Проект

вноситься народним
депутатом України
Олуйком В.М.

ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО РЕПРОДУКТИВНІ ПРАВА ТА ГАРАНТІЇ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ

Цей Закон закріплює репродуктивні права, розкриває їх зміст і закріплює

гарантії їх здійснення, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і
громадянина. Положення цього Закону забезпечують конституційні права
людини та громадянина на недоторканність приватного життя, особистої і
сімейної таємниці та гарантії невтручання держави в питання планування
сім'ї. Даний Закон встановлює обов'язки органів державної влади та органів
місцевого самоврядування щодо забезпечення гарантій по здійсненню та
охороні фізичними особами репродуктивного здоров'я і створює правову
основу для одержання ними послуг по плануванню сім'ї, вільному
здійсненню своїх репродуктивних прав.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
Репродукція – процес відтворення та розмноження потомства, що
забезпечує безперервність та наступність життя.
Репродуктивні права – передбачені законом можливості людини на
здійснення та охорону її репродуктивного здоров'я і вільне прийняття рішень
у відношенні народження чи відмови від народження дитини в шлюбі чи поза
ним, а також на медико-соціальну, інформаційну і консультативну допомогу в
цій сфері.
Репродуктивне здоров'я - стан повного фізичного, психічного та
соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб та недуг
репродуктивної системи та її функцій і процесів.
Репродуктивна функція – функція людського організму, що полягає у
відтворенні собі подібних.
Планування сім'ї - система заходів, спрямованих на прийняття і
реалізацію подружжям чи окремими фізичними особами рішення про
народження чи відмову від народження дітей, їх кількість, інтервали між
пологами, на одержання інформації і засобів, що дозволяють забезпечити
усвідомлений вибір.
Жінка чи чоловік репродуктивного віку і стану – жінка чи чоловік у віці
від 16 до 45 років, які є соматично та психічно здоровими, що підтверджено
відповідним медико-психо-генетичним експертним висновком.
Репродуктивні технології - комплекс медичних заходів, спрямованих на
корекцію репродуктивної функції людини.
 Безпліддя – нездатність статево зрілого організму до відтворення
потомства.
Донорство репродуктивних клітин - добровільний акт волевиявлення
людини, що полягає у наданні репродуктивних клітин для подальшого
безпосереднього використання їх для штучного запліднення, інших медичних
цілей або наукових досліджень.
Ембріон людини – зародок людини на стадії розвитку до восьми тижнів.
Кріоконсервація – спосіб збереження репродуктивних матеріалів шляхом
охолодження та заморожування.
Клонування людини – створення людини, яка генетично ідентична іншій
живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без ядра жіночу
статеву клітину ядра соматичної клітини людини;
Штучне запліднення – запліднення шляхом інструментального переносу
(введення) сперматозоїдів у порожнину матки.
Імплантація ембріону – перенесення ембріону в організм жінки.
Сурогатна (біологічна) мати - жінка, що дала згоду на імплантацію
ембріона з метою виношування плоду і народження дитини.
Контрацепція - методи і засоби попередження вагітності.
Стерилізація – позбавлення здатності організму людини до репродукції.
Штучне переривання вагітності (аборт) – вид медичного втручання, що
має на меті припинення вагітності шляхом впливу на плідне яйце,
плодовмістке місце чи організм вагітної жінки.

Стаття 2. Законодавство України про репродуктивні права та

гарантії їх здійснення
Законодавство України про репродуктивні права та гарантії їх здійснення
базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України,
Сімейного кодексу України, Основ законодавства України про охорону
здоров'я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих
відповідно до них.
Закони й інші нормативні правові акти України не можуть суперечити
нормам і гарантіям в сфері здійснення та охорони репродуктивних прав,
передбачених цим Законом.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені
законодавством України про репродуктивні права та гарантії їх здійснення, то
застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера застосування Закону

Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без
громадянства, які перебувають на території України.
Положення цього Закону застосовується у відношенні всіх фізичних і
юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування
та їх посадових осіб, діяльність яких пов'язана із здійсненням фізичними
особами репродуктивних прав на території України.
 Стаття 4. Основні принципи здійснення репродуктивних прав
Кожен має право здійснювати репродуктивні права за власною волею та у
своїх інтересах.
Здійснення репродуктивних прав базується на таких принципах:
- дотримання прав людини і громадянина;
- неможливість насильницького позбавлення репродуктивних
властивостей та погіршення репродуктивної функції;
- недопущення дискримінації в сфері реалізації та захисту
репродуктивних прав в усіх її проявах;
- заборона приниження людської гідності, в тому числі на підставі
статевої належності, здатності до здійснення репродуктивної функції;
- рівноправність чоловіка та жінки, якщо це не суперечить їх
біологічній природі;
- конфіденційність при розгляді і вирішенні питань щодо здійснення та
охорони репродуктивних прав.
Держава забезпечує конституційні права людини і громадянина на
недоторканність приватного життя, особистої, сімейної таємниці і гарантії
рівноправності людей на статеве і репродуктивне здоров'я.
Держава забезпечує гарантований обсяг, якість і доступність послуг по
реалізації та охороні репродуктивного здоров'я і планування сім'ї.

ГЛАВА II. РЕПРОДУКТИВНІ ПРАВА

ТА ГАРАНТІЇ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ

Стаття 5. Право на репродуктивний вибір

Кожен має право вільно приймати рішення щодо кількості дітей і часу
їхнього народження в шлюбі чи поза ним, інтервалів між народженнями,
необхідних для збереження здоров'я матері і дитини.
Кожен має право здійснювати репродукційну функцію природним
біологічним шляхом або ж з використанням репродуктивних технологій,
дозволених в Україні, а також передбачених міжнародними договорами, якщо
інше не передбачено законом.
Держава гарантує невтручання в здійснення права на вільний
репродуктивний вибір.

Стаття 6. Право на репродуктивне здоров'я

Кожен має право на репродуктивне здоров'я, його вільне використання, а
також на свободу здійснення свого статевого і репродуктивного життя та
задоволення репродуктивних і статевих потреб, в межах, що передбачені
чинним законодавством та не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 7. Право на одержання інформації щодо репродуктивного

здоров'я і планування сім'ї
Кожен має право на одержання інформації щодо репродуктивного
здоров'я і планування сім'ї, що включає в себе право на:
 а) достовірну, повну та доступну для сприйняття інформацію про стан
свого репродуктивного здоров'я;
б) отримання повної і достовірної інформації про безпечні, ефективні,
доступні та прийнятні допоміжні репродуктивні технології та методи
планування сім'ї, їх переваги і недоліки;
в) отримання інформації про методи профілактики, діагностики,
лікування, та медико-соціальної реабілітації репродуктивного здоров'я осіб;
г) отримання інформації про умови здійснення висококваліфікованих
послуг по забезпеченню та охороні репродуктивного здоров'я.
Вказаний перелік прав не є вичерпним, внаслідок чого особа має і інші
інформаційні права, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-
правовими актами і стосуються репродуктивного здоров'я та планування
сім'ї.

Стаття 8. Право на одержання послуг щодо здійснення та охорони

репродуктивного здоров'я і планування сім'ї
Кожен має право на одержання послуг щодо здійснення та охорони
репродуктивного здоров'я і планування сім'ї.
Послуги щодо здійснення та охорони репродуктивного здоров'я та
планування сім'ї надаються юридичними та фізичними особами, що мають
ліцензію на даний вид діяльності.
Гарантовані послуги по охороні репродуктивного здоров'я і плануванню
сім'ї державними акредитованими закладами охорони здоров'я, освіти,
соціального захисту, що мають ліцензію на даний вид діяльності, надаються
безкоштовно. Перелік гарантованих послуг по охороні репродуктивного
здоров'я і плануванню сім'ї затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Право неповнолітніх та малолітніх на охорону

репродуктивного здоров'я
Неповнолітні та малолітні мають право на здійснення та охорону
репродуктивного здоров'я, а також статеве виховання й освіту.
Статеве виховання неповнолітніх та малолітніх, підготовка їх до
сімейного життя здійснюються в сім'ї. Статеве виховання неповнолітніх та
малолітніх може здійснюватись також і особами, що мають спеціальну
підготовку.
Статева освіта неповнолітніх та малолітніх здійснюється в установах
освіти за спеціально розробленими програмами з урахуванням статі, віку,
особливостей психофізичного розвитку неповнолітніх та малолітніх, їх думки
і думки батьків (усиновителів), опікунів, піклувальників особами, що мають
спеціальну підготовку.
Розробка типових освітніх програм по статевій освіті й охороні
репродуктивного здоров'я неповнолітніх та малолітніх, підготовці їх до
сімейного життя забезпечується державними органами управління освітою
разом з державними органами управління охороною здоров'я.
 Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють
умови для одержання неповнолітніми та малолітніми послуг по охороні
репродуктивного здоров'я і статевій освіті.

Стаття 10. Право на материнство

Жінка має право на материнство, на охорону здоров'я в період вагітності,
на допомогу при пологах і в післяпологовому періоді із застосуванням
методів, що зводять до мінімуму ризик для її здоров'я, життєздатності плоду і
здоров'я новонародженої дитини.
Вагітній жінці повинні бути створені належні умови для збереження її
здоров'я та народження здорової дитини.
Медичне втручання в період вагітності здійснюється за згодою жінки.
У ситуаціях, небезпечних для життя вагітної жінки, рішення приймає
консиліум лікарів чи лікуючий лікар, з урахуванням пріоритетності життя та
здоров'я жінки.
Гарантований обсяг безкоштовної медичної допомоги надається жінці в
державних акредитованих закладах охорони здоров'я, що мають ліцензію на
даний вид діяльності, за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів і фонду
обов'язкового медичного страхування. Перелік гарантованих послуг і порядок
їхнього надання встановлюються спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Поведінка, яка спрямована на примушення до материнства, вагітності,
пологів, так само і на перешкоджання їм, визнається насильством над
жінкою. Особи, що вчиняють таку поведінку несуть відповідальність
відповідно до законодавства України.
Позбавлення жінки можливості здійснення репродуктивної функції у
зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків
або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для
відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Стаття 11. Право на батьківство

Чоловік має право на батьківство.
Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у
зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків
або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для
відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Стаття 12. Право на профілактику та лікування безпліддя

Кожен має право на профілактику та за медичними показаннями на
лікування усіх видів безпліддя, у тому числі із застосуванням сучасних
допоміжних репродуктивних технологій, дозволених в Україні, а також
передбачених міжнародними договорами.
Кожен має право на одержання інформації про сутність допоміжних
репродуктивних технологій, ефективності, оптимальні терміни їхнього
застосування, можливі ускладнення, медичні і правові наслідки, а також про
наявність інших методів профілактики та лікування безпліддя.
 Профілактика та лікування безпліддя з використанням допоміжних
репродуктивних технологій проводиться акредитованими закладами охорони
здоров'я, що мають ліцензію на цей вид діяльності.

Стаття 13. Право на донорство та збереження репродуктивних клітин

Чоловік і жінка репродуктивного віку та стану мають право бути
донорами репродуктивних клітин (сперматозоїдів, яйцеклітин), за умови
забезпечення анонімності донора.
Чоловік і жінка, що є повністю дієздатними, мають право на
кріоконсервацію чи зберігання іншим встановленим законом способом
репродуктивних клітин, статевих залоз та їх частин, а також зигот і ембріонів
на ранніх стадіях розвитку.
Порядок і умови донорства репродуктивних клітин та збереження
репродуктивних клітин, статевих залоз і їх частин, а також зигот і ембріонів
на ранніх стадіях розвитку, встановлюються спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
У випадках, пов'язаних з ризиком втрати репродуктивного здоров'я чи
ризиком для життя в результаті професійної діяльності, виконання
військового обов'язку, а також при наявності медичних показань держава
гарантує надання послуг по збереженню репродуктивних клітин, статевих
залоз та їх частин, також зигот і ембріонів на ранніх стадіях розвитку
безкоштовно. Перелік видів професійної діяльності і медичних показань, при
яких держава гарантує надання послуг по збереженню репродуктивних
клітин, статевих залоз та їх частин, а також зигот і ембріонів на ранніх
стадіях розвитку безкоштовно, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Заборона клонування людини

В Україні забороняється здійснення репродуктивного клонування
людини, а також збереження репродуктивних клітин, репродуктивних залоз
та їх частин, а також зигот і ембріонів на ранніх стадіях розвитку для
медичних і наукових дослідів щодо клонування людини.

Стаття 15. Право на штучне запліднення й імплантацію ембріона

Жінки, що є повністю дієздатними, мають право за медичними показань
на штучне запліднення й імплантацію ембріона.
Порядок і умови проведення репродуктивних допоміжних технологій, що
пов'язані з штучним заплідненням чи імплантацією зародку визначаються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі
охорони здоров'я.
При використанні допоміжних репродуктивних технологій повинна
забезпечуватись анонімність донора та збереження лікарської таємниці.
Розкриття анонімності донора можливе лише у випадках, що встановлені
чинним законодавством.
При використанні допоміжних репродуктивних технологій вибір статі
майбутньої дитини не допускається, за винятком випадків, коли виявляється
висока імовірність щеплених зі статтю захворювань.
 Забороняється одержання людського ембріона для комерційних,
військових і промислових цілей.

Стаття 16. Право на використання методу сурогатного материнства

Чоловік та жінка, що є повністю дієздатними, мають право на батьківство
з використанням методу сурогатного материнства за медичними
показаннями.
Використання методу сурогатного материнства можливо тільки на
підставі нотаріально засвідченого договору. Договір укладається між
подружжям і сурогатною (біологічною) матір'ю, незалежно від терміну
народження дитини.
Сурогатною (біологічною) матір'ю може бути жінка репродуктивного віку
та стану.
Сурогатна (біологічна) мати зобов'язана стати на медичний облік на
ранньому терміні вагітності (до 12 тижнів), регулярно спостерігатися і
виконувати рекомендації лікуючого лікаря, постійно стежити за станом свого
здоров'я; у випадку роздільного від подружжя проживання, систематично
інформувати їх про перебіг вагітності.
Подружжя, що дали згоду на імплантацію ембріона сурогатній матері,
несуть майнові витрати, пов'язані з її оздоровленням у період вагітності,
пологів і двох місяців після пологів.
Подружжя, що уклали договір із сурогатною (біологічною) матір'ю,
можуть бути записані батьками дитини, народженої сурогатною
(біологічною) матір'ю, тільки з її згоди.
Сурогатна (біологічна) мати не вправі передавати народжену дитину
нікому, крім подружжя, що уклали з нею договір.
При відсутності згоди сурогатної (біологічної) матері передати
народжену нею в результаті імплантації ембріона дитини подружжю, що
уклали з нею договір, а також при відсутності згоди сурогатної (біологічної)
матері на запис цього подружжя як батьків дитини право материнства
залишається за сурогатною (біологічною) матір'ю. При цьому сурогатна
(біологічною) мати зобов'язана відшкодувати усі майнові витрати, що
здійснили подружжя відповідно до договору про сурогатне материнство.
Подружжя, що дали згоду в письмовій формі на імплантацію ембріона
іншій жінці з метою його виношування, не вправі відмовитися від дитини до
моменту її реєстрації на своє ім'я в книзі записів актів цивільного стану.
Сурогатна (біологічна) мати після передачі дитини його батькам втрачає
усі права на дану дитину. Факт передачі дитини сурогатною (біологічною)
матір'ю посвідчується нотаріально. З цього моменту сурогатна (біологічна)
мати несе відповідальність за неправомірні діяння стосовно дитини та її
батьків відповідно до законодавства України.

Стаття 17. Право на використання контрацепції

Кожен має право на використання контрацепції та її вільний вибір.
Кожен має право на отримання медико-соціальної допомоги за
індивідуальним підбором прийнятних методів попередження небажаної
вагітності з урахуванням статі, стану здоров'я, віку й індивідуальних
особливостей.
При наявності медичних і соціальних показань кожен має право на
отримання засобів попередження небажаної вагітності безкоштовно, в рамках
програм обов'язкового медичного страхування і коштів місцевих бюджетів.

Стаття 18. Право на стерилізацію

Чоловік та жінка, що досягли шлюбного віку, або мають двох і більше
дітей та вирішили для себе питання репродукції, мають право на
стерилізацію.
Кожен має право на інформацію про незворотність стерилізації.
Стерилізація проводиться за наявності медичних показань, а також за
власним вільним усвідомленим волевиявленням, що викладені у письмовій
формі.
Стерилізація недієздатних фізичних осіб проводиться за медичними
показаннями, за заявою опікуна, що погоджена з органом опіки і піклування
або судом.
Порядок та умови здійснення стерилізації визначаються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони
здоров'я.
Стерилізація проводиться в акредитованих закладах охорони здоров'я, що
мають ліцензію на цей вид діяльності.
Умови і порядок проведення стерилізації встановлюються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони
здоров'я.

Стаття 19. Право жінки на штучне переривання вагітності

Жінка має право на штучне переривання вагітності.
Штучне переривання вагітності здійснюється за вимогою жінки в термін
до 12 тижнів вагітності.
За медичними показаннями, що встановлюються Кабінетом Міністрів
України і за вільним усвідомленим волевиявленням жінки штучне
переривання вагітності може провадитися в термін від 12 до 22 тижнів
вагітності.
Штучне переривання вагітності неповнолітніх, що не набули повної
дієздатності проводиться за спільною згодою вагітної та її батьків
(усиновителів) чи піклувальника або суду.
Штучне переривання вагітності малолітніх проводиться за згодою батьків
(усиновителів) чи опікуна або суду.
До і після штучного переривання вагітності жінкам проводиться
обов'язкове безкоштовне медико-соціальне консультування з наступним
підбором засобів попередження небажаної вагітності.
Штучне переривання вагітності провадиться акредитованими закладами
охорони здоров'я, що мають ліцензію на цей вид діяльності.
 Умови і порядок проведення переривання вагітності встановлюються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі
охорони здоров'я.

Стаття 20. Право на конфіденційність інформації щодо реалізації

репродуктивних прав
Кожен має право на конфіденційність інформації про факт звернення до
фізичних та юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб, в тому числі до закладів охорони
здоров'я, освіти та соціального захисту щодо здійснення репродуктивних
прав і охорони свого репродуктивного здоров'я, прийняті заходи, діагноз та
стан свого репродуктивного здоров'я.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові
особи, юридичні і фізичні особи зобов'язані зберігати в таємниці інформацію,
пов’язану з фактом звертання до них фізичних осіб із приводу реалізації
ними своїх репродуктивних прав і охорони репродуктивного здоров'я.
Кожен має право на вибір осіб, яким може бути передана інформація про
стан їхнього репродуктивного здоров'я.

Стаття 21. Право на свободу і особисту безпеку

Кожен має право на свободу сексуальних відносин, вагітності,
стерилізації, штучного переривання вагітності та інших репродуктивних
прав.
Забороняється примушування до сексуальних відносин, вагітності,
стерилізації, штучного переривання вагітності та реалізації чи
перешкоджанні в реалізації інших репродуктивних прав.

Стаття 22. Право на свободу думки, переконань та дій

Кожен має право на свободу думки, переконань та дій в питаннях
репродуктивної поведінки та репродуктивного здоров'я, а також на свободу
від впливу релігійних заборон, переконань, звичаїв, наукових положень, які
будь-яким чином обмежують свободу особи в сфері репродуктивних прав.

Стаття 23. Право на користування досягненнями наукового прогресу

Кожен має право на доступ до нових, безпечних, ефективних та
прийнятних допоміжних репродуктивних технологій, дозволених в Україні, а
також передбачених міжнародними договорами.

Стаття 24. Право на репродуктивну недоторканість та захист від

жорстокого і такого, що принижує поводження та насильства
Кожен має право на репродуктивну недоторканість та захист від
жорсткого і такого, що принижує поводження та насильства стосовно їх
репродуктивних функцій.
Кожен незалежно від віку та статі має право на захист від усіх форм
експлуатації, зокрема сексуальної експлуатації, проституції, усіх форм
сексуального зловживання, сексуальних домагань і принижень, фізичної
погрози, примусу до будь-якої сексуальної активності.

Стаття 25. Право на захист репродуктивних прав

Кожен має право на захист своїх репродуктивних прав шляхом
оскарження дій чи бездіяльності і рішень органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, їх посадових осіб, пов'язаних з реалізацією
репродуктивних прав, у вищестоящі державні органи чи в суд відповідно до
законодавства України.
Репродуктивне здоров'я і поведінка людей повинні бути захищені від
впливу негативних культурних традицій і релігійних норм.

Стаття 26. Репродуктивні права фізичних осіб, яким здійснена зміна

(корекція) статі
Кожен, кому відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних
показань та чинного законодавства було проведено зміну (корекцію) його
статевої належності наділені тими ж репродуктивними правами, що і інші
фізичні особи, якщо це не суперечить їх біологічній природі.

ГЛАВА III. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ

РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ

Стаття 27. Державна політика в галузі охорони репродуктивного

здоров'я
Державна політика в галузі охорони репродуктивного здоров'я
спрямована на:
- формування свідомого відношення громадян до народження здорових,
бажаних дітей;
- розвиток системи охорони репродуктивного здоров'я громадян;
- поширення знань з питань статевого виховання неповнолітніх та
малолітніх;
- профілактику захворювань, що передаються статевим шляхом та
призводять до порушень репродуктивної функції.
Державна політика в галузі охорони репродуктивного здоров'я громадян
реалізується через:
- систему державної підтримки сімей з дітьми;
- удосконалювання правових основ і законодавства у сфері охорони
репродуктивного здоров'я;
- розвиток медико-соціальної і психолого-педагогічної допомоги
громадянам при здійсненні ними своїх репродуктивних прав;
- державну підтримку наукових досліджень у сфері охорони
репродуктивного здоров'я;
- підготовку фахівців у сфері охорони репродуктивного здоров'я і захисту
репродуктивних прав відповідно до державних освітніх стандартів;
 - залучення громадських організацій і засобів масової інформації до
вирішення проблем престижу сім'ї, охорони репродуктивного здоров'я,
народження здорових дітей.
Кабінет Міністрів України приймає цільові програми по охороні
репродуктивного здоров'я.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
вправі приймати і здійснювати відповідні територіальні програми.

Стаття 28. Забезпечення реалізації репродуктивних прав

Держава забезпечує необхідну правову базу для попередження та
усунення порушень принципів та прав, що встановлені Конвенцією з прав
людини та біомедицині.
Надання послуг, пов'язаних з реалізацією репродуктивних прав,
забезпечується закладами охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, а
також іншими юридичними і фізичними особами, що мають ліцензію на
даний вид діяльності в межах своєї компетенції.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
підтримують організації, що надають населенню послуги по забезпеченню
реалізації репродуктивних прав, здійснюють координацію і контроль за їх
діяльністю у формах, передбачених законодавством України.

Стаття 29. Умови діяльності юридичних і фізичних осіб, що

забезпечують реалізацію репродуктивних прав
Діяльність юридичних і фізичних осіб, що забезпечують реалізацію
репродуктивних прав, здійснюється на основі ліцензування.
Особи, що надають послуги, пов'язані із здійсненням репродуктивних
прав та плануванням сім'ї, повинні мати спеціальну підготовку в даній сфері.
Підготовка фахівців в сфері надання репродуктивних послуг проводиться
відповідно до законодавства України за державними освітніми програмами,
розробленими і затвердженими у встановленому порядку.

Стаття 30. Фінансування діяльності державних організацій, що

забезпечують реалізацію репродуктивних прав
Фінансування діяльності державних організацій, що забезпечують
реалізацію репродуктивних прав, здійснюється в рамках коштів державного і
місцевих бюджетів, що передбачаються для відповідних галузей, коштів
фонду обов'язкового медичного страхування, а також інших джерел, не
заборонених законодавством України.

Стаття 31. Відповідальність за порушення законодавства про

репродуктивні права
Особи, винні у порушенні законодавства про репродуктивні права, несуть
цивільну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність згідно із
чинним законодавством України.
 ГЛАВА IV. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Положення статей 10, 17 та 30, в частині, що стосується фінансування за
рахунок коштів фонду обов'язкового медичного страхування, набирають
чинності з моменту створення цього фонду.

2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом

нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому
Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання

чинності цим Законом:
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів
України, що випливають з цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього
Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що
суперечать цьому Закону.

4. Внести зміни та доповнення до наступних нормативно-правових актів:

1) Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року:

а) у абзаці 2 пункту 5 статті 281 виключити слова “та соціальних”;
б) у абзаці 2 пункту 6 статті 281 слово “двадцяти восьми” замінити на
“двадцяти двох”;
в) у абзаці 3 пункту 6 статті 281 виключити слова “та соціальними”.

2) Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року:

а) пункт 2 статті 123 доповнити словами “, якщо інше не встановлене
законом”.

3) Основах законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада

1992 року у пункті 2 статті 50 замість “28” зазначити “22”, а також виключити
слова “соціальними і”.