МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ, ПОЛІТОЛОГІЇ, ПСИХОЛОГІЇ ТА ПРАВА

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Психологія»
на тему: «Типи темпераменту, їх психологічна характеристика»

Виконав:
Студент групи ІСТ-204

Перевірила:
кандидат психологічних наук,
доцент Бикова С.В.

Одеса – 2024 рік

 ЗМІСТ
Вступ....................................................................................................................................... 2
Психологічна характеристика типів темпераменту...............................................4
Класифікація К. Леонгарда............................................................................................. 8
Фізіологічні основи темпераменту...............................................................................9
Темперамент і стиль діяльності.................................................................................. 10
Фактори, що впливають на формування та розвиток індивідуального
стилю.....................................................................................................................................15
Темперамент і характер..................................................................................................16
Темперамент і спілкування...........................................................................................18
Висновок..............................................................................................................................19
Список використаної літератури:...............................................................................22
Вступ
“Одні рухливі, енергійні та емоційні, інші - повільні, спокійні та
розважливі, треті - стримані, потайливі та сумні. Одні й ті ж риси
особистості, наприклад, патріотизм, мають різну динаміку - від стихійних
поривів у тил ворога (героїзм Олександра Матросова) до багаторічної
методичної і ретельної діяльності в тилу ворога (Ріхард Зорге).
Узагальнена сукупність формальних і динамічних характеристик
називається темпераментом (від лат. temperamentum - співвідношення
частин).
“Історично поняття темпераменту було введено в науковий обіг
давньогрецьким лікарем Гіппократом, який жив у 4-5 столітті до нашої
ери. Гіппократ також запропонував назву для типу людської будови
(статури), яка пізніше була використана як сучасна назва для типу
темпераменту. Римський лікар Клавдій Гален перейняв вчення Гіппократа
про темперамент у другому столітті нашої ери і наповнив відповідні
концепції посиланнями на темперамент вже не як на фізичну конституцію,
а як на властивість душі.”
Темперамент проявляється у трьох сферах психічної діяльності:
особливості загальної активності, моторна сфера та емоційна сфера. Перші
ознаки темпераменту з'являються дуже рано в житті дитини, коли ще не
можна говорити про базову структуру особистості. Так, А.В. Лівін
показав, що новонароджені характеризуються загальним ступенем
активності (одні діти постійно рухаються, а інші спокійно лежать),
ступенем збудження (одні голосно кричать або плачуть, одні інтенсивно
висловлюють свої потреби, а інші поводяться тихо), новим стимулом
(іграшка або особа). Дані вказують на відмінності в яскравості реакцій на
нові стимули (іграшки, обличчя) і швидкості звикання (втрати інтересу) до
них. “Темперамент - це єдина і абсолютно природна риса особистості, і
причина, чому він вважається рисою особистості, полягає в тому, що
поведінка і дії, які виконує людина, залежать від темпераменту. Динамічні
особливості поведінки - це характеристики поведінки, які визначаються в
суто фізичних термінах і не підлягають моральній оцінці або ціннісній
оцінці.” До динамічних особливостей поведінки відносяться, наприклад,
притаманна людині енергія, яка пов'язана з працездатністю людини,
швидкість і темп рухів, загальний емоційний фон, а також легкість і
швидкість переходу від однієї поведінки до іншої. Не слід забувати, що
існують не тільки динамічні аспекти людської поведінки, але й такі, які
повинні і можуть оцінюватися з точки зору таких цінностей, як "добре -
погано", "морально - аморально", "чесно - нечесно". Такі оцінки не
підходять для характеристики темпераменту. Темперамент пов'язаний з
іншими аспектами особистості, такими як здібності, цінності, потреби і
характер людини. Єдина ситуація, в якій темперамент можна оцінити як
хороший чи поганий, - це коли тип темпераменту людини відповідає
динамічним вимогам конкретної діяльності”. [

https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/18831/1/%D0%9B
%D0%B5%D0%B ]
 Психологічна характеристика типів темпераменту
“Кожен тип темпераменту характеризується різним рівнем вираженості
окремих якостей та їх унікальними поєднаннями.
“Сангвінік. Характерною рисою людей з трьома негативними
темпераментами є високий рівень реактивності. Вони голосно сміються
навіть з найтривіальніших приводів або несамовито зляться через
найменші дрібниці. Емоції швидко переповнюють їх, вони сильні, але
нетривалі і можуть легко змінитися на протилежні. Радість може швидко
перетворитися на гнів і навпаки. Це відбувається через те, що нервова
система надзвичайно нестабільна. Тому емоції, інтереси, настрій і бажання
дуже мінливі. У колі друзів людина з синдромом Саньїн Хой завжди
активна, весела і життєрадісна. Їх настрій оптимістичний. Він
експресивний і діє вражаюче. Його настрій і ставлення до людей і подій
легко зрозуміти по обличчю. Він позитивно реагує на все, що привертає
його увагу.”
Знижена чутливість характеризується високим порогом чутливості. Тому
оптимістично налаштовані люди часто не здатні розпізнати або
відреагувати на слабкі подразники. Вони дуже активні, енергійні та
працьовиті. Їх цікавить все нове. Тому вони готові і здатні братися за нові
завдання, занурюватися в них з головою і виконувати багато роботи, якщо
завдання їм цікаве. Якщо він/вона втрачає інтерес, він/вона нудьгує і
залишає завдання незавершеним. Активність і реактивність збалансовані.
Врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування в корі
головного мозку сприяють утворенню і коливанню тимчасових нейронних
зв'язків. Тому людина з оптимістичним переходом може легко
адаптуватися до будь-якого нового середовища, заводити друзів,
спілкуватися з новими людьми, швидко розуміти нове і набувати нових
знань, навичок і вмінь. Енергійні, життєрадісні і товариські, люди
Сангвінік швидко привертають до себе увагу оточуючих і стають
організаторами різних цікавих заходів і лідерами різних компаній. У них
розвиваються відмінні організаторські здібності. Вони екстраверти. Їх
поведінка часто визначається зовнішніми впливами, а не внутрішніми
переживаннями.
“Холерик. Холерики дуже реактивні та активні, причому реактивність
переважає над активністю. У корі великих півкуль головного мозку
спостерігається дисбаланс між збуджувальними і гальмівними процесами,
і нервова система може давати збої на гальмівному боці. Підвищене
емоційне збудження і нестабільна поведінка проявляються в житті по-
різному. Для деяких людей ці якості реалізуються через надзвичайну
наполегливість та енергію у виконанні завдань. Для інших вони
призводять до набагато більш бурхливих наслідків, конфліктів,
нестриманості та агресії.”
Для холериків характерна циклічна робота. Вони можуть з усіх сил
працювати над завданням, енергійно долати труднощі на шляху до мети, а
потім різко перервати роботу. Це відбувається тоді, коли у них
закінчуються сили і вони перестають вірити у власні можливості. Це
результат розбалансованої нервової системи. Як і люди Сангвініка, вони
мають низьку чутливість і часто не помічають слабких подразників. Через
низьку гнучкість їм важко адаптуватися до нових умов життя і
спілкуватися з новими людьми. Вони постійно намагаються нав'язати
іншим власні ідеї, приймають оціночні рішення і нетерпимі до чужої
думки, що звужує коло спілкування.
Значна ригідність сприяє стабілізації інтересів і прагнень, підвищує
наполегливість у роботі. Водночас ригідність ускладнює переключення
уваги або переключення з одного виду діяльності на інший. Через
швидкий розумовий темп реакції на подразники у холериків швидкі, іноді
імпульсивні. Холерики - екстраверти. На їхню поведінку більше
впливають зовнішні обставини, ніж внутрішні переживання.
 “Флегматик. Флегматики менш чутливі та реактивні, більш активні.
Тому вони повільно реагують на подразники. Емоції виникають повільно,
але їх зовнішнє вираження характеризується значною інтенсивністю,
тривалістю і загальмованістю. Їх важко розсмішити або розсердити. Цей
тип емоційно стабільний. Завдяки врівноваженості і частковій інертності
нервових процесів він здатний зберігати спокій у будь-якій ситуації,
стримувати свої імпульси і завжди слідувати встановленому розпорядку
життя; за словами І. Павлова, флегматик - це спокійний і врівноважений,
завжди розважливий, впертий і цілеспрямований працівник. Їм властива
відмінна концентрація уваги і працездатність. Через низьку рухливість
нервових процесів вони мають повільну реакцію, їм важко переключати
увагу. Їм не вистачає впевненості в собі і високий рівень невпевненості,
що робить їх малорухомими і безініціативними. Продуктивність праці
висока при виконанні добре керованих (часто монотонних) завдань.”
Через свою ригідність мають проблеми з адаптацією до нових ситуацій.
Флегматики за своєю природою інтровертні і нетовариські. Їм важко
знайомитися з новими людьми і знаходити теми для спілкування. Зазвичай
вони мовчазні, мало говорять, мають слабку міміку і повільні рухи.
“Меланхолік. Цей тип темпераменту характеризується слабкістю
нервових процесів збудження і гальмування. Утворення умовних
рефлексів відбувається повільно і легко гальмується; за І. Павловим,
меланхолійний темперамент - це явно гальмівна нервова система.
Чутливість висока, оскільки поріг чутливості низький. Меланхоліки
надзвичайно вразливі, сором'язливі, легко ображаються через дрібні
приводи, плаксиві і замкнуті. Потрапляючи в нову обстановку, вони
розгублюються, не знають, як себе вести, червоніють і стають
некомунікабельними. Вони вкрай боязкі. Павлов називав меланхоліків
аутистичним типом і пояснював аутизм страхом перед новим оточенням.”
 “Аутизм - це хворобливий стан людської психіки, що характеризується
ослабленням зв'язку з реальністю, зосередженням на власних
переживаннях і створенням власного примарного світу.”
Почуття меланхоліка дуже стійкі і погано виражені. Це дуже тривожний
і нестабільний тип. Їм важко розпізнавати людей і вони мають дуже вузьке
коло друзів. Вони швидко виснажуються через високу чутливість нервової
системи. Як наслідок, меланхоліки непродуктивні і швидко втомлюються.
Однак, якщо оточення звичне і спокійне, а діяльність добре організована,
вони можуть впоратися зі складними завданнями. Особливо вони віддають
перевагу спокійній, монотонній роботі.
У чистому вигляді цей тип темпераменту зустрічається рідко. Більшість
людей мають поєднання різних типів темпераменту і тому часто
описуються як такі, що мають змішаний темперамент. Не існує хорошого
чи поганого темпераменту. Кожен темперамент має хороші та погані
сторони.”[https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/18831/1/%D0%9
B%D0%B5%D0%B ]
 Класифікація К. Леонгарда
“Класифікація темпераментів, запропонована І. Павловим, є лише однією
з найдосконаліших спроб вирішити цю складну проблему. Існують й інші
підходи. К. Леонгардт, наприклад, виділив чотири основні типи
темпераменту на основі порівняння типів акцентуацій: гіпертимний,
дистимічний, афективно-стійкий та афективно-відсторонений.
Гіпертимні типи характеризуються як активні, товариські, спонтанні та
життєрадісні.
“Люди з дистимічним (лат. dis - префікс з протилежним або негативним
значенням; грец. thymia - дух, настрій, емоція) темпераментом
характеризуються повільними рухами, пасивністю і зниженою вербальною
активністю.”
Емоційно нестійкі люди емоційно нестабільні, їхній настрій різко
коливається.
Емоційно-експресивні темпераменти характеризуються тим, що легко
захоплюються приємними подіями і впадають у відчай перед обличчям
сумних подій.
Запропонована класифікація темпераментів теоретично цікава. Водночас
недостатня чіткість і суперечливість характеристик кожного типу
ускладнюють її застосування на практиці.”
[https://soulbooks.com.ua/ua/p1619996492-aktsentuirovannye-lichnosti-

leongard.html ]
 Фізіологічні основи темпераменту
“Вивчаючи функціонування кори головного мозку, Павлов встановив, що
характеристики всіх темпераментів залежать від особливостей вищої
нервової діяльності людини. Він показав, що представники різних
темпераментів мають різні типологічні відмінності в силі, врівноваженості
і рухливості збудливих і гальмівних процесів в корі головного мозку.
“Сила нервових процесів - це здатність нейрона витримувати сильне
збудження і тривале гальмування, тобто витривалість і працездатність
нейрона. Сила нейронного процесу виражається відповідною реакцією на
сильний подразник. Сильні подразники викликають сильні збуджувальні
процеси в сильній нервовій системі, тоді як слабкі подразники викликають
слабкі збуджувальні та гальмівні процеси в слабкій нервовій системі.”
“Рівновага - це пропорційне співвідношення цих нейронних процесів.
Домінування збудження над гальмуванням відображається на швидкості
утворення умовних рефлексів і повільному їх зникненні. Домінування
гальмування над збудженням визначається повільністю утворення
умовного рефлексу і швидкістю його зникнення.”
“Рухливість нервового процесу - це здатність нервової системи швидко
змінювати процес збудження процесом гальмування або навпаки у
відповідь на вимоги умов зовнішнього середовища.”
Різні показники цих властивостей нервових процесів лягли в основу
визначення вищого типу нервової діяльності.”
[ https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/28917/ ]
 Темперамент і стиль діяльності
“Будь-яка діяльність висуває певні вимоги до психічних якостей людини.
Одні професії вимагають від виконавця великої уваги, інші - швидкої
реакції на мінливі обставини та гнучкості мислення. Ці вимоги не можуть
бути змінені довільно і об'єктивно обумовлені змістом діяльності.
Визначаючи динаміку діяльності, темперамент може по-різному
впливати на її продуктивність. У популярних професіях (наприклад,
будівельники, електрики, токарі, інженери) деякі темпераменти, необхідні
для успішної роботи, але слабо виражені у деяких працівників, можуть
бути компенсовані за рахунок розвитку інших темпераментів і необхідних
їм методів роботи.
У контексті конкретної професійної діяльності від типу темпераменту
залежить стратегія підготовки до роботи і динамічні аспекти її виконання,
але не успішність досягнення кінцевого результату. Дослідження
показали, що продуктивність праці ткаль з декількома ткацькими
верстатами не визначається безпосередньо такими якостями, як рухливість
або інертність. Так само сильна чи слабка нервова система мало впливає
на ефективність роботи водіїв автобусів. Таким чином, у популярних
професіях риси темпераменту впливають на продуктивність, але не
визначають її, оскільки деякі риси можуть бути компенсовані іншими
рисами.
У деяких професіях не можна успішно керувати, просто доповнюючи
одну рису іншою. Наприклад, у професіях, що працюють в умовах
надзвичайної небезпеки і великої відповідальності, таких як астронавти,
пілоти-випробувачі, обслуговуючий персонал аеропортів і оператори
швидкоплинних технічних процесів, психологічні вимоги дуже високі.
Висока тривожність, ригідність і повільний темп діяльності не можуть
бути компенсовані іншими характеристиками. Тому в таких випадках
особливості темпераменту визначають придатність до професії.
 Вибір професії здійснюється для того, щоб визначити, чи відповідають
особливості темпераменту професійним вимогам. Це спеціальна
процедура визначення професійної придатності, яка здійснюється на
основі психологічної діагностики особливостей темпераменту.
Найпоширенішим способом узгодження темпераменту з вимогами
діяльності є вироблення індивідуального стилю. Одні й ті ж результати
діяльності можуть бути досягнуті різними способами.
“Індивідуальний стиль діяльності - це особиста система прийомів і
способів поведінки, характерних для конкретної людини і придатних для
досягнення успішних результатів. Стиль діяльності людини не виникає
спонтанно, а розвивається поступово протягом життя. Іншими словами,
людина обирає і розвиває ті навички і форми поведінки, які найбільше
відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування
індивідуального стилю діяльності є інтерес до своєї роботи, свідоме і
творче ставлення до неї. Саме тому він найчастіше спостерігається у
творчих людей, майстрів своєї справи.”
Засвоєння власних темпераментних рис і формування індивідуального
стилю діяльності шляхом їх доповнення починається в дитинстві,
відбувається під впливом навчання і виховання і завершується в умовах
праці.
Спостереження за поведінкою людей показує, що вроджений
темперамент не завжди чітко виражений в їх діяльності, особливо в
соціальній поведінці. Культура накладає певні обмеження на соціальну
поведінку. В італійській культурі дозволено голосно розмовляти, робити
жваві жести і розмахувати руками під час спілкування, в той час як в
англійській це заборонено.
Культура, освіта і виховання, безсумнівно, мають певний вплив на прояв
темпераменту людини. В результаті, в динамічних характеристиках
соціальної поведінки людини, що спостерігаються ззовні, ми маємо справу
не з так званим чистим темпераментом, а з чимось іншим, відомим як
стиль діяльності індивіда. Стиль діяльності людини може бути описаний
незалежно або в порівнянні з її темпераментом. Самостійно стиль
діяльності людини можна описати наступним чином. Це стиль поведінки в
типових життєвих ситуаціях, які можна розділити на два типи: ситуації
діяльності та ситуації спілкування.
Визначення стилю активності особистості у порівнянні з темпераментом
виглядає дещо інакше. У цьому випадку під стилем діяльності розуміють
результат пристосування типу темпераменту індивіда до особливостей
його діяльності та спілкування з людьми, або до ситуацій, в яких вони
протікають. Чим стиль діяльності людини відрізняється від її
темпераменту і що він має спільного з темпераментом? Стиль діяльності
людини проявляється у всіх характеристиках її діяльності, тоді як
темперамент - лише в її динамічних характеристиках. Наприклад, стиль
діяльності проявляється в тому, як людина готується до виконання певної
діяльності, в тому, в якому порядку виконуються дії, що пов'язано з цією
діяльністю, як вона завершується і контролюється.
Все це не має нічого спільного з темпераментом. Індивідуальні способи
діяльності не є вродженими, хоча і залежать від особливостей нервової
системи людини, а в деяких випадках і від генотипу. Навіть якщо ми
знаємо вроджені особливості нервової системи людини, неможливо
передбачити її стиль діяльності. Стиль діяльності людини може
змінюватися протягом життя, але не її темперамент. Наприклад, якщо
людина обирає нову спеціальність або влаштовується на роботу, яка
вимагає іншого стилю діяльності, ніж той, який вона мала раніше, їй
доведеться змінити власний стиль діяльності, щоб здобути відповідну
спеціальність і не втратити роботу. Змінити темперамент людини
неможливо.
 “ Стиль діяльності індивіда - це насамперед зовнішня форма поведінки.
При цьому процеси, що відбуваються всередині людини, можуть не
збігатися з поведінкою, яка спостерігається ззовні. Іншими словами, між
динамікою внутрішньої активності, пов'язаної зі стилем діяльності
людини, і динамікою зовнішньої активності, в якій цей стиль діяльності
виражається, можуть існувати значні відмінності.”
Така ситуація не є специфічною для темпераменту. Зовнішня і
внутрішня активність, які характеризують темперамент, ідентичні за
своїми динамічними властивостями. Наприклад, якщо людина є
флегматиком або меланхоліком, то її зовнішня поведінка, психічні
процеси і психічний стан будуть мати такі ж флегматичні або
меланхолійні характеристики відповідно.
У той же час, темперамент і індивідуальний стиль діяльності людини
тісно пов'язані між собою. Цей взаємозв'язок проявляється наступним
чином. Стиль діяльності індивіда зазвичай відповідає його темпераменту
за своїми динамічними характеристиками. Однак така відповідність
спостерігається не завжди, і можуть бути розбіжності між динамічними
характеристиками темпераменту і стилем діяльності індивіда. Наприклад,
холоднокровна людина може бути змушена займатися діяльністю, яка
вимагає динамічних характеристик, характерних для трьох негативних
темпераментів. Справедливо і зворотне. Коли оптимістично налаштована
людина робить щось, вона змушена поводитися як холоднокровна. У цих
двох випадках людина, швидше за все, буде відчувати напругу і
дискомфорт, виконуючи відповідну роботу, швидко втомлюватиметься і
робитиме багато помилок. Якщо ж темперамент людини та її
індивідуальний стиль роботи збігаються, вона почуватиметься дуже
комфортно, отримуватиме задоволення від роботи та буде більш
продуктивною. З іншого боку, індивідуальні способи діяльності не можуть
бути повністю незалежними від темпераменту, і основний тип
темпераменту, притаманний людині, так чи інакше буде проявлятися в
індивідуальному способі діяльності. Пояснимо, що ми маємо на увазі,
пам'ятаючи, що більшість людей мають змішаний тип темпераменту і що
тип темпераменту людини умовно визначається домінуючими
характеристиками нервової системи. Коли ми говоримо про основні типи
темпераменту людини, то маємо на увазі саме ці. Саме цей тип
проявляється в індивідуальних стилях діяльності людини.”
[ https://studfile.net/preview/9906489/ ]
 Фактори, що впливають на формування та розвиток
індивідуального стилю

“На різні етапи життя на стиль діяльності людини впливає ціла низка
таких чинників. Стиль діяльності людини формується в перші роки життя
як під впливом діяльності, до якої залучена дитина, так і під впливом
спостережень та наслідування діяльності дорослих. Прагнучи наслідувати
значущих для них дорослих, діти наслідують дорослих, не замислюючись і
не піклуючись про те, чи відповідає їхній стиль діяльності їхньому
темпераменту. Однак з часом, завдяки накопиченню життєвого досвіду і
методу проб і помилок, діти починають співвідносити динамічні
характеристики свого стилю діяльності з особливостями свого
темпераменту. Зазвичай це відбувається в шкільні роки.
У дорослих людей особистісний стиль діяльності формується під
впливом професійної діяльності, особливо під впливом успіхів і невдач у
цій діяльності. Характеристики особистого стилю діяльності, які
призводять до успіху в роботі, відображаються і закріплюються в
особистому стилі діяльності, і навпаки, характеристики, які призводять до
невдач, з часом усуваються. Особистий стиль діяльності, що відповідає
темпераментним особливостям, зазвичай стає оптимальним у зрілому віці,
коли людина накопичила достатньо великий життєвий досвід і перед нею
постає завдання максимально оптимізувати свою діяльність і досягати
найкращих результатів з найменшими витратами енергії, зусиль і часу.”

https://stud.com.ua/38970/psihologiya/tipologiya_stiliv_profesiynoyi_diyalnosti
]
 Темперамент і характер
“Не існує такого поняття, як "добрий" чи "поганий" темперамент.
Темперамент надає індивідуальності поведінці людини, але жодним чином
не визначає її мотиви, поведінку, переконання чи моральні засади. У
книжці з психології описані надзвичайно захопливі життєві ситуації, які
розкривають певні поведінкові особливості представників різних
темпераментів.

Четверо друзів запізнюються до театру. Один з них, запальний,

намагається увійти до театру, щоб зайняти своє місце, і вступає в
суперечку з квитковим касиром. Він наполягає на тому, що в театрі йде
робочий час і що він нікому не заважатиме, і намагається відштовхнути
білетера з дороги, щоб зайняти своє місце. Невдовзі песиміст зрозумів, що
до партеру йому не потрапити, але простіше піднятися нагору, і побіг
сходами нагору.

Побачивши, що він не може потрапити всередину, холоднокровний

чоловік подумав: "Перша картина вистави не завжди цікава. Ходімо в
кафетерій і перечекаємо антракт". Меланхолік: "Мені завжди не щастить.
Я можу ходити до театру лише зрідка". І він пішов додому.

Люди проявляють однакові динамічні характеристики в різних

ситуаціях, але темперамент лише впливає на те, як особистість проявляє
себе. Наприклад, терпіння гарячої людини виражається в кипучій
активності, а терпіння флегматика - в глибокій зосередженості. Кожен
темперамент має позитивні та негативні сторони. Приклади цінних
характеристик темпераменту холерика: пристрасність, активність і
енергійність; сангвініка: рухливість, жвавість і реактивність; меланхоліка:
емоційна глибина і стабільність, висока чутливість; флегматика: спокій,
відсутність сексуальної імпульсивності. Однак не всі холерики енергійні і
не всі сангвініки чутливі. Ці якості необхідно розвивати в самій людині, а
темперамент лише полегшує або ускладнює це завдання.

Б.М. Теплов пише, що кожен темперамент несе в собі ризик розвитку

небажаних рис особистості. Холеричний темперамент призводить до
екстравагантності, грубості та постійної схильності до "вибуху".
Тріадичний темперамент може призвести до легковажності, розсіяності,
відсутності глибини і нестабільності. Меланхолічний темперамент
демонструє крайню замкнутість, схильність до повного занурення у власні
переживання і надзвичайну сором'язливість. Люди з флегматичним
темпераментом мляві, малорухливі та байдужі до подій навколо. Риси
темпераменту формуються в процесі життєдіяльності людини і багато в
чому визначають спрямованість її особистості. На основі кожного
темпераменту можна сформулювати цінні якості характеру.” [

https://studfile.net/preview/9906489/ ]
 Темперамент і спілкування
“Темперамент тісно пов'язаний з особливостями людського спілкування і
тому багато в чому визначає психологічну гармонію або дисгармонію
людей.
Відомий психолог В.С. Мерлін спеціально вивчав динамічні
характеристики людської психіки: "Уявіть собі дві річки. Одна - спокійна,
інша - швидка і гірська. Перша річка майже непомітна, рівна, водоносна,
без яскравих сплесків, бурхливих падінь, сліпучих стрибків. Друга -
навпаки. Річка бурхлива, і коли вода в ній б'ється об каміння, то гримить,
реве, каскадами, піниться... Щось подібне можна спостерігати і в динаміці
(особливості перебігу психічного життя різних людей)". Тут показано, що
і бурхливі, і спокійні ріки течуть окремо. Однак у звичайному
повсякденному житті, в сім'ї, на роботі, під час лекцій в інституті, в колі
друзів тощо різні "течії" психічного життя різних людей зливаються і
створюють хвилі, водоспади і вири емоцій у людських взаєминах. Тому
очевидно, наскільки важливо кожному з нас знати якості власного
темпераменту і темпераменту інших людей, враховувати слабкі і сильні
сторони один одного в процесі спілкування, взаємодії і взаємовідносин.
Конфлікти в міжособистісних стосунках часто виникають через те, що
ми не враховуємо свої і чужі темпераментні особливості, такі як
імпульсивність, повільність, дратівливість, вразливість і чутливість.”
[ https://studfile.net/preview/9906489/ ]
 Висновок
“Підсумовуючи тему "Типи темпераменту та їх психологічні
особливості", можна зрозуміти, що темперамент надає особливостей
поведінці людини, але не визначає її мотиви, поведінку, переконання чи
моральні засади.
Розглянувши значення терміну "темперамент", дамо йому визначення.
“Темперамент - це стійка психологічна характеристика, від якої залежить
поведінка людини і яка є особистісною характеристикою.
"Психофізіологічна" в даному випадку означає, що відповідна риса є не
тільки частиною психології, але й частиною фізіології людини. Іншими
словами, мова йде про індивідуальні особливості людини, які є
вродженими, а не набутими.”
“Темперамент є однією з суто вроджених рис характеру, і підставою
вважати його рисою характеру є той факт, що поведінка і вчинки людини
залежать від темпераменту. Динамічні риси поведінки - це риси поведінки,
які описуються в суто фізичних термінах і не підлягають моральній оцінці
або ціннісній оцінці. Динамічні риси поведінки - це, наприклад,
притаманна людині енергійність, її працездатність, швидкість і темп її
рухів, загальний емоційний фон, а також легкість і швидкість переходу від
одного руху до іншого. “
В ході нашої роботи ми дізналися, що існує чотири типи темпераменту:
1. трифлегматик - сильний, врівноважений і легкий у рухах; 2. флегматик
- сильний, врівноважений і легкий у рухах; 3. флегматик - сильний,
врівноважений і легкий у рухах
2. флегматик - сильний, врівноважений, малорухливий (інертний).
3. холерик - сильний, але неврівноважений, гальмівні процеси слабкі
порівняно зі збудженням.
4. меланхолік - слабкі процеси збудження і гальмування.
 Хоча багато чого в нашому розумінні темпераменту змінилося в 20
столітті, багато аспектів залишаються незмінними з тих пір, як це було
кілька століть тому. Що ж змінилося в нашому розумінні людського
темпераменту за останні десятиліття?
Перш за все, наука провела чітке розмежування між людським
темпераментом і особистістю. Сьогодні в більшості сучасних підручників
з психології, а тим більше в науці, темперамент і особистість
розглядаються окремо і трактуються як різні риси характеру людини.
По-друге, психологи навчилися не тільки описувати типи темпераменту,
але й діагностувати та оцінювати темперамент за допомогою створених
для цього спеціальних тестів.
По-третє, дослідження типів темпераменту великої кількості сучасних
людей показали, що типи темпераменту, які відповідають традиційному
опису, так звані чисті типи темпераменту, в житті зустрічаються досить
рідко. Такі випадки складають від 25% до 30% всіх випадків. Решта від
70% до 75% людей - це змішані типи темпераменту, коли одна і та ж
людина має якості, характерні для різних типів темпераменту. Крім того,
було встановлено, що близько 25% людей взагалі не можна віднести до
певного типу темпераменту через мінливу природу, притаманну різним
типам темпераменту.
Таким чином, багатовікова, здавалося б, непорушна класифікація типів
темпераменту виявилася не повністю відповідною дійсності і не повністю
підтвердженою емпіричними і статистичними дослідженнями.
По-четверте, з'ясувалося, що одна і та ж людина може проявляти різні
типи темпераменту в різний час, що залежить від того, чим вона
займається в цей час. Наприклад, одна і та ж людина може бути
холоднокровною у спілкуванні з людьми і песимістичною на роботі
одночасно. Інший поширений випадок - людина може бути флегматиком
на роботі і проявляти меланхолійний темперамент у спілкуванні з людьми.
Нарешті, старі уявлення про органічну основу темпераменту зазнали
значних змін.
Дослідження психологів показують, що люди з різними темпераментами
можуть досягти однаково високого рівня успіху в роботі, але шляхи,
якими вони його досягають, відрізняються. Темперамент не має нічого
спільного з талантом або природними здібностями. Деякі з найвидатніших
людей є чудовими представниками всіх чотирьох типів темпераменту.”
 Список використаної літератури:
1. Темперамент людини: опис, характеристика, типи. (2021).
https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/18831/1/%D0%9B
%D0%B5%D0%B
2. Головач, О. В., & Самойлюк, І. А. (2021). Темперамент і особистість:
сучасний погляд.
https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/18831/1/%D0%9B
%D0%B5%D
3. Тарасова, Р. В., & Охріменко, О. О. (2019). Вплив типів
темпераменту на емоційну стійкість особистості.
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/47665
4. Мельник, О. О., & Григораш, І. М. (2020). Психологічні особливості
типів темпераменту в умовах професійної діяльності.
https://pidru4niki.com/14140113/psihologiya/psihologichna_harakteristika_tipi
v_temperam
5. https://studfile.net/