Геометричні парадокси в просторі

1) Парадокс Банаха-Тарского: Цей парадокс висловлює ідею, що можна розділити

кулю на обмежену кількість неперетинних частин та використати їх для створення двох
таких самих куль, як початкова. Це показує, як в деяких випадках математичні моделі
можуть протирічити нашому здоровому глузду.

2) Парадокс узбережжя: Парадокс узбережжя виникає при вимірюванні довжини

узбережжя. За збільшенням деталізації вимірювання (наприклад, враховуючи бухти та
затоки), довжина збільшується. При нескінченно малих вимірах довжина узбережжя стає
нескінченною. Це підкреслює складність визначення довжини для криволінійних
об'єктів і може викликати парадоксальні результати при точних вимірюваннях, тобто
периметр континенту не може бути коректно визначеним.

3) Парадокс зникнення клітини — це ситуація, коли послідовне видалення клітин з

об'єкта призводить до його повного зникнення. Наприклад, якщо ми видаляємо
половину відстані між двома об'єктами кожен раз, це може призвести до того, що вони
ніколи не досягнуть один одного. Це парадокс демонструє складність розуміння
неперервних процесів та може порушити інтуїтивне розуміння зближення чи зникнення
об'єктів.

4) Квадрату́ ра кру́ га Та́ рського — задача про рівноскладеність круга й рівновеликого

квадрата. Чи можливо розрізати круг на скінченну кількість частин і зібрати з
них квадрат такої ж площі? Або, формальніше, чи можливо розбити круг на скінченну
кількість підмножин, які попарно не перетинаються, і пересунути їх так, щоб отримати
квадрат такої ж площі, у якому підмножини теж не перетинаються? Задачу сформулював
1925 року польсько-американський логік і математик Альфред Тарський.Можливість
такого розбиття довів угорський математик Міклош Лацкович 1990 року. Доведення
спирається на аксіому вибору. Знайдене розбиття складається приблизно з 10 50 частин,
які є невимірними множинами і межі яких не є жордановими кривими. Для пересування
частин досить застосовуват тільки паралельне перенесення, без поворотів чи відбиттів.