Professional Documents
Culture Documents
Lec6 1
Lec6 1
Lec6 1
1. Нумерація формул
У математичних текстах досить часто доводиться для зручності нумерувати формули.
LATEХ дозволяє організувати цю нумерацію так, щоб номери формул і посилання на них
генерувалися автоматично. Нумерувати таким чином можна тільки виключні формули.
Робиться це так. Виключна формула, яку Ви нумеруєте, повинна бути оформлена як
оточення equation (знаків $$$ не повинно бути!). Кожна така формула на друці
автоматично одержить номер. Щоб на нього можна було посилатися, необхідно формулу
помітити: у будь-якому місці між \begin{equation} і \end{equation} поставити команду
\label, і після цього команда \ref генеруватиме номер формули.
Приклад
Знак ~ ми поставили, щоб номер формули і слово «формула» не потрапили в різні рядки.
Проте, в пакеті amsmath з колекції AMS-LATEX є команда \eqref, яка сама ставить
дужки. Тобто, \eqref{trivial} нaдрукує (1).
Можна також використовувати команду \pageref замість \ref — тоді на друці вийде не
номер формули, а номер сторінки, на яку потрапила ця формула.
\documentclass[leqno]{article}
номери будуть розміщуватися зліва від формули. Пакет amsmath вводить також опцію
reqno: якщо деякий нестандартний клас встановлю по замовчуванню номерацію з лівої
сторони, то опція reqno відміняє це правило.
Те, як саме виглядає на друці номер формули, залежить від стилю документа. Наприклад,
в стилі article (стаття) формули мають суцільну нумерацію, а в стилі book (книга)
нумерація формул починається заново в кожному розділі, і номер, скажімо, формули 5 з
розділу 3, що генерується оточенням equation, має вигляд (3.5).
Ви можете взагалі не користуватися автоматичною генерацією номерів формул, а ставити
їх вручну. Щоб номер виглядав при цьому красиво, зручно скористатися ТЕХівською
командою \eqno.
Приклад
Можна також замість \eqno вказати \leqno, тоді Ваш номер формули буде не справа, а
зліва.
Приклад
Приклад
Зауваження! Аргумент команди \mbox розглядається як текст, але цей текст цілком може,
у свою чергу, містити формули!
В розглянутому вище прикладі слова "для всіх" не є частиною формули хоча і входять в
математичний вираз. Якщо ви хочете набрати звичайним шрифтом частину формули, то
потрібно змінити математичний шрифт, який використовується по замовчуванню, на
математичний шрифт з формою символів, як у звичайного шрифта. Для цього можна
скористатися командою \mathrm. В цьому випдку ТЕХ залишається в математичній моді і
правильно підбирає розмір шрифта для індексів, чисельників, знаменників і т.д.
Зауважимо, що при підключенні пакета amsmath команда \textrm також змінює розмір
шрифта. Порівняйте:
Приклад
Приклад
Нашій матриці не вистачає ще дужок; щоб їх створити, треба перед \begin{array} написати
\left ( , а після \end{array} написати \right)
Вихідний текст, що генерує на друці нашу матрицю, розташований так, щоб одному рядку
вихідного тексту відповідав один рядок матриці. Таке розташування ми вибрали тільки
для зручності читання, але, взагалі кажучи, воно абсолютно не обов'язкове: буває, що
впродовж декількох рядків доводиться тягнути текст, який піде в один рядок на друці, а
іноді в одному рядку початкового тексту поміщається декілька рядків матриці.
Пакет amsmth вводить кілька спеціальних оточень для набору матриць. на відміну від
оточення array, для них не потрібно вказувати кількість стовпців у матриці і задавати
розположення формул в клітинці. Всередині стовпців вони завжди центруються. Крім
matrix, в оточеннях pmatrix, bmatrix, vmatrix i Vmatrix автоматично друкуються дужки
навколо матриці, причому різні для різних оточень.
Приклад
Оточення array можна також використовувати для набору виразів, які мають один великий
розділювач (наприклад, фігурну), підставляючи крапку "." в якості невидимого правого
розділювача.
Приклад
Приклад
Якщо необхідно, щоб окремі рівняння в системі були пронумеровані, можна скористатися
оточенням eqnarray. Воно працює так само, як оточення array з преамбулою у
вищенаведеному прикладі, але при цьому біля кожного рівняння автоматично друкується
його номер (подібно тому, як автоматично друкується номер біля виключної формули,
створеної за допомогою оточення equation). Якщо поставити мітку яке-небудь рівняння за
допомогою команди \label, то надалі можна на неї посилатися за допомогою команди \ref
(тоді автоматично друкуватиметься номер рівняння) або \pageref (тоді автоматично
друкуватиметься номер сторінки, на яку потрапило це рівняння).
Приклад
Оточення eqnarray* працює так само, як eqnarray, тільки в цьому випадку формули не
нумеруються.
Горизонтальні лінії
Команди \overline i \underline створюють горизонтальні лінії відразу над або під виразом.
Приклад
Приклад
Вектори
Вектори часто вказуються добавлянням маленьких стрілок над змінними. Це робиться за
допомогою команди \vec. Для позначення вектора від A до B, корисною є команда
\overrightarrow. Аналогічна їй команда \overleftarrow ставить над формулою стрілку,
направлену вліво, а не вправо.
Приклад
Для постановки інших знаків над літерами в формулах передбачені команди, перераховані
в наступній таблиці, в якій, для прикладу, ці знаки ставляться над літерою а:
Зауваження! Надрядкові знаки, перераховані в таблиці, можна ставити тільки над однією
літерою.
Приклад
Пакет amsmath вводить команду \substack для набору багаторядкових індексів і символів
змінного розміру. Індекси розбиваються на рядки командою \\.
Приклад
Можливості команди \substack розширює оточення subarray. Воно має обов`язковий
аргумент, який вказує, як повинні вирівнюватися рядки індексів. Допустимі значення l, c
та r відповідають вирівнюванню по лівому краю, центру та по правому краю.
Приклад
4. Переноси в формулах
При необхідності TЕX може перенести частину внутрішньотекстової формули на інший
рядок. Такі перенесення можливі після знаків «бінарних відношень», на зразок знаку
рівності або «бінарних операцій», на зразок знаків додавання або множення, причому
останній знак в рядку, всупереч нашій традиції, не дублюється на початку наступного.
Якщо це Вас дратує, або Ви взагалі не хочете, щоб внутрішньотекстові формули
переносилися, можна скористатися тією обставиною, що ТЕХ не розриває при
перенесенні частину формули, поміщену в фігурні дужки. Зокрема, можна помістити в
фігурні дужки всю формулу, від відкриваючого її знаку долара до закриваючого.
Для друку таких формул можна використовувати оточення eqnarray або eqnarray*.
Приклад
Для того, щоб частини формули в різних рядках не починалися б точно одна під другою,
використовуються команди, які ставлять додатковий пропуск, наприклад \qquad.
Приклад
Парні дужки у вихідному тексті в кінці першого рядка задають "порожню формулу".
Приклад
Оточення split використовується тільки всередині інших оточень для набору виключних
формул.
Приклад