Семінар №3 МЕВ

Тема 5: міжнародна торгівля послугами

1. Особливості міжнародної торгівлі послугами
Послуги — товар специфічний. їх особливість як товару полягає в:
— невидимості;
— нерозривності процесу виробництва і реалізації;
— розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її споживання;
— як правило, неможливості накопичення, зберігання і транспортування;
— невідчутності на дотик;
— високому ступені індивідуалізації залежно від вимог споживача;
— територіальній розрізненості їх виробника та споживача;
— отриманні мультиплікаційного ефекту.

У зв'язку з цим, міжнародна торгівля послугами порівняно з торгівлею товарами має такі особливості:

— торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

— її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього
законодавства;
— велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та наукомісткості товарів;
— значно більша захищеність державою виробництва і реалізації послуг, ніж сфери матеріального
виробництва і торгівлі;
— послуги, що надходять в особисте споживання (туризм, освіта, культура тощо), не можуть бути задіяні у
господарському обороті.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості

торгівлі окремими послугами.
Угоди купівлі-продажу послуг туризму здійснюються на туристичному ринку. Причому угода може бути
складена без прямого залучення продавця і покупця послуги туризму, а з допомогою телефонного дзвінка,
телеграми, факсу тощо. Тобто туристичний ринок не обмежений специфічним місцем чи географічною зоною.
На туристичному ринку зустрічається попит послуг туризму з боку туристів та пропозиція на послуги туризму з
боку туристичної фірми.
Необхідними складовими пропозиції на ринку послуг туризму є: наявність виробників послуг —
туристичних фірм, які працюють для задоволення потреб туристів і отримують прибуток; розвинута туристична
індустрія — готелі та інші місця розміщення туристів, засоби транспорту, об'єкти громадського харчування,
організації з екскурсійних послуг та турагентської діяльності тощо; туристичні ресурси — природні, історичні,
соціально-культурні об'єкти а також інші об'єкти, що можуть зацікавити туристів.
В організації та реалізації туристичних послуг беруть участь туроператори та турагенти. Туроператор — це
фірма (організація) або індивідуальний підприємець, які розробляють туристичні маршрути, забезпечують їх
функціонування, організовують рекламу, встановлюють ціни на тури турагентам для випуску путівок та їх
Реалізацію. Турагент — це фірма або індивідуальний підприємець які купують тури (комплекс послуг з
розміщення, перевезення, екскурсійні послуги, харчування туристів тощо) за туристичними маршрутами,
розробленими туроператором, випускають путівки та реалізують їх. Туристична путівка є документом, що
підтверджує факт передачі туристу туристичного продукту (право на тур). Документом, який встановлює право
туриста на послуги, що входять у тур та підтверджує факт їх надання, є ваучер. Послуги, що не вказані у
ваучері, оплачуються туристом окремо (як правило, готівкою).
Реалізація туристичного продукту здійснюється за складеною у письмовій формі угодою.

Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами базується на контракті між замовником та

зарубіжною інжиніринговою фірмою. Контракт містить низку специфічних зобов'язань та умов, серед яких:
перелік зобов'язань та робіт з термінами їх виконання; строки і графіки виконання робіт; чисельність персоналу
інжинірингової фірми для виконання роботи на місці та умови його проживання; особливі умови та ступінь
відповідальності сторін за порушення зобов'язань; умови переведення частки робіт за контрактом на субпідряд;
оплата навчання персоналу.
 Купівля та продаж міжнародних транспортних послуг здійснюється на міжнародних транспортних ринках.
Умови надання транспортних послуг та їх вартість визначає перевізник або визначаються на переговорах.
Транспортні витрати охоплюють усі витрати на перевезення вантажу (товару) від продавця до покупця і містять
вартість фрахту, страхування, завантаження та розвантаження, упакування та розпакування, інші супутні
витрати. Відносини продавців і покупців з перевізником регламентуються укладеними між ними угодами,
умови яких залежать насамперед від виду транспорту. Договір на перевезення вантажів морськими чартерними
(трам-повими) рейсами укладаються у вигляді чартеру, а на перевезення морськими лінійними рейсами — у
вигляді коносамента. Договори на перевезення літаками, залізничним та автомобільним транспортом
оформляються відповідними накладними на перевезення.

2. Види послуг та їхня специфіка

Основні компоненти послуг включають:
 транспортні послуги;
 поїздки;
 послуги зв‘язку;
 будівельні послуги;
 страхові послуги;
 фінансові послуги;
 комп‘ютерні та інформаційні послуги;
 роялті та ліцензійні платежі;
 інші ділові послуги;
 послуги приватним особам та послуги в сфері культури та відпочинку;
 державні послуги, не віднесені до інших категорій.
До транспортних послуг відносяться всі види транспортного обслуговування, що здійснюється
резидентами однієї країни для резидентів іншої країни, які включають пасажирські перевезення, вантажні
перевезення (фрахт), оренду (для перевезень за договором чи чартерних перевезень) транспортних засобів
разом з екіпажем, а також пов‘язані з цим супутні та допоміжні послуги. При цьому з категорії транспортних
пологу виключають деякі види суміжної діяльності: страхування зовнішньоторгових вантажів (які входить в
страхові послуги), товари, що придбані в портах транспортними підприємствами-нерезидентами, та ремонт
транспортного обслуговування (які враховуються як товари, а не послуги); ремонт залізничних шляхів,
конструкцій та споруд в морських портах та аеропортах (який включається в будівельні послуги); та оренда
чи чартер транспортних засобів без екіпажу (яка включається в операційний лізинг).
Поїздки як компонент відрізняються від більшості інших міжнародних послуг тим, що їх характерною
особливістю як функціональної категорії є орієнтація на споживача, в той час як інші послуги в
більшості класифікуються за видом продукту. Фактично в компонент поїздки включаються витрати по
широкому діапазону послуг та товарів.
Послуги зв‘язку включають два під компоненти – поштове обслуговування та службу кур‘єрського
зв‘язку; та послуги в галузі телекомунікацій. Стаття “поштове обслуговування та службу кур‘єрського
зв‘язку” включає збір, транспортування та доставку листів, газет, періодичних видань, брошур та інших
друкованих видань, посилок та бандеролей, а також послуги поштових відділень зв‘язку чи оренду
абонементних поштових ящиків. Стаття “послуги в галузі телекомунікацій” охоплює передачу звуку, зображень
та інших інформаційних потоків за допомогою телефону, телексу, телеграфу, радіо– та телевізійного віщання,
супутникового зв‘язку, електронної пошти, факсимільного зв‘язку і т.ін., в тому числі обслуговування
комерційних інформаційних мереж, проведення телеконференцій та здійснення допоміжних послуг. Не
включаються послуги з наладки обладнання телефонних мереж (включені в статтю будівельні послуги) та
послуги із створенні баз даних та супутні комп‘ютерні послуги з забезпечення доступу до даних та їх обробки,
які надаються з використанням серверів баз даних (включені в статтю комп‘ютерні та інформаційні послуги).
Будівельні послуги включають спорудження будівельних об‘єктів та монтаж обладнання, які виконуються
працівниками підприємства за межами економічної території, на якій воно знаходиться. Рекомендується
проводити розбивку цієї статті на будівництво за кордоном та будівництво в країні ведення обліку. Така
розбивка дозволяє реєструвати на валовій основі як надані будівельні послуги, так і товари та послуги, придбані
в приймаючій країні нерезидентами-постачальниками послуг. Таким чином, під компонент будівництво за
кордоном включає будівельні послуги, надані нерезидентам підприємствами-резидентами країни, що веде
статистику (кредит), а також товари чи послуги придбані цими підприємствами в приймаючій країні (дебет).
Страхові послуги включають здійснення страховими компаніями-резидентами різних видів страхування
для нерезидентів, і навпаки. Такі послуги обчислюються чи оцінюються на основі плати за послуги, що
включається в загальну суму отриманих страхових премій, а не за загальною сумою страхових премій.
Фінансові послуги включають посередницькі та допоміжні послуги, за виключенням послуг підприємств з
страхування життя та пенсійних фондів (які включаються в страхування життя та пенсійне забезпечення), а
також страхові послуги, які здійснюються між резидентами та нерезидентами. Такі послуги можуть надаватись
банками, фондовими біржами, факторинговими компаніями, підприємствами-емітентами кредитних карток та
іншими підприємствами. В цю статтю входять послуги, що надаються в зв‘язку із здійсненням операцій з
фінансовими інструментами, а також інші послуги, пов‘язані з фінансовою діяльністю, такою як
консультування, хранение цінних паперів та управління активами підприємств.
Комп‘ютерні та інформаційні послуги поділяються на 3 підкомпонента: комп‘ютерні послуги, послуги
інформаційних агентств та інші послуги з надання інформації. “Комп‘ютерні послуги” охоплюють послуги,
пов‘язані з апаратним та програмним забезпеченням, та послуги з обробки даних. Вони включають послуги
технічного консультування та впровадження апаратних та програмних засобів; послуги технічного
обслуговування і ремонту комп‘ютерів та периферійного обладнання; послуги з ліквідації аварійних збоїв,
сервісне обслуговування та допомога в питаннях, пов‘язаних з використанням комп‘ютерних ресурсів, тощо.
“Послуги інформаційних агентств” включають забезпечення засобів масової інформації новинами,
фотографічними матеріалами та тематичними статтями. “Інші послуги з надання інформації” включають
послуги, пов‘язані з базами даних, - створення, зберігання та розповсюдження даних та баз даних (в тому числі
абонентські книги та списки адрес) як в інтерактивному режимі, так і на магнітних, оптичних чи друкованих
носіях; та портали пошуку web-сторінок (послуги пошуку адрес Інтернету для клієнтів, які зробили запит за
ключовим словом). Також вони включають пряму, не колективну підписку на газети та журнали з
використанням пошти, електронних каналів передачі інформації чи інших засобів.
Роялті та ліцензійні платежі поділяються на 2 підкомпонента: права в системі “Франчайз” і аналогічні
права; та інші роялті і ліцензійні платежі. Перший включає міжнародні платежі та надходження у вигляді
зборів за використання прав “франчайз” та роялті, що сплачуються за використання зареєстрованих
торгових марок. “Інші роялті та ліцензійні платежі” включають міжнародні платежі та надходження за
використання на законних основах невиробленими, не фінансовими активами нематеріального характеру та
правами власності (такими як патенти, авторські права, технологічні процеси та конструкторські розробки)
та використання, на сонові ліцензійних угод, вироблених оригіналів та прототипів (таких як рукописи,
комп‘ютерні програми, кінематографічні твори та звукові записи). При цьому не включаються платежі та
надходження від прямого придбання чи продажу цих активів та прав (вони реєструються в КПБ на рахунку
операцій з капіталом, а не як послуги), а також права на прокат аудіовізуальних продуктів, які діють протягом
обмеженого періоду часу чи в обмеженому районі (які відносяться до статті “створення аудіовізуальних
програм та пов‘язані з ними послуги”).
Інші ділові послуги включають перепродаж за кордоном та інші зовнішньоторгові послуги, операційний
лізинг, різні ділові, професійні та технічні послуги (в тому числі юридичні, бухгалтерські, консультаційні, в
галузі зв‘язків з громадськістю), послуги в галузі архітектури, інженерні та інші технічні послуги, послуги в
галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин та обробки продукції на місцях (в тому числі
обробка відходів та очистка навколишнього середовища), інші ділові послуги.
Державні послуги, не віднесені до інших категорій включають всі інші зовнішньоекономічні операції з
надання послуг держаними установами (в тому числі міжнародними організаціями), які не ввійшли в склад
жодного з перелічених вище компонентів. Вони включають всі зовнішньоекономічні операції (з товарами та
послугами) посольств, консульств, воєнних представництв та оборонних організацій, які здійснюються
резидентами країни, в якій знаходяться ці посольства, консульства, воєнні представництва та оборонні
організації, а також з іншими країнами світу. Не враховуються їх операції з резидентами тієї країни, інтереси
яких представляють посольства, консульства, воєнні представництва та оборонні організації, а також торгові
операції, які здійснюються господарськими підрозділами, поштовими відділеннями на території цих посольств
та консульств

3. Cпособи постачання послуг

Транскордонне постачання (постачення послуг з однієї країни до іншої). До цієї категорії належать
поставки послуг фізичним і юридичним особам однієї країни з іншої. З цією метою можуть бути використані
міжнародний транспорт, телекомунікації, пошта. Нерідко певні послуги можуть міститися в експортованих
виробах (комп'ютерних дискетах, дисках, інженерних кресленнях та ін.
Споживання за кордоном (постачання послуги на території однієї країни споживачеві з іншої країни).
Йдеться, наприклад, про послуги з ремонту суден однієї країни на території іншої або надання медичної
допомоги громадянинові однієї країни у лікарні іншої
Комерційна присутність (постачання послуг з однієї країни завдяки комерційній присутності на території
будь-якої іншої країни). За такого способу поставки послуга надається на території країни через представництво
або відділення іноземної фірмипостачальника. Наприклад, банківська послуга може бути надана через
відділення або філію іноземного банку
Присутність фізичних осіб - постачання послуги завдяки присутності фізичних осіб країни-постачальника
на території будь-якої іншої країни. Цей спосіб передбачає фактичне пересування осіб через державний кордон.
Наприклад, іноземний консультант може приїздити до країни для надання консультаційних послуг або деякі
службовці фірми можуть бути відряджені до іншої країни для надання послуги, яка входить до сфери її
діяльності (консультування щодо встановлення, налагодження роботи, техогляду, ремонту придбаних на фірмі
техніки, устаткування. Наприклад, гастролі театрів, артистів, лекції професорів університетів, послуги
архітекторів, юристів, подорожування іноземного консультанта до країни для надання консультаційних послуг)
Загальна кількість послуг, якими торгують останніми двома способами (Комерційна присутність та
Присутність фізичних осіб) , значно вища від тих, котрими торгують у випадку застосування перших двох
(Транскордонне постачання, Споживання за кордоном) . Однак новітні досягнення комунікаційних
технологій і розвиток електронної торгівлі створюють дедалі більше можливостей для компаній надавати
послуги в режимі транскордонного переміщення, не створюючи комерційної присутності в країні-імпортері
Можливі випадки, коли для надання послуги може використовуватись не лише один спосіб постачання.
Наприклад, певна консультаційна послуга може бути надана засобами телекомунікації і безпосередньо
присутніми фізичними особами.

4. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. В основі вартості лежать затрати на виробництво та
реалізацію продукції з врахуванням чистого доходу та платежів до бюджету. Із зміною вартості, як правило,
змінюються і ціни на товари. В міжнародній торгівлі використовуються світові ціни – виступають як ціни, що
їх узгоджують між собою найбільші продавці та покупці, або як ціни основних світових торгових центрів.
Процес ціноутворення на світовому ринку можна дослідити в результаті аналізу експортних цін. Прийнято
розрізняти початкові ціни і ціни проникнення.
Початкові ціни - це ціни, що встановлюються при першому входженні на ринок. Вони можуть бути
високими у випадку, коли на ринок надходить новий удосконалений продукт і дещо нижчими, якщо на цьому
ринку вже є товари, які пропонує експортер. В першому випадку початкову ціну визначає сам експортер, в
другому - вона формується в умовах конкуренції на ринку.
Ціни проникнення - становлять собою низькі ціни, що їх встановлюють експортери заради перехоплення
масового споживача в надії, що втрати на знижені ціни будуть компенсовані виручкою від збільшення обсягу
продажу та відповідного зниження виробничих витрат і вартості маркетингу.
Світові ціни ділять на дві групи:
- ціни на продукцію обробної промисловості
ціни на сировину.
В ролі світових цін на продукцію обробної промисловості виступають, як правило, експортні ціни великих
фірм, які виробляють та експортують значну частину продукції галузі. При цьому базою експортних цін
служать ціни на внутрішньому ринку.
Ціни на сировину, до якої, згідно з класифікацією статистичного бюро ООН, відносяться енергоресурси,
мінеральна сировина, сільськогосподарські продукти, добриво, кольорові метали, залежать не від величини
внутрішніх затрат, а від таких факторів як:
 співвідношення між попитом і пропозицією на ринку сировинних товарів;
 поєднання цін основних виробників - експортерів і біржових
 котирувань в ролі світових цін для значної частини сировинних товарів;
 регулювання цін окремими державами чи їх групами, які є головними експортерами (країни ОПЕК);
 панування монополій, які продають свої товари за монопольно високими цінами, а купують - за
монопольно низькими;
 інфляція, оскільки очікування примушує виробників закуповувати сировину та обладнання з
врахуванням того, що в майбутньому за них треба буде платити більше. Вартісні показники розраховуються, як
правило, в національній валюті і переводяться в долари США з метою міжнародного співставлення. Щоправда,
є країни, передусім країни з високим рівнем інфляції, які розрахунки експорту та імпорту здійснюють відразу в
доларах США.
Оскільки основна частка товарів у міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, то за основу
(базу) розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем. З метою міжнародного
співставлення експорт розраховується у світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ (від
англійської абревіатури (FOB -free on board), що означає "вільно на борту", а імпорт - на базі цін СІФ (від
англійської абревіатури CIF - cost, insurance, freight), що означає "вартість, страхування і фрахт". Згідно з
загальноприйнятими правилами тлумачення міжнародних комерційних термінів експортна ціна ФОБ
передбачає включення в ціну товару витрат на доставку товару в порт і вантаження його на судно, а імпортна
ціна СІФ передбачає включення у ціну товару витрат на доставку товару в порт, вантаження його на судно,
купівлю страховки, оплату фрахту та інших зборів. Експорт на умовах ФОБ, в свою чергу, може виступати в
різноманітних варіантах в залежності від того, в якій мірі розподіляється між продавцем та покупцем
відповідальність за доставку товарів і транспортні витрати:
 експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пункту відправлення. За цих умов експортер забезпечує
вантаження товару у залізничні вагони, вантажні автомобілі або інші транспортні засоби і несе
відповідальність за збереження товару лише до завантаження його на транспортний засіб. За переміщення
товару від пункту відправлення відповідальність бере на себе покупець, сплачуючи всі транспортні витрати і
експортні податки та послуги;
 експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пункту відправлення з попередньою оплатою вартості
перевезень до пункту призначення. За таких умов ціна включає вартість перевезень, і покупець не несе витрат
на транспортування товару від пункту відправлення до пункту призначення;
 експорт на умовах франко-вагон із зазначенням пункту відправлення з включенням в ціну вартості
перевезень без оплати її експортером. Цей варіант відрізняється від попереднього тим, що експортер зменшує
ціну товару на суму транспортних витрат, які будуть сплачені покупцем при одержанні товару;
 експорт на умовах домовленості між експортером та імпортером про те, що експортна ціна включає
вартість перевезення товару до пункту призначення. Тоді експортер сплачує витрати транспортування, а
покупець несе відповідальність за пересування товару від пункту відправлення і сплачує всі податки, збори і
вартість послуг;
 експорт на умовах, коли ціна включає всі витрати експортера по транспортуванню товару до місця
перебування транспортного засобу покупця і вартість завантаження товару на нього;
 експорт на умовах франко-пункт призначення в країні імпортера. За таких умов ціна включає вартість
товару в пункті відправлення і всі транспортні витрати на доставку товару у визначений партнерами пункт
призначення в країні покупця, а також експортні податки, збори та інші витрати. Всі ці витрати сплачує
продавець. В результаті відмінностей в базах розрахунків сукупна вартість світового експорту буде завжди
менша вартості світового імпорту на величину, яка приблизно дорівнює сумі витрат на страхування товару,
його перевезення та інші портові збори.
В практиці міжнародних торгових відносин трапляються випадки, коли в експорт і імпорт включають не
тільки міжнародне переміщення товарів, а й переміщення факторів виробництва. Скажімо, поставка в Україну
обладнання для підприємства, що належить німецькій фірмі, може розглядатися і як імпорт товарів, і як імпорт
капіталу. Участь українських спеціалістів в експлуатації металургійного комбінату в Індії може вважатися
експортом товару (послуги по технічному обслуговуванню) або експортом робочої сили.
Деяку особливість має ціноутворення транснаціональних корпорацій. В них розрізняють два види цін:
зовнішні міжнародні ціни і внутрішні міжнародні ціни.
Зовнішні міжнародні ціни (ціни міжнародних корпорацій) - це ціни, за якими корпорації реалізують свої
товари на міжнародному ринку.
Внутрішні міжнародні ціни (трансфертні ціни) - це ціни, за якими здійснюється обмін товарами і послугами
між материнською компанією та її закордонними філіалами, а також між філіалами. При встановленні
трансфертних цін фірма ставить перед собою мету забезпечити конкурентоздатність продукції на ринках. А
тому прагне діяти в тих країнах, в яких більш низькі податки і тарифи.
В більшості країн держава активно втручається у процес ціноутворення щодо товарів і послуг, які
реалізуються на зовнішньому ринку. Вплив держави на ціни здійснюється через фінансування науково-
дослідних робіт, бюджетне фінансування експорту, а також за допомогою відповідної митної політики. З метою
зниження експортних цін і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів уряди надають своїм
експортерам субсидії (своєрідну доплату до експортної виручки), якщо внутрішні ціни вищі експортних. Крім
того, уряди можуть опосередковано впливати на експортні ціни через систему оподаткування експортних
товарів, знижуючи або навіть відмінюючи податки на товари і сировину, з якої вони виробляються. Бюджетні
фінансування експорту дають можливість фірмам в окремих випадках застосовувати демпінгові ціни, які
можуть бути нижчі собівартості. За таких умов фірми-експортери покривають свої збитки за рахунок прямих чи
опосередкованих доплат з боку держави. Продаж товарів за низькими цінами дає можливість фірмам усунути з
ринку своїх конкурентів і зберегти на ньому своє панування.
На ціноутворення у міжнародній економіці поряд з національними державними структурами
впливають організації міжнародного співробітництва й інтеграції. Серед них найбільший вплив роблять
ЄС, МВФ, Світовий банк, а також сімка найбільш розвинених країн. Певний вплив на міжнародне ринкове
ціноутворення роблять різноманітні асоціації вільної торгівлі, митні союзи, вільні економічні зони та інші
регіональні об'єднання.

Тема 6: Міжнародна торгівля послугами (продовження)

 1. Міжнародна торгівля ліцензіями і ноу-хау
Ліцензія – це дозвіл ліцензіара (власника технології) на використання ліцензіатом (особою, що набирає
технологію) винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань, виробничого досвіду, секретів
виробництва і т.п. протягом певного терміну за обумовлену в ліцензійній угоді винагороду.
Предметом міжнародної торгівлі ліцензіями є
*Патентні ліцензії - тобто що дають право використання запатентованого винаходу.
*Безпатентні (ноу-хау), що дають право на використання науково-технічних досягнень.
Ліцензійна торгівля здійснюється на основі ліцензійних угод (договору), в яких визначаються вид
ліцензії, характер і обсяг прав ліцензіата, а також виробнича сфера, територіальні межі та терміни використання
ліцензії.
У світовій практиці все частіше використовуються ліцензійні угоди, які передбачають комплексну
передачу кількох патентів і пов'язаного з ними ноу-хау. Найчастіше це застосовується в інжинірингу при
організації ліцензійного виробництва, що супроводжується постачанням обладнання, сировини і
комплектуючих вузлів. У таких угодах ліцензіар, щоб захистити себе від конкуренції ліцензіатів, передбачає
право експорту ліцензійної продукції.
Ліцензіат ж, щоб найбільш ефективно використовувати предмет ліцензії протягом всього терміну,
обумовлює зобов'язання ліцензіара надавати інформацію про вдосконалення предмета ліцензії.
Найбільш характерними при передачі технології є ліцензійні угоди на придбання ноу-хау в поєднанні з
контрактом на технічне сприяння і на промислове і комерційне використання патенту, з контрактом на
інженерно-консультаційні послуги, використання товарного знака та технологічне сприяння.
За обсягом переданих прав ліцензії можуть бути
- Проста ліцензія не захищає ліцензіата від конкурентів, оскільки ліцензіар зберігає право видачі
аналогічних ліцензій третім особам, а також право самому використовувати об'єкт ліцензії на тій же території.
- Виняткова ліцензія надає ліцензіату виняткові права використання об'єкта даної ліцензії в межах,
обумовлених в угоді. При цьому ліцензіар відмовляється від права самостійного використання об'єкта ліцензії
на території даної угоди і надання ліцензій третім особам.
- Повна ліцензія в повному обсязі передає права на винахід на весь термін дії патенту. В даний час
практично не зустрічається, тому що по суті збігається з поступкою прав на патент.
ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙ.
- Субліцензія - це ліцензія, яка надається третій особі ліцензіатом, що володіє винятковою або повною
ліцензією. Субліцензія за обсягом прав відповідає простий ліцензії, а винагорода за неї розподіляється між
ліцензіатом і власником ліцензії.
- Поворотна ліцензія - це надання ліцензіару права користуватися удосконаленнями об'єкта ліцензії,
додатково створеними ліцензіатом.
- Крос-ліцензія - взаємний обмін правами на використання об'єктів інтелектуальної власності.
- Чистий ліцензія - ліцензія, предметом якої є передача неовеществленной відомостей.
Для підготовки, обґрунтування і реалізації ліцензійної угоди маркетинговій службі зацікавленої фірми
необхідно виконати комплекс робіт.
Головними завданнями маркетингових служб при укладенні ліцензійної угоди є визначення ціни ліцензії і
вибір форми платежів, які безпосередньо пов'язані з питаннями визначення ефективності ліцензування як
способу виходу на міжнародні ринки.
Найчастіше виплати по ліцензійним угодам відбуваються у формі:
o Роялті - це періодичні відрахування у вигляді фінансових ставок (3-5%) від доходу ліцензіата,
пов’язаного з використанням ліцензії.
o одноразові платежі, встановлюються заздалегідь на основі експертних оцінок. Ці платежі не пов'язані в
часі з фактичним використанням ліцензії. Одноразові платежі здійснюються в формі:
а)Паушальних платежів – виплати зафіксованої суми винагороди одноразово, або в 2-3 прийоми, без
подальших зобов’язань.
Б)Участі у власності – передача ліцензіатом ліцензіарові акцій своїх підприємств, що дає останньому
можливість контролювати користувачів своїх технологій.
В) Участі у прибутку – відрахування ліцензіарові фіксованої частини прибутку (10-30%) ліцензіата від
комерційної реалізації ліцензії.
У міжнародній практиці під ноу-хау розуміють технологічні та конструкторські секрети виробництва, не
захищені патентами. Сучасні поставки ноу-хау різноманітні і включають:
1) технічні засоби (окремі види продукції, виробничі лінії, заводи, що здаються «під ключ»);
 2) технологічні послуги (проекти, послуги матеріально-технічного забезпечення);
3) невиробничі послуги (ідеї бізнесу, консультування, кадрові контракти).
Передача ноу-хау незмінно супроводжує ліцензійної торгівлі. У міжнародній практиці торгівлі ліцензіями
більше 50% угод укладається на передачу винаходів і ноу-хау одночасно, 30% - тільки на ноу-хау, інші - це
патентні ліцензії. Таким чином, понад 80% «традиційних» ліцензій, перш за все, є передачу ноу-хау.
В останні три-п'ять років річний обсяг міжнародної торгівлі ліцензіями становить в середньому близько 15
млрд дол.
Ноу-хау дозволяє передавати технічні знання, практичний досвід у всіх аспектах людської діяльності, якщо
він представляє комерційну цінність і застосуємо у виробничій і професійній практиці. Ноу-хау може включати
в себе комерційні секрети, незапатентовані технологічні процеси, будь-яку інформацію виробничого і торгового
характеру, недоступну широкому загалу.
Елементами ноу-хау можуть бути всілякі керівництва до використання, специфікації, формули, рецептура,
схеми організації виробництва, характеристики технологічного процесу, знання і досвід в області маркетингу та
ін.
Один з основних ознак ноу-хау - конфіденційність інформації, яка з часом втрачається і стає доступною
широкому колу осіб. Продаж ноу-хау найчастіше здійснюється спільно з укладенням ліцензійних угод. Вона
може передбачатися в договорах про технічне інвестиційне співробітництво, наданні консалтингових та інших
послуг. Продаж ноу-хау завжди сприяє збільшенню доходів продавця і прискорення освоєння предметів угоди
покупцем.

2. Міжнародний лізинг та його види

Лізингові операції — підприємницька діяльність, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне
користування лізингоодержувачу на визначений строк майна, що є власністю лізингодавця, за умови сплати
лізинго-одержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно.
Суб'єктами лізингу можуть бути:
- власник майна (лізингодавець) — особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у
тимчасове використання;
- користувач майна (лізингоотримувач) — особа, яка отримує майно у тимчасове використання;
- продавець (постачальник, виробник) майна — особа, яка продає майно, що є об’єктом лізингу;
- інвестор — особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для
фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.).
Лізинговими операціями можуть займатися банки, торгові і промислові підприємства, але, як правило, їх
здійснюють спеціалізовані фірми. Для лізингової операції найбільш типова наступна схема:
1. Орендодавець укладає орендний контракт з орендарем і підписує з виробником устаткування контракт
купівлі-продажу.
2. Виробник передає орендареві предмет оренди. Лізингова компанія за свій рахунок або за допомогою
кредиту банку розплачується з виробником і погашає кредит з орендних платежів.
Орендна плата включає періодичні платежі відповідно до відсотка амортизації устаткування, витрати
лізингової компанії з залучення необхідних засобів для його покупки, накладні витрати і прибуток лізингової
компанії. Ставка орендної плати повинна забезпечувати орендодавцю отримання прибутку не нижче за середню
норму на вкладений капітал, а для орендаря вартість оренди повинна бути нижче за вартість банківського
кредиту на придбання машин і устаткування.
Існують дві форми лізингу: оперативний і фінансовий.
1) Оперативний лізинг передбачає оренду устаткування протягом терміну, який коротше за
амортизаційний період. В цьому випадку машини і устаткування є предметом ряду послідовно укладених
короткострокових орендних угод і повна амортизація устаткування наступає в результаті послідовного його
використання декількома орендарями. Подібна операція в значній мірі є різновидом продажу послуг, зокрема з
надання техніки в тимчасове користування і споживання її експлуатаційних можливостей. Така оренда досить
часто використовується для попередньої перевірки технікоекономічних показників устаткування безпосередньо
в умовах експлуатації.
Після завершення терміну дії лізингової угоди предмет договору повертається власникові або укладається
нова угода.
2) Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом періоду своєї дії сум, що покривають повну вартість
устаткування, а також прибуток лі- зингодателя. Устаткування, що в цьому випадку орендується, не може
неодноразово виступати предметом орендних угод, оскільки термін оренди зазвичай встановлюється виходячи з
нормального терміну його ефективної служби. Така орендна операція багато в чому нагадує звичайну
зовнішньоторговельну операцію купівлі-продажу, але на специфічних умовах, схожих з формами товарного
кредитування, з тією лише різницею, що лізинг забезпечує 100 %-е фінансування операції, тоді як звичайне
кредитування передбачає, як правило, часткову оплату готівкою.
Після закінчення терміну дії такої угоди лізингоотримувач може: — повернути об’єкт лізингодателю; —
купити об’ єкт за залишковою вартістю; — укласти нову угоду на лізинг даного устаткування.
Класифікація форм лізингу
- В залежності від розподілу витрат: чистий лізинг (всі витрати на обслуговування бере на себе клієнт),
повний (витрати несе лізингодавець) і частковий.
- В залежності від тривалості співпраці існує терміновий лізинг (разова оренда) і поновлюваний (договір
продовжується після завершення початкового терміну). Генеральний лізинг дозволяє взяти в лізинг додаткове
обладнання або техніку, не укладаючи нових договорів.
- За кількістю учасників лізинг буває прямий (коли постачальник самостійно здає техніку в лізинг),
непрямий (участь у лізинговій операції посередника — лізингової компанії), роздільний або акціонерний лізинг
(беруть участь кілька постачальників, лізингових компаній і банків, обов'язкове страхування майна).
- За напрямом лізингової операції міжнародний лізинг можна поділити на такі види; експортний, за якого
продуцент предмета лізингової угоди або посередницька фірма продає його лізинговій компанії, що укладає
угоду із зарубіжним лізингоодержувачем; імпортний, за якого лізингодавець купує предмет лізингу в іноземної
фірми, а потім укладає угоду з вітчизняним лізингоодержувачем на його використання; транзитний, за якого
предмет лізингу продається лізинговій компанії з іншої країни.
- Залежно від типу майна, що є предметом лізингової угоди, розрізняють лізинг; обладнання, тобто
окремих машин, механізмів, устаткування або їх груп, що не підпадають під поняття "комплектні поставки";
нерухомості, тобто будівель, споруд, об'єктів промислової інфраструктури, що мають жорстку територіальну
прив'язку; комплексний, тобто поєднання лізингу обладнання та нерухомості, а також виробничих комплексів
(цехів, заводів, бурових платформ тощо).

3. Міжнародні інжинірингові та консультаційні послуги.

Інжиніринг - це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших
науково-технічних розробок.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на
основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг
щодо:
1. підготовки виробництва
2. забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування
підприємством, навчання персоналу);
3. забезпечення реалізації продукції;
4. обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та
інших об'єктів.
Повний інжиніринговий цикл дуже великий і включає велику кількість етапів, починаючи від
маркетингового обслуговування проекту і закінчуючи експлуатаційним супроводом. Зазвичай виділяють такі
етапи: – дослідження маркетингової доцільності проекту; – вивчення технічної можливості його реалізації; –
техніко–економічна оптимізація і складання попереднього проекту з орієнтовною прив'язкою його до місцевості
та вказівкою вимог до земельної ділянки; – складання робочого проекту і підготовка торгів на устаткування; –
оцінка пропозицій, що поступили на торги; – складання інженерно–будівельних проектів під вибране в
результаті торгів устаткування; – підготовка торгів на інженерно–будівельні роботи; – оцінка пропозицій, що
поступили; – нагляд за виготовленням устаткування і його випробування; – координація інженерно–
будівельних робіт, постачань і монтажу; – допомога в підготовці обслуговуючого персоналу замовника; – пуск
підприємства або іншого об'єкту в експлуатацію і здача замовникові «під ключ»; – спостереження і консультації
під час експлуатації об'єкту після здачі.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій
на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних
послуг щодо:
- підготовки виробництва:
а) передпроектні послуги (соціально-економічні дослідження, польові дослідження, топографічна зйомка,
розвідка корисних копалин, підготовка техніко-економічних обґрунтувань, консультації і нагляд за
проведенням цих робіт);
б) проектні послуги (складання генеральних планів, схем, робочих креслень, технічних специфікацій,
консультації, нагляд тощо);
 в) післяпроектні послуги (підготовка контрактної документації, нагляд за здійсненням робіт, керування
будівництвом, приймально- здавальні роботи і т. ін.);
- забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування
підприємством, навчання персоналу);
- забезпечення реалізації продукції;
- обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інф- раструктурних, сільськогосподарських та
інших об'єктів.
Усі ці послуги мають інтелектуальний характер і спрямовані на оптимізацію інвестиційних проектів на всіх
етапах їхньої реалізації.
Основні чинники, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг:
- прискорення науково-технічного прогресу, що приводить до істотних зрушень у структурі міжнародної
торгівлі убік збільшення торгівлі суміжними видами устаткування, що потребують спеціальних знань для
вирішення технологічних і організаційних питань, починаючи від проектування підприємства до введення його
в експлуатацію;
- зростання обсягу державних і приватних інвестицій, що дозволяє розширювати будівництво і вводити
нові об'єкти, при проектуванні яких можуть знадобитися інжинірингові послуги;
- наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг;
- високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного
розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів фахівців для розвідки і розроблення своїх природних ресурсів,
розвитку паливно-енергетичної бази, створення галузей важкої промисловості тощо;
- прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто розширення сфер впливу. Вони
використовують надання технічних послуг як один із засобів проникнення в економіку інших країн. Наприклад,
надання інжинірингових послуг якій- небудь країні зумовлює згодом постачання машин і устаткування, вартість
яких у 10-20 разів вища від вартості послуг, що зумовили їхнє постачання;
- збільшення кількості великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності,
створення національних і міжнародних асоціацій інженерних фірм, що сприяють розвитку.
- До особливостей ринку інжинірингових послуг як ринку технологій належать:
- результати торгівлі інжиніринговими послугами втілені не в речовинній формі продукту, як це має місце
в разі торгівлі технологією, а в деякому корисному ефекті, що може мати чи не мати матеріальний носій, тобто
інжиніринг є непрямою формою передачі технологій. Наприклад, послуги за навчання фахівців, керування
процесом будівництва не мають матеріальних носіїв;
- інжинірингові послуги пов'язані з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації,
розрахованих на проміжне споживання матеріальних благ і послуг. Послуги виробничого характеру не
належать до інжинірингових послуг;
- об'єктом купівлі-продажу є послуги, які пристосовані до використання в конкурентних умовах і передач
у середньому доступних науково-технічних, виробничих, комерційних та інших знань та досвіду.
Інжинірингові послуги надають спеціалізовані фірми, великі промислові і будівельні компанії, організації.
Ринок інжинірингових послуг умовно поділяється на ринок інженерно-консультаційних послуг і ринок
інженерно-будівельних послуг. Це зумовило розподіл фірм, компаній, що займаються наданням інжинірингових
послуг, на інженерно-консультаційні й інженерно-будівельні.
Інженерно-консультаційні фірми надають технічні послуги у формі консультацій. Сферою їхньої діяльності
є цивільне будівництво (порти, аеродроми, транспортні магістралі, міське будівництво тощо) і промислові
об'єкти, які використовують специфічні технологічні процеси.
Інженерно-будівельні фірми надають повний комплекс послуг: проектування об'єкта, постачання
устаткування, монтаж, налагодження і пуск устаткування в експлуатацію. Вони також спеціалізуються на
розробленні промислових об'єктів, заснованих на використанні специфічних технологічних процесів. Ці фірми,
як правило, виконують функції генерального підрядчика, а в субпідрядників виступають машинобудівні і
будівельні компанії.
Залежно від характеру й обсягу наданих інжинірингових послуг на практиці використовуються різні види
договорів. Інженерно-консультаційні послуги оформляються контрактом на надання інженерно-
консультаційних послуг чи угодою про відрядження фахівців для виконання визначеного роду робіт [54, с. 138].
Інженерно-будівельні послуги найчастіше надаються на основі договору підряду чи контракту про надання
технічного сприяння в будівництві.

4. Туристичні послуги на світовому ринку

Туристична послуга — це комплекс послуг індустрії гостинності (що включає в себе готельні,
рекреаційні, транспортні, страхові, екскурсійні послуги та ін.), який надається окремій особі чи групі осіб для
задоволення їх потреб, пов’язаних із переміщенням з місця постійного проживання до іншого на певний
проміжок часу з метою відпочинку, оздоровлення, навчання та ін.
 З економічної точки зору, туристична послуга — це продукт, що виробляється і реалізується в процесі
взаємозв’язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами. Під останніми
розуміються ліцензії на здійснення діяльності з формування та продажу туристичних пакетів, страхування
туристів, приміщення для розміщення подорожуючих, можливості з забезпечення харчування, заклади
оздоровлення, транспортні засоби для переміщення туристів і т.д.
Характеризуючи ринок туризму, слід відмітити такі його ознаки:
- основним об’єктом купівлі – продажу є послуги;
- крім покупця і продавця в механізм туристичного ринку включається значна кількість посередницьких
ланок, що забезпечують зв’язок попиту і пропозиції;
- попит на туристичні продукти визначається низкою особливостей: великою різноманітністю учасників
поїздок за рівнем грошових доходів, віком, цілями та мотивами; еластичністю; індивідуальністю та високим
ступенем диференціації; значною взаємозамінністю; віддаленістю за часом та місцем від туристичної
пропозиції;
- туристична пропозиція також має відмінні характеристики: товари і послуги в туризмі мають суміжний
характер (природні ресурси, створені ресурси, туристичні послуги); високу фондомісткість галузі; низьку
еластичність; комплексність.
З точки зору просторових характеристик, виділяють ринки:
- приміського туризму (поїздки городян за місто в період відпусток або у вихідні дні);
- внутрішньорегіонального туризму (подорожі в межах якого-небудь регіону);
- внутріiymjдержавного туризму (подорожі обмежені рамками державних кордонів країни);
- міжнародного туризму (поїздки за межі країни).
Серед мандрівників розрізняють туристів – мандрівників, що провели одну і більше ночей у країні
відвідування, і екскурсантів – мандрівників, що провели за кордоном менше ніж 24 години.
Міжнародні поїздки поділяються на:
- ділові поїздки, до яких належать усі особисті витрати мандрівників, що перебувають за кордоном у
справах, на оплату товарів і послуг. При цьому витрати, вчинені мандрівником від імені і за рахунок організації,
що відряджає, у ділові поїздки не включаються;
- особисті поїздки, до яких належать усі особисті витрати мандрівників, що перебувають за кордоном в
особистих справах, на оплату товарів і послуг (послуги готелів, ресторанів, бюро подорожей, екскурсійних
бюро, пов'язані з відпочинком, подарунками й іншими товарами, придбаними і вивезеними з відвідуваної
країни). При цьому витрати, пов'язані з перевезенням мандрівників за кордон і назад, в особисті поїздки не
включаються. Вони включаються в послуги пасажирського транспорту [34, с.275].
Найшвидше розвиваються ділові поїздки, їхні темпи вдвічі перевищують інші види туризму, що
пов'язано з інтернаціоналізацією бізнесу. Це торкається як ТНК, так і спільних підприємств.
Туризм є самим швидкозростаючим сектором світової економіки. Більше ніж 9% усього світового ВВП
припадає саме на нього. Вартість туристських послуг постійно збільшується, оскільки сучасні готелі
потребують дуже дорогого устаткування, а створення туристських центрів — розвитку інфраструктури, що
ґрунтується на новітній інформаційній технології, витрати на яку іноді в 2 рази перевищують безпосередні
інвестиції в будівництво. Великі витрати на підготовку кадрів.
Особливістю туристських послуг як товару є те, що більшість їх виробляється з мінімальними витратами на
місці і, як правило, без використання національної валюти.

5. Факторинг. Суть та види. Файнтрейдинг

Факторинг – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо
виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи
послуги.
Схема факторингу. Постачальник відвантажує покупцю товар на умовах відстрочки платежу і передає
накладні факторинговій компанії, яка перераховує постачальнику за відвантажений товар від 50 до 80 % від
суми боргу покупця. Пізніше покупець перераховує факторинговій компанії грошові кошти у розмірі вартості
товарів, отриманих на умовах відстрочки платежу. Після цього фактор перераховує залишок суми
постачальнику
Види факторингу:
Внутрішній, зовнішній (міжнародний), з регресом, без регресу, відкритий, закритий.
Вартість факторингу залежить від наступних умов:
 Кількість обслуговуємих дебіторів;
  Сума одиничного забезпечення;
 Можливість швидкого отримання грошей, при відкритті рахунку в банку;
 Відповідальне ставлення до виплат з боку боржників;
 Зменшення відтермінування;
 Облік оборотності.

Суть безрегресного факторингу полягає у відповідальності факторингової компанії за не платоспроможність

боржників. Розглянемо приклад: в активі підприємства виявляється певна сума практично приречених на
невиплату з боку дебітора боргів. Оборотність дебіторської заборгованості протягом року буде зростати. Тому,
щоб поповнити оборотні кошти, брати позики у банку необхідно в меншій кількості. Таким чином компанія
заощадить на кредитах, що залучаються на поповнення оборотних фінансів. У підсумку, засобів буде зароблено
більше, що, звичайно ж, є плюсом.
Види факторингу:
1. Договірний факторинг.У разі договірного факторингу клієнта сповіщають про перерахування боргу
фактору, а також здійснюють платежі фактору замість фірми. На зовнішній стороні рахунка-фактури завжди
зазначено, що дебіторська заборгованість, що випливає з рахунка-фактури, була віднесена до фактора.
2. Конфіденційний факторинг або факторинг без повідомлення. Це засіб, згідно з яким угода фактору
не оголошується замовнику, якщо або доки не буде порушення угоди з боку постачальника або, як виняток,
якщо фактор вважає себе ризикованим.
3. Регресійний факторинг із регрессом та без регрессу. Повідомлено чи ні, можна далі класифікувати як
із регресом та без факторингу регресу. Згідно з угодою про регрес, постачальник несе кредитний ризик щодо
дебіторської заборгованості, яку він продав фактору. Фактор матиме регрес у разі несплати з будь-якої
причини, включаючи фінансову неспроможність клієнта платити. Фактично фактор має можливість продати
назад постачальнику будь-яку дебіторську заборгованість, не сплачену клієнтом, незалежно від причини
несплати. У випадку факторингу без регресу безнадійну заборгованість несе факторинговий агент або фактор.
Однак без регресного факторингу комісія за фактор буде вищою. З регресним факторингом подібна схема
дисконтування векселів.
4. Кредитний факторинг (або дисконтування рахунків-фактур). Фактор купує заборгованість з регресом
до продавця і забезпечує фінансування, нарахування відсотків до моменту стягнення суми векселя з покупця
товару. Всю роботу, пов'язану з управлінням продажів, збором внесків, клієнт повинен виконувати самостійно.
5. Адміністративний факторинг (або факторинг погашення). Це не передбачає фінансування. Послуга,
що надається, є суто адміністративною. Фактор буде керувати книгою продажів і пересилати рахунок-фактуру
покупцеві та стягувати борг у встановлений термін.
6. Масовий факторинг. Це лише різновид дисконтування рахунків-фактур, у якому фінансування надається
фактором лише після того, як продавець повідомляє боржника про переуступку боргу з інструкцією
здійснити платіж фактору.
7. Банковий факторинг. У факторингу участі банку постачальник створює плаваючу плату з факторингових
резервів на користь банків і позичає під ці резерви. Наприклад, якщо резерв факторів становить 20 відсотків,
фірма-постачальник може запозичити в банку до 80 відсотків цього резерву, зменшуючи тим самим свої
інвестиції на дебіторську заборгованість.
8. Міжнародний факторинг. Стосується експортних продажів. Послуга факторингу може включати
виконання юридичних та процедурних формальностей, що стосуються експорту.

6. Форфейтинг. Порівняльна характеристика факторингу та форфейтингу

Файнтрейдинг (англ. Finetrading) — спосіб фінансування оборотних активів без участі банків.
Файнтрейдингова компанія, або файнтрейдер, виступає як діловий посередник між постачальником і покупцем і
фінансує купівлю товарів.
Коли покупцеві потрібна відстрочка платежу, а виробник не здатний задовольнити даний запит клієнта, то
після попередніх переговорів, файнтрейдер перекуповує продукцію у постачальника, оплачуючи товар відразу,
а покупець отримує відстрочку платежу від Файнтредера. Переваги полягають у тому, що виробник отримує
гроші, а покупець, отримуючи відстрочку платежу, отримує можливість реалізувати товар.
Факторинг – придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим
отриманням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими
словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник
 (факторингова компанія) за певну плату одержує від підприємства право стягувати і зараховувати на
його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість).
Форфейтинг – як і факторинг, є операцією з продажу дебіторської заборгованості. Однак існують і
помітні відмінності між цими операціями. Суть операції форфейтингу:
Продавець, надаючи відстрочку по платежах, може вимагати від покупця виписати боргову
розписку (вексель). За векселем продавець отримує безперечне право отримання платежу за
векселем при настанні терміну виконання зобов’язання. Для зменшення ризику продавець може
вимагати гарантій третьої особи виконання зобов’язань за векселем. Гарантія третьої особи на векселі
називається авалем, а вексель – авальованим.
Факторинг Форфейтинг

Об’єкт операції – переважно вексель (простий або

Об’єкт операції – переважно рахунок-фактура. перевідний).

Короткострокове кредитування (до 180 дней). Середньострокове кредитування ( (від 180 днів до 10 років).

Сума кредиту може бути досить високою внаслідок

Сума кредиту обмежена можливостями фактора. можливості синдикації.

Фактор авансує оборотний капітал кредитора 70-90%

суми боргу. Решта 10-30% надходять на рахунок
кредитора тільки після погашення боргу покупцем Форфейтер виплачує суму боргу повністю за вирахуванням
продукції за вирахуванням комісії та відсотків. дисконту.

Фактор або залишає за собою право регресу до

експортера або відмовляється від цього права, але
навіть у цьому випадку при експорті товарів політичні Форфейтер несе всі ризики несплати боргу включаючи
та валютні ризики несе експортер. політичні та валютні ризики при експорті товарів.

Операція може бути доповнена елементами

бухгалтерського, інформаційного, рекламного,
збутового, юридичного, страхового та іншого
обслуговування кредитора (клієнта). Не передбачає будь-якого додаткового обслуговування.

Передбачається можливість перепродажу

Можливість перепродажу факторингового активу форфейтером форфейтингового активу на вторинному
фактором не передбачена. ринку.

Не потрібні гарантії від третьої особи. Вимагається гарантія третьої особи або аваль.

Передбачає кредитування під вже існуючу грошову Можливе кредитування в обмін на фінансовий вексель,
вимогу, або під вимогу, яка виникне в майбутньому, випущений з метою акумуляції коштів, для реалізації інших
але чітко визначену в договорі купівлі-продажу. цілей, не обмежених торговим

Факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, які традиційно
відчувають фінансові труднощі через несвоєчасне погашення дебіторами та обмеженість доступних для
них джерел кредитування. Цей метод тим паче цікавий для даних підприємств, оскільки доповнюється
елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого
обслуговування кредитора (клієнта), що дає можливість клієнтам зосередитися на виробництві та
економити на витратах з оплати праці.
Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, які мають на меті акумуляцію грошових
коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів.

7. Франчайзинг: суть та види. Переваги та недоліки

Франчайзинг – вид ділового співробітництва, суть якого полягає у наданні одним суб’єктом
підприємницької діяльності (франчайзером) права на здійснення визначеної діяльності із використанням його
торговельної марки, технологій, ноу хай, інших об’єктів інтелектуальної власності, іншому суб’єкту
підприємства (франчайзі), протягом встановленого терміну на обмеженій території та на визначених умовах.
Франчайзингові мережа – сукупність підприємств, які діють на ринку під однією торговою маркою на умовах
франчайзингового співробітиництва і включають до свого складу підприємства франчайзкра і підприємства
франчайзі.
 Франчайзингова система – окрім учасників франчайзингової мережі., включає також умови
франчайзингово співробітництва та їх співпрацю з третіми особами.
Франчайзинговий пакет – включає не лише право використання об’єктів інтелектуальної власності
франчайзкра, а також набір матеріальних цінностей (виробниче обладнання, інвентар) та послуги (косультаціі,
навчальні курси), які надаються франчайзером для франчайзі, протягом терміну його функціонування.
Види франчайзингу
Перший вид – торговий франчайзинг. В цьому випадку, франчайзі отримує право на законних підставах
використовувати бренд франчайзера і реалізовувати його продукцію в комерційних цілях. В даному випадку
франчайзі отримує не тільки право працювати під відомим брендом, але і допомогу в формуванні асортименту,
оформленні вітрин і дизайну торгової точки в цілому. Що стосується франчайзера, то за допомогою торгової
форми він може швидко розширювати бізнес, освоювати нові регіони.
Найбільш яскравими прикладами торгового франчайзингу є:
Tom Farr – мережа магазинів модного одягу;
WESTLAND – бренд джинсового одягу;
Inditex – група компаній з виробництва одягу під торговими марками ZARA, Bershka, Oysho та інші.
Другий вид – сервісний франчайзинг. Він використовується в сфері послуг. У цьому випадку франчайзі
отримує від франчайзера ефективні напрацювання щодо обслуговування клієнтів, рецептури. Сервісний
франчайзинг організувати набагато складніше, ніж торговий, адже тут потрібно чітко дотримуватися стандартів
обслуговування. Запустити франчайзингову точку також набагато складніше, адже необхідно закупити
необхідне обладнання для забезпечення якісного сервісу.
Відомі бренди, які працюють за сервісної системою франчайзингу:
Subway – всесвітня мережа ресторанів швидкого харчування;
Гемотест – мережу медичних лабораторій;
Баскин Роббинс – мережу кафе – морозива.
Третій вид – виробничий франчайзинг. Він використовується в сфері виробництва товарів. В даному
випадку франчайзер передає партнерові право виготовляти продукцію такої ж якості і з такими ж
властивостями. Франчайзер має право виробляти і продавати продукцію під торговою маркою франчайзера.
Відомими брендами, які використовують виробничий франчайзинг є Coca – Cola і Pepsi.
І останній вид – змішаний франчайзинг. Який включає в себе всі перераховані вище види. В даному
випадку франчайзер може виступати виробником продукції, а місією франчайзі є продаж зроблених товарів
через франчайзингову точку та надання послуг.
Залежно від формату, розрізняють: франчайзинг дистрибуції; бізнес-формат. Перший варіант найбільш
часто зустрічається в Україні і дає право франчайзі продавати продукцію під брендом франчайзера. Таким
чином франчайзер може швидко розвинути мережу дистриб’юторів по всій території країни, а також за її
межами.
Що стосується бізнес–формату (діловий франчайзинг), то організувати його більш складно. Тут франчайзер
надає вже повний пакет для успішного ведення бізнесу, навчає партнерів, персонал, задіяний в роботі
франчайзингових точок, надає всебічну рекламну і маркетингову підтримку. Як приклад можна привести
всесвітньо відому мережу ресторанів швидкого харчування McDonald’s.
За типом організації франчайзингової мережі виділяють:
Прямий франчайзинг – найбільш поширений вид організації франчайзінового бізнесу. В даному випадку
франчайзер і франчайзі підписують договір комерційної концесії для запуску франчайзингової точки. Для
розвитку бізнесу франчайзер надає франчайзі рекламну, маркетингову підтримку. Навчає партнерів і персонал,
надає консультації на всіх етапах ведення бізнесу.
Регіональний вид франчайзингу дає франчайзі право розширювати мережу в певному регіоні або місті.
Для цього він може залучати суб-франчайзі. Тобто в даному випадку франчайзі бере на себе обов’язки
франчайзера на певній території.
Що стосується майстер-франчайзингу, то для франчайзі це є найвищою сходинкою в розвитку. Адже
даному випадку франчайзі має право подавати франшизи, в певному регіоні. Така модель в основному
використовується при виході франчайзера на міжнародний ринок.

Переваги франчайзингу:
1. Відомий бренд і підтримка: Франчайзер надає франчайзі відомий бренд, що може сприяти привертанню
клієнтів. Франчайзер також може надати підтримку в навчанні, маркетингу, обслуговуванні тощо.
2. Зменшення ризику: Оскільки франчайзер передає франчайзі вже відому бізнес-модель, ризик неуспішного
підприємства зменшується, порівняно з створенням бізнесу з нуля.
3. Стандартизація: Франчайзинг передбачає стандартизований підхід до ведення бізнесу, що може спростити
управління та забезпечити однакову якість продуктів або послуг у всіх філіях.
4. Доступ до ресурсів: Франчайзер може надати доступ до постачальників, технологій та інших ресурсів, які
можуть бути важливими для франчайзі.
Недоліки франчайзингу:
1. Вартість і обов'язки: Франчайзі повинні платити різні види внесків та комісій франчайзеру, а також
дотримуватися умов, встановлених франчайзером. Це може бути вартісним та обтяжливим.
2. Втрата незалежності: Франчайзі повинні дотримуватися стандартів та правил, встановлених франчайзером, і
це може обмежувати їхню творчість та незалежність у прийнятті рішень.
3. Конкуренція серед франчайзі: Оскільки франчайзер може надати права на той же бренд різним франчайзі в
одному регіоні, це може призвести до зростання конкуренції серед франчайзі.
4. Зміни в умовах франчайзингу: Франчайзер може змінити умови співпраці, що може вплинути на
прибутковість франчайзі.