1.

Феофан Прокопович, Семен Яворський, Яков Козельський та

Григорій Сковорода про державу і право.

Феофан Прокопович (1681-1736) був видатним українським духовним,

письменником, філософом і державним діячем. Він зробив вагомий внесок
у розвиток політичної думки та правової теорії свого часу. Прокопович був
проповідником і теологом, але також проявляв інтерес до суспільно-
політичних питань і принципів управління державою. У своїх творах,
зокрема "О порядке дел в Державе Российской" та "Общее дело или
политика", Прокопович розглядав сутність держави і роль права в її
функціонуванні. Він підкреслював необхідність правового ладу в державі
для забезпечення стабільності, порядку і справедливості. Прокопович
розглядав державу як соціальний організм, що має свою структуру і
функції. Він вважав, що держава має гармонійно поєднувати різні соціальні
класи і забезпечувати загальну благодать. Він підкреслював важливість
правового регулювання відносин у державі і визнавав, що право має бути
основою управління і забезпечувати порядок та рівновагу між різними
суспільними групами. Прокопович підтримував ідею монархічної форми
управління, вважаючи, що монарх є носієм влади, який отримує її від Бога.
Він стверджував, що монарх повинен керуватися мудрістю, розумом і
справедливістю, і його влада має бути обмеженою правом і законом.У своїх
працях Прокопович наголошував на важливості моральності, доброчесності
та справедливості як основних принципів державного управління. Він
вбачав у владі засіб досягнення загального добробуту і благополуччя
народу. Феофан Прокопович вніс значний внесок у розвиток державної
теорії та правової філософії свого часу. Його погляди на роль держави і
права становлять важливу складову частину історичної спадщини України.
Відомий український філософ, правознавець та педагог Семен Яворський
мав значний внесок у розвиток наукових досліджень з питань держави і
права. Його праці присвячені різним аспектам філософії права, політичної
теорії та соціології. Семен Яворський підкреслював важливість правової
держави і ролі права в суспільстві. Він розглядав державу як основний
інститут, що забезпечує правопорядок, збалансованість і справедливість у
суспільстві. Яворський підкреслював, що держава має бути заснована на
принципах правової демократії, розподілу влади і захисту прав і свобод
громадян. У своїх працях він аналізував правові системи, розглядав
проблеми правотворення і правозастосування, а також досліджував роль
права в соціальному розвитку. Він акцентував увагу на необхідності
забезпечення справедливості, рівності перед законом і гармонії між
індивідуальними правами та інтересами суспільства. Семен Яворський
розглядав право як важливий інструмент соціальної інтеграції та розвитку,
а також як засіб захисту прав людини. Він підкреслював, що право повинно
бути вираженням загальної волі суспільства і відображати його цінності та
ідеали. У своїх дослідженнях Семен Яворський вносив оригінальні ідеї та
погляди на роль держави і права в суспільстві. Його праці досі є значним
внеском у вивчення політичної філософії та правознавства.
Яков Козельський (1842-1918) був видатним українським юристом,
філософом і діячем правової науки. Він зробив вагомий внесок у розвиток
правової думки та юридичної науки в Україні. У своїх працях Козельський
розглядав питання держави і права з точки зору національного
самовизначення та права українського народу. Він аналізував роль держави
як організації, що забезпечує порядок, справедливість та захист прав
людини. Козельський підкреслював важливість національного суверенітету
та самостійності у формуванні правової системи. Крім того, Козельський
активно працював над розвитком громадянського права і громадянського
процесу в Україні. Він був прихильником ідеї правової держави, в якій
права і свободи громадян захищені і гарантовані законом. Його думки і
внесок у галузь права і правової науки стали важливою частиною правової
спадщини України, спонукаючи до подальшого розвитку правової думки і
формування національної правової системи.
Григорій Сковорода (1722-1794) був видатним українським філософом,
письменником і педагогом. У своїх творах він звертався до широкого
спектру тем, включаючи питання держави і права. Сковорода розглядав
державу і право з філософського погляду, наголошуючи на значенні
моральних принципів у правовій системі. Він вважав, що справедливість і
мудрість повинні бути основою управління державою, а правові норми
мають ґрунтуватися на етичних цінностях. Сковорода висловлював сумніви
щодо справедливості і ефективності існуючих правових систем свого часу.
Він закликав до глибокого осмислення принципів правосуддя та до
формування держави, яка би сприяла добробуту і розвитку людини. Його
думки про державу і право мають філософську складову, в якій
підкреслюється важливість моральних цінностей і гармонійного розвитку
суспільства. Він акцентував увагу на внутрішній свободі і самореалізації
людини, яка має бути підтримана правовою системою. Творчість Григорія
Сковороди має велике значення для розуміння філософських аспектів
держави і права, стимулюючи думку про соціальну справедливість і роль
моральності в правовій системі. Його праці надалі впливали на формування
і розвиток української і світової філософсько-правової думки.
 2. Вітчизняні політико-правові ідеї першої половини ХІХ ст. (Іван
Котляревський, Тарас Шевченко, М. Костомаров).

Іван Котляревський (1769-1838) був видатним українським

письменником, поетом і громадським діячем першої половини XIX
століття. Він прославився своїми творами, особливо комедією "Наталка
Полтавка", яка стала першою українською комедією відомою в Європі.
Поміж своїх літературних досягнень, Котляревський також висловлював
свої погляди на політику і право. У його творах можна виявити відбиток
політичних ідей і переконань того часу. У першій половині ХІХ століття
Вітчизняні політико-правові ідеї були визначені бажанням українського
народу встановити свою незалежність та національну ідентичність.
Котляревський, як і багато інших представників того періоду, сприяв
піднесенню українського духу, підтримував ідею національної
самосвідомості і незалежності. У своїх творах, зокрема в "Наталці
Полтавці", Котляревський підкреслював важливість волі, справедливості та
гідності. Він виступав за рівність прав та можливостей для всіх членів
суспільства незалежно від їхнього походження чи соціального становища.
Таким чином, вітчизняні політико-правові ідеї першої половини XIX
століття, представлені Іваном Котляревським, були спрямовані на
підтримку української національної свідомості, боротьбу за свободу і
рівність, а також важливість принципів справедливості та гідності у
суспільстві. Ці ідеї стали фундаментом для подальшого розвитку
політичної та правової думки в Україні.
Тарас Шевченко (1814-1861) - видатний український поет, художник і
громадський діяч першої половини ХІХ століття. Він став символом
національного відродження українського народу і його боротьби за свободу
та незалежність. Політико-правові ідеї Тараса Шевченка пронизують багато
з його творів, які відображають його гострий соціальний погляд та відверту
критику соціальної нерівності та національного утиску. Його творчість
відображає бажання українського народу мати власну державу, зберігти
свою мову, культуру і національну ідентичність. Одна з ключових ідей, яку
висловив Шевченко, - це ідея рівності, справедливості та гідності. Він
відкрито критикував соціальну нерівність, кріпосництво та знущання над
простими людьми. У своїх творах, зокрема в "Кобзарі", Шевченко
висміював знатних і високопоставлених осіб, що володіли безмежними
привілеями. Шевченко також підтримував ідею національної
самосвідомості та національної гідності українського народу. Він закликав
українців до єдності, відстоював право на національну самовизначеність та
відновлення державності. Таким чином, політико-правові ідеї Тараса
Шевченка в першій половині ХІХ століття відображали бажання
українського народу до свободи, рівності та національного визнання. Він
став символом національної боротьби і незалежності, а його твори стали не
лише художнім надбанням, але й маніфестом політичної та правової
свідомості українського народу.
Михайло Костомаров (1817-1885) був видатним українським істориком,
публіцистом та політичним діячем першої половини ХІХ століття. Він вніс
важливий внесок у розвиток політико-правових ідей в Україні того періоду.
Одна з основних ідей, яку пропагував Михайло Костомаров, була ідея
національно-політичного самовизначення українського народу. Він
підкреслював важливість відродження української національної свідомості
та розвитку політичного самоврядування. Костомаров активно виступав за
ідею української національної держави, де український народ мав би право
самостійно визначати своє політичне майбутнє. Він висував пропозиції
щодо створення конституційних установ українського суспільства та
політичних інституцій для забезпечення національної автономії.
Костомаров також активно боровся за права української культури, мови та
освіти. Він підкреслював необхідність розвитку освітніх інституцій, де
українська мова та культура могли би бути вільно розповсюджені і вивчені.
У своїх працях, зокрема у "Русской истории в жизнеописаниях ее
главнейших деятелей", Михайло Костомаров розкривав історичний досвід
українського народу та відстоював його право на самовизначення та
незалежність. Михайло Костомаров був одним із провідних представників
українського національно-політичного руху першої половини ХІХ століття
і його ідеї та праці мали значний вплив на формування української
національної свідомості та політичного руху.

3. Еволюція правничо-політичної думки в Україні від національно-

культурницького до національно-політичного відродження
(Михайло Драгоманов, Орест Терлецький, Сергій Подолинський, Іван
Франко, Леся Українка).
Михайло Драгоманов (1841-1895) - видатний український історик,
філософ, політичний діяч та один із засновників українського національно-
демократичного руху. Його думка та ідеї вплинули на формування
політико-правової думки в Україні. На початку своєї діяльності, Михайло
Драгоманов був прихильником національно-культурного відродження
українського народу. Він акцентував увагу на важливості розвитку освіти,
мови, культури та історії як складових елементів національного
самовизначення. Він підтримував ідею національної самосвідомості,
пробудження національної гідності та створення умов для розвитку
українського національного самоврядування. Проте згодом Михайло
Драгоманов перейшов до національно-політичного відродження. Він почав
підтримувати ідею політичної незалежності та державності України. Він
активно пропагував ідею національного самоврядування, створення
української національної держави та боротьбу за політичні права
українського народу. Він підтримував формування національних
політичних партій та активну участь громадян у політичному житті країни.
Таким чином, Михайло Драгоманов зробив перехід від національно-
культурного до національно-політичного відродження. Його ідеї та
політичні погляди сприяли формуванню політичної та правової свідомості
українського народу, підтримували бажання до політичної незалежності та
державності. Він став важливою фігурою в історії українського
національно-демократичного руху та залишив значний вплив на подальший
розвиток політико-правової думки в Україні.
Орест Терлецький (1886-1955) був українським істориком, політичним
діячем та правознавцем, який присвятив своє життя вивченню та аналізу
правничо-політичної думки в Україні. Він вніс значний внесок у розвиток
українського національно-політичного руху та дослідження українського
права. У своїх дослідженнях Орест Терлецький висвітлював еволюцію
правничо-політичної думки в Україні від періоду національно-
культурницького відродження до національно-політичного руху. Він
досліджував історичні події, політичні рухи та правові системи, які сприяли
формуванню української національної свідомості та боротьбі за
національну незалежність. Терлецький акцентував увагу на значущості
правових норм та інститутів для розвитку української політичної
самостійності. Він досліджував правову спадщину українського народу,
зокрема Козацьку Раду, Запорозьку Січ, Гетьманат, та інші форми
правління, які мали великий вплив на формування правничо-політичної
думки в Україні. Терлецький також звертав увагу на політичні рухи, які
сприяли національному відродженню українського народу, зокрема
Українську Центральну Раду, Українську Державу, та інші організації, що
працювали на користь національно-політичної незалежності. Орест
Терлецький в своїх працях розкривав різноманітні аспекти правничо-
політичної думки в Україні, її етапи розвитку та вплив на український
політичний процес. Його дослідження є важливим джерелом для вивчення
історії та політичної науки в Україні.
Національно-культурний та національно-політичний рухи мали значний
вплив на формування правничо-політичної думки в Україні, і Сергій
Подолинський (1863-1930) був одним із визначних представників цих
процесів. Сергій Подолинський був юристом, громадським і політичним
діячем, письменником і філософом. У своїй діяльності він займався
вивченням українського народного права, а також впливав на формування
правничої свідомості в українському суспільстві. На початку своєї
діяльності, Сергій Подолинський був прихильником національно-
культурного відродження. Він акцентував увагу на важливості збереження
та розвитку української мови, культури, історії та традицій. Він
підтримував ідею національної самосвідомості і відродження національної
ідентичності. Проте згодом Сергій Подолинський перейшов до
національно-політичного відродження. Він підтримував ідею політичної
незалежності та державності України. Він активно працював над
створенням української політичної інфраструктури, розвитком політичних
партій та організацій, що пропагували ідеї національного самоврядування
та боротьбу за політичні права українського народу. Таким чином, Сергій
Подолинський сприяв переходу від національно-культурного до
національно-політичного відродження. Його праці та ідеї сприяли
формуванню правничої та політичної свідомості в українському
суспільстві, а його внесок в еволюцію правничо-політичної думки в Україні
є значним.
Іван Франко (1856-1916) був видатним українським письменником,
поетом, громадським діячем і політичним діячем, який мав значний вплив
на правничо-політичну думку в Україні. Він відігравав активну роль у
розбудові української національної свідомості та боротьбі за політичну
незалежність. У своїх творах та громадській діяльності Іван Франко
відстоював ідеї національного культурно-політичного відродження
українського народу. Він активно виступав за розвиток української
культури, мови та освіти. Франко підтримував ідею національно-
культурного самовизначення українського народу через збереження його
культурних традицій та зокрема правових норм. За часів Івана Франка в
Україні проголошувалися національно-політичні ідеї, які спрямовувалися
на побудову української державності та самовизначення. Він активно
виступав за національно-політичну незалежність, визнання української
мови і культури, а також за розвиток правової системи, яка б відповідала
потребам українського народу. Таким чином, Іван Франко пропагував ідею
еволюції правничо-політичної думки в Україні від національно-
культурницького до національно політичного відродження. Він сприяв
формуванню свідомості українського народу щодо його прав та
політичного самовизначення.
Леся Українка (1871-1913) — видатна українська поетеса, письменниця,
громадська діячка і філософ. Вона також внесла значний внесок у розвиток
правничо-політичної думки в Україні, сприяючи переходу від національно-
культурного до національно-політичного відродження. У своїх творах Леся
Українка піднімала актуальні політичні, соціальні і правові питання. Вона
пропагувала ідеї національної самостійності, свободи і гідності
українського народу. Її твори відображали патріотичний дух, боротьбу за
національну свободу та права українського народу. Леся Українка активно
виступала за політичну незалежність України, зокрема підтримувала ідею
утворення української держави. Вона працювала в складних політичних
умовах, коли Україна перебувала під владою інших держав. Своїми
творами і громадською діяльністю вона спонукала український народ до
самовизначення, активної участі у політичному житті та боротьбі за свої
права. Таким чином, Леся Українка своїми працями та політичною
діяльністю сприяла еволюції правничо-політичної думки в Україні від
національно-культурного до національно-політичного відродження. Вона
стала символом боротьби за національну свободу та права українського
народу і залишила значний слід у розвитку правничих і політичних ідей в
Україні.