Світає, край неба палає...

Тарас Шевченко
...Світає,
Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається,
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
Жанр: пейзажна лірика
Напрям,течія: Вірш належить до романтизму. Основні риси романтизму, такі як ідеалізація
природи, звернення до народної тематики, емоційність та ліричність, чітко простежуються в
цьому творі.
Зовнішня форма
Система віршування: силабо-тонічним віршування
Віршований розмір: чотиристопним ямбом

Художні засоби
 Епітети: Темний гай""Тихесенько вітер віє""Дрібною росою""Рясні сади""Зелені верби"

Порівняння: Тополі по волі стоять собі, мов сторожа

Повтори: Зеленіє, вмивається" "Споконвіку вмивається, сонце зустрічає"

Метафори: "Край неба палає" "Сонце зустрічає"

1. Мегаобрази: Світанок
 Опис: "Світає, край неба палає".
 Символіка: Світанок символізує новий початок, відродження, надію. Він асоціюється з
оновленням природи і життя, пробудженням від сну. Це також може символізувати
відродження нації, новий день для України.
2. Сонце
 Опис: "Сонце зустрічає".
 Символіка: Сонце уособлює життя, світло, енергію, правду і добро. Його зустріч символізує
радість, відкритість до нового дня і нових можливостей. Це також може символізувати
національне пробудження і свідомість.
3. Природа (степи, лани, гаї, верби, сади)
 Опис: "Степи, лани мріють", "Верби зеленіють", "Сади рясні похилились".
 Символіка: Природа символізує гармонію, мир, родючість і багатство рідної землі. Це
уособлення України, її краси та природного багатства. Природа в Шевченка часто виступає
як метафора батьківщини.
4. Вода (роса, стави)
 Опис: "Дрібною росою", "над ставами".
 Символіка: Вода є символом очищення, оновлення і життя. Роса і стави підкреслюють
свіжість і чистоту природи, а також циклічність природних процесів, постійне оновлення і
вічність.
5. Тополі
 Опис: "Тополі по волі стоять собі, мов сторожа".
 Символіка: Тополі символізують силу, стійкість, охорону і спокій. Вони стоять як сторожа,
охороняючи рідні землі, що може також символізувати захист національних цінностей і
традицій.

Архітектоніка:присутня
Композиція: має чітку композиційну структуру, яка складається з шести чотиривіршів
(катренів). Композиція вірша спрямована на послідовне розкриття теми ранкового
пробудження природи та краси українського краю. Вступ задає тон і основний образ,
розвиток дії деталізує та конкретизує природні картини, кульмінація підсумовує і
узагальнює, а завершення підкреслює безкінечність і циклічність природних процесів.
Ліричний герой виступає спостерігачем, який передає свої враження від побаченого світанку
і пробудження природи
Текстуальні елементи:
Світає, Кульмінація: І все то те, вся країна,
Край неба палає; Повита красою,
Соловейко в темнім гаї Зеленіє, вмивається,
Сонце зустрічає. Світає, Край неба палає; Дрібною росою,
Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. У цих рядках відбувається узагальнення та
Ці рядки вводять читача у атмосферу підсумок всіх попередніх образів природи,
ранкового світанку, з його яскравими вони оспівують красу рідної землі.
кольорами неба та зустрічі сонця зі Розв'язка: Споконвіку вмивається,
співаючим солов'їком. Сонце зустрічає...
Зав'язка: Тихесенько вітер віє, І нема тому почину,
Степи, лани мріють, І краю немає!
Меж ярами над ставами Ці рядки підсилюють відчуття вічності та
Верби зеленіють циклічності природних явищ, закріплюючи
У вірші зав'язка відбувається в наступних ідею безкінечного процесу ранкового
строфах, де описуються деталі ранкового світанку.
краєвиду, зокрема, вітер, степи, лани,
верби, сади та тополі.
Система образів персонажів: персонажі не виокремлені як такі, але можна вважати саму
природу та її елементи персонажами або образами
1. Світанок (розпочинає свій шлях, описується як персонаж): Світанок у вірші зображений
як персонаж, який народжується із зітканих з неба та землі елементів. Він є символом нового
початку, надії та життєвої енергії.
2. Сонце (взаємодіє зі світанком, як персонаж): Сонце виступає як персонаж, який зустрічає
світанок із своїми променями. Воно є символом світла, тепла і життя, яке пробуджує
природу.
3. Природа (степи, лани, верби, сади, тополі): Природа в цілому у вірші виступає як
персонаж, що оживає під дією світанку та сонця. Вона мріє, розмовляє, вмивається і
зустрічає новий день. Різноманітні образи природи відображають різноманіття та красу
рідної землі.
Зміст твору: У вірші описується світанок, коли "край неба палає" і сонце зустрічається з
соловейком в темному гаї. Під впливом ранкових променів тихесенько вітер віє, степи і лани
мріють, верби зеленіють, а сади і тополі розмовляють з полем. Все це описано з великою
пристрастю до рідної землі та природи, яка відображається в різноманітті образів та живості
описів.
В кульмінаційній частині вірша підкреслюється краса рідної країни, яка "повита красою" і
вмивається "дрібною росою". А закінчується вірш словами про вічність природних процесів,
коли сонце зустрічається знову і знову, і немає кінця цій красі.
Тема твору: пробудження природи та початок нового дня
Ідея: полягає в передачі величі та краси рідної землі через образи ранкового світанку та
пробудження природи. Поет відтворює момент переходу від ночі до дня, коли природа
оживає під променями сонця, і передає свої враження від цього чудового явища. Ідея вірша
виражається через глибоку любов до рідного краю, повагу до природи та віру в вічність її
краси. Поет передає у своєму творі відчуття гармонії та спокою, що виникає від
спостереження за природними явищами, а також відчуття вічності та незмінності цих явищ,
що створює відчуття безкінечності і величі української землі.
Проблематика: висвітлює проблематику душевного внутрішнього конфлікту людини, що
шукає гармонію з природою та вирішення соціальних проблем свого часу.
Характер і пафос: Пафос виражається у висловленні великої любові та поваги до рідної
землі, а також віри в її вічність та красу.
Ліричний герой відчуває глибоку приязнь до рідного краю та співчуття до природи, що
відображається у його поетичних рядках. Його емоційне ставлення до природи
відображається в живописних описах ранкового світанку та пробудження природи, що додає
віршу особливої мелодійності та емоційності.

Конфлікт твору: вірш можна розглядати як спробу поета знайти у природі втечу від
проблем і турбот суспільства, але одночасно він свідомий того, що цей ідилічний світ існує
лише на папері, а реальність інша. Таким чином, відбувається підтекстуальний конфлікт між
ідеалізацією природи та реальністю життя.
Сенс твору: полягає в передачі величі та краси природи, а також вираженні патріотичних
почуттів до рідної землі.
По-перше, вірш передає глибоке захоплення та любов поета до природи. Він описує
ранковий світанок, коли "край неба палає" і сонце зустрічається з природою. Поет
використовує яскраві образи, щоб передати красу та велич природи, яка оживає під дією
сонячних променів.
По-друге, вірш виражає патріотичні почуття до рідної землі. Шевченко підкреслює красу
української природи, її неповторність і велич, що відзеркалюється у проміннях сонця. Поет
відчуває себе злитим із природою, відчувається частиною цього великого, незрівняного
образу, що виявляється в яскравості, красі та безмежній мудрості.