Міністерство освіти і науки України

Західноукраїнський національний університет

Юридичний факультет

Кафедра цивільного права та процесу

КУРСОВА РОБОТА
на тему : «Суд як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних
правовідносин»

Студентки групи ПРм-12

Козак Наталії Тарасівни
Керівник: Зигрій Ольга Володимирівна

Національна шкала________
Кількість балів:______ Оцінка: ECTS__
Члени комісії ______ ___________
______ ___________
______ ___________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Тернопіль - 2024
 ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................

РОЗДІЛ 1. Визначення суду як обов'язкового суб'єкта цивільних

процесуальних правовідносин................................................................................

1.1. Поняття та роль суду у цивільному процесі та вирішенні

цивільних спорів.......................................................................................................

1.2. Правовий статус суду у цивільному процесі.................................

РОЗДІЛ 2. Функції суду у цивільних процесуальних

правовідносинах........................................................................................................

2.1. Вирішення спорів між сторонами.........................................................

2.2. Захист прав та інтересів учасників цивільного процесу.................

2.3. Забезпечення правопорядку через судове

вирішення………………
РОЗДІЛ 3. Гарантії незалежності та об'єктивності судового рішення.

3.1. Механізми забезпечення незалежності та об'єктивності.................

3.2. Вплив зовнішніх факторів на судовий процес...................................

ВИСНОВКИ.....................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................

2
 ВСТУП

Учасники цивільного процесу діють, виконуючи різноманітні

процесуальні дії. Під час взаємодії вони формують правові зв'язки, оскільки
спосіб та порядок виконання цих дій, як для суду, так і для інших учасників,
регулюються положеннями цивільного процесуального права. Цивільні
процесуальні відносини характеризуються нормами, які становлять
передумову для виникнення цивільних процесуальних правовідносин,
включаючи формулювання суб'єктивних прав та обов'язків їх учасників.
Відмінність процесуальних відносин від інших, таких як, кримінальні, трудові
тощо, полягає у тому, що учасники є рівноправними.
Одним із ключових прав людини та громадянина, яке закріплене у
Конституції України, є право на судовий захист, що у міжнародній практиці
та рішеннях Європейського Суду з прав людини визначається як "право на
правосуддя". Конституційні положення, що стосуються цього права особи на
судовий захист, відображені у статті 4 Цивільного процесуального кодексу
України. Ця стаття гарантує кожній особі право звернутися до суду за
порушенням, невизнанням або оспорюванням її прав, свобод чи законних
інтересів у рамках цивільного судочинства. Право на судовий захист, зокрема
в контексті цивільного судочинства, можливе тільки у випадку, якщо особа
стає учасником цивільних процесуальних правовідносин з судом як
обов'язковим суб'єктом цих відносин. Чітке законодавче врегулювання питань
юрисдикції у цивільних справах є важливою передумовою для прийняття
законного та обґрунтованого судового рішення у цивільному процесі.
Суд у цивільних процесуальних відносинах не має рівних прав зі
сторонами. Владні повноваження суду не роблять його єдиним арбітром
права; всі сторони, які беруть участь у провадженні, також мають свої
обов'язки. Суд не лише має права, пов'язані з процесом, але й несе обов'язки
перед іншими залученими сторонами.

3
 У сучасному суспільстві суд є важливим елементом правової системи, а
його роль у цивільних процесуальних правовідносинах надзвичайно значна.
Право на судовий захист є одним з найважливіших гарантій громадянських
прав та свобод. Суд як обов'язковий суб'єкт цивільних процесуальних
правовідносин забезпечує реалізацію цього права та вирішення правових
конфліктів.
Суд виступає у ролі нейтрального та об'єктивного арбітра в цивільному
процесі. Його завдання полягає в розгляді спорів між сторонами та прийнятті
обґрунтованих рішень на основі доказів та закону. Суд не лише вирішує
конфлікти, але й забезпечує дотримання прав і законних інтересів всіх
учасників процесу.
Цивільний суд як обов'язковий суб'єкт цивільних процесуальних
правовідносин здійснює керівництво судовим процесом та забезпечує
додержання процесуальних правил. Він забезпечує правильне і справедливе
вирішення справ, роз'яснює сторонам їхні права та обов'язки, а також
контролює хід судового розгляду.
У цивільних процесуальних правовідносинах суд виступає як гарант
реалізації конституційних прав та свобод громадян. Він забезпечує рівність
перед законом, вирішуючи спори об'єктивно та справедливо.
Отже, суд як обов'язковий суб'єкт цивільних процесуальних
правовідносин відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні правової
стабільності та захисту прав громадян. Його діяльність спрямована на
забезпечення справедливості та вирішення правових конфліктів у мирний
спосіб, що є важливою складовою правової демократії в сучасному
суспільстві.
У ст. 124 Конституції України суд визначений як єдиний
юрисдикційний орган, який здійснює правосуддя, юрисдикція якого
поширюється на будь-який юридичний спір. Делегування функцій судів, а

4
також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не
допускаються.
Влада суду в цивільному процесі зводиться в основному до двох
пунктів:
1) суд і від його імені головуючий керують судовим засіданням;
2) суд здійснює правосуддя в цивільних справах іменем держави,
вирішує справи по суті, а судові рішення, що набрали чинності, обов’язкові
для всіх державних установ, підприємств, громадських організацій,
службових осіб, громадян і підлягають виконанню.
Особливість процесуальних відносин полягає у тому, що суд згідно з
законом має першочергову роль у виконанні завдань, поставлених перед
цивільним судочинством. Суд є ключовим органом державної влади, на якого
законом покладено обов'язок розглядати та вирішувати цивільні справи по
суті. Тому суд відіграє керівну роль у процесі. Окрім керівництва процесом та
контролю за всіма учасниками, суд пояснює права та обов'язки учасників
справи, дотримується їхнього виконання, попереджає про наслідки вчинення
чи невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам справи у реалізації їхніх
прав, створює умови для докладного й вичерпного дослідження доказів,
встановлює фактичні обставини та правильно застосовує закон при розв'язанні
цивільних справ.
Метою цієї курсової роботи є аналіз ролі суду як головного суб’єкта
процесуальних правовідносин та характеру його повноважень. При здійсненні
правосуддя в цивільних справах суд, учасники цивільного процесу
здійснюють чимало процесуальних дій, вступають у відносини між собою.
Основними завданнями є:
1. Визначення суду як обов'язкового суб'єкта цивільних процесуальних
правовідносин;
2. Визначення функцій суду у цивільних процесуальних
правовідносинах;

5
 3. Розгляд гарантій незалежності та об'єктивності судового рішення
та впливу зовнішніх факторів на судовий процес.

6
 РОЗДІЛ 1. Визначення суду як обов'язкового суб'єкта цивільних
процесуальних правовідносин

1.1. Поняття та роль суду у цивільному процесі та вирішенні

цивільних спорів

Цивільне процесуальне законодавство тепер чітко визначає суб'єктів

цивільного процесу та вказує на їхні права та обов'язки. Проте, у вітчизняній
правовій науці головним об'єктом досліджень у такому контексті зазвичай є
суд, і в меншій мірі - інші учасники цивільно-процесуальних відносин.
У сучасних умовах розвитку України, коли відбувається створення
правової держави, поступове формування громадянського суспільства та
налаштування на європейську інтеграцію, значно зростає значення суду для
країни та її жителів. Оскільки є необхідність у подальшому удосконаленні
законодавчої бази, для української науки цікаві будь-які питання, пов'язані з
судочинством, зокрема дослідження його ролі як обов'язкового учасника
цивільного процесу. Ця потреба, а також різноманіття наукових підходів до
інституту цивільного процесу, вимагає дослідження обсягу та характеру
повноважень суду як особливого учасника цивільного процесу.
У контексті дослідження питання суду як обов’язкового суб’єкта
цивільних процесуальних правовідносин також варто звернути увагу на те, що
захист суб’єктивних прав, свобод чи інтересів особи, суспільства чи держави
вже давно не є виключно внутрішньою справою держави.
Будь-яке суспільство, що розвивається в демократичному напрямку,
включаючи Україну, встановлює законодавчі умови для застосування
міжнародного права в сфері захисту прав людини. Ці умови відповідають
стандартам міжнародних та європейських організацій. Конституція України
враховує основні положення Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод 1950 року. Одним з основних засобів захисту прав
людини є судова система. Українське законодавство розширює компетенцію
7
судів на всі сфери життя в державі. Якщо всі національні засоби захисту
вичерпані, кожна особа має право звернутися до Європейського суду з прав
людини. Це єдиний міжнародний судовий орган у цивільних справах в
Україні, а його рішення обов'язкові для всіх членів Ради Європи, які
ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод
1950 року. Україна ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 року, тому
важливо розглянути роль цього органу в цивільних справах в нашій державі.
Комплексні дослідження суду як обов’язкового суб’єкта цивільних
процесуальних правовідносин не є типовими для правової науки в нашій
державі. Серед дослідників даного питання виділимо передусім тих, хто
досліджував його як складову більш масштабних правових категорій, а також
відзначимо авторів нечисленних праць, присвячених саме цьому питанню.
Тож, підкреслимо внесок таких науковців, як: О. М. Бандурка, Ю. В. Білоусов,
М. Б. Гарієвська, О. С. Захарова, О. М. Єфімов, Т. М. Кілічава, О. В. Колісник,
В. В. Комаров, В. О. Кучер, А. Л. Паскар, Ю. Ю. Рябченко, О. Ф. Скакун, В. В.
Сухонос, В. І. Тертишников, С. Я. Фурса, В. Д. Чернадчук, С. І. Чорнооченко,
М. Й. Штефан, В. С. Щербина, М. М. Ясинок, Н. Г. Яценко тощо. Втім,
незначна кількість комплексних праць з цього питання, а також необхідність
дослідження участі Європейського суду з прав людини як суб’єкта цивільних
процесуальних правовідносин обумовлюють потребу звернення до аналізу
даного питання. Навіть при великій кількості наукових робіт, що розглядають
суд та правосуддя, термін "суд" досі залишається невизначеним лише деякими
дослідниками. Так, М. М. Бурбика описує суд як орган держави, який
розглядає різноманітні справи за чинним законодавством та встановленими
процесуальними правилами, виносячи рішення на користь справедливості. Це
означає, що суд має кілька ключових особливостей: 1) він діє як частина
державного апарату, представляючи владні повноваження та діючи в ім'я
України; 2) його компетенція обмежена певними сферами, включаючи
цивільне право, яке є предметом цього дослідження; 3) суд виконує свої
функції шляхом правосуддя; 4) він діє відповідно до чинного законодавства та
8
встановлених процесуальних правил. Ці характеристики підкреслюють, що
робота суду полягає в розгляді конкретних справ, таких як цивільні, де він
забезпечує справедливість. Ця діяльність суду регулюється конкретними
процесуальними правилами, які зазначені в чинному законодавстві.
Наприклад, загальні правила встановлені у Законі України "Про судоустрій і
статус суддів", а спеціальні - у інших нормативно-правових актах. Для
цивільних справ, наприклад, використовується Цивільний процесуальний
кодекс України. Загалом, мета суду полягає в захисті прав і свобод людини та
громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, суспільства
та держави.
В сучасній практиці цивільного процесуального права визнано, що суд є
ключовим учасником у цивільних правовідносинах, він має керівну роль і
бере участь у всіх їх аспектах. Це підтверджується Конституцією України, яка
зазначає, що суди єдині у здійсненні правосуддя, інші органи не мають права
делегувати або привласнювати собі їх функції. Оскільки захист прав та
інтересів відіграє важливу роль у цивільних справах, участь суду у цих
процесах є обов'язковою.
Суб'єкт цивільного процесуального права представляє собою особу
(фізичну або юридичну), яка утілює всі свої права та обов'язки, передбачені
законодавством, у сфері цивільного процесу.
Учасник цивільно-процесуальних правовідносин - це не лише особа, яка
володіє універсальною формою права, але й виявляється унікальною та
специфічною в процесі реалізації своїх прав і обов'язків у конкретному
цивільно-процесуальному контексті. Це закріплено в законі особливим
правовим статусом (суд, сторони, представники, та інші учасники судового
процесу).
У цивільному процесуальному законодавстві суд або органи, які
здійснюють правосуддя в цивільних справах, не виділено як окремий суб’єкт
цивільних процесуальних правовідносин. Зважаючи на норми Конституції
України, що регулюють питання судочинства, загальні засади правосуддя,
9
можна дійти висновку, що саме суду відведена головна, вирішальна роль у
судовому процесі.
Правомірність дій судових органів визначається відповідно до
цивільного процесуального законодавства, що залежить від ролі, яку вони
відіграють у системі судів України, а також від їх завдань та функцій.
Відповідно до цивільного процесуального законодавства України,
розгляд справи проходить через три судові інстанції: першу, апеляційну та
касаційну. Деякі науковці вважають, що про суд як про суб’єкт цивільних
процесуальних правовідносин можна говорити незалежно інстанції. Тому що
суд як суб’єкт цивільного процесуального права певної інстанції має свій
склад, відповідно стає з потенційного учасника цивільних процесуальних
правовідносин на реального, у вигляді складу суду.
Інші дослідники пишуть, що кожна з інстанцій має свої особливості,
включаючи склад суду, процесуальну форму та повноваження суду та
учасників процесу, які законодавчо визначені.
Юрисдикція як елемент цивільної процесуальної правосуб’єктності суду
визначає сферу діяльності органів судової влади. Згідно зі статтею 124
Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі
правовідносини, що виникають у державі, у тому числі й цивільні
процесуальні. Коректне визначення суду, який має бути залучений до
цивільного процесуального правовідношення, є важливим для ефективної
реалізації права кожної особи на розгляд її справи неупередженим та
законним скла дом суду в розумний строк, що, зокрема, передбачено статтею
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [643]. Тобто
цивільна процесуальна юрисдикція є правовою категорією, яка визначає
судовий орган, який має бути учасником цивільних процесуальних
правовідносин у кожному конкретному випадку.
Повноваження суду можуть бути поділені на предметні і функціональні.
Предметні визначають межі юрисдикції суду, а функціональні - дії судового
органу під час вирішення справи.
10
 Суд першої інстанції вирішує справи на початковому етапі судового
процесу. Розгляд справи може проводитися як одноособово, так і колегіально,
залежно від випадку і вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції, які
не стали законними. Його завдання - перевірка законності та обґрунтованості
рішень, прийнятих судом першої інстанції.
Суд касаційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції після
апеляційного перегляду. Це здійснюється за умови порушення норм
матеріального або процесуального права. Касаційне провадження також
характеризується колегіальним розглядом справи.
Можна підсумувати, що правовий статус суб'єктів, які виконують
функції суду в цивільних справах, безпосередньо пов'язаний з тим, що суд є
обов'язковим учасником цивільних процесуальних відносин. Отже, всі його
права та обов'язки є унікальними і не підпадають під жодного іншого суб'єкта
цивільних процесуальних відносин. Загалом, об'єм та характер повноважень
суду, як обов'язкового учасника цивільних процесуальних відносин,
потребують окремого комплексного аналізу.
Щодо предмету, інстанцій та територіальності, суд виступає єдиним
суб'єктом у цивільних правовідносинах. Одним з ключових аспектів його
правового статусу є компетенція, тобто сукупність повноважень, які він може
здійснювати у відповідних правових відносинах. Згідно з Законом України
"Про судоустрій і статус суддів", місцеві суди мають повноваження
здійснювати правосуддя у цивільних справах. Важливо розуміти відмінність
між повноваженнями суду та суддів. Повноваження суду є загальними і
полягають у здійсненні правосуддя взагалі. Конкретні процесуальні дії у
цивільних правовідносинах виконують судді, які мають власний обсяг
компетенції, спрямований на досягнення мети участі суду в цивільних
правовідносинах. Отже, основне положення полягає в тому, що компетенція
загальних судів як суб'єктів цивільних правовідносин полягає у їх участі у
цивільних справах.
11
 Однак, відповідно до чинного законодавства, можна визначити
особливості правового статусу суб'єктів, які виконують функції суду в
цивільних справах:
1. Суд, увійшовши в цивільні процесуальні відносини, зобов'язаний
дотримуватися принципів безпосередності та об'єктивності.
2. У разі сумнівів чинне цивільне процесуальне законодавство
передбачає можливість відводу (самовідводу) суддів. Відповідна судова
інстанція може бути суб'єктом лише тих правовідносин, які відповідають її
компетенції та юрисдикції.
3.Основною метою суду як учасника цивільних процесуальних відносин
є виконання його виключних повноважень під час вирішення цивільних справ.
Недопустиме делегування прав, обов'язків та функцій судів іншим групам
суб'єктів цивільних процесуальних відносин, а також привласнення цих прав,
обов'язків та функцій іншими учасниками цивільних процесуальних відносин.

1.2. Правовий статус суду у цивільному процесі

У цивільному процесі суд є одним із основних суб'єктів, який здійснює

вирішення спорів між сторонами на основі закону та відповідно до
правосуддя. Правовий статус суду у цивільному процесі визначається
комплексом нормативно-правових актів, що регулюють права, обов'язки та
повноваження судів у процесі розгляду цивільних справ.
Стаття 1 ЦПК України як завдання цивільного судочинства вбачає
справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних
справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів
держави. Це можливе там і тоді, де і коли цивільний суд розглядає і вирішує
справу, додержуючись цивільної процесуальної форми, правильно застосовує
відповідні норми матеріального права, оцінює докази без стороннього впливу,

12
ухвалює законне та обґрунтоване судове рішення, коли судді не є прямо чи
побічно заінтересованими в результаті розгляду справи.
Цивільно-процесуальні норми, що регулюють відносини між судом і
учасниками справи, наділяють кожного учасника процесу своїми власними
процесуальними правами та обов'язками. Права суду в процесі пов'язані з його
компетенцією, тож вони виступають його обов'язками перед державою та
суспільством. Без процесуальних прав та статусу суб'єкта правовідносин суд
не міг би виконувати свої функції. Суд може виступати від імені суб'єкта
процесу у формі одного судді або колегіального складу суддів. Деякі права
суду носять диспозитивний характер, оскільки від його розсуду залежить
прийняття рішення щодо виклику свідків, відкладення справи або проведення
огляду на місці. Процесуальні права учасників процесу відповідають
обов'язкам суду. Виконання процесуальних прав та обов'язків забезпечує
об'єктивне та справедливе вирішення цивільних справ. Суд, вступаючи у
процесуальні відносини з учасниками справи, зберігаючи неупередженість,
зобов'язаний створювати необхідні умови для всебічного та повного розгляду
обставин справи.
Правовий статус суду складається з ряду важливих аспектів, серед яких
можна виділити такі:
1. Суд як незалежний та об'єктивний орган правосуддя. Одним із
основних принципів правового статусу суду є його незалежність та
об'єктивність. Суд повинен діяти незалежно від будь-яких впливів та тисків з
боку будь-яких сторін або інших органів влади. Це забезпечує правильне та
справедливе вирішення справи на підставі закону та доказів.

2. Гарантії права на судовий захист. Судовий процес повинен

забезпечувати учасникам цивільного процесу право на справедливий та
розгляд справи незалежно від їхнього статусу або матеріального стану. Суд
повинен гарантувати можливість захисту прав та законних інтересів кожної
сторони, дотримуючись принципу рівності сторін перед законом.
13
 3. Повноваження суду щодо вирішення цивільних спорів. Однією з
основних функцій суду у цивільному процесі є вирішення цивільних спорів та
конфліктів. Судові органи мають повноваження розглядати цивільні справи на
основі певних підстав, визначених законодавством. Ці підстави можуть
включати порушення контрактних угод, правові недоліки, несправедливі дії
тощо. Суд має право вирішувати питання, пов'язані з цивільними правами та
обов'язками сторін, за умови дотримання процесуальних норм та засад
справедливості. Суд у цьому випадку виступає в якості нейтрального та
незалежного арбітра, який на підставі представлених доказів та аргументів
сторін приймає об'єктивне та справедливе рішення.
Повноваження суду щодо вирішення цивільних спорів відіграють
ключову роль у забезпеченні справедливості та відновленні порушених прав
громадян та організацій. Шляхом об'єктивного розгляду справи та прийняття
обґрунтованих рішень суд відповідає за забезпечення правової відповідності
та захисту прав та свобод громадян.
4. Забезпечення додержання процесуальних правил. Суд відповідає
за забезпечення додержання процесуальних правил та процедур у цивільному
процесі. Це включає в себе правильне проведення судового слідства,
дотримання прав сторін, вирішення процесуальних питань та інші аспекти, що
впливають на забезпечення справедливого судочинства.
5. Гарантії незалежності та об'єктивності суддів. Незалежність та
об'єктивність суддів є важливими складовими правового статусу суду. Судді
повинні мати гарантовану незалежність від будь-яких зовнішніх впливів, щоб
приймати об'єктивні рішення на основі закону та доказів, а не особистих
уподобань чи тиску. Забезпечення незалежності суддів від інших гілок влади
та інших впливів є важливим аспектом забезпечення справедливості в
цивільному процесі.
6. Роль суду у захисті прав людини та громадянина. Суд виступає як
гарант прав людини та громадянина у цивільному процесі. Він має захищати

14
права та свободи осіб, які беруть участь у судовому процесі, від будь-яких
порушень чи недоліків, здійснюючи контроль за додержанням їх
процесуальних прав та запобігаючи будь-яким формам дискримінації чи
несправедливості.
7. Роль суду у забезпеченні правопорядку та стабільності. Суд
відіграє важливу роль у забезпеченні правопорядку та стабільності в
суспільстві через розгляд цивільних справ та вирішення цивільних конфліктів.
Його рішення є обов'язковими для виконання та створюють підґрунтя для
забезпечення законності та порядку в суспільстві.
8. Принципи справедливості та доступу до правосуддя. Суд має
дотримуватися принципів справедливості та забезпечувати доступ до
правосуддя для всіх громадян без будь-яких обмежень чи дискримінації. Це
включає в себе забезпечення можливості для всіх сторін брати участь у
судовому процесі, отримувати правову допомогу та мати можливість
ефективно захищати свої права.
Правовий статус суду у цивільному процесі визначається комплексом
нормативно-правових актів, принципами правосуддя та міжнародними
стандартами. Суд у цивільному процесі виступає як незалежний та
об'єктивний орган правосуддя, який забезпечує вирішення цивільних спорів
на підставі закону та справедливості.
Правовий статус суду включає в себе гарантії незалежності та
об'єктивності суддів, що є важливими передумовами для забезпечення
справедливості у цивільному процесі. Крім того, суд відіграє важливу роль у
захисті прав людини та громадянина, забезпеченні правопорядку та
стабільності в суспільстві, а також забезпеченні принципів справедливості та
доступу до правосуддя.
Правосуддя представляє собою спосіб реалізації судової влади, що
проявляється через судову систему. Воно розглядається як спосіб виконання
судових рішень та є частиною судової влади. Судова влада означає
взаємовідносини, у яких одна сторона підпорядковується рішенням іншої, і у
15
випадку відмови виконати ці рішення суд може застосувати примус. На
перший погляд, у процесі судових відносин суд виступає як авторитетний
учасник, але це не так - суд несе відповідальність перед державою, яка надала
йому повноваження, і має обов'язок забезпечити виконання цих повноважень
перед учасниками судового процесу. Права суду та його обов'язки щодо
учасників цивільного процесу та держави є невід’ємною частиною його
діяльності.
Цивільні процесуальні правовідносини функціонують через проведення
учасниками процесуальних дій та вступ у відносини між ними. Ці норми є
правовими, оскільки вони регулюються нормами цивільного процесуального
права. Вони формулюють суб'єктивні права та обов'язки їх учасників.
Процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних відносин, таких
як цивільні, сімейні, трудові тощо, оскільки в них є владний характер з боку
суду. У цивільних процесуальних відносинах відсутня рівність між судом та
іншими учасниками, а їх відносини визначаються владою та
підпорядкуванням. Суд має унікальний обсяг компетенції, який не може бути
переданий іншим учасникам. Як суд, так і інші учасники мають як права, так і
обов'язки. Наприклад, суд має обов'язок прийняти позовну заяву у цивільній
справі відповідно до процесуального кодексу, якщо вона подана відповідно до
закону. Також він зобов'язаний розглянути та задовольнити обґрунтоване
клопотання щодо долучення до справи доказів.
Отже, цивільні процесуальні відносини мають складну природу,
відмінну від відносин влади та підпорядкування між судом і іншими
учасниками процесу. Твердження про те, що суд керує процесом, вирішує
клопотання сторін та вирішує справу, не відображає повності його ролі. Це
стосується як прав та обов'язків суду перед державою, так і перед учасниками
судового процесу.
Отже, правовий статус суду у цивільному процесі є важливим
елементом судової системи, який забезпечує реалізацію принципів
справедливості та забезпечення законності в суспільстві.
16
 РОЗДІЛ 2. Функції суду у цивільних процесуальних
правовідносинах

2.1. Вирішення спорів між сторонами

Суд у цивільних процесуальних правовідносинах виконує низку

важливих функцій, спрямованих на забезпечення справедливості та вирішення
цивільних спорів. Ці функції включають не лише вирішення конкретних
справ, але й забезпечення дотримання процесуальних норм, захист прав і
інтересів учасників процесу, а також виконання рішень суду.
Основними функціями є такі:
1. Вирішення спорів
Однією з основних функцій суду є вирішення цивільних спорів між
сторонами. Суд виступає в якості об'єктивного та незалежного арбітра, який
аналізує докази та аргументи сторін і приймає об'єктивне та справедливе
рішення на підставі чинного законодавства.
2. Захист прав та інтересів сторін
Суд не лише вирішує спори, але й забезпечує захист прав та інтересів
учасників цивільного процесу. Це означає, що суд повинен гарантувати
кожній стороні можливість представити свої аргументи та докази, а також
17
мати можливість ознайомитися з аргументами протилежної сторони та
вислухати думку кожної сторони.
3. Забезпечення додержання процесуальних норм
Суд відповідає за забезпечення додержання процесуальних норм та
правил у цивільному процесі. Це означає, що суд повинен гарантувати
правильне проведення судового слідства, дотримання термінів та процедур, а
також рівний доступ сторін до правосуддя.

4. Виконання судових рішень

Однією з важливих функцій суду є забезпечення виконання судових
рішень. Після винесення рішення суд відправляє вироки до виконання, і від
цього відповідь залежить надійність та стабільність правової системи.
У цілому, функції суду у цивільних процесуальних правовідносинах
спрямовані на забезпечення справедливості, захист прав та інтересів учасників
процесу та забезпечення додержання правових норм. Це дозволяє забезпечити
ефективне функціонування правосуддя та створити умови для мирного
вирішення цивільних спорів.
Цивільний процес є важливою складовою правової системи, яка
забезпечує розгляд та вирішення цивільних спорів між сторонами. Функція
вирішення спорів у цивільному процесі полягає у забезпеченні справедливого
та ефективного вирішення конфліктів, захисті прав та інтересів громадян та
організацій, а також забезпеченні стабільності в суспільстві.
Функція вирішення спорів між сторонами є однією з найбільш важливих
і складних у цивільному процесі. Вона включає в себе ряд етапів та процедур,
які спрямовані на з'ясування фактів, визначення правової позиції сторін,
аналіз доказів та прийняття об'єктивного та справедливого рішення.
Роль Суду в Вирішенні Спорів

18
 1. Надання Платформи для Розгляду Справ: Суд надає сторонам
можливість представити свої аргументи, докази та позиції з метою
вирішення конфлікту. Він виступає об'єктивним арбітром у вирішенні
суперечок та приймає обґрунтовані рішення на основі представлених
фактів та правових норм.
2. Забезпечення Правової Відповідності: Суд забезпечує додержання
правових норм та принципів справедливості під час вирішення спорів.
Він враховує встановлені законом права та обов'язки сторін, а також
засади справедливості та рівності перед законом.
3. Стимулювання Медіації та Посередництва: Суд може сприяти
врегулюванню спорів шляхом медіації або посередництва, що дозволяє
сторонам добровільно досягти компромісу без проведення публічного
судового розгляду.
4. Захист Прав та Інтересів Сторін: Однією з основних функцій суду є
захист прав та інтересів сторін у цивільному процесі. Суд забезпечує
виконання угод, контрактів та рішень, а також приймає заходи для
захисту слабких чи незахищених сторін.
Першим етапом вирішення спору є розгляд позову або заяви, в яких
сторони викладають свої вимоги та аргументи. Суд вивчає подані матеріали,
включаючи документи, свідчення та інші докази, щоб зрозуміти суть спору та
становище сторін.
Далі відбувається проведення судового слідства, під час якого сторони
мають можливість представити свої докази та аргументи, а також переконати
суд у правомірності своєї позиції. Суд вирішує, які докази є релевантними та
приймається до уваги при прийнятті рішення.
Після цього суд виносить рішення, яке може бути задовільним для
однієї сторони та незадовільним для іншої. Однак важливо, щоб рішення було
об'єктивним та справедливим, враховуючи всі аспекти справи та
дотримуючись принципів правосуддя.

19
 У випадку незгоди з рішенням суду, сторони мають можливість подати
апеляційну скаргу до вищого судового органу, який перегляне справу та може
прийняти нове рішення або підтвердити попереднє. Цей процес може тривати
деякий час, проте мета його полягає в досягненні справедливості та законності
в кожному конкретному випадку.
Отже, функція вирішення спорів між сторонами в цивільному процесі є
важливим елементом судової діяльності, спрямованим на забезпечення
правосуддя та вирішення цивільних справ у відповідності з законом та
справедливістю. Роль суду у цьому процесі полягає у забезпеченні правової
відповідності, захисті прав та інтересів сторін, а також стимулюванні
альтернативних методів вирішення спорів для досягнення мирного та
ефективного врегулювання конфліктів.

2.2. Захист прав та інтересів учасників цивільного процесу

Функція захисту прав та інтересів учасників цивільного процесу є

однією з найважливіших у судовій системі. Ця функція забезпечує, що всі
учасники процесу мають можливість належно захищати свої права та законні
інтереси у судовому порядку.
Гарантії захисту прав та інтересів учасників цивільного процесу
1. Право на Представництво: Кожен учасник цивільного процесу має
право на представництво в суді. Це означає, що вони можуть
користуватися послугами адвоката або іншого представника, який
захищатиме їхні права та інтереси перед судом.
2. Принцип Презумпції Невинності: Учасники цивільного процесу
мають право на презумпцію невинності, тобто вони вважаються
невинними доти, доки їхня винність не буде доведена відповідними
доказами.
3. Право на Доступ до Справедливого Судового Розгляду: Учасники
цивільного процесу мають право на справедливий судовий розгляд, що
20
 включає в себе можливість представлення доказів, висловлення
аргументів та отримання обґрунтованих рішень.
4. Забезпечення Адекватного Процесуального Статусу: Кожен учасник
цивільного процесу має право на адекватний процесуальний статус,
який визначає їхні можливості участі в судовому процесі та захисту
своїх прав.
Механізми Захисту Прав та Інтересів
Можливість Подання Судових Заяв та Жалоб: Учасники цивільного
процесу мають право подавати судові заяви та жалоби на порушення їхніх
прав та інтересів.
Апеляційні та Касаційні Засоби Захисту: У разі незадовільного рішення
суду учасники цивільного процесу мають право на апеляцію та касацію, що
дозволяє переглянути справу на більш високому рівні і вирішити справу
справедливо.
Медіація та Посередництво: Учасники цивільного процесу можуть
скористатися послугами медіатора або посередника для врегулювання
конфлікту за позасудовим шляхом.
Перш за все, суд забезпечує право кожної сторони на справедливий
процес. Це включає в себе право на адекватне інформування про хід справи,
можливість представляти свої аргументи та докази, а також право на
обґрунтоване рішення, яке враховує всі аспекти справи.
Далі, суд виконує функцію забезпечення рівних можливостей для усіх
учасників процесу. Це означає, що незалежно від статусу, соціального
положення чи матеріального стану, кожна сторона має право на рівні умови
для представлення своїх інтересів та захисту своїх прав.
Суд також виконує функцію забезпечення конфіденційності та
приватності учасників процесу. Це означає, що інформація, яка надходить до
суду, та використовується у справі, залишається конфіденційною та не може
бути розголошена без згоди відповідних сторін.

21
 Крім того, суд виконує функцію забезпечення відповідності процедур
справедливому та безперешкодному доступу до правосуддя. Це означає, що
судові процедури мають бути доступними, зрозумілими та ефективними для
всіх учасників процесу, щоб кожна сторона могла належним чином захищати
свої права та інтереси.
Отже, функція захисту прав та інтересів учасників цивільного процесу є
фундаментальною у судовій системі. Ця функція забезпечує справедливість,
рівність та прозорість у судовому процесі і гарантує, що кожна сторона має
можливість належно захистити свої права та інтереси.

2.3. Забезпечення правопорядку через судове вирішення

Функція забезпечення правопорядку через судове вирішення є однією з
ключових у судовій системі будь-якої країни. Ця функція спрямована на
забезпечення виконання законів, збереження порядку та стабільності в
суспільстві шляхом розгляду та вирішення цивільних справ.
По-перше, судове вирішення допомагає у врегулюванні конфліктів та
вирішенні цивільних спорів за мирним шляхом. Шляхом розгляду фактів,
доказів та правових аргументів сторін, суд приймає об'єктивне рішення, яке
визначає права та обов'язки кожної сторони у справі. Це допомагає уникнути
подальших конфліктів та зберегти мир у суспільстві.
По-друге, судове вирішення є формою захисту прав індивідуальних
громадян та корпоративних суб'єктів. Шляхом встановлення справедливих
правових рішень суд забезпечує, що права та інтереси всіх сторін у справі
будуть враховані та захищені відповідно до закону.
По-третє, судове вирішення відіграє важливу роль у запобіганні
порушень законів та підтримці правопорядку в суспільстві. Коли суд вирішує
справу та надає вирок, він створює прецедент, який слугує як приклад для
інших громадян та організацій, а також як засіб запобігання подібним
порушенням у майбутньому.

22
 Крім того, судове вирішення сприяє підтримці довіри до судової
системи серед громадян, оскільки воно демонструє, що всі учасники
суспільства рівні перед законом і що правосуддя може бути здійснене
справедливо та безперечно.
Отже, функція забезпечення правопорядку через судове вирішення
відіграє критичну роль у підтримці законності, стабільності та порядку в
суспільстві. Вона забезпечує вирішення конфліктів, захищає права громадян
та організацій і сприяє підтримці довіри до судової системи.

РОЗДІЛ 3. Гарантії незалежності та об'єктивності судового рішення

3.1. Механізми забезпечення незалежності та об'єктивності

Судова система в кожній демократичній країні є основою правової
держави та забезпечує здійснення правосуддя на основі закону та
справедливості. Однак, успішність цієї системи значною мірою залежить від
гарантій незалежності та об'єктивності судового рішення. В даному розділі
розглядається важливість цих гарантій для забезпечення правосуддя та
розвитку демократичного суспільства.
Починаючи з аналізу концепцій незалежності та об'єктивності
суддівства, розділ ставить за мету розкрити суть та значення цих понять у
контексті правової системи. Важливо розуміти, що незалежність суддівства
від зовнішніх впливів та об'єктивність у винесенні судових рішень є
вирішальними принципами, які забезпечують справедливість та законність в
судовій системі.
Далі в розділі розглядаються основні аспекти, які впливають на
незалежність суддівства. Це включає аналіз законодавчої бази, яка гарантує

23
незалежність суддів та їхнє відокремлення від впливу виконавчої та
законодавчої влади. Також розглядається важливість процедурного та
етичного стандартів у забезпеченні незалежності суддів та уникненні
конфлікту інтересів.
Крім того, в розділі аналізується поняття об'єктивності судового
рішення. Об'єктивність вимагає, щоб судді враховували лише факти та закон у
процесі винесення рішення, уникнувши будь-якого упередження чи впливу
зовнішніх факторів. Зокрема, акцентується увага на важливості забезпечення
рівності сторін перед законом та можливості кожної сторони вільно захищати
свої права в судовому процесі.
Судова система, як ключовий елемент правової держави, забезпечує
реалізацію правосуддя та здійснення прав і свобод громадян. Однак, для
ефективності та довіри до судової системи необхідно, щоб судові рішення
були незалежними та об'єктивними. У цьому розділі розглянемо гарантії, що
забезпечують незалежність та об'єктивність судового рішення, та їхнє
значення для правосуддя.
1. Значення незалежності суддівства
Незалежність суддівства є основним принципом правової держави, який
гарантує, що судді можуть виносити рішення лише на підставі закону та не
піддаються впливу зовнішніх чинників. Головними аспектами незалежності
суддівства є:
 Відокремлення влади: Судова влада повинна бути відокремленою від
виконавчої та законодавчої, щоб уникнути впливу політики на судові
рішення.
 Незалежність суддів: Судді повинні мати гарантовану незалежність у
своїй діяльності та бути захищеними від будь-якого тиску або впливу.
2. Механізми забезпечення незалежності суддівства
Для забезпечення незалежності суддівства існують різноманітні
механізми, серед яких:

24
  Конституційні гарантії: Конституція та законодавство країни містять
положення, що гарантують незалежність суддівства та відокремлення
влад.
 Процедурні правила: Закони та процедурні норми передбачають
правила, які обмежують втручання у судовий процес ззовні.
 Етичні норми: Судді повинні дотримуватися високих етичних
стандартів, що включають недопущення корупції та відмову від будь-
яких форм впливу.
3. Значення об'єктивності судового рішення
Об'єктивність судового рішення полягає в тому, що судді враховують
тільки факти та закон у своїх вирішеннях, уникнувши упередження чи
піддавання впливу. Це важливо для забезпечення справедливості та
дотримання прав людини.
4. Механізми забезпечення об'єктивності судового рішення
Для забезпечення об'єктивності судового рішення існують такі
механізми, як:
 Принцип вільного доказування: Судді повинні враховувати всі доступні
докази та аргументи, незалежно від їхнього походження чи статусу.
 Право на обґрунтований вирок: Судді повинні мотивувати свої рішення
на підставі фактів та закону, щоб забезпечити прозорість та
відповідність правосуддя.
Гарантії незалежності та об'єктивності судового рішення є
фундаментальними для правосуддя та довіри до судової системи. Їхнє
дотримання забезпечує справедливість та законність у судових рішеннях, що є
важливим для забезпечення прав людини та розвитку демократії. Розуміння та
реалізація цих гарантій є ключовим завданням для сучасної судової системи.
В сучасному правовому просторі запобігання корупції та забезпечення
правосуддя є одними з ключових завдань. В цивільному процесі, як і в інших
сферах правосуддя, незалежність та об'єктивність є важливими принципами,
які гарантують рівність перед законом та справедливість рішень суду. Дана
25
курсова робота присвячена вивченню механізмів забезпечення цих принципів
у цивільному процесі
В сучасному правовому середовищі забезпечення незалежності та
об'єктивності у цивільному процесі є важливим завданням для забезпечення
рівності перед законом та справедливих судових вирішень. Ці принципи не
лише гарантують дотримання прав і свобод громадян, а й забезпечують довіру
громадськості до правосуддя.
1. Незалежність суддів
Незалежність суддів є краєвидом фундаментальної засади верховенства
права. Вона виражається в тому, що судді повинні приймати рішення
виключно на підставі закону, без будь-якого тиску чи впливу ззовні. Для
забезпечення цієї незалежності існують різні механізми:
 Гарантії незалежності: Це закріплені у законі права та привілеї, які
забезпечують суддям можливість приймати незалежні рішення без
страху від впливу зовнішніх чинників.
 Система внутрішнього контролю: Внутрішні органи контролю
забезпечують дотримання нормативів поведінки суддів і вживають
заходів у разі їх порушення.
2. Прозорість судового процесу
Прозорість у цивільному процесі гарантує, що судовий процес
відбувається публічно та доступно для громадськості. Це включає:
 Публічність судових засідань: Засідання суду відбуваються у
відкритому порядку, що дозволяє громадськості стежити за ходом
розгляду справи.
 Публічність судових рішень: Судові рішення, як правило, є
публічними документами, які доступні для ознайомлення будь-якій
зацікавленій стороні.
3. Гарантії незалежності сторін

26
 Важливою складовою забезпечення об'єктивності у цивільному процесі
є гарантії незалежності сторін від будь-якого недобросовісного впливу. До
таких гарантій можуть відноситися:
 Право на адвоката: Забезпечення сторонам права на захист через
адвоката, який допомагає збирати докази та представляти їхні інтереси в
суді.
 Право на обґрунтоване рішення: Суд повинен мотивувати свої
рішення, щоб сторони могли розуміти підстави прийнятого вироку та
мати можливість його оскаржити.
Механізми забезпечення незалежності та об'єктивності у цивільному
процесі відіграють ключову роль у забезпеченні справедливості та довіри до
правосуддя. Їхнє ефективне функціонування дозволяє гарантувати
дотримання прав і свобод громадян, а також забезпечує незмінність закону як
основного принципу правової держави.

3.2. Вплив зовнішніх факторів на судовий процес

У сучасному правовому середовищі судовий процес не завжди

здійснюється у вакуумі. Різноманітні зовнішні фактори можуть впливати на
об'єктивність і незалежність судового процесу, порушуючи принципи
справедливості та верховенства права. Деякі з цих факторів включають:
1. Політичний тиск
Політичні сили можуть намагатися впливати на судовий процес з метою
досягнення своїх власних цілей або захисту своїх інтересів. Це може включати
в себе тиск на суддів для прийняття певних рішень або втручання в судовий
процес через законодавчі органи або виконавчу владу.
2. Економічні і корпоративні інтереси
Великі корпорації або багаті індивідуали можуть мати значний вплив на
судовий процес через свої фінансові ресурси. Вони можуть намагатися

27
використовувати свій статус або грошову потужність для впливу на рішення
суду в свою користь.
3. Засудження у громадському медіа
Громадське медіа може мати значний вплив на судовий процес через
свою здатність створювати громадську думку та формувати погляди
громадськості на певні справи. Це може призвести до попереднього
засудження підсудних або впливу на об'єктивність судового розгляду.
4. Соціокультурні уявлення та стереотипи
Стереотипи та упередження, які існують у суспільстві, можуть впливати
на судовий процес, особливо коли йдеться про рішення, пов'язані з етнічними,
расовими або соціальними питаннями. Це може призводити до необ'єктивних
рішень суду, які ґрунтуються на стереотипах та упередженнях, а не на доказах
та законі.
5. Внутрішні політичні та організаційні фактори
Внутрішні конфлікти в судовій системі або між суддями, адвокатами та
іншими учасниками судового процесу також можуть впливати на
об'єктивність та ефективність судового розгляду.
У великій мірі залежить від суддів, адвокатів та інших учасників
судового процесу забезпечити, щоб ці зовнішні фактори не порушували
правосуддя та не впливали на незалежність та об'єктивність судового процесу.

28
 ВИСНОВКИ

Суд є необхідним учасником у всіх цивільно-процесуальних відносинах,

оскільки без його участі не можливе виникнення та існування цих відносин.
Докладне регулювання у цивільному процесуальному праві питань, що
стосуються судової юрисдикції у цивільних справах, є однією з передумов для
прийняття законних та обґрунтованих судових рішень. Крім того, законодавчі
рішення вимагають від суду вирішення питань, які стосуються його власних
усуджень, оскільки з розширенням переліку основних принципів цивільного
судочинства, визначальним принципом стало верховенство права, яким
керується суд у всіх випадках розгляду та вирішення цивільних справ.
Отже, суд як органу державної влади відводиться головна роль у
виконанні завдань цивільного судочинства, що має керівний характер. Суд
відповідає за керівництво судовим процесом, спрямовує дії учасників
цивільних процесуальних правовідносин та допомагає їм в реалізації їх прав і
встановленні фактів справи. Крім того, як орган державної влади, суд має
владний характер повноважень у цивільних процесуальних правовідносинах.
Суд також стає учасником цих відносин, оскільки має обов'язок так робити.
Держава, наділяючи суд правом вимагати від учасників процесу належної
поведінки в межах законодавчо наданих повноважень, встановлює для суду
рамки припустимої поведінки та форми відповідальності за невиконання
обов'язків. Обсяг прав і обов'язків суду відносно кожного учасника процесу
визначається нормами цивільного процесуального права залежно від мети
участі особи в процесі. Отже, у процесі дослідження обсягу та характеру
повноважень суду як обов’язкового суб’єкта цивільних процесуальних
правовідносин, нами встановлено, що він є основним і обов’язковим
суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин, адже його вступ у
правовідносини є обов’язковим завжди для справедливого, неупередженого і
своєчасного розгляду цивільних справ. Суд сприяє захисту прав осіб та

29
правопорядку, а також встановленню істини у справах, для чого йому надано
відповідні повноваження. Суд є активним суб’єктом, адже його повноваження
в цивільних процесуальних правовідносинах мають активний характер при
спрямуванні процесу в напрямку встановлення об’єктивної істини. Суд
зацікавлений у реалізації суб’єктами своїх процесуальних прав, а також у
здійсненні судочинства.

30
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ЦивільнийпроцесуальнийкодексУкраїни.
ОфіційнийвебсайтВерховноїРадиУкраїни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/1618-15#n7423. 2. Цивільнийпроцес (загальначастина): навч. посібник.
2-гевид., доп. іперероб. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-твнутр. справ; ЛіраЛТД,
2017. 192 с. 3. Теоретичніпроблемицивільногопроцесуальногоправа: підруч.
Зазаг. Ред. М. Ясинка. К. Алерта, 2016. 883 с. 4. Курсцивільногопроцесу:
підруч. Заред. В. В. Комарова. Xарків: Право, 2011. 1352 с. 5. Справа
“СокуренкоіСтригунпротиУкраїни” (ЗаявиNo 29458/04 таNo 29465/04). URL.:
https://zakon.rada.gov.ua/ laws/card/974_115?lang=ru (датазвернення:
11.12.2019). 6. КлейнманА. Ф. Советскийгражданскийпроцесс. М.:
ИздательствоМГУ, 1954. 407 с. 7.
Великийенциклопедичнийюридичнийсловник. Заред. акад. НАНУкраїниЮ. С.
Шемчушенка. 2-гевид., перероб. ідопов. К.: Вид-во “Юридичнадумка”, 2012.
1020 с. 8. ЛуспеникД.
Якісамеіякновелицивільногопроцесувплинулинасудовупрактику //
Законібізнес.No 36 (1386) 08.09. – 14.09.2018 р. 9. СтояноваТ. А. Науково-
практичнийаналізцивільноїюрисдикціїпершоїтаапеляційноїінстанціїусвітліпри
йняттяновогоЦивільного-процесуальногокодексу //
НауковийвісникУжгородськогонаціональногоуніверситету, Серія “Право”,
Вип. 47, Т. 2, 2017, с. 13–17. 10. Порівняльнийцивільнийпроцес: навч.-метод.
посібник. Харків: ХНУіменіВ. Н. Каразіна, 2018. 156 с
Конституція України: закон України // Відомості Верховної Ради
України (ВВР). – 1996. - № 30. - ст. 141 2. Цивільний процесуальний кодекс
України від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №
40– 42. – Ст. 492. 3. Безлюдько І.О. Цивільне процесуальне право: навчальний
посібник / І.О. Безлюдько, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик та ін. ; за заг. ред. С.С.
Бичкової. — К.: Атіка, 2006. — 384 с. 4. Бичкова С.С. Цивільний
процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного
31
провадження : монографія / С.С. Бичкова. – К. : Атіка, 2011. – 420 с. 5.
Васильєва-Шаламова Ж. В., Гуменюк К. П. До питання про поняття сторін як
основних учасників цивільного процесу / Ж. В. Васильєва-Шаламова, К. П.
Гуменюк // Актуальні проблеми держави і права. – 2014. - С.205-211 6.
Гарієвська М. Б. Роль суду як суб’єкта цивільних процесуальних
правовідносин в Україні / М.Б. Гарієвська // Міжнародне приватне право:
розвиток і гармонізація. – 2013. - С.195-198 7. Захарова О.С. Суб’єктний склад
цивільних процесуальних правовідносин /О.С. Захарова // Вісник Академії
адвокатури України. - №3 (16). – 2009.- с. 21-26 8. Тертишніков В.І. Цивільний
процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / В.І. Тертишніков. –
Х. : Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 576 с. 9. Тичинська Л.А. Правові
засади учасників цивільного процесу як елемент цивільно-процесуальних
відносин / Л.А. Тичинська // Наше право. - №1. – 2015. – С.137-141. 10. Фурса
С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. Цивільний процесуальний кодекс України:
Науково-практичний коментар / У двох томах. – К. : Видавець С.Я. Фурса :
КНТ, 2006. – 425 с. 11. Фурса С.Я., Щербак С.В., Євтушенко О.І. Цивільний
процес України. Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. – К.
– 2006. – 448 с. 12. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України:
Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей
вищих навчальних закладів — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005.
- С.24-25 13. Яценко Н.І. Особливості участі суду в цивільних процесуальних
відносинах / Н.І. Яценко // Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – №89. – 2011. – с.105-107

32