День 1

1)Спорядження бійця (бойовий комплект)-60хв

Теорія,демонстрація-60хв

2)Положення для стрільби(стоячи, з коліна, лежачи)-90хв

Теорія,демонстрація,практика-75хв
Комплексне відпрацювання-15хв

3)Способи пересування зі зброєю та способи переповзання-90хв

Теорія,демонстрація,практика-75хв
Комплексне відпрацювання-15хв

4)Вибір та обладнання вогневих позицій. Порядок ведення інженерного

обладнання та маскування позицій-240хв.
Теорія,демонстрація-60хв
Практика(відкопування, обладнання та маскування одиночного окопу для
стрільби з автомата лежачи та з коліна. Одиночний окоп для стрільби з
автомата стоячи-якщо вистачає часу)-180хв
 День 1

Спорядження бійця

Вибір спорядження залежить від самого завдання, часу на виконання

завдання, району виконання завдання, пори року та інше. Всього існує 3
ешелони спорядження, вони вважаються базовими для того, щоб
пришвидшити та спростити підготовку, але вони можуть доповнюватись
різними елементами під конкретне завдання, наприклад: висотне
спорядження, штурмове спорядження, водолазне спорядження,
повітрянодесантне спорядження, снайперське спорядження.
1 ешелон – обирається під завдання до 1 доби.
2 ешелон – обирається під завдання від 1 доби до 3 діб.
3 ешелон – обирається під завдання від 3 діб.
Перший ешелон
1. Одяг за сезоном (багатошарова ізоляційна система одягу для холодної
погоди (GEN III ECWCS), яка дозволяє військовослужбовцю адаптуватися до
різних вимог завдання та умов навколишнього середовища. GEN III ECWCS – це
набір з 12 предметів одягу, який дозволяє військовослужбовцям
використовувати сім різних шарів в залежності від завдання та погодних умов.
1 шар – вологовідводяча термобілизна.
2 шар – термозберігаюча утеплена білизна.
3 шар – польова форма (штани та кітель) та флісова куртка.
4 шар – польова форма (штани та кітель) та легка куртка.
5 шар – костюм з матеріалу Soft Shell (проти вітру).
6 шар – костюм з матеріалу Gore-Tex (проти вологи).
7 шар – костюм утеплений для екстремально-холодної погоди).
2. Взуття за сезоном (взуття являється одним із найважливіших елементів
форми одягу. Оптимальним вважається трекінгове взуття, яке діє разом з
трекінговими шкарпетками, правильно зберігаючи тепло та виводить вологу.
Також трекіногове взуття може бути літнім, демісезонним, зимовим, гірським).
3. Особиста зброя.
4. Розвантажувально-поясна система з комплектом підсумків (на 4
магазина автомат, 2 магазина пістолет, 2 гранатних, сумка для скидання
магазину, підсумок під радіостанцію).
5. Аптечка IFAK.
6. Кобура пістолетна.
7. Бронежилет (плити захисні не менше 4 класу).
8. Шолом захисний.
9. Окуляри захисні.
10. Засоби зв’язку.
11. Гідратор (фляга).
12. Ніж.
13. Мультитул (багатофункціональний складний набір інструментів).
 14. Ліхтар червоний.
15. Перчатки тактичні.
16. Наколінники та налокітники.
17. Наручний годинник.
18. Наручники(хомут).
19. Компас (навігатор).
20. Ліхтар тактичний з кріпленням на зброю.
21. Захист слуху (навушники).
22. Боєкомплект.
23. Піхотна лопатка.
24.Кішка для розмінування розбірна + Паракорд 15 м
Другий ешелон
1. Рюкзак добовий до 35 л.
2. Провіант на добу (сухий пайок).
3. Пончо.
4. Каремат.
5. Набір для виживання (спиртівка, сухий спирт, огниво, сірники, нитки
ремонтний набір).
6. Піхотна лопатка.
7. Табірні резинки для пончо (не менше 4 шт.).
8. Запасні елементи живлення до засобів зв’язку.
9. Прилад нічного бачення із запасними елементами живлення .
10. Записник (водонепроникний).
11. Олівець та ручка.
12. Водонепроникний чохол для карти.
13. Хімічне світло.
14. Мотузка.
15. Пакети будівельні 100 л.
Третій ешелон
1. Рюкзак трьохдобовий до 80 л.
2. Спальний мішок за сезоном.
3. Газовий пальник з балоном.
4. Котел.
5. Ложка та виделка.
6. Костюм від дощу.
7. Запасна білизна.
8. Одяг утеплений (за сезоном).
9. Додатковий боєкомплект.
10. Додаткове спорядження:
висотне спорядження;
водолазне спорядження;
штурмове спорядження;
повітрянодесантне спорядження;
снайперське спорядження.
 Положення для стрільби.

Положення для стрільби стоячи (бойова стійка)

Положення для стрільби стоячи: корпус тіла по фронту,ноги на ширині плечей

по фронту або з виставленням ноги з сторони не стріляючої руки до переду
(виставлення ноги в перед до 45’ від фронтального положення до ноги з
сторони стріляючої руки або по фронту). Стопи паралельно одна до
одної ,напрямок до переду. Розподіл ваги на обидві ноги,колені злегка зігнуті
(ефект пружини). Корпус поданий до переду,спина рівна. Таз ,прогинаючи
поясницю подається до заду (балансир). Стріляюча рука на пістолетній
рукоятці,стріляючий палець на ствольній коробці автомата вдовж спускової
скоби. Не стріляюча рука тримає цівку автомата або за наявністю ручку
переносу вогню,(як спосіб:передпліччя притискається до магазину). Лікті
притиснуті до тіла. Зброя на ремені через шию ,ствол зброї поданий до
переду,під кутом 60’ до низу (для більшого контролю місцевості) при появі цілі
зброя піднімається до 90’ для прицілювання. Потиличник прикладу повністю
прилягає та міцно притиснутий до плеча(ближче до грудей). Погляд до переду.
 Статичне положення для стрільби з коліна

Для ведення прицільного вогню з коліна використовується статичне положення.

Яке має три точки соприкосання з землею (поверхня на який знаходиться
стрілок) у різних напрямках та додаткові опори: п’ятки з тазом,коліна з ліктем
(устойчеве положення). Нога з сторони не стріляючої руки подана до переду на
прямій стопі,інша нога направлена у сторону та коліном опирається у
землю,стопа загнута у носку та тазом впирається у п’ятку,кут між ногами
90’.Ліктем не стріляючої руки опираємося у коліно( суглоб ліктя повинен
знаходитись по переду або по заду суглоба коліна). Стріляюча рука на
пістолетній рукоятці,стріляючий палець на ствольній коробці автомата вдовж
спускової скоби,лікоть прижатий до тіла. Не стріляюча рука тримає цівку
автомата або за наявністю ручку переносу вогню,(як спосіб:передпліччя
притискається до магазину). Зброя на ремені через шию ,ствол зброї поданий
до переду,під кутом 60’ до низу (для більшого контролю місцевості) при появі
цілі зброя піднімається до 90’ для прицілювання. Потиличник прикладу
повністю прилягає та міцно притиснутий до плеча(ближче до грудей) . Погляд
до переду.
Положення для стрільби лежачи

Лежачи-найефективніше положення для прицільної стрільби. Находження на

позиції в даному положенні ,максимально зменшує площу ураження відносно
горизонтального напрямку. Тіло притиснуто до землі (поверхня на який
знаходиться стрілок) ,нога зі сторони стріляючої руки є продовженням ствола
зброї (даним положенням створюємо жорстку укладку,віддача від пострілу
поширюється на все тіло). Нога з сторони не стріляючої руки відкинута у
сторону. П'ятки обох ніг прижаті до землі у внутрішню сторону. Лікті впираються
у землю,зброя тримається на руках таким чином щоб магазин зброї не
впирався у землю. Стріляюча рука на пістолетній рукоятці,стріляючий палець на
ствольній коробці автомата вдовж спускової скоби. Не стріляюча рука тримає
цівку автомата або за наявністю ручку переносу вогню. Зброя на ремені ,ствол
зброї поданий до переду,під кутом 90’ до низу. Потиличник прикладу повністю
прилягає та міцно притиснутий до плеча. Погляд до переду.
 Способи пересування зі зброєю

Тактичне пересування - пересування з максимально швидкою можливістю

приготуванням зброї до бойової готовності. Використовується під час
можливого зіткнення з противником. Магазини споряджені,магазин
примкнутий до зброї,патрон у патроннику,зброя на запобіжнику. Зброя на
ремені через шию по переду себе,стріляюча рука на пістолетній
рукоятці,стріляючий палець на ствольній коробці автомата вдовж спускової
скоби. При наявності системи АК,не стріляючою рукою здійснюємо контроль
запобіжника. У разі модернізації запобіжника( збільшений важіль запобіжника)
або інших систем зброї які передбачені для зняття з запобіжника стріляючою
рукою,не стріляюча рука знаходиться на цівці автомата або за наявністю на
ручці переносу вогню.

Наближення до цілі - пересування з максимально швидкою можливістю

здійснити прицільний постріл. Використовується під час готовності зіткнення з
противником. Магазини споряджені,магазин примкнутий до зброї,патрон у
патроннику,зброя знята з запобіжника. В основі даного пересування є стійка
для стрільби стоячи (бойова стійка). Стріляюча рука на пістолетній
рукоятці,стріляючий палець на ствольній коробці автомата вдовж спускової
скоби. Не стріляюча рука тримає цівку автомата або за наявністю ручку
переносу вогню,(як спосіб:передпліччя притискається до магазину). Лікті
притиснуті до тіла. Зброя на ремені через шию ,ствол зброї поданий до
переду,під кутом 60’ до низу (для більшого контролю місцевості) при появі цілі
зброя піднімається до 90’ для прицілювання. Потиличник прикладу повністю
прилягає та міцно притиснутий до плеча(ближче до грудей).
 Прискорений крок

Перебіжками (спринтерські,з контролем зброї)

 Способи переповзання.

Низьке переповзання

Високе переповзання
Вар.1

Вар.2 Вар.3

СПОСОБИ I ПРИЙОМИ ПЕРЕСУВАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

МЕХАНІЗОВАНИХ ПІДРОЗДІЛІВ У БОЮ ПІД ЧАС ДІЙ У ПІШОМУ ПОРЯДКУ
 1. Пересування на полі бою під час дій у пішому порядку може
здійснюватися прискореним кроком або бігом (у повний зріст або
пригнувшись), перебіжками i переповзанням.
Перебіжки i переповзання використовуються для прихованого зближення
з противником.
Перед початком пересування особовий склад ставить зброю на
запобіжник за командою “Запобіжник – СТАВ” або самостійно.
2. Перебіжка здійснюється наступним чином. За попередньою командою
той, хто перебігає, намічає шлях руху i укриті місця зупинок для ведення вогню,
а за командою для виконання швидко схоплюється i стрімко перебігає.
Довжина перебіжки між зупинками залежить від місцевості i вогню противника
i в середньому може бути до 20-40 кроків. На місці зупинки той, хто перебігає, з
розбігу лягає i відповзає трохи вбік, після цього готується для ведення вогню з
метою прикриття просування решти. Положення зброї під час перебіжки – за
вибором того, хто перебігає.
Взвод може здійснювати перебіжки по одному, групами (згідно з
бойовим розрахунком) i відділеннями, а відділення – по одному, бойовими
групами (згідно з бойовим розрахунком) або одночасно усім складом.
Перебіжки взводу (відділення, бойової групи) проводяться за командами:
по одному – “Взвод (відділення, бойова група), у напрямку такого-то
предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою справа (зліва, справа i зліва) по
одному – ВПЕРЕД”;
по відділеннях (бойових групах) – “Взвод (відділення), у напрямку
такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, таке-то відділення
(бойова група) – ВПЕРЕД”;
усім складом відділення – “Відділення, у напрямку такого-то предмета
(на такий-то рубіж), перебіжкою справа (зліва) – ВПЕРЕД”.
Під час перебіжки відділення по одному за командою “Вперед”
правофланговий (лівофланговий або одночасно правофланговий і
лівофланговий) схоплюється, стрімко пробігає 20-40 кроків, займає вогневу
позицію і прикриває вогнем решту. Одночасно з зупинкою першого,
пересувається другий, висунувшись на лінію першого, займає вогневу позицію і
прикриває інших. Перший, хто перебігає, при зупинці останніх, перебігає тим же
способом до виходу на вказаний рубіж під їх прикриттям. Решта солдат
відділення послідовно висуваються таким же способом.
Під час перебіжки відділення бойовими групами перебігають одночасно
декілька солдат бойової групи так само, як i по одному.
Під час перебіжки взводу відділеннями кожне відділення починає рух за
командою свого командира відділення “Відділення, у напрямку такого-то
предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною – ВПЕРЕД”. Особовий
склад відділення одночасно схоплюється, пробігши 20-40 кроків, займає
вогневі позиції для ведення вогню. Для відновлення руху подається команда
“Відділення – ВПЕРЕД”.
 Відділення, групи або окремі солдати, що ще не переміщуються, а також
ті, що висунулися після перебіжки на вказаний рубіж (зупинку), в обов’язковому
порядку підтримують вогнем тих, хто перебігає, при цьому змінюючи вогневу
позицію після 2-3 коротких черг.
БМП (БТР) своїм вогнем підтримують просування особового складу своїх
підрозділів, використовуючи складки місцевості переміщуються у вказаному
напрямку стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття).
3. Переповзання здійснюється по-пластунськи, на четвереньках i на боці
наступним чином.
За попередньою командою той, хто переповзає, повинен намітити шлях
руху i укриті місця зупинок (вогневих позицій), а за командою для виконання –
переповзти одним з указаних способів. Для переповзання взводу подаються
такі ж команди, як i під час пересування перебіжками, наприклад: “Взвод, у
напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), по-пластунськи (на
четвереньках, на боці) справа (зліва), відділеннями – ВПЕРЕД” або
“Відділення, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), на боці
справа (зліва, справа i зліва) по одному – ВПЕРЕД”.
Для переповзання по-пластунськи (рис. 1) лягти щільно на землю, правою
рукою взяти рукою ремінь за його верхню частину i покласти зброю на
передпліччя правої руки. Підтягнути праву (ліву) ногу i одночасно витягнути ліву
(праву) руку, як можна далі; відштовхуючись зігнутою ногою, пересунути тіло
вперед, підтягнути другу ногу, витягнути другу руку i продовжувати рух у тому ж
порядку. Під час переповзання голову високо не піднімати.

Рис. 1. Переповзання по-пластунськи

Для переповзання на четвереньках (рис. 2) встати на коліна i обпертися на
передпліччя або кісті рук. Підтягнути зігнуту праву (ліву) ногу під груди,
одночасно ліву (праву) руку витягнути вперед. Пересунути тіло вперед до
повного випрямлення правої (лівої) ноги, одночасно підтягуючи під себе другу
зігнуту ногу, i, витягуючи другу руку, продовжувати рух у тому ж порядку. Зброю
тримати: при опорі на передпліччя – так же, як i під час переповзання по-
пластунськи, при опорі на кісті рук – в правій руці.

Рис. 2. Переповзання на четвереньках

 Для переповзання на боці (рис. 3) лягти на лівий бік; підтягнувши вперед
ліву ногу, зігнуту в коліні, обпертися на передпліччя лівої руки, правою ногою
упертися каблуком у землю, як можна ближче до себе; розгинаючи праву ногу,
пересунути тіло вперед, не змінюючи положення лівої ноги, після чого
продовжувати рухи у тому ж порядку. Зброю тримати правою рукою, поклавши
її на стегно лівої ноги.

Рис. 3. Переповзання на боці

4. Для одночасного пересування всієї бойової лінії взводу (відділення)
подається команда “Взвод (відділення), у напрямку такого-то предмета –
ВПЕРЕД”, якщо необхідно, додається “БІГОМ” або “Взвод (відділення), у
напрямку такого-то предмета на такий-то рубіж – ВПЕРЕД”, а для відділення,
крім того, “Відділення, за мною – ВПЕРЕД”.
Для зупинки взводу (відділення) подається команда “Взвод (відділення)
– СТІЙ”, а для поновлення руху – “Взвод (відділення) – ВПЕРЕД”.
5. Рух бойової лінії взводу (відділення) назад проводиться так само, що i
вперед, за командою “Взвод (відділення), відійти на такий-то рубіж, справа
(зліва або справа i зліва) по одному (по групах, відділеннях) – НАЗАД”.
 Вибір та обладнання вогневих позицій

Вибір та обладнання позиції для стрільби

Важливе значення для здобуття перемоги має також, наскільки правильно
солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за противником.
На місцевості солдат відшукує природне укриття (канава, вирва, колода тощо),
потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Місце для
вогневої позиції повинне забезпечувати достатній огляд, маскування, укриття
від вогню противника і мати зручні підходи.
Не доцільно обладнувати вогневу позицію на вершинах, горбах, біля одинокого
дерева чи будинку, в невеликому гаю, тобто поблизу тих об’єктів місцевості, які
привертають увагу противника і допомагають йому орієнтуватися.
Перш ніж розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість,
звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, які
противник може використати для непомітного наближення.
Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат
починає обладнувати вогневу позицію. Воно проводиться в послідовності, що
забезпечує готовність до відбиття раптової атаки противника.
Влаштування польових оборонних споруджень є одним з видів робіт з
інженерного обладнання позицій та районів розташування, які виконують
підрозділи в усіх видах бою (тактичних дій).
Польові оборонні спорудження обладнуються для забезпечення ведення
вогню, спостереження, управління боєм, захисту особового складу та бойової
техніки від засобів ураження.
Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат
починає обладнувати вогневу позицію. Воно проводиться в послідовності, що
забезпечує готовність до відбиття раптової атаки противника.
Влаштування польових оборонних споруджень є одним з видів робіт з
інженерного обладнання позицій та районів розташування, які виконують
підрозділи в усіх видах бою (тактичних дій).
Польові оборонні спорудження обладнуються для забезпечення ведення
вогню, спостереження, управління боєм, захисту особового складу та бойової
техніки від засобів ураження.
В залежності від характеру місцевості, наявності часу, сил і засобів позиції
можуть бути обладнані спочатку окремими окопами й укриттями, потім
траншеями (ходами сполучення), спорудженнями для вогневих засобів і
спостереження та укриттями для особового складу і матеріальних запасів.
Під час бою кожним солдатом для ведення вогню, спостереження та захисту від
засобів ураження противника здійснюється самообкопування.
При самообкопуванні обладнують одиночні окопи спочатку для стрільби
лежачи; в подальшому за наявності часу їх заглиблюють до профілю для
стрільби з коліна і далі для стрільби стоячи.
Якщо перед окопом є чагарник або висока трава, то з метою поліпшення огляду
й обстрілу потрібно розчистити їх непомітно для противника.
Крім того, слід підготувати автомати і кулемети для ведення вогню вночі. Для
автомата робиться у бруствері жолобок з таким розрахунком, щоб покладений
в нього автомат був наведений точно у вказаному командиром напрямку. Краї
жолобка утрамбовують і обкладають дерном. Кілочки — обмежувачі забивають
по два біля цівки і приклада автомата. По можливості кілочки замінюють
рогатками.
Дещо інші вимоги висуваються до вибору і зайняття місця солдатом, якого
призначено спостерігачем. Він мусить усе бачити й чути і при цьому залишатися
непоміченим для противника.
У навчальному посібнику «Тактика легкої піхоти для малих груп» визначаються
способи інженерного обладнання окопів для вогневих засобів. «Ями в
землі» — те, що ми називаємо бойовими позиціями, дають певний захист від
куль і снарядів, які постійно літають над полем бою. Очевидно, що поки солдат
знаходиться „в яміˮ, він захищений від вогню противника (рис. 13).

Рис. 13. Обладнання одиночного окопу

Важливим винятком є важкий кулемет – який може пробити до 4,5 метрів
ґрунту, і реактивні протитанкові гранати. Інші зразки зброї механізованих
підрозділів не можуть завдати шкоди бійцям в укриттях.
Розуміння того, що противник повинен влучити вам в голову, змусить будь-яку
психічно здорову людину замислитись, перш ніж показувати голову і плечі над
бруствером, щоб вести вогонь по противнику.
Але необхідно пам’ятати: противник у наступі змушений підставляти під вогонь
усе своє тіло, тоді як ви показуєте лише незначну частину вашого. Простіше
кажучи, наступ у повний зріст, який робить вас відкритим для спостереження і
вогню противника – найгірша «робота» на полі бою. З іншого боку, сидіти в ямі і
стріляти по солдатах, що атакують – чи не найкращий варіант. Далі
запропоновано декілька варіантів організації бойових позицій для пар.
Барикада. Найпростіший варіант бойової позиції, який захищає стрільця тільки
з фронту. Найчастіше її обладнують з мішків з піском, але є місце для
винахідливості ̶ в хід можуть йти каміння, колоди (від 20 см завтовшки), які
слід потім укріпити землею і дерном. Мінімальна товщина барикади біля
вершини – 50 і 60 см біля основи (простіше кажучи – два мішки) (рис. 14).

Рис. 14. Вигляд „барикадиˮ в розрізі

Потрібно також замаскувати барикаду, так щоб її не було видно на відстані 35
метрів. Цього можна досягти, помістивши 15 – 20 см шматків дерну на
фронтальну і флангові частини барикади. Якщо дерну немає, можливе
використання необхідної кількості листя, гілок, піску або снігу. Зазвичай,
збирати матеріал для маскування доцільно позаду позиції.
Імпровізована позиція. Цей тип позиції призначено для тимчасового
використання. Ця позиція створюється з метою прикрити бійця від
спостереження з відстані 35 метрів
(рис. 15).

Рис. 15. Вигляд імпровізованої вогневої позиції

Обладнання позиції для двох бійців за перешкодою (наприклад деревом).
Розміри позиції – приблизно 70 см завширшки і 30 см вглибину, довжину слід
визначати залежно від зросту бійця. Позиція повинна мати форму літери „V”
при погляді згори, так щоб ноги бійців були разом (рис. 16). Це дозволить їм
подавати сигнали поштовхом ноги.

Рис. 16. Вигляд „Vˮ - подібної вогневої позиції

Удосконалена позиція (рис. 17).
Без парапетів (великих земляних валів) ця позиція знаходиться на рівні ґрунту.
Це дозволяє отримати позицію, яку не лише важко помітити, але і дуже важко
уразити вогнем РПГ, оскільки реактивний снаряд потребує стінки, в яку може
здетонувати, тому гранати пройдуть над вами.
Для цього необхідно обрати місце, яке знаходиться на одному рівні з фронтом
очікуваної атаки. Розміри позиції – довжина до 90 см, до 270 см в ширину, і до
рівня пахв для кожного бійця. Це означає, що один край позиції може бути
глибшим за інший, залежно від зросту бійців. Землю, викопану в місці
розташування позиції, слід виносити на листі пластика за позицію, щоб
свіжовикопана земля не вказувала на розташування позиції.
Перед центром позиції і позаду неї обладнати платформу довжиною до 90 см і
до 50 см глибиною. Ця платформа буде основою для перекриття. Для
обладнання перекриття, необхідно використовувати щонайменше 50 см. свіже
спиляних колод, брезенту і мішків з піском. Крім того, необхідно не менше 15
см дерну чи іншого матеріалу, щоб замаскувати перекриття.
 Рис. 17. Удосконалена позиція в розрізі
Позиція повинна виглядати з повітря як дві квадратні ями (рис. 2.18).

Рис. 18.
Вигляд вдосконаленої позиції зверху
Таку ж позицію можна додатково обладнати парапетами з флангів і тилу. В
такому разі її буде важче замаскувати і вона буде більш вразливою до обстрілу
РПГ.
Щоправда така модифікація створить додатковий захист для стрільців, які
ведуть вогонь з неї. З цієї причини позиція з парапетами є більш ефективною
для довготермінової оборони, в якій буде використано важку зброю (танки,
артилерію).
В разі, якщо танк веде вогонь поверх вашої позиції, парапети нададуть захист
від дульних газів, які можуть завдати серйозних травм бійцям.
 Порядок ведення інженерного обладнання та маскування позицій

Вимоги до вибору місця для обладнання одиночного окопу для стрільби

Для ведення вогню, спостереження та захисту від різних засобів ураження
особовий склад підрозділів в першу чергу влаштовує одиночні окопи для
стрільби лежачи з автоматів, кулеметів, ручних протитанкових гранатометів.
Місце для окопу необхідно вибирати так, щоб мати достатній огляд та обстріл в
заданому секторі й не бути помітним для противника. Бруствер слід робити
пологим, щоб він був якнайбільш непомітнішим для противника; його
ущільнюють (вдаряючи лопатою) та маскують дерном, травою або гіллям.
Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більше 60 градусів. У
боковому схилі окопу обладнують нішу для боєприпасів.
Окоп для двох стрільців влаштовують з двома секторами обстрілу та двома
нішами для боєприпасів. Для захисту особового складу від проникаючої радіації
в окопах обладнуються ніші з перекриттям з місцевих матеріалів (жердин,
дощок, фашин), які обсипаються шаром ґрунту товщиною не менше 60 см.
Одиночний окоп для автоматника (кулеметника) влаштовується спочатку
для стрільби з положення “лежачи”, потім його заглиблюють для стрільби
з положень “з коліна” і “стоячи”. Послідовність відривання окопу залежить
від умов переходу до оборони.
Послідовність відривання одиночного окопу для стрільби з положення
“лежачи” (рисунок 1.1) під впливом вогню противника: солдат, лежачи на
вибраному місці, кладе автомат праворуч від себе на відстані витягнутої руки;
повернувшись на лівий бік, витягує правою рукою піхотну лопату з чохла,
бере держак двома руками і ударами на себе підрізає дерен або верхній
ущільнений шар землі, позначаючи спереду і збоку межі окопу; після цього
ударами від себе він відгортає дерен, кладе його спереду і приступає до
відривання. Лопату слід врізати в землю не прямо, а під кутом; тонке коріння
перерубувати гострим краєм лопати; для утворення бруствера дерен і землю
викидати вперед у бік противника, залишаючи між виїмкою і бруствером
невеликий майданчик, звану бермою, завширшки 30-40 см; голову тримати
ближче до землі, не припиняючи спостереження за противником.
 РИСУНОК 1.1
Послідовність відривання одиночного окопу для стрільби з положення
“лежачи” під впливом вогню противника

Коли в передній частині окопу буде досягнуто необхідну глибину (30 см),
солдат відсувається назад і продовжує відривання окопу до необхідної
довжини (170 см), щоб укрити тулуб і ноги (рисунок 1.2). Після закінчення
відривання окопу бруствер розрівнюється лопатою і маскується дерном або
іншими місцевими матеріалами (трава, гілля і т. ін.) під вигляд і колір
місцевості.

РИСУНОК 1.2
Окоп для стрільби з автомата лежачи. Об’єм вийнятого ґрунту – 0,3 м3. На
улаштування окопу піхотною лопатою необхідно 0,5 люд.-год.
Окоп для стрільби з автомата з коліна (рисунок 1.3), а в подальшому для
стрільби стоячи (рисунок 1.4) влаштовується поглибленням окопу для стрільби
з автомата лежачи відповідно до 60 см и 110 см. При відриві окопу ґрунт
викидається вперед і в боки, утворюючи бруствер, захищаючий стрільця від
фронтального і флангового автоматного і кулеметного вогню і осколків.
Бійниця для стрільби влаштовується з сектором не більше 60°. В боковій
частині окопу влаштовується ніша для боєприпасів.

РИСУНОК 1.3
Окоп для стрільби з автомата з коліна. об’єм вийнятого ґрунту – 0,8 м 3 ; на
улаштування окопу піхотною лопатою необхідно 1,2 чол.-год.

РИСУНОК 1.4
Окоп для стрільби з автомата стоячи. Умовні познаки: 1 – сходинка для ведення
кругового обстрілу; 2 – ніша для боєприпасів. Об’єм вийнятого ґрунту – 1,4 м3.
На улаштування окопу піхотною лопатою необхідно 2,5 люд.-год., саперною
лопатою – 1,5 люд.-год.
Окоп для стрільби з автомата стоячи