РЕЄСТРОВАНІ ЦИВІЛЬНІ ПАРТНЕРСТВА: УТОПІЯ ЧИ КРОК ДО

РІВНОПРАВʼЯ
З російською військовою агресією в Україні легалізація реєстрованого
цивільного партнерства набуває особливої актуальності. В умовах, коли в українській
армії служать тисячі захисників і захисниць, які ідентифікують себе як ЛГБТ+, і кожен
день може стати останнім, одностатеві пари все ще не мають можливості узаконити
стосунки, і відповідно позбавлені державою ряду прав, які мають громадяни, що
перебувають в різностатевих шлюбах. Часто така дискримінація, якщо один партнер з
одностатевої пари перебуває в критичних для життя та здоров’я ситуаціях, набуває
фатального значення.

Особливого значення це питання набуло ще й після того, як у березні 2023 року

до Верховної Ради України було подано законопроєкт про інститут реєстрованих
партнерств (реєстраційний номер №9103). Наразі він опрацьовується в Комітеті ВРУ з
питань правової політики.
Президент України щодо цього питання зазначив таке: «Конституцією України
шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка» і додав, що в умовах воєнного або
надзвичайного стану Конституція не може бути змінена.
Протилежну позицію висловлює суддя Конституційного Суду України
О. Совгиря, яка висловила свої сумніви щодо запропонованого тлумачення ст. 51 КУ
та заявила, що вона не бачить жодної суперечності в Основному законі щодо
легалізації одностатевих шлюбів. Її особиста позиція аргументована тим, що акцент у
ст. 51 КУ зроблено на вільному волевиявленні при вступі в шлюб представників
кожної статі, а не на тому, що ці статі мають бути різними при укладенні шлюбу.
Проте, варто відзначити, що право на офіційне тлумачення КУ належить тільки
Конституційному Суду України, який досі не зробив жодних тлумачень щодо цього
питання. Водночас Президент зазначив, що уряд напрацьовував рішення
для легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства, і відповідно до
статті 116 КУ Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і
свобод людини і громадянина.
До того ж, Україна отримала статус кандидатки в члени до
Європейського Союзу. Жодна країна-кандидат на вступ до ЄС тепер не може
очікувати членства без вирішення принципових питань ЛГБТ+ культури, які є
важливими для всього Союзу, незважаючи на те, що вони ще не вирішені в окремих
повноправних членах ЄС. Європейський Союз змінює свою позицію щодо цих питань,
оскільки не хоче, щоб нові члени підсилювали спротив сучасним стандартам щодо
захисту прав ЛГБТ+, який наразі спостерігається у Польщі та Угорщині.
У січні 2023 року Велика
палата Європейського суду з прав людини ухвалила остаточне рішення щодо справи
«Федотова та інші проти Росії», яке є вкрай важливим для України та інших країн-
членів Ради Європи, які ще не забезпечують можливість одностатевим парам укладати
шлюби або реєструвати цивільні партнерства. У своєму рішенні, ЄСПЛ ясно вказав,
що згідно зі статею 8 Європейської конвенції з прав людини, держави-члени Ради
Європи зобов'язані забезпечити певну правову форму визнання одностатевих сімейних
партнерів, яка гарантуватиме їм значні права членів сім'ї. Це рішення є джерелом
права в Україні, тобто має таку ж силу, як закони та міжнародні угоди нашої держави.
Відповідно рішення щодо справи «Маймулахін і Марків проти України», яке очікує на
розгляд в ЄСПЛ, також буде ухвалюватися з урахуванням цієї нової правової позиції
суду. Донині в Україні існує розбіжність поглядів
щодо ставлення до представників ЛГБТ-спільноти. Частина населення країни
підтримує консервативні погляди і не підтримує легалізацію «нетрадиційних» форм
шлюбу. Проте, кількість прихильників більш ліберального підходу поступово
збільшується, і це є наслідком роботи громадських та правозахисних організацій, а
також здійснення європейської спрямованості української державної політики.
Правозахисний ЛГБТ-центр «Наш світ» («Our
world») спільно з Київським міжнародним інститутом соціології у 2022 році провели
опитування серед українців щодо їх ставлення до ЛГБТ-людей. У порівнянні з 2016
роком, у 2022 році більшість українців (23,6%) підтримує право на реєстроване
партнерство для одностатевих пар. Загалом, разом з тими, кому це байдуже (27,1%), ця
група складає абсолютну більшість населення й переважає над тими, хто проти
(41,9%). Це може бути важливою інформацією для українських церков та
консервативних політиків, тому що більшість громадян підтримує легалізацію
одностатевих цивільних союзів. У США та Німеччині
провели дослідження з більше ніж тисячі одностатевих батьків та їх дітей, які
спростували загальнопоширену думку про те, що такі родини мають негативний вплив
на дітей. Дослідження провели вчені з Державного інституту вивчення сім'ї при
Бамберзькому університеті та Інституту ранньої педагогіки в Мюнхені.
Дослідники прийшли до висновку, що діти, які виростають в одностатевих
сім'ях, не мають жодних негативних наслідків від своїх батьків. Одностатеві батьки
мають такі ж компетентність та вміння виховувати дітей, як гетеросексуальні батьки.
Зазвичай партнери в одностатевих сім'ях уникають будь-яких покарань щодо дітей та
не надмірно давлять на них ні психологічно, ні фізично. За словами дослідників, в
одностатевих родинах панує позитивний сімейний клімат, де є відкритість та
можливість говорити на будь-які теми. Т. Кравцова та М. Корнієнко переконані,
оскільки народження або усиновлення дитини для батьків в одностатевих сім'ях є
складним процесом, то батьківство у них є особливо усвідомленим, виваженим та
бажаним. Елтон Джон, композитор і співак, разом зі своїм партнером по
життю, продюсером і режисером Девідом Фернішем, продемонстрували позитивний
досвід батьківства. Їх боротьба за право стати батьками тривала достатньо довгий
період часу, і з 2005 року вони живуть в законному шлюбі. Хоча пара намагалась
усиновити хлопчика з України, наше законодавство щодо усиновлення одностатевими
парами або неодруженими іноземцями не дозволило їм здійснити цю бажану мету.
Хоча існують позитивні результати досліджень та успішні приклади
одностатевих пар як батьків, не можна знехтувати негативним впливом, який
супроводжується осудом соціуму. Діти, які виховуються в одностатевих родинах,
часто стикаються з дискримінацією від свого оточення. Навіть у розвинених та
демократичних країнах, таких як Великобританія, США та Німеччина, зафіксовані такі
випадки.
Твердо переконані, що питання болюче не тільки в умовах війни, але саме вона
стала каталізатором цієї проблеми та «оголила» усі проблеми. Наразі, коли люди
воюють, кожної миті є загроза втратити своє життя. При цьому їх рідня, найближча
людина залишиться «без нічого», адже de jure вважається ніким.
Також відкрите питання стосовно опіки та усиновлення дітей в одностатевих
парах. Наприклад, якщо один з партнерів має вже дитину, а біологічний батько чи
мати з'являється пізніше, то інший партнер не має законного права на опіку над цією
дитиною. Це пов'язано з тим, що Сімейний кодекс України забороняє усиновлення
дитини особами однієї статі (згідно з пунктом 3 статті 211 СКУ). Крім того,
репродуктивні технології сурогатного материнства доступні лише для сімейних пар
(чоловіка та жінки, які мають відповідні медичні показники).
На міжнародній арені цивільне партнерство запроваджено й у православних,
консервативних країнах, до яких тяжіє і Україна. Зокрема в Хорватії цивільне
партнерство визнано з 2014 року, Греція — 2015 року, Кіпр — 2015 року, Словенія —
2017 року, Чорногорія — 2020 року.
В Хорватії та Чорногорії існує прогресивна модель реєстрованого партнерства,
яка дозволяє партнерам/партнеркам отримати «розширені права» опіки над дітьми,
яких вони виховують разом з біологічним батьком або матір'ю, якщо останні дають на
це згоду. У разі негайної потреби, якщо біологічний батько або мати не можуть
доглядати за дитиною, партнер/партнерка має право на «повні права» опікунства та
може усиновити чи удочерити дитину. Журналістка Т. Делюрман підкреслює, що ця
концепція не призвела до економічних, фінансових чи політичних проблем.
Реєстровані партнерства – це не про якісь виняткові права та особливе
ставлення. Це про рівність. Це юридично визнана домовленість на кшталт шлюбу,
створена з метою забезпечення визнання законом одностатевих та різностатевих пар
(гетеропари теж зможуть укладати цивільні партнерства). Зокрема такий союз може
гарантувати партнерам більшість або навіть усі права, що надаються під час шлюбу:
1) право на спільну власність;
2) право на успадкування майна партнера/партнерки за законом;
3) права у разі зникнення безвісти чи смерті іншого з партнерів;
4) право виступати довіреною особою партнера чи партнерки у разі його/її
недієздатності за станом здоров’я;
5) право не свідчити одне проти одного;
5) право на соціальне забезпечення та пільги, передбачені для родини;
6) швидке визнання укладених партнерств за кордоном тощо.
Заступниця Міністра з питань європейської інтеграції у Міністерстві юстиції
України В. Коломієць висловилася щодо підготовки урядового законопроєкту про
цивільні партнерства:
— це будуть саме партнерства, а не «одностатеві шлюби», тобто сам інститут
шлюбу не зазнає жодних змін;
 — буде передбачено конкретний перелік прав партнерів;
— буде визначено коло питань, що можуть регулюватися партнерським
договором;
— одностатеві шлюби, що укладені між громадянами України в іноземних
країнах, планується прирівняти до цивільного партнерства в Україні;
— якщо партнери є громадянами України та проживають закордоном і бажають
зареєструвати партнерство, вони зможуть це зробити в дипломатичних і консульських
установах України;
Отже, законопроєкт №9103 – це прогресивний крок до конструктивного діалогу
із суспільством. Реєстровані партнерства – не шлюб, і про це прямо зазначено у тексті
законопроєкту. Це окрема юридична можливість. Шлюбна рівність робить суспільство
більш справедливим й інклюзивним.
До речі, ЛГБТ+ такі ж платники податків, як і всі, але чомусь, як і решта
громадян, вони мають однакові обовʼязки, а от права – ні. Ще в римських афоризмах
зазначалося: «Jus est ars boni et aequi», – тобто право є мистецтво добра й
справедливості. Отже, цей законопроєкт – це частина євроінтеграційних
зобов’язань України й спрямований на виконання рекомендацій Європейської комісії
щодо заявки України на членство в ЄС. Тішить, що державна політика з позиції «Чи
робити це?» перейшла до дискусії «Як це зробити?»