Останній ривок 2

Я прокинувся через те, що мені телефонував Донні. Він просив прийти до нього
додому негайно, тому мені довелося зібратися і піти до нього. Коли я прийшов
до нього то на вулиці я побачив Шуню.
- Привіт! Чому ти на вулиці? – Запитав я у Шуні і здивовано оглянув її.
- Привіт! Мене покликав Донні, та скільки я уже тут стою він не відчиняє двері.
- Зрозуміло. – холодно відповів я і поглянув на двері, які чомусь відчинилися.
На вулицю вийшов Донні, а потім різко зник. Це повторилося декілька разів, а
тоді Донні зупинився біля Шуні та припинив зникати.
- Ви не хочете мені нічого пояснити? – Запитав Донні і здивовано глянув на
мене.
- Я не знаю, може це через метеорит. З нами нічого не трапилося – Сказав я та
так само здивовано дивився на Донні.
- Взагалі це може бути. Я уже не впевнена в чомусь. – Шуня посміхнулася
дивлячись на Донні, який знову почав зникати.
- Може ви допоможете? – Невдоволено сказав Донні.
- Але як? Ми не знаємо через що ти зникаєш. – Відповіла Шуня і подивилася на
мене.
- А що ви від мене хочете? Я і сам нічого не знаю на рахунок метеорита. – Я
невдоволено дивився на своїх друзів.
Донні на мить зупинився і більше не зникав. Але сюрпризи на сьогодні
незакінчились – кудись ділася Шуня. Через декілька хвилин вона вийшла з
будинку Донні, а тоді з‘явилася за мною.
- Здається мені, що ми отримали супер сили. – Припустила Шуня, і з’явилася
біля Донні.
- Так, всі крім Дена, він єдиний нікуди не зник, не полетів, або щось в цьому
дусі. Єдиний, хто просто стояв на місці. – Сказав Донні та посміхнувшись
поплескав мене по плечу. Мене це розізлило, в думках я побажав Донні, щоб
він впав…і це насправді сталося.
- Для чого ти мене штовхнув? – Донні підвівся на ноги та пропалив мене
обуреним поглядом.
- Я не штовхав тебе! Це скоріше моя сила. Я володію силою думки – моєму
обуренню не було меж. Та я старався не злитися.