Мова персонажів Омелько Карпо Мотря Лаврін Мелашка Маруся

,,Утри передніше
В гурті каша їсться, ,, Оце вигадала таке, віскривог носа та
а гуща дітей не що й купи не тоді підеш у Хоч між дровами, аби з
Прислів’я і приказки розгонить; держиться,, волость,, чорними бровами
здорові загорілі мовчазний та синтементальна,
жилаві руки замкнутий, але бруклива, ,, з перцем,, , людяна, після
густі дрібні зморшки одружившись починає ,,Куслива, як муха в тендітний, балакучий, одруження,,навчилась
епітети сухорляве й бліде відвертіше виявляти Спасівку,, привітній , веселий показувати зуби,,. жорстока, егоїстка, гостра на язик.
лице свій норов
Шумить Діброва на горі,
та тільки жалю мені
пісенна творчість завдає ,, розпустила на всю хату мед своїм язиком,,

казка
,,О, стонадцять чортів
,,Якого це бісового ,,Та відчепись їх вам з Мелашкою
замовляння батька ви стоїте,, нечистій матері,, разом!,, ,,Бий тебе сила Божа!,,
,,Червоний перець у
горілці дражнив його, ,,Карпе! Чого це ти
наче цяцька малу ,,Карпо стояв блідий ,,Я на тебе робила, як витріщив очі на яблуню, ,, То ти мене вчиш, як
порівняння дитину,, як смерть,, на пана панщину,, наче на нові ворота?,, малу дитину?,, ,,Твої діти такі зміюки,як і ти,,
,,виплакала всі сльози,
,,Іди та й лайся про ,,Лаврін кричав, що візьме що зібрались за вусі
мене, хоч до самого ,,Ти- зміюка люта, а не сокиру, та й зрубає жнива і полила ними
гіперболи вечора!,, свекруха,, грушу,, матерін садок,, ,,Виколола, проклята зміюка, мені око!,,

метафори ,, в хаті гризла Мелашка свекруху,,

,, вони разом
верещали, гвалтували,
синоніми лаялись,, ,,вони разом верещали, гвалтували, лаялись,,