ,
digitized by ukrbiblioteka.org
Один з дворян Євлашевського оповідав, що комісія поїхала з
Варшави 15 н. с. серпня 183). Секретар Бєньовського Криш тоф П е-
ретяткович багато літ пізніше, в 1680-х pp., списуючи свої спомини
про цю комісію 184), починає її від весілля, що справляла у Львові
в серпні вдова кн. Домініка Заславського, виходячи вдруге заміж
за М ихайла Радивила. М оже бути, що не так для весілля, скіль
ки на те, аби позичити на дорогу грошей у львівських банкірів, при
такій блискучій оказії -— але в кожнім разі комісари почали свою
відповідальну місію від цього магнатського бенкету, і тільки 22
серпня — за кілька день перед закінченням сойму, рушили вони зі
Львова в дорогу. їхали на Чигрин, але довідались, що Виговський
за Дніпром, і поїхали за ним туди і доїхали в Комишні над Х оро-
лом, пів дороги між М иргородом і Гадячем 185).
„9 вересня в'їхали ми до обозу Запорізького війська в сам ве
чір” — записує анонімний дневничок котрогось іншого учасни
ка 186). Військо було охотне, стрічало нас далеко перед обозом в
полі, кінне і піше, густо стріляючи з рушниць. Коли в’їздили на
майдан, піхота стояла з двох сторін з корогвами, схиляла корогви
до землі і при тім дала такого огню, наче небо відкрилося. А коли
(комісари) зсіли з коней перед гетьманським наметом, вдарено з
digitized by ukrbiblioteka.org
„Гетьман Ів. Виговський. ще бувши писарем, працював для йо
го царського величества, служив вірно, і М алу Росію привів в під
данство під високу руку й. ц. в-ва, а тепер видно бути Великій Р о
сії — Великою Росією, а М алій Росії — М алою Росією — що ж,
і в Малій Роси єсть військо непереможне" 190).
Кікін звернув підпискові увагу на такі його — ..непристойні
слова” — з чийого наказу він так говорить і відділяє Велику Росію
від М алої? Підписок сказав, що говорить він з наказу гетьмана -—
на це Кікін сказав, що за такі непристойні слова годиться язики
втинати! „Отторженную в^твь ко естественному корені — к Вели-
кой Росіи присовокупил Б ог” , за слізними проханнями її жителів.
Ц ар визволив М алу Росію від лядської неволі, це треба пам’ятати.
А гетьманові на брак царської ласки нема чого нарікати: цар пам’я
тає його службу і держить в ласці своїй і гетьмана і військо, а т а
ких непристойних слів говорити не годиться.
Н а цім розмова скінчилася. Другого дня (10 вересня н. с. ) ко
зацький табір з татарами пересунувся з Комишні до Липової Д о
лини, ,,за три милі” (горі Х оролом). Того дня, мовляв, приїхали
польські посли -— Бєньовський і Євлашевський. Кікін мав розмову
з попом, що прийшов по милостиню: говорив піп про зраду Вигов
ського, що він не хоче бути в підданстві цареві, його серби, арнау-
ти й ляхи чинять велике насильство людям, а тепер ще татари до
кінця їх знищили, але вони сподіваються, що Бог приведе всіх цар
ських ворогів під його ноги (145—6).
Наступного дня, 10 н. с. вересня прийшов від гетьмана рот-
мистр Ян, поляк, що був приділений Кікіну за пристава, і перека
зав йому гетьманського наказа — прибути до нового гетьманського
становища. В супроводі козаків і поляків, чоловіка зі 100, Кікін по
їхав. За дві милі від табору зустрів його чигринський полковник з
козаками, чоловіка з 200: злізши з коней, підійшли пішо і привіта
ли його від гетьмана: „П рислав нас гетьман для почести, чекає
твого приїзду до табору з великою любов’ю ”. Потім за милю від
табору стріли його давніший осавул Ковалевський з підписком Б о
рисовичем, і козаків з 300. За верству від табору ,.прийшов” Неми-
рич з іншим старшиною (ім’я пропало). П еред обозом стояли шпа-
лером кінні полки під корогвами, між ними піше військо; полковни
ки і сотники кланялись, піше військо стріляло з рушниць, але на
погляд Кікіна стрільба була несправна, і військо (піше) було „ху
1»°) (Щ ось бракус) „буди Великая Росія Великою Росією, а Малая Ро
сія Малою Росією, понеже суть и в Малой Росіи войско незвитяжо...” , с. Н5.
де і безодежне”. В таборі поставлено для Кікіна турецького наме-
та недалеко гетьманського і там закватировано (146).
Другого дня, 1 (11) вересня прийшов від гетьмана осавул Ско-
робогатько і запросив Кікіна до гетьмана на авдієнцію, приведено
йому гетьманського коня, щоб їхати до гетьмана. „В шатрових по
л ах ” гетьманського намету його стрів гетьман з старшиною. Були
тут: судді Федір Лобода і Герман, полковники: ніженський Гуля-
ницький, черкаський Федір Джулай, корсунський Креховецький, пе
реяславський Чучар, ...канівський Семенець, ...Силич, прилуцький
Дорошенко, чигринський (Богаченко), військовий писар Груша,
осавули Фесько Вовк і Скоробогатько, Ю . Немирич ,Федір Короб
ка й інші неназвані 191). Війшовши до шатра, Кікін спитав про здо
ров'я (тільки), за що гетьман з старшиною ,,чолом били”; підписок
прочитав наголос царську грамоту і по цім гетьман спитав Кікіна,
які йому справи від царя приказані. Той об'явив такий царський на
каз: гетьман має вислати двох полковників з полками в погранич-
ні городи, вони мають там стояти і чекати присилки від воєводи
Ю рія Долгорукого: як тільки новий з ’їзд польських представників
з московськими (що мав відбутися в Вільні — припускалося в
серпні, але в дійсності ніяк відбутися не міг) буде зірваний без по
розуміння, так вони за вказівками московських воєвод мають на
ступати (на в. кн. Литовське) — тільки щоб нічого не робили на
власну руку, не займали ніяких городів, а у всім виконували ін
струкції воєвод. П ро це цар написав також Нечаєві 192) нехай
гетьман і від себе йому то потвердить, щоб він також ішов ,,на схід”
з воєводами. А сам гетьман з Ш ереметєвим мають стерегти україн-
ні черкаські городи від ляхів і татар (147).
Н а це гетьман відказав, що полковників він ніяк послати не
може, тому що Ш ереметєв чинить кривди людям, вирубав без ви
ни (Київ) і церкви попалив. Кікін став доводити, що Ш ереметєва
прислано не для руйнування, а для оборони України на прохання
самого ж гетьмана (себто — неймовірно, щоб він щось подібне міг
робити). Але гетьман на це відповів: „Бачить вел. государ: боярин
що хоче, то броїть” 193).
Кікін не став розвивати цього пункту, очевидно ■— тому що не
мав на це інструкції, і перейшов до другого пункту: чому гетьман
замкнув українську границю, не пускає вже місяць московських лю
191 ) Оригінал в цім місці сильно обгнив і має багато прогалин, але цілих
осіб, здається, не бракує.
192) їм я пропало, але з змісту не трудно доміркуватись.
і э з ) ф р а з а з прогалинами: ,.Ба... государ ...рин что хочет то броит* , с. 148 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
дей до українських городів, а котрі приїхали, тих затримано, і на
якого царського неприятеля зібрав він військо і привів татар?
Гетьман відповів: „Багато незносних обид, велику руїну, убив
ства і грабіж в війську Зап. учинив кн. Ромодановський. Нарушив
права наші споконвічні, надані війську Зап. від королів польських
і в. князів литовських. П олковника на полковництво прилуцьке по
садив і тим при мені -— живім гетьмані — надану мені від ц. в-ва
владу собі присвоїв 194). В військо прийшовши, невідомо пощо роз
будив заспокоєні вже бунти, привів з собою ворів і бунтівників вій
ська Зап.: Барабаш а, Лукаш а й інших, і той Барабаш, при нім бу
дучи, писав і розсилав по городах наших свої універсали, „на ссо-
ру и смуту", називав себе в них гетьманом війська Зап. і закликав
усіх полковників, щоб вони стояли при нім, Барабашеві, і при ве
ликім князі Гр. Гр. Ромодановському. А такого титулу кн. Ромода
новському видумувати не годилось: один тільки вел. государ вели
ким князем над нами.
„А я князеві тричі писав, аби він у черкаські городи з царськи
ми військами не приходив, тому що бунтівники і непослушники вій
ська Зап. всі заспокоєні, а котрі ще бунтівники і зрадники війська
Зап. лишились — як Барабаш, Лукаш, Довгаль — нехай би він
(Ром.) прислав до мене.
„І про це я також кн. Г. Г. писав, що Барабаш себе пише ,,геть
маном війська Зап .” , а князя Г. Г. „великим князем” , посилав і уні
версали його. А ле Г. Г. моєї присилки не послухав; прийшов у війсь
ко Зап. ніби то для погамовання бунтівників і своєвільців, а Б араба
ша, Лукаш а і Довгаля та інших своєвільників до мене не прислав.
А як указом царським велено йому було з черкаських городів іти
до Білгорода, він, ідучи з черкаських городів, чинив великі обиди
православним християнам, багато дітей від матерів у полон поза
бирав. Т ом у я, порадившися з старшиною, зібрав військо і татар
покликав і буду мститися за всі свої кривди кн. Гр. Гр. і зрадникам
війська Зап., що при нім пробувають” (48—9).
Н а доказ був показаний Кікіну і прочитаний наголос лист Р о
модановського, що він видав на прилуцьке полковництво Якову Во-
ронченкові: „Б. м. вел. государя і т. д. окольничий і воєвода кн. Г.
Г. Ромодановський прилуцького полку осавулам, сотникам, отама
нам, козакам і міщанам. Били ви чолом в. государеві, що ваш при
луцький полковник П етро Дорошенко до гетьмана (поїхав)і пол-
194) В кількох місцях пропали слова і розбивають зміст цих ф раз, але йо
го можна вхопити досить докладно.
ROBHHRa (у вас) нема. Тож за yRa30M в. государя велів я 195) бути
в ΠpИЛyЦЬRІM полку ΠOЛROBHИKOM на місце П. Дорошенка Якову
Воронченкові -— до указу в. государя”.
Далі прочитано три листи від Як. Барабаша до різних міст, до
старшини і козаків — щоб вони відступили від зрадника Ів. Вигов
ського, а були з ним (Барабашем) і вeлиRим князем Гр. Гр. Ромо-
дановським (149).
Далі гетьман став викладати свої жалі на Ш ереметєва: ,,Я 196)
до нього послав брата свого Данила не на війну, а на розмову в го-
сударських ділах, а з ним кілька полків (тільки) на те, щоб Ш ер е
метєв шкоди йому не зробив. А сам не поїхав тому, що В. Б. Ш е -
реметев на моє здоров’я важить 197). .— хоче стратити моє здоро
в’я 196). А В. Б. Ш ереметєв напав несподівано на мого брата, ба
гато побив козаків і міщан. Тільки Данило по-дурному поступив,
не велів (боронитись), а його, боярина, з усіми людьми, скажу, по
рохом ,.випхнути”.
Кікін, мовляв, вибухнув на це красномовною філіпікою (не зна
ти чи дійсно так сказаною, чи пізніше вистилізованою в такій ф о р
мі для звідомлення) — нагадав, як козаки просились під царя, як
багато зробив він для визволення і оборони М алої Росії. ,,А те
пер цей союз Христової любови мав би розірватись? Ви хочете би
тись з кн. Ромодановським і царськими людьми? Стережіться, щоб
не стягнути на себе праведного гніву Божого за своє віроломство
— як уже маєте початок його в тім, що сталося в Києві!” (150).
Гетьман на це відповів: ,,Боже борони! ми від царської високої
руки не відступаємо. Але за те, що В. Б. Ш ереметєв і Г. Г. Ромо
дановський наробили Малій Росії багато лиха, права наші пола
мали, церкви Божі попалили, черців і черниць і різні християнські
душі невинно помордували, ми будемо мстити і управлятись, поки
нас стане! Так ми і за королів польських за права свої стояли і би
лися!”.
Кікін, мовляв, виясняв 199), що ,,це не діло царських підданих
— між собою управлятись і усобицю заводити”. Ш ереметєв і Р о
модановський , ,люди чесні і великородні” , не годиться на них тако
го говорити, а коли щось недобре від них сталось, тр,еба про те пи
сати цареві, а не зводити війну. Нехай гетьман військо розпустить,
digitized by ukrbiblioteka.org
татар відішле, і надалі в ніякі змови з ними не входить, крім підтри-
мання спокою (151—2).
„Гетьман сказав: Т ого і в гадці нашій нема, аби, не упорав
шись з неприятелями нашими, що наробили лиха війську Запорозь
кому, нам додому розходитися і татар відпустити. Ми не то що
татар, але й турка на помсту за наші обиди притягнемо!” (152).
Н а нові намови дяка і погрози, що коли тепер гетьман не по
слухає — татар не відішле і зачіпок з царським військом не обли
шить, цар справді пришле на нього військо, і аж тоді „будеть раз-
оренье вам от (самих) себя” , він додав: „Я переказував з стольни
ком Василем: дати знати й. ц. в-ву, що Г. Г. Ромодановський, був
ши в війську Зап., багато кривди і руїни наробив, Барабаш а й ін
ших зрадників і бунтівників, і своєвільників проти війська Зап. у се
бе тримає, а нам у військо Зап. не віддає. Тепер з стольником П.
Скуратовим про те ж й. ц. в-ву написав. Але ц. в-во наді мною і над
усім військом Зап. милости своєї не показав, бунтівників і зрадни
ків прислати до нас не зволив і Гр. Гр. Ромодановському за його
кривди ніякого указу не було. Т ом у я, порадившися з усією стар
шиною і покликавши татар, іду управлятися з бунтівниками і са
мовільниками, і з тим, хто буде їх боронити” (152).
Кікін сказав: ,,В. государ тебе і військо Зап. пожалував: велів
послати Я нка(!) Барабаш а до Києва, до боярина В. Б. Ш ерем етє
ва. і велено йому віддати вам на ваш військовий суд, як ти приїдеш
до В. Б. Ш ереметєва для государських справ. Про видачу Б араба
ша послано грамоту В. Б. Ш ереметєву. Ти, гетьмане, і вся стар
шина будьте тільки вірні ц. в-ву і не хитаючись шукайте йому вся
кого добра, а всякі небилиці забудьте і на ласку царську вповай-
те!” (153).
Кікін похвалився цією царською ласкою, не знаючи, що Б ар а
баш уже в руках Виговського, і той його тут оголомшив: ,,Я про
Барабаш а ц. в-ву чолом бив. А тепер він у моїх руках: відбили йо
го козаки і приставили до мене” 200).
„Корсунський полковник Креховецький сказав: ..Як побачили
ви гетьмана з військом, так і Барабаш а тоді послали!”
,,А полковник Джулай: „М осква все зрадлива!” 201 ).
„І тут стали читати „пам’ять” (інструкцію) Я. Левшіну. — в
ній писано, що Янку (!) Барабаш а провадити з великою обережніс
тю. щоб дорогою не втік, нічого лихого з собою не вчинив, і воров-
202) Скорочую.
20?) Скорочую.
digitized by ukrbiblioteka.org
Другого дня, 2 (12) вересня — записує польський дневни-
чок 204) — привезено до гетьманського табору Барабаша. Москва,
мовляв, його послала в оковах до Києва ,,для бунтів та практики”
— нібито для того, щоб видати гетьманові, а як гетьман ,,в невели
кій” купі приїде по нього до Ш ереметєва, тоді його самого мали
зловити і відіслати: так сам Барабаш розповів перед гетьманом. К о
заки надибали його окованого в возі і, розігнавши Москву, що йо
го вела, забрали до гетьмана.
Очевидно в зв’язку з цим прийшов до Кікіна того дня від геть
мана Немирич з підписком Борисевичем 205) і так говорили:
„Прислав нас гетьман сказати: під Києвом В. Б. Ш ереметєв
великі дива поробив — козаків побив невинно, а тепер прийшла
гетьманові відомість, що він царським іменем посилає військо горо
ди і міста палити і руйнувати, православних християн невинно му
чити. Город Баришполе випалив і вирубав, ідуть просто на П ере
яслав. За Дніпро вислано з військом полк. Корсака, й той повою
вав Бровари, Гоголів, Світильну й інші міста. Ухопив багато знач
них (самых добрых) людей, бере їх на муки. Ти б, дяче, послав від
себе до В. Б. Ш ереметєва, аби прав, християн не нищив, церков
Божих, замків і дворів не палив, людей не мордував” .
Кікін відповів, що він не має права давати якінебудь вказівки
Ш ереметєву. А просить взагалі відпустити, бо його вислано на
швидку. Нехай би гетьман виготовив листа до царя і з ним відпра
вив.
Після цього, того ж дня прийшов військовий осавул Фесько Вовк
з такими відомостями, нібито в секреті від гетьмана: Гетьман сьо
го дня їздив до Карач-бея і з ним радився з приводу того нещастя,
що В. Б. Ш ереметєв не то що побив Данила Виговського з усім йо
го військом 206), але ще й вислав царське військо в дальні місця. Н а
думали послати під Київ ще ніженського полковника Гуляницько-
го та переяславський полк, а Карач-бей пошле 3 тис. татар. Б ар а
баш у Переяславі, гетьман велів його привезти до обозу, мабуть
буде завтра або позавтра. П ід Білгород і П утивль і під українські
городи за московською границею (,,в стороні цар. в-ва” ) послано
розвідку.
Вовк обіцяв і надалі служити і всякі вісті давати, тому дяк дав
йому дві пари соболів і частував чим мав (155).
digitized by ukrbiblioteka.org
Джулай, кілька сотників, Скоробогатько — тут названий осавулом
полковим, і один з підписків. Гетьман сам не прийшов, Немирич і
полковники пояснили, що він їм доручив обговорити з Кікіним спра
ву Барабаша. ,,Н аказував ти нам покладатися на ласку государ-
ську, а направду нема її ні до гетьмана, ні до війська! О т цей бун
тівник і зрадник війська Зап. Барабаш називав себе гетьманом, по
городах розсилав універсали, підіймаючи бунт, наробив руїни і
кровопролиття, а як гетьман з військом і татарами пішов на того
зрадника й інших злочинців, так цар, почувши про наш похід, велів
Барабаш а послати до Києва — нібито щоб видати війську на пра
во. А Барабаш на допиті перед гетьманом і всіми нами сказав, що
послано його було до Києва не для того, щоб видати війську, а на
те, щоб Виговського ухопити, як він приїде; теж саме сказав і Янко
Барабаш 207). Переїздчики з царських полків також свідчать про
царську неласку: що була від царя грамота Ромодановському, аби
воював гетьмана і старшину, зловив їх і побив. Тому ми себе самі
своїми головами боронити будемо і неприятелів своїх воювати 20g).
Н а це Кікін нібито відповів довгою красномовною промовою,
доказуючи, що словам таких засудженців і взагалі всяким воров-
ським словам не можна вірити, для прикладу згадав Германові, що
говорив на нього Стринджа: мовляв Герман змовився з ними, пов
станцями. що вхопить гетьмана і їм видасть живцем.
При тім взагалі докоряв їм за бунт і усобицю і т. д. Вислухав
ши цю промову, Немирич з полковниками пішли до гетьмана і вер
нулися з запросинами на обід. За обідом гетьман пив здоров’я ца
ря і царевича, але в розмові знову зачепив цю ж тему -— царську
неласку, намір „приманити” — Барабашем до Києва ,,к рукам Ш е
реметєва’’. Кікін повторював те, що перед тим говорив старшині.
..Барабаш під той час стояв при шатрових полах прикований
до гармати. Гетьман розпитував його, що діється в Білгороді і чи
багато війська з кн. Гр. Гр.. Барабаш казав, що війська багато, і на
поготові в Білгороді 130 воєвод, що мають бути по городах М алої
Росії. Дяк Василь (Кікін) на це завважив, що Барабаш говорить це
на сварку: 130 воєвод в Білгороді нема і не було, прислано до Біл-
города тільки 10 воєвод, що мають бути в городах М алої Росії, як
ти, гетьмане, договорився з Б. Х итрово” (158).
2П0) Фраза ця з оригіналі дуж е знишена. але зміст можна собі уявмти ясно
— приблизно в тих словах, як я це написав.
21°) C lim a c te r e s, II с. 308. Костомаров нового вид. с. 355. Волк-Карачев-
ський. с. 35, Герасимчук с. 96, Кубаля с. 109.
digitized by ukrbiblioteka.org
ського гінця з наказом Ш ереметєву: прислати до Москви гетьмана
і всіх учасників угоди з Польщею — доданий нібито був і реєстр
полковників, котрих треба було або вхопити, або принаймні позба
вити урядів 211). Коли цього листа принесено на раду і сконстато-
вано його автентичність, він викликав страшне обурення, і старши
на і козаки сприсяглися до крови боронити загрожених і розірвати
з Москвою. У Коховського це оповідається без ближчих хроноло
гічних вказівок, і з стилізації виходить так, наче б то це сталось за
якийсь час перед приїздом польських комісарів. А ле ми маємо цей
епізод в дневничку збірки Голінського під днем 5 (15) вересня —
себто якраз під тим днем, як Фесько Вовк оповідає Кікіну про пе
реловлений і приставлений з Ніжена лист царя, і нема сумніву, що
тут мова про той самий епізод, тільки розповіджено його в інших
аспектах: одну версію про переловлені листи пущено між публі
ку 212), іншу переказав Фесько Вовк, а чи не було ще яких, цього
також твердо не можна сказати.
„Приведено трьох москалів -— читаємо в дневничку, — злов
лено їх, коли вони їхали до Києва з листами, а писано в них про
життя (о zdrowiu) гетьмана Зап., а потім, як знищать його і військо
(Зап.), знищити і Річпосполиту — нашу.
Допитувано їх прикованими до гармати. Ц е нам помогло: по цім
щиріш повели трактати з нами, бо перед тим так говорили: М и па
на не потребуємо, маємо царя — хоч і йдемо з військом, на те аби
цар велів нам видати зрадників військових, що з Москвою — як
Барабаш, Золотаренко, давніший полковник паволоцький та інші.
,,До того ще й їх ліга з шведами досі тривала, і ці дві речі нам
були несприятливі, так що ми ледве не від'їхали, не докінчивши спра
ви. За ті дні, що ми були в обозі, військо все далі поступало під
М оскву, зайшли ми на саму границю з військом і з ордами .— були
великі, і Карач-бей був гетьманом над ними. Двічі були (у нього)
пп. комісари і гетьман 213); не рада орда цьому замиренню (козаків
з поляками), як ми могли зрозуміти. А ліга з шведами (проти П оль
щі) вже заникла, як я розумію, бо (гетьман) має слати послів до
короля й. м. (польського), а від нього до короля шведського, аби
занехав війну з нами".
digitized by ukrbiblioteka.org
нійній годині поїхали ми до Карач-бея, застали його в кам’яниці217),
сидів на оксамитнім матрасі 218) і не вийшов; коли підвівся, коміса
ри наші попросили у нього через товмача розмови, і п. Бєньовський
оповів, в якій справі приїхав і віддав ті, нашвидку написані, листи.
Зараз їх прочитано і перетовмачено; Карач-бей приложив руки до
грудей і поклонився — як то у них звичай (на знак згоди і обіцян
ки). Тількищо ми це скінчили, гетьман з кількома полковнликами
учинили раду 210). Потім, вийшовши з намету, добру годину супе-
речалися між собою, даючи рації за і проти. Господь Бог і П речис
та зробили це, що Карач-беєва приязнь і намови вплинули на про
голошення пожаданої нами згоди. Повернувши від Карач-бея, я ще
<раз переписав ці пакти, котрі за тиждень вже з десять разів і пере
писував. Поки зійшло 2-") сонце, переписав я востаннє акт обопіль
ної згоди. Другого дня, в четвер, наші комісари і гетьман їх підпи
сав, і на знак військового трію мфу гарматами проголошено цей
ак т” 221).
В цім свідченню про рішучу ролю Карач-бея на закінчення до
говору — після попередніх ухилянь гетьмана і старшини — властиве
значення цього оповідання, мало певного в подробицях. Звідомлен
ня Кікіна дає нам змогу доповнити ситуацію важним фактом —
що в переддень підписання договору Виговський зложив з Москвою
перемир’я. Кікін так це оповідає:
6 (16) прийшов переяславський полковник С. Чичар, прилуць
кий Дорошенко і Немирич і від імени гетьмана заговорили ще раз
про „незносні кривди” війську Зап. від Ш ереметєва і Ромоданов
ського; ці кривди змусили гетьмана до нинішнього походу в спіл
ці з татарами. ,,Ти на розговорі радив нам, щоб ми це занехаяли і кро-
ви не проливали, а послали б (про ті кривди) до в. государя. А ле ні
хто не відважується їхати посланцем — бояться, що їх затримають.
Т ому гетьман, пам’ятаючи, що ти і до попереднього гетьмана і до
нього приїздив з добрими дорученнями і тепер, як бачимо, бажаєш
запобігти кровопролиттю, переказує тобі від себе й старшини. Коли
ти все те, що гетьман і старшина і все військо жаліються на незнос
digitized by ukrbiblioteka.org
мує всякі обиди і грабіжі „мимо всякіе истинны правды”. Гетьман
на це сказав: „Як я писав до Б. М. Хитрово, я ще не мав повних
відомостей про всі незносні кривди від кн. Ромодановського і його
людей; а як мені стали відомі всі кривди і насильства, грабіжі, ни
щення і убивства, я, порадившися з старшиною, зібрав військо і т а
тар покликав, і йду мстити за свої обиди: буду битися, доки нас
усіх стане!’' (162).
Кікін знову почав його умовляти, між іншим ужив такого дивного
аргументу, що українні городи царські до війни не приготовані: „Як
я до тебе, гетьмане, їхав,в городах в. г-ря для осади нічого не при
готовлено, запасів не перевезено, людей для облоги не скликано,
пашенні і всякі інші люди на полях збіжжя жнуть”. Ц е очевидно,
промовляло за те, щоб коли мститися так мститися зараз, але „по
многимъ разговорамъ” гетьман дав згоду на перемир’я: „Я тебе від
пущу і в. г-реві напишу докладно і ждатиму царського указу від
цього дня три тижні і чотири дні” (себто до П окрови).
Кікін став просити довшого часу: „Я за дебелістю своєю так
скоро до ц. в-ва не поспію!” -— і гетьман причинив йому ще три дні:
„Більше як чотири тижні царського указу чекати не будемо, після
4 тижнів будемо битися з кн. Ромодановським і з зрадниками паши-
ми черкасами, що оселилися в нових городах” .
Далі почав скаржитися на референта українських справ А лма
за Івановича: „Котрі листи я посилаю до й. ц. в-ва у всяких потре
бах війська Зап., приймає їх від посланців посольський думний дяк
Алмаз Іванів, а перед ц. в-вом не читає їх („подлинныхъ листовъ” ),
а приносить з них списки. Він же мені й війську Зап. не зичливий,
і думаю я, що робить списки невірно. Я теж, як був писарем за Б.
Хм., то коли був якийсь лист до гетьмана від мого ворога, то читав
не так, як було написано — щоб гетьмана на нього розгнівати. Н е
хай би в. государ велів віддати мої листи котромусь своєму ближ
ньому чоловікові, і щоб він читав в. государеві мої листи „подлин-
ні” 224 ).
Кікін розуміється почав боронити свого патрона; гетьман по
силався на те, що так йому кажуть усі посланці, які бували в М о
скві. Кікін відповідав, що ці посланці — „пьяницы и баламутьі” —
умисно його так настроюють. Ц ар до гетьмана і війська „щедръ и
милостивъ” , треба на його ласку вповати, а ніяким „смутнымъ и
ссорнымъ рѣчамъ" не вірити. Н а тім розмова з гетьманом скінчи
лась, але того ж дня прийшли до Кікіна „попрощатися, як старі зна
йомі, Федір Лобода і Федір Коробка — очевидно під вражінням ос-
таннього погодження з польськими комісарами. Повідомили Кікіна,
що гетьман рішив його таки відправити до царя — хоча Креховець-
кий, Джулай і Т етеря радили затримати і віддати татарам; татари
також безнастанно докучали цим гетьманові, а він відговорював
ся, що хоче послати Кікіна до Чигрина на роботу — „город буду
вати”. Потиху Лобода сказав при тім Кікіну: „Найбільший завод
чик в зраді Павло Тетеря, все нинішнє літо прожив в Корці — з
ляхами умовлявсь як би то визволитися з підданства ц. в-ву”.
Другого дня — в сам день підписання договору з поляками,
7 (17) прийшов Немирич і „Данило Німець” і запросили до геть
мана на відпуск. При цім Кікін допитувавсь у Немирича, чому да
ють йому маршрут на ,Гадяч—Лубні, коли це дорога не до П утив
ля, а до Чигрина — до Путивля було б ближче їхати на Ромни.
Немирич пояснив, що на дорозі до Ромен стоять татари, тому геть
ман посилає довшою, але безпечнішою дорогою. Кікін пішов до
гетьмана, і той передав листа до царя з такими, мовляв, словами:
„Просимо й. ц. в-во в наших великих обидах, як написано в листі,
щоб він змилосердивсь і звелів учинити справедливість. Щ о я стою
з військом, причина не від мене, але від тих, що наробили лиха вій
ську Зап.” — А коли Кікін на це ще раз повторив свої поради: по
слати посланців до царя, а військо і татар відпустити, гетьман ска
зав: „Війська не розпущу, а чекатиму царського указу від цього дня
чотири тижні” (115).
З тим Кікін пішов і того ж дня виїхав на Гадяч і Миргород.
Під Миргородом довелось почути йому від одного сільського ота
мана таке: „Прийшла вчора відомість, що хана з татарами й уман
ського полковника М ихайла Ханенка з козаками в Уграх в го
рах засипало, так що й не виїдуть уже; бодай таке ж нещастя і геть
манові, щоб він на свого государя зброї не підіймав. Ми, весь М ир
городський полк, до нього не хочемо йти і з години на годину че
каємо царських воєводів, щоб до них пристати і того зрадника би
ти”. В соборній церкві миргородський протопоп говорив проповідь
проти усобиці. А в Лохвиці, 9 (19) з’їхався він з польським посоль
ством, що їхало від гетьмана до Польщі, і один з дворян Євлашев-
ського, Кароль, за обіцянки дарунку розповів дещо про комісію —
настільки загально, що ці його оповідання не мають для нас ніяко
го інтересу: виправдувався, що справи комісії відомі тільки писаре
ві заприсяженому на те, щоб нікому нічого не оповідати.
В Ромнах Кікін застав затриманих дітей боярських -— їх від
пустили разом з ним. Але знову прийшлось зробити значний круг,
щоб об їхати небезпечні місця, бо гетьманські козаки царським лю-
digitized by ukrbiblioteka.org
дям „чинять задори" і побивають. Н а тім уривається звідомлення
Кікіна.
сить гарна — але доволі далека від свого прототипу. Наведу для порівняння оце
місце:
Коховський с. 313: Кубаля с 515:
Погляньте на цивільне правління і А як (цар) поступає в справах світ
політичні способи адміністрування ва ських, так ви за польського панування
шої країни. Колись військо Зап. пре не знали. М усите слухати суворих на
гарно і добровільно служило королям казів. Давніш вибирали-сьте старшину,
—- тепер мусять слухати тільки суво тепер є вже такі, що накидають вам
рих наказів, що приходять здалека. Дав своїх невільників, а тих, що вам подо
ніш воно вибирало своїх старшин і по баються, хочуть позбавити життя.
своїй волі скидало, тепер є такий, що
накидає вам своїх послушників, а тих,
що вам подобаються, нищить через у-
бивників. Проливаючи кров свою, ви
б ’єтесь для чуж ого народу, ризикуючи
своїм життям, здобуваєте тріюмфи не
приязному панові, що для того тільки
включає Україну між свої 'Титули, аби
її просторами і мужністю козаків за
хистити від татарських нападів свою
північну країну.
Вони орють, вони жнуть — хліборо Всі доходи збирає собі цар. Н е д оз
би ваші, а він, перетопивши ці багат воляє бідному козакові пити горілки,
ства в дорогий метал, наповняє вашим м еду ані пива. Велить вам носити мос
золотом М оскву, що сама не родить ковські кож ухи і личаки, старинні зви
золота. Відібравши від вас увесь метал, чаї хоче знищити і ледве що за людей
цей жадний старець (ж ебрак) не минає вас уважає, рад би був і язики вам по
і гармат ваших мідяних, а справляє їх відтинати, аби ви не говорили, і очі по
горі рікою до Москви. Він і залізо вир виколювати, аби не дивились, і держить
ве з вашого вжитку — боячись особли- вас, поки нас, поляків, кров’ю вашою
ов того, що ви носите при вашім боці. не звоює, а тоді вас за Біле озеро пе
Чи до смаку вам, запорожці, ощадність реселить, а Україну населить своїми
того народу? чи має убога гунька*) московськими хлопами.
бути одеж ею козаків, а личаки, об у -
в’ям? І пощо такий суворий закон?
Скромність чи багатство одежі зале
жить від достатку, багатство чи неза
можність дає правила убранню кожно
го. А що закони проти розкоші тільки
законодавцеві, що береться означати
спсіб вашого життя, кидає анатему на
прийняті у вашого народу забави, о б
меж ує ваше приватне життя, збиваю-
digitized by ukrbiblioteka.org
Текст, що ми далі називаємо першим (402 с. 281*—290), має
в кількох місцях важні відміни вимагає більше від Річпосполитої:
повного скасування унії, виключного права православної шляхти
на уряди в трьох східніх воєводствах, а не в самім тільки воєводстві
Київськім; війська Зап. має бути 60 тис., а не ЗО, як у II тексті; на-
ємного війська гетьман може тримати скільки хоче, і на утримання
його мають іти доходи з трьох воєвідств; в заграничній політиці
ставиться дезидерат — не змушувати війська Зап. до розриву з
Москвою 227).
В секретній деклярації, взятій від Виговського комісарами ,,при
закінченню комісії” , він робить деякі уступки від 1 ред. в такій ф о р
мі, як це потім маємо в II тексті — щодо реєстру і наємного вій
ська. Уступки, зроблені цією деклярацією, потім уже не виклика
ють дискусії.
Натомість пункти, незачеплені деклярацією, були відкинені ко
ролівською радою (спеціяльно згадується справа унії і виключне
право православних на уряди в трьох воєводствах, а не в самім тіль
ки Київськім) і в цій справі аж двічі їздив до Виговського П еретят-
кович, щоб дістати від нього поправки до гадяцького акту, і за дру
digitized by ukrbiblioteka.org
„Тій же грецькій релігії дається право свобідного фундування
нових церков і манастирів, так само поновлення і поправляння ста
рих.
„Церкви і маєтності, здавна надані на церкви старинної грець
кої віри, мають зіставатися за греками 229) православними старин-
ними. Після того, як зложено буде присягу вірности, протягом пів
року всі такі церкви мають бути подані (в реєстрах) від полков
ників та іншої старшини війська Зап. тим комісарам, що будуть
визначені з обох сторін.
А унія, що викликала досі за- А тої віри, що противна вірі
мішання в Рчп., касується і в Ko- грецько-православній і множить
роні і в в. кн. Лит. -— і хто хо- непорозуміння між народом рим-
че, нехай вертає до римського, ським і старогрецьким, церков і
а хто хоче — до грецького неу- манастирів фундувати і ф унду-
ніятського богослуження 230). ші помножати не повинен і не
може ніхто — ні з стану світсь
кого, ні з духовного, ні з сена
торського, ні з шляхетського, ні
в маєтностях духовних, королів
ських, ні в приватних ніяким чи
ном силою цієї конституції.
Римську ж віру дозволяється
виконувати свобідно в воєвод
стві Київськім, Браславськім і
Чернігівськім.
..Світські пани римської віри — дідичі й урядники й. кор. м. —
не матимуть ніякої юрисдикції над духовними і світськими лю дь
ми, ані над ченцями — тільки їх законний пастир.
,,А що в спільній вітчині мають обрядам належати і спільні
прерогативи і оздоби, тому о. митрополит київський теперішній і
його наступники з 4 владиками: луцьким, львівським, перемиським
і холмським 231) засідатимуть в сенаті в своїм порядку, з тими ж
правами і правом голосу, як духовні римського обряду, тільки мит
рополитові призначається місце після арцибіскупа львівського, а
владикам після біскупів своїх повітів.
digitized by ukrbiblioteka.org
„Гімназії, колегії, школи і друкарні, скільки їх буде потрібно,
буде вільно ставити, свобідно в них науки відправляти і деякі кни
ги друкувати про релігійні контроверсії — але не ображаючи маєс
тату кор. і без пасквілів на короля й. м.
„ (2 ). А що вельм. гетьман з військом Зап., від Рчп. відірваним,
з любови до короля, пана свого і власної вітчини, повертається (до
них), вирікаючися заграничних протекцій, то й. кор. м. і всі стани
кор. і в. кн. Лит. вічною амнестією, себто вічним забуттям покри
вають все, що з обох сторін допустив Біг — полишаючи то маєста
тові й ого, як офіру за гріхи спільні. Забезпечують у тім всякого
стану людей від найменших до найвищих без виїмку — як у війську
Зап., так і шляхтичів, урядників і приватних людей, чисто всіх, ко
трі якимнебудь чином пробували чи пробувають при гетьмані по
переднім і теперішнім. Ні корол. маєстат, ні сенат, ні вся Рчп., ані
хто з приватних людей не будуть підносити ніяких претензій су
проти них взагалі або кожного зосібна, від найвищих до наймен
ших. Навпаки, пробачивши собі обопільно християнським серцем,
щиро, свідчачися страшним Богом, всякі неприємності і все, що ді
ялося під час війн, вони ні явно, ні потай не замишлятимуть ніяких
пімст, ні практик. Н е дадуть себе звести ніякими звільненнями з
присяги для якихнебудь потайних (skrętne) замислів.
„Всякі кадуки (конфіскації), випрошені кимнебудь під тими,
що пробувають в війську Зап. і під шляхтою, що приставала до
гетьмана і війська Зап. і до шведів, і роздані від початку війни, —
тепер всі без виїмку касуються і будуть скасовані законом, так щоб
вони не шкодили ні гонорові, ні власності чиїйнебудь. Д е б вони
(постанови про конфіскацію) не знаходилися, вони вважаються за
скасовані і з книг (судових) еліміновані, і їх власникам надається
право заволодіння — проти котрого не можна посилатися на ніякі
кадуки під карою інфамії.
,,А що і зміст і саме ім’я амнестії повинно бути святе, і речі і
люди всякої кондиції відновляються в попереднім стані, поверта
ються до тієї одности. згоди, любови, права і пана, як було перед
війною, — то застерігається, що хто б важився рвати те святе об'
єднання, смів публічно, чи в приватнім зібранню закидати комусь
зраду, — такий має підпадатись карам за нарушення договору, і в
усяких оказіях, де б ішло про охорону від обмови, з обох сторін має
переводитися пильно слідство 233).
digitized by ukrbiblioteka.org
недійсне і пусте, і вищеназвані народи повинні зіставатися при сво
їх свободах, як єдине тіло одної і нероздільної Рчп., не роблячи між
собою різниці з приводу віри: як хто визнавав і визнає християн
ську релігію — чи римську чи грецьку, всі лишаються в спокою,
при вільності. Хіба якісь засуди або декрети були винесені перед
війною і за час війни цілком законно — при наявності сторін чи в
відсутності.
(3) Війська Зап. число має бу Війська Зап. число має бути
ти 60 тисяч, під. владою гетьма ЗО тисяч, або скільки гетьман
на руського, згідно з стародавні Зап. подасть у реєстрі 234).
ми вільностями їх. Наємного війська 10 тис. —
Скільки наємного („затяж но котре так же, як і Запорозьке,
го") війська буде на Русі, все має бути під владою того ж геть
має бути під владою того ж геть мана, і з ухвалених Річпосполи-
мана. тою на соймі податків з воє
водств Київського, Браславсько-
го, Чернігівського і інших має
платитися тому військові.
„Пробувати військо Зап. має в тих воєводствах і маєтках,
де воно було перед війною. Всякі вільності, надані (їм) привілея
ми найясніших королів польських, потверджуються: вони (козаки)
зістаються при стародавних вільностях і звичаях своїх, що не тіль
ки в нічім не обмежуються, але навпаки -— потверджуються всякою
повагою. Ніякий державець корол. маєтностей, ні староста, ні пан
дідичний, ні доживотний, ані їх підстарости, урядники і всякі інші
слуги не будуть стягати ніяких податків з козацьких хуторів, сіл,
містечок, домів ні під яким претекстом. Вони мають бути вільні від
якихнебудь тягарів, цла і мита, як люди лицарські, у всій Короні
й. в. кн. Лит. М аю ть бути також вільні від усяких судів старостів,
державців, панів і їх намісників — тільки під юрисдикцією самого
гетьмана військ Руських мають зіставатись. Т акож всякі напитки,
лови в полях і на ріках й інші козацькі пожитки мають зіставатись
при козаках свобідно, згідно з їх звичаями.
„Зокрема кого гетьман війська Руського подасть й. кор. мил.
як гідних клейноту шляхетського для ще більшої заохоти до служ
би й. кор. мил., тим усім без якихнебудь труднощів буде уділена
нобілітація, з наданням всякої шляхетської вільности. А ле так тре-
digitized by ukrbiblioteka.org
і військо Руське Запорозьке, під регіментом свого гетьмана, і вою
вати.
„М аєтності нерухомі і рухомі, королівщини і записи сум, кон
фісковані від обивателів Руської землі, котрі пристали до швед
ського 238) або до запорозького війська і тепер вертаються до бать
ківщини, -— мають їм бути повернені і служби їх в війську кор. і в.
кн. Лит. мають бути компенсовані і оплачені 239).
,,(5) Гетьмани з військом Зап. — теперішні і наступні, — від
ступивши від усяких заграничних протекторів 240), більше до них
приставати не мають. Навпаки — мають пробувати в вірності, під
данстві і послушенстві у найясн. маєстату королівства польського
і наступників його і всій Річпосполитій і будуть пробувати вічно.
А ле так, щоб це не порушува- А ле так, щоб це не поруш ува
ло братерства, зав'язаного з ха- ло братерства, зав’язаного з ха
ном кримським, а коли може то ном кримським,
бути без порушення цілости Річ-
посполитої — то і царем москов
ським 241).
„Посольств від заграничних (гетьман) не має приймати, і як
би такі трапились — має їх відсилати до короля й. м.
„Також ні війська стороннього вводити не буде, ні порозуміння
з заграничними державами мати не буде; хіба сповіщаючи про це
короля його милість.
„(6 ) Всяким приватним особам з обох сторін — в тім і духов
ним римського обряду відкривається безпечний поворот до біс-
купств, пробоств, каноній, плебаній і до належних до них маєтнос-
тей в воєводствах Київськім, Браславськім, Чернігівськім, П оділь
ськім, також у в. кн. Лит., на Білій Русі і в Сіверщині. Т акож всім
монахам до костьолів, кляшторів, маєтностей і фундацій. Т еж і світ
ським особам обох сторін до їх маєтків дідичних, староств, держав,
володінь власних, доживотних, заставних і за всякими іншими кон
трактами до них належних, в тих же вищеназваних воєводствах і в
в. кн. Лит., на Білій Русі і на Сіверщині.
digitized by ukrbiblioteka.org
внутрішньої війни, — зеські, городські, трибунальські, також і де
крети трибунальські, винесені в тих справах особливо щодо во
єводства Київського, Волинського, Браславського й Чернігівського.
,,При складанні договору з царем московським, коли б до того
прийшло, король й. м. і стани коронні і в. кн. Лит. мають вимагати
ненарушеної репутації (реабілітації) вельм. гетьмана і нинішнього
договору.
,,Пп. комісари і в. гетьман князівства Руського фактично ствер
дили нинішню комісію своєю присягою — як то свідчать їх підписи
на ротах присяги. П онад то буде ця комісія конфірмована від
сенату присягою превел. кс. арцибіскупа гнезненського, біскупа ві-
ленського, всіх чотирьох гетьманів і канцлерів обох народів, а від
кола рицарського — присягою маршалка посольської палати, що
має бути скликаний якнайскорше, <— в присутності послів, які бу
дуть прислані від в. гетьмана і війська Зап.
„А що до присяги короля й. м., то з своєї доброти панської він
її на покірне прохання війська Зап. зволить учинити — це пп. ко
місари асекурують.
„Полковники ж, сотники і вся старшина війська Зап. викона
ють свої присяги після сойму, на котрім будуть виконані нинішні
постанови, — в присутності комісарів, які на те будуть депутовані
від сойму.
„А щоб ця конституція мала вічну вагу і повагу, вона в усім
своїм змісті від початку до кінця буде включена в конституцію (по
станови соймові), ухвалена соймом, рахована за вічний і незмін
ний закон і так дотримувана”.
На цім кінчився перший текст, наступає дата:
..Діялося в таборі під Гадячем, дня і року вищезазначеного” .
Але по цій даті перед підписом додано ще два пункти:
..До булави великої руської належатиме Чигринське староство,
як то значиться в привілею, наданім пок. Б. Хмельницькому від ко
роля й. м.
„Гетьман війська Руського буде вільний від резидування при
королі й. м.
„Конвокація воєводства Київського, Браславського і Чернігів
ського буде скликана універсалом королівським після сойму, що
має бути зложений якнайскорше”.
Під цим підпис: Іван Виговський гетьман війська кн. Руських
рукою власною — і печатка.
В II тексті дата стоїть на кінці, після цих приписок, і підписа
но (при печатці) таке: Іван Виговський гетьман військ Запорізьких
рукою власною іменем всього війська.
Ц е потверджує, що II текст писаний після 1-го, і стилізація під
писів має теж своє значення — що під II текстом Виговський підпи
сався тільки гетьманом війська Запорізького.
До цього акту Виговський долучив таку секретну деклярацію,
передану королеві і в оригіналі заховану в тім же збірнику актів
бібл. Чорторийських ч. 402:
„Деклярація вельм. Івана Виговського, гетьмана військ Зап.,
на деякі пункти, описані в комісії, заключеній під Гадячем, подана
ним при скінченню тієї ж комісії.
„Н а пункт, в котрім війську Зап. дозволено число 60 тисяч.
При виконанню його треба розуміти, що цю цифру дозволено з ог
ляду на теперішній час, аби чернь не утруднила згоди з цього при
воду, коли б її зменшено під цю пору. В дійсності, по тім, як війна
з царем московським заспокоїться, в реєстрі не має бути більше ЗО
тис., а наємного 10 тис., з тим, аби наємне було під владою тільки
теперішнього гетьмана.
„Полку чауського з Білої Руси, і козаків з інших місць на Б і
лій Русі зараз не можна випровадити з огляду на небезпеку, щоб
вони не перекинулися до царя московського. Але по скінченню вій
ни з царем, яснов. гетьман запорізький повинен вивести всіх коза
ків з Білої Руси і в. кн. Лит.
„Передача церков і маєтків (церковних) має відбутися протя
гом півроку після того, як стан духовний і шляхетський вернеться
до своїх маєтків.
„Для внутрішньої безпечности і скоршого випровадження М о
скви з Києва король й. м. пошле гетьманові військ Зап. чужоземно
го війська зараз тисячу, а як треба буде більше, то хоч і 5 тис. —
з котрим Тетеря поспішить якнайскорше. Хліб тому війську вельм.
гетьман зап. визначить коло Білої Церкви (приписано рукою Ви
говського: або де буде вважати за зручніше).
„Всі залоги між Случчю і Горинню гетьман зносить зараз і ви
дасть універсал аби вийшли”.
Підписано: Ів. Виговський, в. гетьман в. кн. Руського, і печать.
Н а ці акти другого дня, 7 (17), зложено присягу в такій формі:
„Я, Іван, своїм і всього війська Зап. іменем присягаю Всемог.
Богові в Трійці Святій Єдиному на те, що я з військом Зап. у всім
буду справуватися згідно з комісією, котру я постановив з вельм.
пп. комісарами своїм іменем і іменем війська Зап., і наступники мої
— гетьмани військ Руських -— також будуть справуватися з вій
ськом. Т ак мені Боже поможи і мука Христова. А ця присяга бу
де дійсна, коли виконають присягу король і вичислені особи. Ів. В.,
гетьман в. кн. Руського”.
digitized by ukrbiblioteka.org
Генеральна старшина і полковники виставили таку „субмісію”.
„Мы, обозный, судѣи, есаулы войсковые, полковники, так своим
яко панов сотников, атаманов и всеи черни войска Запорозского
именем даємо на себе тую субмисію с печатю войсковою и подпи-
сами рук наших на реч ниже йменованую тым способом:
,,Поневаж найяснѣйший Ян-Казимер Король є. м. пан наш
мил. тепер счасливе пануючий през вельможных й. м. п. комиса-
ров ухвалою сеймовою до нас высланых: п. Станислава Казимера
Беневского, каштеляна волынского, и пана Людвика Казимера Єв-
лашевского, кашт. смоленского, милостиве декляровал, же нас, вой-
ско Зап., хотячи мѣти яко рицерских людей под протекцією своєю
и под оную тепер берет, пустивши тоє все в вѣчное запомнѣнье,
счо ся кольвек през тьіє замешанья стало,
,,П рето ми тую мил. ласку є. кор. м., п. н. м., яко дедичного
пана, и всей Речы Посполитой вдячне и миле принявши, обецуємо
по собѣ тоє, же так тепер яко и напотом вѣчными часы не будем
руки на короля є. м., п. н. м., и всю Речь Посполитую подносити
и противко не воєвати. И овшем — яко пана дедичного во всем так
як из стародавных часов бывало и яко повинность наша рыцарская
яко вѣрных подданых ку паном прирожоным кажет слухати волю
є. кор. м., п. н. м. пол нити. И присягою тоє публичною перед К О -
мисарами є. к. м. на тоє выслаными потвердити.
„А ле то под такою кондицією, жебы теж и нас є. к. м., п. н. м.,
взаєм, і вся Речь Посполитая — так станы духовные яко и свѣцкие,
водлуг просьбы нашоє нас, войско Зап., во всем уконтентовали и
присягою так своєю королевскою, яко и всеи Речи Посполитой на
утверженє уже вѣчного и николи не розерваного покою змоцнили
— так яко бы то вѣчными часы тоє не нарушено от всѣх наступа
ючих найяснѣйших королев полских было.
,,И на тоє сеє наше писане даємо.
„Писано в таборѣ под Гадячем року 1658 мѣсяца сентемврия
семого дня.
„Тимош Носач єнералньїй обозный войска Запорозкого ру
кою. Самойло Богданович, Герман Гапонович судѣ войсковьіє,
Иляш Богаченко полковник чигринский. Федор Джулай полковник
черкаский, Семен (?) Левонович полковник каневский. А. (?) Кре-
ховецкий полковник корсунский, власна рука, Григорий Гуляниц-
кий полковник нижинский, рука власная, П етро Дорошенко полков
ник прилуцкий, рукою власною" 245).
245) Ркп. Чорторийських 402. с. 239. видано у Кубалі. дод. 23, але д уж е
Щ о можна сказати з приводу цих актів в зв'язку з усіми ти
ми відомостями, що ми маємо про ці переговори?
Навіть не дуже уважно приглядаючись гадяцькому актові (тек
стові), ясно видно, що він з’явився в результаті завзятих торгів, зав
зятого бою за і проти постуляту української автономії, ,,вел. кн.
Руського”. Можемо в повній мірі прийняти звістку Перетятковича,
що протягом тижня акт цей перероблювано й переписувано разів
з десять, і нарешті нашвидку, вночі виготовлено цю останню редак
цію. Переробками цими приведено її до повного хаосу, і від голов
ного постуляту — оцього ,,в. кн. Руського” : означення прав тре
тього, новопризнаного члена Річпосполитої — народу Руського,
зосталися тільки цілком непоказні сліди, не говорячи вже, що зіп
хнуто його на сам кінець, замість від нього, як головного постуля
ту, почати. Це пункт сьомий нашої нумерації — але в нім навіть не
згадується це ,,в. кн. Руське”. Воно заціліло в інших місцях прина
гідно -— в титулі гетьмана й то не в повній формі (,,гетьман кня
зівств Руських”, ,,військ руських” тощо) ця повна форма: ,,в. кн.
Руського” виступає в петиції на сойм -— ,,т. зв. екзекуції Гадяць-
ких пактів” , доказуючи тим, що не з волі і бажання старшини в уні-
оннім акті цю повну формулу замінено такими, приблизними суб
ституціями. Декляративно воно, це поняття, в уніоннім акті не ви
ступає ні тут, ні в 7 пункті, ні деінде. Навпаки, акт старанно мас
кує це формулою реституції довоєнних відносин. Річпосполита,
зложена з цих трьох народів: польського, литовського і руського
(замість сказати — з трьох державних одиниць” ), ,,відновляється
цілком такою, як була перед війною” (п. 2) — коли ніякого в. кн.
Руського не було. Правда, нібито мова йде при тім про територі-
яльне status quo, не зменшення території і границь передвоєнних,
але при тім говориться про заховання і старих політичних прав і
старих конфесій, так що гасло передвоєнних норм проголошуєть
ся на всіх ділянках публічного життя. А з нового постуляту — по
літичної автономії Руси, чи в. кн. Руського, на перевірку тільки й
лишається конкретного, що капулерство, чи ,,печатарство” руське,
що має фактично контролювати виконання постанов цієї нової унії.
Глухо згадуються інші уряди: маршалка, підскарбія ,,й інші” ; яка
конкретно їх роля, не виясняється цілком: це голі рамки, що мають
бути заповнені живим змістом тільки дальшою активністю творців
унії. Такі самі рамки — це ,,конвокація” — збори сенаторів, диґ-
нітарів чи може й усієї шляхти трьох українських воєводств, суро-
digitized by ukrbiblioteka.org
гат місцевого сойму. Конкретніше — це той трибунал, що його має
організувати українська шляхта -— субститут колишнього луцького
трибуналу, заснованого при першій унії. Цілком проблематичною
величиною являється наємне військо, що має утримуватися з дохо
дів трьох воєводств і пробувати під начальством гетьмана: має во
но бути гарантією гетьманської влади і автономії проти переваги
,,Корони” — чи противагою війську Запорізькому? Ц е друге ф а к
тично певніше: може бути, що аргументувалось перед ширшими ко
зацькими колами інтересами автономности Руси, але в дійсності
малося дати українській шляхті зброю проти переваги козацтва,
особливо — козацької черні 246).
Коли на пункті структури і прав нової української держави
опозиція комісарів дала тільки неясність і хаотичність, то на пун
кті її територіяльного обсягу вона задала цілком ясний погром зма
ганням козацького (чи старшинського) осередку до об’єднання в
..Козако-руській державі” (вживши термінології Величка) всіх зе
мель українських — разом з білоруськими (з цими, може, не в ці
лості, то принаймні частинно).
З одного боку цілком виразно виступає етнографічний критерій
— ,,доки сягає руська мова” (в розумінню української і білорусь
кої), або підмінюючи поняття народности поняттям віри — ,,доки
досягли церкви грецького обряду”. Ц е те, що розуміється під по
няттям „народу Руського”. В ідеї „князівства Руські” і його уряду,
„війська руські” , гетьманат руський або „військ руських” , границі
народу Руського з Москвою -— очевидно повинні розтягтися на
всю цю територію; ця постулірована, неокреслена актом виразно
державність руського народу повинна обіймати всі ці землі, доки
сягає руська мова і доки — в залежності від мови — мають сягати
права „грецької віри”.
В дійсності тільки право грецької віри, властиво тут навіть
тільки деякі права — реституція церков і рівноправність міщан
грецької і римської віри виразно розтягаються на всю етнографічну
територію „руську” : куди сягає руська мова, має право грецька ві
ра, куди сягає грецька віра -— мають міщани грецької віри право на
магістратські уряди рівно з католиками.
Н а всі землі Корони і в. кн. Литовського очевидно розтягаєть
ся контроля капулерів руських, щоб з ніяких установ не виходили
акти, противні постановам унійного акту. Але це сказано глухо.
Натомість сказано виразно, що контрасигнування королівських гра-
247) U ta r to .
248) A b s o lu te R u sk ie g o .
249) Наведу ще дещо небезінтересне стилізацією:
„Жовнір польський ніде не має гіберни і становищ відправляти, тільки тоді
йти на Україну, коли військо Зап. не може подолати неприятеля свого і Річпос-
политої — як Орда, й інші противники Корони” ( 11 ) . ..Пан не має в’їздити до
українських маєтностей з великою купою — з хоругвами, а тільки з кільканад
цятьма кіньми” (12). ,.Гетьман запорозький має бути доживотний, як і у нас:
дістає стілець у сенаті, і гідності — як цей Київське воєводство, Чигрин з усіма
приналежностями, себто Черкаси, Переяслав та інші королівські міста і Бар да
ється на запорозьку булаву — тільки, як він шляхтич, а якби по нім був плебей
— то гідностей не давати''... (1 3 ).
Про жидів: „Коли хочуть бути на Україні, нехай наші будуть, як не хо
чуть, нехай переселюються (c h c ą li bidz n ie c h b ęd ą w U k r a in ie dla n a s, n ie
ch cą li — tr a n s e a n t) (16). Осол. 189. c. 1044—6.
digitized by ukrbiblioteka.org
Таким чином мовчки відтиналися козацькі займанщини на Во
лині, Поділлі, в Пинськім Поліссю, в воєводствах Минськім, М сти-
славськім, Новгородськім (район Чауського полку). Того, що не
важилися написати виразно в акті, те договорювалося в секретній
деклярації Виговського: він обов’язувався вивести залоги з Волині
(очевидно разом з тим -— з П оділля і Берестейщини), при першій
можливості зліквідувати Чауський полк. Козаччина вирікалася всі
єї політичної роботи, що запопадливо велася протягом останніх
п'яти літ, була властиво нервом козацької політики — об’єднання
української і сумежних частин білоруської території під патрона
том війська Запорізького.
Завдавалися й інші болючі удари політичній самостійності й
авторитетові війська — напр. на пункті заграничних зносин. С тар
шина старалася обстояти свої фактичні зносини і договори з Кри
мом і навіть з Москвою, але принципово, буквою гадяцького акту
позбавлялася всяких дипломатичних зносин.
Н ема сумніву, що гетьманський осередок і старшина мали ін
ші вимоги і не були індиферентними до цих ампутацій їх держав
них домагань. В згаданій інструкції козацьким послам на сойм 1659
р. (так зв. „Екзекуції гадяцьких пактів” ) маємо домагання, щоб
,,до в. княз. Руського були прилучені воєводства Волинське, Русь
ке і Подільське” . П ро скасування Чауського полку гетьман у своїй
деклярації признає, що явно поставити цього пункту не можна, бо
білоруська козаччина могла б перекинутися на московський бік.
М оже бути питання, наскільки болізно відчував ці ампутації
Сам Виговський. М и бачили вище запевнення Беньовського. що він
зовсім не поділяв „єретичних видумок Н емирича” і дбав тільки про
власну небезпеку. Т ак у репутацію виписав йому потім і Рудавсь-
кий: „тепер відомо, що Виговський тим договором хотів тільки здо
бути королівську ласку, щоб потім утекти з величезними скарбами,
зібраними ще Хмельницьким” . Але це мало ймовірно: ідея об’єд
нання українських земель і їх політичної окремішности настільки
тісно сплітається з усією діяльністю Виговського в часах Х мель
ницького і по його смерті, що цьому трудно повірити. Він не легко
зносив ті уступки з цих постулятів, котрі видирала від нього П оль
ща, користаючи з його трудного становища, і ті живі подробиці,
записані Перетятковичем з цих моментів (далі їх побачимо), дій
сно дихають правдою життя, хоч може й помиляються в деяких
подробицях. Виговський мусив належати до тих, що з болем дава
ли виривати з державного пляну української політики живі шмат
ки і перевертати його на те лахміття, яким стала в останніх редак
ціях Гадяцька угода.
В чім же полягали ті спеціяльні труднощі Виговського і тов.,
що змушували їх до таких болючих уступок? Очевидно багато зна
чив провал піднятих проти Москви операцій під Києвом. Н а гра
ниці Слобожанщини йшло також не гладко. Н е було чим Москву
залякати і змусити до політики невмішання в українські справи.
Але рішаюче значення мабуть мала О рда — як стільки вже разів
перед тим — оповідання Перетятковича про порозуміння, осягнене
комісарами з Карач-беєм: це могло справді переломити всі запе
речення Виговського і старшини. Карач-бей міг поставити україн
сько-польську угоду умовою своєї дальшої помочі, інакше погро
зити, що полишить козаків і піде додому.
Але супроти неподатности комісарів в угоді Виговському і тов.
пропала охота йти на рішучий розрив з Москвою і здаватись на
ласку польську. Ясно було, що й те. на що комісари годилися, во
ни не годилися радо і не давали гарантій, що воно буде прийнято
й переведено — так як то й дійсно сталось потім. Від Виговського
жадали секретної відмови від того, що признавалося в офіційнім
тексті. Це не віщувало нічого доброго на будуче. Тому гетьман кі
нець кінцем пішов на перемир'я з Москвою і відкинув плян походу
за московську границю. Може хотів за той час побачити, яке ста
новище займуть в справі угоди двір і сенатори.
Може сподівався дочекатися присилки польського війська. М о
же думав, що Москва піде на поступки і на замирення з ним. Взяв
політику вичікування поміж Польщею, Москвою і Ш вецією — це
ясно. З-за такого понівеченого і непевного щодо своєї будучности
„шматка паперу" рішуче не варто було палити за собою мости.
Трудно вгадати, чи учасники цього акту -— з української і
польської сторони, в повній мірі відчували інші ще, основні небез
печності, заложені в нім: конкуренцію козацького і шляхетського
елементу, що в нім містилася. Тим часом тут якраз була найслаб-
ша сторона акту, який можна було провести в життя тільки фук-
сом — за поміччю неясностей, недоговорень і масковань або під
непереможним натиском обставин. В основі своїй гадяцька унія
унія шляхетська, яка має забезпечити політичні впливи української
шляхти, більше того — відреставрувати економічне і політичне по
сідання марних недобитків цієї соціяльної верстви, вернути те, чим
вона колись була або бажала бути. Коли переяславська угода 1654
р. виходила з фактичної гегемонії козацтва і старалась зформулю-
вати його соціяльно-політичну ролю і забезпечити її. Гадяцька унія
digitized by ukrbiblioteka.org
постулірує, домагається такої гегемонії для української шляхти і в
аспекті її політичних і соціяльно-економічних бажань і мрій будує
цю нову унію. Питання амнестії, скасовання конфіскат, повернення
всього, на що могла претендувати ця шляхта, що зв’язалася з коза
ками (до речі пригадано і шведів, без прямого логічно зв'язку),
розроблені в гадяцькім акті з особливою покладністю. Постанови
про релігійні права, поставлені в головах акту і також нібито з ве
ликою увагою розроблені, в дійсності являються передумовою для
політичних претензій православної шляхти. Виходячи з релігійної
рівноправности православної і римської людности, для недобит
ків православної шляхти виторговується привілейоване станови
ще на українській території Річпосполитої: шляхта хотіла всі шість
українських воєводств, комісари згодилися на три, сенат потім
зрізав це ще більше, лишивши тільки Київське воєводство в т а
кім виключнім володінню, а Браславське і Чернігівське тільки на
половину. Домагаючися виключного права на всякі уряди і дер
жави цієї руської території, ставлячи — доволі прозоро — різні
труднощі для повороту до тутешніх маєтків утікачів-католиків, ви
словлюючи різні побажання (в петиції на сойм 1659 р.) щодо відіб
рання з їх рук (через компенсації в інших провінціях) урядів і дер
жав. розданих до цього часу, — українські шляхтичі сподівалися
в короткім часі, під патронатом козацького війська і нової унійної
хартії, утворити нову економічну базу (в вигляді цих урядів і дер
жав) — котра б дала їм змогу помірятися на два фронти — і з уся
кими католицькими зайдами і з самим козацтвом.
Голова держави — гетьман переставав бути вибранцем тільки
самого війська: його вибиратимуть „стани" в. кн. Руського; які са
ме, в якім представництві (наскільки б мали бути представлені мі
ста, які пропорційні взаємовідносини мали б бути між військом та
іншими станами), це не було пояснено, і це давало задаток сильних
непорозумінь і колізій при реалізації цього пункту, але принцип чи
тенденції були ясні. В руках гетьмана мала бути самостійна сила
поруч війська Запорізького — військо наємне, затяжне, утримува
не з податків, складаних станами, і очевидно в тій чи іншій формі
залежне від них: фактично воно могло б складатися з шляхти, бу
ти під командуванням шляхетських офіцерів і т. д. Кермування за
гальне. кермування справами краю очевидно мало б перейти до цьо
го шляхетського передпарляменту — ..конвокації", що мав би під
готовляти справи для сойму і т. д.
Принцип нобілітації визначніших представників козацтва мав
нібито перекинути міст між цими двома таборами — шляхетським
і козацьким і злагодити їх колізії. Значна кількість козаків за ре
комендацією гетьмана мала дістати від короля шляхетські права.
Старшина могла сподіватися стати причетними шляхетським при
вілеям — не мала чого дивитися на них заздрісними очима 250). А ле
цілком ясно, що в останнім рахунку це означало тільки скріплення
шляхетської верстви супроти козацької маси. Визначні представ
ники старшини мали скріпити її не тільки аритметично, але і в її
специфічній вазі (удельный вес), вносячи з собою придбані в вій
ську впливи і майно, не розриваючи з військом, але збільшуючи їх
коштом коефіцієнт значення шляхетської верстви.
Розуміється, поруч того можна говорити також про збільшен
ня цією дорогою впливів війська на шляхетську верству. Але ясно,
що в дійсності вага мала лежати на першім результаті зросту
ролі й значення шляхти як верстви і пересякнення її ідеологією ко
зацької старшини, козацьких верхів.
Цими заходами і плянами відповідали старшинські верхи на
рух черні, демократичних елементів війська, їх гасла боротьби з
панськими прагненнями старшини. Старшина не вирікалась цих
прагнень і тенденцій; супроти того, що чернь шукала собі допомо
ги й опертя в московській адміністрації — заведенню нейтрально
го, як їй здавалось — воєводського правління, старшина поставила
проблему обґрунтування і скріплення своїх клясових змагань в рам
ках польської конституції. З цього становища в конкретнім зв’яз
ку з боротьбою з черню, що зайняла цей рік 1657/8, треба оціню
вати формальне заключення Гадяцького акту, спішність в його
складанню і прийманню, і різні поступки, пороблені задля скоршої
його реалізації, — хоч принцип кооперації старшини з шляхтою,
заміни козацького монізму козацько-шляхетським дуалізмом з’явив
ся значно раніш.
Ми бачили вище, що цей плян -— оперти українську держав
ність на шляхті — дозрів і розвинувся головно в зв’язку з плянами
прилучення західніх земель до Козацької України. При оформлен
ню відносин до Москви в 1654 р. були теж пляни зробити з ш лях
ти привілейовану верству Козацької України, перший між її ста
нами, відродивши її станові привілеї польських часів, .— але з цих
плянів нічого не вийшло: шляхетські елементи були занадто розпо
рошені й слабі супроти козацької стихії і фактично розпливалися
1Т.0) Т у т ЗНО Ву виникає питання, вже зазначене вище: хто обмежував при
ступ старшини до шляхетства, і як розуміти 100 нобілітованих в полку — як
m in im u m чи m axim um ? Чи польська шляхта устами комісарів, чи українська
шляхта зменшила цифру супроти проекту 1655 року? Х то противився широко
му вливанню козацтва до шляхетського стану? В цій хвилі не можу дати кате
горичної відповіді на це питання.
digitized by ukrbiblioteka.org
серед козацької старшини, не рішаючися згромадитися разом в од
ній верстві і заявити свої претензії (пор. заяви Богдановича і Т е
тері в Москві -— на випадок організації шляхетської верстви). В
Західній Україні не можна було приступити до організації козаць
кої верстви — хоча б у формах, практикованих на Білорусі, і тут
українська державність мусила спертися на шляхті; пинська хар
тія була пробою такого базування української державности -— най
більш яскравою й конкретною, яку ми знаємо. В обставинах тодіш
ньої безкозацької західноукраїнської дійсности така конструкція
української держави в цих західніх провінціях могла здаватися
природною. А ле тяжкою іронією було, що якраз західні провінції
були вирвані з складу в. кн. Руського при останнім редагуванню
Гадяцького акту. Єдине — ці західньоукраїнські провінції могли
оправдати таку дуалістичну козацько-шляхетську конструкцію цієї
нової політичної концепції — а цих західніх провінцій в складі її
не знайшлось. В обставинах же східноукраїнських воєводств така
концепція козацько-шляхетського дуалізму не могла виглядати
чимсь іншим, як на політиканську витівку -— замах на козацьку ге
гемонію, позбавлену ґрунту і засуджену тим самим на неминучий
провал. З хвилею, коли ця концепція мусила б бути винесена на роз
гляд ширших козацьких кіл, вона неминуче повинна була виклика
ти їх гостре незадоволення і бути поставлена в вину старшинсько
му осередкові, як злісний замах на ролю і значення козаччини, як
інтриганська спроба розщіпити козацтво, посіяти ворожнечу між
його низами й верхами — нобілітованими чи втягненими орбітою
цих надій на нобілітацію. Повинна бути поставлена в вину авто
рам угоди і накликати на них гнів і кару. Т ак воно й сталося дій
сно.
Такий наш суд про гадяцьку угоду. Вона була немилосердно
покалічена при своїй появі на світ, так що була цілком нежиттєздат
на. О брахована на У країну і Білорусь, в цілості вона могла б іще
мати своє оправдання; фактично обмежена тільки східньою У кра
їною, вона тратила його цілком. В тій покаліченій формі, яку вона
одержала в останніх торгах під Гадячем, ідеальну форму цієї кон
цепції, яка могла стояти перед очима її творців, як Немирич. ледве
можемо вгадувати — за поміччю пізніших петицій, програмної про
мови самого Немирича на соймі і т. под. В тім вигляді, як вона з’я
вилась на світ, вона не обіцяла нічого доброго, і ми побачимо далі,
як ті, що тримались і проводили її, цією дорогою мостили собі стеж
ки до повороту до коронних провінцій, <— а не до нового держав
ного українського будівництва на підвалинах, зазначених гадяць-
ким актом. Тому так детально розроблені в нім пункти про амнес-
тію, кадуки і т. д. Учасники думали найбільше про те, щоб під по
кровом цих постанов вимкнутися з козацької України, вернутися до
своїх маєтків волинських, подільських і т. д., або дістати нові ко
ролівські надання за такий патріотичний акт і дожити віку корон
ними панами і достойниками. Мостив цю стежку Тетеря, мостив
і Виговський, мостило багато інших.
Тим не менше — не тільки серед істориків України, але і П оль
щі, гадяцький акт мав своїх прихильників. їх очевидно з однієї сто
рони брала за серце ця показна фразеологія „вільних і рівних",
„з’єднання народів” , з другого боку — ці широкі концесії україн
ській освіті, релігійній толеранції і под., і жаль обіймав їх, що всі
ці прегарні речі були засуджені на пропаще через конфлікт з демо
кратичним домаганням мас. За взірець польських поглядів нехай
послужить ця характеристика краківського професора Антона Ва-
левського в його „історії визволеної Річпосполитої” 1870 p.: „Цей
славний трактат завсіди буде пам’яткою слави Річпосполитої. Бо
він був актом історичної справедливости супроти руського 251) на
роду, реставрації польської згідливости, що привела до унії з П ру-
сією, Литвою, Курляндією і т. д. Руська народність, овіяна під про
текторатом Польщі духом просвіщеного Заходу, дозрівала і набу
вала свідомости свого значення і домагалась його признання акта
ми; польська великодушність, спутана пристрастями, але ще не зга
сла — дала то Русі. Тільки сліпий запал міг припустити, що поруч
раптового зросту Москви Польща зможе обійтися без щирої помочі
руської народности; ті, що мислили, бажали зробити з неї заборо-
ло проти Москви — фортецю, обсаджену кількома (а тепер уже
кільканадцятьма мільйонами) войовничого руського народу, що по-
бідними битвами здобув собі право на самостійність, й о го відро
дження могло бути заразом і відродженням сил Польщі, зобов’яза
ної до вдячности Виговському, Бєньовському, а перед усім коро
леві — за довершення такого великого діла” 252).
Костомаров писав в 1860-х pp.: „Гурток значних людей, що
підіймалися над масою своєю освітою і розумним поняттям громад
ського ладу, зложив проект організації козацької України в формі
республіки, федеративно зв’язаної з Польською Короною і в. кн.
Литовським. Зложено славну гадяцьку умову. Читаючи її, ви знай
дете в її статтях так багато доброто, що виявляє ясний розум і ши
рокий світогляд авторів, що жаль бере, чому воно не здійснилося?
digitized by ukrbiblioteka.org
Чому нарід одних із цих доброчинців своїх прогнав, інших і побив?
Як це він не зрозумів моральної вартости незалежности, громадсь
кої свободи й освіти, що їм обіцяла ця умова?.. Але, приглянувши
ся до справи ближче, побачите, що нарід не зовсім неправий, і в
своїй темноті маса бачила ясніше, ніж той освічений гурток її про
відників” 253).
З молодших істориків доволі виразно висловив свій погляд
О рест Левицький, виявляючи тодішні думки київського історично
го гуртка учнів Антоновича:
„Н е можучи входити в детальний розбір, скажемо тільки, що
Гадяцькі статті своєю широтою, глибоким і многостороннім нор
муванням („регламентаціей” ) всіх сторін громадського життя —
включно до торгівлі, промислу, просвіти, науки і т. д., підіймаються
високо над вузькою одностороннє-військовою конституцією, нада
ною Україні статтями Б. Хмельницького і з більшими чи меншими
змінами повторюваною всіми договорними статтями наступних геть
манів".
„До речі завважимо, що найголовніша і заразом — найрозум
ніша частина Гадяцьких статтей належала европейсько-освіченій
людині — Ю рію Немиричеві. Сам гетьман Виговський нездужав
піднятись настільки, щоб стати на рівені персонального безкористя
в такій важній справі, як вироблення і переведення проекта (ново
го) політичного й соціяльного життя свого краю і бути співробіт
ником Немирича. Бєньовський доносив своєму урядові, що Вигов
ський дбає головно за те, „щоб він і його дім були певні королів
ської ласки, навіть не згадуючи про козаків, і таким чином усува
ються єретичні гадки, породжені головою Немирича без відома Ви
говського” (Розуміється пункти Гадяцького договору про повну
автономність У країн и )” — О черк с. 57.
Сам Антонович висловлювався здержливіш: підкреслювати по
зитивні сторони гадяцького трактату не було з-руки, але де міг,
він доволі ясно висував їх. „З боку Польщі робилися для України
великі поступки з національного погляду. Україна об'являлась дер
жавою в справах внутрішніх вільною і незалежною, з’єднаною з
Польщею під назвою в. кн. Руського, на правах в. кн. Литовсько
го. Усі уряди мусили зайняти тільки місцеві люди -— русини. Ве
ликі уступки робить Польща і в просвітній сфері: добилися згоди
на те. щоб скрізь по Україні вільно було закладати друкарні, дру
кувати книжки без усякої цензури. Крім того мали заснуватися на
digitized by ukrbiblioteka.org
просили 60 тис. реєстру, а в окремій деклярації згоджувалися на
ЗО” і т. д. 25в).
Тепер ще два слова про закінчення комісії. В анонімнім днев-
ничку записано, що комісія виїхала з козацького табору 18 верес
ня, ,,разом з військом, бувши за 2 милі від Камінного (Kamionki)
московського міста, де понад тисячу гармат і сила ручної стріль
би, як нам казали”.
10 (20) вересня вони були в Лохвиці — одночасно з Кікіним.
Кікін записав, що з комісарами їхав в посольстві до короля Т ете
ря й Іван Ковалівський; того ж дня вони поїхали далі 257). 18 ( 28)
бачив Іван Сербин під Білою Церквою підписка гетьманської кан
целярії Герасима Каплонського, що їхав з послами. Він розповів
Сербинові, що лист гетьмана до короля, посланий з послами, писав
якраз він, Герасим: в нім, мовляв, гетьман пише, що готов помири
тися з поляками на тім, щоб козацька У країна („покамѣста Черка-
сы завоевали” ) була під володінням гетьмана і ті поляки, які хоті
ли б вернутися до своїх маєтностей, щоб піддавалися під присуд
війська — ,,были б козаками” ; коли ж король і поляки не приста
нуть на такі умови, він,гетьман, буде з ними воювати 258).
З пізнішого листа Євлашевського побачимо далі, що козацькі
посли в дорозі відстали і тим пояснюється, що коли вони були ще
тільки під Білою Церквою, того самого дня 28 вересня маємо лис
та Бєньовського і Євлашевського з Меліирича — вони спішать по
відомити віденських комісарів про заключений договір з козаками,
аби ті могли використати цей ф акт в переговорах з Москвою: ,,16-го
скінчили ми трактати з п. гетьманом і військом Зап. під Гадячем,
в кількох милях від московської границі, серед великих військ ко
зацьких і татарських. П ісля того, як ці пакти стверджено підписа
ми і присягою і гарматами проголошено, військо козацьке і татар
ське пішло під Білгород. і така надія, що й. ц. в-во буде мати до
сить! 259). Ш ерем ет спалив Київ і урвав козакам кількасот, тому
що були не готові, далі лишається в Києві з кільканадцятьма тися
чами. Полки з цієї сторони Дніпра збиралися під Богуславом, до
них прилучено і частину Орди. Козаків з Москвою нема зовсім,
навіть і Барабаш а вхопили козаки і при нас віддали п. Гетьманові
digitized by ukrbiblioteka.org
пішого війська, скільки схочемо” ). Робили штучні огні і різні за
бави 264).
28 жовтня приймали на авдієнції Тетерю . Він проголосив ,,гар
ну і розумну промову” — мовляв, вважає себе щасливим, що його
вибрано на те, аби запевнити короля в їх підданстві (,,так він ви
словився” ), — троє послів їдуть за ним, щоб зложити присягу іме
нем всього козацтва на вірність і послух королеві і Короні. Після
короля був прийнятий також королевою. Зробив дуже гарне вра-
жіння — ..поставний, гарних манер, убраний був в сукню зеленого
оксамиту з золотими ґудзиками” 265).
digitized by ukrbiblioteka.org
— Адам 3 5 0 -2 . Кирило коз. 75.
Желябужський цар. посланець 9, 17. Кисилева вдова Адама Кисіля 2 9 2 .
2 0. 2 4 -6 . 5 1 . 5 8 , 83, 2 1 7 . Кікін Василь М их. дяк 2 4 -7 , 3 1 -7 , 40 ,
Заборовський Семен дяк 2 2 1 . 4 2 -6 , 5 1. 58, 59 , 8 0 -1 , 97 , 19 7 , 2 1 8 .
Завадський Федір сот. ніж. 1 8 4 . 2 5 8 . 2 6 7 , 3 1 3 -6 . 3 1 8 . 3 2 0 -5 , 3 1 8 ,
Загоровський Віктор ігумен 2 5 7 . 3 2 7 -3 1 , 3 5 7 .
Зарудний Самійло Богданович суддя К іим енко (Климентьєв) Впс. чигр. коз.
генер. 29 . 3 7 . 60. 7 3. 75. 91. 1 7 7 . 85. 9 9 .
228. 345. 353. Климович (Клименко) Лукаш полк. коз.
З а х а р ’яш підписок 1 2 8 . 228. 244, 245. 258. 314. 317.
Заячківський И оси ф архим. кобрин. Кіиш енко Якуш зап. 85.
136. Кмитич полк. поль. 2 7 7 .
Зеленський М. полк, брасл. 3 4 , 6 1 . 1 4 8 , Ковалевський Ів. генер. осав. 66, 67,
— сотн. ніж. 2 0 3 . 75. 84. 13 6 , 2 3 3 , 3 1 5 . 3 2 2 , 3 5 7 .
Змєєв цар. намісник 4 9 . Козел-Лесько наказ, полк. 1 5 0 , 1 8 0 ,
Золотаренко полк. ніж. 3 2 5 . 219.
З убов стріл, голова 2 6 3 . Коловрат посол цісар. 2 9 8 .
Зубрицький Д. іст. 3 1 2 . Коїідратенко Ів. сот. канів. 184.
Зюзін Гр. сот. 1 3 5 . 1 3 8 . 1 7 7 , - М и К ордуба М. іст. 321.
кита путивль. воєз. 10. 12. 2 4 , 2 7. Корецькі укр. княж, рід 2 7 6 .
41, 1 0 0 , 12 5 , 13 0, 1 3 2 -5 . Коробка Федір 48. 85. 98. 13 4 , 15 9 ,
Зять Григорій дон. коз. 1 2 2 . 184. 316. 329.
Іван ш афар 1 6 5 , 1 9 1 , 2 0 5 . К оробка Єфим посол Виг. 72, 2 3 3 .
Іваненко Дорош посол 160, — Л ук ’ян Корсак Раф аїл полк. моск. 2 4 9 , 2 5 1 -3 ,
сотн. буж ин. 8 3. 255, 268. 321.
Іванович М ихайло, диа. Стринджа. Корсунець М арко суддя військ. 10 5 .
Іванов, див. Алмаз. 269.
Івашко коз. лубен. 83. Косагов Г. І. посланець 2 1 5 , 2 4 9 , 2 5 3 ,
Ілля посланець 41. 255.
Іскра посол 1 6 0 , 1 6 3 , 1 6 5 -7 , 1 7 9 -8 1 , Косов Сільвестр митр. 1 0 0 .
183 , 185, 188, 190, 194, 210-11, 213. Костомаров Мик. іст. 3 0 9 . 3 2 4 , 3 3 1 ,
231. 3 5 4 -6 .
Каленниченко М их. міщ. мирг. 53, 54. Котляр бурм істр 87.
79, 1 7 7 . Коховський Been. іст. 3 2 4 -5 , 3 3 1 -2 .
Калита скарб. Вигов. 1 4 8 . Кравець Івашко коз. чигр. 86.
К алугер Данило див. Данило Калугер. Кравченко Ів. полк, білоц. 2 6 2 , 2 6 6 .
Камамбет м урза 72. Краковецький (Креховецький) Ф еофан
Каплонський Герасим підпис, ген. канц. архим. овруць. 98.
84, 135, 270, 315, 321, 357. Красінських бібліотека 2 2 2 , 2 9 6 .
Карач-бей 13 3 . 1 3 7 , 14 1 . 1 4 5 -7 . 1 5 2 . Крекшін Як. посланець 2 4 7 .
198, 202, 218, 225. 227. 236. Креховецький Ів. полк, корсун. 1 3 6 ,
3 2 1 -2 , 3 2 5 -7 , 3 5 0 . 3 1 6 . 3 1 9 -2 0 , 3 3 0 , 3 4 5 .
К арло-Густав кор. швед. 17, 2 2. 57, Кромвель Олівер лорд протект. Англії
66, 6 9 , 7 0, 1 4 1 . 6 9.
Кароль дворян. Євлаш. 3 3 0 . К убаля Л. іст. 2 8 8 , 3 0 0 -1 , 3 0 9 , 3 1 1 ,
Карпов Г. іст. 9 5 , — П р. воєв. 26 0 -1 . 313, 3 2 1 , 3 2 4 , 3 3 1 -2 , 3 4 5 .
Кваснинський-Злотий уніят. влад. 2 8 3 . Кублицький Кость посол 1 3 8 .
Кезенко Борис київ, стріл. 2 7 0 . Кузьменко Кіндрат посол 1 6 0 .
Комень Янош голови, команд. Ракоція Кульбака полк, переясл. 1 3 6 .
14. К урдю мов стародуб. 2 5 9 .
Куровський Ян шл. 26 2 . Миронівський Артсм сот. п у х ів . 184.
Левицький О рест іст. 35 6 . Мисан сот. санжар. 160.
Левонович Семен (?) полк, канів. 3 4 5 . Мисько осав. 84, 85. 1 97, 2 1 5 .
Леопольд цісар 12, 4 3, 44. М орозов Б. бояр. 77.
Лещинський Андрій примас 2 7 4 , — Са- М устаф а-аґа 2 3 6 .
муель шл. 27 6, 2 7 8 , 2 9 0 , 30 1 , 3 0 5 - Нарушевича теки 3 58.
6, — Ян воєв. познан. 299, 3 1 1 -2 . Н аумов дяк 10.
Липинський В. іст. 28 5 , 3 4 7 . 35 6 . Немирич Ю рій підкомор. київ. 15, 6 5 -
Литвинов, стріл, голова 1 49 . 7. 12 6 . 1 6 0 -1 , 1 6 3 , 166. 1 7 7 , 179,
Лізоля Франц австр. посол 2 9 8 . 1 82. 1 8 5 -6 . 1 93. 1 96. 2 5 6 , 2 7 0 , 2 9 7 ,
Лілієкрон Густав посол швед. кор. 9, 309, 3 1 1 -2 . 3 1 5 -6 , 3 2 1 -3 , 3 2 7 -8 ,
10, 16. 66. 6 8 -7 0 . 3 3 0 . 3 4 9 , 3 5 3 . 355 . 3 5 8 .
Лісницький Григорій Сахнович полк, Нечай Ів. полк. члус. 44, 45, 4 8 -5 1 ,
мирг. 39. 5 1 -5 , 59. 63. 64. 79. 83. 19 7 . 2 5 2 . 316 .
8 7 -9 1 , 1 0 7 -1 4 . 1 1 9 , 1 23 , 12 7 , 1 29, Никон, птріярх 34. 89, 9 6 -7 . 99. 100,
135, 1 3 7 -8 , 14 4 , 14 6 , 15 0 , 1 5 5 -6 , 131. 235. 257.
1 6 0 -3 , 1 6 5 -7 , 16 9, 17 2. 1 7 6 -7 . 180. Новаківський шл. 2 8 2 .
1 8 3 -7 , 189, 1 9 2 -7 . 2 1 3 . 2 2 3 -4 . 2 2 7 , H oc (H y c) Лесько отаман опішн. 2 1 2 .
229, 239, 246. Носач Т. обоз. 39. 75, 1 3 6 , 2 2 5 , 3 0 9 ,
Лобода Федір суддя генер. 2 2 1 , 3 1 6 , 345.
3 2 9 -3 0 . Олексій Михайлович цар моск. 95. 98.
Ловицький Сам. полтав. 2 0 2 . Ольшанський П етро сот. миргор. 162.
Л опухін Ларіон думн. дяк 32. Омельянович Ничипір сот. басан. 123,
Лукаш див. Климович. — Павло отам, лубен. 128.
Любомирський Ю рій гетьм. поль кор. Оникієнко полк, корсун. 2 2 8 -9 .
294. 30 0 . О рда хорун. пинсь. 2 8 3 -6 .
Осолінських бібліот. 34 8 .
Любчич отам. 123.
Остапенки (Остафьєви) посланці зап.
Люторенко Я. полк, білоц. 13 6 .
Семен 107. — Яків 1 0 7, 11 3 .
Ляпунов Лев бояр. 75, — полк. 164.
Лях Степан писар 2 3 8 , 2 4 3 . Павло полк, лубен. 21 9 .
Пакулешов А . 2 4 5 .
М агмет-герай хан 14 5, 1 57.
Пацкевич Матвій полк, іркліїв. 144.
М акарій митр, моск., іст. 95 , 10 0 .
Пашко кош. запор. 1 2 4 -6 , 1 8 7 , 189,
Маметша Сулешов кн. крим. 1 45.
19 3 .
М ансир мурза 2 6 9 .
М арія Людовика корол. поль. 9 9 . Пашко-Савич (Савин) суддя, див. Са-
Маркіянович посланець 77. вич.
Маркович Семен „гармат, обозн .” 84. Педяк Ів. сот. балакл. 1 6 0.
85. Покулицький племін. Т етері 292.
М атвєєв Артамон Серг, стріл, гол., по Перетяткович Криш тоф секр. Бєньов
сол 32. 33. 4 6 -8 , 58, 80, 81, 1 28, ського 3 1 3 , 3 2 6 , 3 3 3 -4 , 3 4 6 , 3 4 9 .
1 78, 2 3 3 . Петражицький Кулага гетьм. зап. 28 0 .
Маховський Себ. полк. поль. 72. Петренко (Петров) Олекса посланець
Мельник K. М. 3 56 138.
Мещеринів архим. черніг. 98, 1 3 6 -7 . Петровський іст. 40.
Микита протопоп чигр. 20 0. Петроній монах 1 40.
Милославський бояр. 77. Погорецький Ф. підпис ген. канц. 197,
Міневські посланці Виг. до Москви 63, 199, 200.
64, 81, 82, 85, 89, 9 1 , 9 2, 9 4, 1 19, Підсиленко Севастьян сот. рашів. 160.
— Василь писар 72, ~ Ю рій осав. Поленов М икифор воєв. 167.
62, 72, 94, — Олекса син Ю р. 72. Половець наказ, полк. 2 6 9 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Попель Сава ігумен 13 6 . Самовидця літоп. 12 6.
Поривай Прокіп служ. Виг. 1 5 8 , 1 8 8 , Самійлович Тиміш, див. Прокопович М .
1 95. С аф онов Гр. воєв. 16 7 .
П ортом оїн піддяч. 2 4 6 , 2 5 8 -9 . Сахненко Гр., див. Лісницький, — Лав-
Потоцький Ст. гетьм. кор. 2 7 3 , 2 9 1 . рин посол 2 0 2 .
294, 298. 358. Семен служ еб. Хмельн. 16 4 .
Почановський (Печановський) Самійло Семенець полк, канів. 3 1 6 , див. Левоно-
посол 7 7 -8 , 9 1, 94 , 11 9 . вич.
Прібрам 2 9 9 , 3 0 9 . Сенча писар 207.
Прокопович Степан сот. 5 5, — Тиміш Сербин Ів. полк, брасл. 133. 139, 2 2 7 ,
намісн. маєтків гетьм. 1 1 4 , 1 2 6 , 1 52, 2 5 4 -5 . 2 6 2 , 2 6 4 -6 , 2 6 8 -7 0 , 2 7 3 , 3 5 7 .
158, 16 2 . 1 88, 1 9 5 , — Ф. писар Виг. С еф ер-к азі візир хан. 59, 107.
77. Силич полк, черніг. 13 6, 31 6 .
Процуня Опанас посол 85. С ип’ягін капіт. 49.
Протасович Є. шл. 2 8 5 С ічена-ІДока Дмитрашко зап. 85.
Пуш кар (П уш каренко) М артин полк, Скорина А брам міщ. буж ин. 84.
полт. 55. 61. 6 5 , 83, 106 , 11 0 . 1 2 6 - Скоробогатько осав. 3 1 6 , 3 2 3 .
3 0. 1 3 2 -3 . 1 3 5 -4 0 , 1 4 3 -4 . 1 4 6 -5 5 . Скочок старш. полку 1 0 2.
1 5 7 -6 0 . 1 6 3 -7 0 , 1 7 9 -8 8 , 1 9 3 -5 . 1 9 7 - С кура шл. 2 7 9 .
2 0 1 , 2 0 3 -9 . 2 1 1 -2 , 2 1 5 -3 4 . 2 3 8 , 2 4 0 . С куратов П. столь. 1 9 4 -5 , 2 1 4 -2 2 , 2 3 3 -
2 4 3 , 2 4 5 . 48. 2 5 1 , 2 5 5 , 2 5 8 -6 0 , 2 6 4 . 5, 2 4 4 -6 , 3 1 9 .
2 9 1 , 2 9 3 -4 . 2 9 8 . 3 1 0 . Солонинка сот. луком. 1 87, 19 0 , 195,
Рагозін Дм. стряпч. 8 0 -9 , 99, 10 4 . 2 7 3 . 204, 206.
Радивші М их. 3 1 3 . Сомченко полк, переясл. 3 2 2 .
Ракоцій Ю . семигор. кн. 9 -1 4 . 17. 22, Сопіга П. гетьм. литов. 44, 85, 2 7 6 ,
2 4 -5 . 28, 3 6 . 61, 70, 1 0 9 . 1 3 2 . 15 5 . 2 8 4 -5 , 2 9 4
166, 180, 217. Сосницький товмач 3 2 6 .
Ракушка Роман сот. 1 4 7 . С оф ія Олексіївна царівна 80.
Рєпнін кн. 90. Спиридон путивл. 1 64.
Рибинський Гавр, гадяць. коз. 2 2 8 . Сподарюк Василь коз. 2 6 0 .
Рижков (Ришков) вістун білгор. 2 1 8 , Стадник М. іст. 3 3 3 . 3 5 6 .
221, 254. Станиславський ротм. 15.
Рокалов (Рикалов) Ілля піддяч. 3 4 -3 7 , С тародуб Ів. полк, канів. 13 6 .
41. 97. Старушич Кл. ігумен 13 6 .
Степаненко (Степанов) посол 107, —
Ромодановський Гр. воєв. білгор. 20,
М их. 1 60.
24 -6 , 2 9, 3 1 -4 , 3 6, 4 2 , 4 6 -7 , 5 1 . 54,
5 8 -9 , 7 2 -8 . 83, 87, 9 1 , 1 0 4 -5 , 1 3 0 , Стеткевич шл. ЗО.
1 3 6, 14 3 . 1 5 1 . 16 4 , 2 2 8 -9 , 2 3 4 -5 1 , Стжалковський посланець 2 9 8 .
2 5 3 -4 , 2 5 7 -9 . 2 6 1 . 2 6 4 . 2 6 7 . 2 7 3 , Стринджа М их. Іванов зап. посол 78,
3 1 4 . 3 1 8 -2 0 , 3 2 2 -3 , 3 2 7 -9 . 1 0 7 , 1 2 5 , 1 2 7 -3 0 , 1 3 4 , 1 3 7 , 1 4 3 -4 ,
Ртіїцев Ф. М. окольн. 19, 2 4 . 5 5 , 56, 1 4 9 , 1 61. 163, 179, 1 8 7 -9 , 193, 207,
81, 2 5 7 . 2 09, 2 15, 2 1 7 , 2 3 2 , 2 3 8 , 3 2 3 .
Рудавський іст. 3 0 9 , 3 4 9 . Сулешов, див. М аметша.
Рузький челяд. 1 9 1 . Сулименко полк, переясл. 22, 90 .
Рябінін Матв. посланець 41. Суличич полк, павол. 1 3 6 , 2 3 3 .
Саблинський, див. Ш аблинський. Тарновський коменд. Корця 2 7 6 -7 , 2 8 1 ,
Савич (Савин) Паш ко суд. військ. 1 0 5 . 291.
Сагайдачний гетьм. зап. 2 5 4 . Т етеря Павло полк, переясл. 1 0 -2 , 16,
Салім-аґа 14 5 . 17, 1 9 -2 1 , 2 3 -5 , 2 7 -3 2 , 37, 42 , 4 6 ,
Самійло суддя, див. Зарудний. 51. 58, 6 1. 7 3 -6 , 82, 83, 98, 1 0 0 -1 ,
155. 172, 178, 181, 184. 2 0 0 -1 , 2 2 2 , Х урсенко Я. посол 160.
2 3 5 , 2 5 5 , 2 5 9 , 2 9 0 -8 . 3 0 6 -1 1 . 3 2 6 , Чернецький обоз. кор. 11.
3 3 0 . 3 3 7 , 3 5 3 -4 . 3 5 7 -8 . Черкас Яцько голтвян. 13 3.
Тиміш, див. Прокопович. Черниговець Янко коз. миргор. 2 0 7 ,
Тиша посол 16 3, 179. 238.
Томкович Теодосій (Ф еодосій) посол Чернишов капіт. моск. 59. 60. 177.
2 8 8 -9 0 , 2 9 2 -4 , 2 9 7 , 3 0 2 , 3 0 4 . Черноз вістун 5 4 .
Т рубецкой Олекс. Н. кн. 2 4 -7 , 2 9 -3 3 . Четвертинський Святополк, С тефан кн.
3 6, 4 2 -4 , 4 7, 5 1, 5 3 -5 , 5 8 , 7 9 -8 2 , 2 7 3 . 2 7 9 -8 0 . 2 8 4 .
88, 89, 98, 1 11 , 1 7 5-9. Чиріков Олекс, воєв. полт. 1 6 7 -9 .
Труш енко Карпо полк. 1 9 7 . Чарторийських бібліот. 3 4 5 .
Тукальський Й оси ф архим. пинсь. 9 8 - Чучар полк, переясл. 3 1 6 , 32 2 . 3 2 7 .
9, 1 36. Ш аблинський полк. коз. 26 2 , 26 9 .
Т у р Олексій ігумен 1 3 6 -7 . Ш амоіиенко Ів. 77.
Уманець Федір сот. глухів. 2 0 3 . Ш аповалов Павло коз. 127.
Устокасимов товмач 145 . Ш ебеш і (С ебесі) Фр. посол 13-6.
Федорович полк., див. Богун Ів. Ш екурка кош. 187.
Федько кам’янч. 2 6 0 . Ш еншін міщ., посланець 75.
Филимонович Максим протопоп ніж. Ш ереметьєв В. Б. бояр. 23. 32. 49. 128,
55, 13 6 , 1 5 3 -4 , 1 56, 1 6 7 , 1 8 2 , 18 5 , 14 5 . 1 6 8 -7 6 . 1 84. 1 9 2 -7 . 2 0 3 , 2 2 4 ,
198. 2 3 2 , 2 3 5 , 2 3 7 -8 . 2 4 2 . 2 4 4 . 2 4 6 -5 3 ,
Фонн Грицько чигрин. 2 2 8 . 2 5 5 , 2 5 7 -9 , 2 6 1 -7 0 . 3 1 4 . 31 6 . 3 1 8 -
Ханенко Мих. полк. уман. 1 23, 136, ί), 3 2 1 -5 . 3 2 7 -8 . 3 5 7 .
143, 2 7 3 , 3 3 0 . Шог.копляс голтвян. 2 1 4.
Харлампович К. іст. 2 5 7 . Ш ульженко Ів. 20 3 .
Хілков воєв. білгор. 2 0 2 -3 . Ю дін М. посланець 61. 63. 72.
Хитрово Богд. Матв. околь. 3 2, 94, Ю р ’єв Єфим дяк 19. 109, 183. 192.
1 1 8 -2 0 , 122, 1 2 7 -3 0 , 1 3 2 -4 0 , 14 2 , 198.
144, 1 4 9 -5 1 , 153, 1 56, 1 5 9 -6 2 , 164, Яблонський Степ, кппіт. моск. 2 4 9 -5 0 ,
167, 169, 17 2 , 1 79. 1 8 1 -4 . 186, 1 92- 2 5 2 -3 .
3, 1 9 6 -7 , 2 0 7 , 2 1 5 , 227, 2 3 5 , 240, Яжина служ. Беньов. 32 5 .
251 , 2 5 7 -8 , 2 91, 3 2 3 , 3 2 8-9 . Якимович Ів. писар 2 6 1 .
Хмельницький Б. гетьман 9, 10, 2 1 -2 , Якименко Данило посол 2 0 2 .
2 4 -5 , 27, ЗО, 32 -6 . 38, 4 1 -2 . 4 6 -7 . Яковенко Петраш посланець 138, 152,
49, 50, 5 4 -5 , 5 7-8 . 6 1 -3 , 6 5 -6 . 69- 159. 1 65.
74, 76, 79, 80, 85 89. 91. 9 3 -4 . 102- Якушкін посол моск. 145.
3. 108. 1 1 0 -3 , 1 15 -7 . 1 1 9 -2 2 , 124. Ян ротм. 3 1 5 .
133. 1 3 9 -4 0 . 1 45. 1 51. 162, 164. Ян-Казімір кор. поль. 22, 23, 4 3 -4 , 199,
1 78. 182 . 1 85, 196. 2 0 1 . 2 1 6 , 2 2 3 . 299, 3 4 5 .
2 3 0 . 2 5 0 -1 . 2 5 5 . 2 8 2 . 28 8. 34 3 . Яненко-Хельницький полк. київ. 38,
Хмельницький Ю рій син Б. Хм. 9, 12. 2 6 1 -3 , 2 6 5 , 26 6 , 2 6 7 , 2 7 2 -3 .
2 5 -9 . 32 -4 , 3 7 -4 3 . 58. 63. 86. 124. Ярош челядник 85.
13 5. 138, 18 6 . 197. 2 4 9 . 2 8 9 . 2 9 1 . Яскульський поль. пос. до Порти 182.
— Тиміш син Б. X. 186. Яцин стр. гол. 149.
Хованський кн. столь. 84. Яцківський Мартин посол 152, — коз.
Христина корол. швед. 66. 324.
Х удолій гетьм. зап. 102. Яцко коз. ніж. 3 2 2 .
digitized by ukrbiblioteka.org
П О К АЖ Ч И К МІСЦЬ
digitized by ukrbiblioteka.org
19 1 , 197, 2 1 9 , 2 2 7 , 2 4 6 , 2 6 0 , 3 2 4 . Муравськпй шлях 2 2 7 .
254, 330. Наливайків Брід 2 5, 83.
Лупулів 50. Недригайлів м. 2 6 0 , 3 2 2 .
Луцьк м. 13, 9 9, 3 4 8 , 3 5 8 , — повіт Н іжен м. 21 , 26 , 4 7, 5 1 , 57 , 12 0 , 148,
280. 1 6 7 , 1 6 8 , 18 6 , 2 4 5 , 2 5 2 , 2 5 4 -2 6 1 ,
Люблин м. 2 9 7 -8 , 3 4 8 , 3 5 8 . 3 2 4 , — повіт 21 , — полк 46 , 87, 1 0 4 ,
Ляхівці с. 2 7 9 , 3 5 7 . 126, 162, 225, 254.
Ляховичі с. 2 7 3 . Німеччина 2 2 3 .
Львів м. 90 , 2 8 8 , 2 9 7 -8 , 3 1 1 , 3 1 3 , 3 4 8 . Новгород м. 98. — воєвод. 67.
Максимівка с. 8 7, 1 4 7 , 1 4 8 , 2 0 0 , 2 2 0 ; Новгород-Сіверський 12 2 , 2 4 5 .
максимівск. перевіз 2 0 2 , 2 0 3 . Новий Базар м. 2 5 6 .
Мала Русь, М ала Росія 1 7 -8 , 2 3 , 2 6 -7 , Норвегія 69.
ЗО, 32 , 34 , 3 7, 5 1, 80, 8 6 , 89; 9 5 -7 , Овруч м. 2 6 6 , 3 4 2 , 3 4 8 .
9 9 -1 0 0 , 11 5 , 1 1 7 , 1 2 0 -1 . 1 4 2 -3 , 1 5 3 - Ожогівці м. 2 7 9 .
4, 1 6 1 , 16 7 , 1 7 3 , 1 7 6 , 1 8 4 , 19 4 , Олешня с. 16 5 . 2 2 9 , 2 6 0 .
197-8, 2 0 1 , 2 3 1 , 2 3 5 -6 , 2 4 0 , 2 5 0 , Олика м. 3 5 8 .
256, 3 1 5 , 3 1 8 , 3 2 3 , — акти Малор. Ольшанка с. 16.
приказу 33, 7 7 -8 , 1 1 8 -9 , 1 2 2 , 1 7 5 , Омельник с. 2 0 0 .
1 7 9 -8 0 , 19 4 , — млр. справи 2 5 7 . Опішня с. 1 3 5 , 2 1 2 .
Маначин с. 2 7 9 . Орель р. 2 0 2 .
М анджелія с. (М анжелія) 2 1 2 , 2 1 4 , Орша м. 12 1 , — пов. 12 1 .
233. Осовецьке війтів. 4 9.
М еж ибіж м. 2 5, 86 , 1 5 5 , 1 5 8 , 1 8 4 , О стер м. 1 59.
19 2 , 2 7 3 , 2 7 8 . О строг м. 1 85, 2 7 8 .
М ежирич м. 15 5, 2 7 8 , 2 9 0 -1 , 2 9 3 , 2 9 7 , Очаків м. 13. 43. 46. 9 2 -9 3 , 12 2 , —
357. поля 13.
Минськ м. 12 1 , — воєв. 3 4 9 . Паволоч м. 3 5 8 .
М иргород м. 54, 8 7 -8 8 . 1 1 3 , 1 2 8 , 12 9 , Переволочня м. 87, 12 7 , 15 0 , 1 6 6 , 1 8 5 .
135 , 13 8 , 14 9, 1 5 0 , 1 6 7 , 1 6 8 , 1 8 0 , Перегинський маєток 3 1 2 .
186 , 1 9 3 , 2 0 4 , 2 0 5 , 2 1 9 , 2 5 4 , 3 1 3 , Перекоп 36, 1 4 6 .
3 2 4 , 3 3 0 , — полк 46 , 5 2, 1 4 8 -9 , П ереп ’ятові могили ур. 2 6 9 .
3 3 0 , — зем. 16 4 . Переяслав м. 47 , 51, 5 4 , 57, 6 0 , 72,
Могилів м. 121. 7 4 -5 , 77. 9 1, 9 3, 95, 1 0 4 , 1 0 6 , 11 4 ,
М олдава 2 2. 1 1 9 , 1 2 1 , 1 2 7 -8 , 1 3 2 -3 , 13 5 , 1 3 7 -9 .
Москва м. і царство 10, 16, 17, 22. 1 4 3 , 1 4 6 , 1 4 9 . 1 5 3 , 1 5 5 , 159, 1 6 1 -2 ,
2 4 -5 , 28, 3 3 . 4 3 , 4 6 , 5 1 -3 , 5 6 -8 . 1 6 4 , 1 7 2 , 1 7 9 -8 2 , 1 8 5 -6 , 19 2 , 196-8,
6 2 -4 . 6 9 -7 2 , 74. 79. 8 2 -3 , 85. 87-9. 2 0 1 , 2 0 7 , 2 2 6 -7 , 2 6 8 , 3 2 1 , 3 4 8 , ~
9 6. 10 4 , 1 0 6 , 1 1 6 -7 , 1 2 3 , 12 7, 1 3 0 -5 . полк 4 6, 2 5 4 , 2 6 8 .
1 3 7 -8 , 1 4 0 , 1 4 4 , 1 4 6 -8 , 1 5 1 -7 . 1 5 9 . Печерський ман. 2 6 3 , 2 6 6 -7 , 2 7 0 .
1 6 0 , 1 6 3 -5 , 1 6 7 , 1 7 0 -2 , 1 7 6 -7 , 1 8 0 - Пинськ м. 2 7 2 . 2 8 4 -7 , 3 4 8 , — пов.
1. 1 83, 1 8 7 -9 , 1 9 2 , 1 9 4 , 2 0 1 , 2 0 3 . 2 7 6 -7 , 2 8 0 .
2 1 4 , 2 2 6 , 2 2 7 . 2 3 2 -3 , 2 3 5 , 2 3 7 -8 . Пирягин м. 75, 2 4 5 .
2 4 4 , 2 5 0 -7 , 2 5 9 . 2 6 1 . 2 6 7 -8 . 2 7 0 -1 . П ідгір’я карпат. 13.
2 8 9 -9 0 , 2 9 3 . 2 9 5 -7 , 3 0 3 . 3 0 5 -6 . 3 1 1 - П обуж ж я 2 8 2
2, 3 1 4 , 3 1 9 -2 1 , 3 2 4 -5 , 3 2 7 . 3 3 1 -3 . Поділля 2 3, 2 7 8 , 3 4 9 . ~ воєвод. 3 4 1 -2 .
3 4 1 , 3 4 4 , 3 4 7 . 3 4 9 -5 0 , 3 5 2 -4 , 3 5 7 -8 . 3 4 8 -9 .
Мотовилівка с. 2 6 8 -7 0 . Подолки с. 1 3 3 , 2 4 4 .
Мстиславське воєв. 44, 3 4 9 . Полочиновичі (Пулариновичі) с. 2 8 5 .
М у мурів 16. П олісся 2 6 6 , 2 7 2 , 3 4 9 .
М унтяни 1 5 5 , 1 8 4 . Полонне м. 2 7 8 , 3 5 8 .
Полтава м. 1 26, 12 9, 1 35 , 13 7 , 1 49, Самара р. 189.
15 2 , 159, 160, 1 6 4 -7 1 , 1 7 9 , 1 86, Санжарів м. 1 2 6 -7 , 147, 160, 166, 18 5 .
19 3 , 19 4 , 2 0 1 , 2 0 2 , 2 0 4 , 2 0 6 , 2 1 1 -2 , Світильно 2 6 8 , 3 2 1 .
2 1 8 -9 , 2 2 1 -8 , 2 3 3 , 2 3 8 , 2 5 2 , 2 9 3 , Семигород. Трансильванія 14-6, 57, 68.
2 9 5 , 3 2 4 , — зем. 40, 1 2 6 , 1 5 0 , 2 2 1 , Сенча м. 2 0 7 .
2 2 4 , — полк 1 2 6 -7 , 1 35, 1 47, 160, С ербія 2 5 6 .
16 2, 1 66, 1 79. Сибір 56, 131. 162, 1 97, 198.
Польща, Річпосполита 9, 14, 19, 22-3, Сіверщина, Сівер 34 1 .
2 7 -8 , 3 5 -6 , 43, 48, 58, 7 0 -1, 75, 90, Сівськ м. 154, 179, — столу справи 62,
9 8, 121, 134. 1 4 1 , 14 3, 1 54, 1 7 5 -6 , 89. 1 4 3 . 22 9 , 25 5 . 25 7 , 2 5 9 . 31 4 .
179, 181 -2 . 19 6 , 2 5 5 , 2 5 9 , 2 7 0 -1 , Січ (Запорізька) 83, 10 2 , 1 0 4 -5 , 111,
2 7 4 , 2 7 9 , 2 9 0 -1 , 2 9 3 -6 , 2 9 8 -9 , 3 0 1 - 1 1 6 -8 , 1 2 4 -6 , 128, 1 38, 151, 160,
2, 3 0 6 , 3 1 0 , 3 2 0 , 3 2 5 -6 , 3 3 0 , 3 3 3 , 223.
3 3 6 -4 2 . 3 4 5 -5 1 , 3 5 4 -6 , 3 5 8 , - Ве- Слобідщина. Слобожан. 2 3 0 , 25 5 , 35 0 .
ликопольща 69. 3 0 0 , — Корона 44, Случ р. 2 7 6 , 27 9 , 28 8 . 344.
2 8 3 . 2 9 5 . 3 0 7 -8 , 3 3 4 -5 , 3 47 . Сміла м. 149.
П олугір’я 2 1 1 . Сміле м. 16, 31.
П олуозеро ур. 2 1 8 -2 0 , 2 2 3 -4 . Сокаль м. 3 5 8 .
П олуозер’я Риб. і Ж уків. 2 1 8 . Сокирня с. 1 47, — перевіз 2 0 2 -3 .
П ом ор’я 70. Соколів Байрак 2 2 3 .
П орта 15. Солониця ур. 1 11. 114, 158, 183, 193,
Поток с. 20 0 . 226.
Почайна р. 2 6 3 . С тародуб м. 122, 2 4 5, 3 4 8 , — полк.
Почак-кермень 1 45. 126.
Почеп м. 122. Степань м. 2 7 8 .
Прилука м. 47, 2 4 0 -1 , 2 4 3 , 2 4 9 , 2 5 2 , Стир р. 2 8 7 .
2 5 4 , - полк 46. 87, 1 04, 16 2 , 2 2 * . Стугна р. 2 6 9 .
2 5 9 , 31 8 . С уботів 35, 1 1 0.
П русія 13, 6 7 -7 0 , 2 8 2 , 29 5 , 3 0 3 -4 , С ула р. 2 0 2 , 2 1 9 , 2 2 7 .
354. Суми м. 2 5 9 -6 0 .
Псьоп р. 2 0 2 , 2 0 5 , 2 1 2 , 2 1 4 . Ташлик р. 89.
Путивль м. 10, 35, 5 3 -4 , 6 1 -2 , 72, 8 8- Тернопіль м. 60, 75.
9, 116, 123, 1 2 5 , 1 2 7 -9 , 1 32. 164, Тишки с. 88.
1 67 , 1 7 7, 1 86, 1 9 4 , 1 95, 2 0 3 , 2 1 7 , Трансильванія, див. Семигород.
2 2 8 , 2 5 2 -4 , 25 8 , 32 1 , 3 2 4 , 3 3 0 , - Трипілля с. 26 4 , 2 6 6 . 26 9 .
пов. 122. Туреччина 13 4 .
Путківське війтів. 49. Т урів м. 2 8 0 , 2 8 7 .
Рашівка 3 2 4 . Тягинь 3 4 .
Режани с. 66. Угорщина, Угри, Венгри 13, 160, 165,
Решетилівка м. 147, 2 1 0 -2 . 1 8 7 -8 , 190, 2 3 6 . 3 2 8 , 3 3 0 .
Ржищів 153. Україна 12. 14, 17, 2 3 -5 , 2 7 -3 0 , 3 2 -3 ,
Рибці с. 22 3 . 46, 51. 53. 5 6 -8 . 60. 69, 7 4 -8 2 . 86.
Рильський пов. 122. 8 8 -9 1 . 95, 9 8 -1 0 1 , 104, 106, 1 1 7 -8 ,
Ромни 35, 82, 89, 2 4 4 -5 , 3 3 0 , — зем. 1 2 1 -2 , 125, 128, 1 30, 134, 13 6 , 14 3 ,
164. 1 4 5 , 1 4 8 -9 , 151. 1 5 5 -6 . 160. 1 6 2 -3 ,
Рось р. 2 69. 1 6 7 -9 . 172, 1 7 5 -6 , 178, 184, 187,
Русь 37, 1 51, 3 1 0 , 3 3 4 , 3 3 9 -4 0 , 3 5 4 , 2 0 1 , 22 6, 2 3 1 -3 , 2 3 6 -7 , 2 4 3 -4 , 2 4 6 -
— велике кн. Руське 2 7 1 , 3 0 9 , 3 1 1 , 7, 2 6 1 . 2 7 2 -3 . 2 8 7 -9 3 , 29 9 , 3 0 2 ,
3 3 7 , 3 4 3 -4 , 3 4 6 -7 , 3 5 5 -6 , - воєвод, 3 0 4 , 3 0 6 , 3 0 9 -1 1 , 3 2 8 , 3 3 2 -3 , 34 8 ,
руське 3 4 2 , 3 4 6 , 3 4 9 . 3 5 2 -7 , — Західня 9 8 -9 , 101, 2 7 1 -2 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
— Правобічна 16, 85, — Л ізобічна 1 2 7 , 1 3 2 . 13 3 . 135. 137-13Э . 143,
238. 1 4 5 -1 4 7 , 1 5 3 . 1 5 5 . 15 6 . 1 7 7 , 183,
Умань м. 16, 85, — пов., зам. 78, — 1 8 5 , 1 8 9 , 1 9 0 , 1 9 2 -1 9 4 , 197, 1 9 9 -
полк 4 6 , 76. 2 0 1 , 2 0 6 , 2 1 1 , 2 1 2 , 2 1 8 , 2 2 3 , 224,
Ушомир с. 66. 2 2 8 , 229, 2 3 3 -6 , 2 4 4 , 2 4 7 , 2 4 9 , 252,
Франція 69. 2 5 4 -5 . 2 5 8 , 2 6 0 -1 , 2 7 3 , 2 8 8 , 3 1 1 .
Фридрівка м. 2 1 0 . 313. 330. 348. - полк 18 3 . 185.
Х орол м. 2 0 2 , 2 0 4 , 3 1 5 , — р. 1 6 4 . 2 5 4 . - стар. 3 0 8 . 3 4 3 .
313. Чигрин-Діброва ур. 14 8 , 2 0 2 . 2 0 3 , 2 1 6 ,
Царгород, Константинопіль 14, 15, 4 5. 218.
Цибульник р. 1 4 7 , 2 0 1 -2 . Чорне море 14, 3 4 0 .
Ч ауси м. 1 2 1 , — полк 3 4 4 , 3 4 9 . Чорний ліс ур. 34. 2 0 1 -2 .
Черкаси м. 1 1 6 , 3 4 8 , — полк 4 6 , 2 6 8 . Чорнобиль м. 85.
Чернихів с. 6 6. Ч угуїв м. 2 5 1 .
Чернігів м. 4 7 , 5 1 . 54, 5 7. 84. 10 0 , Ш веція 19, 6 8 -7 0 , 85, 142. 2 7 1 , 2 8 2 ,
1 2 0 , 1 6 6 -1 6 8 , 18 6 , - полк 1 6 2 , 2 2 5 , 290. 303, 312, 350, 356.
— воєв. 3 0 7 , 3 3 5 , 3 3 8 -4 3 , 3 4 8 , 3 5 1 . Ш вайцарія 301 .
Чигрин м. 9, 10, 11, 13, 16. 3 3 -3 8 , 41. Щ еказиця ур. 2 6 3 -4 , 2 6 6 .
4 4 , 46 , 5 4 -5 5 , 5 7 -5 8 , 62 , 64 , 6 8 , 7 5, Яблонів м. 87, 1 2 2 -3 .
85, 89, 9 6 -9 7 , 1 0 2 , 10 3 , 1 1 1 , 1 2 3 . Яси м. 16, 19 0 .
digitized by ukrbiblioteka.org
ЗМІСТ X ТОМУ
digitized by ukrbiblioteka.org
ВІ Д В И Д А В Н И Ц Т В А
„ К Н И Г О С П ІЛ К А ”
Балинський О. Крилов І.
digitized by ukrbiblioteka.org
З А Г А Л Ь Н И Й П О К А Ж Ч И К ІМ Е Н І Р Е Ч Е Й
digitized by ukrbiblioteka.org
Анна дружина Ростислава М ихайлови Арсеній арх. слясон. V 5 4 9 -5 1 . V I
ча II 501 ; III 67. 5 1 6 -1 7 . 5 1 9 -2 1 .
Анна дружина Ярослава II 32. Арсеній екз. V II 4 3 4 . 4 3 7 .
Анна Ярославна королева франц. II 33. Арсеній свящ. IX 11 9 , 125, 3 8 9 , 4 1 1 ,
A n n a lista Saxo II 23. — черн. 9 2 1 , 9 5 6 , 1 085 .
Антоній Печер. II 61; III 4 8 3 , 5 6 4 . А рабія V I 13.
Антоній митр. гал. V 3 9 2 , 3 9 4 -5 , 4 0 9 , Арменія V I 4.
427, 432. А рас м. V I 66.
Англія V I 2 8. 1 4 4 -5 . 193: IX 429. Аремнія М аґна IV 2 9 7 .
1 4 34. Аргачинський у ход V II 54.
Антверпен м. V I 68. Арковський ватаж. V II 151.
А ндруш ко ватажок V II 9 7 , 1 1 1 -2 , 133. Аркудій П етро V II 4 4 8 .
А нтонів с. V II 18. А рон госп. молд. V II 2 0 2 -3 .
Антонович іст. V III-3 . 2 2 4 , 2 8 3 . Ардабьсв піддяч. IX 4 51, 460.
Андріснко Роман пос. Хмельн. IX 9 66. А рмадан-бей перек. IX 2 1 6 .
1014. 1024, 1027. А рон ігумен дисн. IX 392. 40 4 .
Андріян протопоп IX 739. Арсеньев Федор мин. восв. IX 12 5 7 .
Андроник бояр, мульт. IX 5 4 4 . — грек А рслан-м урза крим. IX 556.
638.
Артюш ка ..калмицький татарин” IX
Андронівський П етро митр, слуга IX
426.
747.
А сак татарин IX 6 7 7 .
Андрушевич П етро митр, слуга IX 7 4 7 . А сін-аґа пос. крим. IX 171.
А ндруш ко з Ж абна IX 2 6 6 . Аріль див. Орель.
Антін див. Жданович Антін IX.
Аркль, Аркліїв IX 22. див. Іркліїв.
Антін полк, див. Жданович посланець А рк уж -П оле (Рашків?) IX 5 9 2 .
X 10. 2 0 2 .
Архангельськ м. IX 1 0 0 8 .
Антонів М арко путивл. вістун IX 57.
Арклій X 1 47.
23 7 . 3 5 0 . 3 9 8 . 4 1 1 . 415.
Аскольд київ. кн. І 3 8 1 , 3 8 3 . 38 9 , 4 0 5 -
Антонович Володимир істор. IX 93. 96.
4 1 1 . 4 13. 4 18. 585.
18 4 . 18 8 , 189, 4 2 2 , 7 1 6 , 8 1 3 , 1116.
Аслам-султ. V II 87. див. Іслам.
1 1 2 0 , 1 3 7 0 , 1 3 8 7 . 14 73 . 1 4 8 1 . 1 4 8 2 .
1485. Аслан-гор. V II 1 4 4. 147. 349. 354.
Антонович Вол. іст. X 3 1 3 . 3 5 5 -6 . V III-1, 41, 51. 55. 61: Ѵ ІІІ-3, 73, 179:
IX 206, 83 6; - Кермені V III-1, 38,
Анчевский підст. IX 1 1 2 3 .
51.
Андріїв Яків коз. X 2 2 6 .
Асман чауш пос. тур. IX 3 1 7 . див. О с-
Антоній єромон. X 2 7 0 .
ман-Чауш.
А постол Павло сот. X 55 . 162. 183.
А страхань м. V I 29; IX 19. 65. 174.
А п ухтін (О п ухтін ) Ів. дяк X 3 3. 46.
2 31. 788. 8 1 8 . 8 1 9 . 8 9 9 . - орда 1 4 8 .
4 7 , 17 5 -9 , 1 8 3 , 1 8 5 . 1 9 6 . 1 9 7 -2 0 1 .
2 1 8 . 2 2 2 , 2 24. 2 3 0 . 2 3 5 -6 . 2 3 9 . 2 4 4 . Аталєйота II 5 5 9 .
24 6 , 2 5 7 . А тос V I 3 4 4 . 3 4 5 . 3 4 9 . 3 5 2 . 371. 3 7 9 ,
А рістей І 1 0 5 , 108. 4 0 7 , 5 5 1 . 55 7 .
А рта І 196. 2 9 6 . А танаріх І 155.
Арехеанактиди І 9 7. А тей цар І 12 0 .
А ръ ф аст кн. І 4 2 4 . Атеней м. І 97 .
археологічні пам’ятки II 2 6 3 -4 , 2 6 8 -7 0 . Атиля І 1 5 4 . 156 . 15 8 , 166, 16 7 , 2 2 8 .
274, 2 7 7 , 2 8 1 -2 , 2 8 5 , 3 3 4 -5 , 3 4 8 -9 . А танасій Пателярій патр. царг. IX
3 5 3 -6 , 5 1 5 , 519, 5 7 9 -8 0 . 1 0 0 4 , ~ прот. 7 71.
архітектура III 9 0 , 1 0 8 , 4 2 2 -3 3 . Ательмайср IX 7 9 9 .
А фанасій Федоров син, ніжен. міщ. IX — Олександр стар. V II 546, 560; —
17. Ю рій стар. тереб. IX 438, 1138, 1143,
А фанасів Андрій грек мандр. IX 393. 1145; - полк. IX 1014, 1045. 1069;
А фіноген, див. Крижановський. — ни укр. шл. V II 586; IX 92-3; X
Ахмет-баш а V II 3 4 5 , 3 4 6 -7 , 3 4 9 -5 0 . 101; — Гедеон влад. VII 406.
Ахтирка м. IX 41 4 ; X 195, 2 4 3 . Бар м. V 3 4 5 , 3 5 3 -4 ; V I 46, 92, 108,
А хм ед Газар-паре вел. візир IX 1543. 450; V III-1, ЗО, 2 2 7 . 251. 253; V III-3.
А хмет-К азі аталик IX 7 0 7 , — мурза 5, 36, 39, 54. 57, 73. 149. 152-3.
709, — султ. 3 8 6 . — Мелек візир 156. 1 63. 169, 170, 1 7 6 , 212, 220,
1 541 , 15 4 3 . 223, 225, 2 3 8 , 284; IX 10, 11. 13. 72,
Ахілес грек X 3 0 4 . 106, 139. 1 7 6-82. 1 84, 199-201, 203,
Ахмет-чауш посл. тур. X 47 . 217, 2 3 5 -6 , 239 . 243. 2 4 5 . 278, 330.
3 3 8 . 5 3 9 , 5 4 7 , 5 4 9 . 5 6 5 . 592. 654.
Бабиничі м. V I 504. 65 6 . 6 6 8 -7 0 . 672. 6 7 6 -7 . 6 8 1 . 683 -6 ,
Баби камінні І 58. 6 8 8 -9 1 . 6 95. 88 2 . 9 16. 1014. 1016,
Балаклавська б ухта І 91. 1021-3. 1102. 1104, 1252. 1319, 1331,
H u n o i·/ І 157. 1 3 5 3 , 1432, 1436; X 348; — старо
Бастарни І 70, 71. 89, 120, 121. 129, ство V 95-6. 105-6. 204. 364; V II
131, 132, 1 3 6 , 13 7 , 1 3 8 . 1 3 9 , 140, 100-1. 122. 148; IX 10, 672; — замок
143, 147, 1 63. VII 20. 63. 98. 202-3. 207, 5 1 2 . 541.
Бакота II 471; III 8 4 -5, 15 7 . 1 6 1 , 182; 560; — дорога V II 111.
IV 88, 9 0 , 17 5 , 19 9. Барановські шл. V 95; V I 28 1 .
Бардуїв (B a r d fa , B a r tfe ld ) Il 4 5 8 -9 , Баранівка c. X 2 0 4 -5 .
4 6 3 , 5 0 3 -4 , 6 0 4 . баришники V 159.
Баруч м. II 3 4 8. Баторій С тефан кор. V 333, 4 1 6 . 544;
Бату (Батий) II 2 5 0 -2 , 5 4 1 -4 ; III 6 3-5, V I 57. 285. 394, 4 0 3 . 4 1 7 . 4 4 7 -8 ;
69, 87, 1 4 5 -8 , 150; IV 2 9 3 -4 , 3 3 4 . V II 1 45. 147. 14 9-69. 1 7 6 -7 . 193.
Балаклава м. I V 3 0 2 . 2 4 5 . 251. 2 6 4 . 43 7 ; IX 2 1 6 . 1 3 8 7 .
Балакли м. I V 87. 1 4 9 2 . 1 50 1 .
Баль П етро IV 113. Бахорець c. V 310 ; V I 6 2 5 .
Бардуїв м. I V 4 4 2 . Бабичі c. V I 26 7 .
Бабинські шл. V 32. Бабин c. V I 626.
Базельський соб. V 5 1 9 , 5 2 0 , 523, 5 2 6 . Бажі шл. V I 611, — Ян 238.
Байбузи шл. V 33; V I 2 8 1 , 2 8 4 -6 ; IX Баків м. V I 60.
102 , 1172 . Баня м. V I 60.
Балабан Григорій-Ґедеон влад, львів. Балицькі шл. V I 23 7 , 24 0 . 24 2 . 611.
V 441, 5 0 2 , 5 5 1 , 552 , 5 5 5 -6 , 5 6 2 - Бандрівські шл. V I 6 1 1 .
67, 572, 573, 5 7 5 , 5 7 7 -8 1 , 583, 58 4 , Балтицьке море V I 182. 192, 199:
59 1 , 5 9 2 , 59 7, 6 0 1 , 606, 612, 613; V III-1 . 2 1 5 -6 . 218; IX 1275; X 69.
V I 465, 5 1 0 -1 2 , 5 2 2 -2 4 , 5 2 8 -3 0 , 5 40, 70.
55 7 , 5 8 6 -7 ; V II 40 6 . Батурин м. V I 2 8 7 . 288; V II 578:
Балабан Григорій архим. V 500; VI V III-1 . 2 01; V III-2 , 149; V III-3 . 32,
56 5 , 5 7 2 -3 . 241.
Балабан М арко-Арсеній влад, львів. V Батятичі c. V I 1 52, 153.
441. Бачинські шл. V I 2 4 0 , 611.
Балабан Діонісій влад. холм. і луць. IX Башня c. V I 154.
1009, 1211, 1232, 1237, 1241, 1391; Бабадаг м. V II 20 0.
— влад, луць., митр. київ. X 89, 9 5 , Бабанка містечко V II 25 8 .
99-1 0 1 , 312; - Ісайя V I 5 8 6 -8 ; — Баворів м. V II 2 5 7 .
М арко і Мих. шл. VI 2 3 9 -4 0 , 611;
digitized by ukrbiblioteka.org
Бадовський Ян суддя і стар. коз. V II 2 8 2 , 3 2 1 , 33 3 . 4 5 1 , 6 6 5 . 7 3 7 , 7 5 2 .
1 4 2 , 1 4 4 , 1 4 5 -6 , 1 5 3 , 2 5 0 . 8 40, 9 4 6 .
Базавлук ост. V II 5 4, 1 3 6 -7 , 2 8 0 , 2 8 7 , Баран Х удий полк. черк. IX 367.
2 92; V III-2 , 1 6 1 . Баранович Лазарь влад. IX 1 3 7 3 , 1 374;
Базанович-Козак Дмитро V I I 101. X 2 8 , 60, 73, 9 5, 1 0 0 , 136.
Байбузи зем ’яни V II 2 4 7 , 369. — Гри- Барановський IX 5 9 3 , 594, — полк.
бунович М ихайло 2 4 2 , — Семен 2 4 2 , черк. 3 6 7 .
Т ихон гет. 2 4 2 -6 , 2 8 3 -4 . 2 8 7 , 3 12. Бароній кард.. іст. IX 16 4 .
Байда див. Вишневецький. Барчай Акош семигор. per. IX 1 4 3 3 .
Балаклава м. V II 77. 1441.
Балаклей гор. V II 3 4 9 . Бартліньский Тібурцій. слуга Радив. IX
Баласепрович Грицько зем. V II 15. 37.
Балика Богдан V II 3 6 5 , — Іван 4 1 4 . Б асараба Матвій воєв. мунт. IX 33,
— П етро Созонович 4 1 4 . — С озон 206, 4 8 3 -4 8 5 , 4 8 7 , 5 0 7 , 510, 512,
530. 5 1 5 , 5 1 8 . 51 9, 521, 5 2 2 , 5 2 9 , 5 3 1 ,
Барабаш Дмитро Богданович, геть. V II 541. 677. 901. 903, 905, 987.
3 6 0 , 583; V III-2 — (Барабашенки) Басараби династія валашська IX 1 4 0 7 .
Іван 1 4 2 -3 , 15 7, 183; IX — полк, Б атир-аґа IX 693, 8 9 2 .
коз. 403; X Яків Фед. зап. кош. 8 5 -6 , Батирша перекоп. кн. IX 55 7 , 5 6 8 ,
9 1 , 102, 1 0 5 -8 , 1 1 2 -3 , 1 1 8 -9 , 1 2 3 -4 . 693.
1 2 6 , 13 0 , 1 32, 1 3 5 -6 , 1 4 1 , 14 9 , 15 2 , Барсуков Ол. іст. X 1 2 8, 145, 169, 192.
1 6 2 , 1 7 9 , 1 9 5 , 1 9 8 -2 0 0 . 2 0 2 -3 , 2 0 5 . Бахмет татарин IX 1 063 .
2 0 7 -1 1 , 2 1 3 , 2 1 5 -8 , 2 2 1 -8 , 2 3 2 , 2 3 7 - Бабани с. IX 7 2 1 .
8, 2 4 3 -6 , 24 8 , 2 5 0 -4 , 2 5 8 -9 , 2 6 1 -2 . Бабичі IX 224, 22 5, 227, 3 2 4 , 342, -
2 6 7 -8 , 3 1 7 , 3 1 9 -2 5 . 3 5 7 -8 . 3 1 4 . Бабичський полк 3 2 5 .
Басань м. V I I 2 5 7 . Багва p. IX 1 0 4 4 .
Б асараб Щ ер бан Раду госп. мунт. V II Бахлуй p. IX 9 0, 51 1 .
3 21. Баков м. IX 1 30, 1 3 2 , 5 7 0 , 571.
Бачинський Іван коз. V II 3 85, 5 5 6 : Балабанівка с. IX 4 9 2 , 4 93.
V III-1 , 119, 126. Балаклія с. IX 4 92, 40 >.
Баковецький М укосій влад. V III-1 , 86. Балаклія м IX 10 l0.
8 9, 9 2 , 199. Баланівка м. IX 980. 1 0 3 6 . 1 0 3 7 . 1 0 6 0 .
Б ахмат татар, кінь V III-1 . 3. 1428, 1448.
Бахчісарай м. V III-1 , 4 3 , 4 4 , 46, 53; Балканські краї IX 33, 4 6 6 , 9 0 5 , 1 3 5 4 .
IX 10, 2 0 5 , 2 4 5 , 2 5 7 , 5 5 8 , 5 7 2 , 8 87, 1 2 7 5 ; X 6 9 , 70.
8 88, 8 9 4 , 9 2 0 , 1 0 6 5 , 1 0 9 9 , 1 1 0 0 , Балчик тур. м. IX 9 2 8 , 9 4 4 .
1 1 3 6 , 1 1 4 0 , 11 6 9 , 1 1 7 4 , 1 1 7 5 , 1 177, Бальбек (Геліополь) м. IX 1 0 0 1 .
1 1 9 8 , 1357. 1 3 5 8 ; X 14 5 . Баришівка м. IX 731 , 9 4 7 .
Б абаєв Борис сот. m o c k . IX 5 4 6 . Баришполь с. IX 7 7 0 . 9 4 7 . 1 0 0 8 ; X
Багалій Д. акад. IX 4 1 4 , 5 5 0 , 8 6 6 . 268, 321.
Базилевич Вас. іст. IX 8 5 6 . Басань м. IX 119, 7 3 1 , 9 47.
Байзаклін баша бунч. хане. IX 65. Батог с. IX 3 72. 421 , 4 3 4 , 4 3 7 , 4 3 9 -
Байрактар хан. посл. IX 6 9 4 . 442, 444, 445, 449. 452, 453, 456,
Бакош Габор ґенер. IX 1 3 2 2 , 1 3 2 3 . 4 5 9 , 4 7 4 , 4 7 7 . 4 8 9 . 491, 5 0 6 , 628.
1389. 6 3 1 . 6 4 0 . 65 4 . 7 0 0 . 7 0 4 . 1393. 15 3 2 .
Бабський Василь свящ. X 5 5. 1533, 1546.
Байбаков Фірс піддяч. X 150, 1 52-4, Батурин м. IX 2 1 5 , 239. 325. 5 6 3 . 5 6 4 .
1 5 9 -6 0 , 1 6 3 -7 , 179. 1012, 1545.
Бано (?) коз. нач. Трипілля IX 1 0 0 3 . Бахмач р. і м. IX 1 0 1 2 , 1545; X 2 5 2 .
Бантиш-Каменський Д. іст. IX 2 10, Бедрихів гор. IX 537. 549. 5 5 4 -5 5 6 ,
56 0 , 568. 5 7 0 , 694, див. іще Г оро 71, 83, 2 0 9 , 2 2 9 , 23 8 , 2 3 9 , 2 5 4 ,
док. 264, 2 6 9 , 291, 293, 4 0 5 , 4 2 1 . 430,
Бебек Емерик. губернатор Руси IV 5 5 5 , 5 6 5 , 566, 5 6 7 , 580, 5 9 1 ,
1 1 3, 122. 592; VI 12, 23, 34, 48, 50-
Бєґановський Микола хор. львів. IX 5 3, 7 4 -7 6 , 142, 171, 183, 184,
7 7 9 -7 8 1 , 893, 8 9 4 , 915. 188, 1 89, 196 , 2 6 8 , 2 7 3 , 2 7 4 . 278,
Бедлиньский слуга Вишн. IX 18. 3 0 8 , 4 2 5 , 4 4 8 , 4 5 0 , 53 1 , 532. 536,
Беґер Янчі аг. Баторія V II 1 5 4 -5 , 162, 5 3 7 , 544, 545, 5 4 6 , 554, 627; V II
166, 171, 2 73. 4 5 7 , 5 01; V III-3 , 34, 107; IX 4 5 9 ,
Безрадичі с. V II 2 5 7 . 4 6 5 , 4 7 3 , 4 8 3 , 5 0 0 , 50 2 , 5 0 4 , 50 7 ,
Безштанько Павло нак. полк, чигир. IX 5 0 9 , 5 2 9 , 5 3 0 , 576, 6 4 7 , 1253, 1 314,
1137. 1 3 2 7 , 1329, 1353, 136 5 , 1366, 1 3 7 6 ,
Бей-мурза татар. IX 318. 1 3 8 0 -1 3 8 2 , 139 1 , 1 3 9 3 , 1395, 1 398,
Бек-мурза хан. IX 2 1 6 . 1 3 9 9 , 1 4 0 6 -1 4 1 0 , 1 4 1 9 , 1426, 1 4 2 7 ,
Бекташ аґа IX 54, 60, 61, 82, 136. 1 4 3 5 , 1 4 5 6 , 1457. 1460, 1464, 1520;
386, 1 5 4 0 , 1 5 41 . - повіт V 33, 2 9 4 -5 , 300, 302, 3 3 9 -
Белз і Белзька земля II 17, 21, 3 6 6 -7 , 40, 3 4 4 ; - воєєв. IX 1316; X 67,
371-3, 3 7 5 , 383, 384, 4 2 9 , 4 5 5 ; III 3 49; берест.-дорогич. зем. V 7; —
24, 28-9, 40-1, 45, 63, 92; IV 3 4 -7 , берест.-пин. зем. V 1-3; — село V
4 6 , 54, 63, 164-6, 193, 1 9 7 , 221, 129.
24 9, 3 3 2 , 419. 4 4 2 -3 , 4 45 -7 , 450; Берестя (куявськ.) V I 34.
V 2 6 6 . 2 8 9 , 5 6 4 , 565; 23, 24, 88, Берладь м. І 222; II 4 2 1 -2 , 5 2 0 -1 .
104 , 182, 187, 18 8 , 190, 2 7 1 , 3 0 7 - Берладники II 42 1 , 5 1 8 -2 1 , І 242; V II
311, 3 1 9 , 3 2 3 , 3 3 9 , 34 0, 3 7 3 , 430; 75.
V I 43, 74. 101, 103. 1 04, 1 0 7 , 108, Берладник див. Іван Ростиславич.
138, 151, 1 5 2 , 157, 15 8, 1 8 7 , 195, Березуй м. IV 69.
2 0 9 , 21 9 , 2 2 0 , 2 2 3 , 2 4 6 ; V II 27. 29. Березники с. X 83.
32, 257, 45 7 , 501; V III-1, 180; IX Берег м. II 4 8 8 -9 , 4 9 3 -5 , 4 9 8 , 501; V
2 6 6 , 1126, 1 3 4 2 , 1 3 9 8 , 10 8 , 109, 374.
1 1 3 0 , 1 1 3 5 , 1 1 3 5 , 11 8 3 , 1305. 1 3 0 6 , Березовичі с. II 495.
1549; X 3 4 8 . Березой м. II 59 7 .
Беля кор. угор. II 48. 5 2 -4 . 56, 58, 6 6- Берендичі II 136, 180, 2 1 0 , 348, 411,
8. 72, 74-7. 4 1 5 -4 1 6 , 5 2 3 , 535, 548, 55 0 .
Белокуров C., іст. IX 113. Березич Протасій монах V 2 6 7 .
Белфорд англ. видав. IX 9 6 7 , 9 6 8 , 9 9 3 . Березів с. V 3 1 0 , 43 0 .
Белькович див. Велькович. Берестейські собори V 5 6 5 -7 , 5 7 0 , 5 7 5 ,
Бенедикт угор. воєв. III 25, 31, 36. 6 0 5 -6 1 3 .
Бенедикт воєв. гал. IV 122. Берестецький-Русин підстар. луць. V
Бендери дв. Тягинь. 48 9 .
Бендери м. V II 150; IX 8 93. Берестяни с. V 178.
Березань І 88, 2 8 3 , 2 9 0 . Бернардін арц. львів. V 433, 43 4 .
Березина p. І 74. 186; IV 2 6 8 , 2 72. Березка с. V I 6 2 6 .
Берестя і Берест, вол. І 36, 209; II 13, Березовські шл. V I 2 4 0 , 245.
14. 17, 21, 63, 77, 92, 141, 3 0 3 , 311, Бережани V I 625.
364, 3 6 6 -7 , 3 7 4 , 3 8 7 -9 1 , 3 9 7 -4 0 0 , Берладь м. V I . 60
5 6 5 -8 , 576; III 24, 3 1 -2 , 38, 4 4 , 102, Берлинці с. V I 2 5 1 .
1 06, 117, 2 2 6 , 433; I V 14, 34, 36, Берлинці с. IX 6 5 3 .
39, 48, 56, 63, 87, 1 80, 2 1 4 , 2 3 2 , Березанські верховини ур. V II 63.
238, 2 4 9 , 2 8 3 , 2 8 9 , 326, 3 5 0 , 3 8 1 , Березань містечко V II 257.
3 8 3 , 4 1 7 , 4 4 2 , 501; V 13, 33, 61,
digitized by ukrbiblioteka.org
Берендії V II 69. Беховичі c. V 2 1 7 .
Беримбой ур. V II 62. Бехи шл. V II 281 .
Беринда Лукаш V II 4 1 1 , 4 1 4 , 5 2 4 . —■ Беч м. IX 13 90 .
Памва 4 0 8 -1 1 , 4 2 4 , 5 8 4 -6 . - Сте- Бєньовський Станіслзв-Казімір IX 78 0 .
фан 4 1 1 , 5 8 5 -6 . 1093. 1096. 12 32 , 1 2 3 4 . 1318. 1 3 3 3 .
Берладка маєт. V II 14. 1 3 3 4 -1 3 3 7 . 1 3 4 6 . 1 3 5 0 -1 3 5 1 . 1 3 5 9 -
Бернашевский ват. V II 9 8 . 1 3 6 5 . 1 3 7 6 . 1 3 8 0 . 1 4 0 5 . 1432. 1 4 4 2 -
Бершада p. V II 2 5 8 , 3 5 9 . 1446. 1449. 1450. 1 4 9 6 .
Бердичівський М их. ніж. сот. IX 3 22 2 . Бєньовський С та н іств -К азім ір кашт
Березівський (Бжозовський) Максимілі- волин. X 17. 28. 37. '.2 -5 , 8 1 -5 , 90
ян, кашт. київ. IX 2 7 , 3 7 -3 9 , і і.'5. 10 0 . 1 57, 184 , 2 2 4 -6 . 2 7 0 -9 . 281.
1093. 1 96. V III-3. 6 2 . 121. 1 4 0 . 17 8 . 2 8 6 - 9 0 . 2 9 3 -9 . 3 0 8 -1 2 . 3 1 5 . 3 2 6 -7 .
Берсененок Ю рка IX 4 5 9 . 33 1 . 33 4 . 3 4 5 . 34 9. 3 5 4 -5 . 357
Берестяги (?) 1 0 5 3 . Бєчиньский Войцех пос. IX 12 7 . 145.
Бершаль м. IX 4 9 4 , 1 0 3 6 , 1 0 5 4 , 1 0 6 0 . 1 4 7 . 1 6 3 . 166, 1 6 7 , 1 6 9 . 171, 17 4 ,
— ключ, вол. 1020, 1 0 3 6 , 1037. 21 2 , 246 , 26 5 , 27 8 , 707, 708. 710.
Бережецький Прокіп посол X 1 8 6 -7 . 1097, 1098.
1 9 2 -4 , 2 13 -4 . Бжозовський див. Березівський.
Берлін м. X 3 0 6 . Бжостовский реф ер. IX 21 3 . 2 7 2 . 2 7 6 .
Бердичів м. V 260-1, V III-3 , 4 3 , 178: 2 7 8 . 2 83. 291 2 9 3 . 306. 30 7 . 3 2 6 .
IX 380, 6 5 2 , 8 7 0 , 9 4 7 -9 4 9 , 95 1 , 9 5 5 . 1353.
Бережани м. IX 1 0 6 , 1 1 1 4 . Бикове болото II 6 0 4 .
Бережанка IX 9 8 3 . Биковен м. II 6 0 4 .
Березок c. IX 6 54. Бибельські V 40 . 4 8 3 , — Х одко 76.
Березина p. IX 9 3 6 , 1 2 4 5 . 1 2 5 7 . 1263. Бибельскі шл. V I Андрійко 2 3 6 , 2 3 7 .
1272, 1291. — Грицько 238 , 239, 611. —* Яцько
Березино c. IX 9 5 . 238.
Березівка c. IX 1 2 2 3 . Бирин вол. V 2 9 0 .
Березки c. IX 1 0 7 6 . Библо с. і м. V 2 6 3 . див. Н. М істо.
Берестова p. IX 47. Библо V I 2 3 8 , 2 5 5 .
Берестечко м. IX 12 1 . 1 3 5 . 1 3 7 , 17 7 . Бидґоща м. V I 1 9 4 , 2 1 3 , 21 7 . 2 1 8 .
1 8 4 , 1 8 9 , 21 2 , 2 2 1 , 2 3 5 , 2 4 7 , 2 5 7 . Билинські шл. V I 2 4 0 . 6 1 1 .
2 6 2 -2 6 4 , 2 7 0 , 2 7 1 , 2 7 6 -2 8 0 . 2 82. Бистриця м. V I 60 .
283 , 2 8 5 , 2 8 7 , 289, 2 9 0 , 3 0 1 . 3 0 3 - Бихів м. V I 19: V II 52: — Новий IX
30 5 , 3 0 8 -3 1 2 , 3 1 8 , 3 2 3 , 3 3 4 , 3 4 4 . 2 2 5 , 2 2 6 , 8 7 0 , 9 3 2 , 9 3 6 , 9 6 2 -9 6 4 ,
345, 347, 350, 352, 369, 370. 394. 1 153. 1 1 5 5 . 1 1 5 6 . 1 1 5 8 , 1 1 6 7 , 1168,
4 0 2 , 4 0 3 , 4 0 8 , 4 1 0 , 4 1 4 . 4 2 2 . 4 41. 1 2 0 0 -1 2 0 2 . 1 2 0 4 . 1 2 1 0 . 1 2 1 4 . 1222,
44 7 , 45 2, 4 5 4 . 4 5 5 , 4 6 3 , 5 0 5 . 5 7 6 . 1 2 6 5 . - Старий 923. 9 3 5 , 936. 9 6 2 -
623 , 6 3 3 , 6 4 0 , 6 5 0 , 6 6 3 , 6 7 3 , 6 7 5 . 9 6 5 , 1 0 8 6 , 1 0 8 7 , 1 1 0 2 , 1 1 1 0 , 1154-
678, 703, 705, 760, 779, 938, 1046. 1156, 1210, 1 2 1 7 , 1240, 1 248, 1255,
1 5 0 0 , 1 5 3 1 , 1 533, 1 5 4 4 , 1545: VI 1 2 6 1 -1 2 6 3 , 1 2 6 5-12 68 , 1274-1 2 7 7 ,
102, 62 6 . 1326. 1 3 8 4 , 1386, 1 4 3 4 , 1 4 3 6 , 1437:
Берн кн. І 4 2 4 . X 4 9 , 50, 5 4. 79, 12 1, 142, 3 4 8 .
Бесарабія І 13, 4 2 , 1 30: V I 6 0. Биків c. V III 2 5 7 . 2 7 6 . IX 731, 1106.
Беси І 1 3 0 , 1 3 1 , 1 3 2 . Бирлад p. IX 5 4 1 .
Бесідеський манастир V 2 6 7 . Бистриця королівщ. IX 1272.
Бесько c. V 19 7 , 3 1 0 . Биковский шл. IX 1 1 1 8 .
Бескид гори IX 1 3 2 2 . Битомський V III-2, 96 , 9 8 -1 0 1 .
Бетсубулан хан IV 3 1 7 , 4 9 0 . Біла вежа див. Саркел.
Бетлен-Ґабор восв. V II 4 3 8 -9 . Білгород м. І 189, 240-1, 303. 3 6 1 . 390-
2. 521; II 58, 148, 167-8, 170, 175, 8 0 8 . 8 3 4 . 85 4 , 8 6 3 , 87 0 . 8 7 3 . 9 0 8 .
1 8 3 -6 , 201-2, 205, 230, 2 7 8 -9 , 296: 9 2 9 , 9 3 2 , 9 33, 93 6 . 9 3 7 , 9 4 0 , 9 4 5 ,
V II 13, 59, 61, 86, 107, 129, 1 55, 9 4 9 , 9 5 0 , 9 6 2 , 1013, 1 020, 1 0 2 1 ,
199, 202, 204, 241, 290, 3 2 1 , 325. 1 0 2 3 , 1 0 2 9 , 1031, 1 0 6 1 , 1 0 7 8 , 1081,
3 2 7 , 349, 3 7 8 . 453, 491, 4 96; VIII-1. 1082, 1088, 1 0 9 1 , 1 1 1 1 -1 1 1 3 , 1159,
121, 203, 238; — (Акерман) IV 316; 1167-1169, 1 2 0 0. 1 2 1 2 -1 2 1 4 , 12 1 7 ,
IX 1051, 1 0 5 7 -9 , 1213. 1451, 1 542; 1220, 1 2 3 9 . 1 2 4 5 , 1247, 1 2 4 8 , 1 2 5 4 ,
X 59, 123; — київський IV 18; — 1 2 5 6 , 1 2 5 8 , 1268, 1 2 6 9 , 1 2 8 7 , 1321,
М анкастро VI 4, 10, 26-8, 40, 57-8, 1327, 1349, 1 3 6 0 , 1 389. 1 3 9 6 , 1399,
60-4, 142, 607-8; — москов. погран. 1422. 1424. 1 4 3 4 , 1442; X ~ 28. 3 4 ,
місто IX 909, 1027, 1163. 13 5 8 ; X 53. 89. 9 6 -7 , 99-1 0 0, 122, 235, 341,
20, 24, 29, 47, 75, 171, 190, 200, 211, 344, 353.
2 28 -9 , 2 38, 2 4 7 , 2 5 9 -6 0 , 2 6 7 , 3 1 7 . Біла Церква м., стар., зем. V 220, 260,
321, 323, 357; — „вѣстовой столбец” 341; V I 481; V II 46, 129, 15 6 , 176,
IX 79, 153-4, 1 57, 173. 217, 223, 181-3, 2 1 9 , 2 2 1 -4 . 230-1, 234, 235,
2 3 9 , 296, 315, 1046, 1048, 1073, 25 1 , 2 57, 261, 275, 309, 351, 3 5 5 ,
1089-90, 1113, 1129, 11 3 8 , 1144. 3 5 9 , 3 6 2 , 380, 4 3 3 . 4 3 6 -7 . 460, 543.
1150. 1160. 1271. 13 59 . 1367. 14 5 2 . 5 6 3 ; V III-1, ~ 31, 36, 73, 10 2 ,
1544; X 74. 130. 147. 202. 208-10. 124, 153, 2 4 1 . 248. 261, 314;
214. 218. ѴІІІ-2. ~ 1 8 6. 187; Ѵ ІІІ-3, -
Білобережжя І 2 9 0 . 47 7: III 86. 157; 5, 10-13, 18 -2 3 , 30, 36, 44. 50, 111,
IV 79. 80. 82: V II 249. 11 8 , 166, 178. 1 79, 194, 213, 235.
Білоозеро м. І 422; V II 54. 2 5 2 , 27 6; IX - 139, 156, 157. 199.
Білорусини і українсько - білоруські 2 0 4 . 2 1 3 -2 1 7 . 222. 2 3 7 . 2 4 5 . 2 5 7 ,
стичності І 171. 18 7 . 219. 310, 311, 3 1 7 , 31 8 , 33 2 , 3 3 7 . 3 3 9 -
Більче Золоте с. і p. І 37. 344. 3 46. 34 8 . 3 5 2 -3 5 9 . 3 6 3 -3 6 5 ,
Біла II 60 2 . 3 6 7 . 3 6 9 -3 7 1 , 3 7 9 . 380, 3 8 2 , 3 8 4 ,
Біла Вежа м. на Дону II 3 4 8 , 515. 3 8 6 . 3 8 8 . 3 8 9, 3 9 1 . 393, 394. 3 9 6 ,
Біла Вежа коло р. О стра II 3 2 0 , 3 4 8 , 39 8 . 4 0 0 -4 0 2 . 4 0 6 , 4 0 7 , 409, 413,
597 . 422. 423. 4 2 7 . 430, 4 3 5 . 4 5 6 . 4 6 1 ,
Білинівський ман. V 266. 4 6 2 . 464. 467. 48 6 . 4 8 8 , 4 8 9 . 4 9 2 ,
білка V 123. 517, 5 4 7 , 5 4 9 -5 5 2 , 554, 558, 5 6 0 ,
Білозерський остр. VII 136; — Мик. 5 6 1 , 5 6 3 , 5 7 6 . 592. 612, 6 1 6 -6 1 8 .
іст. X 267. 6 2 1 . 6 2 5 . 6 6 4 1 . 6 4 4 , 6 4 6 , 652. 6 5 8 ,
Білевська вол. III 180. 6 5 9 , 661. 6 6 8 . 672. 6 9 1 , 703. 7 2 0 ,
Білевські кн. IV 27 5 , 2 7 6 -7 7 . 730, 7 4 4 , 771. 774, 781, 8 7 0 , 8 8 3 ,
Більськ м. II 3 6 9 , 389. 4 0 0 . 4 5 5 . 9 0 8 , 9 1 6 . 9 1 8 , 95 5 , ІО Н , 1018, 1 0 1 9 ,
Більськ м., окр., зем. IV 377: V 33, 1 0 2 3 . 1 0 2 4 , 1029. 1035. 1041. 1 0 4 6 ,
210, 229, 2 9 4 , 340, 607; V I 12, 108, 1048, 1052, 10 5 6 . 1058, 1070. 1 0 7 1 ,
171, 184, 247; IX 14, 1519-20. 1 0 7 3 , 1076, 1077, 10 8 4. 1 0 8 8 -1 0 9 1 ,
Більські кн. V 32. 1132. 1137, 113 8 -1 1 5 9 , 1160, 1162.
Більський Семен кн. IV 278, — Федір 1 194, 1195, 1200, 1 3 1 2 , 1318, 1 3 2 4 ,
кн. 17 8 , 2 6 8 -6 9 , 271. 1325, 1 3 4 3 , 1 3 6 1 , 1 4 7 0 , 1492, 1 5 2 9 г
Більче с. V 2 6 7 . 1 5 3 2 , 1533; X — 9, 14, 26, 47, 51,
Більська декляр. IV 3 76 . 5 7, 167-8, 186, 2 3 3 , 25 3 , 26 6 , 268-
70, 2 7 6 , 34 4 , 3 5 7 .
Біла Русь V I 19. 46. 333, 4 2 3 , 4 24-
42 6 , 4 3 0 , 432 ; VII 2 0 8 -2 1 2 , 3 1 7 -9 . Білоцерківське стар. V I 191, 229 2 8 1 ;
3 2 5 , 530; Ѵ ІІІ-3, 5, 34, 173, 190: V II 1 8 1 -2 , 251, 257; IX 341; X -
IX 194, 39, 2 1 8 . 220. 2 7 0 , 32 2 , 393, полк. 76.
4 0 4 , 4 0 5 , 455. 46 6 . 590. 72 0 . 763-,
digitized by ukrbiblioteka.org
Біле море IX 14 4 8 . - Чорні II 160, 231, 286, 417; II
Білики (Біликів брід) X 1 2 6 -7 , 160, 507.
1 6 6 , 1 8 5 , 211. 2 2 1 , 2 2 6 -9 , 2 3 7 , 2 4 3 - Борани нар. І 146.
50, 2 5 3 , 260. Борис кн. І 4 8 7 , 5 3 2 .
Бібрка м. V I 101. Б осф ор кімер. і Босфорське цар. І 86,
Білоцькі шл. V I 281. 9 5, 9 6, 9 8, 9 9, 100, 10 6 , 5 4 0 . 5 4 1 .
Біла м. і p. V I 627; IX 925, 1 3 2 8 , Богуслав м. II 217, 2 8 6 , 296; VII 182-3.
1 4 6 0 -1 . 2 6 1 , 2 75 . 351; V III-1, 2 4 1 . 267;
Білилівка м. V II 2 5 7 . V III-2, 162, 174, 191; IX 2 4 6 , 315,
Білий-берег місц. 17, див. Білобережжя. 375, 3 7 6 , 3 7 7 , 3 8 4 , 399, 401, 5 9 8 ,
Білобородько Федор полк. коз. V II 4 7 3 . 8 5 5 . 9 2 0 , 92 2, 9 3 3 , 9 6 6 , 9 8 6 , 9 8 8 ,
Білоус Яцко ват. V II 111-2, 133. 1 0 0 3 , 1 0 4 8 . 1061, 1 0 6 8 -1 0 7 0 . 1343.
Біруля Гаврило ват. V II 163. Богуслав м. X 2 5 4 , 2 6 9 , 3 5 7 .
Білогрудка м-ко V III-3, 35, 1 2 4 , 17 1 , Богуславське стар. V I 2 81; V II 257;
172, 2 4 9 . V 341; IX 375, 1094.
Бідльо Я. проф. істор. IX 9 0 1 , 905, Божський II 98. 2 8 8 , 2 9 6; III 135.
1539. Болдиж II 597.
Бізаччіоні італ. істор. IX 4 7 0 . 4 8 6 . Болеслав Високий, зять Всевол. Ольг.
7 7 9 , 1546, 1547. II 143.
Білиніцкий пол. віст. IX 5 5 1 . Болеслав Криворотий II 99, 100, 3 9 2 -3 .
Білошапка Матвій гетьм. резидент IX Болеслав Кучерявий зять Всевол. М сти
216. слав. II 144. 152, 3 9 3 .
Білгородець Корнило отам. Дон. війська Болеслав Сміливий II 13. 15, 5 7 -6 0 ,
IX 58. 6 2 -3 , 6 5. 6 8 . 363.
Бістерфельд І. двор. IX 2 5 3 . Болеслав Хоробрий II 2, 9-13, 15, 16,
Білобоцкий чел. IX 4 3 9 . 21, 23. 35, 4 0 8 .
Білгородка с. IX 1 4 8 , 159, 161, 2 3 6 , Большів с. II 4 6 7 .
947. Боловос II 597.
Білі Береги IX 4 1 4 . Бокяк хан II 15, 83. 88. 89, 1 0 3 -4 , 124,
Білий Камінь IX 1 1 3 9 . 180, 5 3 2 .
Білопілля м. IX 3 8 0 , 414. Борис Володимирович (святий) II 3-8,
Більці м. IX 4 7 7 . 14, 3 5 7 , 3 6 2 .
Борис Вячеславич II 52. 68-7 0 .
Блуд бояр. І 4 7 9 , 4 8 2 .
Борис Кольоманович II 117, 152.
Блестів м. II 597.
Борис Юрович II 1 87.
Блаженик V 2 6 3 . Боровий м. II 5 3 6 -7 .
Блановський пис. IX 1178. Б ор това замок II 493.
Благовицьке війтів. IX 1263: X 49. Бохмач II 320.
Блажевський Ф. писар X 183. Боян II 18, 3 3 1 .
Богаченко І. полк. чигр. X 34 5. Болохово і Болоховиці І 37 6 ; III 56,
Бож (B o z ) кн. 165. 17 7 . 3 6 8 . 86, 91. 155-7, 160-1, 182, 5 3 5 -6 ;
Β ό ϊκ ι І 212, 213. — ман. V 26 7 .
Бойребіста І 129, 1 34. Волховське князів. III 180.
Болгар м. і Болгари волзькі І 2 9 1 . 2 94. Борятинське князів. III 180.
2 9 5 , 2 9 7 , 2 9 8 , 2 9 9 , 3 0 0 , 3 0 1 , 302, Божськ м. IV 81, 194 , 315.
4 1 5 , 461, 4 6 2 , 4 8 6 . Бона корол. IV 3 4 0 . 345. 347-9: VI
Болгари, Болгарія дунай. І 75. 135. 49, 51. 13 5 , 175. 2 2 5 . 252. 2 7 3 . 316,
158, 168, 176. 1 7 7 , 1 7 8 , 179. 180. 398.
183 , 2 2 8 , 23 0. 23 5 . 4 6 6 -4 6 8 . 4 71, Бона кор. У 210, 2 8 6 . 2 9 5 . 4 1 5 . 4 3 8 ,
5 49, 5 5 8 -9 ; II 66 . 4 1 5 -6 . 5 2 2 -5 . 5 45; 439. 483.
бобровники V 302. Боярський Т еоф ан (священик) Ѵ ІІЫ ,
бобровниче V 124. 94 , 9 6.
Боговитини шл. V 14, 30-33; VII 189. Богдан Степан претенд. мол. VII 327.
Боговитини шл. V I 2 7 7 , 5 9 8 , 611. Болбас Микола коз. V II 55 6 .
Боденковичі с. V 217. Борецький Йов митр. VII 40 9 , 41 1 ,
болкуновщина V 121, 122, 132. 4 1 4 -6 , 419, 4 2 8 , 4 3 2 . 4 3 4 -6 , 45 1 .
Боложинів с. V 2 6 7 (манастир). 4 5 5 -9 , 4 6 4 , 4 8 7 . 4 8 9 , 497-8, 502,
Болшів с. V 146, 19 0. 5 0 4 , 511-2, 5 1 4 -1 5 . 519, 520, 5 22-5.
Больоиєто нунцій V 544, 5 4 8 . 5 2 7 -9 , 5 2 9 -3 3 , 5 8 6 -7 ; V III-1. 16-18.
бонда V 111. 74, 77, 79-81. 83. 85. 8 7 -8 9 . 92, 93.
бондарі V 139, 140. 9 5, 123, 130, 1 3 2 -1 3 4 , 169.
Б орзобогатий Іван-Іона, влад. луць. V Борискович Ісакій VII 4 3 7 , 5 2 2 -4 .
46 5 , 4 8 9 , 4 9 0 , 491-2, 499, 500. 5 0 3 . Борискович Ісакій (владика) V III-1. 19,
Боріцовичі с. V 1 47. 152, 1 6 9 , 183.
бояри V 33 -4 , 41-72, 157, VII 9, 11-7, Боришпіль м. VII 2 5 7 , 48 2 .
4 3 -4 , 47, 4 8, 50, 2 6 5 , — господар. V Боровиця м. VII 2 7 6 .
103, — панські V 100-2, 103, — путні Боровский Ратібор коз. VII 381.
V 45, 207. Бородавка Неродич Яцко, гет. VII 312,
боярство II 3 9 8 , 4 0 0 -2 , 4 4 5 -5 2 , 4 7 3 - 4 2 6 -8 . 4 5 9 -6 0 , 467-8, 470-1. 47 5 ,
82, 497-9; III 3-8, 12-14. 18-2 1 , 25- 477, 583.
30, 33, 36-7, 3 9 -4 2 , 48-51, 5 5 -9 , 61. Бортники маєтн. VII 15.
2 2 7 -3 1 , 3 0 2 -1 3 .
Бортниківці с. VII 2 5 7 .
Бобровники V II 83. Борута Лев коз. VII 556.
Богородчани м. V I 3 7 9 .
Босий Василь погран. VII 258, 349,
Бокії шл. V I 59 8 .
359.
Болестрашицкий Костко шл. VII 2 3 7 .
Бобрик с. V III-2, 39.
Болшів с. V I 180.
Болгар м. V I 4. Богучар p. V III-2. 3 5 -6 . 39.
Болозів с. V I 238. Бодянський Осип V III-3, 271, 273,
Болсуновські шл. V I 28 1. 274, 2 7 8 , 27 9 .
Боратинські шл. V I 611. Бодянський Ѵ И І-3, 25 8 .
Борецький Йов VI 520. Богун Іван полк. V III-3, 94, 149, 155,
Борснич Франциск шл. VI 2 36. 169; IX 139. 1 58, 18 1 . 189, 1 9 5 -2 0 0 .
Борщів м. V I 9 2 , 2 3 7 202, 241. 2 4 2 , 2 7 2 , 2 7 5 , 2 7 7 , 2 8 0 ,
Боришполь м. V I 2 9 0 . 29 2 , 293, 296, 2 9 8 . 3 2 0 . 33 7 . 341.
Борщовський шл. V I 611. 3 5 4 . 3 5 5 . 3 8 2 . 3 8 3 . 3 9 3 , 4 9 2 -4 9 6 .
з Борщева шл. М ихно й Паніко VI 2 3 7 . 527, 544. 56 3 , 5 6 7 , 590. 612, 616.
Боська вол. V I 2 0 5 . 6 8 8 -6 9 1 , 6 9 3 , 6 98. 7 23, 729, 73 0 .
Боярські шл. V I 2 4 0 , 611. 73 5 , 7 3 6 . 7 4 9 . 75 0 . 76 7 , 77 5 . 83 2 -
Бобель Тишко коз. VII 38 5 . 834, 8 3 9 . 8 4 0 , 8 4 1 . 8 7 1 . 87 2 . 873,
Бобровниця с. VII 25 7 . 87 6 , 8 7 8 , 880 , 8 8 2 -8 8 4 . 939. 1016.
Боґадур (хан) V III-1, 24 5. 1017, 1018, 1041-1043, 1046, 1053,
Бобрикович V III-1, 82, 85. 10 5 5 . 1 0 5 9 , 1 0 6 1 . 1 07 6, 1104, 1231.
Бобрикович Й осиф (отець) V III-1, 85, 1380, 1410. 1486. 1523, 1546.
172, 179, 181. 1547; X 61. 6 6 -7 . 130. 133. 162,
Борґезе Павло V (папа) V III-1. 221. 187, 1 92. 2 0 5 -6 , 213-4. 2 2 5 . 23 4 .
Боровиця с. V III-1, 2 7 1 , 2 7 2 , 2 7 4 -2 7 7 , 2 66; — Тимофій IX 730; — Василь
282. коз. X 228.
Боровицький Олександер V II I -1, 126. Богемія див. Чехія.
Боярин Іван V III-1, 310, 31 3. Богданів С офрон переясл. осав. IX 691.
digitized by ukrbiblioteka.org
Богданович Самійло див. Згрудний IX Борщів м. IX 700, 7 0 2 , 1114, 1 5 5 0 .
і X. Борщівка p. IX 14 60 .
Бобровиця c. IX 79 8 , 94 7 . Боярка c. IX 1011.
Бобруйськ м. IX 2 2 5 , 4 8 8 , 9 6 5 . Боґлєвський (або Боклевський) шл. шва-
Болхове городище X 2 4 3 . ґер Вигов. IX 94 7, 94 9 , 1506; шваґ.
Борисів м. X 12 1 . Виг. X 189-91, 1 9 5 .
Борзна м. X 2 52. Бодянський О. укр. вчений IX 75 2 .
Бориспіль X див. Баришпіль. Боженцкий Ян. львів. копіїст IX 1116.
Борозна p. X 2 29. Боктамиш-аґа див. Т охтамиш -аґа.
Болтін Оверкій воєв. X 16 7 . Болеслави кор. поль. IX 3 2 7 , 3 2 9 . 330.
Борисенко (Борисович) Герасим X див. 334.
Капловський. Болеваченко див. Волеваченко.
Борятинський воєв. київ. X 2 6 3 , 2 6 9 - Болуг (!) гетьман IX 4 9 6 .
70. Болховитинов Євгеній митр. IX 85 4 .
Бочковський X 191. Бондзіньский шл. IX 1128.
Бобеченко, Болоченко IX 446. Бонковський підком. холм. IX 1 3 3 7 ,
Бовницький Олекса коз. IX 1 1 65 . 1353.
Бовш шл. IX 1011. Бономі інженер IX 6 5 2 .
Бохам? коз. ват. IX 4 9 6 . Борейко пан IX 1 87.
Богач Ілляш полк, чигир. IX 3 2 8 . Борецький Роман Степ, слуга арх. печ.
Богаченко Ілляш коз. IX 6 8 6 , 6 8 7 , 7 1 5 , IX 7 4 7 .
72 1 . — М их. полк, павол. IX 9 4 2 , Борковський служебн. кн. Четвертин.
948. IX 214.
Богдан сот. коз. IX 3 4 0 , 3 4 1 , — війт Борис Володимирович кн. IX 1008.
тур. 1 150. Боришпольченко Федір міщан, київ. IX
Богданов Григорій піддячий IX 19, 43, 332.
76. 80, 83, 90. 91, 9 9 . 100 , 110. 9 3 7 , Боровніцкий поль. полк. IX 9 3 0 .
938, 9 4 0 , 9 4 1 , 9 4 5 , 9 4 7 , 12 5 7 -1 2 6 3 . Бородавка коз. IX 1276.
1269. Бородавченко Вас. коз. послан. IX
Бодів (?) c. IX 103 6. 12 69 .
Божок p. IX 1 4 6 0 . 1 5 5 0 . Бородатий Ів. сотн. буків. IX 716.
Бокрамой c. IX 9 42. Борсук Ів. сотн. IX 9 6 3 .
Болва p. IX 4 4 3 . Борош Янош угор. аґент IX 5. 11. 2 5 3 .
Болгарія IX 7 7 9 , 1 3 4 0 . 5 7 0 . 1104. 1106. 1 1 0 7 .
Болыпівеідь IX 6 5 3 , 1 1 4 5 . Борятинский послан. до гетьм. IX 1102.
Борзна м. IX 2 0 4 , 3 2 5 . 4 1 0 . 4 3 4 . 5 4 6 . Босий Василь Іванов брян. двор. IX
5 5 2 , 1011, 1088. 1223. - р. 101 1, 634.
1 01 2 . Бошина Ів. коз. IX 1410.
Борисівський повіт IX 1201. 1264. Бояринов (!) Матвій сотн. IX 203.
1 272, 1515. Боярський Олекса сотн. IX 1 2 0 2 .
Борисово c. IX 2 2 3 . 8 8 6 , 12 4 5 , 1273, Бравлин кн. І 393, 4 1 0 , 4 1 8 -4 1 9 .
1277. Бродники І 19 5 . 242; II 516. 5 2 4 -6 ,
Бористен див. Дніпро. V II 74.
Борки див. Борок. Броди м. II 37 3. 6 02 ; V I 252, 338; IX
Боровиця c. IX 361, 362. 59. 264, 266. 271, 277. 280, 292.
Бородянка c. IX 8 7 5 . 29 5 , 307, 319, 3 3 5 . 1463: V III-3. 74,
Борок м. IX 6 0 9 , 6 1 2 . 6 1 7 -6 1 9 , 64 3. 81-2, 9 5 -6 , 9 8.
644. 6 5 6 . 6 5 7 , 659, 6 6 0 . 6 7 1, 672 , Бронь княж. II 3 4 8 .
6 8 3 , 827. 1 2 6 4 , - ур. 435. Брягин м. II 30 4 ; III 3 8 2 -3 ; V I 2G5;
Борщагівка c. IX 493. IX 3 3 4 .
Брячислав кн. полоц. II 17, 18, 26. Брагил Федір IX див. Драгил.
Браслав м. і земля IV 82, 86, 8 9 , 168, Бредихин Мартиніян дяк IX 609, 642,
1 7 4 -5 , 210, 217-20, 2 2 3 , 235, 3 3 0 -3 , 6 4 3 , 5 4 4 , 661, 6 7 8 -8 6 2 . 6 8 5 , 6 8 6 ,
3 3 5 -6 , 3 9 7 , 4 0 5 -8, 4 1 6 -7 , 4 81, 4 96; 6 9 4 , 7 1 6 -7 2 1 , 7 2 3 , 7 2 4 , 7 2 6 , 730,
V 1, 2, 16-7, 24, 33 , 62, 70-1, 152, 733.
210, 218, 220, 230, 271, 293, 2 9 5 , Бромецкий IX див. Громека.
301, 33 4, 3 3 8 -4 1 , 4 4 7 , 601-7; V I 92, Бруховецький Іван М арт. IX 766, 8 7 2 ,
177, 249, 2 73, 2 7 8 -8 3 , 450; V II 5, 1 1 8 8 -1 1 90. 1297, 1 3 0 0 , 1303. 1482.
11-2, 15, 19, 20, 22, 2 4 -5 , 35, 3 9, 40, Б раденбурґ IX 94. 4 8 4 . 5 2 8 , 1105,
46-7, 49-5 2 , 55, 60, 94-7, 101, 111, 1305, 1494.
129, 148, 1 56, 162, 186, 195, 204, Браниця м. IX 5 7 0 .
207-9, 214, 220, 222-3, 2 4 3 , 25 6 -8 , Бронниця маєтн. V I 14.
261, 32 1 . 3 4 9 , 4 3 7 , 450, 4 95 ; IX 69, Брусилів м. VI 3 11; IX 1 3 4 2 -3 . 1361.
74. 85, 91, 9 9, 111, 115, 127, 158, Броварки с. X 210-11.
177-8, 180, 190, 192, 3 3 7 , 36 1 , 3 6 5 , Братуляни м. IX 83.
3 7 4 . 376, 380, 3 8 3 -4 , 3 8 9 , 3 9 3 , 3 9 7 - Бреда фортеця в Голяндії IX 1042,
8, 411, 4 35, 4 37, 609, 6 5 4 , 6 5 6 , 666, 1043.
6 68-70, 6 7 2 -4 , 8 3 6 , 8 6 5 , 870, 8 7 6 , Бровари м. IX 798; X 2 6 8 , 321.
879, 8 8 2 , 8 8 4 , 9 6 6 , 9 6 9 , 1013, 1020, Бруненборк м. IX 12 8 4 .
1071-2, 1076, 1081, 1084, 1090, Браславль м. IX 5 6 7 .
1102, 1106, 1 1 1 6-9, 1121, 1125-6, Буг (Бог) р. і П обуж ж я III 84; V I 27,
11 32, 1141, 1151, 1153-4, 1156, 1158- 34, 142, 151, 158, 183, 186, 1 8 8 ,1 9 4 ,
9, 1 175, 1292, 1391, 1 4 4 8 , 1453, 1 9 7 , 210-11; V II 9, 15, 19, 22, 44.
1 4 7 7 , 1 4 9 5 , 1500; X 85, 155, 2 54, 5 7, 86, 210, 2 4 3 , 2 4 7, 258; V III-1.
266; — воєводство V II 149, 171, 2 3 6 , 38, 2 5 2 ; IX 11, 92, 105, 182, 189,
350, 412; IX 11, 66, 7 2 -3 , 103, 107-9, 195, 1 9 8 -9 , 320, 4 3 7 , 4 6 8 , 661, 6 6 3 -
150, 361, 3 6 5 , 3 6 8 , 370, 372, 3 7 4 . 5, 6 79, 6 8 9 , 714, 719, 721, 725, 88 3 .
395, 4 3 5 . 6 81, 1286, 1 292, 1 306, 9 5 9 , 960, 1016, 1 0 18-20, 1025-6,
1364; X 3 0 7 -8 . 335, 3 3 8 -4 3 , 3 4 8 , 1041, 1050, 1068, 1073, 1075, 1141.
351; — козаки VII 14 6 , 150; — полк 1 2 4 4 -5 . 1256. 1290-2, 1307. 1 313.
X 4 6 , 76, 157; — міщани V II 3 2 8 -9 ; 1398, 1 408, 1435, 1 4 4 6 , 1456. 1460,
— шлях V II 101. 1465, 1471, 1543, 1550; X 271; -
Брягльк м. і князів. II 337; III 171, вислянський І 6, 9, 3 6, 51, 53, 206,
177-81; IV 65-7, 70. 72. 87. 178, 209, 214, 219. 2 37. 303. 489-90. 5 5 6 -
246, 2 7 4 , 4 5 1 -2 ; V 290, 340, 3 8 9 ; VI 7; — чорноморський І 10. 74. 109,
9. 184; IX 270-1, 6 3 3 -4 . 750, 808, 116. 201 .204 -6 , 414.
83 9, 905, 909, 1073, 1207, 1 4 2 4 , IX Будераж с. І 38.
129. Б удераж маєтн. VII 212.
брестський привілей V I 83. Будини нар. І 103, 116. 547.
Брилинський Арсеній єп. перемис. VI Бужани нар. І 2 0 5 -2 0 7 . 3 7 3 . див. ще
502. Дуліби і Волинь.
Брилинці с. VI 1 92. Бужськ (Буськ) м. І 2 07; II 151, 173,
Брага м. VII 4 7 8 . 2 5 8 . 2 9 6 . 3 6 0 -1 . 3 7 2 , 3 7 4 -5 . 39 0 .
Браїлів м. VI 60, 187; VII 257; IX 10. 4 31; V 239. 2 4 9 , 256. 262, 266. 315,
199. 20 0, 338. 3 2 3 , 3 4 6 , VI 101, 136; 176. 220; IX
Братковські шл. VI 2 4 0 . 611. 53. 5 4 7 -8 , 1114; V II ЗО. 457, 501.
Брашів м. V I 60. Буковина І 7. 136: IV 331: VI 60. 33 4 ,
Брипевіцина с. VI 308. 620; IX 92.
Брилинські шл. VI 611. Буртаси нар. І 297, 3 8 9 . 4 6 1 . 46 2 .
Брунсберґ м. VI 4 1 8 . Бубнище II 4 7 0 , 5 7 9-80.
digitized by ukrbiblioteka.org
Бурандай воєв. татар. II 37 6 , 3 8 2 ; III — (Бырляй) Кондрат, посол Хмельн.
78, 8 2 -3, 8 7 -9 0 , 100. 4 7 3 , 4 9 3 , 4 9 9 -5 0 1 , 5 3 4 , 5 4 5 -5 4 8 .
Б урхарт препозит трір. II ЗО, 49, 6 4, 55 2, 5 6 1 . 5 6 4 -5 6 9 , 6 10, 611, 614,
65 . 9 6 6 , 1 0 7 9 , 1080.
Буча ніби княжна волин. III 5 3 2 . Бутіков Степан воєв. X 167.
Бутвичі бояри IV 5 8 , 61. Бутович протоп. переясл. X 136.
Бучацкі IV 1 9 1 , 1 98; V I 4 0, 3 1 9 ; 2 3 6 , Бутенко Андрій полк, канів. IX 10 2 9 .
250, 4 2 0 ; V II 9. 14. — М их. II 193. Б утко Филимон накази, полк. Нечаєвого
21 7; V I 80 , — Фридр. II 215, 240. полку IX 1257.
Буремль м. V I 214. Бутримович Ю рій литов. писар IX 34.
Буремльські кн. V I 15, 32. Б утурлін Андр. Вас. стольник IX 870,
Бутвичі шл. V I 76. 9 1 8 -9 , 9 3 7 -8 , 940, 9 4 7 -9 , 9 5 1 -3 , 95 5 ,
Буців с. V I 188. 9 6 1 , 1011-9, 1 0 2 4 , 1028, 1042, 1090,
Буцні-Берлинські шл. V I 95. 1102. 1125, 1 13 8, 1161, 1 1 6 3 , 1169,
Бучач м. V 262; V I 101, 42 2. 625: 1 2 2 0 , 1222, 1 2 3 7 , 1247, 1351, 1 3 5 9 ,
IX 6 5 1 -2 , 1 1 1 4 . 1 3 6 6 , 1 3 6 8 , 1467: — Андр. Вас. воєв.
Бузуківський ух о д V II 54. київ. X 11, 23, 44 . 4 7 , 50, 59, 60, 7 3 -
Бургунь ріка V II 5 8, 24 4 . 4, 8 1 , 90, 95 -7 , 143, 169, 177, 19 8 ,
бурсник V II 85. 235; — Вас. Вас. ближн. бояр. IX
Бубновський Левко осаула V II I -1. 118. 6 09, 6 4 9 , 6 7 9 , 6 8 5 , 6 8 7 , 690-4, 6 9 7 -
27 4 , 310, 3 1 5 . 8, 722, 7 25, 728-30, 7 3 2 -5 4 , 7 5 6 -6 3 ,
Бужин дніпров. перевіз V III-1, 29 2 . 76 9-70 , 7 7 8 , 792, 7 9 7 . 799, 801-2,
бутинки V II 5 5 , 5 7 . 810, 818, 8 2 3 , 8 2 8 , 8 3 5 -7 , 8 3 9 -4 0 ,
Бутовичі зем ’яни V II 171, 31 1 . 8 4 7 -5 0 , 8 5 9 , 8 6 2 , 8 6 4 , 871, 901, 919.
Буцні шл. V II 14. 923. 9 26 , 9 3 3 , 9 3 5 , 9 4 8 , 9 5 2 , 9 5 9 -6 0 .
Бучевський (Бурчевський) Сава писар 1 0 2 8 , 1069, 1 07 2-4, 1078-81, 1 0 8 4 -9 1 ,
V II 5 56, 56 0 . 1097, 1102-3, 1 1 1 3 , 1115-6, 1118-9,
Бурчевський Сава писар V III-1, 2 3, 1122, 1125-6, 1129, 1 1 3 8 , 1 1 4 2 -3 ,
15 5 , 1 7 4 . 1147, 1 1 4 9 , 1 15 9 -6 3 . 1417, 1419; ~
Б ут Павло М их. гетьман V III-1, 2 5 2 . Іван стольн. IX 1 1 3 8 , 1140-1, 1143.
Б ут Антін Конаш. V II I -1, 115, 118; — 11 45-6, 1149. 1161, 1 2 6 6 . 1422, 1 547-
Левко V II I -1, 1 1 8 ; — Григорій 8; — Федір В. окольн. IX 8 8 3 , 1025-
V III-3, 14; — Леонтій осав. IX 926; 7, 1103. 1 162. 1 2 6 7 . 13 1 8 . 1327.
— Леонт. сотн. коз. X 14 7 ; — В а 1 3 3 1 . 1 3 6 5 . 1376, 1 3 8 3 -4 , 1411-2,
силь сот. хор. IX 1 4 5 2 ; — Семен 1414, 1 419, 1421-3, 142 5 -6 . 1430,
послан. IX 4 6 9 ; — М их. коз., крим. 1 4 34 , 1447, 1450; — сівськ. воєв. IX
бран. X 124, 202; — Федір коз. пос. 87 5 .
191. Бушма коз. IX 1273.
Б узулук p. V III-2, 4 0 . Буцінський П . істор. IX 137, 807, 813.
Бургунська переправа V III-2 , 2 5 . 1474. 1481. 4 1 8 2 . 1484. 1 4 8 7 , 1542,
Бурцов Марк пос. Х итрово X 138. 1545.
Буджацька О рда V III-3 , 1 7 2 , 1 7 5 , 179. Буцький Т арасій митр, скарб. X 13 6 .
Бугай гетьм. IX 3 9 1 , 3 9 2 . Бужин м. IX 1 26; X 83, 86, 1 4 7 -8 .
Бугай Іван коз. IX 1544. 203. — перевіз X 259.
Бугуш Микола бояр, син IX 4 80. 5 1 3 . Бузівка с. IX 1 0 4 3 , 1044. 14 7 0 .
Буйнак-царевич IX 6 6 6 . Буки м. IX 6 8 6 . 8 7 9 . 9 7 7 . 9 8 3 . 1041,
Булавка мозир. IX 2 2 4 . 1048.
Бурий Василь послан. путивл. IX 31 8. Бурта p. IX 1 0 4 4 .
350. Буховець с. IX 6 5 3 .
Бурлій Василь син Кіндрата IX 1080, Буша м. IX 100, 8 3 5 . 8 3 6 , 8 4 2 . 8 7 3 .
87 8 , 9 0 2 , 9 6 6 , 1014-1016, 1018, 2 0 -2 4 , 26, 28, 32, 42, 51, 55, 58,
10 3 1 , 10 60 ; V II 14, 450. 6 2 , 68. 91, 94, 96. 9 9, 103, 106-112,
Бяхань м. II 5 9 7 . 122, 140, 152 , 1 5 7 , 1 5 8 , 161, 1 6 8 ,
Бчнчська вол. V 362. 185, 1 9 3, 198, 2 0 8 , 210, 213, 21 6 ,
Бялобоцкий челядн. Калінов. IX 4 3 9 . 2 1 8 , 226, 2 4 4 , 2 6 2 , 265, 2 7 0 . 281:
IX 5, 13, 14, 18, 19. 26. 2 9 -3 3 , 36,
Вали І 130, 241: II 281, 2 8 7 , 3 4 9 , 35 2 . 3 7, 40, 41, 45, 46, 48, 5 0 -5 3 , 61, 62,
Валінана І 20 8 , 5 4 9 ; II 360. 7 5 -7 7 , 99, 106, 10 7 , 110, 118, 129.
Вандали на П одунав’ю І 141. 130, 132, 13 5, 13 8 , 141, 1 4 6 -1 4 9 ,
v a r І 157, 160. 156, 1 5 8, 163, 166, 168, 174, 176,
Варяги І 3 8 0 -3 8 2 , 3 8 4 , 3 8 5 -3 8 7 , 3 9 8 , 179, 190, 193, 2 0 0 , 2 1 2 , 217, 2 1 8 ,
480 , 4 8 2 -4 8 3 , 4 8 4 , 5 1 2 . 5 32, 5 6 5 , 2 20, 2 2 2 , 2 28 , 229 , 2 3 1 , 234, 264,
6 0 2 і далі; II 9, 12-3, 16, 19, 31, 36. 2 65, 3 1 2 , 319, 33 5, 3 4 6 , 357, 399,
Василев м. І 2 4 0 , 303, 500. 4 0 1 -4 0 9 , 411, 412, 41 5, 420, 421,
Василів гал. м. II 4 7 0 -1 , 6 0 4 . 4 3 1 , 4 3 3, 4 3 6 , 438 , 4 4 0 , 4 4 1 , 4 4 4 ,
Василів (Васильків) II 14 8 , 2 1 4 , 280; 4 4 9 , 452, 4 5 8 -4 6 1 , 4 7 2 , 4 7 5 , 4 8 2 ,
V 481; V II 185; Ѵ ІИ -3, 14 1 , 235; 4 8 5 , 4 9 8 , 5 03, 5 0 7 , 50 9 , 520, 531,
IX 3 3 4 , 3 3 9 , 3 4 3 , 3 4 6 , 348, 350-1, 5 4 7 , 6 51, 65 9, 6 8 4 , 712, 748. 77 5 ,
98 3 , 98 9 . 9 90, 1 065, 1137. 7 7 8 , 7 8 0 , 78 1 , 831, 8 4 1 , 8 7 2 , 886,
Васильків м. X 2 6 2 , 269. 9 18, 9 3 8 , 9 3 9 , 1020, 1029, 1062,
983, 9 8 9 , 990, 1065, 1137. 1069, 1 1 0 0 . 1 1 0 8 , 1110, 1129. 1130,
Васільківці c. І 37. 1 1 4 2 , 1163, 1164. 1178. 1197. 1 2 3 1 ,
Васьковичі c. І 38. 1 2 3 7 . 1240, 1241, 1 2 7 8 -1 2 8 1 , 1 287,
Варин II 600 . 1314, 1359. 1 365. 1393. 1397. 13 9 8 .
Варлаам печ. ігум. II 379: III 3 7 8 ,4 1 5 - 1 4 0 8 -1 4 1 0 , 1 435, 1440, 1455. 1460,
6. 1469, 1510, 15 14 , 1522; X 2 7 3 , 2 8 8 -
Василь письм. II 94, 97, 1 01, 120. 9, 2 9 8 , 305, 310, 312-3; — універ. р у
Василько Романович кн. волин. II 3 8 7 , кописи IX 19, 109, 38 4 .
398: III 1 7 -2 4 . 2 6 -7 , 2 9 -3 1 , 40, 4 4 -5 , Варшевіцкий Станислав V I 4 4 6 , 4 5 7 .
47, 50. 52 -5 , 57, 5 9 -6 1 , 6 3 -4 . 68-71, Валіцкий полк. коз. V I I 197.
77, 79. 82, 8 7 -9 , 9 2 -5 . 98, 156. Василевич Гнат геть. V II 2 4 0 , 28 4 .
Василько Ростиславич кн. теребов. II Васькевич Гринько зем. V II 16. —
72, 74. 77. 9 0 -9 6 , 9 8 -1 0 1 , 112-113, Федько 16.
122, 36 4 . 37 6 . 3 9 0 . 3 9 4 -5 , 400, 4 0 9 - ватаги V II 101. 1 3 4 -6 . 13 9.
17, 523; V I 2 9 7 , 303. Валки м. V III-2 , 40.
Василько Ярополкович кн. дорогичин. Валуйки м. V III-2 , 36 -3 8.
II 367, 371, 3 8 7 -8 , 3 9 8 . Валєвский А. поль. істор. IX 12 3 3 .
Василько Юрієвич II 1 80. 5 2 2 . Валевський А. іст. X 2 8 9 , 35 4 .
Василь Олександрович кн. брянський III Василевич Ів. писар X 52.
181 , 1 8 7 -8 . Василь отам. X 197, — піддяч. київ.
Варна м. IV 237: V II 3 26, 4 3 9 . 53 7 . 3 2 2 . — столь. 319.
5 75-6; V III-2 , 14; IX 921. 928, 9 5 8 . Вази швед. дин. IX 454.
Василь кн. брян. IV 66. Вальдек швед, офіцер IX 1399.
Василь Михайлович кн. пин. IV 174.
Вальдероде рад. ціс. австр. IX 1 3 2 8 .
Васиян влад, волод. V 4 13.
Варлаам митр, сучав. IX 198.
Васиян влад, туров. V 4 1 3 , 4 1 4 .
Василевич Іван пис. мирг. IX 1166, —
ватамани V 3 0 9 . 3 6 5 , 367; V II 135,
Т еодосій арх. слуць. 767, 85 5 , 949,
174 див. отамани.
9 5 0 , 9 6 6 . 1071, 1 0 8 1 , 1 0 8 4 -1 0 8 7 .
Варшава м. V I 33, 53. 54, 110, 46 5 ,
57 5 ; V III-1 , 39, 86, 124, 128, 132, Василь Македонянин імпер. IX 98 7 ,
156, 171. 21 8 , 2 24-5; V III-3 , 6. 12, 1001, — Данилович Сербин пос. геть.
digitized by ukrbiblioteka.org
до Москви 207, 212, 2 5 5 , — пис. Ф. 8 9 6 . 1 3 4 6 , 1 37 6; V III-3 . 19. 54. 2 4 9 .
Коробки 1375, 1 3 7 8 , — свящ. виш- 251.
гор. 329, — з Канева 2 7 7 , — переясл. Ветли і Ветель. вол. I V 46, 56, 199.
товмач 549, 6 8 7 , — (Васько) з Чигр. 2 0 7 , 2 3 6 . 238; V 1 2 3 -4 . 126. 128,
хорун. 100, 1 0 6 -1 0 8 , 116, 11 7, 148, 362; V I 186.
— Васьковський Яцко сотн. 1 2 6 7 . Велавський Ларивон бояр. V 44.
Ватага Яків посл. молд. IX 517. Велицькі кн. V 32.
Вавель IX 165. Велькевич Сильвестер митр. київ. V
Вал Менший предм. Могилева IX 1267. 4 15 -6 .
Валахія V I 60; IX 36, 4 6 , 49, 9 8 , 140, В ербіж с. V 2 3 8 .
160, 2 1 7 , 431, 4 3 7 , 4 8 1 , 4 8 4 -4 8 7 , Вербка с. V 2 63.
4 9 8 , 5 0 6 , 5 0 8 , 5 1 0 , 51 2, 517, 518, Вербляни с. V 366 .
5 2 1 -5 2 3 , 5 2 8 , 529 , 5 3 1 . 5 3 3 . 53 4, Верешиця манастир V 2 67.
540, 5 72, 5 7 4 . 576, 5 7 8 , 5 7 9 . 7 7 3 . Верхів с. V 214.
9 0 4 . 9 8 2 . 9 8 4 . 9 8 7 , 9 8 8 , 1 0 77 , 1081, Верхратський манаст. V 267.
1183, 12 0 8 , 128 8, 1298, 13 0 1 . 1345. Веселовські шл. V 32.
1355, 1 4 3 8 , 1 44 2. 1 4 9 8 . 1 5 4 6 . див. Великі М ости м. V I 118. 121. 3 8 9 .
ще Мунтяни; X — 17. Вербна с. V I 209.
Вапнярка IX 88. Верещатинці с. V I 2 5 1 .
Вдовиченко геть. IX 322. 4 2 1 . 422. Верещинські шл. V I 6 11.
1 241. Верх-Рахань с. V I 1 52 .
Великий Л уг X 129. Ветлиця p. V I 50.
Великі Будища с. X 1 3 5 . Велавицький Олекс. V II 422.
Великороси І 185. 1 8 8 , 198 , 5 5 2 -5 5 5 ; Верещинський біск. київ. V II 193, 194,
теорія давньої великорос, колоніз. на 1 9 7 , 2 8 1 . 40 4.
Україні 1 9 8 -2 0 0 , 5 5 1 -5 5 5 . Вешняк полк. V III-3 , 6 0 . 14 4 . 173.
Велика Росія IX 1 2 1 . Велебневський коз. IX 960.
Велика Русь (Велика Росія) X 34 . 89. Велі-аґа IX 216.
9 6 -7 . 99. 100. 3 1 5 . Велінґ Готард швед. пос. до Хм. IX
Велике княз. лит. X див. Литва. 1 1 0 5 , 1232. 12 8 3 . 128 4. 1290. 1296.
Венеди І 70. 7 1 . 7 2. 7 4 . 1 4 8 . 163. 1 3 0 4 -1 3 0 7 . 1313. 1 316. 1 3 2 6 -1 3 2 8 .
Вепр p. І 214. 219; V I 33 , 180. 1 9 4 -5 . 1 3 30 -1 3 3 3 . 1 3 8 0 . 1 3 9 3 , 1 3 9 4 . 1396.
268 . 1 3 9 7 . 1428. 14 29 , 1 4 3 3 . 1436. 1 549.
Веприк с. IX 2 03 . 2 0 4 . 3 7 0 . 4 9 6 . 9 5 4 . Велико-Гагин Данило Степанович кн.
1 3 5 2 . 1506. воєв. брян. IX 6 3 4 , 1 5 4 4 .
Веприк с. X 22 9. 2 6 0 . Величко Самійло літоп. II 478; V III-3,
вервь І 36 0 . 29. 31; IX 410, 4 1 3 , 442, 4 4 8 . 49 4 .
Весь нар. І 185. 5 8 6 . 5 8 8 . 601. 713. 76 7 . 807, 871,
весілля українське І 3 4 1 -5 , 3 5 1 . 876, 88 4 , 1044, 1141. 1 3 7 3 , 1 4 7 6 -7 ;
Верецькі (V e r e c z k a ) с. II 4 6 0 . X 100. 133, 150-1, 218. 222, 2 5 9 ; ~
Верещин м. II 37 0 ; III 32. Онопрій сотн. биків. IX 237.
Верхуслава Всевол. княг. II 107, 144; ВеНГЖИНОВСКИЙ Семен Істор. IX 87г
III 2 9 5 , 380 , 3 8 2 -3 . 4 73.
Ветичі ур. II 9 7 , 2 7 1 . Вербицький Венедикт слуга митроп. IX
Венгров м. II 37 6 ; V I 627; IX 1 3 9 8 . 7 47, — Степан 1233.
Венеція — її торговля на Чорнім морі Веремієнко Опанас накази, полк, старо-
I V 2 9 7 . 2 9 8 -9 9 . 3 0 0 -3 0 3 ; V I 20, 6 8, д уб. IX 8 7 4 .
428; IX 33. 3 6 . 4 5 -4 9 , 5 0 -5 3 . 116, Вертелецький сотн. IX 8 7 8 .
11 7 , 131, 142. 177. 2 3 0 . 2 3 5 . 3 8 5 . Веселий Франц палятин угор. IX 5 1 0 .
43 1 . 4 8 0 , 4 8 3 , 4 8 4 , 5 7 7 . 893 . 8 9 4 . Весель поль. ротм. IX 1461.
Вестерфельд Абрагам фон, маляр IX V I 33; IX 327 -9 ; — вишгородський
330, 3 31, 3 4 8 . трактат IV 21. 101.
Вехтамиш-аґа див. Тохтамиш -аґа. Вишк (Вишкове) II 489, 492-3, 504.
Вешняк чигир, полк. IX 1 14, 1 5 2 3 . вирник III 2 3 7 -8 .
Вельопольский Ян, кашт. войниць. IX Вид кн. I V 15.
1183, 1191, 12 5 4 . Вінниця м. і округа IV 89. 168, 174,
Вжещ поль. ротм. IX 1161. 175, 40 7-8; V 16. 17. 33. 21 8 , 295;
Волеполь с. IX 73. V I 2 8 9 , 450, 62 8 ; V II 3 5 -7 , 39. 40,
Велебличі с. IX 224. 47. 4 9. 60. 9 4 -6 . 101-11. 129, 209;
Веліж м. IX 1112. V III-1, 189; V III-2, 181; V III-3, 39,
Великі Луки IX 839. 118, 123, 152, 2 15, 251, 273; IX 10,
Великий Козак став IX 303. 19, 127, 139, 177, 179, 181, 1 8 9 , 193-
Великопольща див. Польща. 200. 203. 206, 2 1 5 , 229. 237, 239,
Вербич с. IX 879. 2 4 5 , 262, 3 3 7 , 361, 5 4 3 . 5 9 2 . 612,
Висла й її поріччя І 23, 70, 71, 72, 74, 625, 721, 870, 8 7 6 , 8 7 9 , 8 8 3 , 1020,
164, 171, 2 1 4 , 2 17, 218, 2 1 9 , 5 5 6 - 1253. 1292. 1471; X 8 3, 87; — полк
5 5 7; V I 27. 33, 34, 68, 83, 16 3 , 18 2 . X 46; - коз. V II 146, 150.
1 83. 184 , 186. 194. 195. 19 9 , 2 1 3 . Витебськ м. і князів. II 17; IV 166, 170,
21 7 ; V III-3 , 21. 45. 4 7 . 75. 78. 83. 184. 2 1 9 -2 0 . 2 53. 326. 334. 361; V I
91. 94. 98. 99. 1 0 6 , 107. 113, 135, 4 3 4 -5 ; V III-1. 148. 194. 199; IX 502,
1 4 6 . 178. 2 2 2 ; IX 108, 143, 18 3 , 19 0 . 9 6 4 -5 , 1153, 1519 -2 0; — архиєписко-
2 3 7 . 2 39. 2 78, 3 3 8 . 2 2 4 , 4 2 5 . 4 4 1 . пія IX 29.
691, 7 0 3 , 7 0 9 , 1096, 1 1 2 6 -1 1 2 8 . Витень в. кн. IV 14. 512.
1131. 1159. 1173. 1 1 9 4 . 1253, 1268. Витовт в. кн. IV 69. 83, 85-7. 96. 98,
1274. 1 2 8 3 , 1289. 1307. 1316. 1318. 100-1, 161-7 0 . 171-9. 18 0 . 1 8 2 -8 6 .
188, 1 9 2 -2 0 8 . 219, 2 2 2 . 24 8 . 2 7 3 .
1 3 2 9 -1 3 3 1 . 1 3 4 9 . 1 3 5 2 . 1392. 1 394.
2 7 4 . 3 0 7 . 3 0 8 -1 8 . 3 4 6 . 3 5 6 . 390. 425-
1397. 1 4 0 6 . 1 410. 1411, 1 426. 1427,
8. 451. 4 5 6 -7 . 4 64. 4 7 0 -5 ; V 9. 10.
1 4 2 7 . 1429. 1 4 3 5 . 1 436. 1456. 1457.
11. 12. 27. 28. ЗО. 4 3. 4 4. 48 . 49 . 52,
1461. 1464; X 6 7, 27 1, 2 9 1 ; — па
5 7 . 60. 97, 120. 130. 1 40, 17 8 , 210,
м’ять Руси над Вислою І 218.
2 2 9 , 2 3 0 . 2 3 8 . 3 9 8 . 399. 4 0 0 . 4 0 1 .
Вислок p. І 214, 2 1 9 ; II 45 7-8 ; V I 194,
4 0 2 . 413. 418. 430, 431, 4 4 6 , 451,
224.
452. 5 11, 513, 514. 5 1 5 . 517; V I 35,
Вислока p. І 214. 218; II 4 5 6 -8 . 42, 59, 150. 249. 2 7 3 . 3 5 7 . 358. 360.
Витичев м. І 2 8 3 . 413; II 88, 169, 28 1 , 3 6 4 , 4 03; V II 9. 10. 12. 14, 16. 19.
5 4 1. 21.
Вишевичі І 44. Витовтова баня ур. IV 3 1 5 .
Вишеньки І 35. Витовтів брід с. IV 315.
Вишеслав кн. І 48 7 . вибранці V 3 3 5 .
вигонці II 241, 52 0. видані люди V 117, 118.
Вигошів II 173, 258, 430. Видибор с. V 218.
Видобичі ур. і манаст. II 81. 84. 89. вижі V 3 00.
270. Виполозів с. V 217 .
Визна м. II 3 6 9 . 393. Висоцько с. V 274 .
Вир м. II 185. 327. 5 9 7 . Виспа с. V 26 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Вислиця V I 5 76. 2 7 7 -8 , 314, 3 1 8 -9 , 326; — Іван писар
Височан Сем. V I 2 4 5 . військ., гетьман V III-2 , 79, 80, 105,
Височанські шл. V I 24 4 , 2 45. 152, 2 2 8 -9 , 2 3 6 , 2 3 9 , 2 4 7 , 2 5 1 , 25 5 ;
Витвицькі шл. V I 2 4 0 , 24 2 , 6 1 1 , — IX 18, 19, 50, 5 3 , 56, 63. 66, 86, 88.
Лучка й Олекса 2 3 7 . 89, 9 1 , 103, 110. 113-115, 117, 120,
Вишенський Іван V I 4 0 7 , 4 0 8 . 4 10, 1 2 1 . 1 2 5 , 126, 1 3 7 , 153, 156, 173,
4 2 2 , 461, 4 7 0 -4 7 4 , 4 7 5 , 4 7 7 , 4 7 8 , 20 6 , 2 0 7 , 2 1 4, 218, 21 9 , 24 7 , 2 4 8 ,
4 7 9 , 4 9 4 , 4 9 6 , 550, 5 5 1 -5 5 7 , 5 6 1 . 2 5 0 , 251, 256 , 2 7 2 , 2 8 0 , 2 8 1 . 285,
Вишневецькі кн. V 3 0 -3 2 , 2 6 5 -6 ; V I 2 8 6 , 2 8 9 -2 9 1 , 2 9 4 , 3 00, 3 0 8 , 3 0 9 ,
2 8 0 , 2 8 5 , 5 9 8 ; V II 64 , 139, 144, 2 5 9 , 3 1 4 -3 2 0 , 3 2 5 , 3 4 8 -3 5 5 , 3 5 8 , 3 6 6 -3 6 9 ,
5 4 6 ; IX 3 4 , 72, 140, 1020; - Конст. 3 7 2 , 3 7 9 -3 8 2 , 3 8 4 , 3 8 8 , 3 9 8 -4 0 0 ,
I V 2 5 7 , 404; V II 145, 1 5 4 , 1 63, 3 3 7 , 4 1 8 , 4 3 5 -4 5 2 , 4 5 4 , 4 5 5 , 4 5 9 -4 6 1 ,
3 5 4 ; - М их. V I 5 9 3 , 5 9 5 ; V III-3 , 4 6 7 -4 6 9 , 4 7 2 , 4 7 6 -4 8 0 , 4 8 5 . 4 9 3 .
190; IX 168; - Адам V II 3 2 2 -4 ; — 5 0 0 , 501, 521, 5 22, 5 3 2 . 5 3 6 , 537.
Дмитро (Байда) V II 6 4 , 8 8. 9 6 -7 , 5 4 7 . 5 4 9 , 5 5 4 -5 5 9 , 5 6 4 -5 6 9 , 5 7 2 ,
99, 11 4-2 7, 1 2 9 -3 0 , 1 4 6 -7 , 5 21, 5 7 5 ; 5 7 5 . 5 8 8 , 6 0 9 , 6 1 3 -6 1 5 , 6 1 7 -6 1 9 ,
V III-2 , 59; V III-3 , 135; IX 4 2 8 , 4 9 4 , 64 2 , 6 5 6 , 6 5 9, 6 6 3 , 664, 6 7 8 , 679,
5 8 6 , 5 8 8 ; X 155, 158, 184; — Олек 6 8 3 , 6 8 4 , 6 8 8 -6 9 0 , 6 9 2 -6 9 8 . 7 0 9 ,
сандр V II 1 8 4 , 18 8 -9 , 1 9 0 -6 , 226, 711, 715. 71 6 -7 20. 7 2 2 -7 2 6 . 7 3 0 ,
2 4 2, 2 6 7 , 3 0 5 , 3 0 7 , 310; - Ярема 7 3 1 . 7 3 4 , 7 3 6 , 7 3 7 , 740, 7 4 3 , 744,
V III-1 , 2 0 1 , 2 0 3 . 2 0 6 , 260, 2 6 2 ; 7 4 8 , 7 5 0 , 7 5 6 , 7 58, 761. 7 6 3 , 7 6 6 ,
V II I -2 , 22, 4 4 , 4 9, 50 , 121, 1 6 8 , 1 8 7 , 7 6 7 , 7 7 2 , 7 7 4 , 7 7 7 -7 7 9 , 781, 7 8 3 ,
193-4; V III-3 , 5, 18, 20, 2 9 -3 1 , 4 0 - 7 8 4 , 7 8 9 , 7 9 4 , 795, 813, 8 2 0 , 8 2 8 ,
5 5 , 58, 6 2 -6 4 , 6 6 -7 , 6 9 , 7 3 -5 , 78, 8 3 5 -8 3 7 , 8 4 0 . 8 4 1 , 847, 8 5 3 -8 5 5 ,
81, 84 ,-9 1 , 9 4-7 , 100, 106, 10 8 -1 1 1 , 857, 858, 873, 886, 887, 892, 897-
113-5, 121, 130, 142-3, 151-2, 1 5 5 ,1 5 8 9 0 0 , 9 03 , 9 04, 9 10, 912-915, 91 7 ,
1 6 0 , 1 8 0 , 1 8 2-3, 1 8 6 , 190, 211, 222, 9 1 9 , 9 2 2 -9 2 4 , 9 2 6 , 9 3 2 , 9 3 3 , 9 3 8 ,
2 2 6 , 252-3, 2 5 9 -6 0 , 2 8 1 ; IX 13, 14, 9 4 0 -9 4 3 , 9 4 5 -9 5 0 , 9 5 2 , 95 5 , 9 5 9 ,
16, 18, 20 , 2 3, 29, 33 , 6 4 , 7 6 ,-7 9 , 9 7 7 , 1020, 1021, 1023, 1029. 1 0 4 1 ,
140, 1 54, 1 5 7 , 165, 168, 2 0 0 , 2 3 5 , 1064, 1 0 6 5 , 1074, 1 0 7 5 , 1 0 7 8 -1 0 8 1 ,
2 3 9 , 2 5 7 , 2 60, 27 2, 2 7 5 , 2 8 4 , 2 8 8 , 1 0 8 5 -1 0 9 1 , 109 7 , 1 1 0 4 -1 1 0 6 , 1117-
2 94, 3 0 2 , 3 2 0 , 327, 3 3 4 -5 , 33 7 , 33 9 , 1 1 2 6 , 1128, 1138, 1140, 1 144, 1146.
3 43, 3 4 5 , 3 5 0 , 4 21 , 4 5 3 , 1 0 0 4 , 1116, 11 4 7 . 1 1 5 7 , 1159-1161. 1167. 1169.
1 118 -2 0; — Ю рій V III-2 , 5 5-6; — 1 170, 1172, 1173, 1175, 1 1 7 7 -1 1 7 9 ,
Дмитро (род. Яреми) IX 10 1 4 , 1 0 3 5 - 1 1 8 1 , 1 1 82, 1 1 8 4 -1 1 8 6 , 1188, 1190,
38, 1069, 1392, 1 4 6 3 . 1 1 9 2 -1 1 9 5 , 1197, 1200, 1208-1211,
Вишневецького (Яреми) міста IX 14, 1 2 1 3 , 1 2 1 7 , 1229 , 1 230, 1 2 3 3 , 1 2 3 5 ,
16. 1240, 1251-1253, 1 2 7 0 , 1271, 1 2 7 4 ,
Видубецький манаст. V II I -1 , 149, 1 6 5 , 1 2 8 8 , 1 2 9 0 , 1 297, 1300, 1 3 0 3 , 1 3 0 9 -
194. 1 311, 1 3 1 6 -1 3 1 9 , 1321, 1 3 2 4 -1 3 3 1 ,
Винницький манаст. V III-1 , 190. 1 3 3 3 , 1336, 1 3 4 8 , 1 3 4 9 , 1357, 1 3 6 0 -
Виміна Альберт V III-3 , 2 6 0 , 2 6 5 -2 6 8 . 1367, 1 370, 1 3 7 2 -1 3 7 4 , 13 7 8 , 1383,
Високий Замок V III-3 , 8 8 , 9 2 . 1 3 8 6 , 1 3 8 9 , 1395, 1 4 1 1 -1 4 1 5 , 1 419-
1421, 1 4 2 4 -1 4 2 6 , 1 4 2 8 -1 4 3 0 , 1432-
Висока П орта V III-3 , 2 4 0 .
14 3 6 , 1 4 3 7 -1 4 4 5 , 1 4 4 7 , 1 4 5 0 , 1 4 6 7 ,
Виговський Данило полк. IX бр. Івана
1 4 7 1 , 1 4 7 2 , 1 4 7 4 , 1485, 1485, 1486,
5 36, 53 9 , 5 5 4 , 5 6 6 , 5 6 7 , 7 2 3 , 7 3 5 ,
7 43, 887, 9 2 6 , 9 4 5 -9 4 7 , 1031, 1117. 1489, 1 4 9 0 , 1 4 9 5 -1 4 9 7 , 1 5 0 5 -1 5 0 7 ,
1 1 2 5 , 1126, 11 2 8 , 1 129, 1163, 1 2 0 6 , 1 5 2 4 -1 5 2 6 , 1 547, 1548, 1550; X
1239, 1251 , 1300, 1411, 141 3 , 1419; 9, 10, 1 3 -6 , 19 . 27-8, ЗО. 32-
X 30, 7 5 , 22 4, 2 5 5 -6 , 2 5 8 , 2 6 2 -9 . 5, 3 7 -4 2 , 4 4 -7 , 4 9 -5 1 , 53 , 55, 57 ,
59. 6 1-6. 68, 70-6. 7 8 -8 4 . 86, 8 9 -9 3 . Вільськ с. X 3 58.
9 5 -1 0 0 . 102-16, 119-20. 122-30. 132- Вінітар король І 165, 177, 368.
52, 154-6, 160-7, 1 6 9 -7 0 , 17 2 . 1 7 6 - Вітімер король І 154.
7, 17 9 -81 . 1 8 5 -7 , 189, 191, 193, 195- Візантія — зносини з нею II 13, 26,
7, 201-3, 2 0 5 -1 2 , 2 1 4 , 2 1 7 -9 , 2 2 1 -3 3 , 3 4 -3 6 , 41. 53. 55. 66, 72, 79, 80,
235, 2 3 7 -9 , 2 4 1 -6 , 2 4 8 -9 , 251, 2 5 5 -7 , 115-16, 124, 191. 215. 2 7 3 . 414. 42 8 -
260-1, 2 6 4 , 268, 2 7 2 -3, 2 8 1 -2 , 2 8 8 - 9. 4 4 1 -2 , 4 8 5 , 5 1 0-12, 51 8 . 528-9,
99, 306, 3 0 8 -1 5 , 318 -9 , 3 2 4 . 327. 532. 5 3 6 . 545; III 9 -1 0 , 2 6 0 -7 9 , 4 0 7 -
3 3 1 -4 . 3 4 3 -4 . 3 4 9 -5 0 . 3 5 4 -6 . 3 5 8 . ~ 8, 4 1 4 , 421. 4 57; IV 296-7, 301, 303.
Костянт. бр. Івана IX 9 4 6 , 9 4 7 , 1 4 0 5 , 316; V I 25. 142. 2 2 1 , 333; — її
1411, 1412, 1450; X ЗО. 136, 269, вплив на Русі II 42, 2 9 8 , 484; III
2 7 9 -8 1 , 28 7 ; — О стаф ій батько Іва 3 5 7 -9 . 3 6 6 -7 , 370, 3 7 6 . 4 1 3 -4 , 416.
на IX 202, 7 3 5 , 743, 9 46 , 9 4 7 . 1096, 42 2 ... 4 57 ... 501-2; див, Греки,
1247, 1250, 1252, 1 25 3, 1255. 1256, віче II 56. 58. 92. 109. 1 4 6 -7 . 155. 290.
1 3 1 8 . 1 4 1 1 . 1426, 14 7 3 : X 11-2. 2 7 - 295; III 2 0 9 -2 1 ; V 361; див. земля,
8, 136. 2 6 7 , 3 2 6 , — Василь полк. бр. громада.
Івана IX 265, 2 6 9 -7 0 ;—Федір IX 1091 Віденський акт унії (1 4 1 1 ) IV 144-5.
1 0 9 6 , 1097, 1104, 1117. 1119. 1132; Вільно IV 165 . 184. 195. 2 0 4 . 213.
— Олена друж . гетьм. X 136, ~ Са- 2 4 5 . 2 6 0 . 286. 2 8 8 . 3 33. 342. 3 6 3 ,
мійло X 2 1 4 -5 , 217, — Федір X 58, 3 7 6 : V 3, 11. 50, 53, 307. 319. 337,
197, 200, — Кривай Ян X 267; — 3 3 8 . 418. 4 2 9 . 4 3 8 . 4 4 4 . 44 6 . 452.
Остап шл. V II 422; — Федір шл. VII 4 5 5 . 4 5 7 . 4 6 0 . 4 8 5 . 4 9 9 , 527, 53 6 ,
423. 5 3 7 , 5 3 9 . 5 4 0 , 5 4 2 , 547, 5 5 7 , 560,
Видове озеро V II 87. 5 6 1 , 5 6 8 , 571. 5 7 2 , 5 8 5 , 594; V II
Винницький М арко коз. V II 1 53. 42 5 . 446. 450-2. 500; V III-1,
Вись p. V II 15. 147, 191; IX 218, 219, 321,
Вижіцкий стольн. новгор. IX 1 0 3 6 . 3 63, 404. 4 5 4 . 502, 1029, 1104,
Винницький Антоній влад. IX 8 6 5 . 1111, 1155, 1 1 8 0 , 1201, 1232, 1235.
Винюков піддяч. IX 9 1 0 . 1 2 3 7 , 1241, 1243, 12 4 7, 1 2 5 4 , 1302,
Витошинський A . IX 5. 1 3 1 5 , 1 3 2 5 , 1 3 3 4 . 1347. 1350. 1353.
Виторин липов. сотн. IX 320. 1 3 6 4 . 1417. 1 4 1 9 . 1449. 1 5 1 8 . 1520.
Вичинський Іван челядн. Домораць. IX X 82. 121, 1 7 6 195, 308, 316; —
26 6 . воєв. IX 1272; — повіт IX 405; —
Виїлня коз. IX 144':. братство IX 2 18.
Вигів батьків. Виговських IX 1 0 9 6 . В іґунт-О лександр кн. IV 466, 4 6 9 ,
Вигнанка (Витечка) с. IX 1017. 5 1 4 -5 .
Вигуровщина с. IX 851. війти, війтівство V 177, 208, 272, 273,
Вилія p. ЇХ 4 9 3 . 342, 3 7 0 -7 3 , 3 8 3 -4 .
Вилче с. IX 1520. Вільхівці V 189: V I 266.
Вишковці передм. Камінця IX 2 4 0 . Вірмени IV 211, 2 9 7 -2 9 9 .
Вингород див. Звенигород. Вірмени на Україні V 240, 2 4 5 , 2 4 7 ,
Висоцьк. м. IX 13 1 6 , 1317. 248. 2 5 0 -5 4 , 4 4 3 .
Р ѵсочки с. IX 1 И І відумерщина V II 193.
Вишневичі с. V II 42. Вільшана ріка V II 16.
Вишков м. IX 1320-21. Відоні П етро нунц. біск. Льоді IX 4 6 3 ,
Вишневець м. IX 2 4 5 , 262-264, 2 7 5 , 1365.
277, 278 , 2 8 7 , 307, 1 4 6 6 ; I V 330, Війтенко Кіндрат коз. IX 68 8 .
3 43; V II 25: V III-3 , 74, 81. Вільчковский поруч. IX 441, 4 4 2 .
Вишнівеччина IX 215, 326, 3 8 2 , 4 1 0 . Віміна Альберто венець. пос. IX 4 6 -5 3 ,
411. 141. 14 2.
digitized by ukrbiblioteka.org
Вінярский шл. IX 7 7 3 . 3 30, 3 6 0 , 4 2 2 -3 , 42 5. 4 4 3 -4 4 5 . 4 4 3 ,
Вісконті поль. резид. при цісар. IX 84. 449, 455, 485, 568, 591, 596, 603,
577. 6 2 1 , 623, 626; V II 23 , 2 7 , 31, 32,
Вітенберґ фельдмар. швед. IX 1 108. 44 , 4 6, 53, 94. 122, 151. 156, 162,
Вітовский сендомир. каштел. IX 134, 168, 1 8 6 , 192 , 194, 1 9 5 , 2 0 9 , 219.
139, 16 7 , 1 7 4 , 1 8 0 , 21 5 , 2 3 1 , 2 3 2 , 2 3 6 . 256 . 319. 353 . 3 5 8 . 3 7 5 , 4 1 2 ,
2 70 , 31 3 , 620, 6 3 9 . 6 7 8 , 1529. 4 3 4 , 4 4 2 , 452, 4 5 8 , 530; V III-1 , 3 0 -
Вірц ген. швед. IX 1388, 1408, 1 4 4 1 , 1. 1 3 7 . 145-6. 289; V III-2 , 12; V III-3
1464. 5, 21. 2 6 -2 8 . 3 4 . 4 0 , 51, 52, 61, 6 6 -7 ,
Вічай граф угор. IX 1432. 7 1. 8 3. 94. 96. 1 2 2 . 130. 1 4 6 -7 . 151.
Відень м. IX 5. 4 6 , 53. 84, 1 4 2 , 4 8 0 , 180. 1 8 3 .2 1 2 .2 1 4 . 2 2 4 -5 ; 1 X 1 3 , 16.
48 2 , 5 2 9 , 5 7 7 , 701. 7 11. 1 2 9 6 . 1 339, 77 . 1 5 9 . 1 7 6 .2 3 6 . 2 3 8 ,2 6 2 . 2 7 6 , 282.
1 3 40, 13 4 6 . 311. 3 17 . 337. 3 7 4 . 4 1 8 , 492, 5 4 8 ,
Вільськ с. IX 2 3 6 . 5 7 6 , 6 5 2 , 6 7 3 -6 7 5 , 7 1 4 , 715, 860,
Вільхівець м. IX 7 2 2 . 8 6 3 , 8 6 5 . 8 7 0 , 8 7 5 , 9 1 8 , 9 3 7 , 95 1 ,
Вільшани с. IX 9 8 0 . 1010. 95 2 , 9 5 9 . 1 0 57 , 1096. 1111, 1113,
Вламник м. IX 89. 1166. 1179. 123 1. 1 2 4 5 -5 3 . 1 287,
Влостовці IX 1 1 8 0 . 1291. 1 3 0 6 . 131 7. 1321. 1 359. 1 3 9 2 ,
Влоцлавок м. V I 194. 1 405-8, 1426. 144 8, 1 46 6; X 13, 22-
Влодек шл. V II 99. 3, 272-3, 2 7 8 , 290, 292. 2 9 5 -6 ; —
Внуков моск. посл. IX 4 12, 56 3 . восвід. IX 108, 6 8 1 , 1130, 1135, 1 316.
Волга і Поволжя І 7 3, 119, 160. 1 94. 1 406; X 307. 3 4 2 -3 , 3 4 8 -9 ; - брат
2 3 6 , 291. 4 5 9 . 4 6 0 . 4 61. 4 6 3 ; ГѴ ство V II I -1. 166; — привілей V 12;
294; V I 14; IX 3 14, 41 6 , 1 0 7 1 , 1226. — літопис II 404; III 4 8 8 -9 ; — ста
Волинь край, м. І 11, 12, 3 6, 3 8, 43, тут V 26, 56, 342, див. статут л.
1566 р.
76, 198, 2 06, 207, 208, 2 09, 3 08,
Володава м. І 36.
48 7 ; II 8. 12, 2 8 . 4 5 . 4 7 . 49. 5 2 -4 ,
Володарев м. І 30 3 ; II 280, 2 8 6 .
62-3. 6 7 -9 . 7 1 -8 . 9 1-2. 9 5 -9 , 101.
П О. 1 1 2 -4 , 118. 121. 134, 15 0 -2 , Володимир Великий кн. І 218, 240, 241,
162, 166. 188. 196-7. 2 0 7 . 211. 2 4 0 - 4 6 9 , 4 7 9 -5 3 8 , 571, 5 7 7 -5 7 8 ; II 2-5.
1. 3 5 9 -4 1 4 . 4 2 3 . 4 2 7 -3 0 , 5 4 3 ; III 2 8, 4 3 . 4 5 . 4 8 -9 , 116, 265 . 2 7 8 -8 0 . 3 1 5 .
36-7 , 51. 5 6. 7 8 -9 , 8 3 -4 , 9 2 -3 . 107. 351-2. 3 6 2 -3 . 3 7 6 -7 . 48 7 ; III 2 2 6 .
144. 14 7. 15 1 . 155. 20 2 . 2 1 3 , 421. 292. 3 0 5 . 3 5 8 -6 0 ; V 277; V II 391.
4 8 7 -8 . 500-1; I V 7. 8. 3 6 . 41. 51. 53. 400: IX 138. 218. 25 9 . 3 3 3 . 4 7 4 .
58, 63, 85. 8 8 -8 9 , 163, 165, 1 7 4 - 7 2 9 . 7 3 6 . 7 4 1 , 7 4 5 , 7 5 7 , 8 0 7 , 971,
2 3 2 , 2 3 3 -5 . 2 3 8 . 2 4 2 -5 , 249. 2 5 0 , 1001. 1008. 1127, 1 5 1 2 -1 3 . 1526: X
26 6 , 26 8 , 2 9 1 . 3 0 9 . 3 1 4 . 3 2 9 -3 0 . 18.
Володимир на Клязьмі І 5 2 2 .
3 3 2 -3 3 . 3 6 9 . 3 8 0 -1 . 3 9 4 -7 . 4 0 0 -1 6 .
Володимир м. X 3 5 8 .
4 1 7 . 4 2 2 . 4 5 6 . 481; V 1. 2. 9. 11.
Волоське с. І 36 .
13. 14. 15. 16. 17. 18. 2 6. 2 9 . 3 0 . 32.
33. 3 5. 58. 6 2 , 70. 7 1. 7 3. 1 0 8 . 131. Волохи І 224. 225. 226; волосько-русь
142. 152. 20 9 . 2 1 0 . 2 1 2 -2 1 5 . 2 3 0 . кі стичності І 1 35. 136, 2 2 1 -2 2 6 .
Волхв-Волх І 436.
2 5 4 , 2 6 3 , 271. 2 8 9 . 2 9 2 . 2 9 4 . 300.
3 0 3 . 3 3 4 , 3 3 8 . 3 3 9 -4 1 , 3 6 0 , 39 8 . Вороніж p. І ЗО.
4 2 4 . 4 2 5 , 430. 4 4 7 . 4 5 0 . 462. 4 7 9 , Вольга Святославич кн. І 4 3 5 -6 .
481, 492, 5 0 9 , 5 28. 5 8 0 . 6 0 1 . 607; Возвягель м. II 2 7 8 . 2 8 8 -9 .
V I 2 7 . 2 8. 36. 38. 4 5. 4 7 -5 6 . 7 5 -7 7 . Возвягель (Звягель) м. III 87. 1 5 7 -9 ,
93, 102, 116, 1 3 4 . 150, 15 6 . 1 7 0 . 170.
174 . 179, 1 8 3 , 1 8 8 , 19 6 -7 . 199. 210. Воін переясл. M . II 5 4, 34 6 , 600; I V
21 1 . 2 16, 2 2 7 -8 , 2 4 9 , 2 7 2 , 273, 27 7 , 278: V I 268.
Воінь підлясь. м. II 3 70; I V 3 8 6 . Володимир Святополкович II 310.
Волиняни нар. II 360; І 206-9, 3 7 3 . Володимир Ярославич X I в. II 27, 3 6 -7 .
Володава р. і м. II 3 71. Володимир Ярославич гал. кн. II 2 0 8 -
Володар Ростиславич кн. II 6 9, 72, 73, 9, 221, 4 4 3 -4 5 4 ; III 2, 7, 12, 229.
95 -6 , 9 8 -1 0 0 , 11 2 -1 1 3 , 115, 122, 3 9 5 , Володимирко гал. II 122-3, 142, 14 4 ,
40 9 -18; III 2 1 6 , 2 1 8 ; V 4 3 0 . 151, 1 53, 162, 16 5 -8 , 170, 1 72-5,
Володимир волин. м. і кн. І 4 8 7 , 521-2; 2 9 2 , 4 4 3 -9 , 4 52-4, 4 7 4 , 4 8 0 .
II 63, 74, 7 6 -7 , 90, 93, 9 6 -7 , 178, Володислав бояр. II 48 2 ; III 61.
222, 229-30, 2 3 9-40, 360, 3 6 2 -3 , 3 6 6 - Володислав Ґерман в. кн. поль. II 3 9 2 .
8, 3 75 -9 , 3 9 4 -8 , 4 0 1 -3 , 4 9 4 ; III Володислав Кормильчич гал. бояр., кн.
21-4, 31, 62, 87 -8 , 97, 10 3 -4 , 111, II 2 3 6 -7 , 4 0 1 , 482; III 7, 12, 27, 29-
17 2 -3 , 216, 2 7 0 , 2 9 4 , 2 9 6 , 42 1 , 4 2 4 , 31, 308.
523-4; IV 3 3 -4 , 39, 45, 49 , 50, 86, Володислав Лисий II 34.
16 4 , 170, 195, 196, 3 2 9 , 502; V 212- Воргол II 59 7 -8 ; III 183.
15, 2 24, 2 2 5 , 2 3 0 , 2 51, 2 6 3 , 2 8 9 , Воробійна II 598.
293, 294, 2 9 5 , 3 4 0 , 4 0 6 , 4 2 3 , 4 2 4 , Вороніж II 59 8 .
V I 23, 2 7 -3 4 , 36, 41, 4 8 , 5 0 -5 2 , 102, Ворота руські II 460, — угор. II 4 5 9 .
10 3 , 108, 135, 171, 3 1 8 , 321, 325, Воян (W o y a n ) с. II 495, 4 9 8 .
3 3 3 , 38 9 , 571; V II 35, 4 46; V III-3 , воєнна організація III 2 3 3 -4 , 2 4 8 -5 3 .
96, 182; IX 17 5, 2 0 7 , 2 34, 23 7 , 2 38, Войшелк кн. III 81, 9 2 -4 ; I V 10, 12.
25 7 , 25 8 , 7 69, 1 13 5, 1 2 8 7 , 1406; - Волковийськ м. III 76, 81.
єпар. V 460, 480, 4 8 1 , 4 8 8 . Волконське князів. III 181.
Володимир Андрієвич II 150, 1 8 0 , 188, Воротинські князі III 180.
1 9 3 -7 , 3 9 7 , 4 3 9 . Володимир Ольгердович кн. I V 74 -8 ,
Володимир Василькович кн. волин. II 8 4 -5 , 164, 16 7 , 169, 1 7 0 -3 , 26 9 ; V
3 7 8 -8 0 , 3 8 5 , 3 8 7 , 3 8 9 , 399, 4 0 2 -4 , 8, 29, 44 9 , 45 0 ; V I 304.
495; III 9 2 -5 , 9 8, 2 5 8 , 3 8 1 -3 , 385, Волович О стаф ій підканцлер IV 399.
3 9 7 , 4 3 2 , 4 3 8 , 4 57 ; V 133; V I 142, Воротинські кн. I V 2 7 4 , 2 7 6 -7 .
303. на Ворсклі битва I V 85, 98, 161, 177,
Володимирко Володаревич кн. гал. II 4 53.
4 1 7 -3 6 , 464, 4 7 3 -4 , 4 7 9 -8 0 ; III 3 9 6 , V o sp o ro м. I V 3 0 0 .
399. воєводи V 2 8 8 , 289, 2 9 2 , 308, 3 0 9 ,
Володимир Всеволодович кн. переясл. II 310.
235, 34 3 . воєнна служба V 41, 70, 103, 106, 140,
Володимир Глібович кн. переясл. II 2 1 3 , 1 4 2 -3 .
3 4 2 , 3 4 9 -5 0 . Войни шл. V I 59 8 .
Володимир Глібович кн. степанський II Война-Оранський шл. V 4 9 0 , — влад.
311. V III-2 , 102; IX 26, 4 4 8 , 252, 11 3 8 ,
Володимир Давидович кн. черніг. II 140, 1143; — Вл. підстар. пин. X 283, —■
141, 143, 1 4 6 , 151, 154-9, 164, 16 7 , зем. пис. X 2 83, — пок. Виг. X 3 2 6 .
169, 171, 181, 325, 3 3 4 , 5 3 8 . Войтенко сот. ромен X 82, 149.
Володимир Ігоревич II 2 3 0 -1 , 325, 3 9 7 , Войціцький Κ. X 336.
465, 481; III 2 0 -2 3 , 2 5 -8 . Володислав Локєтек кор. поль. III 98,
Володимир Мономах див. М ономах. 111-12, 114-16, 11 8 , 1 2 0 -2 3 , 12 6 ,
Володимир Мстиславич кн. II 152, 155, 128-9, 133-4; V I 28.
178-80, 1 82 , 1 8 7 -9 , 193 -5 , 198, 2 94, Володислав кн. опольський I V 51, 54,
3 0 6 , 366; III 204, 2 1 9 -2 0 , 229. 9 0 , 1 0 4 , 105, 10 8 , 111, 4 4 9 , 450, 462;
Володимир Рюрикович кн. II 22 8 , 2 3 5 , V 7 7 -9 , 88, 2 41, 308, 3 46, 374, 4 2 5 ,
2 3 8 , 2 4 3 -4 8 , 2 73, 310; III 4 5, 52, 4 2 7 -9 ; V I 35, 3 6 7 .
29 9 .
digitized by ukrbiblioteka.org
171, 2 2 1 , 222, 2 3 2 -3 , 2 3 5 , 23 7 , 3 9 6 - 4 7 5 , 4 8 0 , 4 8 2 -4 8 7 , 4 9 4 , 507, 513,
7; V 80, 83, 85 , 3 13, 331; V I 3 9. 5 1 9 -5 2 6 , 5 2 8 -5 3 0 , 5 3 4 , 538, 5 3 9 ,
Володислав корол. V II 3 5 7 , 3 5 8 , 3 6 5 , 5 4 3 , 5 4 8 , 5 6 3 , 5 65, 571, 5 7 3 , 5 7 4 ,
3 7 1 , 3 7 6 -7 , 4 6 4 , 4 7 3 , 4 7 5 , 4 7 8 . 5 7 7 , 5 7 8 , 5 8 4 , 5 8 5 , 5 9 1 -5 9 4 , 5 9 7 ,
Володислав V III-3 , 5, 6 0 , 102, 1 33, 6 0 0 , 6 0 9 , 6 12, 616, 6 1 8 , 6 2 7 , 6 3 7 ,
140, 2 4 1 . 63 9 , 6 5 1 , 6 5 2 . 6 5 4 , 655, 6 5 9 -6 6 6 ,
Володислав I V кор. польськ. V 2 40, 6 6 9 . 6 7 0 , 6 7 2 , 6 7 6 , 68 5 , 700, 779,
2 4 9 , 319, 5 2 6 , 5 2 7 ; V I 191; V III-1 , 7 9 0 . 803, 8 0 0 , 9 0 3 , 9 19, 921, 9 4 3 ,
1 3 5 , 139, 1 41, 143, 146, 1 4 7 , 152, 959. 9 6 5 , 9 8 3 , 9 8 4 , 1015, 1 0 3 9 ,
1 5 7 -1 6 1 , 16 6, 168, 1 7 2 -1 7 4 , 180, 1065. 1 1 0 4 , 1141, 1162, 1172, 1186,
1 8 1 , 1 8 9 -1 9 3 , 20 0 , 2 0 8 , 21 0 , 2 1 4 - 1 1 8 8 , 120 8 , 1211, 1213, 1301, 1325,
217; V III-2, 4, 6-10, 16 -7, 19, 20-2, 1 3 7 3 , 1421, 1442, 1454, 1467, 1469,
24 , 26, 50, 1 4 4 -5 , 147; V III-3 , 101, 1 4 8 8 , 1530; X 72, 2 6 2 . Див. Валахія
110, 262-3; IX 27 -2 9 , 33, 4 9 , 50, 2 30, Молдавія, Дунайські князі.
2 6 6 , 2 99, 3 9 4 , 403 , 4 6 0 , 503, 5 7 9 , волоське право V 1 3 7 , 1 6 4 , 177, 1 9 4 ,
620, 639, 6 4 5 , 8 9 8 , 906, 1510, 1 5 1 2 , 3 7 3 -7 9 .
1521, 1524, 1528; X 229. Волянів c. V I 627.
Вольські шл. V 32. Ворскло p. І 11; V I 10. 219, 284, 286;
Воронецькі кн. V ЗО, 32. V II 17, 20, 4 4 , 54; V III-2, 42; IX
Вороничі кн. V 2 6 4 . 126: X 160, 202, 211, 227.
вощеничи V 124. Вовк писар коз. V II 528.
Водиради V I 6 2 7 . Вовча вода p. V I I 3 0 0 .
Войтка c. V I 76. Вовчі води V III-2 , 33.
Волковинські шл. V I 2 5 3 . Вовчі води p. IX 57 , 5 8, 126.
Волковицькі шл. V I 240. Вовчий острів V II 54.
Воловичі шл. V I 5 9 8 . В одотиїн c. V II 18.
Волковия c. V I 149. Войсяцький Єремія V I I 4 2 1 .
Володава V I 624. Волницький ухо д V II 54.
Володава м. V I 1 8 7 , 18 8 . Воловський у х од V II 54.
Волох Драгут (Драгин) шл. V I 2 36, Володавська вол. V II 2 5 7 .
237. Володарка c. V II 15, 1 7 6 , 182.
Воловець (Волевач?) М их. коз. V II
Волочища c. V I 6 8 2 .
385.
Волохи й Волощина I V 171, 198, 200,
Володкович Самуель шл. V I I 423.
210 -1 3 , 2 1 5 , 226.
„волость” c. V II 1 7 8 , 196. 239, 310,
Волощина V I 3 7 , 3 8, 4 2 , 4 6 -4 9 , 5 3, 59,
315, 380.
6 0, 6 1, 6 4 -6 7 , 72, 75, 91, 9 5 , 99,
Волчківці с. V I 16.
102, 1 3 2 -1 3 4 , 1 74 , 219 , 2 4 3 , 2 7 0 -
Волчкович Олизар шл. V I I 21 5 .
2 7 2 , 3 4 3 , 413, 5 3 7 , 5 6 7 , 602, 60 7 ;
Воробієвичі c. V II 15.
V II 2 3 -4, 1 2 0 , 140 , 1 4 7 , 1 4 9 , 150,
Воронин c. V II 2 5 7 .
153, 155, 1 6 1 -2 , 16 9 , 177, 1 8 5 , 198-
Воронич Георгій шл. V II 414; — Фи-
9, 2 0 0 -6 , 2 0 7 , 2 0 8 , 210, 21 3 , 228,
лон 4 2 2 .
291, 31 9 , 3 2 1 , 3 2 7 , 3 4 3 -5 , 3 7 8 -9 ,
Воронове c. V II 43.
4 4 1 , 471; IX 18, 22 , 4 4 , 4 5 , 6 3 , 76,
Воронович Лев писар коз. V I I 283, 2 9 2 .
77, 7 9 -8 5 , 8 7 -9 0 , 9 2 -9 7 , 9 9 , 100,
102, 103, 1 0 6 , 1 0 8 , 110, 116, 1 2 0 , Вороча ват. V II 106, 133.
122, 123, 127, 1 3 0 , 132, 1 3 5 , 140, Вовк Конст. коз. старш. V III-1 , 29, 39,
1 4 4 , 1 5 0 , 151, 1 5 4 , 1 5 6 , 1 7 4 , 194, 118, 2 1 5 -2 17; — (Волк) Карачевсь-
2 0 6 , 2 0 7 , 2 1 4 , 2 3 7 , 2 7 4 , 2 8 5 , 3 16, кий Василь іст. X 324, 331, 356.
3 6 2 , 372, 3 7 5 -3 7 9 , 3 8 1 , 4 2 8 , 4 3 5 - Вовк Фесько осав. X 316, 321-2, 3 2 4 -5 .
4 3 7 , 4 4 0 , 4 4 4 -4 4 6 , 4 4 9 -4 5 2 , 4 7 3 ,
Востоков V III-3 , 58. 150. 173. 24 5 . Волоське с. IX 24, — земля див. В оло
Востоков А. історик IX 1 14 . щина.
Воейков цар. двор. IX 933, 93 4 . Волочиска м IX. 1 4 6 2 .
Войнаховський поль ротм. IX 1052. Воля IX 35 7 .
Войнилович Габрієль полк. поль. IX Вольний м. IX 5 0 3 , 1027.
4 11 -4 1 3 , 5 6 0 , 69 2 , 693, 7 0 7 , 708. Воронків м. IX 770, 9 4 7 .
Войткович шл. IX 1055. Воронівка с. IX 182.
Войша автор листів IX 2 91, 292. Войташівка с. IX 4 9 3 .
Волеваченко (Болеваченко) накази, чи Вороне м. IX 1044.
гир. полк. IX 81, 5 6 4 , 566, 5 6 8 , Ворошилівка с. IX 176, 190.
1425. Вручий (О вруч) II 2 2 7 , 2 3 0 , 2 8 7 -8 ,
Волесковецкий шл. IX 1270. 2 9 6 , 383.
Волков москов. посол IX 1320, 1321, Вроців с. V I 2 6 7 .
1324, 1381. Вроцлав м. V I 6, 29, 30, 35, 37, 38,
Волковський Кіндрат ніж. осав. IX 6 3 2 . 5 3 -5 5 , 62, 6 3.
929. Всеволод кн. І 4 8 7 .
Волконський Федір кн. київ. воєв. IX Всеволод Володимирович кн. волин. II
6 1 0 , 650. 7 3 3 , 7 6 1 , 9 6 9 , 1090, 1163. 36 3 .
122 0 ; — Дмитро кн. 1 1 5 0 -1 1 5 2 ; — Всеволод Всеволодович кн. червен. II
моск. посол 559. 3 6 7 ; III 5 0 8 .
Волков Никиф. дзор. X 195. 2 0 7 , 213. Всеволод Давидович II 100, 111, 122,
2 18. 302.
Волович кашт. смол. IX 1171. Всеволод Константинович II 34 3 .
Володислав Варненчик кор. поль. IX Всеволод Мстиславич (внук М ономаха)
958. II 71, 118, 121, 131, 132-4, 137.
,,Володка Львовянин” IX 1 2 3 4 . Всевопод Мстиславич кн. белзь. II 36 6 -
Волосов Степан моск. посл. IX 7 3 3 . 7. 4 4 9 -5 0; V I 501.
Волочай Антін див. Жданович Антін. Всеволод Ольгович кн. київ. II 122-3,
Волошин Сила полк, брасл. IX 77; X 1 3 4 -6 . 1 3 9 -5 1 . 179, 182, 2 7 8 , 2 8 6 ,
— Федір сот. 86, 273, 27 9, — П ав 2 9 1 -2 , 307 , 318. 321-2, 325. 334.
ло 202. — Іван посол 2 0 3 . 4 2 0 -6 ; III 195. 216. 4 1 9 .
Всеволод Святославич Чермний II 223,
Волошинов дяк дум. IX 350.
2 3 0 -2 . 3 2 2 . 324. 3 3 9 , 34 3 .
Воляновский Томаш слуга Потоць. IX
Всеволод Юрієвич кн. Суздаль. II 193,
107.
2 0 0 . 204, 20 8 , 2 1 6 -2 3 1 , 27 9 . 3 4 2 -3 ,
Вонденко ватаж. IX 4 9 4 .
4 5 2 -3 , 513.
Вонифатьев Іван моск. гонець IX 5 9 1 ,
Всеволод Ярославич кн. київ. II 28, 4 7 -
6 2 0 , 638. 6 5 6 . 6 7 0 -6 7 2 , 1537, 1 5 3 8 .
8. 52, 5 6 -8 , 61-3, 6 6 -7 , 6 9 -8 3 , 95.
Ворожбилович Андруш ко коз. IX 266. 126, 2 6 5 . 270-1. 3 1 7 , 3 3 8 -9 , 3 6 3 -4 .
Воронич посол поль. IX 14 5 -1 4 7 , 153; 3 6 7 . 3 9 2 . 395, 4 0 0 . 4 0 9 -1 0 . 511.
X 84, 2 7 3 -4 . 518; III 17. 2 2 5 -6 , 229, 362, 41 9 .
Воронченко Степан коз. IX 929; — Яс- Всеволод Лаврентій Ярополчич кн. Чер
ко, полк. прил. 433. 471, 5 6 7 , 731, нігів. III 177.
73 4 , 94 8 , 1018, 1019, 1523; X - Всеволод Олександрович кн. III 59.
Яків полк. прил. 1 28, 3 1 7 -8 . Всеволод Семен кн. Чернігів. III 177.
Воропай осавул. IX 3 25 . Всеволож II 5 9 8 .
Войцєховский поль. полк. IX 8 7 8 . Всеслав Брячиславич кн. полоць. II 26,
Войславичі IX 77 3 , 1219. 53, 5 5 -8 . 60-2. 78. 100, 266; III 200.
Войтівці с. IX 731. 21 0 . 2 2 3 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Вчерашнє с. V II 18. 8, ЗО, 3 5, 3 7, 40, 42 -6 . 56. 59, 7 1 -2 ,
Вщиж м. II 319, 3 2 8 , 337. 7 4, 76, 78, 100-1, 1 07-10, 124. 151,
Вятичі І 161, 168, 193, 253, 2 5 5 , 3 3 9 , 154-6, 1 5 8 , 1 61, 1 6 7 -8 , 170, 174,
3 6 4 , 3 7 3 , 410, 415-6, 426, 46 0 , 4 8 5 , 177, 1 7 9 , 180, 183, 190, 19 5 , 213,
4 8 7 , 5 16, 5 8 8 ; II 4 5 , 47, 141, 159, 2 1 7 , 2 2 5 , 2 27, 235 , 2 3 7 -4 0 . 2 4 3 ,
221, 3 1 3 -1 6 , 327, 3 2 9 , 3 3 8 . 2 4 6 . 2 4 9 . 2 5 0 . 261. 2 6 4 -5 , 2 7 0 -1 ,
Вячеслав М ономахович II 1 1 5 , 118, 2 9 1 . 298. 3 0 4 . 337. 4 20 -1 . 4 2 3 , 4 3 4 ,
121, 131-6, 1 3 8 -4 3 , 150-2. 162-6, 4 4 5 . 4 6 5 . 4 9 9 . 508 -9 . 5 2 9 . 536. 6 0 6 ,
1 6 8 -7 0 . 172, 1 75-7; III 201. 2 2 4 . 6 0 9 , 6 1 8 -9 ; V II 2 3 . 25. 26. 31. 151,
Вячеслав Ярославич кн. смолен. II 52. 156, 201, 256 , 26 1 , 3 5 9 , 442,
Вячеслав Ярославич кн. клеч. II 122, 51 7 . 5 3 0 ; V III-2 . 12; V III-3 , 66. 83,
3 0 7 -8 . 9 2 -6 , 1 38. 146; IX 63. 107. 150. 193,
Вягр p. III 138. 2 89, 4 5 3 , 5 0 2 . 5 7 7 . 5 8 4 , 6 5 1 -3 , 6 5 5 .
Вятицька земля III 180. 701, 8 6 5 , 9 9 4 -5 , 1091, 1 0 9 8 , 1108,
Вячковичі с. V 103. 1 1 І І . 1114-5, 112 8 . 1137, 1 1 4 0 ,
Вязовець с. V I I 15. 1 1 4 5 . 1148. 1150. 1166. 1171, 1 1 8 3 -
Вягр p. V I 77. 4. 1 285. 1287. 1 3 0 5 -7 . 1312, 1315,
Вязовок с. IX 5 2 5 , 5 2 7 , 1010. 1 3 2 3 , 1 3 3 1 . 1341. 1 3 5 5 . 1365. 1 3 6 7 ,
Вязьма м. IX 45 8 . 6 2 7 . 90 5. 90 6 , 9 0 8 - 1 391. 1 396, 1461 , 1 4 9 3 .
9 11. 1069. 15 3 9 . Галицький літопис II 4 8 3 -4 .
Вятише p. IX 1150. Галицький літоп. III 4 8 7 -8 , 491, 4 9 4 -
5.
Галицько-волин. вис. І 9, 10. 11. Галицько-волинська держава II 2, 222,
Гальштатська культура на Україні І 50. 3 11. 4 5 4 ; ГѴ 10 0 . 180.
5 3. Гаральд Сміливий II 3 1 -2 .
Гаральд кор. норвеж. І 4 4 9 . Гаральд кор. англ. II 80.
Габолтів (G a b o lto ) м. II 4 5 8 , 503.
H a rfa d h a І 211.
Гакон (Я кун) II 19.
Галицька Русь. Галичина, Галич І 3, 7,
Гаштовт Мартин IV 2 6 7 -8 .
11, 12, 41, 76. 1 3 8 . 198, 292. 2 9 6 ;
Гаштовт Ян IV 23 4 . 2 4 7 -9 .
II 13. 4 7, 5 4 -5 , 1 2 2 -3 , 1 2 8 -3 0 . 13 6 .
Гавріїл арх. архид. V 550. 5 6 0 .
146, 153, 162, 1 6 6 , 1 7 3 . 194. 1 9 7 .
Гавріїл митроп. галиць. V 391; V III-3,
2 01, 2 0 7 -9 , 21 1 . 213. 2 2 2 -5 , 2 2 8 -
1 26.
31. 233. 2 3 6 -4 1 . 2 4 5 -5 2 . 280. 324,
Гадяч м. і вол. V I 191, 212, 28 6 ; V II
35 9 . 3 6 1 -4 . 3 7 0 -3 . 3 9 7 . 40 6 . 4 1 6 -2 3 .
258; V III-1. 224 . 253, 25 5 , 265, 312;
4 2 5 . 4 4 5 . 4 4 9 . 4 5 1 -3 . 4 6 5 -7 0 . 4 7 4 -5 ;
V III-2, 39; V III-3, 2 5 5 -7 ; IX 158,
III 15. 2 4 -5 . 27 -31 . 3 4 -4 0 . 42-3. 4 7 -
2 0 3 . 2 0 4 , 215, 3 7 0 , 416, 426, 4 7 4 ,
52 . 5 4 -7 . 1 1 1 -1 4 2 . 202, 2 1 3 -4 . 299.
8 1 1 . 8 2 6 . 827. 9 5 4 . 1112. 1229,
421. 4 2 4 . 4 2 9 -3 1 . 4 3 5 , 4 9 4 -5 . 500-1;
1233. 1235 . 1405. 1505-6; X 20. 1 3 3 ,
I V 3 5. 51. 5 6. 5 8 -9 . 6 0 -3 . 74. 8 8 -
152, 16 2-5. 2 4 4 -5 . 2 2 8 -9 , 2 4 4 -5 , 2 6 0 -
90, 98. 100 -5 . 107-12. 169. 175. 180-
1. 2 8 9 . 313, 324. 326, 330. 3 3 4 . 3 4 3 -
1. 185. 193-4, 198. 221-3, 2 2 6 . 2 36.
5. 3 5 3 . 357.
24 2 . 3 03. 3 2 8 -3 4 . 3 8 1 , 43 1 -5 . 4 3 8 -9 .
Галка Сенько шл. V I 2 3 3 .
4 4 2 . 4 4 9 . 4 6 2 -4 . 5 0 0 ; V 1. 2 0 -5 . 3 8 .
Галузинські шл. V I 2 5 3 .
4 0 . 62. 7 4 -5 . 7 8 -8 0 . 84. 86. 8 8. 92-
Ганязь м. V I 1 84.
4. 108, 131, 1 4 2 . 14 6-7 . 151. 1 63.
Гатне с. І 51. 53; V II 3 0 6 .
17 6 . 1 78-9. 182. 184 9 8 , 200-2. 25 2 .
262, 2 6 7 . 2 6 9 . 2 7 1 -2 . 27 6 . 2 9 1 , 3 0 7 - Гайдученко Ів. коз. V II 3 8 5 .
21 . 3 3 4 . 3 6 0 . 3 6 7 -8 . 3 7 3 -9 . 3 8 5 . 3 9 1 . Ганнібал V III-3. 113. 1 1 5.
3 9 6 -8 . 401 . 4 0 3 . 4 0 5 . 42 0 . 422-9. 441, Ганнібал картагенський IX 511, 1477.
4 5 9 -6 0 , 4 6 8 . 509. 5 2 3 . 5 4 6 : V I 2 2 - Ганнібалова присяга V II I -1, 167.
Ганджа V III-1, 2 5 3 , 256: V III-3. 38- Геруди І 143, 145. 14 6, 147, 148. 156,
40, 49 , 52 , 72; IX 63, 273, 2 7 7 -8 ; 164, 611.
— Грицько отам. X 197. Генріх син С тефана угор. І 488.
Габсбурги V III-2, 9-11. Генріх король франц. І 33.
Ганновер коресп. V III-3, 2 9, 3 4, 38, Генріх IV цісар І 6 3 -4 , 79.
4 3 -4 , 55, 6 8, 7 1. 73. Генріх кн. глоговський III 122.
Гамбург м. X 303. Генріх Вальоа IV 419, 420, 4 2 1 .
Гданськ м. X 2 2 . Георгій митроп. III 471.
Гавратинський шляхт. IX 183. Гедимин в кн. IV 73, 9 5 -6 , 4 2 7 -9 , 4 3 7 .
Гавриїл, митроп. назарет. IX 120, 20 7 , Герасим митроп. IV 217.
313, 4 6 6 , 467, 902, 9 4 4 ; — серб, Герасим митроп. київ. V 4 0 3 -4 , 4 0 9 ,
митроп. X 2 5 6 ; — єромонах полт. IX 518.
4 1 3 . 417, 42 5, 434; ^ старець IX Герберштайн IV 285, 2 9 0 .
861. Гедройтські кн. V 2 9, 3 2.
Гаврилко могилівець IX 502. Гедройць пин. війск. X 28 8.
Гаврилов I. IX 4 45. Г ербест Бенедикт V 5 4 1 -3 , 54 5 ; VI
Галецький Данило бурм. київ. IX 7 46 . 4 5 7 , 459, 460, 4 6 6 , 492.
Гаммер-Пурґшталь барон IX 136, 521. Германів с. V 145.
928. 9 4 4 , 1539, 1 541. 1546. Гелярова с. V I 2 6 6 .
Гапоненко Роман сотн. IX 1232, 123 5, Гербіній пастор V I 3 8 9 .
1 2 3 6 , 1 238. Г ербурти шл. V I 250; V II 99.
Гапонович Герасим отам, чигир. IX Гермаки с. V I 251, 2 5 2 .
7 95; X — Герман суд. ген. 1 36 , 197, Гелмязів м. V II 257, 276; IX 10 0 9 .
316. 322 -3 , 3 4 5 . Гераклід Деспот воєв. молд. V II 147.
Г арабурда шл. литов. IX 1520. гетьман V II 138, 2 8 2 , 2 8 4 -5 , 286-7,
Гарасько (H a r a c z k o ) полк, переясл. 2 9 3 -4 . 3 0 1 -2 , 3 5 1 .
215. Гетьманщина X 151, 255.
Гарбарь Кузьма гадяць. отам. IX 20 4 , Гедеон митроп. сучав. IX 12 1 1 . 1373.
217. Гезар татарин IX 67 7 .
Гацфельд австр. генерал IX 1441, 1 45 5. Гентер посол Ракоція IX 1312.
Гасан (або Асан) татар. IX 6 7 8 . Герасимов Василь дяк IX 1221.
Гавриленко Левко сот. зіньк. X 160. — Герасимчук Василь істор. IX 5, 27, 267.
Іван 160. 1475. 1477, 1 4 8 5 , 1497; X - 126-7,
Галузовський (Галучовський) X див. 2 7 3 . 3 0 6 . 309, 313, 324. 327. 331.
Остапенко. 33 3 .
Галац м. IX 518, 5 40 , 54 4 , 921. Гермайзе Осип іст. IX 55, 928.
Гедервар м. IX 1 4 3 2 .
Галиця с. IX 3 7 1 .
Германівка с. IX 350, 3 5 7 .
Гальстат м. IX 1 3 9 4 .
Германія див. IX Німеччина.
H a r o m szo k IX 1 3 0 4 . Герман суддя X див. Гапанович.
Гвоздець V I 625 . Гиковці с. V II 15.
Гвоздів с. V I 306. Гинкович Іванко зем. V II 15.
Гдашицький Яцко намісн. галиць. V Гира Іван козак V II 52 5; V III-3, 21,
4 3 4 -6 . 42 , 4 9, 52, 60.
Гелон місто І 103. Гиннар (!) Григорій посланець Хмельн.
Георгія острів І 325. IX 13 25 .
Германаріх і його держава І 14 8, 165, Гиря Данило нак. полковн. білоцер. IX
178, 5 4 3 -5 4 5 . 1011, 1127.
Гермесові близниці ур. І 52. Гімберґ м. III 7 5-6.
digitized by ukrbiblioteka.org
Гізель Інокент. ред. V III-2, 97; X — 153, 154. 157, 158, 178. 188, 199.
ігум. 3 5, 89, 9 6 -8 , 136. 2 0 3 , 236, 2 4 2 , 280, 2 9 2 -2 9 4 , 2 9 6 .
Гінта потік IX 5 41 , 5 4 2 . 3 0 9 , 3 3 2 , 3 5 4 -3 5 6 , 3 5 8 , 3 6 6 , 372,
Гірки (або Горки), м. IX 1167, 1 2 0 2 , 4 10, 4 1 8 -4 2 1 , 490, 5 60, 1 5 2 3 , —
1 2 0 3 , 1 2 1 6 , 1257, 1 2 6 0 , 1262. Мин. V III-3, 1 19.
Гіспанія IX 529, 5 7 7 . Глух Йосип полк, умань. IX 1 9 8 , 200.
Гіка Ю рій госп. молд. X 188, 1 90. 30 9 , 5 27, 5 4 3 , 5 6 7 , 5 6 8 , 571, 688.
Гліб кн. І 4 8 7 . 8 7 9 , 1041, 1042, 1523.
Гліб Володимирович V I 3, 4, 7, 8, 14. Глущенко отам. ром. X 82.
Гліб Всеславович кн. минсь. II 111-12, Гнізда p. II 3 73.
270. Гнійниця м. II 17 3 , 2 5 8 , 4 3 0 .
Гліб Святославич II 5 3, 6 8. Гнилецький манаст. IV 2 6 4 .
Гліб Святославич II 2 0 5 , 23 3, 23 5 , 326. Гнідава c. IV 113.
Гліб Ю рієвич II 1 5 7 -8 , 173, 178-9. Гниле море V III-2, 2 5 .
1 8 4 -7 , 1 97-9, 21 0 , 340-2. Гнилий Тикич p. V II 15.
Гліб Ю рієвич кн. дубров. II 302 , 3 0 8 -9 , Голяд (Галінди) І 72, 74.
Глібів м. II 3 5 4 . Горзувіти м. І 96 .
Гліб Зеремієвич бояр. III 4 4 , 51. Горинь р. і Погорина І 36, 308; V I 49.
Гліб Святославич кн. III 188. 50; V III-3, 40, 5 4, 6 4 , 151, 154-5,
Гліб Ю рієвич кн. III 21 3 , 215. 1 6 0 , 1 6 4 , 167, 18 0 , 181; IX 69, 1150:
Гліб Володимирович кн. IX 1 008. X 2 7 6 -7 , 2 8 1. 28 7 , 34 4 .
Глібович воєв. смол. IX 14, 3 5 2 , 3 54, городища І 38. 3 6 1 -3 6 2 .
355, 364, 366, 1450. Городниця c. І 37.
Глібовка c. IX 851. горючий камінь І 71. 101, 102, 2 9 1 .
Глинськ м. IV 8 7, 281; V I 2 8 4 ; IX 9 4 7 , Голі гори ур. II 3 7 2 .
1 3 42. Голтав II 600.
Глинськ м. X 1 5 0 . Гомій II 3 3 6 .
Глинський шл. IX 95 2 , 9 6 0 . Городен і князів. II 122, 143, 194, 3 0 1 -
Глинський кн. V ЗО, 171. 2. 3 0 4 . 3 0 6 -7 , 3 9 6 .
Глинські кн. V II 17, 5 4, 2 4 2 , — Бог Городок II 20. 9 5, 158. 465; III 38,
дан V I 306; V II 59, 83, 89 , 9 0 , 98; 43. 157-8: IV 121-2; V 39 , 212,
— Василь Дашк. стар. черк. V II 8 4 - 2 4 9 , 2 6 7 . 3 0 8 , 31 7 , 4 3 9 , 503; V I
5, 98, 133; — Ізан Дашк. ст. черк. 34. 4 5 . 50, 75, 101, 108, 1 6 0 , 174-5,
V II 98. 177, 180. 199, 2 2 0 , 2 5 7 , 517, 53 6 ;
Глинський Василь кн. IV 28 2 , 2 8 6 -8 , IX 5 5 0 , 5 51, 5 6 3 , 8 7 9 , 1 1 1 4 -1 1 1 6 ,
2 9 0 , 4 8 5 -6 ; — Іван 282; — М ихай 1118. 11 19, 1137. 1140. 1 1 4 9 , 1 1 6 0 -
ло 2 8 0 -2 , 2 8 3 -6 , 2 8 7 , 2 8 9 , 3 3 4 . 1162, 1 3 9 8 , 1 4 60.
Гладковичі V 21 7. Горошин м. II 78. 3 4 6 .
Глиняни м. V 354; V I 78; V II 30; Городець м. III 155.
V III-3, 5 2 , 6 6 -7 ; IX 2 4 8 , 2 6 3 , 272, Говдиревські кн. IV 2 7 7 .
4 4 0 , 5 4 4 , 5 4 8 , 550, 5 5 2 , 5 5 9 , 5 6 5 , Голчедаів м. IV 1 9 9 , 210.
5 7 4 , 5 75, 5 78 , 63 8 , 6 5 0 , 6 5 1 , 6 5 3 , Голчедаїв замок V II 14, 19.
914, 9 2 7 , 9 8 3 , 1105, 1114, 1139, Гончариха c. V III-3, 58-60.
1 4 6 0 -1 4 6 2 , 1550. Гончариха могила IV 501; — ур. IX
Глухів м. V I 287; IX 37 0, 4 1 6 ; II 3 3 7 , 77, 2 3 5 -6 , 2 3 8 , 24 4 , 257, 4 4 1 .
~ князів III 178; X 3 4 , 20 3 . Городельський акт IV 182, 189, 2 6 0 ,
Гладкий V III-1 , 1 0 8 -9 , 1 1 2 , 130. 371, 391.
Глубока p. V III-2, 4 0 . Городло м. IV 47, 5 6, 193, 19 6 , 199;
Гладкий полк. V III-3, 78 , 1 8 3 , 2 56; — V 133, 190, 2 6 9 , 3 17; V I 33, 107,
М ат. полк V III-3 , 2 7 9 ; IX 1 3, 16, 1 3 6 , 58 5; IX 1 4 6 0 .
Городно м. і вол. IV 2 0 4 , 2 0 6 , 2 3 2 , Городельська королів. V I 199, 2 0 0 .
252, 286, 3 8 5 , 450; III 81; IX 4 8 9 , Горські кн. V I 5 9 8 .
1202, 1214; VI 12, 171, 44 8 ; X 237- Гошовські V I 240, 245, 611; — свящ. X
8, 2 4 2 , 246. 436.
Годле поле ур. V 3 7 4 . Гоголів M. V II 25 7; IX 76, 1247, 1250,
Гойські шл. V 2 6 6 , — Анна 265, 2 68. 1411; X 2 6 7 -8 , 3 2 1 .
Головецько с. V 269. Голуб О лифер Остап, геть. V II 59,
Головчинські V 32. 4 8 9 , 492-3, 4 96, 511, 5 2 7 , 5 4 6 , -
Головенки шл. V 43. Ю р. шл. V II 422; — посол IX 1179.
Головн; шл. V 32. Голубок ват. V II 163, 172.
Гольче с. V 102. Голтва м. V II 2 58, 276; X 147, 208 -9 ,
Гольшанські кн. V 29, 31, 483; -—Ю рій 214, 218-20, 22 9 , ^ p. X 202, 205,
V 529; — Іван Ольгимут. IV 330-1; 211, 224, - С уха Г. X 203.
- Ів. Ю р. IV 2 68 ; - Олекс. IV 266; Гордієнко Яцко коз. V II 473, — Дац-
- Семен IV 199, 202, 204. ко коз. 528.
Горностаї шл. IV 32, 33, — Іван 34. Гордій Іван коз. V II 4 7 3 .
Городенка манаст. V 268; IX 1 1 4 6 . Городецьке м. V II 2 5 8 .
Городельські привілеї V 51, 52, 59, 66, Горошин м. V II 176, 2 2 7 , 234.
45 1 , 4 5 3 -5 5 . Горушкевич Іван коз. V II 55 6 .
Городецькі кн. V ЗО. Гострий Камінь ур. VII 2 23-4; IX 3 5 8 .
Городище V 43, 2 6 3 , 2 6 5-6 ; V I 6 27; Городенський манаст. V III-1, 194.
IX 1343. Горбацький Йосип, ред. V III-2, 97.
Горожана с. V 179. Горохова діброва V III-2, 189.
Гороновські шл. V 33. Головацький V III-3, 33, 72, 82, 91, 116.
Гочів с. V 1 97. Горностайполь м-ко V III-3, 215, 277;
Гошів манаст. V 262. IX 221, 2 2 4 , 772.
Гоща с. V 2 66; V III-3, 61, 156, 164, Голота Ілля V III-3, 181, 184.
167, 178; IX 18, 1 5 8 -9 , 162, 191. Гоголь полк, наддністр. IX 1207, 1447;
276, 1 1 7 9 , 1318. 1342; X 27 8 , 292; X — Остап полк, поділь. 262, 266.
- манаст. V III-3, 16. Гойский IX 4 6 8 , 472.
Голешів с. VI 149. Голенецький Ів. накази, полк. ніж. IX
Голубець VI 6 2 6 . 1382.
Гнойниця V I 625. Голінський менуат. X 22 6, 3 2 5 , 331,
Гнилецькі V I 611. 348.
Гнідава с. V I 77, 149. Головня шл. X 285.
Гоздів V I 626. Головин М. дяк IX 1072, — П етро
Гойські шл. V I 598. окольн. IX 801, 823.
Головенка с. V I 20 2 . Гомер IX 282, 387 . 441.
Голинські шл. VI 240, 2 4 5 , 611. Гомон (Haumont)icTop. IX 1131, 1456.
Головчинські кн. V I 5 98 . Гондіус гравер IX 1490.
Голятицькі шл. V I 244. Гонсевський гетьм. польн. лит. X 85.
Горай м. VI 2 46 .
Горбацький И осиф, коад’ютор митроп.
Горайські V I 611.
IX 86 0 .
Горбачовський Діон. й Іван шл. VI Горечко розб. IX 54 4 .
240.
Горкуша (О ркуш а) Филон IX 222, 22 4 ,
Гординський V I 2 4 4 , 611.
2 4 7 , 3 2 3 -3 2 5 , 329, 332, 7 2 8 , 8 3 0 ,
Горжків V I 6 2 6. 834, 83 6 , 84 0 , 842, 87 8 , 88 3 , 902,
Горностаї VI 28 0 , 598. 1406; X 1 5 2 -3 , 197.
Городецьке стар. V I 15, 180. Годський Войтех стар. коз. IX 165, —
Горожана с. V I 270. Ю рій воєв. мстисл. 164 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Голдаківка с. IX 1060. Гребенне с. V I 270.
Голенка с. IX 621. Грежанська волость V I 2 7 9 .
Гологори с. V I 78. 101. 5 2 5 . 529. Грекович Ант. V I 5 8 6 , 599, 6 0 0 .
Гологори с. IX 653, 1 1 1 4 , 1461. Грекович Антоній V II 3 9 4 -9 , 2 8 8 .
Голштинія IX 126. Греція V I 4 3 4 , 4 7 7 , 4 8 5 , 4 8 6 , 537;
Голляндія V 185, 193, 199; IX 1406; X IX 123, 2 9 9 , 3 8 6 , 7 7 9 .
69, 301. Григорій X III папа V I 4 6 2 .
Гомель м. І 188; V III-3, 33; IX 77, 139, Грубешівська кор. V I 2 26.
2 2 5 -7 , 321, 870, 8 7 5 , 9 09, 9 2 9 -3 3 , Грудкович Олешко шл. V I 236.
9 3 6 , 9 3 9 , 1 1 5 6 , 1158; X 2 4 5 . Грабянка Гр. істор. V II 67, 181; V III-3,
Горволь м. IX 9 3 0 . 60. 89, 107, 217, 219, 2 6 2 , 2 6 8 , 2 7 4 ,
Гори м. IX 9 6 1 , 1 0 2 2 , 1 1 6 7 , 1202, 2 8 3 ; - літоп. IX 74. 75. 33 4 . 414.
1 2 1 6 , 1257, 12 6 0 , 1262. 4 9 5 , 509, 8 7 6 . 8 8 4 . 10 1 5 . 1047.
Горлиці м. IX 1 3 9 0 . 1 1 4 1 , 1475, 1 4 7 6 , 1 4 99, 1501.
Городня м. IX 4 7 3 , 4 9 0 , 499. 1155. Грибунович див. Байбузи.
Гребський Іван посол X 1 3 8 . Григорів с. V II 17, 40 3.
Греки на Україні І 8 4 -1 0 6 ; грец. культ, Григоровичі с. V 2 1 2 .
впливи на нашій терит. 55, 8 6 , 87, Григорович Івашко бояр. V II 16; П е
96 , 1 0 1 -1 0 2 , 104. 2 7 8 -2 9 0 . 3 82, 523- тро 16.
52 9 . 5 3 9 -5 4 2 ; грецько (візантійсько) - Григорович Іван писар IX 9 2 9 .
руські відн. 1 7 9 . 3 8 2 . 3 9 4 -3 9 5 , 4 0 2 - Грудницький Дан. шл. V II 423.
4 0 4 . 4 1 4 , 4 3 0 -4 3 4 , 4 3 9 -4 4 3 , 4 9 5 - Грушовець маєтн. V II 14.
511. Грабовський V III-3, 124. 14 6 , 199, 20 1 ,
Греки див. Візантія. 218.
Григорій Грек митроп. київ. V 406. Г роб Господній V III-3, 1 3 1 , 132, — св.
4 0 7 , 40 8 -1 0 . 514. 5 2 9 -3 1 . Г роб 123.
Григорій (Ю рий?) Васильковим II 122- Г рабаренко О стап сотн. лохв. IX 7 3 1 .
3. 4 17-19. Гребінка сотн. білоц. IX 492.
Григорій бояр. II 4 8 2 . Гречка опришок IX 8 7 8 .
громада II 9 6. 1 3 6 . 3 9 4 -4 0 0 . 450-1. Грибовський Ів. київ. шл. IX 74 6 ; —
4 7 3 -8 . 482; III 14. 4 9. 53. 8 4 -7 , 89, Микола польськ. гонець 1445.
91 . 1 5 3 -6 1 , 182, 1 8 7 -9 , 2 23; V 361, Григоріїв Олександр сотн. IX 414; —
3 6 3 -5 ; V II 8. Іван посол 9 0 2 ; — Осип осав. білоц.
Г рузія II 1 7 5 . 5 3 4 , 5 4 5 . 1011.
Громислава III 508.
Григорій ворник IX 4 4 5 ; — кн. київ.
Григ. Зарубський III 4 7 7 .
1127; — осав. 119; — протопоп пе
Грабовець м. IV 4 7 . 4 5 0 ; V 3 1 7 .
реясл. 732. 7 3 4 . 7 3 9 , 749; — слуга
Грабів с. V 2 6 8 .
Л упула 514.
Грабово с. V 4 8 6 .
Грило (?) полк, лубен. IX 10 1 9 .
Грежани с. V 121, 125.
Грицько уман. коз. IX 69 8 ; X 2 6 0 .
Грицківна М аргарита міщ. V 266.
Грубешів, Грубеш . пов. V 180, 190, Гришко ніжен. міщ. IX 17.
230. 323; V III-1. 181. 197-8; IX 2 5 8 , Гришкович М их. полк, білоц. IX 1523.
1 126 . Громадан бей очак IX 136.
Гдушів манаст. V 2 6 6 . Громека (B r o m e c k i) М их. полк, білоц.
Грушівська вол. V 2 9 2 . IX 3 5 4 . 3 5 5 , 3 6 6 . 392. 401.
Груш ове с. V 3 8 0 . Грум еза кап. IX 582.
Грабовецькі шл. Васько, Іван, Т р у ф а н Грошенський (!) полк. уман. IX 4 9 3 .
VI 239, 240, 245. Грунька полк. коз. IX 280.
Грабовецький шл. X 101. Груш а посол д о Ракоція IX 1 3 0 0 -1 3 0 3 .
13 09-13 1 2, 1 4 0 3 ; X — писар 191. 7 3 0 , 731, 7 4 8 , 761, 9 2 7 , 1014, 1102,
215, 2 5 6 , 2 8 4 -5 , 2 87, 316. 1 1 0 3 , 1115, 1 1 2 8 , 1 4 2 2 ; V II 2 1 7 ;
Грушевська K. M. IX 1 3 7 0 , 1 4 7 3 , V III-3, 57, 71, 83.
1474. Гуш IX 514.
Грушевський M. С. ак. IX 734, 8 1 4 , Губальд. див. Гувальд.
8 6 8 . 9 2 3 , 1370, 1 403, 1 47 7 , 1486. Губяло полк. коз. IX 280.
Грязной Борис Ч ернігів. П О М І1Ц . IX 18, Гувальд поль. полк. IX 292, 5 9 2 , 6 6 8 .
118. Гулевич ротм. IX 19 6 -198, 56 8 , 6 6 8 .
Гудж ол (Гудж ола) Дем’ян посол X 202, Г улус-К азі товмач IX 9 5 7 .
211. Гуляницький Григорій полк, ніжен. IX
Гуловський чернець X 191. 420. 490, 927, 9 4 9 , 1 2 6 8 , 1269; -
Гуляницький Гр. полк. ніж. X 61, 136, Т рохим 1 0 2 6 ; — Іван полк, корсун.
1 5 0 , 1 6 4, 22 8-9 , 24 5, 31 6 , 3 2 0 -1 , 6 9 3 . 7 3 4 . 1026, 1 0 2 9 .
345 . Гунашевський М их. підп. гетьм. канц.
Густинський ігумен X 1 91. IX 6 19, 74 3 .
Гречушна с. IX 6 9 2 . Гундоров торжчанин IX 4 5 9 .
Грималів м. IX 1469. Гуня Дмитро V II I -1. 27 0, 280, 2 9 0 ,
Гриців м. IX 30 8 . 3 0 3 -3 0 7 .
Грунь с. полт. X 260, — черкась. 2 2 9 . Гуня гетьм. IX 11.
Г уд кн. І 424. Гурма Глігор IX 890 .
Гунар кн. І 4 2 4 . H u rm u za k i E. IX 132. 145, 148, 4 8 1 ,
Гуни І 100, 12 6 , 132, 150-ТІ58, 165, 4 8 2 . 486. 523. 53 2. 5 7 7 , 5 8 1 , 598.
166, 1 6 7 -1 7 8 . Гурський Гнат слуга митроп. IX 7 4 7 .
Гучва p. І 2 0 8 . Гурій старець київо-кирилів. манаст.
Г уст (H u sz th ) м. II 493, 5 04 . IX 137, 138, 2 0 5 .
Губин м. III 155.
Г у р зу ф м. IV 30 2 . Галь Мартин II 5 58.
Густинський літоп. IV 73. Гаштовн V ЗО, 31, 415, — Ольбрахт
Гулевичі шл. V 32; V I 5 6 6 , 598; — вич 3 4 . 35, 4 1 5 . — Станіслав 34.
шл. V I 244-5; V II 189; - чівна Ґалята м. V I 64.
Гальшка V 266; V II 4 1 2 -3 , 417; - Ґават каноник львівської, латин, капіт.
Дем’ян V 608. IX 1122.
Гумнища с. V 1 8 9 . Ґавлік поль. істор. IX 1 2 3 3 .
Гурчкович фунд. манаст. V 2 66 . Ґавроньский-Равіта Ф., істор. IX 3 7 5 ,
Густинський манаст. V 265-6; VIII-2, 4 3 8 , 4 41, 49 5 , 496, 6 6 7 , 87 1 , 877,
110; — волость V I 250; — літоп. V I 9 1 0 , 1147, 1487; V III-3, 20, 75-6,
68 . 79.
Густиня, густ. манаст. IX 9 6 6 , 1004-5. Ґаліньский гонець поль. IX 2 8 2 -2 8 4 ,
Гузів с. V I 5 7 6 . 1232.
Гупва p. V I 280; V II 311. Гамоцкий посол швед. кор. до Хм. IX
Гуляльники, Гуляники VII 18, 2 5 7 , 1 1 2 2 , 1130.
2 77. Ґанскопф оберштерляйтн. IX 32 6 .
Гунченко полк. коз. V II 3 3 4 . Гаршовен Том, послан. швед. кор. до
Гулевич-Васютинський V III-1, 161, 170, Хм. IX 1 3 2 6 -1 3 2 8 .
176, 177, 1 8 2 , 1 8 3 , 188 . Ґданськ м. V I 27, 36, 56, 57, 68, 71,
Гулевич влад. 1 8 9 , 199. 8 3 , 84, 9 0, 91, 1 8 2 -1 9 9 , 211, 230,
Гуміньці с. IX 243. 2 32, 6 0 5 ; V III-3, 91, 94, 107; IX
Гусятин м. IX 1 94, 241, 5 5 0 , 6 5 4 , 146, 1 5 5 , 174, 405, 449, 1 255, 1 325,
681, 6 91, 6 9 3 , 6 9 4 , 6 9 5 , 6 9 7 -6 9 9 , 1353, 1449, 1450.
7 00, 7 0 2 -7 0 6 , 7 0 8 , 7 1 7 , 720, 721, Ґепіди І 141, 145, 1 4 7 , 157.
digitized by ukrbiblioteka.org
Гети І 89, 12 1 , 1 2 8 , 129, 134, 1 4 2 . 7 0 5 , 7 0 6 , 7 7 4 , 8 7 2 , 8 8 7 , 891, 91 6 ,
Ґ ей за кор. угор. II 1 1 7 , 144, 152-3, 9 51, 1018, 1 0 19 , 1036, 1 0 4 0 , 1043,
162, 166, 1 6 9 , 174, 424 , 4 2 7 , 4 2 9 - 1044, 10 59 , 1063, 1092, 1093, 1 0 9 7 ,
32, 436. 1098, 1100, 1142, 1170, 1231, 1 3 6 4 .
Ґер тр уда ж. Ізяслава? II 31. 1390.
Гертруда герцог, австр. III 7 4 -6 . Гонсєвский стольн. IX 2 24, 28 9 , 308.
Генуя — її торг, й колоніз. IV 2 9 7 -9 9 , 3 2 3 -3 2 5 , 327, 328, 3 3 0 , 35 2 , 3 5 4 ,
3 0 0 -4 , 3 1 0 -1 1 , 320, 3 2 2 ; V I 20 , 4 4, 3 5 5 , 3 6 6 , 9 1 5 , 1153, 1205, 1 2 5 2 ,
62. 1 2 4 3 , 1272.
ґедрой ть (Гедройц) Фльоріан кн. V II Ґонсьоркевич депутат львов’ян до Х м.
211, 244. IX 1118, 1124.
Гедройц пинсь. войсь. IX 1 405. Горайский Збігнєв кашт. київ. IX 3 6 6 .
Ґембіцкий краків. біскуп IX 269, 270, Ґордон П. мемуар. IX 1398, 1 3 9 9 .
5 20. Г оломб м. IX 1180, 11 81 .
Ґ еч (G o e s) Павло посол семигор. IX Грінвальдська битва IV 178, 2 1 9 .
250, 2 5 2 -2 5 4 . Ґраціані Каспар воєв. молд. V II 3 7 8 -9 ,
Георґіца див. С теф ан воєв. лоґоф ет IX 4 3 8 -9 , 4 4 1 -2 .
517. Г раф майор IX 1024.
Ґенестий татар. IX 6 6 6 , 6 7 3 , 6 7 4 . Ґрабовский А . іст. IX 197, 202, 2 6 9 ,
Гечиньский (Длужевский) IX 4 3 8 . 2 8 0 , 2 8 2 -2 8 4 , 291, 2 9 4 , 295, 2 9 8 ,
Гетінґен м. IX 15 39 . 3 00, 3 0 7 , 30 9 , 316, 3 1 9 , 3 3 3 -3 3 9 ,
Ґізель ігумен. IX 8 5 4 , 8 5 5 , 8 5 7 -8 5 9 , 3 4 1 , 3 4 4 -3 4 6 , 349 , 3 5 3 -3 5 6 , 361,
861, 863, 9 6 4 , 1 3 7 4 . 3 6 3 , 3 6 9 , 3 7 1 , 3 7 5 , 39 5 , 4 0 1 , 43 1 ,
Ґіжицкий королів, секр. IX 2 3 4 . 443, 444, 446, 457, 887, 894.
Ґлембоцкий двор. кор. V II 1 6 8 , 28 8. Ґржібовский ват. IX 2 65.
Ґ н езо V I 53, 5 5 . Ґродзіцкий Криш тоф коменд. Кодака
Горґинія м. І 9 8 . IX 1042, 1116, 1118, 1120, 1123-
Готи І 70, 72, 8 7, 131, 1 4 0 , 141, 1 4 2 , 1125, 1131, 1139, 1144, 1147, 1 1 4 8 ,
143, 144, 1 4 5 , 146, 1 6 5 , 1 7 7 , 5 4 5 - 1172, 1173.
546. Ґрондский Сам. іст. IX 3 9 4 , 521, 7 1 4 ,
Готи на Ч орном ор’ї І 142-149; готський 1 1 3 2 -1 1 3 6 , 1141, 1170, 1 1 8 0 -1 1 8 2 ,
стиль 57; готська теорія початку Р у - 1 1 8 6 -1 1 9 1 , 1 2 7 8 , 1321, 1 3 2 2 , 1 3 8 4 ,
си 156, 546 , 5 6 5 , 6 1 0 -6 1 2 . 1385, 1 3 8 7 , 1 3 8 8 , 1457, 1 4 6 0 , 1463,
Гора м. V I 3 4 . 1466.
Гостинь м. V I 3 4 . Ґ р о т у с рос. генерал. IX 1118.
Гловацкий слуга Потоцького IX 2 4 2 . G u m p a r th u s намісн. Руси IV 113.
Годебский Ф. підсуд. пин. IX 1152. Ґурк и шл. V 104, 105 .
Ґолємбіовского JI. теки IX 4 0 9 , 7 7 9 . Густав-А дольф кор. V I 57.
Голіньский мемуарист IX 17-19, 2 3 , Густав А дольф швед, король V II I -1, ЗО,
ЗО, 3 4 , 4 4 , 4 5 , 5 3, 56, 6 3 , 70 , 85, 130, 131.
92 , 9 8 , 103, 1 8 0 , 182, 184, 199, 20 0, Густав кор. шв. IX 72, 1 1 2 2 .
2 0 2 , 2 1 3 -2 1 6 , 22 4, 2 2 9 , 2 3 3 . 2 3 4 , Тульський Станислав стар. камінець.
2 4 0 , 2 4 8 , 2 5 7 -2 5 9 , 2 6 2 , 2 6 7 -2 6 9 , V II 184, 2 1 3 , 2 27; ~ Ян війсь. 184,
2 8 2 , 2 8 9 , 311, 3 2 4 , 3 2 8 , 34 3 , 3 7 9 , 1 8 8 -9 .
3 9 1 , 4 1 1 -4 1 3 , 429, 4 3 6 , 4 3 8 -4 4 1 , Ґурский К. іст. поль. IX 1 7 7 , 2 4 3 , 261,
4 5 3 , 4 5 7 , 46 1 , 46 2 , 4 8 1 , 4 8 8 , 50 9, 2 8 2 , 2 8 3 , 4 2 0 , 4 9 2 , 870; - Войтіх
5 1 3 , 5 4 4 , 5 5 0 , 551, 5 6 3 , 5 7 1 . 5 7 4 . нобіліт. коз. 1 57; — Гнат слуга ми-
5 7 8 , 5 8 3 , 590 , 59 3, 5 9 7 , 5 9 8 . 6 1 3 , троп. 7 4 7 ; — Станислав поль. полк.
6 5 2 , 6 6 2 , 6 6 3 , 6 6 7 , 673, 6 7 5 , 6 9 9 , 951 , 9 5 5 , 95 9.
Даки І 129, 134. 2 6. 27. 29. 31. 53. 5 8-6 0 . 86. 88-94.
Дакія І 130, 135. 140, 14 5 . 1 4 7 . 1 70. 9 8 -1 0 0 . 1 0 4 -5 . 117. 5 6 8 . 5 7 0 -5 7 3 .
179. Дашкевич поль. ротм. IX 1042.
D a n p a r sta d І 1 4 9 , 5 4 6 . Дарманський манастир V III-1, 15.
Давид Всеславич II 124. Давиденко Гнат посол X 160.
Давид-Ігоревич кн. II 69 , 7 2 -7 , 9 1 -1 0 0 , Давид нім. капіт. IX 1 10 2 .
302, 317, 3 6 3 -4 , 3 8 5 -6 , 3 9 0 , 392, Давидів Гнат IX 6 8 8 .
396, 4 0 8 . 4 1 0-1 3 . 518; III 198. 216. Давидка міщ. IX 4 5 9 .
2 18. Дальберґ швед, генер. IX 1399.
Давид Ростиславич кн. смолен. II 1 9 3 - Даниїл ігум IX 9 6 7 .
20 2, 2 0 4 -7 , 2 0 9 , 21 3. 2 1 7 , 2 2 0 -1 , Данило „гетьманичів” IX 1154; — глу-
223, 272, 521; III 204, 4 1 9 . хівський сотенний писар. 42 6 ; —
Давид Святославич кн. черніг. II 72, Грек, Данило Калуґер, Олівеберґ,
81-2. 86. 8 8 -100. 1 0 2 -3 , 109, 111. 9 1 6 , 9 1 7 . 918, 9 6 6 , 9 9 7 . 1074. 1 076-
118, 3 1 8 , 3 3 2 -3 ; III 2 0 6 , 4 1 9 . 1081. 1 1 0 5 -1 1 0 9 . 1130. 1131. 11 7 8 -
Данилів м. II 602; III 88, 148; V II 2 7 6 . 1182. 1186 . 1187. 1189, 1190. 1 2 0 9 ,
329. 1220. 123 2 , 1 2 3 4 , 1238, 1239, 1 2 4 3 ,
Данило Романович кор. II 229, 2 3 6 , 1 2 7 8 , 1 2 7 9 . 1281-1285, 1 2 8 7 . 1288,
23 8-9 . 244. 2 4 6 -8 . 2 5 0 -3 . 2 8 9 , 2 9 8 , 1294. 1 2 9 5 . 1321. 1333. 13 3 9 , 1365,
3 0 1. 31 0-1 1 . 371. 3 8 0 -7 . 389. 3 9 4 . 1 3 9 4 -1 3 9 6 . 1426. 1428 . 1429. 1431-
3 9 8 -9 . 4 00 -2 . 47 1 -2 . 4 7 5 -7 . 4 7 9 . 1 4 3 3 . 1 4 3 6 . 1 4 5 5 , 14 6 7 , 1471, 1548,
4 8 2 -4 . 53 8 . 5 4 3 -4 . 5 4 7 ; III 17 -9 2 , 1 5 4 9 ; - Калуґер X 57, 62, 6 4 -5 ,
1 5 6 -6 1 . 168. 170. 202. 2 6 7 , 2 69; V 68. 330, 358; — сотн. понур. IX 932;
29. ЗО. — козак з Лохвиці X 83; — С тепа
Данія II 80. 116; VI 13. 192; IX 13 9 1 . нович осав. X 2 7 9 .
1394. 1 4 0 6 . 1 4 0 9 . 1 4 3 2 ; X 69. 71. Данилів. Данилович Василь посол Хм.,
Данило ігум. III 406. 485. див. Василь Данилович.
Данило Заточник III 492-3. Данилович польсь. шл. IX 64. 412; —
Данило Мстиславич кн. III 109-10. стар. 1461.
Данило кор. IV 9. 88; V 5 0 8 -9 ; V I 26. Данченко Лесько сотн. коз. IX 20 3 .
298. 303. Дарій персь, цар IX 1497.
Данило єп. волод. V 52 8. Дашков Андр. стольн. воєв. X 167.
данники V 134. 13 6 , 2 06. Дамаськ м. IX 967, 993.
данні люди V 1 1 9-1 3 3 . Данков замок IX 1364. 1 3 7 7 , 1380.
дань V 121-32, — медова 131. Дарданели IX 33. 47, 48.
Дашів IX 87 9 .
Давидів VI 2 3 7 .
Дашков IX 1 2 6 7 .
Давидова Станко шл. V I 237.
дворище І 355; V 123. 127. 129, 131,
Даниловичі шл. V I 611. 212-4.
з Данискович Дмитро шті. V I 242. Дверень II 2 1 4 . 286.
Данславич Іван шл. V I 2 3 6 . дворський III 232; V 2 8 9 .
Давид-городок м. VII 457; IX 1150, Дворець с. V 2 6 5 .
1 2 7 1 , 1405. Двина p. V I 188.
Давид-городок X 2 8 7 -8 . Дворецький Василь накази, полк. київ.
Данилович Ян воєв. VII 3 2 8 , 362, 3 6 3 , IX 691, 7 4 6 . 1247. 1 2 6 9 , 1 3 0 7 , 1359.
380, 54 6 . 1 4 0 5 ; X 136, 2 6 1 .
Дашів м. VII 15, 2 5 7 . Декебал І 129.
Дашковичі шл. IV 4 8 5 -6 ; V 33, 35; — Деревляни, деревлянська земля І 200.
О стафій V 35. 201, 236, 241, 2 5 9 , 3 08, 3 6 4 , 3 7 3 -
Дашкович О стаф ій староста черк. VII 375, 412, 418. 4 2 4 -6 , 4 3 7 , 4 3 8 , 4 4 7 .
digitized by ukrbiblioteka.org
4 4 8 , 4 5 7 , 4 6 9 , 4 7 9 , 5 5 4 ; їх шлюб Дениско арх. жидичин. IX 1 522, 1523.
33 9 ; їх культура 253; похорон 6 5, Денисов Івашко путивл. IX 4 7 1 .
270, 3 3 3 ; — деревська земля II 8, 45 , Денгої стар. сокаль. IX 10, 2 7 5 , 5 7 8 ,
2 6 6 -8 , - IV 5, 9, 18. 5 8 0 , 5 8 3 , 585, 5 8 9 , 652.
Десна і Подесення І 6, 9, 10, 11, 39 , 73, Дербиш пристав хан. IX 20 5 .
1 7 1 , 193, 2 9 4 , 295, 303; V I 9, 11, 14, Дериглаз Гаврило сотн. Неч. полку IX
2 8 3 , 287; V II 17, 42; IX 326, 3 4 8 -9 , 1277.
47 2, 1012-3. Дерский шл. IX 1378.
Демид кн. пин. II 310. Дерубжинський Гаврило митроп. слуга
Д ем ’ян Куденевич богатир II 3 58. IX 74 7.
Деревич м. III 15 5 . Демидово с. IX 8 5 1 .
десятник III 23 6 . Демківка с. IX 966, 1036, 1 0 3 7 , 1039,
Девлєт-бірди хан IV 3 0 8 , 311 , 318, 1060.
4 8 8 -9 ; V II 3 2, 3 8, 40; V III-1, 45 , Дептівка с. IX 433 .
54 -5 . 64, 71. Деребчин с. IX 3 2 0 , 3 38, 6 7 3 .
Дедько Дмитро воєвода IV 40, 6 0, 430 , Дерновичі с. IX 7 7 2 .
4 3 2 , 43 3 ; V 313; V I 2 4, 2 8. Д зідзя р. див. Ж ижія.
Деражиці манаст. V 2 6 7 . Дж урин p. І 37.
Дергло с. V 212. Дж ані-бек хан IV 3 2 2 , 324; V II 3 4 8 ,
Деревне с. V 2 6 7 . 3 86 , 512, 515; V III-1, 46 , 5 4 -5 , 62-3,
Дернів с. V 190. 227.
Дермань манаст. V 2 6 3 . Джелаль-ед-дін хан IV 31 7 , 490.
десятина V 277; V II 4 5 , 1 3 9 . Д ж усичі с. V 178.
десятинники V 476. Д ж урдж ево м. V II 1 9 9 .
десятники V 2 8 9 , 29 1 , 2 9 7 , 3 0 9 , 3 6 5 , Джалалий (Джелалій, Джеджалій, Д ж е-
36 6 , 3 6 8 . джеля, Дзедзю ля, Ждалали, Ж енж е-
Демидецькі Іван й С теф ан шл. V I 2 3 9 , ля, Чижелій) кропивен. полк. IX 9 1 ,
24 0 , 2 4 2 . 92 , 2 3 6 , 2 3 9 , 2 4 2 , 2 4 7 , 2 4 8 , 262,
Дершняки V I 6 1 1. 285, 2 8 6 , 2 9 2 -9 6 , 3 0 7 , 309, 3 5 1 ,
Демидів с. V II 4 2. 551, 5 6 7 , 688, 698, 7 34, 7 3 5 , 7 3 6 ,
Демкович сотн. коз. V II 203. 7 4 3 , 7 6 7 , 137 2, 1523; — полк. іркл.
Дениско Семен стар. житом. V II 2 1 4 . X 6 1, 109, 136, 191, 2 2 5 , 316, 3 4 5 .
Дерекал Данило полк. коз. V II 4 7 3 . Джірардіні австр. агент у Варшаві IX
де Бопляп І. Л. V III-1, 21 3 , 218, 221, 438, 475.
223, 2 2 4 . Д ж устініані венеціян. посол у Відні IX
Дервинський прав. деп. V III-1 , 1 6 1 , 480. 487, 781.
162. Дж улай сотн. X 147, 3 1 9 -2 0 , — Федір
Дервинський Лаврін V III-1, 10, 11, 16, полк. черк. X 323, 330.
85, 86, 8 9 -9 3 , 96, 1 4 0 , 1 6 7 , 170. Дзбановский польсь. бранець IX 1089.
Дермань V III-1, 8 1 -8 3 . Дзедзюль див. Джалалий.
Демко Лисовець V III-3, 2 7 4 , 281. Дзержатовський полк. коз. IX 28 0 .
Дедеш -ага IX 110 0, 1446, 1 4 4 7 , 1 4 49 ; Д зєрж ек стар. жидич. IX 4 4 1 , 4 4 4 .
X - 22. Дзіковський (Дзіка, Дзік) Іван полк. IX
Дедюля див. Джалалий. 414, 1 049, 1505, пор. 102, 180, 1 5 4 5 .
digitized by ukrbiblioteka.org
9 8 0 , 992, 9 9 8 -1 0 0 2 , 10 04 , 1 0 0 8 , 1 22 7; X 220; - місто І 195, — ви
1 0 1 0 , 1016, 1018, 1021, 10 25 -1027, сочина І 21.
1031, 1032, 1 03 7, 1 0 3 9 , 1 0 41 , 1044, Д ор огобуж м. І 303: II 98 , 2 7 8 , 293,
1 0 4 9 , 1050, 1 0 5 5 , 1056. 1 0 5 9 , 1065, 3 6 7 , 38 6; III 226, 421; V 2 6 3 . 486;
1 0 7 7 , 1084, 1088, 1101, 11 04 , 1115, V I 49. 102. 104 . IX 220, 4 0 5 , 5 0 2 ,
1136, 1 140, 1141, 114 5, 1 1 4 7 , 1151. 6 2 7 , 9 0 8 -9 , 91 1 -1 2 . 9 1 5 .
1 1 6 5 , 1193, 1 1 9 8 , 121 3, 1231, 1240, Добрихів с. II 457 .
1 2 4 3 , 1253, 1 2 6 6 , 1 270, 1272, 1275, Доброгніва-М арія Ярославна II 23.
1290, 1 2 9 2 , 1 3 5 7 -1 3 5 9 , 1412, 1415, Д оброслав бояр. II 4 8 2 ; III 51, 5 7 -8 .
1 4 1 6 , 1433, 1 4 3 4 , 1446, 15 11 , 1514, Довге поле (H o s s z u m e z o ) II 5 0 4 .
1 5 1 8 , 1519; X 43, 4 6, 7 6 , 79, 85, 87, Долобське озеро ур. II 102, 2 7 1 .
1 3 5 , 148-9, 159, 165. 1 9 7 -8 . 200, Домамиря печера ур. II 6 0 4 .
20 2. 20 4 , 2 07, 2 0 9 . 211, 21 9, 2 27, Дорогичин м. і вол. II 3 6 7 , 3 7 1 -2 , 3 7 4 ,
2 2 9 , 23 9 . 2 4 1 -2 . 2 4 7 -8 . 2 5 0 , 2 5 3 -4 , 3 8 4 , 3 9 8 -4 0 0 . 4 5 5 . 5 5 6 -8 ; III 44. 5 6 ,
2 5 9 -6 4 , 2 6 6 , 293, 313, 3 2 1 , 357: - 6 3 , 72; IV 6. 3 7 , 5 6 -8 . 16 5 , 232, 235-
Дніпрова дорога І 2 8 2 , 2 91, 30 3 , — 7, 2 5 1 , 3 9 7 , 4 7 5 ; V 33, 39 , 1 7 9 ,
лиман І 89 , 91, див. ще Білобережжя, 181, 2 0 5 , 2 94, 302, 34 0: V I 12, 51.
імена дніпр. порогів І 6 1 9 , 6 2 1 . 5 3 . 10 8 . 18 8 . 2 4 7 -8 ; IX 41 3 ; доро-
Дністер і П одністров’я І 9 -10 , 37, 4 5, гич. привілей V 181-2. 205.
70, 74, 87, 1 0 3 . 106, 116, 128, 129, Добринська земля IV 108-9, 110, 112-
1 3 0 , 131. 132. 145, 1 54 , 163, 1 7 2 , 13. 23 6.
17 6 , 17 7 , 201, 202, 2 0 5 , 2 2 2 , 2 3 4 , Довгірд IV 191.
2 3 6 , 237; IV 2 94, 3 1 6 ; V I 2 6, 5 7, Довґовд Ю рій кн. IV 4 6 8 .
58 , 251, 2 7 0 ; V II 9, 14. 19, 2 0 , 199, Д обра с. V 92.
2 0 1 , 203, 210, 24 2 , 24 3 , 3 4 9 , 3 5 8 -9 ; Добромиль манаст. V 263.
V III-1, 64, 2 0 7 -2 0 9 , 2 2 8 , 2 5 8 , 260; Добряни с. V 1 97, 2 6 7 .
V III-3. 94, 113. 1 7 5 . 176, 1 7 8 . 179. Добрянські V 92; V I 2 4 0 , 611.
215. 2 2 0 , 225, 2 7 1 . 2 8 7 : IX 23 . 83, Добчинські шл. V 9 5.
88, 89, 9 2 , 95 , 99 , 1 0 0 , 103, 106, Довге с. V 190.
110. 181. 1 82. 190. 2 5 3 . 372 . 4 4 4 , Довойни шл. V 32.
45 8 , 4 6 0 , 4 7 7 , 4 8 3 , 4 9 3 , 4 9 4 , 5 0 5 , дойліди V 140.
5 0 8 , 511. 5 1 4 -5 1 8 . 5 2 3 -5 2 7 . 531 , Дольські кн. V ЗО, 3 2 .
5 6 3 . 5 7 0 -5 7 2 . 5 7 9 -5 8 1 . 5 9 0 -5 9 2 . Домашів манаст. V 2 6 3 , 2 6 7 .
59 4. 59 6 . 6 0 0 . 61 6. 651. 6 5 4 . 6 5 9 . Доморадь с. V 4 3 0 .
6 6 4 . 666 , 6 6 9 , 670, 6 7 2 , 6 7 4 . 6 7 6 , Дорогів манаст. V 2 6 8 .
6 7 9 , 68 7 , 692, 7 0 1 , 9 2 3 , 9 2 7 . 94 3 . Добротвір м. V I 1 3 7 .
9 6 6 . 9 7 3 . 1 0 1 6 . 1 0 1 9 . 1025. 1031. Добряни с. V I 2 06, 2 0 8 .
1032. 1 0 5 6 . 1059. 1060. 1 0 7 5 . 1114. Д окудів с. V I 627.
1143. 1253. 1 2 9 0 -1 2 9 2 . 1 3 0 0 , 13 76 , Долина м. V I 213.
1 3 7 7 . 1 3 7 9 . 1428. 1 4 2 9 . 1 4 4 6 -1 4 4 8 . Домнікія стариця V I 4 7 5 . 4 7 8 .
14 5 1 . 1452; — побережжя 1013. Домонти кн. V I 27 9. 281.
Дністрянський C., акад. IX 8 6 6 . Дорогоїв с. V I 6 2 5 .
Добриня бояр. І 2 4 9 , 4 7 0 . 4 80. 4 8 3 . Дорогостайські V I 2 7 7 , 5 9 8 .
Д обр удж а І 1 2 2 . 128, 157. Д орогостаї V I 6 27 .
Должик с. І 52; V I 2 6 8 . Дорогунь м. V I 5 9.
домашні звірята І 3 8 -3 9 . 254, 255, добичництво V II 57. 7 8 -9 . 8 1 -2 . 2 7 0 ,
256. 3 1 0, 311.
Донець p. І 42. 53: II 3 2 0 . 3 46 ; IV 87. Добриничі с. V II 3 2 3 .
500; V II 10, 13: IX 58, 4 1 4 , 55 8,
Долмати шл. VII 585; — Григорій 58 5: Дроміхайт кор. 128.
— Константин 5 8 5 . дружина III 2 4 9 -5 0 . 3 0 2 -1 1 . 313.
Домбровський Вас. шл. VII 422. Дробовщина с. V 44.
Домецький Гавриіл VII 4 19. Дрогобич, Дрогобиччина V 193, 4 4 3 .
Донець полков. коз. V II 4 8 8 . 4 44 ; V I 49. 1 05 . 108. 118, 213, 2 1 6 .
Дорофеєвич Гариїл клирик VII 411, 227. 2 5 8 . 262. 27 2.
585. Дроздовичі с. V 81.
Дорошенко М ихайло гетьм. V II 3 7 3 , Друцькі кн. V ЗО. 32. — Ю рій Друць-
4 6 8 , 5 0 9 , 511, 5 2 7 , 5 4 7 , 5 59 -6 0: кий-Горський 602.
V III-1. 20-2. 2 5 -3 1 . 33. 36. 4 1-3 , 58, Дрогойовські шл. V I 611.
71. Дрогомирецькі V I 2 4 0 . 2 4 2 , 245.
Додошенко Іван полк. IX 157, 165, Дрогошів с. V I 2 3 7 .
1 2 0 1 -1 2 0 4 , 1210, 1222: - М их. 898. з Дрогошова шл. М арко, Ленько, Оле-
1 500, — П етро гетьман 1 6 5 , 721. хно І 2 3 7 .
7 8 2 , 11 0 2 . 1331. 1420. 1 5 0 7 . 1539. Драгошівське городище V II 15.
— П етро полк. прил. X 61, 316-8, Древинський Лавр. шл. V II 4 3 0 , 4 4 4 -8 ,
327, 3 4 5 . 4 9 8 . 4 9 9 , 50 8 .
Добєшовский Станислав IX 1116, 1123. Дробні Криниці ур. V II 58.
1125. Драгила (Брагил) Федір посол Хм. IX
Добриня герой билин. IX 188. 106, 108.
Довбуш герой пісень IX 184, 188. Драгоманов М ихайло іст. IX 93, 96,
Довгаль Степан полк, миргор. X 149- 184, 189, 304, 422, 7 1 6 , 1132, 1370,
50, 155, 1 6 0-2, 165, 177, 180, 187, 1473, 1549.
1 90, 1 9 4 -5 , 2 0 3 . 2 0 5 -7 . 219. 225. Драло Корній міщ. IX 1 2 5 8 .
2 3 2 , 2 4 3 -4 , 311. Дрозд полк. IX 601.
Долгорукий Ю . воєв. X 316. Дрань Корн. нак. полк. X 49.
Долгоруков кн. воєв. брян. IX 270: — Драгомірна IX 582, 5 83.
Ю . О. кн. 1 0 7 3 . Дріжиполе IX 9 6 6 , 1 0 4 4 -1 0 4 9 , 1 0 6 1 ,
Домановский А . іст. IX 1296, 1432. 1419, 1 4 4 7 .
Долговський Ониско коз. Черк, полку Друть p. IX 9 4 9 , 1263.
IX 5 5 2 , 556. Дубецько м. І 2 1 6 .
Домарадзкий Ґабр. поль шл. IX 77, Дуліби нар. І 1 81 , 200, 2 0 6 , 208, 209,
266. 213, 241, 373, 410, 4 1 9 , 5 4 2 .
Домбровский П. ловчий брасл. IX 1093. Дунаєць p. І 214; V I 194; IX 2 6 6 -8 .
Доментіян диякон IX 6 6 2 . Дунай і П одунав’я І 6, 70, 102, 103,
Донець Тишко еміґр. IX 1226; — Іван 110, 119, 122, 12 8 , 129, 130, 138,
зап. X 1 26, 146, 15 8 , 1 8 3 , 185, 192- 141, 143, 1 4 4 , 15 5, 156, 157, 15 8 ,
3. 22 0 , 232, 238. 15 9, 16 0, 161, 163, 164, 166, 167,
Доні королів, секретар IX 142, 5 4 9 -5 5 1 , 16 8, 169, 170. 171 , 176, 177, 181.
556, 5 7 5 , 5 7 8 -5 8 0 , 5 8 3 -5 8 5 , 590. 182, 2 0 1 , 206, 221, 222, 2 2 3 -2 2 4 ,
59 2 , 595, 5 9 8 , 59 9 , 651, 652. 6 5 5 , 225, 226, 2 3 3 , 2 3 4 , 2 3 6 , 237, 242,
6 5 6 , 66 8 , 671, 6 7 2 , 676, 6 7 7 . 983. 2 4 3 , 282; V I 2 3 -4 , 26 , 57. 60. 178;
Дорош полк. полт. X 163. V III-1. 42. 48. 228. 2 51; V III-2, 13-
Д охтуров моск. гонець IX 4 0 4 . 4 0 5 . 4: IX 137, 138. 2 3 7 . 3 0 5 . 381, 519,
Добрудзька О рда IX 288. 523. 52 6 . 5 3 4 . 536, 5 4 4 , 8 9 3 , 9 0 4 ,
Домінтов с. IX 733, 734. 9 0 5 , 9 2 1 . 944 . 9 4 8 , 9 5 1 , 95 2 , 1021,
Дорогожичі передмістя IX 32 9 . 1023. 1184. 1375. 1 3 7 7 -1 3 7 9 . 1 4 1 5 .
Дреговичі і їх земля, етнограф, принзл. 1416. 1427. 1448. 1455: X 34. 133.
І 186. 187. 200. 257, 3 7 4 . 411. 419, Д убен м. II 98.
42 5 , 4 2 6 . 4 8 7 . II 3 0 0 -1 . 308. 35 9 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Дубровиця місто і князівство II 3 0 2 , Евтимій єп. брян.-черніг. V 4 0 8 .
3 0 4 , 30 8 -9 . Европа IX 6. 105. 2 8 2 , 4 4 6 , 5 2 1 , 5 8 9 ,
Дуліби нар. II 3 5 9 -6 1 , 374. — Східня 6. 569, — Центр. 589.
Дунай боярин III 3 8 1 . Ейнгорн віст. IX 8 1 3 , 85 2 -4 , 8 5 7 , 861,
Дубницька хроніка IV 4 3 9 . 1 3 7 4 ; X 95 -6 . 9 8 -9 .
Дубищ а манаст. V 263, 48 6 , 5 0 0 . Е леуф ерія. Етерія остр. І 283, 290.
Д у бн о м. V 260, 263; V I 49, 1 0 2 . 104; Елек І 4 2 4 .
V II 156; V III-3, 8 3, 96; IX 2 3 6 , Ельбінг м. V I 57 -8 ; IX 1 1 6 6 , 1294.
2 3 7 , 24 7 , 2 4 8 , 2 6 2 , 2 71, 2 7 4 -2 7 6 , Еланський стан і ух од V II 54.
2 7 9 , 773, 91 4 , 9 2 7 , 9 4 7 , 9 4 8 , 9 5 1 , Етерик кор. V I 24.
1104. 1231. 1342, 1361, 1444, 1 4 4 5 ; еміграція укр. V II 2 5 6 -6 0 . 2 6 2 . 2 6 9 .
X 2 2 6 , 290, 2 9 3 . Енне м. V I 24.
Дубрівка Руська c. V 1 8 9 . Енгель І. іст. IX 5 21.
Дубровицькі кн. V 29, 32. Енбеков татар. X 2 6 5 .
Дунаїв м. V 562; V I 101. Ереглі м. IX 928. 94 4 .
Дубравські шл. V I 240, 611. Ечед м. IX 1323.
Дубровицькі кн. V I 2 7 7 , — Іван 2 4 0 . Еспанія V I 193-4.
Дубрівка c. V I 2 6 5 .
Дуліби c. V I 2 3 7 , 625. Євлашкович Вас. влад. V 4 8 8 .
з Дуліб Івашко шл. V I 2 3 7 . Євлашевський шл. V I 3 36; — кашт.
Дубечня V II 42. смол. X 298, 310, 315, 334, 3 4 5 , 3 5 7 -
Дубослей ур. V II 54. 8.
Д убина Ів. полк, корсун. IX 1 4 6 7 ; — Євфімій густин. намісн. IX 5 3 5 .
Мисько. наказний гетьман (!) IX Євський IX 73 4.
1018 Євфимовський В. іст. IX 5, 1509.
Дубовик Клим коз. IX 1070, 1071. Єгипет V I 4. 2 2.
Дубовский ксьондз IX 1510. Єгпуець c. IX 884.
Дуґляс швед, генерал IX 1 131, 1 3 5 9 . Єдлинський привілей V 85.
Духонин Семен слуга печер. IX 7 4 7 . Єзуполь м. IX 193.
Д уброва IX 1 1 4 0 , 1202, 1 2 1 4 . Єлизавета Яр. кор. норв. І 32.
Д унай-город м. IX 240. Єлецькі кн. III 1 8 0 .
Дунайські князів. IX 4 4, 4 27, 8 9 9 , Єлтушків м. IV 199 , 210.
1240. Єлминка c. V 217.
Дю рч c. II 4 96. Єлович-Малинський О ст. V I 5 8 1 -2 ,
Дядченко Семен цехмістер IX 850. 5 8 6 , 592: — влад. V II 4 2 9 .
Дяконов М. іст. IX 8 6 8 . Єльня c. V I 2 6 6 .
Дяченко Ів. коз. IX 9 2 7 . Єлець шл. V II 5 4 6 .
Дядків ··. III 1 5 5 , 157. Єльський Лукаш маршалок пин. IX
Дядг.овичі c. V 170, 48 6 . 1151-2, 1400-2; X 2 8 3 -4 . 2 8 6 , 288; -
Дятловичі c. V 2 63. полк. поль. IX 6 2 5 .
Дядкович Гліб шл. V I 23 6 . Єляков моск. посол IX 175, 2 0 5 .
Дядько Опанас стар. зап. X 162. Ємйоловський мемуар. IX 4 3 7 . 1104,
1115, 1157.
Евлиск (?) кн. І 4 24. Єне IX 1 4 3 3 . 143 7. 1549, 1 5 5 0 .
Евпраксія Всеволод. II 79. Єремія патр. V 4 2 2 . 506. 5 4 5 , 5 4 7 ,
Евстахій Мстисл. II 2 6. 5 5 0 -6 0 . 5 6 2 . 572. 5 7 3 . 603: VI 5 2 1 ,
Евфінія Глібівна ціс. грецьк. II 215. 5 2 5 , 529. 5 5 3 .
Евфімія М ономах, кор. угор. II 117. Єремія ієромон. IX 1 0 8 5 . — патр. цар.
Евфрозина Мстисл. кор. угор. II 144, 1000.
152. Єрлич Яким мемуар. V II 419, 480;
V III-3. 124, 125, 15 3, 155. 217. 23 1 , 6 2 9 . 6 5 4 , 6 5 6 , 6 6 7 , 698, 731, 8 5 5 ,
2 3 5 , 2 8 1 -2 8 3 , 285; IX 5 8 . 78. 89. 870, 8 8 5 , 8 8 6 . 8 8 7 . 8 9 5 , 9 4 9 -9 5 3 ,
159, 2 5 5 . 296 . 3 0 0 , 3 2 8 -3 3 0 . 33 3 . 9 55, 1 0 2 7 , 1031, 1091, 1137, 1 1 6 7 ,
3 4 8 , 359, 3 6 5 , 3 6 6 . 3 7 3 . 3 7 5 , 4 33. 1168, 1 2 1 0 , 1213, 122 2 -1 2 2 5 . 1228.
4 3 5 , 4 3 8 , 440, 441 , 492, 4 9 3 , 49 5 , 1 2 3 2 . 1255. 1256. 1 2 6 0 -1 2 6 3 . 1274.
548, 599, 674, 715. 768, 882, 887, 1 2 7 5 . 129 6 . 1 3 1 4 -1 3 2 0 . 1323. 13 2 5 .
1104, 1 1 15 . 1 1 2 7 . 1128. 1141, 1147. 1 330. 1352. 1356. 1359, 1365, 1 372,
1 1 5 7. 1484; X 5 7, 100. 335; - Мих. 1377, 1 3 8 0 -1 3 8 4 , 1 3 8 6 , 1 3 8 7 , 1389,
Иоаким V III-3, 35. 1 3 9 1 -1 3 9 3 . 1 3 9 5 . 1397. 13 9 9 . 1405.
Єрмолинці с. V II 15. 1406. 1 4 0 8 -1 4 1 1 , 1 4 1 4 , 1417. 1425.
Єрші бояр. VII 17. 1 4 2 6 , 1 4 3 1 . 1 4 3 3 -1 4 3 5 . 1 4 3 7 . 1439.
Єремія кн. V III-3, 35. 1441. 1 4 4 2 . 1 4 4 6 . 1 4 4 8 . 1453, 1455.
Єрмолович Ю . V III-3, 109-10, 156. 1456. 1 4 5 8 -1 4 6 1 . 1 4 6 3 -1 4 6 5 . 1 4 6 7 -
Єрмолин Як. IX 7 4 7 . 1 4 6 9 . 1 471. 1489. 1 5 2 3; X 25. 27.
Єрмолич IX 85. 35. 44. 74. 90. 272.
Єршов Ан. іст. IX 5. Ждалали див. Джелалій.
Єриловичі див. Яриловичі. Желань ур. II 85. 119.
Єсько (Ясько) товмач IX 6 79, 6 8 1 -3 . Желни м. II 3 4 7 .
6 8 6 , — черк. полк. 6 6 0 . Ж еледець с. V 190.
Єськович Мих. отам. V II 118. Ж елехів V 262.
Єф рем митр, переясл. III 268. 5 6 4 . Ж еравка с. V 145, 1 46. 3 6 6 .
Єфрем єп. луцьк. V 4 5 9 . Ж еславські кн. V 32. див. Мстиславські.
Є ф рем ігум. макошин. IX 4 6 7 , 4 6 9 . Жебровський Фелікс V I 5 4 1 -2 .
Желиборські V I 240, 2 46, 6 1 1 .
Ж абче зам. V 4 9 2 , 5 00 ; IX 2 6 6 . Желиборський Павло шл. V I 2 3 9 .
Ж абокруки с. V I 3 36. Ж елиборський влад. V III-2, 131; V III-3,
з Ж абокрук Бенко шл. V I 2 3 6 . 83; IX 865, 1122; X 99, - Адам
Ж абки с. X 187, 191, 231. 350-2.
Ж аба Борис ватаж. V II 1 6 3 . Ж еребятин с. V I 17, 2 5 7 .
Ж аботин ур. V II 11. 16; — м. IX 1010. Ж ердева с. V II 17.
Ж абі аґа білгород. IX 429. Ж еребець (Чорний Ж еребець) V III-2,
Ж абно IX 1390. 3 6 , 37.
Ж абокрич м. IX 1 4 2 8 . Ж енжела див Джеджалій.
Жалівль, Жилівль с. IX 1201, 1259. Ж еґоцкий стар. бабімой. IX 146 0 -1 4 6 2 .
Ж арека м. IX 539. Ж егун посол гетьм. до Порти IX 5 3 4 .
Ж арнов м. IX 1108. Ж елябужський цар. послан. IX 1314,
Жашків м. IX 1044. 1315, 1365, 1 3 6 9 , 1 3 8 1 -1 3 8 3 , 1443.
Ж берн Варяг І 505. 1 4 4 5 , 1455, 1 4 64. 1467. 1 4 7 0 . 1503;
Жван гор. VII 14. 19. 20. X 9. 17. 20. 24 -6 . 5 1. 58. 83, 217.
Жванець м. IX 2 4 0 . 2 4 2 , 514, 529. Ж еребилов Дмитро дяк IX 634, 1062.
581. 591. 6 0 9 . 6 5 4 . 6 6 9 -6 7 1 . 6 7 5 , Ж иди II 108. П О . 2 6 7 -8 . 2 7 4 . 290; IV
6 7 7 , 6 8 4 . 6 8 9 -6 9 1 . 6 9 3 , 6 9 5 , 701, 164. 211. 321.
703, 70 8 , 7 14, 71 5 . 77 4. 7 8 0 , 8 7 4 . Жидичинський манаст. II 385; IV 330;
119 6 . 1 5 0 6 . 1548. V 240, 2 4 6 , 2 5 4 -6 1 , 327. 4 4 3 , 652-3;
Жванчик p. IX 2 4 3 . V I 102, 5 65; V III-1. 181.
Жданович Антін полк. київ. IX 6 0. 116. Ж ирослав бояр. III 42.
127. 132 . 1 3 7 , 14 6 . 147, 150, 1 56, жінка. її становище III 3 7 4 -8 4 .
215, 225, 3 2 3 -3 2 5 , 327, 329, 332, Ж иґимонт (С іґизмунд) кор. угор. і ці
3 4 8 , 4 1 9 , 4 2 0 . 4 9 6 . 551, 5 5 5 , 556. сар IV 108, 1 7 1. 185, 193; - Ав-
5 5 9 , 561, 566. 5 6 7 , 5 75. 580. 621. густ в. кн. і кор. IV 2 6 9 , 3 4 0 . 346,
digitized by ukrbiblioteka.org
3 4 7 -9 -3 5 1 , 3 5 3 , 35 8 -9, 360, 3 6 5 , 3 7 4 , Ж ивотів м. V II 43 3 , 4 3 7 ; IX 214, 217,
3 80, 390, 3 9 9 , 4 1 7 , 4 8 6 ; V 36, 2 3 5 , 236, 2 4 7 , 2 8 8 . 2 9 8 . 310. 320,
51 . 53, 68 , 2 4 3 -4 , 3 3 3 . 4 1 6 -7 , 4 4 8 , 3 6 5 . 3 7 4 . 4 9 8 , 716, 7 21, 9 5 1 , 1014.
4 5 4 -5 , 4 6 3 , 490; V I 1 2 9 , 163, 2 4 4 , 1 0 4 8 . 1052. 1 0 5 4 ; X 2 8 0 .
2 4 7 , 2 6 9 , 3 1 4 , 3 5 8 -6 0 , 3 6 2 , 3 9 8 , Жидичин м. IX 1 5 1 6 , 1 5 2 3 .
•103, 4 1 6 -8 , 4 4 0 , 4 4 6 ; V II 115-20, Ж иж ія p. IX 5 1 4 , 527, 563, 581, 58 2 .
123-5, 141-4 , 1 5 3 -4 , 3 1 7 , 3 3 1 -2 , 3 35, Ж лобин м. IX 93 0.
3 3 7 -8 , 377; — Старий Казімірович Ж мудь IV 6. 54. 97. 188. 204. 23 1 .
в. кн. і кор. IV 252, 2 8 4 -6 . 28 9 , 3 3 8 - 234. 249. 428.
4 0 , 3 4 1 , 3 5 2 , 3 5 6 . 3 97 ; V 12, 34, Ж олваж м. IV 8 7.
4 5 , 49, 50 , 53. 59, 6 0 , 6 8 -9 , 2 10, Ж олвяж волость V 290.
2 4 3 , 300, 4 1 5 -6 , 4 3 4 -4 0 , 4 4 7 , 4 5 3 , Жоравницькі V 5 0 0 .
4 5 9 , 481, 4 8 8 ; V I 8 8 , 9 3 , 126, 3 9 8 , Жоравницький М арко нар. єп. луць. V
4 0 2 ; V II 2 2 -3 , 92, 94, 10 3, 1 0 6 -8 ; 489.
— Кейстутович в. кн. IV 183, 19 9 , Ж орославська волость V 44.
2 0 1 , 2 0 4 -2 0 8 , 2 0 9 -2 2 4 -2 4 2 . 2 6 4 , 2 65, Ж овква м. V I 625; IX 166. 2 4 8 . 266.
3 0 9 , 3 1 8 , 3 9 7 , 4 5 8 . 4 6 1 ; V 4 9. 59. 2 7 2 . 1460-1. 1 5 5 0 .
60. 4 0 4 , 4 5 2 , 520, 5 2 3 ; V I 3 5 9 , 360, Ж озті води V I 286; V III-1. 276; V III-2.
3 6 4 ; - III король V 57 1, 5 7 5 , 5 8 9 , 170. 183. 185; IX 97. 126. 2 7 5 . 3 0 4 ,
590, 5 9 1 , 5 9 5 , 5 9 6 , 59 7. 6 0 0 . 611. 3 9 4 , 4 6 1 . 4 6 3 . 5 5 6 . 1492; X 113.
€ 1 2 , 6 13, 6 16. 6 17; V I 3 9 3 -4 . 417. Жолинь V I 625.
5 2 0 , 5 2 7 , 5 7 6 , 5 8 4 -5 , 5 92 ; V II 4 2 9 , Жолкєвські шл. VI 27 9, 280.
4 6 5 -6 . 4 8 1 . 50 3-8 . 5 1 6 -, 539: V III-1, Ж оравинські V I 611.
103, 1 3 1 , 139, 1 9 5 , 214, 229, 25 3 ; Ж овнин с. і м. V II 257: V III-1. 154,
IX 1 5 2 2 . 301: IX 5 8 8 ; X 8 3 , 147.
Ж идатичі с. V 23 8 . Жолкєвський Станислав V I 203, 285,
Ж идачів, Жидачівська земля V 4 0 . 3 0 8 . 286, 576.
3 1 4 , 3 18; IV 169; V I 101. 21 3 . 2 1 8 . Жолкєвський гетьман кор. V II 18 0 ,
237. 1 8 7 . 195. 2 0 9 . 2 1 4 -2 2 4 , 2 2 5 -2 3 2 .
Ж идичин манаст. V 2 6 3 . 491. 501. 2 4 0 . 2 4 1 . 2 4 5 . 2 4 8 . 2 7 1 -2 , 275, 3 0 2 ,
552. 3 0 5 , 3 0 7-310, 3 3 0 . 3 3 3 . 3 4 4 -6 6 . 3 7 5 .
Ж изномир манаст. V 26 2. 3 7 8 -8 6 , 4 0 4 , 4 2 6 , 4 3 3 , 4 3 8 -4 3 , 4 9 3 ;
Жилинські кн. V 3 0 . 32. — Ян 3 6 3 ; IX 11. 3 5 8 .
Ж итані с. V 2 1 4 . Жолкєвський Лукаш калуський стар.
Ж итомир м. V 6 2 , 121. 125, 141. 2 1 6 , Ѵ ІІЫ . 2 0 6 . 210, 223 . 2 2 9 -2 3 2 . 2 3 4 ,
217, 2 90, 2 9 5 . 340; IV 170, 172. 2 8 8 , 2 3 5 , 2 38.
2 8 9 . 332 , 4 8 5 ; V II 6, 18, 20, 3 5 -6 . Ж орнища ур. V II 15.
3 9, 4 4 -6 , 4 9 , 2 5 7 . 2 6 0 -1 . 33 9 . 3 5 0 : Ж орнів с. IX 1 3 3 5 .
V III-3, 4 0, 214, 22 8 , 23 0, 231. 2 3 4 . Ж орнище с. IX 1046, 1070.
2 8 2 ; IX 78. 350; X 342. Ж ураковські V I 2 4 0 , 2 4 5 , 2 4 6 . 6 1 1 .
Житанець V I 626. Ж урнобродщ ина ур. V II 62.
Ж ванець p. V I 2 51 . Ж уравка с. IX 1165.
Животів м. V II 4 3 3 . 4 3 7 ; X 280. Ж ук шляхт. IX 1380.
Ж майло М арко гетьм. V II 5 2 7 . 54 4 . Ж уков моск. посланець IX 1 3 5 6 .
5 4 5 , 5 4 6 -7 . Ж уков драґун IX 7 9 .
Жидкевич корон, інстиґатор IX 626, Жуковський сотн. IX 1216. 1217, 1225.
1 0 9 3 , 1 0 9 6 . 1 0 9 7 . 1522. Ж ураковський М ихайло сотн. IX 426.
Ж ижемский польськ. полк. IX 930. Ж уки с. X 2 22 -3 .
1083. Ж укове село X 2 2 1 .
Житецький Павло укр. учений IX 3 0 1 . Ж уковий Байрак X 135, 233.
Забуж ж я II 13, 351, 3 6 1 -3 , 3 7 0 , 3 7 4 , Замшане с. V 124.
3 8 0 , 384, 391, 4 08; III 38, 51 2 ; IX Зарубський манастир V 264; VII 157.
1025, 1027. Заславські кн. V 2 9 , 32; V I 277, 598;
Закарпатські руські землі II 29. V II 9 9 , 546; V III-3, 27, 4 6 -7 , 50-5,
Залуки (S z â lo k a ) с. II 4 9 6 . 5 7, 5 8, 6 6 -7 , 69, 71, 7 3 -4 , 181, 186:
Зарічеськ м. II 104. — Януш кн. V II 213, 34 5 , 350; —·
Зар уб м. II 103, 14 8 , 169, 281. Домінік V I I M , 15, 87, 96, 143, 14 6 ;
західні впливи й культура на Р усі II V III-3, 7, 15, 23. 27, 61, 70, 84: IX
4 8 3 -5 ; III 1 3 5 -6 , 4 3 0 -1 , 5 0 1 -3 . 55, 59, 63. 65. 126, 148, 2 7 4 -5 , 5 6 0 -
закупи III 31 9 -2 3 , 342; V 107-8, 117- 1, 5 6 3 , 961, 1 03 6 , 1042.
8, 1 33, 135. Засяння с. V 192.
Заремба кашт. сєрадзь, IV 201. Застав’я с. V 124.
Заремба Стан. біск. київ. X 104. Заушська вол. V 291.
Заберезинський Ян IV 28 2-3 , 2 8 5 , 28 6 ; Заїциновці с. V 189.
V 30-1, 34. Заблудів с. V I 4 3 7 . 43 9 .
Заслав м. IV 329; V 2 65; V I 627; VII Заблудів м. V II 4 4 7 .
88, 257; V III-3, 43, 52, 131, 22 3 . Заблудів м. IX 1272.
Заслав м. IX 6 7 4 , 1 3 1 8 . Заболотів с. V I 2 6 1 .
Заслав г. X 2 78, Загвоздецькі Іван і Павло шл. V I 240.
Заболоття с. V 190: V I 26 6 . Залуки с. V I 24.
Зобороль с. V 212; V I 149. Закрочім м. V I 33: IX 1076. 1079.
Завалів манаст. V 262. Залізці с. V I 101; V II 29: IX 106, 2 7 3 ,
Завиші шл. V 32. 1 139, 1 4 6 3 .
Завишнє с. V 190. Замойскі шл. V I 252 , 2 7 3 , 27 9 , 282,
Завої с. V 154. 573; V II 2 5 8 , — Томаш воєв. київ.
Загайці манаст. V 2 6 6 . V II 380, 546, 5 5 2 , 5 5 4 , 5 5 6 , - Ян
Загір’я с. V 190. гетьм. коз. V II 99, 166. 170, 173, 176,
Загвоздя манаст. V 2 6 8 . 180. 1 87, 192. 197, 2 0 0 -2 , 2 0 4 -6 ,
Загорів манаст. V 263. 213, 23 3 , 240 -1 . 2 4 5 . 2 4 7 -5 0 , 314-8,
Загоровські V 32, — Григорій сп. по- 330: V III-2. 195. 225: V III-3. 37 ,
лоц. V 4 9 8 , 556, 5 8 4 , 585; - Петро 1 86; IX 177, 18 0, 476. - Ян IX
і Василь V I 310-2. 316-8, 321, 3 2 4 - 6 5 1 . 1 0 43, 1 3 9 7 -8 . 1447, 1 4 6 1 -7 : -
5, 3 3 6 , 3 5 4 , 45 5 . 5 43: - ротм. IX бібліот. IX 6 5 6 . 7 7 1 .
100, 102, 106-7, 146. Заморенки шл. V I 28 0 .
загородники V 135, 180, 181. Замостя м. V I 204, 4 4 8 . 626: V II 501:
Задарів манаст. V 262. V IIÏ-3, 66, 78, 82. 85, 86, 92, 9 5 -
Задеревицькі шл. V 104, — Данило VI 101. 10 8 -111 , 113. 115, 116, 1 1 8 ,
23 6 . 124, 129, 193, 194; IX 222. 266, 288,
Задніпров’я V 33, 300; V I 2 8 3 , 287; 3 5 0 , 6 2 0 . 1 0 8 8 . 1115, 1132, 1166,
V II 22, 42, 15 2, 2 2 6 -7 , 2 5 6 -8 , 563; 1181. 1 1 92, 1 3 5 9 . 1382, 1392. 1 3 9 3 ,
V I I M . 107, 2 5 9 , 2 64, 2 7 6 -7 , 279; 1397, 1 4 2 6 . 1 4 3 7 , 1441, 1 4 5 7 -1 4 6 0 ,
V III-3. 12, 26, 28 -31, 36, 111, 118, 1475: X 13.
212, 239, 286; IX 31, 38, 7 8 -9 , 203, Замостський Олехно шл. V I 240.
24 6 , 3 8 3 -4 , 3 9 7 , 402, 411, 4 3 3 -4 , Замох с V I 152, 153, 266, 267.
4 4 0 , 4 7 2 , 520, 1049; X 12 6 , 186, Запорів V I 6 27.
2 08, 2 5 0 . Заршин VI 6 2 5 .
Замойский канцл. V 550, 57 8 , 580, Засяння V I 372.
58 2 , 604. Забудче с. V II 42.
Замойський собор V 28 4. замки українські VII 9, 2 0-1, 3 5 -4 8 .
Замость м. V 252. Запоріжжя VII 141, 149, 31 2 , 379.
digitized by ukrbiblioteka.org
Запоріж ж я і Запорізьке військо V II — П етро сотн. борзен. 9 3 0 , 931, 9 3 6 ,
141, 1 49, 312. 3 7 9 , 3 8 6 -7 , 4 4 1 , 1012, 1 0 8 6 -1 0 8 8 , 11 5 7, 1222.
454, 462, 493, 496, 507, 510, Заблоцкий шл. IX 74 9 .
519, 5 2 7 , 5 2 8 , 5 4 5 , 5 4 9 , 551, Зоборовский Семен думн. дяк IX 1111;
5 59; див. ще Низ. V I I I -1. 21, 2 2 , 2 7 - X 221.
29, 4 1, 46, 4 7 . 4 9 . 50. 55 . 5 7. 60. Завистний сотн. IX 1015.
61, 63. 64. 6 6 -6 9 . 72. 105, 114, 115, Завіша Єроним член Корсун. Ком. IX
118-120, 122, 126, 130, 134, 1 5 3 , 1 8 6 , 4 1 9 : — маршалок литов. 1272. 1 3 5 3 .
203, 212-4 , 222, 232-5, 2 3 7 , 2 4 2 -4 , Загорський Лука митроп. слуга IX 747:
246 -25 0 , 25 2 , 2 5 6 , 257, 260, 2 6 5 , — шл. посол 5 6 5 .
2 67. 280. 281, 294; V III-2, 35; V III-3, Зайонц посол короля швед, до Хм. IX
10. 14. 17-9. 25. 47. 5 8 -9 . 72. 85, 1179.
96, 98, 111, 1 14. 116-7. 120. 121, Заклинський К. істор . IX 1 2 9 6 .
136. 137, 1 4 4 -7 . 149, 151, 1 5 4 . 1 5 8 . Заленський С амуїл підчаший Новгород.
160-162. 1 6 6 . 1 7 0-1 7 5 . 1 7 7 , 195. IX 78.
1 9 9 , 2 0 0 , 2 0 2 . 2 0 6 , 2 1 3 , 2 1 5 , 216, Залєский Миколай шл. IX 102. 19G.
2 2 0. 232. 2 3 8 . 242 . 2 4 5 -2 5 1 . 25 3 . 319.
2 5 8 , 260, 2 6 3 . 264. 2 6 6 , 2 6 9 -7 2 . Залєский IX 1150.
2 8 2 , 284; IX 11. 16. 11 6, 21 4 , 3 0 7 , Залузький Василь IX 9 3 5 .
320, 402, 631, 672, 807, 8 8 8 , 8 9 9 , Заріччя X 2 8 5 .
9 14, 9 2 5 , 9 26, 9 6 5 , 1050, 1063. 1 0 6 5 . Зарадний С теф ан шл. IX 102.
1 0 7 1 , 1 0 8 9 . 1 1 0 0 , 1 1 0 5 . 1174. 1 1 8 4 . Заріцький С. іст. IX 1296.
1311. 1365, 1 367, 1 3 7 7 , 1 4 3 8 -1 4 4 0 , Зарудний Іван сотн. уман. IX 716,
14 47. 1451, 1 4 5 3 . 1 4 5 5 . 1 4 7 1 , 1 4 9 6 . 1 0 3 6 -1 0 3 9 , — Самійло суддя ґенер.
1539; X 3 6 , 39, 4 3 , 45 . 5 2-4 , 5 7 -8 , 60. IX 4 1 . 2 5 7 , 2 80, 286, 2 9 0 , 3 1 3 -3 1 7 ,
6 4, 76 , 8 3, 8 5-6 , 9 1 -4 , 1 0 2 , 104-11, 3 7 2 , 4 4 8 , 4 6 4 , 4 7 0 , 471, 4 8 3 , 4 8 8 ,
116, 1 1 9 , 1 2 2 -3 , 126 , 1 2 8 -3 0 , 1 33. 500, 5 0 1 , 5 3 4 , 5 4 6 , 6 93, 73 5 , 743,
1 4 4 , 147, 151, 161-3, 1 6 6 . 178, 18 7 . 7 5 3 , 7 8 4 , 7 9 3 , 7 9 5 , 8 0 1 , 8 1 0 -8 1 2 .
189, 19 0, 19 2 -5 , 20 0 , 20 3, 209, 21 2 . 8 1 8 , 8 21, 8 2 3 , 8 2 4 , 8 2 6 -8 2 8 , 8 3 0 ,
2 1 4 -5 , 2 2 7 , 2 3 2 , 2 5 5 , 2 8 9 ; - „Запо- 8 3 5 , 8 39, 912, 913, 924, 9 2 7 , 1117,
рожская старина” IX 8 0 7 , 1474. 1143, 1144 , 1160, 1316 , 13 1 7 , 1321,
1 483. 1322, 1 3 6 5 , 1386, 1405, 1415. 1 4 1 7 ,
Заросся V II 22. 1 5 0 5 ; X 29, 37. 60. 73. 75. 91. 177.
Заруцький Іван V II 4 21 . 2 28, 3 4 5 , 357 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Зізаній-Тустановський С теф ан V I 516, Зощенко отаман жовн. IX 664.
520, 522, 5 36, 5 3 9 , 5 4 1 -5 4 3 , 6 2 9 . Z u d a r Георгій намісн. Руси IV 113.
Зіньків с. і м. V I 2 5 0 , 430; V III-2. 39: Зубів c. V 18 9 .
X 150, 165; — на П оділлю IX 201, Зубря c. V 238.
203, 204, 241, 243, 684, 68 5 , 695, Зубрики бояри V II 16.
107 6 , 1 1 0 2 , 1226; — на Полтавщині Зубов стр. гол. X 2 6 3 .
IX 4 2 6 , 505. Зубань IX 2 2 4 .
Зіньківці c. V I 380. Зубрицький іст. IX 1 1 1 6 : X 3 1 2 .
З ’їзд в Берестю IV 238; — в Луцьку Зюзин путивл. воєв. IX 909, 9 5 3 , 13 5 2 ;
155; — в Люблині 240; — в Любовлі - Гр. сотн. X 135. 138, 177, — М и
3 4 0 , 407; — в Парчові 1446 р. 2 3 5 , кита пут. воєв. X 10, 12, 24, 27, 41,
1451 р. — 243; теж 1 4 5 3 р. — 2 4 4 . 100, 125, 130, 1 3 2 -5 .
Злоба Тимотей архим. супр. V 5 0 2 . Зять Григ. дон. коз. X 122.
Злочовський Станислав коз. V II 3 8 5 .
Злотий смол. влад. IX 2 6 , 2 5 1 , 1513, Ібн-ель-Хасан І 403.
1520. Ібн-Хаукаль І 4 6 0 -4 6 1 .
Змєєв цар .наміс. X 4 9 . Ібрагім ібн-Я куб І 4 8 9 .
Зміїв м. X 2 3 4 . Ібрагім султ. V III-2, 13; V III-3, 59.
Зміевці V I 626. Ібрагім-аґа тур. аташе IX 5 4 3 .
Зміна Мартин V III-3. 7 8 , 8 0 , 81. Іван Василькович II 122-3. 417, 4 1 9 ,
Змустрова IX 1057. 423.
Золотча ур. II 102, 271. Іван Глібович кн. степан. II 310.
Золота орда IV 8 7, 2 7 6 , 2 8 6 , 2 9 4 , 2 9 6 , Іван Ростиславич Берладник II 1 8 2 -4 ,
306, 3 1 0 -1 2 . 3 1 8 , 3 2 1 , 3 2 4 -2 5 , 3 2 8 , 3 2 4 , 4 1 9 -2 2 . 4 2 5 -6 , 4 3 8 -4 1 , 4 6 4 ,
3 3 2 -3 3 , 3 3 6 , див. ще Т атари. 4 7 4 . 52 0 -1 ; V I 26.
Золочів м. V 268: V I 101; V II 405; Іван Ростиславич Берладник кн. III 200,
IX 2 7 2 , 7 0 0 , 1139. 2 1 3 -1 4 .
Золотники м. V 4 4 6 . Іван кн. путив. III 187.
Золотоноша м. V II 2 5 7 -8 : IX 10 0 9 . Іван Володимир кн. київ. III 16 9 , 172;
Зозуленко ват. коз. IX 3 2 3 . IV 199, 271.
Злоторанко Василь полков. ніжен. IX Іван Дитрович кн. переясл. III 175.
931, 936, 9 6 4 , 9 6 5 , 1 1 5 3 -1 1 5 5 , 1222; Іван Борисович кн. V II 10.
— Іван полк, ніжен. IX 4 4 0 , 4 4 2 , Іван білоцерк. IX 5 6 1 , — Гречан див.
4 6 8 . 4 6 9 , 4 7 1 , 5 6 2 , 563 , 6 9 0 -6 9 2 , Т аф ралій — леґенд. кн. київ. IX
7 3 9 , 7 4 8 -7 5 0 . 7 6 1 , 8 1 1 , 8 29, 8 7 0 , 1 1 2 7 , — переясл. війт IX 795, ~
87 4 , 8 7 5 , 8 8 7 , 9 0 8 , 9 0 9 , 9 2 4 , 927, посол Хм. IX 119, — хорун. білоц.
9 2 9 -9 3 8 , 943, 9 4 5 , 9 5 0 , 9 6 1 -9 6 5 , IX 21 4 , — підскарб. гетьм. IX 7 2 3 ,
1 022, 1024, 10 28 , 1052, 1 0 5 8 , 1061, 726, — Грек IX 8 9 3 , 8 9 6 , — бр а
1 0 82-1 0 84. 1 0 8 6 -1 0 8 8 , 10 9 1 , 1 1 0 2 , нець IX 543.
1110, 1111, 1 1 5 2 -1 15 9, 1165, 1 1 6 8 , Іван III Васильович в. кк. IX 275.
1169, 1178. 1200. 1 2 0 1 , 120 3, 1 2 0 4 . Іван біскуп перемис. V 4 23.
1224. 1 2 3 9 . 1272, 1 2 8 0 , 1389, 1 4 7 5 , Іван сп. луц. нар. митроп. галиц. V
1 4 7 6 . 1 495 . 1 5 0 5 : - Тиміш IX 9 3 6 : 3 9 5 -6 . 3 9 7 , 4 0 9 , 4 2 0 , 432.
— полк. ніж. X 325. Іван з Вкшні V 4 9 7 -9 , 501, 5 6 8 .
Золотинський Андрій осавул IX 9 2 9 . Іван Ш а ф ар X 16 5. 191. 205.
Зорка Самійло IX 752, 754, 1476, Іваничі c. V I 627.
1477, Івана св. город V II 19.
Зосима Прокопович черніг. влад. IX Іваниківці c. V II 14.
74 5 . 8 5 5 , 8 5 8 . 1164, 1 3 7 3 , 1374: ~ Іванківське сел. V II 17 6 .
— послан. Ш ерем етева 1026. Іванковичі c. V II 19, 4 2.
Іванковський коз. VII 171. 3 6 5 , 3 9 3 -4 , 3 9 6, 4 2 3 , 4 2 7 -3 4 , 43 6 -
Івашко Монивидович IV 2 1 6 -7 . 9, 513, 549: III 52, 195, 199 -2 0 1 ,
Івашко коз. луб. X 83. 205, 2 1 1 , 2 1 3 -6 . 2 1 9 -2 0 , 2 5 0 , 2 6 3 ,
Івашенко Осташкович бояр. V II 15. 3 0 9 , 3 8 5.
Івашенцевичі земяни V II 17. Ізяслав Мстисл. внук Романа (X III в.)
Івоня претенд. V II 147, 148, 177. II 2 4 6 -8 : III 42, 4 6, 52, 54, 85.
Івашко V III-1. 152, 154. Ізяслав Яросл. кн. київ. II 23, 45, 47.
Іваненко Гр. чиг. коз. IX 1 0 2 2 , — До- 49, 51 -71 , 156. 2 6 7 . 278, 363. 3 6 7 .
рош посол X 160, — Лук'ян сот. буж . 3 9 5 -6 , 408, 412: III 195, 200, 210.
X 83. 2 1 6 -8 , 223, 2 25, 356, 362, 416, 420.
Іваніцкий ксьондз IX 1 5 1 7 . Ізгої III 319: V 107.
Іванов Михайло Грек IX 79, — Пімен Ізяславль м. III 148.
писар 15 39 , — Пилип сотн. коз. 414, Ізмаїл м. V II 327.
566. Ізюмська сакма V III-2, 62.
Іванів Фед. міщ. IX 1 2 0 3 . Іква p. V III-3, 72: IX 272, 306, 3 3 5 -
Іванович Іван IX 7 9 5 , — Павло посол 6. 391.
коз. 1 37. — Яків товмач 79 5 . Ікопоть p. V III-3, 7 0 .
Іванович Мих. див. Стринджа. Іларіон митр. II 32, 40, 41-2, 44: III
Іванов див. Алмаз. 2 6 1 -2 . 4 1 7 , 4 6 7 -8 .
Івангул полк, брасл. IX 320. Ілля Ярославич кн. новгородський II 27 .
Івангород на Браслав. IX 879, 883, — Іля зоєв. молдав. IV 200.
(Івангооодище) на Ніженщ. 1545. Іліничі шл. V ЗО, 31 , — Іван ЗО.
Іваниски IX 1392. Ілля Куча митр. V 416, 4 1 7 .
Іванці c. IX 731. Іляшів c. V I 2 3 7 .
Івашович Гр. гетьм. V II 324. Ільницькі V I 2 40, 244, 611.
Ігор кн. київ. І 239, 38 3, 405, 406, 410, Ільницький Іляш коз. V II 385.
411, 413. 4 1 4 , 4 1 8 , 4 2 4 , 426. 4 3 7 - Іляшовські-Ходаки шл. V I 2 5 3 .
44 6 . 5 8 5 . Ілинці c. VII 15.
Ігор Ольгович І 1 3 9 -4 3, 1 4 6 -5 1 . 154- Ількозський Филон V II 421.
7. 29 2 . 333. 335, 424: III 2 1 1 , 214, Іляшівці c. V II 14.
216. 2 2 0 -1, 4 77, 483. Іляшоаські шл. V II 14.
Iron Спятославич II 211-2, 2 2 3 , 326, Іляш Караімович V III-1, 2 5 3 , 2 7 4 , 292.
350, 4 4 4 . 304, 307, 315: V III-2, 143, 15 7 , 183.
Ігор Ярославич (X I в.) II 52. 3 95: І л я /а /ш нак. гетьм. V III-1, 202. 20 6 .
III 2 5 3 . Ілля Грек IX 47 4 .
Ігнасків c. V 190 . Ілляш наказ, полк, чигир. IX 114, —
Ігнатів Федько коз. IX 80, 8 1 . посол коз. ,548. 6 1 8 . — комор, воєв.
Ідика емір IV 85. 295. 30 6 . 3 1 3-14. С тефана 1211.
316, 318. Ілля посланець X 41.
Ієвпев Климент рос. послан. IX 1 2 9 0 , Ілинці c. IX 4 9 3 , 5 4 7 -8 , 8 7 7 -8 7 9 , 8 8 3 ,
1 3 5 3 . 1365. 1379, 1 3 8 0 , 13 81 . 1058.
Ізборськ м. І 184, 4 2 2 , 2 2 4 . Імре кап. семигород. IX 511, 512.
Ізяслав кн. І 4 8 7 . Імельдеш двор. IX 4 9 8 .
Ізяслав Давидопич кн. київ. II 151, 1 54- Імліїв Старий IX 827, 8 2 8.
5. 1 5 7 -6 0 , 164, 169, 171-2, 1 7 5 -9 , Інгул p. І 2 34: VII 44, 57.
181 -9 , 294, 322, 325 , 4 39 -4 1 : III 201, Індійське царство в билинах І 43 6 .
211-2. 224, 250, 308. 445.
Ізяслав М ономах. II 86, 88. індоєвропейська родина І 8. 6 0 -6 1 . 62-
Ізяслав Мстисл. кн. київ. II 123-4, 1 3 3 - — її правітчина 61, 62, 108. — її
44, 146, 1 4 8 -1 7 6 , 183, 291 -3 , 2 9 5 . розділ 66 -67 , — її прпкультура 61 і
digitized by ukrbiblioteka.org
д., 2 44 і д. див. ще антропологічний Іслам-Герай хан IX 1 35, 175, 2 0 5 ,
тип. 2 4 5 , 3 15, 3 7 5 , 8 8 8 , 896, 920, 9 4 1 -
Інгвар Ярославич II 2 2 5 -6 , 228, 234 -5 , 9 4 2 , 9 4 8 , 9 5 6 , 9 5 7 , 1 0 2 2 . 1040,
2 59, 3 6 7 , 3 9 4 , 401, 4 4 4 ; III 8, 23, 1065, 10 68 , 1144, 1 5 40 .
2 7. Іслам-мурза IX 11 43 .
Індія V I 4. 13. Іслам-солт. V II 60.
Іновлодзь м. V I 3 4 . Іслам-городок X 59.
Інокентій папа V I 2 9 8 . Історія Русів V II 89. 181, 5 6 9 .
Інгулець p. І 109; V III-2, 1 78; IX 11. Ісайя митр. V III-1, 98, 134, 152, 154,
206, 3 9 5 , 5 5 6 . 155 , 169, 1 8 2 -1 8 6 .
Інфлянти IX 101. 4 5 5 , 8 7 6 , 1 2 5 3 , Ісаєвич жовн. IX 56 5 .
1 2 7 7 , 1434; X 70. Ісай сотн. коз. IX 1271.
Інаєт-герай V III-2, 10; V II I -1, 236, Ісидор митроп. IX 1521.
239, 2 4 4 -5 . Ісіхій ігумен батур. IX 173.
Іоан митр. III 481. Ісаї (Ісайки) IX 9 81.
Іоіль V 2 6 7 . Іслам-Кермен м. V II 118, 120-1, 124.
Іона Гоголь архим. кобр. V 5 8 5 . 5 89 . Іслам-Кермен м. IX 5 5 5 . 682, 1022.
Іона митр, москов. V 404, 405 , 4 0 6 , Ітиль м. І 229 , 230, 294, 29 5 , 4 9 6 , 300,
4 07. 4 0 8 , 4 7 5 , 4 7 6 . 301, 302. 3 3 1 . 415. 46 1 ; V I 4, 5.
Іона архиєп. полоц. митроп. київ. V Італія II 6 4 -5 . 2 7 3 . 512. 514; V I 2 1 -
412. 2. 29. 1 9 3 -4 . 221, 3 5 8 , 373, 442,
Іона митроп. київ. V 414. 48 6 ; IX 4 8 5 , 5 2 9 , 1164.
Іона Протасович митроп. київ. V 416, Італійці на Україні V 2 5 0 .
4 5 7 . 465. 4 9 0 , 492, 5 2 7 , 528, 5 2 9 , Ішпан Фр. полк. IX 1387.
53 0 .
Іполітович П аісія влад. V III-1 , 183. Йова митр. V III-3. 132.
Іранці, іранські племена у нас І 68 , 73, Йона ігумен V III-3, 241, 253, 265,
108. 1 12 -1 1 4 , 1 1 8 -1 2 7 . 2 7 1 , 281.
Ірпень p. І 180, 241; V II 18, 42, 46; Йона ігум. круп. IX 17. 59.
IX 3 2 4 -5 , 3 3 9 . И оси ф влад. смол. IV 278.
Ірклій слоб. V II 2 7 6 . Йоаким патр. антіох. V 503. 5 0 6 . 550;
Іркліїв м. IX 22, 59, 66, 71. 85, 110, V I 5 1 6 , 522-4, 5 2 7 -8 . 597; IX 1000.
151. Й оси ф митр. київ. V 41 4-5. 4 3 5 , 4 6 9 .
Ісіаків порт І 8 8. Й оси ф Болгарин митроп. київ. V 4 1 3 -
Іскоростень м. І 4 3 8 , 4 4 8 , 449; II 2 6 7 . 4, 53 3 , 5 3 5 -9 .
Істрян порт І 88. Й оси ф Солтан митр. київ. V 414, 435.
Ісидор митр. київ. V 4 0 4 , 4 0 5 , 4 0 6 , 4 7 9 -8 0 .
407, 408, 4 0 9 , 5 1 8 -2 8 , 5 9 6 . Й отгухи-М арк. шл. V I 2 5 2 .
Іспас манаст. V 2 6 7 . Й олтухи-Р ад. шл. V I 2 5 3 .
Іскра Іван полк. полт. IX 1 1 4 . 3 9 8 - Иоіль черн. кутеїн. IX 1083.
400. 413. 416, 4 1 7 , 4 2 7 . Йордакі віст. вол. IX 532, 571.
Іскра посол X 160, 1 6 3 , 1 6 5 -7 , 17 9- Й орга М. іст. IX 90. 140, 4 7 7 -8 , 485,
81. 183. 18 5 , 190, 1 9 4 , 21 0 -1 1 , 213, 5 2 3 -4 . 530. 5 3 3 . 5 5 1 , 5 7 8 -9 , 584,
23 1 . 5 8 8 . 672. 90 4 -5 . 1546.
Ісачко ват. V II 97 . Й осаф . митр, коринт. IX 2 3 8 -9 , 249,
Іскандер-баша V II 3 5 4 . 3 5 8 . 3 61, 3 7 5 , 251, 2 56 .
378, 4 3 7 , 4 4 2 . И осаф а т архиєп. полоц. IX 29, 12 1 .
Іскорка стар. коз. V II 3 34. Й оси ф Тризна архим. печ. IX див.
Іслам-ґерай хан V II 93 , 10 4 . Тризна. —■ моск. патр. 57. — архим.
пинськ. 1326.
Кавказ І б, 13. 4 7 3 -5 , 4 7 7 , 493. 4 9 4 , 5 0 7 -5 0 9 , 51 1 -
Каліпіди І 89. 104, 110. 20, 5 2 3 -3 1, 5 35 -6 , 539, 5 4 0 , 5 4 3 -4 .
Калокір магістр. І 467, 4 7 4 . 5 4 8 -9 , 5 5 2 -3 , 5 5 7 , 55 9, 562, 5 6 3 ,
χα ιιο ς І 166. 5 6 5 . 571. 5 7 3 . 5 78. 5 8 4 , 615, 6 3 8 ,
Капустянці с. І 37 . 6 5 1 -4 , 6 5 6 , 6 6 0 , 6 6 4 , 6 6 6 -6 7 2 , 6 7 4 ,
Карагодеуш х мог. І 55. 6 7 6 , 6 7 7 , 6 7 9 -8 4 , 6 8 9 -9 1 , 6 9 3 -8 , 7 0 2 ,
Карійці на Ч орномор’ю І 84, 85, 107. 704, 706 , 7 0 8 -1 0 , 713, 731, 8 7 7 .
Каркіна м. І 91. 8 8 4 . 890-1. 8 9 7 . 914. 916. 9 2 2 -3 .
Карпати, — землі, — краї І 9, 70, 71, 9 2 7 , 9 5 9 , 9 8 3 , 1014-6. 1029-30.
7 5 -6 . 130-2, 145. 1 4 7 . 1 5 5 , 162-3. 1039. 1049. 1091. 1 0 9 8 . 1102, 1104-5.
165, 2 06, 2 1 1-26, 2 3 8 : II 3 6 0 -2 , 1 1 0 8 -9 , 1111, 1 113, 1115, 1136, 1137,
45 8-61 (див. ще Галичина, Русь 1142, 1161, 1170. 1 1 7 6 -7 . 1180. 1182.
угорська): V I 213. 6 10 -1 1 : IX 5. 4 5 2 , 1192. 1 1 9 5 -7 . 1 2 0 7 . 1213. 1 2 3 7 ,
5 27, 1275, 1340. 1253. 1277. 1311-2. 1326. 1330,
Карпи нар. І 131. 132, 139, 146. 1 47. 1350, 1375, 1 3 7 9 -8 0 . 1382. 13 8 4 .
Κ π ρ ο ό δ ο υ ν ο ν м. І 138. 1 4 1 5 , 1422, 1425-7, 1 4 3 3 -4 , 1437,
Касоги І 460. 4 6 2 . 1439, 1440, 1442, 1 4 4 6 -7 , 1 4 5 2 -5 .
Катеринослав м. І 36. 56. 1461. 1 4 6 5 , 1 4 6 7 , 1546. 1550; - Ли
Каф а м. І 97: IV 2 9 7 -9 . 3 0 0 -4 . 3 0 8 - товський м. 1328; X 10. 34. 134.
10. 3 1 3. 3 2 0 . 3 2 2 -3 : V 252: V I 5. 296.
13. 15. 17. 21-3. 5 7 -8 . 61-4. 607: V II Канів м. II 145. 179. 1 89. 191. 195,
58. 61. 69. 77-8. 86. 9 5. 157. 3 5 5 . 213-4, 217, 2 8 4 -6 , 2 9 6; III 174, 444:
3 70. 3 7 2 . 4 9 5 , 510, 512-3, 5 1 5 , 534: V 293, 2 9 5 , 341; V I 8-10, 17, 2 2 7 ,
V III-1, 38. 4 3 -4 , 239: IX 9 4 2 , 1359. 2 2 9 ; VII 20, 35, 37, 39, 43, 48. 50.
Каепичі II 5 34. 5 4 8 . 53, 69, 70, 79, 87, 92, 101, 111, 129,
Калка p. II 241-2, 541. 1 3 1 -2 , 156, 2 4 9 , 261, 275-7, 355,
Камень м. II 3 6 9 . 3 8 0 , 6 0 2 -3 ; III 24. 3 5 9 , 527, 544; V III-1, 35. 37, 124,
Камінець на р. Лосні м. (теж Камінець 1 3 2 . 136. 210. 212, 2 2 6 , 236, 241.
Литовський) II 3 8 9 . 400-1. 601, 608: 2 4 3 , 2 4 9 , 266 ; IX 2 3 5 , 3 5 6 , 1026-7;
III 433; IX 13 2 8 ; X 2 7 7 . - стар. V II 107, 257; IX 1343: -
Камінець коло Случі м. II 289, 5 9 7 , козаки VII 117; — манаст. V II 5 2 5 .
6 08; III 148, 160. Каратулі с. II 3 4 8 .
Кам'янець (Камінець) Подільськ., місто Карачез м. II 338; III 1 8 0 -1 .
стар. (королівіцина) IV 86, 88. 90. Касоги II 18-19, 507, 510.
17 5 . 17 7 . 191. 193, 199, 2 4 9 , 3 3 1 ; Каяла p. II 212.
V 203. 229, 2 4 6 -9 , 251-3. 260, 2 69, Казімір Відновитель II 22: III 126.
3 0 8 -9 . 317. 319, 3 2 3 , 3 4 6 , 4 3 4 , 5 57; Казімір Справедл. II 394; III 5 0 8 .
V I 11, 2 7, 40, 42, 4 5 -9 . 5 8 -6 0 . 78. Казімір Великий кор. поль. IV 22-4,
91. 9 9. 100. 106. 108, 136, 152, 15 4 , 39. 4 0 . 4 3 -4 . 81, 8 9 -9 0 , 91-4, 101,
162. 1 7 6 -9 . 187. 20 0-1 . 2 5 6 , 268. 2 4 1 ; V 75, 76. 77. 16 7. 225. 2 4 0 .
3 8 7 . 449. 490. 60 7 -8; V II 27. 3 2 -3 . 251. 307, 391, 392, 422-7: V I 28.
198. 34 8 . 3 5 5 , 4 3 3 . 46 9. 47 8; Ѵ ІІЫ , ЗО, 34, 172, 2 6 6 , 297, 3 6 7 . 608; VII
2 0 7 . 209; V III-2, 21; V III-3, 57, 59, 152-4.
83. 92, 113. 151. 1 6 9 -7 0 . 181-3. 251;
Казімір Ягайлович в. кн. і кор. IV 86,
IX 10, 13. 14. 67. 7 0 -6 . 9 2. 100-2.
1 83. 2 3 1 -9 . 240-9. 2 5 0 -2 . 2 5 5 -7 . 267.
104. 109. 126, 127, 129, 139. 14 7 .
174. 179 -1 81 . 1 94. 200-3. 20 6 . 2 1 7 . 2 6 9 . 2 6 9 -7 3 , 3 1 6-21, 322 -5 , 4 8 1 -3 ,
231, 2 3 6 -4 0 . 2 4 2 -4 , 2 57, 2 62. 278. 516: V 9. 12. 21, 31. 44. 67. 80, 98.
3 0 7 . 3 7 2 . 37 8 . 4 2 1 . 4 3 7 . 4 3 9 . 440. 134. 1 7 9. 181, 2 4 7 , 290, 406. 407.
4 4 2 , 4 4 4 -7 , 4 4 9 . 452, 4 5 3 . 4 6 6 . 46 8 . 4 1 0 . 411, 5 2 3 , 52 6 . 527. 5 2 9 . 53 1 .
digitized by ukrbiblioteka.org
V I 17, 2 7 , 3 8 , 6 4 , 7 4 , 76, 92, 1 4 2 , Кантемір мурза V II 442, 4 7 4 , 49 1 ,
152, 2 4 3 , 2 4 6 , 3 0 0 , 3 7 2 , 4 0 2 . 4 9 5 , 4 9 6 , 51 7 , 5 2 7 , 5 3 3 .
Казімір Ян V III-3, 6 6 , 10 1 -1 0 5 , 108- Кантемір м урза V III-1, 4 1 -4 6 , 54, 55,
11 0 , 112, 115, 117, 119, 1 3 3 , 138, 6 2 , 207, 208 , 228. 23 5 , 23 9 , 240,
165. 245, 2 5 4 .
Казімірові привілеї V 12, 18, 51, 52-3, Кантемір мур. IX 15 27 .
63 , 64, 7 0, 149, 173, 179, 181. Кантемірові Н огаї V III-1. 2 2 8 , 239,
Калімах Филип IV 257. 244.
Калуга м. IV 6 9 , 2 7 4 ; IX 750; X 144, Кантемірові мурз. V III-1, 65, 2 4 4 .
16 7 . Караньські ґрунти V II 17, 563.
de К а р о ї Іоан намісн. Руси IV 1 1 3 . Карачев м. V II 3 25.
Караул м. IV 2 4 0 , 3 1 6 , 5 0 2 ; V I 60 7 -8 ; Карпович Леон. ігумен V II 4 3 7 .
~ замок V II 9, 11, 1 4 , 19. Каховка м. V II 118.
Карачівський Святослав кн. IV 6 9 . Качковський Ол. коз. V II 3 8 5 .
Кароль кор. угор. IV 101, 103. Каланчак м. V III-1, 5 5, 61.
Качбей „князь” татар. IV 74, 316. Качкири м. V III-1, 55. 61.
каланники, каланні люди V 116, 1 4 6 . Камінний Затін V II I -1. 5 2. 55; V III-2,
147, 1 6 3 , 172, 6 3 7 . 184; IX 1 4 9 2 .
Калуш м. V 1 4 6 , 1 4 7 ; V I 154, 2 1 8 , Калміуська сакма V III-2, 62.
220, 2 2 5 , 261; IX 2 6 5 , 1108. Кальнофойський Ан. ред. V III-2, 9 7 .
Калюська вол. V I 2 50. Караімович Іляш V III-2. 142. 143.
каптур V 189. Кантерев V III-3. 123. 126.
Капусти кн. V 33; V I 2 8 0 . Кантемір V III-3, 171, 172.
Карачевські шл. V 97; V I 252. Карло-Фердинанд V III-3, 102.
Каіро м. V I 2 2 . Карл V III-3. 102, 108-110. 112.
Калиновскі V I 598; V II 2 0 7 -8 , 2 1 7 , Калиновський V III-3. 17 0 . 2 5 1 .
3 5 0 , 3 8 0 , — А дам стар. 5 4 6 .
К арач-м урза V III-3, 171, 176.
Кальнофойські V I 2 4 0 , 2 4 5 ; — ієром.
Кавацца Джіроляма венць. посол IX 53,
V II 411 .
141, 142, 1 6 0 , 2 3 0 , 2 3 5 , 38 5 .
Кароль IV ціс. V I ЗО.
Казановскі IX 406; — кашт. гал. 28 4 ,
Карачинів с. V I 154.
3 02, 4 0 3 ; — Радзєйовска 4 0 6 .
Каспійське море V I 1 7 8 .
Качибей лиман V I 18, 1 9, 5 8 . 5 9 , 142, Кази-Герай калґа IX 920.
60 2 , 6 0 7 , 6 0 8 ; — замок V II 9. 14. Калачинський Василь IX 601.
Кашиці V I 6 25. Калиник війт IX 1151.
Кагарлик ур. V II 4 9 3 . Калита скарб. Виг. X 14 8 .
Казановский М артин кашт. V II 5 4 6 . Каліновский М арт. гетьман кор. IX 9,
Казімірский Х ри стоф . біскуп київ. V II 10, 35, 69 , 80 , 83. 102, 1 2 9 , 139,
404. 146, 156, 164, 172, 175-180, 182-184,
Каїр p. V II 106. 1 8 9 -2 0 1 , 2 0 3 , 2 0 4 , 2 0 6 , 2 2 9 , 2 3 5 -
24 0 , 2 4 2 -2 4 4 , 2 5 7 -2 6 1 , 2 7 4 , 2 9 3 ,
Калаур див. Каравул.
3 3 7 , 3 4 2 , 3 4 8 -3 5 1 , 3 5 4 , 3 5 7 -3 6 0 ,
Каленик Андрієвич гетьм. V II 3 3 3 . 5 2 6 -
3 6 4 , 3 6 6 , 3 6 8 -3 7 0 , 3 7 4 , 3 7 6 , 3 8 0 ,
7, 529.
3 8 8 , 3 9 0 , 3 9 2 -3 9 4 , 3 9 6 -4 0 0 , 4 1 0 -4 1 3 ,
Калениченко М их. міщ. миргор. X 5 3 -
419, 421, 4 3 0 -4 3 4 , 4 3 6 -4 4 0 . 4 4 2 ,
4, 79, 1 7 7 .
4 4 6 . 4 4 8 , 4 4 9 , 4 51. 4 5 3 . 4 5 6 . 4 5 7 ,
Кальник с. V II 15. 4 81, 4 8 2 , 560, 6 2 4 , 9 7 7 , 9 7 8 , 1004,
Камениця p. V II 321. 1393; — Самуель обозн. IX 198, 2 3 6 ,
Каменецький Вас. V II 4 21. 2 4 4 . 411. 412. 6 9 8 , 7 0 2 . 1 0 3 8 ; -
стар. брасл. IX 67 0.
Каліньский ротм. IX 78, 103, 2 7 4 , 275, Кароль-Фердинанд корол. IX 3 0 6 , 3 3 6 .
65 6 , 6 6 6 . 8 7 7 , 8 9 0 , 1541.
Калугер Дан. див. Дан. Калугер. Карпов Г. іст. IX 610, 6 7 8 , 72 9 , 738,
Камамет, Камамбет, Канмембт мур. IX 743, 7 5 3 -7 5 5 , 76 4 , 767, 7 8 2 , 80 1 ,
217, 3 1 7 , 360, 3 6 9 , 398, 6 6 6 , 673, 810, 812, 8 1 3 , 8 4 4 , 8 4 5 , 8 4 8 , 84 9 ,
6 9 3 , 709, 9 4 8 , 1 0 4 0 , 1 0 4 7 , 1137, 8 5 2 , 855, 861, 911, 1098, 1375; X
1140; X 72. 95 , — П р. воєв. X 2 6 0 -1 .
Каманин Ів. істор. IX 1290. Каспровська Ганка коз. IX 4 7 9 .
Каменецький шл. білоц. IX 10 1 1 . Каторжний Роман посол козаць. IX
Кам узат мурза IX 145. 3 4 6 , 3 4 7 , 3 4 9 , 361.
Канівець Грицько коз. IX 131, 2 0 4 . Кароль двор. Євлаш. X 3 3 0 .
Каплан-мурза IX 8 8 9 . Качановський Андрій (або А ндронік)
Каплонський Герас. підпис, ген. канц. Петрович IX 1259, 1262.
X 84, 13 5 , 2 7 0 , 315, 321, 3 5 7 . Кашкевич Сава стар. IX 1 1 5 0 .
Капуста Лаврін чигир, отам. IX 599, Кахмет мур. IX 1 0 5 5 .
609, 615, 617, 6 1 8 , 6 4 3 , 6 4 4 , 6 4 8 , Кадин м. IX 1 4 5 0 .
6 4 9 , 6 6 0 , 661, 6 7 9 , 682, 6 8 5 -6 8 9 , Кажан-город IX 1 1 5 1 , 1271.
691, 733, 761, 1 2 3 2 , 1344, 1 3 4 5 , Каїчени, Коїчани IX 4 7 7 , 514.
1354, 1 3 5 6 . Кайнари м. IX 1068.
Капуч мур. IX 1058. Казань м. IX 19, 7 8 8 , 819, 89 9 .
Калниболоти IX 526 , 5 7 8 , 5 8 0 .
Караімович Ілляш коз. стар. IX 4 0 3 .
Калміус p. IX 126.
Кара-М урад-баш а, вел. візир IX 1541.
Калюс м. IX 8 7 8 , 1325, 1326, 1353,
Карач ага, Кураш -мурза IX 169, 2 85, 1379, 1 3 8 0 , 1 49 9 .
296, 3 1 5 , 3 4 5 , 3 5 1 -3 5 3 , 3 6 0 , 3 64, Кальник м. IX 111, 112, 139, 196, 198.
3 6 9 , 4 5 5 , 4 9 8 , 557, 661 . 6 9 8 , 7 4 8 . 217, 4 2 9 , 4 9 3 , 87 9 .
1143. Камениця с. IX 1053 1055, 1057.
Карач-бей, Карас, Караш-бей IX 4 4 6 , Камінка Дністрова сел. X 1055, — рі
4 9 8 , 6 8 1 , 7 7 7 , 900. 9 5 6 , 9 5 7 . 9 5 9 , ка X 114. 3 3 9 -4 1 . 1137. - місто X
1047, 1 053, 1054, 1058, 1065, 1066, 721, 8 2 7 . 88 3 , 9 3 8 , 942, 10 4 1 .
1068, 1073. 1 0 7 4 , 1140, 1143, 1144, Камінка Струмилова II 372; V — стар.
1 5 47; X 133, 137, 141, 1 4 5 -7 . 152, 18 8 , 1 90. 262; V I 177-8.
198, 20 2 . 218. 225, 2 2 7 , 236, 3 2 1 -2 , Камінна p. IX 3 4 1 .
325 -7 , 3 50. Камінне м. IX 4 2 6 .
Караш татар. IX 938. К ам ’яне (К ам’янка) м. X 261, 313,
Каріазі Георгій IX 600. 357.
К арло-Ґустав кор. швед. IX 9 1 7 , 91 8 , Карпове Городище X 2 4 3 .
1079, 1108, 1110, 1115, 1124, 1129- Капитанка. Капитанівка с. IX 1343.
1132, 11 69 , 1170, 1176, 117 8 -1 1 8 3 , Капотешські ліси IX 89, 514.
1186, 1189, 1191, 1 194, 1198, 1209, Капустина Долина IX 1467.
1211, 12 1 8 , 1231, 124 3. 1255, 1257, Карачівський пов. IX 1207. 1424; X
1 2 7 8 -1 2 8 1 , 1283, 1284, 1286, 1288,
122 .
Карвасар IX 2 4 1 .
1290, 12 94 -1 2 9 6 , 1 3 0 4 -1 3 0 6 , 1313,
1322, 1326, 1 3 3 0 -1 3 3 3 , 1339, 1349, Катеринослав м. IX 321.
1359, 1365, 1366, 1369, 1 3 7 8 , 1 3 8 0 , Кварцяне військо V II I -1, ЗО.
1383, 1 3 8 7 -1 3 8 9 , 1392-1399, 1406- Кваснинськии — Золотий уніят. влад.
14 0 9, 1416, 1417, 1 4 2 1 , 1427-1429, X 283.
1431, 1442, 1454, 1456, 1464, 1 495, Квятковский іст. IX 521.
1498, 1549; X 17, 22, 57, 66. 69. Кезенко Бор. київ. стр. X 270
70, 141. Кедрен іст. І 5 6 8 -5 6 9 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Келаґаст І 5 49. 17. 4 3 2 , 4 5 6 , 458, 4 66. 4 7 3 -4 , 4 8 5 -6 ,
Кельти в Карпатах І 1 3 7 -1 3 8 . 501; V 1, 2, 7. 11, 16, 26, 33, 46. 62,
Керкініт м. І 91. 70-1, 110, 120. 131, 140-1. 145, 210,
Керч м. І 5 5 , 9 7, 155, 229, 234, 401; 2 1 7 -8 , 2 3 0 , 252 , 254, 2 6 0 , 2 6 4 , 271,
V III-2, 34; IX 126, 1100, 1 359. 2 9 3 -5 , 302, 3 3 4 , 3 3 8 -4 1 , 360, 386,
К енуґард II 16. 3 8 8 -9 0 , 392, 3 9 4 , 3 9 8 -9 , 403, 4 4 7 ,
К ейстут в. кн. IV 3 4 -3 6 , 41, 4 6 , 50, 5 3 - 4 50, 47 5 , 47 9-81 , 4 8 8 , 5 09-10, 5 2 8 ,
4, 57, 6 3, 162, 163. 4 3 9 , 4 5 0 . 580, 601. 60 7 ; V I 3, 10, 13, 11-20,
Кердеєвич Гр. IV 1 7 7 , 191; V 21; V I 2 3 -5 , 4 6 -5 5 , 80-1, 102, 108, 15 6 ,
236. 190, 210, 2 7 8 -8 3 , 28 8 , 302, 3 0 6 -7 ,
Кезґайли пани V ЗО, 31, 35. 33 7 , 4 2 4 , 4 5 0 , 4 7 4 , 4 8 1 , 57 6 , 5 8 5 ,
Кердеї V I 2 3 9 , 2 7 7 , 5 9 8 . 591, 599; V II 4, 6, 1 7 -8 , 2 3 -4 , 27,
Кегіто Алкас IX 8 9 7 . 3 1-2. 3 5, 39, 48, 52, 55 , 57, 79, 81-3,
Кедровский Ян підчаш. IX 1151. 98, 103, 107, 109, 129, 151, 156, 162,
Кезма Т . наук, співроб. IX 9 6 8 , 9 8 5 . 168, 1 7 1 , 185-6, 1 9 3 -4 , 197, 2 2 1 -6 ,
Келембет (К елебет) -м урза IX 5 5 3 , 5 5 6 , 2 3 6 , 2 4 3 , 2 5 6 -8 , 26 1, 2 7 5 , 281, 312,
7 4 9 , 750. 319, 329, 3 51, 3 5 7 -9 , 3 8 3 . 3 9 2 -9 .
Келмамет-мурза IX 9 4 2 . 4 02, 4 1 2 , 4 2 7 , 4 5 0 -1 . 458, 4 6 9 , 4 8 2 ,
Кельдибай татар. IX 678. 4 8 6 -7 , 500-1, 503, 5 3 0 -2 , 5 3 9 , 5 4 4 ,
Кемень Янош голов. командор IX 253, 5 4 9 , 550, 5 6 0 ; V III-1, 70, 73, 77, 78,
2 5 4 , 510, 511, 513, 514, 5 2 3 , 524, 8 1 -8 3 , 85, 87, 97, 99 104, 1 0 5 , 107,
5 2 6 -5 2 8 , 5 3 0 , 5 9 0 , 5 9 3 , 5 9 4 , 9 0 3 , 108, 110, 111, 113, 115, 134, 149.
1306 , 1307, 1310, 1312, 1322, 1 3 2 3 , 154, 1 71, 184, 186, 192, 2 1 0 ,2 4 8 , 2 6 5 ,
1 3 4 1 , 1384, 1 3 8 5 , 1 3 8 7 -1 3 8 9 , 1 4 6 0 , 2 6 6 ; V III-3. 4, 11, 23, 26, 34, 35,
1462, 1 4 6 4 , 1 4 6 6 . 1 4 6 7 , 1471; - 61, 83. 120. 1 2 2 -1 2 4 . 127, 1 2 9 -1 3 1 .
його брат 1 387. 133, 1 3 6 , 1-37. 140-142, 150, 154,
Кєнарский Станислав IX 1 077. 155, 1 7 7 -1 7 9 , 184, 193, 2 1 6 , 2 1 9 ,
Кєрл ревізор корол. IX 3 8 7 . 221, 2 2 7 -2 3 1 , 2 3 4 -2 3 7 , 2 4 4 , 2 5 7 .
Кейдани м. IX 12 7 2 . 258, 264, 2 6 8 , 2 7 1 , 2 7 7 , 2 8 1 -2 8 6 .
Київ м., — Поділ, Київщина, — воєвод 2 8 8 ; IX 5, 13, 15-7, 21-2, 2 5 -6 , 29,
ство, — повіт І 11, 12, 2 9 , 3 4, 5 4 -5 , ЗО, 3 8 , 39. 41. 42, 7 6-8 0 , 99 , 104.
86, 103, 149. 18 9 -9 2 , 2 3 7 , 2 3 9 -4 1 . 110-3, 119, 13 2 , 1 3 4 , 1 3 6 -8 , 148.
2 5 4 , 25 9 , 2 6 4 . 2 7 9 , 2 8 6 . 2 9 6 . 3 0 2 -3 . 1 5 6 -9 , 161-3, 172-3, 187, 191, 202,
3 6 5 , 3 7 4 -5 , 3 8 8 -9 2 , 3 9 4 -4 0 0 , 4 0 6 - 219, 222, 2 3 5 -6 , 24 5. 2 4 7 , 2 5 7 , 26 3 ,
16, 4 1 8 -2 8 , 4 6 5 , 4 6 8 -9 , 4 8 2 -3 , 500. 2 6 6 , 2 8 5 , 2 8 9 , 2 9 6 , 3 0 7 -9 , 311-2,
503, 511, 5 1 5 -6 , 5 1 9 -2 5 , 5 4 5 -6 , 3 1 8 , 321, 3 2 3 -3 6 , 3 3 8 -9 , 342, 3 4 6 .
5 5 2 , 5 5 4 -6 , 571, 5 8 5 -7 ; (див. ще 3 4 8 -5 1 , 3 6 1 -2 , 3 6 5 -6 , 370, 3 7 2 , 3 7 4 -
Поляни. Д ніпро). II 1-17. 19, 20, 25, 6, 3 8 3 , 3 8 7 -9 0 , 39 6, 402, 410. 412.
47, 5 5 -6 2 , 65-72, 8 0-90, 9 9 , 104, 418, 4 2 5 , 427, 4 3 3 , 4 3 5 , 440, 454,
109-11, 1 2 0 -3 . 125. 126-32. 135-6. 4 5 8 , 4 7 2 . 4 96. 500, 559, 5 6 1 , 5 7 6 ,
1 3 8 -5 5 , 1 5 8 . 160-70, 1 7 5 -8 7 , 189, 6 2 9 , 631. 6 3 8 , 6 4 4 , 6 4 9 , 6 5 0 , 5 6 0 .
191-4, 19 6-2 0 7 , 2 1 5 -3 6 . 24 0 , 2 4 5 -5 4 . 6 6 7 , 6 8 2 , 6 8 5 , 690, 6 9 8 . 720. 7 2 8 -
3 6 8 , 38 3 , 5 3 3 , 543, 5 48, 5 6 2 -3 ; III 730, 7 33. 7 3 4 . 736. 742. 7 4 3 . 7 4 5 .
1 4 8 -5 3, 155, 158, 161-2. 1 6 5 -7 6 . 181- 74 6 . 7 4 8 -7 5 0 . 7 5 4 , 7 5 6 , 761, 76 6 -
2. 18 9 -91, 20 2 -5 , 208. 210-12. 2 1 4 - 7 7 1 , 7 7 3 . 77 4 . 77 7 . 7 7 8 , 781. 7 9 6 -
25. 2 9 9 . 3 3 6 -7 . 420. 4 2 4 -8 . 501: IV 7 9 9 . 803. 804. 809. 811. 8 2 7 . 8 2 9 ,
8. 73. 7 5 -9 . 82. 8 4 -6 . 9 4 , 98. 1 6 5 -7 . 8 3 7 . 8 4 2 . 8 4 6 -8 . 850 -3. 8 5 5 -6 . Ββ-'λ
1 7 0 -6 , 2 0 4 . 2 1 5 -6 , 219. 2 2 3 -4 . 2 3 1 -5 . 8 6 7 , 8 7 0-1. 8 7 5 -6 . 8 8 3 . 8 8 5 -6 . 892.
2 4 6 -7 , 2 5 3 . 2 6 6 -7 0 . 280. 2 8 7 -8 . 2 9 4 . 90 1 . 9 05, 9 08 -1 0 . 9 14. 916. 918-20.
3 1 4 . 3 1 7 -9 . 3 2 3 . 3 2 6 -3 1 . 3 3 3 -6 . 4 0 5 - 922, 925. 93 3 . 9 3 7 -4 0 , 9 4 3 . 9 4 9 , 95 9 ,
9 6 3 , 9 6 6 , 9 6 8 , 971, 9 7 9 , 980, 9 8 8 - Кизаревич Філотей ігум. VII 411, 5 8 5 -6 .
90, 9 9 4 , 9 9 7 -1 0 0 1 , 1008, 1016, 1028, Кизим ват. V II 237.
1032, 1034, 1050, 1070-3, 1 076, 1084, Кизим Богдан полк. коз. V II 4 3 6 .
1086, 1088-90, 1 0 9 4-8, 1102, 1104, Кирилович И осиф монах V II 411; —
1127, 1130 , 1137, 1143, 1150, 1151, Матвій V II 4 1 4 .
1163, 1172, 1191, 1211, 1 2 2 1 -2 , 1225, Киршта Волошин V II 321.
1 2 3 7 , 1 247, 1 2 6 9 -7 1 , 1 2 8 6 -7 , 1292- Кишевич Федір ват. V II 163.
4, 1306, 1346, 1 3 5 0 , 1361, 1364, Кишенка ух о д V II 54.
1 3 6 7 -8 , 1374, 1378, 1382, 1391, Київський соб. V III-1, 73, 84, 88, 94 .
1 4 15-7 , 1423-4, 1 4 5 3 , 1 4 70 , 1492-3, Київська трагед. V II I -1, 84.
1 508 -1 1 , 1 5 1 4 , 1516, 1518, 1548; X Кисіль Адам V 2 6 6; V I 28 8 , 291;
11, 19, 21, 23, 2 5, 33, 3 4, 36, 43, V III-1, 88, 9 0 -9 5 . 161, 162, 170, 174,
47, 51, 54, 57, 59, 63, 73, 82, 89, 176, 1 7 7 , 187, 201, 203. 204, 210,
90, 95, 9 8 -1 0 0 , 111, 115, 120, 131, 2 2 2 -2 2 4 , 2 3 2 -2 3 4 , 236. 2 3 8 . 2 4 1 ,
1 3 3 , 143, 162, 165-6, 1 6 8 -7 0 , 172, 2 4 4 , 2 5 1 , 2 5 7 -2 7 4 ; - М их. V III-1,
1 7 5 , 177-8. 194-7, 199, 227, 2 3 2 -5 , 70, — О стаф ій V III-1, 98, С та-
2 37, 2 3 9-4 0 , 2 4 6 , 2 4 9 -5 5 , 2 5 7 -9 , нисл. V III-1, 273; V III-2, 147; V III-3,
26 1-9, 307-8, 316, 31 8 -9 , 321, 323, 7-9, 11, 16-18. 20, 21, 2 4 -2 8 , 30, 35,
325, 3 3 3 -5 , 3 3 8 -4 4 , 3 4 8 , 35 0 -1 , 35 7 : 44 , 48, 51, 6 0 -6 6 , 7 3 -7 5 , 102-104,
— Старий город IX 3 2 9 , 330; — 106, 108. 119. 121, 12 7 , 12 8 , 139,
Михайлівський манастир V 481; — 1 4 0 -1 4 5 . 148. 149. 151-153, 155. 157-
Печерський манастир V 4 6 5 , 4 7 9 , 162, 1 6 4 , 16 5, 1 67. 176. 178, 181,
480, 4 81, 4 8 7 ; — Золоті ворота IX 218, 2 2 7 -2 3 0 , 2 3 2 , 2 3 4 -2 3 8 , 24 4 ,
330, 331; X 263; — Пробитий вал 2 5 7 , 2 5 8 ,2 6 1 ,2 6 4 ,2 6 8 , 2 6 9 -2 7 1 ,2 7 5 ,
IX 329; — пам’ятки II 4 2 -3 , 4 6 , 67, 28 1 -2 8 3 , 2 8 5 -2 8 8 , — Микола V III-3,
145, 19 7 , 2 6 5 -7 1 , 2 7 4 , 5 2 6 -3 ; - 121. 141, 144, 156, 157; IX 9, 13,
полк X 253-4; — братство V II 399, 15, 16, 18. 21. 23. 2 5 -2 8 , 3 0 -4 0 , 43,
4 13-20, 43 4 , 4 89; — привілей V 12, 4 6, 47. 55, 66, 67, 6 9, 71, 7 4 -7 9 ,
67. 105, 108, 110-113, 127, 13 2 , 139, 145-
Кий кн. І 3 5 2 , 3 7 9 , 3 8 2 -3 . 151, 1 53, 155, 1 5 8 -1 6 4 , 169 -1 7 2 ,
Кирил св. І 405. 1 7 6 , 178, 184. 188, 190-192, 2 9 3 ,
Кирил сп. тур. II 305. 3 3 4 , 340, 345 , 3 4 7 , 3 4 9 , 350, 352,
Киселі рід І 4 3 9 . 3 5 4 , 3 6 4 , 36 6 , 3 7 5 , 3 7 6 , 3 7 8 , 381-
кисти похоронні І 43. 4 4. 38 5 . 3 8 7 , 3 8 9 , 3 9 5 -3 9 7 , 4 0 0 -4 0 2 ,
Кимерійці І 105, 106, 107, 108. 405. 415, 4 18, 419. 4 3 0 , 4 3 1 , 4 7 2 ,
Київський літоп. III 4 8 7 -8 . 473, 4 8 2 -4 8 4 , 509, 5 6 1 , 871, 88 5 ,
Киркйор м. IV 305; V I 15. 10 1 2 , 1033. 1093, 1240, 1509, 1513,
Кишка гетьм. IV 2 8 4 . 15 1 8 , — його дружина IX 1166, —
Кишки пани V ЗО, 33, 34, 35. Микола стар. черк. IX 63 , 66 , 67, 71,
Кишка Ян VI 480. 146, 151, 178, 195, 202, 231, 4 7 2 .
Кишки шл. V I 5 9 8 . Кисилева вдова Ад. Кисіля X 2 9 2 .
Кишка Януш гетьм. кн. Литов. IX 2 1 9 , Кизим V III-1, 2 6 5 . 2 6 7 , 2 68. 2 7 7 , 279.
87 2 . Кизаревич Філатей V III-1, 133, 134.
Кидаловичі c. V 103. Киселівка ур. X 263.
Кипріян митроп. V 39 3 . 3 9 4 , 3 9 6 , 3 9 8 - Кишеньки c. X 83. 127, 166.
9. 400. 409. 418. 4 3 2 . 448. 4 7 5 . 509, Кий легенд, основ. Києва IX 78.
510, 511. 512.
Кікін Василь столь. IX 7 4 4 -7 4 6 , 767-
Кирдеї пани V 32.
769, 1115. 1232. 1235. 1 2 3 8 . 1 2 3 9 ,
Кипр о. V I 142. 1 2 5 3 -1 2 5 5 , 1272, 1319, 1324, 1346-
1353. 1364. 1378. 14 1 5. 14 1 9 . 1422;
digitized by ukrbiblioteka.org
— Кікін X 2 4 -7 . 31-7. 40. 4 2 -6 , 5 1 , 1054. 1064, 1066. 1073, 1074. 1078,
5 8 -9 . 8 0 -1 . 9 7 . 1 9 7 . 218, 2 5 8 , 2 6 7 . 1079.
3 1 3 -6 . 318. 3 2 0 -5 . 313. 3 2 7 -3 1 , 3 5 7 . Климович (Клименко) Лѵкаш полк. коз.
Кирило полк. нак. коз. IX 2 03 , — чи X 2 28, 2 4 4 -5 , 2 5 8 , 3 14, 317.
гир. коз. IX 68 5 , — брян. пушкар IX Клиша Яцко полк, білоц. IX 870, 921.
387; — коз. X 75 . 955, 956, 1028.
Кирилович Григ. осавул брасл. IX 7 9 5 . Клишенко Якуш зап. X S5.
Кизиїв перевіз IX 1 136. Клодзіньский поль. полк. IX 578, 706,
Киселів IX 16. 7 07.
Кишеня гора IX 2 40 -2 4 2 . Клочков моск. посол IX 5 5 8 .
Кілія м. V I 60, 6 2 -6 4 . 70. 1 7 8 . 606; — Ключевский В. іст. IX 760.
V II 200, 202, 2 04, 2 8 9 . 3 2 5 . 3 2 7 , Клявдіус поль. полк. IX 8 4 1 .
378. 464. Клявзенбург (Колошвар) м. IX 1304,
Кішка Самійло гетьм. V II 1 5 9 , 2 4 8 -5 2 , 1306.
281, 2 8 4 -6 , 3 1 4 -6 , 3 6 9 , 4 2 7 . 5 7 5 -7 . Кметі с. V 190.
Кіндратенко коз. IX 8 7 0 . Кмити шл. V 33; V I 236. 280. 2 8 2 .
Кірим-аґа хан. посл. IX 6 9 4 . Кміта восв. сенд. V I 2 3 6 .
Кімполунґ м. IX 1146. Кмитич Кр. V II 8 7. 96. 102-3; — полк.
Кінський Брід ур IX 3 1 0 . поль. X 2 77.
Кіщенці с. IX 1052, 10 5 4 . книжність, письменство, освіта II 40-1,
Клек кн. І 4 2 4 . 6 7 , 281. 2 9 9 , 3 3 1 -3 , 3 3 7 , 3 5 7 -8 .
Κ λ ή μ α τ α І 4 63. Княжа Лука с. IV 172; IX 9 4 7 .
Клечеськ м. І 4 6 9 ; II 3 01. 3 0 3 -4 . 30 6 -8 ; Кнегиницький Іов V 2 67; V I 5 8 9 . —
IV 214. 2 8 4 , 3 3 4 , 485; V 209. цькі V I 240, 2 4 2 , 2 4 5 ; — Йов ігум.
Клим митр. II 183, 281; III 2 6 3 -5 . 4 7 0 - IX 119.
1; V 401-2. князівство V 3 8 3 -4 . — князі V 3 7 7 -9 .
Клевань с. і ман. V 2 6 3 ; V I 103, 137, Княже манаст. V 2 6 9 .
3 1 7 , 38 9 ; IX 1096, - р. 4 1 5 , 1545. Княгішичі V I 261.
Клекотів с. V 23 8 . Кнчш Федір полк. коз. V II 3 3 9 .
Клинці с. V 2 6 7 . Княжичі с. V II 2 5 7 .
Клоковичі с. V 104. Князь-Іванов луг, ур. IX 5 5 8 .
Кловський повіт X 4 4 . Кодима p. І 36; IX 1451.
з Клечиці Іво шл. V I 2 3 6 . Колець м. І 4 6 9 .
Клечиця с. V I 2 3 6 . Колодисте с. І 3 7
Клещізські шл. V I 28 3. Конка p. І 109.
Клюс Яшко шл. V I 2 3 6 . Константнії П орфирородний І 4 4 6 .
Клайклище сел. V II 17. Коралі нар. І 124.
Климович Вас. V II 421. Корсунь м. і стар. І 2 8 1 .
Клищево маєт. V II 16. Корсунь крим. див. Х ерсонес; II 211,
Кліша Янко V II I -1. 3 9 , 174. 217, 2 8 6 , 2 9 6 ; V I 28 1 ; V II 221. 257,
Кланевський (?) коз. посол IX 227. 2 6 1 , 2 7 6 , 3 2 8 , 3 2 9 , 3 4 8 , 3 5 9 , 525,
52 9 ; V III-1, 101. 102, 108. 115. 153.
Клим хор. IX 1 2 0 5 .
1 54, 2 2 6 , 2 30, 23 7 . 248. 2 5 0 , 2 5 4 ,
Клименко Василь посол Х м. IX 1132;
2 6 0 . 2 62. 2 6 4 . 2 67. 2 6 8 . 284; Ѵ ІІІ-2,
— чигр. коз. X 8 5. 9 9 .
181, 187, 191; Ѵ ІІІ-3, 10, 46, 19 4 ;
Климів Яків суддя білоц. IX 1011. IX 64. 16 4 . 206, 23 6 , 2 4 7 . 2 5 5 , 308.
Климко коз. IX 4 7 1 . 310. 3 1 2 . 313, 3 1 7 . 326, 327, 3 3 9 ,
Климовський Лукаш IX L72: V III-З, 3 56, 3 69, 3 7 2 . 3 7 4 -3 7 7 . 392, 3 9 4 ,
1 8 7 . 220. 222, 2 2 4 , 2 5 7 . 398. 399 , 413, 419 , 42 1 , 4 4 0 -4 4 2 ,
Климятянко Василь посол Хм. IX 9 6 6 . 4 4 5 , 471, 5 1 7 , 526, 527, 5 4 4 , 550,
56 2 , 5 6 4 , 599, 6 1 6 , 6 8 6 , 721, 7 2 2 , конф едерація руськ. шл. 1 4 3 6 p. IV
728, 731. 7 4 8 , 750, 7 7 7 -7 7 9 , 7 8 3 , 221; ~ 1438 р. 22 5.
8 7 3 . 8 7 4 , 8 9 6 . 9 4 8 , 9 5 6 , 9 5 8 , 1023- Копа м. IV 300.
1026, 1076, 10 7 7 , 10 8 4 , 1086, 1094, Копистерин м. IV 210, 328.
1156, 1157. 1 3 4 3 . 1445, 1448, 1 4 5 5 , Корець м., зем. і вол. IV 330; V 29,
1464. 1 4 6 7 , 1 4 6 8 . 1471, 14 9 2 , 1547; 2 6 4 -5 ; VI 62 7; VII 2 5 7 . 411; IX 157,
X 47. 54. 57, 5 9 -6 5 . 6 7 -8 . 7 1 -3 . 92. 2 2 4 , 2 77. 4 9 2 . 4 9 5 . 6 7 4 . 92 5 . 92 7 ,
110. 166-8. 1 7 7 -8 . 180. 266, 2 7 6 . - 1 3 1 8 , 1342; X 185, 256. 272, 2 7 6 ,
полк. X 26 8 . 2 7 8 , 2 9 0 . 2 92. 330.
Корчеськ м. І 303. Корецький Богдан кн. IV 404; — Богуш
Корчеськ м. II 2 7 8 , 293. 2 9 6 . V I 3 1 0 -1 3 , 318, 320, 3 22; V II 96, 98;
Костенки c. І ЗО. Анна V II 5 85; — Самійло кн. V II
Костобоки нар. І 130. 131, 1 3 2 . 3 5 4 . 3 5 6 . 44 3; V III-3. 168-9, 2 5 2 ,
Кошиловці І 37. 2 6 5 -7 ; IX 428; — князі V 14, 29, 32.
Кобрин м. і ман. II 3 6 9 . 389; III 105. 2 6 5 -6 ; V I 2 7 7 . 281. 28 5; V II 64. 99;
382-3; IV 2 6 4 . 2 6 9 , 277; V I 53; V II IX 1318; — шляхт. IX 1956; — кі
501; V III-1. 14. 181; IX 1 3 9 8 . 1519. укр. кн. рід X 27 6 .
Кобуля (K o b u la ) c. II 4 5 8 . К орибут Дмитро кк. IV 68. 162, 166,
Кобяк хан II 212. 1 6 7 -8 , 170, 450, 45 1 -3 , 4 5 6 . 4 6 6 . 515;
Коломия м. II 460. 471; V 2 6 8 -9 . 3 1 4 , V 8. 2 8 9 , 291.
317, 4 34; V I 43. 46. 4 9. 59. 74. 94. Коригайло кн. IV 450. 5 1 4 -1 5 .
108. 213; IX 9 3 . 1 1 2 8 , 1 296. Корият-М ихайло IV 79, 95.
Кольоман кор. угор. II 412; — гал. III Кориятовичі кн. IV 83. 85, 89, 90-4; V
31-2, 34. 39. 40. 53. 22, 80. 246; — Константин IV 79,
Колтеськ м. II 5 9 8 . 87; V I 42. 607; - Ю рій V 229; -
Комов м. II 3 7 0 . 602. Федір V II 82.
Конрад кн. мазов. II 371, 3 88; III 4 6 -7 , Колтубаха ..князь” татар. IV 74.
54. 59. 77-8. К оросно м. IV 32; V 37 5; V I 91, 98,
Кончак хан II 106. 21 0 -1 2 , 2 2 6 , 531, 124, 173, 2 2 4 , 2 5 5 , 26 5 ; IX 1149.
534. 1458, - p. V I 173, 19 4 .
Копиль м. II 303-4; IX 1272. Кошицький з ’їзд IV 110, 4 4 9 .
Котельниця м. II 190, 29 6 . Козеки кн. V 32; V I 150 , 317, 591.
Котян хан II 238. 240. 2 4 3 . 2 4 6 . 5 3 8 , Козинські шл. V 32.
Козулина ур. X 1 2 5 .
540.
Козлівка c. X 128.
К оуї II 336. 348. 5 3 4 . 54 8 .
Козяровські селяни — втікачі V 95.
Кошиці (K a sc h a u ) м. II 504; V I 2 5.
Койданів c. V 80.
Кобудь м. III 1 5 5 . коланні — див. каланні.
Козельськ м. II 338; IV 71, 87, 277; „колея” V 28 8 . 2 8 9 . 291. 362.
— князівство III 1 8 0 . колісники V 13 9 140.
Колодяжен м. II 148. 160. колода (tu n n a ) V 123.
Комов м. III 32. Колоденка манаст. V 26 7 .
Конинське княз. III 180. Колонтаїв м. X 133. 1 59. 2 2 6 -7 . 2 3 4 .
Кобринська вол. III 4 7, 417; — кн-ство Комишня c. X 204. 260. 313-5.
IV 3, 33, 2 09, 211, 2 7 7 , 2 9 2 , 2 9 4 -5 , Комаєвські V 32.
300. коморники V 135.
конспірація 1440 p IV 2 2 7 , 229, — конокормці V 139. 140. 142.
князів. 1481 p. IV 2 6 8 -7 2 , 4 83. Констанцький соб. V 400, 513-17.
Константин Ольгердович кн. IV 4 55; V конюхи V 139. 142, 143, 145, 2 1 2 .
29. конюші села V 196.
digitized by ukrbiblioteka.org
Конюшки с. V 190. 14, 4 1 5 , 4 2 6 , 4 34 , 5 4 5 . 547. 1012.
Копистснський автор ..П алінодії” V 1545. - р. 101 2.
494, 532, 5 8 5 , 606, 612. Конрад III ціс. V I 23.
Копистенський М ихайло злад. перем. V Константинів м. V I 3 89 ; V II 156, 186-
5 7 1 , 5 75; V I 5 8 9 , 5 9 1 , 593, 630, - 8; V III-3, 2 6, 43, 5 2 -5 5 , 60. 62, 64,
Захарій V I 560; — Захар, ігум. печ. 6 7 -7 2 , 74, 77, 78, 81, 121, 12 8 . 16 4 ,
V II 405, 40 8 -9 , 4 1 2 , 4 1 8 , 4 30 , 5 2 9 , 178, 179, 1 8 1 -1 8 3 , 212. 220, 2 2 4 ,
53 1-2, 5 8 5 -6 , - Федір V II 505. 225; X 89, 129-30, 134, 2 7 8 .
Копистинські V I 2 4 0 , 24 4 , 6 1 1 . Коровичі с. V I 186.
Коропець с. V 315; V I 6 21, — вол. V I Королевець м. V I 2 3 2 , 2 8 7 ; V III-1,
213 . 2 1 6 -7 , — (Кенігсберг) IX 140, 1295,
„Копні с у ди ” V 3 6 0 -1 . 1332.
Копті шл. V 32. Корсаки V I 5 9 8 .
Корицькі шл. V 32; V III-3, 4 6 , 53, 55, Корсів фільв. Бєньов. X 2 9 2 .
184; IX - ротм. 178, 182, 4 4 8 , 470, Корчичі с. V I 305.
706, 709, 1019, 1 069, 1090. Костарівці V I 2 6 6 .
Коровники с. V 179, 182, 1 9 2 . Костко суд. перем, шл. V I 236.
Коршів с. V 2 1 3 . Кочубіїв с. V I 608.
Косів манаст. V 2 6 2 ; V I — м. 2 1 3 , з Кошави Іван шл. V I 237.
249. Кошки шл. V I 2 8 2 , 2 8 4 .
Косов (Косів) Сільвестер ієром. V II Кобилє с. V II 15.
420. - влад. V III-1. 184. 190, 199; Кодня м. V II 171, 311, 2 5 7 .
V III - 2, - 9 7 -8 ; - митр. IX 15, 16, Кожинці сел. V II 15.
32, 110, 137, 172, 3 2 7 , 3 2 9 . 330. козаки, перші згадки про них V II 5 8-9,
3 4 6 . 561, 7 4 5 . 8 5 4 , 8 6 4 , 9 9 4 , 99 6. 74, 80-1, 99; козач. гор. 141; низова
1220. 1 3 7 3 -1 3 7 5 ; X - 100. — див. Низ; донська 4 8 8 -9 , 491-2,
Костарівці с. V 1 8 9 . 513, 5 4 7 ; реф. коз. 174-5, 17 8 , 179;
Костевичі шл. V 3 2. А вґустова реф . 1 5 7 -8 , 160; Баторі-
Костировичі с. V 147, 1 4 8 , 1 54 . єва реф . 1 43, 145, 1 5 2 -1 6 1 . 195.
Кошицький привілей V 3 8. 63 . 73 , 77, 57 7 -9 ; коз. присуд 1 8 8 , 190, 2 6 7 ,
79. 3 2 2 . 2 6 9 . 2 7 5 , 2 7 9 -8 0 , 309, 342-3, 351,
Кочережин с. V 104. 3 8 4 , 4 8 3 -5 , 503; коз. вільн. 14 5 , 157;
Коблянські V I 240, 24 4. коз. імунітет 1 4 3 -5 , 15 8 , 160, 2 5 2 ,
Ковель м. V I 3 4 , 102, 116, 118, 127, 264, 2 7 5 , 2 7 7 -9 , 315; коз. городня 37.
137. 18 8 . 3 8 4 . 441; IX 4 8 8 . 49 1 . Козари нар. V II 68 , 70.
Козаровичі с. V I 6 2 8 ; IX 8 5 1 . Козарин Іван V II 4 14.
Козлиничі с. V I 1 48. Козаровські шл. V II 171.
Колодинський А ндрій V I 4 3 4 . Козлов (Е зпаторія) м. V II 61, 124,
Колодницькі V I 611. 146, 169.
Колодно м. V I 4 9. 102. Козлов с. V II 14.
Колок с. V I 1 4 8 -9 . Козлозські шл. V II 14, 1 4 7 -8 .
Колоденці V I 2 3 7 . Козловський Ісайя ієром. V II 420.
з Колоденець П етр Волчко шл. V I 2 3 7 . Козич полк. коз. V II 3 3 9 .
Колтегаєво с. V I 306. коло V II 2 8 6 , 2 8 8 , 2 8 9 -9 1 .
Колчин с. V I 148. Колодяжне с. V II 215.
Команча с. V I 223. Колтягаїв сел. V II 43.
Комарницькі V I 240, 611. Колчицький С теф ан V II 421.
Комарно м. V I 4 4 , 45, 5 5 3 . Комаргород м. V II 15.
Конєцпольскі глл. V I 2 50, 2 7 9 , 280. Комиш Андрій осаул коз. V II 251.
Конотоп м. V I 288; V III-3, ЗО, 34; IX
Комулей (Комулевич) свящ. легат V II - Ян 3 81. 38 5 .
1 9 8 -9 . 200. 202. Костино сел. V II 16.
Кондратович Гр. V II 414. Костомирів сел. V II 17.
Конєцпольскі шл. V I 250, 279, 280; IX Котельня м. VII 2 4 3 . 2 5 6, 311.
18, 292; — Станислав геть. кор. V II Котюжинці сел. V II 12.
36 3, 380. 3 8 5 , 4 2 2 , 517, 5 3 9 -4 0 , Кочубіїв див. Качибеїв.
542-6, 5 4 9 , 5 5 1 , 552, 5 5 4 -5 , 560; Кошиловці сел. V II 101.
V III-1, 20, 21, 24-30, 57, 6 6, 67, 69, Кош оум у ход V II 54.
99. 100-105, 10 7 -1 09 . 112-115, 117, Кощччі (Кошки) бояр. V II 247.
119-122, 1 2 4 -1 2 7 , 132, 1 47, 152, Ковно м. V III-1, 216 -7 ; IX 1157.
154, 203, 204, 20 7 , 210, 211, 213, Кодак V II 300; V III-1, 215, 218, 221,
219, 22 3 , 2 2 4 , 227, 2 2 8 , 230, 2 3 6 , 224, 2 2 6 , 2 5 7 , 2 73, ~ замок V III-1,
239. 240, 245 , 2 5 1 -2 5 4 , 2 5 6 -2 5 8 , 218, 222, 2 2 6 -7 ; V III-2, 12, 2 6 -7 ,1 6 1 ;
2 6 0 , 265, 2 7 2 , 2 7 6 , 27 7, 28 5 , 2 87, V III-3, 26, 31, 151, 179, 249; IX 51,
303, 308. 312, 313; V III-2, 10, 12, 613, 6 3 9 , 788, 791, 806, 811, 81 9 ,
13, 16, 17, 26, 27. 44, 1 39, 142, 144. 9 2 5 , 926, 1089, 1116, 1136, 1174,
161; V III-3, 37, 52, 66, 6 7 , 70, 74, 1 3 6 7 , 1529.
75. 81. 82. 84, 9 0, 100, 108, 113-4, Кононович Сава V III-1, 2 5 1 , 2 5 5 -6 ,
130, 1 42, 143; IX 11, 20, 59, 6 3 -4 , 272.
6 6-7 , 71, 109, 116; — Олександр Конашевич AHtiH гетьм. V III-1, 122.
V III-2, 50, 139; V III-3, 7, 23, 81, Копинський архим. V II I -1, 18, 134, 18 6 ,
89, 189; IX 72. 107, 167, 200, 202, 194.
244, 2 5 9 , 262, 2 7 9 , 2 8 5 , 2 8 8 , 301, Конвокаційний сойм V II I -1, 141.
4 4 6 , 59 5 . 6 3 7 , 638, 7 0 2 , 8 0 8 , 811, Козлов (Балаклава) V II I -1, 50; — (Єв-
914, 915, 10 44 , 10 24 , 1038, 1160, патор.) IX 597.
1181, 1183, 1 5 4 7 . Константинопіль м. V III-2, 15.
Конка p. V II 3 5 6 . К ордуба М. іст. V III-3. 10 1 , 103-4. 110,
Конські води V II 115. 112; IX 5, 4 6 -8 , 5 2 9 , 1 3 3 8 , 1345,
Копистерин с. V II 101. 1361, 1 4 4 5 , 1466; X 32 1 .
Копинський Ісайя ігумен VII 412, 4 2 4 , Коростишів м. V III-3, 35, 215, 2 3 2 ,
43 6 , 4 4 7 , 519-21, 5 2 5 . 2 7 6 , 277.
Копицкий ротм. V II 147-8; — Стани Кобилецышй Григорій нак. ніжен. полк.
слав шл. 148-9. IX 73, 93 6 , 1222.
Копієнції с. V II 15. Ковалевський Іван писар Х м. IX 1021,
Копоть зем ’янин V II 15. 1 1 1 7 , 1123, 1200, 1210, 1300-1304,
Коробка полк. коз. V II 3 52 ; — Фед. 1309, 1 310, 1321, 1 324, 1412, 1419,
отам. V III-3, 24 5; — Фед. обозн. IX 1 4 2 4 -1 4 2 6 , 1 4 2 8 , 1429, 24 3 4 , 1437,
114, 4 3 5 , 56 6, 7 3 5 , 1365, 1368, 1439, 1 4 6 7 -1 4 6 9 ; — Ів. ген. осав.
1369, 1 3 7 4 -1 3 7 8 , 1381, 1421; ~ X 6 6 -7 , 75. 84, 1 3 6 , 2 3 3 , 315, 322,
Ю рій IX 929 — Ю хим IX 1154; —■ 357.
Федір X 48, 85, 9 8, 134, 159, 184, Коваленко сотн. коз. IX 1037, 1038.
3 1 6 , 329, — Єф ам пос. X 72, 233. Каґальничану вид. румун, хронік IX
Косий Іван гетьм. V II 319. 83, 480, 571, 590, 5 9 7 , 600.
Косинський Криштоф гетьм. V II 1 76, Козачинський Микита коз. IX 9 4 7 .
17 9 , 1 80-5, 188-92, 196, 2 1 2 , 2 1 5 , Козинський Єфим кап. IX 1214, 1215.
2 8 1 , 305, 307; — Іван сот. верек. IX Козлов піддячий IX 114.
932. Козловський Микола писар Нечаєв. пол
Косниця p. V II 14, 16. ку IX 1259.
Кособуцький коз. V II 2 3 7 . Козел-Леско нак. полк. X 150, 180,
Костжевский Станислав коз. V II 3 6 5 , 219.
digitized by ukrbiblioteka.org
Коловрат пос. ціс. X 2 9 8 . Костир Григ. IX 1372. Див. Лісниць
Комень Янош гол. ком. Ракоція X 14. кий.
Константин спатар IX 5 1 7 . Костирський гетьм. IX 4 6 8 , 7 3 5 , 7 4 2 .
Кононів П етро митр, слуга IX 7 4 7 . Костка - Наперсний Александр - Л е в
Константинів Ю рій IX 9 21, 922, 9 5 6 . авантур. IX 25 7, 2 6 4 -2 7 0 .
Константинович Федір полк. IX 1201- Костомаров М . істор. IX 63, 74, 75, 87,
1204, 1210, 1222, 1 223. 13 6 , 165, 177, 210, 2 8 1 -2 8 4 , 2 9 9 ,
Койтас-ага IX 2 4 5 . 300, 303, 3 3 3 , 3 6 7 , 3 9 4 , 41 4 , 419,
Коланченко див. Янченко. 420, 431, 4 3 7, 4 3 8 . 4 3 9 , 4 6 3 , 469,
Количев рос. кап. IX 9 5 2 . 47 3 . 4 9 5 . 510, 5 7 8 , 5 8 6 -5 8 8 , 6 6 5 ,
Колонтай служ. кн. Заслав. IX 5 6 1 , 716. 7 5 2 -7 5 5 , 7 6 4 , 767, 7 8 1 -7 8 4 ,
563 , 5 7 5 . 8 7 7 , 9 2 0 , 1015, 1098 , 1099, 1124,
Комари-Стаховські шл. рід IX 1152. 1126, 1 1 3 3 , 1141. 1199, 1 4 7 4 , 1476,
Коморовский шл. IX 102, 106, 1014. 1481, 1549; V III-3, 2 9 , 60, 73, 75,
Конажевский підсуд. камін. IX 4 7 4 , 81. 89, 104, 109, 1 25, 218, 219, 22 4 ,
475 , 493, 5 2 4 . 2 6 5 , 281, 28 5 ; X 309, 3 2 4 , 3 3 1 .
Кондратенко Богдан посол Хмельн. IX 3 5 4 -6 .
9 5 8 , 9 5 9 , 1020, — Герасим (К ондра- Костянтин Вел. імпер. візант. IX 1 4 9 3 ;
тович) IX 1049; — Ів. сот. канів. X — воєвода, див. Щ ербан К.
1 84. Кость коз. IX 1076; — чигир, товмач
Кондрацкий Ян ротм. IX 75, 90, 198, 722.
2 6 2 , 4 4 5 , 4 9 3 . 49 4 , 5 1 3 , 5 4 8 , 551, Котел Ів. сотн. Неч. війська IX 1276,
5 7 7 , 5 7 8 , 5 8 0 -5 8 5 , 5 9 1 , 5 9 2 , 5 9 6 , 1 277.
5 98, 615, 616, 65 1, 653, 6 5 4 , 670, Котлан мурза IX 1058.
6 71 , 706, 8 7 8 . К отлубай іст. IX 2 2 2 , 3 2 1 .
Конельский Федор писар IX 4 0 1 , 4 0 9 . Котлуш -м урза IX 1058.
Конюшенський Ів. коз. IX 1201. Котнаровський писар поль. IX 5 8 2 .
Конюховський Кость IX 126. Котошихин піддячий IX 751.
Копоть білоцерк. шл. IX 1011. Коховский іст. поль. IX 74, 75, 77, 86 ,
Коптевич Ян туров. урядн. IX 1150. 88 , 154, 161. 164, 165, 169, 170, 172,
Кордиш чашн. браслав. IX 1 093. 173, 1 76, 181. 194, 1 9 5 , 1 9 8 , 222,
Кориціньский канц. поль. IX 4 5 3 , 581, 2 3 4 , 2 3 9 , 240, 244, 2 5 9 , 2 8 4 , 2 9 6 ,
6 2 5 , 63 1 , 6 9 3 , 9 00, 1096, 1415. 3 3 2 , 333, 3 4 0 , 341, 3 4 6 , 3 6 3 , 3 6 5 ,
Коркунов проф . IX 8 6 7 . 3 7 3 , 37 7 , 3 9 2 , 41 3 , 4 1 9 , 4 2 0 , 4 3 6 ,
Корній полк. IX 1 2 0 2-4 , 1210. 4 3 8 -4 4 0 , 4 4 2 , 4 4 7 , 4 4 9 , 4 5 5 , 4 5 7 ,
К орсак Раф . полк. рос. IX 1025, 1026; 49 0 , 49 4, 508, 509, 5 4 8 , 551, 5 7 8 ,
X - 24 9 , 2 5 1 -3 , 2 5 5 , 2 6 8 , 3 21. 5 8 3 . 586 , 5 8 7 , 5 8 9 , 509, 59 3 , 59 4 ,
Корсаков проф. IX 7, 2 1 9 . 5 9 6 , 6 6 4 , 6 6 7 , 705, 707, 713, 8 7 3 ,
Корсунець сотн. коз. IX 1037, 1038. 8 7 6 , 8 84, 915, 920, 1013, 1 0 1 5 -1 0 1 7 ,
— М арко суд. військ. X 105, 269. 1020, 103 6 , 10 38, 1039, 1043, 1 0 4 6 -
К ор ф полк. поль. IX 3 30 , 8 7 4 . 1 0 4 8 , 1051, 1060, 1115, 1141, 1 477;
Косаковский брасл. підсудок IX 164, X 3 2 4 -5 , 3 3 1 -2 .
3 6 6 , — прих. Ракоція 1 3 2 2 . Кошанський Ів. сотн. Неч. війська IX
1262.
Косинський Ів. сотн. верек. IX 9 3 2 .
Коя-бей IX 11 4 3.
Косачов Г І. послан. X 215, 2 4 9 , 2 53,
Кобеляки м. IX 2 30, 1228; X 87, 126.
2 55.
160, 1 6 6 , 185.
Костин М ирон молд. хрон. IX 83, 86,
Кобижча IX 3 8 1, 3 8 3 , 9 4 7 .
89, 107, 4 8 0 , 5 1 2 , 514, 5 2 4 , 5 3 2 ,
5 41, 5 7 0 , 5 7 1 , 581, 5 82, 5 8 7 , 5 8 9 , Козари с. IX 9 4 7 .
5 9 7 , 600, 9 76, 1498.
Козинка p. IX 2 9 6 . Крим І 55, 91. 9 2, 96, 97, 98, 103.
Козин с. IX 2 9 3 . 127, 155, 2 2 9 . 231, 288, 447, 498:
„К оканауз” замок IX 1 2 7 7 . IV 82, 2 8 5 , 295. 29 6 -3 0 0 . 301-10.
Колиш p. IX 5 7. 311, 317, 3 22 , 3 23 , 326, 332. 335;
Колодинські поля ур. IX 280. V 251; V I 7-8, 13, 17, 20, 54, 58.
Колодно IX 2 7 9 . 67 , 97; VII 21-31, 195, 513-20 див.
Колодниця IX 276. татари; V III-1, 42 -5 1 , 5 4 -5 6 , 59, 60,
Коломак p. IX 414, 4 18. 7 0-72 , 122, 2 3 6 , 2 3 9 , 2 4 0 . 2 4 4 -2 4 6 ;
Комарицька вол. IX 14, 7 7 2 , 9 2 9 . V III-2, 1 5-6, 20; V III-3, 7, 8, 21, 100,
Коморов м. IX 197. 130 -1 32 , 140, 171-173, 179. 184, 2 2 3 .
Константинів Новий м. IX 200, 2 35 , 2 4 0 . 2 41, 2 4 4 , 25 2 , 2 5 3 , 270; IX 9,
2 3 8 , 243, 438, - Старий 13, 47, 71. 10, 17, 3 3 -3 5 . 38, 40. 54. 55. 70,
217, 2 3 4 -2 3 6 . 2 5 7 , 2 58. 2 8 7 , 289, 77, 80, 83, 88, 90, 115, 116, 127,
290. 2 93. 306, 307, 308, 4 1 5 . 441. 140, 141, 1 4 6 -1 4 8 , 150, 151. 153,
6 1 5 . 6 16, 6 3 8 , 659. 6 94, 720, 916, 1 6 1 , 167. 1 70 -1 7 5 . 2 0 4 -2 0 6 . 212, 2 1 8 .
922, 1029, 1030, 1076. 1102, 1115. 222. 2 3 0 -2 3 3 , 2 4 5 , 246, 2 4 9 , 252.
1318, 1 4 54 . 2 7 3 , 2 7 6 , 2 7 7 , 2 8 5 , 290, 2 9 5 , 306,
Константинополь див. Ц аргород. 307, 311, 314, 315 , 3 3 7 , 3 4 5 , 3 6 4 ,
Копачів с. IX 350. 371, 3 7 7 , 3 7 9 , 391, 395. 416, 4 1 8 .
Копіївка с. IX 8 3 5 , 8 3 6 , 8 7 8 . 88 3. 4 2 8 . 43 1 , 4 4 2 , 4 4 4 , 4 4 8 -4 5 2 . 462,
Копись м. IX 1154. 1201. 1222. 1223, 4 6 7 -4 7 0 . 4 7 5 . 481. 4 8 4 . 497. 506.
— повіт 1201. 1 2 1 4 , 1255. 521, 550, 5 5 2 -5 5 5 . 5 5 7 , 5 5 8 , 5 9 7 ,
Копичинці м. IX 2 4 4 . 2 7 3 , 274. 610, 6 1 6 , 6 2 5 , 640, 6 5 4 , 655, 65 8 ,
К орибутов м. IX 730. 6 6 0 -6 6 2 , 6 66 , 6 7 4 , 6 75, 6 8 7 , 6 9 9 ,
Коростишів м. IX 492, 4 93, 5 4 7 , 561 , 703, 7 0 9 , 7 1 7 -7 20 , 72 8 , 760. 771,
65 8 , 1342. 7 7 9 -7 8 1 , 7 84 . 804, 819, 8 7 0 , 8 8 7 -
Косниця м. IX 1 4 4 8 . 88 9 . 8 91 . 8 9 4 . 895. 898-900. 902.
Короча м. IX 414. 9 1 4 , 9 1 9 -9 2 2 , 92 8. 9 4 1 -9 4 3 , 94 6 .
Котаршин IX 1036, 1037. 9 4 8 , 9 4 9 , 951, 9 5 2 , 9 55, 95 6 , 9 5 9 -
Котляр бурт. X 87. 961, 96 6 , 1019-1020. 1021-1023,
Котюжинці IX 561, 5 7 5 . 1031, 105 6. 1050, 1061, 1 0 63-1068,
Котельня м. IX 236. 350. 7 7 2 , 875. 107 1. 1072. 1077, 1078. 1089-1091.
Котор, Котир p. IX 851. 1097, 1099-1101, 1125. 1130. 11 3 6 ,
Кочубей (Качайбей) IX 4 2 9 . 1140. 1141. 1 1 4 3 . 1 1 4 5 . 1159, 1160,
Кочубіївці с. IX 8 7 9 , 1053. 1162, 1 1 6 4 . 1165. 1170. 1174. 1 1 7 6 ,
Кошеваті м. IX 9 4 7 . 1 1 7 8 , 1186, 1192. 1193. 1 1 9 5 -1 1 9 7 ,
Красна p. І 35. 1207, 1213, 1232. 1234, 12 8 3 . 1326,
Краснокутська могила І 56. 1336, 1349, 1 3 5 6 -1 3 5 9 , 1 3 7 7 , 1 3 9 4 -
Кремінчук м. І 23; VII 54. 63, 17 8-9 ; 1396, 1427. 1428, 1434, 1440, 1 4 4 7 ,
IX 503, 1094. 1228, 1440; X 85, 14 51 . 1452, 1 4 5 5 . 1467. 1477. 1489.
87, 127, 143, 163, 1 6 6 , 185, 200, 1499, 1500. 1548; X 13-4. 45. 58.
202, 2 1 2 . 60, 72, 75, 83. 85, 89, 113, 145-7.
Кремінна с. І 216. 1 8 8 , 202. 2 1 7 . 224. 2 28. 2 5 4 -5 , 260,
Кривий Ріг І ЗО. 269. 349; — орда IV 6 3 -4 . 2 8 9 . 293.
Кривичі І 171. 1 84, 410, 4 2 5 . 480, — 304, 311, 324. 328. 339; — справи
їх територія 184-186. Посольського П риказу IX 175. 205.
Крилов м. І 281; V I 422, 626; V II 519, 113. 44 3, 4 9 7 . 498. 8 8 8 , 895, 920,
5 4 4 -6 , 5 57; V III-1, 2 3 5 , 2 4 8 , 25 3, 1022, 1061-1063, 1065, 1068, 1099,
2 5 5 -6 , 228; VIII-2. 161. 168; V III-3 1100, 1101, 1136, 1140, 1169. 1174,
95 , 1 58, 162; IX 9 2 6 , 1022. 1197, 1 3 5 5 -1 3 5 7 ; X 147.
digitized by ukrbiblioteka.org
Кринички c. І 37. Крилівці c. V 219.
К рутибородинці c. І 3 7 . Крилос манаст. V 4 3 2 , 4 3 3 , 478; IX
Красне м. II 78. — м. 55.
Красностав м. І 370: II 3 3 2 . 501: V Кропотки кн. V 32.
166. 180-3. 249: V I 136. 138. 17 2 . Крохаів c. V 217.
1 9 5 . 199, 200. 2 5 6 . 2 6 7 . 268. 5 72: Крошинські кн. V 30. 32.
V II 457, 501: V III-1, 180, 1 8 8 , 1 98; Крупецький манаст. V 2 6 7 .
IX 1 5 8 . 1 7 8 . 2 5 7 -8 , 1126, 1 5 1 9 . Краковець V I 6 2 5 .
Краків IV 3 4. 46. 50, 9 3. 161, 1 8 4 . Красів c. V I 208.
191. 221. 2 2 3 . 2 4 3 . 2 8 6 , 28 9 , 343: Красилів м. V I 49, 102, 38 9 .
V I 23. 2 9 -4 4 . 54. 88, 8 9, 9 8 . 110, К раснобрід c. V I 626; IX 1126.
1 7 2 . 17 5 . 3 7 2 . 3 7 3 . 605: V III-3. Креховецькі V I 2 4 0 . 611 ; — Іван писар
117. 121, 1 38, 1 4 6 . 213; IX 5, 18, IX 2 8, 1021, 1086 , 1517; — Іван
32. 52. 53. 63. 6 5 , 84, 9 2. 95, 1 0 3 , полк, корсун. X 136, 316, 3 1 9 -2 0 ,
138 . 140. 141. 161. 165. 1 6 6 . 168, 3 30. 34 5 .
18 4 , 2 3 3 , 2 35 , 2 5 0 -2 5 2 . 263. 2 66- Крешів c. V I 3 4.
272. 320. 322. 3 2 3 , 3 3 8 . 34 0 . 3 4 7 , Криниця V I 626.
35 5. 370. 3 7 7 , 3 8 4 , 4 1 2 , 441, 519, Крит о. V I 4 4 4 .
520, 5 4 4 , 5 4 8 , 57 5 , 5 9 8 , 6 5 1 . 69 1 . Кропивницькі V I 611; — М их. V II 430;
8 5 6 . 8 7 2 , 1108, 1118. 1123. 1129- V III-1, 8 5 -6 , 89, 90, 9 2 -3 , 1 4 2 , 147,
1132, 1142, 1 2 7 8 . 1285. 1288. 1306, 168, 170-1, 1 74, 1 7 6 , 178-9.
1307. 1 3 2 3 . 1352. 1359. 1 377. 1380, Крошинські кн. V I 59 8 .
1385, 1 3 8 7 -1 3 8 9 , 1390, 1 3 9 2 . 1408- Крупецький А тан. V I 2 4 4 , 2 4 5 , 590;
1410, 1 4 3 5 . 1 4 4 1 . 1456. 1457, 1460, V II 4 29, 4 5 9 , 501.
146 4 , 1510, 1 541, 1 5 4 9 ; X 13. 226; Кругель ур. V I 203.
— архів міста IX 2 8 8 ; — воєвод. IX Крушельницькі V I 2 4 0 , 611.
2 5 8 . 2 6 4 , 11 8 7 . Красне c. V II 257.
Красний Л уг ур. X 2 05, 210. Кревза Лев ігум. V II 409.
Кремінець м. і окр. III 43 , 8 5, 1 4 8 ; IV Кремпський гетьм. V II 2 1 4 , 224. 229,
47, 5 4. 165. 168. 193, 2 17, 2 2 0 , 332, 230-1. 2 3 2 .
3 3 5 , 450; V 209, 210, 230. 2 3 9 , 2 5 4 . Кресловський М акс. V II 421.
2 6 6 . 2 6 7 . 293. 2 9 4 , 2 9 5 . 3 0 2 , 308, Кречкович Іван писар коз. V II 189,
340. 3 4 4 . 3 4 8 , 349; V I 4 6 , 4 9 , 74, 283.
102. 105. 110. 124. 126, 127, 1 3 5 , Криве c. V II 42, 2 5 7 .
222 . 2 7 3 , 627; V II 3 5 . 2 13, 2 5 7 , Кривкович Димитр V II 414.
4 5 7 . 501. 552: V III-3 , 52. 75; IX Кривоблоцький Анд. писар військ. V II
271 , 2 7 6 . 3 35; X 2 7 3 . 529.
Крекшін Ян послан. X 2 4 7 . Кроковці, Криківці сел. V II 15.
Кревський акт IV 180. 181, 3 3 8 , 4 7 5 . Кропивна м. V II 15, 2 5 7 , 2 7 6 .
Кромер IV 74. 3 5 6 , 359. 4 0 7 . 4 3 8 , Крутневич Гаврило гетьм. V II 249, 250,
4 5 6 -7 , 4 6 7 , 4 8 6 . 2 8 3 , 3 17. 319.
крайник V 3 7 8 . 3 7 9 . Кречовський V III-2, 1 6 7 -8 .
Красна c. V 113. Кравс Георґ ш есбур. нотар. семигор.
Красногорка манаст. V 2 67. хрон. IX 510, 521, 5 2 3 , 541, 5 4 4 ,
Краснопущ а манаст. V 2 6 8 . 571, 5 7 7 , 5 8 3 , 5 8 6 , 5 87, 593, 5 9 4 ,
Красовський львів. братч. V 5 5 6 . 5 9 7 , 1319. 1320, 1322, 1 3 2 3 , 1390.
Кревська унія V 6 3 , 449. Кравець Івашко коз. чигр. X 86.
Кремно c. V 125. Кравченко Василь коз. посол IX 75, —
Крехів манаст. V 2 6 7 , 2 6 8 . Іван сотн. коз. IX 9 1 , 92, 9 9-102,
Криве c. V 2 6 8 . 107; — Іван полк, білоц. X 362, 3 6 6 .
Кравцов Дмитро іст. IX 5, 1509. Крилівці c. IX 948, 952.
Краковецький (-ховецький) Феофан ар- Кримки p. IX 57.
хим. овруць. X 98. Кристинопіль c. IX 1053, 1 0 5 4 .
Крамаренко сотн. IX 1037. Кричів м. IX 14. 3 2 4 , 962, 1153, 1154,
Красиньскі IX 3 19, 767, 7 6 8 , 8 9 0 , 1 167, 1201, 1202, 1265, ~ повіт
1192; — бібліот. X 2 2 2 , 2 9 6 . 1154.
Красовський Іван сотн. IX 3 8 7 . Кропивна м. IX 731, 7 9 2 , 980.
Крачон посол Ракоція IX 1433. Круток маєток IX 1269.
Кременевський смол. уряд. IX 459. Крупецький V III-3, 182-3 , 194, 1 9 8 -9 .
Кржицкий секр. корол. IX 2 7 5 , 2 7 7 . Ксаверів м. IV 450.
Кривенко коз. полк, брасл. IX 153, 180, Ксерка цар. перенд. IX 2 6 4 , 357.
182. Кубань p. І 42 , 4 6 2 .
Кривоніс M. V III-3, 5, 28, ЗО, 39, 4 2 , Кул-оба могила І 5 5.
46-5 7 , 60-2. 69, 72. 78 -81 , 8 8, 9 2, Курськ м. і княз. І 294, 363; II 320,
95, 100, 116, 143; — полк. коз. IX 331, 3 3 3 , 34 5 ; III 178 , 183-5, 215;
14, 1479, 1486; — його син (Криво- IV 87; X 124.
носенко) легенд, полк. коз. IX 13-4, К утурґури І 159 (див. Болгари).
42, 18 4 , 236. Кукова (K u k e m e z o ) c. II 4 5 9 .
Кржижановський Афіноген IX 219, 2 2 0 , Кудново II 600.
— Степан митр, слуга 7 4 7 . Кульдеюрів м. II 2 8 6 , 5 3 7 , 5 4 9 .
Кримський А. Ю . акад. IX 9 6 7 , 9 6 8 , Кунтувдій хан II 213, 535.
975. Кучельмин м. II 440. 461, 6 0 5 .
Криницький Макарій послан. митр. IX Кудин м. III 15 5.
75 9 , 7 6 7 , 832, 8 5 5 , 8 5 6 , 86 5 , 871, Куремса татар, воєв. III 8 3 -7 . 160.
1086. Куракіни кн. IV 513.
Крипякевич Іван іст. IX 7, 56, 439, Куйматичі c. V 81.
1192, 1275, 1 4 5 2 , 1 5 4 4 , 1 5 4 9 . Кунатовські шл. V 95 .
Криса Мих. полк. коз. IX 16. 41, 42, куниця V 12 1 -2 , 205.
88, 115, 200, 235. 2 3 6 . 242. 280. 2 9 4 . Купилів манаст. V 26 2 .
2 9 5 . 2 99. 352. Курцсвичі кн. V 32.
Крицький скарбник IX 1 3 93 . Кутновичі c. V 238.
Кричевський полк. IX 14. 213. 215, Кузьминська вол. V I 250.
322 , 1485, 1486; X — повіт 4 4. Кузьмич Волчко шл. VI 2 3 6 .
Криштофский поль. ротм. IX 4 4 5 . Кулачківці м. V I 101.
Кромвель лорд-протектор Англії IX Куликів м. V I 2 36; V II 19, 42.
2 52, 429. 1130. 1 4 8 7 ; X 69. з Куликова Миколай шл. V I 2 3 6 .
Круковський Самійло коз. IX 1273. Кульм м. V I 27, 28.
Крупецький перем, уніят. влад. IX 31, Кульчицькі шл. V I 240, 244.
1520. Куляшне c. V I 2 2 3 .
Крюковський Мих. сотн. IX 1382. Кунатовські-Галчинські шл. V I 253.
Красне VII 257; IX 153, 17 6 -1 8 2 . 189, Курбський кн. VI 324, 4 2 1 -4 2 5 , 44 1 -
190, 195, 203, 303, 3 4 2 , 8 8 2 , 1041, 4 4 5 . 4 5 6 , 460, 470, 4 7 3 , 4 7 5 , 4 8 2 ,
1462, — пізн. Красний Колядин м. 490.
21, 79, 421. 4 3 4 , 730. Куренка c. V I 5 0 4 .
Краснопілля (Краснополки) c. IX 1002, Курилівка c. V I 2 6 6 .
1102 . Куриловські-Русановські шл. V I 252.
Креничі c. IX 851. Куропатники м. V I 101.
Кривковщина (або Круковщина) c. IX Кусениці V I 6 2 5 .
85 1 . з Китущ Ігнат шл. V I 2 3 7 .
Кудиновський Ан. коз. V II 556.
digitized by ukrbiblioteka.org
Кузяків C. V II 5 6 3 . 6 7 7 . 6 7 8 . 7 1 4 . 716. 779, 780, 807,
Кулага ват. V II 1 6 9-70, 3 7 9 , — Захар 871, 8 7 3 , 8 7 5 , 8 7 7 , 8 8 4 , 8 9 3 , 8 9 4 .
отам. V II 169, — гетьм. V III-1, 1 4 5 - 900, 90 1 , 915, 9 1 8 , 920, 9 5 6 , 957,
6, 1 5 2 -5 , — Петражицький V III-1, 1 0 1 4 , 1 0 4 3 , 1054. 1056. 1060, 1079,
130-2, 1 3 6 -7 . 1096, 1100. 1104, 1110, 1115, 1124,
Куна сел. V II 15; IX 10 1 9 . 1 130, 1 131, 1 1 42, 1 1 4 7 -1 1 4 9 , 1169-
Куничне сел. V II 15. 1172, 1179, 1 1 9 1 , 1195, 1199, 1233,
куничники V II 37. 1240, 1243, 1 2 4 5 , 1248, 1 2 9 6 , 1320,
Купцевич Й о саф ат влад, полоць. V II 1 3 2 7 , 1333, 1 335, 1 3 3 8 , 1 3 4 5 , 1 3 6 3 ,
4 3 1 . 4 4 6 . 4 5 2 . 500-1, 511, 5 2 1 , 2 8 7 . 1 3 7 9 , 1385, 1387, 13 9 1, 1399, 1 4 0 7 ,
Купинський див. Копинський. 1445, 1 4 5 6 , 1467, 1474, 1 4 7 7 , 1 4 8 7 ,
курінь V II 282. 1 4 8 9 , 1491, 1 507; X 2 8 8 , 300-1, 309,
Курош а Богдан полк. коз. V II 4 7 8 . 3 1 1 , 313, 321, 3 24, 33 1-2, 3 4 5 .
К урукове оз. V II 5 5 2 -4 . Кублицький Кость посол X 138.
Курцевичі кн. V II 197, — Булига кн. Кузьменко Кіндрат посол X 160.
V II 183. — Єзекіїль єписк. V II 40 3 , Кульбака полк, переясл. X 136.
4 3 7 . 4 4 4 . 4 5 2 . 4 5 9 , 4 6 4 -5 . 4 9 8 , 525. Курдю мов стародуб. X 2 5 9 .
Куцкович Іван гетьм. V II 3 17, 3 2 3 ; Куровський Ян шл. X 2 6 2 .
V III-1. 1 4 4 -5 . Кузьмин посол моск. IX 175, — Т и
Кучманський шлях. V II 2 3 . 9 8 . 101; мофій дяк 1 200, 1203, 1205. 1 2 1 1 ,
V II M . ЗО. 12 1 4 -1 2 1 6.
Кучмань шлях. IX 92 . 1066, 14 2 8 . Куколь Василь осавул IX 1089.
Кумейки с. V III-1. 2 6 8 . 2 7 4 , 303; IX Куліш Пантел. IX 95 . 189, 422, 753,
11 . 754, 782, 783, 1481, 1484, 1487.
К урукове с. V III-1, 2 4 . Куликоз піддячий IX 220.
Куруківський трактат V III-1 , 20, 2 4 , K u lta чи K u tta посол гетьм. IX 2 4 9 ,
— війна 21 , — комісія 5 7 , 70, —■о р 251, — може Кулька?
динація 24. Кулька Андрій посол Хмельн. IX 3 4 9 ,
Купецький влад. 87. 350.
Купецький влад. V III-2, 8 7. Кунарский Степ. шл. IX 7 6 8 .
Кунаков моск. агент V III-3, 1 0 9-111, Куніцкий підчаший стародуб. IX 94 9 ,
119, 143, 163. 182, 19 9, 202, 2 0 8 - 9 5 0 -9 5 2 .
210. 2 1 8. 2 4 4 . 251, 2 5 2 , 260; IX Кунцевич Я куб підкоморій IX 1271.
1492. Куракин Б. С. полк. рос. IX 1072, —
Кублич (або Кубличиця) IX 5 6 3 , 8 8 2 - Фед. воєв. 6 5 0 , 7 3 3 , 7 4 8 , 75 0 , 761,
883. 798.
Кудринці с. IX 240. Курбацький Самійло полк, борзен. IX
Куземин IX 127. 11 5 3 .
Кузниця с. IX 1057. Курган коз. ват. IX 1405.
Кукуреш ти с. IX 5 4 1 . К утлум амет див. Устокасимов.
Куликів м. IX 1462. 1 5 5 0 . Кутнарский секр. Л упула IX 109, 16 5 ,
Купель м. IX 10 4 4 . 2 5 1 , 3 4 5 , 4 60, 4 6 8 , 4 7 9 , 4 9 9 , 504,
Куницьке IX 1058, 1060. 506. 527, 529. 5 3 2 . 5 7 1 .
Купчинці с. IX 2 4 4 , 1 1 4 5 . Кучарський М их. слуга арх. печер. IX
Курляндія IX 1 66 ; X 3 5 4 . 747.
Кутлакой IX 9 4 2 . Кушевич мемуарист IX 5 2 , 1115-1121,
1 1 2 3 -1 1 2 6 , 1128. 1129, 1132, 1 3 8 4 -
Кубаля Л. іст. IX 3 3 . 8 7. 26 6 . 26 7 .
2 8 0 , 4 01, 4 0 2 , 406, 407, 432, 438, 1387.
4 4 0, 4 7 3 , 4 8 4 , 507, 510, 5 21, 530, Куш нір Олекса татар, бран. IX 1 3 5 8 .
531, 552, 5 7 4 , 5 8 7 , 624, 663, 667,
Кучюк султан IX 55 0 . Лєвкон архонт І 97, 99.
Куцевич-Міньковський Іван полк, па- Леон митр. рус. І 51 8 .
волоць. IX 3 6 6 . Лев Диякон І 5 6 8-9.
la -T è n e -ськп кѵіьтура на Україні І 54. Лев Данилович кн. гал. II 3 7 9 . 471,
Лаборець p. І 214. 48 8 ; III 54. 58. 67-8. 8 5 -8 , 92-113,
Лампад м. І 97. 1 68, 270, 4 3 1 .
Лада p. II 370. Лев кн. V 145, 150: IX 155.
Лаврів ман. III 431: V 2 6 3 . Лев Діоген II 115, 5 2 2 .
Л агодите манаст. V 2 6 2 . Лев Юрович кн. гал. III 13-8.
ła z ę k i V 168. Лелес манаст. II 492. 49 6 . 4 9 8 -9 . 502-3,
Лазовський Теодосий влад. х п м . V 60 5 .
41 6 , 490, 491. 4 9 2 -3 , 501. Лєвента угор. корол. II 34.
Лапшин манаст. V 2 6 8 . Лєопольд граф штад. II 30.
Лабунь м. V I 3 8 9 , 6 2 7 ; V II 219; IX Лєшек Білий в. кн. поль. II 370: III
574. 4-6 . 8, 10-1. 15, 37 -4 0, 42, 46, 131.
Лагодовський Дмитро шл. V I 237, 6 1 1 . Лебедів IV 3 8 5 .
Ланцут м. V I 110, 15 5 . 42 2 . 434: IX Л ебедів с. V 36 4 .
58 8 , 1070-1, 1315, 1 3 5 9 . 1 377. 1 3 8 9 - Л ебедин IX 41 4 .
90. 1392. Летичів м. IV 199. 501: V II 27: IX 200,
Лащів V I 626. 236. 2 6 2 . 69 4 . 1052. - стар. 338.
Лазоренко Антін полк. коз. VII 530. Летичів м. V 203. 317.
Лакуста Константин V II 161. Ленчицька земля IV 236, 2 4 7 .
Ларич Іван коз. V II 556. Л ебедин с. V I 27 9 .
Лагода Андрій V III-1, 90, 91. Лелехівка с. V I 160. 180.
Лащ V III-1, 267, 268, 308, 3 1 4 , - Са- Летичівське стар. V I 252.
нусь V III-1, 103-4. 112; Ѵ ІІІ-3. 51, Лемківщина V I 3 8 1 .
54. Лєнчиця м. V I 34, 55.
Ладинський манаст. Ѵ ІІІ-2. 1 1 0. Левковський Купріян шл. V II 434.
Лазаревський Ѵ ІІІ-3, 29, 27 3 . лежі козацькі V II 178-9, 18 9 , 195, 2 7 3 ,
Лаврисевич IX 1117, 1118. 309, 315, 3 3 9 , див. ще приставства.
Лаврів Єрошка міщ. IX 1203. Леонович Т ео ф . ієром. V II 4 8 7 .
Ладиженский Максим моск. посл. IX Лесун ват. V II 111, 133.
910, 912, 920; — Федір стольник 5 6 8 - Лєсньовский Матвій кашт. V II 5 4 6 .
570, 611, 613, 6 1 4 , 616, 6 92, 6 4 3 , — Левицький О рест істор. IX 410, 414,
моск. посланець 888. 753. 1482: X 356.
Лаґєвніцький чи Лаґєвский шл. IX 16, Левко київ. міщ. IX 113, — лубен. осав.
68 . IX 1 149, — підписок IX 6 8 3 , — цех-
Лазаревський О. М. іст. IX 1 4 8 3 . містр київ. IX 770.
Ланта (?) коз. ват. IX 1 440. ,,Левонів Пронька” коз. IX 929.
Ласко слуга IX 78. Левонович М арко пос. Хм. IX 927,
Ластовецький Радул шл. IX 9 59, 9 6 0 , 9 49; — Семен (?) полк, канів. X
1020. 3 45.
Латкин проф. IX 2 1 0 , 610, 611. Леонтьев стольн. IX 1 2 5 8 -1 2 6 0 , 1262.
Лащенко Р. істор. права IX 8 6 6 . Лесько коз. жовнин. IX 659, — уман.
Ладижин м. IX 2 7 7 , 440, 571, 1016, полк. IX 928.
1020. Летяженко Роман коз. IX 575.
Лахва IX 1151. Лешковський москов. співак IX 1191.
Лашівка IX 1126, 1460. Лєопольд імпер. рим. IX 12 5 2 , 1446:
Лежайськ м. І 215; V — стар. 201-2; X 12, 4 3 -4 .
V I 152, 163, 200, 2 6 6 , 270; IX 1 4 5 8 . Лєщиньский Андрій корон, канц. IX 33 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
179, 191, 2 8 2 . 3 8 5 . 407. 4 0 8 . 4 5 3 . 1306, 1315. 1 3 3 4 . 1336. 1 3 4 7 -1 3 5 1 .
— Богуслав підскар. IX 1 0 9 6 , — С а- 1359, 1 3 6 4 , 1367, 1 3 7 6 , 1380. 1331,
муель шл. IX 1318; X 2 7 6 , 2 7 8 , 1384, 1 3 8 9 , 1392, 1 8 9 6 , 1 3 9 8 -1 4 0 0 ,
290, 301, 3 0 5 -6 , — Ян воєв. познан. 1401. 1 4 1 5 -1 4 1 7 . 1422, 1 4 3 4 -1 4 3 6 ,
IX 871. 88 4 . 8 8 5 , 1147, 12 4 0 , 1 2 5 4 , 1439. 1 4 4 6 . 1453, 14 60, 1489, 1 5 1 6 ,
1333; X 2 9 9 , 3 1 1 -2 , — Андрій при- 1519. 1521 . 1 5 2 9 , 153 7 ; X 2. 35, 44,
мас X 274. 67, 155, 165, 2 5 0 . 2 7 1 , 277, 2 8 2 -4 .
Лелів IX 2 2 4 . 2 8 7 , 2 9 5 -6 . 304. 3 0 7 -8 , 311, 316,
Ленінград IX 5. 59 див. т е П етербург. 3 3 4 -4 4 . 3 4 7 -8 . 3 5 4 -5 . 358: - коло-
Лемчно м. IX 1126. ніз. І 70-1, 173, — митроп. V 585,
Лесезичі с. IX 10 1 1 . — держ. право V 2-4, 40. 1 5 6 -6 6 ,
Либедь p. І 10, 4 65; X 2 6 2 -3 . 2 6 6 . 1 69-75. 2 3 6 , 2 89. 29 3 .
Лиса гора І 34. Липозець м. і кн. II 598; III 178. 183-
Литва, Литовці (князів., народ) І 68, 4; V II 25 7 ; IX 19 8 . 200. 320, 410,
70-1. 148, 1 6 4 , 171; II 22, 124-5, 4 1 2 -1 5 , 4 3 5 , 4 9 4 , 5 4 8 -9 .
310-1; III 16, 3 9, 7 7 -8 2 , 8 8 , 9 2 -5 , Листвин м. II 19.
110, 112, 117, 1 27 , 178-9; - Литва Ливонія і ливон. риц. IV 64, 215, 216,
і лит. княз. майже скрізь IV; V I 9 -1 2 , 2 2 0 . 2 2 8. 3 5 9 . 360. 422; V I 194; IX
15, 17 , 31-2. 3 6 -7 , 4 7 -5 3 , 5 5 -6 . 7 2-5, 1 192. 1239, 1280, 1 3 0 6 . 1 4 3 4 .
79, 8 4 -5 , 1 6 3 -5 , 171, 179, 1 8 7 -8 . 192, Липова Долина V I 2 6 1 . 315.
196 -7, 225, 2 31, 2 3 4 , 2 4 6 -9 , 2 5 4 , Лип’є V 2 7 2 -4 ; V I 626.
268 , 2 7 2 -4 , 2 7 8 , 304, 3 0 7 , 311, 3 1 5 . Липськ V I 54. 70.
3 2 9 . 3 3 3 , 350, 35 6-9 . 3 9 3 , 400. 402. Липські шл. V I 611.
416, 4 20, 422. 4 2 4 -5 . 44 0 -2, 4 4 6 , 4 5 5 , Литванов стріл, гол. X 149.
4 7 9 , 480, 504, 5 32, 5 7 4 -5 . 60 3 , 6 06. Лисогорські шл. V I 252.
616; V III-3. 6. 23 . 3 2 -3 . 40, 52, 5 8 -9 , Литвинів V I 62 5 ; — путивл. IX 285.
106. 130, 13 7-9 , 1 4 4 -5 , 14 8-9 . 151, Лисянка с. V I 191. 2 1 2 . 283; IX 9 8 3 .
1 5 3, 1 6 3 , 168, 1 7 3 -4 , 1 7 6 , 180, 184, 9 8 6 . 1 0 3 7 . 1055; X - м. 141.
200, 2 09, 2 13. 216, 220, 2 3 4 . 2 5 9 , Литвин М их. мемуар. V II 4; — П етро
263; IX 25. ЗО. 32. 38 . 41. 4 3 -4 5 , V III-3, 2 2 3 , 225.
64. 76. 78. 9 4. 116. 1 1 7 . 12 7 . 141. Литинський Андрій шл. VII 422.
151. 154 . 156. 174. 175. 1 84. 206, Лиханський Андрій коз. V II 15 4 .
2 09. 2 1 3 . 2 1 5 . 219. 2 2 2 . 223. 2 2 8 . Липинський V . істор. IX 213. 590,
229. 2 3 6 . 2 4 7 . 2 4 8 . 2 55. 2 6 2 . 270. 7 35, 8 67, 8 6 8 . 1149. 1199, 1317.
2 7 6 . 30 8 . 314, 321. 323. 3 2 4 . 3 2 7 . 1369. 1392. 1 401-1405, 1 4 7 7 , 1485,
3 28 . 3 4 8 , 3 4 9 , 3 5 1 . 360. 3 6 4 . 3 6 6 . 1 4 9 1 -1 4 9 5 . 1502, 1503, 1505. 1506.
370. 3 7 4 . 381. 3 9 3 . 40 0 . 40 4 . 405. 1548; X 285, 347, 356.
410. 413. 4 14. 4 2 8 . 4 2 9 . 4 4 0 , 452. Лисий полк. коз. IX 77.
45 6 , 4 5 8 . 4 5 9 . 460. 4 6 4 . 4 6 7 . 4 69. Лискевич Гнат вілен. куп. IX 218, 219.
4 7 1 , 4 7 4 , 4 8 7 , 4 8 9 , 4 9 2 . 49 3 . 502. Лисковский Лавр, підстар. ніжен. IX
5 0 3 . 5 4 9 . 5 5 7 -5 6 0 . 57 6 . 5 9 8 . 6 1 6 . 17.
6 1 9 . 631. 6 61. 714. 761. 800. 831. Лисовець Демко М их. генер. осав. IX
8 5 5 . 860, 8 6 3 . 8 65. 872, 890, 907, 9, 57, 114, 115, 2 3 8 , 239. 2 4 2 , 2 4 3 .
9 1 5, 917, 9 1 8 . 921. 9 2 9 . 9 3 0 . 9 40, 25 5 , 4 6 8 , 612, 6 1 6 , 652, 661. 922,
9 5 1 . 9 6 1 , 9 6 4 , 1 0 4 5 . 1054. 1071. 9 2 3 , 9 4 3 , 9 4 5 . 1021 , 1 0 2 3 , - (Ли-
1084, 1108, 11 1 0 , 1111. 1 1 1 3 . 1150. сичанський) Андрій IX 401.
1 1 5 1 -1 1 5 4 . 1 1 5 6 . 1159. 1168. 1173. Литвиненко Вас. послан. IX 7 2 8 , 7 9 5 ,
1184. 1 1 9 2 . 1221, 1222. 1 2 3 2 , 1 2 3 4 - 800, 8 29. 8 3 0 .
1236. 1238, 1245. 1 2 4 6 . 1249, 12 5 0 . Литвиненко Вас. послан. IX 7 2 8 . 7 9 5 ,
1 2 5 4 , 1 2 66, 1278, 1 2 8 7 , 1290, 1291. Литка Федір полк, чечельн. IX 102.
Лихарсв Яків столь. IX 500, 501, 504, Ліщинів c. IX 1053.
5 4 6 . 5 6 4 , 5 6 5 , 621, 6 3 8 , 1242, 15 2 8 . Лобинськ II 598.
Липа c. IX 654. Локня II 5 4 9 .
липсчна V 123. Лопасна II 3 1 9 . 598; III 181.
лиска V 280. Лопатин м. II 3 7 3 .
Лисько манаст. V 2 6 7 . Лопатин c. IV 47. 54, 56, 199, 207,
Литвинів манаст. V 2 68. 238, 450; V 200.
Литовиж c. V 230. Лосна p. II 37 3 .
ліси І 9, 10, 11, 12. 189. Ломази c. IV 2 4 9 . 3 57 .
література III 48, 4 5 9 -9 9 . ловці, ловчі V 139, 143, 302.
Лівобічна Україна V 23 1 , див. Задні Лодинка c. V 190.
пров’я. Лодиня c. V 93.
Лісники манаст. V 2 6 7 . Лодина c. V I 158.
лісничі V 139, 140. Лозич бояр. V 4 5 .
Літиня V 38 0 . Лопатич Сенько V 4 8 3 .
Ліско м. VI 91, 114, 6 2 5 . Лович м. V I 34.
Літинські V I 240, 2 4 4 , 611. Лозина c. V I 1 54 .
Ліщин V I 62 8 . Лозинські V I 240.
Лінчинці сел. V II 1 6. Лозки шл. V I 2 8 0 .
Лісок уход. V II 5 4. Лойовці c. V I 251.
Ліщинський манаст. V II 402, 445. Ломжа м. V I 184.
Лізоля Франц австр. посол IX 1281, Лопатка і б э н шл. V I 2 3 9 .
12 8 2 . 1288. 1338, 1 3 3 9 , 1364, 1 3 6 6 , Лопінник c. V I 2 6 8 .
1379. 1431: X 2 9 8 . Л обода Григорий гетьм. V II 199, 2 0 2 -3 ,
207, 208, 209, 2 1 0 -2 , 2 1 3 -2 2 4 , 2 2 6 ,
Лілієкрона посол, швед. IX 1 330. 1331,
2 2 8 -9 , 2 4 5 , 2 6 6 , 2 7 4 , 2 8 4 , 28 5 , 290,
1 3 3 3 , 1365, 13 6 9 , 13 7 7 , 1389, 1 3 9 4 -
307, — Федір полк, переясл. IX 76,
13 9 7 . 1411. 1 420, 1421. 1 4 2 5 , 1426,
7 3 5 . 1 5 2 3 . — Федір суд. ген. X 221,
1428-1431, 1467, 1 4 7 0 -1 4 7 4 , 1549;
3 16, 2 3 9 -3 0 .
X 9, 10. 16. 66. 6 8-70.
Л індф орс-Русова С. Ф. IX 9 5 . лови звірині V II 54, 1 37 , 550.
Лісницький (або Лесницький) Гр. С ах- Лозки зем ’яни VII 17, 563, — С тефан
нович полк, миргор. IX 5 6 7 , 691, марш. VII 412.
693. 731. 73 4 , 740, 7 4 3 , 7 4 4 , 7 9 6 , Лопушан Богдан воєв. молд. V II 147;
873. 919, 924, 952, 1 1 1 4 , 1117, — Олек. госп. молд. V II 147.
1122. 1372. 1 4 1 2 . 1455. 1 4 6 8 . 1469, Лохвиця м. Ѵ І ІМ , 2 5 9 , 295; Ѵ ІІІ-2,
1472; X 39. 5 1 -5 , 59, 6 3 -4 , 79, 83, 25; IX 52, 78, 203-4, 398, 5 7 5 , 612;
8 7 -9 1 , 107-14, 119, 1 2 3 , 127, 129, X 35. 74. 83, 88, 150-1, 1 64-5, 1 9 1 ,
135, 137-8, 144. 146. 150. 1 5 5 -6 . 193. 2 0 6 , 3 3 0 , 3 57.
160-3. 165-7. 169, 172, 1 7 6 -7 , 180, Лобачевський Гер. посл. IX 919.
183-7, 189, 1 9 2 -7 , 213. 2 2 3 -4 . 2 2 7 , Ловчицкий посл. IX 9 9, 100, 103, 105.
229, 2 3 9 , 2 4 6 . Лозовицький ігум. жидич. IX 1510,
Лісовский поль. полк. IX 1 2 6 1 , 1263. 1 523, — Микола митр, слуга 747.
Літкевич шл. IX 1 9 6 . Ломський Данило посл. IX 92 3 .
Лівобережжя IX 411. 4 3 4 ; X 148. 154, Лопацінський Г. іст. IX 1126.
186, 203, 229. Л опухин Абрам посол IX 1232, 1 2 4 8 ,
Лісовичі IX 9 4 7 . 1249, 1255 , 1256, 1318, 1 3 2 3 -1 3 2 6 ,
Ліско м. IX 1 84. 13 2 9 . 1 346, 1347, 1353, - Ларіон
Лісники IX 919. дум. дяк IX 139 , 210-212, 215, 2 3 1 ,
Літин м. V I 94; IX 6 9 4 , 716, 721, 625, 6 4 4 , 6 4 9 , 6 7 9 , 728, 747, 7 6 9 ,
1468, — стар. IX 3 3 8 . 7 9 2 , 861, 8 6 5 , 935 , 9 5 9 , 9 6 3 , 1080,
digitized by ukrbiblioteka.org
1091, 1154. 1 1 5 5 . 11 5 9 . 1166. 1167, Лубни м. і зем. V 220: V II 2 2 6 -9 , 2 5 7 ,
1 1 92, 1200, 1 2 0 3 -1 2 1 7 , 1 2 3 5 , 1253, 2 63, 28 1, 3 3 7 , 521; V III-1, 2 1 , 201,
1 2 5 9 , 1 2 6 6 , 1352, 1447; X 3 2. 259, 2 9 5 , 297 , 299; V III-3, 29, 3 1 ,2 5 7
Лобачів с. IX 1048, 1 0 5 2 , 10 6 1 . IX 58, 59. 79. 80. 88, 112, 11 3 , 119,
Ловицький Сам. полт. X 202. 203, 2 1 5 . 2 39 , 318, 326, 41 8 , 613,
Лович м. IX 4 8 9 . 66 1 ; X 35, 83. 87, 111. 114, 135,
Лоїв м. V III-3, 1 8 4 -5 , 237; IX 2 5 7 , 138. 1 43-4, 1 49 -5 0 . 162, 179, 1 8 1 .
262, 321, 325, 3 50, 77 1 , 809; ~ стар. 191 , 197, 219. 2 2 7 , 2 4 6 , 260, 324,
IX 4 6 6 , 49 9 . 2 5 4 , 3 3 0 . - манаст. V III-2, 110.
Лозова IX 1228. Лугвен-Семен кн. V 29, — Лугвенович
Ломжинське стар. IX 891. Ю рий V 52 4 .
Лонд м. IX 2 6 5 . Лука єп. полоц. V 41 3, 414.
Лохачі с. X 35 8 . Лука манаст. V 2 6 6 .
Лопииа p. IX 1 2 2 8 . Лукавиця с. V 178.
Л у -οΒί: ( Александропольська) мсп'л«. І Лукомські кн. V ЗО, 32; V I 598.
56. Л уг p. V I 1 9 7 .
Луцьк м. і земля І 204, 209; II 7 6, 162, Лукаріс Кирил V 601, 61 3 , 616; V II
16 6 , 178, 1 98. 202-4, 2 2 5 , 2 5 0 , 3 59, 4 8 4 , 4 8 6 : V III-1 , 36; V III-2, 89 , 108.
361, 3 6 4 , 3 6 6 -8 , 3 7 3 , 3 7 6 , 3 8 4 -6 , Лукова с. V I 152, 2 6 7 .
3 9 0 , 3 9 6 -7 , 429; IV 3 4 , 4 6 , 4 8, 54 , Лукіян ват. коз. V II 161, див. Чорнин-
86, 163, 1 64-5, 195, 1 9 6 -9 9 , 2 1 1 -1 7 , ський.
2 2 3 -6 , 230, 242, 2 5 3 , 3 3 1 , 3 5 7 : V Лукомль м. V II 25 7; V III-1, 2 9 9 , 300;
15, 5 0, 51, 2 1 2 -2 1 5 , 2 2 4 , 230, 252 , IX 1264.
2 5 4 , 2 6 3 , 2 6 7 , 271, 2 8 9 , 2 93, 2 9 4 , Лутава V II 4 2.
3 0 0 -3 0 2, 3 40, 3 4 2 , 3 9 7 , 430, 4 5 7 , Лучинець м. V II I -1, 251, 2 5 8 -9 .
4 5 8 , 4 6 9 , 4 9 9 , 503; V I 19, 27, 38 , Луцкевич Василь полк. коз. V II 4 7 3 .
41, 4 3 , 4 6 -5 5 , 70, 7 4, 77, 8 0-1, 9 5 -6 , Лучин V II 2 5 7 .
9 9 , 1 02 -0 3 , 107, 108, 1 3 4 , 149, 1 7 1 . Лущинський V II I -1, 50, 59 .
1 79, 1 8 3 , 2 18, 2 20, 3 8 9 , 4 4 4 , 4 4 9 ; Л уга служ. IX 3 8 1 , 3 83.
V II 3 5, 2 0 8 -1 0 , 2 1 3 , 4 4 7 , 501; Лукаш коз. IX 57.
V III-3, 18, 6 1 -2 , 83; IX 7 7 , 40 2, 409, Лукіян Іванович моск. агент IX 600,
672, 870, 919. 9 3 7 , 9 4 0 , 9 41, 943, — коз. послан. 8 8 7 .
9 4 5 -9 4 9 , 9 5 2 , 9 5 4 , 955, 961, 1020, Лукіянів Ів. полк. коз. IX 2 8 7 , — Фе
1022, 1211, 14 0 6 ; X 18, 9 9, 280, дір київ. міщ. IX 502, 5 3 5 .
3 4 8 , 3 5 8 , — війна IV 212 , — ерар- Луковський Севастіян слуга печер. IX
хія V 460, 4 8 0 -1 , 48 8 , — братство 747.
V II 4 3 4 . Лупашка Проженський Іван бояр. молд.
Луцькі V I 240, 2 4 3 , 61 1, — Іван сот. IX 44 .
новооскол. IX 104 8. Лупул Василь госп. молд. IX 10, 4 5 , 62,
Лтава м. II 3 4 6 . 600. 80, 82 , 83, 8 5 -9 1 , 93, 9 4 , 9 6 -1 0 0 ,
Лутава м. II 3 2 0 . 109, 116, 122, 1 2 3 , 1 2 8 -1 3 1 , 14 3 ,
Луцина (L ity n y e ) с. II 4 5 9 . 165, 205, 216, 2 17, 2 3 8 , 248, 2 5 0 ,
Лучани нар. І 201-3, 2 3 6 ; II 3 61, 3 7 3 , 3 07, 3 1 5 -3 1 7 , 3 4 5 , 3 7 2 , 3 7 5 , 3 7 8 .
3 8 4 , 390. 4 2 8 -4 3 0 , 4 4 4 , 4 45 , 4 51, 45 9 , 461,
Луц с. див. Люц. 4 6 3 . 4 6 4 , 4 7 3 -4 7 5 , 4 7 8 , 480, 4 8 2 -
Лукаш див. Клинович. 4 9 2 , 4 9 4 , 499, 50 2 , 5 0 4 -5 3 5 , 5 3 9 -
Л ука Ж идята en. III 2 8 1 , 4 7 4 -5 . 5 4 3 , 5 4 4 , 5 4 7 . 551. 5 5 8 , 5 6 8 , 570-
Лучськ м. і князів. III 45 , 5 6, 62, 8 7 -8 , 5 8 1 , 5 8 3 -5 8 6 , 5 8 8 , 590, 591, 59 4 .
270. 5 9 5 . 5 9 7 . 5 9 8 , 6 0 9 , 652, 6 5 9 , 660,
Лугвен-Семен кн. IV 70, 4 6 6 , 5 1 4 -5 . 6 6 3 -6 6 6 , 6 6 8 , 6 6 9 , 6 7 1 -6 7 4 , 681,
6 8 5 , 687, 781, 8 9 3 , 899, 9 0 0 . 903- Л юбутеськ м. IV 69, 70, 72, 87, 274,
905, 9 1 4 , 9 1 7 , 9 4 3 , 9 5 2 . 9 8 4 , 9 8 7 , 2 77.
1004. 1005. 1010. 1097, 1098. 1146, Людовик кор. угор. і поль. IV 35 , 42,
1272, 1546, 1 5 4 7 , — дружина 590. 50, 102-4, 105, 107-8, 109 -1 1 0 , 111-
5 9 5 , 59 6 , 1352, — Гелена стар. доч 2, 4 3 9 , 4 4 2 -3 , 4 4 9 -5 0 ; V 77 , 308,
ка 94, — Роксанда Хмельн. 83, 87, 3 7 5 , 428; V I 2 4, 31, 3 4 -5 , 3 9 -4 1 .
88, 128, 130, 133, 4 7 5 . 4 7 8 , 4 8 0 , Л ютувер див. П утувер IV.
4 8 4 , 510, 516, 521, 5 9 2 , 600, 601, Л юбар (Любартів) м. IX 308-11. 32 3 .
1 2 6 9 , 1 4 6 4 , — С теф ан син 4 7 8 , 531, 327. 336. 547, 875, - манаст. V
5 4 4 , 5 73. 591. — Стефаниця племін. 264.
480. Л юбарт Гедиминович кн. V 8, 2 8 9 ,
Луков м. IX 1398. 422. 449.
Л упулове с. IX 1267. 1268. 1 4 2 2 , 1 4 2 3 . Любартова грам. V 4 5 9 .
Лупулів X 50. Любецькі кн. V 32.
Любеч м. І 2 83, 410, 4 1 3 , 414, 4 1 5 , Любарів V I 3 3 4 .
422; II 10, 14, 312-4, 316, 336; IV Любек м. V I 184. 192: IX 126. 45 4 .
170. 278. 4 22; V 2 1 8 , 220; IX 21. 1248.
2 1 5 . 220. 2 24. 228. 3 2 3 -3 2 6 . 3 2 8 . Любича с. V I 151.
3 3 4 , 3 5 0 , 360, 363, 3 8 2 , 3 8 4 , 4 3 3 . Любпинець с. V I 152, 153.
434, 771. 890. 1 2 7 2 , — старостсо Любчич отам. X 123.
IX 4 6 6 , 4 9 9 , — бояри V 100. Любарський Андрій IX 1011.
Лют бояр. І 438, 4 7 8 . Любенєцкий Володислав коресп. IX 70.
Любачів II 3 7 2 , 4 55: V 308, 315: VI 77. 83. 89. 98. 102. 108. 141. 154.
34. 152-4. 1 6 0 . 1 87, 198, 2 1 8 , 220, Любовіцкий посол IX 1091. 1 125, 1132-
1136. 1141. 1166. 1 1 7 0 -1 1 7 3 . 1191-
2 6 6 -7 , 3 8 9 .
1193. 1200.
Люблин м. і земля І 217 -8 ; II 370, 382;
Любомірский Ю рій марш. IX 2 5 8 , 301,
III 7 7 -8 , 89, 9 7 -8 . 111-2; IV 3 6, 39,
302. 5 9 2 . 652. 6 6 6 . 6 6 7 . 6 9 8 . 705.
240, 243. 3 2 9 . 332 . 3 6 2 -3 . 381. 402;
706. 1 313. 1321. 1335. 1 3 4 1 , 1 3 7 7 ,
VI 30-9, 53-5, 6 6-9, 7 5 -6 , 81-3, 9 8,
1 3 8 8 -1 3 9 1 . 1398. 1410. 1415. 1456-
172, 174, 308, 4 4 8 , 53 3, 5 3 4 , 57 6 ;
1 4 5 8 . 1462. 1463. 1466. 1550; - Ст.
IX 10. 29. ЗО. 108, 1 8 4 , 2 3 4 , 2 5 7 ,
воєв. V III-1. 1 46: — Ю рій гетьм.
402, 417, 452, 620, 6 2 6 , 6 5 1 , 6 8 8 ,
польн. кор. X 29 4 . 300.
691, 700, 9 1 9 , 9 3 7 , 9 4 3 , 1018, 1091,
Люкаса теки IX 175, 1231, 1 2 7 9 .
1 1 2 5 -1 1 3 0 , 1142, 1160, 1161, 11 6 6 ,
Л юмбр де-, посол франц. кор. IX 1 2 4 1 .
1171, 1 1 7 8 , 1181, 1237, 1 2 3 9 . 1314,
Люторенко Яцина нак. полк, білоцерк.
1365. 1381. 1393. 1398, 1407. 1408,
IX 1018: X 136.
1422, 1 4 5 8 , 1519, 15 22 , 1523; X
Люц, L u cz. Люцей С теф ан нотар і по
297-8, 343, 3 5 8 ; ~ унія V 1-3, 7, 36,
сол IX 498. 522. 1 074-1076. 1105,
62, 4 4 7 .
1 1 8 4 . 1185.
Любомль м. II 369, 3 7 9 -8 0 ; VI 80. 152.
Лютенька с. V III-2, 39; IX 127. 204.
179. 185. 1 87 , 1 99, 200: IX 1183.
Лютинка м. V II 2 5 8 .
Любче ур. II 90. 272.
Лямберт хроніст II ЗО.
L u p r e ch th â z a м. II 5 0 4 . Ляцькі шл. V 32.
Л юбарт кн. III 1 27, 530-2; V I 32, 4 1 , Лядинський манастир V 2 6 5 , 2 6 7 .
48, 58. 150, 304, 3 5 8 , 4 1 6 , 4 2 4 -5 . Ляховичі с. X 273.
441, 44 6 . Ляхівці V I 62 7 : V III-3, 29. 54. 63-4.
Любарт-Дмитро кн. IV 2, 33, 3 4 , 41, 4 6, 66; X 2 7 9 . 3 57.
52. 55, 57, 59, 60, 6 2 -3 , 9 5, 4 4 7 -8 , Ляшки с. V I 209.
450, 516. Лядава с. V II 14.
digitized by ukrbiblioteka.org
Лянцкороньский Предслав стар. V II 5 9 - 12, 47, 5 0, 53, 70, 76, 85, 87, 92,
60, 68, 8 6 -7 , 8 8 -9 , 9 4 -5 , 5 6 8 , 5 7 1 -3 , 103, 137, 141, 165, 168, 174, 1 7 8 ,
57 5 ; — Станислав стар. V II 2 8 , 34, 2 3 1 , 2 3 7 , 2 3 9 , 24 8, 2 58, 2 8 8 , 290,
94; — Станислав воєв. брасл., пізніш, 295, 300, 3 2 6 , 335, 409, 4 2 5 , 441,
гетьм. польний IX 1 2 7 , 153, 154, 164, 4 4 4 , 4 4 5 , 4 4 7 , 45 3, 48 8 , 509. 550.
165, 17 1 , 178, 179, 181, 1 8 4 , 192, 5 5 7 , 5 5 9 , 561, 5 7 4 , 575, 5 8 1 , 5 8 4 ,
193, 195-200, 2 03, 2 2 2 , 2 4 8 , 270, 275, 616, 619, 6 2 0 , 62 7. 6 3 0 . 6 3 6 , 6 3 8 ,
297 , 2 9 8 , 350, 351, 3 6 6 , 41 9 , 4 4 6 , 639, 650, 6 5 1 , 6 6 8 , 6 9 6 , 697, 700,
4 5 3 , 526. 5 3 0 , 5 9 7 , 6 6 7 , 6 9 8 . 70 6 , 703, 7 1 5 , 7 2 6 , 780, 871, 914, 9 4 3 ,
8 8 7 , 9 1 4, 922, 9 5 9 , 1014, 1018, 1 0 2 1 , 9 8 3 , 1 0 2 8 -1 0 3 0 , 1056, 1059, 1070.
1023, 1 0 3 5 -1 0 3 9 , 1 0 4 3 , 1 0 49-1051, 10 7 7 , 1078, 1090, 1091, 1098, 1102,
10 5 4, 1 0 59 , 1061, 1062, 1068, 1069, 11 0 4 , 1105, 1108-1110, 1 1 1 3 -1 1 1 6 ,
107 0, 107 3 , 1074. 10 7 7 , 1108. 1114, 1118, 11 20 -1 1 2 5 , 1128, 1129, 1131,
1160, 1 1 7 1 . 1181, 1191. 1 193. 1199, 1132, 113 5, 1 1 3 7 -1 1 4 2 , 1147, 1149,
1200. 1211. 12 2 0 , 1 2 3 4 . 1377: — 11 6 1 , 1164, 1 1 6 6 , 1169, 1 1 7 0 -1 1 7 3 ,
Єронім син Станисл. IX 6 9 4 , 711, 1 1 7 8 , 1179, 1 1 8 3 -4 , 1191. 1192, 1195,
1138, — Вацлав IX 1038, — корон, 1196, 1204, 1207, 1209. 1211, 1240,
мечник IX 7 6 8 . 1 2 9 6 , 1 3 1 2 , 1318, 1320, 1330, 1341.
Лясота Е ріх агент цісар. V II 55. 198, 1355, 1 35 9, 1 3 7 4 . 1382, 1 7 8 4 , 1385-
200, 280 -2 9 1 , 302; — Ю . шл. V II 4 22. 1 3 8 7 , 1407, 1422, 1426, 1 4 3 2 , 1435,
Лядинський шл. IX 1273. 1436, 1 4 5 6 , 1 45 7, 1 4 6 0 -1 4 6 2 , 1466,
Ляхович шл. IX 1385. 14 7 1 , 1 4 9 3 , 1 5 1 8 -1 5 2 0 , 1 5 3 0 , 1539;
Ляпунов Лев бояр. X 75, — полк. 164. X 9 0 , 2 8 8 . 2 9 7 -8 . 311. 3 1 3 . 348; —
Лях Степан писар X 2 3 8 , 2 4 3 . ман. св. Ю ра V 435 -6 , — братство
Л ябіау м. IX 1 4 3 1 . V 5 04-6; V II 425, 4 3 4 , 4 8 9 , — лі
Лянцкорунь м. IX 5 9 8 , — стар. 2 6 9 . топис V III-1, 98, 215, 220, — гра
Льонгобарди на Д ун аю І 141. моти V 76, 9 3 -4 . 150.
Львів м. і земля II 3 8 3 . 471-2: III 88. Львович Івашко зем. V II 11, 15.
97, 104. 1 9 4 . 523; IV 3 6. 4 9 , 74, Львов Олекс, двор. IX 208.
106, 1 9 3 , 2 11, 221, 2 2 4 , 2 4 3 , 331, Льорбах австр. посол IX 1232.
501; V 24 , 142, 1 7 8 -9 , 182, 18 6 -7 ,
193, 197, 2 2 7 , 2 32. 234, 2 4 0 -4 6 , 2 5 0 - М ал кн. І 375. 3 7 6 , 3 7 7 , 4 3 8 , 4 4 8 ,
2, 2 5 6, 258, 2 62, 2 6 6 . 66 8 . 2 7 8 , 2 8 9 , 4 6 9 -4 7 0 .
307, 3 08. 310, 31 4 . 3 1 8 , 3 3 4 , 3 4 6 - М адж ак кор. І 3 7 7 .
48, 3 5 3 , 4 03, 4 2 3 , 4 2 4 , 4 2 5 , 4 2 7 , Мала Русь, М алоросія І 1; V 3 8 8 -9 ,
42 9 . 4 3 4 , 4 3 9 -4 1 . 4 5 8 , 506, 5 2 5 . 5 2 8 , 3 9 4 ; IX 121, 3 1 4 , 41 4, 500, 729, 736,
5 5 2 , 5 5 7 , 607; V I 27 -2 9 , 3 3 , 3 4 , 3 6- 7 37, 7 52 , 754, 7 6 4 , 7 8 2 , 7 8 3 , 785,
50, 5 6, 5 8 -6 2 , 6 4 -6 8 , 7 0 -7 4 , 80, 8 1. 7 9 2 , 801, 8 0 3 , 8 1 4 , 818, 8 2 0 , 824-
9 3 -1 0 2 , 1 0 8 -1 1 0 , 125, 1 3 2 -1 3 4 , 154, 82 6 , 8 3 7 , 8 3 8 , 8 4 0 , 8 4 5 , 849, 850,
171, 172, 1 7 3 , 1 7 4 , 1 7 8 -1 8 0 , 211, 8 5 2 , 8 5 4 , 860, 8 6 4 , 901, 907, 913,
219, 2 2 3 , 2 37, 2 4 1 , 2 5 4 , 3 7 3 -4 , 3 8 6 , 93 3 , 9 6 3 , 9 6 4 . 994, 996, 1034, 1067,
38 8 , 4 3 9 , 44 4 , 4 4 7 -4 9 , 4 6 3 . 4 65, 1111, 1112, 1113, 1212, 1220, 1 2 4 5 ,
476 , 49 9 . 506, 509-12, 530, 53 7 , 540, 1 2 5 1 -1 2 5 4 , 1347, 1348, 1 3 4 9 , 1 3 5 3 ,
5 7 0 -7 2 , 5 8 7 , 5 9 1 , 6 0 2 , 606, 6 07. 1 3 7 9 . 1414, 1 4 1 5 -1 4 1 8 , 1421, 1481;
6 1 8 , 61 9 , 625; V II 2 7 , 2 8 , 3 1 , 33, X 1 7 -8 , 23, 2 6 -7 , 30, 32. 34, 37, 51.
161, 38 3 , 4 0 5 , 4 1 9 -4 2 0 . 4 3 3 , 500; 8 0, 86, 89. 9 5 -7 , 99-100, 115, 117,
V III-1, 106, 18 2 -4 ; V III-3 . 21, 2 8, 4 3 , 120-1, 142-3, 153-4, 161. 167, 17 3 ,
48 , 52, 5 7, 66, 70, 7 3 , 7 8 -8 2 , 8 4 -8 9 , 1 76. 1 8 4 , 19 4 , 1 9 7 -8 . 201, 2 3 1 , 2 3 5 -
92, 9 4 -9 6 , 100, 101, 1 0 4 , 107, 108, 6, 240, 250, 2 5 6 , 315, 31 8 , 323; —
110, 113, 1 4 6 , 1 9 0 , 194; IX 5, 11. ,,акты малорос, приказа” IX 1110,
1162; X 33, 7 7-8 , 118-9, 122, 175, m a n stw a V 103-105.
179-80, 194, — „грамоты подлин- Манява манаст. V 2 6 7 , 2 68.
ныя” IX 1235, — „переп. О круж . па- Мартинів c. V 36 9.
латьГ IX 8 4 7 , 854, 8 7 2 , 8 7 8 , 8 8 3 , Матвій канонік V 427 , 428, — біск.
— приказові стовбці IX 2 1 0 -1 , 215, поділь. V 431.
3 1 3 , 6 4 2 , 7 7 8 , 1 2 5 8 -9 , 12 6 1 , 1 264, Матутейович бояр V 76.
1276, 1352, 1 3 7 6 , 1378, 1426, 1467, Мацєйовский біск. луць. V 545, 5 6 9 ,
— „справи” IX 56, 133, 207, 4 5 1 , 570, 5 73, 5 7 8 , 579, 6 0 0 , 606.
801, 911 -3 , 924, 9 4 6 , 961; X 2 5 7 . Максим Грек V 442, 4 4 3 .
Малко Любчанин І 4 69. Малохвеїв c. V I 2 6 8 .
Малуша І 4 6 9 -4 7 0 . Мальборк V I 5 6 7 .
мальований посуд І 34, 44, 55. Мальчиці c. V I 2 3 7 .
М асаґети І 1 25. з Мальчиць Ю рій шл. V I 237.
М ахнівка м. І 281; V III-1, 40, 4 2 -3 ; Манастирські V I 2 4 0 , 244. 611.
IX 199. Маначин c. V I 430; X 2 7 9 .
Малотин м. II 600. Марковські V I 611.
М арґоня c. II 4 5 8 . М артинів VI 6 2 7 ; V II 5 1 7 .
Мармарош II 4 8 9 , 4 9 2 , 494, 503; V Масальські VI 5 9 8; V II 519.
374; IX 1306-7, 1 3 1 1 . 1320, - про з Марцинкович Кристин шл. V I 2 3 6 .
ходи в Карпатах IX 2 5 3 , 1312. Маґдаленський полк. V II 339.
малярство III 435 -9 . Макарович Іван осаул V II 251.
Макарів м. V II 25 7 . Мамаєвич Іван осаул V II 3 6 5 .
Макарів м. IX 2 3 6 . Манастирський Іван коз. V II 545, —
Макарій Чорт митр. київ. IV 331; V остр. V II 125.
412 -3 . М ануйло ват. V II 133.
Макарій митроп. V 415, 4 7 8 . М ануіл син Івоні V II 16 5.
Макарій влад, львів. див. Тучапський. Маркушівці c. V II 257.
Макарій патр. V III-3, 126; IX 966, 968, Мартинович Івашко коз. V II 525.
973, 991, 9 9 7 , 1005; — моск. митроп. М асло Карпо ват. V II 9 7, 106, 111-2,
IX 813, 851, 8 5 3 -4 , 861, 1220, 1375; 133.
X 95, 100. Маслів Став ур. V II 5 4 4 , 545; V III-1,
Мазовше IV 22 5 , 396. 153; V III-2, 27; V III-3, 50, 163, 178;
Мазовше V I ЗО, 34, 184, 246, 2 7 3 , 418. IX 309-10. 312, 4 2 1 , 518.
Мазовшанин Яшко шл. V I 2 3 6 . Мацієвичі c. V II 2 1 9 .
Максиміліян ціс. IV 2 8 1 , 290. Максим патр. V II I -1, 8.
Мамай емір IV 71, 81, 83, 281, 295, М анастир Спаса V III-1, 1 65.
30 2 , 305, 311, 4 5 3 . М анастир О нуф рія V III-1. 165.
М анґуп м. і князів. IV 30 4 -5 . М аріон франц. стар. V II I -1, 214, 218,
Марія корол. угор. IV 110, 1 12, 114-7, 219.
123; V 4 2 9 -3 0 , - кн. пин. V 128; Маслів Став V III-2. 27.
— Ільківна цариця IX 1 034, — Л уі- Машкевич V III-3, 29, 32. 40-4 2 , 53-
за кор. поль. IX 1131; — Людовика 55. 68. 69, 14 8.
кор. поль. X 99. М ахмет-ґерай хан V II 510, 5 1 2 , 513,
М атреґа м. IV 300-1. 515.
Маяк м. IV 86. М агомет-ґерай V III-1, 2 4, 25, 45, 46.
М азури c. V 164. 51, 55, 6 1, 62, 71.
Макотерти c. V 4 8 6 . Магмет (М егмет) аталик татар, посол
Максаковський манастир V 266. IX 75, 2 1 2 , 536.
Малехів c. V 238. Магмет (або М ам ет)-Ґерай хан V II
Мальчичі c. V 1 7 8 . 29, 5 9, 92; IX 92 0-1 , 9 4 2 -3 , 9 4 8 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
957, 9 6 9 , 1013, 1 0 2 1 , 1063, 1 0 6 7 -8 , 5 4 5 -5 4 7 , 549, 552 -556 , 5 5 8 , 561,
1099-11, 1 1 4 7 , 1 3 5 6 -7 , 1 4 5 2 ; X 145, 5 6 2 , 5 6 4 -5 6 8 , 57 0, 571, 610, 614,
1 57; — дервиш IX 921. 6 4 9 , 7 4 3 , 750, 912, 9 6 6 , 1028-1035,
М агомет-аґа IX 538 . 1068, 1 161 , 1205, 1206, 1243, 1272,
М аєк-султан IX 556 . 1318. 1 3 6 5 , 1 3 8 3 , 1384, 1 4 3 8 , 1444,
М азаріні кард. IX 113 1. 1 4 4 7 ; X 32-3, 4 6-8, 58, 80-1. 128,
М азепа Адам отам, білоцерк. IX 8 8 3 ,— 178, 2 3 3 .
Ів. Степ, гетьм. IX 1503, 1 5 0 7 , — М атвієнко Дмитро коз. IX 8 9 9 .
Степ. М их. шл. IX 7 4 3 , — ватаж. X Матвій (М атій) госп. мунт. IX 119,
23 7 . 2 17, 4 7 6 , 480, 511, 512, 514, 518,
Майданно чигир, товмач IX 6 8 7 . 5 2 1 , 533, 5 34, 5 4 0 -5 4 3 . 571, 591,
М айєр Йог. швед. посл. IX 137, 158, 650, 1 5 4 6 , — полк. 1102, 1105.
175, 178, 180, 2 3 5 , 2 6 4 , 2 8 2 . М атус нім. кап. IX 1102.
Максимович М. істор. V III-3, 1 2 4 , 2 7 3 - М ахаринський Мик. сотн. тимон. IX
4, 2 7 8 -9 ; IX 9 5 , 4 2 2 , 492, 1127, 8 60, 861, 865, 920, 9 7 7 , 1016-1 0 1 8 ,
1369, 1 4 7 7 -8 . 10 4 2 , 1174 , 1175, 1 177.
Малика Андрій митроп. слуга IX 747, Махновський Степан митр, слуга IX
— Олекс, митроп. слуга 7 4 7 . 747.
Малов Ів. рос. дизерт. IX 1266. М аховский ротм. IX 169. 170, 176, 177,
М ам бет-м урза IX 6 9 3 , 708, 7 60. 3 4 9 -3 5 2 . 3 5 5 , 3 7 4 -3 7 9 , - Себастьян
М амет осавул IX 4 4 3 , бей 4 9 8 , полк. поль. IX 411, 412, 415, 417,
М аметша Сулешов крим. кн. IX 5 5, 4 9 3 , 501, 504, 505, 560, 5 9 2 , 5 9 4 ,
5 5 8 , 106 5 -1 0 6 8 , 1099, 1100, 1101, 5 9 6 . 5 98, 599, 66 8 , 6 7 4 , 700, 92 7 ,
1 1 40, 1174, 1 3 5 7 , 1358; X 1 4 5 . 95 1 , 1052, 1 0 6 9 , 1547; X 72, - по
М амет-Чилибей крим. посол IX 175. ручик стар. IX 2 7 3 , 2 7 4 .
М ансир-мурза X 269. Мацоля бурк. хотин. IX 4 6 8 .
М анджелія с. X 212, 214, 233. Мацько-Матвій райця IX 1 2 5 8 .
М анаріні служ. IX 1079. М агерів м. IX 1126, 14 6 0 -1 4 6 2 , 1550.
М ануйлов(ич) Ілля грек IX 207, 212, М азовше, Мазовецьке воєв. IX 1160,
2 5 5 , 445, 4 4 7 , 470. 1393.
Маргевич Дмитро нобіліт. коз. IX 157, М акедонія IX 77 9, 1 3 5 5 .
165. Максимівка с. IX 73: X 87, 1 4 7 -8 , 200,
Маріянович Х ри стоф ор босн. прокур. 220, — М акс. перевіз X 2 0 2 -3 .
IX 133 3 , 1 341. 1 3 4 3 -1 3 4 6 . 1 3 6 0 - Малопольща див. Польща.
1362, 1 3 6 7 -1 3 6 9 , — посланець X 7 7 . М алоросія див. Мала Русь.
М аріяші С теф ан посол IX 33, 128. Малий Козак став IX 30 3.
Маркевич полк. коз. IX 280. Манастириіце с. IX 4 9 2 -4 9 6 .
М арко київ, постр. IX 14, 15. Маньківка с. IX 6 8 7 , 7 2 1 , 722, 1058,
Маркович Микола іст. IX 812. 8 7 2 . 1068.
1474. — (М арков) Микола Сербин М зр існ бур ґ м. IX 168. 1 2 7 9 , 1295.
IX 900, — Семен „гармат, о б о зн .” Марківка с. IX 1055.
X 8 4 -5 . М армарош див. Марамарош.
М артин черк. коз. IX 255, 2 7 6 . М архія див. Бранденбург.
М артиненко Максим осавул IX 1089. Мартинів с. IX 2 2 2 .
Марченко Семен сотн. білоц. IX 1011. Мартиновичі с. IX 22 4 .
Маршалок Станислав полк. IX 2 6 9 . Матийківе с. IX 182.
Масалитинов Т им оф ій піддяч. IX 15, Маяки на р. Телигулі IX 14 4 7 .
235. Мгарський манастир V 2 6 5 , 267.
Матвєєв Артамон Сергієвич стріл, го Мглин м. IX 3 8 7 .
лова, посол IX 4 7 3 , 4 9 3 , 5 3 6 -5 3 9 , μ ε δ ο ; І 166.
М езамир І 181, 3 6 8 , 549. 43 . 63, 169; IX 265, 870, 9 1 3 -4 , 951,
Μελάγχλαινοι І ПО, 118. 1318; X 155 , 2 7 8 . 290-1, 2 9 3 , 297,
М еоти нар. І 9 8, 102, 104. 35 7 .
М еотида, Меотийське озеро див. А зов Мелешко Іван VI 400. 401, 402, 406.
ське море. Мелешки VI 598.
Мерл p. І 281: VI 2 8 4 : IX 382, 1 234. Мегмет-Дяк сердар VII 5 3 6 . 54 0 .
Мертвий Донець І 98: IX 58. М едвежі Лози ур. V II 552.
Меря нар. І 73, 149, 185. Менько земян. VII 15.
М еж ибоже (М еж ибіж ) II 151, 2 8 8 , Мервинці сел. V II 15.
2 9 7 , 36 8 : III 86: IV 89, 2 40: V I 118, Мєшковский шл. VII 210.
176, 179: V II 27: V III-3, 56. 58. 66. Медельнечер шл. IX 4 9 9 .
163. 176. 181-2, 223: IX 200, 2 17, Меланчиньский Бальцер підстар. IX
2 3 8 , 243. 5 6 0 , 561, 6 1 5 . 7 1 6 , 7 2 1 , 434.
72 6 . 83 3 . 8 3 4 . 884. 1102. 1318. 1 4 6 1 . М елек-Ахмед вел. візир. IX 136.
1463, 14 68. 14 7 1 : X 25. 86, 155, 158, Мелетій див. П іґас.
134. 192. 2 7 3 . 2 78. Мелетій ієродиякон IX 600.
Мельник м. і зем. II 3 89: IV 57: V 38, Мелетій патр. александр. IX 1000.
294, 340: V I 150. 2 4 8 . Мелешко новгор. столь. поль. IX 195.
М еіьниця м. II 369. Мельден-гирей ширин, бей IX 4 9 8 .
Мельник K. M. X 356. Меньгсівський М их. сот. IX 1137.
М єшко Старий II 45 6: III ,3. Метлинський А . збирач укр. пісень IX
Мєшко II, II 22. 29. 95 , 9 6 , 1370 -1 372 .
Мезецьке (Мещовське) кн. III 180. М етодій свяіцен. IX 1 2 8 5 .
Мезецькі князі IV 2 7 6 -7 7 . М ещ еринов кап. IX 1202, 1203, 1216:
М ендовг кор. III 55, 59, 73. 80-82, 87. — архим . Чернігів. X 98, 136-7.
158, 170; - кн. IV 8-10. Мещерин або Мещерський Іван тесть
М енґлі-ґерай хан IV 8 6-7 , 2 8 5 -8 8 . 2 9 0 - К. Вигов. IX 1412, 1 4 5 0 .
1. 304, 3 2 0 , 321-8. 330, 3 3 2 -7 . 4 5 8 - Медведиця p. IX 417.
9, 4 6 0 -2 , 4 8 5 ; V 33; V II 2 1-6, 41. Медведівка с. IX 8 2 7 , 1010.
8 2-4 . 90: - султ. IX 1018-9, 1040. М едобор гори IX 241, — ліси 75.
1046. 10 5 0 -1 . 1055, 1060, 1195. М едвежі Води p. IX 57 .
М ена м. IV 72: IX 2 0 4 . 223, 3 2 5 , 3 8 7 , М ихаіл митр. рус. І 518.
1 0 1 2 -3 . - p. IX 1012. Михалківський скарб І 54.
Меіцовськ м. IV 2 7 4 . Микола Святоша див. Святоша.
Мєховський манастир IV 33. Св. Миколай (S . M ik ló sz) II 460.
М едика с. і зем. IV 216; V 9 3 . 1 4 4 ,
Минськ м., вол., княз. І 186; II 40 , 111,
179. 182. 192. 281: V I 236: V II ЗО.
124, 133, 137, 152; IV 2 5 9 , 287. 3 3 2 ,
медові дані V 121. 123-5.
33 4 ; V I 33 7 ; IX 222, 622, 626, 950,
М ежибороддя с. V 310.
1029, 1155, 1 2 5 7 , 1 2 6 3 -4 . 1266,
Межигорський манастио V 2 64, 265.
1272; X 1 21, 349.
2 6 8 . — параф. V 48 8; — збірник IV
М итуса співець II 462; III 453.
429-30: - Спас V II 390. 433.
Мичеськ м. II 168, 278, 288, 293.
Межиріче с. V 102.
Мелецький манаст. V 2 6 3 . 264. 483, Милій старш. III 84-5.
48 4 . Милоніг П етро будів. III 428.
Мепьштинські (Спиткн. Ярославські) Михайлів м. 25 6.
V 39. 40. 103-5. М ихайло Всеволодич кн. черніг. II
..мѣстичи” V 2 2 4 . 225. 240. 2 4 3 -5 3 , 322. 324, 326, III 4 5 -6 ,
Мединські VI 240. 245. 52, 54-6. 63-5, 149, 161-2, 176-7.
Межиричі м. і с. VI 102: VII 16: ѴІП-3.
digitized by ukrbiblioteka.org
М ихайло кн. пинськ. II 310. 21 9 , 2 5 4 , 3 1 3 , 3 2 4 , 3 3 0 , - полк. X
М ихайло Д митрович кн. Чернігів. III 4 6 , 5 2 , 148 -9 , 3 3 0 .
178. Митки V I 252.
М и хайло О лексан дрови ч кн. Чернігів. III М ихончичі с. V I 180.
178. Мишки V I 5 9 8 .
М ихайло король V 281. Мишковский П етро воєв. белз. IV 3 3 6 .
Михайловські міщ. бар. V 95. Мишковський воєв. крак. IV 3 8 5 , 410.
М ихайло Євнутович кн. IV 132, 4 5 6 . Мишецьке князів. III 180.
М ихайло Ж иґимонтович кн. IV 2 2 7 , Мишецьке княз. III 180.
2 2 8 . 23 1 . 2 3 3 , 2 3 4 -5 , 2 3 8 , 2 4 5 , 4 8 1 . Миглієво, Мліїв сел. V II 16.
М ихайло Наримунтович кн. IV 1 7 4 . Микитич С теф ан коз. V II 556.
М ихайло Олелькович кн. IV 2 6 8 -9 , 270, Миклашевський Фил. V II 421.
271-2, 2 7 5 . Миколай ват. V II 163.
М ихайло Литвин V I 3, 9, 12-14, 1 7 -19, Микошинський Богдан гетьм. V II 1 6 9 ,
22, 31 5 , 316, 402. 182. 19 7. 1 9 8 . 199 . 215. 2 8 3 -4 , 2 8 8 -
М ихайло воєв. семиг. V II 2 4 6 -2 5 1 , 2 5 2 . 292.
Михайлович Карпо V II 4 1 4 . М итура Олександр V II 411.
Михайлівський манаст. V II I -1, 83, 132- Микитин Ріг ур. V III-1, 52. 249.
13 4 . 164. Мисько ком. коз. фльот. V II I -1. 27, 28.
М ихаїл митр. серб. IX 6 4 5 , — Ф едо Мисько Т аран V III-2, 33.
рович цар m o c k . IX 6 4 8 , 8 1 7 , 1 5 3 7 . Мисько осавул IX 566. 7 3 5 . 940. 1200,
М ихайло кол. господ, мунт. IX 9 0 0 , 1426, — торг. чол. IX 15 7 .
1108, — писар стародуб. IX 1383, — Мисько осав. X 8 4 -5 , 197 , 21 5 .
Данилович крим. полон. IX 1 065, Миськович Захар підпис, гетьм. IX
1067 , — М ихайло малоліток, герой 1 421.
билини IX 188. Микитин колодязь V III-2. 36.
Михайлов Василь дяк IX 1378, 1411, М иргородець М атюшка V III-2. 38.
1412, 14 1 9, 1421. Многогрішний V III-3. 2 74.
Микита протоп. чигр. X 200. Миколай поруч, волос. IX 241, 1440?
Микитиничі бояри V 32. Микулин Кузьма торг. чол. IX 3 8 7 .
Миколаївський манаст. V 2 6 2 . Милославский Ілля бояр. IX 317. 5 0 1 ,
Микольський манаст. V III-1, 230. 5 4 6 , 829. 1 0 74 . 1080. 1477: X 77.
Милованє с. V 179. Минецський коз. корсун. IX 1 0 8 9 .
М илолюб місц. V 5 11. Мировицький Дмитро, протоієр. конот.
Мильче манаст. V 267. IX 4 5 8 . 4 9 3 .
Митки шл. V 9 7 , 9 8 . Мисков Алешка IX 471.
Микулинські шл. V I 2 8 3 : V II — б о я Мислішевский полк. поль. IX 275. 1350.
ри 11. Мисловский шл. IX 2 1 3 -2 1 5 . 217. 563.
М илостів V I 6 2 7 . Мишковский воєв. сендом. IX 2 8 2 , 441,
Миляновичі с. V I 441. 453. 927.
Мингайло кн. легенд. IV 16, — снн Миіценко М ихайло осавул IX 114.
Ольгерда легенд. 514. Микитин с. IX 627.
М иргород м., зем. і повіт V I 191, 212: Микулинці IX 167. 181. 1 139.
V II 261; V III-1, 201, 2 9 7 , 301; Мисленичі м. IX 269.
V III-2, 40: V III-3, 2 5 6 -7 ; IX 5 6. 57- Миронівський А ртем сот. п у х ів . X 18 4 .
59, 95, 157, 203, 239, 4 1 8 , 419, 421, Мисан сот. санжар. X 160.
4 2 6 , 433, 4 3 4 , 6 1 3 , 661, 6 8 8 , 6 8 9 . М ізіз І 87. 91. 126. 129. 1 3 0 . 131. 135.
718, 7 2 0 , 770, 7 7 2 , 1 1 6 6 , 1505: X 146. 1 5 9 . 16 9.
5 4, 8 7 -8 , 113, 128-9. 135, 13 8 , 149- Мізинь с. І 2 9 -3 1 .
50. 16 4 , 1 6 7 -8 , 180, 1 8 6 . 193, 204-5, Мілєт і мілєтська колонізація І 85, 86.
Мільниця м. І 37. з Млинищ Стецько і Федько шл. VI
М ітрідат II Евпатор І 91, 99, 121, 539. 237.
Місаіл П струч єп. смолен. V 4 0 9 , 410, Млинський отам. V II 118.
411, 5 3 1 -3 5 , 537; VI 3 53, 5 61. Млинища VI 2 3 7 .
Міневські посли Виг. до Москви X 6 3 - мова українська V 4 -5.
4, 81-2, 85, 89, 9 1 -2 , 94, 119, - В а Могилів X 121.
силь писар X 72, — Ю рій осав. X могили І 33, 39, 41, 51, 52, 53, 5 5 -5 9 ,
62, 72, 94, — Олекса син Ю р. X 72. 3 0 7 -3 0 9 , 3 3 3 -3 3 4 , див. ще деревл. і
Міровский Ян коз. V II 3 6 5 . сіверян, похорони.
Мітла ват. V II 244, 339. Мордва нар. І 73, 149.
М іус p. VII 300; IX 57. Мощаниця Велика і Мала с. І 36.
міщани і міщанські рухи V II 4 3 -4 , 47, М окролуг (S â r p a ta k ) с. II 45 8 .
48-5 0 , 19 5 , 207-9, 3 0 9 -3 1 1 , 3 2 8 -9 , манастирі II 40, 81, 110, 145, 2 6 5 -7 1 ,
400. 2 7 3 , 2 9 8 -9 , 305. 3 3 3 -4 . 354 -5 , 509.
міщанство III 3 1 4 -5 . Монголи II 2 4 0 -4 3 , 2 4 9 -5 3 , 525,
Міхаловський V III-3, 9-13, 16-1 8 , 21, 5 3 9 -4 5 .
23, 25, 27, 28, ЗО, 4 3, 44, 48-51, 5 4 - монета II 43: — сист. III 3 4 7 -5 2 .
56, 60-67, 6 9 -7 3 , 75, 76, 79. 82 -8 5 , М ономах II 4Э, 62-3, 6 7 , 69, 70, 72,
102, 107, 109, 114. 115, 119, 122, 74. 7 6 -8 , 80-2. 8 4 -9 2 , 94, 97-106.
1 2 4 -1 2 6 , 12 8 -1 3 0 , 1 34, 135, 1 3 8 -1 4 1 . 1 09-121, 1 26, 130-2, 14 3-4, 198, 2 7 6 -
146 , 149, 150, 153, 164, 165, 167, 7. 302, 3 1 6 -1 7 , 321, 3 3 9 -4 0 , 3 4 9 ,
169, 171, 1 7 5 -1 81 , 185- 18 6 , 1 8 8 - 3 6 5 , 3 9 6 , 409, 4 1 3 , 5 2 2 , 531, 533.
190, 1 9 3 , 194, 199, 2 02 , 204, 217- 535; III 198, 200-2, 2 0 4 -6 , 210, 214,
2 2 0 , 227 -2 2 9 , 232, 23 6, 240, 2 4 4 , 216, 2 2 5 , 290, 3 9 6 -7 , 474, 4 7 6 -7 .
2 6 9 , 271, 2 8 6 -7 , - Я куб IX 4 3 6 , 43 8 , Моровійськ м. II 136, 320.
440, — збірка його 10, 2 5 , 3 1 , 3 7, М огучій (М а и сі) воєв. татар. III 64,
40, 43, 5 6, 59. 63, 65 , 74, 78, 8 2 -8 4 , 163.
88, 89, 9 8 . 1 0 5 -10 8, 129, 140. 141. мозаїка III 4 4 0 -4 2 .
143, 144, 146, 148, 155, 165, 1 7 0 - Можайський Семен кн. IV 378.
17 2, 174. 1 79 , 180-184, 1 9 0 -1 9 3 , М озир м. і пов. IV 2 8 7 -8 8 , 2 8 9 , 331,
195, 19 9-2 0 3 , 2 33, 2 5 7 , 2 5 8 , 2 7 2 , 41 7 , 430, 4 8 5 , 5 02; II 2 9 6 , 304; V
2 8 2 , 315, 3 4 3 , 3 7 4 -3 7 8 , 3 8 6 , 396, 326; V I 19, 53; V II 5, 24, 30, 35,
4 4 0 -4 4 2 . 4 4 4 , 4 4 6 , 4 4 7 . 4 53, 560, 52. 54. 209. 2 5 7 , 339; V III-3, 40,
5 83, 584, 5 8 7 , 5 8 9 , 5 9 1 -5 9 4 , 5 9 8 , 144, 147, 15 6 , 181; IX 215, 222,
6 5 2 . 653. 6 5 6 , 660, 6 6 5 -6 6 9 , 6 73- 224, 670, 770, 77 1 , 9 2 7 , 1403, 1405.
6 7 5 , 677. 699, 700, 7 0 4 -7 0 8 , 710- М онкастро м. IV 301, — див. Білгород.
712. 714, 7 7 9 , 871, 10 15 -10 18 , 1039, М орахва p. IV 210.
1040, 1043, 1046, 1 0 4 8 -1 0 5 0 , 1052, Мосальські князі IV 276, 278: V 32.
10 9 2 , 1097, 1099, 1492. — князівство III 180, — манаст. IV
Мікеш канцл. семигор. IX 1306, 1307, 277.
14 64, 1466. Могила Єремія госп. молд. V 604; VII
Мілєр Г. Ф. істор. IX 321. 206, 3 27, 5 2 7 , — Константин V II
Мінор поль. полк. IX 3 4 6 . 671. 327, — П етро воєводич V II 418 -4 2 5 ,
586, — Олександр V II 3 5 4 , — С е
Мірош Микола суддя IX 951.
мен VII 251, 3 2 1 , 3 2 7 , - М усій во
Мірский страж. лит. IX 228. 321. 3 22.
євод. IX 44, 62, — П етро митр. V
Міхалєцкий шл. IX 525. 2 6 8 , 2 83: VI 3 1 4 . 4 6 4 , 4 7 7 -8 , 557;
Мілков p. IX 54 1 . V III-1, 16-7. 74, 77, 82, 90, 9 2-3,
Мліїв або Імліїв м. IX 811, 1343, — 95. 9 8 -9 , 133-4, 169 -72, 179, 181-
земля 64. 91, 194. 198, 233: V III-2, 8 9 -9 5 , 98,
digitized by ukrbiblioteka.org
100, 108-11; V III-3, 127, IX 9 9 7 . Монтовти V I 2 7 7 .
1249, 1252, — ,, Могил, атеней” М оравія V I 37; IX 5 2 8 -9 , - шлях IX
V III-2, 9 0. 97. 40.
Могилянка Раіна V 2 6 5 . М орди V I 6 2 7 .
Модриня с. V 190. Московське бєл . княз. IV 63. 65. 69.
Монтигирдовичі пани V 32. 72. 8 3 . 98. 161, 173, 185-6. 2 4 6 ,
Монтовти пани V 14, 15, 3 2 . 2 7 4 . 275, 27 8, 3 2 5 , 3 3 8 -3 9 , 350, 3 5 8 .
Моравсько с. V 103, 105. 3 60. 3 7 6 . 37 9. 381. 3 8 4 , 3 8 7 . 418,
М оренин манаст. V 2 6 5 . 4 22. 4 5 2 -4 , 4 8 6 .
М орохозський V 432, — Ілля επ. V II Московщина — козацькі зносини і війни
4 2 9 , 44 7 , — Ілля V I 5 9 6 . V II 9 1 -2 . 10 6 . 112. 116-20. 121-5.
Мостиська м. V 1 8 9 , 191, 3 2 3 , — 190-1, 203, 210, 240, 2 9 2 , 322-7.
стар. V 2 7 5 . 3 3 0 -4 3 , 3 6 5 -6 , 3 7 4 , 3 7 6 -7 , 519, 526,
мостова робота V 13 3 . 545, 5 47, 5 4 9 .
Мощани с. V 2 8 7 . Москва м. і держ. V I 13-16, 47 , 53,
Могилів м. V I 19. 503; V II I -1, 4 9 , 251: 2 8 3 . 2 88. 333. 389. 3 9 7 , 412, 413,
V III-3, 34, 46: IX 91. 92, 9 9 , 100. 424, 4 2 6 , 4 3 8 , 4 4 0 , 442, 444, 521,
106, 128, 235, 4 3 7 , 4 4 4 , 4 4 8 , 4 5 5 , 5 2 7 , 5 9 6 , 5 98 ; V III-1. 145, 154, 169,
45 9 , 505, 5 31, 5 48, 5 82, 5 8 4 , 590. 1 8 7 , 20 1-2, 2 0 6 -9 , 22 9 , 262: V III-3,
6 1 6 , 7 5 0 , 7 6 3 , 8 73, 9 1 9 , 9 3 2 -9 3 7 , 4. 7, 8, 26. 33. 3 4 . 50. 58. 62, 80.
940, 9 6 2 , 1022, 1081, 1082, 1 0 8 4 , 113, 123. 1 3 3 . 136. 140. 146, 150.
1085, 1 0 87 , 1 1 5 5 -1 1 5 5 , 1 1 6 7 -1 1 6 9 , 1 6 3 , 165, 167, 172, 173, 176. 1 8 4 .
1200-1205, 1 2 1 0 -1 2 1 4 , 1 2 2 4 , 1225, 193. 204, 218, 241 -4 . 246-7, 2 4 9 ,
1 2 5 5 , 1257. 1258, 1260, 1262. 1263, 250, 2 5 2 -5 . 2 5 7 . 25 8 : IX 5. 6. 9, 11,
1 2 6 5 -1 2 6 7 , 1 3 7 7 , 1422, 1434, 1520; 14, 15, 17. 19, 23 , 31. 35. 3 7 -4 6 , 51-
X 121; - повіт IX 9 3 2 , 935, 9 6 2 - 55, 57 -62 , 6 4 -6 5 , 67. 6 9 -7 1 . 74. 75.
9 6 4 . 9 6 7 . 1081, 1 1 5 3 , 1 1 5 5 , 1156, 80 -8 3 , 85, 8 6. 89. 91. 101. 103. 106,
116 7 -1 169 , 1 2 0 0 -1203, 1 2 1 1 , 1212, 108. 110, 112, 113, 1 1 5 -1 2 4 , 126, 13 3 .
1217. 1224, 1225. 1 2 6 0 . 1 3 7 , 1 3 9 -1 4 1 , 144. 148. 151, 152.
Молдавія (М олдава) V I 6 0 , 6 1 , 3 4 4 ; 1 5 4 , 156, 157. 160, 167, 170, 1 7 3 -
V II 1 4 7 . 16 5 -6 , 2 4 7 -5 1 . 4 3 8 -9 , 4 6 7 -8 175, 180. 204. 2 0 6 -2 0 8 . 2 1 0 . 2 1 3 .
див. Волощина; V II I -1. 2 0 9 , 229; 2 15. 216. 219. 220. 2 3 1 . 2 3 2 . 2 4 5 .
V III-3, 12 3 , 131. 241; IX 9. 4 6 . 4 9 . 2 5 5 , 2 5 6 , 270 . 2 7 6 , 2 8 8 . 298, 3 1 3 .
54. 58. 66. 7 1 . 7 7 -8 1 , 8 3 -8 6 , 8 9 -9 3 . 314. 3 2 1 . 332. 3 7 7 . 38 9 . 391. 393.
98. 9 9. 112, 115. 119, 121. 1 2 8 -1 3 1 . 397, 3 9 8 , 4 05 -4 0 7 , 414, 416. 417.
143. 154, 160. 2 06. 2 1 6 . 21 7 , 2 3 7 . 4 26, 427, 4 31. 432. 4 4 4 . 4 4 5 , 4 4 8 -
2 4 9 . 4 3 1 , 4 3 3 , 4 3 6 , 451, 4 7 5 , 4 7 6 , 4 5 2 , 45 6. 460. 46 6 . 469. 472. 4 7 4 ,
4 8 4 -4 8 6 , 4 9 8 , 50 6 -5 1 2 . 51 8 , 5 2 3 , 4 8 7 . 4 8 8 . 4 9 9 . 5 0 0 . 502. 504, 506.
5 2 5 -5 2 8 , 531, 5 3 3 -5 3 5 , 5 4 1 , 5 4 7 , 5 3 8 , 5 4 5 . 54 6 . 552. 5 5 8 . 5 6 2 . 5 6 9 ,
5 65, 5 7 0 -5 7 2 , 5 7 6 -5 8 1 , 5 8 3 , 5 8 9 , 5 7 4 -5 7 6 . 578. 5 9 6 . 600. 601. 609-
600, 8 9 3 , 8 9 9 -9 0 4 , 9 8 0 . 9 82, 98 4 . 6 12. 6 1 4 , 620. 625. 6 27. 6 3 3 . 6 3 4 .
9 8 7 . 9 8 8 . 9 9 0 . 9 9 5 . 1004, 1010, 1 0 8 1 , 6 3 8 . 6 4 2 -6 4 4 . 64 9 . 660. 662, 6 6 4 .
1 0 9 9 , 1 1 0 6 , 1138, 1288, 1 2 9 6 , 1298, 672. 6 7 3 . 6 79 , 6 8 2 . 6 84. 687. 6 8 8 ,
1320, 1340, 1 3 4 5 , 1355, 1 3 6 9 , 1407, 6 9 3 . 7 1 1 . 712. 7 1 7 . 719. 720. 723.
1417 , 1440. 1 4 4 2 , 1 4 4 9 , 1 4 5 1 , 1456. 7 2 5 . 7 2 6 . 7 2 8 . 7 29. 7 3 2 -7 3 5 . 73«.
1460, 1 4 6 1, 1 4 6 5 , 1495, 1545; X 2 2, 7 3 9 . 741. 743, 7 5 0 -7 6 3 . 7 6 6 -7 7 4 .
— М олдовалахія IX 9 8 3 . див. ще В о 7 7 7 -7 8 0 . 7 8 2 -7 8 4 . 7 8 9 -7 9 2 . 7 9 4 -7 9 8 .
лощина. 8 0 1 -8 0 4 . 806. 810. 8 12. 820. 824.
М олдавиця м. V I 60. 8 2 8 -8 3 0 . 8 3 4 -8 3 6 . 8 3 9 -8 4 4 . 8 4 7 -8 4 9 .
М олодів м. V I 161. 8 5 2 -8 5 7 . 860. 8 6 1 . «65. 871. 87 3 .
87 5 , 8 7 6 , 8 7 8 , 879, 8 8 3 -8 8 6 , 888, Могили маєтн. V II 17.
8 9 0 -9 0 0, 902, 9 0 3 , 9 0 5-910, 912, 9 1 4 - Моримушина Стецькова міщ. V II 4 4 7 .
9 1 6 , 9 1 8 , 920-922, 92 8 , 9 3 4 , 9 3 6 - 5 01.
9 3 9 , 9 4 4 , 950, 9 5 1 , 9 5 5 -9 6 0 , 9 6 5 , Мошкін Іван стріл. VII 576.
9 6 6 -9 6 9 , 972, 9 7 9 , 9 8 1 , 982, 9 8 4 , Мощаницький Ю р. шл. V II 422.
9 8 5 , 990, 995, 1005. 1007, 1008. Мокрский кс. V111- 3, 90. 99, 100, 110-4,
1 0 1 3 , 1020, 1035, 1040-1042, 1045, 119-20.
1046. 1052, 1057-1059. 1061, 1 064- Мокрский єзу їт IX 1484.
1067, 1070, 1 0 7 2 -1 0 7 7 , 1081-1086, Млоцкий Андрій-Казімір секр. королів.
1089. 1094 -1 0 9 9 , 1103, 1104, 1107- IX 31 2 , 3 2 5 -3 2 7 , 3 3 0, 338, 5 4 7 , 627,
110 9 , 1111-1113. 1115, 1117, 1120, 6 71, 6 7 6 , 726, 1 5 3 6 , 1 5 3 8 , 1 5 3 9 .
11 2 3 -112 8 , 1130, 1135, 1136, 1 139- Могильницький ротм. IX 5 4 9 , 67 4 , 7 6 8 ,
1149, 1152, 1 1 5 3 , 1 16 1-1 1 6 3 , 1165, 8 8 4 , 950.
1 1 6 6 , 1168. 1171, 1178, 1 1 8 4 , 1 1 8 6 , Модзалевський В. іст. IX 866.
1187, 1192, 1193, 1 1 9 6 , 1197, 1199, М озира Лукіян полк, корсун. IX 314,
1200. 1206. 1210, 1214, 1217 -1 2 1 9 . 318, 3 92. 401, 420, 4 6 2 , 5 0 1 , 560,
1 2 2 3 . 12 25 , 1 2 2 9 , 1232, 1238-1240, 1523.
1 24 2 -1 2 4 5 , 1 2 48 -1 2 5 0 , 1252. 1253, Мокієвський шл. білоц. IX 1011.
1255. 1265. 1266. 1270, 12 7 5 , 1277, Молчановський Н. іст. IX 1079, 1110.
1278. 1280. 12 85 -12 89 . 1 2 9 1 , 1292, 1 3 3 0 , 1 3 3 1 , 1394.
1300, 1301, 1 3 0 5 -1 3 0 7 , 1309, 1311. Моравский поль. іст. IX 1115.
1312, 1 3 14 . 1315, 1322, 1326. 1327, Моргилевський І. В. архітект IX 3 3 1 .
13 3 2 -1 3 3 7 . 1 33 9, 13 4 6 -1 3 4 9 , 1 351- М орозов Борис бояр. IX 212, 317, 5 0 1 .
1355. 1358 -1 3 6 0 , 1 3 6 4 -1 3 6 6 , 1 3 6 9 , 82 9 . 1237, 1447; X 77.
1 3 7 4 , 13 80-1382, 1 3 8 4 , 1 388, 1391, Морштин Ант. IX 706.
1395-1397, 13 9 9 , 1406, 1409, 1411, Москаленко М акар полк, білоц. IX 966,
1416. 1417. 1 4 2 7 -1 4 3 0 . 1 4 3 3 -1 4 4 0 , 1018. 1029, 1061, 1068-1070, 1072,
14 4 3 . 1 44 4 . 1 4 4 8 -1 4 5 1 . 1464. 1471. 10 7 3 . — Сава полк. IX 355-357.
1472, 1476. 1477. 1 4 7 9 , 1 4 8 8 , 1 4 9 1 , Мощеницький Андрій ловчий київ. IX
1494-1496. 14 98 -1500. 1522. 1 547; 10 9 3 .
X 10, 16-7, 22. 2 4 -5. 28. 33. 43. 46, Мрозовицький Ю рій писар земськ. IX
51-3, 5 6-8, 6 2 -4 , 6 9 -7 2 , 74, 79. 8 2 -3 , 1093.
85, 87-9, 96, 104, 106, 116-7. 123, Мокриць c. IX 851.
127, 130-5, 137-8, 140, 14 4 . 1 4 6 -8 . Молочні Води p. IX 6 6 1 , 89 9 , 1031.
151-7, 159, 16 0, 163-5, 167, 170-2. Мотовилівка c. X 2 6 8 -7 0 .
17 6 -7 . 180-1. 183. 187-9, 192, 194. Мости м. IX 2 6 6 .
201, 203, 214. 2 2 6-7 , 2 3 2 -3 . 235. Мостчще c. IX 8 59.
2 3 7 -8 , 244. 25 0 -7 , 2 5 9 , 261, 26 7 -8 , Мрочки шл. V 212.
270-1, 2 8 9 -9 0 , 293, 2 9 5 -7 , 303. 305- Мстислав Володимирович кн. І 487.
6, 31 1-2, 3 1 4 , 319-21, 324-5, 3 2 7 , Мстислав Андрієвич кн. сузд. II 196.
331 -3 . 341. 344, 34 7 , 3 4 9 -50 . 3 5 2 -4 , Мстислав Володимирович тмутор. II 17-
3 5 7 -8 . 22, 25, 2 6-7 , 29, 3 1 4 -3 1 5 , 3 3 1 -5 ,
Мостиска м. 1 01, 103, 104. 108, 272; 34 7 , 510.
V II 31. Мстислав Глібович кн. черніг. II 2 4 7 ,
Мотовило VI 461, 462, 49 0. 2 4 9 -5 3 .
Мошковичі V I 281. Мстислав Данилович кн. волин. II 3 7 8 ,
Мошни c. VI 27 9 , 281; V III-1. 260. 399. 400. 402; III 92-3, 98. 100, 102,
2 6 2 -5 . 26 7-8, 270, 274: V III-2. 187. 105-11, 22 6 .
Мошончичі Васько і Ю рій шл. VI 236. Мстислав Ізяславич кн. (X I в.) II 58 ,
Мощенка c. V I 202. - кн. волод. III 196. 198, 200, 202,
digitized by ukrbiblioteka.org
211. 2 1 5 , 23 0 -1 , 2 6 5 , 3 0 8 , 5 0 8 . Мужиловський Самуіл V II 42 1 ; V II I -1,
М стислав Ізяславич кн. київ. II 172, 80 -1 , 132, 1 84; V III-3, 29, 3 1 , 5 8 ,
175, 177-1 8 0 , 1 8 2 -4 , 1 9 3 -8 , 2 9 4 -5 , 60, 6 8 , 80, 123, 131, 133, 136, 137,
340, 358. 150, 1 7 2 , 18 4 , 1 8 7 , 2 7 8 ; IX 7 4 1 , —
М стислав М ономахович кн. київ. II 4 9 , Силуян суддя і посол IX 14, 47 3 ,
78, 89, 9 9, 101, 1 0 8 , 1 11 -3 , 116-7, 4 9 3 . 4 9 9-502. 5 3 4 , 5 4 5 -5 4 8 , 552 -5 5 5 ,
120-7, 131, 1 3 4 , 1 3 6 , 150, 179, 2 6 5 , 561. 5 6 5-569 . 610. 6 1 4 . 7 4 3 , 9 2 9 ,
418, 5 3 3 ; III 200, 2 0 2 , 2 0 4 , 2 9 0 . 963.
М стислав Мстиславич Удатний II 23 1 , М ураш ка p. V II 14.
2 3 4 -4 4 , 538 ; III 3 5 -4 5 , 196. 251. 4 1 9 . М у ста ф а султ. V II 4 9 5 .
М стислав Романович II 223, 2 2 8 , 525; М у стаф а-аґа посол IX 19, 1 4 7 . 158,
III 42, 196. 166. 3 1 5 . 6 9 4 . 1357; X 236.
М стислав Ростиславич II 1 8 3 -4 . 199- Муховецький Кришт. шл. V II 4 2 2 .
2 0 1 , 205, 276; III 4 1 9 . М уш урів с. V II 63.
М стислав Святополкович II 9 7 . М уртаза-баш а V II I -1. 209.
Мстислав Святославич кн. черніг. II М урад-султан V III-2, 13.
236, 2 40, 3 26, 513; III 196. М уртазі-бей V III-2, 33.
М стислав Ярославич Німий II 25 9 ; III М унтяни м. V III-3. 132. 249; X 155.
3. 25 , 2 7, 29, 3 1, 170. 184.
Мстислав М их. кн. карач. III 180. М удренко ват. левен. IX 75.
Мстислав київ. кн. V I 8. М умурів X 16.
Мстиславські-Жеславські кн. V 29. 31, М улан-аґа IX 711.
170. М унтаза-бей IX 1 1 4 3 .
Мстиславець Федор V I 4 3 7 -9 . М уняк-султан IX 6 7 3 . 1068.
Мстиславль м. V I 504. М урад-баш а очак. бей IX 54. 60 . 1 5 4 0 ,
Мстислав м. IX 14, 9 3 1 . 961 . 1153. 1541. — султан 1 5 2 7 .
1216, 1520, - повіт, восв. IX 12 0 1 , М урат-султан м урза ногай. IX 556.
120 2 , 1214, 1 2 5 8 , 1 2 6 0 , 1 4 5 0 . 1175.
Мстиславське воєв. X 4 4 , 349. М уркос Г. арабіст IX 5 1 5 . 516. 541,
М стиша бояр. І 4 3 8 , 4 7 0 , 5 8 7 . 9 6 7 . 9 6 8 . 9 71, 9 7 5 . 9 7 6 . 9 8 3 . 98 6 .
М уром а і м. М уром І 185. 4 1 6 . 4 2 2 , 99 3 . 1 442.
487. М уромцев С. проф. IX 1495.
Mursianus lacus I 167. М ѵэтпза (або М у р т у за )-б ей IX 6 8 1 .
М ункач(ів) м. II 4 93; IV 3 8 , 171, 693.
4 4 2 -3 . М урцов Ф. моск. оф іц. IX 1102.
М уромсько-рязанська волость II 4 6 -7 , M yca татарин IX 4 9 8 .
6 2 -3 , 6 8 . 8 6 , 8 8, 90. 118, 122 -3 , 15 4 - М утянка Яцко коз. IX 2 6 6 .
5, 189, 195, 205, 20 8, 23 1. 3 2 3 . 542. М ухин проф ес. IX 3 2 9.
М утиж ир м. II 2 7 8 . М укша с. IX 241.
М ушина с. II 4 5 9 . М ультани М унтенія IX 116, 117, 12 1 .
музика III 4 5 2 -4 . 4 7 3 . 4 8 3 , 4 8 5 . 514, 519. 532. 5 3 3 .
М у х а ват. IV 329; V II 83. 53 5 . 5 3 8 . 5 3 9 . 5 41. 5 58. 5 6 8 . 5 7 8 .
мулярі V 140. 6 2 7 . 6 3 9 . 6 6 2 . 6 7 5 . 7 7 3 . 790. 803.
Мушинський ключ V 4 45. 8 9 3 . 900. 1099. 1421. 1 530. - Див.
М уравський шлях V I 9; V III-1 . 45; ще Валахія.
V III-2, 60. 62; X 227. М уш уров с. IX 8 8 1 . 882.
М урахва p. V I 2 5 1 , 2 82; V II 13-5, 17. Мценськ м. IV 69. 87. 2 7 7 . 2 7 8 . 280.
М урахва с. IX 1 5 3 , 17 7 , 179-81, 189- Мшанський С теф ан шл. V II 423.
90 , 1 9 3 -5 , 1 0 1 4 . Мяскозський Лукаш Ѵ ІІІ-2, 14. 167:
М ухавець p. V I 186. IX 103. 106-8. 147. - Войїдех
V III-3, 39. 56, 57. 60. 68. 71, 7 5 -7 7 . 1172. 1173, 124 2 , 1243, 1477, - тс-
84. 109. 121. 124-125. 128. 12 9 , 13 4 . ки X 3 5 8 .
138. 140. 141. 145 . 146. 149. 151, Нагорецький стар. лубен. IX 18, 347,
152. 155 . 156. 169. 188. 194. 206. 3 4 9 , 351, 353, 3 6 4 , 3 7 7 .
209: IX 1 99. 206. 264. 2 7 2 -3 . 2 7 6 -7 , Наіма тур. літопис. IX 531, 9 2 8 , 9 4 4 ,
282. 289. 291. 2 9 5 -6 . 2 9 9 . 300. 3 0 8 . 1545.
4 2 0 . 829. 1544-5. - Андрій IX 39, Накко А. істор. IX 87.
88. 9 9 -1 0 1 . 336, 3 3 8 . 3 41. 3 4 6 . — Наперсний Костка див. Костка Н арбут
- кі IX 183. 1039-40. 1062-3. 1501. підстар. IX 671.
Мякотін В. іст. IX 755. 868. Нарецкий слуга IX 157.
Мясківка м. IX 77 2 . 9 2 7 . Наропіньский Северин коменд. IX 1114.
Наборовичі IX 668.
Нарев p. І 2 1 4 . 219: II 369; X 183-4. Н араїв м. IX 6 5 3 .
194-5. Народичі IX 3 2 3 .
Настасія друж. Яросл. гал. II 4 4 2 -5 . Н аумов дяк X 10.
Нагуєвичі с. V 263. Неври І 1 1 0 , 116, 117.
намісники V 2 8 8 . 2 8 9 . 2 92 , 293. 2 9 4 -5 . Недвигівка слоб. І 99.
Нарбутовичі шл. V 32. Н естор літоп., письм. І 5 1 5 , 5 8 0 -1 ,
Наримунт Гедиминович кн. V 29. 5 8 8 -9 ; II 3. 4. 10. 44. 62. 66; III
Насташин с. V 190. 37 8 , 3 95. 420.
Н асути шл. V 31. Небль м. II 3 0 4 .
Нагорці с. V I 2 3 7 . Невільництво III 32 4-8. 3 3 8 -4 1 . 391-3.
з Нагорець Сенько шл. V I 237. Н едокудово с. IV 168.
Н айдорф VI 6 2 8 . Несвизький Федько кн. IV 168. 175.
Наливайко V III-3, 4 8. — Дам ’ян V II невільники див. несвобідні.
2 1 1 -2 . 218. 581. — Северин ват. V II Невірків манаст. V 26 6 .
20 0-2 24. 266. 2 6 8 . 274. 2 8 4 . 308. Негребка с. V 94.
581. - коз. ват. IX 425. 5 8 8 . 971. Немиричі шл. V 32, — Грималичі V 33,
— Наливайківці V II 198. 313. 3 9 9 . 35. — С тефан підком. V II 339 -4 0 ,
Наливайків Брід IX 1 4 6 8 : X 25. 83. 5 4 6 -7 ; — Ю рій V III-3. 103-4, 109,
національна боротьба V II 3 9 0 . 3 9 3 -4 0 2 . IX 1 6 4 , 1093, 1096, 1180, 1276, 1286,
425. 1 3 9 7 -1 3 9 9 , 1 4 0 8 . 1 4 0 9 , 1 4 5 7 -1 4 5 9 ,
Нагаї (Н огаї) V III-1. 5 4 . 228. 2 4 4 . 1463, 1 4 6 4 . 1474: X 15, 65-7, 1 2 6 ,
2 4 5 . - земля 51. - в. Н. 55-6. - 160-1, 163, 16 6 . 177. 179. 182. 1 8 5 -
див. Ногаї. 6, 193. 1 96, 256. 2 7 0 , 297, 309,
Нароль м-ко V III-3, 95. 3 1 1 -2 . 3 1 5 -6 . 3 2 1 -3 . 327-8. 330, 3 4 9 ,
Нарушевич V III-3. 10-13, 83. 95. 96. 353, 355, 358.
9 8. 121. 1 24. 130. 148. 1 4 9 . 165, 170, Немировичі шл. V 31. 32: — Андрій.
182 . 194 , 199. 217. 267. 271, - під- V 34: V II 24, 26, 29, 33, 98 . 104,
канц. IX 1 3 8 0 . — теки А . Н -ча IX 16, 570.
34. 68. 72. 73. 79. 1 35. 147. 162,
Несвицькі кн. V ЗО. 40, — Федько V ЗО.
164. 181. 191. 2 2 1 . 2 3 4 -2 3 6 . 341-
„непохож і” люди V 112, 1 69 -7 4 .
3 4 4 . 3 4 6 . 3 7 6 . 37 8 . 3 8 2 -3 8 5 . 392.
несвобідні V 1 0 7 -1 6 . 134. 13 5 . 146,
412. 415. 418. 440. 441. 444. 4 4 6 -
148. 172, 1 74.
450. 460. 4 8 3 . 4 9 1 . 4 9 4 , 523. 5 2 4 .
5 5 0 . 560. 5 6 1 . 5 7 6 . 5 7 8 . 598. 651, Нехвориша м. V 219; IX 9 4 8 .
7 07. 769 , 770, 7 7 4 . 8 7 7 , 1 016. 1019. Нелипковці с. V I 190.
1020. 1037. 1043. 1 0 5 1 , 1053. 1056, Немирів м. V I 118: V II 15 1 . 154, 2 4 3 ,
1059. 1063. 1070. 1077. 1 096, 1097, 2 5 7 ; V III-3, 36-7, 4 0-1, 45 , 53; IX
1104, 1124. 1130, 1147, 1148. 1166, 200, 441, 4 9 3 , 5 4 9 , 775, 8 3 5 , 83 6 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
8 7 8 , 880, 1017, 10 58 , 1059, 1062, Неметь М артин кап. IX 583.
1 076, 1090. Немиров дяк IX 7 3 3 , 855, 8 5 6 , 1 2 2 1 .
Немиричі шл. V I 280. Ненартович Семен сотн. чигир. IX 401.
Немерцькі шл. V I 2 81. Ненон лоґоф ет волось. IX 1211.
Н еоф іт митр. V I 5 91, 599; V II 3 9 7 , Неслуховський Ф. перекл. IX 47 3 .
437. Нестеренко Іван гетьман. IX 21 6 , 403,
Н есвиж м. V I 44 8 ; IX 4 5 0 , 460, 1172, 1154, — М аксим полк, корсун. IX
1192, 12 73, 1274, — ський архів IX 5 6 6 , 1059.
38 1 , 3 8 4 , 7 6 9 , 1047. Нестеров стольн. IX 1283, 1 4 1 9 .
Н есу х о їж c. V I 3 8 9 . Нефедьев (s ic ) Самійло лавн. київ. IX
Невеселово c. V II 19, 4 2 . 746.
Невмержицький Іван шл. V II 4 2 3 . Н ечаєнко Ів. IX 9 4 2 .
Негребецький Георгій V II 421. Нечипоренко Іван полк. ніж. IX 318,
Некрашевич Сам. шл. V II 4 2 2 . 567, — Яцко чигр. отам. IX 566.
Немильський Іван свящ. V II 501. Н естервар (Тульчин) м. IX 1014, 1016,
Ненаситецький у х о д V II 54 . 10 1 8 -1 0 2 0 .
Н ерубай ур. V II 6 3. Нискиничі c. І 4 3 9 .
Несторовці маєтн. V II 16. Ничлава p. І 37.
Нечковський Криш тоф гетьм. V II 239. Ничлава IX 243 , 2 4 4 .
Нешевичі шл. V II 14. Никифор митр. III 412. 4 7 9 , 481. —
Недригайло м. V III-2, 48; IX 4 1 5 ; — екзарх V 549. 603-11, 6 1 5 -6 ; V II
лів X 260, 322 . 206, 433; — гої:. С іеф ан а IX 9 4 5 ,
Н ебаба М. п-ик V III-3, 95. 9 6 , 223, 1023.
2 4 2 , 280; IX 14, 15, 76, 2 04, 21 5 , Никифор архим. печ. див. Т ур .
2 2 4 -2 2 8 , 236, 247, 257, 2 6 2 , 309, Н иф онт митр. гал. V 3 9 1 .
3 21, 3 2 2 , 324, 3 2 6 , 3 8 1 , 1 4 8 6 , 1523, Н иф онт патр. V 4 1 3 . 535. 5 3 6 .
1544. Низ V II 117. 121. 129, 1 3 7 , 138, 141,
Неронов моск. посол V III-3. 220, 23 5 , 1 4 2 , 151. 162. 174. 177. 179. 188.
2 3 9 , 2 4 4, 2 4 5, 2 4 7 -2 5 1 , 2 5 3 , 258; 1 9 0 , 193. 196, 205. 2 3 2 , 233. 2 3 5 ,
IX 11 4 . 239, 24 3 . 254 , 2 5 6 , 267, 280. 3 0 5 ,
Нечай Д. п-ик V III-3, 82, 150, 171. 176, 3 4 7 . 351. 4 6 1 . 4 8 4 . - Низовці V II
182. 183, 2 2 3 , 226, 2 6 7 -2 6 9 , 2 7 6 , 162, 2 4 7 , 274; див. ще Запарожжя.
2 8 1-283 , 286; IX 13, 14, 16, Ничипор сотн. V II 2 8 2 . 291.
42, 5 7 , 68, 7 0 -7 2 . 7 6 , 7 7 , 88. Никольський манаст. V III-1, 185.
90 , 91 . 103, 105, 107, 127, 139, 153, Никольський іст. IX 137.
1 58 . 176-192. 1 9 5 -1 9 7 . 202-204, 2 1 2 , Никон І 5 8 9 .
213. 215 . 228, 2 2 9 , 2 7 4 . 3 03, 3 0 4 , Никон патр. IX 611, 613. 6 4 5 . 8 2 9 ,
305, 1 4 8 6 , 1523, — Іван полк. IX 847, 8 5 4 , 1034 , 1035, 1069. 1085,
9 4 2 . 109 1 , 1156, 11 5 8 , 1 1 5 9 , 1 1 6 7 - 1220, 1368. 1 3 6 9 . 1 3 7 4 . 1 3 7 5 . 1378.
1169. 1200-1204. 1 2 1 0 -1 2 1 7 , 1 2 2 2 - 1538: X 34. 89. 9 6-7. 99. 100. 131,
1225, 1 2 55 . 1 2 5 7 -1 2 6 9 , 1 2 7 2 -1 2 7 4 , 2 3 5 . 2 57.
1276. 1 2 7 7 . 1381. 1 3 8 2 , 1408, 1422, Ничагозський білоцегж. шл. IX 1011.
1 4 2 3. 1 4 4 2 . 1486: X 4 4-5 . 4 8-51, Н іжен м.. вол. і повіт І 28 1: V 341: V I
197, 2 5 2 . 316. — Матвій нак. полк. 286; V II 17: V III-1. 21. 27 8 : IX 17,
IX 6 8 8 . - Ю рко IX 1 2 6 2 . 18, 73, 78, 104, 118, 158, 20 4 , 323,
Неблядин Григ. ват. повст. IX 1228- 3 3 5 , 390, 3 9 2 . 410, 4 11. 413, 433,
1230. 1 2 33 . 1 2 3 5 . 4 3 4 , 4 6 9 , 472, 5 4 9 , 5 5 2 , 690. 7 2 8 ,
Нсвсрський шл. IX 241. 734. 7 4 8 -7 5 0 . 771, 8 7 5 . 935. 9 6 3 ,
Негребецький шл. IX 1510. 1156. 1166. 1204, 1 2 0 9 , 1222, 1253,
Неліпа Констянт. писар IX 1080. 1266, 1 3 8 2 , 1415, 1417, 1 5 4 5 ; X 21.
26, 4 7, 51. 57, 120, 1 48, 1 6 7 -8 , 186, Новаківський шл. X 282.
245, 252, 2 5 4-61, 3 2 4 , - полк X 4 6, Новосиль м. II 338; III 180; IV 69 .
87, 104, 12 6 , 162, 225, 25 4 . Новосильські кн. IV 2 7 4 , 277, — Іван
Ніконіон м. І 88. 69, Роман і Степан 71.
Німан і Понімання І 11, 74, 76, 2 18. Норвегія II 31, 116; V I 193; X 69.
Німфей м. І 86, 98. Носів м. II 5 9 9 .
Німеччина, німці на Р усі II 12, 13, 2 9 - Hoc Лесько отам, опішн. X 212.
31, 6 3 -4 , 79, 153, 2 7 3 , 3 7 6 -7 , 38 2 , Новгородок м. і вол. III 81; IV 168.
452. 493, 5 0 3 -4 ; III 134-6; IV 92, 203, 2 8 6 , 289. 3 3 4 . 485: VI 306, 337.
1 78, 185, 195, 1 9 8 -9 . 200, 20 3 -4 , 543, 5 8 6 .
211, 214, 2 1 9 ; V 21, 22 4 -5 . 2 2 7 -8 , Ногай татар, воєз. III 95, 97, 183. 185:
241, 250; V I 6, 29, 3 1 -2 , 82, 9 7, - емір IV 2 9 5 , 3 05; - земля V III-3,
109-10, 124, 13 8-9 , 373. 415. 4 2 4 , 2 5 2 -3 .
4 3 2 , 605; IX 32, 4 8, 164, 168, 506, Новий Базар м. X 256.
529, 544, 905, 9 1 8 , 1109. 1 3 3 9 , 1406: Нове М істо м. V 263 , див. Библо; VI
X 223, ~ право III 136; V 17, 137, 25 5 ; IX 1390; - с. IX 944, - Т орг
151, 164, 1 76, 1 9 2 -3 , 197, 2 2 3 -4 0 , м. IX 2 6 6 -9 , - стар. IX 268, 270.
24 5 -6 , 257, 37 0 -3. Новосиловські шл. V 32.
Ніздилова вдова, бояр. III 27 1 . Носач Т . обозн. X 39. 75, 136. 225.
Н іф онт гал. митроп. III 271. 309, 3 4 5.
Німан p. IV 4. 9. 334; V I 18 8 . 194, Новин Збараж с. V I 384.
3 58: IX 1266, 1273, 1426. Новоселки с. V I 308.
Ніс Олекс, кн. IV 186, 212. 216-17. Новосельці с. V I 26 6 .
Нідерлянди V I 194. Новосельці с. VII 2 57.
Німецьке (Північне) море V I 27, 1 82. Новосельці с. IX 120, 827.
Ніжницький стольн. IX 1038. з Новоселиць Яцько шл. V I 237.
Новгород Великий І 1 8 4 , 283, 411, Новотанець V I 62 5 .
413 -4 . 4 1 9 -2 1 , 46 9 , 482, 4 8 6 , 487, Новоселя маєтн. V II 17.
5 15-6, 521-2, 532; II 9, 10, 12-4, 17, Ногайська орда V II 24; V III-2, 55-6.
19, 2 7 -8 , 45, 47. 53-4. 61, 6 8 -9 , 71, 59.
78. 81, 86, 88 90-1, 9 9 -1 0 1 , 111, Носівський уход VII 54.
121, 129, 132-5, 137-9, 141-2. 152. Носовці сел. V II 15.
154-5, 162, 181, 186. 18 9 , 193. Новосілка с. V III-3, 35. 140.
198-9. 206, 208, 231. 2 3 4 . 2 3 6 - Новосинцов Влад. воєв. вольнів. IX 4 9 7 .
7, 244, 24 9 , 269. 2 73, 323; IV Новокрещенов Філька татар. IX 1164.
6. 64. 2 3 5 , 2 75; V I 1 3 -4 . 170. 4 ? 2 . 1165.
501; IX 9 6 6 . 1155; X 98. — Сіверсь- N o y e r див. Нуайє.
кий м., пов., княз. І 36. 410; ТІ 100, Нольд майор IX 326.
173. 182, 315. 318, 3 2 5 -6 . 3 2 8 , 334, Нольде Б. Є. рос. іст. права IX 755,
337; III 169, 178; IV 67, 79, 1 7 8 . 2 4 5 . 813. 866.
2 4 8 , 250, 422. 453: V 295. 340: VII Носач Тимофій полк. коз. IX 20. 21,
111, 32 3 , 3 3 4 , 3 77 ; V III-1. 98, 134-5; 2 8 0 , 5 2 7 . 53 3 , 54 4 . 563. 5 6 7 , 571.
V III-3. ЗО. 32-3, 243; IX 76. 79, 5 7 8 , 590. 882, 1117. 1 1 2 3 .
404, 4 1 3 , 434. 650. 9 0 9 , 930, 1013. Н осенко Іван накази, полк. IX 875.
1207, 1 2 72-4. 1 28 7. 1424; X 67. 122. Ново-Константинів див. Константинів.
245, — Нижній IX 6 0 1 , 1537, — Новий Двір м. IX 1280.
..стовбець” IX 9 4 9 . — словени І 184, Норимськ с. IX 224, 772.
42 5 . 480. Норинь p. IX 3 2 3 .
N o v io d u n u m м. І 137. 167. Носівка м. IX 204 . 382, 472. 1166.
Норинь р. І 36. H yp p. II 369. 3 7 3 . 4 5 5 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Н ур-девлєт хан IV 31 9 , 3 20, 3 22, 3 24, О деса м. І 88; V I 602, 6 0 8 .
45 8 , 460. О да графиня II ЗО.
Н урець p. V I 6 2 8 . Одосвське князів. III 180, —кі кн. IV
Нунцій V III-3, 168, 181. 2 26, 2 5 9 , 276, —кий кн. IX 1078, 1089, 1243,
26 0, 271. 1 2 4 8 , 1 271 , 1324.
Н уай є де П. IX 1132, 1136, 1 1 40 , 1163, О доїв м. IV 7 2, 461.
1 171, 1192, 1197, 13 1 9 , 1 365, 1456, Одинцевичі кн. V 32.
1457. О дрехова с. V 154, 195, 279; V I 2 0 2 ,
Н уреддін-султ. IX 2 1 6 , 2 4 6 , 27 6 , 4 4 3 , 266.
1 058. О дровонж і шл. V 40; V I 236, 2 5 0 , 4 4 7 ,
Н ю ренберґ м. IX 3 9 3 . — Андрій V 3 1 8 -9 ; V I 130.
О дерборн паст. V I 3 3 3 , 3 34.
О бри І 190 (див. А вари). Одрикінь V I 220.
Оболвь II 599. Оджівольский ротм. V II 5 4 4 .
Оболенськ кн. III 169; — ий Семен кн. Одживольский стар. винн. IX 438.
IV 71; - М их. IX 8 90, 9 6 8 , 1127. Одинець П етро коз. V II 2 50, 3 8 1 , 5 5 6 .
Оболенський Борис Олекс, воєв. білгор. Одинець Яків суддя черкас. IX 350,
і посол m o c k . IX 17, 157, 2 1 0 , 5 5 8 , 358, 367.
5 67, 6 0 9 -6 1 1 , 6 1 6 , 62 2 , 62 4 . 626, О деяненко (а б о Оргіяненко) Семен
6 2 8 , 6 3 0 , 6 3 2 . 6 3 4 . 63 6 , 6 3 8 , 640, полк. уман. IX 1022.
6 4 3 , 6 4 5 . 647. 68 2 . 7 3 6 , 8 1 7 , 870, Одриховський Федір друкар IX 747.
1537; X 90. Ожеховський суддя перем. IV 390.
Ободенські шл. V I 283; V II 12. О жанна с. V I 266.
Обалковский Барт. двор. кор. V II 2 9 0 - Ожельский ротм. V II 167.
2. 4 4 3 -4 . 4 4 9 . 45 2 -3 . 4 6 2 . 4 88. О ж ґа підком. львів. IX 1 1 2 2 , 1171,
обозний війська коз. V II 2 82. 1385.
Оборніцкий кс. V II 4 5 8 -6 0 . Ожогівці M . IX 306. 1461; X 2 7 9 .
Обухович Филип V II I -1. 2 1 8 , 2 2 4 : Озиминська вол. V I 1 5 8 .
V III-3, 6 1 . 161, . 164, 167; IX 134, О зірна с. і м. V III-3. 1 96; 1 X 2 7 3 , 1091,
167, 17 4 . 215. 26 9. 231. 2 7 0 . 313. 1 1 3 8 -1 1 4 0 , 1 1 4 2 -1 1 4 4 , 1147, 1148,
3 5 8 . 6 3 7 . 6 5 5 . 1518. 1169-1171, 1 1 7 3 . 1 1 7 7 . 1196. 1461.
..Обросимів к араул’’ V III-2, 3 9. Озаринці с. IX 6 1 6 , 1 4 4 7 .
Обринский поль. посл. IX 3 1 3 . О й туз p. IX 514.
О бодівка с. IX 9 7 3 , 9 80, 9 8 3 . 1040, О ка й її басейн І 11. 73. 171, 188. 416.
1060. 459. 4 6 0 . 463: IV 2 7 4 .
Оболонь p. IX 3 2 8 . Окольський V III-1. 2 6 7 , 269. 2 7 1 -2 7 3 ,
О вруч, Вручий м. і зем. І 23, 4 6 9 . 4 7 9 : 2 7 7 , — мем. IX 143.
IV 170. 1 7 2 , 202, 2 8 8 -9 . 4 2 8 . 485: Оксакал ногай. м урза IX 5 2 6 .
V 141. 2 6 4 , 2 6 9 , 29 4 -5. 3 4 0 : V I 190. Окунь Андрій поль. полк. IX 750. 8 0 8 ,
229, 2 8 0 -1 , 450: V II 3 5 -6 . 6 3. 88. 8 7 3 . 8 7 8 . 8 7 9 . 8 8 3 . 90 8.
2 19, 570 , 572: V III-3. 2 1 4 : IX 224. Окша полк. коз. IX 204, 220.
3 2 3 -4 : X 2 6 6 , 342. 34 8 ; — замок V Олег кн. киТв. І 23 5 , 3 8 3 . 405. 406,
4 6 , 98, 141, 216: — бояри і шл. V 4 0 9 -4 1 1 , 4 1 3. 4 1 8 . 419. 421. 4 2 9 -
9 8 -9 . 4 3 7 . 4 7 8 -4 7 9 . 5 8 5 . 587 .
Овеча вода ріка V II 13. Олег воєв. Волод. В. І 504.
Овечий Брід V III-3, 73. Олег Ігоревич кн. кур. II 244. 3 2 6 .
О гаф ія М ономахівна II 111. Олег Святославич кн. дерев. II 7.
огородники V 1 1 4 -5. 13 5 . 1 3 6 . Олег кк. V II 391, 400.
Огинський Богдан підком. V I 2 1 4 . Олег Святославич кн. новгор.-сів. II 62,
О дес (О р дес) місто І 88. 6 7 -7 0 . 7 2 -3 . 78. 8 5 -9 0 . 111. 1 !8 .
152, 191, 196, 3 1 7 -1 8 , 321, 3 2 9 -3 1 , 14, 4 49, 524, 5 2 8 , — Семен V 11,
588. 67, 120, 122, 141; VII 12, 14, 18; -
Олег Ярославич кн. гад. II 2 0 9 , 4 4 3 -6 , Володимир VII 10, 12, 563; —овичі
474, 480. V 4 4 9 -5 0 .
Олег кн. переясл. III 175. Олесько м. II 373; IV 54, 56, 193, 197,
Олег кн. риль. III 153, 1 8 3 -4 , 189. 207. 210, 2 38, 450; VI 43, 46, 176;
Олег Романович кн. III 178-9. V II 20; — замок V 4 2 9 .
Олег Святославич кн. III 214. Ольбія І 85, 86, 88, 89. 91, 104, 118,
Олсксандрівка c. І 2 8 1 . 129, 283, 540-1.
О л є іііє м. І 242, 290, 413; II 184, 4 4 0 , Ольга княг. І 424 , 445, 4 4 6 -4 5 8 , 467,
517-8; IV 2 9 5 , 301; VI 9, 26. 4 6 8 -1 6 9 , 512, 513; IX 4 2 7 .
Олешня c. X 165, 229, 260. Ольга др. Ярослава Осмом. II 442-4;
Олександр кн. новосиль. III 187. III 3 8 1 .
Олександер Всеволодович кн. белз. II Ольга св. др. Ігоря III 3 8 1 -3 .
24 6 , 367, 371, 397, 4 01-2; III 23-4, Ольбрахт кор. поль. IV 251 -3 , 2 5 7 ,
27, 29, 31, 37, 4 0-4 1 , 45, 78, 507-8. 2 6 0 , 263, 328, 331; V 431.
Олександер кн. дубров. II 309. Ольгерд в. кн. IV 41, 46, 54, 56, 69,
Олександр Казімірович в. кн. і кор. IV 7 3 -9 , 8 0 -3 , 8 7 -8 8 , 91 , 95, 456, 515;
252-8, 260-1, 2 6 3 , 2 6 4 , 2 8 3 -4 , 3 6 4 . V 8, 387, 380, 392-3 , 4 4 9 .
Олександр Коріятович кн. IV 46, 49, Олевська вол. V 290.
50, 79, 87, 9 2 , 93, 445, 4 4 7 ; VI 40, Олєсніцкий Збіґнєв V 5 2 3 , 524.
48, 2 4 9 , 35 9 . Олика м. II 3 68; V 3 52; V I 102-3, 277,
Олександр Патрикієвич кн. IV 70, 4 68; 3 89; IX 178, 26 4 , 2 7 6 -9 , 6 7 4 , 1404,
V 29. 1 406; X 358.
Олександрові акти унії IV 2 8 3 , 3 8 8 , Ольгимунтович Іван кн. V 449.
4 02, 412. Ольшани c. V 189, 192.
Олександр в. кн. лит. V 12, 30, 44, 61, Ольшанка c. X 16.
68, 171, 2 5 5 , 260, 290, 413, 4 4 4 -5 , Ольшанський сотн. мир. X 162.
4 4 7 , 4 5 8 , 4 6 8 , 53 5-8 ; V I 1 71. 4 4 8 , Ольґимонт кн. V I 3 0 8 .
480, 491, 4 9 7 -8 . Ольгимунтович Андрій кн. V II 10, —
Олександр молд. воєв. V I 45, 59, 509. Іван V II 10, — Михайло V II 11.
Олександр претенд. V II 150. Олевченко гетьм. V II 3 3 3 .
Олександр в. кн. V II 11, 16, 21-2, 79, Олекшич (Олекшій) Олександр VII
82, 84, 91. 4 21, 4 23, — Павло шл. IX 832-4,
Олександра ігум. Мих. ман. IX 1367. 8 3 9 , 8 5 1 , 854.
Олександренко коз. ват. IX 33 8 . Оловятин сел. V II 11.
Опексадрів, див. Лубни. Олизар шл. V II 40 4 ; див. Волчкович.
Олександрович Тимофій друкар V II Олчедаїв замок V II 20.
5 85. Ольшаниця сел. V II 32.
Олександрів привілей V 53, 67. Ольшанка ур. V II 3 6 3 . 383; — p. IX
Олександрівка c. IX 1020, 1036-7. 3 5 2 , 359, 435; - c. IX 1055. 1 1 3 7 .
Олександр Ярославич кн. володим. III О ліф ер гетьм. запор. V III-1. 25. 43, —
1 66-7. полк. V III-1. 154. 202.
Олена друж. Василька III 568. Олдаковський Станислаз V III-3, 115.
Опена друж. Казіміра Справедливого 1 1 8 -1 2 1 . 128.
III 508. Олекса з Сазрані козак-бран. IX 444.
Олени в. кн. V 414, 444. 446.
Ольжичі II 272. Олексій Михайлович цар m o c k . IX 17.
Олелько Володимирович кн. IV 199, 115, 175, 307, 467, 49 7, 56 2 , 648.
204, 216, 234, 235; — кн. київ. V 9, 7 3 6 . 782, 785. 792, 796, 814, 817.
digitized by ukrbiblioteka.org
8 2 4 , 867. 874. 9 9 1 . 9 9 8 . 1005. 1 0 4 6 . Оранский кс. IX 1512.
1112, 1538; X 9 5 . 9 8 . Оргіяненко (?) Семен уман. полк. IX
Олексій Олекс, царевич IX 8 2 3 . 825, 928.
1265. Оркуш а див. Горкуша.
Олексій сотн. білоц. IX 1039. Орлик гетьман IX 7 8 2 .
Олєсніцкий підком. сендом. IX 7 1 1 , 920. ординці V 1 6 3 , 63 7. — ордин. служби
Оловенецький Яків смол. шл. IX 1 2 7 7 . V 9 9.
Олянчин Д. іст. IX 1431. Орташів с. V 190.
Олькуский депут Львова IX 1 1 2 4 . О р див. Перекоп.
Омельник с. X 2 0 0 . Орклій див. Іркліїв.
Омельянович Нич. сотн. бас. X 12 3 , — О рлє V I 628; IX 1272.
Павло отам. луб. 128. Орлівка с. IX 1300.
Омляш V I 60. О робіївка с. IX 9 7 3 .
Ометинці сел. V II 15. Орш а м. і пов. V I 3 6 1 , 363; IX 4 5 9 ,
О н ут м. II 4 6 1 , 605. 616, 6 3 8 , 808, 9 3 1 . 9 3 7 , 1201-2, 1412,
О нисифор Дівочка митроп. V 4 1 7 , 553, 1 4 2 0 , 1520; X 121.
5 5 4 , 572; V I 527. під О рш ею битва IV 290.
Онопрій коз. V II 2 4 9 . Орчик p. IX 57.
Онушкевич Т роф им V II 421; V II I -1, Орогаш м. II 5 9 9 .
162, 2 3 4 . О сетин І 106, 111, 114. 12 6 , див. ще
Онуфрієвський манаст. V III-1, 181. Аляни і Яси.
Онацевича збірка IX 1180. Остерський городок II 1 4 2 , 163, 16 9 ,
Оникієнко Т имоф ій полк, стародуб. IX 172. 187. 320. 3 40. 3 5 5 -6 .
9 3 0 , 1153, 1154; — полк. кор. X О стер м.. вол., стар. III 4 2 5 : IV 4 2 2 ;
2 2 8 -9 . V 217-8, 2 20, 341; V I 14, 47, 279;
О н уф рієв Ів. білгор. IX 15 8 . V II 6, 3 5. 37. 42. 1 5 6 , 221, 2 5 7 , 3 3 7 ;
О п ізо легат III 72 -3 . IX 32 3 , 413, 7 7 1 , 94 7 ; - бояри V
Опаків IV 27 7 . 100; - ріка І 103. 24 1 : V I 2 8 3 -4 .
Опатів V I 3 4 . 286.
Опаліньский поль. маґн. IX 1140. Острівська угода IV 468.
Опанас полк. коз. IX 3 8 7 . — пос. Хм. d e O str ó w Данило IV 60.
IX 887. Острозький кн. Дашко, Данило IV 185;
Опішня с. IX 127; X 1 3 5 . 2 1 2 . V 2 8 9 , — Константан IV 279, 2 8 9 ,
Орель p. І 2 3 4 : V I 219; V II 5, 4 4 . 54: 290, 404: V 3 4 -5 , 2 65, 4 4 7 , 4 5 3 ,
IX 57 . 126. 158. 1452: X 202. 4 5 8 , 4 8 7 , 5 0 1 , 505, 5 4 3 -5 , 573. 579.
О ратів сел. V II 15; IX — с. 5 6 3 . — 5 8 1 -3 . 5 9 0 -6 . 6 0 1 -9 . 6 13. — Василь-
поле 88. Константин V I 4 7 9 -8 0 . 490, 4 9 3 -4 ,
Оргіїв м. V II 4 6 7 . 4 9 6 , 5 5 2 . 630 -1 ; V II 99. 115, 148.
Оринин м. V I 78 . 250; V II 376; IX 70. 151, 1 5 3-4. 161. 180-1. 18 3 . 185-9.
103. 653. 6 6 4 . 70 9 . — поле IX 4 2 5 . 19 2 -4 , 196, 201. 2 1 1 -2 . 215. 2 1 7 . 330;
Оринича сел. V II 16. — М ихайло IV 331; — Федір (Ф ед-
Оришовский Ян пор. коз. V II 1 5 5 -6 . ко) IV 163-4. 4 7 2 . V I 308: - Ілля
163. 167. 169. 1 72. 1 7 7 . 248-9. 3 6 5 . V 35; V I 72. 2 7 4 . 2 7 7 , 3 9 2 . 4 7 9 -8 0 .
4 0 2 ; — шл-чі V I 2 7 9 . V II 3 3, 99: — Олександер V 607, V I
Орловець сел: V II 16: IX 1010. 9 4 , 593: V III-2, 88: - Януш V 544,
Орачівці V I 62 5. 548: V I 3 9 4 -6 , 4 5 8 , 4 8 0 -1 . 4 9 8 . 5 9 3 -
О рендаренко (О даренко) V III-1, 1 1 8 . 4: V II 1 80 -3 . 185-9. 194. 1 9 7 -8 . 213.
123. 130, 202, 206, 213. 2 7 5 . 324. 3 3 1 -2 . 3 4 5 . 3 5 0 -4 . 362.
О рда V I 13. 16; — хорунж . пин. X 425; — Константин Ів. V II 24. 27 ,
2 83-6 . 29. 31-2. 60. 9 4 -5 . 570; — Анна-А ло-
іза V I 450, 4 9 8 , 631; — Гальшка V II 1384, 1 3 8 8 , 1393, 1 44 5, 1 4 5 8 -1 4 6 0 ,
: 113; - князі IV 164; V 14, 2 9, 31-3, 15 4 4 , 1545; X 3 4 8 .
40, 102, 293; V I 2 7 7 , 2 80, 282, 59 8 ; Остригом м. V I 24.
V II 51, 259; VIII-1. 148; IX 94. Остропіль с. VI 3 8 9 , 627; VII 219; IX
Остикович Гр. IV 282. 3 0 8 , 1137.
осада V 136, 206, 211. Ометинці сел. V II 15.
осочники V 139, 142. осаул V II 28 2 , 2 8 9 .
Осталовський-Лопатка Іван влад. V Осман султ. V II 4 2 6 , 4 6 9 -7 8 , 4 9 5 .
44 1 . Осмольский ротм. V II 147-8.
Остиковичі кн. V ЗО, 31. Осовський Я куб отам. V II 171, 250.
Островок с. V 218. Остолопів сел. V II 15.
О строг м. V 2 6 5 ; II 9 8 , 3 8 5 -6 ; Острянин (Остряниця) Яцко коз. VII
VI 49, 70, 9 3 , 102, 104, 137, 5 2 8 ; V III-1, 2 02-3, 263, 265, 2 9 3 -4 ,
175, 176, 333, 3 6 7 , 4 4 1 , 4 4 3 , 300-1; V III-2, 31, 56, 7 3 -7 , 156; IX
450, 4 7 8 , 4 8 3 -4 8 7 , 4 9 6 -4 9 8 , 540, 11, 4 1 6 -7 , 971, 1 2 3 0 , 1505.
59 3 , 627; V II 151, 156, 2 1 7 -8 , 3 7 0 , Оскольський V II I -1, 252, 260-1.
581; V III-3, 42, 46, 6 2-3, 168-9, 225; Остапенки (Остафьєви) посл. зап. С е
IX 2 7 7 , 495, 67 4 , 715, 870, 9 5 1 , 9 5 5 , мен X 107, — Яків X 107, 113.
959, 1089, 1104, 1318, 1 52 0; X 158, О стер м. X 159.
278 ; — школа V II 425, 490; — ко Осінський кн. лит. V III-3, 6, 28, 52-55.
легія V 5 4 5 . 6 6, 68, 6 9, 76, 77, 79, 82.
Ослава p. V I 223. О стророґ М их. V III-3, 7, 23, 52, 66,
Ославиця p. V I 2 2 3 . 67, 70, 74, 75, 84, 85, 120, 136. 169,
Осоліньский канц. V I 288. 170, 183; IX 620, 1 3 2 3 .
Осовецьке війтів. X 49. Освєнцім Ст. мемуар. V III-2, 139-42,
Осоліньский Єронім IV 355-6; — канцл. 149-50; IX 154, 16 8, 178, 180, 182,
VI 2 88; - Ю рій V III-1, 1 64 , 19 0 -1 ; 19 0 -1 9 4 , 1 9 6-20 0 , 204, 23 5 . 238.
V III-2, 12, 14 8-51; V III-3, 6-9, 12, 243, 244. 2 46, 254, 2 5 5 , 2 5 9 -2 6 8 ,
13, 20, 21. 2 3 -2 5 , 32, 51, 54, 56, 57, 271, 2 7 2. 2 8 2 . 2 8 9 , 2 9 1-296, 2 9 8 -
62. 67, 98 , 101. 102, 108, 114, 1 19, 300, 306. 308, 3 1 1 . 319, 322, 33 4 -
122, 124, 130, 133, 1 34, 136, 140, 3 3 6 , 3 5 3 , 3 54. 356, 3 6 5 , 3 6 8 , 3 6 9 ,
141. 146, 149, 157, 168, 169, 180, 374, 3 76, 3 7 7 , 380. 392. 3 9 4 . 395.
204, 209, 215, 2 17, 2 2 9 , 2 3 0 , 234, Осипенко (чи Осипович) Михайло сот.
236, 2 3 7 , 273; IX 29, 33, 39, 42, 69, IX 9 5 5 .
140, 145, 1 64, 1140, — стар. любл. Осинський Адам слуга архим. печер.
IX 40, 284, 291, 302. - бібліот. IX IX 7 4 7 , _ шл. 78, 671.
12, 23, 32, 37, 39, 46, 53, 56, 59, Осман-аґа О.-чауш . IX 5 9 -6 2 , 131 -1 3 7 ,
65, 67, 69, 78, 82, 88, 92, 93. 99, 315, 317, 364, 535-7. 749. 1540. 1543.
101, 108, 127, 140, 14 8 , 150, 155, Осман султ. тур. IX 6 5 4 .
1 5 7 -1 5 9 , 162, 164, 171, 172, 174, Остаматенко О стаф ій IX 952.
175, 179, 1 8 0 , 18 2-3 , 191. 192, 258, О стаф іїв Іван сот. коз. IX 414.
264, 2 6 6 -2 6 8 , 2 7 3 -2 7 9 , 2 8 2 -2 8 4 , 28 9 , Оскол p. IX 558 . — Новий м 1 0 4 Я
29 2 , 2 9 3 , 2 96. 300. 3 0 6 -3 0 8 , 310, Ослан-городок див. Асллн-горол
312, 3 1 6 -3 1 8 , 3 2 0 , 321, 3 2 3 , 3 2 5 - Осниця p. IX 433.
32 9 , 336, 3 4 1 -3 4 3 , 3 4 9 , 3 5 3 , 360, Острогожськ м. IX 4 1 4.
367, 376. 3 8 4 -3 8 6 , 3 9 6 , 432, 4 4 3 , О строжок IX 251.
4 7 3 , 4 7 7 . 4 8 8 , 49 6 , 561, 5 6 3 , 57 5 , Отон Болеславич II 21.
59 3 , 6 6 7 , 6 7 7 , 712, 774, 779, 891, Отон сак. маркграф II ЗО.
1014, 10 3 9 , 1041, 1051, 1057. 1070. Отрок хан II 105, 211. 53 1 . 5 3 3 -5 .
1092, 11 7 0 . 1175. 1178. 1197. 1231. отроки III 23 3 , 2 3 6 -7 . 242, 3 0 3 -4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
отчина V 102, 103, 159, 160. Павловський коз. V II 2 3 7 .
отчинні люди V 170. Паднєвский біск. IV 389 , 3 9 1 -2 , 394.
отчичі V 112, 174, 175 . Парчів м. IV 2 3 6 , 2 4 3 , 2 4 4 , 24 9 , 250,
отамани V II 8, 19, 13 4 -5 , 1 3 8 , 1 3 9 , 3 7 7 , 3 7 8 ; IX 11 26.
282, 3 1 2 . Патрикий Наримунтович кн. IV 68 , 72,
О тм ут у хо д V II 54. 454.
Отовчичі маєтн. V II 2 1 1 . Пац Ю рій воєв. IV 2 6 8 ; V II 57, 83,
Отрешкович Микола V II 4 14. 89; — маршалок IX 1 0 8 8 , 1234,
Отаманська П орта V III-3, 7 3, 132. 1243, — шл. IX 3 8 7 .
Отоманська П орта див. П орта. Паци шл. V 32 .
Отяєв А ф анасій Семенов воєв. IX 17, Паци V I 5 98.
18. Пакулешов A . X 2 4 5 .
О хматів c. IX 9 6 6 , 1043, 1044, 10 4 8 , Панашовський Григорій V 267.
1052, 1053, 1 0 69 -1 0 7 1 , 11 14 . панщина V 122, 126, 127, 133. 135-8,
О ф іу с а м. І 87. 1 7 6 -9 8 , 2 0 2 -2 0 , 2 8 2 , 283.
Охмистровичі шл. V 32. П ара c. V 129.
Охоцкий райця крак. IX 85. паробки V 110.
О хтирка м. IX 1 2 2 9 . Пархвеновичі зем. V 4 4 .
Очаків м. V 330, 337; V I 9; V II 13, П атой див. Потій.
26, 32 , 58, 5 9 -6 9 , 61, 80, 83. 86. 88. П атечі c. V 217.
90, 95 , 110, 1 12 , 118, 155, 161, 1 68, Пациків манаст. V 267.
169, 300, 3 4 7 , 3 4 9 , 3 5 3 , 356, 5 36; Пацкевич Матвій полк. іркл. X 144.
V III-1, 38, 60, 122, 244 ; IX 127, 1 56, Павші шл. V I 2 80, - Семен V II 122,
1 6 3 , 2 1 6 , 6 8 7 , 9 4 1 , 1 0 3 7 , 1101, - Ш имон полк. IX 2 2 4 -5 . 22 7 . 2 3 3 .
11 0 5 , 1141, 1412, 1451; X 13, 4 9 , 46, 7 7 0 -1 , 9 2 7 , 1090.
9 2 -3 , 122; — полк. X 13, — селище Пакослав Ян V I 2 3 6 .
V II 17. Палагичі c. V I 261.
Ошмяни V 204, 2 1 3 . Панівці c. V I 450, 6 2 5 .
Пацлавські V I 240, 2 4 1 .
Палення небіжчиків І 4 1 , 4 4 . 3 3 1 і далі. Пашиничі шл. V I 281.
Паляк цар І 9 4. Пакоста А танасій єп. V II 447. 498,
Пантікап p. І 109. 501.
Пантікапей м. І 8 5, 88, 9 6 . 102, 540. Пальчиківці сел. V II 15.
Параляти нар. І 110, 119. Паньковичі місц. V II 62; IX 1151.
Парутино-Ілінське c. І 88 . панське право V II 2 6 0 -1 . 262. 2 7 2 ,
Павел біск. камін. IV 191. 277.
Павел грек IX 2 2 4 , 2 3 5 . 2 5 0 . — ста П анчоха ват. V II 2 3 7 .
рець 2 5 5 , 256. П атока коз. V II 171.
Павлик ват. коз. IX 4 34. Пачановский аґент корол. V II 433, 436,
Павло з Алєпа архид. IX 93 , 5 1 5 -5 1 7 , 5 3 3 , 53 8.
5 2 3 , 539, 570, 580, 5 8 2 , 5 8 7 , 589, Пашина Богдан коз. V II 5 5 6 .
5 9 4 . 599, 9 1 6 , 9 6 6 -9 7 4 . 9 7 6 -9 7 8 , Пашинський Дан. шл. V II 4 2 3 .
9 80, 9 81, 9 8 3 -9 8 6 , 9 8 9 . 9 9 5 , 9 9 7 , Пашкевич Григорій полк. V II 349-50;
9 9 9 , 1001, 1 0 0 2 , 1 0 0 4 , 1006-1008, - Федір IX 566, 5 6 8 , 723.
1010, 1011, 1 0 1 3 , 1 04 6, 1060. 1061. Пашковський Леврентій писар V II 365,
1162, 1 4 4 1 , 1 4 8 8 . 1500. — товм. коз. 3 8 5 : IX 1150.
IX 137. Павлюк (Павлюк Б ут) V II I -1, 225,
Павло полк. луб. X 219. 2 3 4 . 2 3 5 . 2 3 6 , 2 4 6 , 250-252. 2 5 4 -
Павловичі шл. V 5 9 8 ; IX — с. 2 24. 2 5 9 . 2 6 1 -2 6 3 . 265-2 72. 275: V III-2,.
Павло арх. алеп. V I 3 83. 3 8 4 . 3 8 5 . 156: IX 9 7 1 ; - ізці V III-1. 24-7,
2 5 2 , 2 5 4 , 2 5 7 , 262. Перемишль м. і зем. І 4 8 5 , 488; II 59,
Паволоч с. і м. V I 280; VII 214, 2 2 2 , 63, 75, 90, 96, 9 8, 100, 123, 166,
311, 3 5 7 , 3 6 2 , 380, 3 8 5 , 543; V I I M , 1 7 4 , 3 6 2 , 407, 40 9 -10, 412, 417, 4 1 9 ,
262-3; V III-3, 31, 35, 50, 54, 58, 59, 4 2 9 , 4 3 1 -2 , 445, 4 61-2; III 25, 27,
118, 158, 17 8, 215, 219, 251, 2 5 2 , 31, 4 2, 49, 55, 5 7-9, 92, 270, 453;
2 74; IX 47, 51, 172, 192, 237, 257, IV 56, 195, 2 2 1 , 2 2 5 , 331, 4 3 2 , 501;
2 7 8 , 290, 296, 3 0 8 -3 1 1 , 3 2 9 , 3 3 7 , V 2 4 , 40, 93, 1 7 7 -9 , 185, 186, 188,
3 3 9 , 342, 350, 3 7 9 , 4 9 2 , 560, 7 6 8 , 1 8 9 -9 1 , 194, 230, 24 2 , 2 4 9 , 250, 25 6 ,
7 7 3, 87 5 , 9 2 3 , 9 4 6 , 1165, 1253; X 2 6 2 , 2 6 6 , 2 6 9 , 27 9 , 2 8 9 , 307, 3 0 8 ,
358. 314, 321, 323, 3 3 4 , 375, 423, 4 2 8 ,
Парчевим П етро VIII-2, 26. 4 2 9 , 430, 4 4 4 , 460, 5 8 0 , 607; VI 23,
Паісій Іполитович en. VII 4 3 7 , 4 5 0 . 34, 43, 58, 75, 77, 93, 9 7 -8 ,1 0 1 -2 , 108,
Паісій єрусал. патр. IX 14, 119, 120, 110, 11 4 , 116, 1 2 7 , 155, 161, 1 7 3 -4 ,
123-125, 132, 2 9 9 , 1004, 1369, 1375, 1 76, 213, 217, 2 2 4 , 2 2 7 , 229, 240,
— патр. конст. IX 9 9 5 , — патріярх 255, 2 6 7 , 3 7 2 -5 , 3 86 -7 , 4 4 7 , 450,
V III-3, 122-3, 126, 128, 1 31. 133, 5 3 2 -3 ; V II 3 1 , 3 1 3 ,4 5 7 ,5 0 0 , V II M ,
136, 150, 18 2 , 2 5 3 , 2 5 8 . 1 48, 1 8 2 -3 , 194; IX 226, 1115, 1128,
Палій полк. коз. IX 188. 1130, 1135, 1183, 11 9 1, 1305-6, 1315,
Паліцкий шл. IX 609 654, 656, 660, 1319-20, 1323, 1 3 8 5 , 1387-90, 1392,
666. 1520, - князі IV 2 77.
Пальфі угор. палятин IX 1 4 3 , 475. Пересічен м. І 204, 413, 437.
Партеній патр. царгор. IX 123, 1 37. Пересопниця м. І 302; II 278, 386; III
П архоменко Яків полк, чигир. IX 3 66, 45, 421; V 170, — манаст. V 4 8 6 .
5 6 6 , — писар Хм. IX 106, — полк,
Переяслав м. і зем. І 2 4 0 -1 . 303, 3 7 4 ,
черк. IX 7 3 4 .
415, 422, 517. 519. 5 3 2 . 555-6; II
Парчевич П етро архиєп. марціянополь.
З, 6, 8, 45, 47, 55, 62, 7 1 -2 , 81-2.
IX 12, 33. 52, 53, 1232, 1338, 13 4 0 -
85-6, 88, 99. 103-4. 1 18. 121. 125.
1 3 4 6 , 1360-1362, 1365, 1 3 6 7 , 1 3 7 6 ,
131-5, 137, 14 0-2 , 1 48-9, 152-4, 159,
1396, 1425.
170-2, 175-9, 1 8 4 -7 , 1 96, 210-3. 223.
Пасторій поль. іст. V III-3, 71, 8 2 , 86,
227. 2 2 9 -3 2 , 235, 2 4 4 . 2 4 6 , 2 4 9 ,
98, 109, 199; IX 2 9 9 , 3 2 1 , 3 4 3 , 3 6 3 .
313-5. 3 18. 324, 3 3 8 -5 8 . 5 3 3 , 535.
Патрикеев Іван дяк IX 1 5 3 9 .
537. 542. 5 48. 5 6 3 -4 ; III 147. 153.
Пашин моск. посол IX 1356.
1 7 5 -6 , 181, 202. 213, 33 4 . 3 3 6 , 4 2 0 ,
Паніко коні. IX 899; X 124-6, 187, 18 9 ,
4 25; IV 78-9, 94, 2 3 5 , 2 8 1 , 335, 422,
193, - стар. IX 9 3 6 .
461; V 2, 220, 341; V II 185, 224,
Панівці с. IX 2 4 0 -2 4 2 . 22 5 -6 , 2 5 7 , 261, 2 7 6 -7 . 345. 527;
П ариж м. IX 9 16 . V III-1, 32. 108. 110, 121. 123, 154,
Патак замок IX 1389. 204, 230, 241, 243. 252, 253, 264,
Переволочня м. X 87, 127, 15 0 , 1 66, 265, 2 7 8 , 292 ; V III-3. 29, 122, 123.
185. 141, 142, 148-150, 156, 165, 168,
Перегинський маєт. X 312. 174, 1 76, 194, 214, 24 4 . 281; IX 76,
Перекоп X 3 6. 14 6. 247, 312, 317, 33 2 , 356, 3 8 2 , 398,
П ереп’ятові могили ур. X 2 6 9 . 4 3 3 , 471. 4 7 2 , 496, 4 9 7 , 535, 539,
Педяк сотн. бал. X 160. 547, 5 5 2 , 562, 563, 6 8 5 . 68 9 , 690,
Певкіни нар. І 139. 6 9 2 , 7 2 1 -7 2 3 , 72 5 . 7 2 8 -7 3 5 , 7 4 2 -7 4 5 ,
Переворськ м. І 217; II 4 55-6; III 96; 7 4 9 -7 5 1 . 7 5 8, 759, 7 6 1 . 76 2 . 764,
IV 331; V 4 0 , 3 14; IX 258 , 1132, 76 7 , 770, 771, 774, 7 7 7 , 778. 781.
1352, 1390. 78 4 . 789 . 7 90, 79 4 , 79 5 . 805. 812.
передмікенська культ, на Укр. І 34. 39. 828, 8 36, 837, 842, 8 4 4 -8 4 6 , 849,
44, 45, 82. 850, 862, 865-867, 870, 910, 966.
digitized by ukrbiblioteka.org
9 7 8 , 1 0 0 8 , 11 0 6 , 1149, 1 2 6 6 , 1270, П ерекоп І 91; V I 8. 10. 14. 18, 58, 60;
1 4 1 5 , 1417. 1 4 7 9 . 1515; X 4 7 . 51. V II 69, 119, 124, 2 0 0 , 289, 326, 3 8 7 ,
54, 5 7, 60. 72, 7 4 -5 , 77. 91. 9 3 . 95, 4 2 6 , 491, див. ще Крим; V III-1, 27,
104, 106, 114, 119, 12 1 , 1 2 7 -8 , 132-3, 43, 50-5, 6 2 -3 ; V III-2, 25; IX 12 6 ,
135, 1 3 7 -9 , 14 3 , 146, 1 4 9 , 15 3 , 155, 315, 380, 4 6 7 . 4 6 8 , 5 5 7 , 662. 1101,
159, 161-2, 164, 1 7 2 , 1 79-82, 185-6, 1 3 5 8 , 1449, 1 4 5 5 .
19 2 , 196-8, 201, 207, 2 2 6 -7 , 2 6 8 , П ерсія V 4, 13, 2 7 , 3 1 -3 7 . 5 3 -5 5 , 170,
321, 3 4 8 , — полк. X 46 , 2 5 4 , 2 6 8 . 18 3 , 1 9 2 , 194, 211, 213, 302, 415:
П ерізад цар І 9 9. IX 4 5 6 .
Петрені с. І 3 7. Песочинський Олекс. V I 288.
Печеніги І 190, 1 9 3 , 196, 205, 23 0 , 2 31, Пеш т м. V I 2 4 .
233 , 2 3 5 -8 , 2 3 9 , 2 4 0 . 24 1 , 2 8 3 , 2 9 0 , Пекачевський Іван коз. V II 556.
4 1 4 , 439. 4 6 4 -8 . 4 7 3 , 4 7 6 , 495, 531, Пелка стар. коз. V II 2 1 5 .
5 3 2 ; II 3. 5, 10-13, 2 4 -6 , 29, 5 4 -5 , Пелчицький Іван V II 4 14.
1 0 3 -4 , 106, 2 7 9 -8 0 , 3 4 5 , 3 4 8 , 3 5 2 , П ергат коз. V II 171.
505, 526-9, 548; V II 70. Перевальський Корнило ват. V II 163.
печери І 2 7 , 29, 32, 3 4 , 35. Петриківці с. V II 52.
Переволока II 600. П етро прет. молд. V II 150.
П есочен II 6 0 0 . Петрович Т имофій друкар V II 585.
Песочний городок II 2 61. Петровці с. V II 4 2.
Перемиль м. III 24, 41, 4 5 . 51; IV 47. П ещ ін е с. V II 257.
56; V 2 3 8 . Пешта Роман V III-1, 303, 308-310; —
Переяслава Русинка др. Зємозіта III Богдан пос. Х м. IX 43.
570. Пенцлавский А . королев, посол IX 3 7 2 .
Петр Власт бояр. II 415. 4 5 0 , 6 4 5 , 1537.
П етро митр. III 27 2 -3 . 277; V 1 6 1 -7 4 . Передремирський Федір слуга печер. IX
Петров акад. IX 3 0 1 . 7 47, — посол коз. 227, 228.
П етоенко (П етров) Олекса посол X П еретц В. акад. IX 301, 8 4 9 , 860, 1 4 7 7 .
138. Перець Ларко трубчев. посад. IX 4 7 2 .
П етро коз. IX 125 5. Переяславець Іван пписар військ. IX 15,
Петрович Іван сотн. IX 1110, 1 1 7 8 . 294.
1205, 1549, — Яцко суддя 1154. Перетяткович Кришт. секр. Бєньов. X
печатник III 2 3 2 . 3 1 3 . 32 6. 3 3 3 -4 , 3 4 6 , 349.
Пекуличі с. V 192; V I 2 6 7 . Перфильев дяк IX 840. 8 5 3 , 8 9 9 , 9 0 2 ,
Пелчицький влад. пин. V 4 99 , 5 6 4 , 5 67, 909, 910, 9 1 4 .
5 8 5 . 5 8 9 , 591. Петкі С теф ан міністр і генер. Ракоція
IX 5 72, 582, 5 9 1 , 9 0 3 .
Пеля с. V 28 4 .
Перггинсько манаст. V 262, — село IX Петражицький Кулача гетьм. зап. X
1276. 280.
Передільниця, Передільницькі кн. V 40. Петраш енко полк. коз. IX 280; V III-2,
4 8 3 , — Ярохна 4 8 3 . 39.
Перекопи манаст. V 2 6 7 . Петрашкович Олекс, племін. госп. мунт.
перехід селян V 1 6 1 -7 4 . IX 923.
Петрановські шл. V 95. Петровський М. іст. IX 5, 7, 814, 1112,
Печерський манаст. V див. Київ; V II 1 4 7 7 , 1495, 1548; X 40.
3 9 3 , 398 , 4 0 4 -1 1 , 4 1 8 , 531; V I I M , П етроній Ляско V III-3, 1 6 -2 1 , 27, 31-
73, 7 7 -8 , 8 2, 9 8 , 180, 2 33; X 2 6 3 . 2, 3 5 , 50 , 61, 1 7 7 -8 ; ~ монах X
2 6 6 -7 , 270. 140.
Передмирські V I 2 40. Пеячевич Ю . гр. IX 33, 1 3 3 8 , 13 4 5 .
Перемислів V I 6 2 6 . П ерейма с. IX 1276.
Перепетове поле ур. IX 3 5 7 . 3 9 4 -7 1 , 40 0-16 , 417, 422; V 1-2, 13,
П етербург IX 384, 409. 5 7 8 , 967. 17-8, 2 3 , 33, 43, 61, 70, 178, 205,
Петликівці с. IX 1145. 209, 294, 300, 3 0 2 , 3 3 9 , 340; V I 74,
Петриків м. IX 4 8 8 , 95 9 , 1090, 1271, 195, 2 3 5 , 2 4 6 -2 4 9 , 274, 3 3 7 , 380,
— м-р 622. 425, 5 34; VII 54, 156, 181, 251, 434;
Петрівка с. IX 851. IX 14, 1111, 1112, 1278, 1 2 8 4 , 1307,
Пинськ м., зем., пов. стар. І 187; II 211, 1313, 1321, 1 3 5 3 , 1 39 7 , 1 4 2 9 .
3 0 0-2, 304, 3 06, 308-9; III 4 4 , 46, Піза, її торговля на Чорнім морі IV
79, 81, 93; IV 7, 8, 332, 4 1 7 , 422, 297, 300.
430, 501, — князі див. Василь, М и півсвобідні V 106, 10 9 , 134, 136.
хайло, Ю рій; V 3 3, 6 1, 71, 209, 2 54, П іґас Мелетій патр. алекс. V 560, 603,
2 6 4 , 269, 2 7 6 , 2 8 6 , 29 4-5 , 300, 340, 612, 615.
3 6 0 -1 , 4 8 3 , 607; V I 22 7 , 2 3 5 , 2 73, Пдгірці манаст. V 262, — село IX 2 7 4 -
2 7 8 , 305, 4 5 0 , 5 03; V II ЗО, 32, 53, 5, 8 3 3 .
211, 3 3 9 , 4 4 5 , 457, 501; IX 712, підсусідки V 135.
1118, 1150-2, 1318, 1326, 13 6 6 , 1 3 7 6 , Пійло с. V 190.
1380, 1 3 9 9 -1 40 5, 1408, 1426, 1 5 0 4 , Пітрич манаст. V 2 6 2 .
1518, 1520: X 272, 2 7 6 -7 , 2 8 0 , 2 8 4 - Підвисоцькі V I 240, 611.
7, 3 48. Підкамень с. V I 261.
Пивів манаст. V 264. П ідгір’я карпат. V I 154, 157, 205,
Пили с. V 2 7 3 . 2 0 6 , 2 1 2 , 213, 224, 266; IX 184,
писче V 132. 27 8 , 2 4 8 , 1112, 1359, 1 3 7 7 , 1389,
Пироговка с. І 36. 1390, 13 92, 1 39 9 , 1456, 14 5 7 , 1461;
Пильзно V I 1 7 7 . X 13.
Пишнинський Іван V I 2 4 3 . Підгороденські V I 240, 611.
Пивський уход V II 54. Підліски с. V I 203.
Пиків м. V II 1 8 3 , 2 0 4 , 2 1 9 -20, 25 7 . Підлісецькі V I 240.
Пиків м. IX 1029, 1030. Пілецька Єлисавета V I 236.
Пирський гетьм. V II 5 2 7 , 546. Пілецкий шл. V II 60.
Пирятин м. V II 25 7; IX 203, 6 7 9 ; X Піліца p. V I 34.
75, 245. Пісочинські шл. V I 283; — Лаврін V II
писар військ, коз. V II 282-3, 2 9 4 . 321; — Алекс. кашт. V III-1, 201,
Писарок Мойсих (sic ) полк. коз. VII 203: - Ян шл. IX 104 6, 1070, 1071,
47 3 . 1075, - безім. IX 178, 387, 4 5 9 ,
Пилява p. V III-3, 60, 72, 75, 123, 183, 1191, див. ще Пясочиньскі.
Пилявецька катастр. V III-3, 28, 77, 79, Підвисоцький Каспер ват. V II 225, 2 2 9 ,
81. 240, 2 8 4 .
Пилявці V III-3, 6 6 -6 9 , 72, 8 0 -8 2 , 86, Підкова Іван V II 1 4 8 -5 0 , 161.
91, 104, 108, 111, 128, 146, 164, 1 7 9 , П ідсуче с. V II 404.
196; IX 77. 2 1 3 , 258, 302, 3 0 6 , 3 6 9 , П іріса-аґа V III-3, 9 1 -2 , 171; — деп.
440, 700, 1 088, 1477. тат. IX 709, 1 1 7 6-7, 119 3 -4 .
Пинчуків Мих. війт IX 1151. Підсиленко Север. сотн. раш. X 160.
Писар Іван полк. коз. IX 1076. Підліський Олексій шл. IX 74 6 .
Пийгоси IX 1 2 6 4 . Лікарський мемуар. IX 1460-1462,
Пина p. IX 1150. 14 6 5 , 1466.
Підгородище с. І 362; ~ манаст. V Піноччі корол. секр. IX 2 88, 316, 32 1 ,
27 6 . 3 4 3 -3 4 4 , 4 4 4 , 5 24, 5 3 6 , 5 4 8 , 772,
Піепор цар І 131. 87 7 , 891, 89 7 .
Піщанці І 48 6 . Пішко полк. київ. IX 691, 7 3 4 , 770,
Підляшшя IV 234, 3 69, 3 7 6 , 3 7 9 , 380, 772, 7 9 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Пйотровска шл. IX 307 , — Ш л. IX 194, 199 ; IX 7 7 3 , 808, 915, 1520,
1122 , 1522, ~ єп-ія IX 29 .
Підгайці м. V 1 6 4 ; V I 101, 148, 237; Поляни і зем. І 1 8 8 -9 1 , 236, 23 9 , 25 9 ,
IX 6 5 2 , 6 5 4 , 700, 8 5 9 , 1 04 9 , 1 052, 26 5 , 314, 3 3 9 , 3 4 2 , 3 8 8 -9 2 , 3 9 5 -6 ,
1114, 1115, 1462. 4 8 7 , 5 5 4 -5 ; II 2 5 5 -6 , 297; — територ.
з Підгаєць М артин Каленик шл. V I I 188-90, ■ — шлюб І 3 3 9 -4 0 ; — по-
237. хор. І 26 8 , 3 33 див. ще Київ, Київ
Пінчів м. IX 1456. щина.
П ісочин Новий IX 1545. полянське питання (великоросизм П о
Піщань IX 1352. лян) див. Великороси.
Піщакин брід IX 2 0 6 , 9 5 9 , 960. П опоад p. І 214.
Піщанка c. IX 1300. Порохник м. І 217.
Плоське c. І 2 8 1 ; IX 4 35. похоронні обряди І 40, 4 1-42, 43, 44,
Плявцій Сільван І 9 5 , 99 . 3 3 1 -3 3 6 , — поля І 5 3 -4 , див. ще під
Пліснеськ м. II 3 7 3 , 4 5 0 , 605. Полянами, Деревлянами, Сіверянами.
Плоскиня воєв. II 242, 5 2 5 . П обож ж я і П обуж ж я II 142, 151, 173,
Пляно Карпіні пос. пап. III 63, 6 8 -7 1 , 35 8 . 3 6 8 -7 4 , 4 5 5 , 548; III 84-7, 155,
79 , 1 6 2 -3 , 165. 1 57; V 3 3, 1 0 8 , 1 3 1 , 216, 2 1 8 , 2 2 9 .
платнірі V 140. 2 7 8 . 29 1 -2 , 294; V I 3 8 , 5 0 -5 6 , 75,
Пловці c. V 1 4 8 . 174. 1 8 3 , 195-6. 199-201, 2 0 9-11.
Плетенецькі V I 2 40, 2 4 5 ; — Єлисей 2 16, 225, 22 9, 235, 3 8 1 , 420. 4 4 4 ,
архим. печер. V II 3 9 8 , 4 0 4 -1 2 , 531, 4 4 9 , 5 2 9 , 62 4; V II 4 7 -8 , 50, 94, 2 5 6 -
5 8 4 -5 . 7; V III-3, 28, 34; IX 2 2 2 , 3 3 7 , 5 4 9 ,
Плішовичі c. V I 2 3 8 . 6 76, 7 4 8 , 9 3 7 , 9 6 6 , 9 7 3 , 97 5 , 980,
Плоцьк м. V I 110. 1013, 1016, 1 0 4 5 , 105 1. 1062, 1166;
Плетеничі c. V II 4 05. X 282.
Плетениця у х о д V II 54. Поволжя II 62, 88.
Плакидин піддячий IX 7 4 6 . Погорина, вол. II 74, 77. 92, 162, 167.
Плакса Грицько коз. IX 4 3 3 . 173. 3 6 4 -8 , 3 7 4 , 386. 390-1. 4 1 6 ,
Плешивий Максим путивл. IX 4 3 5 . 430. 4 61.
П лятенберґ IX 267. П одун ав’я II 280. 5 1 9 -2 4 . 4 1 4 Ί 6 , 4 3 5 ,
Плешівець IX 2 8 6 , 1 3 5 2 . 440, 4 61, 536.
Полкстінь II 6 0 1 .
Плоскирев (П роскурів) м. IX 8 3 1 , 8 7 7 .
Половці І 97 , 2 3 5 . 2 3 7 . 241. 290. 588;
Площів c. IX 1152.
II 26. 54-7, 6 9. 78, 8 2 -6 , 88. 9 6 , 1 0 1 -
Пляшова (Пляшівка) p. IX 2 8 3 , 2 8 4 ,
7. 1 1 3 . 120, 121-2. 124. 134. 145-6.
2 9 3, 2 9 5 , 30 0 , 303, 3 3 5 .
149, 160. 16 4 . 166, 1 6 9 , 172-3, 1 7 6 -
Пнєвський М артин коз. V II 38 5 . 80. 183-5, 190-1, 195, 1 9 7 -8 , 2 0 4 -7 ,
Повість временних літ І 75, 183, 3 7 9 - 2 10-15, 220. 2 2 5 -7 , 2 3 1 , 2 4 0 -4 3 ,
383 , 384, 3 8 5 , 3 8 6 , 3 8 7 , 3 8 9 , 58 0 , 2 4 6 -4 8 . 2 9 4 , 321-2 , 3 42, 3 4 6 -5 0 , 3 9 1 ,
5 8 2 -5 8 3 , 6 0 2 . 4 1 1 -1 6 , 4 2 3 , 4 4 0 -1 . 5 2 5 -3 8 , 5 4 2 -3 .
Полємон цар І 9 8. 549; III 9-10, 19, 3 9 , 43 , 48 , 51-2,
П олієн І 120. 5 4 , 60, 33 6 ; V 189; V I 202.
Полоцьк м. і зем. І 184, 1 8 6 , 4 1 3 , 414, Полонне (ний) м. і вол. II 210, 296;
42 0 , 42 2 , 4 2 7 , 4 8 0 , 4 8 7 , 522; II 45, III 294; V I 4 9, 102, 277; V II 257;
53 , 58 , 60 -2 , 100, 118, 122, 124, 130, V III-3, 4 3 , 52. 61, 117; IX 2 7 3 , 2 7 4 ,
133, 1 3 5 , 1 3 7 , 2 0 1 , 20 8, 2 2 0 , 240, 6 52. 83 1 , 875, 1 2 5 3 , 1318.
32 3 ; IV 161, 165, 2 0 4 , 2 12 , 213, 2 1 9 , Польща, поляки — їх участь в руських
2 20 , 2 5 3 , 2 8 8 , 326, 3 3 4 , 3 6 3 , 3 6 4 , справах І 4-5 , 7, 171, 2 1 4 -9 , 2 8 8 -
365, 4 7 3 ; V I 170, 4 2 7 , 4 3 5 ; V III-1, 4 9 4 ; II 10, 12-13, 21 -4 , 28, 5 7 -9 , 65 ,
79, 96. 99-100, 112-3, 144, 154, 1 62, 7 1 2 , 7 1 3 , 715, 717, 718, 727, 72 8 ,
184, 194, 209, 2 2 9 , 2 4 8 , 363, 3 7 0 , 7 4 8 , 7 4 9 , 755. 7 5 6 . 760, 761. 76 8 ,
3 7 8 , 38 2 , 388, 391-3, 3 9 7 , 4 0 6 -8 , 7 7 4 , 7 7 8 -7 8 1 , 7 9 1 , 800, 8 0 4 , 82 9 ,
4 2 3 , 426, 4 31, 4 3 8 , 4 4 1 , 4 4 3 -5 , 4 49- 8 3 4 , 8 4 2 , 8 4 9 , 855, 8 5 6 , 8 6 0 , 863,
53, 5 6 5 -8 , 5 7 3 -5 7 8 : III 3-6, 11, 15, 8 6 5 , 8 6 7 , 8 7 1 , 87 6 , 8 8 4 , 8 8 6 , 888,
4 6-7, 59 -6 1 , 7 7-8 , 8 8 -9 , 9 5 -8 , 1 1 5 -1 6 , 8 9 4 -8 9 7 , 9 0 2 -9 0 6 , 9 1 6-919, 921, 9 3 9 ,
130-1, 253, 503, 506-12: IV 3, 4, 6, 9 4 3 , 9 4 5 , 9 4 8 -9 5 0 , 9 5 6 , 961, 1013,
8, 10, 56, 58. 62, 80, 90 -9 4 , 97, 99, 1 0 2 6 .1 0 29. 10 3 1,1 05 1 ,1 0 6 2 ,1 0 6 6 ,1 0 7 3 ,
100-5, 110-12 і далі, майже скрізь; 1 074, 1076, 1 0 7 9 . 1091. 1094. 10 9 6 -
V I 6, 2 4 -2 7 , 29, 31, 3 5 -4 0 , 4 9, 5 7, 79, 1099, 1 1 0 3 , 1105, 1107-1111, 1113,
79, 8 2 - 9 0 ,9 7 ,9 9 ,1 4 0 ,1 7 4 , 181, 1 84, 1 1 2 3 , 1 128-1132, 1134, 1137, 1139,
192, 198, 199, 231, 2 3 5 , 2 4 9 , 2 7 1 -7 5 . 11 4 1 , 1144, 1159, 1160, 1165, 1166,
2 7 7 -9 , 2 8 8 , 2 8 9 , 2 9 5 -9 8 , 300, 302, 1 1 6 9 , 1171, 1173, 1 1 7 5 -1 1 7 6 , 1180,
304, 3 2 9 . 330, 3 69, 3 7 0 , 37 3 . 39 2 , 1181, 1 1 8 3 , 1184, 1187, 1189, 1190,
394, 3 9 7 -9 8 , 4 0 2 , 412-415, 417-19, 1196, 1199, 1200, 1207, 1217-1219,
422, 423, 42 8 , 4 3 4 , 4 4 5 , 4 5 7 , 4 5 8 , 1225 -1 2 27 . 1 230 -1 2 3 4 . 1238. 1240,
4 6 4 , 4 7 7 , 5 6 7 , 5 9 6 , 604, 605, 606, 1241, 1 2 4 3 -1 2 5 0 , 1 2 5 2 -1 2 5 4 , 1256,
608, 616, 6 21; V III-1, 1 52, 15 9 , 1 6 1 , 1271, 1 2 7 4 -1 2 7 6 , 12 78, 12 7 9 , 1281-
202, 206 -2 0 8 , 2 2 7 -2 2 9 , 2 37 , 240, 245, 1283. 1285-1287. 1 2 8 9 -1 2 9 2 . 1294.
2 4 6 , 251, 258; V III-3, 4, 5, 8, 9, 15, 1296. 1298-1300. 1 3 0 4 -1 3 0 6 . 1 3 1 1 -
19, 20. 25, 2 9 , 3 4, 59, 60, 6 4, 77, 1315, 1319, 13 21-1324, 1326. 13 3 0 -
78, 94, 95 9 9. 10 1 , 102, 104-106, 108, 1 3 4 0 , 1 3 4 6 , 1 3 4 8 -1 3 5 6 . 1359. 1360.
11 3, 122, 1 2 5 , 126, 1 3 0 -1 3 2 , 1 3 5 - 1 3 6 3 -1 3 6 7 , 1 3 7 7 -1 3 8 2 , 1 3 8 4 . 1387,
140, 143, 145, 150, 153, 155, 1 5 6 , 1 3 8 8 . 1389, 1391, 1392. 1 3 9 4 -1 3 9 7 .
16 1 , 166, 1 67 , 1 7 1 -1 7 4 , 18 4 , 185, 13 9 9 . 1 401. 1403. 1406. 1407. 1409-
187, 188, 201, 203. 204. 208. 219, 14 1 1 . 141 4 -1 418 . 1421. 1426. 1427.
220, 2 2 5 , 239 -2 4 1 , 2 4 4 , 2 50, 2 5 2 , 1431. 1 4 3 2 . 1 4 3 5 . 1 4 3 6 . 1438. 1439.
2 5 4 , 260, 270, 271, 281 -2 8 3 ; IX 6, 1 4 4 1 . 1 4 4 2 . 1446-1450. 1453. 1 4 5 6 .
9, 13, 15, 20. 23, 24, 3 2 -3 4 , 3 6 -4 1 , 1 4 5 9 . 1 461. 1465, 1 4 6 7 . 1469. 1470,
4 3 -4 9 , 5 2 -5 5 , 58, 59. 63, 67, 70. 71, 1476. 1 4 7 7 . 1480, 1 4 8 1 , 1 4 8 3 , 1 4 8 4 .
74, 76. 7 7-80, 8 2 -8 6 . 93. 94. 98, 101. 1 4 8 6 -1 4 9 2 . 1 4 9 4 , 1 4 95. 1 4 9 7 . 1499-
10 5 -1 0 9 , 111, 115-118. 121, 124. 1 2 7 - 1501. 1 5 0 3. 1504. 1507. 1525. 1527,
130. 13 2 -1 4 4 . 1 4 6 -1 5 1 . 154. 155. 157, 1530. 1 5 3 6 -1 5 3 9 , 1542. 1 5 4 4 -1 5 4 6 :
159, 160, 163, 164, 1 69 , 171, 174-176. X 9. 14, 19, 22-3. 2 7 -8 , 35-6. 43. 48.
184, 18 8 , 2 0 3 -2 1 2 , 2 1 4 , 216, 220, 58. 70-1. 75. 90. 98. 121, 134, 141,
2 2 2 , 223, 227. 229, 2 3 0 -2 3 6 . 2 3 9 . 1 4 3 . 154. 1 7 5 -6 , 179 , 181-2, 196,
24 5 , 2 48, 2 5 1 , 252, 2 5 6 . 2 6 4 -2 6 6 . 255. 2 5 9 , 2 7 0 -1 , 2 74, 2 7 9 , 2 9 0 -1 .
268, 270. 2 7 5 . 278. 302, 3 1 3 -3 1 6 , 29 3 -6 , 2 9 8 -9 , 301-2. 3 0 6 , 310. 320.
321, 32 3, 3 3 3 , 3 3 5 , 3 3 6 , 364, 372, 3 2 5 -6 . 330. 333. 336 -42, 3 4 5 -5 1 ,
3 7 5 , 3 7 7 -3 8 0 , 3 8 5 , 3 8 6 . 391. 3 9 7 - 3 5 4 -6 , 358: — Велика (Великополь-
4 0 1 , 403, 404, 406, 4 0 7 , 4 1 3 , 416, ща) IX 2 6 5 , 4 5 6 . 1108. 1427; X 69.
417, 4 2 2 , 427 -42 9, 431, 4 3 2 . 440, 300; — Мала (Малопольща) IX ЗО.
441, 4 4 4 , 4 4 7 .4 4 9 . 4 5 0 .4 5 4 , 4 5 9 - 6 1 , 1 6 8 . 4 4 7 . 5 4 6 . 1108. 1111, 1391, 1399
46 4 , 46 6, 4 7 1 , 4 7 4 -4 7 6 , 4 8 3 , 4 8 7 , 1 4 2 7 , 1429; ~ Корона X 44 , 283,
4 9 1 . 492. 4 9 9 -5 0 1 . 5 0 3 . 5 09. 5 2 2 , 295, 30 7-8, 3 3 4 -5 , 3 4 7; — Литва IX
526, 531, 5 3 3 -5 3 5 . 537, 54 4 . 5 4 5 . 4 17, 451, 4 6 6 , 48 4 : - Поль
5 5 8 -5 6 0 . 567, 572. 57 6-580. 59 4 , ського двору справи (Московсько
595, 5 9 8 , 610, 616, 61 9 , 6 2 7 , 631. го посольського приказу) IX 1192,
632, 6 3 7 -6 3 9 , 6 5 0 , 6 5 8 , 662, 6 7 2 , 1 2 3 2 -3 , 1 2 4 2 -4 , 1271, 1526-7; -
6 7 5 , 682, 6 9 9 , 701, 702, 7 0 5 , 710, Польські справи IX 14, 17, 19. 21,
digitized by ukrbiblioteka.org
22 , ЗО, 31, 35, 40, 41, 55, 56, 76, 47. 58, 72. 75. 9 9 , 109, 132, 134,
80, 91, 112, 1 3 2 , 1 3 4 , 1 3 8 , 159, 167, 15 6 . 171 -2 , 174, 177 , 179, 199, 200,
173, 1 7 4, 20 4 , 20 6 , 215, 2 1 9 , 22 0 , 219. 2 2 8 . 23 5. 2 4 9 , 250 -52, 2 5 4 . 2 6 8 ,
233 , 2 3 7 , 2 7 0 , 2 7 1 , 2 8 4 , 2 8 6 , 311, 271, 2 7 9, 2 8 2 , 2 89 , 290, 291, 3 5 8 ,
31 7 , 321 , 350, 398, 3 9 9 , 4 02, 4 04, 380, 411. 420, 4 4 5 , 44S , 490, 529,
40 5 , 4 0 8 , 410, 4 1 1 , 4 1 5 , 4 1 7 , 4 1 9 , 603. 606. 607. 610. 618, 621, 625;
421, 4 2 5 , 432, 4 3 4 , 4 3 6 , 4 3 9 , 4 4 5 , V II 5. 8, 10. 12, 14, 24 , 2 6 -7 , 29, ЗО,
450 , 4 5 8 , 4 5 9 , 46 7 , 4 6 9 , 4 7 1 , 472, 31. 3 2 , 44. 46 . 47 . 122. 14 9 . 151.
4 7 6 , 4 8 2 , 4 9 2 , 4 9 6 , 5 0 2 , 559. 5 6 3 . 1 5 6 . 162, 167, 16 8. 185. 205, 223,
57 0 , 572. 5 9 2 . 7 2 7 . 9 0 6 -9 0 8 . 922, 2 56. 2 9 2 . 319. 329. 353. 4 3 4 . 4 4 2 .
9 4 1 ,1 0 2 0 , 1035, 1180, 1 2 4 9 . 1254. 450. 48 3 . 4 9 5 ; V III-3, 40. 56. 57. 66,
1 277, 12 8 3, 1 3 1 8 , 13 8 0 . 15 0 9 , 1523, 71, 78. 83. 9 4. 122. 146-149, 17 6 ,
1533, 1 5 3 6 ; - право V 1, 2, 2 3, 2 6, 180. 1 8 1 . 183. 212 . 214. 225. 238;
40, 6 7 -8 , 82, 84, 8 6 -9 , 92, 151. 164. IX 20. 52. 66. 74. 75. 77. 90. 1 3 9 ,
171, 175, 2 10, 232; — впливи на Ук 176. 177. 19 4. 2 3 8 , 2 4 4 . 249. 3 3 3 ,
раїні V 23, 6 3 -4 , 205. 210; — поль 338. 3 8 0 . 4 0 4 . 4 4 7 . 4 7 3 , 493, 5 0 3 ,
сько-угорський кордон IX 2 6 6 . 5 4 7 -5 5 0 . 576. 612. 7 9 6 , 870, 8 7 3 ,
П ониззя II 23 8 , 280, 3 5 1 , 3 9 1 . 416, 420, 8 7 7 , 909. 9 1 8 , 9 3 7 , 9 6 6 , 1014, 1059,
424, 450, 5 2 3 -4 , 5 48,; III 4 3 , 4 7 , 84; 1091. 1 1 1 1 -1 1 1 3 . 1166. 1172. 1183,
IV 88; V 108; V I 25-6. 1 1 9 2 . 1245. 1253. 1287. 1306. 1330.
П оросся II 2 9 , 8 8, 103, 14 8 . 169. 180. 1 3 3 1 , 1 3 5 9 . 1 3 8 4 , 1 3 96. 1 4 9 9 . —
190, 19 4 , 199, 2 1 0 , 2 1 3 -4 , 2 8 2 -3 ; III X 23. 27 8, 3 4 9 — воєвод. IX 11,
174, 3 3 6 ; V 121-2; V II 22, 5 4 3 . 107-8, 681, 1 3 1 6 , 1318; X 3 4 1 -2 ,
П осем ’я II 123, 1 3 4 , 146, 157, 21 3 , 3 4 8 -9 ; — російське І 29, 43. 103, —
320 , 3 2 6 -2 8 , 330, 340; IV 68; V II галицьке І 3 7, 43 , 130.
323. П окуття IV 198. 329 . 33 3 ; V I 99, 201,
Посулля II 180, 3 4 5 -7 . 2 1 3 . 24 3. 2 4 5 . 271; V II 33. 169-70,
П оток (Ш арош -поток) м. II 4 8 9 , 4 9 3 , 201, 375. 4 34 . 4 9 5 ; IX 6 5 3 . 703. 9 6 5 ,
502, 504; - с. IX 1114; — с. X 200. 1057. 1 1 4 5 . 1 1 6 9 . 1 1 8 3 . 1 3 0 6 .
податки II 185-6, 2 3 8 , 2 5 5 -7 . 29 2 -3 . Полісся І 44: IV 293. 331. 3 3 3 . 450;
2 9 5 -7 , 314. V 108. 120-8. 158: V I 54. 144-6, 151.
Подніпров'я III 1 4 6 -1 9 1 , 5 0 1 -3 ; IV 220, 154-5. 165. 183. 2 1 9 . 227. 2 7 9 , 3 8 1 .
430; V 58, 108, 216; V I 2, 3. 6. 7. 4 4 4 -5 ; V II 2 3. 30. 32. 44. 52. 110,
10-12. 18, 4 6 . 9 4. 116. 1 7 4 , 2 0 9 . 211. 1 5 6 . 2 0 9 -1 0 . 2 5 6 . 3 7 4 ; V III-3. 26.
601. 608; V II 2-6. 101. 3 5 5 див. Дні 31. 51. 61. 147. 181. 184. 214: X
про, Низ; V III-3, 34. 9 4. 118. 1 7 7 , 26 6 . 272. 349; — волинсько-пинське
184. 2 2 4 ; IX 320. 3 2 3 . 3 2 7 . 1050. V 12 6 -8, 291; — київське V 2. 98,
полюддя див. податки; V 122-3, 132. 141. 2 1 6 . 2 9 1 . 3 60 -1 ; — прип’ятське
посадник III 22 5 , 2 3 3 , 236. IX 2 7 6 -7 . 3 7 4 . 462. 7 1 5 , 9 3 7 , 9 4 9 ,
Поділля IV 7 3 -4 . 7 9. 8 1 -2 . 85. 8 7 -9 . 1056. 1090-1. 1104, 1112, 1150, 1278,
90. 92 . 9 4 -5 , 175-8, 18 0 , 1 85, 1 8 9 , 1 2 8 3 . 1306 . 1316. 1 3 5 9 , 1405; - по-
190, 192-4, 1 9 8 -9 9 , 200. 2 0 4 . 208, бузьке IX 71 5.
П олубичі IV 3 5 9 .
210, 2 1 7 , 22 1 -2 3 , 2 4 5 , 2 4 7 -8 , 2 4 9 -5 0 .
Помор'я IV 6.
25 7 , 3 1 0 , 319, 32 4 , 3 2 8 . 330. 332-6.
381 , 3 9 4 , 471, 4 7 4 -6 , див. ще Камі Почеп м. IV 2 7 9 ; V II 163, 334, 3 7 7 ;
нець; V 1 2, 2 1 . 2 2 -4 , 39. 40. 6 2, 80. IX 13, 3 8 7 . 562. 142 4. 1549; X 122.
81, 82, 86, 9 5 , 147, 1 5 2 , 2 6 2 -4 , 269, повіт V 2 94.
271, 2 8 9 , 3 07, 308, 3 11. 312. 314, повоз V 127, 180.
3 1 7 , 319. 3 23, 334. 3 3 9 , 3 4 0 , 367. поволовщина V 132.
3 6 8 , 4 3 4 , 4 3 5 , 4 3 7 ; V I 18, 39. 4 5 -
подання V 1 32. Порохницькі V I 611, — Олехно VI
подимщина V 122; V II 18. 2 3 7 , — Ян V I 2 3 8 -9 , 4 4 9 -5 0 .
подлазники V 1 39. Португалія V I 19 4 , 199; IX 1279.
Подоляни с. V 292. Посевін Антоній V I 4 63, 464.
Полозовичі шл. V 3 3. Посяння V I 2 0 6 .
полоненники V 111-2. П осада с. V I 265.
Полонська маєтн. V 213. Потій Адам-Іпатій кашт., потім влад. V
Полонча с. V 187. 4 7 5 , 5 3 1 -2 , 5 4 7 -8 , 5 5 0 , 560, 562 -4 ,
Полубенські кн. V ЗО, 3 2, 607. 569, 5 7 1 , 5 7 3 -4 , 5 7 7 -8 5 . 5 89-90, 5 9 5 ,
Попова с. V 3 8 4 . 600, 617; - митр. V I 4 8 2 . 4 8 4 , 4 8 9 ,
Порицькі кн. V ЗО, 32. 4 9 5 , 4 9 6 , 5 3 7 , 541, 542, 5 4 7 , 54 8 ,
Порохницькі маєтн. V 104. 5 5 7 , 560. 5 6 1 , 5 6 7 , 5 69, 570, 571,
посадники V 288, 2 89. 5 7 3 , 5 7 4 , 5 7 5 , 5 8 3 -8 5 , 5 8 9 -9 0 , 593,
Посевіно Антоній пап. лєґат V 5 4 4 -5 . 59 5 , 5 9 6 , 599, 628: - Іп. митр. V II
посощина V 127, 131. 3 9 6 -8 , 42 9 : — ун. митр. IX 1521.
потуг V 216. Потилич с. V I 118, 12 0 . 137, 138, 220,
похлібне V 124. 26 1 .
похожі люди V 16 9 -7 4 . Потоцькі шл. V I 250, 279 -8 0 , 282-3,
Почаїв V 265. 268: V I 102; IX - м. 420; V II 99: IX 10. 18, 140, 3 7 8 ,
2 4 6 , 271, 275. 653; — Станислав підком. V II 5 4 6 ,
Погорецькі V I 240. 552; — Станислав V III-1, 251, 2 7 4 ,
Подолки с. X 1 33 , 244. 2 7 7 ;—Станислав воєв. поділь. IX 4 5 3 ,
Полочиновичі (Пулатоновичі) с. X 285. 4 5 5 , 4 9 2 , 524, 5 2 9 , 536, 77 4 , 83 2 ,
Полонне м. X 2 7 8 , 3 5 8 . 853, 8 7 3 , 8 7 6 -8 7 9 . 8 8 4 . 8 8 9 -8 9 2 ,
Поздяч с. V I 203. 894, 8 9 8 , 91 3 -915 , 9 5 9 , 9 7 2 , 1014-
Познань м. і воєв. V I 3 9 , 53, 54-5, 68, 1016, 1018, 1 0 3 6 . 1038. 1 0 4 0 -1 0 4 5 ,
69, 110, 1 7 5 , 418; IX 265, 1108. 1049. 1052, 1057, 1059, 1063. 1069,
Полози шл. V I 27 8 , 280. 1070, 1090. 1108, 1109. 1114, 1115,
Полтва p. II 3 72; IX 1461; — село VI 1160, 1161. 1163, 1 164 . 1181. 1191,
20 4 . 1192, 1 1 9 9 . 1209. 1 359. 1388. 13 8 9 ,
Полтава м. і зем. І 29, 55; V I 11, 284, 1 3 9 2 , 1 3 99. 1407, 1408. 1 4 6 2 , 1 463,
286: VIIÏ-2. 36. 40: V III-3, 222, 253- 1546: — Станислав гетьм. корон. X
7: IX 5 6 -8, 67, 70, 126-7, 20 3 -4 , 382, 273, 29 1 . 2 94. 298, 3 58; - С тефан
410, 4 1 3 -4 , 4 1 7 -8 , 4 2 0 , 4 2 5 -7 , 434. V II 3 2 7 . 343-4; V III-1. 183. 185: -
497. 941: X 40, 126, 129, 135, 137, Я куб стар. V II 224; - Ян IX 1115,
1 49-5 0 . 152, 159-60, 1 6 4 -7 1 ,1 7 9 , 186, 1138, 1145. 1149. 1210: — Микала
193-4, 201-2. 204, 206. 2 1 1 -2 , 2 1 8-9, гетьм. кор. V III-1. 2 1 5 . 2 4 1 . 258.
2 2 1 -8 , 233. 238. 2 5 2 , 2 9 3 . 295. 324; 260-2, 2 6 4 -7 4 . 27 6 , 2 78: V III-2, 22,
- полк X 126-7. 135. 1 47. 160, 162, 2 6-7, 35, 43. 121. 1 3 9. 14 2 . 144,
166, 17 9 . 156, 162. 164, 1 6 7 -8 , 170, 172. 174,
Погорецький Ф. підп. ген. канц. X 197, 17 6 -8 2 . 1 86-8: V III-3. 6. 7. 10, 11.
199, 200. 20. 2 3 -4 . 29. ЗО. 113, 128. 143, 149,
Поленов Микиф. воєв. X 167. 170, 251. 2 71, 282, 28 7 -8; IX 9, 10.
Половець нак. гетьм. X 26 9. 11, 14. 1 8 -2 1 , 33, 35, 43, 63. 66-76,
Полюбичі с. V I 150. 78, 8 0 -95 , 9 8 -1 0 9 , 111. 116, 127,
П ом ор’я V I 35, 194; IX 5 28, 1108. 129, 140, 141. 145, 1 47, 148, 150,
1192. 1283. 1419; X 70. 151, 1 5 4, 162. 164, 165, 170, 177-
Поморяни м. V I 101, 6 2 5 ; IX 700, 180, 187, 191, 2 5 7 , 2 5 8 , 261, 294-
1114. 2 9 6 , 2 99, 302, 3 0 4 -3 1 0 . 316. 318,
3 3 1 . 3 3 4 -3 4 1 . 3 4 4 -3 5 1 . 3 5 4 -3 6 2 , 364.
digitized by ukrbiblioteka.org
3 6 6 -3 7 0 . 372. 3 7 4 -3 8 8 . 391, 392, 1, 270-1; IX 7, 3 3 -3 6 . 44. 4 6 -4 9 . 51,
3 9 4 , 3 9 7 . 407. 410, 4 2 8 . 4 5 5 . 4 5 8 , 5 3. 54. 5 6, 59 , 60, 62. 63. 71, 81,
4 6 1 -4 6 3 , 4 8 3 . 4 8 8 -4 9 1 . 4 9 3 . 523, 83, 84, 8 7 -9 0 , 9 3 , 103, 105, 109. 117,
531, 5 3 3 , 550, 560, 561, 570, 5 7 1 , 127, 1 2 9 -1 3 5 , 137, 139, 141, 143. 14 6 ,
5 73. 5 7 5 , 5 7 7 , 580, 584 , 6 5 7 . 69 8 , 153, 1 6 0, 16 3 . 166, 1 7 0-172, 174,
8 7 2 , 14 8 9 , — Микола воєв. V II I -1, 2 04, 207, 2 1 2 , 234, 2 3 6 , 24" . 252.
101, 112; — Андрій стар. винн. IX 253. 281. 315. 3 1 6 , 361. 3 7 8 . S85.
193, 195-200. 205. 2 1 6 . 2 2 2 , 2 3 5 -4 0 , 3 8 6 , 4 3 9 , 4 4 4 , 4 5 1 , 452. 456, 4 6 3 ,
2 4 2 , 272, 2 8 4 . 330, 3 3 8 , 3 4 2 -3 , 3 7 6 - 46 8 . 4 7 1 . 4 7 3 . 4 7 4 . 4 82. 4 8 4 . 4 8 6 ,
80, 3 8 9 , 41 9 . 625, 10 14 , 1026; - 4 9 8 , 508, 518, 521, 522, 53 3 . 5 3 4 .
Кароль ловчий IX 6 7 0 , 1 044; — П ав 5 3 7 . 53 8, 551, 5 5 6 , 5 5 8 , 5 6 9 , 5 7 3 ,
ло IX 1102, 1115, 1 147, 1161, 1210, 5 7 4 , 5 7 7 -5 8 0 , 5 8 9 , 590. 594. 6 0 9 ,
1 4 6 1 ; — П етро стар. камінець. IX 6 6 5 , 6 6 6 , 67 4 , 67 6 , 718, 728, 7 7 6 ,
87. 513. 5 2 7 . 5 2 9 , 530, 5 4 3 , 5 4 8 , 7 7 9 , 7 8 1 -7 8 4 , 804, 8 3 7 , 8 6 8 , 870,
8 7 7 -8 7 9 , 1 0 14 , 1115, 1 118, 1138, 8 7 1 . 8 9 3 , 8 9 4 . 8 9 6 . 900-902, 9 0 4 ,
1192. 91 5 . 966. 1 0 6 2 . 1 065, 1078, 1098,
Погайна p. V I 17. 1099. 11 0 7, 1142, 11 4 8 , 1160, 1330,
П огреби c. V II 42. 1 3 3 6 . 1337. 1354. 1 3 5 6 , 1 3 8 8 . 1 4 3 9 ,
Погребищ е м. і воєв. V II 15, 221, 257; 1440, 1443, 1444, 1 4 5 6 , 1 4 9 4 . 1539-
V III-3, 40, 42, 215; IX 214, 2 3 5 , 2 8 0 , 1546. див. Туреччина; X 15.
4 9 3 , 4 9 5 , 505, 5 6 5 , 1 4 6 4 , 1468. Половець Роман V II I -1, 2 8 4 , 313.
Подгорський Адам полк. коз. V II 4 7 3 , Почаповський манаст. V III-1, 181.
488. Поділ (част. Києва) V III-3. 125, 282;
полк V II 160, 2 8 1 -2 . IX — див. Київ.
Половці-Рожиновські кн. V II 17. Покулицький плем. Т етері X 292.
Полозович Сенько нам. овруч. V II 25, П ободайло або П одобайло полк. черн.
8 4 -6 , 8 7. 90-1, 9 8 -9 , 1 0 2 -3 . IX 215, 2 2 6 -2 2 8 . 3 2 3 , 3 2 6 , 33 4 , 381-
П ол оус Федор осаул V II 1 7 1 , 209, 2 15, 3 8 4 , 3 8 7 , 3 8 9 , 391, 4 01, 410, 4 2 6 ,
2 42, 284, 2 8 7 , 3 12 . 4 3 3 . 4 3 4 . 4 9 6 . 562. 5 6 7 . 7 3 4 , 7 4 9 ,
Полствин c. V II 5 8 3 . 9 3 6 . 1 4 86.
Попович Олексій (дум а) V II 5 7 4 -6 . Подльодоский ротм. IX 1461. 1 5 5 0 .
Полубенський М их. V II 4 2 1 . Подчаский служ. Конєцполь. IX 1014.
Попадичі c. V II 19, 42. Погорецький Федір писар Хм. IX 1021.
поплечники V II 37. Поклонський Кость могил, шл. IX 7 5 3 ,
Поресвці сел. V II 16. 8 7 0 . 9 09, 9 3 2 -9 3 6 . 962. 9 6 6 . 1081-
П оробче сел. V II 16. 1083, 1085, 1092. 1153, 1169, 1 2 0 3 ,
пороги дніпрові V II 1 3 7 . 2 48 , див. З а 1204.
порожжя. Покровский М. акад. IX 868-
Поховський Семен коз. V II 153. Полежай Іван обозн. білоц. IX 1011.
ПочаТвський ман. V II 5 2 5 . Поливанов Матвій послан. царя до Зо-
Почаповський влад. луць. V II 4 4 7 , 4 9 8 , лот. IX 1154 .
501. Половець Семен полк, білоц. IX 56 7 ,
Почаський С оф роній єром. V II 4 1 4 , 734. 8 7 5 . 1091, 1 1 5 9 , 1 200, 1206,
420-1; — редакт. V III-2 , 97 . 1208.
Почуйково c. V II 18 . Половка сотн. коз. IX 215, 2 2 3 , 2 2 4 ,
Попель Іван шл. V III-1, 1 8 1-183; — Положний Матвій суддя й накази, полк,
Сава ігум. любл. IX 5 5 8 , 620; — С а- білоц. IX 870, 9 2 5 -9 2 7 , 1011.
ва ігум. X 136. Полтев стольн. IX 7 7 9 , 792, 79 6 .
П орта м. V III-1, 122, 2 2 7 , 2 2 8 , 239; П олторакож уха полк. коз. IX 3 9 3 .
V III-3, 7, 8, 78, 132, 165, 179, 2 4 0 Полубеньский ротм. IX 1 4 5 8 , 1462.
Польчакевич П етро слуга печер. IX 469; IX 89, 91. 98, 99, 102, 119,
747. 477, 5 1 1 , 527, 547, 668, 5 8 2 .
Понявин коз. IX 56. Предслава Святославівна II 333.
Попов Афонька білгор. IX 203, — Прилук II 142, 3 7 3 .
Константин писар 1080, — іст. 8 6 8 . Пряшів (E p e r ie s) II 503-4.
Попович Ів. полк. коз. IX 2 25, 1154, право III 225, 3 5 2 і далі, див. ще судів-
1482, — старш. IX 9 3 6 . ництво.
Поривай Пр. служ. Виг. X 158, 188, Прусія, її зносини з Р уссю , прус, ри
195. царі III 80, 112, 116, 125-6; IV 6,
Портомоїн піддяч. IX 691, 9 3 1 , 1020, 8, 37, 4 2, 17 7 , 178, 1 8 5 -6 , 213, 2 1 5 ,
1022, 1208, 1210, 1212, 1 21 3 , 1217, 220, 2 2 5 , 2 44, 247, 317, 328, 3 4 2 ,
1230; X 246, 2 5 8 -9. 3 4 9 , 3 5 3 , 364; IX 32, 126, 166, 4 5 5 ,
Порфирьев С. архівар. IX 5. 507, 1110, 1111, 1142, 1170, 1180,
Потебня О. проф. IX 30 1 . 1181. 1187, 11 9 7, 1 2 7 5 , 1294. 1 3 0 6 .
Потемкин стольн. IX 1 12 6, 1129, 1161. 13 2 1 . 1334, 1392, 1393, 1398, 14 0 6 ,
1206. 1407, 1 419, 1431, 1 4 3 5 , 1 4 4 9 , 1450;
Погар м. IX 3 8 7. X 13. 67-70 . 282, 295, 303 -4 , 35 4 .
Полянівка p. IX 6 2 7 . права селян на землю V 149, 150, 152-
Попівка оз. IX 1012. 61.
Поповець с. IX 278. право виходу V 163-8. 175.
Попрнкани с. IX 514. прекарне володіння V 66 -7 .
Пороги IX 24. привілеї шляхет. V 4 7 -9 , 50, 51, 52,
Подністров’я IX 139, 153, 189, 193, 57, 75, 84, 85, 88.
194. 3 3 7 , 3 8 4 , 4 6 2 , 4 9 4 , 5 4 8 , 675. пригон V 127, 128.
748 , 873, 8 7 6 , 8 8 2 , 9 9 6 , 1039, 1075, приробки V 111, 114.
1546. присівок V 118.
Покровське с. IX 1378. прихожі люди V 118.
Полугір’я X 211. Прогноїв с. V 187.
П олуозеро ур. X 2 1 8 -2 0 , 223-4. Пронські кн. V ЗО, 32.
П ол уозср’я Риб. і Ж уків X 218. Просік с. V 238.
Почпйна p. X 2 63. Прпга ч. VI 23. 4 2 7 , 4 2 8 .
Почак-кермень X 145. Преслужич Волчко шл. V I 236.
Почановський (Печановський) Самійло Проскури шл. V I 2 8 0.
посол X 7 7 -8 , 91. 94, 119. Процовмч Мих, шл. V I 236.
гіравітчина укр. І 80 -81 , 107-108, — Пронські V I 598 .
слов. І 79-8 0 , — слов.-литов. І 74, — Прескани місц. V II 201.
індоезроп. І 62, 63. Претвич Бернат стар. бар. VII 54, 61-
праслов. культ. І 27 4 і далі p assim . 5, 80, 9 5 -9, 99, 100, 110, 1 1 2 -3 , 115,
Предслав кн. І 4 2 4 . 201, — Я куб кашт. V II 177, 183,
Преорка передм. І 34. 184. 188-9, 23 9 -40.
Прип’ять і її басейн І 9, 10, 11, 74, Прецлавець Дмитро коз. V II 385.
185, 303; V I 19, 48, 50, 53, 1 44, Прилука V II 55. 220.
147, 164, 184; V II 5, 52; V III-3, 29, Прилуки м. V II 257; VIII-1, 21. 25;
151. 154, 181, 184, 224; IX 224, 225, V III-3. 41. 50-1. 215; IX 88, 215,
32 3 , 32 4 , 3 3 4 , 9 5 9 , 1090, 1150, 1151. 236, 2 4 6 , 320, 3 2 6 , 337, 3 9 8 , 4 3 3 ,
1245, 1268, 1 2 7 1 . 1398 — прип'ят.- 4 9 4 . 6 7 9 , 7 3 1 , 8 7 7 , 9 4 7 , 966, 1003,
деснян. низина 1 9 ; — прип’ят.-бузь- 1007, 1008; X 47. 240-1, 243, 24 9 .
кий вододіл IX 244. 252. 2 5 4 , — полк. X 46. 87, 104,
Протоґена декрет І 89-90. 162, 225. 2 5 9 . 318.
приставства коз. V II 171. 172. 179.
digitized by ukrbiblioteka.org
189, 2 5 4 . 2 6 8 . 2 7 3 . 2 7 4 . 311. 318, Псель М ихайло II 55 9.
3 2 0 -1 , 48 3 , 4 9 3 , 4 9 6 див. лежі. Псьол (П сло) p. V I 2 1 9 , 286; V II 117,
Пробитий шлях V II 1 4 9 . 2 4 7 . 121, 242, 258; V III-1 , 2 9 3 -4 ; IX 126,
Пронській Андрій кн. стар. черк. VII 1208, 1 21 3-4, 1229; X 202, 205, 212,
97 , 112, — Семен-Фридрих кн. воєв. 214; — у х о д V II 54 .
київ. V II 4 6 , 50-2. 6 3 -4 . 9 5 -6 , 97. Пстроский Миколай шл. VI 2 3 6 .
563. Птич p. IX 1 2 72 .
Протолч ухо д V II 54. Путивль м., пов. і князів. II 328-9, 337;
П рокура Федір V III-1. 85, 90. III 178; IV 87, 27 8, 280; V 295;
Прокопович Каленик V II I -1, 310. 315; V I 9, 10, 14, 146, 2 8 4 , 308; V II 42,
IX — Зосима див. Зосина; — Степан 112. 117, 337, 3 7 6 -7 , V III-1,
сот. X 55. — Тиміш намісн. маєт. 202-4, 206; V III-3, 8, ЗО, 1 3 3 ,
гетьм. X 114, 126, 152, 158, 162, 1 8 8 , 1 7 5 , 2 4 2 -3 , IX 5 6, 67, 1 2 6 , 131,
195, — Ф. писар Виг. X 77. 174, 2 0 4 , 231, 235, 3 1 8 , 3 2 9 ,
Пражмовский Альбрехт корол. секр. IX 350, 3 6 4 , 390, 398. 3 99, 411, 4 1 4 ,
10, 13. 3 2. 34 , 173, 174, 210, 231. 4 15 , 421, 4 2 6 . 4 3 4 . 4 45. 4 5 2 , 4 5 8 ,
6 3 8 . 1189. 1190. 1254, 1304, 15 2 9 . 469, 502. 517. 5 3 5 , 536, 5 6 3 , 5 6 9 ,
Предилович Прокіп слуга печер. IX 612, 628, 642, 6 4 9 , 6 65, 679, 680,
747. 682, 6 8 3 . 685 , 6 8 6 , 6 8 8 . 690. 722.
П реж ескул бояр. син. IX 4 8 0 . 723. 7 2 8 -7 3 0 . 7 3 3 . 7 3 5 . 7 3 8 , 7 5 0 ,
П рібран X 2 9 9 , 3 0 9 . 7 6 1 , 772, 7 92, 79 5. 8 3 5 . 8 4 7 . 856.
Проженьский Іван IX 4 4 5 . 861. 9 0 9 . 9 19 . 9 2 9 . 981. 1 0 7 3 , 1084,
Прозоровский воєв. путив. IX 2 07, 545. 12 07 . 1209. 12 26 . 1374, 1424; X 10.
Пронський Ол. кн. IX 2 8 3 , 8 4 7 . 35. 5 3-4. 6 1-2 . 72, 8 8 -9 , 116, 122-5,
Прончищев пос. моск. IX 3 93 , 401, 127-9. 132. 164. 167, 177, 186. 194-
405, 4 07, 6 4 5 , — А ф анасій намісн. 5. 203. 217. 22 8. 2 5 2 -4 , 25 8 . 3 2 1 .
боров. IX 1 5 37 . 3 2 4 , 33. — границя IX 3 3 9 .
П роскуренко Андрій коз. IX 680. П утувер кн. IV 13.
Протасьев моск. посол IX 19, 76 , 80. Путятич Дмитро кн. IV 2 6 8 . 33 6 ; V II
85. 86, 8 8-9 1 . 9 9, 1 00. 11 0 -11 3, 115, 85. 90. 98.
117. 126. 128, 207. 870. 9 1 1 -9 1 3 . 922- п’ятигорські хоругви V 33 5 .
9 27. Пузини V I 598.
П рохоо архим. казан. IX 7 39. — коз. П ултуск м. V I 4 1 8 .
IX 6 8 7 . П устотва V I 626.
П рохоров Іван путивль. свящ. IX 76. Пустинський манаст. V II 54.
— П етро білгор. IX 204. Путивлець Йосип полк. коз. V II 339,
П русінозский ротм. IX 1038. 377: - М арко V III-1, 2 9 6 -7 .
П равобереж ж я IX 7 9. 392. 4 3 5 . 1089. Путківське війтів. X 49 .
Правкові ліси IX 3 3 7 . П узина Ол. кн. V III-1. 96, 172. 17 9 -
Прага м. IX 4 5 2 . 1 5 4 1 . 181. 189. 199; - влад. V III-2, 131:
Преорка IX 851. — Ан. влад. V III-3, 83.
Пузилевич Станислав IX 906. 907.
Прислоп перевал в Карп. IX 1322.
П уф ен дор ф С. іст. IX 1131, 13 3 0 .
П робіж на м. IX 2 3 9 , 244.
13 92 . 13 9 3 . 1 3 9 8 . 1399, 1 4 0 9 , 1456.
Пропойськ м. IX 6 7 2 . Пуш кар або Пуш каренко М артин полк,
П роцуня Опанас посол X 85. полт. IX 198. 203. 204. 2 1 7 . 2 3 6 .
Протасович Є. шл. X 28 5. 242, 309. 4 9 7 . 5 6 7 . 5 8 6 , 7 3 4 , 1017,
Псков м. і зем. І 1 84 , 4 8 7 ; II 4 5 , 4 7 , 1019. 1043, 1 0 4 4 . 13 7 2 . 14 8 2 , 15 2 3 ;
IV 6, 6 4 , 161, 200, 235, 2 7 4 , 4 61 -2 ; X 55, 61, 6 5, 83, 106, 110, 1 2 6 -3 0 ,
V I 1 3 -4; IX 126, 6 7 0 , 8 3 9 , 1276, 132-3, 13 5-40 , 143-4, 1 4 6 -5 5 , 1 5 7 -6 0 .
1287 . 1 63 ,-70 , 1 7 9 -8 8 , 193-5, 197-201, 203-
9, 211-2, 2 1 5 -3 4 , 2 3 8 , 2 40, 2 4 3 , 156, 159, 16 6, 169, 177, 178, 183,
245, 24 8 , 251, 255, 2 5 8 -6 0 , 2 6 4 , 291, 184, 19 5, 2 0 5 , 213, 214, 218 -2 2 5 ,
2 9 3 -4 , 2 9 8 , 3 10. 227, 2 2 8 , 2 3 5 , 2 44, 2 5 2 , 257, 262,
Пушкини посли m o c k . IX 13, 16, 17, 264, 271, 283, 309, 312, 3 1 8 , 321-
34, 37, 40, 43, 45, 52, 121, 2 07 , 209, 328, 330-334, 3 3 8 -3 4 0 , 3 4 6 -3 4 9 , 351,
212, 218. 501, 545, 63 6 , 6 45, 9 0 9 , 3 5 4 , 3 5 7 -3 6 0 , 3 6 2 -3 6 4 , 366, 3 6 8 -
15 3 7 , - столь. IX 11 6 1 . 3 7 0 , 3 7 2 , 40 4 -4 0 6 , 428, 429, 4 3 3 ,
П ултуск м. IX 310, 36 7 . 4 3 4 , 441, 4 6 4 -4 6 6 , 4 6 9 , 4 7 3 , 4 7 4 ,
Пупківське війтів. IX 1263. 4 8 0 -4 8 4 , 4 8 8 - 491, 49 9 , 5 0 2 -5 0 5 ,
пчільництво І 2 5 7 -8 ; V II 4, 6, 9, 5 1 -4 , 507, 508, 522, 523, 53 0 , 531, 54 7 ,
56. 5 4 9 , 5 6 2 , 563, 565, 56 8 , 570, 5 7 6 ,
Пшіемский польн. пнслр IX 2 5 9 -2 6 0 , 597, 5 9 8 , 6 14, 628, 638, 64 4 , 67 2 ,
327, 340, 35 8 , 3 5 9 , 437, 438. 6 7 5 , 6 8 8 , 6 9 0 , 692, 712, 714, 7 1 5 ,
Пшиленцкий С. архів. IX 38 4 . 770, 771, 78 1 , 8 2 9 -8 3 2 , 8 3 5 -8 3 7 ,
Пшеворск див. Псреворськ. 83 9, 8 4 1 , 850, 855, 856, 87 0 . 872-
П ’ятничани с. V 2 6 8 . 87 5 , 8 8 5 -8 8 7 , 890, 904, 913, 9 1 5 ,
П ’ятка м. VII 181, 18 8. 9 2 1 , 927, 931, 9 3 7 . 9 4 0 , 9 4 3 , 945,
Пясецький єпископ V II1-2, 87, 101; — 956, 9 4 9 -9 5 2 , 9 61, 9 7 2 , 1026, 1051,
писар Вигов. IX 15 6 , — Реміґій ре 1 0 5 4 , 1056, 108 1-10 86 , 1 093, 1096,
гент канц. IX 1544, — Павло біскуп, 1108, 1153, 1155. 1184, 1205, 1242,
іст. IX 15 45 . 12 6 9 , 1272. 1494, 1 581, - його вдо
Пясецькі шл. VI 2 5 0 . ва IX 1 2 7 2 , 1 3 25 ; — Альберт лит.
Пясочинський Казімір IX 19, 182, 55 1, канц. V III-1, 151-2, 162-3, 172, 180,
див. Пісочинський. 192; — Альберт V III-3, 260; - Аль-
П ’ятокрут Ст. майор IX 1201. брехт канц. IX 46. 132, 146, 2 5 4 ,
П ’ятигори с. IX 1047. 2 59 , 2 7 8 , 432, 442, 4 6 1 , 463, 4 7 7 ,
Пьотрків IV 236, 2 49, 2 6 1 , 262, 3 4 1 , 4 8 9 , 490-1, 495, 5 0 3 -5 , 507, 6 7 4 ,
352, 3 5 8 , 3 6 3 , 3 65, 3 7 7 , 3 8 4 , 77 3 , 8 8 5 , 915; - Богуслав IX 2 8 3 ,
Рагозін Дм. стряпч. X 8 8 -9 , 99, 104, 9 4 0 , 950, 1 1 60 , 116 9, 1269, 1271,
273. 1272, 1286. 1313, 1321, 1359; —
Радимин с. І 36, 38. Ольбрахт VIII-1, 2 14 -6 , 2 1 8 -2 1 , 224;
Радимичі І 171, 187, 193, 339, 4 1 0 ,4 1 1 , — безім. IX 7 69 .
4 1 5 , 4 8 5 , 4 87; II 45, 3 1 4 -5 , 32 7 .
Радома с. II 4 5 8 . Радогощ м. IV 27 9.
Радощ м. II 599. Ратно і Ратен. вол. IV 56. 87, 199, 207,
Раславиці (R a sz la v ic z ) II 458. 2 3 5 -6 , 238; V 122-6, 217, 362, 3 7 5 ,
580.
Раставець м. II 204.
Радиєвські шл. V 57.
Радивили князі V 3 0 Ί , 3 3-5 , 213;
Радимно с. V 4 30; V I - м. 101. 17 7 .
V II M , 126, 154; - V III-3, 23, 6 8-9,
Радостів с. V 122; V I — стар. 186;
107, 130, 1 44, 147-8, 1 63, 174, 180,
V II ~ с 18.
184-5, 19 3, 2 0 9 , 2 17, 23 8 , 24 1, 252,
Радошичі с. V 37 7 .
260, 262, 281-3; - Микола Ю р. IV
Раковець с. V 268.
386 ; — Миколай Янов. IV 3 5 5 , 35 8 ,
Рава V I 34; IX — м. 1126, 11 2 8 , 1460.
368, 370-3 , 3 7 6 , 38 6 , 390 -1 , 405; —
Радиловичі V I 240.
Мих. IV 34 6 ; X 313; — Х ристоф ор
(Криштоф) V I 2 9 0 , 594; VII 4 8 8 , Радиловські V I 2 4 4 , 2 4 5 .
5 2 2 , 5 26; VIII-1, 23, 57, 152, 161, Радом м. V I 3 4, 75, 174; IX - м. 11 6 7 ,
164, 215; — Януш (Ян) V I 576, 1202 .
594; VII 38 6 , VIII-2, 21; V III-3, 104, Радомишль V 481; V I 148; V II 311,
109, 1 3 8 -9 , 2 59, — Януш гетьм. IX 408; V III-3, 35; IX 1305.
37, 44, 46, 77, 87, 94, 145, 148 , 154, Рата p. V I 152, 187.
digitized by ukrbiblioteka.org
Ратенське стар. V I 1 4 5 , 170. 1337, 13 39 -13 42 . 1 3 4 5 . 1346, 1 3 4 9 -
Ратно V I 53. 1 3 5 1 , 1 3 5 3 -1 3 5 7 . 1 3 5 9 -1 3 6 1 , 1 3 6 5 -
Раставиця p. І 190. 1 3 6 7 , 1 3 7 7 -1 3 9 9 . 1 4 0 6 -1 4 1 1 , 1 4 1 3 -
Раставиця p. V I 2 8 0 , 281: V II 2 5 7 , 1 418. 1420-1422, 1 4 2 4 -1 4 2 7 , 1 4 2 9 ,
380. 543 : IX 3 3 6 -7 , 9 4 6 . 1 4 3 2 . 1433, 1435, 1 43 6, 1 4 4 0 -1 4 4 2 .
Рафалівка V I 6 2 7 . 1 4 4 4 -1 4 4 6 . 1 4 4 8 , 1 4 5 3 -1 4 5 8 , 1460-
Рашків V I 58. 1471, 1 5 4 6 , 1549, 1 5 5 0 ; X 9 -14, 17.
Рада коз. V II 2 8 6 -7 , 302. 22. 2 4 -5 , 2 8 , 36. 61. 70, 10 9 , 132.
Радивонівське сел. V II 16. 1 5 5 , 166, 180, 217; — Ж иґмонт (Си-
Радошовский біскуп, київ. V II 404. ґизмунт) брат Ю рія V III-3, 102-5,
Ратомский стар. остер. V II 321. IX 32.
Рашівка м. і c. V II 258; IX 158; X 3 24 . Радехів м. V III-3, 194, 1 9 5 .
Рашків замок і м. V II 25 8 , 3 5 9 ; IX Радкевич Ф. от. V III-3. 89. 92.
8 8, 5 2 6 , 5 4 6 . 5 7 0 , 581, 5 8 3 , 5 9 0 , Радзєйовский V III-2, 146; — Єронім
5 9 6 . 5 9 9 -6 0 1 . 6 5 3 , 6 6 6 . 7 7 2 . 882. підканц. кор. IX 54 , 155, 1 7 9-191,
9 1 9 , 9 7 3 . 9 7 4 . 104 4, 1 0 46 , 1 055. 193, 1 9 4 , 202, 258, 372, 3 9 4 , 403,
1056-1058. 1060. 1 0 7 6 , 1 0 7 7 , 1300, 404. 4 0 6 , 4 0 7 , 4 4 9 . 450, 45 4 , 4 5 5 ,
1 31 1 . 1 4 4 6 -1 4 4 8 . 567, 9 1 5 -9 1 7 , 1 0 7 8 -1 0 8 0 , 1098,
Рашківка p. V II 15. 1 1 0 9 -1 1 1 1 , 1122, 1 12 5, 113 0 -1 1 3 2 ,
Расава p. V I I M . 3 9 , 232, 241, 251, 1163, 1170, 117 1, 1179, 1 181, 1194.
1 1 9 5 , 1200, 1231, 1 2 7 8 , 1281-1 2 8 4 ,
255. 274, 284.
1288, 1 3 3 8 , 13 39 . 1 39 6.
Раф аіл патр. V III-1, 8.
Радивилів Степан гад. коз. IX 5 8 7 ,
Радлинський V III-2, 1 6 1 .
5 91 , 5 9 7 , 6 6 4 , 6 6 5 , 6 8 0 , 681.
Ракоцій (Ракочій) княз. фаміл. Семи- Радліньский Адам шл. IX 1 3 3 5 .
городу IX 4 4 . 70. 77. 83. 168. 510; Радоцкий Мартин IX 2 6 8 .
V III-2, 10. 12;—Ю рій кн. Сем. V III-3, Райтаровский жовн. IX 360.
102-5. 1 0 8 -9 . 11 2-3 , 13 5 -6 . 1 3 8 -4 0 . Ракушка Роман IX 9 7 , 28 5 . 308, 332,
147. 1 5 7 . 160. 1 6 3 , 165, 1 74-7, 181, 3 3 4 , 37 3 , 390, 410, 4 11, 414, 4 2 0 .
184. 240. 2 4 2 ; IX 3 2. 3 3. 3 8 . 42. 44. 43 4. 4 3 5 . 4 7 1 . 481. 1 264, 1265; -
45. 62. 84. 8 9. 94. 9 8. 9 9. 105, 10 9. сотник X 1 4 7 .
1 2 6 -1 3 0 . 14 0 -1 4 4 . 1 6 5 . 166. 168, 1 7 1 , Раф аіл чернець IX 8 5 3 , 8 5 5 -6 , 886,
2 0 4 -2 0 6 . 2 1 7 . 223. 235. 23 7 . 2 4 9 - 938.
2 5 4, 2 5 9 , 2 6 3 . 267. 2 6 9 . 2 8 5 . 3 0 7 , Рац або Тракс, Сербин, Ференц, коз.
316. 3 2 0 . 3 6 4 , 4 04. 405. 429. 4 5 5 . ват. IX 1042. 1311, 1 3 1 9 , 1393, 1 4 0 7 ,
4 5 9 , 47 6. 483. 4 8 4 . 4 8 7 , 4 9 8 , 499, 1410. 1460, — Ю рій посол Ракоція
503. 5 0 6 -5 0 8 , 5 1 0 -5 1 2 . 5 1 4 . 51 5. IX 4 9 8 . 522, 1190, 1 3 8 1 , 1440.
5 1 8 -5 2 4 . 5 2 7 -5 3 1 . 5 3 3 . 5 3 4 , 5 4 9 . Раба p. IX 26 8.
54 3 , 5 5 8 . 5 7 0 -5 7 4 . 5 7 6 -5 8 0 . 5 8 2 . Райгород м. IX 4 3 7 .
590, 591, 5 9 3 . 594. 628. 6 3 9 . 6 5 0 . Раднот зам. IX 1189.
6 5 1 . 6 6 6 . 6 7 5 . 6 7 7 . 7 35. 7 7 8 -7 8 0 . Раков м. IX 1392.
808. 812. 8 9 2 . 8 9 4 . 896. 9 0 0 -4 . 915. Рахни м. IX 8 7 8 . 88 3 .
9 2 8 . 9 4 3 . 9 4 4 . 9 5 2 . 9 5 6 . 9 6 6 . 1014. Режани c. X 66.
1021, 1 0 5 4. 1 0 62 . 106 3. 1 0 7 4 -1 0 7 7 . Ремісники III 3 42.
1 0 8 3 , 1084, 1 0 8 6 . 1098. 1104-1107. Реклинець c. V 190.
1 1 1 4 . 1 1 4 5 -1 1 4 7 , 1160. 1 1 6 3 . 1166. реферандарський суд V 2 0 0 .
1180-1191, 1 2 0 8 . 1211, 12 13 . 1 2 15 .
Р еґен сбурґ м. V I 6, 23. 24 .
1217, 12 18 , 1220. 1232, 123 4, 1237,
Редчичі шл. V I 281.
1 2 4 1 -1 2 4 3 . 1247. 1 2 5 2 -1 2 5 5 , 1257.
1269, 12 70 , 1 2 7 7 . 1278, 1 2 8 2, 1 2 83 . Рейовець V I 626.
1288, 1 2 8 9 , 1 29 5-1 3 0 9 . 1 3 1 2 -1 3 1 6 . Репедза c. V I 22 3.
1 3 1 8 -1 3 2 2 , 1 3 2 4 -1 3 2 6 . 1 3 3 1 -1 3 3 5 . Ревуче у хо д V II 54.
Релів ссл. V II 15. Ричегів сел. V II 12.
релігійна справа VII 393, 402, 4 4 3 -9 , Рига м. IX 1 2 64-5.
483. Рига Григорій грек IX 7 4 7.
Редей Ф. міністр Рак. IX 9 0 3 . Рипка Ян турколог. IX 1 5 3 9 -1 5 4 1 ,
Рената Цецілія королева IX 266. 1 5 4 3 , 1544, 1 5 4 9 .
Реніґер С. цісар, посол IX 36, 89, 475, Рипіївка с. IX 1053.
518, 534, 5 3 5 , 537, 5 3 8 , 5 6 3 , 573. Річиця м. II 318.
577, 5 7 8 , 598, 1 3 4 6 , 1354, 1355. різьба III 4 3 3 -5 .
Рєпнін Б. кн. смолсн. воєв. IX 1 2 1 1 , Ріпчин кут V 104.
1216, 1217, — Іван кн. воєв. могил. Річиця с. V 190.
IX 1167, 1223, 1 2 5 8 . 1263, 1264. Ріплин V I 6 2 6 .
Реснівський Грицько коз. білоц. IX 245, Ріґельман Ол іст. V II 66.
261. Ріпка V III-1, 296, 297.
Ревель м. IX 126. Річиця див. Речиця.
Редіу гора IX 5 1 4 . Рогволод кн. І 427; — Всесл. кн. II 12 4 .
Ресава див. Росава. Рогнідь княг. І 470, 480, 4 8 2 .
Речиця м. IX 77, 3 2 1 , 324, 4 8 8 , 5 4 9 , Родня м. І 190, 2 4 1 , 413, 482; II 284 -5 ,
56 2 , 930. Роксоляни І 71, 9 4, 123, 124.
Решетилівка м. IX 203; X 1 4 7 , 210-2. Ромни (Ромен) м. і зем. І 56, 281; II
Ржечицький V III-3, 68, 69, 73. 346; V III-1, 25 9 , 2 6 4 . 2 9 7 . 301; IX
Ржевський дяк V II 117-8; — Ів. двор. 215. 318. 411. 4 15-6. 420. 6 8 5 , 729.
IX 870, 9 3 7 , 9 3 8 , 9 4 0 -9 4 5 , 94 7 , 9 4 8 . 94 7 ; X 35. 82, 89, 164, 2 4 4 -5 , 3 3 0 .
Ржевуский п:дст. брасл. IX І9 6 . Ρ ώ ς І 6 1 1-12.
Ржевська окол. IX 6 71. Ростов м. І 4 2 2 , 487, 516, 5 21-522.
Ржищів ман. V 2 64; — село V II 18, Рось p. І 190, 193, 2 4 1 . 242; V I 281;
257 ; - місто IX 39 8 , 8 8 4 , 1026-7; V II M , 3 1. 265. 267: V II 15-6, 18.
X 153. 176, 257. 3 6 8 , 3 6 9 . 560; IX 3 3 9 ,
Рижанівська мог. І 53. 3 52. 360, 374, 9 86; X 2 6 9 .
римські впливи і справи на нашій терит.
Рогошина II 605 -6 .
І 78, 91, 9 4, 95. 99, 1 00, 129. 130,
Рожне поле ур. II 96, 372, 41 2 .
— нахідки монети І 281.
Рильськ м„ повіт, княз. II 3 2 8 -9 , 337; Розгірче II 4 7 0 , 57 9 -8 0; V - ман. 267.
III 178, 1 8 3 -4 . 189; IV 67, 87, 178; Роман кн. V II 17.
VII 377; IX 883, 90 5 . 1207, 1424; Романівський у ход V II 54.
X 122. Роман посол Хм. IX 1097, 1 098, пор.
Рими, Римів II 3 5 0 . 3 5 6 . 601. Каторжний.
Рим, зносини зним III 11-12, 68 -7 3 ; IV Роман Ігор. кн. звениг. II 2 3 0 , 23 3 ,
22, 28, 30, 32. 35, 3 7, 42, 63, 123; 464; III ~ кн. 2 0-3 , 2 6 . 28.
V I 3 9 8 , 415, 421, 4 4 4 , 4 5 9 , 582; Роман М ономах. II 111-2, 118.
V III-1, 14 9 , 2 21; IX 45, 84, 1 4 2 , Роман Мстисл. кн. гал. II 136, 207, 209,
146, 431. 462, 1340. 2 1 7 -2 9 . 2 3 4 . 291. 3 6 0 . 3 9 3 . 3 9 7 -8 ,
Рибинський Гавр, гадяць коз. X 228. 400-1, 405 -6 , 4 4 4 , 4 4 6-50, 4 5 3 , 475.
Рибці с. X 223. 481, 4 85; III 2-19, 200-11. 4 9 6 . -
риболови V 139; рибальство V II 52, 54, його вдова III 18-19, 21. 24. 28 -9 ,
56, 1 37. 4 8 3 -4 . 381.
Риботичі с. V 75. Роман Ростисл. кн. київ. II 196, 198-
Рижков (Ришков) віст, білгод. X 2 18, 2 00; III 202.
221. 2 5 4 . Роман Святослав, ізгой II 69, 72, 76,
Ричигів с. V 179. 3 3 1 -2 .
з Риботич Васько шл. V I 237. Роман Данилович кн. III 7 5-6, 78, 81-
2, 87, 92, 158; IV 11.
digitized by ukrbiblioteka.org
Роман Михайл. кн. брян. і черніг. III Роп'янка c. V 2 6 7 .
177-9 ; IV 6 6 -7 , 4 5 1 -2 . Ритаровський Мартин V I 2 4 3 .
Роман митроп. IV 75. 77, 78; V 3 8 7 - Рогатинець Ю рій V I 4 7 5 , 5 2 2 .
90, 4 0 9 , 418. Роженець c. V I 267.
Ростислав Володар, кн. перемишль. II Рожнів V I 4 4 9 .
122 -3, 4 1 7 -1 9 , 4 7 4 . Рожнитівські шл. V I 240, 611, — Яц-
Ростислав Володим. кн. гал. II 46, 5 3 , ко V I 23 7, — Іван і Васько V I 240.
75, 3 6 3 , 408. Рожнитів V I 2 3 7 .
Ростислав Всевол. кн. II 81, 8 4 -5 . Розниця V I 175.
Ростислав Іван. Берладн. кн. II 4 5 0 -1 , Ропчиці V I 173.
474. Рославль див. Вроцлав.
Ростислав М ихайл. кн. (X III в.) II 2 4 6 , Ров зам. V II 2 0 див. Бар.
249 -50; III - кн. гал. 5 4 -6 1 , 6 7 , 149, Роґачовський Андрій отам. V II 171.
157. Рогізна c. V II 25 7.
Ростислав Мстисл. кн. київ. II 13^, Роговці сел. V II 15.
1 3 9 , 160, 169, 1 7 2 -3 , 1 7 5 -9 , 1 81-6, Рогоза зем ’ян. V II 11, 15.
188-91, 1 9 3 -4 , 209, 291, 330. 4 3 8 -9 . Родивонівський ухо д V II 54.
4 4 1 , 518, — кн. київ. (X III в.) II Родкевич коз. V II 24 9 , 2 51.
250; — кн. київ. III 1 9 5 , 198, Рож а Гаврило коз. V II 24 0, 2 8 4 .
20 2 -4 . 211. 2 1 3 . 23 1 , 2 5 4 , 2 6 5 -7 , Рожинські кн. див. Ружинські.
285, 294. Рожів м. V II 2 5 7 , — маєтн. V II 17.
Ростислав Рюрик. кн. київ. II 2 1 0 . 2 1 3 - Розволожське сел. V II 15, 17 6 , 182.
18. 228, 2 3 3 , 2 7 9 , 5 3 7 ; - кн. гал. Рокитна сел. V II 18 2, 191.
III 24, 3 8 5 . Росечеїв сел. V II 15.
Ростислав Ю р. II 1 3 8 , 142, 1 5 8 -9 , 161. Роська p. V II 15.
Ростислав кн. пинсь. II 309; — київ. кн. Рославичі c. V II 19. 42.
V I 8. Романовський ротм. V II I -1, 70, 210.
Ростовська земля (Поволжя, Суздаль) Рокитна м-ко V III-1. 3 1, 26 5 , 267;
II 8, 17, 46, 4 7 , 6 2 , 6 7 -8 , 71, 88. 99, V III-2. 168. 191.
121. 1 2 8 -9 , 1 3 4 , 1 5 8 , 1 9 1 -2 , 1 9 7 , Роґальський хорун. IX 197.
20 3 , 2 08, 2 2 3 , 2 3 3 , 2 3 7 , 323, 3 4 0 - Рожинський війт IX 199.
43, 5 4 2 , 5 4 8 . Рожков Л. стряпчий IX 1161.
Р о суха II 5 9 9 . Розгін сотн. IX 1070.
роботи III 25 6 -7 . Розанда Домна див. Лупулівна Роксан-
роботні люди V 1 3 4 -3 8 . да.
родинне життя III 3 7 2 -4 . Розенфельд І. Б. рос. іст. права IX 7 5 5 ,
Родіон Несторович III 151. 8 1 2 -8 1 4 , 8 6 6 .
Ровно (Рівне) м. IV 3 3 1 ; V I 4 9 , 102, Розумовський Кирило геть. IX 812.
104; V II 501; IX 2 8 9 . Рокош, ..венгерський гетьман” IX 4 5 9 ,
Рогатин м., зем., стар. IV 1 9 7 , 3 2 9 ; V див. Ракоцій.
19 3 . 2 6 8 -9 . 429: V I 7 8 , 101. 108, Роксанда див. Лупулівна IX 1269.
261, 270, 3 7 9 , 5 2 9 ; IX 6 5 3 . Роллє Й. іст. IX 2 5 5 , 1 4 8 9 .
Рогачів м. IV 2 7 7 ; IX 9 30. Ромадан-бей IX 13 3 , 13 4 .
Ровне c. V 4 30. Ромакови династія IX 867.
Рогатинці львів. брат. V 5 5 6 . Ромашкевич поль агент IX 17 5 , 4 7 5 ,
Рогоза М ихайло митроп. V 41 7 , 4 9 8 , 485, 1233, 1234, 133 6, 1350.
5 5 4 . 55 8. 5 5 9 . 5 6 2 -5 7 0 , 572, 5 7 3 , Ромодановський Гр. Гр., окольн. IX
5 7 4 , 5 7 7 -8 0 , 5 8 2 , 5 8 4 , 5 8 5 , 6 0 5 -1 4 ; 1072, 1073, 1088, 1 090, 1102, 1 1 1 4 ,
V I 5 2 1 , 54 0 , 5 6 5 . 5 7 0 . 1118, 1 138, 1161. 1 1 6 3 , 1365, 1 4 4 6 ,
Розваж манаст. V 2 6 4 . 1 4 5 1-5; — восв. білгор. X 20. 2 4 -6 ,
29. 3 1 -4 . 36 . 4 2. 4 6 -7 , 51, 54, 5 8 -9 .
72-8. 83, 87, 91, 10 4 -5 , 130, 136, 105, 107-9, 177, 180, 182, 186, 201,
143. 151, 1 64, 22 8-9 , 2 3 4 -5 1 , 2 5 3 -4 , 206, 2 1 0 , 219 , 2 2 2 , 223, 2 3 4 , 266,
2 5 7 -9 , 2 6 1 , 26 4 , 2 6 7 , 2 7 3 , 314, 3 1 8 - 2 7 5 , 2 79, 280, 2 8 2 , 295, 3 1 4 , 330,
20, 3 2 2 -3 , 32 7-9 ; — Ів. Ів. окольн. 338, 4 09, 41 0 , 4 3 3 -6 , 4 3 8 -4 1 ,
IX 6 3 4 , 909. 4 6 2-3; - Русь V III-3, 36, 51, 59,
Рославченко П етро коз. почеп. IX 387. 65, 81. 82, 88, 113, 135, 144, 153,
Росохацький Степан слуга архим. пе 159, 1 6 8 , 180, 19 5. 2 1 1 . 2 3 3 , 281;
чер. IX 74 7 . - Р у с ь IX 5. 23, 39, 4 4 . 6 9 -7 1 . 75. 77,
Ростокора IX 1096. 97, 102, 108, 120, 124, 134, 139-141,
Рожевка с. IX 851. 1 4 9 -1 5 2 , 155 , 1 6 3 -1 6 5 , 175, 178,
Рожів м. IX 9 4 7 . 210, 2 1 6 , 241, 258, 2 7 5 , 278, 3 4 9 ,
Розвалинці с. IX 1462. 391, 392, 404, 4 2 8 , 4 3 9 , 4 4 9 , 4 5 8 ,
Рокалов (Рикалов) Іл. піддяч. X 3 4 -7 , 4 5 9 , 4 6 4 , 4 6 7 , 4 6 9 , 471. 4 9 5 -4 9 6 ,
41, 97. 506, 5 2 8 , 5 2 9 , 5 7 9 . 6 7 3 , 6 7 4 -6 7 5 ,
Рокитна м. IX 1 3 4 3 . 6 7 8 . 714, 7 7 4 , 7 7 6 . 785, 8 7 3 . 8 8 5 ,
Роксолянія (У країна) IX 1329. 904, 9 0 5 , 917, 9 2 8 , 1001, 1082, 1 0 8 3 ,
Романівка с. IX 9 47. 1093. 1 1 2 1 , 1124, 1125, 1132, 1133,
Романове с. IX 1201. 1 1 3 9 , 1166, 11 6 9, 1191, 1192, 1 1 9 9 ,
Росава (Русава) p. IX 312, 318, 3 3 9 , 1200, 1289, 1290, 1 3 0 6 , 1307. 1 3 4 3 ,
3 4 7 , 3 4 8 , 421, 44 5, 913, 914, 1213, 1391, 1399, 1 429 , 1 4 5 7 , 1 4 7 6 , 1484,
1217, 1229; V II 14, 16, 4 9 2 ; V III-3, 14 9 3 , 1 5 1 2 , 1513, 1515, 1523, -
50, 1 54, 158, 166, 2 5 7 ; IX 6 8 2 . Русь X 37, 51. 310, 3 3 4 , 339-40,
Росія IX 17, 121. 2 1 6 , 219, 1 11 1 , 1112, 354; — Наддніпрянська IX 843; —
1113, 1495, 1499, 1508, 15 3 8 ; Червона IX 1 2 8 3 , 1330; — велике
V III-3, 1 23. князів. X 271, 3 0 9 , 311, 3 3 7 , 3 4 3 -4 ,
Рославль м. IX 2 2 8 , 270, 27 4 , 324, 3 4 6 -7 , 355-6 ; — воєвод. IX 108,
6 3 6 , 905, 915, 1 5 4 4 . 1131, 1135, 1 180, 1549; X 342, 346,
Ртіщев Ф. окольн. X 19, 24, 5 5 -6 , 81, 349.
25 7. Руське воєв. і держ. V 152, 3 3 3 , 334,
Рузький чел. X 191. 3 3 9 , 3 4 0 , 601, 6 0 2 , див. ще Галиць
Рурик кн. І 3 8 2 , 416. ка Русь; V I 3, 4.
Русь-Поляни І 1 9 0 -1 9 2 , 202. 379, 3 8 4 - Русько-литовський літопис IV 424 -5 ,
385, 3 8 8 , 3 9 3 -3 9 4 , 5 8 2 , 611 -6 1 2 . 504.
руське ім’я І 1, 190-193, 3 8 7 -3 8 8 , 582. Руська земля (Україна) VII 162.
— колонізація див. українська — її Рудники с. V 262, 2 6 8 , - V 13 9 , 140;
західні границі І 2 1 3 -2 2 6 , 4 8 8 -4 9 3 ,— V I 1 4 8 -9 , 218.
походи І 3 9 8 -3 9 9 , 4 1 5 -4 1 7 , 4 3 0 -4 3 6 , Рутенберґ маґіст. ливон. IV 18 6 .
4 3 9 -4 4 5 , 61 6 -6 1 7 ; - бояр. V 25, 2 7 - Рудно с. V 27 8 .
8, ЗО, 49, 78, 99, — право V 22, 138, Ружин м. і князі. V 32 , 214; V II 18,
153, 164-5, 16 7 , 177, 192 19 8 , 2 2 7 , 25 7 : IX 33 7 .
232, 3 6 3 -7 0 , 37 7 , 630-1, 633, - Рукомиш с. V 268.
впливи в праві V 19, 20, 43, 630-1. Рутський митроп. V 283; V I митр. 600;
633. V II 3 9 9 , 415, 4 4 8 -9 , 4 9 8 -9 , 5 0 1 -5 ,
Руське (Чорне) море І 28 4 . 50 7 -8 , 532; Ѵ ІІЫ , 1 4 -6, 18, 86-7,
Руський порт І 242; II 512, 51 6 . 9 5 -6 , - кі V III-1, 1 4 8 -9 .
Русь Угорська II 4 5 8 -6 1 , 4 8 5 -5 0 4 ; — ручка V 123.
Галицька V III-3, 2 6 7 . Рудаловичі V I 20 9 .
„Руська Правда” II 9, 3 8 -9 , 118-9, Русільон V I 21.
299; V 3 6 1 , 63 0 -1, 633. Русків с. V I 628.
Русь — її становище в в. кн. Литовсь Ружинські кн. V I 588; VII 99, 140, 167,
кім IV 4, 5, 7, 8. 10, 27, 52, 6 2 , 98, 2 5 7 , 2 5 9 ; - Кирик V I 280; V II 169,
digitized by ukrbiblioteka.org
194, 214, 222, 243-6: - Богдан V II Самара p. І 11: V I 9; V II 5, 13, 4 3 -4 ,
1 4 4 , 1 4 6 -7 , 5 7 5 -6 : — Евстафій VII 54. 5 8 , 137. 165. 300: IX 57. 158,
88-9 , 57 2 : — М кх. V II 16 8 , 284: — 770, 8 26: X 189.
Роман V II 3 2 3 -4 0 . Самош p. І 129.
Р ут Новий мг.стт;. V II 17, — Старий Саксін м. І 302: V I 4.
ibid. С арагури нар. І 228.
Р уток p. V II 24: IX 3 4 9 , 3 6 7 , 369. Саркел м. І 195. 2 3 1 , 2 3 6 . 460. 461.
Рудавсышй V III-3, 4 4 , 68, 69 , 89, 1 1 0 . Сармати І 56. 70, 71, 111, 119 -1 2 3 ,
196. 202. 218. 2 6 0 . 281: - поль. іст. 125, 126, 137. — теорія печатку Сло
IX 88. 9 3. 1 6 4 . 17 7, 217, 2 1 8 , 3 12, в’ян І 8 1 -8 3 .
3 3 4 , 3 4 3 , 3 4 9 . 350, 35 5 , 3 6 3 . 3 7 3 , Саків м. II 88, 102.
3 78. 3 9 4 . 4 1 9 . 436, 4 3 8 . 4 4 1 . 4 4 2 , Сандеччина II 5 7 9 .
4 4 9 , 4 5 5 . 45 7. 507, 5 2 2 , 5 2 9 , 5 4 4 . Салниця p. II 105.
5 7 8 . 5 8 6 . 5 8 8 , 5 9 3 . 59 9, 712. 1 0 4 2 . Сальомея кор. гал. III 3 1, 41.
1043. 1 0 4 6 . 1047. 1124. 1136. 1142. Сазицкий Матишко IV 399.
1 1 4 7 . 1 1 4 9 . 1199. 1200. 1 3 0 8 , 1 3 9 8 , Сакович Богдан IV 2 6 6 ; — Касіян рект.
1455, 1 4 7 7 : X 3 0 9 , 349. київ. акгд. V 270, 28 3 , V II 3 6 9 -7 0 ,
Рудкевич шл. IX 17. 3 7 3 , 411, 4 1 3 -4 , 435: V III-1, 5, 10,
Рупнєвский Криш тоф IX 1545. 81; — Іван V II 4 1 4 : — Адам старш.
Русецкий. збірки IX 10. 39, 40, 67. ошмян. IX 1318.
167. 1 6 8 , 1 80 -1 8 2 . 196. 2 0 6 . 213, Сангушки, Сангушковичі кн. ,шл. IV
222 , 3 2 8 . 46 0. 4 6 3 . 4 6 7 , 4 6 8 , 4 7 2 , 2 3 5 -6 , 515: V 14. 29. 31-3. 35 , 102,
474, 677, 769. 2 6 5 , 2 9 4 , 4 8 8 ; V I 2 7 7 , 300, 3 1 0 ,
Рущіц, пол. ротм. IX 8 7 9 . 5 9 8 ; — Роман IV 4 0 6 -8 ; V 36; ~
Рудка див. Руток. Андрій V 3 5 -6 , 4 83-4; — Федір V
Румунські воєв. див. Дунайські. 35-6. 2 6 5 ; V I 3 9 4 . 481: V II 51. 64,
Руньки с. IX 1 5 8 . 9 6 -8 , 1 12: — Олександр V 35: -
Русава р. див. Росава. Ян V 35; — Дмитро V II 113.
Рязань м. і зем. IV 70, 2 7 3 -5 , 2 77; див. С адово с. V 101 .
М уром. С амбір м. і зем. V 154, 178, 192, 194,
Ряшів м. і зем. І 2 16: IV 40; V 75: V I 1 9 5 , 2 6 3. 2 6 6 . 269 , 2 8 3 , 28 4 , 315,
4 3 , 6 8, 9 8. 1 7 3 , 21 7 , 23 6 , 2 6 6 : IX 3 1 7 -8 , 3 7 5 , 3 7 6 -7 9 , 38 4 ; V I 91, 10 1 ,
258. 1 0 8 , 118, 158, 236, V II 201, 370,
з Ряшева Яшко шл. V I 236. 480: IX 1315, 1 3 2 3 , 1359, 1 3 8 7 ,
Р я буха Василь V III-2, 36-7; — Іван 1 457, 1 4 6 2.
обозн. IX 9 2 6 . Саночок с. V 199, 201.
Р я буха с. IX 4 1 0 , 4 1 2 -4 , 4 3 5 . Сапіги V див. Сопіги (С опеги).
Рябинич І. любл. іст. IX 1126-7: — Саражський пов. і стар. V 210, 3 4 0 .
М атвій посл. X 4 1 . Саксонія V I 37. 266.
Рясна IX 11 6 7 , 12 0 2 . С амбори Іван і Павло шл. V 240.
Рюрик Ростиславич кн. київ. II 7 2, 7 4 - Санжарів м. V I 10. 14; V II 58. 111;
5. 77, 101, 1 9 3 -4 , 1 9 8 -2 0 7 , 2 0 9 -3 3 , X 1 2 6 -7 , 1 4 7 , 1 6 0 , 16 6, 185.
2 8 8 , 2 9 8 , 309-10, 3 4 2 , 4 0 8 -1 4 , 4 4 6 , Сарай м. V I 5.
4 4 9 -5 0 , 521, 5 3 1 . Саржина с. V I 266.
С аригозін М арко V I 4 4 2, 4 4 3 .
Саблинський X див. Ш аблинський. Сатанів м. і вол. V 80; V I 101, 250;
Савдарати нар. І 1 18, 120, 1 24. V II 217; V III-3, 57, 71; IX 52, 69,
Савири нар. І 161, 2 2 8 . 70. 76. 24 3. 5 5 1 . 1102, 1106.
Савмак цар І 9 9. Сатановський А рсеній ред. V III-2, 97 .
С авромат цар І 100. Сатиїв с. V I 104.
Саврань p. V II 101: IX 3 79, 4 4 4 , 1037.
Сагайдачний-Конашевич П етро гетьм. 2 9. 2 2 1 . 302. 312. 3 2 1 . 3 2 3 . 3 2 4 .
VII 2 5 2 , 312, 3 5 5 , 3 6 5 . 3 6 9 -8 6 , 3 9 0 - 326. 330. 352. 35 4 . 40 4 . 5 4 7 , 620,
1, 413. 42 6 -37. 4 5 0 , 4 5 9 -6 1 . 4 6 4 -8 . Ян поль. пис. гетьман лит. IX 59 4 ,
470 -78 . 4 8 5 -7 . 4 8 9 -4 9 2 . 57 5 . 583-3; 5 9 5 , 706, 750, 780, 1096, 1165, 1171,
IX 857. 971, 99 9; X 254. 1327, 1353. 1376, 1380. 1398, 1 4 1 9 .
С агіб-ґерай хан V II 32, 106. 1 420. 1439. 1458. 146 3 . 1 4 6 7 , 1547,
Саковский V II 503. 1550.
Самоватий Матвій ват. V II 163. Сарбєвский стар. граб. IX 299.
Самуілович Євтихий V II 414. Сартлан-мурза крим. IX 55 6 .
Сасько Федорович полк. VII 2 0 4 . 214, Сасі С. де, орієнт IX 9 6 7 .
216. 2 2 1 -3 . 281. 28 2 , 291. Сафонович IX див. Софонович.
Сахнович Олехно зем. V II 563. С ахно сот. глух. IX 4 1 5 .
Сахновський єп. пин. V II 501. Сахнович Григ., полк, миргор., див.
Сасів Ріг уроч. V II I -1, 2 0 7 . Лісницький-Сахнович Гр., — Вірме
Сафонович Теодосій ред. V III-2, 9 7. нин депутат Львова до Хм IX 1117,
Сахнівка c. V III-2, 1 87. 1118.
Сабатай бен-М еір V III-3, 32. 3 8 . 39. Саченко Конон коз. IX 433.
Сапіга V III-3. 25 2 . Саоаоов c. IX 8 8 3.
Савич Семен п-ик V III-3, 27 5 . Савур (Сава) Могила ур. IX 185. 187.
Саватій ігум. Медвед. м-ря IX 4 7 0 . Садківці IX 194, 195.
Савелов IX див. Савич. Саксагань p. IX 4 6 3 , 556.
Савич Семен полк, кавів. IX 2 4 5 , 2 7 6 , С амбор c. IX 433.
286. 287, 291, 3 1 8 , 501, 870. 8 8 7 - Самгород м. IX 4 9 4 , 1410.
89 2 . 8 9 5 -8 9 7 , 9 0 3 . 1523; — Пашко Самоіи-Уйвар м. IX 1321.
суд. X 10 5 . Сандомир м. IX 1 314, 1 3 9 2 , 1 398,
Савказі-аґа бей перекоп. IX 2 4 2 , 243. 1 456. 1457. 1461.
Савостьянович Микола IX див. Себа- Сан-Кермен ур. IX 306 .
стьянович. Сатоз (Ш атова?) c. IX 69 8 .
С аґредо Нікольо венець. посол IX 46- Сафронів Гр. воєв. X 167.
50. 52. 53. 84. 141. Сахненко Гр. X диз. Лісницький; —-
Сакаль-мурза IX 612, 517. Лаврін посол X 20 2 .
Салай вид. автобіографії Кеменя IX Сбислпва Святополківна II 99.
1467. Свенельд воєв. І 204. 205, 413, 42 4 ,
Салганаш посол хана до Хм. IX 1 451. 4 2 6 . 438. 4 7 8 -9 .
Салім-аґа X 145. Святополк син Володим. кн. І 307, 487,
Салтик шл. IX 1 5 2 2 . 494. 5 3 1 -5 3 2 .
Салтанов Борис путивль. воєв. IX 57. Святополк Володим. (..окаянний”) II
Самара посол коз. IX 34 6. 2-14. 16. 44. 3 0 4 -5 . 36 3.
Самарин Гавр. моск. посол IX 835, Святополк Ізясл. кн. київ. II 71. 77. 81-
900 -9 0 3. 1 03. ПО. 113. 117-8. 193, 281. 283,
Самійло полк. коз. IX 229: — суддя, 29 0 -1 . 302 . 3 6 4 -5 , 3 9 0 . 39 2 . 395-6.
див. Зарудний. 410-13; III 2 1 4 . 216. 218, 2 2 3 , 225,
Самковський війт київ. IX 1269. 229, 250, 420; V 29.
Самовидця літопис IX 701, 7 5 3 , 88 4 , Святополк Мстнсл. кн. II 141, 152,
96 9 , 1046, 1141, 1156, 1222, 13 5 9 ; 167, 365. 431.
див. ще Ракушка; — літ. X 126. Святополк Ю р. кн. туров. II 308-9.
Самойлович Йов IX див. Сомкович; — 444.
Тиміш X див. Прокопович М. Святополк Яросл. кн. туров. II 197.
Самуель Старий арендар IX 2 6 7 , 284. Святослав син Ігоря київ. кн. І 232.
Сапіги литов. магнат, рід IX 7 1 5 , 1173. 23 9 , 410, 4 1 1 , 414, 416, 4 1 8 , 419.
— Лев Казімір підканц. лит. IX 10, 421, 4 2 2 , 44 5 , 4 5 8 -4 7 7 , 512.
digitized by ukrbiblioteka.org
Святослав Яросл. rh . І 3 1 0 . Свистельницькі V I 240, 611, — Никан-
Святослав кн. руський (X в.) II 5 2 7 . дро шл. V I 239.
Святослав Володим. кн. дерев. II б, 7. Свож с. V I 14 9.
Святослав син Волод. Давид. II 184 , Святе оз. V I 186 , — село V I 209, —
325. ріка IV 218.
Святослав Всеволод, кн. київ. II 141, Сварем'є с. V II 42.
150-1, 158, 1 73, 1 7 6 -79 , 182, 18 9, Свєрчовський Ян ротм. V II 94, — ротм.
2 0 1 -1 6 , 224, 23 1, 2 6 5 , 2 9 7 , 322, 324, і начальн. в молдав. поході V II 147-9.
3 2 6 , 3 3 5 , 3 6 5 , 393, 4 39 , 4 5 0 , 531. Свирговський гетьм. V II 148 див. С вєр
5 3 4 , 53 7-8; III 2 0 5 , 2 2 4 -5 , 229, 287, човський.
3 8 1 , 419. Свиридович Харлик коз. VII 375.
Святослав Всевол. кн. переясл. II 343. Святогорець И оси ф ієромон. V II 5 8 5 .
Святослав Ігор. кн. волод. II 230, 3 9 7 , Свежовский шл. IX 2 9 2 .
401; III 2 1 -3 , 2 5, 2 7 -8 . Свідзіньского колекція IX 77 8 .
Святослав Мстисл. II 2 2 8 , 366 . Святополк-Четвертинський IX див. Чет-
Святослав М ономах. II 118. вертинський.
Святослав Ольгович кн. черніг. II 104, Свея IX див. Ш веція.
137-8, 140-1, 147, 149, 151, 154-160, Свина дорога IX 40.
164, 170-3 , 176, 1 7 8 -9 , 1 82-5, 189, Свислоч IX 1110, 1 1 5 5 , 1 2 4 5 , 1272.
325. 4 3 8 -9 , 5 2 5 , 5 3 4 ; III 204. 215, Святоюрська гора IX 1116.
2 2 0 , 2 4 9 , 3 8 1. Севруки с. І 19 9.
Святослав Яросл. кн. київ. II 2 8, 47, Сейм і П осем ’я І 11. 193. 194, 2 9 5 і
52, 57, 6 1 -7 0 , 2 6 8 , 3 15, 317. 3 31 ; 303; V I 2 8 3 . 287; IX 4 1 4 -5 , 1 0 1 2 .
III 217, 225, 362, 412, 4 20, 4 5 7 . Селище с. І 29.
Святослав кн. липов. III 1 5 4 , 183-4; Семендер м. І 194, 301. 461.
— кн. київ. V I 24. Семигород (Трансильванія) гори І 45,
Святослав Гліб. кн. брян. III 1 81 . 129, 13 5, 221, — його укр. колоніз.
Святослав Мстисл. кн. карач. III 18 1. І 221, 2 2 4 , 225, 5 5 8 . 559.
Святослав м. II 78. Семигород м. V 374; V I 60-1, 611; V II
Святоша Давидович кн II 9 6 . 333; III 202, 2 0 4 , 2 4 6 -7 . 2 5 0 ; V III-1, 228.
4 18. 239; V III-3. 10 3. 105, 13 2 , 135, 136,
Свинь p. II 5 9 9 . 165 . 1 8 4 . 193, 240; IX 33 , 37, 44.
Святогорський манаст. II 3 7 9 ; V III-2, 45, 49 , 54, 72 . 83, 88, 94. 98, 102,
38. 126, 128, 140, 141. 143, 144, 150.
Свитригайло в. кн. IV 70, 72, 83. 166, 1 6 6 , 188, 206, 207, 218, 232, 2 3 5 .
173 , 17 7 . 178 -9 . 180-86, 1 8 7-19 2, 2 5 2 . 254. 312, 42 9, 4 4 4 , 44 9 . 4 5 0 .
208, 2 0 9 -2 2 4 , 2 2 5 -2 4 2 , 2 6 6 . 2 6 8 . 4 6 6 . 4 8 3 , 4 8 4 , 4 9 8 , 5 0 8 , 510. 5 1 1 ,
2 9 1 . 3 0 9 . 3 18. 4 7 5 -4 7 6 . 4 8 1 . 51 5; V 517. 518. 5 2 0 . 5 2 2 , 5 2 7 , 5 2 8 . 531.
9, 12, 39 , 23 0 , 262, 2 7 7 , 289. 403, 53 3, 5 4 1 . 572. 5 7 3 , 5 7 8 . 7 7 3 , 9 0 3 .
4 04, 4 31, 4 4 9 , 4 5 2 . 4 5 9 . 5 1 8 . 519, 1103. 1105. 11 07 . 1 109. 1 1 4 7 . 1 183.
528; V I 147, 149, 150, 2 4 9 , 3 5 8 , 3 59 ; 1186. 1 1 88 . 1 190. 1208, 1213, 1240,
V II 11-3. 124 8, 1274. 1278, 1279, 1283, 1 2 8 8 ,
Сваричевичі с. V 129. 12 9 5 , 1296, 1300, 1302, 1 3 0 4 . 1 306,
Сваричів манаст. V 2 6 2 ; V I 2 3 7 . 1310, 1320, 13 22 , 1331, 1332. 1336.
Свида с. V 2 1 8 . 13 39 . 1 356. 13 64 . 1 3 6 7 . 1 3 8 8 , 1394,
Свистельники с. V 1 6 4 . 13 97 , 1427. 1430, 1433. 1434. 1 4 3 7 ,
Світильно X 2 6 8 , 321. 1440. 1 4 7 4 . 1 4 7 5 . 1489. 1 546. 1549,
Свірські кн. V 2 9 , 3 2 . 1550; X 14 -6 . 57 . 63.
Сваричовські V I 240, 611, — Андрей- С ерет p. IX 2 4 3 . 5 4 1 . 5 8 2 . 625; - д у
ко V I 2 3 7 . найський І 10. 129, 132, — дністрян
Свидниця V I 626. ський І 34.
Сербряний м. II 6 0 0 . Семенів ріг ур. VII 67.
Серенч м. II 4 92, 502. Сенча м. V II 2 5 7 .
селянство III 3 1 5 -2 9 , 3 3 7 -4 2 . Серафимович Ж дан коз. VII 25 0 .
Семен Михайлович кн. новосиль. III С еребрія с. V II 14.
180. Сецеґіньовский Я куб ротм. V II 30, 94.
Селинко Чермний бояр. III 4 7. Себастьянович з хоругви Потоцкого IX
Серапіон єп. III 4 7 4 , 4 7 7 -8 . 1025, 1026, — посол Радзєйовского
Сергій Олександрович кн. III 187. до Хм. IX 1163, 1164, 1170, 1179,
Семен Олелькович кн. київ. IV 17 3 , 1180.
2 4 7 , 249, 2 50, 2 5 4 , 2 6 6 -7 , 270. Себеш Ференц посол IX 1 2 3 7 , див. Ш е-
Семен кн. степан. IV 12 2 . беші.
Сендомирска зем. і м. IV 34, 50, 243, Селепчені Ю рій угор. канцл. IX 1339,
331; VI 34, 35, 3 7 -8 , 75, 110, 173, 1340.
174, 217, 3 7 2 , 5 7 6 . Семен полк, прилуц. IX 419, 420, —
Сенько Олизарович стар. IV 258. полк. уман. IX 1002, — чигир, коз.
Серенськ м. IV 2 7 8 . IX 114; X — служ. Хм. 164.
Серпейськ м. IV 2 7 4 , 2 7 7 . Семенів Іван бурм. київ. IX 74 6 , —
Сєніцкій Мик. IV 355, 357. Тимофій сотн. бабан. 721, 1069,
Сераковский воєв. ленч. IV 3 9 5 . 1070.
село V 1 3 1. Семенець полк, канів. X 316, див. Ле-
Семашки, Семашковичі V 32, 500; VI ванович.
277, 598 ; — стар. луць. V II 211-4, Семичов М их. брян. двор. IX 634.
— Олекса слуга печер. IX 7 4 7 , — Семко сотн. коз. IX 433
слуга Вишнев. IX 78, — ротм. IX Сендомирський посл. до Хм. IX 246.
412 -3 . Сенька Білорусець бранець IX 1358.
Семен кн. київ. V див. Олельковичі. Сенча писар X 207, — м. 207.
Сербиновські шл. V 95. Серафимович Войцєх стар. глух. IX
Семигиновські V I 240. 415.
Селецькі V I 240. Сербин П етро шл. V I 240, —- Ференц
Семен Сідлар V I 45 7 , 4 6 0 . IX 1042, див. Рац., — Іван полк,
Селянка с. V I 26 6 . брасл. X 133, 1 3 9 , 227, 2 5 4 -5 , 262,
Серадзь м. і зем. IV 2 0 0 , 224; VI 372. 2 6 4 -6 , 2 6 8 -7 0 , 273 , 357.
Сенькович Михайло шл. V I 23 6. С ербул IX див. Статраш.
Середземне море V I 4, 5, 20-2 2 , 6 08; Сергеевич В. іст. IX 86 7 .
IX 131, 1 1 6 4 . С ерклан-мурза IX 899.
Серет p. V I 60. С еф ер-аґа IX 6 9 5 -6 9 7 , 9 5 9 , — аталик
Серкизів V I 77. IX 5 5 8 , - товмач IX 693, 706, 708.
Сєнявскі шл. VI 275, 2 7 9 , 283; — Гі- С еф ер-К азі (або Ґ а зі)-а ґа візир хан.
єронім VII 9 6 -7 , — Мик. гетьм. кор. IX 68, 14 8 , 166, 2 8 8 , 3 1 5 , 4 2 9 , 430,
VII 94 -5 , 9 7, 9 9, 110, 116, — Ярош 5 5 7 , 592, 631, 6 6 6 , 6 7 0 , 6 7 6 -6 7 8 ,
VII 99; - Ад. V III-3, 56, 58, 118. 6 8 1 , 6 88, 6 9 3 , 6 9 5 -6 9 8 , 70 0 , 703,
Сєцехів м. V I ЗО, 33. 707, 709, 710, 71 3 , 718, 721, 731.
С еадат-ґерай хан. VII 60, 87, 93, 5 48. 7 6 0 , 8 8 8 , 891, 9 5 6 , 9 5 7 , 1066, 1068,
Севрук Цецюра VII див. Цицюра. 1099, 11 01 . 1144, 1 146, 1 3 5 6 , 1466;,
Селява Ант. ігумен V II 453. X 59, 107.
Селява Антоній митр. VIII-2, 101. Севастянівка IX 111, 112.
Селява Антоній київ, уніят. митр.I X 32, Седнів M . IX 326, 3 8 1 , 382, 3 8 7 .
1517. Сейни королів. IX 1272.
селянство східньої України V II 42-3, Селдлуки м. IX 1223.
55 -7 , 400-2. Сербія Біла І 2 1 1-3.
Семакович Сидор полк. коз. VII 473.
digitized by ukrbiblioteka.org
Ссдліска м. IX 1 1 8 1 . Симбірськ м. IX 5. 1226.
Сильвестер ігумен І 5 8 9 , — митр. V „Синиця город” IX 721.
див. Велькевич, — митр. V I 3 3 2 , 35 3 , Сирець p. IX 851.
— митр. круп. IX 6 4 5 , — ігум. ман. Сикра p. IX 5 7 0 . 1107.
IX 7 9 7 . Ситенка p. IX 283.
Синелець II див. Синець. Сінди нар. І 98 .
Синелець м. III 2 9 4 . Сіверяни і Сіверіцина І 190, 193. 1 9 6 ,
Синець м. II 3 5 6 -7 , 601. 25 9 , 3 39, 3 6 5 , 410, 411, 4 1 5 , 4 2 5 ,
Синець ур. IV 87. 4 8 7 , — територія І 1 9 3 , 5 5 5 -5 5 6 , —
Синін міст м. II 5 9 9 . теорія їх великоросизму І 1 9 7 -1 9 9 ,
Симон сп. володим. III 3 8 0 , 4 1 7 -1 8 , 5 5 5 -5 5 6 , — їх культура І 253, —
4 8 3 -5 . похорон І 2 5 7 , 2 59, 262, 2 6 5 , 2 6 7 ,
Синевідський ман. III 150. 270, 41 5, — шлюб І 340; — Сівер-
Синя вода p. IV 79, 80-2, 8 7 , 91; IX щина II 8, 19, 29, 45, 312-5; IV 65,
309, 320, 563, 1136. 72, 78, 94, 161, 1 6 6, 167-9, 174,
Сикора Яцек V 4 3 6 , 4 3 7 . 17 6 , 178-9, 1 8 5 -6 . 204, 2 2 3 , 23 5 ,
Симеон екзарх молд. V 3 9 5 , — митр, 2 4 5 , 2 7 4 , 2 7 9 , 2 8 8 , 327. 33 2 , 4 2 2 ,
київ. V 411 -2. 4 5 2 -3 , див. ще Чернігівщина; V 2,
Симон патр. V 530. 1 3 1 , 539; V I 2 8 7 -9 ; V II 26, 123,
Синьків с. V 2 68. 163, 325, 3 3 2 -5 , 3 3 7 , 3 7 6 , 3 7 7 ;
Сирпутєвичі пани V 3 2. V III-3, 20 , 29, 3 0 -3 2 . 34, 35, 179,
Сикст папа V I 5 6 1 . 184, 214, 2 56; IX 21, 38, 40, 74,
Сильно с. V I 1 4 9 . 3 2 5 , 381, 4 07, 4 3 3 , 460, 472. 8 7 4 ,
Синевідсько с. V I 24; IX 1323, 1 3 8 4 . 92 9 , 936, 9 62, 115 7 , 1158, 1508,
Синів с. V I 1 8 6 . 1545: X 341.
Синява ріка і село V I 190; V III-3. 60. Сінна ст. І 98.
72; IX 2 00, 217, 1343. Сіраки нар. І 100, 12 1 .
С инюха p. V I 9; IX 1 4 5 5 . Сімоць м. III 157.
Сирія V I 4. 13; IX 9 8 3 . Сіль м. V I див. Стара Сіль; V II 137,
Синоп M . V II 3 4 6 -7 , 3 4 9 . 501.
Ситківці с. V II 15. Сілець с. V I 152.
Сивий Харько коз. IX 591. 66 1 . 6 6 4 . Сіннівські V I 611, — Гліб. Мик. \ І
Сивцов Микита стріл, сотн. IX 1 2 0 3 , 2 3 7 , 2 3 9 , — Сенько шл. V I 2 3 7 .
1 210 , 1213 , 1 2 2 2 -1 2 2 4 , 1255. 1260. Сінниця с. V I 268.
Сидоренко (чи Сидорович) Кіндрат по Сіверний Іван коз. V II 153.
сол Хм. IX 889. Сіверські уходи V II 53.
Силич полк. черн. X 136, 316. Січ (З ап .), Січа V II 57, 1 3 9 -4 0 , 2 8 0 -1 ,
Симоновський П етро укр. іст. IX 807. 3 5 6 , 369, 3 9 2 . див. ще Запоріжжя;
Сипковський Степан слуга печер. IX IX 9 7 2 ; X 83. 102, 1 0 4 -5 , 1 1 1 ,
74 7 . 1 1 6 -8 , 124-6 , 128, 138, 151, 160, 223.
С ип’ягін капіт. X 49. С ічена-Щ ока Дмитрашко зап. X 85.
Сіауш баша сілістр. IX 4 9 8 , 513, 5 1 9 ,
Ситьков Ів. бурм . IX 850.
8 9 3 . 9 2 8 , 9 4 4 . 9 5 1 , 9 5 2 , 9 5 6 , 1021,
Сибір IX 9 3 6 , 96 9 : X 56, 131, 162,
1023. 1 0 6 3 . 1064. 1073. 1078. 1137.
197; — приказ, справи IX 9 1 9 , 920,
Сідлович служ. IX 38 7 .
922, 9 2 5 -9 2 7 , 9 3 7 , 9 4 8 -9 5 0 , 9 5 2 ,
Сіляді Ол-др ( Szilagryj S a n d o r ) іст.
95 3 , 9 5 5 , 9 5 6 , 9 5 7 , 9 5 9 , 961, 1014,
IX 5 10. 522. 5 2 3 . 7 7 9 . 1105. 1 3 0 4 ,
1 0 2 4 -1 0 2 7 , 1028, 1 0 3 5 , 104 6 , 1054,
10 68, 1070, 1074, 1 0 7 9 , 1 0 8 1 , 1089, 1432, 1 4 3 3 .
1102, 1105, 1 1 5 9 , 11 6 6 , 1186, 1 2 0 0 , Сільніцкий поль. посол IX 1018, 1019,
1 2 15, 12 1 6 , 1219. 1230, 1 2 3 3 , 1237, 1189.
1238, 1241.
С ірбу (S irb u ) І. іст. IX 33, 4 8 4 . 5 1 0 . скарбниця військ. V II 298. 300.
Сірий Семен посол гетьм. IX 4 1 6 . Скаревський Федор V II 414.
Сірко кош. IX 87 3 . Сквира м. V II 2 5 7 .
Сіцинський 3. О. іст. IX 240. Скит Манявський VII 525.
Сівськ м. і вол. VII 377; IX 76, 127, Скочищів с. VII 18.
204, 223, 292, 370, 4 0 5 , 4 3 3 , 4 3 4 , Скидан Павло V III-1, 2 52, 2 5 9 , —
4 6 7 , 46 9 , 47 1 , 682, 6 8 6 , 9 2 9 , 981. Карпо VIII-1, 252, 259 , 2 6 1 -7 , 270,
1192; X 1 54, 179, — столу справи IX 27 2 , 2 7 5 , 280, 2 83, 300, 304.
8 8 4 , 886, 9 3 9 , 951, 1014, 1018, 1019, Скаршевський Ж иґмонт посл. корол. IX
10 2 4 , 1 0 2 5 , 1049, 1 0 9 8 , 1137, 1164. 490, 4 9 2 .
1228, 1352; X 62, 89, 143, 229, 255, Скачок IX див. Скочок.
2 5 7 , 259, 314. Скобієнко Савко коз. IX 575.
Сілістрія м. IX 498, 519. 5 3 7 , 9 4 4 , Сковорода Гр. укр. філ. IX 1479.
1294. Скорина Абрам IX 4 7 1 ; — міщ. буж .
скелети скорчені І 41. — фарбовані на X 84.
червоно І 42. Скоробогатий коз. посол IX 1186,
Скити І 5 6, 89, 90, 100, 102, 103, 105, 1219, 1 2 2 9, 1 2 3 0 , 1 23 2 -1 2 3 5 , 1237,
121, 122, 123, 125, 126. 128. 129, 1238, 1258, 1 3 7 7 .
134 , 150, 161, 542, 5 4 3 , — етногра Скоробогатько осав. X 316, 323.
фія І 110, 111, 5 4 2 -5 4 3 , — культура Скочок чи Скочко Іван чигир, коз. IX
І 52, — побут І 11 3-1 16 , — ск.-сарм. 5 9 7 , 6 6 3 , 1367.
похорон, тип І 114-115, — ск.-сар. Скрицький Андрій підписок IX 65 9 .
археологічний тип І 5 6 , 1 1 2 -1 1 3 . Скулі-аґа нач. стрільців IX 5 1 7 .
Скіліца І 5 6 7 , 5 6 8 -5 6 9 ; II 559. Скалат м. IX 1 46 6 , 1 4 6 9 .
Скіль цар І 89. Скавина м. IX 1390.
Скіляк т. зв. І 92. Сколе IX 1 3 2 3 .
Скімн т. зв. І 87. Скура шл. X 2 7 9 .
Скіри нар. І 89. 120, 132, 137, 1 40, Скуратов П . стольн. X 1 9 4 -5 , 214-22,
1 43. 2 3 3 -5 , 2 4 4 -6 , 319.
скотарство на Укр. І 38, 2 5 4 -2 5 8 . Славія І 196.
Скала м. IV 89, 9 0, 175, 162, 199; V Словаки і укр.-слов. стичності І 11,
269, 315, 3 1 7 ; VI 78, 101; V II 517; 214 -2 1 5 , 2 20, 5 5 8 .
IX 243, 1 1 0 4 -5 , 1113-4. Слов'янщина, Слов'яни І 65, 68, 71,
Скиргайло кн. IV 1 6 1 -2 , 165-6, 169-70, 72, 74, 75, 77, 78. 79, 81. 83, 102,
172-3, 17 6 , 4 5 6 , 4 6 6 , 4 7 3 -4 . 515; 111. 116, 132, 14 1 , — ім’я І 77, -
V 11, 4 4 9 , 4 5 7 ; V I 357; V II 10.
диференціяція І 79, 80. — міграція
Скалат м. V 2 6 8 .
І 80, 81. 162-171, див. ще антроп.
Скарга Петр V 542, 543, 5 4 4 , 54 6 .
тип, праслов. правітчина, україн. ко-
54 7 . 54 9 . 559. 6 0 6 , 608, 609, 612;
лоніз.
VI 331, 332, 3 3 6 . 4 2 5 , 4 46 -4 7 , 4 5 7 -
8, 4 6 1 -2 , 482, 4 8 7 , 4 9 2 , 5 4 5 , 546. Слов’янсько-литов. група І 67, 68, —
549, 553, 5 5 6 -7 , 5 6 1 , 5 6 4 , 59 6 , 6 2 8 . розділ І 68, — слові-литов. культ. І
629, 63 0. 248.
скіпщина V 2 7 7 , 279. Случ p. І 9, 200, 308; II 3 6 8 , 374; III
жупля V 1 55, 156. 84, 155; V III-3, 53, 5 4, 60, 79, 81.
Склір магістр І 472-3, 49 6 . 4 9 9 . 152, 155, 158, 160, 181. 183, 212,
Скорина Франциск V I 3 7 5 , 3 7 6 , 377, 220, 2 2 4 -2 2 6 , 2 31. 2 3 4 . 235, 273; IX
391, 4 2 7 , 4 2 8 -4 3 1 , 47 3 , 613, 614. 17, 163, 3 0 8 , 1115, 1138; X 276, 279,
Скумини VI 5 9 8 . 280, 3 4 4 .
Скумин-Тишкович V I 5 2 0 , 521. Слуцьк м. і князів. II 188; IV 174,
С калозуб осаул VII 24 4 -5 . 2 8 7 , 5 75. 214, 2 6 8 , 2 8 7 , 33 2-3; V 47 3 , 580;
57 7 . V I 4 3 5 . 468; V II 2 3, ЗО, 208, 213-
digitized by ukrbiblioteka.org
90; IX 14, 9 4 9 -5 0 , 1090. 1192. 1 2 0 7 . V I 14. 170. 3 5 7 -8 . 3 6 2 -3 ; V II 1 2 3 ,
1209. 1217, 1269-72. 1 275. 1283. 332. 3 65 : V III-1, 202-3. 205-6;
1 3 2 7 , 1 3 9 8 . 1 4 6 9 . — князі V 2 9 , 3 1 , V III-3, 10 3 , 105, 132, 1 3 5 -6 . 165,
36; V I 3 6 0 , 4 3 5 , 4 4 8 , 5 9 8 , - Ю рій 184, 193, 2 4 0 ; IX 14, 37, 42,
V 5 4 5 ; V I 4 4 3 . — братство V I 4 3 4 . 121. 1 2 7, 203, 221, 2 5 7 , 270, 2 7 1 ,
Случеськ м. II 301, 3 0 3 -4 , 3 0 7 . 321, 4 0 5 , 407, 415. 4 6 0 , 467, 503.
Слобідщина (С лобож ан.) X 2 3 0 . 2 5 5 , 5 6 6 , 6 4 6 , 682, 720, 7 6 9 , 77 3 , 7 8 8 ,
350. 808, 811. 816. 839 , 861, 8 8 8 , 8 9 0 ,
Слобідка с. і манаст. V 276; V II 4 2 . 8 9 2 , 9 05, 906, 909, 9 10. 921, 929,
Слободиіце с. і м. V 2 1 6 , 218; V II 20, 9 3 1 , 9 3 4 , 9 3 7 , 951, 9 5 6 , 961. 973.
257, 260. 1021. 1 02 2, 1 0 2 6 , 1078, 1 0 7 9 , 1081,
Словита с. і ман. V 187, 2 6 2 . 1083. 1202, 1203. 1216. 1226. 1245.
слуги V 4 6 , 4 7 . 108, 120, 1 3 8 -4 8 , - 12 5 5 . 1258. 1277. 1 287, 1396, 1516.
замк. V 13 8 , 1 4 0 -2 , — ордин. V 139, 1 5 1 8 -1 5 2 0 , 1522.
141, 145, 146, — панцирні V 1 3 8 -4 0 , Смильно (S z e m e lla ) c. II 4 5 8 .
— поленицькі V 1 3 9 , 1 41, — путні Смерди III 3 1 6 -9 .
V 1 3 8-41 , — сотні V 147-9, — сл у смеоли V 107. 14 6, 147 .
ги V II 12. 19, 4 2 . Смотрич м. IV 88. S0. 175. 192. 193,
служ ебне право V 82. 199; V 3 0 8 -9 : - ріка V I 221: IX
служ ебні люди V 138-48. 2 3 9 . 2 4 3 . 5 4 9 -5 0 .
служ би V 46. 4 7 . 6 5 . 66, 6 8 -9 , 70. 71, Смолів манаст. V 2 6 3 .
86, 87, — невольна V 114, — тягла Смолино c. V 171.
V 114. Смолинь манаст. V 2 63.
Слободинська вол. V I 2 81. Смольниця c. V 375.
Слупиця зем ’янин V II 15, — Богуш V II Смольницький манаст. V 263.
50. Смольницький ман. V II I -1, 165, 181.
Славнецький Єпіфаній ред. V III-2, 9 7. Смотрицький Мелетій V 532; V I 334,
Сльозка М их. V III-2, 9 3 . 108. 4 8 4 -5 . 4 9 1 . 4 9 5 , 560. 5 8 6 . 5 9 4 -9 .
Слабченко М . іст. IX 8 6 8 . 629; V II 392. 4 14, 416, 425. 4 3 6 ,
Слаковський Ів. IX 615. 4 5 0 -1 . 4 5 5 . 4 5 7 , 4 9 8 . 504: V III-1,
Слизький Гнат коз. IX 1201. 6 -8 , 10-3, 15-9, 7 4 -8 4 , 93. 96-7, -
Словіковский кс. IX 1 5 1 3 , 1514. Герасим V I 460. 46 2 . 4 6 6 -8 . 4 7 7 ,
Слонєвский посол корол. поль. до Хм. 4 8 4 -6 , 4 8 9 -9 5 . 59 4.
IX 1 3 3 3. Смера Іван V I 4 3 3 .
С лужка підскарбій IX 406. Смеречанські V I 2 4 0 .
Слобідщина IX 3 1 4 , 1 0 4 9 , 1091, 1229, Смольник c. V I 2 2 3 .
1230, 1 5 4 5 . Сметанка Єроним підстар. краків. IX
Славатичі IX 1 4 6 0 . 267.
Словечна p. IX 224, 3 2 3 , 1253. Смоляга V III-1. 253 . 2 5 6 .
Слоним м. IX 4 0 4 , 6 3 8 . Смяоовський Якуб V III-3. 112, 115,
Сміла м. І 36 . 116, 118, 1 1 9 , 121. 122. 128. 140.
141. 1 5 6 -1 6 1 . 163. 164. 166, 167,
Смоленськ м. і зем. І 1 8 4 . 2 8 3 , 41 3 ,
4 1 4 . 4 2 2 . 4 8 7 . 552; II 6. 17. 4 5 . 4 7 . 171. 17 6 -1 7 9 , 19 5 , 20 5 , 216.
5 2 -4 , 62 . 6 9, 71, 78, 8 7 . 9 9 . 118. Смяоовский посол поль. IX 11. 640,
121, 139. 152, 154-5, 1 5 7 -8 . 160. 1531.
1 6 9 , 1 7 7 -8 , 1 8 4 . 196-7, 199, 2 0 4 -8 , Смірнов V III-3. 59, 103, 163. 17 4 , 185.
2 0 9 , 2 1 7 , 2 1 9 -2 1 , 223, 2 3 4 -5 , 2 4 0 -1 , - іст. IX 2 2 2 -2 2 4 , 22 8 . 321. 326.
2 4 3 ; IV 6 4 -6 6 . 8 6 , 168, 2 0 4 . 21 7 . 329. 331. 332. 3 4 8 . 3 6 3 . 920.
2 1 9 . 220. 2 3 4 , 2 5 3 . 2 7 3 . 279. 280. 956, 1 539. 1 5 4 3 . 1 5 4 6 .
290, 3 1 3. 34 3 . 3 4 5 . 361. 4 22, 4 5 2 ; Смольский поль. ротм. IX 3 2 4 .
Сміла м. IX 426, 5 6 4 , 6 8 8 , 811, 827, 3 1 2 , 3 1 4 , 38 8 ; — Богдан шл. V II
1010, 1300, 1450; X 149. 4 22, — Стрет, двор. V II 108, 133.
Сміле м. X 16, 31. Сомино с. V 134.
Сновськ м. II 5 7, 599. Сопіги V ЗО, 31, 3 3, 3 7, 4 1 3 , ~ Іван
Снопород м. II 6 01; V III-1, 2 9 9 , 3 0 0 . V 3 4, 413, 5 3 5 , 5 3 6 , 537-8; V I 280,
Снепород ур. IV 87. 5 9 8 , —■Лев V I 4 5 0 , 5 6 0 ,—Андр. V II
С н і(е) пород p. V 285-6; V I 2 8 5 -6 , V II 330, - Лев V II 33 4 , 374, 4 5 1 , 4 5 3 ,
70, 176. 4 6 4 -5 , 501, 511, 521, - Ян V II 323-
Снятин м. II 346; IV 56; V 2 5 2 , 2 6 9 , 4, — П. гетьм. литов. X 44, 85, 27 6 ,
434; V I 59, 60, 91, 9 9, 100, 1 7 8 ,2 1 3 , 2 8 4 -5 , 2 9 4 .
278; IX 700, 702, 1 4 61 . Сотники, соцькі V 289, 291, 2 9 7 , 3 0 9 ,
С ож p. І 6, 171, 187, 193; V III-3, 22 5 - 3 6 5 , 3 6 6; V II 174, 2 8 2 .
6; IX 2 2 4 , 932, 9 3 6 , 1153, 1272. сотні люди V 1 4 7 -9 .
Солом'янка І 34. Собішин V I 627.
Собень зам. II 5 7 8 . Созанські V I 240, 244.
Собранці (S z o b r a n c s) с. II 495. Сокольники с. V I 267.
Солива (S z o ly v a , Z olva) с. II 4 6 0 . Соколецький Гринко шл. V I 236, 23 7 .
Сосниця м. II 3 2 8 . Сокуль V I 627.
Соцький III 22 5 , 2 3 6 . Солнечкович Костко шл. V I 2 3 6 .
Соколець м. IV 168, 1 7 4 . Соломирецькі V I 59 8 .
Солхат м. IV 29 7, 2 9 9 , 301, 3 0 5 , 308, Солониця p. V I 2 8 5 .
309; V 251. Соркланово с. V I 3 0 6 .
Собєский Яков V 282: — Ян V 2 7 5 ; Сосновичі V I 5 98.
- Я куб V II 4 7 5 . 4 7 8 . 502, 5 4 6 , 560: Сохачів м. V I 55.
V III-1, 176, 17 8 , 188. С об p. V II 15, 220: IX 4 3 7 .
Собенський зам. V 3 10. Соболь Евтихій V II 421, — Спиридон
Собні зем ’яни V 43. друк. київ. V II 4 1 9 .
Соботів манаст. V 262. Совино с. V II 43.
Созанський манаст. V 263. соймові констит. про коз. V II 162, 16 5 ,
Сокаль м. і Сокальщина V 190. 267, 172, 173-5, 176, 18 2 , 449.
575, 57 7 , 5 8 4 , 5 9 1 , 592; V I 153, Сокирня с. X 147, — привіз X 202-3.
2 2 6 , 261, 389: V II 28, 87, 4 57, 501; Соколовський ротм. V II 147.
V III-3, 15, 83, 194: IX 139, 234, 237, Сокольча с. V II 18, 42.
2 3 8 , 2 44, 2 4 6 , 2 4 8 , 2 5 7 -2 5 9 , 2 61- Сокор Сам. шл. V II 423.
2 6 3 , 27 3 , 2 7 7 , 2 7 8 , 2 8 0 , 315, 45 3 ,
Солониця ур. V II 214, 227-8, 230, 2 3 2 -
4 9 1 , 712, 1164, 1311, 1 3 4 1 , 1342,
4, 351; X 111, 114, 158, 183, 193,
1 3 98, 1426 , 1519; X 358.
226.
Сокіл манаст. V 2 6 8 .
Солтанець ват. V II 106.
Соколів м. V 229, 238 .
соляники V II 55, 58.
сокольники V 1 39, 146, 147.
Сокольські кн. V 32. Сороки м. V II 150, 203, 467; IX 88,
Соколинські кн. V ЗО, 32; V I 598. 89, 96, 445, 4 7 4 , 477, 5 1 3 , 514, 517,
Сокулець манаст. V 2 6 8 . 5 26, 5 2 7 , 531, 53 9 , 581, 5 8 2 , 1025,
Соліковський архибіск. львів. V 5 6 2 , 1104, 1 4 2 8 .
60 6. С офія св., кат. київ. V II 3 9 5 -6 , 501-2;
С ологуби шл. V 32. V III-1. 165, 170, 17 9 , 184; V III-3,
Солодир V 125. 125, 1 55.
Солонка с. V 145, 1 46, 154, 2 7 7 , 27 8 , Сошники с. V II 215.
366; V I 517. Солоницька кампанія V III-1, 3.
Собєский Марко полк. поль. IX 20Ь
digitized by ukrbiblioteka.org
3 4 9 , 3 5 0 , 4 3 8 , — Ян кор. поль. IX Спиридон С атана митр. київ. V 410,
1041, 1045, 1055. 411.
Соколіньский шл. IX 1 04 1, 1 0 4 2 . Спиридон путив. X 164.
Соколовский поль. уряд. IX 4 3 4 . Сподарюк Вас. коз. X 260.
Сокольніцкий ком. Гусятин. зам. IX Спасителев Т имоф ій ЇХ 870, 908, 909.
703. 931, 932.
Сокольский кор. послан. IX 1 194. Спитек-Бжеский Адам сто іьп. ι ι ί η . IX
Сокольський В. проф . IX 8 6 8 . 1400-1402.
С ою вьев С. іст. IX 4 5 . 9 1, 112, 126, 2 1 0 С рок озсїк і V I 240.
23 3 , 4 1 5 , 4 5 1 , 611, 723, 861. 9 0 8 , Сргзнсвским Ізм. а к ід . IX 807.
1073. 1085, 1233. 1 2 4 3 . 12 9 0 . Станиславів м. V 252; IX 176-9, 182.
Солонинка сотн. луком. X 1 8 7 , 190, 200 .
19 5 , 2 04. 2 0 6 . Станислав кн. І 4 8 7 . — кн. київ. III
Сомкович Богдан війт київ. IX 8 4 7 - 173, 175; IV 18, — з. Х одча V
8 5 0 , — Иов (Сумкович, Самойлович) 38. 43 2 -3 . — війт V II 15.
київ, війт IX 7 4 6 , 770, 8 4 7 . С танислав-Авґуст кор. поль. IX 331,
Сомченко (або Сомко) Яким IX 8 7 0 , 11 4 7 .
9 4 8 , 961; — полк, переясл. X 3 2 2 . Станиславський ротм. IX 1457, 1464,
С онцез Ів. моск. оф іц. IX 12 23 . 1 4 7 2 , — хорун. гал. IX 13 1 3 , 1320.
Сосновский стар. Конотоп. IX 7 9 . 4 3 4 . 13 8 4 . — коз. IX 1 27 3, — ротм. X
— Іван слуга печер. 7 4 7 . 15.
Сосницький товм. X 32 6 . Стир p. І 209: II 3 5 9 . 361. 3 7 3 -4 ; V I
С офонович ігумен м-ря літоп. IX 331, 1 4 9 ; IX 2 6 2 -3 . 271. 278. 2 8 2 -3 , 301.
855, 864. 495: X 287.
С оф роній чернець IX 8 5 6 . Стольно с. І 281.
С оф ія Олекс, царівна X 80. С трабон І 121.
Соболівка (С оболів) c. IX 6 6 1 , 6 6 4 , С тугна p. І 3 5. 18 9 , 1 9 0 , 241.
6 6 5 , 9 7 3 , 1 019. Студениця м. І 29.
Соколів Байрак X 223.
С тародуб м., княз. і повіт II 78, 83,
Соколівка c. IX 1043.
3 1 7 , 3 3 0 , 336; III 2 14; IV 67 , 70,
Солобківці c. IX 6 77 , 709.
7 4 , 79, 87, 246, 2 7 8 , 2 8 0 . 4 5 4 -5 ; V
Солониця уроч. V I 285.
170: V II 163, 3 3 4 , 377. 52 1 ; V III-3,
Сорокош иці c. IX 327.
30, 3 2 -4 . 212. 2 3 7 : IX 13. 77. 204,
Сорочинці c. IX 2 0 3 .
220. 2 2 8 , 270, 397, 4 1 0 , 43 6 , 4 6 6 ,
Сосниця м. IX 79, 2 04, 387, 4 1 3 , 434,
4 7 1 , 4 9 6 , 4 9 9 , 502. 7 9 6 , 8 7 4 -5 , 905,
5 0 2 , 5 3 5 , 5 6 3 , 1012, 1 5 4 5 , - повіт
9 0 8 , 1013, 1 2 9 7 , 1 3 8 2, 1422, 1 4 2 4 ,
IX 95, 4 7 2 .
1442; X 122, 2 4 5 , 3 4 8 , — полк X
Сочава IX див. Сучава.
126.
Спаотокиди І 9 7 , 9 9 .
Степань м. II 302, 304. 3 0 9 -1 0 : IV
( Σ π ό ο ο ι ) Spali нар. І 142.
1 9 7 ; V 2 6 3 ; V I 4 9 . 102: IX 4 9 6 ,
Спори (С пороі) І 18. 142.
Спіш II 4 8 8 , 5 0 4 ; IX 1305. 1318; X 2 7 8 .
Спішський з ’їзд і умова III 3 1 -2 . С теф ан 2 кор. угор. II 414, 418. 427,
Спитки шл. V I 2 3 6 . — 5 кор. угор. III 7 7. 98 . — зоєз.
Спитко з Мельштина IV 8 9 , 90, 166, київ. IV 200. 271. 3 19. 331. 333.
1 6 7 , 174. 1 7 5 -7 7 , 178, 4 7 4 -5 . Столп’є м. II 37 0 ; III 32.
Спитко V див. Мельштинські. Стретва (Стретава) c. II 4 9 7 -8 .
спадщинне право селян V 159, 1 6 0 . Строчин (S z o r o c sin ) c. II 459.
Спас манаст. V 2 6 3 . Стряков p. II 601.
С тін ( к ) а Μ. IV 90-1, 175; IX 177, 193- Стужинський ротм. V II 147.
4, 196, 10 2 0 . Старушич Ігнатій V III-2, 97 , 114, 11 5 .
Стрий м. і зем. V 187, 190, 193, 317; Старі Голечинці с. V III-3, 72.
V I 24, 43, 9 1 , 101, 227; V II 98; IX Стрипа p. V III-3. 196, 197.
1313, 1320, 1322-3, 1340, 1 3 8 4 -5 , Стадник М. іст. X 3 3 3 , 3 5 6 .
1 3 8 7 -8 , 1 4 6 6 , - ріка IV 196, 198. Стальска шл. IX 222.
Ставчани с. V 155. Стаматій воєв. молд. IX 513.
Станкевнч Ларивон бояр. V 44. Стаміровский поль. жовнір IX 13.
„старці” V 289, 2 91, 29 7 , 3 5 7 , 3 5 8 . Старий (Старово) Василь моск. гон.
36 5 , 3 6 6 , 3 6 7 . IX 220, 312, 321, 327, 3 2 9 , 401, 6 2 6 .
Старява с. V 375. Старицький М. укр. письм. IX 1015.
С татут Литов. V 18, 28, 3 7, 5 0, 55, Старков Гр. піддячий IX 6 8 5 , 6 8 8 ,
56, 59, 60, 64, 6 8, 71, 72, 23 6 , 2 93, 6 8 9 , 6 9 2 . 730, 8 7 0 , 909, 910, 911,
339, 341, 3 4 2 , — перший V 111, 160. 9 1 3 -9 1 5 .
172, 1 74, 175, 176, 4 54, — другий С тародуб Федір полк. кан. IX 5 6 6 ,
V 100, 101, 112, 161, 17 4 , 4 5 5 , - 734; — Іван полк. кан. X 136.
третій V 112, 114, 174, 175, 236. Стародубець Іван Олекс, вістун IX 5 6 2 .
Стрвяж p. V 194; V I 157, 224. Старушич Кпимент ігумен IX 31. 32,
Стретович Іван V 34, 35. 13 9 , 4 96, 861, 8 6 4 , 9 19; X 136.
стрільці V 139, 142. Стасенко полк. IX 2 6 5 , 266. 2 8 0 .
Стабровский V I 5 7 6 , 57 9 . Статраш С ербул посол IX 2 5 0 .
Ставські V I 6 11. Стенбок швед, генер. IX 1 4 0 6 . 1 409,
Старанці V I 6 2 5 . 1410.
Староконстантинів V I 627; V III-2, 12. Степанов Василь піддячий IX 139. 21 2 ,
Стара Сіль м. V I 2 1 3 , 2 1 5 , 216. 215. 216. 231.
Стародубівщина V I 2 8 7 -8 . Степаненко (Степагоп) посоп X 107.
Станимирський Іван V I 23 9 . - Мкх. X 160.
Стенжиця V I 5 7 5 . Степич (?) коз. IX 1 5 4 7 .
Стовпи с. V I 268. Степко сотн. коз. IX 183.
Стримілець V I 6 2 6 . Стеткевич Богдан піл. IX 1412, 1420,
Струтинські V I 240, 2 45, 6 1 1 . 1 450. — Волод. жовнір IX 927; —
Ступницькі V I 240, 611. піл. X ЗО.
Ставровецький Єремія V II 4 1 4 . С теф ан Георґіца госп. молд. IX 487,
Старжинський полк. V II 3 3 9 . 51 0 -1 7 . 5 2 0 -1 . 5 2 5 -7 . 5 2 9 -5 3 1 , 540,
старости V II 48, 50, 52. 5 4 1 . 5 4 3 , 5 5 8 . 570-3. 579-81, 583,
старший V II 3 6 4 . 3 8 4 . 5 8 4 . 5 8 7 -5 9 2 . 593. 5 9 5 -5 9 7 . 609,
стація V II 171, 2 7 3 , 311. 612. 6 3 9 . 6 5 0 -6 5 2 . 6 5 5 . 6 6 2 . 6 6 6 -
Стеблів м-ко V II 257. 276. 329: V III-1, 6 6 8 , 669, 675 . 6 8 1 . 6 8 5 . 791. 80 8 ,
250, 266; IX 552, 722. 83 5 . 8 9 4 . 896 . 899 . 900-903, 905,
Степанівці V II 4 6 8 . 914. 919. 921, 922, 9 3 9 -9 4 1 , 9 4 3 -
Стецький Іван V II 414. 9 4 5 . 9 4 8 . 952. 987 . 1 0 2 1 -1 0 2 3 . 1078,
Стороженко Андрій полк. коз. V II 334. 1089. 1 1 0 4 -1 1 0 6 , 1 1 4 4 -1 1 4 7 . 1161.
Стрибилі шл. V II 5 4 6 -7 , — Стефан V II 11 8 4 -1 1 87 , 1190. 1208. 1211, 1213,
321, — Филон чаш. V II 422. 12 2 0 , 1299. 1303. 1304, 1 3 1 2 . 1375,
Струсевич Іван коморник V II 4 2 2 . 1428, 1441, 1 5 3 0 , 1547, 1548.
С трусі шл. V I 275, 279-81; V II 99; — Стефан наркалаб IX 5 13, — сердар
стар. брасл. VII 1 65, 18 4 , 195, 208, IX 517.
212-3, 214, 220, 2 2 6 , 233, 3 1 9 , 3 2 3 . Стжалковський посл. X 298.
3 4 3 , — Я куб страж. V II 28-9; — Стефанович служ. Радивила IX 1269.
С~рятин с. V II 406. Стецкий письм. IX 3 0 3 , 304.
digitized by ukrbiblioteka.org
Страдомский А . іст. IX 1973. С удак м. IV 2 9 7 , 29 9 , 300, 302-3, 320;
Стрешнев М арт. стольн. IX 60 9 , 6 4 2 - V II 77.
6 4 4 , 6 5 9 , 6 61, 6 7 8 -6 8 2 , 6 8 5 , 6 8 6 , С урож ці II 377.
6 8 9 , 6 9 2 . 6 9 3-4 , 7 1 4 -7 2 0 , 723, 724, Суздаль II див. Ростов.
7 2 6 , 730, 731, 7 3 3 , 7 3 4 , 76 3 . судівництво III 225 -6 , 2 3 7 , 2 3 9 -4 8 ,
Стрижевский ротм. IX 3 0 9 . 2 5 7 , 28 2 -9.
Стрийковский ротм. IX 1 8 3 . Сулимів с. IV 58.
Стринджа М их. коз. IX 1 47 2, — М их. Супрасль супрасль. манаст. V 2 6 5 , 2 6 8 ,
Іванов зап. посол X 7 8, 107, 1 2 5 , 479, 580.
127 -3 0 , 134. 1 37. 143-4, 1 4 9 , 161, С ухоріче с. V 190.
163. 17 9 , 187-9, 193, 2 0 7 , 2 0 9 , 215, Суш а єпис. V 272.
217, 232, 2 3 8 , 323. С уш а єп. уніят. IX 671, 1510.
Столипин міністр Миколи II IX 1508. Сулятицькі V I 2 4 0 , 611.
Стросскул Л упул паркалаб сороць. IX С ураж м. V I 184, 6 1 8, 628: IX 1520.
9 4 0 , 9 41, 9 4 5 . С урож м. V I 5, 27, 64.
Струков стріл, голова IX 6 6, 6 7. Сутківці с. V I 25 1 .
Студенецький білоц. шл. IX 10 1 1 . С уходоли с. V I 3 2 2 -3 2 5 .
Студинський К. акад. IX 1102. С ухостав с. V I 78.
Стайки м. IX 9 47. Сучава м. V I 59-62: V II 469: IX 90,
С тамбул м. IX 46 7 . 5 8 3 . 6 3 2 . 641. 9 1, 9 7 , 4 7 3 . 5 17. 5 2 6 . 540. 541. 5 7 !.
89 5 . 13 76. 1527, 1 5 3 5 , див. ще Ц ар- 5 73. 580, 5 8 2 -5 9 9 , 609, 6 5 1 -6 5 5 ,
город. 6 5 8 -6 7 6 , 6 8 0 -6 8 2 , 687, 700. 72 4 ,
Стариська IX 59 4 . 7 7 4 , 8 0 7 , 871, 9 5 9 , 9 6 0 . 1010. 1062.
Стахів с. IX 1151. 1 152. 1077, 1104, 1 1 0 7 . 1546, 1547.
Стеколище с. IX 7 7 1 . Сурин М артин шл. V II 421.
Степанівка с. IX 6 6 4 , 6 6 5 , 6 8 0 -6 8 2 , С усло Мик. шл. V II 4 2 3 — Федор V II
973. 421.
Стокгольм м. IX 126, 175. 4 5 4 , 917. С уха Діброва νρ . V II 4 5 4 . 4 5 8 -9 .
Столин м. IX 1150, 1 1 5 2 . Сушанський - П роскура Федір шл. V II
Стоянів м. IX 2 4 6 , 2 4 7 . 4 4 1 . 4 2 1 , 422, —' писар київ. V II 403.
Стрипа p. IX 2 4 3 . 11 45 . Сулима Іван М их. гетьм. V II I -1. 57,
Стричівка с. IX 4 3 3 . 2 1 8 -2 2 5 , 24 6 .
Стрішин IX 930.
Сулима полк. V III-2, 34.
Струмень с. IX 1152.
Султанський фірман (наказ) V III-1,
С трусів с. IX 1139.
24, 25.
Стугна p. IX 3 3 9 : X 2 6 9 .
Старов Олексій отам. V III-2, 34.
Студениця м. IX 6 7 7 .
Сугров м. І 462. С убан -Г азі-аґа скарб, хан. IX 3 1 5 ,
Судини нар. І 72, 74. 3 7 7 , 6 8 1 , 6 9 3 , 11 3 9-1141, 1143,
Судислав кн. І 4 8 7 : II 28, — бояр. II 1 144. 1 1 9 7 , 1254.
4 8 2 : III 29. 36. 3 8 -4 3. 45. 4 7 -8 . 50-2, Сулешов див. Мамешта X .
3 0 4 , — Володимирович кн. III 19 5 . С улейман-аґа IX 1176, — Сулейман
Сула і Посулля І 193, 1 94, 241: V I коз. ват. IX 1393 — може Сулима?
2 8 0 . 2 8 4 -6 ; V II 17, 2 0. 54. 93. 2 2 6 - Сулима Іван коз. ват. IX 929, — полк.
8: V III-1. 2 9 5 . 2 9 7 . 301; V III-2, 42, V III-2, 34.
- 48: X 202, 2 1 9 , 2 2 7 . Сулименко Василь коз. IX 9 2 9 , 1 0 8 8 ,
С урож ського С теф ана житіс І 3 9 3 . — полк, переясл. X 22, 90.
..С уличі” І 19 3 . Суличич або Сулитич М ихайло полк,
С убутай II 5 4 0 -1 . павол. IX 207, 212, 5 6 7 , 735, 7 7 9 ,
С удак м. II 541. 90 4 ; X 13 6 , 23 3 .
Суловский ротм. IX 7 0 2 , — підстар. Татари — їх відносини до Руси І 97;
IX 5 9 7. III 5 6 , 62-70, 72-3, 8 3 -9 0 , 9 9-104,
Сурин войсь. Ж ит о м ир . IX 1 4 0 5 . 118, 144-5, 147-50, 1 5 3 -4 , 1 5 6 -6 0 ,
Суский шл. IX 2 7 3 . 162-6, 170-1. 174-6, 181-9, 5 3 3 -
С ух анов Арсеній моск. старець IX 86, 4; IV 2, 33, 38, 42, 57, 60,
91, 99, 113, 120 -1 2 8 , 131. 207, 313. 7 8 -9 . 80-2, 85, 8 7 -9 , 91-3, 104.
Сухиня Іван сотн. дівиць. IX 932, — 198, 210, 21 1 -12, 214 . 218. 220, 224,
Лукіян сотн. бужин. IX 870. 9 1 9 . 228, 2 3 6 , 2 44, 2 46, 2 4 7 , 250, 2 5 7 ,
9 6 0 . 961, 1031. 260, 263-4, 2 8 4 . 287, 2 9 5 -5 , 3 0 0 .
Суходольсий Андрій стар. літин. IX 3 0 1 , 3 0 2 -3 0 6 . 309, 3 1 1 -1 2 , 318 -1 9 ,
951. 1069. 3 2 6 , 328-9. 3 3 0 -7 . 3 4 2 -3 , 3 5 7 -3 8 1 ,
Суботів с. IX 49, 66, 113, 114, 156. 3 9 3 . 401, 409, 4 3 7 , 442, 444. 447,
198, 4 6 2 , 4 8 3 , 4 9 8 , 5 2 5 . 599, 6 1 4 , 4 5 7 , див. іце Золота і Кримська орда;
61 5 , 617, 6 1 8 , 6 8 6 , 725, 726, 8 2 7 , V II 2 1 -35, 3 7 -4 5 , 4 9 , 51, 53. 5 5 -6 ,
978, 1010, 1021, 1157, 11 75 , 1210. 8 2 -8 7 . 9 0-5, 100, 102-111. 112-3, 115-
1343, 1344, 1 3 7 1 , 1 4 2 3 , 1428, 1 4 3 3 . 124. 129, 1 4 5 -6 . 150-2. 1 5 4 -5 . 161-2,
14 36. 1437, 1440, 1 4 7 4 , 14 7 5 . 14 8 9 : 165, 168, 187. 191. 192, 196. 198.
V III-2, 153, 165; V III-3, 2 1 7 . 2 62: 1 9 9 . 2 0 0 -2 , 210, 213 , 240, 244. 267,
X 35, 110. 2 8 8 , 291, 292 -3 , 2 9 9 , 3 2 4 -6 . 3 4 3 -4 ,
Суми м. IX 4 1 4 , 1229; X 259-60. 3 4 8 -9 . 35 2, 3 5 8 , 370, 375, 380, 3 8 6 -
Сурські байраки ур. IX 556. 7, 3 9 3 -4, 4 4 2 , 460, 4 94 -5 . див. ще
Сутиска с. IX 195. Крим, Перекоп.
С уха Діброва IX 1037, 1053. Т аш -тімур хан IV 3 0 5 -6 , 3 0 7 .
Суходоли с. IX 4 8 2 . Тана м. IV 300-1, 302 -3 : V I 4. 5. 21.
Сфандр І 424. 2 9. 1 7 8 .
Сфенкел І 4 74. Таваня с. V III-2, 12.
Сфирк кн. І 424. Тавань ур. V I 9 -1 1 . 58: V II 13, 54,
Сян і Посяння І 10, 70, 130. 214, 218, 5 7 -8 , 83, 86, 103, 124, 182: IX 38 1 .
С ян о( і)к м. і зем. І 218; II 166, 4 2 9 , 899.
45 9 , 463; III 18, 2 7 , 135: IV 37, Тарногора м. V I 180.
221, 422, 50 1; V 2 4, 75, 92-3, 142, з Тарнова Ян V I 236.
147, 154-5, 164, 178, 1 86 , 18 9 -9 1 , Тарновські шл. V I 2 3 6 , 611; IX 1096;
194, 226-7, 28 4 , 2 8 6 -7 , 3 0 7 -8 , 310, — полк, волин. IX 1318. — коменд.
312, 314, 3 2 1 , 3 3 4 , 344, 3 5 4 , 3 7 5 , Корця X 2 7 6 -7 . 2 8 1 , 291.
430; V I 27, 39, 80, 92, 98, 107, 156, Татомири V I 240, 2 4 4 . 245, 611.
1 5 8 -9 , 173, 196-8, 202, 2 0 5 , 2 0 8 -9 , Т абор коз. V II 296.
21 3 , 217, 220-3, 225-7, 2 4 0 , 2 6 5 -6 ; Таборівка м. V II 257: IX с. 3 3 7 .
IX 1183, 1 3 0 5 -6 . Табурищ е ур. V II 5 4 5 . 552.
сябри III 319; V 107-8. Таволжане ур. V II 137.
Сянічок с. V 148. Тарасовичі с. V II 42.
Сян p. II 361, 3 72; V I — р. 34, 15 1 . Тараіпа м. V II 363.
157 -8 , 183, 190, 194. 213. 223. 2 6 6 , Тарнавський Іван V II 414.
610: IX - р. 1191, 1 3 8 8 -9 . Т арно (і) в м. V I 236: IX 1315. 1410.
Сянок p. IX 1352. Т арас π ο ί κ . V II I -1. 62, 63. 71. 72. 101.
115. 117. 120. 136. 137.
Таври нар. І 92, 100, 110. Т аборенко М ихайло й Тишко посли IX
Табаристан І 403, 4 3 3 -4 3 4 . 401. 402.
Тамань І 98; IX 1100-1. Тайман-мурза крим. IX 556.
Таматарха див. Тмуторокань. Тайнер, T h e in e r А. архівар. IX 142,
Танаіс м. І 98, 102. 230. 58 1. 624, 1092.
digitized by ukrbiblioteka.org
TapaccH R o гол. коз. корп. IX 2 28, 271. Т еодосій Грек письм. III 409-10, 4 8 0 -
Таргоні шл. IX 1 4 1 5 . 81.
Т архун ж і-О хм ед вел. візир IX 1543. теорія про полян-великоросів III 146-7.
Т аф ралій або Т аф ларі Іван Петр. аґент теорія про спустошення Подніпров’я III
гетьм. IX 57, 100, 114, 115, 2 0 6 , 1 4 5 -7 , 19 0-1.
2 4 9 -2 5 1 , 8 5 2 , 8 53, 870, 9 3 7 ,-9 3 9 . Тевтонське рицарське братство IV 6,
1081, 1105, 15 4 0 . див. П русія.
Т аборець м. IX 204. Т ем ірез емір IV 82, 83 , 85.
Тайкури IX 1 3 4 2 . Т еодори т митр. київ. IV 76; V 3 8 6 -7 .
Талалївка с. IX 9 7 3 , 1 053. Телятники с. V 3 6 9 .
Тарасівна м. IX 43 5 , 4 3 6 . Т еодосій єп. полоц. V 398.
Татарська держ. див. Крим. Т еодосій див. Лазовський.
Ташлик p. IX 216, 6 61. 1382. 1 4 4 7 , Т ео ф ан Грек єп. меглин. V 491, 552,
1473; X 89. - Плетений IX 1455, 566.
— Чорний IX 14 5 5 . Терехтемирів м. і село І 35: V I 30 6 ;
Тверь м. і князів. IV 2 7 3 -5 , 277: IX V II 43. 157 , 159, 176-7. 184, 251,
12 87. 2 5 2 , 2 9 4 , 312. 351. 390, 4 0 3 , 4 2 7 ,
Творовський Ян кашт. камін. V II 28. 4 3 2 -3 , 4 4 4 , 502. 525: V III-1. 25 5 .
148. 280, 315; V III-3. 117, 12 9 , 262; IX
Твардовський V III-3. 29. 37. 38. 4 0 -4 2 . 398. 40 9, 1026-7, — манастир V 2 6 4 .
4 4 . 55. 57. 6 8. 73, 7 5-7 7 , 81, 82. 88. Терлецький Кирил влад. луць. V 492,
89, 104. 10 7 , 181, 185, — Самуель 4 9 8 , 500, 501, 5 0 4 . 5 55, 5 5 6 , 5 6 4 ,
поль. поет IX 202. 271. 28 2 . 2 9 6 . 5 6 7 . 5 6 9 -7 0 , 5 7 4 , 5 7 5 , 576, 5 7 7 ,
3 3 3 . 3 4 1 . 3 7 3 . 3 8 8 . 390. 4 3 6 , 4 3 8 . 5 81 , 582, 584. 58 5 , 5 8 6 . 5 8 9 . 59 0 ,
4 4 1 . 4 5 1 . 4 6 3 . 4 7 6 . 479 . 490, 4 9 4 , 5 9 1 , 5 9 5 -6 0 0 ; V I 5 6 5 , 567, 5 7 1 , 581,
4 9 5 , 503. 5 0 5 . 5 8 8 . 5 9 6 , 712. 71 3 . 592; V II 211-2, 214; - М етодій
8 7 3 , 8 7 6 . 884. 1015. 1043. 10 4 6 . влад. V III-1, 1 9 7 -8 ; V III-2, 101, 111;
1 0 4 7 , 1059, 1 1 4 1 . 1477. — Ол. іст. IX 9 3 0 : — цькі V I 240,
Т еодосія м. І 85. 86. 97, 9 9 . 102. 2 4 4 , 611. - Ярош V II 211-2.
Т етерев p. І 9. 3 34 : III 84. 1 57: V II Тернопіль м. V 2 6 8 . 5 5 7 : V I 81. 101,
20. 311. 408; V III-3. 60. 273: IX 7 7 3 . 1 1 8 . 127. 260. 43 0: V III-3. 66. 196:
1 291. IX 243 . 2 4 6 -2 4 8 . 251. 258. 273. 2 7 5 .
Телич, Тилич м. II 4 5 8 . 4 6 3 . 60 6. 276 . 550. 9 5 9 . 1 0 03 . 1014. 1029.
Т ем удж ін II 5 3 9 -4 0 . 1030. 1117. 11 39 . 1140. 1143. 1 4 6 0 ,
Т еояосій П ечео. II 6 6-7 . 271. 280: III 1461. 1 4 6 3 . 1466. 1550; X 60. 75.
291. 384. 409. 4 15 -1 7 . 4 7 5 -6 . 4 80 -1 . Т ерпсеєв с. V 122: V II 18.
Т еоф ан ія М уцалоніса II 73. Тершів с. V 2 85 .
Теребовль м. і вол. II 90 . 99. 100. 174. Тегинь м. V I 58. 60. 6 0 7 .
360. 409. 4 1 6 -1 7 . 4 2 3 -4 . 4 3 6 -7 . 465: Тенчиньский Андрій V I 2 5 3 .
III 42. 92: IV Я9. 91. 175. 193. 4 6 3 - Тептюкович Васько шл. V I 23 6 .
4: V 24. 1 8 6 -7 . 189-91. 2 03 . 267. Терепча с. V I 266.
269. 3 0 8 -9 . 3 1 4 -5 . 317. 3 2 3 : V I 78. Тегинка. Тегиня p.. ур. і зам. V II 13.
101. 177: V II 26: V III-3. 71. 83. 94: 59. 79. 8 2 -4 . 10 7 . 150. 15 5 . 165-6,
IX 6 52. 6 7 2 . 700. 702. 1114. 1139. 202, 205, 20 8 , 378; IX 1105: X 34.
Т елебуга. Т улп -буга хлн III 100, 102, Т еоф а н патр. V I 38 7; V II 4 1 5 -6 , 4 2 7 -
18 3 -4 . 4 3 7 , 4 43 -4 . 450-1. 4 5 5 . 4 5 9 , 461,
Т еоґн ост III 2 7 1 -4 , 2 7 7 , — митр. київ. 4 6 4 , 4 9 7 , 549: V III-1, 8, 183. 200;
V 3 8 5 -7 , 461. V III-3, 123; IX 971, 990. 9 9 8 . 1000;
Т еодор митр. гал. III 2 7 1 -4 , 27 7 ; V — ієромон. IX 8 5 6 , 859.
391. Темберський V III-3, 6 8 -7 0 , 76, 77, 80.
Тевіш Данило посол IX 1 190. тивун III 233, 2 3 6 .
Тележинський ротм. IX 674. тисяцький III 2 2 5 , 2 3 3 -6 ; V 2 8 8 -9 .
Телепень Михайло посол IX 3 4 5 . тивуни див. тіуни.
Темберский Стан, хроніст. IX 191, 192, Тимоновка c. V 221; IX 1016, 1018,
710, 713, 715, 1141, 1171, 1194. 1026.
Темербій послан. С еф ер-казі IX 6 7 6 , Тирава c. V 14 3 , 148, 154. 351; V I м.
6 78. 228.
Т еодозій міщ. IX 1 172, пор. Томкович. Тисаровський Єремія львів. влад. V 475;
Т еодосій архиман. унів. м-ря IX 5 6 1 , V II 525; V III-1. 183: - О стафій V I
— архим. Михайл. м-ря IX 9 9 8 , — 588-9; — ські V I 611.
намісник брат, м-ря IX 7 9 8 . — ста Тишковичі пани V 32: VII 50, 1 7 1 ,2 6 0 ,
рець IX 738. 311, 404, 553; — Роман війт V II 208.
Т еоф іл чернець IX 561, 5 7 0 . Тишкевич-Скумин воєв. V 563. 57 9 .
Т ерененко Максим гетьм. пос. IX 15. Тишкевичі V I 5 9 8 , — Іван V I 309; —
Терентіїв Т арас міщ. IX 1 203. ич V III-3, 12, 18, 23, 40, 4 2 -4 4 , 53.
Терльон франц. аґент IX 1 4 5 6 . 54, 61, 66, 67, 154.
Тернешільд Якоб держ. секр. IX 1284, Тишовці м. V 190, 2 5 7 , 269: V I 3 8 9 .
1290, 1294, 1328. Тикотин м. і повіт V 340: V I 54, 70,
Терновський шл. IX 3 9 3 . 1 9 4 , 195.
Т етеря Павло полк, переясл. IX 251, Тискиневич Гр. V I 599.
4 7 6 , 478, 4 8 0 , 520, 5 5 4 . 567, 6 9 7 , Тихомль V I 627.
7 3 1 -7 3 4 , 73 6 , 73 7 , 739, 740, 743, Тичинська вол. V I 2 0 9 .
753, 7 6 6 , 7 6 7 , 7 7 0 , 7 8 3 , 784, 793, Тиврів c. V II 16, 25 7 .
795, 801, 8 1 0 -8 1 2 , 818, 8 2 1 , 8 2 3 , Тимолівське (Тиманівське) город. V II
824, 826-830, 8 3 6 , 8 3 9 , 9 0 8 , 912, 15.
913, 924, 9 38, 9 4 2 , 9 45, 1029, 1117, Тискиневич Григорій гетьм. V II 334,
111 9 , 1122, 12 6 8 , 1269, 1309. 1315, 395.
1 3 3 3 , 1356, 1372, 1415, 1417, 1 4 4 5 - Т иха Сосна p. V II 10, 13.
1451, 1 4 5 5 , 1 4 7 3 , 1505; X 10-2, 16- Тимофій (Тимош) гетьманич V III-3,
7, 19-21, 2 3 -5 , 27 -3 2 , 3 7, 42, 46, 51, 135, 2 45.
58. 61, 73-6, 8 2 -3 , 9 8, 1 0 0-1, 155, Тиміш (Тимошко) див. Хмельницький
172, 178. 181, 1 8 4 , 2 0 0 -1 , 222, 2 3 5 , Тиміш IX.
255, 2 5 9 . 2 9 0 -8 , 3 0 6 -11, 326, 330. Тиміш див. Прокопович.
33 7 , 3 53 -4 , 3 5 7 -8 , — коз. ват. IX Тимофеев Артюшка ,,калм. татар.” IX
1637 . 426.
Текуча IX 541. Тимофій полк, брасл. IX 6 1 6 , — тов
Тележна м. IX 5 4 4 , 542. мач IX 722.
Телігул p. IX 1447, 1452. Тимошка міщ. IX 46 9.
Терговишти див. Торговище. Тихоновецький Самійло полк. IX 12 7 6 ,
Теребнень c. IX 1 1 5 2 . 1277.
Тернівка c. IX 57. Тихонович Ю рій шл. IX 12 6 4 .
Тетіїв c. IX 1048.
Тиша Ян шл. IX 16, 320, — (Тишке-
Тиверці І 201, 205, 206, 23 7 , 242. 4 1 3 .
вич воєвода черніг.?) IX 1163, 1164,
4 1 8 , 5 4 8 , — територія І 2 0 5 -2 0 6 .
— посол X 163, 17 9.
Тикич р. І 36.
Тишкевич Криштоф воєв. черніг. і стар.
Тиса і Потисся І 8, 124, 129, 1 3 0 , житом. IX 79, 164, 3 6 4 , 441, 4 5 3 ,
143. 156, 214; V I 24; IX 1323. 7 7 3 , 966, 1014, 1020, 1 0 4 3 , 1044,
тисяча І 390-2. 1048, 1049, 1051, 1 0 5 4 , 1056, 1057,
Тисмениця І 370, 420; V I 101, 161. 1060, 1070, 1073-1076, 1 093, 1126,
1 1 5 9 , 1161, 1163, 1166, 1171. 1183,
digitized by ukrbiblioteka.org
1 1 9 1 -1 1 9 3 , 1200, 2 0 6 , 12 0 6 , 1219, торунсько-бидґощ . констит. V 183-5,
1 2 3 4 , 1240, 1 4 3 7 . 1 8 6 , 187.
Тишко райця з Глиняк IX 2 4 8 . Толкачі шл. V I 281, 2 8 4 .
Тишковский Казімір іст. IX 1545. Торговиця с. V I 9. — м. V I 102.
Тишовский шл. IX 17. Т орн м. V I 27 , 56 , 5 7, 68, 97.
Тишки с. X 88. Торчин м. V I 102, 103. 137.
Тикоцин м. IX 1 283, 1284, 1 3 8 1 . Т отруш м. V I 60.
Тиргул Фрумос (Красний Т орг) IX Товарів сел. V II 16.
570, 571, 1546. Тоганів сел. V II 17.
Т іра м. І 85, 87, 91. 103, 129. 540. Томаківка остр. V II 54. 13 7 .
Тірагети І 12 8 , 131. 13 9 . Томш а воєв. молдав. V II 1 2 5 -6 , 147,
Тісамати І 1 20, 124. — С теф ан воєв. V II 327, 354.
Тітмар єп. II 12. 5 5 7 -8 . Топіга полк. V II 3 3 9 .
Т ім ур емір IV 30 6 , 3 1 3 . Торки V II 69: IX 1 3 8 5 .
тіуни (тивуни) V 2 8 9 , 291, 2 9 7 , 3 0 9 , Томиленко V III-1. 234 , 236. 2 4 6 . 2 4 7 ,
3 6 5 , 366-8 . 2 5 1 . 252, 2 55, 2 7 1 , 272, 2 7 5 , 2 8 4 ;
Т імберей - аґі V III-3. 171-2. — Василь накази, полк, чигир. IX
Тішанів IX 266. 4 9 9 . 5 69, 5 8 8 , 599 , 6 5 9 , 6 7 9 -6 8 3 .
Т ітов моск посл. IX 1 0 6 3 . 686. 6 8 7 . 6 8 8 . 723, 725, 7 2 6 , 1018,
Тмуторокань м. і вол. І 195, 229 . 242, 1032, 1064, — Осип сот. IX 1 0 7 0 -
4 1 7 , 4 61, 4 8 6 , 4 8 7 , 511. 522; II 17. 1077, 1078, — Федір писар IX 1070.
18, 29. 45. 4 7. 53. 62, 6 8 -7 0 . 73, 78, Топік. Топич коз. V III-3, 11, 48.
85, 3 1 5 . 4 0 8 , 5 0 6 -1 4 : IV 2 9 5 , 2 9 8 . Томашівський V III-3, 83. 86, 89, 94 ,
Т о р бог І 319. 199.
торгівля укр. І 85. 101, 2 7 8 -3 0 5 , 3 3 8 , Топорів C. V III-3, 1 9 4 -1 9 6 .
33 9. 3 9 4 -3 9 5 . 463: II 2 7 2 -4 . 280, Тоболин моск. гонець IX 7 3 3 , 7 3 4 .
29 0, 313, 5 0 8 , 517-8: III 3 4 4 . Толочинов воєв. копис. IX 1222.
Торки І 2 3 0 , 2 3 1 , 2 3 6 , 4 6 4 , 486: II 25- Т ом а IX 532.
6. 5 4 -6 , 1 03-4, 106, 2 14, 2 4 8 , 3 4 7 -8 , Томашевський слуга кн. Вишнев. IX 78.
411, 4 1 5 -6 , 523. 5 2 6 -3 0 , 5 3 2 . 5 3 4 -5 . Томкович Т еодосій посол гетьм. IX
54 8 . 1192, 1 3 5 9 , 1 3 8 6 , 1 3 8 7 ; X 2 8 8 -9 0 ,
Товарів м. II 214, 2 8 6 . 2 9 2 -4 . 297 , 302, 30 4 .
Топля p. II 4 5 8 , 463. Т онкого Іван путивлець IX 1201.
Торків (T a r k ö ) с. II 4 9 5 . Топош угор. шл. IX 1 32 1.
Торчеськ м. II 78. 83. 85. 1 8 4 , 210, Торкват Олександр Ю рій посол IX
231. 235 , 2 3 9 241, 282, 296, 5 3 7 . 1105, 1108.
Т оруське князів. III 180. Т оррес Джованні пап. нунц. V III-2, 112;
Т оруське князів. IV 71. V III-3. 260. 268: IX 3 5 -3 7 , 39 , 4 6 -
Товмач м. IV 230. 49 , 52, 53 , 59. 6 9, 70 , 77, 82, 83,
Товтивил кн. V 12. 94 . 139. 1 4 2 , 14 3 , 145. 14 8 . 1 6 8 -1 7 0 ,
Тохтамиш хан IV 84. 85. 87. 9 8 , 305. 1 7 6 -1 7 8 . 463 , 4 7 6 .
3 0 7 , 3 1 2 -1 5 . 3 1 7 -1 8 , 45 8 . 4 6 0 . 4 89 : Томашів м. IX 1 12 6, 1191.
— ага IX 82. 1 0 8 . 148. 6 6 5 . 6 7 7 -8 . Топорівські ліси IX 274, 275.
9 5 6 -9 , 1022. 1175. T op p. IX 5 2 6 , 5 3 6 , 9 5 4 , 1228, 1237,
Товмачик с. V 2 6 2 . — Торські уходи, озера — IX 1228.
толока V 122, 1 3 3 . 211. 2 17: V II 19. Торговиця м. IX 1068.
Тороканський манастир V 2 6 4 . Торговище (Терговиш ти) м. V I 60; IX
Торосевич Мик. біскуп вірмен. V 2 5 3 . 3 3 , 119, 4 7 3 , 5 3 4 , 5 3 8 , 5 4 1 , 5 4 3 -
Т орунь м. V I 2 8, 3 3 -3 6 , 5 6 , 68, 71, 5 4 5 , 5 50 , 570, 5 7 1 , 9 03, 1051, 1 103,
6 0 5 ; IX 169, 174, 1110-1, 1 1 4 2 . 1106.
Торчиця C. IX 721, 1 0 4 8 , 1052. 7, 29-33. 36, 42-4, 47, 51. 53-5, 58,
Тракійські нар. і впливи І 6 9 , 70, 77, 7 9 -8 2 , 8 8 -9 , 98, 111, 175-9.
82, 120, 163, — дунай. і карпат. І Т рутин Дмитро накази, полк, корсун.
1 2 8 -1 3 5 , — їх побут І 134. IX 1 4 6 7 .
Тракія І 155, 170, 178; IX 1355. Труш енко Карпо чигир, полк. IX 5 6 6 ,
Траянові вали І 130. 7 3 4 , 8 40; X 1 9 7 .
третичний чоловік І 26. Трансильванія, див. Семигород.
Трипілля с. і зем. І 35: IX 1 8 4 -5 , 187-8, Трансвальські гори IX 4 5 2 , — „ T ra n s-
223, 2 2 6 . 2 5 7 , 330, 3 4 8 , 9 4 7 , 966, s y lv a n ia e t b e llu m b o r e o -o r ie n ta le ”
978; IX 264, 26 6 , 269. IX 72, 78, 83, 88. 89, 98, 102, 128,
Т р уб еж p. І 19 3 , 241: V I 2 8 4 -5 . 141, 1 44, 166, 218, 222, 485, 4 8 6 ,
Треполь м. II 84. 184, 189 , 213, 21 7 , 49 8 , 5 1 0 , 522, 5 2 7 , 5 3 1 , 77 9 , 894,
227. 231, 281, 2 9 6 . 9 0 4 , 928, 1054, 1 0 7 8 , 1 0 9 8 , 1102,
Трубчевськ м. II 3 2 8 . 3 37; III 178; IV 1 1 04-1107, 1137, 1146, 1147, 1169,
67, 70, 178, 27 4 , 2 78, 452: V 289: 1 1 8 3 -1 1 8 5 , 1 1 8 7 , 1190, 1278, 12 8 3 .
IX 38 7 . 4 7 9 . 1284, 1296, 1301, 1 3 0 4 , 1307, 1 3 0 9 ,
Т рапезунт IV 296: V I 4: V II 3 4 6 -7 , 1 3 1 2 -1 3 1 4 . 1 3 20-1 3 2 3 . 1326. 1 3 6 5 ,
3 5 6 , 534. 1 387-1389, 1 3 9 2 , 1397. 1407. 1 409.
трактати 1366 — IV 4 4 6 , 447. 14 5 7 , 1461. 1463. 1 5 4 9 .
Тройден кн. IV 13. Тростянка c. IX 10 1 4, 1020.
Троки м. і вол. IV 162, 1 65 , 192, 204, Троцький пов. IX 1205.
2 2 5 . 232, 3 3 3 . Тшебіцкий підканц. кор. IX 5 0 6 , 522,
Трубецкі князі IV 2 7 6 , 2 7 8 , 4 5 4 . 528, 5 29, 544, 5 4 5 .
Тригорський ман. V 264. 2 68. Т удк о кн. І 4 2 4 .
Триліси V 220: V II 257, 362: IX 3 39- Т у до р кн. І 424.
45. Т у р Варяг І 31 9 .
Транквіліон - Ставровецький дидаскал Т у р д кн. І 424.
львів. V I 521-2. 5 3 6 . Турецькі орди. див. Печеніги, Торки,
Тризни шл. V I 5 98 . Половці і урало-алтайські елементи І.
Т рутна с. V I 186. Т уров м. І 1 86, 4 8 7 , 52 2 .
Т угорхан II 85, 8 8 -8 9 , 115, 532.
Третяк Стан. шл. V II 422.
Т умащ м. II 280.
Трипольський Григорій шл V II 4 2 1 , —
М арко V II 42 3 , - П арф ен V II 4 2 2 , Турійськ м. II 3 6 9 .
- С тефан V II 421. - Федір V II Т уроби н м. II 3 7 0 .
422. Т уров і Тур.-пич. вол. І 186, 4 8 7 , 522;
Тростянець сел. V II 16; IX 1036, 1040. II 8, 17, 28. 4 5, 47, 69, 71, 77, 92,
Трофимович Ісая див. Козловський. 9 8 -9 , 111, 121. 130. 132-4. 137, 140-
14 1 . 146. 150. 152. 182. 186-8. 201,
Трощан Григорій коз. V II 54 5 .
207-8. 21 5 , 2 3 1 . 300-11. 3 6 8 . 391;
Трактат в Дєуліні V III-1. 1 3 5 .
III 81. 202. 213. 270: IV 8. 234. 285,
Трпкс Ференц див. Рац Ференц. 2 8 7 . 2 8 9 , 332, 4 2 3 .
Тризна Й оси ф архим. печер. IX 328. Т урп ії II 34 8 , 534. 5 48.
3 30. 475. 85 5 , 864. Турки. Туреччина. Турція, її роля в
Трица послан. IX 99, 103. україн. життю І 160: IV 257, 260,
Тржилятковский слуга Потоц. IX 241. 3 0 4 , 319, 322, 324, 329, 331, 33 2 ,
Трубецкой Ол. кн. IX 801, 808, 812, 3 36, 350, 354, 4 0 1 , 4 85; V 252; V I
813, 823, 905, 9 0 9 , 910, 9 1 3 , 9 1 4 , 22 44, 4 7 -8 , 5 3 -4 , 61, 64-7, 82, 91.
919, 9 3 0 , 9 3 7 , 9 4 0 , 9 43, 9 4 7 -9 4 9 , 102, 1 3 2-3, 3 8 6 , 39 7 ; V II 23, ЗО, 41.
952, 9 5 4 , 9 5 5 , 961, 1020, 1022, 1028, 60-4, 9 3. 9 6 -7. 106-7. 11 0 , 113. 116,
1 031, 11 5 4 -1 1 5 6 , 1205, 1415; X 2 4 - 1 4 5 , 150, 152-161. 162, 165, 166.
digitized by ukrbiblioteka.org
1 6 9 -7 0 , 1 7 6 -7 , 1 9 8 , 1 9 9 -2 0 2 , 2 0 5 , Тукальский шл. IX 1380, · - Й оси ф
2 4 1 , 2 7 3 , 2 8 3 , 2 8 8 , 2 9 1 , 2 9 2 , 3 2 1 -2 , архим. пин. X 9 8 -9 , 136.
3 2 5 -7 , 3 4 3 -3 5 0 , 3 5 2 -9 , 3 5 8 , 3 7 0 , Т ургенев цар. посол IX 9 5 7 . 961. 9 6 6 ,
3 7 5 , 37 8 , 3 9 3 -4 , 4 2 6 -4 2 7 , 4 3 7 -4 4 5 , 1 0 2 0 -1 0 2 3 .
4 5 4 , 4 6 0 -4 7 9 , 4 9 1 -3 , 5 1 0 -2 . 5 1 3 -1 9 , Туровець Данило коз. IX 8 8 4 .
5 2 7 -8 , 5 3 3 -6 ; V III-1 , 2 0 6 -2 0 8 . 2 2 8 . Т у х а Полікарп леґенд. ват. коз. IX
2 2 9 , 2 3 9 , 2 40, 24 5 , 251; V III-3, 133, 807, 808.
1 40, 165, 271; IX 9. 33. 34 , 4 5 , 4 7 , Тульчин IX 1017, 1018 , 1 0 2 0 , див. Н ес-
4 8 , 5 1 -5 3 , 83, 84, 1 16, 128, 1 34. тервар.
139, 140, 152, 153. 160, 1 6 9 . 1 7 0 , Т уроби н м. IX 1 4 5 7 -1 4 5 9 .
173, 206, 2 1 2 , 2 14, 23 0 . 23 5 , 2 3 7 , Т уровче с. IX 8 5 1 .
2 5 2 , 361, 371. 3 7 9 , 3 8 5 , 425. 42 7 , Тячів (T é sc ô ) II 504.
431, 4 4 4 , 4 4 7 , 450. 4 52, 4 6 6 , 4 6 9 , тяглі люди V 108, 119. 1 3 4 -3 8 , 160,
4 8 9 , 508, 510, 520, 521. 5 3 3 , 5 3 4 , 170, 174.
5 4 9 , 5 5 9 , 5 6 6 , 6 1 5 , 6 16 , 627. 63 1 , Тязів с. V I 2 65.
6 7 2 , 7 21. 779, 8 6 7 . 8 9 3 , 9 0 4 , 9 5 0 , Тяпинський Василь V I 433, 4 3 6 -4 3 .
1 0 2 9 , 1 0 3 2 , 1081. 1130, 1165. 1 2 7 5 , Тясьмин p. V I 2 8 2 ; V II 16, 44 , 54,
1346, 1360, 1376, 1388. 1 440. 14 8 8 , 5 4 5 ; IX 4 3 5 , 617, 6 6 1 , 8 0 8 , 1 4 7 5 ,
1 4 8 9 ; X 13 4 . — турецькі справи — С ухий IX 661.
москов. Посольського приказу IX Тягинка, Тягинь, див. Тегинь.
4 6 8 . 535. Тьспольо V III-2, 17, 3 5, 147.
Т у р Никифор архим. печер. V 5 80,
610; V I 5 6 3 . 5 6 5 -7 , 573: V II 404; Убедь p. II 328; IX 1012.
— Олексій ігум. X 1 3 6 -7 . Уг p. І 215.
Т урів м. і князів. V 2 9 4 , 30 0 , 7 6 9 , Угорська Україна І 3, 2 1 4 -2 1 5 , 2 2 0 -
1 1 50, 1316, 1 4 0 3 , 1405; V III-3, 144, 2 2 6 , 5 5 7 -5 5 8 ; - Русь IV 37 , 172.
1 5 6; X 280, 2 8 7 , — турово-пин. Угорське передмістя в Києві І 4 0 7 .
єпар. V 460 . Угорщина, угри, венгри, — їх відноси
Турянський шл. V 2 6 6 . ни до Руси І 7, 75, 2 1 4 -2 1 5 , 221,
Турянські V I 2 4 0 , 2 4 4 . 223, 2 2 4 , 2 2 6 , 2 2 9 , 231, 232, 2 3 5 ,
Тустань ур. V 42 9 . 419, 4 7 3 ; II 6, 7, 12, 34, 79, 1 12-3,
Тучапський М акарій влад, львів. V 4 3 7 - 117, 136, 1 5 2 -4 , 162, 166, 169, 172-
440. 3. 1 8 2 , 209, 2 2 9 , 2 3 6 -9 , 24 6 , 409,
Турецькі V I 2 4 0 . 4 1 2 -1 4 , 4 1 8 -1 9 , 4 24, 4 2 7 -3 4 , 4 3 6 .
Турийськ V I 7 7 , 150, 3 8 9 . 4 3 8 -9 . 44 1 , 4 4 8 -5 4 , 480, 482, 4 8 6 .
Туринське с. V I 223. 5 4 3 , 5 4 5 -6 ; III 3, 10, 1 8 -2 0 , 22 -3 ,
Т уркестан V I 4. 2 4 -3 5 , 3 7 -4 3 . 4 5 , 4 7 -5 4 , 5 6 -6 1 , 66 -
Туринка с. V I 203. 8, 7 4 -7 , 9 8 -1 0 0 , 131-2; IV 2, 37, 6 2 .
Т у р p. V I 19, 186. 100-1. 103-0 4. 108, 109, 1 1 0 -1 1 2 ,1 6 9 .
Т ур оби н див. Щ ебреш ин. 171. 172. 1 7 7 . 185. 3 4 0 -2 . 3 4 9 .
Тустановські V I 2 4 0 , 611. 4 3 3 -5 . 4 4 9 . 4 9 9 -5 0 0 ; V I 24 -5 , 3 7 -
Т ули бе с. V II 4 3. 9, 6 1. 91, 98. 159. 21 7 . 298. 302. 3 4 9 ,
Т ула м. IV 87. 27 4 . 611; V III-3. 9 4. 138; IX 44. 63. 104,
Турчинка V II 2 5 7 . 116. 117. 119, 123. 130. 16 3 . 2 5 0 -2 5 2 ,
Т урган-бей V III-2, 17. 185. 4 3 1 . 4 5 0 . 5 0 7 , 5 1 0 , 5 1 6 , 518, 5 2 8 .
Тульчин V III-3. 37, 39, 40. 529. 5 4 0 , 5 6 8 . 7 9 0 , 803, 1099, 1172,
Т угай-бей (Т огай-бей) V III-3, 11-2, 1208. 1213. 1 39 0 , 1391, 1394, 1410.
21, 42. 5 0, 79, 8 2, 8 6 , 90-2, 9 6 , 113, 1442. 1444. 1 4 6 0 ; X 13. 160. 165.
118, 146, 171, 176; IX 7 7 -8 , 128, 1 8 7 -8 . 1 9 0. 2 3 6 , 328. 330.
317. 43 7, 95 8 . 1123. 1144, 1 4 9 1 . Угоча ком. II 4 8 9 . 4 9 6 .
Угольники ур. II 46 6 , 606. 6, 9, 12-19, 24, 26, ЗО, 39, 4 4 -4 6 ,
Угровськ M . II 3 7 0 , 3 80. 383; III 32, 5 3 -5 5 , 59, 67, 70, 74, 75, 77, 79. 80,
47, 94, 421. 85, 88, 94, 97, 1 03-105, 140, 115,
унія церк. III 11-12, 3 2 -3 , 6 8 -7 3 , 2 65; 119, 126, 129 , 131, 140, 145, 147,
V III-1, 202, 206. 150, 151. 154, 157, 159, 161. 162,
Угра p. IV 2 7 4 , 3 2 5 . 169, 171, 172 , 174 -1 80, 184, 188,
Угерники c. V 104. 189, 1 91, 201, 202, 2 0 4 -2 0 7 , 210,
Угерці с. і ман. V 104, 2 6 3 . 212, 215, 217, 218, 220, 221 ,225,
Угорник манаст. V 2 67. 246, 248, 253, 257, 258, 263, 2 6 4 ,
Угринів манаст. V 26 2 , 269. 267, 2 6 8 , 271, 2 7 5 -2 8 0 , 282, 2 8 3 ,
Угерницькі V I 2 40, 2 4 4 . 2 8 5 -2 8 9 , 291, 295 . 297. 303. 30 6 -
Угорницький П етро шл. V I 239. 309. 313. 31 7. 3 1 8 , 320, 323, 3 3 3 ,
Угруйськ V I 6 2 6 . 33 5 , 340, 3 4 2 , 3 4 5 , 3 4 8 . 352, 3 5 9 ,
Углицький Ів. слуга митроп. IX 747. 3 6 0 , 3 6 7 , 3 7 1 -3 7 3 , 377, 3 7 9 -3 8 1 ,
Удай p. І 29; V I 2 8 4 -6 ; IX 4 1 1 , 414. 3 8 4 -3 8 6 , 3 8 9 , 391, 3 9 7 , 4 0 4 , 4 0 7 ,
Удріште посол мунтян. воєводи IX 41 2 -4 1 5 , 41 9. 42 0 . 4 2 2 -4 2 9 . 431,
1185, 1310. 4 4 2 , 4 4 4 , 4 4 6 -4 5 2 , 4 5 5 , 4 6 4 -4 7 4 ,
Уєйский страж. корон. IX 412, — під- 482, 4 8 4 , 4 8 6 , 4 8 9 -4 9 1 , 4 9 5 -4 9 7 ,
стар. IX 77. 500, 501, 510, 526. 5 3 5 . 5 4 6 -5 4 8 ,
Ужгород див. Унґвар II. 5 5 1 . 5 5 2 . 5 5 8 , 5 5 9 . 5 6 3 . 56 6 . 567,
Уйвар зам. II 4 9 2 . 5 69, 5 74, 581, 590, 592. 594, 598,
Уздемир царевич V II 90. 5 9 9 , 601, 6 0 9 , 622. 6 2 5 . 6 4 4 . 65 0 ,
Узень p. V II 380, 382; IX 3 3 9 , 3 4 3 . 6 5 2 -6 5 6 . 658. 6 6 0 . 6 6 6 -6 7 0 . 67 2 ,
Уйлакі Надіслав посол IX 128, 1309, 674. 6 7 5 , 6 7 8 , 6 8 3 , 6 8 6 . 688. 69 4 ,
! 1310. 1 312, 1313, 1319. 6 9 9 . 70 1. 710. 712. 7 1 6 -7 1 8 . 720,
Узи див. Торки. 727-730, 732. 742. 7 4 3 .7 4 7 . 751. 752,
Україна, український — ім’я І 4 -3, — 75 4 -7 6 0 . 7 6 2 . 763. 7 6 5 -7 6 8 . 7 7 0 -7 7 8 ,
територія 1 6 , — мова 1 4 , — прина 7 8 1 , 7 8 2 , 790, 791, 7 9 4 , 795, 79 8 ,
лежність І 6 -7, — численність І 7, — 801, 8 0 7 , 80 8 , 811. 812, 816. 824,
колонізація І 13, 7 5 -6 , 165-8, 177, 826-829. 8 3 3 -8 3 7 . 839, 8 4 2 -8 4 4 ,
18 6 -2 43, — західні границі І 2 1 3 - 8 5 2 -8 5 4 , 857. 85 8 . 8 64 -8 7 6 . 883,
226, 4 8 8 -4 9 3 , див. ще антрополог, 8 8 4 , 8 9 1 , 89 3 , 8 9 5 , 897, 901, 905,
тип. 9 0 8 -9 1 0 , 9 18 -9 1 9 , 9 2 8 , 933, 9 3 4 ,
„Україна” II 370-1. 9 3 6 , 9 3 7 , 9 4 0 , 9 4 4 , 9 4 8 , 949. 951-
Україна скрізь IV. 9 5 5 . 9 5 9 -9 6 1 , 9 6 6 -9 6 8 , 9 7 1 -9 7 7 ,
Україна, термін V II 2, Україна, укра- 9 7 9 -9 8 6 , 989, 994 , 1002, 1008, 1010,
їн ц і—скрізь VII; V III-1, 1 3 8 ,1 3 9 ,2 1 2 , 1013, 1014, 1017, 1021-1023. 1027-
213, 2 17, 218, 2 23, 227, 232, 2 3 7 , 1 031, 1035, 1 0 3 9 -1 0 4 1 . 1045. 1046,
245, 251. 253. 2 54, 25 6 , 2 58, 2 59, 1 0 4 9 , 1051, 1053. 1054. 1059. 1061-
260, 2 62, 2 6 5 .. 2 6 6 , 2 7 9 , 280, 292; 1063. 1 0 6 5 . 1069. 1070. 1074, 1076,
V III-2, 15, 18, 28, 34, 37;V III-3, 4, 10 8 2 -1 0 8 6 , 1 09 2-1094, 1097, 1098,
5, 9, 11, 14, 19, 21. 28, 29, 41. 43, 11 0 0 , 1104, 1106, 1108, 1110. 1112,
45. 52. 56. 57, 66, 69, 78, 83, 9 0 , 96, 1113, 1 11 8, 1121. 1123. 1129. 1131.
100 1 03, 118-120. 1 2 3-128, 13 0 -1 3 3 , 1132. 1 136, 1137. 1139. 1141. 1143,
136, 137, 14 0 , 143, 144, 146, 149, 1145. 1146. 1149. 1156-1161, 1163,
150, 154, 156, 157, 162, 1 6 5 , 166, 1165, 1166, 1169. 1 1 7 2-1174. 1179,
169, 172-174, 1 8 4 , 185, 187, 188, 1180, 1183, 1 1 8 5 . 1 18 8. 1191. 1192.
193, 202, 215, 2 2 4 , 227, 233, 2 3 4 , 1195, 1 196, 1 2 0 0 , 1205-1208, 1214,
23 9 , 240, 2 4 4 , 24 7 , 2 5 2 -2 5 4 , 26 4 , 1217, 12 18 , 1 2 2 5 -1 2 2 8 , 1230, 1231,
26 5 , 270, 2 73, 278, 2 8 1 , 288; IX 5, 1233, 1 2 3 8 -1 2 4 0 , 1242, 12 4 4 -1 2 5 0 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
1252, 1 2 5 3 , 1 2 5 5 , 1260, 1 2 6 7 , 1274, 9 5 9 . 9 6 6 , 9 77 -9 8 0 , 9 8 6 , 1002. 1018-
1281, 1 2 8 4 , 12 8 6 , 1289, 1290, 1291, 1020, 1 0 2 2 , 1024, 1035, 1 0 4 1 -1 0 4 3 .
1295, 1306, 1313, 1 3 1 6 -1 3 1 9 , 1324, 1046, 1 0 4 7 . 10 5 1, 1053, 1 0 5 5 , 1056,
1 3 2 9 , 1331, 1 3 3 4 -1 3 3 6 , 13 40 , 1 3 4 1 , 1060, 1 068, 1070, 1076, 1 0 7 7 , 1084.
1 3 4 6 , 1347, 1 3 5 0 -1 3 5 2 , 1 3 5 6 , 1358, 1 0 9 8 . 1147. 1300. 1 3 9 3 . 1 4 4 8 , 1455;
136 4 , 1 3 6 5 , 1373, 1 3 7 4 , 1378. 1 3 7 9 , X 16, 78, 85, - полк. X 46 . 76.
1 3 8 2 , 1 3 8 4 . 1393. 1 394, 1 3 9 6 , 1 397, Уманський шлях IX 76. 2 9 0 .
1 4 0 0 -1 4 0 2 , 1 4 0 4 , 1405. 1 4 0 8 , 1411, Умерлі-аґа V III-2, 16.
1416. 1423, 14 2 7 , 1 4 3 4 . 1438. 1 4 4 2 . Уманець Пилип сотн. глух. IX 4 7 2 ,
1444. 1 4 4 7 -1 4 4 9 . 1 4 5 2 , 1 4 5 5 , 1 4 5 6 , 6 9 0 , 6 9 1 , 765; X 2 0 3.
1459, 1 4 6 3 , 1467, 1 4 7 1 -1 4 7 6 . 1 4 7 8 - Унуґундури, див. Болгари.
1483. 1 4 8 5 . 1 4 8 9 . 1490. 15 0 5 . 1507. Унгвар м. II 4 8 8 . 491, 4 9 3 -8 . 5 0 2 .
150 8 , 1 5 1 0 -1 5 1 2 , 1521, 1 54 0 , 1541, Унія лит .-поль. IV 100. 251, 25 5 , 2 5 6 -
1545. 1 5 4 6 . 1549; X 12. 14, 17, 2 3 -5 , 8. 26 1 -3 . 3 3 8 -9 , 34 0 -5 , 3 4 9 , 3 5 1 , 3 5 2 -
2 7 -3 0 , 32-3. 4 6 . 5 1 . 53, 5 6 -8 , 60, 69, 7. 3 6 0 -9 . 3 7 0 -8 . 3 8 0 -4 , 3 8 8 , 3 9 2 -4 ,
7 4 -8 2 . 86. 8 8 -9 1 . 9 5 . 9 8 -1 0 1 . 104. 3 9 6 , 4 0 2 , 4 12-13, 4 1 7 -1 9 , 421, 4 6 5 ,
106. 117-8. 121-2. 12 5. 1 2 8 . 130. 49 0 , див. ще акт 1432 р. Віленський,
134. 1 3 6 . 143. 145. 1 4 8 -9 . 151. 155- Городельський, Кревський, Олексан
6. 16 0 . 16 2 -3 . 167-9. 1 7 2 . 17 5 -6 . дрові акти.
178. 18 4 , 187, 201. 226. 2 3 1 -3 . 2 3 6 - Унівський манастир V 4 6 4 , 4 8 1 .
7. 2 4 3 -4 . 2 4 6-7 , 2 6 1 . 2 7 2 -3 . 2 8 7 -9 3 , Унятицькі V I 2 4 0 , 611, — з Унятич
29 9 . 3 0 2 . 3 04, 306. 3 0 9 -1 1 . 32 8 . Дмитро V I 2 37.
3 3 2 -3 . 3 4 8 , 3 5 2 -7 : — Задніпрянська Унятичі C. V I 2 3 7 .
IX 413, див. Задніпров’я; — Західня Унава p. V II 18, 4 6, 311.
IX 447. 683. 1091. 111 1-1 1 1 3 . 11 2 8 . Унковський V III-3, 59, 145, 1 7 2 -1 7 7 ,
1130. 1 1 3 6 . 1 1 6 6 . 1173. 1 1 7 8 . 1194. 2 4 4 -2 4 6 , 250, 251, 274 ; ~ Васілій,
1200. 1 217 . 121 8, 1232, 1 2 6 8 . 1274, моск. посол IX 18, 57, 60, 61 , 65,
1288, 1 2 8 9 . 1316. 1327, 1 3 3 1 . 1 3 5 9 . 80, 107, 11 2 -1 19, 1 2 6 -1 2 8 , 14 5 , 146,
1 3 6 0 , 1366, 1 389, 1 405, 1 442, 1472. 1 54, 2 0 7 , 211, 372, 451, 910, 9 1 2 ,
1491: X 9 8 -9 , 101, 2 7 1 -2 . — М осков 1540.
ська IX 417. — Правобічна IX 447, Уніховський Казімір корол. посол IX
4 7 1 . 4 9 5 . 6 6 3 : X 16. 8 5. див. також 4 5 0 , 6 4 5 , 1537.
П равобереж на, — Лівобічна X 2 3 8 , Упава доплив Ірпеня IX 3 39.
— Слобідська IX 1048; — Східня IX упадок схід. укр. життя V II 7-8.
4 16, — Українська колонія в Корчі урало-алтай. елементи на Україні І
V III-1, 67-70. 111, 1 5 0 -1 5 3 , 158 і далі, також див.
Уличі І 2 0 1 , 2 0 2 , 2 0 3 , 2 04. 205. 2 36. Фіни, Турецькі орди.
23 8 . 241, 242. 410. 4 13 . 43 7. 5 4 8 , — У руґунди І 143, 146.
терит. І 20 5 . Урич II 4 7 0 , 5 7 9 , 580.
Улучичі див. Уличі І. Урич м. IV 4 9.
Улашківці манаст. V 2 6 8 . урочні селяни V 119.
Улич с. V 92. 147, 148.
Уруські V I 2 4 0.
Улянівський сотн. білор. IX 1223.
Урунчугів надання V II 12.
Умань м. і зем. І 23; V I 21; V II 2 2 6 ,
Урматетеві улуси V III-2, 35.
2 5 8 ; V III-3 , 3 6, 39; IX 7 1 . 7 4 , 76,
Урак-мурза поган. IX 55 6.
8 8 , 1 5 8 , 3 20. 380, 3 9 5 , 4 3 5 , 4 3 7 ,
4 9 4 , 4 9 5 , 5 3 6 , 5 4 7 , 558, 5 6 4 , 571, Уривков брян. вістун IX 570, 572.
5 9 6 , 609 , 610, 6 8 7 , 6 9 8 , 7 17, 719, У р'яненко Семен полк. уман. IX 1 019.
721, 7 22, 7 3 5 , 7 7 3 , 8 70, 8 79, 8 8 0 , Усвяч м. II 17.
8 8 2 -8 8 4 , 8 9 0 , 8 9 2 , 9 0 8 , 92 3 , 95 2 . Устє м. II 88
устав віденського і троцького замку V Федора Романівна II 48 8 .
4 5 -6 , 110, 135. Федько кн. несвиз. IV 210, 211, 215,
устава на волоки V 128, 136, 206-210, 217, 4 0 8 .
2 96, 3 80. Федор Патрикевич кн. IV 455.
уствиця V 124. Федір єп. луць. V 3 9 6 .
Усичі c. V I 76. Федор з Царгорода вікарій домінік. V
Устилуг V I 197. 512.
Устрицький Вас. V II 421. Федьковичі шл. V 33.
Успенский Порфирій візантолог IX Ферарсько-флорентійський собор V 405,
96 7 . 51 9 -23, 586.
Устокасимов Кутлумамет товмач IX Федорович Іляш коз. V I 528, — Тимош
1 0 2 0 -1 0 2 2 : X 145. полк. коз. V I 4 7 3 , — Марко М акедо
Усть-Бершадь IX 1053, 1055, 1069. нянин V I 52 5 .
У турґури див. Болгари. Феофилакт Іванович V I 414.
Утішків вол. V 290. Фердинанд II VIII-1, 9; - II V III-2, 9;
уходництво V II 4 2 -4 4 , 5 1 -2 , 53-4, 5 6- ~ III імпер. IX 510, 1 3 4 4 , 1375-6.
7, 81-2 , 102, 110, 131, 136, 2 55, 262. Ф едоренко-Богун V III-3, 176, 190, 2 7 7 .
Ухані м. IX 258, 1126, 1161. Феденко П. іст. IX 1 5 4 8 , 1 5 4 9 .
Уш p. І 36. Федір посол до Криму IX 889, — Грек
Ушиця м II 4 4 0 . посол патр. єрус. IX 1 0 9 7 , 1098.
Уш p. V I 28 1 . Федоренко див. Богун (про те, чи це
Ушомир V I 628; X 66. одна особа з Богуном, див. 1 5 4 8 ).
Ущаповский Ян. ротм. IX 1 4 0 5 . Федорович полк., див. Богун Ів.
Ушиця м. IX 677. Федорович Микола субот, коз. ват. IX
Ушня c. IX 1 1 5 5 . 589, 5 9 0 , 59 3 , 596, 598, 599, 6 8 8 ,
Ущапи шл V I 281. 774, — Мартин слуць. купець IX
Уяздов м. IX 54 5 . 1271, — Семен міщ. ніж. IX 18.
Федька новохреіценець IX 420; — ка-
Фанагорія І 85, 98, 417, див. ще Т м у- м’янч. X 260.
торокань. Федькович (або Федцкович) Остап під
Фастів V I 191, 450; V III-1, 2 6 5 ; IX писок Вигов. IX 1233, 1421, 1426.
318, 326, 331, 33 9 -3 4 2 , 3 4 6 , 350, Ференц Рац, Сербин, Тракс IX див.
441, 76 8 , 9 1 8-920, 922, 924, 9 2 7 , Рац.
9 3 7 -9 4 0 , 9 4 5 , 947, 9 4 8 , 9 5 4 . 1011, Фетак татарин IX 705.
1 3 4 3 , 1361. Див. ще Хвастів. Фейєрвар (Білград) в Семигор. IX 523,
Фастовець Гришко сот. V II 3 1 1 , — 1 1 8 7 , 1304, 1306, 1428.
Мисько полк. V II 31 1 . Филип бояр. V I 23.
Фаустннів V II 4 5 9 , див. Хвастів. Филип II кор. V I 1 93.
Фалярід тиран IX 5 8 8 . Филип свящ. V II 5 19, 533, 5 3 6 , 54 4 ,
5 4 5 -6 , 5 49; V III-2, 21.
Федір кн. пин. II 310, — кн. київ. III
172-4, 182; IV 73-5, 78, 81, ~ О ле Филоненко полк. V III-2, 202, 308.
ксандрович кн. IV 4 5 5 , — Кориято- Филоненко отам. IX 730, — писар ми
вич кн. IV 79, 1 6 6 -7 , 1 7 0 -2 , 4 77, - троп. київ. IX 74 7 .
Корибутович кн. IV 207; — Л ю- Филимонович Максим протопоп ніж. IX
бартович кн. IV 16 2 -4 , 1 66 , 1 6 8 - 748, 9 2 9 , 9 3 4 , 9 6 3 , 1 0 8 2 , 1112,
9, 196, 4 7 7 , 513, 515; V 9, 40, 2 5 2 , 1153-1156; X 55, 136, 153-4, 156,
— Ольгердович кн. ратен. IV 174, 167, 182, 1 8 5 , 198 .
516, — Ольгердович V 29, 33, — Филип коз. IX 12 76, 1277, — лікар IX
Ярославич кн. пин. V 15 8, 488, — 9 20, — (Филипець) полк. коз. IX
кн. Кобрин. V I 151. 2 3 6 , 297, 312.
digitized by ukrbiblioteka.org
Филипиха Анна друж . Х м. IX 3 1 2 . Фрідрих-Вільгельм курф . IX 1014,
Филон ніж. міщ. IX 17, 18. 1079.
Фінанси III 2 5 5 і далі. Фридрівка м. X 2 1 0 .
Фіни І 70, 7 2 , 112, — колоніз. І 6 9 ,
73, 75 , — сліди її І 185. Х аракс м. І 97.
Фінікіяни І 8 4 , 8 5 . Х адж ібей м. IV 86.
фільварки, фільвар. господар. V 119, Х адж і-ґерай хан IV 8 5 -7 , 24 9 , 303,
126, 155, 156, 1 6 2 , 1 7 6 , 178, 2 0 7 , 3 0 6 , 307, 309, 3 1 0 , 3 1 1 , 3 1 8 , 319,
213, 2 1 6 , 2 1 7 , 2 1 8 -2 0 , 2 9 5 -6 , 3 6 5 , 321, 3 3 5 , 4 5 8 -9 , 4 60-1, 4 8 8 -9 .
366. Х абне с. V 217.
Фільотей патр. V 3 9 3 , 3 9 5 . Халецький V 3 5 , 606, 612: V I 2 8 0 ,
Ф ілялєт-Христофор V I 4 9 0 , 4 9 4 , 5 4 7 - 5 9 8 ; — М ихайло V 3 5 .
8, 550, 5 5 7 , 55 9 , 6 2 8 . Харленські V I 279, 2 8 0 .
Фірлей V III-3 , 67 , 106, 18 0 -1 83 , 186, Харків м. і зем. І 42, 47; V I 621; IX
222 . 4 1 4 , 1 2 2 8 -9 .
Філарет Никитич патр. IX 8 1 7 . Х аджібейський лиман V II 62.
Філіпецкий жовн. IX 1069. Харліньский шл. V II 334 .
Фінляндія IX 1287. Х аненко полк. уман. IX 1300; X 123,
Фінська затока IX 1 23 2. 136, 1 4 3. 2 7 3 , 3 3 0 .
Фірліївка м. IX 5 4 8 . Харевський (Харжевський) П етро під
Флорівська гора І 3 4 . судок IX 7 8 . 79, 402. — слуга IX
Фльорентійська унія V 4 0 4 , 5 3 4 , див. 387.
Ферарський соб. Харитонович Я куб IX 1 2 5 9 .
Флоренція V I 21, 62. Харків аб о Харитонович Ілля IX 7 9 5 .
Фляндрія V I 2 7 -9 , 3 5 -6 , 1 9 3 -4 . Харлампович К. іст. IX 21 9 , 4 6 9 , 85 2 ,
Ф отій патр. І 393 , 40 2 , 4 0 3 -4 0 4 , — 8 65, 1374, 1 3 7 5 ; X 2 5 7 .
митр. київ. V 3 9 8 -9 , 4 0 0 , 4 0 3 , 409, Х аркова p. IX 1228.
518. Х атія IX 95.
Фоґараш V I 60. Хвастів м. V II 1 8 4 , 19 3 , 311, 404.
Ф ортуна Яшко шл. V I 2 3 6 . Х ворощ а с. V II 171.
Фокша капіт. IX 5 4 3 . Хватько полк. коз. IX 2 8 0.
Фома Іванов IX 4 6 8 , 921, він ж е 535? Хведько з Ж абча IX 2 6 6 .
Фомин Іван піддяч. IX 4 7 3 , 5 00, 52 5 , Х ерсонес (К орсунь) І 8 5 , 92, 9 3 , 9 4 .
5 3 6 -5 3 9 , 5 4 5 -5 4 7 , 5 5 2 -5 5 6 , 5 61, 9 6, 9 9 , 121, 2 8 3, 40 1 , 41 4 , 4 1 7 , 475,
5 6 5 , 571, 573, 5 7 5 , 580, 5 8 1 , 609, 4 9 8 -5 0 3 , 5 2 4 -5 , 5 4 0 -1 , 5 6 5 ; II 53,
6 1 2 -6 2 1 . 723. 72 4. 1232, 1 254, 1255, 6 6 . 107; IV 3 0 0 .
1 3 4 9 , 1 4 1 5 , 1416, 1 4 2 2 . 15 2 8 , - Хелмно V I див. Кульм.
Івашко син IX 5 6 8 . Хельмер-беґ посол татар. IX 1310.
Фомин Гр. чигр. X 2 2 8 . Х ерсон м. і зем. V I 52; IX 422, 4 2 4 .
Фороща коз. IX 1 2 73 . Хилвудій магістр І 1 7 8 , 1 7 9 , 371.
Фокшани м. IX 5 4 1 -5 4 3 . Хилков Федор Андрієвич кн., путивль.
Ф ранкфурт на Майні V I 97. воєв. IX 4 27, 4 3 8 , 4 6 7 , 4 8 1 , 4 9 3 ,
Франція V I 2 8 , 185, 193, 194: X 69. 5 4 8 , 56 9 , 6 4 2 , — воєв. білгор. X
Фредри шл. V I 2 3 8 . 2 3 9 , 2 50. 202-3.
Фредрівці с. V I 2 5 0 . Х итрово Б. окольн. IX 6 3 7 ; X 32, 94,
Фрагштайн цісар IX 1339, 1365. 118-20, 1 2 2 , 1 2 7 -3 0 , 132-40, 142,
Франківський наук, робіт. IX 2 4 . 1 4 4 . 1 4 9 -5 1 , 1 53, 156, 1 5 9 -6 2 , 164,
Франко Іван укр. учений IX 1132. 167, 169, 172, 1 7 9 , 1 8 1 -4 , 186, 192-
Ф різендорф посол IX 1 2 7 9 , 1 2 8 3 , 1284. З, 1 9 6 -7 , 2 0 7 , 2 1 5 , 227, 24 0 , 251,
Ф рідрих герцог IX 12 6 . 2 5 5 , 2 5 7 -8 , 2 9 1 , 3 2 3 , 3 2 8 -9 .
хліборобство на Україні І 39, 2 4 7 -5 3 ; 7 2 3 -7 2 5 . 7 2 8 -7 3 1 . 735. 73 8 . 739,
V II 5. 8-9. 17. 7 43. 7 4 6. 7 5 0 -7 5 7 . 7 5 9 -7 6 1 . 76 4 ,
Хліпець вол. IV 2 77. 767. 7 85. 7 9 2 -7 9 4 . 801, 8 0 4 , 8 0 7 ,
Хлупинці присіл. V 125. 808, 8 1 0 -8 1 4 . 8 1 6 -8 2 8 . 8 3 1 -8 3 3 . 83 5 ,
Хланів V I 6 2 6 . 8 3 8 . 8 4 0-84 2 . 8 4 5 . 847. 84 9 , 85 0 .
Хлопецькі Іван і Микола шл. V I 2 43. 8 5 3 . 8 5 6 -8 5 9 . 866. 867. 8 7 0 -8 7 4 ,
Хлопецький-Ш ишка влад. V II 4 4 6 -7 , 8 7 6 , 8 7 8 . 8 8 2 . 8 8 4 -8 8 6 . 8 8 8 -8 9 4 .
498. 896. 8 9 7 . 8 9 9 -9 0 6 . 908. 9 0 9 . 913,
Хлопіцкий Стан. V II 196-7, 1 9 8 -9 , 2 0 7 , 915. 9 1 6 . 9 1 8 , 92 0 -9 2 3 . 9 3 0 -9 3 4 .
281. 2Р0-1. 9 3 6 -9 3 9 , 94 4 . 9 4 6 . 9 4 7 . 949. 950.
Хлопуші с. V II 447. 9 5 2 . 9 56. 958. 9 6 0 -9 6 2 . 9 6 4 . 9 6 6 .
Хлєбовский ротм. IX 702. 970. 9 7 2 -9 7 7 . 9 7 9 . 9 8 6 -9 8 8 . 1002.
Хлопов стольн. IX 8 66 . 1004. 1 005. 1 0 0 8 -1 010 . 1014. 1016.
Хмельник м. і округа IV 240, 332; V 1018. 1021. 1022. 1029. 1030. 1034.
98. 2 0 2 -3 . 22 0 -1; V I 226; V II 63. 1 0 4 0 -1 0 4 9 . 1052, 1053. 10 6 1 -1 0 6 8 .
98. 122; V III-2, — м. 191, — с. 1070, 1073-1077. 1079. 1080. 1 0 8 2 -
V III-2, 60. 2 53 . 2 8 4 ; IX 200, 2 0 6 . 1084. 1088-1101. 1104. 1106-1108.
2 17. 2 3 6 . 2 3 8 . 1110. 1111, 1 1 1 4 -1 125 . 1128-1149.
Хмєлецкі шл. V I 279. 1 1 5 7 . 1161. 1164. 1 1 6 6 -1 1 6 8 . 1170-
Хмєлєцкий страж. кор. V II 5 4 3 , 55 3 ; 1172. 117 4 -118 3 . 1189. 1 191-1195.
V III-2, 168-9; - Стефан IX 354, 1197-1200. 1205, 1 2 0 6 , 1209, 1211,
3 93. 490. 6 5 4 . 1 212, 1 21 4 -1 2 1 6 . 1218. 1220, 1222.
Хмеленко Ярема V III-3, 12. 1 2 2 6 -1 2 29 . 1231. 1232. 1234. 1238-
Хмельовський шл. IX 292, 2 9 6 . 1243. 1245 . 1246. 1248. 1 2 5 0 . 1252.
Хмельницький Богдан - Зіновій писар, 1 2 5 4 , 1258-1260. 1 266. 1 269, 1271.
гетьман V III-1, 27 4 -5 , 31 3; V III-2, 1272, 1 2 7 4 -1 2 7 7 . 1 2 81-1288. 1290-
1, 81-3, 13 7 , 142-3, 146, 149, 151- 1 297, 1301, 1302, 1304. 1307. 1314-
85. 191-5; V III-3, 5, 7 -1 8, 20-36, 3 8 - 1 3 2 2 . 1327. 1330. 1332. 1334-1341.
40, 4 4 -5 2 , 5 4, 55 , 5 8 -6 7 , 6 9 -7 3 , 75, 1343. 1 3 4 4 . 1353-1357. 1 3 5 9 . 1364-
7 8 -8 3 . 8 6 -1 3 6 , 13 8-1 4 5 , 1 4 7 , 1 4 8 , 1366. 1 3 6 8 -1 3 7 4 . 1376. 1 3 7 7 . 1 3 7 9 -
15 0 -166 , 168, 171, 172, 175-178, 1 8 0 , 1 381. 1386. 1 3 8 8 . 1389. 1 3 9 4 -1 3 9 7 .
182 -18 4 . 18 7 , 188, 1 9 1 -1 9 6 , 199. 201, 1400. 1402. 1403. 1 4 0 5 , 1 4 0 9 , 1410,
202, 2 0 5 . 2 06. 208, 209, 21 6 -2 2 0 . 2 23, 1419. 1430. 1 4 3 2 . 1439. 1 4 4 2 -1 4 4 5 .
224. 2 2 6 , 2 3 0 , 2 3 1 , 25 0 , 252, 2 6 2 , 1447. 1 4 4 9 . 1450. 1456. 1 4 5 7 . 1 4 6 0 .
2 6 5 , 268. 2 6 9 , 2 7 2-274, 281, 2 87, 1464, 1 4 65, 147 2 -1 5 0 8 , 1511, 1531.
2 8 8; IX 7, 9-11, 13, 15. 16. 19-27, 1 5 3 3 -1 5 3 5 . 15 3 9-1 5 4 1 , 1553-1 5 4 9 ;
32. 3 4 -3 8 , 4 2, 44-51, 5 3 -5 6 , 5 9, 63, X 9. 10. 21-2. 2 4-5. 27. ЗО. 32-6. 38.
67-71, 7 3 -7 9 , 83 -103, 10 5-111, 114, 41-2. 4 6 -7 . 49. 50. 54-5. 5 7 -8 . 61-3.
119, 127-162. 1 6 6 -1 7 4 , 17 7 -1 8 5 , 1 8 8 - 6 5-6. 6 9 -7 4 . 76. 79. 80. 85, 89, 91,
192, 198-218, 220-224, 2 2 7 -2 3 9 , 2 4 3 - 9 3 -4 , 10 2-3. 108. 110-3. 115-7. 119-
2 5 1 , 2 5 4 , 2 5 6 , 257, 2 5 9 -2 6 7 , 2 6 9 - 22. 124. 133. 139-40. 145. 151. 162,
281, 2 8 4 -2 9 9 , 302, 3 0 5 -3 2 4 . 3 2 7 , 164, 178. 182. 1 85. 196. 201, 216,
328. 3 3 3 . 3 3 4 . 3 3 9 -3 6 4 . 3 6 7 -3 8 4 , 223. 230, 250-1, 2 5 5 . 282. 288. 343,
3 8 6 -4 0 2 , 404. 405, 4 0 8 -4 3 9 , 4 4 1 - — Ганна дружина Богдана IX 1135,
452. 4 5 5 -5 0 9 . 5 1 5 -5 3 4 , 5 3 7 , 538, 1413, 1 419, — Тиміш (син) V III-2,
5 4 0 , 5 4 6 -5 9 2 , 5 9 6 -6 0 1 , 6 0 9 , 611- 167; V III-3. 100. 2 2 4 , 250, 274; IX
615, 6 20 -6 3 3 , 6 3 5 -6 4 2 , 6 4 4 -6 5 9 , 6 6 1 - 9, 57, 83, 87, 88, 9 3 , 99, 11 4 , 117,
6 6 6 , 6 68, 6 6 9 , 6 7 1 -6 8 0 , 6 8 2 , 68 4 , 120, 125, 128-130, 137, 156, 222,
68 9, 6 9 0 . 6 9 2 , 6 97, 6 9 9 -7 0 2 , 7 0 5 , 2 4 9 , 3 5 4 , 2 5 5 , 295 , 3 6 2 , 372, 3 7 4 ,
706, 710. 711, 712, 7 1 4 -7 1 6 , 720, 3 7 7 -3 7 9 , 435, 437, 440, 4 4 4 -4 4 7 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
44 9 , 4 5 1 , 4 5 9 -4 6 2 , 4 6 4 , 4 70, 47 3 , V I 3 3 -4 , 53 , 107, 136, 1 3 8 , 156-8,
474. 4 7 6 -4 8 2 , 4 8 5 , 4 8 6 , 4 8 8 , 4 9 1 , 184-7, 195, 199, 2 0 0 , 2 0 9 , 2 1 9 , 223,
502, 508 , 5 1 0 -5 1 2 , 5 1 4 -5 2 2 . 5 2 4 -5 2 9 , 2 4 6 , 3 03, 4 11, 42 2 , 429; IX 25, 2 9 ,
5 3 2 -5 3 5 , 5 3 8 -5 4 5 . 5 4 7 . 550, 5 5 3 , 259, 3 0 0 , 8 5 1 , 1183, 1306, 1 4 9 3 .
5 5 4 , 5 5 8 , 5 6 3 -5 6 5 , 5 6 8 , 5 7 1 -5 7 3 , Х оробор м. II 3 2 8 , 5 9 9 .
5 8 0 -6 0 1 , 60 9 , 612. 6 1 6 -6 1 8 . 6 5 0 -6 5 4 . Ходкевич Іван воєв. київ. IV 2 6 8 , 270,
6 5 9 , 6 6 1 -6 6 6 , 6 6 8 , 6 7 0 . 6 7 1 . 6 7 3 , — Ян стар. жм уд. IV 3 8 6 , 3 8 8 , 3 9 1 ,
6 7 6 , 6 8 0 -6 8 2 , 724. 7 3 4 , 7 4 8 , 768, 401-2, 4 05, 41 1 -1 2 , - Олександр V
807. 90 4. 9 7 2 , 9 7 6 . 9 8 7 . 1010. 1107. 3 1 , 35, 101, 2 6 5 , — гетьм. лит. V II
1157, 1188. 1 4 9 8 . 1 5 4 6 -1 5 4 8 ; X 186. 3 3 6 . 4 6 8 , 4 7 4 -6 , 4 7 8 , — вичі V ЗО;
— Роксандра Тимош иха, див. Л уп у- VI 598.
лівна Роксанда, — Ю рко (син) IX Хотетівські кн. IV 72, 278.
5 8 8 . 601, 6 7 9 . 724. 726. 7 59. 7 8 2 , Ходовичі с. V 2 3 8 .
813. 1 20 0 . 1360. 13 6 1 . 1 3 6 5 . 13 6 8 - Х орлуп зам. V 4 9 2 , 500.
1373, 1377, 1 3 7 9 -1 3 8 1 . 13 8 4 . 1 4 1 2 , Хоростків с. V 146 , 147.
1419, 14 23 . 1 428. 1448. 1 4 5 5 . 1 4 6 7 . Хоростківці с. V 145, 147.
1468. 1 4 7 0 -1 4 7 3 , 14 7 5 ; X 9. 12, 2 5- Хохонів с. V 14 5 .
9, 3 2 -4 , 3 7 -4 3 . 5 8. 6 3. 86. 1 2 4 . 135. Хоболтовичі с. V I 76.
13 8 . 186. 1 9 7 , 2 4 9 . 2 8 9 . 291. - р о Ходоров с. V I 102.
дина IX 185, 1 8 6 , 1 8 8 . 189, 1 9 2 , Ходоровські V I 6 1 1 .
2 5 4 , 2 5 5 , 304. 37 4 . 53 2 . — Яненко Ходоровстав с. V I 2 37 .
Павло свояк гетьм. IX 60. 249, 2 50, з Ходоровстава Юрша шл. V I 2 3 7 .
469, 588, 596, 597, 599, 659, 665, Ходча с. V I 174.
6 8 1 , 68 2 , 718. 720. 735. 7 7 2 , 7 98, з Ходча V див. Станислав.
8 8 6 , 9 2 7 , 1090, 1 0 9 7 , 1 2 4 7 , 1 2 6 8 , Хоєнські V I 611.
1270, 1271, 1315, 1 3 5 9 , 13 6 6 . 1 367. Ходика Федір війт київ. V II 339, 530-2.
— М ихайло V III-2. 1 51-4; V III-3, Хорош ів с. V I 4 3 3 .
2 0 1 , - Захар V III-3 , 92, 110, 112, Хотимирські V I 240 .
— Іванець IX 2 7 4 , — Кіндрат пасерб Ходорків с. V II 18, 42 , 257.
Х м., див. Якимович. Хортиця остр. V II 115, 116, 1 1 9 -1 2 0 ,
Хмельницький Вежник гетьм. V II 88, 1 2 5 , 1 3 6 , 281, ~ зам. V II 139-40.
572. Хотин м. V II 3 5 4 , 433, 467, 4 7 2 -8 ,
Хмельниччина V III-2, 4 3 -4 , 4 6-7, 5 0, 5 4 7 , 550; IX 9 2 , 95, 96, 100, 2 8 2 ,
83, 11 8 -9, 1 2 7 . 3 62, 4 6 6 , 4 8 6 , 50 7, 5 11, 5 1 3 , 515,
Х одота кн. І 3 7 5 ; II 316. 5 1 7 , 518, 523, 5 2 4 , 529, 5 8 1 , 582,
Х озари І 9 6 , 100, 2 2 6 -7 . 2 2 8 -3 3 . 236. 6 5 4 , 68 1, 9 5 9 , 1104, 1 3 7 7 , 1467,
3 9 5 -7 , 415, 4 1 6 , 46 0 , 461, 4 62, 463, 1 4 6 8 , 1469.
4 6 4 , 4 8 6 ; II 19, 72, 274, 3 1 4 , 316. Хотинська війна V II I -1, 3, 148, 155.
5 0 9 . 511. 527. Х опр p. V III-2, 4 0.
Хорвати (українські ніби) І 210, 2 11, Хованский мог. воєв. IX 1 2 5 8 -1 2 6 0 ,
410, 4 8 6 , 4 9 3 -5 3 9 , — Х орватія Біла 1262. 1 2 6 3 . 1 2 6 5 -1 2 6 7 , - кн. столь.
І 21 0. 2 1 1 . 213; II 3 5 9 . X 84.
Х одина поет (?) II 3 3 2 . Ходорович вибор. коз. IX 591.
Холонєвский мечник IX 1038.
Х олм м. і зем. II 3 7 1 -2 . 3 8 0 -4 , 391.
4 0 3 -4 , 455; III 31. 4 4 , 6 3 , 8 9 -9 0 , 9 2 , Х оменко Василь IX 3 0 1 .
109-10, 2 5 4 , 4 3 1 -4 ; IV 39, 4 6 , 54, Хомицький Ян депут. Львова IX 1118,
6 3 , 16 4-5, 1 9 7 , 2 1 4 , 221, 331, 4 4 5 , 1119.
4 4 7 , 4 4 9 , 500-1; V 23, 2 4 , 1 0 4 , 166, Хомяков посол mock. IX 4 4 3 , 5 5 8 .
180, 182, 21 7 , 2 7 1 , 30 8 , 3 1 4 , 317, Х орват С теф ан посол Рак. до Х м. IX
321 , 3 3 3 , 3 3 4 , 3 3 9 , 3 7 3 , 4 2 3 , 4 2 8 ; 1 3 1 2 , 1313, 1 3 1 9 -1 3 2 1 .
Ходорків с. IX 320, 547. Цариборисове городище IX 1 228, —
Хойники м. IX 225. брід IX 3 0 9 , 722, — ур. IX 309.
Хорол м. IX 158; X 202, 204, 315, — Церква і церковне життя II 40-2, 2 7 2 ,
ріка X 16 4 , 313. 276-7, 2 7 9 , 2 9 8 -3 , 3 3 3 -4 , 3 5 2 -3 ; III
Хотів с. IX 1089. 260, 2 8 8 -9 , 3 22 -32.
Хотольня с. IX 1223. Церковний устав Ярослава II 39.
Христина княг. II 80, 116. Цевів с. V 214.
Христина корол. швед. IX 2 0 9 , 4 54, Цехи V 24 3-6 , 2 4 9 , 2 5 9 .
455, 501, 9 1 7 , 9 1 8 , 9 9 7 , 1079, 1080, Цецорська комп. V III-1, 208.
1 2 9 5 , 1330, 1416, 1420; X 6 6 . Цеклинський Домініканин V III-3, 64.
Христинівка м. IX 8 8 4 , 1 0 5 5 . Целярій ротм. IX 1015.
Христофорів Леонтій товмач IX 1080. Церкин пушкар сів. IX 204.
християнство — його вплив III 3 2 8 , Цертелев видав, укр. пісень IX 9 5 -9 7 ,
1369, 1370, 1 372, 1373, 1474.
3 7 4 -5 , 3 7 5 -6 , 3 86, 3 8 7 -9 4 , 4 0 1 -2 1 .
Цетнер каштел. гал. IX 1014, 1171.
Хребтовичі V 31, 33, 564, 5 6 5 , - М е-
Цеханович IX 1 2 7 3 .
летій влад, волод. V 4 8 9 , 4 9 2 -3 ; VI
Цецора, Цецорське поле. ур. IX 89, 481.
гі 50 8 .
Цибава (T ib a ) с. II 495, 4 9 7 -8 .
Хребтіїв м. IX 6 7 7 . Цибульки шл. V 32.
Х уст м. IX 1319, 1320. Циків с. V 192.
Худолій геть. зап. X 102. Цибульник p. VII 552; IX 463; X 1 4 7 ,
Х урсенко Я. посол X 160. 201 - 2 .
Хшонстовский підстар. камін. IX 69 0 , Цицюра Севрук полк. коз. V II 4 7 3 .
691. Цибульський Кир. слуга печер, арх.
IX 7 4 7 .
Ц аргород (Константинопіль) II 15, 3 4 - Цицюренко (Цицю ра) Тимофій Пере
7; IV 7 6 -7 7 , 298, 303-04, 522; V I 4 -6, яслав. коз. IX 6 9 8 , 7 3 1 .
8, 15, 20, 22, 65, 70-1, 133, 302, 3 4 4 . Цибулів м. IX 1 0 5 4 .
380, 411: V II 3 5 2 454. 4 6 3 , 495, Цимерманівка с IX 6 8 7 .
51 3-4 : V III-1, 2 5 -6 , 3 6 -7 , 4 2 , 2 0 8 , Ціхоновець м. V I 53.
239; V III-3, 59, 135, 270; IX 3 3 -3 6 , Цікалі-баша V II 356.
45, 47. 52 -5 4 , 58, 60, 81, 8 3 -8 5 , 87, Цінкайзен іст. IX 38 6 .
89, 98. 120, 127, 1 3 0 -1 3 2 , 134, 1 3 6 - Ціоншковський посл. пол;. IX 320.
7, 150, 154, 156, 163, 17 2 , 17 4 , 247, Ціонжен маєток IX 265
249, 253, 2 5 9 , 2 8 8 , 315, 316, 317, Цуцилівський шл. V I 2 4 2 .
3 4 7 , 354, 3 7 8 , 419, 4 2 8 , 475, 48 4 -5 ,
49 4 , 49 8 , 500, 5 1 6 , 522, 5 3 3 -5 3 6 , Чаргів (Чагрів) II 606 .
53 8 , 5 7 7 -5 7 9 , 5 9 5 , 597, 5 9 8 , 6 6 8 , Чарговичі бояри II 44 2-3.
77 3 , 780, 781, 893, 8 9 4 , 900, 9 01, Чапличі шл. V 32.
9 0 3 , 916, 9 1 9 -921, 9 2 8 , 9 3 0 , 9 4 2 - Чайка козацька V II 2 9 8 .
9 4 4 , 952, 9 9 7 , 1 0 0 1 , 1004, 1010, Чайка бояр. V II 53.
1062, 1064, 1091, 1097-1100, 1127, Чановицький Войтіх геть. V II 171, 176.
1136 , 1232, 1 2 7 9 , 1337, 13 4 5 , 1 3 4 6 , Чапа Волошин V II 148-9.
1 3 5 4 -1 3 5 6 , 1 3 7 9 , 14 3 2 , 1446, 1466, Чапчаклей ур. V II 6 3.
1526, 1527, 1 540, 1543, 1549; X 14- Чаплинський V III-2, 156, 158-9, 161,
5, 45. 164; V III-3, 49, 142-3, 145, 151, 152,
Цамблак Григорій митроп. V 3 9 9 , 400, 1 55, 160, 207, 21 7 , 221, 285, ~ (Ч а-
40 1 , 40 2 , 4 0 3 , 4 0 9 , 413, 4 18, 512, пліцкий) IX 20, 41, 4 3, 6 2 -6 4 , 112,
513-18; V I 3 4 4 -5 , 351, 353. 116, 146, 156, 255, 3 4 6 , 1477, - Ча-
Царина с. V I 152. пліньска IX 179.
digitized by ukrbiblioteka.org
Чалий Сава IX 184. 6 8 8 , 69 0 -2, 720, 728-9, 7 3 4 , 771 -2 ,
Чаплин путив. IX 4 1 5 . 8 0 3 -4 , 811, 86 7, 930, 9 6 3 , 1021,
Чаплич В. луць. правосл. влад. IX 31, 1253, 1 2 86, 1 2 9 2 , 1353, 1 3 6 4 , 1 4 1 5 ,
— Олександер укр. шл. IX 1458. 1 4 1 7 , 1503, 1545; X 47 , 51, 54, 57,
Чарнєцкий С теф ан хорун. сендомир. IX 84, 100, 120, 1 6 6 -8 , 1 8 6 , 307, 335,
217, 3 5 6 , 3 5 8 , 3 5 9 , 4 1 7 , 4 4 1 , 4 9 2 - 3 3 8 -4 3 , 3 4 8 , 3 5 1 , - полк X 162,
4 9 6 . 501, 504, 5 0 5 , 5 6 0 , 5 6 6 , 7 0 6 , 22 5 .
7 0 8 , 8 7 8 -8 8 0 , 8 8 3 , 9 5 1 , 1 0 4 1 -1 0 4 4 , Чернихів с. X 66.
1046, 10 4 8 -1 0 5 0 , 1 0 5 2 , 1069, 1114- Чехи, держ. І 419, 4 8 8 -9 3 , 549; II 14,
1118, 1 1 6 6 . 1191, 1209, 1 3 2 3 . 1352, 62 -3 , 113, 152-3, 2 7 3 .
1 3 8 7 . 1 3 8 9 . 1 4 4 8 . 1457. 145 8 , 1460- Чепель II 4 9 1 , 4 9 5 , 498.
1462, 1465, 1 5 5 0 . Червена (V ö r o sa lm a ) с. II 4 9 5 .
Чарторийський біскуп позн. IX 269, — Чернечеськ м. II 6 0 3 .
ких бібліот. IX 2 4 , 3 7. 3 8 , 1 36, 148, Черторийськ м. і княз. II 3 0 2 , 30 7 , 3 6 9 ,
167, 6 3 8 , 671, 8 8 4 , 1043, 1 0 5 1 , 1 0 5 9 , 3 9 1 : II 4 3 -4 , 46, 4 33.
1 0 96, 1100. 1 1 2 4 , 1137, 1140, 1172, чернецтво III 413-21.
1179, 1 1 95 , 12 3 3 , 1240. 1 242, 1245, Чернятин III 86, 159.
1249, 1274, 1 2 8 1 , 1317, 1 3 3 3 . 1 3 3 5 , Червоногород. м. і стар. IV 49, 89, 90,
1403. 1405, 1 4 5 4 , 1475: X 3 4 5 . 175, 177, 192, 199; V 3 0 8 -9 , 3 1 5 ,
Чакова p. IX 556 . 319.
Ч ауси м. IX 9 3 3 , 93 5 , 1153. 1 1 5 8 , Черкаси м. і зем. IV 8 6, 172, 173; V
1 1 5 9 , 1168. 1 2 0 1 -1 2 0 5 , 1 2 1 0 -1 2 1 6 , 2 9 5 , 3 4 1 . 38 1 ; V I 9, 10, 18-9, 228,
1 223, 1224, 1257, 1267, 127 3 , 12 7 6 , 237, 2 80, 2 8 5 ; V II 19, 20, 35, 37,
1277, 1381, 1382; X 1 2 1 . - полк. 39, 4 3 -4 , 4 8 , 50, 52, 53, 55 , 5 7 -8 ,
X 344, 349. 69, 7 9 -8 0 , 8 2 -3 , 87, 90, 92-3, 98 ,
Червень м. і вол. І 2 0 8 -9 , 4 8 5 , 4 8 8 -9 3 ; 1 0 1 -2 , 10 7 -8 , 111, 1 1 3 -4 , 121, 129,
II 112, 362, 3 6 6 -7 , 3 7 1 , 3 8 0 -1 , 3 8 4 , 131-3, 156, 161. 162, 1 6 7 , 191, 192,
3 9 7 , 4 4 3 , 6 0 3 : III 42 1. 2 4 9 , 2 7 6 , 3 48, 3 5 1 , 3 5 5 , 3 5 9 , 4 0 3 ,
Червенські городи І 20 8 , 364, 373, 4 9 3 ; 5 4 4 , 5 45, 539 ; V III-1. 1 5 3 , 155, 22 0 ,
II 13, 17, 21. 4 6 , 53, 3 6 0 -1 . 2 3 4 , 2 4 4 , 247, 2 4 8 , 2 5 4 , 260, 261,
Черна м. І 162. 2 6 5 , 2 8 4 , 311: V III-2, 34-6, 39 , 40:
V III-3. 21. 30, 3 4 , 162, 276; IX 13,
Чернігів м. і земля І 2 9 , 190, 260, 2 6 5 ,
283 . 3 6 5 . 415. 4 2 2 , 5 2 1 -2 , 5 5 5 -6 ; II 8, 39, 4 0 . 5 5 . 66. 71. 1 5 7 , 1 7 5 , 2 4 5 ,
1 9 .2 0 . 4 5. 4 7. 55. 62. 6 7 - 7 2 ,8 1 ,8 5 , 3 5 6 . 3 6 1 -3 . 372. 3 7 9 -8 0 . 723. 1000,
1094; X 116. 3 4 8 . — полк. X 46 , 26 8 ,
87, 89. 100, 118, 122-3, 135. 140, 157,
— ські козаки V II 117, 124.
17 3, 176-7, 1 8 1 . 1 8 4 , 1 9 7 , 207-8,
з Черкасів Онисько, Стецько. Ілько і
213, 21 9-21. 2 31-2. 2 3 4 , 2 4 1 , 2 4 3 -4 .
Стецько шл. V I 237.
2 4 7 -8 . 2 5 4 -5 , 3 1 3 -1 5 , 3 1 7 -3 8 , 511,
5 3 4 , 5 4 2 , 5 4 8 , 5 6 3 -4 ; III 6 4, 1 4 8 -9 , Черкаси нар. V II 6 9 -7 2 , — п’ятигорські
151-3, 1 7 5 -8 1 , 1 8 7 , 191. 197, 202, V II 69, 26 1 .
21 3 , 216, 2 5 4 , 4 2 0 , 4 8 8 ; IV 8, 65, Чернечгородок с. IV 46; V I 148.
67. 73, 79, 87, 1 7 8 , 2 15, 27 4 , 276, Черторийский Іван кн. IV 2 0 5 , — О ле
278, 28 0 , 3 3 0 , 3 3 3 -5 , 422, 451-1, ксандр IV 230, 2 6 9 , 404, — Федір V
45 6 , див. ще Сіверщина; V 1 7 1 , 2 9 5 , 3 4 , — кі V 14, 2 9 , 3 2 , 469; V I 277,
3 3 9 -4 0 , 460; V I 14, 5 3 , 1 4 6 , 302; 4 5 5 . 5 9 2 , 5 9 8.
V II 6, 42, 111, 3 3 4 , 3 3 7 , 521; V III-1, челядь V 110, 111. 1 1 2 , 113. 133, 135,
202; V III-3. 3 0-2, 215, 228; 143.
IX 13, 22, 95, 109, 204, 228, Чергова с. V 43Θ.
3 6 8 , 370, 3 7 2 , 3 8 1 -2 , 3 8 9 , 4 09-11, Черемиси V 3 3 5 .
4 22, 4 3 2 -5 , 4 9 6 , 5 6 2 -3 , 6 7 0 , 6 8 2 ,
Чернчиці манаст. V 263. Черкас Яцько голтв. X 1 33.
Чертіж c. V 190; V I 2 65. Черний Ж иґимонт білоц. підстар. IX
Черхава c. V 2 6 9 , — ман. V 2 63. 45 6 , 4 5 8 , 461, 463, 4 70, 5 0 5 .
Четвертинські кн. V 29, 32, 221; V I Чернишов капіт. mock. X 59, 60, 177.
277, 2 82, — Григор. кн. V I 5 9 2 , —> Чернов стан. гол. IX 37 0 , — вістун X
С теф ан кн. V II 43 7, 5 8 5 , — Януш 54.
V III-3, 37-8, 4 0, 140-1, 144, — кий Черновский шл. IX 13, 16, 76.
кн. V III-1, 179 , — кі укр. княж, рід Черниговець Янко коз. миргор. X 207,
IX 164, 214, 1335, — Святополкий 238.
Степан кн. IX 1 3 1 6 , 1 3 1 7 , 1385, Чепец-Лєнтовский Станислав IX 268,
1391 , 1392; X 273, 2 7 9 -8 0 , 284. 269.
Четвертинських рукописи IX 1 3 8 5 , Ченстохов (и) м. IX 1192, 1377, 1408,
1 3 9 2 , 1401. 1456.
Чешибіси c. V 310. Чересів м. IX 1167 , 1202 .
чопове V 330. Черкаськ м. IX 1 0 0 8 .
Четвертня м. V 2 6 7 ; V I 77; — Нова Черніївці (або Черніїв) c. IX 1014,
IX 1316. 1046, 1325, 1499.
Чемер Х одко шл. V I 236. Чичерськ м. І 188.
Черленевські V I 2 5 1 , 2 5 3 . Чичер (Чичеровці) c. II 5 0 2 .
Черляни c. V I 180. Чижі шл. V 3 2.
Чернівці м. VI 60, 61; IX 180, 190, Чиж Кирик V III-1, 315.
193-5, 5 8 2 . Чижелій, Чичай IX, див. Джалалій.
Чернявські V I 6 11. Чигирин м. V II 2 5 7 -8 , 2 7 6 , 329, 3 5 9 ,
Чернявка V I 152. 525; V III-1, 1 5 3 , 235 , 247, 24 8 , 250,
Черняхів V I 628; V II 257 , 39 3.
26 6 , 2 7 2 , 2 8 4 , 292, 303, 311; V III-2,
Черськ м. V I 33. 162, 1 6 5, 185, 187; V III-3, 5, 1 8-21,
Чехія V I 302. 31, 35, 4 5, 49, 50, 72, 1 36, 140, 158,
Чечельник м. VI 92; IX 63, 23 6 , 1 0 2 0 -
162-164, 167, 175, 1 7 7 -1 7 9 , 216, 219,
2, 1 0 46, 1051, 1059, — уроч. V II
228, 230, 2 3 5 , 238, 2 3 9 , 2 4 2 -2 4 5 ,
101 . 2 5 3 -2 5 7 , 262, 2 83; IX 14, 15, 21,
Челядка полк. V II 352.
4 8 -5 0 , 53, 54, 5 6 -5 9 , 61, 64, 66, 69,
Чемериси-колоністи V II 101.
76, 81, 95 , 102, 111-114, 119, 120,
чернь V II 2 88. 125, 128, 13 1-134, 146, 147, 150,
Черховський Андрій шл. V II 421, —
1 5 4 -1 5 6 . 158, 159, 170, 203, 204,
Ян V II 4 2 3 .
2 1 4 , 229, 2 45, 2 5 4 , 2 89, 307, 30 8 ,
Чернецький обозн. кор. X 11.
3 1 2 , 319, 3 5 6 , 366, 3 7 5 , 380, 382.
Чернецька Рада V III-1, 2 1 2 .
383, 388, 3 8 9 , 393, 3 9 4 , 3 9 8 -4 0 2 ,
Черняхова Діброва V III-1, 152, 1 5 3 .
408, 4 1 0 , 411, 42 1 , 425, 4 2 6 , 4 3 2 ,
Чечуга V III-1. 282, 2 83 .
4 3 5 , 43 7 , 4 4 2 , 4 4 5 , 4 6 0 , 4 6 1 , 467-
Черкашаниця Демко V III-2, 37.
469, 4 71, 477, 4 8 0 -4 8 3 , 48 7 , 48 9 ,
Черкеський (Чераський) Дмитро V III-3,
501. 5 0 5 , 513, 523, 525, 527, 528,
119.
5 3 9 , 547, 5 4 8 , 552, 55 6 , 557, 5 6 3 -
Чехович V III-3, 85, 86, 90, 92.
5 6 5 , 5 68, 570, 5 7 2 -5 7 6 , 5 8 8 , 596,
Чернята Іван (Чорнята, Чорнота) 5 9 9 , 6 0 9 , 612, 614, 6 1 5 , 617, 618,
V III-3, 9 2 , 9 9 , 1 1 6 , 1 29 , 1 5 2 , 245, 6 4 3 , 653, 656, 6 5 8 , 6 5 9 , 6 6 5 , 667,
25 8, 27 4 . 6 6 9 , 6 7 9 , 6 8 0 -6 8 9 , 6 9 1 , 692, 69 4 ,
Челебій ротм. татар. IX 492, 4 9 4 , — 697, 7 1 6 , 7 1 8 , 721, 7 2 2 -7 2 4 , 726,
М устаф а IX 8 9 5 . 728, 7 3 0 , 73 1 , 733, 7 3 4 , 7 4 4 , 749,
Чеховський сотн. IX 1216. 7 6 8 , 7 7 2 , 774, 7 7 8 , 7 7 9 , 783, 794,
Черепов бояр, син IX 931, 937. 807, 8 3 4 , 853, 8 5 5 -8 5 7 , 870, 8 7 3 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
8 8 5 , 8 8 7 , 88 9 . 892, 8 9 6 , 89 9 . 908. Чортомлицька могила І 55.
913 , 9 2 0 , 922, 9 23, 925, 9 2 6 , 928, Чорна Русь II 30 3 ; IV 9, 21 4 .
942, 9 48, 9 5 2 , 9 66, 1002. 1005, 10 0 9 , Чорний Потік (F e k e te -p a ta k ) II 4 9 4 .
10 1 0 , 1021-1023. 1064. 1070. 1071. Чорні Клобуки II 1 4 8 , 159, 163, 166-
1 0 74 . 1076. 1 0 7 7 . 1079. 1 0 8 0 . 1 0 9 1 . 7, 1 6 9 -7 0 , 1 75, 183, 185-6, 1 9 3 -4 ,
1104. 1 163 -1 1 6 5 . 1168. 1170. 1 1 7 2 . 196, 2 01, 2 1 2 -1 4 , 2 24, 29 4 , 308, 5 3 4 -
1 1 7 5 . 1 1 7 5 . 1 1 7 9 -1 1 8 2 . 1184. 1 189. 5, 5 4 8 -5 5 1 ; III 385.
1190. 1 1 9 1 -1 1 9 4 . 1199. 1 2 0 0 . 12 0 8 . Чорний город м. і зем. IV 316; V 212-
1 210. 121 1 . 12 1 3 . 1229. 12 3 5 . 1237. 3; V I 5 8 , 60 7 ; V II 9, 10, 14.
1 2 4 7 . 1250. 1253. 1 255. 1267. 1269. Чорнобиль м. і зем. V 44; V I 53, 147;
12 7 2. 1274. 1275. 1278. 1 2 7 9 . 1283. V II 35, 3 7, 52, 2 5 7 ; V III-3, 32, 3 5 .
1 2 8 4 . 1 2 8 8 . 1 2 9 5 -1 2 9 7 . 1300. 1301. IX 215, 217, 221 , 224, 225, 3 2 3 -3 2 5 ,
1309. 1310. 1 312. 1 3 2 4 . 1 3 2 7 . 1333. 5 6 5 , 7 6 9 , 771.
1338. 1 3 4 3 -1 3 4 5 . 1350. 1 3 5 1 . 13 6 2 . Чортків м. і ман. V 268; IX 237, 1102,
13 6 6 . 1 3 6 7 . 1 3 6 8 . 1 3 6 9 . 1 3 7 6 . 1 3 7 8 . 1115, 12 10 .
1 3 8 3 . 1394. 1396. 1 400. 1 401. 1403. Чолганські V I 240, 5 9 8 , 611.
1405. 1411. 1412. 1 4 1 5 . 1420. 1 426- з Чолганець Федько V I 2 3 7 .
1 4 2 8 , 1431, 1432. 1438. 1441, 14 4 2 . Чолганці с. V I 23 7.
1 4 4 5 . 1 4 5 1 . 1 4 5 3 -1 4 5 5 . 1 4 6 7 -1 4 7 0 . Чоповські шл. V I 281.
1 4 75 . 1510. 1545: X 9-11. 13. 16. 3 3 - Чорткович Васько шл. V I 2 3 6 .
8. 41 . 44. 4 6. 5 4 -5 . 5 7-8. 6 2. 64. R8. Чорторийський Ю рій V I 317, — М их.
75. 85. 89. 9 6 -7 . 102-3. 111. 1 2 3 . кн. V II 13. — Ю рій кн. V II 531;
12 7 . 132 -3 . 1 3 5 . 1 3 7 -9 . 143. 145-7. V III-3. 12-3, 2 3, 28 , 42 , 51, 5 5 -6 ,
153. 15 5 -6 . 177. 1 8 3 . 185. 1 8 9 . 190. 58, 6 7 -8 , 90, 9 7 -9 , 114, 119, 124,
192-4. 197. 199-201. 2 0 6 . 211-2. 218. 130, 1 4 5 -6 , 1 4 9 , 19 9, 215, 217, 220,
2 3 0 . 2 3 4.
2 2 3 -4 . 22Я -9. 2 3 3 -6 . 2 4 4 . 2 4 7 . 2 4 9 .
Чорторийськ V I 77.
252. 2 5 4 -5 . 2 5 8 . 2 6 0 -1 . 2 7 3 , 2 8 8 . 31 1 .
Чорна Криниця ур. V II 58.
3 13. 3 3 0 . 3 4 8 . - по™ . X 1 8 3 . 1 8 5 .
2 5 4 , — стао. IX 64. 1 6 6 . 3 61. 7 6 5 . Чорнинський Л ук ’ян ват. V II 161, 171.
786 . 7 8 9 . 7 9 2 . 8 0 6 . 8 1 5 . 8 2 1 . 822. Чорнява с. V II 219.
8 2 6 . 1094. 1531: X 3 08. 3 4 3 . Чортомлик p. V II 280, 29 2 .
Чигиринтіі с. V III-1. 2 3 4 . Чорний Грицько (Ч ернята) гетьм.
Чигриті-Діброва дніпр. п є р є в . V II I -1. V II M , 46, 5 7, 6 0, 6 2 -6 4 , 6 5 -6 7 , 6 9 -
292. - νρ . X 148. 20 2 -3 . 2 1 6 . 2 6 8 . 72, 100, 101, 114, 115.
Чигринець полк. коз. VIT 5 30. Чорний шлях V II I -1, ЗО, 64; IX 77,
Чичаклей D. V II 3 4 9 : VIIT-1, 38. 947.
Чирікоя Олекс, воєв. полт. X 1 6 7 -9 . Чоловський V III-3, 46, 86; IX 1 1 1 5 .
Чириков м. IX 1153. Чолганський Камінь V III-3, 64 . 67. 68.
Чичерськ м IX 870, 932. 1 1 6 7 , 1202. 182. 1 86; IX 27 9 . 2 90. 65 9 , 1138.
Чорне море, побережжя, степи І 6, 13, Чорний ліс V III-3, 176. 23 9 . 256; —
2 1 , 83-6 , 1 0 5 -6 , 143, 155, 158, 164, ур. IX 102, 126, 156, 2 0 4 , 380, 418,
1 6 7 , 170, 2 3 4 . 3 9 3 : II 2 9 3 , 2 9 6 , 2 9 8 - 4 3 5 , 5 6 3 , 66 1 , 94 1, 9 4 2 .
3 0 0 , 3 0 3 -4 , 309, 3 1 5 -6 , 487; V I 7, Чоґоль (Чеґоль, Коґоля) воєв. молдав.
22, 2 5 -7 , 5 9 , 82, 142, 178, 1 9 9 . 6 0 8 - IX 1 2 8 , 5 1 0 -5 1 3 , 90 0, 92 2 , 923,
9; V III-2, 34-5; IX 3 3 . 4 7 . 4 8 -9 . 5 4. 11 8 4 , 1 1 8 5 .
1 0 5 . 1 31, 135, 1 6 6 , 3 8 5 , 4 3 1 , 46 8 ,
Чорний Кузьма білгор. стан. гол. IX
4 7 5 , 5 3 4 , 5 3 5 , 7 8 1 , 921. 9 2 8 , 9 4 4 ,
2 0 4 , 3 7 2 , 4 87 , 4 8 9 .
9 9 9 . 1004, 1009, 1355; X 14. 34 0 .
Чорний ліс ур. X 3 4 , 201-2. Чорне Л ихо повст. IX 415.
Чорнобиль м. І 281; X 8 5 . Ч орномаз сотн. IX 1267.
Чорний Острів IX 1365, 1462, 1 4 6 4 , Ш аблонський полк. коз. X 262, 269.
1465. Ш абей богат. перекоп. IX 5 5 6 .
Чернокозинці м. IX 2 4 0 -2 41 , 2 4 3 . Ш аган (або Ш агал)-аґа IX 1064,
Чортів-городок IX див. Чортків. 1073, 1077.
Чорштин м. IX 2 6 6 -269, — стар. IX Ш агін-аґа IX 1063, 1091, 1097, 1098,
269, 270. 1137.
Чтопи V I 6 2 5 . Ш айноха К. іст. IX 86, 473, 4 7 6 , 482,
Чудь нарід І 149, 480, 5 44; II 24. 667.
Чудець зам. II 4 5 6 -7 ; V I 6 2 5 . Ш амарин путивл. IX 688.
Чуднів м. вол. V 3 3, 121, 140; V I 94; Ш амикин О с. путивл. IX 236.
V II 18, 20, 37, 1 8 8 , 257; IX 2 3 6 , Ш ангирей полк. коз. IX 88.
290, 457, 4 6 2 -3 , 4 9 5 , 5 4 7 , 875. Ш аравара Омелько війт IX 1 2 5 8 .
Чурили V I 250, 611. Ш араневич І. іст. IX 1116.
Чудновець Вас. V II 421. Ш архавський М их. слуга митроп. IX
Чугай (Чуйко) ват. коз. IX 3 3 8 . 747.
Чуйко полк. коз. IX 24 3. Ш аум ан Костянтин секр. Ракоція IX
Чулай Г. єп. IX 2 53. 1466.
Ч угуїв м. IX 1 228, 1230, 1235; X 251. Ш аф ранов П. вчений IX 812, 813.
Чучар полк, переясл. X 316, 3 2 2 , 3 2 7 . Ш ахдем ір слуга хан. IX 4 2 9 .
Чю бан (чи Ч обан )-Ґерай IX 920, 1 0 6 8 . Ш авулиха c. IX 722 .
Чюрнаїв м. II 549. Ш арівка c. IX 1 0 5 3 .
Ш атава м. IX 698.
Шаповалівка c. І ЗО. Ш варно Данилович кн. III 8 6 -7 , 92-5,
Ш ариш м. II 4 88, 4 9 1 , 4 9 3 -4 , 4 9 6 , 158; IV 13, 15.
501, 504. Ш вайцарія X 3 0 1 .
Ш арукань хан полов. II 531, 5 3 4 . Ш веція IV 31, 80; V I 13, 193, 567; IX
Ш арукань м. II 515. 9, 32, 3 7 , 38, 94, 126, 140, 141, 1 6 0 ,
Ш атор (S a to r a lja U jh e ly ) II 4 93, 507. 174, 175, 209, 3 7 7 . 406. 450, 455,
Шамотульський Вінц. IV 217, 224, 225. 4 6 4 , 4 6 6 . 4 8 4 , 5 0 1 , 503, 5 4 5 , 54 6 ,
Ш аравка м. V 190; V II 183; IX 764. 5 6 7 , 7 05, 9 1 7 , 9 1 8 , 9 6 6 , 1074, 1 0 7 9 ,
Ш аргородська вол. V 105, 1 0 6 . 1080. 1081. 1103, 1122, 1 1 3 6 , 1178,
Ш аргород м. V I 92; V III-1, 148; IX 1218, 1239, 1240, 1248, 1275, 1 2 8 1 ,
10, 69, 1 7 7 -1 8 1 , 190, 191, 1 9 3 , 194, 1286, 1287, 1 2 9 0 -1 2 9 5 , 1305, 1306,
197, 3 2 0 , 3 3 8 , 445. 67 3 . 6 75, 6 7 8 . 1310, 1330. 1 3 6 7 . 1391, 1 3 9 4 , 1396,
6 8 3 . 6 8 4 , 6 8 5 . 750. 8 0 8 , 873, 8 7 5 , 1 397. 1 4 0 6 . 1411, 1417. 1418, 1429,
8 7 7 -8 8 0 , 8 8 2 -8 8 4 , 9 2 7 , 1014, 1024, 1432. 1439, 1450, 1 494; X 19, 6 8-70,
1049, 1076. 1077, 1171, 1427, 1 451, 85, 142, 271, 2 8 2 , 2 9 0 , 303, 312, 350,
14 5 2 . 356.
Ш агін-ґерай V II 3 4 8 -9 , 3 8 6 -7 , 512, Ш емячич Василь кн. IV 278.
5 1 3 , 5 1 5 -2 0 , 5 2 6 -7 , 533, 5 4 3 -4 . 5 4 8 . Ш епинецька округа IV 476.
555; V III-1, 24. 25. 39. 41-59, 61 -6 3 , Ш ечиня (і) c. V 192; V I 203; Ѵ ІІЫ ,
70, 72, 122, 229, 2 39. 339.
Ш андирів сел. V II 15, 16. Ш ептиці ман. V 2 6 3 .
Ш аула, Ш авула Матвій гетьм. V II Ш екурка кош. X 187 .
210, 213, 2 1 4 -6 , 2 19, 2 2 1 , 2 3 0 , 28 4 . Ш елибор бояр. V II 15.
Ш ах гетьм. V II 149, 150-1. Ш ершні c. V II 33 9 .
Шашкевичі бояри V II 12, 14. Ш еін моск. нач. армії V II I -1, 206.
Ш аповал Павло коз. X 127. Ш ебеш і (S e b e s i) Фр. посол Ракоція до
Шамошенко Ів. X 77. Хм. IX 1189, 1190, 1 2 6 9 , 1 2 9 6 -1 3 0 4 ,
1 3 0 6 , 1309, 1316, 1365, 1 3 8 3 , 1 3 8 4 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
1389, 1 3 9 4 , 1 3 9 7 , 1411. 14 2 0 , 1 4 2 5 , Ш ос V 3 3 0 .
1426, 1428, 1 4 3 0 -1 4 3 4 , 1 4 3 6 -1 4 3 8 , Ш отляндія V I 55, 18 5 , 193.
1 4 4 0 -1 4 4 2 , 1451. 1 4 6 7 , 1 4 7 1 -1 4 7 4 , Ш остак полк. V II 2 1 4 -6 , 221, 230.
1549, 1550; X 1 3 -6 , - Микола IX Ш омовский Ян пол. пос. IX див. Ш у -
1471. мович.
Ш еліговский послан. Потоц. IX 523. Ш охов (!) Іван полк. коз. IX 270,
Ш елонський Федір отам. коз. IX 5 5 7 . 1544.
Ш ем берк (Ш ем берґ) реґіментар IX Ш пакова с. V 2 1 5 .
882, 1 0 1 4 , 1 0 4 8 , 1069. Ш панів V I 62 7 .
Ш ерем етев Вас. Борис, бояр. IX 8 0 8 , Ш пиків с. V II 15.
842, 8 8 3 , 905, 9 0 8 -9 1 0 , 9 1 4 , 9 41, Ш пак (Ш паченко) сот. коз. IX 176,
944, 953 , 9 5 4 , 1 02 2-1 0 3 2 , 1 0 3 5 , 1041, 182, 185, 190.
104 4 , 1 0 4 6 , 1 0 4 9 , 1061, 1 0 6 9 , 1071- Ш тральзунд V 225.
1073, 1 084, 1089, 1114, 1228, 1 2 7 7 ; Ш тральзунд м. V I 29.
X 23, 32, 4 9 , 1 2 8 , 1 4 5 , 1 6 8 -7 6 , 184, Ш тирія V I 24.
192-7, 203 , 224, 232, 235, 2 3 7 -8 , 2 42, Ш ульжинці с. V I 3 8 9 .
2 4 4 , 2 4 6 -5 3 , 2 5 5 , 2 5 7 -9 , 261-70, 314, Ш тейнбок фельдмар. швед. IX див.
3 16. 3 1 8 -9 , 3 2 1 -5 , 3 2 7 -8 , 3 5 7 , — Стенбок.
Вас. Петров, бояр. IX 8 0 8 , 9 5 9 , 9 6 1 , Ш тернбах посол швед. IX 1226, 13 0 4 -
9 6 4 , 9 6 6 , 9 7 3 , 1014. 1 3 0 7 , 1 314, 1 3 2 1 , 1322, 1 3 8 7 , 1388,
Ш ер ер іст. IX 521. 1 4 0 6 -1 4 0 9 . 1 4 5 6 -1 4 6 1 , 1463, 1473,
Ш елпахівка (Ш елпахов) с. IX 8 7 7 , 15 4 9 .
1053. Ш умськ M. II 173, 3 6 7 , 430; III 28,
Ш епелевичі м. IX 9 4 9 , 961. 51, 88: — м. і ман. V 2 6 4 .
Ш енш ін міщ. полян. X 7 5 . Ш умлянський влад. V 281; — М арко
Ш ипинці с. І 34. шл. V I 2 3 9 , - кі 2 4 2 , 611.
Шилович Олизар IV 242. Ш ульга Семен V II 4 1 4 .
Шишковичі шл. V 32. Ш умаков Гнат бояр. V II 16.
Ш ибене с. V II 42. Ш уйский Василь моск. цар IX 45 , —
Ш ишка влад. V II див. Хлопецький. Іван Васильович IX 119, — (псевдо)
Шиманський Ст. посл. поль. IX 5 0 6 . IX 58, 70. 124, 125, 207 див. А кун-
Шиняльський Іван слуга печер. IX 7 47. динов.
Ш ирин-бей IX 681, 6 9 3 . 6 9 8 , 900, 9 4 2 , Ш улярський Степан слуга митроп. IX
9 4 6 , 1 1 4 3, 1 3 5 8 , — стряпчий 1 1 6 1 . 474.
Шклінський Томаш коміс. козаць. справ Ш ульж енко Ів. X 20 3 .
V III-1, 3 5 , 3 6 . Ш ум ейко (Румейко) Прокіп полк. ніж.
Ш клов Μ . IX 220, 937, 9 4 9 , 961. 10 8 1 , IX 17. 18. 73, 76, 158, 2 1 4 , 1 4 2 3 .
1 1 5 4 , 1216, 1 277, — пов. IX 1 2 1 4 , Ш умович або Ш умовский Ян підчаший
1216, 1255. холм. IX 1 1 70. 1 1 7 4 -1 1 7 7 , 1193,
Ш кляна IX 79. 1 1 9 5 , 1 1 9 7 -1 1 9 9 , 1 3 6 5 . 1 3 7 9 -1 3 8 1 .
шляхта неповноправна V 8 9 -9 0 . — слу- Ш у т Андрій кобзар IX 9 5 -9 7 , 189,
жебна V 91. 13 7 0 . 1372. 1475.
шляхетство коз. V II 3 20. Ш авне с. V I 223.
Ш лезк V I 3 7 -8 , 5 4, 83, 8 9, 9 8 , 1 7 2 -4 ,
182: IX 4 50, 528, 5 2 9 , 5 4 4 , 1105, Щ ебреш ин м. і вол. II 370; IV 39, 47;
1 1 0 8 , 1132, 1 1 3 5 , 1169, 1 2 8 3 , 1 3 7 7 . V 104-5. 180: V I 108. 142, 1 7 5 , 626;
Ш м ід барон IX 84 , 1 3 4 -1 3 7 , 1 4 3 , 4 84. IX 1126.
Ш овкопляс голтв. X 2 1 4 . Щ екарів м. II 370, 603; III 96.
Ш оувар (S ô v a r ) зам. II 493, 496, Щ екотів м. II 6 0 6 .
577.
Щеплотськин ман. V 266. 3 9 9, 400: III 102, 105-8, 110-15, 270,
ЦЦенятів V I 6 2 7 . 565.
Щ ербів (Руж ин) V I 2 8 0 . Ю рій М ономах. II 104. 121, 132-5, 138-
Щ ербів с. VII 18. 9, 142, 186-7, 271. 292-3, 340 -1 , 3 9 6 -
Щ енів сел. V II 4 5. 7. 4 2 8 -3 0 . 4 3 6 , — кн. сузд. III 195,
Щ ербан (Щ ербань) Конст. воєв. мун- 19 9, 201, 2 1 3 -6 , 2 23 -4 , 2 6 4 -5 , 390.
тян IX 903. 9 14. 923. 9 4 3 . 952. 9 8 7 , Ю рій Ярослав, кн. туров. II 122, 1 8 7 -
1078. 1089. 1104. 1107. 1147. 1432. 8, 302, 307-8.
Щ ербина В. І. іст. IX 8 1 3 . 8 1 4 , 845, Ю рій Данил. кн. холм. III 109-10; IV
84 9 , 1112. 4 4 5 -6 .
Щ ирець м. і вол. II 123, 419: V 198: Ю рій Михайл. кн. торус. III 180.
VI 176, 180, 20 8 , 376, - манаст. V Ю рій кн. порось. III 174.
262. Ю рій Корият. кн. IV 4 6, 79, 87, 93,
Щ итна ман. V 2 63. 94, 445 -7 ; V I 221.
Щ итовичі шл. V 32. Ю рій Наримунт. кн. IV 40, 46, 49, 53,
Щитніцкий єзу їт IX 4 5 9 , 461, 475, 54, 57, 93, 4 4 5 -7 , 450; V I 304.
4 8 4 , 491, 4 9 9 . Ю рій пин. кн. IV 243.
Щ ижич м. IX 1390. Ю рій Лугвенов. IV 199.
Щ одрогощ с. V 124. Ю рій Святосл. IV 2 73.
Щ орсив бібл. IX 877. Ю рій кн. волин. V I 28.
Щ урова рота V II 85, 90, 101, 133. Ю рій грек IX 8 9 4 , 928, 938, 939, -
Щ уцкий шл. IX 2 6 4 . посол IX 51 3.
Щ уровці с. IX 2 7 8 . Ю ріїв Іван грек IX 5 17, — Кіндрат
грек IX 79, 4 2 1 , 4 4 5 , 503, ~ Іван
Ю білєрство III 3 9 7 -4 0 0 , 4 4 3 -5 2 . (або Джорджевич Йован) серб IX
Юдицкий шл. V II 554. 94 4 .
Юденков Іван віст. mock. IX 3 1 7 , 36 3 . Ю ріїв (Дерпт) м. IX 1253.
364, 468, 469. Ю рша воєв. IV 196, 197, 223, 243, —
Юдицкий кс. IX 63 7 , 6 3 8 . 1380. ші V 14.
Ю дин М . послан. X 6 1 , 6 3, 72. Ю рісвичі с. V II 19, 42.
Ю зефович Іван свящ. V II 5 3 1 -2 , — ав
Юрківці с. V II 15.
тор хроніки IX 1115.
Ю р бурґ м. V III-1, 2 1 6 .
Юндили шл. V 32.
Юркевич В. іст. IX 5, 3 1 4 , 1225, 1226,
Ю ндзил поль. полк. IX 1261, 1263. 1 22 8. 1229. 1 50 9, 1545, - Юркевич
Ю р'їв місто І 522; II 41, 7 8, 88, 103, сот. IX 1036-1039, 1049.
283-4. Юрканівка с. IX 1 0 5 7 .
Ю р ’їва гора І 36. Ю р ’єв Єфим дяк X 19, 109, 18 3 , 192,
Юрковиця І 34. 19 8.
Ю рій Болеслав Тройден. кн. волин. II Юсиптичі манаст. V 2 68.
485; III 123-7, 129, 131-42. Ю супко IX 175 (див. Яковлев Ісупко).
Юрій-Болеслав кн. IV 2, 5 9, 62, 312,
43 0-2, 434; V I 28, 2 98 , ~ кн. гал.- Яблонів V I 625; V II 257; IX 4 9 6 , 5 2 6 ,
волод. V 226, 2 8 9 . 682, 750, 909; X 87, 122-3.
Ю рій Володимир, кн. пин. II 310. Яблоновські шл. V I 279; IX 1011, 1019.
Ю рій Всеволод, кн. сузд. II 2 3 2 -3 , 2 4 1 , Яблонків м. V II 276.
24 4 , 3 43, 54 2. Яблонський Степан капіт. mock. X 2 4 9 -
Ю рій Кончак. хан полов. II 5 3 1 -2 , 53 4 , 50, 252-3.
537, 540. Яблонський Станислав пос. V III-1, 39,
Ю рій Львов. кор. руськ. II 3 7 6 , 3 8 4 , 138.
digitized by ukrbiblioteka.org
Яблоновський Тереш ко полк. V II I -1, Яків писар IX 1213, — суддя IX 919.
274 . Якименко Дем'ян посол Х м. IX 1 192.
Явнут Гедиминович кн. V 2 9. — Кирило мирг. сот. IX 870, 918,
Яворів ман. V 2 66 . 919. 9 3 6 . 9 4 5 , — Данило посол X
Яворів м. IX 11 1 5 . 202 .
Явірник V I 6 2 5 . Якимович Іван писар IX 8 8 6 , 8 8 7 , 943;
Яворів V I 177, 262, 5 1 7 ; IX 1 1 1 5 . X 261, — Кіндрат пасерб Х м. IX 792,
Яворські V I 240. 795. 811.
Яворський стар. IX 7 0 8 , 709. Яковенко Мартин коз. IX 28 6 , — Ясь-
Явбаз IX див. Ободівка. ко сотн. IX 9 6 6 , 1 0 3 6 -1 0 3 9 , — П е-
Ягайло в. кн. і кор. IV 5 5 , 5 7 , 8 4 , 90, траш послан. X 138. 152, 1 5 9 . 1 6 5 .
9 6 , 97 , 108, 1 6 1-4, 1 7 8 , 181-2, 184-5, Яковлев А . І. іст. IX 8 1 3 , 814, 8 6 6 -
186, 187, 192, 1 9 3 -2 0 8 , 2 0 9 -2 1 6 , 222, 8 6 8 , — Кирило почеп, сот. IX 3 8 7 ,
248, 2 6 9 , 3 1 2 -1 3 , 3 16, 3 1 8 , 3 5 6 , 390- — шклов. воєв. IX 1276.
1, 3 9 6 , 406, 4 1 1 , 4 5 3 . 4 6 3 -4 , 465, Я куб козак, пос. Хм. IX 1 097, 1 0 9 8 ,—
4 6 9 , 4 7 1. 4 7 2 -3 , 4 7 5 , 5 1 5 -6 ; V 8, 9, товмач IX 4 6 9 .
3 8 , 39, 47 , 4 8 , 49 . 50. 57. 6 3 . 79. 80. Якубович Ф. полк, чигир. IX див. Веш-
81. 82, 83. 8 4 . 85. 92. 229. 3 9 5 . 3 9 6 . няк.
3 97. 420, 4 28. 4 2 9 . 430, 4 3 3 . 4 4 5 . Якушинці C. IX 1 99.
4 4 6 . 44 9 , 4 5 0 , 4 5 1 -2 , 4 5 7 . 4 5 8 . 5 0 9 - Ялта м. IV 302.
12. 5 1 3 -1 8 ; V I 3 5 -8 . 42. 4 5 . 5 9 . 9 3 - Ялівці V I 62 7.
4, 1 3 3 . 142. 163. 1 8 3 . 2 3 6 . 2 4 9 . 3 5 7 . Яломниця (Яловиця) IX 5 3 9 , 54 1 , 5 4 3 ,
359 . 360. 3 7 3 . 4 7 4 . 607. 6 0 8 . 616; 553, 554, 576.
V II 14; IX 1127. Яминд кн. І 424.
Ягодин с. V I 185. Ямь II 24.
Ягольниця м. і ман. V 2 6 7 ; IX 4 46. Ямниця с. V I 146, 147, 187.
1102. 1114-5. Яминські V I 240.
Ягнятин с. V II 3 5 8 . Ямпіль м. IX 22, 78, 88. 89, 91, 9 9 .
Ягорлик зам. V II 16 5 , 2 4 3 , 2 5 8 . 103, 104, 111, 120, 128, 1 7 7 , 180.
Яготин м. V II 25 7 , 2 7 6 . 1 9 3 -1 9 5 , 2 7 1 , 2 8 7 , 310, 319, 4 4 4 ,
Ягубець с. IX 4 9 5 , 8 7 9 -8 8 2 . 4 4 5 , 4 7 4 , 4 7 6, 4 7 7 , 5 71, 581, 672,
Яґодзіньский уряд. поль. IX 342. 6 74, 1292. 1446, 1 4 4 8 . 1546.
Ядвиґа кор. поль. IV 9 5 , 166, 4 6 3 -4 . Янковичі І 51, 53; V II 19, 42.
4 6 9 -7 0 ; V 38-9; V I 4 2-3 , 4 7 4 . Янка (А нна) донька Всеволода Яросла-
Яжина служ. Беньов. X 3 2 5 . вича III 3 8 0 .
Я з и ґ и І 71. 121, 123, 124, 128. 143. Ян біскуп луць. IV 2 5 8 .
Я зл о(і) вець M. V I 252; 3 0 8 . 3 10; V I 101. Ян з Сснна IV 2 2 4 , 225.
626; IX 92, 1 8 1 , 7 02, 7 07. 1114. - Ян з Чарнкова IV 4 5, 93 , 107, 109,
манаст. V 2 6 9 . ПО, 4 3 2 .
Яз ловецькі шл. V I 250; V II 60. 9 9 , - Ян ротм. X 315.
Микола стар. снят. V II 1 7 7 -8 . 1 83, Яненко-Хмельницький полк. київ. X 38.
1 84-5 . 199. 20 2 . — Ю рій восв. V II 2 6 1 -3 . 2 6 5 -7 . 272-3.
9 4 . 142-5. 146. 1 5 3 . 154. 158. 267. Януш мазов. кн. V 39.
Якимівський літоп. І 4 8 3 -4 . Ян-Ольбрахт кор. V I 171.
Яков мніх І 5 1 7 . 5 7 2 ; II 4. 44; III 4 7 4 . Янушполь м. V I 3 8 9 .
47 6 . 4 8 1 . 4 8 3 . Яніцкий ротм. V II 1 4 7 .
Якун кн. І 3 9 9 . 4 24. Яніцкий ротм. IX 1104, — слуга стар.
Якимовичі шл. V 1 5 . калусь. IX 3 4 2 , 5 7 8 .
Якушкін пос. моск. X 145. Янковичі с. V II 19, 4 2 .
Якушинські V I 2 8 3 .
143, 1 72, 209, 23 4 , 252, 2 9 9 , 301, 1 1 1 5 , 1128, 1130, 1135, 1191, 1340,
3 0 4 , 331, 405, 4 59, 4 6 7 , 503, 546, 1341, 1 388 , 1390, 1 3 9 2 .
582, 621, 6 4 5 , 6 4 7 , 6 4 8 , 679, 7 0 7 , Ярослав Володимир, кн. київ. II 2, 9 -4 9 ,
718, 81 7 , 8 2 9 , 8 4 1 , 10 28 , 1067, 12 6 , 21 9 , 2 6 5 -7 , 305, 363, 3 7 7 .
1108, 1109, 1115, 1117-1119, 1 1 2 3 - Ярослав Володимиркович кн. гал. (О с-
1125, 1 129 -1 1 3 3 , 1135, 1136, 1140- момисл) II 151, 174, 179, 182-4, 189,
1142, 1145-1149, 1160, 1 1 6 5 , 1166, 2 0 7 -8 , 211, 4 2 8 , 4 3 5 -4 6 , 474, 4 7 9 -8 0 ,
1169, 1170, 1172, 1176, 11 7 7 , 1179, 5 2 3 ; III 195, 203, 226, 261-2, 293,
11 8 0-1183, 1 1 8 5 , 1187-1193, 1197, 381, 3 8 7 .
1198, 1 2 0 8 , 1 209, 1211, 1217, 1218, Ярослав Всеволод, кн. черніг. II 211,
1 2 3 2 -1 2 3 6 , 1241, 1 2 4 2 , 1245, 1254, 213, 2 1 8 -2 0 , 2 2 3 ; — кн. переясл.
1266, 1 279, 1280, 1283, 1291, 1 299, (1 3 в.) II 2 2 9 -3 0 , 24 4 . 24 9 , 252-3,
1 3 0 4 , 1306, 1313, 1322. 1323, 1325. 3 2 6 , 3 3 0 , 342; — кн. переясл. III 21 ,
133 8 , 1 3 4 7 , 1 3 4 8 , 1 3 5 9 , 1360, 1364. 64. 161-2, 165-7, 25 1 , 4 9 3 .
1366. 1376, 1 3 7 7 , 1379, 1383, 1 3 8 5 , Ярослав Ізяславич кн. луць. II 158,
1387, 1397, 1 3 9 8 , 1406, 1 4 0 7 , 1409, 182. 1 94, 197-8, 202-4, 25 9 , 3 6 6 .
1410, 14 2 1 , 1 4 3 1 , 1441, 1 4 4 2 , 1 4 4 6 , 385-6, 4 3 9 , 444; III 204.
1455. 1456, 1 4 9 0 , 1524, 1525, 1528, Ярослав Інгварович кн. луць. II 368,
1529. 1537, 1 5 4 4 . 1 5 4 6 . 1550; X 22- 394.
3. 4 3 -4 . 1 99. 299, 3 4 5 . Ярослав Мстиславич кн. переясл. II
Янжул нобіліт. коз. IX 1 8 2 . 1 8 3 , 273. 342.
275. Ярослав Святополкович кн. вол. II 99,
Яні-грек IX 1117. — грек з Жванця 101, 109-14, 120, 1 8 7 , 3 6 5 , 392. 3 9 6 ,
IX 581. 400. 413; III 386, 480.
Янченко (Коланченко) Павло сот. київ. Ярослав Святославич кн. муром. II 72,
IX 116, див. ще Хмельн. Яненко. 100. 120. 1 2 2 -3 , 318.
Янчиньский мемуар. IX 1054, 1393, Ярослав син Святослава Ольговича II
1398. 1399 . 1 458, 1460, 1 4 6 1 , 1466, 191, 197.
1550. Ярослав Ю рієвич кн. пинсь. II 308.
Януш полк, венгер. IX 591. Ярослав Ярополчич кн. берест. II 387.
Ярославів свиток V 4 5 8 , 4 6 2 -3 , 4 7 0 ,
Янів м. IX 6 5 2 -6 5 4 . 1053, 1116. 1409,
47 2 .
1519.
Ярмолинські V I 240, 598, 611.
Янчариха IX див. Ганчариха.
Ярмолинці м. V I 251.
Ярополк син Святополка київ. кн. І
Ярема Михайлович коз. V II 54 5 .
4 7 8 -4 8 2 . 4 8 4 , 5 3 2 , 571. Ярема коз. IX 951 .
Ярополк Ізяславич кн. І 310. — кн. во Яриймова p. V II 86.
лин. II 71. 7 4 -7 , 2 6 7 , 3 6 3 , 3 6 7 , 3 7 5 , Ярич Ян коз. V II 3 8 5 .
3 92, 3 9 5 , 400, 4 08-10; III 2 5 8 . Яругл м. V II 359.
Ярополк М ономах, кн. київ. II 107, 118, Ярош челядн. X 85.
121. 125. 130-8. 3 3 9 -4 0 , 3 4 7 , 3 49, Ялтушков IX 182.
533; III 200-1, 2 04, 211, 2 16 . Яриловичі (Єриловичі) м. IX 2 4 2 -2 4 6 .
Ярополк Святосл. кн. київ. (X в.) II 7. Ярошів с. IX 548.
Ярослав князь І 310, 487. Яси нар. І 460, 46 2 див. Осетини; II
Ярослав м. І 214; II 431 , 463; III 5 9 - 20, 507, 510, 540.
62, 254; IV 331; V 4 0, 252, 26 3 , 308, Яси м. V I 67 0 ; V II 203, 441, 4 6 7 ; IX
315, 542; V I 32, 4 3 , 66, 68 , 7 8 , 83, 8 7 -8 9 , 91, 92, 9 5 , 97, 119, 120, 128,
9 7-8, 108, 155, 161, 172, 175, 177, 130, 1 5 6 , 16 3, 216, 237, 2 4 9 -5 2 1 ,
2 3 6 , 266, 2 9 8 , 3 3 7 , 4 1 8 , 430, 4 4 6 -7 , 316, 447, 4 5 9 , 460, 469, 4 7 2 , 476,
4 5 5 , 45 7 , 4 84; V II 4 5 7 , 501; IX 2 6 6 , 4 7 7 , 48 0 , 481, 4 8 3 , 503, 511, 51 4 ,
digitized by ukrbiblioteka.org
518 , 523-529, 530, 5 3 2 , 5 3 8 , 5 4 0 , Ясовский шл. IX 85.
5 4 4 , 570, 57 1, 583, 5 8 5 , 5 9 6 , 7 6 8 , Ястшембский посл. поль. IX 320, 1550.
9 0 2 , 9 2 3, 9 4 1 , 9 6 0 , 1021, 1023, 1077, Ясько запоріж. коз. IX 273, 319. —
1081, 1 1 0 5 , 11 8 7 , 1278, 1300, 1373, сотн. богуслав. IX 1 069, 1070, 1072,
1374, 13 94 ; X 16, 190. — товмач IX 723, 7 2 6 .
Ясениця c. І 216, — ман. V 267. Яськів син, коз. IX 2 5 1 .
Ясольда p. II 3 6 9 . Ясногородка c. IX 236, 8 5 1 .
Ясло м. II 4 5 7 : V I 60. Ятвяги І 5 8 5 , 588: II 22, 124, 311, 338;
Ясенські шл. V 3 2 . III 72. 7 8 -8 1 , 95; IV 6-8: V II 70.
Яскманичі c. V 189, 192. Яхя c. І 574 .
Ясногород ман. V 2 6 7 . Яхія Олександр претендент V II 518-
Ясеницькі c. V I 240, 2 4 4 . 20, 5 2 5 -7 , 5 33, 5 3 8 , 5 4 7 , 5 4 9 .
Яснища c. V I 15 4. Яхименко Іван коз. старш. IX 1405.
Ясенів V I 6 2 5 . Я хно ямпіль. сот. IX 750.
Яські Косткж і Федор шл. V I 2 4 0 . Яцимир c. V 178; V I 625.
Ясманович Грицько бояр. V II 15. Яцко сяніць. суддя V I 236, — з П ере-
Ясєньский дворян. IX 45 4. ясл. ватаж. V II 112; — козак IX
Яскульский М аріян страж. корон. IX 1077.
73, 100, 129, 3 7 9 , 3 80, 4 4 4 . 4 4 6 , Яцина коз. V II 381; — суддя V II I -1
531, 5 4 8 , 7 7 8, 7 8 0 , 8 8 7 , 8 8 9 , 8 9 1 , 15 4 .
892, 10 97, 109 9, 1139, 1141. 1 Г44. Яцин (Яцина?) путивль. вістун IX 5 3 6 ,
1 1 4 7 -1 1 4 9 , 1169, 1337; — поль. пос. 5 3 8 , 5 39, — стріл, голова X 1 4 9 ,
до Порти X 1 85. 5 4 7 -5 4 9 , 5 6 9 , 5 7 5 , 6 10. 6 4 4 , 6 5 9 .
Ясноборський (?) Ясько, нобіліт. коз. Яцкевич Гарасько IX 4 0 1 , 5 7 0 , 609,
IX 157, 2 7 7 . 6 1 1 -6 1 4 , 6 7 8 -6 8 0 , 6 8 4 , 6 8 6 , 724.
Ясногурский Ясько посл. поль. IX 551, Яцковський М артин посл. Х м. IX 1352;
703, 1045. X 152, — козак X 3 2 4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
З А Г А Л Ь Н И Й ЗМІСТ:
Д о „Загального зм істу ” внесено всі розділи, теми й підтеми „Зм істу” кож
ного том у десятитомника й розташ овано їх в абетковому порядкові з тим, що
найменша підтема розкривається до посторінкової теми-питання.
Всі розділи, теми й підтеми в „Загальному зм істі” подано з позначенням то
му, книги, частини і сторінки, де їх віднайти в десятитомнику.
Зміст кожного розділу розкрито до тем, а зміст кожної теми в свою чергу
розкрито до підтем, які, як нам здасться, надаються до самостійного їх виокрем
лення.
Зміст кожної підтеми чи теми (коли підтеми не надаються до виділення)
розкрито до посторінкових питань з позначенням біля кожного з них сторінки.
Щ о б зорієнтуватися, як рзміщ уються розділи, теми й підтеми в нашому „Загаль
ному змісті десятитомника”, подамо такий приклад: Розділ — „Від Куруківщ и-
ни до Кумейщини” Ви знайдете під літерою „В ”. В ньому розкрито п’ять само
стійних тем:
Всі ці п’ять тем у свою чергу розміщ ено в загальному абетковому порядкові.
К ож ну з цих п ’яти тем розкрито в підтемах. Напр. тема „В атмосфері льояль
ности . . . ” має свої три підтеми:
Всі підтеми п’яти згаданих тем розділу так само розміщено в „Загальному
зм істі” в абетковому порядку, а вже їх зміст розкрито до посторінкових питань.
Т а поза основним текстом в кожному томі десятитомника А втор подає над
звичайно багато цінних матеріялів, переносячи їх в „Е кскурси”, „Примітки”,
„Доповнення”, „Додатки”.
Ц і матеріяли також внесено до „Загального зм істу” в абетковому порядку
відповідно назві питання із зазначенням, в дуж ках коло них, звідки те питання
взято та де його віднайти в десятитомнику — том, книга, частина, сторінка.
(Напр. — Присяга Б о г у н а ... (в „Доповненнях” ) . , , Т , 9, кн, 2, ст- 1 1 5 8 );
Всі питання — назви розділів, тем і підтем, що їх внесено до „Загального
зм істу” в абетковому порядку надруковано чорним шрифтом, а розкриття їх
зм істу світлим шрифтом.
Щ о б легше бул о орієнтуватися в періоді, який освітлює та чи інша тема чи
підтема, що їх в „Загальному зм істі” внесено до абеткового ряду (а вони — те
ми чи підтеми — часто мають однакову н азву), в дуж ках подано окремі пояс
нення. Напр.: 1. В ,.Загальному зм істі” Ви знаходите питання: ,.Місія Бутурлі-
на”, а що тих місій було кілька, Ви знайдете в дуж ках позначення, яке й зорієн
тує Вас, про місію якого саме року йдеться. 2. В ,.Загальному зм істі” Ви чита
єте: ,,Панорама місць”, а в дуж ках подано — (У країна періоду Хмельниччини)
і т. д.
Видавництво ..Книгоспілка”
digitized by ukrbiblioteka.org
Початки металічної культури: мідь 4 7 і бронза 4 8, питання про бронзову куль
т у р у на Україні 4 9 , її переходовий характер 51, початки залізної культуи 52,
переходові типи 53 , похоронні поля 5 3 -4 , культура північної України 54, куль
тура степова і передстепова: течія антична 55 і азійська 56, „скитсько-сармат
ський” тип 56, Готський стиль 57, слов’янські типи 5 7 -8 , сліди тюрків 58; антропо
логічний тип людности 59.
А ф ер а Хмельницького (матеріяли ж иттєп ису). Т. 8, ч. П, ст. 151-164.
П оходж ення Хмельницького 1 5 1 , соціяльне становище його родини 15 2 , йо
го виховання 1 5 3 , цецорський похід 1 5 4 і неволя 1 5 5 , діяльність у війську 1 5 6 ,
життя приватне 1 5 6 -7 , легенди про нього 1 5 7 , Богданів роман 1 58, конфлікт з
старостинською адміністрацією 1 5 9 , обвинувачення в бунті 16 0. арештовання
1 6 1 -2 , індивідуальність Хмельницького 1 6 2 , характеритики 1 6 3, утеча на Н из
164.
Батозька війна (16 5 1 -5 2 ). Т. 9, кн. І, ст. 426-440.
Відомості про чигиринську раду 4 2 5 -6 і участь у ній татарських делегатів
4 2 6 -7 , відновлення молдавських плянів 4 2 7 -8 , їх політичне значення 4 2 8 -9 .
Алярми Каліновського 4 3 0 , мобілізація в Криму 4 3 1 , відкликання задніпрянських
леж 4 3 2 , мобілізація козацького війська 4 3 3 -4 , взірець мобілізаційного обіж ни
ка 4 3 3 , повстання на панів 4 3 4 -5 . Гетьман виходить у похід 4 3 5 . остерігає К а
ліновського, щоб не заступав дороги походові на М олдавію 4 3 6 , стріча під Ба
тогом 4 3 7 , битва і погром польського війська 2 червня 4 3 8 , реляції гетьмана
і Виговського про перемогу 4 3 8 -9 , апокрифічний універсал гетьмана 4 3 9 -4 0 .
Баторієва реф орм а і пізніш і ординації (1 578-1590). Т. 7, ст. 152-179.
Домагання ханські щ одо козаччини 1 5 2 , скептицизм Баторія 1 5 2 -3 , його
розпорядження 1 5 3 , угода з козаками 1 5 4 , організація, дана королівським ко
закам 1 5 5 , склад козацького полку по реєстру 1 5 8 1 р. — 1 5 6 , „козацькі віль
н ості” 1 5 7 , порівняння реформи Баторія з реф орм ою Ж игимонта - А вґуста 158,
пізніші традиції про Баторієву реф орм у 1 5 9 , значення цих реф орм в еволюції
козаччини 1 6 0 . Пляни Баторія 1 6 1 , репресії на своєволю 16 2, участь козаків в
московській війні 1 6 3 , зріст козацького своєвільного елементу з її покінченням
(1 5 8 2 ) — 1 6 4 , козацькі своєвільства і зачіпки з турками в 1 5 8 0 -х р. — 16 5 ,
репресії 1 6 6 , вербування козаччини 1 5 8 3 р. — 1 6 7 . Козацькі походи 1 5 8 5 р.
— 1 68, утоплення Глємбоцкого 1 6 8 -9 , смерть Баторія 16 9 , походи на Т урків
1 5 8 6 р. — 1 6 9 -7 0 , козацькі своєвільства на Україні 17 1 , вербунок 1 5 8 7 р. —
1 7 2 . Козацька справа на соймі 1 5 9 0 р. — 1 7 3 , реф орм а козаччини 174, способи
її переведення 1 7 5 , надання для козацьких ватажків 1 7 6 , нова козацька зверх
ність 17 7 , ординація 1 5 9 1 р. — 1 7 8 , її нереальність, справа леж і котрибуцій
179.
Баторієва реф орма (П рим ітки). Т. 7, ст. 577-579.
Безкоролів’я і ,»заспокоєння православних” (поч. 17 в.). Т. 8, ч. І,
ст. 139-199.
Смерть короля і приготовання православних до ріш учої розправи 1 3 9 -1 5 1 .
Невдоволення православних з конвокаційного сойму 1 5 2 -1 5 7 . Коронаційний сойм
1 7 3 -1 8 7 . Мирне „заспокоєння” і оживлення релігійної боротьби 1 8 7 -1 9 9 .
Берестецька катастроф а (1 6 5 1 ). Т. 9, кн. 1, ст. 272-305.
Бідність відомостей з козацької сторони 2 7 2 -3 , польські вісті 2 7 2 -4 , кун-
ктаторство гетьмана 2 7 5 , вичікування татар 2 7 6 . Козацькі оповідання про б е
рестецькі бої 2 7 7 , оповідання Семена Савича 2 7 7 -9 , оповідання козацьких пол
ковників 2 8 0 -1 . Польські джерела про Берестецькі бої 2 8 2 . Т еатр Берестецької
катастрофи 2 8 2 -3 , сили козацькі і польські 2 8 3 , бої 28, 29 і ЗО н. с. червня
2 8 3 -4 , пасивність татар і відступ 2 8 4 -5 . Хмельницький з Виговським їдуть до ха
на 2 8 5 , зрада і утеча хана — оповідання про це гетьмана 2 8 6 і Виговського
2 8 6 -7 , оповідання Савича 2 8 7 , пояснення хана 2 8 8 , чому Хмельницький і Ви
говський лишились у хана? 2 8 9 , оповідання Виговського 2 9 0 . Облога Берестець
кого козацького табору 1 -1 0 липня 2 9 1 , замісники Хмельницького 2 9 2 , перего
вори з королем 293 , умови капітуляції 2 94, відмова козаків 2 9 5 , паніка в козаць
кім таборі 2 9 6 , катастрофа 10 липня 2 9 7 , погром козацького табору 2 9 8 , тро
ф еї поляків 29 9, приклади козацької відваги 2 9 9 -3 0 0 . Вражіння від „Берестець
кої трагедії” 300 -1 , вірш про Берестечко 3 0 1 -2 , пісні про Берестечко 303, сплі
тання мотивів про Нечая і Хмельницького 3 0 4 -5 .
digitized by ukrbiblioteka.org
ського війська 350, М аховский в козацькім таборі 3 5 1 , комісари виїздять на
переговори до Білої Церкви 3 5 1 -2 , білоцерківські переговори 3 5 2 , козацький
б ун т 352-3 , поворот комісарів 3 5 4 , переговори в польськім таборі 3 5 5 , наступ
польського війська на Білу Церкву 3 5 6 -7 , розірвання переговорів 3 5 8 , битви
під Білою Церквою — 23 , 2 4 і 2 5 вересня — 3 5 8 -9 .
digitized by ukrbiblioteka.org
В и хід гетьмана під Корсунь і Б ілу Ц еркву. Т. 9, кн. 2, ст. 1023-1035.
Вихід гетьмана під Кррсунь і Білу Церкву 1 0 2 3 -4 , довге стояння з А. Б у-
тупліним під Б. Церквою 1 0 2 4 , посольство до царя Андрієнка — щоб приспіти-
ти прихід Ш ереметева 1 0 2 4 -5 , листи гетьмана до Ш ереметева з принаглюзан-
ням Ф. Бутурліна до помочі і відомостями про польський наступ 1 0 2 5 -6 . Ц ар
ський лист з Ж дановичем запевняє, що Ш ерем етеву наказ дано 1027, але
баж ано мати компенсацію в козацькім війську 1 0 2 8 . Посольство в цих справах
Матвєєва з Клишею 1 0 2 8 -9 , авдієнція 6 (1 6 ) січня — 1 0 2 9 ; невдоволення геть
мана з кунктаторства Ш ерем етева 1 0 2 8 -9 , пляни весняного наступу на Польщу
1 0 3 0 і на Крим 1 0 3 1 ; докір гетьманові, що дав на знищення Браславщину 1 0 3 1 -
2 . Ц ар хоче зробити Київ своєю столицею для кращої оборони України від П о р
ти 1 0 3 2 . Московські пляни інтервенції в балканських справах 1 0 3 2 -3 . Проект
організації салдацького війська на Україні і заведення царських воєводів по
городах 1 0 3 3 , завваження про нельояльну поведінку духовенства 1 0 3 4 . Прихід
Ш ерем етева і відправа М атвєєва 1 0 3 5 .
Від Білої Ц еркви до Батога, зима 1651 — літо 1652. Т. 9, кн. 1, ст.
372-472.
Ситуація, утворена білоцерківським замиренням... 3 7 2 -3 8 1 . П ід знаком
льояльности 3 8 2 -3 9 7 . П еред вибухом 3 9 7 -4 0 9 . Задніпрянська різня і її наслід
ки 4 1 0 -4 2 5 . Батозька війна 4 2 6 -4 4 0 . П о Батозькім погромі 4 4 0 -4 6 6 . Осінні
настрої... 4 6 6 -4 7 2 .
В ідбудуван ня Р уської Д ерж ави. T. 1, ст. 485-495.
Літописні звістки нро Володимирові походи 4 8 5 , війна з вятичами, радими-
чами й болгарами 4 8 6 ; склад Володимирової держави і уділи синів 4 8 7 . С пра
ва західніх земель: прилучення З абуж ж я 4 8 8 , справа приналежности західньої
України до Польщі 4 8 9 і Ч ехії 4 9 0 , вартість літописної традиції 4 9 1 , захід
ні границі Володимирової держави 4 9 2 , русько-польські 4 9 3 й інші західні
відносини 4 9 4 . Боротьба з печенігами 4 9 5 .
digitized by ukrbiblioteka.org
189. Війна на Поділлі 190-201. В козацькім таборі 202-217. Білоруський
ф ронт 2 18-228. Польські заходи 22 8-244. Марш гетьмана 24 4-256.
digitized by ukrbiblioteka.org
і дальші переміни в нім 3 6 6 . Територія Волині — границі східні 363 і північні 369,
русько-польське пограниччя 3 7 0 ; Берестейська земля й її границі 371; границі
Белзької землі 3 7 2 ; полуднева границя Волині 3 7 3 ; переміни в її території 3 7 4 .
Головніші городи: Бужськ 3 7 4 , Белз і Волинь 3 7 5 , Володимир 3 7 6 , його цер
ковні пам’ятки 3 7 7 , Любомль 3 7 9 , Камень, Червень 3 8 0 , Холм 3 8 1 , Угровськ
3 8 4 , Луцьк, О строг 38 5 , Погорина 3 8 6 , Берестейсько-дорогичинська земля, Бе
рестя 3 8 7 , Дорогичин 3 8 8 , Мельник, Більськ, Камінець, Кобринь 3 8 9 . Політика
волинських князів Х І-Х ІІ в. — 3 9 0 ; відносини до Польщі 3 9 1 ; тенденції М стис-
лавичів 3 9 4 . Віче на Волині в X I в. — 3 9 5 ; династична політика громади 3 9 6 ,
відносини її до Мстиславичів 3 9 7 ; Берестейські коромоли 3 9 8 . дорогичинське
повстання і коромола Берестян 1 2 8 9 р. — 3 9 9 . Боярство 400, його впливи й
політика 40 1 ; служебні князі 4 0 2 . Культурне життя 4 0 3 , останки поетичних
творів на волинські теми 4 0 4 .
В олодислав Опольськии (П рим ітки). Т. 4, ст. 462-463.
Враж іння від переяславського акту — оповідання Криницького. T. 9,
кн. 1, ст. 767-783.
Вражіння від переяславського акту — оповідання Криницького 7 6 7 , Єрли-
ча 7 6 8 і чорнобильського протопопа 7 6 9 . Поголоски про московську претекцію
й її перспективи — реляції Павші 7 7 0 -1 . вісті молдавського воєводи 7 7 2 , стар.
Тишкевича 7 7 9 , поголоски Голіньского 7 7 4 , Бізаччіоні 7 7 4 -5 , Т еатр ум Европе-
ум 7 7 5 -6 . Московський перепис і викликана ним тривога 7 7 6 -7 , наради стар
шини в К орсуні і Чигрині 7 7 8 -9 . Заходи Польщі в Ц аргороді і Криму, зокрема
проти московського протекторату над Україною 7 7 9 -8 1 . контрманеври україн
ського уряду 7 8 1 , оцінка української політики супроти Порти в літературі
7 8 2 -3 .
Вступні замітки (Д о історії українського н ар од у). T. 1, ст. 1-21.
Термінологія 1, українське ім’я 2. затемнення поняття української націо
нальності 3, звичайна історична схема 4, спори про самостійність 5. Нинішня
українська територія 6 і численність українського народу 7, еволюція україн
ської народности 8, фізичні прикмети території 9 і вплив їх на колонізацію 11,
хвилювання колонізації 12, їх значення в еволюції українського життя 13, ф о р
мування українського етнічного типу 14, доля народности 15. Основні принци
пи дослідження української історії — деоржавність і недержавність 16, перева
га внутрішньої історії над зовнішньою 1 7, відношення ґльотики й археології до
історії 17, початок історичного життя 19, поділ на періоди 20, загальний прос
пект праці 2 1.
Галицько-волинська держ ава ( ХГО-ХІѴ в.) Т. З, ст. 1-142.
Загальний огляд утворення держави... 1 -1 6 . Галицько-волинські замішання
по смерті Романа... 1 7 -4 3 . Сполучення Галицько-волинських земель Данилом
4 4 -6 2 . Кінець галицьких замішань 6 2 -9 1 . Наступники Данила 9 2 -1 4 2 .
Галицько-волинські заміш ання по смерті Романа (13-14 в.). Т. З, ст.
17-43.
Галицько-волинські замішання по смерті Романа — загальна характеристи
ка 17. Інтервенція Угорщини й протекція угорського короля 18; похід Ольго-
вичів 19; Ігоревичі в Галичині 2 0 й Володимирі 21; утеча Романової княгині з
дітьми 22. Усобиця Ігоревичів 23, переміни в Володимировській волості 24 , за
мішання в Галичу 2 5, боярська різня 2 6, кампанія 1 2 1 1 р. — 2 7, повішення Іго
ревичів 28; Данило в Галичу 2 8 -9 : вокняження Володислава 2 9 . Спишська ум о
ва ЗО; поділ Романової спадщини 31; Кольоман в Галичу 32; справа унії 33;
повстання Галичан 34. Конфлікт кор. Андрія з Лєшком 35 , Мстислав у Гали
чу — вперше 36, становище Данила 3 6 -7 , його перші самостійні кроки — вер
тає своє Забуж ж я 37 . Новий сою з Лєшка з Андрієм і вигнання Мстислава 38.
Мстислав у Галичу вдруге 39, розрив його з Данилом 4 0 , угода з Угорщиною
4 1, королевич Андрій в Перемишлі й війна 1 2 2 6 -7 р. — 42. Абдикація й смерть
Мстислава 43.
digitized by ukrbiblioteka.org
Г енеологічні таблиці (Х І-Х Ш в.) і пояснення до них. Т. 2. Ст. 588-5Э2.
І. Загальна генеалогія руських ктгязів 589. II. Лінія Ізяслаза Ярославича
5 8 9 . III. Лінія Святослава Ярославича 5 9 0 . IV . Лінія Всеволода Ярославича 5 9 0 .
V . Лінія Мстислава М ономаховича 5 9 1 . V I. Лінія Ю рія М ономаховича 5 9 2 .
V II. Лінія Ростислава Ізяславича 592.
Генеологічні таблиці династії вел. князів литовських. Т. 4, ст. 505-516.
І. Династія Путувера-Гедимина 5 0 6 -7 . II. Династія Ольгерда 5 0 8 -9 . III. Д и
настії Володимира, Федора й Корибута Ольгердовичів 5 1 0 -1 . Примітки — динас
тія Гедимина 5 1 2 -3 , династія Ольгерда 5 1 4 -6 .
Гербові групи західньо-української ш ляхти (П рим ітки). Т. 6, ст.
610-612.
Гетьман (Б. X .) і старшинський осередок. Т. 9, кн. 2, ст. 1485-1496.
Гетьман і старшинський осередок — питання суцільности і солідарности
1 4 8 5 , роля й індивідуальність Богдана 1 4 8 5 -6 , наскільки він підіймався над ін
шими коз. діячами 1 4 8 6 , оптимістична оцінка його індивідуальности у К убалі
1 4 8 7 -9 0 , влучні риси цієї індивідуальности 1 4 9 0 -1 , проби розвинути державно-
конституційні прикмети його діяльности у Липинського 1491. Брак суцільності! в
політиці Х м-го і його оточення 1 4 9 1 -2 , ріжниці між домаганням р. 1 6 4 8 і 1 6 4 9 ,
між 1 6 4 9 -5 4 і 1 6 5 5 — 1 4 9 1 -2 . Х то робив укр. політику в попчатках Хмель
ниччини 1 4 9 2 -3 , перелом під впливами Київського осередка в 1 6 4 9 — 1 4 9 3 ,
хибна інтерпретація Зборівського договору 1 4 9 3 -4 , упадок укр. революції, ни
діння і розпорошення сил 1 4 9 4 , Переяславська умова не вносить в політичні пля
ни ясної перспективи 1 4 9 4 -5 , нові пляни 1 6 5 5 р. — 1 4 9 5 , вони продовжуються
по смерті Хм. — між Хмельниччиною і Виговщиною нема межі 1 4 9 5 -6 .
Гетьманське посольство до Порти весною 1652 р. (в „Д оповненнях” ).
Т. 9, кн. 2, ст. 1545-1546.
Господарство українських племен в часах розселення і по нім. Т. 1.
Ст. 244-265.
Джерела до пізнання культури і п обуту 2 4 4 . Х ліборобство — лінгвістичні
вказівки 2 4 7 , роди рослин 2 4 8 , техніка хліборобства 2 4 9 , городництво 2 5 0 і са
дівництво 2 5 1 , історичні звістки 2 5 2 , історичні й археологічні вказівки 2 5 3 .
Скотарство 2 5 4 , лінгвістичний матеріял 2 5 5 , птиця 2 5 6 , бджільництво 2 5 7 , ар хе
ологічні й історичні звістки 2 5 7 -8 , ловецтво 2 5 9 , рибальство 2 6 0 . О броблю ван
ня продуктів: кушнірство 2 6 1 , ткацтво 2 6 2 , ганчарство 2 6 3 , „древоділля” 2 6 3 -4 .
металічні вироби 2 6 5 .
Господарство сільське (14-17 с т .). Т. 6, ст. 141-234.
Старе хазяйство і його пережитки 1 4 1 -1 6 9 . Розвій вивозу продуктів госпо
дарства в 1 5 -1 6 в. — 1 6 9 -1 9 1 . Експорт збіж ж я і його впливи 1 9 2 -2 1 1 . Форми
промислу, зв’язані з сільським господарством 2 1 2 -2 3 4 ) .
Грамоти Андрія, Льва і Ю рія-Болєслава (П рим ітки). Т. 3. Ст. 523-524.
Грамота Л ю довика про Л юбартові заходи в Галичині (П рим ітки). Т.
4, ст. 448-450.
Грамота Хмельницького до султана 1655 р. (в „Д оп овненнях” ). Т. 9,
кн. 2, ст. 1549.
Грецька колонізація північного берега Чооного моря (П рим ітки). Т.
1. Ст. 539-542.
Грецькі колонії (з часів перед слов’янським розселенням ). Т. 1. Ст.
84-103.
Чорноморські торговельні ф акторії 8 4 й грецька колонізація 85; Мілет і ін
ші метрополії 8 5 -8 6 , розвій колонізації 8 6 -7 . Значніші грецькі осади: Т іра й її
околиця 87, Березань 88 і Ольбія 89, Каркіна і Керкініт 91. Х ерсонес 92, пон-
тійська 94 і римська протекція 95, візантійська доба 96. Полудневе кримське по
бережжя 97. Пантікапей 97-98, Фанаґорія і Танаіс 98, Боспорське (Б осф ор
ське) царство 99, жидівська колонізація 100. Грецька чорноморська торгівля
101 і господарство 102, культурні впливи їх на чорноморську і дальшу люд
ність 103.
Грецько-болгарські війни Святослава і хронологія 960-970-х pp. (П ри
мітки). Т. 1. Ст. 567-572.
Д ата реляції гетьмана Потоцького (в „Д оповненнях” ). Т. 9, кн. 2,
ст. 1546.
Д ата останнього прилучення Галичини до Польщ і (П рим ітки). Т. 4,
ст. 463-464.
Д ата привілею в. кн. К азіміра (П рим ітки). Т. 5, ст. 642-643.
Д ати Романового походу на Київщ ину і київського погрому (П ри
мітки). Т. 2. Ст. 560-562.
Д епресія після краху повстання 1637-1638 p. Т. 8, ч. П, ст. 3-17.
Депресія після краху повстання 1637-8 pp. — 3, трію мф шляхетського ре
жиму 4, упадок опозиційних елементів 4-5, мирова політика шляхти 5, вона лі
квідує воєнні пляни кор. Володислава 6, претензії на царську корону 7, ліквіда
ція шведських плянів 8, вагання Володислава між Францією і Габсбурґами 9,
перспективи війни з Туреччиною і Кримом 10, тривоги 1637-8 р. — 10-11, ко
заки на морю 1639 р. — 11, напад Орди 1640 р. — 12, азовська війна 13, ко
зацькі зачіпки і татарські напади 1640-1 pp. 14, Володиславів проект походу на
Крим на соймі 1641 р. — 15, напади Орди в 1642-4 pp. — 16, новий проект
Володислава на сойі 1645 р. —- 17.
Д ерж ава Германаріха і „Дніпровий город” Готів (П рим ітки). Т. 1. Ст.
543-546.
Д ерж авна система... (українсько-руські землі в 11-13 в.). Т. 3. ст.
192-207.
Вступні замітки 192. Державна система — Володимирова династія й її ста
новище 193, рівноправність князів 194, патріярхальні відносини 195, княже
старшинство 195-6; родова теорія 196 і її корективи 197; різні чинники в кня
жих відносинах: чинник родовий, братство князів 198, дідичність 199, княжі ум о
ви 200, вплив землі 201; різні типи межикнязівських відносин 202. Старшин
ство: права старійшини 203 і функції 204, титул 205; відносини старших і мо
лодших князів в поодиноких землях 205-6. Княжі з ’їзди 206. Загальний характер
політичної системи 207.
Десятиліття перед Хмельниччиною — література (П римітки). Т. 8,
ч. II, ст. 196.
Д ещ о з московського перепису 1654 p. Т. 9, кн. 2, ст. 1011-1013.
Біла Церква, Ставище, Лесевичі, Боярка, Фастів 1011, Бозна, Бахмач, К о
нотоп, Батурин, Сосниця, Мена 1012, Новгород Сіверський, С тародуб 1013.
Д ж ер ел а і література до історії міст (П римітки). Т. 5, ст. 648-651.
Д ж ер ел а до історії Хмельниччини і історична традиція її (П рим ітки).
Т. 8, ч. П, ст. 200-207.
М емуари сучасників 200, монографічні оброблення цілої Хмельниччини або
певних стадій її 201, стара українська історіографія: Мужилівський 204, Само
видець і Грабянка 205, Величко 206, пізніші компіляції 206-7. Поетичні пам’ят
ки Хмельниччини 207.
digitized by ukrbiblioteka.org
Д ж е р е л а й література зф орм овання в. кн. Литовського (П рим ітки).
Т. 4, ст. 424-427.
Д ж ер ел а до кампанії 1251 р. (П рим ітки). Т. 4, ст. 439-441.
Д ж ер ел а й література кампанії 1018 р. (П рим ітки). Т. 2. Ст. 557-559.
Д ж ер ел а про похід на Ц аргород 1043 р. і їх суперечності (П рим ітки).
Т. 2. Ст. 559-560.
Дипломатичні зносини — зима-весна 1653. Т. 9, кн. 1, ст. 497-510.
Жваві зносини гетьмана з Кримом 4 9 7 , татарські контингенти на Україні
4 9 7 , заходи в Стамбулі 4 9 , зносини з Ракоцієм 4 9 8 -9 , посередництво Лупула
4 9 9 . Переговори з М осквою — обіцянки, привезені Богдановичем і тов. 5 0 0 , по
сольство Бурлія і М ужилівського 5 0 0 -1 , справа перепущення козацьких послів
до Ш веції 5 0 1 -2 . Листи Радивила 5 0 2 , поголоски про сою з з козаками Я на-Ка-
зіміра 5 0 3 , сойм в Берестю — під авспіціями Радивилів, їх політика замирення
5 0 4 , підозрілі звістки про козацьке посольство 5 0 4 -5 , відомості про козацьку мо
білізацію 5 0 5 , скупі асіґнування сойму 5 0 5 -6 , польські шукання закордонної
помочі — посольство на сойм імперії 5 0 6 , посольство до Калмиків 5 0 6 . М олдав
ська справа 5 0 6 -7 , посольство від Лупула по поміч 5 0 7 -8 , король пояснює при
пинення рейду на Україні інтересами Л упула 5 0 8 , питання про захист Л упуло-
ві в Камінці 5 0 9 . Смерть А д. Кисіля і його характеристика 5 0 9 -1 0 .
Дипломатичні зносини весни і літа 1654. Т. 9, кн. 2, ст. 887-905.
Заходи в Криму 8 8 7 , посольство Савича 8 8 7 -8 , лист гетьмана 16 квітня —
8 8 9 -9 0 , лист до візира 891, хан домагається розриву з М осквою 8 9 1 -9 2 , геть
ман домагається помочі хана проти Польщі 8 9 2 , місія Яскульского 8 9 2 -3 і 8 9 3 -4 .
Становище Порти 8 9 3 , козацьке посольство у султана 8 9 4 , турецьке посольство
у гетьмана 8 9 5 , директиви ханові 8 9 5 -6 , посольство хана до гетьмана 8 9 6 , ав-
дієнція у гетьмана 9 (1 9 ) травня — 8 9 7 , домагання хана 8 9 8 , перспективи по
х од у на М оскву 8 9 8 -9 , небезпечні для козаччини наслідки її со ю зу з М осквою
8 9 9 -9 0 0 . Московські пляни на румунські воєводства 9 0 0 -1 , посольство Самари-
на 9 0 0 -1 , дволична політика воєводи С теф ана 9 0 1 -2 , посилка в цій справі дяка
Перфирьєва до гетьмана 9 0 2 . Політика мунтянського воєводи 9 0 3 . Відновлення
зносин України з Ракоцієм 9 0 4 . політика Ракоція — його посольство на сойм й
переговори з Радивилом в квітні 9 0 4 -5 .
Дипломатичні перспективи на початку 1656. Т. 9, кн. 2, ст. 1169-1190.
П оворот до Польщі Яна-Казіміра 1 1 6 9 . його надії на гетьмана і хана 1 1 6 9 -
70, зносини з гетьманом 1 1 7 0 , інструкція комісарам з січня — 1 1 7 1 , лист Ви
говського до Ґродзіцкого 1 лютого — 1 1 7 2 . західньо-українські пляни 1 1 7 3 .
Зносини з Кримом, посольство М ахаринського 1 1 7 4 , лист гетьмана 22 січня —
1 1 7 4 -5 , посольство Т охтамиош аґи 1 1 7 5 , лист гетьмана ханові 31 січня — 1 1 7 5 ,
посли козацькі й польські в Криму в лютім — 1 1 7 6 -7 . Зносини з Ш вецією _
проволоки з посольством 1 1 7 8 , листи шведському королеві і Радзєйовскому 11
січня — 1 1 7 9 , місія Данила до Чигрина 1 1 8 0 , листи шведського короля в лютім
— 1 1 8 1 , Данаило й Грондский в Чигрині, в березні — 1 1 8 2 . Зносини з Ракоцієм
— його зближення з Козаччиною для операцій в Польщі 1 1 8 3 , місія Люца 1 1 8 4 ,
здержлива позиція гетьмана 1 1 8 4 -5 . Посли молдавські і мунтянські 1185. листи
гетьмана і Виговського з квітня — 1 1 8 6 , Данило і Грондский у Ракоція 1 1 8 6 -7 ,
посольство Бруховецького у Ракоція 1 1 8 8 , посольство Ш ебеш і до гетьмана 1 1 8 9 ,
відправа Бруховецького 1 1 9 0 .
Дипломатичні справи в січні-лютім (1 6 5 6 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1323-1338.
П риїзд Лопухина 1 3 2 3 -4 , інформації гетьмана 1 3 2 4 , остороги від поляків
1 3 2 4 -5 , пояснення п оходу Ж дановича 1 3 2 5 -6 , лист до царя 19 січня — 1 3 2 6 .
Ш ведські посланці — Т . Гаршовен 1 3 2 6 -7 , Велінґ 1327, розмови з Виговським
і авдіенція 1 3 2 7 -8 . Велінґа відправляють з нічим — його пояснення в цій справі
1 3 2 8 -9 , пояснення Виговського і П уф ен дор ф а 1 3 2 9 -3 0 , справа ,,Руси до Вис
ли” 1331, посольство Дорошенка до шведського короля 1 3 3 1 -2 . Хвилювання ко
роля, його листи з лютого 1 6 5 7 — 1332. Польські посольства — посланець ко
ролеви Слонєвський 1 3 3 3 , королівський посол Бєньовский — його інструкція
1 3 3 3 -4 , сприятлива ситуація і важне значення місії 1335. Посольство до хана
— Ромашкевича 1336, до Порти — Яскульского 1337, до царя — Бонковско-
го 1337-8.
digitized by ukrbiblioteka.org
Д р уги й похід Тимоша на М олдаву і похід короля на козаків. Т. 9, кн.
1, ст. 570-584.
Нова утеча Л упула з Молдавії 5 7 0 -1 , прохання помочі у козаків 5 7 1 , Л у-
пул у гетьмана 5 7 2 , що бул о в цій справі на раді 5 7 2 -3 , підготовка нового по
х од у 5 7 3 , прикровенні форми української і польської інтервенції в молдавській
справі 5 7 3 -4 . Король у Львові, „Львівська Ком ісія” 5 7 4 , арештування Ж данови-
ча і тов. 5 7 5 , король відрікається Л упула всупереч бажанням Я. Радивила і скли
кає посполите рушення козаків 5 7 5 -6 , спілка з Ракоцієм проти Л упула і к озз-
ків 5 7 7 , маскування цієї акції перед цісарем і П ортою 5 7 7 -8 , висилки польсько
го війська на М олдаву в ф орм і добровільців 5 7 8 . Ракоцій розриває з козаками
5 7 9 . Виїзд Тимош а в похід 5 8 0 , його марш під С учаву 5 8 0 -1 , реляція воєводи
С теф ана про цей похід 5 8 1 , оповідання М . Костина 5 8 1 -2 і Павла з Алєпа про
облогу Сучави 5 8 2 -3 . Т яжке становище обложених 5 8 3 . Татари покидають Т и
моша 5 8 4 . В істі про гетьмана 5 8 4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
З передісторичних глибин. T. 1, ст. 21-83.
Археологічні сліди життя на українській території 2 1 -5 9 . Справа етногра
ф ічної приналежности людности 6 0 -8 3 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Записка про смерть Ю рія Львовича в історії Д л уґош а (П рим ітки).
Т. З, ст. 521-523.
Записки Ш ебеш і (в „Д оп овненнях” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1549-1550.
Західн і краї (з часів перед слов’янським розселенням ). T. 1, ст. 127-
137.
Тракійська колонізація 1 2 7 , Ґети 1 2 8 й Дгки 1 2 9, римська окупація 1 2 0 -
13 0, карпатські народи: Беси. Койстобоки, Карпи 1 3 1 , їх національність 132;
тракійська культура й п обут 134; останки тракійської колонізації — румунське
питання 13 5 . Бастарни 13 6 . Сліди кельтизму в карпатських і дунайських кра
їнах 1 3 7 .
Західн і звістки про війну 1340 п. (П рим ітки). Т. 4, ст. 436-437.
Заходи українські (1 6 5 7 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1354-1364.
Дипломатичний турнір в Ц аргороді в травні — 1 3 5 4 , козацькі посли у хана
в квітні-травні — 1 3 5 5 -6 , силкування відвернути хана від помочі Польщі 1 3 5 7 ,
стратегічні заходи для утруднення цього походу 1 3 5 8 -9 . Політика гетьмана с у
проти Польщі 1 3 5 9 , брак відомостей про результати місії Бєньовского 1 3 5 9 -6 0 ,
що дає звідомлення з цісарської місії 1 3 6 0 . Вибори Ю рка Хмельницького і від
права посольств 1 3 6 0 -1 , лист гетьмана і Виговського до короля з Бєньовским
1 3 6 2 -3 , результати його місії — польські вісті про неї 1 3 6 4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
східн оук р аїн сь к і маси переходять в ряди козаччини 2 7 0 , зміна характеру ко
заччини під впливом господарської людности 2 7 0 -1 . Оцінка соціяльного значен
ня козаччини в шляхетських колах 2 7 1 -2 ; прикрості шляхті від козаччини 2 7 3 ,
стація, приставства, лежі 2 7 3 -4 , ..непослушність” людности 2 7 4 -5 , статистика
„непослуш них” 2 7 6 , заходи шляхти проти неполушности 2 7 7 , ухвали соймові
1 6 0 1 -1 6 0 9 pp. — 2 7 8 , виключення козацького ім унітету з маєтностей панських
і духовних 2 7 8 -9 , спори з цього приводу на комісіях 2 7 9 .
Зруйнування К одака. Т. 8, ч. І, ст. 220-231.
Зруйнування Кодака 2 2 0 , минувшина Сулими 2 2 0 -1 , участь реєстрового
війська 2 2 2 , комісарські підкупства 2 2 3 , зрада реєстрових 2 2 4 , засуд і смерть
Сулими і тов. 2 2 5 , відповідь на домагання льояльного війська 2 2 6 , справа від
новлення Кодака 2 2 7 , кримські усобиці — Інаєт і Кантемір 2 2 8 , уряд дозволяє
козакам підтримати Інаєта 2 2 9 , козацьке посольство до Москви 2 3 0 , роздраз-
нення між козацтвом 2 3 0 -1 , корсунський конфлікт з Даниловичем 2 3 1 .
Зф орм ування Київської держ ави. T. 1, ст. 410-428.
Схема „П овісти” 4 1 0 , регресивна метода досліду 4 11, ріжні форми залеж
носте від Києва 4 1 2 , прилучення земель на Дніпровій дорозі 4 1 3 , колонії в ф ін
ських землях 4 1 4 , лівобічні землі 4 1 5 , Подоння 4 1 6 , озівське (азовське) п обе
режжя 4 1 7 . Деревська земля 4 1 8 і дальші західні 4 1 9 ; Новгород і північні зем
лі 4 2 0 , значення Н овгорода в руській політичній системі 4 2 1 . Т ериторія дер
жави в початках 10 в. — 4 2 2 , сою з державних і торговельних інтересів 4 2 3 .
Князівства середини 10 в. — 4 2 4 , розвій їх залеж носте 4 2 5 , організація Русь
кої держави 10 віку — 4 2 6 . централістичні і децентралістичні тенденції 4 2 7 ,
становище київського князя 4 2 8 .
Зф орм ування Кримської орди. (13-16 вв.). Т. 4, ст. 304-311.
Татари в Криму 3 0 4 , політичне відокремлення Криму 3 0 5 , Х адж і-ґерай —
його походження й перші стадії діяльносте 306, Гераєва леґенда 30 7 , Девлєт-
бірди і його правдоподібна тотожність з Х адж і-ґераєм 3 0 8 , утеча Х адж і-ґерая
на Литву 3 0 9 , остання ф аза діяльносте й смерть Х адж і-ґерая 3 1 0 , зазначена
ним політика Кримської орди 3 1 1 .
digitized by ukrbiblioteka.org
битви на переправах 5 5 3 , битва над Куруковим озером 5 5 4 , Конєцпольский від
новляє переговори 5 5 5 , козацька деклярація 5 5 6 , переговори 5 5 7 , уступки 5 5 8 ,
ухвали куруківської комісії 5 5 9 , поворот польського війська 5 6 0 , безвиглядність
куруківських постанов 5 6 1 .
К ампанія Ракоція-Ж дановича в лютім-квітні (1 6 5 7 ). Т. 9, кн. 2, ст.
1384-1398.
Досить сприятливі початки — галицька шляхта займає нейтральне станови
ще 1 3 8 4 , але Львів поставився відпорно 1 3 8 5 , лист гетьмана до Львоза 9 (1 9 )
березня — 1 3 8 6 . Операції під С амбором і Перемишлем 1 3 8 7 , реляції Ш терн-
баха 1 3 8 8 , сполучення козацького війська з Ракоцієм і марш на Краків 1 3 8 9 ,
небезпечні симптоми — безпляновість 1 3 8 9 -9 0 , добичницькі потягнення 1 3 9 0 ,
грабування й розбої 1 3 9 0 -1 , оповідання про нелюдську поведінку 1 3 9 0 -1 , ш у
кання козацького протекторату на Волині 1 3 9 1 -2 . Сполучення військ шведських
з семигородськими й українськими 1 3 9 2 , шведські відомості про них 1 3 9 2 -3 ,
Ференц Т рак 1 3 9 3 , К арло-Густав ш укає козацької підтримки 1 3 9 3 -4 , місія Лі-
лієкрони для уложення формального со ю зу 1 3 9 4 , інструкція йому 1 3 9 4 -6 , пля
ни на Крим 1 3 9 7 -8 .М ісія Ш ебеш і 1 3 9 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
шинський осередок 1 4 8 5 -1 4 9 6 . Сильні і слабі сторони індивідуальности Богда
на 1 4 9 6 -1 5 0 0 . Слабина (слабі сторони) державної і соц іальн ої творчости (пе
ріоду Хмельниччини) 1 5 0 0 -1 5 0 8 .
Кінець турецької грози і розчарування православних. Т. 7, ст. 480-496.
Козацька слава в Польщі за Х отинську війну 4 8 0 , неприхильність до козач
чини кор. Ж иґимонта 4 8 1 , козацькі петиції по Хотинській кампанії 4 8 1 -2 , їх
зміст і значення 4 8 2 -3 , неприхильність до них короля 4 8 3 , інструкція комісарам
4 8 4 , заміри уря ду 4 8 4 -5 , відкладання комісії 4 8 6 , відповідь в релігійних спра
вах 4 8 7 , козацька депутація 1 6 2 1 р. — 4 8 7 -8 , плян козацького походу в Ливо-
нію 4 8 8 , смерть Сагайдачного 4 8 9 , жалі на Україні 4 9 0 , тривога в польських
колах 4 9 1 , вислання комісії і вибір О . Г олуба 4 9 2 , комісарські переговори з ко
заччиною 4 9 3 , непокірність козаччини 4 9 4 , походи на море 4 95. комісарські по
станови 1 6 2 2 р. — 4 9 6 .
Кінець Тимоша. Т. 9, кн. 1, ст. 584-601.
Заінтересування його о собою 5 8 4 -5 , оповідання про його розпусні потяги
5 8 5 , романтичні історії про його смерть 5^ 6, козацькі оповідання про лядську
зраду 5 8 7 , ріжні варіянти про обставини, в яких Тиміш згинув 5 8 8 , відзиви і ха
рактеристики 5 8 8 -9 , докладна дата смерти 5 8 9 . Залога борониться далі 5 8 9 -9 0 .
Федорович наступник Тимош а в командуванню 5 9 0 , наближення гетьмана 5 9 1 .
Л упул побивається про вирятування залоги 5 9 2 . Король добивається капітуляції
5 9 3 . Поляки не додерж ую ть умови 5 9 4 , козаки виходять на Україну з тілом
Тимоша 5 9 4 -5 , доля Л упулової дружини 5 9 5 і Лупулових скарбів 5 9 6 -7 . по
голоски на Кондрацкого 5 9 6 , ареш т Л упула ханом 5 9 7 , жалі Я. Радивила на
такий фінал справи 5 9 7 -8 , трагічний кінець Федоровича 5 9 8 -9 , похорон Тимоша
5 9 9 , Павло Алєпський описує його гробовець і долю його вдови Роксанди 5 9 9 -
6 0 0 , Роксанда в Рашкові 6 0 0 , її листи до царя з pp. 1 6 6 0 і 1 6 6 4 — 6 0 0 -1 .
digitized by ukrbiblioteka.org
мобілізація козацтва 1 36, козацькі петиції на сойм 1 6 3 2 р. — 1 3 7 , остання від
повідь короля Ж игимонта 13 9 .
К озацький устрій і побут кінця 16 і початків 17 в. Т. 7, ст. 280-304.
О рганізація низова, Січ 2 8 0 , число козацького війська 2 8 0 -1 , його органі
зація 2 8 1 , його поділ, старшина козацька 2 8 2 , козацька канцелярія 2 8 3 , термі
нологія 2 8 3 -4 , влада гетьманська 2 8 4 -5 , рада 2 8 5 , її практика 2 8 6 , шляхта в
козацькім війську 2 8 7 . Оповідання сучасників про козацьке військо і козацький
побут: Лясоти 2 8 8 , П апроцкого 2 9 2 , Гамберіні 2 9 3 , Якуба С обєского 2 9 4 ,
Старовольского 2 9 5 , Бопляна — загальна характеристика 2 9 7 , морські походи
2 9 8 , вибори гетьмана і гетьманська влада 3 0 1 , репутація козацької відваги 302;
козацький аскетизм 3 0 3 , теорія про впливи західкіх монашо-рицарських братств
на організацію Січі 3 0 3 -4 .
К озацькі походи на море в pp. 1613-7 і комісії польські. Т. 7, ст. 344-
373.
П оходи на море 1 6 1 3 р. — 3 4 4 , похід на Волощину 1 6 1 4 p., ультиматум
Ж олкєвского, збори до війни і переговори 3 4 5 , нещасливий похід на море 1 6 1 4
р. — 3 4 6 , погром Синопу 3 4 7 . Плян турецького походу і паніка в Польщі 3 4 8 .
Кримські усобиці і татарські напади 3 4 8 -9 . П охід А хмет-баш і на Дніпро 3 4 9 .
Комісія на козаків 1 6 1 4 р. — 3 5 0 , постанови комісії 3 5 1 , тактика козаків 3 5 2 ,
козацький похід на Ц аргород 1 6 1 5 р. — 3 5 3 , невдалий похід Алі-баш і на коза
ків 354 . Переговори Ж олкєвского з козаками під Паволоччю 3 5 7 , похід Іскан-
дер-баш і на Україну 3 5 8 і польсько-турецька умова під Б уш ею -Я ругою 3 5 9 .
П охід Ж олкєвского на козаків 1 6 1 7 p., зміна на гетьманстві (Д. Барабаш ) 3 6 0 ,
козацька непокірність 3 6 1 , похід комісарів 3 6 2 , Сагайдачний знов гетьманом
3 6 3 , переговори над Ольшанкою 3 6 4 , ухвали комісії 3 6 5 , потреба в козаках
і здержливість поляків 3 6 6 . Політика козацька 3 6 7 , тактика статечніших 3 6 8 .
Сагайдачний як репрезентант її 3 6 9 . Біографічні звістки про Сагайдачного 3 7 0 ,
його характеристики 3 7 1 , традиція про нього 3 7 3 .
digitized by ukrbiblioteka.org
на 46, П обож ж я 4 7. Н собезпеченість українського життя 48 . Воєнна сам ообо
рона людности 4 9 , її загартовання 50, українське дозвілля 51 і притягання ним
людности 52, уходництво 5 3 , уходницькі промисли 5 4. Небезпечні обставини
уходницького господарства 55, татарські напади 56, перехід уходництва в парти
занську війну, добичництво 5 7, зачіпки з татарами 58 . П оходи на татар 1 4 9 3 -
1 5 2 3 р. — 5 9 , набіг на Очаків 1 5 2 8 р. — 60, партизанська війна як спорт і про-
мисл 61, оповідання Претвича 62, пограничникн Зах. України 63. розвій погра-
ничної війни 64.
digitized by ukrbiblioteka.org
К ультурне життя (16 C T .) . т. 6 , ст. 328-390.
Упадок церкви 3 2 8 й ослаблення її культурного значення 3 2 9 . безвигляд-
ність руської культури 3 3 0 , зневажливі відзиви про шкільництво 3 3 1 , низький
рівень його 3 3 1 , погляди поступових українців 332, розповсюднення нижчих
шкіл 3 3 3 , їх організація 3 3 4 і наука 3 3 5 , наука домашня 3 3 6 . українці в ч у
жих школах 3 3 7 . Книжність 3 3 7 -8 , запас книжний — каталог супрасльської б іб
ліотеки 3 3 9 , література богословська 3 4 0 , моралістична й історична 3 4 1 , ста
роруська книжна традиція 3 4 2 , пізніші прибутки 3 4 3 , писання оригінальні 3 4 4
і переклади 3 4 5 , незначність запозичень західніх 3 4 6 . Робота редакційно-ком-
піляційна 3 4 7 , компіляції агіографічні 3 4 8 , полемічні 3 4 9 й історичні 35 0 ; за
стій в літературі 351, літературні засоби 3 5 2 і упадок творчости 3 5 3 , взірці лі
тературного стилю 3 5 4 , пасивний консерватизм 3 5 5 . Письменство нецерковне
— літописний цикл литовсько-руський 3 5 6 , редакції літописні — старша 3 5 7 ,
середні 3 5 8 і ширша 3 5 9 , їх стиль 3 6 0 , стара літературна традиція — літопис
супрасльський 3 6 1 ; взірці ритмічної мови 3 6 2 ; ,,думи” 3 6 3 , впливи сербського
героїчного епосу 3 6 4 , пісня про С теф ана, як пам’ятка пісенної творчости 3 6 5 ,
вірші релігійні 36 6; зформовання нової книжної мови, як симптом упадку тра
диції 3 6 7 . Артистична творчість (ш тука) — обмеження сф ери свійської штуки
3 6 8 , труднощ і для розвою й вишколення 369, інтерес української штуки цих
століть 3 7 0 . Малярство; розповсюдження і впливи руського малярства 3 7 1 , його
взірці в Польщі 3 7 2 , західні впливи — цехи 3 7 3 й цехова виключність 3 7 4 . впли
ви поза-цехові 3 7 5 , елементи західні 3 7 6 , розповсюднення західніх впливів в
східній Україні 3 7 7 , взірці творчости 3 7 8 . Будівництво камінне 3 7 9 , течії в нім
3 8 0 , будівництво дерев’яне 3 8 1 , його рухливість і різнородність 3 8 2 . Різьба
3 8 2 -3 , відзиви про дерев’яну різьбу 3 8 3 , різьба декораційна і іконна 384; скульп
тура 3 8 5 . Золотництво 3 8 6 . Г аф тярстзо 3 8 7 . М узика і спів 3 8 8 , звістки про
музиків 3 8 9 , уживання музики в народнім життю 3 9 0 .
К ультурно і релігійно-національний рух на Україні в 16 віці. Т. 6, ст.
412-538.
Культурншй рух 16 в. і його рефлекси на Україні 4 1 2 -4 4 4 . Винародовлен-
ня в Україні центральній і східній і початки культурно-національної реакції
4 4 5 -4 7 8 . Острозька академія 4 7 9 -4 9 8 . Львівське братство і братський рух 4 9 8 -
53S.
Культурний рух 16 в. і його реф лекси на Україні. Т. 6, ст. 412-444.
Брак культурної переваги Польщі в попередніх століттях 4 1 2 . скупий зміст
польського духового життя в 15 в. — 4 1 3 . гуманістичні впливи 4 1 4 . культурний
рух середини 16 в. — 4 1 5 , політичний рух серед шляхти 4 1 6 , протестантські
течії 4 1 7 , поверховність р у х у 4 1 7 -8 . його показні сторони 4 1 8 й привабність
для шляхетських кіл України 4 1 9 . Незначність реформаційних впливів на Укра
їні 4 2 0 , їх перебільшення в поглядах істориків 42 1 і відзивах сучасників 4 2 2 ,
більший розвій протестантських ідей на Білорусі 4 2 3 , великоруські раціоналісти
4 2 4 . звістки про успіхи протестантства 4 2 5 . рефлекси його на Волині 4 2 6 , не
залежні від реформаційних ідей змагання до популяризації книжности — пере
клади 15 в. — 4 2 6 , діяльність Скорини 4 2 7 . незалежність її від протестантизму
4 2 8 , віленські прихильники Скорини 4 2 9 . популярність його перекладів на Ук
раїні 430, аналогічні інші переклади 4 3 0 -1 . переклади протестантські 431. д і
яльність Тяпинського 4 3 2 . Негалевський 4 3 3 . лист Смери 4 3 4 . полемічні писан
ня православних 4 3 5 . Безвладність української й білоруської суспільности 4 3 6 ,
жалі Тяпинського 4 3 7 . Заблудівська друкарня 4 3 8 , Федорів у Львові 4 3 9 , почат-
ки острозької друкарні 4 40; Курбський 441, його діяльність 4 4 2 , його гурток
4 4 3 , літературні зв’язки і зносини 4 4 4 .
Ливонська війна і московська смута. Т. 7, ст. 314-343.
Н еохота козаків 3 1 4 , мотиви, що змусили їх до участи в ливонській війні
1 6 0 2 р. — 3 1 5 , тяжкі обставини війни 3 1 6 , зміни гетьманів 3 1 7 , козаки в Бі
л орусії 3 1 8 , претензії козаків з приводу своєї служби 3 1 9 , справа жовнірських
леж на Україні 3 2 0 . Козацькі походи на море і на Молдаву 3 2 1 . Зріст козач
чини 3 2 2 . Московська смута: участь козаків в поході царевича 3 2 2 -3 , мобіліза
ція козаччини 3 2 3 . московські смути 1 6 0 5 -8 р. і участь в них козаччини 3 2 4 .
Зачіпки з турками і татарами 32 5 ; погром Варни 1 6 0 6 р. — 3 2 6 , походи мол
давські 3 2 7 . Своєвільства на Україні 3 2 7 -8 , ,,бун ти ” корсунські 32 8 , консти
туції на українську своєволю 1 6 0 7 року — 3 2 9 , постанови 1 6 0 9 р. — 3 3 0 , їх
безплідність 3 3 1 . Польсько-московська війна 1 6 0 8 -1 3 р. і вербування козаччини
3 3 2 , козаки під Смоленськом 3 3 3 , козаки в Сіверщині 3 3 4 , неохота шляхти 3 3 5
і нові вербунки козаччини 1 6 1 1 р. — 3 3 6 , козацькі операції в Сіверщині 3 3 7 .
Козацьке панування на Україні 3 38: своєвільства авантурників з московської
війни 3 3 9 , постанови сойму 1 6 1 1 р. — 3 4 1 , ухвали 1 6 1 3 р. на козаччину 3 4 2 .
Козацькі зачіпки з Туреччиною 3 4 3 .
Лист литовських станів на люблинський сойм 1566 р. (П рим ітки).
Т. 4, ст. 493-495.
Лист Я двіґи з ж аданням данини з руських земель (П рим ітки). Т. 4,
ст. 469-470.
Лист Локєтка про останніх Романовичів (П рим ітки). Т. З, ст. 527.
Листи з Ц аргорода до гетьмана в березні 1651 р. (в „Д оповненнях” ).
Т. 9, кн. 2, ст. 1541-1544.
Л ист гетьмана до мунтянського воєводи 18 (2 8 ) червня 1657 р. (в
„Д оповненнях” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1549.
Лист гетьмана до турецького султана з осени 1651 р. (в „Доповнен
н я х” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1545.
Листування в справі перепуіцення козацького війська через москов
ську територію під Рославль в 1651 р. (в „Д оповненнях” ). Т. 9, кн.
2, ст. 1544.
Литовські князі в Сіверщині (П рим ітки). Т. 4, ст. 452-456.
Литовсько-польська унія і справа інкорпорації земель в. кн. Литов
ського до Польщ і (на переломі 14-15 в .). Т. 4, ст. 125-158.
Династична унія Польщі й Литви і її значення 125; ослаблення політичної
системи в. кн. Литовського в 1 3 8 0 -х pp. — 126; переговори про шлюб Ягайла
й Ядвіґи 127; Кревський акт 1 28, його постанови 129 , справа влучення в. кн.
Литовського до Польщі 130; шлюб Ягайла 131 і його становище в Польщі 132.
заходи коло переведення інкорпрації 1 34, присяжні грамоти князів 135. О пози
ція інкорпорації 136; Витовт 13 7 , його попередня політична кар’єра 138, б о
ротьба з Ягайлом 139 і Острівська угода 1 40, змагання Витовта до незалежнос-
ти 141, жадання Ядвіґи 142, проголошення Витовта королем 14 3 , катастрофа
1 39 9 р. і компроміс 144, акти 1 4 0 1 р. — 1 4 5 . Витовт в. князем 146, вилом в
Кревській унії 1 47. Ситуація по р. 1 4 1 0 — 148, дальші записи унії і компроміс
1 4 1 3 р. — 14 9 , Городельський привілей 1 50 і запис панів 1 5 1. Справа коронації
153, Луцький з ’їзд 1 54, сою з Витовта з цісарем 156, польсько-литовське напру
ження і смерть Витовта 157: польсько-литовські відносини в світлі коронаційного
епізоду 158.
Литовська інструкція 1563 р. (П римітки). Т. 4, ст. 491-492.
digitized by ukrbiblioteka.org
Л ітература Геродотової Скитії (П рим ітки). T. 1, ст. 542-543.
Л ітература східньо-слов’янського розселення (П рим ітки). T. 1, ст.
549-551.
Література західньої границі української колонізації (П рим ітки). Т.
1, ст. 556-559.
Л ітература Київщ ини й Києва (П рим ітки). Т. 2, ст. 562-563.
Література Задніпрянських країв (П рим ітки). Т. 2, ст. 563-564.
Л ітература Волині й П обуж ж я (П рим ітки). Т. 2, ст. 564-565.
Л ітература до історії Київської держ ави 11-12 в. (П рим ітки). T. 2,
ст. 552-557.
Література Галичини 11-13 в. (П рим ітки). Т. 2, ст. 569-573.
Література мойогольсько-татарської міграції (П рим ітки). Т. 2, ст.
583-584.
Л ітература Болоховців і протикнязівеького руху (П рим ітки). Т. З,
ст. 535-536.
Л ітература Галицько-волинської держ ави 13-14 в. (П рим ітки). Т. З,
ст. 504-505.
Л ітература останніх десятиліть Галицько-волинської держ ави (П ри
мітки). Т. З, ст. 524-525.
Л ітературного перекладного письменства в старій Русі (П рим ітки).
Т. З, ст. 559-560. Т
Л ітература родинного права (П рим ітки). Т. З, ст. 553.
Л ітература староруського права і його дж ер ел (П рим ітки). Т. З, ст.
547-551.
Література староруської штуки (П рим ітки). Т. З, ст. 553-556.
Л ітература староруського письменства (П рим ітки). Т. З, ст. 560-561.
Література суспільного устрою давньої Р уси (П рим ітки). Т. З, ст. 545.
Література слова о П олку Ігоревім і М оління Д ан и ла (П рим ітки).
Т. З, ст. 566-567.
Література церковного устрою в давній Р усі (П рим ітки). Т. З, ст.
539-543.
Л ітература боротьби за Галицько-волинські землі (П рим ітки). Т. 4,
ст. 433-435.
Л ітература до історії в. кн. Литовського на переломі 14-15 в. (П ри
м ітки). Т. 4, ст. 464-466.
Л ітература подій по смерті Витовта (П рим ітки). Т. 4, ст. 477.
Література в. кн. Литовського від проголош ення в. кн. К азіміра (П ри
мітки). Т. 4, ст. 481-482.
Л ітература до історії Кримської орди (П рим ітки). Т. 4, ст. 486-487.
Л ітература унії 16 віку (П рим ітка). Т. 4, ст. 490-491.
Л ітература жидівської колонізації (П рим ітки). Т. 5, ст. 651-653.
Л ітература про українське духовенство (П рим ітки). Т. 5, ст. 653-654.
Л ітература культурно-побутова (П рим ітки). Т. 6, ст. 623-624.
Л ітература про Василя-К онстантина Острозького і його родину (П ри
мітки). Т. 6, ст. 630-631.
Л ітература до історичної козаччини 1620-1625 (П рим ітки). Т. 7, ст.
588-590.
Л ітература козацьких рухів 1590-х р. (П рим ітки). Т. 7, ст. 579-588.
Л ітература суспільно-економічних і колонізаційних обставин східньо-
українського життя 15-16 в. (П рим ітки). Т. 7, ст. 562-563.
Л ітература церковних і національних відносин другої четверті 17 в.
(П рим ітки). Т. 8, ч. І, ст. 318-320.
Літописи (література їх) (П рим ітки). Т. З, ст. 565-566.
Люблинський сойм 1569 p. Т. 4, ст. 386-423.
Загальна ситуація 3 8 6 , початки переговорів з литовськими станами 3 8 7 , с у
перечка про давні акти унії 3 8 8 і акти 1 5 0 1 р. — 3 8 9 , історична аргументація
3 9 0 , литовський ультиматум 3 9 1 , натиск від короля 3 9 2 і ,.утеча Литви” 3 9 3 .
Безоглядність короних станів і короля 3 9 4 , „контумація” й рішення інкорпора
ції Волині й Підляшшя 3 9 4 , справа Волині 3 9 5 , інкорпораційні привілеї 3 9 6 , іс
торичне мотивовання 397, завізвання волинських і підляських панів і послів на
сойм 39 8 , екзекуція на непослушних 3 9 9 . Дебати над унією 4 0 0 , вісті з Литви
4 0 1 , литовська депутація 4 0 2 . Екзекуція на підляшан 4 0 3 , присяга підляшан і
волинян 404. проект прилучення Київщини 4 0 5 , дебати над цим 4 0 6 , проект при
лучення Браславщини 4 0 7 , її прилучення 4 0 8 , нерішучість короля й сенаторів
в справі Київщини 4 0 9 , король рішає прилучення Київщини 41 0 , київський інкор-
пораційний привілей 4 1 1 . Дебати про унію 4 1 2 , акт унії 4 1 3 , дальші наради
сойму 4 1 4 , загальний погляд 4 1 5 . Причина слабости становища литовських ав
тономістів 5 1 6 , їх депресія 4 1 7 .
Безкоролів', й литовські дезидерати 4 1 7 , нерішучість литовських автономіс
тів 418, становище українсько-руських земель 420: жадання повернення україн
ських земель до Литви затихає 4 2 1 . Українсько-руські землі, що полишилися по
за Короною — Сіверщина 4 2 2 й Берестейсько-пинські землі 4 2 3 .
Л юдність і її суспільний побут (до початку 11 в .). T. 1, ст. 306-365.
Чоловік 3 0 6 -3 3 8 . Родина і суспільна організація 3 3 9 -3 6 5 .
Львівське братство і братський р ух (16 ст.). Т. 6, ст. 498-538.
Безвиглядність аристократії 4 9 8 , культурний рух серед міщанства — рух
львівський 4 9 9 , братство як форма організації українського і білоруського мі
щанства 5 0 0 , генеза братств 5 0 0 -1 , братство в часах староруських 5 0 1 , питан
ня про західні впливи в нім і його питоменність 50 1-2, його прикмети 502, ме
дові братства й їх прерогативи в в. кн. Литовськім 5 0 3 , впливи цехового устрою
5 0 4 , взірці скомбінованого устрою братств у Вільні 5 0 5 , братства львівські —
устави братств передміських 5 0 6 , устрій тутеш ніх братств 5 0 7 , їх значення як
форми легальної організації 508. Початки братського р у х у — значення львів
ського братства 5 0 9 , оживаення міщанського життя 5 1 0 , братські пляни: д р у
карня 5 1 1 , пляни школи 5 1 2 , реформа братського устрою 5 1 3 , патр. Йоаким
і його привілеї братству 5 1 4 , нерозважність і надмірність їх 5 1 5 , успіхи брат
ського ру х у 5 1 6 , братська школа 5 1 6 -7 , її програма 5 1 8 , її доповнення латин
ськими науками 5 1 9 , успіхи братської науки 5 2 0 , Адельфотес і інші свідоцтва
успіхів 5 2 1 , слабша діяльність друкарні 5 2 1 -2 , брак засобів 5 2 2 , конфлікт з
владикою 5 2 3 , потвердження братських прав патріярхом царгородським 5 2 4 ,
роздразнення владики і його уніятські пляни 5 2 5 , вплив цього на престиж брат
ства 52 6 . Розповсюдження братської організації 5 2 6 -7 , пляни всенаціональної
братської організації 52 8 , братський рух в Галичині — наші звістки в хроно
логічнім порядку: братство рогатинське 5 2 9 , львівське богоявленське 5 3 0 , горо-
децьке 531, берестейське 531, перемишлянське 5 3 2 , комарнянське, сатанівське
5 3 3, інші 5 3 4 , мета братських організацій 5 3 5 , перешкоди 5 3 5 -6 , кривди від
владики львівського 5 3 6 , розгром берестейського братства 5 3 7 , вплив унії на
консерватизм братської діяльности 53 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Львівський похід і початок .шведсько-українського сою зу (1 6 5 5 ). Т.
9, кн. 2, ст. 1102-1113.
Вісті з походу — гетьман під Баром 15 липня — 1 1 0 2 , облога Гусятина
1 1 0 3 . конфлікт з Бутурліним 1 1 0 3 -4 , козацьке військо під Камінцем 1 1 0 4 , по
сольство від шведського короля і Ракоція у гетьмана 1 1 0 5 , переговори з Рако-
цієм і обома господарями 1 1 0 6 , початок воєнної кооперації 1 1 0 7 , українсько-
шведська військова конвенція — м. вересень — 1 1 0 8 , зносини з Ш ведами Золо-
таренка 1 1 1 0 , М осква маніф естує свої претензії на Білорусь і Поділля — нові
царські титули 1 1 1 1 -2 , історія титулу ,,М алої і Білої Р уси ” 1 1 1 2 , політичні на
слідки цієї маніфестації 1 1 1 3 .
М апа і примітки до неї. Т. 4, ст. 497-503.
Українські землі в складі Польсько-литовської держави перед 1 5 6 9 роком
— 4 9 7 -4 9 8 . Примітки до мапи 4 9 9 -5 0 3 .
Мапи і примітки до них. Т. 2, ст. 595-612.
Київщина і Турово-пинщ ина в 1 1 -1 3 в.. Чернігівщина й Переяславщина, в
1 1 -1 3 в., Західня Україна в 1 1 -1 3 в.
М арне „заспокоєння” і ож ивлення релігійної боротьби. Т. 8, ч. І, ст.
187-199.
М арне „заспокоєння” 1 8 7 , оживлення релігійної боротьби 18 8 , непримирен
не становище католиків і уніятів 1 8 9 , хитке становище Володислава 19 0 , роз
порядження на некористь православних шкіл 1 9 1 . заходи для приєднання курії
для компромісу 191, рлігійна справа на соймі 1 6 3 5 р. — 191 -2, сойм приймає
до відома зроблені королем толеранційні у ступки 19 3 , привілеї уніятам і пра
вославним 19 3 , сіверська архиєпископія 1 94, визначення комісарів для поділу
церков 19 5 , комісарські протоколи 1 9 6 , уніятський терор в Холмщині 1 9 7 , без-
правства М. Терлецького 1 9 8 , аф ера Гулевича 1 9 8 -9 . труднощ і православних
владик 1 9 9 .
М арш гетьмана (16 5 0 -5 1 ). Т. 9, кн. 1, ст. 244-256.
Відомості про його військо 2 4 4 -5 , оповідання бранців 2 4 5 -6 . козацькі на
строї 2 4 6 -7 . Заграничні зносини гетьмана 2 4 7 -8 . відправа турецького посольства
2 4 9 , листування з Л упулом 2 5 0 , посольство Ракоція 2 5 1 , дисиденти добиваються
інтервенції Ракоція 2 5 2 , вагання Ракоція 2 5 3 . Родинна трагедія гетьмана 2 5 4 ,
його чорні дні 2 5 4 -5 , роздразнення на М оскву 2 5 5 , місія до Москви М ануйло-
вича 2 5 5 -6 , його оповідання в Москві 2 5 6 .
М атеріяльна культура українських племен в часах розселення і по
нім T. 1, ст. 244-305.
Г осподарство 2 4 4 -2 6 5 . П о б у т 2 6 6 -2 7 7 . Торгівля 2 7 8 -3 0 5 .
М іж зимою і літньою війною (16 3 7 -3 8 ). Т. 8, ч. І, ст. 276-292.
Завзяття Потоцкого на знищення своєвільців на Задніпров’ю 2 7 6 , його мо
тиви 2 7 6 -7 . Кизимівці 2 7 7 , „повстання” в Лубеніцині 2 7 7 -8 , кривавий терор
П отоцкого в Ніжені 2 7 8 , екзекуції в Києві 2 7 9 , жовнірські лежі 2 8 0 . Ревізія
реєстру в Терехтемирові, в лютім 1 6 3 8 — 2 8 1 , реляція Кисіля 2 8 1 -2 , козацькі
страти в кампанії 2 8 2 . Рада в Переяславі 2 8 3 , місія М єлєцкого на Запоріжжя
2 8 3 -4 , посольство реєстровців до короля і сойму 2 8 4 , даремні зусилля коло при
вернення ласки 2 8 5 , скарання Павлюка і товаришів 2 8 6 . Нова соймова ордина
ція для козацького війська 2 8 6 , авторство Кисіля 2 8 7 . Відновлення Кодака 2 8 8 .
Оповідання Окольского про весняний рух 2 8 9 , лист Гуні до хана 2 9 0 . Експе
диція М єлєцкого на Запоріжжя 2 9 0 -1 , відправа запорожців 2 9 1 , тривога на У к
раїні і репресії П отоцкого 2 9 2 .
Місія Б утурліна на Україні (1 6 5 4 ). Т. 9, кн. 1, ст. 728-734.
Місія Бутурліна на Україні — його подорож і причини затримання на гра
ниці 7 2 8 -9 , Федоренко привозить розпорядження гетьмана — з ’їхатися в П ере
яславі 72 9, вісті про замирення гетьмана з королем 7 3 0 . Стріча в Переяславі
7 3 1 , церковно-ритуальні підкреслення і їх політичне значення 73 2 , останні ін
струкції Бутурліну 7 3 3 , прихід на границю воєводів з військом 7 3 3 -4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
моуправи 3 5 1 ; міста приватні — Олика 3 5 2 . Судівництво: інстанції 3 5 3 , кодек
си міського права 3 5 4 , німецьке право в практиці 3 5 5 .
М іщанство (14-17 в. ). Т. 5, ст. 223-260.
Міщанство і його відокремленність 2 2 3 . Рецепція німецького міського пра
ва 2 2 3 , його початки за руської династії 2 2 4 , сліди в Володимирі й Львові 2 2 5 ,
привілей м. Сянока 2 2 6 ; політична роля німецьких громад й їх протиговання в
Галичині 2 2 8 . Розповсю дження німецького права: його початки на Поділлю, П о
б у ж ж ю 2 2 9 і Волині 2 3 0 , розповсюдження в 16 в. — 2 3 0 -1 . Взірці міської о р
ганізації 2 3 1 . Міський імунітет 2 3 2 , наслідки виключення з загальної організа
ц ії 23 3 , суперництво шляхти 2 3 4 , обмеження міщан в правах 2 3 5 , шляхетська
конкуренція 2 3 6 . Упадок міщанства 2 3 7 . Упослідження русинів 2 3 8 , обм еж ен
ня в урядах 2 3 9 ; типові приклади: русини у Львові 2 4 0 , обмеження в горожан-
ських правах 2 4 1 , скарги львівських русинів 2 4 2 і їх невдачі 2 4 3 , виключення
з цехів 2 4 4 , релігійні причини того 2 4 5 . Русини в Камінці 2 4 6 , руська й вір
менська юрисдикція 2 4 7 , брак рівноправности 2 4 8 . Полонізація міст 2 4 9 . В ір
менські колонії 2 5 1 , їх статистика 2 5 2 , рущення вірмен 2 5 3 , церковна унія й
спольщення вірмен 2 5 3 -4 . Ж иди на Україні 2 5 4 , вигнання й поворот їх в 16 в.
— 2 5 5 , обмеження в правах 2 5 6 і відокремлення жидів 2 5 7 . Ж иди опановують
міське життя 2 5 8 , нарікання християн 2 5 8 -9 ; міста для жидів закриті 2 6 0 .
М олдавська усобиця і участь в ній козаків (1 6 5 3 ). Т. 9, кн. 1, ст.
510-526.
Оповідання про молдавський переворот — Г еорґа Кравса 5 1 0 -1 , Мирона
Костина 5 1 2 -4 , Павла з Алєпа 5 1 5 -6 . П охід Тимоша в поміч тестеві 5 1 1 -2 , 5 1 4 ,
5 1 5 -6 , Тиміш в Ясах 5 1 6 -7 . Царгородські вісті про молдавську усобицю: Івана
Ю р ’їва 5 1 7 , аноніма 5 1 7 -8 , Ренігера 5 1 8 -9 , оповідання Єрлича 5 1 9 , записки
Голіньского 5 1 9 -5 2 0 . Н апруж ена увага сусідів Волощини до участи козаків в
молдавських подіях 5 2 1 , міра участи в них Хмельницького 5 2 2 . П охід Ракоціє-
вого війська на Лупула 5 2 2 -3 , утеча Лупула 5 2 3 -4 , він благає помочі у Хм.
5 2 4 , листи до нього Богдана і Тимош а Хм. 5 2 4 -5 , оповідання гетьмана Фомину
про ці події 5 2 5 , оповідання козаків 5 2 6 .
Морські походи 1628 p. Т. 8, ч. І, ст. 45-55.
Морські походи 1 6 2 8 р. — 4 5 , вибір Грицька Чорного 46, агітація за новим
походом до Криму 4 7 , посольство до короля 4 7 -8 , дволична політика польсь
кого уряду 4 8, відповідь козакам 4 9 . Морські походи 5 0. Умова з Ш агіном і
М агомет-ґераєм 5 1 , друий кримський похід, 1 6 2 8 р. — 52, козаки під П ереко
пом 5 3, ради і суперечки 5 4 , відступлення на Запоріжжя 5 5.
М осковська кампанія 1618 р. і комісія 1619 p. Т. 7, ст. 374-387.
Вербування козаків на московську війну 3 7 4 . П оходи на море 16 1 7 -8 р. —
3 75; похід Іскандер-баші 3 7 5 -6 . Сагайдачний під М осквою 3 7 6 ; трактат в Дє-
уліні 3 7 7 . Угода з турками 3 7 8 , обіцянки приборкати козаків 3 7 8 -9 . П ерего
вори з козаками 3 7 9 -8 0 . П охід Ж олкєвского на козаків 3 8 0 , деклярація комі
сарів 3 8 1 , оповідання сучасника про переговори і раду козацьку 3 8 2 . спірні пи
тання 3 8 3 , ухвали комісії 3 8 4 , оптимізм Ж олкєвского 3 8 5 , ілюзоричність ухвал
комісії 3 8 6 . Вербування козаків в цісарське військо і похід на Перекоп 3 8 6 -7 .
„Московська зрада*' і нова л іґа (літо 1656 — весна 1657). Т. 9, кн. 2,
ст. 1232-1364.
Віленські переговори і їх відгомони на Україні 1 2 3 2 -1 2 4 4 . Дійсний хід ві-
ленських нарад 1 2 4 4 -1 2 5 6 . Білоруська справа 1 2 5 7 -1 2 6 8 . Козацька експансія
на пізночі 1 2 6 8 -1 2 7 7 . Ш ведсько-українські зносини 1 2 7 7 -1 2 9 6 . Підготовка с о
ю зу з Семигородом 1 2 9 6 -1 3 1 4 . С ою з з Ракоцієм і спільна кампанія проти Поль
щі 1 3 1 4 -1 3 2 3 . Дипломатичні справи в січні-лютім 1 3 2 3 -1 3 3 8 . Австрійське по
середництво для замирення України 1 3 3 8 -1 3 4 6 . Московські заходи 1 3 4 6 -1 3 5 3 .
Заходи українські 1 3 5 4 -1 3 6 4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
надання гетьманові 8 2 6 , грамоти Богдановичу і Т етері 8 2 7 , грамота про митро
полита й інші 8 2 8 -9 .
М стиславові походи на Галичину (П рим ітки). Т. З, ст. 513-516.
Н адання Свитрнгайлові П оділля (П рим ітки). Т. 4, ст. 476.
Н айдавніш ий літопис (Е к ск ур си ). T. 1, ст. 579-601.
Версії й кодекси Найдавнішого літопису 5 7 9 . Традиція про Н естора 5 8 0 .
Огляд студій над літописом 5 8 0 -1 . ,,Повість временних літ”, як складова части
на літопису 5 8 2 , її новгородська версія 5 83, коротка редакція „Повісти" 5 8 4 ,
проби реконструкції першої редакції 5 8 5 , час укладання її 5 8 6 , хронологічна
перспектива першої редакції 5 8 7 , дальші редакції Найдавнішого літопису 5 8 8 ,
час їх і питання про редакторів 5 8 8 -9 , поділ на складові частини 5 8 9 -9 0 і схе
ма розвою літопису 5 9 1 . Джерела короткої „П овісти” 5 91 і пізніших редакцій
її 5 9 2 , джерела дальших частин Найдавнішого літопису — книжні джерела 59 3 ,
джерела хронології 5 9 4 , табличка князівств 5 9 5 , усні джерела 5 9 6 , перекази і
поетичні твори 5 9 6 -7 , редакторська робота 5 9 7 ; екстраваґанції компіляцій 5 9 8 .
Бібліографія: видання літописів 5 9 8 -9 , література Найдавнішого літопису 6 0 0 ,
літописних збірників і компіляцій 6 0 1 .
Н апруж ення і конф лікт 1630 p. Т. 8, ч. І, ст. 56-139.
Невдоволення з Гр. Чорного і вибір Ів. Сулими 5 6 -7 3 . Справи собору
(1 6 2 8 - 2 9 ) — 7 3 -9 7 . Зв’язки праволавної опозиції з політичною агітацією 98 -
1 0 6 . Переяслазська кампанія 1 6 3 0 р. — 1 0 7 -1 2 4 . Козацька справа на соймі
1 6 3 1 р. — 1 2 5 -1 3 9 .
Н ародне повстання (163 7 -3 8 ). Т. 8, ч. І, ст. 258-275.
Н ародне повстання 2 5 8 -9 , універсали Скидана 2 5 9 . мобілізація 2 6 0 , марш
польського війська 2 6 1 , заходи Павлюка коло татарської помочі 262, вагання
серед козаччини на волості — рада в Корсуні: 19 лист. — 26 3 , рада в П ере
яславі 2 6 4 , вісти про наближення Павлюка 2 6 5 , конференція в польськім вій
ську — успіхи повстання 2 6 5 -6 . Відновлення польського наступу 2 6 6 , Павлюк
на волости 2 6 7 , універсал до задніпрянців 2 6 7 -8 , стріча з Лащом 2 6 8 , наступ
на польське військо під Кумейками 2 6 9 , битва 2 6 9 -7 0 , утеча Павлюка і Ски
дана 2 7 0 , Гуня провадить відступом 2 7 0 -1 , стріча під Боровицею 2 7 1 , капіту
ляція і видача Павлюка 2 7 2 , домагання Конєцпольского 2 7 3 , скасування вибор
ної старшини 2 7 3 -4 , деклярація продиктована війську 2 7 4 . підпис Хмельниць
кого 2 7 5 .
Н астрої на Україні весною 1650 p. Т. 9, кн. 1, ст. 9-32.
П оворот з неволі польських гетьманів і викликана ним тривога 9 -1 0 , запис
ка Потоцкого королеві в козацькій справі 11, програма реваншу 12. Внутрішні
напруження 1 2 -3 , невдоволення козацьких мас — чутки про самочинних геть
манів 13, невдоволення з Хмельницького 14. леґенди про нього 15. його мані
ф естації льояльности 1 5 -6 , справа повороту шляхти на Україну 17, допущення
до урядовання королівських урядників — лист Ш умейка 17 -8, торги магнатів
з гетьманом і старшиною за допущення до маєтків 1 8 -9 , обопільне роздраж нен
ня і повстання підданих 2 0, гетьмансьі репресії проти повстань 21, універсали
проти своєволі 2 1 -2 , утечі за московську границю 2 3 -4 . Незадоволені релігійні
домагання 2 4 -5 , недодержані зборівські постанови 25, митрополит з духовен
ством запрошені на сойм 26 , січневі конференції в Варшаві 27, заходи Кисіля
2 7 -8 , становище козацьких делегатів 2 8 , королівський привілей 12 січня — 29,
київська дискусія в релігійних справах в березні — ЗО, відмова короля в трав
ні — 31. іркліївська нарада в серпні і митрополича інструкція посланцям до ко
роля 31-2.
Наступ литовського війська на Україну, липень-серпень (1 6 5 1 ). Т.
9, кн. 1, ст. 321-334.
П охід Радивила на Сіверщину 3 2 1 , погром Н ебаби 3 2 2 , оборонні заходи
Пободайла 3 2 2 -3 , невдалий похід Радивила на Чернігів 3 2 3 . Ліквідація смолен
ського рейду 324. Погром козаків під Димером 3 2 4 -5 . Радивил змінює плян опе
рацій — замість Чернігова похід на Київ 3 2 6 . Паніка в Києві 3 2 7 , „супліка” ки
ївського духовенства і міщанства 3 2 8 , литовське військо під Вишгородом — виш-
городська леґенда 3 2 9 , козаки виходять з Києва 3 2 9 -3 0 , Радивил вступає 3 3 0 .
ілюстрації Вестерфельда 3 3 0 -1 , київські троф еї 3 3 1 , погром у Києві 3 3 1 -2 , по
жежа і знищення міста 3 3 2 -3 , трудне становище литовського війська 3 3 3 -4 , йо
го бльокада 3 3 4 .
Наступ коронного війська (1 6 5 1 ). Т. 9, кн. 1, ст. 334-347.
Розклад в війську після берестецького трію м ф у 3 3 4 -5 . король пробує йти
на Україну і вертається 3 3 5 , тяжкий марш коронного війська через Волинь 3 3 6 ,
раювання на Київській території 3 3 6 -7 , деморалізація війська 3 3 7 . повстання
людности 3 3 8 , марш на Білу Церкву 3 3 9 , хороба і смерть Яреми Вишневець-
кого 3 3 9 -4 0 , погром Трилісів 3 4 0 , польське військо в Фастові 3 4 1 , можливість
сполучення з литовським військом 3 4 2 . Відновлення переговорів з козацької сто
рони 3 4 3 , лист Хм. з 22 серпня — 3 4 4 . Завзяття між людом 3 4 5 . Потоцкий ш у
кає згоди 3 4 5 -6 . Прихильні жести на адресу православної ієрархії 3 4 6 . Перша
козацька депутація у Потоцкого, 2 вересня — 3 4 7 .
Н аступнпки Д ан ила Галицького. (13-14 в.). Т. З, ст. 92-142.
Наступники Данила — становище Василька 9 2. його смерть 9 2 -3 . Відно
сини до Литви 9 3 , Ш варно в. кн. литовським 94: війни з ятвягами 95 . Відноси
ни до Польщі 95 -6 : пляни Льва на краківський стіл 96 , друга окупація Любли-
на 97. Відносини до Угорщини 98: сліди здобутків за Карпатами 99. Відносини
до Орди 100: залежність від неї Галицько-волинської держави — її прояви 101;
татарські спустошення 10 3 . Лев Данилович і Володимир Василькович —■ їх ха
рактеристика 104; тестамент Володимира 105; заходи Льва і Ю рія 106; М сти
слав Данилович волинським князем 10 7 . Темні часи 108: спадщина Мстислава
109: сполучення Галицько-волинської держави за Ю рія Львовича 110: політич
на ситуація в перших роках 14 в. — 1 1 1 ; утворення галицької митрополії 112;
королівський титул Ю рія 113; смерть Ю рія 1 1 4 . Лев і Андрій Ю ровичі 11 5 ,
їх політика і сою з з П русією і відносини до Т атар 1 1 6 , литовські відносини 117;
участь в угорських справах 1 18; руські землі й партизани за Карпатами 119;
кінець Юровичів 12 0. Безкняжий час 121; претенденти 122; Ю рій-Болєслав 123.
початок його князювання 124; його загранична політика: сою з з П русією 125
й становище супроти Польщі 1 2 6 , сою з з Литвою 127, польсько-угорський с о
ю з 1 2 8 і прозуміння в справі Галичини 129; традиції угорської політики 130:
відносини до Угорщини Ю рія-Болєслава 1 3 1 . Внутрішні відносини — звістки
про них 1 32, релігійна справа 1 3 3 , протегування німецької колонізації 135. від
носили до боярства 137; смерть Ю рія-Болєслава 138; кандидатура Л юбарта
139. його роля 140. Л юбарт князем галицько-волинським 1 42.
Наукова література Хмельниччини (П римітки). Т. 8, ч. П, ст. 211-224.
Енґель 2 1 1 , Бантиш-Каменський 2 1 1 -2 . Ол. М артос 21 2 . „Запорозька С та
рина” 2 1 3 . „Исторія М алороссіи” Мик. Марковича 2 1 3 -4 , „Богдан Хмельниць
кий Костомарова 2 1 4 . „Письма” Максимовича 2 1 6 , Соловйов і Карпов 2 1 7 .
Куліш 2 1 8 -9 , інші праці на укр. і рос. мові 1 8 7 0 -1 8 8 0 pp. — 2 1 9 і 1 8 9 0 -х pp.
22 0 . Історіографія польська 19 в. — 2 2 1 . Праці двох останніх десятиліть
2 2 2 -4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Н аціональний розлам в в. кн. Литовськім (від середини 15 до поч. 16
ct.).Т. 4, ст. 180-183.
Інкорпораційні змагання Польщі 1 8 0 і опозиція руських і литовських маг
натів 1 8 1 , привілегійовання литовської аристократії 1 8 2 , розлам Руси й Лит
ви і руська іредента 1 8 3 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Обмеження переходів в Польщі 16 2 , практика переходів з Галичині 15 в. —
1 6 3, ухвали Галицької землі 1 6 5 , красноставські постанови 1 4 7 7 р. — 166;
знесення права виходу в поч. 16 в. — 1 67; гультяї 16 8. Практика в. кн. Литов
ського 169 , селяни отчинні й похож і 1 7 0 , право виходу й його заникання 171,
причини закріпачення 1 7 2 , давність як критерій закріпачення 173 , статутове за
конодавство 1 7 4 . Загальний результат — безправність селянства 175.
О купація українських земель Литвою й П ольщ ею . Т. 4, ст. 3-99.
Початки литовської окупації 3 -1 8 . Боротьба за Галицько-волинські землі
1 9 -6 3 . Прилучення українських земель до в. кн. Литовського в 2-ій половині 14
в. - 6 3 -9 9 .
Оповіданя русько-литовського літопису про окупацію П оділля Оль-
ґердом (П рим ітки). Т. 4, ст. 456-457.
Оповідання К адлубка про реституцію галицького князя Казіміром
Справ. (П рим ітки). Т. 2, ст. 574-577.
Оповідання про конфлікт Ю рія-Болєслава з Угоріциною (П рим ітки).
Т. З, ст. 533-534.
Оповідання Івана Вінтертурського (П рим ітки). Т. З, ст. 527-529.
О позиція Січі і бунт П уш каря. Відновлення К римсько-українського
сою зу. Т. 10, ст. 102-230.
Повстання на Запоріжжі 1 0 1 -1 0 3 . Січова ідеологія 1 0 3 -1 0 4 . Репресії Ви
говського 1 0 4 -1 0 5 . Льояльні заяви Барабаш а 1 0 5 -1 0 6 . Запорізьке посольство
Стринджі і тов. 1 0 6 -1 0 9 . Розмова з запорізькими послами в М оскві 109 -1 1 8 .
Царська грамота запорожцям 1 1 8 . М ісія Хитрово 1 1 9 -1 2 3 . Заходи Виговсько
го проти опозиції 1 2 3 -1 2 5 , 1 2 9 -1 3 0 . Акція Стринджі 1 2 5 . П уш кар-сою зник за
порожців 1 2 6 -1 2 8 . Листування Пуш каря з С тринджою 1 2 8 -1 2 9 . З ’їзд Вигов
ського з воєводою Зюзіним в Константинові 1 3 0 -1 3 3 . Відставлення Зю зіна 133.
П охід на Полтаву 1 3 3 -1 3 5 . Переяславська рада 1 3 5 -1 3 7 . Посольство Пуш каря
до царя 1 3 7 -1 3 8 . Переяславська рада і другий договір 25 лютого — 1 3 8 -1 4 4 .
Відновлення Кримсько-українського со ю зу і підготовка походу на лівобічних
ворохобників 1 4 4 -1 4 8 . М иргородський переворот 1 4 8 -1 5 1 . Дипломатичні пере
гони: посольство Виговського — Філімонович, Лісницький 1 5 2 -1 5 9 ; посольство
Пуш каря і Довгаля — Іскра, Тиша 159 -1 6 3 . Місія Байбакова до Пуш каря 1 6 3 -
1 67. Московські проекти інструкції провінціяльним воєводам 1 6 7 -1 7 1 . П роект
інструкції Ш ерем єтєву 1 7 2 -1 7 5 . М ісія А пухтіна до Виговського 1 7 5 -1 8 0 .
Посольство Іскри 1 8 0 -1 8 3 . Посольство Лісницького 1 8 3 -1 8 6 . Посольство
Бережницького 1 8 6 -1 9 3 . Виправа Алфімова 1 9 3 . Виправа Скуратова 1 9 4 -1 9 5 .
М ісія Ш ерем етєва 1 9 5 -1 9 7 . А пухтін у Виговського 1 9 7 -2 0 1 . Алярми Пуш каря
2 0 1 -2 0 3 . Алфімов у Довгаля 2 0 4 . Алфімов у Пуш каря 2 0 5 -2 0 7 . Лист П уш ка
ря до Виговського 2 0 8 . Лист Виговського до Пуш каря 2 0 8 -2 0 9 . Грамота Б ара
баш а 2 0 9 -2 1 0 . Грамота, алярми Пуш каря 2 1 0 -2 1 2 . Виговський у поході: у н і
версал з М андж елії 2 1 3 -2 1 4 ; розмова з Скуратовим 2 1 4 -2 1 8 ; бій під Полтавою
2 1 8 -2 2 4 ; кінець Пуш каря 2 2 4 -2 2 8 . Приборкання своєволі 2 2 8 -9 . Еміграція за
московську границю 2 2 9 -2 3 0 .
О портуністичні настрої козаччини (1 626-28). Т. 8, ч. І, ст. 19-45.
Опортуністичні настрої серед козаччини 19, тактика М. Дорошенка 20,
,.розбір війська” 21. справа виводу козаків з шляхетських маєтностей 22, по
сольство на сомм 1 6 2 6 р. — 23 . Татарський напад 2 4, справа стримання бмпи -
щиків від походів 25, страхи в Туреччині 2 6 , заходи Дорошенка проти своєволі
2 7 , походи на море 1 6 2 6 р. — 2 7 -8 , екскурсія Дорошенка на Запорожжя 28,
спорядження ресстру 29. козацькі домагсшя ЗО. Погром татлр під Білою Ц ер
квою 31, незадоволення козацьких петицій 32, рада в Переяславі на поч. 16 2 7
—■ 33 і нові петиції 34.
Невдоволення козаків на неподатливість уряду 34, вони відмовляються від
походу на шведів 35. шведський уряд пробує з ними зв’язатись 36. Т урки за
ходжуються будувати замки на україн. території 1 6 2 7 р. — 37, демонстрація
Хмслєцкого і козаків 38, козацький похід на море 3 8 -9 . Посольство на сойм 39,
становище пос. палати 4 0. П охід Дорошенка на Іслам-Кермен 41. Війна Ш агін-
ґерая з Кантеміром 42, похід козаків до Криму і смерть Дорошенка 43, уст уп
лення з Криму 44, Шагін-Герай на Запоріжжі 45.
О рганізація церковна (14-16 в .). Т. 5, ст. 385-507.
Ієрархічні відносини 3 8 5 -4 2 1 . Становище православної церкви в Польсько-
литовській державі 4 2 2 -4 5 8 . Внутрішня організація православної церкви 4 5 9 -5 0 7 .
О рганізація торгівлі (13-16 c t.). Т. 6, ст. 73-108.
Загальні обставини 73, реґляментація торговлі 74, монополії 75, митні тя
гарі 76, торговельні оплати 77, ослаблення торговельного р у х у 78, привілеї
шляхти 79, привілегійовані міста 80, безрадність міст 81, утрата старих тор
говельних транзитів 82, розвій торгу господарськими продуктами 83, шляхет
ська конкуренція містам 84, ворожа містам шляхетська політика 85, зріст цін
і шляхетські заходи проти того 86, такса й репресії на купців 87, проби зам
кнення границь 88, пьотрківські ухвали 1 5 6 5 р. — 89, їх шкідливість для міст
90, часткові замкнення 9 1. Ярмарки — урядові надання 9 2, реґляментація 93,
вигоди 9 4 і невигоди від ярмарків 95, ярмаркові пільги 9 6, важніші ярмарки
Захід. України: ярославські 9 7, короснянські й сяніцькі 98, львівські 99, сня-
тинські й камінецькі 1 0 0 , менші ярмарки Галичини 101, ярмарки волинські 102.
Торги тижневі 10 3 , їх предмети торгу 10 4, торг м’ясом 10 5. Міський торг зви
чайний: крамарі і крамниці 10 6 , предмети крамарського торгу 1 0 7 , корчмар
ство і торг напоями 10 8 .
О рганізація реміснича (13-16 c t.). Т. 6, ст. 109-140.
Корпоративний устрій середньовіччя 10 9 , початки цехів на Україні 110, це
ховий устрій 1 1 1 , його моралістичний характер 112 , охорона інтересів матері-
яльних 113 , організація ремісничої науки 1 1 4 , типовий цеховий устрій в Захід
ній Україні 16 в. — 1 1 5 , його розповсюдження 11 6, взірець цехового устрою
з Задніпров’я 17 в. — 1 1 7 . Виродження цехів 1 18 , брак конкуренції 119, це
хова виключність 1 2 0 і протекція для своїх 1 21 , загострення на нецехових 1 2 2 ,
упадок цехового життя 12 3 , інститут господи і братств челядників 124. Виключ
ність релігійно-національна 1 25, утруднення для русинів 12 6, становище жидів
127. Неприхильна цехам політика шляхти 1 28 , скасування цехів 129, конкурен
ція старостинських ремісників 1 3 0 і шляхетських дворів 1 31, заграничний „на
віз” 13 2 . Стан міського промислу: цехи львівські 15 в. — 13 3, Луцьк 134, К ре
мінець, Володимир, Белз, Київ 1 35 , Холм, Красностав 13 6 , менші міста й міс
течка 1 37.
Загальний погляд на упадок міського економічного життя 138, трудні о б
ставини для елементу українського 1 3 9 , його збіднення й упадок 140.
Освіта (в українсько-руських землях 11-14 в .). Т. З, ст. 454-492.
Освіта — різниці в поглядах 4 5 4 , справа шкільництва в давній Р усі 4 5 5 ,
предмети шкільної науки 4 5 6 , джерела знання — книжне почитання 4 5 8 , круг
відомостей 4 5 9 , лектура богословська 4 6 1 , лектура світська 4 6 3 , апокріфи 4 6 4 .
Оригінальна творчість — неповність відомостей 4 65 : перевага церковних інте
ресів 46 7 , загальний характер богословсько-моралістичної літератури 46 7 . ви
ща й нижча школа в ній 468: Іларіон 4 6 9 , Клим Смолятич 47 0. Кприл турів-
digitized by ukrbiblioteka.org
ський 4 7 1 , анонімні автори — похвали св. Клименту 4 7 2 й похвала Рю рику
4 7 3 . П роста манера — полеміка Клима з Ф омою пресвітером 4 7 4 , Лука Ж и-
дята 4 7 5 , Т еодосій Печерський 4 7 5 , Яков М ніх, М ономах 4 7 6 , аноніми 12 в.,
Георгій Зарубський, Серапіон 4 7 7 -8 , похвала Т еод осію 4 7 8 ; анонімна літерату
ра 4 7 8 . Письменники греки — релігійна полеміка 4 7 9 , м. Леон, Георгій, Іоан
4 7 9 -8 0 , Никифор, Т еодосій Грек 480; писання канонічні 481; поучення м. Ни-
кифора 4 8 2 . Агіографічні твори — М ніх Яков, сказання про Бориса і Гліба
4 8 3 , твори Н естора 4 8 3 -4 , писання про св. Миколая, повісті про Ігоря Ольго-
вича 4 8 4 , повісті Симона й Полікарпа 4 8 5 . Паломники 4 8 5 -6 . Історичне пись
менство 4 8 6 , літопис Найдавніший 4 8 7 , Київський 4 8 8 , Галицько-волинський
4 8 8 -9 , загальні прикмети староруської історіограф ії 4 9 0 , її форм а 4 9 2 .
Осінні пляни превентивної кампанії (1650-51) з козаками в варш ав
ських колах. Т. 9, кн. 1, ст. 139-159.
Осінні пляни превентивної кампанії з козаками в варшавських колах 13 9 ,
плян грудневого сойму для підготовки війни 1 4 0 , підрахунок сил 141, шукання
закордонної помочі — венецьких субсидій і австрійських військ 142, заходи в
Ц аргороді 14 3 , бажання упоратися з козаками до весни 1 4 3 -4 , ..хитрощі проти
хитрощів” 14 4 , заспокоювання козацького війська 1 4 4 -5 , місія Кисіля 1 4 5 ,
польські посланці у Хмельницького 1 4 6 , демонстрації козацько-татарської при
язні в Варшаві 1 4 6 -7 , хан радить воювати М оскву 1 4 8 , домагання козацького
війська 1 4 9 , апеляція Хмельницького на соймики 1 5 0 -1 . Рада старшини в листо
паді 1 5 2 -3 , молдавська справа 1 5 4 , військо не хоче слати послів на сойм 1 5 4 -5 ,
його „петіта” 1 5 5 , вісті з Чигрина посланців Радзєйовского 1 5 6 , вісті москов
ських вістунів 1 5 7 , войовничі настрої 1 5 8 , війна ухвалена військом 15 9 .
Осіння війна і зимова угод а (1 6 4 8 ). Т. 8, ч. Щ , ст. 66-121.
Пилявці 6 6 -8 1 . О блога Львова 8 2 -9 4 . Замостя 9 4 -1 0 0 . Елекція 1 0 1 -1 1 2 .
П еремир’я 1 1 2 -1 2 1 .
Осінні настрої (1 6 5 2 ). Т. 9, кн. 1, ст. 466-472.
Осінні настрої — польські приготування до війни восени 4 6 6 -7 , мобіліза
ційні універсали 4 6 7 -8 . Козацька дипломатія — відносини до Криму й Порти
4 6 8 -9 , посольство до Москви Богдановича й тов. 4 7 0 . Рада старшини на Й ор
дан 4 7 1 . Пошість — її впливи на ослаблення напруження 4 7 1 -2 . Піднесене са
мопочуття війська — цікавий лист сотника Уманця 4 7 2 .
Останнє знищ ення Браславіцини (1 6 5 5 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1049-1060.
Потоцкий вертає до дому, здаючи командування Лянцкороньскому 1 0 4 9 .
Воєнні пляни — проект пустошення Київщини 1 0 4 9 -5 0 , татари отягаються від
дальшого п оходу 1 0 5 0 . П рихід головної Орди не на війну, а для прогодування
і здобичі 1 0 5 0 -1 . Пустош ення Браславщини 1 0 5 1 -2 , збирання ясиру для Т атар
1 0 5 2 , звідомлення Лянцкороньского 1 0 5 3 -4 . Рейментарування Тишкевича і його
реляції 1 0 5 4 -5 , головна орда відходить 1 0 5 5 , клопоти з тими, що лишилися
1 0 5 5 -6 , провіянтовання і збирання ясиру 1 0 5 6 -7 , польське військо р о з’їздиться
1 0 5 8 , заклики Т атар на нову війну 1 0 5 9 , оцінка кампанії сучасниками 1 0 5 9 -
6 0 і в новішій історіограф ії 1 0 6 0 .
Останні прикрості старого гетьмана (Б. X .) і кінець його. Т. 9, кн. 2,
ст. 1467-1478.
Козацький бунт з Ракоцієвого війська перекидається до Ю расевого 1 4 6 7 ,
оповідання Ж елябуж ского 1 4 6 7 -8 . його агітація проти гетьмана і старшини
— мотиа самовільного походу проти царської волі 1 4 6 8 -9 , козацький бунт про
ти старшини 1 4 6 9 , військо розходиться 1 4 6 9 -7 0 . Старий гетьман зламаний ци
ми подіями 1470-1. апоплексія 1471. останні його інтереси — утримання за-
хідньо-української акції 1 4 7 1 . П охід в поміч Ракоцієві, ударемнений його капі
туляцією 1 4 7 1 -2 , деклярація Ракоцієві про незмінний намір гетьманського уря
ду підтримувати його 1 4 7 2 . Н аступство на гетьманстві — гетьман поборю є плк-
ни Виговського 1 4 7 2 -3 , агітація проти Хмельниченка 1 4 7 3 , відгомін того в нар.
думі 14 7 3 . Дата смерти Богдана 1 4 7 3 -4 , похорон 1 4 7 4 , козацькі голосіння в
літературі 1 4 7 4 -5 , легенда про церкву, що згоріла під час похорону 1 4 7 5 , пе
реказ про отруєння 1 4 7 5 -6 . Літературні характеристики: українські і польські
1 4 7 6 -7 , екзерциції на цю тему 1 4 7 7 , літературна українська традиція 14 7 8 .
Останні рухи (1 6 3 8 ). Т. 8, ч. І, ст. 310-317.
Вісті з Чигринщини 3 1 0 -1 , з Роменщини 3 1 1 . Загальна рада в Києві 9 н. с.
вересня — 3 1 2 , посольство до короля 313, комісія на Масловім Ставі 31 4 , іме
нований нової старшини 3 1 5 , її добір 3 1 6 , козацька покора 3 1 7 .
Останні роки Скиргайла (П рим ітки). Т. 4, ст. 473-474.
Остафій Даш кович і П редслав Лянцкороньский (П рим ітки). Т. 7, ст.
570-573.
Остороги царському урядові (1 6 5 4 ). Т. 9, кн. 1, ст. 829-841.
Гінець Литвиненко 82 9 , ,,прелесні листи” прислані цареві з Фил. Горкуш ею
8 30, грамота гетьмана 21 березня — 8 3 1 , грамота Радивила і королівський ун і
версал 832-3, польські заходи коло Богуна 8 3 2 -3 , гасло нарушення прав цар-
городського патріярхату 8 3 4 . Нервові настрої в Чигрині — наказ Горкуші 835,
листи Богдановичу і Т етері 8 3 5 -6 , остороги перед незадоволенням війська 8 3 6 -
7. Московський уряд іде на поступки — царські грамоти 12 (2 2 ) квітня —
8 3 7 -8 , перепис українських доходів відкликується, доходи полишаються в роз
порядженню гетьмана 8 3 8 -9 , грамоти Виговському і Богунові 8 4 0 -1 .
Острівська угода і намісництво в в. кн. Литовськім (П римітки). Т. 4,
ст. 468-469.
Острозька академія. Т. 6, ст. 479-498.
Бідність відомостей 479: особа мецената — кн. Острозького 4 7 9 -4 8 0 , його
характер 48 0 , брак енергії и ініціятиви 4 8 1 , пасивність в справах релігійних і
національних 4 8 2 , неохота до різкости й виключности 4 8 3 . Острозька школа
— пляни вищої школи й її недостачі 4 8 4 , програма 4 8 5 , грецький елемент 48 6 ,
значення школи 4 8 7 . Острозький гурток — ентузіязм для нього в православних
колах 48 8 , його склад 4 8 9 , головні репрезентанти: Герасим Смотрицький 4 9 0 ,
його трактат 4 9 1 , його рими й вірші 4 9 2 , Василь Острозький і його трактат
493,Філялєт — Бронський 4 9 4 , Клирик Острозький 4 9 5 . Інші острозькі видання
4 9 6 , реєстр українських друків до р. 1600 — 4 9 6 -7 . Кінець острозької акаде
мії 4 9 7 -8 .
Оформлення відносин до Порти (1 650). Т. 9, кн. 1, ст. 131-138.
Оформлення відносин до Порти — поворот з Царгороду Антона Ждановича
з тур. посламяи в листопаді 1 3 1 , відомості про велике зацікавлення Порти ко
заками 132, гетьманські листи до Ц аргороду з 1 грудня — 1 3 2 -3 . царгородські
відомості 1 3 4 -5 , султанська грамота з ребіу-ель-евель 1061 — оформлення ва
сальства гетьмана 1 35, листи царгородських достойників послані з тим разом
136 , листи патріярха 1 37, київські балачки з цього приводу 138.
Охрещення Володимира і Р усії (П римітки). T. 1, ст. 572-579.
П ам’ятники староруської агіограф ії (П римітки). Т. З, ст. 563-565.
Панорама тогочасної України. Загибіль Браславщ ини. Дриж ипільсь-
ка кампанія та її епілог (січень-червень 1655). Т. 9, кн. 2, ст. 966-1090.
П одорож антіохійського патріярха Макарія через Україну в 1654 і 1 6 5 6
pp. — Р 66-986. Панорами місць 9 8 6 -1 0 0 2 . Інші міста України 1003-1010. Д е
digitized by ukrbiblioteka.org
що з московського перепису 1 6 5 4 р. — 1 0 1 1 -1 0 1 3 . Загибіль Браславщини 1 0 1 3 -
1 0 2 0 . Пасивність гетьманського осередку 1 0 2 0 -1 0 2 3 . Вихід гетьмана під К ор
сунь і Білу Церкву 1 0 2 3 -1 0 3 5 . Дрижипільська кампанія 1 0 3 5 -1 0 4 9 . О станнє
знищення Браславщини 1 0 4 9 -1 0 6 0 . Політика українського уряду 1 0 6 1 -1 0 7 4 .
Українсько-московські розходж ення і польські залицяння 1 0 7 4 -1 0 9 0 .
П анорам а місць (У країна періоду Хмельниччини). Т. 9, кн. 2, ст. 986-
1002.
Гетьманська кватира в Богуславі 9 8 6 -7 , характеристика гетьмана 9 8 8 , па
тріярх у гетьман 9 8 8 -9 . Київські враження — їх однобічність 9 8 9 , дорога від
Василькова — по печерських маєтностях 9 8 9 -9 0 , печерські володіння 9 9 0 , П е-
черський манастир і його братія 9 9 0 -1 , церемонія стрічі і трапеза 9 9 2 , київське
мистецтво 9 9 2 , келії архимандрита, дзвіниці, печери 9 9 2 -3 , жіночий манастир
9 9 3 -4 , лаврська друкарня 9 9 4 . Візита митрополита 9 9 4 , митрополичі і лаврські
слуги 9 9 4 , урочиста служ ба на П етра-Павла — побутові подробиці 99 5 , Св. С о
ф ія 9 9 6 . Стріча з Данилом К алуґером 9 9 7 . Завваження про сучасне київське
малярство 9 9 7 -8 . Михайлівський манастир і московська фортеця 998. „М істо
Київ” — Поділ 9 9 8 -9 , Дніпро і торгівля 9 9 9 . Розгрішальні листи 1 0 0 0 . П ортре
ти патріярхів, що відвідували Київ 1 0 0 0 -1 . М анастир П устинного Миколая 1 0 0 1 .
Видубицький манастир 1 0 0 2 .
П анщ ина — її еволю ція (14-16 в .). Т. 5, ст. 176-221.
Панщина — її еволюція 17 6 . Землі коронні — панщина в селах німець
кого й волоського права 1 7 7 , 14-денна паннщина 178; панщина в селах „русь
кого права” 179; нормування панщини — ухвали красноставські 1 80 і підляські
1 8 1 , соймові ухвали торунсько-бидгоїцські 1 83; дводенна норма в другій полов.
16 в. — 185; панщина в Галичині в середині й другій полов. 16 в. — 1 8 6 , о б
тяження панщиною 1 8 8 , додаткові роботи 190; чинші й данини 19 1 , їх розвій
1 92, оподатковання в середині 16 в. в Галичині 19 3 . Консерватизм сіл волось
кого права 1 9 4 , обов’язки їх в середині й другій пол. 16 в. — 19 5 . Ламання ста
рих норм 1 96 , приклади з другої пол. 16 в. — 1 9 7 . Селянські скарги на утиски
1 9 8 , безрадність уряду 19 9 , неслухняність державців 2 0 1 . Панщина в східньо-
полудневій Галичині 2 0 2 і на Поділлю західнім 2 0 3 і східнім 2 0 4 . Землі в. кн.
Литовського — проби нормувань з першої полов. 16 в. — 2 0 5 ; „устава на воло
ки” 2 0 6 , її переведення в українських землях 2 0 9 ; звістки з другої полов. 16
в. з королівщини 2 1 1 і з приватних маєтностей — з Берестейщини 2 1 2 , Волині
— села без поміри 2 1 3 і села волочні 2 1 4 ; волинська панщипа в першій пол. 17
в. — 2 1 5 . Київське Полісся 2 1 6 , Подніпров’я 2 1 7 . П охід фільваркового госпо
дарства на схід 2 1 8 ; оподатковання на Подніпров’ю й П о б уж ж ю в першій пол.
17 в. — 21 9 ; опозиція селянства 2 2 0 .
Пасивність гетьманського осередку (1 6 5 5 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1020-1023.
Пасивність гетьманського осередку 1 0 2 0 , його інформації 1 0 2 0 -1 , м. ін.
послові Т ургеневу 1 0 2 0 -1 , Тургенев в Чигрині 14 листопада, розмови з Вигов
ським 1 0 2 1 . авдієнція у гетьмана 1 0 2 1 -2 . Зносини з молдавським і мунтянським
господарем і з Ракоцієм, посольства Лисовця і Креховецького 1 0 2 3 , Гетьман
нагадує, як його підвели з Т рубецким 1 0 2 2 , Т ургенев описує приїзд Золота-
ренка, наздогад гетьманові 1 0 2 2 , висилка до Криму Устокасимова 1 0 2 2 , лист
гетьмана до царя 2 0 н. с. листоп. — 1 0 2 3 .
digitized by ukrbiblioteka.org
4 5 8 -9 , рада в С ухій Дібраві 4 5 9 -6 0 , затримання мобілізації 4 6 0 . компромісова
тактика козаччини 4 6 1 .
П еред вибухом (1651-1652). Т. 9, кн. 1, ст. 397-409.
Новорічні наради старшини 3 9 7 -3 9 8 , посольство Іскри до царя 3 9 8 , запи
тання про можливості помочі козакам і на випадок н еусп іху — п ереходу козаць
кого війська під протекторат царя з територією або без неї 3 9 9 -4 0 0 , викінчення
реєстру і посольство з ним на сойм 4 0 0 -1 , інструкція послам 4 0 2 . Боротьба ко
роля і опозиції на соймі, аф ера Радзєйовского 4 0 3 -4 , поголоски про сою з
короля з козаками 4 0 4 -5 , сойм зірвано 4 0 6 , білоцерківського трактату не за
тверджено 4 0 7 , королівські резолю ції на козацькі петиції 4 0 7 -8 , привілеї війську
4 0 8 -9 .
П еред Берестецькою катастрофою . Т. 9, кн. 1, ст. 257-272.
Скупчення польського війська 2 5 7 , марш під Сокаль 2 5 8 , в таборі під С о-
калем — заходи для підтримання настрою 2 5 9 , ,,смішні історії” в королівській
кватирі 2 5 9 -6 0 , незадоволення в війську 2 6 0 -1 , вісті про козаків 2 6 1 -2 , ваган
ня в польськім штабі 2 6 2 , марш під Берестечко 2 6 3 , на новім місці 2 6 4 . Т р и
вожні вісті про емісарів Хмельницького в Польщі 2 6 4 -5 , ,,підпалячі” 2 6 5 -6 . Бунт
Костки-Напєрского 2 6 6 -7 , надії на козаків 2 6 8 , Козацький похід на Смоленщи-
ну через московську територію 2 7 0 . Тривога в Берестецькім таборі 2 7 1 , вісті
про козаків і татар, марш на них 2 7 1-2, наступ Хмельницького 272.
П еред кампанією 1625 p. Т. 7, ст. 526-542.
Зміни гетьманів 5 2 6 , пляни п оходу на Туреччину 5 2 7 , королівський дворя
нин на Запорож ж ю 5 2 8 , козацьке посольство на сойм 5 2 9 , додатки митрополи
та 5 3 0 , київські розрухи 5 3 1 , сойм 1 6 2 5 р. — 5 3 2 , королівський ультиматум
і козацька відправа 5 3 3 , походи на море 5 3 4 , морська баталія під Кара-Керма-
ном 5 3 5 , битви під Очаковим 5 3 6 . Польські приготування до кампанії — зав
зяття на козаків 5 3 7 , перешкоди 5 3 8 , неможливість відносин до козаків в коро
лівськім представленню 5 3 9 , небезпечність кримська 5 3 9 -4 0 , Конєцпольский за
безпечує невтральність Орди й Туреччини 5 4 0 , визначення комісії й інструкція
їй 5 4 1 , настрій шляхетських кіл (лист Ю . Збаразького) 5 4 2 .
П еред кампанією (1 6 4 9 ). Т. 8, ч. Ш , ст. 167-175.
Польські репресії й зачіпки 1 6 7 -8 , репресії Сам. Корецького 1 6 8 -9 , східне
Поділля 1 6 9 , Богун і Нечай 1 6 9 -7 0 , польські операції на Поділлю 17 0 , здерж -
ливе становище україн. пограниччя 1 7 0 -1 , смерть Т угай -бея 1 7 1 , заходи геть
мана коло помочі Орди і Донців 1 7 1 -2 , нейтралітет Москви 1 7 2 , місія Унков-
ского 1 7 2 -3 , гетьман силкується заінтересувати М оскву на Литві 17 3 , зносини
з Радивилом 1 7 4 і Ракочіями 1 7 4 -5 , рішучий настрій в війську 17 5 .
П еред повстання 1637 p. Т. 8, ч. І, ст. 232-246.
П еред повстанням 1 6 3 7 р. — козацькі ради 1 6 3 6 p., реляції Кисіля 2 3 2 -3 ,
поміч від митрополита 2 3 3 -4 , агітація Павлюка проти льоялістів 2 3 5 , старший
Томиленко 2 3 6 , похід на Запоріжжя і море 2 3 6 -7 , посольство на сойм 2 3 8 , вій
на Інаєта з Кантеміром 2 3 9 , участь козаків в усобиці 2 4 0 , заходи уряду 2 4 1 ,
реляції Кисіля з весни 1 6 3 7 р. — 2 4 2 , рада над Расавкою 2 4 3 , ревізія реєстру
2 4 3 -4 , похід на море 2 4 4 , кінець Інаєта і Кантеміра 2 4 5 , обвинувачення П ав
люка на старшину за кримську політику 2 4 6 .
П еремирна грамота К азіміра і листовських князів (П рим ітки). Т. 4,
ст. 444-445.
П еремир’я і конвокація (16 4 8 -5 0 ). Т. 8, ч. Ш , ст. 21-39.
Радість з приводу перемир’я і уступлення Хмельницького 2 1 -2 , атаки на
Осоліньского 2 3, відправа козацького посольства соймом 24 , вироблення пляну
супроти козаків 25. визначення комісарів, Кисіля і тов., і проголошення загаль
ного походу 26, оптимізм польських політиків і побоювання за Хмельницького
27. Розвій повстання 2 7 -8 . Задніпров’я 29, чутки про місію Кривоноса ЗО, авто
матичний розвій повстання в дійсності 31, вісті з Чернігова 32, С тародуб 33,
проби боротьби з повстанням 34. Київське Полісся 35. Браславщина 36, зни
щення Нсмирсва 3 6-7, Нестервар-Тульчин 37, легенди про тутеш ню різню
38, перші виступи Кривоноса 39.
П еремир’я (1 6 4 8 ). Т. 8, ч. Ш , ст. 112-121.
Грізні відомості М орского про політику Хмельницького 1 1 2 -3 , жадання йо
го і війська 1 1 3 -4 , дебати над ними в сенаті 114, партія війни і партія згоди 115,
реляції Смяровского про посольство під Замостя 1 1 5 -6 , образ гетьманського
двору 1 1 6 -7 , Хмельницький приймає перемир’я 1 1 7 -8 , його розмови з Олдаков-
скими 11 8, рескрипти Яна-Казіміра 119, амнестійні універсали 120 , виправа ко
місарів до Хмельницького 1 21.
Переміни в устрою в. князівства (Литовського, на перелом! 14-15 г ).
Т. 4, ст. 159-179.
Система князівств 14 в. — 159 і їх касування 160. Полоцьк 161, Сіверщи-
на в 1 3 8 0 -х pp. — Дмитро і К орибут 1 6 2 , відібрання Луцька від Федора Лю-
бартовича 16 3 і надання Витовту 1 6 4 , відібрання волостей від Скиргайла і Сви-
тригайла 165 . Систематичне нищення князівств в 1 3 9 0 -х pp. 167, похід на Ко-
рибута 1 68, відібрання Володимира від Федора Любартовича і його дальша д о
ля 169, похід Витовта на Поділля 1 7 0 , відібрання Києва 1 7 2 . Князівства, які
потім зосталися 174; надання Поділля Спиткові 175; опорожнення Києва 176;
Поділля під Свитригайлом 1 7 7 , вертається до Витовта 178; володіння Свитри-
гайла в Сіверщині 1 7 9 .
П еренесення польської адміністраційної схеми на Русь (14-17 в.). Т.
5, ст. 307-342.
Перенесення польської адміністраційної схеми на Русь — переходові часи
3 0 7 , староруські уряди 3 0 8 і їх упадок 3 0 9 , воєводський уряд і його занепад
3 10, урядова мова 3 1 1 , управа старостинська 3 1 1 -2 . Заведення польського
устрою вповні, в 1 4 3 5 р. — 3 13; землі й воєводства 3 1 4 , земства й роди 31 5 ,
староства судові й несудові 3 1 6 , їх повільне відрізнення на Україні 3 1 7 , р оз
множення старосте несудових 3 1 7 -8 і ослаблення публічного характеру старо-
стинського уряду 3 1 8 , застави старосте 319; шляхетська самоуправа 3 2 0 , уряди
гонорові 3 2 1 . Розвій парляментаризму в Польщі 3 2 2 і участь в парляментарнім
'-строю українських земель 3 2 3 , парляментарна практика 1 6 -1 7 в. — 3 2 4 . Р е
форми 16 в. — 3 2 5 , судівництво 3 2 7 , заснування трибуналів 3 2 8; справа вій
ськова 3 2 8 -9 , оборона українських границь 3 29; справа фінансова 33 0 , соймо-
ві податки 3 3 1 , ,,кварта” 3 3 2 і ,,кварцяне військо” 3 3 3 , державний бю дж ет і
військові видатки кінця 16 в. — 3 3 3 -4 , організація війська в 1 6 -1 7 в. — 33 5 ,
залеглости в платах 3 3 6 і військові конфедерації 3 3 7 , реформа 1 7 1 7 р. — 33 8 .
Організація східніх українських земель на польський взір 3 3 8 -9 , організація во-
євідств 33 9 , поділ на повіти 3 4 0 , староства 3 4 0 -1 , суд і право 3 4 1 -2 .
П ерехід українських земель до Ж иґимонта (П римітки). Т. 4, ст. 480-
4481.
Переяславська кампанія 1630 p. Т. 8, ч. І, ст. 107-124.
Перший погром польського війська 1 0 7 , Конєцпольский під Переяславом
108, відомості Гладкого 109, повстання на Правобереж жі 110, громлення
польських військ 11 1 , рішуча перемога козаків 1 1 2 , „Тарасова ніч” 113, декля-
рація Конєцпольского 11 4, зміна гетьмана 1 1 5 , відповідь козаків Конєцпольско-
digitized by ukrbiblioteka.org
му 1 1 6 , угода 11 7 , ревізія реєстру 1 1 8 , старший О рендаренко 1 1 9 , реляц;я Ко-
нєцпольского 1 1 8 і фактичні наслідки кампанії 1 2 0 . походи на море 121, без-
радність уряду 12 2 , домагання козаків 1 2 3 , рада на Масловім Ставі, 23 серпня
1 6 3 0 р. — 12 4 .
П ереяславська умова. Т 9, кн. 1, ст. 728-869.
М ісія Бутурліна на Україні 7 2 3 -7 3 4 . Переяславська умова 7 3 4 -7 5 0 . Ін
терпретація Переяславської умови 7 5 1 -7 6 6 . Враження від переяславського акту
7 6 7 -7 8 3 . Підготовки посольства до Москви 7 8 3 -8 0 1 . Московські переговори
8 0 1 -8 2 9 . О стороги царському урядові 8 2 9 -8 4 1 . Петиції переяславських і київ
ських міщан 8 4 2 -8 5 2 . Потвердження прав духовенства 8 5 3 -8 6 6 . Загальні під
сумки договору 8 6 6 -8 6 9 .
П ереяславська умова. Т. 9. кн. 1, ст. 734-750.
Переяславська умова — приїзд до Переяслава гетьмана і старшини 7 3 4 , пи
тання про присутність Богуна 7 3 5 , делегації полків 7 3 6 . Велика Рада 8 (1 8 )
січня 7 3 7 , урочиста авдієнція 7 3 7 -8 , гетьман ставить умови 7 3 9 , старшина ж а
дає присяги послів за царя 7 4 0 , присяга гетьмана і старшини 7 4 1 , передача ін-
сигній 7 4 2 , домагання гарантійної хартії 7 4 3 . депутація шляхти у Бутурліна
7 4 4 , прощальна авдієнція 7 4 4 . Висилка стольників і дворян в полки 7 4 5 -6 , Б у-
турлін у Києві 7 4 6 , інцидент з митрополитом 7 4 7 . Бутурлін в Н іжені 7 4 8 і Ч ер
нігові 7 4 9 , вісті ним зібрані 7 5 0 .
П ерш ий похід Тимош а на М олдаву. Т. 9, кн. 1, ст. 526-545.
О боронні заходи воєводи С теф ана 5 2 6 , блискавичний марш Тимоша 5 2 7 ,
С теф ан тікає 5 2 7 -8 , сильні враження від цього еп ізоду 5 2 8 , Польща алярмує
Европу козаками 5 2 8 -9 , вагання поляків щ одо Л упула 5 2 9 -3 0 , лінія Радивилів
5 3 0 , воєнний сою з Польщі з румунською конф едерацією 5 3 0 -1 , роблення опінії
проти Тимоша і козаків 5 3 2 , оповідання про Тимошеві тиранства 5 3 3 . Козацькі
посольства до Порти 5 3 4 , балачки на Україні про ці зносини з П ортою 5 3 5 , т у
рецькі посли у гетьмана 5 3 6 , умови підданства П орті 5 3 7 , догана від султана
за Тимошів похід 5 3 8 . П огром над Торговищем і поворот Тимоша на У країну
5 3 8 -9 . оповідання про це гетьмана і козаків 5 39, Павла Алєпського 5 40 і М .
Костина 5 4 1 -2 , утеча Тимош а 5 4 2 -3 , відомості Реніґера 5 4 3 і утікачів-волохіз
5 4 3 -4 . Враження від цього еп ізоду 5 4 4 , невдоволення в війську 5 4 5 .
П ерш і козацькі війни. Т. 7, ст. 180-252.
Косинський і війни та р озрухи 1 5 9 2 -3 pp. — 1 8 0 -1 9 5 . Зносини загранич-
них держав з козаками і участь їх у війні з турками 1 5 9 3 -6 pp.; козацькі по
ходи і розрухи на Україні і Білорусії 1 5 9 5 -6 pp. — 1 9 6 -2 1 7 . Кампанія 1 5 9 6 р.
— 2 1 8 -2 3 2 . Репресії на козаччину і її реабілітація 2 3 3 -2 5 2 .
П етиції переяславських і київських міщ ан (1 6 5 4 ). Т. 9, кн. 1, ст. 842-
852.
Петиції переяславських і київських міщан — московська політика супроти
міст 8 4 2 , принціпіяльна вага її 8 4 3 , інформації, дані переяславськими д епута
тами — жалі на козацьке правління 8 4 4 -5 . Супліка київської громади 8 4 6 -7 ,
царські привілеї м. Києву 8 4 8 -9 , пояснення царського уряду, як прийнято під
царську рук у „М алу Р о сію ” 8 4 9 , виключування козацтва з міських відносин
8 5 0 -1 , удар українській державності 8 5 2 .
П илявці (1 6 4 8 ). Т. 8, ч. Ш , ст. 66-81.
Т рію мвірат Заславського, Конєцпольского і О стророґа і суперництво Виш
невецького 6 6 , їх обєднання під Чолганським Каменем 6 7 , польські сили 68, р оз
кіш табору 69, похід на Константинів 70, пишні настрої в польськім таборі 71,
козацькі позиції під Пилявою 72, наступ поляків 7 2 -3 , битва 13 с. с. вересня
— 73, поголоска про татар 7 3 -4 , паніка в польськім таборі 74, утеча польсько
го війська 7 4 -5 , пилявецька здобич 7 6. Пляни дальшого 77, козацькі повідомлен
ня 78, Кушевич 7 8 -9 ; Коховський про козацькі наради і мотиви дальшого похо
ду 80; марш на Львів 81.
П исання К ирила Турівського (П рим ітки). Т. З, ст. 561-562.
П итання про освіту в давній Р усі. Д ж ер ел а відомостей в різних гал у
зях знання. (П рим ітки). Т. З, ст. 556-559.
П итання про рецепцію в староруськім праві (П рим ітки). Т. З, ст.
551-552.
П итання про спільні сойми на Варшавськім соймі 1564 р. (П риміт
к и ). Т. 4, ст. 492-493.
„Пити табаку” (в „Д оповненнях” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1546.
П ід Білою Церквою (1648-50). Т. 8, ч. Ш , ст. 5-21.
Паніка після Корсуня 5, безкоролів’я 5 -6, роля Осоліньского 6-7, його роз
порядження 7, дипломатичні заходи на ізолювання Хмельниччини, в Орді і в
Москві 8, Хмельницький пробує полагодити конфлікт 9, лист до підстарости
Чорного 10, відомості про козацькі жадання 11, козацьке „удільне панство” 11-
2, дійсні жадання козацькі 12. Посольство до короля — лист Хмельницького 13,
козацькі домагання, передані через послів 1 4 -5 , інші листи з того дня, 12 червня
— 15. Посольство Петронія Ласка до Хмельницького 16, порозуміння Кисіля з
Хмельницьким 17, реляції Ласка 18, настрої в війську 19, становище Орди 20,
Хмельницький уступається з-під Білої Церкви під Чигирин 21.
П іддання Туреччині і похід на М олдаву 1650 p. Т 9, кн. 1, ст. 9-138.
Н астрої на Україні весною 1 6 5 0 р. — 9 -3 2 . Польські пляни напустити ко
заків на Турків або на М оскву 3 2 -4 6 . Венецька місія у Хмельницького і геть
манська дипломатія 4 6 -5 9 . Чигринські авдієнції при кінці липня 5 9 -7 9 . П охід
на Молдаву 8 0 -1 0 9 . Українсько- московські зносиии 1 0 9 -1 3 0 . Оформлення від
носин до Порти 1 3 1 -1 3 8 .
Під знаком льояльности (1651-1652). Т. 9, кн. 1, ст. 382-397.
„Заспокоювання непослушних” 3 8 2 , поради Кисіля 3 8 3 , Потоцкий похваляє
королеві льояльність Хм. 3 8 4 . Венеція поновляє заходи коло організації морсь
кого козацького походу 3 8 5 , Хм. відкладає похід на Волощину 3 8 6 . Поворот
польських офіціялістів на Україну 3 8 6 -7 , насильства їх над людністю 3 8 7 -8 ,
польська сторона констатує такі насильства 3 8 8 , тривога в народі 3 8 9 , утеча
за московську границю 3 9 0 . Чутки про бунти проти Хм. 3 9 1 , нарікання на геть
мана і старшину 3 9 2 , поголоски про нових гетьманів 3 9 2 -3 . Смерть Потоцкого
обгострює ситуацію 3 9 4 , король наказує вислати жовнірів за Дніпро 3 9 4 -5 , йо
го догани Хмельницькому 3 9 5 , захитання відносин 3 9 6 , Хм. продовжує льояль-
ну політику 3 9 6 -7 , спорядження реєстру 3 9 6 -7 . Кисіль констатує блискучі усп і
хи замирення 3 9 7 .
Підготовка посольства до Москви (лю тий 1654). Т. 9, кн. 1, ст. 783-801.
Підготовка посольства до Москви — вироблення петиції до царя в лютім
1 6 5 4 р. — 7 8 2 -3 , текст петиції 7 8 3 -8 , її безсистемність — очевидні наверство-
вання 789, пережитки „військових ординацій” і плян васальної держави 7 8 9 -9 0 ,
пункти, подиктовані стратегією моменту 7 9 1 , справа платні 7 9 1 -2 . Грамота
гетьмана цареві, 17 (2 7 ) лютого 7 9 2 -4 , рекомендація переяславської депутації
79 4 . Склад посольства 79 5 . Місія стольника Полтева 7 9 6 і прихід до Києва во-
єводів 7 9 6 -7 , їх інструкція 7 9 7 -8 , конфлікт з митрополитом з приводу грунтів
digitized by ukrbiblioteka.org
для фортеці 7 9 9 , воєводи апелюють до старшини 7 9 9 — 8 0 0 , становище гетьма
на 8 0 0 -1 .
П ідо Львовом (1 6 5 5 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1113-1128.
П охід з-під Камінця 1 1 1 3 -4 , здобуття Ягольниці і Підгайців 1 1 1 4 , битва
під Городком 1 1 1 5 , облога Львова 1 1 1 6 , лист гетьмана до магістрату 1 1 1 6 ,
перша депутація магістрату у гетьмана 1 1 1 7 , розмови 1 1 1 8 , друга депутація
1 1 1 8 -9 , наступ 8 жовстня — 1 1 2 0 . умови капітуляції, поставлені гетьманом
1 1 2 1 , дальші переговори і порозуміння 1 1 2 2 -3 , переговори з Губернатором Гро-
дзіцким 1 1 2 4 , плян козацького протекторату 1 1 2 4 -5 , козацьке військо вступа
ється з-підо Львова 1 1 2 5 -6 . Козаки в Люблині 1 1 2 6 , реформи, переведені на ко
ристь укр. людности 1 1 2 7 , непорозуміння з московськими воєводами 1 1 2 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Повстання П авлю ка (1 6 3 7 ). Т. 8, ч. І, ст. 246-258.
Забрання армати 2 4 6 , становище Томиленка 2 4 7 , деклярація Павлюка 17
червня — 2 4 7 -8 , його домагання 2 4 9 , проект морського походу 2 4 9 -5 0 . н ебез
пека турецького п оходу 2 5 1 , Конєцпольский кличе козаків до помочі 2 5 1 -2 , стар
шина скидає Томиленка — Павлюк приймає війну 2 5 2 , його універсали з серпня
— 2 5 3 , арештування старшини 2 5 4 , смерть Кононовича 2 5 4 -5 , Павлюкові ви
правдування 2 5 5 , його запевнення льояльности 2 5 6 . гнів Конєцпольского 2 5 7 .
похід польського війська на Вкраїну 2 5 8 .
П овстання Хмельницького. Т. 8, ч. II, ст. 140-174.
Тривожні поголоски і знаки 1 4 0 -1 5 0 . А ф ера Хмельницького 1 5 1 -1 6 4 . П ов
стання Хмельницького 1 6 5 -1 7 4 .
П овстання Хмельницького. Т. 8, ч. П, ст. 165-174.
Леґенди про його початки 1 6 5 , сучасні, найбільш певні, відомості 166, перші
вісті про бун т 1 6 7 , Хмельницький опановує Січ 168, реляція Потоцкого 169.
оповідання, зібрані Кунаковим 1 7 0 , представлення Хмельницького 171, його пля-
ни 172 , мотиви агітації 1 7 2 -3 , леґітімна легенда 1 7 4 .
П огром православних (17 ст. П ісля проголош . у н ії). Т. 6, ст. 581-600.
Нещирість уряду 5 8 1 . номінація луцького владики 5 8 1 -2 , сойм 1 6 0 9 р. —
5 8 2 , постанова про юрисдикцію трибуналу й її пофальшування 5 8 3 , безрадність
православних 5 8 4 . Погром віленського духовенства 5 8 5 . Справа львівського вла
дицтва: капітуляція Гедеона перед братством 5 8 6 , Ісайя Балабан і протест про
ти нього 5 8 7 , вибір Тисаровського і його обіцянка унії 5 8 8 , заходи православ
них і заява православности 5 8 9 . Владицтво перемиське 5 9 0 . Брак ієрархії 5 9 0 -1 ,
натиск на православне духовенство від дідичів 5 9 1 , безвиглядність 5 9 1 -2 , дезер-
ція православної шляхти — адреса 1 6 0 3 р. — 5 9 2 , денаціоналізація магнатства
5 9 3 , упадок протестантства 5 9 4 . Депресія серед православних — Т ренос 5 9 4 -5 ,
його попередниця — А нтіграф е 5 9 5 , тривога, викликана Т реносом 5 9 6 , упадок
православної церкви в представленню Смотрицького 5 9 7 . ренегатство аристо
кратії 5 9 8 . Перші прояви нового чинника — козаччини 5 9 9 . А ф ера Грековича
і Н еоф іта 6 0 0 .
П оділля — литовський лєн (зем л я) (П рим ітки). Т. 4, ст. 475-476.
П одії на білоруськім фронті (165 5 -5 6 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1152-1159.
Тактика Золотаренка 1 1 5 2 -3 , поширення козацького протекторату 1 1 5 3 ,
нездоволення царського уряду 1 1 5 3 -4 , Золотаренко в ставці, в червні 1 6 5 5 р.
— 1 1 5 4 -5 , його бажання і царські резолю ції 1 1 5 5 . смерть Золотаренка 1 1 5 6 .
його страшний похорон — леґенди на цю тему 1 1 5 7 : вага цієї втрати для ко
заччини 1 1 5 7 -8 . Нечай наступник Золотаренка — ..полковник чауський і ново-
бихівський” 1 1 5 8 -9 .
П одніпров’я в другій половині 13 і на початку 14 віку. Т. З, ст. 143-
191.
Брак відомостей 1 4 3 . Гіперболізм в оповіданнях про татарські спустошення
— звістки про Волинь і Галичину 1 4 4 . Т еор ії про повне спустошення П одні
пров’я 145; боротьба з ними в науці 1 4 7 . Татарський погром в дійсності 148;
доля українських міст 1 4 9 і української людности 1 5 0 , неправдоподібність ма
сової еміграції 151; безпереривність колонізації П одніпров’я 1 52; безпосередня
татарська зверхність з становища колонізації 1 5 3 . Протикнязівський рух 155,
Болоховці 1 5 5 -6 і болоховські князі 1 5 6 -7 : боротьба з ними Данила 157; інші
громади „татарських лю дей” і боротьба з ними Данила 158; політичні змагання
цих громад 1 5 9 ; відношення до цього р у х у татар 1 6 0 і його дальша доля 161.
Подніпров’я під татарською зверхністю 16 1 , її розпросторення 162; відношення
Орди до підвладних в оповіданню Карпіні 1 6 3 , його побільшення 165. Київський
стіл в середині 13 в. — 165 -6 ; фактичні обставини київського життя 167 і 170;
князі путивльської династії Київщині 169; становище Київщини під безпосеред
ньою татарською владою 171; епізод з кн. Федором київським 1 3 3 1 р. — 172.
Вказівки на безкняже життя інших волостей — Поросся 174: Переяславщина
1 75. Чернігівські землі 175 -6 : чернігівський стіл 1 7 6 і князі 177; інші тутешні
князівства 1 78, кн. Брянське 1 7 8 -9 , кн. вятицькі 179, верховські князівства й
їх династії 180; ослаблення Чернігівщини й її територіяльні втрати 18 1 . Устрій
і відносини Київщини під татарською зверхністю 1 8 1 -2 . Становище задніпрян
ських князів 1 82; епізод з баскаком Ахматом 1 83; обов’язки супроти татарської
зверхности 185; князі в Орді 186; деморалізаційний вплив татарської зверхности
1 8 7 і переміни, внесені нею в життя задніпрянських князівств 1 8 7 -8 . Еміграція
боярства й духовенства з подніпрянської України 18 9, перенесення митрополи
чого престолу з Києва 19 0 , упадок культурного життя на Подніпров’ю 191.
П одорож антіохійського патріярха Макарія через У країну в 1654 і
1656 pp. Т. 9, кн. 2, ст. 966-986.
Подорож антіохійського патріярха Макарія через Україну в 1 6 5 4 і 1 6 5 6
pp., описана його сином архидияконом Павлом 966, рукописи і видання 9 6 7 -8 ,
враження від України 9 6 8 , патос визволення, що відбивається в оповіданнях П ав
ла 9 6 9 . ІІДо чув Павло на Україні про її визволення 9 7 0 -1 , лядська неволя 9 7 1 ,
визвольна боротьба 972. криваві жертви України 9 7 3 , маса вдів і сиріт 9 7 3 -4 ,
популяційна енергія 9 7 4 -5 , добробут і господарність 9 7 5 , ентузіястичні відзиви
про козацтво 9 7 6 , культурна енергія 9 7 7 , будівництво 9 7 8 , приватні мешкання
9 7 9 , заможність людности 98 0 , сади 9 8 1 , сільське господарство 9 8 2 , водне б а
гатство дивує А раба 9 8 3 , скромність і повздержливість п обуту 9 8 4 , суворість
і аскетизм в виконуванню церковних обрядів 9 8 5 , надмірність манастирських бо-
гослужень 9 8 6 .
Поетична традиція про козаччину (П римітки). Т. 7, ст. 573-577.
По-зборівські настрої і переговори (1 6 4 9 ). Т. 8, ч. Ш , ст. 219-238.
Невдоволення з обо х сторін зборівським актом і маскування його дійсного
змісту 2 1 9 , офіціяльне представлення гетьманське 2 2 0 , леґенди про короля 22 1 ,
оповідання про ясир 2 2 1 -2 , глибоке вражіння від цього ф акту серед україн. люд
ности 2 2 3 , прокляття Хмельницькому 2 2 4 . Обкроєння козацької території 2 2 4 -
5, гетьманський уряд затаює зміст умови 2 2 5 і утримує s ta tu s quo 226, пригні
чений стан гетьмана 2 2 7 , листування з Кисілем 2 2 7 -8 , гетьман, уряд не пускає
на Україну шляхти 2 2 8 -9 , інстанції Кисіля 2 2 9 , пригадки про реєстр 2 3 0 , спра
ва соймика київської шляхти 23 1 , відчай шляхти 2 3 2 , представлення Кисіля 2 3 2 -
3, неможливості задоволення шляхти 2 3 3 , бажання гетьм. уряду маніфестувати
свою льояльність 2 3 4 -5 , з ’їзд гетьмана з Кисілем у Києві в середині листопада
23 5 , маніфестування воєводської юрисдикції 2 3 5 -6 , відмова в інших домаган
нях 23 6 , королівські пригадки гетьманові 2 3 7 , універсал до пограничного війсь
ка 2 3 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
П олітика гетьмана (Б . Х м .), війська і громадянства. Т. 8, ч. Ш , ст.
130-139.
Непевність згоди з Польщею 1 3 0 , ворожий настрій мас 1 3 0 -1 , охота Орди
до війни 1 3 1 , ідея антитурецької православної ліґи 13 2 , проект опертя на систе
мі турецькій 1 3 2 -3 , становище київського духовенства і патріярха 1 3 3 -4 , волось
кі пляни гетьмана 1 3 5 , заграничні місії на початку року —· 1 3 5 -6 , місія Паісія
і М ужилівського до Москви 1 3 6 -7 , справа Донців 13 7 , рахунки на Ракочія 13 8 ,
нейтралізування Литви 1 3 8 -9 .
П олітичні обставини в 16 в. — влучення українських земель до П оль
щі. Т. 4, ст. 338-423.
Справи унії за Ж иґимонта 3 3 8 -3 5 1 . Справи унії за Ж иґимонта А вґуста
3 5 3 -3 8 5 . Люблинський сойм 1 5 6 9 р. — 3 8 6 -4 2 3 .
П олітичні горизонти козаччини 1624-5 pp. Ш агіян, Я хія і перегово
ри з М осквою. Т. 7, ст. 508-526.
Польсько-українське напруження 5 0 8 , зміни на гетьманстві 5 0 9 , морський
похід 5 1 0 , вбивство Кунцевича 5 1 1 , сойм 1 6 2 4 р. — 5 1 2 . Козаки в кримських
усобицях 5 1 2 -3 , турецький похід на Крим і козацька експедиція під Ц аргород
5 1 4 , війна в Криму, козаки в війську Гераїв 5 1 5 , заходи Ш агін-ґерая коло со
ю зу з Польщею 5 1 6 , союзний трактат його з козаками 5 1 7 . Олександер Яхія
5 1 8 , приїзд його в Київ і на ЗапорЬкжя 5 1 9 , плян походу на Туреччину й київ
ські надії на М оскву 5 2 0 , зносини з М осквою в 1 6 2 0 роках — 5 2 1 , посольство
митр. Иова 5 2 2 , плян піддання України під московську зверхність 5 2 3 , здерж -
ливість Москви 5 2 4 , посольство Я хії до царя 5 2 5 , відповідь московського уряду
526.
П олітичні обставини перш их десятиліть 17 в. і їх вплив на зріст і роз
вій козаччини. Т. 7, ст. 314-387.
Литовська війна і московська смута 3 1 4 -3 4 3 . Козацькі походи на море в
pp. 1 6 1 3 -7 і комісії польські 3 4 4 -3 7 3 . Московська кампанія 1 6 1 8 р. і комісія
1 6 1 9 р. - 3 7 4 -3 8 7 .
П олітичні р озходж енн я і перспективи (У країна і Москва. 1655). Т.
9, кн. 2, ст. 1128-1138.
Політичні розходж ення і перспективи — питання про піддання на ім’я царя
чи гетьмана 1 1 2 8 , пляни старшини 1 1 2 8 -9 . Відносини шведські 1 1 2 9 -3 0 , пляни
боротьби з мусульманським світом 1 1 3 0 , неприхильне становище шведів до ко
зацьких домагань 1 1 3 1 . О портунізм супроти Польщі 1 1 3 2 , посольство Любовіц-
кого 1 1 3 3 , байка Б. Хмельницького 1 1 3 4 , реверанси королеві 1 1 3 5 , політична
програма Козаччини 1 1 3 6 . Турецьке посольство Ш агін-аґи 1 1 3 7 , наступ хана
1 1 3 7 -8 .
П олітика українського ур я ду (1 6 5 5 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1061-1074.
Політика українського уряду — його дивна пасивність і кунктаторство 1 0 6 1 ,
Козацькі війська займають опорож нену поляками зону 1 0 6 1 -2 , диверсія на та
тарські й турецькі володіння 1 0 6 2 . Дипломатичні зносини — пересилки з Рако-
ціем 1 0 6 2 -3 , становище Порти — можливий вплив її на відступ Орди 1 0 6 3 . за
ходи її коло полагодження відносин між Україною і Кримом 1 0 6 4 , козацьке по
сольство до Ц аргороду 1 0 6 4 -5 , заходи кримських приятелів України — лист
К арач-мурзи до гетьмана 1 0 6 5 -6 . Бльокада Криму 1 0 6 7 -8 . Пляни наступу на
Полььщу — реляція цареві з Богуслава, 4 березня — 1 0 6 8 -9 . Посольство М ос
каленка 1 0 6 8 -9 , посольства Якозенка і Томиленка 1 0 7 0 -1 0 7 1 , пляни калмиць
кого наступу на Крим 1 0 7 1 -2 і повної бльокади Криму 1 0 7 2 , царська згода на
операції і висилку нових сил на Україну 1 0 7 2 -3 . Посотьство Климятенка — геть
манський лист 2 квітня — 1 0 7 4 .
Політичний і суспільний устрій українсько-руських земель в 11-13 в.
Т. З, ст. 192-332.
Державна система 1 9 2 -2 0 7 . Політичні організації землі 2 0 8 -2 2 7 . Упрс.за
2 2 7 -2 5 9 . Церковна організація 2 6 0 -3 0 0 . Суспільні верстви 3 0 1 -3 3 2 .
Політичні організації землі (українсько-руські землі 11-13 в.). Т. З,
ст. 208-227.
Політичні організації землі — її ідеальна схема 2 0 8 . Земська самоупрг.ва
2 0 9 , віче на Україні 2 1 0 . Функції віча: вибір і усування князя в Києві 2 1 0 -1 ,
ряд 211: неправильність цієї вічевої функції 2 1 2 й причини того 2 1 2 -3 ; факти
з інших зеель 2 1 3 ; відновлення князів до цієї ф ункції віча 21 4 . Участь віча в
інших політичних справах — на запитання князя 2 1 4 -5 і з власної ін іц іативи
2 1 5 -2 1 6 . Город і пригороди 2 1 6 -7 . Становище князів супроти віча 2 1 7 -8 . Склад
віча 2 1 8 , форми скликання 2 1 9 і нарад 2 2 0 , віча, місця нарад і ставлення рі
шень 2 2 1 . Князь — форми вокняження 2 2 2 , становище князя η землі 223. бсз-
радність землі без князя 2 2 3 -4 . Функції князя: політичні, воєнні 22 4 , законодатні,
адміністраційні 2 2 5 , судові, фінансові, участь в церковних справах 226; погляд
на княжу власть духовенства 2 2 7 .
Політичний устрій давньої Руси (П рим ітки). Т. З, ст. 536.
Польські й інші західні звістки про смерть Романа (П рим ітки). Т. З,
ст. 506-507.
Польсько-угорський сою з (П рим ітки). Т. З, ст. 532-533.
Польські пляни по смерті Витовта (П рим ітки). Т. 4, ст. 478.
Польсько-угорський спір за Галичину (н а переломі 14-15 в.). Т. 4,
ст. 100-124.
Загальна ситуація 10 0. Угорсько-польський компроміс 101, претензії У гор
щини 102. пляни Людовика 1 0 3 , Володислав Опольський володарем Галичини
1 04, правний титул цього володіння 1 0 5 , прикмети державних прав — титул,
печать і монети Володислава 1 0 6 . Непевність Людовикових плянів в Польщі 109,
Володислав уступає з Галичини 1 1 0 , причини і час цього ф акту 111, угорські
намісники в Галичині 11 3 . П одії по смерті Людовика 11 4 , справа польської ко
рони 115, Ядвіґа польською королевою 1 1 6 , похід 1 3 8 7 р. на Галичину 117,
друге ..володіння” Володислава Опольського в Галичині 1 1 8, його лист до гали
чан 119. прилучення Галичини до Польщі 12 1 , облога Галича й похід литов
ських князів на Галич 122. П ретензії Угорщини 1 2 3 , пізніші дипломатичні спо
ри з Угорщиною і польське status quo в Галичині 124.
Польські і Кримські зносини в лютім-травні (1 6 5 6 ). Т. 9, кн. 2, ст.
1191-1200.
М ісії Любовіцкого і Пісочиньского 1 1 9 1 , польські відомості з України 1 1 9 2 ,
король викладає історію переговорів 1 1 9 3 , листи гетьмана і Виговського до ко
роля з березня — 1194. Польські заходи коло інформації хана 1 0 9 5 , інструкція
Ш умовскому 1 1 9 6 -7 . С убан-аґа у гетьмана 1 1 9 7 , козацькі посли у хана в трав
н і— 1 1 9 7 -8 . Оповідання Рудавского про становище 1 1 9 9 , пляни о б ’єднання і
повної незалежности України 1 2 0 0 .
Польські пляни напустити козаків на Турків або на Москву. Т. 9, кн.
1, ст. 32-46.
Відроджені венецькі пляни 3 2 -3 , місія Парчевича 3 3, варшавські пого
лоски про бажання хана воювати з турками 34, реляції нунція про бажання х а
digitized by ukrbiblioteka.org
на дістати поміч від козаків 35, варшавські надії на венецьку субсидію на наєм
війська, щоб ужити його на козаків 3 6 . Московський ультиматум Польщі пере
биває ці пляни 37 , польський уряд протиставляє йому плян походу козаків і та
тар на М осковщину 3 7 -8 , поради Кисіля 3 8, переговори з Хмельницьким 39 , ли
цедійство гетьмана — він запевняє повну готовість 40 , дійсні бажання відкри
вають козацькі посли в розмовах з московськими в Варшаві 41, військо баж ає
московського протекторату 42, козацькі посли радять Москві ке миритися з
Польщею — з огляду на неминучу війну козацько-польську 43 , пляни право
славної ліги 4 4, нерішучість Москви — симптоми нової Смути 4 4 -5 . хан мані
ф ест у є бажання воювати М оскву 4 5, Москва іде па поступки, м о с к с б с ь к о - п о л ь -
ський конфлікт сходить зі сцени 4 5 -6 , відновлення московсько - п о л ь с ь к о г о дого
вору 4 6 .
Польські заходи (1 650-1651). Т. 9, кн. 1, ст. 228-244.
Пош укування субсидій 2 2 8 -9 , оптимістичні вісті про успіхи в козацькій
кампанії 2 2 9 , переговори з Венецією 230, переговори б Москві 231, заяви Ві-
товского й О буховича, травень 1651 р. — 2 3 2 -3 . Збори на війну 2 3 3 . посполи
те рушення 2 3 3 -4 , проволоки 2 3 4 -5 , король виїжджає до війська 2 3 5 , останні
зусилля Венеції відвести війну 2 3 5 . вісті про козаків 2 3 6 . Каліновский вступа
ється з Камінця 2 3 7 -8 , козаки під Камінцем 2 3 9 . дневник обтоги, списаний є з у
їтами 2 4 0 -1 , козаки відступають 2 4 1 -2 , погоня за Каліновским 2 4 2 -3 , битва під
Купчинцями 2 4 4 .
Польські спроби порозумітися з К озаччиною і заходи щ оби підняти
на неї О рду (1 6 5 5 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1091-1101.
Польські проби порозумітися з Козаччиною і заходи щоби підняти на неї
О р д у — королівський універсал до старшини і черні 1 0 9 1 -2 , невдоволення сой-
мових станів з королівських обіцянок 1 0 9 2 -3 , соймова комісія в козацькій спра
ві 1 0 9 3 , інструкція комісарам, кінець червня — 1 0 9 4 , умови замирення 1 0 9 4 -5 ,
місія Федора Виговського 1 0 9 6 . М ізерний стан польської армії 1 0 9 7 , заходи ко
ло позискання помочі Порти і Орди 1 0 9 7 . Козацький уряд перебиває ці за х о
ди дипломатичними і воєнними засобами 1 0 9 7 -8 , козацьке посольство з Ц арго-
роді 1 0 9 8 , П орта забороняє ханові воювати козаків 1 0 9 9 -1 1 0 0 , хан настою є
на поході 1 1 0 0 , О рда руш ає на козаків, серпень 1 6 5 5 — 1 1 0 1 .
П о Львівськім поході (1 6 5 5 ). Т. 9, кн. 2, ст. 1159-1169.
П о львівськім поході — посольство Половця 1 1 5 9 , Виговський у Бутурліка
в Білій Церкві 1 1 5 9 -6 0 , вісті з грудня — 1 1 6 0 , сеунч Батурліна 1 1 6 1 , опові
дання Павла Алєпського 1 1 6 1 -2 , опала і смерть Бутурліна 1 1 6 2 . Січовий з ’їзд
в Чигрині 1 1 6 3 , весілля у гетьмана 1 1 6 3 -4 , чигиринські наради 1 1 6 4 , відомості
митрополита 1 1 6 5 , новини роменського писаря 1 1 6 5 -6 . Проблема Західньої Ук
раїни 1 1 6 6 -7 . Справа Білоруської займанщини, московські претензії 1 1 6 7 , ор
ганізація Козаччини на Білорусі 1 1 6 7 , справа надання Нечаєві Білоруського
полку 1 1 6 8 , розходж ення з М осквою в інших справах 1 1 6 9 .
Польська мобілізація і крах комісії (1 6 4 8 ). Т. 8, ч. ПІ, ст. 52-65.
Висилка війська на У країну 5 2, операції Заславського 5 2 -3 . Кривонос за
повідає війну 5 3 , битва під Константиновим 54, Вишневецький і його уступлення
5 5 , Кривонос на П оділлю 56 , М еж ибіж і Бар 5 6 -7 , поголоски про Камінець 5 7 -
8. Хмельницький під П аволочею 5 8 , дипломатичні заходи — універсал на Лит
ву 5 8 -9 , переговори з Кримом і Туреччиною 5 9. Марш під Константанів 60.
П одорож польських комісарів 6 1 , силкування зав’язати переговори з Хмель
ницьким 6 2, неприхильність польського війська до перемир’я і комісарські акції 63,
розірвання перемир’я 6 4 , справоздання Кисіля 6 5 .
Посольство Рєпніна (1 6 5 3 ). Т. 9, кн. 1, ст. 619-641.
Посольство Рєпніна і тов. 6 1 9 , перша конференція, 2 серпня — 620, експозе
московських послів 6 2 1 , релігійні утиски — польські комісари їх заперечують
6 2 2 , мотив арендовання церков жидами 6 2 3 -4 . Конференція 6 серпня — від
повідь короля щодо Хмельницького 6 2 4 , про побусурменення Хмельницького
6 2 4 -5 . Конференція 8 серпня — дискусія на релігійні мотиви 6 2 6 , про-зборів-
ські постанови 6 2 7 -8 , проект посилки до Хмельницького 6 2 9 -3 0 . Конференція
9 серпня — 6 3 1 , реляція про козацьке посольство в Стамбулі 63 2; чи був під
Зборовим договір? 63 3 ; польські закиди за перепущення козацького війська че
рез Брянщину 6 3 4 . Конференція 15 серпня — 6 3 5 , посли не хочуть посилати
до Хмельницького 6 3 6 . Прощальна авдієнція 6 3 7 і виїзд послів 6 3 8 , королівсь
ке ,,одвітне письмо” 6 39; ще раз про побусурменення Х м-го 6 4 0 -1 .
digitized by ukrbiblioteka.org
П охід короля на У країну (1 6 5 3 ). Т. 9, кн. 1, ст. 650-658.
Польське військо під Глинянами 6 5 0 , пляни і наради 6 5 1 , похід під Галич
6 5 2 , ,,вісті з України”, вересень 1 6 5 3 — 6 5 2 -3 , похід під Камінець 6 5 3 , ваган
ня в королівській кватирі — вісті з М олдавії 6 5 4 , про Хмельницького 6 5 5 , його
посольство з-під Борку 6 5 7 , листи з 7 і 8 вересня — 6 5 7 , мотиви цієї „страте-
ґем и” 6 5 8 .
П охід польського війська (1 6 5 3 ). Т. 9, кн. 1, ст. 666-692.
П охід польського війська — вісті про козацьке військо 6 6 6 , ухвала йти в
глибину України 6 6 7 , марш на Браслав 6 6 8 , тривожні вісті з Молдавії і пово
роту до Камінця 6 6 9 , польський т^бір під Ж вгнцем 6 7 0 . Гінець Вонифатьев 6 7 1 ,
відомості в польськім таборі 6 7 3 , оповідання татарських браців з 2 -ої пол. жовт
ня — 6 7 4 , татарські пустошення 6 7 4 -5 , зносини з Ракоцієм і С тефаном 6 7 5 ,
посольство Млоцкого до царя 6 7 6 . Х ан під Баром 6 7 5 -7 , небезпека бльокади
6 7 7 -8 , пляни хана 6 7 8 . М осковські посольства Стрешнева і Бредіхіна на Укра
їні 6 7 8 , стріча в Чигрині 6 7 9 , неможливість пропустити до гетьмана 6 7 9 -8 0 ,
вісті, зібрані ними: похід гетьмана і смерть Тимоша 6 8 0 -1 , пустошення Захід-
ньої України 6 8 1 -2 , невдоволення козаків з гетьманських поступок Т атарам 682,
листи гетьмана і Виговського 6 8 3 -4 . П рихід великих послів, тривога в Чигрині
6 8 5 . Даремні силкування Стрешнева приїхати до гетьмана 6 8 6 , його п обут в
Умані 6 8 7 . Вісті Бутурліна 6 8 8 , Ів. Федорович відряджений для зв’язку 6 8 9 ,
лист гетьмана з-під Бару 8 / 1 8 листопада — 6 8 9 -9 0 . Відомості з козацького о б о
зу для внутрішнього розповсюдження — про замирення з корол. 6 9 0 -1 . реляція
Виговського з-під Гусятина, ЗО листоп. — 6 9 2 .
П охід гетьмана на Волинь з А. Бутурліним (1 6 5 4 ). Т. 9, кн. 2, ст.
947-961.
П охід гетьмана на Волинь з А . Бутурліним — марш під Бердичів 9 4 7 , реля
ція з Як. Сомченком, 15 (2 5 ) вер. — 9 4 8 , царське потвердження походу 9 4 9 .
Присилки Радивила—Ж дановича з Куніцким 9 5 0 , гетьман висилає Ж дановича
до царя 9 5 1 , наказ Ж -чеві 9 5 2 , вісті під’їздів 9 5 2 -3 , плян морського п оходу 9 5 3 .
Бунти й еміграція — гетьман прохає наказів пограничним воєводам, щоб своє
вільників не приймали, а повертали назад 9 5 3 -4 . Гетьман припиняє похід і по
вертає під Білу Церкву 9 5 4 , легкодушні розпорядження царського ш табу 9 5 4 -5 ,
посольство Клиші — реляції з 2 2 жовтня — 9 5 5 . Посольство до Ракоція 9 5 6 .
Посольство від нового хана 9 5 6 -7 , його ультиматум гетьманові, коли він не від
стане від Москви 9 5 7 , відповідь гетьмана з Корсуня 29 жотня с. с. — 9 5 7 -8 ,
перспектива війни з Кримом 9 5 8 , посольство до царя Кондратенка в справі по
мочі на Т атар 9 5 8 -9 , під’їзд Браславського полку і експедиція горі П рип’яттю
9 5 9 . Інструкція Кондратенкові і тов. 9 5 9 -6 0 . Друге посольство на Дін С ухині
9 6 0 -1 .
П охід на М олдаву (1 6 5 0 ). Т. 9, кн. 1, ст. 80-109.
П охід на М олдаву — його несподіванність 8 0, сучасні пояснювання 8 1 -2 ,
перспективи, висунені М олдавською компанією 8 3 , становище Порти 84, дійсні
мотиви Хмельницького 85, літературна романтика 8 6 -8 7 , фактична історія кам
панії, вересень 1 6 5 0 р. — 8 8, Л упулові благання помочі у Поляків 89, перего
вори з Хм. 9 0 , умови замирення 9 1 , політичне значення договору Х м. з Л уп у-
лом 9 2 , стратегічне значення його 9 3 , Хмельницький і Радивил 94 , православно-
протестантська ліґа 9 5 , пояснення для мас — дума про Молдавську війну 96,
несприятливі відзиви сучасників 9 7 . Ліквідація напружень, викликаних кампанією
9 8 , посольство до Ракоція 9 8 -9 , пересилки Потоцкого з Хмельницьким 9 9 -1 0 0 ,
посольство Кравченка 1 0 1 , тривога в польськім обозі 1 0 2 , козацьке військо вер
тає на Україну 1 0 3 , екзекуції над своєвільниками 1 04, християнська ідилія —
..святі наміри” визволення християн 1 0 5 , жовтневі переговори 106, посольство
Васька хорунж ого 107 , розпущення польського війська 1 0 8. звідомлення П о
тоцкого з 22 жовтня — 1 0 8 -9 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Початки кампанії (1 6 4 9 ). Т. 8, ч. Ш , ст. 175-185.
М обілізація 1 7 5 -6 , передові позиції 1 7 6 , агітаційні кличі 1 7 6 -7 , маніф еста
ції української держ авносте 1 7 7 , проектована головна рада на М аслозім Ставі
1 7 8 , загибіль Смяровского 1 7 8 , реляції П. Ласка 1 7 8 -9 , київсьький попис 179.
Проволока в початках кампанії 1 7 9 -8 0 , польські сили 1 8 0 , козацький наступ
18 1, пополох під М еж ибож ем 182, концентрація польських сил під Збараж ем
1 8 2 -3 , марш Хмельницького 18 3 , диверсія Кричевського на Литву 184, похід
короля 185 .
П очатки Хмельниччини (1 6 3 8 -4 8 ). Т. 8, ч. П, ст. 3-224.
„Золотий спокій” 3 -4 1 . Український колонізаційний похід на схід 4 2 -7 8 .
„Початок і причина війни Хмельницького”. Українське громадянство перед
Хмельниччиною 7 9 -1 4 0 . Повстання Хмельницького 1 4 0 -1 7 4 . Весняна війна 1 6 4 8
р. — 1 7 4 -1 9 5 . Десятиліття перед Хмельниччиною. Л ітература (Примітки) 19 6 .
Українська еміграція на схід від Дніпра (Примітки) 1 9 7 -2 0 0 . Джерела до істо
рії Хмельниччини і історична традиція її (Примітки) 2 0 0 -2 0 7 . Актовий матеріял
(Примітки) 2 0 7 -2 1 1 . Наукова література Хмельниччини (П оимітки) 2 1 1 -2 2 4 .
„П очаток і причина війни Хмельницького” і українське громадянство
перед Хмельниччиною . Т. 8, ч. П, ст. 79-140.
Причина великого повстання в освітленні української традиції 7 9 -8 3 . Релі
гійні мотиви повстання 8 4 -1 1 7 . С оц іальн і м отиви повстання 1 1 7 -1 2 7 . Н ац іо
нальний мотив в Хмельниччині 1 2 8 -1 3 1 . Покривдження реєстрового козацтва, як
безпосередній привід 1 3 1 -1 4 0 .
П очаток кампанії (1650-1651). Т. 9, кн. 1, ст. 176-189.
П очаток кампанії — неясності в літературі 1 7 6. ініціятива короля 17 7 , на
кази гетьманам 1 7 8 , марш Калінсвского під Бар в міс. лютім — 17 9 , суперечки
з козаками за граничну лінію 1S0, Каліновский сходиться з Лянцкороньским
1 8 1 , стріча з Нечаєм 1 8 1 -2 , погром Нечая в Красному 1 8 2 і його смерть 21
лю того — 183, вражіння від неї 1 8 4 . популярність її в народній пісенності 185,
пісні про Нечая 1 8 6 -7 , вони протиставляють його Хмельницькому 1 8 8 і обви
нувачують Х м-го в загибелі Нечая 1 8 8 -9 , фрагмент думи про облогу Винниці
189.
П ояснення початків козаччини. К озакування як побутове явище і ко
зацьке ім’я. Т. 7, ст. 66-82.
Причини, що викликали різні теорії початків козаччини 66, теорії етимо
логічні і етнічні в історіограф ії 1 7 -1 8 в. — 6 7. упадок реальної традиції 68. Т е
орія черкасько-чорноклобуцька 6 9, неймовірність черкеської колонізації в дій
сності 70; теорія татарська 71. Т ео р ії генетичного зв’язку козаччини з київсь
кою Р уссю 7 2, теорія протикнязівська (болоховська) 73, теорія бродницька 74.
Козаччина як побутове явище: давність явища 75, аналогії в староруськім жит
тю 76. Термін „козак” — його уживання у турецьких народів в 1 3 -1 5 вв. —
77; перенесення між слов’ян 7 7 -8 , козацьке ім’я в пам’ятках 15 в. — 78; різні
значення слова „козак” — розбійник 7 8 -9 , свобідний, бездомний чоловік 79, сте
повий уходник 80, добичник-партизан 81; козацтво як зайняття, а не суспільна
верства або група в першій пол. 16 в. — 82.
Право, як культурно-побутове явище — д ж ер ел а до пізнання старо
руського права (українсько-руські землі в 11-14 в .). Т. З, ст. 352-368.
Умови з Греками 3 5 2 , Руська Правда — її редакції 3 5 3 , їх характер 3 5 5 ,
місце укладу 3 5 6 , джерела їх 3 5 7 , питання про рецепцію права — право скан
динавське 3 5 7 і візантійське 3 5 8 . Голозні принципи староруського права 3 5 9 ,
початки с у б ’єктивної оцінки 360; система кар — помста 361, головщина і вира
363, продаж 3 6 3 -4 , інститут дикої вири 3 65; кара смерт:і 366. моток і розгра
бування 3 6 7 , кара на тілі 3 6 8 .
П ретензії на Краків для Запорізького війська (в „Д оповненнях” ).
Т. 9, кн. 2, ст. 1549.
Привілей 1432 р. в справі рівноправности русинів (П рим ітки). Т. 4,
ст. 478-479.
Прилив української еміграції в 1630-1640 pp. Т. 8, ч. II, ст. 65-72.
Московські відомості з 1 6 3 7 -1 6 4 0 pp. — 65, відносини до неї москов. уря
д у 6 5-6, жалування 66, організація укр. колоній: м. Короча, як взірець 6 6 -7 ,
земельний наділ 67, воєнний устрій 68, московська оеґляментація 69. москов
ська ..жесточ” 70, обмеження в користуванні землею 7 0 -1 . Українці осідають
за чертою: „ у х о ж а ї” 71, роздача „помѣстій” 7 1 -2 , самовільна господарська ко
лонізація 72.
П рилучення українських земель до в. кн. Литовського в 2-ій пол.
14 в. Т. 4, ст. 63-99.
Загальний погляд 63, література 6 4 . Сіверщина — окупація Брянська 65,
литовські князівства в Сіверщині 6 7 , верхівські землі 6 8 , конкуренція Москви й
Рязані 69 , нахил сіверських Гедиминоичів до Москви 70 і московські здобутки
кінця 14 в. — 7 1, політика Литви 72. Київщина 73: звістка Густинської компі
ляції про окупацію її 74, вартість її 75, час і обставини переходу Києва в
формальну залежність від Ольгерда 76; справа київської митрополії 77. П ереяс
лавщина 78. Поділля — звістки про листовську окупацію 79 і аналіза їх 80, та
тарсько-литовські відносини 81 і литовсько-татарський компроміс 83, татарська
данина і тамга 84; надання Тохтамиш а 85 й оповідання М енґлі-ґерая про Х адж і-
ґераєву грамоту на українські землі 86. Дійсний образ подільської окупації 87;
зформовання Подільської території 8 8 і становище її в польсько-литовській б о
ротьбі 89, становище Кориятовичів — відносини до Т атар 9 2 і Польщі 9 3 . З а
гальні замітки про литовську окупацію на Україні 94; руські елементи в в. кн.
Литовськім 9 5 , ідея руської державної спадщини в литовській династії 98, нахил
до в. кн. Литовського на Русі 9 9.
П рисяга Богуна (в „Д оповненнях” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1158.
П рисяж ні грамоти князів в. кн. Литовського короні Польській (П ри
мітки). Т. 4, ст. 466-468.
Причини великого повстання в освітленні укр. традиції. Т. 8, ч. П,
ст. 79-83.
Виклад „початку і причин” у Самовидця 79, виклади мотивів повстання, д а
ні Хмельницьким: „реєстр кривд” 81. Мотивування польські: Кушевич і К охоз-
ский 82, Грондский 83.
Про „Байку Б. Хмельницького” (в „Д оповненнях” ). Т. 9, кн. 2, ст.
1549.
Проби компромісу (літо 1648). Т. 8, ч. Ш , ст. 5-65.
Під Білою Церквою 5 -2 1 . Перемир’я і конвокація 2 1 -3 9 . Кривонос і Виш-
невецький 4 0 -5 1 . Польська мобілізація і крах комісії 5 2 -6 5 .
Проби церковної унії (в 14-15 вв. Д о історії питання). Т. 5, ст. 508-
539.
Заходи пап коло прилучення руської церкви 5 0 8 . Перші пляни унії в Поль
сько-литовській державі 5 0 9 , конференція Ягайла з Кипріяном і проект злуки
церков 1 3 9 6 р. — 5 1 0 , опозиція патріярхату 5 1 1 . Поставлення Цамблака в
зв язку з плянами унії 5 1 2 , подорож Цамблака на Комстагцький собор 51 3 , йо
digitized by ukrbiblioteka.org
го привіт собору 5 1 4 і промова в справі унії 5 1 5 , непорішення справи 5 1 6 , на
дії Ягайла 5 1 7 . Перерив в справі унії і маніфестації Свитригайла 5 1 8 , лист Ге-
расима 5 1 9 . Візантійські пляни унії й м. Ісидор 5 1 9 -2 0 , Ферарсько-фльорентій-
ський собор 5 2 0 і ф лорен тій ськ а унія 5 2 1 , обіжник Ісидора 52 2 . неприхиль
ність урядових і клерикальних кіл в Польщі й Литві 5 2 3 , здержливість руських
кіл 5 2 4 , ігнорування унії 5 2 5 , становище Москви, арештування й утеча Ісидо-
ра 5 2 6 , виїзд його з дієцезії 5 2 6 -7 , опозиція унії на Україні й Білорусі 5 2 7 -8 ,
упадок фльорентійської унії — м. Григорій 5 2 9 і його піддання патріярхатові
5 3 0 . Т рудне становище супроти уряду й проби уставлення m o d u s v iv e n d i з па-
тріярхатом і курією 5 3 1 , М ісаіл і його посольство 5 3 2 , його мотиви 5 3 3 , брак
співчуття у духовенства цим заходам 5 3 4 . Заходи м. Й оси ф а Болгариновича
5 3 5 . кореспонденція з патріярхом 5 3 6 і посольство до папи 5 3 7 , лист м. И оси-
ф а і відповідь папи 5 3 8 . П ерерва в заходах коло унії 5 3 9 .
П роголош ення унії і літературна боротьба за і проти неї. Т. 6, ст.
539-563.
П еред унією 5 3 9 , агітація в Вільні 5 4 0 , неясна ситуація у Львові 5 4 1 , Ка-
техизис Зизанія і викликані ним писання 5 4 2 , „Казаньє о ан т и х р и сті” 5 4 3 , суд
над Зизанієм 5 4 4 . Берестейський собор і контроверсія про його правосильність
5 4 5 , ..Описаньс” Скарги 5 4 6 , Е ктезіс 5 4 7 , А покрізіс 5 4 8 , його аргументація
історично-політична 5 4 9 і теологічна 5 5 0 , неправовірність 5 5 0 -1 . Вишенський
5 5 0 , його біограф ія 5 0 1 , перші полемічні писання 5 5 2 , ..Писаніє къ утекш имъ
епископомъ” 5 5 3 , критика ієрархії 5 5 4 , лист до Острозького і П орада 5 5 5 , її
церковний радикалізм і безрадність 5 5 6 , „ О т в іт ъ Ф еодула” і „Зачапка” 5 5 7 .
Потій — його лист до О строзького і відповідь Клирика 5 5 9 , А нтіррізіс 5 5 8 , ін
ші писання Потія 5 6 0 , послання М ісаіла 5 6 1 , писання православні 5 6 1 -2 , П ере
сторога 5 6 2 -3 .
Проект султанського листа до гетьмана 10 серпня 1650 р. (в „Допов
ненн ях” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1539-1541.
Протестантські громади на Україні (П рим ітки). Т. 6, ст. 624-628.
Реєстр київських князів (П рим ітки). Т. 2, ст. 586-587.
Релігійно-національний р ух на Україні в другій пол. 16 в. і релігійна
полеміка (П рим ітки). Т. 6, ст. 628-630.
Р елігійні і національні традиції (14-16 ст.). Т. 6, ст. 294-327.
Почуття національне й релігійне — мішання цих поглядів 2 9 4 , їх еволюція
2 9 5 , перехід релігії в національну прикмету 2 9 6 , етнографічно-політичний анта
гонізм на фронті західнім 2 9 7 , антагонізм релігійний 2 9 8 , вплив обмежень під
польським пануванням 2 9 9 , „руська віра” стає національним прапором 3 0 0 , ре
лігія як фірма національної й соціяльної боротьби 3 0 1 . Релігійний елемент в ж ит
ті 3 0 2 , його ослаблення в 1 3 -1 4 вв. — 3 0 4 : опіка церкви в 13-14 в. — 304,
церковні ф ундації 1 4 -1 5 вв. — 3 0 5 , записи на церкви 3 0 6 , задуш ні жертви 3 0 7 ,
вписи в синодики 308, постриження в черці 309. Т ри тестаменти, як ілюстрація
релігійно-морального і побутового світогляду 16 в. — 3 1 0 , їх автори — слабкість
їх політичних інтересів 3 1 1 , обезпечення матеріяльних інтересів 3 1 2 , практи
цизм і ідеалізм 3 1 3 , відносини родинні 3 1 4 , свобода розводу 3 1 5 , маєткові пра
ва жінок 3 1 6 , ілюстрації відносин з тестаментів 3 1 7 , виховання дітей 3 1 8 , на
ука дітей 3 1 9 , релігійні інтереси 3 2 0 . ф ундації церковні 3 2 1 . технічні подроби
ці 3 2 2 , церква і шпиталь 3 2 3 , дяк і школа 3 2 4 , утримання духовних 3 2 5 , відно
сини до підданих і слуг 3 2 6 , погляди суспільні й політичні 3 2 7 .
Р елігійн і мотиви повстання (Х м ельниччини). Т. 8, ч. П, ст. 84-117.
Обставини релігійного життя — боротьба за церкву в Зах. Україні, як при
чина роздразнення 84, війна за перемиську єпархію 85; боротьба на Білорусі 86;
репресивні заходи катол. духовенства і шляхти 87, Ходкевичева-Острозька і Ян
Тишкевич 88; настрої в ієрархічних колах 8 8 -9 .
Могилянська доба, її значення в культ, і націон. житті: реорганізація церкви
— київський собор 1 6 4 0 р. — 89, „Могилин К атехізіс” 90, виступи Саковича
91: ,,Літос” 92. „Могилин Требник” 93, пляни видання української аґіології,
публікації Косова і Кальнофойського 9 4 . Організація освіти: київська колегія
та її філії 95, наука в київській колегії 9 6, представники „могилянського ате-
нея” і вихованці могилянських шкіл 97, характер могилянської науки 98, її сла
бі форми з загально-культурного і національного погляду 99 і ортодоксальна без
доганність 100.
Здержливість до катол. кіл 1 0 0 -1 , ворожнеча проти уніятської церкви 101,
трудне становище уніятів 1 02, репресії катол. ієрархії 1 0 2 -3 , уряд готов ж ертву
вати унією 1 04, його пляни релігійного компромісу 10 5 , формула порозуміння
106 , проект патріярхату для Польщі і Литви 1 07, суголосні течії в Могилиних
колах 1 0 7 -8 , змагання Могили до повноти ієрархічної влади 108, конфлікт з
братствами і патріярхатом 1 0 8 -9 , поголоски про пляни Могили на патріярший
титул 109, агітація м. Ісайї та його прихильників 109-10, еміграція черців до
Московщини 1 10. Неприхильне становище курії до плянів компромісу 111, кон
флікт нунціятури з урядом 1 1 1 -2 , прихильні сподівання в православних ієрар
хічних колах 1 1 2 .
Становище ієрархії супроти громадянства 1 1 3 , байдужість до братського
р ух у 114, неприхильність до козацтва 115, легенди про зв’язки Могили з козаць
ким повстанням 11 6 . На чім же опирали толковання Хмельниччини, як боротьбу
за віру? 11 6. Загальність такого толковання 1 1 6 -7 .
Релігійна дискусія варшавська 1650 р. (в „Д одатках” з „Польських
справ” ). Т. 9, кн. 2, ст. 1508-1523.
Р еляція з Ц аргороду про козаків (в „Д одатках’ з „Польських справ” )
Т. 9, кн. 2, ст. 1526-1527.
Реляції королевичеві Каролеві Ф ердінандові 1651. (в „Д оповненнях” ).
Т. 9, кн. 2, ст. 1545.
Р епресії на козаччину і її реабілітація (16 c t . ) . Т. 7, ст. 233-252.
Польські тріюмфи 2 3 3 , неповність польської перемоги 23 4 , пляни репре
сій 23 5 , універсал про способи запобігати українському своєвіллю 2 3 6 , карання
ватажків 2 3 7 , смерть Наливайка і легенда про неї 2 3 8 . Безуспішність репресій
2 3 9 , льояльний курс козацької політики 2 4 0 , боротьба льояльних і своєвільних
елементів 2 4 1 , Полоусовці і Байбузовці 2 4 2 , усобиця на Запоріж ж ю 2 4 3 , битва
на Н изу 2 4 4 , запобігання польської допомоги 2 4 5 , о б ’єднання козаччини 2 4 6 .
Молдавські справи 2 4 6 -7 , уряд закликає козаччину до участи в молдавській кам
панії 2 4 7 , козаччина ставить умови 2 4 8 , переговори і похід козаків 24 9 , молг
давська війна 2 5 0 , перспектива ливонської війни й нові заклики до козаччини
2 5 1 , жадання козаків і реабілітація на соймі 1 6 0 1 р. — 2 5 2 .
Родина і суспільна організація (до початку 11 в .). T. 1, ст. 339-3651
Ш люб-оповідання ,,Повісти” 3 3 9 , форми шлюбу 34 0 , вказівки сучасного
шлюбного обряду 3 4 1 , питання про сліди примітивних форм подружжя 342;
патріярхальна родина 3 4 4 , факти лінгвістичні 3 4 5 й історичні 3 46; становище
жінки 3 4 7 , подружна вірність 3 4 8 , забивання жінок 3 4 9 , становище вдови 350.
влада батька 3 5 1 . Рід 3 5 1 , рід „Повісти” 3 5 2 , ширша родина 3 5 3 , задруга 35 4 ,
дворище 3 5 5 і посярбина 3 5 6 . Плем’я 3 5 7 . Упадок родового устрою 3 5 8 . Сіль-
digitized by ukrbiblioteka.org
сьяа громада 3 5 9 , вервь 3 6 0 . Город 3 6 1 . городища 3 62: городські союзи 3 6 3 .
система городів 3 6 4 , золості-землі 3 6 5 .
digitized by ukrbiblioteka.org
тичної творчости 4 9 5 , відгомони княжих часів в сучасній пісні 4 9 6 . Загальний
погляд на староруське письменство 4 9 8 , гіперкритичні погляди в новішій літе
р атурі 4 9 9 . Загальний погляд на політичну й культурну еволюцію давньої Р у
си: державний процес 4 9 9 , елементи культурної еволюції 5 0 1 , зламання політич
ного й культурного життя 5 0 2 , значення цього ф ак ту 5 0 3 .
Святослав. T. 1, ст. 458-477.
Характеристика Святослава в традиції 4 5 8 , східні походи 4 5 9 , війни з вя-
тичами 4 6 0 , погром Х о зар ії 4 6 1 , війна на П одонню 4 6 2 , „Уривки Г азе” 4 6 3 ,
упадок Х озар ії 4 6 4 , русько-печенізькі відносини 4 6 5 . Болгарська справа 4 6 6 .
пропозиція Візантії Святославу 4 6 7 , перша болгарська війна 4 6 8 , Святослав у
Києві і смерть Ольги 4 6 9 , поділ руських волостей 4 7 0 , друга болгарська війна
4 7 1 , політика Цимісхія 4 7 2 , русько-візантійська війна 9 7 1 р. — 4 7 3 , облога
Доростала 4 7 4 , згода 4 7 5 , справа печенігів 4 7 6 , смерть Святослава 4 7 7 .
Святославичі. T. 1, ст. 478-484.
Літописна традиція про війну Ярополка і Олега 4 7 8 , її причини 4 7 9 , ста
новище Володимира і легенда про Рогнідь 4 8 0 , війна з Полоцьком 4 8 1 , конфлікт
з Ярополком 4 8 2 , літописне оповіданя про похід Володимира на Ярополка 4 8 3 .
оповідання Якимівського літопису і новіші проби освітлення цієї війни 4 8 4 .
Святоюрська пада і актуальні питання українсько! політики (1 6 5 5 ).
Т. 9, кн. 2, ст” 1217-1225.
Оповідання Виговського 1 2 1 7 , негативне станоаині? до Польщі 1 2 1 7 -8 , р оз
рив переговорів — лист Тишкевича до гетьмг.нп і 2 1 9 . Відносини шведські й се-
мигородські 1 2 2 0 . Лист патр. Никона до ѵитрополита 1 2 2 0 . Переміна київсько
го воєводи — інструкції новим воєводам 1 2 2 2 -3 , реабілітація Нечая 1 2 2 4 -5 ,
формальне залагодження московських жадань і фактичне ?аховання Білоруської
Козаччини 1 2 2 5 .
digitized by ukrbiblioteka.org
1 4 2 -3 , інструкція козацькій делегації на сойм 1 43 , постулят права козацького
війська на участь у виборі короля 1 4 4 , воєнна маніфестація козацького війська
1 4 5 , кореспонденція з магнатами 1 4 6 . Православна справа на конвокації 147,
дебати в комісії для справи православних 1 4 8 , проекти ф ормули компромісу
14 9 , деклярація „генеральної конф едерації” 1 4 9 -1 5 0 , відправа козацьких послів
з сойму 1 5 0 , відкинення козацького домагання в справі елекції 151.
digitized by ukrbiblioteka.org
2 5 0 , розірвання унії 2 5 1 , смерть Казіміра 2 5 2 . Вибір в. князем Олександра 2 5 3 .
ослаблення зв’язків з Польщею 2 5 5 , заходи Поляків коло відновлення унії 2 5 6 ,
справа потвердження Городельського акту 2 5 7 ; акт 1 4 9 9 р. — 2 6 0 . Олександр
королем польським, акт 1 5 0 1 р. — 2 6 1 ; акту 1 5 0 1 р. не признають в Литві 2 6 2 .
Смерть Олександра 2 6 3 , становище литовських панів при виборі в. кн. Ж иґи
монта 2 6 4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
ні фамілії княжі 2 9 й панські 16 в. — ЗО, маєткова вартість аристократії 31. В о
линь як земля княжа — її аристократичні роди 3 2, П обуж ж я, Полісся і східня
Україна 3 3 . Аристократизм в обсаді урядів 3 4 , дідичність урядів 35 , аристокра
тизм ради в. князівства 3 6 . С удові привілеї аристократії 3 7 . М агнатство в зем
лях коронних 3 8 , надання на княжім праві 3 9 , князі-еміґранти 4 0.
Степи (П ер егля д поодиноких зем ел ь). Т. 2, ст. 505-551.
Останки руської колонізації в степах 5 0 5 ; Тмуторокань 5 0 6 , його людність
50 7 ; пам’ятки руського життя 5 0 8 ; руські князі 5 0 9; руська політика в Криму
51 0 ; ізгої в Т м утороканню 5 1 1 ; Тмуторокань в 12 віці — 51 2 ; кінець залеж-
ности його від Руси 5 1 3 . Русь у Криму 5 1 4 , на П одонню 5 1 5 і на каспійсько
му побереж ж ю 5 1 6 . Русь на Ч орномор’ю: Олешшя (О леш є) 5 1 7 , інші городи
5 1 9 , Русь на П одун ав’ю 5 20 : Берладь і Берладники 520; подунайські князів
ства 52 1 і задунайські городи 5 2 2 ; залежність П одунав’я від Галичини 5 2 3 .
Бродники 5 2 4 , їх роля в війні 1 2 2 3 р. — 5 2 5 . Турецька колонізація степів 525:
Печеніги 5 2 6 , Торки 5 2 7 ; міграція Печенігів 5 2 8 , упадок і міграція Торків 529;
Половці 5 3 0 , їх устрій 5 3 1 і п обут 5 3 2 , їх напади в 11 в. - 53 2 ; руські п охо
ди на поч. 12 в. і ослаблення Половців 5 3 3 ; половецька колонізація на Р усі 53 4 ;
повстання Печенігів і Торків на Половців 535: Половці відживають — їх напади
при кінці 12 в. — 5 3 6 ; культурні впливи Руси на Половців 53 7 ; Половці в 12 в.
— 5 3 8 . М онголи-Татари 5 3 9 ; Т ем удж ін 5 3 8 -9 ; перший похід на Ч орномор’я
540 ; смерть Т ем удж іна і поділ його держави 5 4 1 ; похід Бату 5 42; походи на
українсько-руські землі 5 4 2 -3 , похід на Угорщину 54 3 ; орда Бату осадж ується
на Ч орномор’ю 5 4 4 , її устрій і культура 5 4 4 -5 . Міграція Половців 5 4 5 . Полов
ці в Угорщині 5 4 6 і на Р усі 5 4 7 ; Т урецькі колоністи на Русі — Чорні Клобуки
5 4 8 , їх п обут і культура 5 4 9 , питання про їх дальшу долю 5 5 0-1.
Степова лю дність ( 3 часів перед слов’янським розселенням ). T. 1,
ст. 105-126.
Перші звістки 1 05; перекази про Кімерійців 106; Скити 1 0 7 і їх мандрівка
1 08, Геродотова Скитія 109; національність Скитів, Сарматів і Алянів 111,
культура й побут Скитів 1 1 2 , релігія 1 1 3 , похоронний обряд 1 1 4 , державний
устрій 1 1 5 . Нескитські народи античних джерел: Нерви 116 , А ндроф аґи-А м а-
доки 1 1 7 , Мелянхляйни 1 1 8 , Будини 1 1 8 —9. Упадок Скитів 1 1 9 -1 2 0 : мандрів
ка Сарматів 12 1 , їх племена 1 2 1 -2 . побут 1 2 3 . Аляни 1 2 4 і їх побут 125. їх
останки 12 6 .
Студії над суспільно-політичним устроєм українсько-руських земель
П ольщ і і його література (П рим ітки). Т. 5, ст. 634-642.
Студіювання права в. кн. Л итовського і його література (П рим ітки).
Т. 5, ст. 619-631.
Суспільні верстви (українсько-руські землі 11-13 в .). Т. З, ст. 301-332.
Суспільні верстви 3 0 1 . Люди княжі 3 0 1 -2 , дружина й її верстви 3 0 2 , д р у
жини боярські 3 0 4 , великість дружини 3 0 4 -5 , їх склад 3 0 6 , дідичність урядів
30 7 ; боярські маєтності 3 0 8 , земська аристократія в дружині 30 9 ; княжа сл уж
ба 3 1 1 , Боярство земське — термінологія 3 1 1 -2 , боярство земельне і капіталіс
тичне 3 1 2 , його привілеї 3 1 3 . Міщанство 3 1 4 . Селянство 3 1 5 , смерди 3 1 6 , їх
землеволодіння 3 1 7 ; ізгої й сябри 3 1 9 , закупи 3 2 0 , надужиття над закупами й
законодатна оборона їх прав 3 2 1 . Несвобідні 3 2 3 , джерела невільництва 3 2 4 ,
правне становище холопів 3 2 5 , фактичне їх становище 3 2 6 , поступ в праві 32 7 ;
втікання (втечка) холопів 3 2 8 . Церковні люди 3 2 9: початки й розвій священи-
чої верстви 3 2 9 -3 0 , її дідичність 3 3 0 , вимоги до свящекства 33 1 ; чернці й інші
категорії церковних людей 3 3 2 .
Східньогерманська міграція (з часів перед слов’янським розселен
ням). T. 1, ст. 140-149.
Перші симптоми 14 0 , мандрівка Готів 1 4 1 , Готи на Чорномор'ю 143, їх
розселення і племена 1 4 4 , Готи в Данії 1 4 5 , їх походи на римські землі 146;
Германаріх і Германаріхова легенда 1 4 9 , „Дніпровий город” Готів 149.
С хідн ослов 'ян ськ а колонізація 9-11 в. T. 1, ст. 183-225.
Наші відомості 1 8 3 . Північна група: Кривичі і Новгородські Словени 184.
Дреговичі 18 6 , Радимичі й Вятичі 1 8 7 . Полуднева група: Поляни 18 8 , їх те
риторії 1 89, руське ім’я 1 90, літописна теорія про Русь 191; Сіверяни 19 3 , ко
лонізація Подоння 19 4 , теорія великоросизма Полян і Сіверян 1 9 7 , її нестій
кість 19 8. Деревляни 2 0 0 , Уличі 2 0 1 , їх мандрівка 2 0 3 , Тиверці 2 0 5 , Дуліби
2 0 6 , Бужани і Волиняни 2 0 7 , Червенські городи 2 0 8 . літописні ..Х орвати” 2 1 0 ,
..Біла Х орватія” і хорватське питання 2 1 1 . Західня українська колонізація 2 1 3 ,
її сучасний вигляд 2 14: польсько-українська етнографічна границя 2 1 5 , поль-
щення 216; пам’ять Руси над Вислою 2 17: мішані території 2 1 8 . Українсько-
білоруська границя 2 1 9 . Закарпатська Русь — границя словацька 2 2 0 й угор
ська 2 2 1 , Семигород 2 2 1 -2 . Русь на Д унаю 2 2 2 -3 ; старинність західньої коло
нізації 22 3 , її мішані території 2 2 4 , її страти 2 2 5 .
Східня Україна і козаччина на порозі 17 в. Соціяльне значення ко
зацтва. Т. 7, ст. 253-313.
Зріст східноук р аїн ськ ої колонізації і зріст козаччини, зформування козаць
кої верстви й соціяльно-політичне значення козацтва 2 5 3 -2 7 9 . Козацький устрій
і побут кінця 16 і початків 17 в. — 2 8 0 -3 0 4 . Козацькі рухи 1 5 9 0 -х років на
тлі козацької еволюції і дальший її розвій 3 0 5 -3 1 3 .
Східньополуднева Україна в 15-16 в. Т. 7, ст. 1-65.
Загальний погляд 1-3. Східня Україна і її колонізація до татарських погро
мів 16 в. — 4 -2 0 . Татарські напади і воєнна оборона 16 в. — 2 1 -4 1 . К олоніза
ційні обставини і самооборона людности 4 1 -6 4 .
Східня Україна і її колонізація до татарських погромів 16 в. Т. 7,
ст. 1-20.
Загальний огляд 1, спеціяльний інтерес східноук р аїн ськ ого життя 2, труд
нощі дослідження 3. Фізичні обставини східньоукраїнського життя 4, багатство
природи 5, українське дозвілля 6. П роцес упадку східньоукраїнського життя 7,
здичіння Східньої України 8. Відродження державного життя під литовською
зверхністю 9, заходи оборонні і колонізаційні за Витовта 10, роздача маєтнос-
тей 11, ослаблення по Витовті 12, діяльність Олельковичів 13. Колонізація 15
віку: замки на степовім пограниччю 14, воєннослужебна колонізація в Браслав-
щині 15, Київщині 16 і за Дніпром 17, селянські воєннослужебні громади 18,
система замків 19, господарство 20.
Таблиця оподаткування пинських дворищ перед поміром (П рим ітки).
Т. 5, ст. 643-646.
Татарські напади і воєнна оборона 15-16 в. Т. 7, ст. 21-41.
Погром 1 4 8 2 р. і заходи оборони 2 1 , політика окупів і задарювань 22, пе
реговори 1 5 1 0 -х років і татарські спустошення 2 3 , оборона західнього погра-
ниччя 2 4 , угода 1 5 1 2 р. і її безплідність 2 5, татарські пустошення 1 5 1 3 -6 р. ~
26, організація оборони 1 5 1 8 р. 2 7, погром під Сокалем 2 8 і „ординація” 1 5 2 0
р. — 29, татарські й турецькі напади 1 5 2 0 -х років — ЗО, спустошення З ахід
ньої України 1 5 2 4 р. ~ 3 1, погром татар 1 5 2 6 -7 р. — 32, напади 1 5 2 8 -1 5 3 0
pp. — 33. Результати татарських пустошень 3 3 -4 . Організація оборони — зам
digitized by ukrbiblioteka.org
ки 3 5, їх устрій і оборонні засоби 36, хиби конструкційні 38 і інші причини ма
лої здатности для людности 3 9 , брак воєнних залог 4 0 , лихий стан замків 41 .
Татарські хани — Витовтові клієнти в Орді по упадк у Тохтамиш а
(П рим ітки). Т. 4, ст. 489-490.
Татарські справи 1352 (П рим ітки). Т. 4, ст. 443-444.
Татарська політика Литви й П ольщ і (П рим ітки). Т. 4, ст. 488.
Теорія старої великоросійської колонізації на П одніпров’ю (П риміт
к и ). T. 1, ст. 551-556.
Теорії ф евдалізм у в. кн. Литовського (П рим ітки). Т. 5, ст. 631-634.
Тестамент К азім іра (П рим ітки). Т. 4, ст. 482.
Торгівля в східній Україні в 13-16 вв. Т. 6, ст. 1-22.
В ступні замітки 1, упадок міського життя в 1 1 -1 2 в. — 2. Упадок торгівлі
в 13 в. — 3, зменшення її району 4, упадок Києва як міста 5, пасивність київ
ської торгівлі 6, торгівля з Ч орном ор’ям 7, каравани 8 й караванні дороги —
дорога перекопська 9 й інші 10. дороговий примус 11. розміри подніпрянської
торгівлі в 1 5 -1 6 вв. — 12. торг московський 13. його головні артерії 14. його
предмети 15, товари московські й турецькі 16. участь місцевої людности в цій
торгівлі 17, торг сіллю 18 і господарськими продуктами 19. торг невільником
2 0 , головні торговища 21, попит на українського невільника 22.
Торгівля в західній Україні в 13-16 вв. Т. 6, ст. 23-72.
Найдавніші звістки 2 3, торгівля з Зах. Европою 24, орієнтально-візантійсь
кий торг 25, П ониззя й галицько-чорноморська дорога 26, зносини з балтицьким
побережжям 2 7, прусько-фляндрський торг 2 8, торг вроцлавський і краківський
2 9 , політика Казіміра В. ЗО. :.магаішя краківських купців до замкнення руської
торгівлі 31, прусько-литовська дорога 3 2 , торговельні дороги з П р усії на В о
линь і до Галичини 3 3, предмети торгу 34, замкнення границь за Людовика й
Ягайла 3 5, упадок пруської торгівлі з Володимиром і Львовом 36. розвій кра
ківської торгівлі на Україні 3 7, конкуренція вроцлавська 38, спори в 15 в. —
3 9 . Змагання Львова до монополії в полудневій торгівлі 40 , процес з Краковом
4 1 , львівський примус для міст галицьких 4 2 і подільських 43, система галиць
ких доріг 44 . Т орг подільський 4 5 , подільські торговельні шляхи 4 6 , львівські
претензії 4 7 . Волинський торг — упадок Володимира 4 8 , луцький склад 49 , во
линсько-поліські дороги 50, розміри торгівлі в 1 5 -1 6 в. — 51, урядова регуляція
доріг на захід 5 2, їх зміни в 16 в. —- 53, зносини з Заходом: Люблин і Познань
5 4 , пруська торгівля 5 5 , бужська артерія 5 6. Торгівля східня: перші звістки про
кримську торгівлю 5 7, ,.татарська дорога” 5 8. дорога волоська 59, торгівля з В о
лощиною в 15 в. - 6 0, предмети її 6 1 , зносини з італійськими факторіями 6 2 ,
торгівля білгородська 6 3, торг турецький 64. предмети обм іну 65, за х ід н о єв р о
пейські товари — сукно 6 6, інші фабрикати 6 7 і продукти 68, товари турецькі
й московські підляських тариф 6 9, торг вином 70, інші східні товари 71, това
ри волоські 72.
Торгівля українських племен в часі розселення і по нім. T. 1, ст.
278-305.
Найдавніші сліди торгівлі 2 7 8 , головні напрямні найдавнішої торгівлі й куль
турних зносин — полудневий і східній 2 7 9 , західній 28 0 ; монетні скарби 2 8 1 .
Торгівля в часах по великім розселенню: Дніпрова дорога 2 8 2 , чорноморська
торгівля 2 8 4 , Русь в Царгороді 2 8 5 , звістки про Середземну торгівлю 2 8 6 , пред
мети русько-візантійської торгівлі 2 8 7 ; торгівля з Кримом 2 8 9 і степовими ор
дами 2 9 0 . Північна торгівля 2 9 3 , Болгар 2 9 4 і Ітиль 2 9 5 , араби в Києві 2 9 6 ,
предмети східньої торгівлі — руський експорт 2 9 7 , арабський імпорт 2 9 9 , уп а
док торгівлі 3 0 0 , час розквіту східньої торгівлі — монетні дати 3 0 0 Ί . В нут
рішня торгівля й її предмети 3 0 2 , Київ і головні торговельні дороги 3 0 3 , відно
сини ввозу д о вивозу 3 0 4 , розвій кредиту 3 0 5 .
Традиція про останні літа життя Льва і дата його смерти (П риміт
ки ). Т. З, ст. 520-521.
Траска і Д л уґош про похід К азіміра 1340 (П рим ітки). Т. 4, ст. 437-438.
Трактати 1366 р. (П рим ітки). Т. 4, ст. 446-448.
Тривожні поголоски і знаки (П еред повстанням Х мельницького). Т. 8,
ч. П, ст. 140-150.
Побоювання Конєцпольского 1 40, вісті про зносини козаків з Кримом 14 1 ,
смерть Конєцпольского й ,,іскра” в козацькім війську 14 2, зносини Володислава
з козаками 1 4 3, його привілей козакам 1 4 4 і бунтівничі поради 1 45, пасивність
козацької старшини 1 4 6 , королівські пляни 1 4 7 , козаки не сповняють королівсь
кого поручення 14 8 , подорож на Україну Осоліньского 14 9 , переговори в ре
лігійній справі 1 50.
digitized by ukrbiblioteka.org
Українські землі під зверхністю Литви й Польщ і — на переломі 14-
15 вв. Т. 4, ст. 100-179.
Польсько-угорський спір за Галичину 1 0 0 -1 2 4 . Литовсько-польська унія і
справа інкорпорації земель в. кн. Литовського до Польщі 1 2 5 -1 5 8 . Переміни в
устрою князівства 1 5 9 -1 7 9 .
Українські зем лі під зверхністю Литви й Польщ і від середини 15 віку
до початків 16-го. Т. 4, ст. 180-291.
Національний розлам у в. кн. Литовськім 1 8 0 -1 8 3 . Свитригайло і змагання
українських і білоруських елементів вел. кн. Литовського 1 8 4 -2 2 6 . Справа унії
і влучення українських земель до Польщі за Казіміра і Олександра 2 2 7 -2 6 4 .
Становище руських елементів в вел. кн. Литовськім і українсько-білоруська іре-
дента 2 6 5 -2 9 1 .
Україна Західн я (К ульт, і нац. відносини 14-17 c t.) . Т. 6, ст. 235-272.
Ослаблення українського елементу в Галичині 2 3 5 , наплив чуж ого панства
2 3 6 , українські шляхетські фамілії в 15 в. — 2 3 7 , їх винародовлення 2 3 8 , ук
раїнська шляхта Галичини в 16 в. — 2 3 9 , дрібна шляхта 2 4 0 , її незаможність
2 4 1 , брак впливів 2 4 2 , національні рухи серед шляхти — волоська іредента 16 в.
— 2 4 3 , боротьба з ун ією 2 4 4 , рухи під час Хельниччини 2 4 5 . Ш ляхта на П о
б у ж ж ю Короннім 2 4 6 , її спольщення 2 4 7 , польське право і польська мова на
Підляшшю 2 4 8 . Ш ляхта на Поділлю 2 4 9 , польські й українські елементи 25 0 .
українські роди 16 в. — 2 5 1 , їх упадок в зах. Поділлю 2 5 2 , дрібна українська
шляхта в Поділлю східнім 2 5 3 . М іщанство — наплив привілегійованих елемен
тів 2 5 4 , німецькі колонії 2 5 5 , стан українського елементу, приклади: К расностаз
2 5 6 , Городок 2 5 7 , Дрогобич 2 5 8 , обмеження українського елементу в правах
2 5 9 , організація українського міщанства 2 6 0 , участь міщан в противопольських
рухах 2 6 1 , прояви прив’язання до своєї народности у міщан 2 6 2 . Духовенство
2 6 3 . Вищі верстви селянства 2 6 4 . Національний склад сенлянства — взірці з
Сяніччини 2 6 5 , Перемищини 2 6 6 , з П обуж ж я 2 6 7 , з Поділля 2 6 8: прояви сві-
домости горожанської і національної 2 6 9 , масові рухи: повстання М ухи 2 7 0 ,
його характер 2 7 1 , рухи пізніші 2 7 2 .
Україна центральна і східня (К ульт, і нац. відносини 14-17 ст.). Т. ,
ст. 272-293.
Перешкоди для напливу чужих елементів 2 7 2 . Наплив чужих елементів се
ред міщанства 2 7 3 : національний стан міст — приклади 2 7 4 . польські елементи
серед волинської шляхти 2 7 5 , опозиція тубільців проти них 2 7 6 , винародовлення
шляхти 27 7 . Іміграція польських елементів в Київщині й Браславщині 2 7 8 , польські
лятифундисти в Київщині 2 7 9 , магнати українські 2 8 0 , дрібна українська шлях
та на П оліссю 2 8 1 , зем ’янство браславське 2 8 2 , його національний патріотизм
2 8 3 . Задніпров’я 2 8 3 -4 , окупація пустинь 2 8 4 -5 , формування лятифундій 28 6 .
Сіверщина 2 8 7 . Національне значення східноук р аїн ськ их лятифундій 2 8 8 . М і
щанство 2 8 9 . Селянство 2 9 0 , теорії польські про іміграцію 2 9 1 . д ;йсний харак
тер сіл — взірці 2 9 2 -3 .
Український колонізаційний похід на схід (1625-1643). Т. 8, ч. П, ст.
41-78.
Колонізація Східньої України в 1 6 2 5 -1 6 4 3 pp. — 4 1 -5 1 . Антецеденції укр.
колонізації за московською границею 5 1 -6 4 . Приплив укр. еміграції в 1 6 3 0 -1 6 4 0
pp. — 6 5 -7 2 . Еміграція Острянинців 7 3 -7 8 .
Українська козаччина за московською границею ((1638-1648 pp .).
Т. 8. ч. П, ст. 35-40.
Українські добросільці в московській службі Зо, українські доол ’їники 36,
Грицько Торський і Семен Забузький 3 7, запорізькі отамани на Донці і Дону в
1 6 4 4 -5 р. — 3 8, громлення московських транспортів на Дону 39, походи в ,,мор
довські і черемиські місця” 3 9 -4 0 . Останні відомості перед Хмельниччиною 40 .
Українська еміграція на схід від Д н іп ра (П рим ітки). Т. 8, ч. II, ст.
197-200.
Українська еміграція з Сіверщини у зв’язк у з розквартируванням
польських військ за Дніпром в 1652 р. (в „Доповненнях” ). Т. 9, кн.
2, ст. 1545.
Українсько-московська кооперація — літо-осінь 1654. Т. 9, кн. 2, ст.
924-547.
Царське золото в війську 9 2 4 , клопоти з роздачею 9 2 4 -5 , побоювання в
справі реєстру 9 2 5 , посольство Положного 9 2 5 -6 . Гетьманські реляції з серпня
— 9 2 7 , козацькі під’їзди і морські походи 9 2 8 . Операції на Білорусі 9 2 9 , Золо-
таренко і його штаб 9 2 9 -3 0 , їх тактика 9 3 0 , поширювання козацької території
9 3 1 , здобуття Гомля, Чичерська, Н. Бихова 9 3 2 , суперництво з Поклонським
93 3 , Филимонович остерігає Могилівців від Москви 9 3 4 , вербування до козаць
кого війська 9 3 5 , домагання Золотаренка 9 3 6 . Наказ гетьманові йти під Луцьк
93 7 , гетьман у Києві, в серпні 1 6 5 4 р. — 9 3 8 , вісті Таф ларія — про зносини
митрополита з королем 9 3 9 . Посольство С троєскула 9 4 0 . Посольство Ржевского,
гетьман отягається від походу під Луцьк 9 4 1 , Ржевский переконує його 9 4 1 -2 ;
відомості, зібрані Ржевским 9 4 2 -3 , Молдавія, Мунтянн, „Сербські капітани М ун-
тянської землі” 9 4 4 , донські походи на море 9 4 4 -5 , лист гетьмана до царя 4 ве
ресня — 9 4 5 . Посольство Данила Виговського 9 4 6 , царські надання родині Ви-
говських 94 7 .
Українсько-московське напруж ення (1656-57). Т. 9, кн. 2, ст. 1378-
1384.
Українсько-московське напруження — місія Ф. Бутурліна 1 3 7 8 , антиполь-
ська тенденція посольства Коробки й інформації через нього дані 1 3 7 8 . Москва
не приймає гетьманської політики 1 3 7 8 -9 , стримана і неприхильна відповідь ца
ря 1 3 7 9 , польські оскарження на Хмельницького, вісті Ш умовського й Ієвлева
1 3 7 9 -8 0 , посилка до Ракоція і Ждановича Ів. Ж елябуж ского 1 3 8 1 , дискреди
тування на Україні гетьманського правління йому доручено 1 3 8 2 , його поведін
ка доказує це 1 3 8 2 -3 , переконання про таку місію на Україні 1 3 8 3 , посольство
до гетьмана Матвєєва 1 3 8 3 -4 .
Українсько-московські напруж ення в справі Білоруській (1 656). Т. 9,
кн. 2, ст. 1201-1217.
Місія Лопухина 1 2 0 1 , розмови з гетьманом 6 -1 2 квітня: московські жалі на
поведінку козаків на Білорусі 1 2 0 1 -2 , вільне і невільне козачення людности 1 2 0 2 -
3, тортурування козаків 1 2 0 3 , гетьман обстою є Козаччину 1 2 0 4 -5 . Пропозиція
в справі заведення воєводів на Україні 1 2 0 5 -6 , справа бльокади Криму 1 2 0 6 -7 ,
питання окупації Зах. України 1 2 0 7 . П ретензії гетьмана в справі укр. еміграції
1 20 8 . Справа українських шинкарів 1 2 0 9 . Слідство в білоруській справі —
Жданович і Сивцов 1 2 1 0 . Місія Д. Балабана 1 2 1 1 . Відправа Лопухина 1 2 1 1 .
Додаткові московські жалі 1 2 1 1 -2 . Посилка до гетьмана Портомоіна 1 2 1 2 , р оз
мови його з Виговським 15 квітня — 1213. Дальші московські жалі на Нечая 1 2 1 4 -
5. Додаткові накази Л опухину 1 2 1 6 -7 .
Українсько-московське порозуміння і московсько-польський розрив.
Осіння кампанія 1653 р. і Ж ванецьке замирення. Т. 9, кн. 1, ст. 609-
727.
Козаччина по молдавськім краху 6 0 9 -6 1 8 . Посольство Рєпніна 6 1 9 -6 4 1 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Московський уряд приймає Запорізьке військо під царський протекторат 6 4 2 -
6 5 0 . П охід короля на Україну 6 5 0 -6 5 8 . В кватирі й армії Хмельницького 6 5 9 -
6 6 5 . П охід польського війська 6 6 6 -6 9 2 . Жванецьке замирення 6 9 3 -7 1 6 . Н еяс
ності, утворені замиренням по українській стороні 7 1 7 -7 2 7 .
Українсько-молдавські відносини зимою 1652-53 pp. і весняний рейд.
Т. 9, кн. 1, ст. 487-497.
Перспективи польсько-української війни 4 8 7 -8 . лист гетьмана до короля,
мб. з січня — 4 8 7 , переговори Богдановича і тов. в Москві в грудні — 4 8 8 , січ
нева рада в Чигрині 4 8 7 -8 , кор. гетьман заповідає укр. гетьманові похід короля
4 8 9 . сенаторська нарада в Городні в цій справі 4 8 9 -9 0 . рахунки на велике ос
лаблення козаків від пошести і внутрішньої боротьби — оповідання Коховско-
го про тиранства Х м. 4 9 0 . Пляни превентивної війни, лютий 1 6 5 3 — 4 9 0 -1 , во
на відкладається на весну 4 9 1 , підрахунок сил 4 9 2 . Тимчасовий рейд на У краї
ну в березні — 4 9 2 -3 , вісті в Полісся і Поділля 4 9 3 , облога М анастирища 4 9 4 ,
Чарнєцкий і Богун 4 9 5 . мобілізація козацьких сил 4 9 6 . Поляки вступаються 4 9 7 .
Українсько-московські зносини (1 6 5 0 ). Т. 9, кн. 1, ст. 109-130.
Українсько-московські зносини — звідомлення московських посольств 1 0 9 -
11 0 , посольство Протасьєва 1 1 0 , пошукування за Акундіновим 1 1 0 -1 , розмови
гетьмана з Протасьєвим в повороті з молдавського п оходу 1 1 1 -2 . посольство Ун-
ковского 1 1 2 -3 , А кундінов в Чигрині — московські проби його струїти 11 3 ,
гетьман приймає Унковского — 2 2 жовт. н. с. — 1 1 4 , розмови 25 жовтня —
1 1 5, експозе укр. політики 1 1 6 , прохання видати Акундінова і гетьманська від
мова 1 1 7 -8 . Звідомлення А ре. С у ханова — посольство Хмельницького у мун-
тянського воєводи 119, лист патр. П аїсія до гетьмана 120, Арсеній у гетьмана
4 (1 4 ) листопада — 1 2 0 -1 , клопотання про видачу Акундінова 12 1 , гетьман
нарікає на політику царя 1 2 2 -3 , теорія спасенної неправди 124 , жадання від
царя категоричної відповіді 1 2 5 , закінчення справи Акундінова 126, вісті Ун
ковского і С уханова 1 2 7 , посольство Ракоція — Уйлакі 128, відносини до М ол
давії 1 29 і Порти 1 3 0 .
Українсько-московські розходж ен н я і польські залицяння (1 6 5 5 ). Т.
9, кн. 2, ст. 1074-1090.
Лист до гетьмана від Тишкевича 1 0 7 4 -5 , посольство від Ракоція — Ст. Люц
1 0 7 6 . Ситуація на польсько-українськім фронті в квітні — свідчення бранців і
посланців 1 0 7 6 -7 , посланці валаських повстанців у гетьмана 1 0 7 7 -8 , Москва не
пропускає Данила з Ш веції до гетьмана 1 0 7 8 , Данило добивається таки до геть
мана 1 0 7 9 . Ш ведський король виповідає війну Польщі 1 0 7 9 , посольство Бурлія
1 0 7 9 -8 0 , цар не перепускає його до Ш веції 1 0 8 0 -1 . Напруження на Білорусі
1 0 8 1 , Поклонський відступив від Москви 1 0 8 2 , його листи до козаків 1 0 8 2 -3 ,
листи від Радивила 1 0 8 3 , агітація Т еодосія Василевича 1 0 8 4 . Тривога в Москві
— цар домагається присилки митрополита 1 0 8 5 -6 , київські конференції з мит
рополитом 1 0 8 6 і рада в К орсуні 1 0 8 6 -7 , листи гетьмана і Виговського до Зо-
лотаренка 1 0 8 7 -8 . П рихід В. Б утурліна 1 0 8 8 , з ’їзд у Києві 1 0 8 8 -9 , армії сх о
дяться під Білою Ц ерквою 1 0 8 9 , похід на захід, 1 (1 1 ) липня — 1 0 9 0 .
Упадок К иєва (12-13 в .). Т. 2, ст. 126-253.
Загальні уваги — різні стадії в процесі упадку Києва 126; упадок П одні
пров’я 1 2 8 ; відокремлення і розклад земель 1 2 9 . Заповіт М ономаха 1 30 і його
виконання 1 3 1 ; розділ між М ономаховичами через справу київського столу 132;
переходи Переяслава з рук до рук 1 3 3 ; участь Ольговичів 1 3 4 і їх походи 135;
смерть Ярополка 13 6 ; страти М ономаховичів: Полоцьк і Н озгород 1 3 7 . Вячес
лав у Києві 1 3 8 і похід Всеволода Ольговича 1 3 9 . Політика Всеволода 140;
компроміс із Мстиславичами 1 41; галицькі походи 142 ; Всеволод віддає Київ
Ігорю 143; заграничні зв’язки 144; відносини київської громади до Всеволода
1 45. Смерть Всеволода 1 4 6 . Ігор і кияни 147. П охід Ізяслава Мстиславича 148;
Ізяслав у Києві 14 9 ; претензії Вячеслави 1 50. Виступ Ю рія 151; союзи князів
і участь заграничних держав 1 5 2 , участь земель 15 3 . Початок боротьби 15 4 ,
рух у Києві 1 5 5 , кияни забивають Ігоря 156; літературна обробка цього епі
зоду 15 7 . Справа Ростислава Ю ровича 158; перший похід Ю рія 1 59; перегово
ри під Переяславом 1 6 0 . Ю рій у Києві вперше 1 6 1 . Волинська війна 16 2 . Ізяс-
лав вертає до Києва 1 63; другий похід Ю рія 16 4 ; Ю рій у Києві вдруге 165;
похід Ізяслава 1 1 5 1 р. — 1 66; Ізяслав у Києві втретє 1 6 7 . Компроміс з Вячесла
вом 168; війна 1 1 5 1 р. — 1 6 9 , оборона Києва 1 7 0 і битва на Перепетовім полі
171; капітуляція Ю рія 1 7 2 і дальші даремні заходи його 1 7 3 . Галицькі походи
Ізяслава 1 74. його смерть 1 7 5 . Ростислав у Кшєві 1 7 6 і погром Мстиславичів
177. Ізяслав Давидович і Ю рій 178; половецька справа 179; смерть Ю рія 181.
Ізяслав Давидович вдруге у Києві 182; Іван Берладник і справа галицького столу
18 3 . Ростислав вдруге у Києві 18 4 . Останній похід Ізяслава Давидовича 185
і його смерть 1 8 6 . Відокремлення земель: Переяславської 187, Туровської і В о
линської 188 . Політичні відносини в 1 1 6 0 -х роках — 18 9 , половецька справа
190. Новий політичний центр на півночі 191; політика Андрія Ю ровича 19 2 .
Смерть Ростислава 193; Мстислав Ізяславич і інтриги князів 194; охоронні екс
педиції 195; конфлікт між князями 1 9 6 . П охід на Київ і погром 1 1 6 9 р. — 1 9 7 .
Ростиславичі і Андрій 19 8 , їх конфлікт 199 і другий похід Андрія на Київ 1 1 7 3
р. — 2 01; Ярослав Ізяславич 2 0 2 : смерть Андрія і упадок суздальського впливу
2 0 3 . Боротьба за Київ Ростиславичів і Ольговичів 2 04 ; пляни Святослава В се
володовича 2 0 5 ; компроміс Рюрика і Святослава Всеволодовича 2 0 6 . Відносини,
усталені компромісом 1180 р. — 2 0 7 . Політична ситуація в 118 0-х роках — 209;
половецька справа 2 10: боротьба з половцями в 1 1 8 0 -х pp. — 2 1 1 і 1 1 9 0 -х pp.
— 21 4 . Смерть Святослава 2 15; Рюрик у Києві 2 16: інтриґа Всеволода С у з
дальського 2 17: конфлікт Рюрика з Романом волинським 2 1 8 і Ольговичами
21 9 . Роман в Галичині 2 22; пляни Ольговичів 2 2 3 ; зміни в політичній ситуації
22 4 . П охід Романа на Київ 2 25; другий погром Києва 2 2 6 . Смерть Романа і б о
ротьба за його спадщину 2 2 9 ; успіхи Ольговичів 2 3 0 , боротьба за Київ 2 3 1 ,
компроміс з Рюриком 2 3 2 . Смерть Всеволода суздальського й інші зміни в по
літиці 2 33; війна 1 2 1 2 р. — 2 3 4 і ситуація по ній 2 3 5 . Мстислав Удатний і б о
ротьба за Галичину 2 3 6 . Перший прихід Монголів 2 4 0 , битва на Калці 2 4 1 .
Політична ситуація 1 2 3 0 -х pp. — 2 4 3 ; боротьба за Київ і Галич 245; кампанія
1 2 3 4 -5 р. — 2 47; зміни князів у Києві 2 4 8 . Другий прихід монголів 249; обло
га Києва 25 0 , похід на захід 2 5 1 , ситуація 1 2 4 0 -х pp. — 25 2; останні київські
князі 2 5 3 .
digitized by ukrbiblioteka.org
єнна практика 2 5 1 , устрій війська 2 5 2 , воєнне право 2 5 3 , зброя і машини 2 5 3 -4 ,
турніри 2 5 4 . Фінанси — доходи 2 5 5 , дань, полюддя 2 5 5 -6 , натуральні роботи
й обов язки 2 5 7 , оплати спеціяльні 2 5 7 -8 , княже господарство 2 5 8 -9 ; видатки
259.
Управа світська (14-17 ct.) . Т. 5, ст. 288-384.
Залишки староруської схеми 2 8 8 -3 0 6 . Перенесення польської адміністрацій-
ної схеми на Русь 3 0 7 -3 4 2 . Міська організація 3 4 2 -3 5 6 . Сільський устрій 3 5 6 -
384.
Утворення уніятської церкви (14-15 в .). Т. 5, ст. 508-618.
П роби унії в 1 4 -1 5 вв. — 5 0 8 -5 3 9 . Переведення унії і виділення уніятської
церкви 5 3 9 -6 1 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Чернігівщ ина і П ереяславщ ина (П ерегляд поодиноких зем ель). Т. 2,
ст. 312-358.
Сіверяни, їх територія 3 1 2 ; старі центри 3 1 3 , їх історія до Ярославового
поділу 3 1 4 ; відносини до Києва 3 1 5 . Радимичі і Вятичі 3 1 6 . Чернігівщина: її
відокремлення 3 1 7 , її територія 3 1 8 і границі 3 19 : Посеймя (П осем є) 3 2 0 . Зма
гання чернігівських князів 3 2 1 . боротьба за Київ 3 2 2 , емуляція з Суздалем 32 3 .
галицькі справи 3 2 4 . Дроблення Чернігівщини: поділ династії на лінії 3 2 5 . ,,ліс-
вичноє восхожденіє 3 2 6 ; чернігівські князівства 3 2 8 . Політична діяльність гро
мади: віче чернігівське 3 2 9 , стародубське 3 3 0 . Суспільно-культурне життя: р оз
вій дружинности і друж инної поезії 3 3 1 ; літературні пам’ятки 33 2 : церковне
життя 3 3 3 ; матеріяльна культура 3 3 4 . Важніші городи: Чернігів 3 3 5 , Любеч,
Гомій, С тародуб 3 3 6 , Новгород і П одесення 3 3 7 , Посеймя 3 3 7 . вятицькі горо
ди 3 3 8 . Переяславщина — її відокремлення 3 3 9 : політика землі 340; переяслав
ська династія 3 4 1 ; зверхня історія землі 3 4 2 . Територія Переяславщини 3 4 4 .
відносини до степових орд 3 4 5 , боротьба і колонізація 12 в. — 34 6 : турецькі
колонії 3 4 8 : походи в степ 3 4 9 ; ..У країна” 3 5 0 . Важніші городи: Переяслав 3 5 1 .
легенда про його засновання 3 5 2 , його околиця 3 5 4 , Альтський (Летч) манастир
3 5 5 , Остерський городок й інші городи 3 5 6 . Культурне життя 3 57 ; останки д р у
жинного епосу 3 5 8 .
digitized by ukrbiblioteka.org
Ш ляхта в українських зем лях Корони (14-17 в .). Т. 5, ст. 73-88.
Ш ляхта в українських землях Корони: Зформовання шляхетських прав в
Польщі 1 3 -1 4 в. — 7 3 , обов’язки шляхти в українських провінціях Польщі 74,
військова служ ба в наданнях Казіміра 7 5 , джерело цих о бов’язків 76, застере
ження надань Володислава Опольського 7 7 , ju s f e o d a le 78, надання Ягайла 79,
заставне володіння 8 1 , подібності з литовським володінням 82 . Змагання шляхти
руських земель до зрівняння з польськими землями 8 3 , привілей 1 4 2 5 р. — 8 3 -4 ,
привілей Єдлинський 8 5, надання польського права 1 4 3 5 р. — 86, останки не-
повноправности шляхти 87; шляхта белзька 88.
Ш ляхта неповноправна (в зем лях Корони. 14-17 в .). Т. 5, ст. 89-106.
Ш ляхта неповноправна 89 , дві категорії її 9 0 . Ш ляхта служебна в землях
коронних 9 1 -3 , звістки з Галичини про неї 9 4 , її змагання до повноправности
9 5 , конюші села Перемищини 9 5 -6 . С луж ебна шляхта на Поділлю — шляхта
барська 97 , її о бов’язки 9 8 , критерії її служебности 9 7 , шляхта Хмельницька 9 8 .
Непоправна служ ебна шляхта в в. кн. Литовськім — овруцька 9 9, остерська й
любецька 1 0 0 . Бояри і шляхта на землях панських — в в. кн. Литовськім: їх об о
в’язки 101 і залежність 102; в землях коронних: панства Ярославщини 10 3 , ін
ші звістки 1 0 4 , шляхта щебрешинська й шаргородська 1 0 6 .
Ш тук а (в українсько-руських зем лях 11-14 в ). Т. З, ст. 422-454.
Ш тук а — архітектура 4 2 2 : типи церковної будови 4 2 3 . будівельна техніка
4 2 5 , окраси церков 4 2 7 , руські майстри 4 2 8 ; ,,галицький” тип церков 4 2 8 , де
корація зверхня 4 2 9 і внутрішні 4 3 0 ; будови нецерковні 432 ; будівництво д е
рев’яне 4 3 3 . Різбярство 4 3 4 . Малярство: фрески — софійські церковні 4 3 5 і
світські 4 3 6 , фрески кирилівські 4 3 7 : малярство іконне 43 8 ; мініятюри 4 3 9 .
М озаїка 4 4 0 , мозаїки софійські 4 4 1 й михайлівські 4 4 2 . Емаль горожена — її
початки й техніка 4 4 3 , емальові образки 4 4 4 , дорогі оправи з емалями 4 4 5 ,
Мстиславова євангелія 4 4 6 , ковтки-мошонки 4 4 7 й інші емальовані декорації
4 4 7 -8 . Ю велірство — його мотиви: спіраль 4 4 8 , різьба 4 4 9 , філіґран і перлис
тий орнамент 4 5 0 , ковтки т. зв. київського типу 4 5 1 ; домашність виробів 4 5 2 .
М узика 4 5 2 , церковний спів 4 5 3 , свійська творчість 4 5 4 .
digitized by ukrbiblioteka.org
T H E L IST
C a nada Italia
A thabasca Roma
Edmonton N et he r la nd s
F ort W illiam s Leiden
F ruitland
H amilton Norway
H igh Prairie Oslo
Komamo
Lachine Spain
M ontreal M adrid
Sweden Jackson (T enn.)
Göteburg Jamaica
Jersey City
Turkey Kerrville
Istanbul Long Island City
USA Lorain
Los Angeles
Ann A rbor M ahw ah
A storia Metuchen
Babylon Minneapolis
Baltimore M onterey
Bayonne New Canaan
Beloit New Haven
Binghamton N ew ark
Bloomington New M arket
Boston New Y ork
Bronx Norman
Brooklyn N ortham pton
Buffalo N otre Dame
Cambridge O akdale
C arteret O rrtanna
Chester Passaic
Chicago Paterson
Cleveland Philadelphia
Clifton Pontiak
Cohoes Portland
Denver Poughkeepsie
D etroit Princeton
D uarte Richmond
Elizabeth Richmond Hill
Elmira Rochester
Foresthill Rossele
F ort W a y n e Scranton
FracKville Seattle
Gainesville Stamford
Gamden St. Paul
Glen Cove
St. Joseph
H artford
H enryton Syracuse
H udson T renton
Indianapolis Utica
Irvington W ashington
Jackson (M ich.) Youngstown
digitized by ukrbiblioteka.org
digitized by ukrbiblioteka.org
Γ. R
digitized by ukrbiblioteka.org
П О М І Ч Е Н І П О М И Л К И
digitized by ukrbiblioteka.org
digitized by ukrbiblioteka.org