Отже, спасіння в православ’ї охоплює як дії Бога, так і активну участь

людини, що виявляється через віру і духовне зростання у відповідності до

заповідей Христа.
Усе спасіння в Христі - в Його особі та у всьому, що з Ним пов'язано. Він
втілився, щоб освятити людську природу - і душу, і тіло. Як казав святий
Афанасій Великий, Господь підносить людську природу до рівня Божества.
Христос - посередник між Богом і людьми, двері, через які спасається: «Я є
двері: хто ввійде через Мене, той буде спасений» Він Сам пройшов через
Воскресіння, і фактично веде всіх християн до нього - повного оновлення
людини. Воскресіння - це наступний етап людського життя, фізичного і
духовного, який кожен з нас повинен пережити. Той, хто жив з Христом і для
Христа, воскресне з Ним і піде в Царство Небесне в першу чергу.
Чому православні так переймаються своїм спасінням? Чи вони сумніваються
у необмеженості милосердя Божого? Чи може Бог не помилувати людей? Все
залежить від вільної волі людини. Якщо протягом життя вона не відчула
потреби в Христі, не зустріла Його, не відчула Його любові - вона не буде
потрібна Йому й після смерті. Більше того: така людина не захоче і не зможе
бути з Христом, не зрозуміє Його, навіть якщо Спаситель особисто стане
перед нею, покаже Свої кровоточні рани й скаже: "Я страждав за тебе!"
Господь подарував нам найбільший дар - свободу волі, ми розпоряджаємося
своїм життям, і людина, яка не бажає знати Бога, не захоче пізнати Його й
після смерті. Клайв С. Льюїс писав, що людина, щиро прагнучи радості й
щастя, не потрапить у пекло, пекло люди обирають добровільно.
Якщо подивитись на це з точки зору медицини, то я думаю свободу волі,
спасіння і віру в Ісуса Христа, можна порівняти з надією на краще життя, з
любов’ю, яку людина обирає собі як кредо, що звісно допомагає боротися з
хворобами через механізми зниження дистрессу. Обирати чи не обирати бути
з Христом це обирати між позитивним настроєм на лікування і депресією та
стрессом. Звісно вибір на користь стрессу викликає порушення метаболізму,
інволюцію лімфатичного апарату, пригнічення імунної відповіді і
захворювання шлунково-кишкового тракту, що добре було описано
ендокринологом Гансом Сельє. В свою чергу це можна порівняти з
персональним пеклом, бо в людини не тільки падають шанси на боротьбу зі
своєю основною хворобою, але й з’являються нові.