РОБОЧИЙ АРКУШ 1

ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СТУДЕНТСЬКОГО

ПРОЄКТУ
Тема студентського проєкту: Освіченість громадян та їх прийняття
психологічних захворювань пов’язаних з розладом харчової поведінки(Прим.
Далі – РХП)
Які питання в мене є щодо цієї
проблеми?
Який відсоток громадян обізнаний про
існування такої проблеми? Чи
вважають вони це проблемою? Чи
стикалися вони з цим на власному
досвіді?
Де знайти необхідну інформацію для
більш досконалого вивчення теми?
Як не зашкодити людям з цією
проблемою? Як з ними поводитись?
Які джерела я можу використати,
щоб дізнатися більше про цю
проблему
Провести опитування в соціальних
мережах серед підписників,
спробувати залучити авторів з
ширшою аудиторією для отримання
більш достовірних статистичних
даних.
Використати соціальні мережі, зокрема
Instagram, де є сторінки лікарень, які
дають достатній безкоштовний доступ
до інформації про проблему.
Звернутися до знайомого психолога з
проханням про пораду.
Наразі є рідні люди, що стикнулися з
даною проблемою, тож інформацію
додатково отримую з власного досвіду

ЩО НОВОГО Я ДІЗНАВСЯ ПРО ПРОБЛЕМУ?

На неї страждає значно більше людей ніж я очікував, чи навіть міг подумати. Це
викликано тим, що дехто про неї навіть не знає, оскільки РХП ще на ранній
стадії розвитку. Багато людей не сприймає це як проблему. Серед тих хто
розуміє що це велика кількість не знає, як зарадити людині із захворюванням,
чи як поводити себе в такій ситуації.
НАСКІЛЬКИ ВИ ЗАЦІКАВЛЕНІ ДОСЛІДЖУВАТИ ЦЮ ПРОБЛЕМУ НАДАЛІ?
Зацікавленість у мене в цій темі не взялася нізвідки, оскільки як зазначав
раніше, маю особистий приклад людини з РХП, а отже хочу дізнатися більше
нового для себе і повідомити якомога більше людей про реальність цієї
проблеми і методи допомоги.
НАСКІЛЬКИ ВАЖЛИВОЮ Є ЦЯ ПРОБЛЕМА ДЛЯ ВАС, ВАШОЇ ГРОМАДИ АБО КРАЇНИ?
Наразі ця проблема є, на жаль, невід’ємною частиною мого життя, а отже вона
автоматично стає проблемою першої важливості. Для моєї країни, на мою думку
це актуальна і важлива проблема, про яку треба проінформувати населення,
оскільки в Україні, як в країні пост-радянського періоду, досі проглядається
неприйнятне, я вважаю, ставлення і нерозуміння у відношенні до людей з
розладами. Плюс, наразі, в умовах постійного стресу складно протистояти
різноманітним психічним захворюванням, а отже закриття однієї з ланок
подібних проблем є важливим аспектом для країни.і