Доповідь на тему:

Типи сексуального насильства: домагання, примушування, згвалтування, цифрове та віртуальне

насильство

2024 Р.
-13
Спостерігається певний перетин між термінами та визначеннями: «…схожі
визначення позначаються різними термінами, різні визначення
використовуються для одних і тих же термінів, а деякі терміни містяться у
визначеннях інших термінів.» 1
Тому видається доцільним звернутись до дефінцій кожного конкретного
поняття, щоб чітко усвідомити, що саме мається на увазі, коли
використовується якийсь конкретний термін.
Ковіктимізація партнера на побаченні – «Зазнати як фізичного насильства,
так і небажаного сексуального контакту з боку партнера по побаченню, але не
обов'язково під час однієї події» (Katz, Moore, & May, 2008, с. 963).
Сексуальна віктимізація – «Зґвалтування, небажані сексуальні контакти,
спроби зґвалтування та сексуальний примус» (Testa та ін., 2007, с. 52).
Сексуальне насильство та акти контролю/ Контроль репродуктивного та
сексуального здоров'я з боку інтимного партнера – «Жінки, які зазнали
побиття, описують сексуальне насильство та контроль, такі як словесне
сексуальне приниження, відмова використовувати презервативи або відмова
користуватися контрацептивами» (Campbell, 2002, с. 1332).
«Інші дії, які є сексуальними та примусовими, але не насильницькими і не є
сексуальними діями з покривдженою жінкою, як такою, наприклад, відмова
носити презервативи, емоційна агресія або погрози при обговоренні безпечного
сексу, відмова використовувати засоби контрацепції, незахищений секс з
іншими жінками, відмова займатися сексом або інша жорстокість та емоційне
приниження в сексуальному плані» (Campbell & Soeken, 1999, c. 1019).
Небажані сексуальні контакти/ Безконтактні небажані сексуальні
контакти – «Небажаний сексуальний досвід, що включає дотик, але не
сексуальне проникнення, наприклад, поцілунки сексуального характеру або
пестощі чи хапання за статеві частини тіла» (Black та ін., 2011, с. 17).
«Небажаний досвід, який не передбачає жодних дотиків чи проникнення,
включаючи те, що хтось оголює свої статеві частини тіла, демонструє або
мастурбує перед жертвою, хтось змушує жертву показувати свої частини тіла,
хтось змушує жертву дивитися або брати участь у сексуальних фотографіях чи
фільмах, або хтось переслідує жертву в громадському місці таким чином, що
жертва відчуває себе в небезпеці» (Black та ін., 2011, с. 17).
Примус до сексу – «варіюються від чітко повідомлених небажаних грубих,
болючих або конкретних сексуальних дій до погроз насильства, якщо
сексуальні вимоги не будуть виконані, фактичного побиття до, під час або після
сексу та/або сексу з предметами» (Campbell & Soeken, 1999, с. 1018).
«Жінка, якій чоловік каже, що публічно принизить її, якщо вона, наприклад, не
виконає якийсь сексуальний акт, може бути більш страшною і руйнівною
погрозою, ніж чоловік, який погрожує лише накинутися на дружину. Ми були б
готові назвати такий вид примусу примусовим сексом, але не зґвалтуванням»
(Finkelhor & Yllo, с. 90).
Сексуальний примус або секс з примусу – «Секс, який є небажаним для
жертви і відбувається без її згоди» (Basile, 2008, с. 29). «Спроби примусити
небажаного партнера до сексуальної активності за допомогою вербальної
тактики та/або фізично агресивних засобів» (Katz, Carino, & Hilton, 2002, с. 93).
«Тактика сексуального примусу без фізичного насильства та сексуального
приниження, з якою стикаються жінки, що зазнали насильства, та жінки, які не
повідомляють про те, що їх фізично примушував до сексу партнер, який чинить
насильство» (Logan Cole, & Shannon, 2007, с. 72).
«Може включати насильницьке зґвалтування, але часто набуває форми більш
витонченої тактики, наприклад, позбавлення фінансових ресурсів, якщо жінка
не погоджується на секс» (Starrat, Goetz, Shackelford, McKibbon, & Stewart-
Williams, 2008, с. 315).
«Свідома участь у небажаній сексуальній активності в контексті їхніх
стосунків... симуляція сексуального бажання з метою задовольнити партнера,
уникнути напруги у стосунках або сприяти близькості... Якщо розглядати
взаємно бажаний і добровільний статевий акт на одному кінці спектру, а
насильницьке зґвалтування - на іншому, то між цими двома крайнощами існує
широкий діапазон сексуальних взаємодій» (Broach & Petetric, 2006, с. 477).
«Небажане сексуальне проникнення, яке відбувається після того, як на людину
чиниться нефізичний тиск... сексуальний примус - це небажаний вагінальний,
оральний або анальний секс після того, як на неї чинився тиск, зокрема, коли
вона була виснажена тим, хто неодноразово просив про секс або показував, що
вона нещасна; відчувала тиск, коли їй брехали, давали обіцянки, які не
відповідали дійсності, погрожували розірвати стосунки або поширювали чутки;
сексуальний тиск, спричинений тим, що хтось використовував свій вплив або
владу» (Black і співавт., 2011 р., с. 17).
«Жінок можуть примушувати, обманювати, тиснути та залякувати до сексу
різними способами, і всі вони є неприємними та принизливими. Ці різні види
примусу можна розділити на чотири основні типи: соціальний примус,
міжособистісний примус, погрози фізичного примусу та фізичний примус»
(Finkelhor & Yllo, 1985, с. 86).
Сексуальне насильство з боку інтимного партнера/сексуальне насильство
– «Сексуальне насильство з боку інтимного партнера - це зґвалтування або
сексуальне насильство, що відбувається між двома людьми, які мають або мали
добровільні сексуальні стосунки» (Phiri-Alleman & Alleman, 2008, с. 155).
«Застосування фізичної сили з метою примусити особу до статевого акту проти
її волі, незалежно від того, завершився цей акт чи ні; (2) спроба або завершення
статевого акту за участю особи, яка не здатна зрозуміти характер або умови
акту, відмовитися від участі або повідомити про небажання брати участь у
статевому акті, ... та (3) насильницькі статеві контакти» (CDC, 2010, n.p.).
«Здійснене за згодою або спроба проникнення у піхву чи анальний отвір,
здійснений без згоди або спроба орального сексу, навмисні дотики
сексуального характеру без згоди або безконтактні дії сексуального характеру
без згоди, такі як вуайєризм та вербальні або поведінкові сексуальні
домагання» (Basile, Hertz, & Back, 2007, с. 8).
Зґвалтування (подружнє зґвалтування, зґвалтування партнера та
зґвалтування інтимного партнера) – «Будь-який небажаний статевий акт або
проникнення, отриманий силою, погрозою силою або коли партнер не в змозі
дати згоду» (Phiri-Alleman & Alleman, 2008, с. 155).
«Примусовий оральний та анальний секс, а також примусове цифрове
проникнення, з мінімальним рівнем фізичної сили, що визначається як
штовхання, притискання та утримання під вагою чоловіка так, що жінка не
може рухатися» (Russell, 1982, с. 43, 48). «Також включає зґвалтування з
погрозою застосування сили та зґвалтування, коли дружина не в змозі дати
згоду, оскільки вона непритомна, під впливом наркотиків, спить або перебуває
в іншому безпорадному стані» (Рассел, 1982, с. 43). «Примусовий секс у
ситуаціях застосування або загрози застосування фізичної сили» (Finkelhor &
Yllo, с. 89).
«Застосування фізичної сили або погрози з боку теперішнього чи колишнього
статевого партнера з метою примусити особу вступити в статевий акт проти її
волі» (McFarlane, 2007, с. 127).
«Примусовий статевий акт» (Testa, VanZile-Tamsen, & Livingston, 2007, с. 152).
«Визначається трьома критеріями: силою, проникненням і відсутністю згоди»
(McFarlane, 2007, с. 127).
«Потім жертву примушували або намагалися примусити до сексуального
проникнення в когось без її згоди, оскільки жертву фізично примушували
(наприклад, притискали, утримували або застосовували насильство) або
погрожували фізичною шкодою, або коли жертва була п'яною, під кайфом, під
впливом наркотиків чи у непритомному стані і не могла дати згоду. Серед
жінок така поведінка відображає примушування жінки до орального
проникнення в піхву або анальний отвір іншої жінки» (Black et al., 2011, с. 17).
Сексуальна агресія – «Концептуально існує в континуумі сексуальної
активності, досягнутої за допомогою нефізично агресивних засобів (тобто
вербального/психологічного примусу), до сексуальної активності, досягнутої за
допомогою погрози або застосування фізичної сили (зґвалтування)» (Meyer,
Vivian, & O'Leary, 1998, с. 418).
«Включає поведінку, починаючи від небажаного сексуального контакту,
словесного примусу до сексуального контакту, сексу під впливом алкоголю та
наркотиків, спроби та завершення зґвалтування та інші примусові сексуальні
дії» (White et al., 2008, с. 339).
Вісім термінів використовуються для опису фізичного примусу до
проникаючих дій сексуального характеру в контексті інтимних стосунків:
сексуальне насилля інтимного партнера, примусовий секс, зґвалтування,
сексуальне насильство, сексуальний примус, сексуальна агресія, сексуальна
віктимізація та примушування до проникнення в іншу особу. Однак,
рекомендовано, щоб мова, яка зазвичай використовується для опису сексу за
згодою, не використовувалася для опису сексуального насильства (End Violence
Against Women International, 2013), що робить використання терміну "секс" для
позначення примусового сексу потенційно проблематичним.
У своїй статті «Specific Characteristics of Digital Violence and Digital Crime» 2
автори Bjelajac Željko та Filipović M. Aleksandar говорять про те, що
технологічний розвиток призвів до появи незліченної кількості нових просторів
для соціальної взаємодії, шляхом з’єднання яких є інтернет. І це не лише просто
поява просторів, це внесло корективу в наше щоденне життя – адже тепер наше
існування тісно переплетене із віртуальністю, туди мігрувала величезна
кількість наших сфер життя, зокрема й насильство. Так, очевидно, що у нього
з’явилась нова форма – проте наслідки залишились тими ж.
Існує чимало визначень цифрового насильства – деякі з них є більш загальними
і включають усі форми порушення спокою за допомогою цифрових технологій,
тоді як інші зосереджені на конкретних формах цифрового насильства (Filipović
& Vojnić, 2019).
Специфічною та особливо шкідливою формою насильства в цифровому
просторі є інтернет-педофілія. Педофіли використовують Інтернет у різний
спосіб: для спілкування з дітьми, заведення дружби, організації зустрічей у
реальному часі або як засіб для пошуку, зберігання та розповсюдження дитячої
порнографії. Інтернет постає ідеальним інструментом для педофілів, оскільки
пропонує їм повну безпеку та абсолютну анонімність (Bjelajac & Filipović,
2020).
Все більш очевидною стає невідповідність між старими, традиційними
формами і методами дослідження інформації та "новими" злочинами з новими
протиправними проявами в цифровій сфері або з використанням цифрової
сфери життєдіяльності.
Варто зазначити, що дії, які завдають шкоди в цифровому форматі, схожі на
критерії, зазначені в традиційному насильстві. Присутній намір заподіяти
шкоду й він полягає у дисбалансі влади та повторюваності дій між жертвою та
кривдником. Прийнято вважати, що ці три критерії дійсні і для цифрового
насильства (Smith, Del Barrio, and Tokunaga, 2012). Фізичне та цифрове
насильство взаємопов'язані. Як правило, люди, які зазнають фізичного
насильства, також можуть зазнавати цифрового насильства (König, Gollwitzer
and Steffgen, 2010). Відповідно є велика ймовірність того, коли кривдники не
можуть помститися фізично, можуть продовжувати насильство в цифровому
середовищі.3
У цьому контексті поняття цифрового насильства означає повторювані
переслідування з боку особи (кривдника) з використанням цифрових технологій
щодо теперішнього чи колишнього близького партнера. Сюди відноситься
низка видів контролю та примусу, таких як телефонні дзвінки з погрозами,
кіберпереслідування, відстеження місцезнаходження за допомогою смартфонів,
переслідування в соціальних мережах та несанкціоноване поширення
приватних зображень партнерів (Al-Alosi, 2017).
ООН, відносить до цифрового насильства над жінками та дівчатами:
пригнічення або свавільне позбавлення волі визначається як будь-який акт
насильства за ознакою статі, що спричиняє або може спричинити страждання,
включаючи фізичну або психологічну шкоду, або загрозу такої шкоди (Jagayat
and Choma, 2021).
Найважливіша відмінність, яка відрізняє цифрове насильство від фізичного,
полягає в тому, що насильство відбувається віч-на-віч, а цифрове насильство
здійснюється в цифровому середовищі через Інтернет. З цієї причини в
літературі зустрічається в літературі зустрічаються такі назви, як віртуальне
насильство, насильство в Інтернеті та кібернасильство (Choja and Nelson, 2016;
Lenhart, Ybarra, Zickuhr and Price-Feeney, 2016).
Фассендіні та Фіаолава (2011) у своєму дослідженні про цифрове насильство
зазначили, що є п'ять основних ознак які відрізняють цифрове насильство від
інших:
- Анонімність; особа, яка вчинила насильство, невідома.
- Відстань; для цифрового насильства не обов'язково, щоб жертва та кривдник
перебували в одному середовищі. Відстань не є перешкодою для застосування
насильства.
- Автоматизація: насильство здійснюється у віртуальному середовищі за
допомогою технологічних інструментів.
- Доступність: Завдяки технологічним можливостям і тому, що кожен може їх
придбати, жертву можна легко знайти і простежити за нею.
- Поширення та стійкість; швидке поширення насильства в цифровому
середовищі полягає в тому, що його може побачити кожен, а його ефект
зберігається протягом тривалого часу.
Інтернет також сприяє іншим формам насильства над жінками, включаючи
торгівлю людьми та секс-торгівлю. Наприклад, UN Women, UNDP та ITU
(2015) зазначено, що комерційний секс в Інтернеті не лише стимулюватиме
попит на секс-індустрію загалом, але й дозволить торговцям людьми
використовувати правові аспекти комерційного сексу в Інтернеті як прикриття
для торгівлі людьми.
Цифрове насильство має ступені від легкого до важкого, воно може
проявлятися по-різному. Ця ситуація може варіюватися від отримання
небажаних електронних листів, насильства в цифрових іграх, до сексуальних
домагань (Ayanoğlu, 2021, s. 23).
Ось деякі з них:
- Зловмисне розповсюдження: зловмисне розповсюдження приватної
інформації, наприклад, поширення приватних фотографій.
- Переслідування та насильство: спам, агресивна поведінка в чатах,
погрози сексуального насильства в повідомленнях, та використання
принизливої лексики.
- Порнографія помсти (кібер-експлуатація/порно з помсти): непристойні
фотографії та відео, що поширюються в Інтернеті без згоди особи.
- Насильство з боку інтимного партнера: технології використовуються для
насильства в сім'ї, подружнього насильства та близьких стосунків
(оприлюднення повідомлень партнера).
- Культурно виправдане насильство щодо жінок: зловмисне використання
технологій та їх спрямування на те, щоб нормалізувати насильство над
жінками (наприклад, чоловіки цінніші за жінок).
- Зґвалтування та сексуальні домагання: полягає в слідкуванні за
пересуванням жінок та жертв насильства, поширенні інформації про
потерпілих, надання інформації про їх місцезнаходження, втягування
жінок до сексуального насильства.
Збільшення використання платформ соціальних мереж зробило легшим шлях
завдання шкоди приватності та недоторканності людей. Ці платформи створили
сприятливе середовище для насильства над жінками, а також сприяють цьому
самому насильству.
Із поданої інформації у цій доповіді можна зрозуміти, що однозначних
лаконічних визначень до кожного із типів сексуального насильства немає –
проте це в жодному випадку не применшує та не знецінює тієї шкоди, якої
зазнає жертва та яким шляхом: класичним чи цифровим. Необхідна водночас
психоедукація серед населення, оскільки багато таких дій розцінюються як
«нічого страшного» або «сама/сам винна/винен» і стигматизується часто
суспільством через відчуття сорому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. https://doi.org/10.1177/1524838014557290
2. https://www.researchgate.net/publication/
357962906_Specific_Characteristics_of_Digital_Violence_and_Digital_Crime
DOI: 10.5937/ptp2104016B
3. https://doi.org/10.53443/anadoluibfd.1187094